Окремим видом законів є модельні закони, які застосовуються як на

внутрішньодержавному, так і на міждержавному рівнях.

Модельний закон по суті не має всіх ознак закону як форми права, а є лише
типовим зразком правового вирішення певного питання. Однак слід зазначити, що
хоча модельний закон не є актом права, проте зводити його роль лише до функції
зразка неправомірно. Оскільки інколи текст національного закону зазвичай містить
посилання на відповідний модельний акт, на базі якого він розроблений, то під час
тлумачення такого закону необхідно, крім інших обставин, брати до уваги
положення першооснови.

Види модельних законів:

 повнотекстові законодавчі акти;

 закони, що встановлюють загальні або погоджені принципи регулювання;
 закони, що регулюють частину тієї сфери, де в подальшому будуть прийняті
конкретні національно-державні закони;
 закони, що містять як зразкові норми, які можна легко «вводити» у готовому
вигляді у текст національного закону, так і варіативні положення, що дають
можливість вибору тих або інших правових рішень;
 закони адресні, що містять вказівки на відповідні органи або інші суб’єкти права
або «безіменні», що залишають законодавчому органу можливість самому
визначити їх адресність з урахуванням особливостей регіону або країни.

Розробка модельних актів, як правило, є прерогативою міжнародних організацій й

органів, установчі документи яких прямо передбачають можливість вироблення
таких актів.

Так, розробка модельних актів передбачена в резолюції Генеральної Асамблеї ООН

про створення ЮНІСТРАЛ – Комісії ООН з права міжнародної торгівлі.

У випадку прийняття модельних законів органами міждержавного об’єднання, вони

вважаються видом міжнародних актів, і відіграють роль своєрідного «мосту», що
з’єднує норми міжнародного та національного права, суттєве значення має їх
здатність інтегруватися в національні законодавчі системи.

. Модельні акти, як правило, розробляються міжнародними організаціями, рідше –

державами, і потім пропонуються законодавчим органам різних країн як зразок, на основі
якого може бути прийнятий той чи інший правовий документ [3]. Варто зробити
особливий акцент на рекомендаційний характер таких актів, при якому не
передбачається, що держава зобов’язана використовувати цю мо& дель. Винятком є
випадки, коли прийняття внутрішньодержавного правового акта на основі моделі складає
статутний обов’язок держави, що є членом міжна& родного інтеграційного об’єднання
(міжнародної організації) [4]. Найчастіше в міждержавному співробітництві
використовуються модельні закони (model law). У вітчизняній міжнародно&правовій
літературі для їх позна& чення існують терміни «модельний», «зразковий», «типовий»,
«рекомендацій& ний» законодавчий акт. Це законодавчі акти типового характеру, що
містять нормативні рекомендації, а також варіанти можливих правових рішень тих або
інших питань визначеної сфери суспільних відносин. «Модельність» норми по& лягає в
тому, що, будучи зразком поведінки її учасників, вона містить у той са& мий час прообраз
майбутніх внутрішньодержавних актів (або норм)
Модельний закон (model law) варто відрізняти від уніфікованого закону (uniform law).
Термін «уніфікований закон» за традицією використовується для позначення
нормативного акта, що прикладається до міжнародного договору, спрямованого на
уніфікацію або гармонізацію національного законодавства.
Будь&яка держава, що приєднується до такого договору, зобов’язана дотримува& тись
усіх положень такого уніфікованого закону або включити його у своє зако& нодавство,
причому, як правило, у незмінному вигляді. Практика розробки подібних конвенцій,
супроводжуваних уніфікованим зако& ном, не одержала широкого поширення, однак у
середині XX ст. було підготовлено декілька відомих міжнародних конвенцій,
супроводжуваних уніфікованими зако& нами. (Конвенція, що встановлює Уніфікований
закон про переказний та простий вексель; Конвенція, що встановлює Уніфікований закон
про чеки та ін.). На регіо& нальному рівні уніфікований закон, що додається до
міжнародного договору, є переважним способом гармонізації в інтеграційному
угрупованні Бенілюкс [6]. Якщо прийняття уніфікованого закону складає обов’язок
держави, що при& єднується до відповідної конвенції (притому, що саме приєднання до
такої кон& венції засноване на вільному волевиявленні держави), то використання
держава& ми модельного закону може бути здійснено державою тоді, у тому обсязі й у
тій формі, що ця держава вважає необхідними.
При створенні Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) Гене& ральна
Асамблея ООН передбачила, що методами роботи Комісії в числі інших може бути
розробка як модельних, так і уніфікованих законів. Тим самим було підтверджено, що в
даному разі йдеться про різні механізми координації право& вої політики
ЮНСІТРАЛ. ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з питань права Міжнародної торгівлі) відзначилась
розробкою ряду модельних законів Хоча модельний закон, як зазначають (Miller J.M.,
2003) та Каспер Ван Валлендайл (Kacper Van Wallendael) не функціонує поза формами
імплементації у внутрішнє законодавство окремих країн, а також не є частиною
локального правового регулювання цієї міжнародної організації, більшість вчених
сходяться на тому, що результати нормотворчої діяльності міжнародних організацій є
правовими трансплантатами [5, c.846; 9]. Тим паче, що роль цих суб’єктів та їх розробок в
сфері правового регулювання окремих сфер господарських відносин в останні роки
набирає обертів. Чи не найбільш відомим документом ЮНСІТРАЛ, який успішно
запозичувався згодом на рівні права окремих країн, є Модельний Закон ЮНСІТРАЛ щодо
міжнародного торгівельного арбітражу [10]. Станом на 17.02.2017 року даний модельний
Закон був імплементований 74 державами із 104 юрисдикцій світу [11]. Іншим модельним
законом ЮНСІТРАЛ є Модельний кодекс про публічні закупівлі (Model Public Procurement
Code), затверджений в липні 1993 року, який став зразком для розробки відповідного
Закону в окремих державах Східної Європи. Окрім того, значною кількістю держав було
розроблено власні нормативно-правові акти на основі таких правових актів ЮНСІТРАЛ як:
Модельний закон ЮНСІТРАЛ "Про транскордонне банкрутство", Модельний закон "По
електронну торгівлю", Модельний закон "Про міжнародні кредитні угоди" (Model Law on
International Credit Transfers, 1992), Модельний закон "Про закупівлю товарів, будівництво
та послуги (Model Law on Procurement of Goods, Construction and Services, 1994).
Першопричина прийняття модельних актів криється в існуванні законодав& чого вакууму
в тій або іншій сфері правового регулювання. До числа факторів, що формують потребу у
використанні модельного законодавства, можна також віднести: необхідність гармонізації
права; здійснення процесів консолідації за& конодавства на різних рівнях.
Міжнародний досвід показує наявність проблеми впровадження модельних актів у
зв’язку з відсутністю чіткого механізму їх імплементації. Подібні труд& нощі пояснюються
наявністю проблеми тлумачення модельних актів на стадії усвідомлювання і вступу в
конкретні правовідносини. Специфіка тлумачення модельних законів полягає в
можливості розширеного (усього тексту) або обме& женого (частини норми) тлумачення
модельного закону. Імплементація норм може відбуватися як у вигляді неофіційної
уніфікації, коли норми модельних законів використовуються у вузькоспеціалізованих сфе&
рах, окремими сторонами за договором, так і у вигляді офіційної легалізації, прийнятті або
ратифікації модельного акта державним нормотворчим органом. Норми модельного
законодавства після імплементації у внутрішньодержавне право можуть як розчинитися в
ньому, ставши частиною правової системи, так і зайняти особливе становище, будучи
використаними однократно або багаторазо& во відповідно до мети, визначеної
законодавцем або сторонами за договором (ІНКОТЕРМС). У підсумку для розуміння
сутності модельного закону як виду уніфікованого акта необхідне усвідомлення займаного
модельним законом місця в системі уні& фікованих актів.
Неурядові організації відіграють значну роль в запозиченні іноземних норм права як в
корпоративному праві України так і решти країн з перехідною економікою.
Організації, які сприяють процесу запозичення об’єктивного права, можна поділити:
за характером участі в просуванні запозичених норм в країнах реципієнтах:
а) міжнародні організації, які безпосередньо причетні до творення моделювання норм
права, що запозичені (ОЕСР – принципи корп. управління, ЮНСІТРАЛ – Модельний закон
про транскордонне банкрутство),
б) міжнародні організації, які опосередковано чинять вплив на розвиток, наприклад,
корпоративного права України (Transparency International – поширення практик
корпоративного комплаєнсу, і т.д.);