Гідронефроз.

Гідронефроз виникає внаслідок розтягнення сечею ниркової миски (або чашечок) та атрофії
паренхіми органу при порушенні відтоку сечі. На початковій стадії захворювання визначається незначне
збільшення розмірів ниркової миски, дилатація канальців, сплощення їх епітелію з подальшим тубулорексисом. У
хронічній стадії захворювання відзначають атрофію паренхіми нирки внаслідок тривалого стискання, в першу
чергу, патологічні зміни відзначають в сосочках, в подальшому вони поширюються на кіркову речовину. На пізніх
стадіях захворювання нирка нагадує тонкостінний мішок. Інколи нирка при гідронефрозі вміщує до 4–8 л рідини,
яку аспірують так само, як і при асциті.
Гідронефроз в клінічній практиці спостерігають майже у 4% пацієнтів (Ч=Ж). Механічна обструкція спричиняє
підвищення тиску у нирковій мисці. Причини обструкції: стриктури уретри і сечоводів, вади розвитку сечового
міхура, пухлини передміхурової залози, сечового міхура, карцинома шийки матки з залученням у патологічний
процес уретри, камені в нирці тощо. На тлі гідронефрозу може виникнути вторинний інфекційний процес, набагато
рідше — гіпертензія; при ураженні обох нирок прогресує ниркова недостатність (яка закінчується уремією).
(Опис за Macropathology – 5th English edition. Textbook and Color Atlas / C. Thomas, H. Kalbfleisch, H.-D. Mennel et al., 1990.
Toronto Philadelphia: B.C. Decker Inc. – 355

Препарат з архіву кафедри патологічної анатомії №1.