Класичний період в розвитку світової соціології.

Класичний період в історії світової соціології визначається як період

зародження та розвитку основних теорій та концепцій у цій галузі. Цей
період припадає на кінець 19 століття і початок 20 століття і
характеризується важливими внесками в соціологію відомих
думкодавців та дослідників.

Видатні соціологи класичного періоду:

1. Еміль Дюркгейм - французький соціолог, який вніс значний внесок у

розвиток соціології та вивчення соціальних факторів, що впливають
на суспільство.

2. Макс Вебер - німецький соціолог, який розробив концепцію

бюрократії та впливу релігії на розвиток капіталізму.

3. Карл Маркс - німецький філософ та соціолог, автор теорії соціальної

структури та класової боротьби.

Основні концепції класичного періоду:

1. Функціоналізм - концепція, розвинута Емілем Дюркгеймом, яка

висвітлює, як соціальні структури виконують певні функції для
забезпечення стабільності суспільства.

2. Конфліктологія - теорія, розвинута Максом Вебером та Карлом

Марксом, яка висвітлює конфлікти між різними соціальними
групами та їх вплив на суспільство.

3. Раціоналізація - концепція Макса Вебера, що пояснює процес

заміни традиційних форм поведінки раціональнішими
 обґрунтуваннями.

Загальні риси класичного періоду:

 Видатні соціологи внесли значний внесок у розвиток соціології та

сформулювали ключові концепції.
 Поява різних шкіл та напрямів у соціології, таких як функціоналізм,
конфліктологія та інші.
 Початок систематичного вивчення соціальних явищ та їх впливу на
суспільство.
Класичний період в розвитку світової соціології відіграв важливу роль у
формуванні основ соціологічних теорій та підходів, які в подальшому
вплинули на подальший розвиток цієї науки.