ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ командувача Національної

гвардії України
__ ________ 2016 року № _____

ПОРЯДОК
організації та експлуатації автомобільної техніки, іншого майна
номенклатури автомобільної служби Національної гвардії України

1. Основи організації та експлуатації автомобільної техніки, іншого майна

номенклатури автомобільної служби автомобільними службами територіальних
управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів (загонів), вищих військових
навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та
закладів Національної гвардії України та її головнi завдання.
1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до статутів Збройних Сил
України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства
внутрішніх справ України, нормативних актів міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади i призначено для територіальних
управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів (загонів), вищих військових
навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та
закладів Національної гвардії України (далі – військові частини Національної
гвардії України), які мають автомобільну технiку та автотехнічне майно.
1.2. У цьому Порядку вживаються такі терміни:
автомобільна служба – структурний підрозділ Головного управління
Національної гвардії України та військових частин Національної гвардії
України, який організовує діяльність з організації та експлуатації автомобільної
технiки, координує та безпосередньо здійснює планування, облік, аналіз i
прогнозування роботи транспорту, парків та комплексу заходів з безпеки
дорожнього руху і профілактики травматизму; здійснює облік і зберігання
автомобільної технiки та автотехнічного майна;
автомобільна технiка (далі – машини) – легкові, вантажні та вантажно-
пасажирські автомобілі, автобуси і мікроавтобуси, а також їх шасі, призначені
для встановлення (монтажу) засобів управління, спеціальної техніки, рухомих
засобів ремонту i технічного обслуговування, автомобілі (багатоцільового
призначення, колісні тягачі), а також їх базові шасі, призначені
для установлення (монтажу) озброєння, засобів управління, спеціальної
техніки, рухомих засобів ремонту та технічного обслуговування; гусеничні
машини (гусеничні тягачі та транспортери), а також їх шасі, призначені для
установлення озброєння, засобів управління, спеціальної техніки, рухомих
засобів ремонту i технічного обслуговування; трактори, що застосовуються як
механічна тяга для допоміжних робіт;
 2

автотехнічне майно – агрегати машин, запасні частини, матеріали,

електрообладнання, автомобільні шини та гумотехнiчнi вироби для машин;
обладнання, пристрої, інструмент i приладдя для експлуатації та ремонту
машин; військово-навчальне майно (машини-експонати для практичних робіт,
агрегати в розрізі, тренажери, макети, стенди, кінофільми, література, плакати);
автотехнічне забезпечення – комплекс заходів щодо забезпечення
військових частин Національної гвардії України автомобільною технiкою та
автотехнічним майном, а також підтримання автомобільної технiки в стані,
який забезпечує постійну бойову готовність до виконання завдань;
бойова готовність машини – її справність, наявність підготовленого водія
(екіпажу), укомплектованість необхідними запасними частинами,
інструментом, пристроями із установленими табелями та нормами, заправлення
пальним, мастильними та іншими експлуатаційними матеріалами, необхідними
для виконання завдань;
експлуатація машин – їх використання за призначенням, технічне
обслуговування, зберігання i транспортування;
технічне обслуговування – комплекс заходів, що здійснюється для
дотримання експлуатаційних показників (надійності) машин у межах,
визначених нормативно-технiчною документацією; забезпечення справності
машин i готовності їх до використання за призначенням;
зберігання машин – утримання справних i спеціально підготовлених
(законсервованих) машин у стані, який забезпечує їх зберігання, справність i
приведення в бойову готовність у встановлені строки;
транспортування – комплекс заходів, спрямованих на підготовку машин
до перевезень та їх перевезення залізничним, річковим, морським, повітряним i
автомобільним транспортом із збереженням первісного (перед перевезенням)
технічного стану i комплектності;
ремонт машин – усунення несправностей і пошкоджень, поновлення
встановленого міжремонтного ресурсу та експлуатаційних характеристик
машин у цілому, а також їх агрегатів, складових одиниць, механізмів і приладів;
евакуація машин – виведення (витягування) з місць пошкодження
несправних (які застрягли або затонули) машин та доставлення їх до військової
частини (підрозділу) чи на збірні пункти пошкоджених машин;
водій – водії автомобілів, автобусів, мікроавтобусів i тракторів, водiї-
механiки спеціальних машин;
район дислокації військової частини Національної гвардії України –
територія в межах одного або декількох адміністративних районів (областей),
на якій дислокуються військові частини та об'єкти, що ними охороняються;
елемент парку – споруда або територія, яка має необхідне обладнання i
документацію для виконання певних функцій щодо зберігання машин,
підтримання їх у справному стані i готовності до використання за
призначенням.
1.3. Автомобільна служба в Національній гвардії України призначена для
організації та здійснення автотехнічного забезпечення військових частин
Національної гвардії України.
 3

Під автотехнічним забезпеченням слід розуміти комплекс заходів з

оснащення військових частин Національної гвардії України автомобільною
технікою і автомобільним майном та підтримки автомобільної техніки в стані,
який забезпечує постійну бойову готовність.
1.4. На автомобільну службу покладено:
своєчасне забезпечення військових частин Національної гвардії України
автомобільною технікою і автомобільним майном згідно з установленими
нормами (штатами, табелями), облік та перерозподіл автомобільної техніки і
майна;
організацію технічно правильної експлуатації автомобільної технiки та
підтримання її в постійній бойовій готовності;
організацію евакуації несправної (пошкодженої) автомобільної техніки;
організацію своєчасного та якісного технічного обслуговування i ремонту
автомобільної технiки, упровадження передового досвіду її експлуатації та
ремонту у військових частинах Національної гвардії України;
керівництво спеціальною підготовкою водіїв та інших спеціалістів
автомобільної служби, автомобільною підготовкою особового складу
військових частин Національної гвардії України;
участь у розробці заходів з мобілізаційної підготовки автомобільної
служби та підтримання автомобільних підрозділів у постійній бойовій
готовності;
узагальнення, розповсюдження i впровадження позитивного досвіду
роботи, координацію питань, пов’язаних із раціоналізацією i винахідництвом у
галузі автомобільної служби;
контроль за експлуатацією та ремонтом автомобільної техніки,
виконанням вимог наказів, розпоряджень Міністерства внутрішніх справ
України, командувача Національної гвардії України, інструкцій i положень з
питань автомобільної служби.
1.5. Бойова готовність машин досягається шляхом:
суворого дотримання вимог i правил їх експлуатації, які встановлені
нормативно-технiчною документацією;
своєчасного i якісного ремонту машин, що вийшли з ладу або
пошкоджені;
своєчасного i повного забезпечення військових частин Національної
гвардії України майном та його раціонального використання;
створення i дотримання в постійних i польових парках та їх елементах
установленого порядку, який забезпечує виконання всіх технічних вимог з
підготовки до використання, технічного обслуговування, зберігання та ремонту
машин;
підтримання рухомих засобів ремонту i технічного обслуговування в
постійній готовності до виконання поставлених завдань;
високого рівня спеціальної підготовки водіїв та інших спеціалістів
автомобільної служби.
 4

1.6. Кожна машина військової частини Національної гвардії України

закріплюється за водієм. До керування машиною водій допускається в порядку,
викладеному в розділі 7 цього Порядку.
1.7. Забезпечення військових частин Національної гвардії України
машинами i майном полягає в їх своєчасному витребуванні та закупівлі від усіх
установ з різною формою власності згідно з існуючими нормами i штатами.
1.8. Спеціальна підготовка водіїв та інших спеціалістів автомобільної
служби є складовою частиною бойової підготовки особового складу i включає:
спеціальну підготовку офіцерів, прапорщиків, військовослужбовців
військової служби за контрактом i військовослужбовців строкової служби;
спеціальну підготовку водіїв машин;
допiдготовку новоприбулих водіїв, підготовку водіїв до керування
транспортними засобами відповідних категорій, а також їх перепідготовку для
роботи на машинах нових або інших марок, удосконалення знань i навичок за
спеціальністю;
спеціальну підготовку молодших спеціалістів автомобільної служби.
1.9. Спеціальна підготовка водіїв та інших спеціалістів автомобільної
служби i автомобільна підготовка особового складу військових частин
Національної гвардії України організовується начальником автомобільної
служби за планом бойової підготовки відповідно до Органiзацiйно-методичних
вказівок командувача Національної гвардії України з бойової та спеціальної
підготовки.
1.10. Для проведення занять зі спеціальної (автомобільної) підготовки в
кожній військовій частині Національної гвардії України обладнуються класи:
матеріальної частини, відпрацювання нормативів та технічного обслуговування
машин, безпеки руху та інструктажу водіїв i старших машин.
Для відпрацювання вправ з практичного водіння (керування) машинами
обладнуються автодроми. У разі відсутності автодромів обладнуються місця
для відпрацювання вправ з практичного водіння на території навчальних
полігонів (стрільбищах).

2. Органiзацiя експлуатацiї машин

2.1. Загальні положення
2.1.1. Транспортні засоби за типами поділяються:
легкові (оперативно-службові);
пасажирські;
вантажні;
спеціальні.
До легкових (оперативно-службових) належать автомобілі, призначені для
забезпечення службово-бойової діяльності військових частин Національної
гвардії України.
До пасажирських належать автомобілі які за своєю конструкцією та
обладнанням призначені для перевезення особового складу та їхнього майна із
забезпеченням необхідного комфорту та безпеки. До цього типу належать
автобуси, мікроавтобуси.
 5

До вантажних належать автомобілі з бортовою платформою відкритого або

закритого типу, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для
перевезення особового складу, вантажів, а також самоскиди, сідельні тягачі з
напівпричепами.
До спеціальних належать автомобілі із установленим (змонтованим) на них
спеціальним обладнанням та озброєнням.
2.1.2. Переведення автомобілів з одного до іншого типу здійснюється за
письмовим дозволом Головного управління Національної гвардії України
(далі – Головне управління НГУ) та за поданням військової частини за умови
належного обгрунтування.
2.1.3. Машини за своїм призначенням поділяються на групи експлуатації:
бойову, стройову, транспортну та навчальну.
До групи бойових належать машини із установленими на них озброєнням,
управлінням зв'язку, іншою бойовою технікою; машини, що входять до
комплексів озброєння, а також машини, призначені для буксирування
(перевезення з обслугами) артилерійських систем та причепів з апаратурою
управління вогнем артилерії.
До групи стройових належать машини, призначені для перевезення
особового складу, озброєння, боєприпасів, військово-технічного майна та
інших матеріальних засобів, для буксирування й обслуговування літальних
апаратів, евакуації озброєння i техніки, а також машини зі штатним
обладнанням i технікою інженерних, дорожніх та інших спеціальних
підрозділів, для забезпечення несення і перевірки несення бойової служби,
доставлення їжі військовим нарядам, для несення патрульно-постової служби.
До групи транспортних належать машини, призначені для повсякденної
службово-господарської діяльності, культурно-побутового, медичного та
іншого обслуговування військової частини.
До групи навчальних належать машини, призначені для навчання
особового складу практичному керуванню i застосуванню спецобладнання,
змонтованого на машинах.
2.1.4. Зарахування машин до груп експлуатації здійснюється згідно зі
штатом та оголошується наказом командира військової частини.
До груп бойових i стройових машин зараховуються нові та кращі,
технічно справні машини, що мають найбільший ресурс до наступного
чергового капітального ремонту.
2.1.5. Технічний стан машини визначається її справністю
та надійністю (ресурсом до чергового капітального або
середнього ремонту, якістю технічного обслуговування i ремонту та іншими
факторами).
Ресурс до ремонту машини в кілометрах (мотогодинах) визначається як
різниця між ремонтним ресурсом i пройденим пробігом (напрацюванням
мотогодин).
2.1.6. Право утримувати та використовувати машини мають військові
частини, яким вони належать за штатом.
 6

Належність машин визначається на підставі норм утримання техніки i

завдань, які виконуються військовою частиною. При цьому передбачається
максимальне укомплектування військової частини машинами однієї марки.
Дозволяється тримати машини однієї марки замість іншої, якщо це не
суперечить їх штатному призначенню.
Понадштатні машини приводяться в технічно справний стан,
консервуються та ставляться на зберігання (відповідно до вимог керівних
документів) до одержання вказівок щодо їх подальшого призначення.
Використовувати ці машини забороняється.
2.1.7. Для приймання машини, які прибули до військової частини,
наказом командира військової частини призначається комісія в складі голови –
командира підрозділу, до якого передається машина, фахівця автомобільної
служби, а також особи, яка здає машину. Комісія повинна перевірити:
технічний стан машини (шляхом зовнішнього огляду, перевірки приладами,
прослуховування роботи двигуна i випробування на ходу), її
укомплектованість, стан i наявність запасних частин, пально-мастильних
матеріалів, інструменту та приладдя (далі – ЗIП); наявність i стан документації.
Під час особливого періоду чи у воєнний час машини приймаються
безпосередньо командирами підрозділів або особами, призначеними
командиром військової частини, із залученням водіїв підрозділу.
Приймання машини оформляється актом технічного стану (додаток 1).
Про результати приймання заступник командира частини з озброєння –
начальник технічної частини доповідає командирові військової частини.
2.1.8. Кожна машина у військовій частині повинна мати присвоєний їй
номерний знак, без якого її використання забороняється.
Виготовлення, кріплення i нанесення номерних та розпізнавальних знаків,
спеціальних позначень i написів на машинах здійснюється в установленому
порядку відповідно до розроблених нормативних документів відповідно до
вимог чинного законодавства.
Закріплення за військовими частинами серій i діапазонів номерних знаків
здійснюється Головним управлінням НГУ.
2.1.9. На кожну машину Головним управлінням НГУ оформляються i
видаються:
паспорт машини (додаток 2), який відображає стан експлуатації та
ремонту машини, а також засвідчує її належність до даної військової частини;
технічний талон (додаток 3).
Для оформлення технічних талонів та паспортів машин до Головного
управління НГУ надається клопотання за формою: тип, марка i модель машини,
завод-виробник, країна-виробник, рік випуску, номер двигуна, його тип,
робочий об'єм, номер шасі (кузова), тип кузова (легкового автомобіля), на
підставі яких документів отримано машину (наряд, розпорядження), пробіг
машини від початку експлуатації (км).
Паспорти зберігаються в автомобільній службі військової частини
Національної гвардії України як документи суворої звітності.
 7

Технічний талон видається водію після видання наказу по військовій

частині про закріплення за ним машини.
У разі втрати (псування) паспорта машини або технічного талона
командир військової частини Національної гвардії України проводить службове
розслідування. Особи, винні у втраті (псуванні) паспорта або технічного талона,
притягаються до дисциплінарної відповідальності. Видача військовим частинам
Національної гвардії України нових паспортів або технічних талонів машин
замість втрачених (зіпсованих) проводиться Головним управлінням НГУ у
двотижневий строк за письмовим клопотанням командира військової частини з
долученням до цього висновків матеріалів проведення розслідування. У разі
вибраковування i списання машини паспорт та технічний талон повертаються
до Головного управління НГУ.
На паспорті робиться відмітка “Анульований”. У Головному управлінні
НГУ паспорти списаних машин зберігаються у справі протягом 5 років, після
чого знищуються за актами.
Технічні талони списаних машин знищуються за актом у міру їх
надходження від військових частин.
2.1.10. Машини, які прибули до військової частини Національної гвардії
України на штатне укомплектування, уводяться в дію наказом командира
військової частини Національної гвардії України.
У наказі зазначаються: тип, марка машини, номер шасі (кузова), штатне
призначення машини, у який підрозділ i в яку групу експлуатації зараховується,
присвоєний машині номерний знак.
Номер наказу про введення в дію машини заноситься до паспорта
машини.
До видання наказу про введення в дію машини її використання
забороняється.
2.1.11. Машина вручається водію особисто командиром підрозділу (не
нижче командира роти) перед строєм підрозділу. Водій, який прийняв машину,
розписується в паспорті машини i з цього моменту несе відповідальність за її
збереження, справність i готовність до використання.
Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу без наказу
командира військової частини про перезакріплення за автомобілем даного
водія.
Машина переміщується у військовій частині Національної гвардії
України на підставі наказу командира частини Національної гвардії України.
Машини передаються між військовими частинами відповідно до планів
комплектування (перерозподілу) за розпорядженням командувача Національної
гвардії України та нарядами відділу автомобільної техніки управління
автомобільної та бронетанкової техніки логістики Головного управління НГУ.
При передаванні машин оформляються такі документи:
акт технічного стану;
акт приймання-передавання основних засобів (додаток 4);
накладна (додаток 5);
паспорт машини;
 8

наряд Головного управління НГУ щодо передавання машини (додаток 6).

Передавання несправних або неукомплектованих машин забороняється.
За підміну деталей, агрегатів, вузлів при передачі машин винні
притягаються до відповідальності в установленому порядку.
2.1.12. Нові машини, а також машини після капітального ремонту,
проходять обкатку.
Режими обкатки мають відповідати вимогам, які викладені в інструкціях з
експлуатації машин. Водій, призначений для обкатки машини, повинен знати
правила її експлуатації та обкатки, технічні характеристики.
Про проведення обкатки робиться відповідний запис у паспорті машини.
2.2. Порядок використання машин
2.2.1. Машини військової частини Національної гвардії України
використовуються тільки за штатним призначенням з дотриманням
установлених технічних норм i правил. Використання машин у мирний час
планується i здійснюється в межах установлених річних норм витрат
моторесурсів.
2.2.2. Рішення про використання машини в кожному випадку приймає
командир військової частини Національної гвардії України з оформленням у
вигляді затвердженого ним наряду щодо використання машин (додаток 7) або,
у виняткових випадках, у вигляді запису на дорожньому листі: “Дозволяю виїзд
поза нарядом”.
Транспортні засоби військової частини використовуються за наявності
технічного талона, який видається Головним управлінням НГУ.
2.2.3 До використання допускаються справні, які пройшли технічне
обслуговування i готові до роботи, машини.
Підготовка машин до використання включає:
нанесення (кріплення) номерних i розпізнавальних знаків (під час
уведення в дію);
обкатку нових i відремонтованих машин (у міру надходження до
військової частини Національної гвардії України);
установлення додаткового обладнання та виконання спеціальних робіт
для використання в складних умовах;
щоденне або чергове технічне обслуговування № 1 чи № 2;
роботи, що виконуються перед виїздом з парку військової частини
Національної гвардії України: контрольний огляд водієм, перевірка готовності
машин командирами підрозділів або їх заступниками, контроль за технічним
станом машин начальником КТП.
2.2.4. У мирний час забороняється використання машин:
легкових (оперативно-службових) – в особистих цілях та як
персональних;
пасажирських автобусів – з метою, не пов’язаною з перевезенням
особового складу та груп людей менше 9 чоловік (крім мікроавтобусів);
медичних – для іншої мети, крім надання медичної допомоги особовому
складу, перевезення хворих та медичного забезпечення здійснюваних
службових заходів;
 9

понадштатної чисельності;
спеціальних – не за призначенням;
стройових – з метою, не пов’язаною з перевезенням особового складу або
рішенням завдань бойової підготовки, бойової та мобілізаційної готовності
військових частин;
усіх машин – понад установлені чинним Порядком норми витрат
моторесурсів;
вантажних та спеціальних замість легкових (оперативно-службових);
несправних, які не пройшли технічного обслуговування та не
забезпечують руху (роботи);
водіями, які не мають відповідної підготовки керування машинами та
оформлених документів;
для виконання робіт, що викликають їх перевантаження;
при заправленні пальним, змащувальними та іншими експлуатаційними
матеріалами, які не відповідають нормативно-технічній документації;
з неопломбованим або несправним спідометром.
У воєнний час порядок використання машин установлюється
командувачем Національної гвардії України.
2.2.5. За правильне використання машин, своєчасність підготовки
вантажів до перевезення, їх завантаження та дотримання правил техніки
безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах відповідає посадова особа, у
розпорядження якої виділена машина. Особи, винні у використанні машин з
особистою метою та не за призначенням, притягуються до матеріальної і
дисциплінарної відповідальності.
2.2.6. У кожній військовій частині Національної гвардії України
встановлюються маршрути руху машин. При цьому враховуються: характерні
особливості службово-бойових завдань, заходи щодо всебічного забезпечення
військової частини та окремо дислокованих підрозділів, стан доріг,
інтенсивність руху транспорту та пішоходів на дорогах.
Схеми маршрутів руху машин для військової частини Національної
гвардії України, окремо дислокованих підрозділів, а також картки маршрутів
руху на кожний з них розробляються штабом спільно з автомобільною
службою військової частини Національної гвардії України.
На схемах та картках маршрутів руху зазначаються: порядковий номер
маршруту, його найменування i протяжність, ділянки, які вимагають
підвищеної уваги водіїв (круті спуски, підйоми, закриті повороти, звуження
доріг, перехрестя з інтенсивним рухом транспорту та пішоходів, залізничні
переїзди, переправи, важкопрохiднi ділянки доріг), заправні станції,
авторемонтні майстерні, пункти зв'язку, місця дислокації військових частин
Національної гвардії України i органів (установ) внутрішніх справ, а також
місця стоянок машин у кінцевих пунктах маршрутів.
Схеми i картки маршрутів руху підписуються заступником командира
військової частини – начальником штабу і заступником командира військової
частини з озброєння – начальником технічної частини та затверджуються
командиром військової частини Національної гвардії України.
 10

Командири автомобільних i окремо дислокованих підрозділів

організовують вивчення маршрутів руху машин з водіями за схемою i з
практичним показом на місцевості порядку руху машин. Вивчення маршрутів зі
складною дорожньо-транспортною обстановкою командири цих підрозділів
проводять з водіями особисто.
Для перевезення за складними довгими маршрутами, з інтенсивним
рухом транспорту та важкопрохiдними дорогами виділяються найбільш
досвідчені водії.
2.2.7. У вихідні, передвихідні та святкові дні, дні занять автомобільних
підрозділів, а також щодня після 18.00. виїзд машин з парку має бути
скорочений до мінімуму. Машини мають використовуватися тільки для
виконання службово-бойових завдань, проведення культурно-масових i
спортивних заходів. У ці дні допускається використання офіцерами військової
частини Національної гвардії України не більше одного легкового командно-
штабного автомобіля (оперативно-службового).
2.2.8. При плануванні експлуатації та витрат моторесурсів у військових
частинах Національної гвардії України враховуються:
реальна потреба моторесурсів для забезпечення бойової служби, бойової
підготовки та господарської діяльності;
максимальна економія моторесурсів та виділених фондів пально-
мастильних матеріалів за рахунок раціонального планування стрільб,
будівельних робіт та господарської діяльності з використанням мінімальної
кількості автомобільної техніки.
2.2.9. Пробіги автомобілів у службових відрядженнях не зараховуються
до встановлених річних норм експлуатації транспортних засобів.
2.2.10. Списання моторесурсів, використаних машинами (у тому числі
бойовими), здійснюється відповідно до вимог законодавства та нормативно –
правових актів. Для виконання спеціальних завдань у кожному конкретному
випадку списання проводиться наказом командира військової частини
Національної гвардії України на підставі актів у встановленому порядку.
2.2.11. Залежно від умов дислокації військових частин Національної
гвардії України, особливостей їх бойової служби та господарської діяльності, а
також від укомплектованості транспортними засобами командувачеві
Національної гвардії України надається право збільшувати в розмірах до 25%
норми витрат моторесурсів однотипних машин однієї військової частини
Національної гвардії України за рахунок іншої в розмірах загального ліміту
витрат моторесурсів, який належить військовим частинам та підрозділам
Національної гвардії України.
Збільшувати норми витрат моторесурсів машин одного типу за рахунок
іншого категорично забороняється.
2.2.12. Наказом командира військової частини Національної гвардії
України дозволяється збільшувати витрати моторесурсів для машин
транспортної групи, які мають триваліший строк експлуатації, за рахунок
однотипних машин у розмірах, установлених річним лімітом моторесурсів
 11

військової частини, забезпечуючи при цьому максимальне зменшення

експлуатації нових машин.
2.2.13. Автомобілі використовуються за штатним призначенням і тільки
для службових поїздок посадовими особами в розмірах річних норм витрати
моторесурсів (додаток 8) згідно з наказом командира військової частини
Національної гвардії України.
2.3. Технічне обслуговування машин
2.3.1. У військових частинах Національної гвардії України запроваджена
планово-попереджувальна система технічного обслуговування, яка передбачає
обов'язкове виконання із завданою періодичністю встановленого комплексу
робіт у процесі використання i зберігання машин.
Своєчасне та якісне технічне обслуговування є найважливішим
елементом експлуатації машин i має забезпечувати:
постійну готовність машин до використання;
безпеку руху;
усунення причин, що викликають передчасне спрацювання, старіння,
руйнування, несправності та поломи складових частин i механізмів;
надійну роботу машин протягом установлених міжремонтних ресурсів та
строків їх служби до ремонту i списання;
мінімальну витрату пального, мастильних та інших експлуатаційних
матеріалів.
2.3.2. Технічне обслуговування машин (додаток 9) включає заправлення,
очищення, миття (промивання), перевірку (технічне діагностування), підтяжку
кріплень, регулювання агрегатів, складальних одиниць, механізмів i приладів,
змащувальні роботи, усунення несправностей (поточний ремонт). Під час
технічного обслуговування за необхідності замінюються фільтри, інші змінні
деталі.
За польових умов технічне обслуговування та поточний ремонт
здійснюється з використанням рухомих засобів технічного обслуговування i
ремонту з урахуванням обстановки та в порядку, установленому командиром
військової частини Національної гвардії України.
Періодичність i обсяг робіт з технічного обслуговування машин при
повсякденному використанні і зберіганні визначаються цим Порядком, а також
інструкціями з експлуатації та технічного обслуговування машин.
Забороняється скорочувати обсяг робіт з технічного обслуговування
машин, а також зменшувати відведений для їх обслуговування час. Відсутність
обладнаних i повністю укомплектованих стаціонарних (рухомих) засобів
технічного обслуговування та ремонту не може служити підставою для
зменшення обсягу робіт та періодичності обслуговування машин.
За відсутності власних пунктів технічного обслуговування та ремонту
командир військової частини Національної гвардії України повинен вжити
заходів щодо прикріплення машин військової частини Національної гвардії
України для технічних обслуговувань № 1 і № 2 та поточного ремонту до інших
військових частин Національної гвардії України, які мають штатні засоби для
 12

обслуговування i ремонту машин, або за договором у межах виділених

асигнувань i встановленої вартості зазначених робіт.
2.3.3. Машина, яка пройшла технічне обслуговування, має бути
справною, заправленою належними експлуатаційними матеріалами, чистою, а
всі її агрегати, механізми, складальні одиниці та прилади мають бути надійно
закріплені, працювати i відповідати вимогам інструкції з експлуатації машини.
Двигун має легко запускатися та стійко працювати на різних режимах,
тиск у системі змащування – відповідати нормі, фільтри – забезпечувати
нормальну фільтрацію пального, масла i повітря, електричну i повітряну
системи пуску, а засоби полегшення пуску (передпусковий пiдiгрiвач) –
забезпечувати швидкий i надійний пуск двигуна при низьких температурах;
вільний хід рульового колеса, педалей зчеплення та гальма, розвал i сходження
передніх коліс автомобіля – відповідати нормам, гальма – забезпечувати
одночасне плавне гальмування коліс i зупинку машини на встановленому
гальмовому шляху, гальмування машини – забезпечуватись при одноразовому
натиску на педаль, зчеплення (головний фрикцiон) – виключатися повністю,
забезпечуючи легкість i безшумність переключення передач, i не
пробуксовувати при повністю відпущеній педалі. Під час руху машини не
допускається самовиключення передач i підвищений шум у коробці передач,
роздавальній коробці, мостах. Шини коліс мають бути правильно змонтовані,
тиск у них – відповідати нормам, акумуляторна батарея – зарядженою, питома
вага та рівень електроліту в ній – відповідати нормі, запалювання –
установленим відповідно до вимог інструкції з експлуатації машини нормам,
стоп-сигнал, звуковий сигнал, склоочисники, зовнішні світлові прилади i
контрольні прилади – справними, лебідка, тягово-зчіпне обладнання машини –
справними i надійними в роботі, поворотні обладнання причепів –
забезпечувати надійність руху без ковзання коліс під час повороту машини.
Не допускається підтікання пально-мастильних матеріалів,
охолоджувальної, гальмової та інших спеціальних рідин, витоку повітря із
пневматичної системи.
Якість виконаного технічного обслуговування машин перевіряється за
допомогою діагностичних засобів i вимірювального інструменту особисто
начальником авторемонтної майстерні (командиром ремонтного підрозділу).
Про проведення технічних обслуговувань № 1 i № 2 та сезонного
технічного обслуговування робляться відповідні записи в книзі обліку
технічного обслуговування, ремонту машин i агрегатів та витрачання запасних
частин (додаток 10).
2.3.4. Відповідальність за своєчасне та якісне технічне обслуговування
машин покладається на командирів військових частин Національної гвардії
України. Вони повинні забезпечити його проведення у визначені строки,
надаючи для цього час, засоби i матеріали.
Технічне обслуговування організовує заступник командира частини з
озброєння – начальник технічної частини (начальник автомобільної служби).
Час для проведення технічного обслуговування передбачається денним
 13

розкладом, планами бойової та спеціальної підготовки (розкладом занять)

підрозділів.
2.3.5. Технічне обслуговування шасі спеціальних машин поєднується з
відповідним за пробігом (часом) технічним обслуговуванням (регламентом)
установлених на них озброєння, обладнання i спеціальної техніки.
При незбігові періодичності рівнозначних за обсягом видів технічного
обслуговування озброєння, обладнання, спеціальної техніки та шасі
спеціальних машин періодичність технічного обслуговування шасі
встановлюється така сама, як i для встановлених на ньому озброєння,
обладнання та спеціальної техніки. При цьому періодичність технічного
обслуговування шасі зменшується.
Для проведення технічного обслуговування шасі спеціальних машин
залучається особовий склад екіпажу.
2.3.6. Технічні обслуговування № 1 і № 2 та сезонне технічне
обслуговування машин виконуються особовим складом підрозділів технічного
обслуговування та ремонту за участю водіїв машин. За необхідності наказом
командира військової частини Національної гвардії України підрозділи
технічного обслуговування посилюються за рахунок водіїв. Особовий склад,
який бере участь у технічному обслуговуванні машин, проходить необхідну
підготовку i спеціалізується за видами робіт, за якість виконання яких він несе
відповідальність.
2.3.7. Технічне обслуговування машин за періодичністю i обсягом робіт
розподіляється на такі види:
а) для машин повсякденного використання:
контрольний огляд (перед виїздом з парку, на привалах i зупинках, перед
подоланням водної перешкоди та після її подолання);
щоденне технічне обслуговування;
технічне обслуговування № 1;
технічне обслуговування № 2;
сезонне технічне обслуговування;
б) для машин, що утримуються на зберіганні:
щомісячне технічне обслуговування;
річне технічне обслуговування;
регламентні роботи.
Крім зазначених видів технічного обслуговування, усунення
несправностей проводиться в інший час, передбачений розпорядком дня для
догляду за технікою, у парково-господарськi дні та спеціально відведений час
(після закінчення занять, стрільб, навчань).
Крім того, проводиться підготовка машин до експлуатації в складних
умовах i до транспортування.
2.3.8. Контрольний огляд проводиться водієм з метою перевірки i
підготовки машини до виконання подальшого завдання. При цьому водій
перевіряє наявність (у разі необхідності дозаправляє) пального, масла i
охолоджувальної рідини, справність агрегатів, систем та механізмів, які
забезпечують безпеку руху, перевіряє, чи не підтікає пальне, масло,
 14

охолоджувальна рідина, чи немає витоку повітря, виконує необхідні крiпильно-

регулювальнi роботи та усуває виявлені несправності.
2.3.9. Щоденне технічне обслуговування здійснюється водієм після
закінчення роботи з метою підтримання машини в готовності до використання
та в чистоті, а також для забезпечення безпеки руху.
Воно включає заправку, миття, змащування, перевірні та необхідні
крiпильно-регулювальнi роботи, а також усунення виявлених несправностей.
2.3.10. Технічні обслуговування № 1 i № 2 мають на меті забезпечити
безвідмовну роботу машин, знизити інтенсивність зношення деталей, виявити
та попередити несправності. Це досягається своєчасним технічним
діагностуванням, виконанням змащувальних, кріпильних, регулювальних та
інших робіт. Технічні обслуговування № 1 i № 2 проводяться з визначеною
періодичністю (додаток 11).
2.3.11. Сезонне технічне обслуговування машин проводиться двічі на рік
з метою підготовки та забезпечення надійної роботи машин у зимовий або
літній період експлуатації.
Підготовка машин, як правило, здійснюється:
до експлуатації в літній період – з 15 березня до 15 травня;
до експлуатації в зимовий період – з 15 вересня до 15 листопада.
У кожній військовій частині Національної гвардії України розробляється
та затверджується командиром військової частини Національної гвардії
України план підготовки до зимового (літнього) періоду експлуатації, яким
передбачаються заходи щодо підготовки машин, обладнання, парків i особового
складу.
Дата переходу на режим зимової (літньої) експлуатації та зливання води
із систем охолодження машин оголошується наказом командира військової
частини Національної гвардії України.
2.3.12. Сезонне технічне обслуговування машин полягає в проведенні
чергових технічних обслуговувань № 1 і № 2 та додаткових робіт відповідно до
подальшого періоду експлуатації; промивання, продування стисненим
повітрям, перевірки та регулювання приладів системи живлення двигуна;
заміни сезонних змащувальних матеріалів i спеціальних рідин в агрегатах i
механізмах машин.
2.3.13. Під час підготовки машин до експлуатації в зимовий період
додатково здійснюються такі роботи:
перевірка i підготовка до роботи засобів підігрівання двигуна, обігріву
кабіни та кузова, установлення засобів утеплювання;
підключення до системи охолодження i перевірка роботи передпускового
підігрівача двигуна та опалювача кабіни;
заправлення системи охолодження двигуна низькозамерзаючою рідиною
(для встановлених марок машин);
видалення конденсату з трубопроводів i каналів системи регулювання
тиску повітря в шинах i системи пневматичних приводів гальм;
перевірка стану акумуляторних батарей i доведення питомої ваги
електроліту до встановленої норми.
 15

2.3.14. Під час підготовки машин до експлуатації в літній період

додатково здійснюються такі роботи:
зливання із системи охолодження двигуна низькозамерзаючої рідини (де
передбачено конструкцією з експлуатації) та здавання її на зберігання,
промивання системи та заправлення водою;
блокування електромагнітних муфт приводу вентиляторів;
зняття з машини засобів утеплювання та здавання їх на склад.
Перелік додаткових робіт, які виконуються під час підготовки машин до
сезонної експлуатації, уключає також особливі роботи, передбачені
настановами та інструкціями заводiв-виробникiв.
2.3.15. Підготовка парків до експлуатації машин у зимовий (лiтнiй) перiод
мiстить перевiрку стану, ремонт i налагодження на режим роботи в подальшому
паркового обладнання, водомаслонагрiвачiв, акумуляторних, примiщень,
майданчиків, а також рухомих засобiв технiчного обслуговування i ремонту,
iнших елементiв парку.
2.3.16. Пiд час пiдготовки особового складу до експлуатацiї машин у
зимовий (лiтнiй) перiод на заняттях вивчаються:
порядок пiдготовки та правила експлуатацiї машин у подальшому перiоді;
експлуатацiйнi матерiали та правила їх застосування;
особливостi керування машинами в подальшому перiоді експлуатацiї;
способи i засоби пiдвищення прохiдностi машин та правила їх
застосування.
Пiд час пiдготовки особового складу до експлуатацiї машин у зимовий
перiод, крiм того, практично вивчаються:
порядок пуску холодного двигуна при низькiй температурi повiтря;
засоби, що полегшують пуск холодного двигуна;
засоби обiгрiвання i додержання нормальної температури двигуна пiд час
руху та на стоянках;
заходи безпеки пiд час пiдiгрiвання двигуна та пiд час поводження з
отруйними низькозамерзаючими охолоджувальними рiдинами.
До навчання водiїв залучаються офiцери, прапорщики,
військовослужбовці військової служби за контрактом.
2.3.17. Технiчне обслуговування машин пiд час зберiгання полягає в
перевiрцi їх стану, очищеннi вiд бруду, перевiрцi i вiдновленнi захисних
покриттiв, герметизуючої обклейки, проведенні iнших робiт, затверджених
Керiвництвом по зберiганню автомобiльної технiки та майна у Збройних Силах
України.
2.4. Транспортування машин
2.4.1. Транспортування машин може здiйснюватися повiтряним,
залiзничним, рiчковим, морським та автомобiльним транспортом.
Кожний вид транспортування вимагає вiдповiдної пiдготовки особового
складу та машин. Особовий склад повинен бути навчений правилам
навантаження, розвантаження та буксирування машин і знати правила безпеки
за рiзних видiв транспортування.
 16

2.4.2. Машини, навантаженi на транспорт, надiйно загальмовуються,

закрiплюються вiд поздовжніх i поперечних змiщень, уключається нижня
передача, скло кабiни пiдiймається, усi дверi замикаються. У разі можливого
зниження температури повiтря нижче 0оС вода iз систем охолодження
зливається.
Баки машин (за винятком тих, що перевозяться похило) заправляються
пальним повнiстю. Баки автомобiлiв, що перевозяться похило (пiд час
залiзничних перевезень), заправляються не бiльш як наполовину.
Автоцистерни i автозаправники перевозяться або порожнiми, або
залитими пальним повнiстю.
Транспортування машин автомобiльним транспортом методом
буксирування здiйснюється вiдповiдно до Правил дорожнього руху.
2.5. Забезпечення роботи машин у складних умовах
2.5.1. Складними вважаються умови експлуатацiї машин:
у районах iз низькою температурою повiтря, глибоким снiговим
покривом;
зi слабо розвинутою мережею дорiг, сильною запиленiстю повiтря;
у гiрських районах iз розрiдженим повiтрям та зниженим атмосферним
тиском, iз сильно пересiченою мiсцевiстю, на морському узбережжі;
під час розталi та при бездорiжжi.
2.5.2. Надiйна робота машин у гiрських умовах, крiм дотримання
загальних правил експлуатацiї, забезпечується:
бiльш ретельною перевiркою i регулюванням механiзмiв та приводiв
управлiння, особливо гальм i ходової частини;
негайним усуненням навiть незначних несправностей машин;
додатковим регулюванням систем живлення двигунiв i гальм для роботи
в умовах розрiдженої атмосфери;
укомплектуванням машин засобами, якi пiдвищують безпеку руху в горах
(упорами, колодками, гiрськими рейками);
постiйною перевiркою укладання та крiплення вантажiв;
скороченням пробiгу машин до чергового технiчного обслуговування на
20-30%;
органiзацiєю пунктiв технiчної допомоги та регулювання на перевалах i в
гiрських ущелинах;
спецiальною пiдготовкою особового складу.
2.5.3. Надiйна робота машин в умовах розталі та бездорiжжя, крiм
дотримання загальних правил експлуатацiї, забезпечується:
використанням прийомiв i методiв керування машиною, що забезпечують
безвiдмовнiсть та безаварiйну роботу на обладнаних, мокрих грунтових i
заснiжених дорогах;
укомплектуванням машин засобами пiдвищення прохiдностi i вмiлим їх
застосуванням;
скороченням перiодичностi технiчного обслуговування, особливою
увагою до пiдтягнення крiплень i регулювання агрегатiв та механiзмiв машин;
ретельним контролем теплового режиму двигунiв i завантаження машин;
 17

правильним вибором мiсць привалiв i зупинок машин та колон,

спостереженням за змiнами температури повiтря; спецiальною пiдготовкою
особового складу.
2.5.4. Для пiдготовки особового складу до експлуатацiї машин у складних
умовах органiзовуються спецiальнi заняття, на яких вивчаються:
вплив клiматичних, температурних умов i мiсцевостi на роботу машин,
змiст пiдготовки та особливостi технiчного обслуговування машин пiд час
використання їх за цих умов;
дорожнi умови, особливi правила водiння машин i автомобiльних поїздiв
у складних умовах;
правила зберiгання і поводження з пальним, маслами i рiдинами, заходи,
спрямовані на зниження витрачання пального;
пристосування, що забезпечують безпеку роботи машин;
засоби пiдвищення прохiдностi машин;
засоби обiгрiвання i утеплювання, способи пуску двигунiв за низької чи
високої температури;
профiлактичнi заходи, якi забезпечують працездатнiсть особового складу.
2.6. Планування, облiк i звiтнiсть з питань експлуатацiї машин
2.6.1. Планування експлуатацiї машин здiйснюється в усiх вiйськових
частинах Національної гвардії України i включає розроблення комплексу
заходiв щодо додержання машин у бойовiй готовностi, органiзацiї та
забезпечення їх правильного використання для виконання службово-бойових
завдань, бойової пiдготовки та господарської дiяльностi.
Планування має на метi забезпечити:
технiчне забезпечення завдань, покладених на вiйськовi частини
Національної гвардії Україхни та пiдроздiли;
постiйне утримання машин у справному станi;
технiчно правильне, ефективне та економне використання машин;
своєчасне проведення технiчного обслуговування та ремонту машин;
розрахунок потреби частини в пально-мастильних, експлуатацiйних
матерiалах, агрегатах, тентах, акумуляторах, а також у коштах для експлуатацiї
та ремонту машин.
2.6.2. Пiд час планування розробляються:
рiчні плани експлуатацiї та ремонту машин вiйськових частин
Національної гвардії України (додаток 12);
наряд щодо використання машин;
план-графік технічного обслуговування та ремонту машин на місяць
(додаток 13);
план-графiк технiчного обслуговування i випробування машин, що
утримуються на тривалому зберiганнi (додаток 14).
2.6.3. Рiчний план експлуатацiї та ремонту машин вiйськової частини
Національної гвардії України розробляється за мiсяць до початку року у двох
примірниках.
Річний план експлуатації та ремонту автомобільної техніки оперативно-
територіального об`єднання затверджується за 15 діб до початку року на
 18

підставі узагальнених річних планів експлуатації та ремонту автомобільної

техніки підпорядкованих військових частин територіального управління
Національної гвардії України.
План затверджується начальником територіального управління і є
підставою для розрахунку і потреб пально-мастильних матеріалів,
експлуатаційних матеріалів, агрегатів, деталей, а також коштів для експлуатації
та ремонту машин.
План складається у двох примірниках, один з яких надсилається до
Головного управління НГУ, а другий залишається в територіальному
управлінні.
Для військових частин прямого підпорядкування план складається у двох
примірниках, один з яких надсилається до Головного управління НГУ а другий
залишається в частині.
Вихiдними даними для розроблення плану є:
данi про наявнiсть i технiчний стан машин;
данi про ресурси до капiтального ремонту або до списання на кожну
машину або її агрегата (додаток 15);
норми витрачання моторесурсiв;
розрахунок потреби в машинах i моторесурсах для забезпечення бойової
та мобiлiзацiйної готовностi, бойової служби, бойової пiдготовки вiйськової
частини Національної гвардії України (складаються штабом iз залученням
начальникiв служб);
розрахунок потреби в машинах i моторесурсах для забезпечення
господарської дiяльностi частини вiдповiдно до рiчного господарського плану;
розрахунок потреби в технiчному обслуговуваннi машин, якi тримаються
на зберiганнi;
результати аналiзу експлуатацiї машин за минулий рiк;
данi про витрату моторесурсiв у поточному роцi.
План має вiдповiдати таким основним вимогам:
планова витрата моторесурсiв не повинна перевищувати встановлених
рiчних та мiсячних норм;
машини бiльш раннiх випускiв повиннi експлуатуватися iнтенсивнiше;
вихiд машин у ремонт протягом року повинен бути рiвномiрним
(ступiнчастим), коефiцiєнт технiчної готовностi парку машин не повинен бути
нижче встановленого;
працевитрати на технiчне обслуговування i ремонт машин мають
вiдповiдати можливостям пiдроздiлiв технiчного обслуговування та ремонту
машин. У разі невiдповiдностi можливостей планується посилення цих
пiдроздiлiв за рахунок залучення водiїв.
У разі розбiжностi мiж потребою та фактичною наявнiстю моторесурсiв
або потребою в пальному i встановленим на нього лiмiтом командир частини
приймає рiшення про усунення розбiжностей, а за неможливостi усунення
розбіжностей доповiдає про це в установленому порядку. На пiдставi рiшення
вищого начальника вносяться змiни до рiчного плану експлуатацiї та ремонту
машин.
 19

2.6.4. План-графiк технiчного обслуговування та ремонту машин

складається на кожен мiсяць за три днi до початку планового перiоду в одному
примiрнику, пiдписується заступником командира частини з озброєння –
начальником технічної частини і затверджується командиром військової
частини Національної гвардії України. До плану-графiка включаються 100%
машин частини.
План-графiк технiчного обслуговування машин складається на пiдставi
планових пробiгiв машин за мiсяць та перiодичностi технiчних обслуговувань з
урахуванням рiвномiрного навантаження постів технічних обслуговувань № 1 і
№ 2 та плану (графiка) роботи екіпажу автомобіля МТО-АТ, МТОіР, (ПАРМ) в
окремо дислокованих пiдроздiлах.
Простiй у технічному обслуговуванні № 1 не повинен перевищувати
однiєї доби, а в технічному обслуговуванні № 2 – двох дiб.
Витяг з плану-графiка передається начальнику ремонтної майстернi та
надсилається до окремо дислокованих пiдроздiлів.
План-графiк технiчного обслуговування та випробування машин, якi
утримуються на тривалому зберiганнi, розробляється у вiйськовiй частинi на
6 рокiв.
2.6.5. Наряд щодо використання машин складається напередоднi виїзду
машин з парку у двох примiрниках, пiдписується заступником командира
вiйськової частини з озброєння – начальником технічної частини i
затверджується командиром частини.
Один примiрник наряду передається черговому парку i служить
пiдставою для випуску машин з парку, а другий залишається в автомобiльнiй
службi. На пiдставi наряду щодо використання машин виписуються дорожні
листи (додаток 16).
До наряду включаються тiльки штатнi, справнi машини, а також машини,
що пройшли належне технiчне обслуговування і наказом командира частини
закрiпленi за водiями.
Пiдставою для складання наряду щодо використання машин є заявки
командирiв пiдроздiлiв, начальникiв служб на здійснення автомобiльних
перевезень (додаток 17), а також окремi накази командира частини. Заявки
можуть бути одноразовi або на тривалий перiод.
Термiни подання заявок установлюються наказом командира частини з
урахуванням часу, необхiдного для складання наряду та пiдготовки машин до
виїзду. Командно-штабнi (оперативно-службові), черговi та санiтарнi машини
вносяться до наряду без заявок, при цьому у графi “Маршрут руху”
записується: “За вказівкою”, а в графi “Старший машини” проставляється
прiзвище особи, яка згідно з наказом по частинi має право викликати машину.
Пiд час складання наряду передбачається найбiльш рацiональне
використання машин, ураховуючи сумiснi перевезення вантажiв рiзних служб.
2.6.6. Облiк експлуатацiї машин ведеться в:
дорожніх листах, якi є первинними облiковими документами;
картках облiку роботи машин (додаток 18);
зведених вiдомостях роботи машин (додаток 19);
 20

паспортах машин;
книгах облiку технiчного обслуговування, ремонту машин i агрегатiв та
витрачання запасних частин;
рiчному планi експлуатацiї та ремонту машин частини.
2.6.7. Бланки вищезгаданих облiкових документiв виготовляються за
кошти частин, зберiгаються на складi автомобільного майна і в мiру
необхiдностi видаються автомобiльній службі.
Бланки дорожніх листiв ураховуються в книзi видачі та повернення
дорожніх листiв (додаток 20). Бланки дорожніх листiв нумеруються,
починаючи з першого номера щороку включаючи дорожні листи по тривозі.
2.6.8. Дорожній лист виписується в автомобiльнiй службi частини на
пiдставi наряду щодо використання машин, пiдписується заступником
командира частини з озброєння – начальником технічної частини (начальником
автомобiльної служби, командиром окремо дислокованого пiдроздiлу) i є
розпорядженням для командира пiдроздiлу та водiя щодо виконання завдання.
Дорожні листи для виїзду машин пiдписуються особисто командиром частини
або особою, яка його замiщає.
Додаткове завдання на перевезення може дати лише особа, яка має право
пiдпису дорожнього листа з вiдмiткою про це в дорожньому листi, завiреною
вiдповiдним пiдписом.
2.6.9. Виписанi в автомобiльнiй службi дорожні листи командир
пiдроздiлу видає водiям пiд особистий підпис у книзi видачі та повернення
дорожніх листiв тiльки пiсля повернення повністю оформлених ранiше виданих
дорожніх листiв. В разі приведення частини у вищі ступені бойової готовності
дорожні листи по тривозі видаються водiям черговим офіцером підрозділу або
iншими особами, якi визначені командиром підрозділу.
Дорожній лист видається на один день роботи, а в разі вiдрядження – на
весь перiод вiдрядження, але не бiльш як на десять днiв.
2.6.10. Випадки втрати дорожнього листа розслiдуються, виннi
притягаються до дисциплiнарної вiдповiдальностi. Замiсть втраченого
виписується новий дорожній лист, у якому вiдновлюються всi данi про машину
та її роботу. Зiпсованi бланки дорожніх листiв погашаються та зберiгаються так
само, як i використанi бланки.
2.6.11. Правильнiсть оформлення дорожнього листа за минулий день
роботи машини пiдтверджується пiдписом командира пiдроздiлу, пiсля чого
дорожній лист здається до автомобiльної служби. Данi дорожнього листа
опрацьовуються i вносяться до картки облiку роботи машини.
В окремо дислокованому пiдроздiлi пiдписом командира цього пiдроздiлу
пiдтверджується також правильнiсть оформлення карток облiку роботи машин i
не пiзнiше 5 числа наступного мiсяця дорожні листи та картки облiку роботи
машин здаються до автомобiльної служби.
2.6.12. Для перевiрки правильностi використання машин, зберiгання,
оформлення та опрацювання дорожніх листiв за минулий квартал, а також для
знищення дорожніх листiв командиром частини призначається комiсiя, до
складу якої включається начальник фiнансової служби частини.
 21

За результатами перевiрки складається акт, у якому визначаються:

законнiсть i рацiональнiсть проведених перевезень;
за який перiод перевiренi дорожні листи, їх кiлькiсть i номери;
правильнiсть визначення витрачання пального i виконаної машиною
роботи;
результати звiрення записiв про витрату моторесурсiв у паспортах
(формулярах) машин з картками облiку роботи машин.
Акт перевiрки подається на затвердження командирові частини.
Дорожні листи разом з актами перевiрок зберiгаються у фінансовій
службі не менше одного року i знищуються тiльки пiсля проведення
документальної ревiзiї господарської дiяльностi вiйськової частини. При цьому
складається акт, у якому зазначається, за який перiод знищенi дорожні листи, їх
кiлькiсть i номери.
Дорожні листи з вiдмiткою про дорожньо-транспортнi пригоди не
знищуються, а долучаються до акта і зберiгаються разом з ним.
2.6.13. Картка облiку роботи машини заповнюється на кожну машину i
ведеться протягом мiсяця. Записи в картках робляться систематично на пiдставi
дорожніх листiв.
Картки облiку роботи машин служать для аналiзу роботи кожної машини
i складання зведеної вiдомостi роботи машин.
2.6.14. Зведена вiдомiсть роботи машин складається на пiдставi карток
облiку машин за кожний мiсяць i є контрольним пiдсумковим документом.
Зведена вiдомiсть роботи машин складається до 5 числа місяця наступного
періоду. До вiдомості включаються всi без винятку машини, якi є в частинi у
звiтному мiсяцi.
2.6.15. Основними показниками технiчного стану i використання
машин є коефiцiєнт технiчної готовностi (далі – КТГ). Вiн визначається на
певне число як співвiдношення кiлькостi справних машин до їх списочної
чисельності. Пiд час визначення КТГ справними вважаються машини, повнiстю
укомплектованi, технiчно справнi, а також машини, якi знаходяться в
плановому технiчному обслуговуваннi та на консервацiї. До несправних
належать машини, що бiльше доби знаходяться на поточному ремонтi, чекають
ремонту, знаходяться на капiтальному ремонтi, пiдлягають укомплектуванню
приладами, деталями, без яких експлуатацiя машин не дозволяється.
Автомобiлi, що пiдлягають списанню, матерiали відносно яких надіслано
до Головного управління НГУ, при визначеннi КТГ не враховуються.
2.7. Контроль за технiчним станом та експлуатацiєю машин
2.7.1. Контроль за технiчним станом та експлуатацiєю машин
здiйснюється:
шляхом оглядiв i перевiрок машин посадовими особами;
шляхом перевiрки машин на маршрутах руху;
пiд час проведення обов’язкових річних контролів транспортних засобів;
пiд час проведення рiчних iнспекторських та пiдсумкових перевiрок
вiйськових частин Національної гвардії України;
пiд час проведення інвентаризації вiйськової частини.
 22

2.7.2. Огляди машин посадовими особами здійснюються:

командиром взводу – не рiдше одного разу на два тижнi (всi машини
взводу);
заступником командира роти з озброєння та техніки, командиром окремо
дислокованого пiдроздiлу – не рiдше одного разу на мiсяць (100% машин
кожного взводу);
командиром роти – не рідше одного разу на місяць (50% машин кожного
взводу);
заступником командира батальйону з озброєння та техніки – не рiдше
одного разу на мiсяць (не менше 30% машин кожного підрозділу);
командиром батальйону – не рiдше одного разу на мiсяць (не менше 20%
машин кожної роти);
начальниками служб вiйськової частини (спецiальнi машини служб i
машини пiдпорядкованих пiдроздiлiв) – не рiдше одного разу на мiсяць (усі
машини служб i пiдроздiлiв);
начальником автомобiльної служби частини – не рiдше одного разу на
2 мiсяці (не менше 10% машин кожного пiдроздiлу);
заступником командира частини з озброєння – начальником технiчної
частини – не рiдше одного разу на 3 мiсяці (не менше 10% машин кожного
пiдроздiлу);
командиром вiйськової частини Національної гвардії України –- не рiдше
двох разiв на рiк (усi машини частини).
У тi мiсяцi, коли проводяться обов’язкові річні контролі транспортних
засобів, командири пiдроздiлiв огляд не проводять. Огляд машин старшим
начальником проводиться в присутностi командира пiдроздiлу та водiя
машини, яку оглядають.
2.7.3. Пiд час огляду перевiряються:
наявнiсть машин (вiдповiднiсть облiковим даним), їх технiчний стан,
укомплектованiсть (заправлення, комплектнiсть, надiйнiсть крiплення,
правильнiсть регулювання) та робота агрегатiв, механiзмiв i приладiв;
наявнiсть, справнiсть iнженерно-технiчних засобiв i кузова машини для
перевезення засуджених;
укомплектованiсть машин табельним майном;
технiчний стан машин, якi утримуються на зберiганнi;
стан ведення паспортiв (формулярів) машин та витрата моторесурсів;
стан автомобiльного парку (генеральний план автомобiльного парку,
наявнiсть i обладнання елементiв автомобiльного парку, протипожежний стан
парку);
органiзацiя внутрiшньої служби в парку, технiчного обслуговування та
ремонту машин;
органiзацiя зберiгання, облiку, видачі i витрачання майна.
Командирами вiйськових частин Національної гвардії України пiд час
проведення оглядiв машин залучаються спецiалiсти автомобiльної служби.
Пiсля перевiрки машин перевiряється стан рухомих засобiв обслуговування та
ремонту машин.
 23

2.7.4. За результатами огляду оцiнюється технiчний стан i стан утримання

машини, її готовнiсть до використання, установлюються термiни усунення
недолiкiв. Результати огляду записуються в книгу огляду (перевiрки) машин
пiдроздiлу (додаток 21), яка постiйно зберiгається в автомобiльнiй службi або в
командира пiдроздiлу.
Командир частини видає наказ по частині про результати огляду.
2.7.5. Контроль за роботою машин на лiнiї органiзовується заступником
командира частини з озброєння – начальником технічної частини шляхом
виставлення постiв на маршрутах руху в днi i години, установленi командиром
частини. Час контролю за роботою машин уключається до графiка перевiрки
несення бойової служби.
2.7.6. Особам, якi здiйснюють контроль за роботою водiїв на лiнiї,
надається право зупиняти машини своєї вiйськової частини, перевiряти
наявнiсть i оформлення встановлених документiв, технiчний стан машин, а за
необхідності – наявнiсть несправностей машини, що загрожують безпецi руху,
забороняти рух машини, про що сповiщати командира частини або його
заступника з озброєння – начальника технічної частини.
2.7.7. Командири (начальники) вiйськових частин Національної гвардії
України, старшi машин, водiї та iншi посадовi особи, з вини яких допущенi
дорожньо-транспортнi пригоди, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за
заподiянi збитки вiдповiдно до вимог Постанови Верховної Ради України від
23 червня 1995 року № 243/95-вр «Про затвердження Положення про
матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв за шкоду, заподiяну
державi».
2.7.8. Пiсля винесення судом рiшення про утримання коштiв з вiйськової
частини командир (начальник) цієї частини повинен визначити вину посадових
осiб (старшого машини, водiя тощо) i порядок вiдшкодування ними згiдно з
чинним законодавством матерiальних збиткiв, завданих вiйськовiй частинi.
2.8. Порядок проведення обов’язкового технічного контролю
транспортних засобів
2.8.1. Проведення обов’язкового технічного контролю транспортних
засобів здiйснюється на пiдставi постанови Кабінету Міністрів України від
12 серпня 2015 року № 581 «Про затвердження Порядку проведення
обов'язкового технічного контролю транспортних засобів Національної гвардії,
Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту,
Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України,
Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту».
2.8.2. Обов’яковий технічний контроль транспортних засобів проводиться
пiсля закiнчення переведення машин на весняно-лiтнiй та осiнньо-зимовий
перiоди експлуатацiї за графiком, який розробляється службою безпеки
дорожнього руху Головного управління НГУ.
У графiку зазначаються строки проведення обов`язкового технічного
контролю транспортних засобів у кожнiй вiйськовiй частинi Національної
гвардії України та голови комiсiї з числа офiцерiв Головного управління НГУ.
 24

Графiк проведення обов’язкового технічного контролю транспортних

засобів пiдписується заступником командувача Національної гвардії (з тилу –
начальником логістики) i затверджується командувачем Національної гвардії
України. Копія наказу надсилається до кожної вiйськовї частини Національної
гвардії України.
2.8.3. Обов’язковому технічному контролю пiдлягають:
легкові (оперативно-службові), вантажнi та спецiальнi автомобiлi,
причепи, напiвпричепи – один раз на рiк;
автобуси, вантажнi автомобiлi, обладнані для перевезення людей,
спецiальнi автомобiлi для перевезення засуджених – двічі на рiк.
2.8.4. Кожен командир вiйськової частини Національної гвардії України
не пiзнiше як за мiсяць до початку проведення обов’язкового технічного
контролю оголошує наказом членiв комiсiї і встановлює термiни проведення
оглядiв готовності парку та техніки до проведення обов’язкового технічного
контролю в кожному пiдроздiлi частини.
Керуючись наказом, заступник командира частини з озброєння –
начальник технічної частини (начальник автомобiльної служби) вiйськової
частини розробляє план заходiв щодо пiдготовки та проведення обов’язкового
технічного контролю транспортних засобів, який затверджується командиром
вiйськової частини. Пiсля закiнчення проведення обов’язкового технічного
контролю комiсiєю складається акт (додаток 22) у двох примірниках, у якому
зазначаються: технiчний стан машин та їх утримання, стан елементів
автомобiльного парку та внутрiшньої служби в ньому, стан зберiгання, облiку i
витрати автотехнічного майна, виявленi недолiки та пропозицiї щодо їх
усунення. Перший примiрник акта надсилається до Головного управлiння НГУ,
а другий – до вiйськової частини. За результатами проведення обов’язкового
технічного контролю командувачем Національної гвардії України, начальником
територіального управління, командиром вiйськової частини видається наказ.

3. Парки
3.1. Загальні положення
3.1.1. Цей Порядок визначає порядок організації внутрішнього порядку та
служби в парках військових частин.
3.1.2. Парком називається територія, обладнана для зберігання,
обслуговування, ремонту і підготовки до бойового застосування озброєння,
бойової та іншої техніки.
Парки можуть бути постійні або польові.
3.1.3. Улаштування, планування та обладнання парків військової частини
Національної гвардії України повинні забезпечувати зручність розміщення і
зберігання машин, їх технічне обслуговування та ремонт згідно з
технологічним процесом, а також збереження машин і технічного майна,
швидкий і зручний вихід машин з парку; надійну охорону, оборону і
маскування, пожежну безпеку, безпеку праці особового складу, охорону
навколишнього середовища.
 25

3.1.4. Внутрішній порядок у парку військової частини Національної

гвардії України повинен забезпечувати:
якісну підготовку машин до виходу з парку і своєчасний їх вихід з парку
згідно з нарядом щодо використання машин;
повну збереженість техніки і майна, підтримання їх у постійній
готовності до використання за призначенням;
своєчасне і якісне технічне обслуговування та ремонт машин;
підтримання елементів парку і їх обладнання в справності та готовності
до роботи;
швидкий вихід підрозділів військової частини (виведення техніки,
вивезення майна) під час приведення частини у вищі ступені бойової готовності
в установлені строки.
3.1.5. За додержання внутрішнього порядку в парку військової частини
Національної гвардії України, правильне утримання та зберігання озброєння,
бойової та іншої техніки, спеціальних споруд, складів, за підтримання чистоти
й виконання протипожежних і природоохоронних заходів відповідає заступник
командира частини з озброєння – начальник технічної частини, а там, де за
штатом така посада не передбачена, – особа, призначена наказом командира
військової частини Національної гвардії України.
3.2. Обладнання постійног о парку військової частини
3.2.1. У постійному парку військової частини Національної гвардії
України обладнуються:
контрольно-технічний пункт (далі – КТП) із приміщенням для чергового
парку, техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП;
клас безпеки руху, інструктажу наряду, водіїв і старших машин;
кімнати для відпочинку наряду парку та водія чергового тягача;
майданчик перевірки перед рейсом технічного стану техніки техніком
(з безпеки дорожнього руху) – начальником КТП;
пункт заправлення машин;
пункт збирання відпрацьованих мастил і спеціальних рідин;
пункти чищення й миття машин;
майданчик (пункт) щоденного технічного обслуговування;
пункт технічного обслуговування та ремонту (далі – ПТОР);
водомаслогрійка;
акумуляторна;
місця зберігання бойової та іншої техніки;
сховища, що опалюються (приміщення), для чергового тягача та інших
чергових машин;
майданчик для машин, що запізнилися з рейсу;
склади (приміщення для зберігання автомобільного та іншого технічного
майна);
внутрішні дороги парку;
необхідні технічні засоби охоронної та пожежної сигналізації;
інші приміщення (місця) для обслуговування техніки й необхідні
побутові приміщення.
 26

3.2.2. У приміщенні чергового парку повинно бути:

книга обліку розпечатування паркових приміщень, бойової та іншої
техніки, видачі ключів від замків запалювання та люків бойових машин,
приміщень і воріт парку;
журнал реєстрації виходу та повернення в парк машин;
журнал реєстрації особового складу, який прибув для робіт у парку;
журнал контролю за зливанням води із систем охолодження двигунів
машин;
опис техніки, майна та обладнання парку;
зразки підписів посадових осіб військової частини;
список посадових осіб, які допущені до розкривання паркових приміщень
і сховищ;
книга приймання та здавання чергування по парку;
робочий зошит;
стіл із шухлядами, стільці;
пристрій, що містить інформацію про місце перебування й технічний стан
автомобільної техніки, схема парку;
шафа (ящик) із комплектом ключів від замків запалювання та люків
бойових машин, приміщень і воріт парку;
аварійне освітлення, годинник, зовнішній термометр, медична аптечка,
телефон;
план виведення з парку бойової та іншої техніки в разі приведення у
вищий ступінь бойової готовності, посадові інструкції дій чергового парку при
надходженні сигналів (додаток 23);
документація, яка розміщена на дошці документації чергового парку
(додаток 24):
інструкції чергового, днювального парку та механіка-водія чергового
тягача;
розпорядок роботи парку;
схема території парку, яка закріплена за підрозділами військової частини
для прибирання;
зразки перепусток до парку, оформлених дорожніх листів (лицевий і
зворотний боки), технічних талонів транспортних засобів, разових перепусток
до парку;
посвідчення водія (механіка-водія) машини, записів у військовому квитку
(про проходження допідготовки і допуску до керування машиною даної марки,
пломб (зліпків з печаток);
інструкція із заходів пожежної безпеки.
Черговий парку, крім того, повинен мати двосторонній селекторний
зв'язок з основними елементами парку.
У приміщенні чергового парку обладнується кімната або місце для
відпочинку наряду парку та водіїв чергових тягачів.
3.2.3. У приміщенні техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника
КТП мають бути:
 27

книга огляду (перевірки) машин техніком (з безпеки дорожнього руху) –

начальником КТП (додаток 25);
журнал з переліком недоліків, через які заборонено вихід машин з парку,
параметри машин, які потребують систематичного контролю, завдання з
перевірки якості технічного обслуговування, зберігання та ремонту на добу
(тиждень);
комплект інструменту та приладів у переносному ящику для перевірки машин;
стіл, стілець, канцелярське приладдя, медична аптечка та годинник;
документація, яка розміщена на дошці документації техніка (з безпеки
дорожнього руху) – начальника КТП, (додаток 26):
інструкція техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП, графік
роботи техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП, що
затверджений командиром військової частини;
інструкція техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП з
техніки безпеки при перевірці машин;
інструкції з експлуатації машин та операційні карти перевірки їх
технічного стану;
зразки оформлених дорожніх листів (лицевий і зворотний боки),
технічних талонів транспортних засобів, посвідчення водія (механіка-водія)
машини, записів у військовому квитку (про проходження допідготовки і
допуску до керування машиною даної марки, про присвоєння класної
кваліфікації водія), посвідчення про допуск водія до керування вантажним
автомобілем, який обладнаний для перевезення особового складу, посвідчення
водія транспортного засобу, обладнаного спеціальними звуковими і світловими
сигналами, та іншої документації;
До комплекту інструменту та приладів входять:
лінійка для перевірки сходження передніх коліс автомобілів;
прилад універсальний для перевірки люфту рульового управління
автомобілів;
переносна автомобільна лампа або ліхтар ручний акумуляторний;
лом сталевий круглий;
молоток з ручкою завдовжки 800 мм та масою 200 г;
манометри шинні (для легкового та вантажного автомобілів);
деселерометр (прилад для оцінки ефективності дії гальм);
газоаналізатор для перевірки вмісту вуглецю у відпрацьованих газах;
пристосування (лінійка) для перевірки вільного ходу педаль гальма і
зчеплення;
ареометр для вимірювання рівня та щільності електроліту в
акумуляторних батареях;
пристосування для заміряння залишкової глибини малюнка протектора
шин автомобілів;
набір інструменту водія;
пломбіратор з набором пломб та дроту для пломбування.
3.2.4. У приміщенні КТП військової частини може обладнуватись кімната
або місце для медичного огляду водіїв (механіків-водіїв) перед виїздом у рейс.
 28

Обладнання місця (стіл, стільці, медична кушетка) повинно забезпечувати

можливість проведення медичного огляду. На спеціальному щиту вивішується
перелік медичних протипоказань, при яких водію (механіку-водію) заборонено
керувати машиною.
3.2.5. Перед КТП військової частини обладнується майданчик для
перевірки технічного стану техніки перед виїздом у рейс (додаток 27).
Обладнання майданчика (естакада, ділянка для перевірки гальмівного шляху
машини з розміткою від 0 до 22 м, стіл для інструментів та ін.) повинно
забезпечувати можливість перевірки справності та надійності рульового
управління, гальм, зовнішніх світлових приладів, коліс, шин і інших систем та
механізмів, що визначають справність машини та безпеку руху.
На майданчику встановлюються щити (додаток 28), на яких розміщується
наступна інформація: інструкція про порядок перевірки технічного стану
штатних машин військової частини; технічні умови, яким повинна відповідати
техніка, та перелік недоліків, через які заборонено вихід машин з парку;
правила нанесення номерних знаків; норми посадки особового складу в кузови
вантажних автомобілів; порядок перевірки гальмівного шляху для машин
різних марок при швидкості руху 40 км/год; заходи безпеки при перевірці
машин.
3.2.6. У класі безпеки руху та інструктажу наряду, водіїв і старших машин
мають бути: столи, стільці, настінні щити і плакати з обов’язками водія і
старшого машини, правилами керування транспортними засобами в особливих
умовах, перевезення особового складу, небезпечних вантажів, буксирування
транспортних засобів, схеми основних маршрутів руху машин, дорожні знаки і
покажчики, кращі водії частини, навчальна література, технічні засоби
навчання, які використовуються для вивчення Правил дорожнього руху та
інструктажу особового складу, який заступає в наряд по парку, водіїв і старших
машин.
За відсутності приміщення під клас безпеки руху та інструктажу наряду,
водіїв, старших машин у парку обладнується майданчик інструктажу водіїв і
старших машин.
Майданчик освітлюється, огороджується та обладнується дорожньою
розміткою і щитами.
3.2.7. Пункт заправлення машин військової частини обладнується
заглибленими резервуарами для пального і моторних масел; паливом і
маслозаправочними колонками або агрегатами; заправочним інвентарем;
засобами пожежогасіння; майданчиками для машин, які заправляються.
У приміщенні пункту заправлення військової частини повинні бути:
інструкція із заходів безпеки під час роботи з обладнанням, поводження з
пальним, мастильними матеріалами та спеціальними рідинами і заходів
пожежної безпеки, яка затверджена командиром військової частини;
таблиці застосування і норм витрати пального, мастильних матеріалів і
спеціальних рідин за марками машин та порами року;
стіл, стілець, облікові документи, технічна література.
 29

3.2.8. Пункт чищення й миття (далі – пункт) машин військової частини

складається із постів: очищення машин від бруду, миття та сушіння, обтирання.
Пункт обладнується естакадами, водороздавальними колонками і
водозахисними перегородками.
Пости пункту чищення та миття оснащуються шафами і ящиками для
утримання інвентарю для миття, спецодягу, чистого та використаного ганчір’я.
На пункті повинна бути інструкція із дотримання заходів безпеки та
догляду за обладнанням.
3.2.9. Майданчики (пункти) щоденного технічного обслуговування
військової частини повинні обладнуватися:
приміщеннями або навісами з пристроями для огляду і обслуговування
ходової частини і трансмісії (естакадами, напівестакадами, оглядовими ямами);
постами, які оснащені обладнанням та інструментом для змащування
машин мастильними матеріалами всіх сортів, що передбачені технологічними
картами машин, а також мастильні матеріали;
слюсарними верстаками з інструментом і приладдям;
шафами (ящиками) для зберігання крепіжних деталей і матеріалів, які
витрачаються під час технічного обслуговування машин і усунення
несправностей на машинах усіх марок, що є в частині, із вказівками щодо
дотримання заходів безпеки під час робіт;
На майданчиках (пунктах) щоденного технічного обслуговування повинні
бути технологічні інструкції (операційні карти) щоденного технічного
обслуговування машин.
3.2.10. На пунктах технічного обслуговування та ремонту (далі - ПТОР)
обладнуються пости технічного обслуговування і робочі ділянки.
Ділянки ПТОР військової частини повинні бути спеціалізовані за видами
робіт, що виконуються, а пости – універсальні (забезпечувати можливість їх
використання для всіх типів машин військової частини).
Залежно від умов та прийнятої схеми технологічного процесу технічне
обслуговування машин може здійснюватися тупиковим або поточним методом.
При тупиковому методі технічного обслуговування машин роботи
виконуються бригадою спеціалістів на одному місці на нерухомій машині.
У цьому випадку створюються і обладнуються пости:
автослюсаря;
механіка - регулювальника;
автоелектрика;
змащувальника. При поточному методі технічного обслуговування
машин роботи виконуються на машині, яка переміщується уздовж
спеціалізованих постів, а саме:
обслуговування шин, гальм, ступиць та підвіски;
перевірочно-кріпильні та регулювальні роботи;
обслуговування систем електрообладнання та запалювання;
обслуговування систем живлення та охолодження;
змащувально-заправочні роботи.
 30

Для виконання поточного ремонту машин на ПТОР військової частини

створюються робочі ділянки: для поточного ремонту агрегатів, слюсарно-
механічного, електрогазозварювального, ковальсько-жорстяницького ремонтів
та рихтування кабін і опірення машин, ремонту електрообладнання та паливної
апаратури, ремонту приладів гідросистем (підсилювачів рульового керування,
гальм, амортизаторів), ремонту кузовів, сидінь, тентів і фарбувальних робіт
шиномонтажних і вулканізаційних робіт.
Пости та робочі ділянки ПТОР забезпечуються необхідним обладнанням,
робочим та вимірювальним інструментом, засобами технічного діагностування,
технологічними інструкціями, інструкціями із дотримання заходів безпеки і
догляду за обладнанням.
3.2.11. Водомаслогрійка обладнується в приміщенні ПТОР військової
частини або в окремому приміщенні і призначена для нагріву, зберігання в
гарячому стані і видачі необхідної кількості води та розігріву масел у зимовий
період експлуатації.
3.2.12. Акумуляторна розташовується в ПТОР військової частини або в
окремій споруді і включає приміщення або спеціальні ділянки, які оснащені
відповідним обладнанням: для перевірки стану акумуляторних батарей при їх
прийманні і видачі, обслуговування та ремонту акумуляторних батарей, їх
зарядки та зберігання, установки зарядно-розрядних і контрольно-розподільчих
пристроїв, приготування дистильованої води і електроліту, зберігання
електроліту та акумуляторної (сірчаної) кислоти.
Акумуляторна ізолюється від інших приміщень глухими вогнетривкими
стінами та обладнується примусово-витяжною вентиляцією. Температура в
акумуляторній взимку підтримується в межах 5-15оС.
В акумуляторній повинні бути в потрібній кількості індивідуальні захисні
та нейтралізуючі засоби, що застосовуються під час роботи з кислотою
(лужиною) та акумуляторними батареями.
На кожну акумуляторну батарею наноситься назва підрозділу військової
частини, військовий або спеціальний номерний знак, номер шасі (кузова)
машини, на якій він установлюється, та дата (місяць, рік) приведення її в
робочий стан (додаток 29).
Для зберігання, зарядки і ремонту лужних акумуляторних батарей
обладнується окреме приміщення.
3.2.13. Місця зберігання (стоянки) бойової та іншої техніки
призначаються для розміщення і зберігання справних машин, озброєння, які
пройшли технічне обслуговування. Вони обладнуються для кожного підрозділу
військової частини з урахуванням забезпечення зберігання, зручності
підготовки машин, до виходу з парку, технічного обслуговування машин, які
утримуються на зберіганні, і швидкого виводу машин при оголошенні тривоги
або збору.
Машини розміщуються на стоянках у сховищах або під навісами (на
обладнаних ділянках), машини бойової і стройової груп експлуатації
розташовуються окремо від машин транспортної та навчальної груп, а
гусеничні – від колісних.
 31

Для підвищення бойової готовності допускається сумісне розміщення на

стоянках гусеничних і колісних машин у складі підрозділу військової частини.
Стоянки для автопаливоцистерн і автопаливозаправників обладнуються
окремо від стоянок інших машин.
Машини, які утримуються на тривалому зберіганні, розміщуються окремо
від інших машин. Доступ до них обмежується. Порядок виконання робіт та
допуск особового складу визначається наказом командира військової частини.
При постановці машин на довгострокове зберігання виконуються
наступні роботи:
картери агрегатів і механізмів машин заповнюються всесезонними
робочо-консерваційними маслами та герметизуються;
циліндри та прилади системи живлення двигунів консервуються;
паливні баки машин з дизельними двигунами заповнюються зимовим
пальним; паливні баки машин з карбюраторними двигунами пальним не
заповнюються, а їх внутрішні поверхні обробляються моторним робочо-
консерваційним маслом; за рішенням командира військової частини
допускається утримування карбюраторних машин, заправлених бензином;
системи охолодження двигунів обробляються розчином з інгібітором
корозії та утримуються заповненими низькозамерзаючою охолоджуючою
рідиною; допускається утримування систем охолодження карбюраторних
двигунів не заповненими;
акумуляторні батареї з машин знімаються і зберігаються в акумуляторній
(приміщенні, що опалюється);
колеса і підвіска розвантажуються;
індивідуальний комплект запасних частин, інструменту та приладдя
зберігається на складі частини.
При постановці машин на короткочасне зберігання виконуються наступні
роботи:
паливні баки, картери агрегатів і механізмів заповнюються паливом і
мастильними матеріалами всесезонних або зимових сортів;
системи охолодження двигунів заповнюються низькозамерзаючою
охолоджуючою рідиною (водою) з добавленням інгібіторів корозії; вода з
системи охолодження при температурі повітря нижче плюс 5оС зливається;
акумуляторні батареї при температурі повітря мінус 15оС і нижче з машин
знімаються водієм і зберігаються в акумуляторній (в приміщенні, що
опалюється);
індивідуальний комплект запасних частин, інструменту та приладдя
зберігається, як правило, на машині, а в окремих випадках – на складах.
При зберіганні машин на відкритих майданчиках тенти знімаються,
просушуються і зберігаються в закритих приміщеннях. За наявності брезентів
машини укриваються ними.
3.2.14. Чергові тягачі та спеціальні автомобілі – санітарні, автобуси,
окремі машини управління утримуються в сховищах (приміщеннях), що
опалюються. Приміщення для чергових засобів може розташовуватися в
 32

окремому приміщенні поряд з КТП військової частини або у сховищі машин,

що опалюється.
Приміщення обладнується відповідно до вимог зберігання місць стоянки
машин, бойової та іншої техніки, а також прямим зв'язком з черговим парку.
Для виведення відпрацьованих газів приміщення обладнуються витяжною
вентиляційною установкою.
3.2.15. У парку військової частини обладнуються майданчики для машин,
які очікують ремонту і технічного обслуговування, місця для паління,
майданчик для машин, що запізнилися з рейсу, необхідні побутові приміщення.
3.2.16. За утримання техніки, приміщень і ділянок території парку,
закріплених за підрозділами, відповідають командири підрозділів.
3.3. Розміщення елементів парку. Порядок нанесення нумерації будівель і
споруд парків, виготовлення вивісок, табличок і покажчиків
3.3.1. Розміщення елементів парку, ділянки, на яких розташовуються
підрозділи, дороги і напрямок руху машин, основні і запасні виїзди з парку,
місця розміщення постів охорони і засобів пожежогасіння зазначаються на
схемі парку військової частини, яка затверджується командиром військової
частини.
3.3.2. При розміщенні машин у сховищах або під навісом відстані між
машинами, машинами та стіною, між задніми бортами машин і стіною або
загородженням повинно бути не менше 1м.
На відкритих майданчиках машини розміщуються не ближче 10 м від
будівель, інтервали між машинами повинні бути 1,5 – 2 м, дистанції між рядами
машин – не менше 10м.
Гусеничні машини встановлюються на лежні, а на стоянках з бетонною
основою – на підлозі. Колісні машини (крім машин повсякденної експлуатації)
встановлюються на підставки, які розвантажують колеса.
Над кожною машиною вивішується табличка розміром 300х200 мм із
зазначенням марки, номера машини та прізвища водія, за яким вона закріплена
(додаток 30). Надписи наносяться чорною фарбою на жовтому фоні,
окантовка – синім кольором.
3.3.3. Усі будівлі, споруди і приміщення, а також територія парку
військової частини мають завжди бути в чистоті та порядку. Фасади таких
будинків, крім побудованих із силікатної цегли, фарбуються в один колір.
3.3.4. В’їзні ворота в парк військової частини (додаток 31) фарбуються у
світло-сірий колір, обладнуються пристроєм для навісного замка та у
визначений командиром (начальником) військової частини час закриваються на
замок. У центрі воріт (половинок воріт) із зовнішньої сторони розміщується
зображення емблеми Національної гвардії України (додаток 32). За можливості
ворота обладнуються електроприводом для їх автоматичного відчинення.
3.3.5. На кожній будівлі, що розташована на території парку військової
частини, на видному місці біля головного входу вивішуються вивіски
(додаток 33). Вивіски паркових будівель, які позначають їх назву,
розміщуються так, щоб їх верхній край був продовженням верхнього краю
дверного прорізу.
 33

Вивіски розміщуються на стіні будинку з правого або лівого боку

дверного пройому. Виготовляють вивіски на жорсткій основі завширшки
60 мм, заввишки – 400 мм і закріплюють під склом. Написи виконуються на
синьому фоні бронзовою (золотистою) фарбою. На відстані 20 мм від верхнього
краю вивіски посередині наносять зображення малого Державного Герба
України – тризуб жовтого кольору на щиті синього кольору із заокругленою
основою в золотистому обрамленні (ширина обрамлення відповідає ширині
елементів тризуба). Розміри символу: ширина 60 мм, висота 85 мм, висота літер
і цифр основного напису до 100 мм і інших написів до 50 мм.
На всіх будинках з лівого боку фасаду, у 500 мм від кута, вивішується
табличка з номером будинку та шифром військового містечка на висоті 250 см
від землі до нижнього зрізу таблички. Під нею розміщується знак
"Відповідальний за протипожежний стан будівлі" заввишки 180 см від землі.
Перелік приблизних написів на дверях приміщень КТП військової
частини визначається цим Порядком (додаток 34).
3.3.6. Територія парку військової частини розмежовується на ділянки, які
закріплюються за підрозділами, і позначається покажчиками. Покажчики про
закріплення ділянок території парку виготовляються з листової сталі розміром
240х400 мм, закріплюються на металевих стійках заввишки 150 см від землі
(фарбуються в жовтий колір з каймою 15 мм по периметру синього кольору,
напис виконують чорним кольором, стійки фарбуються в сталевий (сірий колір)
(додаток 35).
Додаткові покажчики які вказують напрямок руху розміщення підрозділу
чи техніки виготовляються у вигляді металевих стрілок розміром 150х500 мм,
150х1000 мм (додаток 36), закріпляються на металевих стійках заввишки 150 см
від землі, покажчики фарбуються в жовтий колір по периметру, кайма синього
кольору завширшки 15 мм, напис робиться чорним кольором (кайма для
покажчиків «Пожежний гідрант», «Пожежне водоймище», «Пожежно-
інвентарний пункт» – червоним кольором).
3.3.7. Усі споруди парку військової частини та ворота споруд
нумеруються. Нумерація воріт кожної споруди проводиться справа наліво,
починаючи з першого номера.
Номерний знак являє собою жовте коло із синьою каймою і
виготовляється на металевому крузі (для воріт, сховищ парків, виготовлених з
металу, знак малюється на них), цифри наносяться чорною фарбою.
Розміри номерних знаків на спорудах: діаметр круга 500 мм, висота цифр
300 мм, ширина кайми 25 мм, товщина цифр 25 мм, на воротах сховищ
(складів), в'їзду і виїзду із парку: діаметр круга 250 мм, висота цифр 100 мм,
ширина кайми 15 мм, товщина ліній цифр 15 мм (додаток 37).
Споруди парку військової частини нумеруються на лицевому боці і з боку
посередині на відстані 50 см від карнизу та на правій половині воріт заввишки
150 см від землі до нижнього краю обрізу круга по осі симетрії.
Таблички, які позначають пости, лінії технічного обслуговування і
майданчики парку військової частини виготовляються розміром 300х500 мм і
закріплюються на металевих стійках заввишки 150 см від землі, фарбуються в
 34

жовтий колір з каймою по периметру синього кольору завширшки 15 мм,

написи робляться чорною фарбою (додаток 38).
3.3.8. У сховищах з технікою з внутрішнього боку на воротах наносяться
написи червоною фарбою «Чадний газ - отрута», «Перед запуском двигуна
відчини ворота (браму)». Напис з буквами заввишки 200 мм, завтовшки 20 мм
розміщується рівномірно на висоті 180 см від землі до верхнього краю рядка.
3.3.9. Узимку, коли із системи охолодження двигунів машин зливається
охолоджуюча рідина і знімаються акумуляторні батареї, а також при зберіганні
машин без них, додатково вивішуються таблички «Воду злито», «Акумуляторні
батареї знято» (таблички виготовляються з листової сталі розміром
100х200 мм) (додаток 39) і закріплюються на передній частині автомобіля на
обрамуванні радіатора).
3.3.10. У кожному сховищі для зберігання (стоянки) бойової та іншої
техніки обладнується технічний куток, до якого входять:
основні експлуатаційні та регулювальні параметри машин;
технологічні карти зняття машин зі зберігання;
графік перевірки техніки посадовими особами військової частини;
заходи безпеки під час роботи на машинах;
технолологічні карти і норми заправки пально-мастильних матеріалів;
порядок розігріву та підігріву в зимових умовах.
Облаштування внутрішніх запорів у сховищах для зберігання (стоянки)
бойової та іншої техніки категорично забороняється. За необхідності
встановлюються зовнішні запори.
3.3.11. З метою запобігання угону машин з парку військової частини
тилові ворота перекриваються шлагбаумами, закриваються на замок і
запечатуються мастичною печаткою першого заступника командира –
начальника штабу військової частини.
Ключі від замків тилових воріт, шлагбаумів, а також паркових приміщень
зберігаються: один комплект – у чергового парку, другий – у чергового
частини, у запечатаній скриньці мастичною печаткою першого заступника
командира – начальника штабу частини. Шлагбауми фарбуються смугами
завширшки 500 мм білого і червоного кольору.
3.3.12. Для збирання сміття в парку військової частини відводиться місце.
У кінці робочого дня ділянки парку військової частини прибираються особовим
складом відповідного підрозділу.
3.4. Внутрішній порядок і служба в парку військової частини
3.4.1. За утримання техніки, приміщень і ділянок території парку
військової частини, закріплених за підрозділами, відповідають командири
підрозділів.
3.4.2. Технічне обслуговування техніки здійснюється після кожного
повернення з рейсів, а також після встановленого нормативами пробігу
(роботи) та зберігання.
Огляд та обслуговування бойової та іншої техніки, а також дообладнання
та впорядкування парку військової частини здійснюється у визначені
командиром військової частини дні.
 35

Внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку військової частини

оголошуються наказом по частині.
3.4.3. У наказі командира військової частини про внутрішній порядок і
розпорядок роботи в парку визначаються (додаток 40):
розділення території парку військової частини на ділянки, закріплення їх
за підрозділами, посадові особи , відповідальні за підтримання в справному
стані та чистоті елементів і ділянок території парку;
порядок організації зберігання автомобільної техніки, акумуляторних
батарей, індивідуальних комплектів запасних частин, інструментів та приладдя,
інструменту водія, шанцевого інструменту, ключів запалювання (люків машин),
ключів від паркових приміщень і вхідних воріт та їх видача; розвантаження
коліс і підвісок, заправлення машин пальним, охолоджуючою рідиною;
порядок організації технічного обслуговування та ремонту машин (види,
місця і строки проведення; організація технічного обслуговування машин, які
повернулись у парк після закінчення робіт);
порядок організації виходу машин з парку і повернення їх у парк,
постановка завдань та інструктаж водіїв і старших машин, контроль за
своєчасністю повернення машин у парк військової частини;
порядок допуску особового складу в парк і до машин, відкриття паркових
приміщень, здавання паркових приміщень і машин під охорону варті;
час вскривання і здавання парку під охорону варті, початку і закінчення
робіт у парку, робота елементів парку, підтримання їх у чистоті та справності;
перелік об'єктів парку, що підлягають здаванню під охорону
безпосередньо командирами підрозділів (відповідальними за станом об'єктів)
військової частини;
порядок доступу в неробочий час відповідних спеціалістів до
акумуляторної, котельні, водомаслогрійки та інших об'єктів парку;
порядок організації занять на автомобільній техніці (місця занять,
утримання навчального майна і техніки, підготовка їх до занять і приведення в
порядок після занять);
порядок організації виводу машин (вивозу майна) під час оголошення
бойової тривоги або збору (порядок сповіщення, відкривання елементів парку,
підготовка машин до виходу (завантаження), черговість виходу підрозділів
(машин), управління роботами);
порядок організації протипожежної охорони в парку (склад і розміщення
засобів пожежогасіння, відповідальні особи, заходи щодо запобігання осередків
пожеж під час роботи в парку, розрахунок сил і засобів для ліквідації пожежі);
заходи безпеки під час роботи в парку;
заходи щодо охорони навколишнього середовища;
склад внутрішнього наряду парку, контроль за дотриманням
внутрішнього порядку і розпорядку роботи в парку.
3.4.4. Щоденно за час, передбачений розпорядком роботи в парку
військової частини для догляду за технікою, проводяться:
необхідні перевірочні роботи і технічне обслуговування машин,
підготовка машин до виходу з парку на наступну добу, а під час масового
 36

виходу – і перевірка їх стану техніком (з безпеки дорожнього руху) –

начальником КТП;
огляд машин, які знаходяться на зберіганні, усунення недоліків у їх
утриманні;
прибирання паркових приміщень і території парків підрозділами, за
якими вони закріплені;
технічне обслуговування паркового обладнання і засобів технічного
обслуговування та ремонту машин підрозділами, за якими вони закріплені.
3.4.5. Особовий склад допускається до парку лише у визначений для
роботи й занять у парку час у строю під командою старшого.
Військовослужбовці військової частини, за винятком
військовослужбовців строкової служби, допускаються до парку за
посвідченням особи у визначений для роботи час. Військовослужбовці
строкової служби повинні прибувати в парк військової частини їз старшим від
підрозділу (офіцером або військовослужбовцем військової служби за
контрактом, прапорщиком).
Екіпажі (водії) машин, які прибули до парку для виведення машин,
допускаються до парку після перевірки їх дорожніх листів.
До машин та іншої техніки, що перебувають у парку, допускаються лише
ті особи, за якими вони закріплені, з дозволу чергового парку та осіб,
допущених до розпечатування сховищ і паркових приміщень.
Особи, які не належать до складу військової частини, допускаються до
парку лише з дозволу командира військової частини за разовими перепустками,
підписаними заступником командира військової частини з озброєння –
начальником технічної частини, у супроводі спеціально призначеного
військовослужбовця.
Під час виконання робіт при обслуговуванні та ремонті техніки
здійснюється контроль черговим парку, командирами підрозділів, старшими
груп за суворим дотриманням особовим складом правил та заходів безпеки.
Порядок допуску до машин та іншої техніки в разі приведення військової
частини у вищий ступінь бойової готовності встановлюється командиром
військової частини у відповідних інструкціях.
3.4.6. Перед початком робіт командирами підрозділів та їх заступниками з
технічної частини проводиться інструктаж особового складу щодо дотримання
заходів безпеки. Інструктаж починається зі слів: "Наказую виконувати наступні
заходи безпеки". За проведений інструктаж особовий склад розписується в
журналі доведення заходів безпеки до особового складу. Підписи особового
складу завіряються підписом тієї особи, яка провела інструктаж.
На території парку військової частини обладнується майданчик (місце)
для проведення інструктажу щодо дотримання заходів безпеки.
3.4.7. Порядок зберігання й видачі ключів від замків запалювання, люків
машин, паркових приміщень і воріт парку повинен забезпечувати своєчасний
вихід машин з парку, а також виключати випадки самовільного використання їх
особовим складом.
Ключі зберігаються:
 37

від замків запалювання і люків машин: один комплект – у чергового

парку, другий – у чергового роти (батальйону, підрозділів забезпечення,
спеціальної комендатури) в запечатаній скриньці разом із шляховими листами
на випадок тривоги;
від паркових приміщень і воріт парку: один комплект – у чергового
парку, другий – у чергового частини в запечатаній скриньці.
3.4.8. Парки цілодобово охороняються нарядом по парку (вартою).
Днювальні парку виставляються біля входу в парк, а на час виконання робіт у
парку – і на території парку.
3.4.9. Після закінчення робіт у парку, у встановлений наказом командира
військової частини час, командири підрозділів здають сховища, стоянки з
технікою під охорону черговому парку. Сховища та техніка на відкритих
стоянках запечатуються подвійними зліпками, одна печатка на зліпку –
командира підрозділу, друга – чергового по парку.
3.4.10. Черговий парку повинен мати на лівому боці грудей нагрудний
знак (додаток 41). Нагрудний знак передається черговим наступному черговому
після доповіді про здавання та приймання чергування.
Нагрудний знак закріплюється по середині клапана лівої кишені так, щоб
верхній його край був на рівні верхнього шва клапана.
3.4.11. Черговий парку перевіряє всі приміщення та територію парку
щодо додержання порядку, правил пожежної безпеки та охорони довкілля.
Приймає від командирів підрозділів приміщення, сховища, озброєння і техніку,
які зберігаються на відкритих майданчиках і під навісами, дає дозвіл на їх
запечатування й додатково запечатує їх своєю печаткою.
На автомобілях опечатуються двері кабіни і капот. На спеціальних
машинах опечатуються двері кузова (кунгу), кришки бокових ніш і люків. На
гусиничних машинах усі люки закриваються на замок, рукоятки стопоряться,
люк командира і двері десантного відділення опечатуються.
Здавання сховища (стоянки) черговому парку оформлюється записом у
журналі здавання паркових приміщень під охорону та підтверджується
підписами командира підрозділу і чергового по парку.
3.4.12. Для підтримання внутрішнього порядку в парку військової
частини назначаються черговий парку, днювальні та механіки-водії (водії)
чергових тягачів.
3.4.13. Внутрішня служба в парку організується відповідно до вимог
розділу 10 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України з урахуванням
завдань, що вирішуються військовою частиною, і умов її розміщення та
діяльності.
3.4.14. Черговий по парку призначається з офіцерів або прапорщиків, а в
окремому батальйоні – з прапорщиків, старшин чи сержантів, яких визначають
в наказі по частині. Черговий по парку несе службу зі штатною зброєю.
3.4.15. Один раз на півріччя на заняттях під керівництвом заступника
командира частини з озброєння – начальника технічної частини (начальника
автомобільної служби) з офіцерами та прапорщиками, яких призначають до
несення служби черговими по парку, практично відпрацьовуються питання
 38

організації паркової служби, дій чергових по парку при оголошенні тривоги,

збору та при виникненні пожежі.
3.4.16. Приймання та здавання парку черговими здійснюється під
керівництвом заступника командира частини з озброєння – начальника
технічної частини (начальника автомобільної служби).
Після розводу новопризначений черговий парку приймає від
попереднього чергового документацію чергового парку, відомості про
наявність і стан техніки в парку військової частини, обладнання та майно згідно
з описами (додаток 42).
3.4.17. Перед будинком КТП військової частини новопризначений
черговий парку перевіряє готовність особового складу наряду по парку до
несення служби, інструктує і визначає завдання днювальним і механіку-водію
(водію) чергового тягача щодо прийняття чергування в такому порядку:
1-й днювальний: перевіряє огорожу парку, його освітленість по
зовнішньому периметру, стан і внутрішній порядок закріпленої за нарядом
парку території, про що доповідає черговому по парку;
2-й днювальний: перевіряє обладнання, майно в кімнаті чергового парку
та в кімнаті відпочинку і підготовки наряду парку згідно з описом, по
закінченні приймання доповідає черговому по парку.
Механік-водій (водій) чергового тягача з дозволу чергового парку ставить
закріплену за ним машину на майданчик чергового тягача, приймає обладнання
і майно щита чергового тягача, по закінченні приймання доповідає черговому
по парку.
Новопризначений і попередній чергові парку разом здійснюють обхід
території парку і всіх паркових приміщень і перевіряють за списком
(переліком) сховища, машини і іншу техніку та обладнання, приймаючи і
передаючи за списком запечатані приміщення, сховища, а також озброєння,
бойову та іншу техніку і обладнання що знаходиться на відкритих майданчиках
і під навісами.
У книгу приймання та здавання чергування в парку (додаток 43), вони
заносять ті недоліки, які неможливо усунути під час прийняття чергування.
Доповідь про приймання та здавання чергування приймається в парку
заступником командира з озброєння – начальником технічної частини
(начальником автомобільної служби), який дає дозвіл на приймання (здавання)
чергування по парку.
3.4.18. Документи, якими черговий парку керується під час несення
чергування (витяги з наказів командира частини, що стосуються внутрішньої
служби в парку; зразки документів, інструкції, схеми, які знаходяться на
дошках документації), зосереджуються в папці документів чергового по парку
(додаток 44).
3.5. Організація виходу та повернення машин
3.5.1. Заступник командира частини з озброєння – начальник технічної
частини (начальник автомобільної служби) військової частини напередодні дня
виходу машин з парку:
 39

дає вказівки про виписування дорожніх листів на машини, що включені в

наряд щодо використання машин;
дає вказівки командирам підрозділів (їх заступникам з озброєння,
старшим технікам) з підготовки водіїв і машин до виконання завдань;
передає один примірник наряду щодо використання машин черговому по
парку і дає йому вказівки стосовно контролю за підготовкою машин;
організовує контроль за своєчасною і якісною підготовкою водіїв і машин
до виходу з парку.
3.5.2. Дорожні листи виписуються на одну добу (при відправленні
машини на бойове чергування, навчання та відрядження на строк виконання
завдання, але не більше 10 діб і підписуються заступником командира частини
з озброєння – начальником технічної частини (начальником автомобільної
служби), завіряються гербовою печаткою і передаються під підпис у підрозділи
(в окремих випадках – черговому частини). У військових частинах, де
заступник командира з озброєння – начальник технічної частини (начальник
автомобільної служби) штатом не передбачений, порядок оформлення
дорожніх листів визначає командир частини.
3.5.3. Командир підрозділу військової частини організовує і контролює
підготовку водіїв і машин для виконання завдання. Підготовка машин
проводиться водіями напередодні дня виходу з парку військової частини в
години, передбачені розпорядком роботи в парку, і перед виходом з парку
військової частини.
Підготовка машин до виходу із парку здійснюється під керівництвом
командира підрозділу або його заступника з озброєння (начальника технічної
частини, начальника автомобільної служби, техніків батальйонів, старших
техніків рот). Перед виходом машини в рейс і після повернення з рейсу
здійснюється медичний огляд водіїв черговим медичного пункту.
3.5.4. Стосовно мети, порядку, терміну виконання завдання та
додержання вимог безпеки руху начальників колон (старших машин) і водіїв
інструктують посадові особи, які організовують перевезення, або їх прямі
начальники.
Про додержання правил експлуатації машин, Правил дорожнього руху й
поведінки в рейсі водіїв машин, крім того, інструктують командири підрозділів.
Водіям категорично заборонено передавати будь-кому управління машиною.
Допускається проведення інструктажу старших машин і водіїв
напередодні дня виходу. В окремих випадках (у вихідні та святкові дні, до
початку робочого дня) дорожні листи можуть вручатися водіям, черговим по
частині.
Інструктаж водіїв і старших машин проводиться в класі безпеки руху та
інструктажу наряду. У ході інструктажу визначається завдання старшому
машини і водію, роз'яснюються особливі вимоги щодо завдання, яке
виконується, а також з усіх питань безпеки руху, перевіряються знання водієм
та старшим машини своїх обов'язків, наказів та директив щодо безаварійної
експлуатації машин, знання старшим машини методики керування діями водія
за кермом.
 40

3.5.5. Черговий парку після отримання наряду щодо використання машин

знайомить з ним техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП. Після
прибуття підрозділів (водіїв) до парку військової частини звіряє дорожні листи
з нарядом щодо використання машин і дозволяє приступити до підготовки
машин до виходу.
3.5.6. Водій, після проходження медичного огляду, проводить на стоянці
контрольний огляд машини перед виходом з парку військової частини і
доповідає безпосередньому начальнику про готовність до виконання завдання.
3.5.7. Командир підрозділу (старший технік, технік), переконавшись у
справності і готовності машини, розписується в дорожньому листі і дає водію
вказівку на представлення машини для перевірки техніку (з безпеки
дорожнього руху) – начальнику КТП.
3.5.8. Технік (з безпеки дорожнього руху) – начальник КТП перевіряє
стан і зовнішній вигляд водія, наявність та правильність оформлення належних
документів, зовнішній вигляд машини, її заправлення пальним, охолоджуючою
рідиною і маслом, показники контрольних приладів, справність агрегатів,
систем і механізмів, які забезпечують безпеку руху, справність та
опломбування спідометрів, наявність і стан номерних знаків, справність
обладнання кузовів для перевезення людей і вантажів.
Під час перевірки машини технік (з безпеки дорожнього руху) –
начальник КТП керується операційною картою контролю, що складається
окремо на кожну марку машини, які є в парку військової частини.
Під час виходу великої кількості машин їх перевірка техніком (з безпеки
дорожнього руху) – начальником КТП може проводитись напередодні, по
закінченні щоденного технічного обслуговування або на стоянці (якщо машини
не виходили з парку військової частини).
Переконавшись у справності машини і наявності правильно оформлених
документів, технік (з безпеки дорожнього руху) – начальник КТП розписується
в дорожньому листі.
У випадку виявлення на машині технічних несправностей,
непідготовленості її до перевезення особового складу або вантажів, а також за
відсутності або при неправильному оформленні документів технік (з безпеки
дорожнього руху) – начальник КТП затримує машину, про що повідомляє
черговому по парку. За результатами перевірки технік (з безпеки дорожнього
руху) – начальник КТП робить запис у книзі огляду (перевірки) машин
техніком (з безпеки дорожнього руху) – начальником КТП.
3.5.9. Забороняється будь-кому віддавати накази техніку (з безпеки
дорожнього руху) – начальнику КТП про випуск з парку несправних машин.
3.5.10. Черговий по парку перевіряє наявність на дорожньому листі
підписів заступника командира частини з озброєння – начальника технічної
частини (начальника автомобільної служби), командира підрозділу (старшого
техніка, техніка), лікаря (фельдшера) про проходження медичного огляду і
техніка (з безпеки дорожнього руху) – начальника КТП, документ, що
посвідчує особу, і посвідчення на право керувати машиною, звіряє дорожній
лист з нарядом щодо використання машин, перевіряє і записує в дорожньому
 41

листі показники спідометра (лічильника мото/годин), відмічає в дорожньому

листі час вибуття машини з парку військової частини, робить записи в журналі
реєстрації виходу і повернення машин в парк (додаток 45) і дозволяє
днювальному випустити машину з парку військової частини.
3.5.11. Машина, яка вийшла з парку, поступає в розпорядження старшого
машини, під керівництвом якого вона використовується відповідно до наряду
щодо використання машин.
3.5.12. Під час оголошення бойової тривоги або збору машини виводяться
з парку згідно з планом. При цьому технік (з безпеки дорожнього руху) -
начальник КТП машини не перевіряє.
3.5.13. Під час повернення машини в парк військової частини водій
(старший машини, а при поверненні колони – старший колони) доповідає
черговому по парку (інформує) про прибуття, виконання завдання і події в
дорозі. Технік (з безпеки дорожнього руху) – начальник КТП (а за його
відсутності черговий по парку) проводить зовнішній огляд машини.
3.5.14. Черговий по парку під час повернення машини в парк перевіряє
наявність у водія належних документів, правильність заповнення дорожнього
листа (розділ «Робота машини»), зауваження інспекторів з безпеки дорожнього
руху, перевіряє і записує в дорожній лист показники спідометра (лічильника
мотогодин) і час повернення машини, робить записи в журналі реєстрації
виходу і повернення в парк машин і дає вказівки водію про проведення
щоденного технічного обслуговування машини.
3.6. Організація протипожежного захисту і блискавкозахисту в парку
військової частини
3.6.1. Протипожежна охорона парку військової частини організовується
відповідно до вимог розділу 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил
України, нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, розпоряджень,
директив, наказів командувача Національної гвардії України.
3.6.2. Заходи протипожежної охорони парку військової частини
розробляються начальником протипожежної служби військової частини
спільно із заступником командира частини з озброєння – начальником
технічної частини (начальником автомобільної служби) з урахуванням
конкретних умов і включаються до плану протипожежної охорони військової
частини.
3.6.3. Територія і будівлі парку військової частини повинні бути
забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з вимогами Правил
пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30 грудня
2014 року № 1417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня
2015 року за № 252/26697, та Типових норм належності вогнегасників,
затверджених наказом МНС від 02 квітня 2004 № 151, зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 559/9153.
У кожній будівлі, споруді, приміщенні парку військової частини на
видному місці повинні бути розміщені інструкції щодо дотримання заходів
пожежної безпеки та пожежні розрахунки для особового складу, який працює в
даному приміщенні.
 42

Пожежний розрахунок дозволяється роздруковувати на аркуші формату

А4. Прізвища особового складу, що призначається до складу пожежного
розрахунку, повинні щоденно уточнюватися до початку робіт та записуватися у
відповідні графи. Схема евакуації техніки і майна, інструкції щодо дотримання
заходів пожежної безпеки виконуються на аркушах формату А3.
Облаштування парку військової частини і встановлений у ньому порядок
повинні виключати всяку можливість виникнення пожежі.
У постійних парках військової частини, де є водопровід, установлюються
пожежні гідранти, а за відсутності водопроводу обладнуються пожежні
водоймища.
Засоби пожежогасіння (пожежний інвентар) розміщуються на щитах,
пофарбованих у червоний колір. Поряд із щитами розташовуються ящики з
чистим (просіяним) сухим піском. Щити з пожежним інвентарем і ящики з
піском опломбовуються. На щитах повинен бути опис інвентарю.
Використовувати пожежний інвентар і обладнання не за призначенням
забороняється.
3.6.4. Засоби пожежогасіння, водойми, пожежні гідранти й крани повинні
розташовуватися так, щоб ними легко було скористатися у випадку пожежі,
вони повинні бути справними, а їх місцезнаходження позначене відповідними
знаками. Забороняється заставляти доступ до засобів пожежогасіння.
Знаки безпеки, установлені на воротах та вхідних дверях будівель
(споруд, приміщень) парку військової частини, означають, що зона дії цих
знаків охоплює всі будівлі (споруди, приміщення). Знаки безпеки, установлені
при вході (в'їзді) на об'єкт (ділянку) парку військової частини, означають, що їх
дія поширюється на об'єкт (ділянку) в цілому.
3.6.5. Пожежний інструмент і обладнання на території парку військової
частини розміщуються на щитах.
Щити із засобами пожежогасіння встановлюються із розрахунку один
щит для стоянок з технікою і сховищ з майном – у радіусі 100 м і біля кожного
сховища (майданчика) з вибухонебезпечним майном.
На кожному щиті повинно бути: 2 вогнегасники, 2 ломи, 2 відра,
2 сокири, 2 лопати, 1 багор. Пожежне обладнання та інструмент розміщуються
зовні та захищають від опадів. Біля пожежного щита обладнується звуковий
сигнал для подачі пожежної тривоги.
Крім того, сховища (відкриті стоянки) для техніки забезпечуються
вогнегасниками (пінними або порошковими) із розрахунку – один вогнегасник
ємністю 5 або 10 літрів на 200 м2 гранично захищеної площі (але не менше двох
на сховище), сухим піском із розрахунку один мішок з піском вагою 3-5 кг на
кожний автомобіль, азбестовими (брезентовими) покривалами розміром
100х150 см і жорсткими буксирами із розрахунку 1 покривало та 1 буксир на
10 одиниць колісної (гусеничної) техніки.
3.6.6. На пожежних щитах, стендах, ящиках для піску й бочках для води
повинні бути вказані порядкові номери, а на дверцятах шаф пожежних кранів з
зовнішнього боку ще й телефони найближчої пожежної частини.
 43

Порядкові номери пожежних шаф і щитів зазначаються після відповідних

літерних індексів пожежних кранів, пожежних щитів.
Червоний колір використовується для позначення:
пожежних насосів, пожежних мотопомп, пожежного обладнання
(колонок, вентилів кранів, кришок пожежних гідрантів), пожежних
сповіщувачів, вогнегасників, установок пожежогасіння, пожежного інвентарю
(відер, ящиків, пісочниць, рукавних касет кранів), дерев'яних ручок пожежного
інструменту;
надписів і символів на знаках пожежної безпеки;
окантовки пожежних щитів білого кольору для кріплення пожежного
інструменту та вогнегасників (окантовка завширшки від 30 до 100 мм);
зовнішнього оформлення шаф пожежних кранів.
У польових умовах використовується розбірний пожежний щит.
3.6.7. Кожному вогнегаснику на початку експлуатації присвоюється
порядковий номер, який наноситься білою фарбою на корпусі вогнегасника. На
ручних пінних вогнегасниках номер ставиться з боку сприску на 10 мм нижче
трафарету. Цифри заввишки 50 мм, лінії завтовшки 3 мм. Під цими номерами
вогнегасники реєструються в книзі обліку технічного стану пожежного
обладнання.
Для контролю за постійною готовністю вогнегасників до дії і наявністю в
ньому заряду запірна арматура кожного вогнегасника незалежно від типу
повинна бути опломбована і мати бірку з датами зарядки та чергової
перезарядки. Пінні вогнегасники, крім того, забезпечуються металевою
шпилькою для прочистки сприску при його забиванні, котра підвішується до
ручки корпусу вогнегасника.
Узимку водяні та пінні вогнегасники, які знаходяться на відкритому
повітрі, переносяться в найближче приміщення, що опалюється, їх
місцезнаходження позначається спеціальними покажчиками.
3.6.8. Улітку біля всіх дерев’яних споруд, штабелів з майном по
зовнішньому периметру на відстані 0,5 м від кутів і стін споруд, а на території
відкритого зберігання лісоматеріалів та іншого майна – на відстані 1,5 - 2 м
установлюються бочки з водою і відра з розрахунку: по одній бочці на 50 кв. м
площі забудови або майданчика з майном. Бочки повинні ставитися на
підкладки і мати ємність не менш як 0,2 куб. м та укомплектовані відром
ємністю не менше 8 л.
Ящики з піском повинні бути ємністю не менше 0,5 куб. м та
укомплектовані совковою лопатою. Конструкція ящика повинна забезпечувати
зручність добування піску та захист його від опадів. Ємність для піску, яка
входить у конструкцію пожежного стенду (щита), повинна бути обсягом не
менш як 0,1 куб. м.
За наявності внутрішнього протипожежного водопроводу (крім сховищ і
виробничих приміщень) кількість вогнегасників скорочується на 50%.
3.6.9. У приміщеннях парку військової частини, де перебуває особовий
склад, на випадок пожежі розробляють і вивішують план евакуації.
 44

План евакуації при пожежі – документ, у якому зазначено евакуаційні

шляхи і виходи, установлено правила поведінки людей, а також порядок та
послідовність дій добового наряду по парку при виникненні пожежі.
3.6.10. Для контролю за протипожежним станом об'єктів частини
щоденно, у встановлений командиром частини час, усі будівлі (споруди),
майстерні, сховища, склади, які розташовані на території парку, перед
зачиненням перевіряють їх начальники і особи пожежного нагляду частини, усі
помічені недоліки усувають особи, відповідальні за будівлі (споруди),
майстерні, сховища, склади, до зачинення приміщень. Разом з цим
перевіряється додержання правил пожежної безпеки та виключення
електричної мережі.
Пожежні жетони виготовляються із пластмаси або листового металу
квадратної форми розміром 45х45 мм (букви та цифри заввишки 5 мм) із
розрахунку по одному на кожне приміщення (цех, майстерню, сховище) парку
військової частини, яке підлягає огляду перед закриттям, та зберігаються у
спеціально відведеному місці в приміщенні чергового по парку.
3.6.11. Для забезпечення негайного виводу машин із парку військової
частини (стоянок) під час пожежі щоденно виділяються чергові тягачі,
укомплектовані засобами евакуації та пожежогасіння (жорсткий і м’який
буксири, два-три вогнегасники, ящик з піском, кошма або брезент та ін.), і
наряд парку.
Чергові тягачі повинні цілодобово знаходитися в постійній готовності.
У місцях стоянок машин утримуються жорсткі буксири і троси для
евакуації машин у випадку пожежі.
При розміщенні машин на стоянках у два ряди машини другого ряду
повинні бути зчеплені буксирами з машинами першого ряду.
3.6.12. Для складання використаних обтирочних матеріалів у всіх
приміщеннях і на майданчиках парку військової частини, де проводяться
роботи з машинами, установлюються металеві ящики з кришками;
використаний обтирочний матеріал щоденно прибирається з парку.
3.6.13. Для запобігання пожеж у парку військової частини категорично
заборонено:
заправляти машини, що перебувають на стоянках, пальним і тримати
машини з паливними баками та паливопроводами, що протікають;
тримати в місцях стоянки та зберігання машин пальне та мастильні
матеріали;
тримати в машинах сторонні предмети, особливо промасляне ганчір'я та
спеціальний одяг;
застосувати пожежонебезпечні підігрівачі, а також відкритий вогонь і
горючі матеріали на стоянках під час заправлення техніки пальним;
виконувати зварювальні роботи поряд з технікою в приміщеннях для
стоянки та зберігання машин;
захаращувати ворота в приміщеннях стоянки та зберігання машин,
улаштовувати в приміщеннях комори, майстерні та жилі приміщення, зачиняти
ворота приміщень на внутрішні засуви.
 45

3.6.14. У разі виникнення пожежі в парку військової частини черговий

парку викликає пожежну команду, доповідає черговому частини та вживає
заходів для гасіння вогню, виводу машин і врятування техніки і майна, згідно з
інструкцією (додаток 46).
3.6.15. У кожній військовій частині для захисту будівель (споруд)
паркової зони від грому, блискавки встановлюються струмовідводи.
На кожному струмовідводі повинен бути встановлений плакат, на якому
зазначається номер будівлі (споруди) по генеральному плану, яку захищає
струмовідвід, його порядковий номер, рік установлення та попереджуючий
напис про небезпечність знаходження близько нього під час грому, блискавки.
3.6.16. На видному місці стін будівель (споруд) парку військової частини
(для майданчиків відкритого зберігання машин – на першому струмовідводі)
установлюються плакати із зображенням умовних знаків, які показують
взаємне розміщення фундаментів будівель та споруд, заземлення та
струмовідвід блискавкозахисних пристроїв.
Плакати з попереджуючими написами та умовними знаками
розміщуються на висоті 180 см від поверхні землі до нижнього їх краю.
3.6.17. На кожний струмовідвід, який знаходиться в парку військової
частини, повинен бути затверджений проект струмовідводу, до якого
підшиваються:
акти на приховані роботи;
акти випробувань;
акти приймання та вводу в експлуатацію блискавкозахисних пристроїв.
Після приймання в експлуатацію блискавкозахисних пристроїв
складаються паспорти струмовідводів та паспорти заземлення струмовідводів,
які зберігаються в начальника (командира) підрозділу військової частини, у
чиєму віданні знаходяться будівлі та споруди, що підлягають захисту.
3.6.18. Для забезпечення постійної надійної роботи блискавкозахисних
пристроїв парку військової частини щороку проводиться їх комісійний огляд та
перевірка. Результати перевірок оформляються актами, заносяться в паспорти
та журнали обліку стану блискавкозахисних пристроїв.
3.6.19. На території парку військової частини і всередині будівель
(споруд) корпуси електрообладнання та електроапаратури, двері
електроприміщень, камер вимикачів трансформаторів, сітчастих і суцільних
загорож струмоведучих частин, електричні панелі, дверцята з
електрообладнанням різноманітних машин і станків повинні бути позначені
попереджувальним знаком "Обережно! Електрична напруга" із зазначенням
величини напруги.

4. Дорожньо-транспортнi пригоди i заходи щодо їх попередження

4.1. Загальні положення
4.1.1. До дорожньо-транспортних пригод (далі – ДТП) належать пригоди,
які виникли за участю хоча б одного транспортного засобу, що рухається, i
призвели до загибелi чи тiлесних ушкоджень людей або пошкодження
 46

транспортних засобiв, вантажiв, дорiг, дорожнiх та iнших споруд або iншого

майна.
4.2. ДТП розподiляються на такі види: катастрофи, аварії, поломки і
нещасні випадки.
Катастрофою вважається пригода з машиною, наслідком якої є загибель
людей незалежно від пошкодження машини.
Аварією вважається пригода з машиною, наслідком якої є тілесні
ушкодження (поранення) людей незалежно від пошкодження машин, а також
пригода, під час якої машина пошкоджена і підлягає списанню або для
відновлення машини потрібно капітальний або середній ремонт, або заміна
(капітальний ремонт) одного основного агрегата цієї машини.
Поломкою вважається пригода з машиною, унаслідок якої є
пошкодження, для усунення якого необхідно провести поточний ремонт цієї
машини без заміни або капітального ремонту основних агрегатів.
Нещасним випадком вважається пригода з машиною, унаслідок якої
загинули або отримали тілесні ушкодження люди, скоєна не з вини водія,
посадових осіб або осіб добового наряду військової частини.
Пошкодження озброєння і спеціального обладнання, установленого на
машинах, класифікується у відповідних керівництвах і інструкціях.
4.3. До ДТП не належать бойовi пошкодження машин та пригоди,
допущені військовослужбовцями (службовцями) на власному транспорті.
4.4. До бойових пошкоджень належать пошкодження машин у результатi
дiй противника пiд час ведення бойових дiй та затримання злочинцiв пiд час
проведення спецiальних операцiй.
Заходи щодо попередження та зменшення бойових пошкоджень машин
здiйснюються командирами всiх ступенiв та особовим складом автомобiльної
служби.
Вони полягають у вмiлому застосуваннi технiки, організації належного
супроводу колон відповідними транспортними засобами при здійсненні маршу,
розосередженнi машин у колонах, на мiсцевостi, в укриттi та маскуваннi машин
з використанням захисних властивостей мiсцевостi та iнженерних споруд, а
також у вживаннi заходiв щодо протиповiтряної оборони та захисту вiд зброї
масового враження.
4.5. Робота з попередження ДТП на військовому транспорті
організовується командувачем Національної гвардії України, а також
командирами військових частин.
Штаби, виховні структури, автомобiльна та iншi служби розробляють
заходи щодо попередження ДТП, якi включаються до мiсячних, квартальнах,
пiврiчних, рiчних планiв робiт.
4.6. Робота з профілактики та попередження ДТП на власному транспорті
організовується відповідними посадовими особами по роботі з особовим
складом територіальних управлінь, вищих навчальних закладів, навчальних
військових частин (установ), баз, установ, закладів Національної гвардії
України та військових частин безпосереднього підпорядкування.
4.7. Основними заходами щодо попередження ДТП є:
 47

додержання у вiйськових частинах та пiдроздiлах статутного порядку,

органiзованостi та високої вiдповiдальностi всього особового складу за
закрiплену технiку;
систематичне навчання особового складу основам експлуатації та
ремонту автомобілів та бойових машин, Правил дорожнього руху;
забезпечення точного дотримання Правил дорожнього руху i правил
керування транспортними засобами;
ретельна організація здійснення маршу та руху транспортних засобів у
колонах та їх супровід відповідними автомобілями оперативного призначення
(автомобілі супроводження);
постiйне вдосконалення навичок керування машинами водiйським
складом;
пiдготовка та обладнання маршрутiв, урахування особливостей руху
вночi;
проведення якiсного iнструктування водiїв перед виконанням завдань;
пiдбiр старших машин з числа найбiльш дисциплiнованих
вiйськовослужбовцiв, їх систематичне навчання i ретельна пiдготовка до
кожного перевезення;
правильна органiзацiя роботи КТП вiйськових частин i укомплектування
їх технiчно грамотними та вимогливими спецiалiстами;
правильна органiзацiя роботи КТП вiйськових частин (пiдроздiлiв) i
укомплектування їх дисциплiнованими, вимогливими вiйськовослужбовцями;
планомiрна, систематична виховна робота з водiями, яка спрямована на
пiдвищення їх дисциплiни i особистої вiдповiдальностi за вручену їм технiку та
безпеку людей i вантажiв, якi перевозяться на машинах;
проведення зборiв, технiчних конференцiй з обговоренням найкращих
методiв використання, технiчного обслуговування машин, безаварiйної роботи
та iн.;
висока вимогливiсть командирiв i начальникiв, постiйний контроль за
дотриманням правил експлуатацiї та ремонту машин i за роботою водiїв на
маршрутах руху;
суворе дотримання встановленого порядку експлуатацiї машин i вимог
внутрiшньої служби в парках;
обмеження використання машин у святковi, вихiднi днi та в темний час
доби;
своєчасне i якiсне технiчне обслуговування та ремонт машин;
систематичне узагальнення та впровадження досвiду експлуатацiї машин
без пригод;
уживання конкретних заходiв щодо кожної пригоди, ретельне розбирання
її з особовим складом;
проведення всебiчних перевiрок водiїв i своєчасне усунення вiд
управлiння машинами водiїв, недисциплiнованих та погано пiдготовлених, а
також таких, що не вiдповiдають вимогам за медичними показаннями;
якісний та глибокий перед та післярейсовий медичний огляд;
 48

заохочення особового складу за успiхи, досягнутi в експлуатацiї машин

без ДТП.
4.8. Пiд час перевiрки автомобiльної служби у вiйськових частинах i
пiдроздiлах особлива увага звертається на якiсне та своєчасне виконання
заходiв з попередження ДТП усiма посадовими особами.
Робота з профiлактики ДТП перевiряється:
Головним управлiнням НГУ – у кожному оперативно-територіальному
об’єднанні, не рiдше одного разу на рiк;
оперативно-територіальному об’єднанні – у кожнiй вiйськовiй частинi, не
рiдше одного разу на пiврiччя.
4.9. ДТП розслiдуються негайно. Про кожну ДТП, яка пов'язана із
загибеллю людей або iншими тяжкими наслiдками, командир вiйськової
частини повинен негайно повiдомити вiйськового прокурора i порушити
кримiнальну справу.
Донесення про ДТП надається до Головного управління НГУ в
установленому порядку не пiзнiше як протягом доби пiсля її скоєння
(додаток 47).
За фактом ДТП командир військової частини своїм наказом призначає
службове розслідування та контролює його хід відповідно до наказу
Міністерства внутрішніх справ України від 24 жовтня 2014 року № 1133 «Про
затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у
Національній гвардії України».
До складу комісії з проведення службового розслідування обов’язково
включається юрист військової частини, на якого покладається обов’язок
оформлення висновку службового розслідування.
4.10. Командири i начальники не мають права залишати без уваги
жодного проступку вiйськовослужбовця, у результатi якого трапилась ДТП та
завдано матерiальних збиткiв. На основi матерiалiв розслiдування командир
вiйськової частини в установленому порядку повинен вжити заходiв щодо
стягнення з винних осiб завданих державi матерiальних збиткiв.
4.11. Командири автомобiльного та окремо дислокованого пiдроздiлiв
щодня доповiдають заступникові командира вiйськової частини з озброєння –
начальникові технічної частини про кожну вiдмову в роботi машин i поломки,
порушення водiями Правил дорожнього руху, а також про проведенi та
запланованi заходи щодо усунення причин аварiйностi машин.
4.12. Кожна ДТП враховується у військових частинах (підрозділах),
навчальних військових частинах (центрах), вищих військових навчальних
закладах, базах, закладах охорони здоров’я та установах НГУ в книзi облiку
ДТП (додаток 48).
4.13. Термiн проведення службового розслiдування не повинен
перевищувати тридцяти дiб iз дня скоєння ДТП, але, як виняток, вiн може бути
продовжений начальником, який доручив провести розслiдування, але не
бiльше як на один мiсяць.
4.14. Завданням службового розслiдування ДТП є:
глибоке та всебiчне з'ясування причин і умов, якi спричинили ДТП;
 49

вирiшення питання про адмiнiстративну або дисциплiнарну

вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовця, з вини якого допущено ДТП, та iнших
вiйськовослужбовцiв, дiї яких сприяли скоєнню подiї, за винятком випадкiв,
коли це питання розглядається органами слiдства;
вiдшкодування за рахунок винних осiб матерiального збитку,
заподiяного в результатi ДТП;
усунення виявлених недолiкiв;
ужиття заходiв, спрямованих на усунення виявлених причин та умов, якi
сприяли скоєнню вказаної ДТП;
iнформування вiйськовослужбовцiв про умови та причини ДТП з метою
ознайомлення їх з помилками i неправильними дiями водiя, який скоїв ДТП.
4.15. У разі прибуття спiвробiтника поліції на мiсце подiї ранiше посадова
особа, яка проводить службове розслiдування, уживає заходів щодо надання
допомоги постраждалим, установлює свiдкiв, забезпечує охорону мiсця подiї,
транспортних засобiв та вантажу.
4.16. У ходi службового розслiдування пiдлягають установленню такі
обставини:
час подiї (дата, година, хвилина);
мiсце подiї (населений пункт, вулиця, площа), точнi орiєнтири (будiвля,
опора тощо) дорога, кiлометр дороги;
вид ДТП (зiткнення, перекидання, наїзд на перешкоду, наїзд на пiшохода,
наїзд на нерухомий автомобiль, падiння пасажирiв тощо);
наявнiсть пасажирiв та вантажу;
наслiдки ДТП (загибель, поранення);
вiдомостi про постраждалих (прiзвище, iм'я, по батьковi, рiк народження,
до якого лiкувального закладу доставленi та ким);
вiдомостi про водiя (посада i мiсце служби, вiйськове звання, рiк
народження, строк служби у вiйськах, стан водiя: тверезий, алкогольне,
наркотичне сп'янiння, хвороба, перевтома);
час виїзду, мiсце виїзду, пiдстава, мета поїздки, маршрут руху;
наявність (відсутність) відповідних документів у водія (документ, що
надає право на керування транспортним засобом, дорожній лист);
погоднi умови (ясно, похмуро, снiг, дощ, туман тощо);
дорожнi умови (вид i стан дорожнього покриття, пiдйом, спуск, наявнiсть
дорожнiх знакiв, вiдстань видимостi з мiсця водiя тощо);
тип, марка, номерний знак транспортних засобiв, якi допустили ДТП, їх
належнiсть (вiйськова частина, організація – власник) та технiчний стан на
момент подiї;
технiчний стан транспортних засобiв пiсля ДТП.
4.17. У випадках коли пiсля скоєння ДТП транспортний засiб виявився
технiчно несправним, необхiдно визначити характер несправностi, час та
причину її винекнення. Якщо несправнiсть є результатом подiї, то:
необхiдно встановити, чи могла вона бути виявлена в ходi огляду машини
перед виїздом на лiнiю чи в дорозi;
 50

зiбрати пояснення вiд осiб, зобов'язаних здiйснювати контроль за

технiчнчм станом транспортних засобiв;
установити, чи є причинний зв'язок мiж технiчною несправнiстю
транспортного засобу i ДТП.
4.18. При службовому розслiдуваннi ДТП, коли водiй керував
транспортним засобом у станi сп'янiння, крiм питань, зазначених у пунктi 5.15
цього Порядку, необхiдно встановити мiсце та час уживання алкогольних
напоїв або наркотичних речовин, а також узяти пояснення вiд осiб,
вiдповiдальних за випуск машин на лiнiю.
4.19. Після закiнчення службового розслiдування посадова особа, яка
його проводила, зобов'язана скласти висновок, у якому вiдображаються:
установленi обставини подiї;
причини та обставини, що призвели до скоєння ДТП;
фактичний матерiальний збиток, заподiяний у результатi ДТП;
особи, виннi в скоєннi ДТП, а також особи, якi своїми дiями
(бездіяльністю) сприяли її скоєнню, або факт збiгу випадкових обставин, якi
спричинили подiю;
висновки та пропозицiї.
Висновок пiдписується особою, яка проводила службове розслiдування, i
затверджується начальником, за наказом якого воно проводилося.
До висновку додаються:
протокол огляду та схеми мiсця ДТП, протокол огляду транспортних
засобiв, складенi працiвником поліції;
пояснення водiїв;
пояснення посадових та iнших осiб, отриманi в процесi службового
розслiдування;
службова характеристика водiя;
документи (або копiї), якi пiдтверджують обставини подiї;
довідка-донесення про скоєння ДТП (додаток 49);
iншi документи, якi мають вiдношення до ДТП.

5. Ремонт
5.1. Загальні положення
5.1.1.Своєчасний та якісний ремонт машин є важливою умовою підтримки
бойової готовності військ. Він забезпечується:
постійним контролем за технічним станом машин і своєчасною
постановкою (відправкою) їх на ремонт;
наявністю оснащених, укомплектованих особовим складом ремонтних
підрозділів і постійною готовністю їх до виконання завдань з ремонту машин;
правильною органiзацiєю ремонту, розширенням та вдосконаленням
виробничої бази, додержанням технічних умов з ремонту машин i постійним
контролем за їх виконанням;
високим фаховим рівнем та умінням фахівців діяти в різноманітних умовах
і постійним підвищенням їх кваліфікації;
 51

своєчасним установленням місць, де вийшли з ладу машини, швидким

висуванням до них ремонтних засобів та розгортанням їх для роботи або
швидкою доставкою (відправленням) машин до ремонтних пiдроздiлiв
(частин);
постійним удосконаленням технологічного процесу ремонту та механізації
ремонтних робіт;
створенням запасів автотехнічного майна і своєчасним забезпеченням ним
ремонтних підрозділів;
взаємодією між ремонтними та евакуаційними підрозділами військової
частини та з органами постачання автотехнічного та іншого майна.
5.1.2. Залежно від характеру несправностей (пошкоджень) та
трудомісткості робіт щодо їх усунення встановлені наступні види ремонту: для
автомобільної техніки – поточний, середній, капітальний; для агрегатів та
причепів – поточний і капітальний.
5.1.3.У Національній гвардії України існує система ремонту машин, при
якій поточний ремонт проводиться за необхідності, яку виявлено в процесі
технічного обслуговування або в разі виходу машини з ладу в період
експлуатації;
середній і капітальний ремонт планується згідно із установленими
міжремонтними ресурсами, а фактична потреба в ремонті встановлюється
залежно від технічного стану машини.
5.1.4. Поточний ремонт машини полягає в усуненні несправностей шляхом
заміни або ремонту несправних деталей, механізмів, приладів, а також у
виконанні необхідних регулювальних, кріпильних, зварювальних, слюсарно-
механічних та інших ремонтних робіт.
Під час поточного ремонту машин допускається заміна окремих агрегатів,
у тому числі одного основного (додаток 49), крім кузова легкового автомобіля
(автобуса), корпусу або рами машини, а для багатовісних автомобілів – також
двигуна та гідромеханічної передачі.
5.1.5. Середній ремонт машини полягає в заміні або капітальному ремонті
не менше двох і не більше половини основних агрегатів, крім кузова легкового
автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини.
При цьому обов’язково перевіряється технічний стан і за необхідності
виконується поточний ремонт інших агрегатів, механізмів та приладів, а також
регулювальні, кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні, інші ремонтні
роботи та технічне обслуговування машин з метою відновлення ресурсу всіх
агрегатів і машини в цілому до чергового капітального ремонту (або списання).
5.1.6. Капітальний ремонт машини полягає в її повному розбиранні,
заміні або капітальному ремонті всіх агрегатів, механізмів, приладів та
зношених деталей, збиранні та випробуванні відповідно до технічних умов
щодо капітального ремонту машин.
Капітальний ремонт повинен забезпечувати відновлення міжремонтного
ресурсу машини до наступного середнього ремонту відповідно до встановлених
норм.
 52

5.1.7. Поточний ремонт агрегата полягає в його частковому розбиранні,

заміні або ремонті окремих зношених та пошкоджених механізмів, деталей,
крім базових, і проведення необхідних регулювальних, кріпильних робіт.
5.1.8. Капітальний ремонт агрегата полягає в його повному розбиранні,
заміні або ремонті всіх зношених та пошкоджених деталей, збиранні та
випробуванні згідно з технічними умовами щодо капітального ремонту
агрегатів.
5.1.9. Ремонт деталей полягає в усуненні дефектів шляхом проведення
слюсарних, ковальських, зварювальних, термічних, механічних,
електролітичних та інших робіт, у результаті виконання яких геометрична
форма, розміри деталі та її механічні властивості приводяться відповідно до
вимог технічних умов щодо ремонту деталей.
5.1.10. Основним методом ремонту є агрегатний метод, при якому
несправні агрегати і механізми на машині, що ремонтується, замінюються
новими або заздалегідь відремонтованими.
Застосування агрегатного методу під час поточного ремонту доцільно у
випадках, коли трудомісткість робіт щодо усунення несправності перевищує
трудомісткість робіт по зніманню агрегата, який необхідно ремонтувати, i
встановлення відремонтованого чи нового агрегата.
5.1.11. У військових частинах створюється запас відремонтованих
агрегатів, механізмів та приладів у кількості, яка забезпечує безперебійну
роботу ремонтних підрозділів.
Запас створюється i підтримується за рахунок надходження нових та
відремонтованих агрегатів, механiзмiв i приладів, у тому числі й
оприбуткованих із списаних машин.
5.1.12. Ремонтні підрозділи забезпечуються запасними частинами і
матеріалами за нормами відповідно до затверджених для них планів (завдань)
ремонту.
5.2. Військові ремонтні засоби
5.2.1. Військові ремонтні засоби поділяються на стаціонарні та рухомі.
5.2.2. Військовий ремонт автомобільної техніки проводиться силами
ремонтних підрозділів військової частини з залученням наявних стаціонарних,
рухомих засобів ремонту так і на спеціалізованих станція технічного
обслуговування та ремонту техніки.
5.2.3. Автомобільні ремонтні підрозділи призначені:
відділення технічного обслуговування (ремонту) батальйону (роти
спеціального призначення) – для технічного обслуговування і поточного
ремонту машин батальйону (роти спеціального призначення);
ремонтний підрозділ частини – для поточного ремонту і технічного
обслуговування машин частини; допускається використання ремонтного
підрозділу частини для середнього ремонту машин на готових агрегатах;
ремонтний підрозділ – для капітального ремонту агрегатів, середнього (за
необхідності поточного) ремонту машин на готових агрегатах.
 53

5.2.4. Пункти технічного обслуговування i ремонту оснащуються

обладнанням, пристосуваннями та інструментом відповідно до встановлених
норм.
Усе обладнання пункту технічного обслуговування i ремонту враховується
в книзі обліку парко – гаражного, станочного та іншого обладнання, яке
рахується за автомобільною службою частини (додаток 50), яка ведеться в
діловодстві автомобільної служби.
На кожну одиницю обладнання ведеться паспорт, до якого заносяться дані
про проведений ремонт та напрацювання, а також про конструктивні зміни
(модернізацію) цього обладнання.
5.2.5. Рухомі засоби ремонтних підрозділів комплектуються рухомими
ремонтними майстернями, які в мирний час використовуються:
під час виїзду військових частин на тактичні навчання або збори;
під час дії військової частини у вiдривi вiд постійного місця дислокації;
для навчання особового складу;
за відсутності стаціонарних засобів, для технічного обслуговування і
ремонту машин.
5.2.6. У польових умовах ремонтні засоби військових частин, як правило,
розгортаються повністю.
Для ремонту окремих машин на місці виходу їх з ладу можуть висилатися
ремонтні бригади з обладнанням, агрегатами і запасними частинами.
5.3. Організація ремонту автомобільної техніки
5.3.1. Поточний і середній ремонти машин проводяться в ремонтних
підрозділах військових частин.
До ремонтних пiдроздiлiв військової частини машина направляється за
вказівкою заступника командира військової частини з озброєння – начальника
технічної частини або начальника автомобільної служби.
Кожна машина, агрегат, які надійшли до ПТОР для проведення технічного
обслуговування та ремонту, ураховуються за книгою обліку технічного
обслуговування, ремонту машин i агрегатів та витрачання запасних частин.
У випадках заміни агрегатів під час ремонту машини робиться вiдповiдний
запис в її паспорті (формулярі).
Поточний та середній ремонти на готових агрегатах автомобільної техніки
виконуються силами ремонтних підрозділів військових частин, у яких
автомобільна техніка знаходиться.
5.3.2. Поточний ремонт виконується згідно з потребою, що виявляється в
процесі технічного обслуговування, або за розпорядженням заступника
командира частини з озброєння – начальника технічної частини (начальника
автомобільної служби) у випадку виходу машини з ладу.
Машини направляються в ремонтні підрозділи військової частини для
поточного і середнього ремонтів разом з водіями.
5.3.3. Капітальний ремонт автомобільної техніки дозволяється виконувати
на спеціалізованих підприємствах Міністерства оборони України та на інших
підприємствах за попередньо укладеними угодами після погодження з
Головним управлінням НГУ.
 54

На цих же підприємствах може виконуватися капітальний ремонт агрегатів

для потреб військових частин Національної гвардії України.
Під час здавання (приймання) машин цими підприємствами складаються
приймально-здавальні документи, які видаються представникам військових
частин Національної гвардії України.
Під час відправки автомобільної техніки на капітальний ремонт засоби
зв'язку та озброєння демонтуються з машин та здаються на склади частин
військових частин Національної гвардії України в установленому порядку.
5.3.4. Машина направляється в середній, капітальний (агрегат в
капітальний) ремонти в усіх випадках за результатами технічного огляду та
перевірки паспорта (формуляра) машини (агрегата) комісією військової
частини:
після відпрацювання машиною (агрегатом) установленої норми
міжремонтного ресурсу або строку служби;
у випадку передчасного виходу машини (агрегата) з ладу в результаті
катастроф, ДТП та інших причин.
У випадку потреби технічний огляд виконується з розбиранням окремих
вузлів та агрегатів.
У результаті огляду встановлюється можливість продовження експлуатації
машини (агрегата), потреба в ремонті або неможливість (чи недоцільність)
подальшого використання машини (агрегата). У випадку коли машина не
потребує ремонту, установлюється додаткова норма пробігу до відправлення її
в ремонт.
За підсумками роботи комісії складається акт технічного стану.
При виході машини в середній ремонт перераховуються окремі агрегати,
які потребують капітального ремонту або заміни.
5.3.5. У випадку передчасного виходу машини (агрегата) з ладу (за
винятком пошкоджень, які отримані під час ведення бойових дій або
виконання СБЗ) командир військової частини зобов’язаний призначити
розслідування з метою встановлення причин передчасного виходу машини з
ладу, притягнення винуватців до відповідальності і вжити заходів щодо
суворого виконання правил експлуатації машин.
5.3.6. Відправлення машин (агрегатів) у ремонт організовує заступник
командира частини з озброєння – начальник технічної частини (начальник
автомобільної служби). Роботи з підготовки машин до відправлення
виконуються в підрозділах.
Усі машини (агрегати), що відправляються в середній і капітальний
ремонти, повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічним
умовам щодо здавання їх у ремонт.
Забороняється перед відправленням машини (агрегата) в ремонт заміняти
агрегати, механізми, прилади, деталі і шини, непридатними до використання.
Укомплектування машин, що здаються в ремонт (видаються з ремонту),
шинами та ЗІП виконується згідно з чинними державними стандартами або
технічними умовами щодо здавання в ремонт (видачу з ремонту) машин.
 55

5.3.7. Машини, здані в ремонт, залишаються в списках військової частини і

підлягають поверненню їй після ремонту.
5.3.8. Агрегати відправляються в ремонт (з ремонту) в упаковці (тарі), що
забезпечує їх збереження.
Відправлення агрегатів на автомобілях допускається без упаковки. У
цьому випадку укладка агрегатів повинна забезпечити їх збереження. Двигуни
перевозяться на спеціальних підставках.
5.3.9. Для доставки, здавання машин у ремонт, приймання з ремонту від
військової частини, як правило, призначається здавальник (приймальник) і за
необхідності команда супроводження.
Кiлькiсть супроводжуючих осіб установлюється командиром військової
частини залежно від конкретних умов транспортування.
Здавання машин у ремонт здійснюється в установленому порядку.
5.3.10. Відремонтовані машини видаються військовим частинам через
приймальників, які викликаються за сповіщеннями командира військової
частини (підприємства).
Для отримання відремонтованих машин приймальник повинен мати
другий примірник приймально-здавального акта (акта технічного стану – при
отриманні машини із середнього ремонту), за яким машина була здана в
ремонт, і доручення військової частини.
Відремонтовані машини видаються з ремонту згідно з державними
стандартами або технічними умовами щодо видачі машин з ремонту.
Приймальник перевіряє відремонтовану машину пробігом у межах,
передбачених технічними умовами, і проводить випробування спеціального
обладнання, якщо воно підлягало ремонту.
Видача машин (агрегата) з ремонту оформлюється розпискою
приймальника в акті приймання відремонтованої машини.
Один примірник акта видається приймальнику разом з інструкцією з
обкатки машин і паспортом (формуляром) машини.
До паспорта (формуляра) вносяться записи: вид ремонту, основні агрегати,
які були замінені при середньому ремонті, номери шасі і двигуна. Записи в
паспорті (формулярі) завіряються підписом і печаткою військової частини
(підприємства).
5.4 Організація евакуації автомобільної техніки
5.4.1. Своєчасна евакуація пошкоджених (застряглих, затонулих) машин –
це умова їх збереження, швидкого відновлення та повернення до строю.
Евакуація машин організовується командирами всіх ступенів та
здійснюється евакуаційними підрозділами, а також попутним або спеціально
призначеним транспортом.
5.4.2. Евакуація пошкодженої (застряглої, затонулої) техніки включає:
визначення місцезнаходження машин та їх технічного стану;
витягування перекинутих, застряглих, затонулих машин;
підготовку машин до транспортування;
доставку машин до місць ремонту, зберігання або відвантаження.
 56

При визначенні місцезнаходження машин та їх технічного стану

уточнюються: наявність водія, якій військовій частині належить машина, марка
та номерний знак машини, характер пошкодження (застряглення), необхідність
розмінування та спеціальної обробки, характер та обсяг підготовчих робіт,
під’їзні шляхи та які засоби евакуації необхідні.
5.4.3. Підготовчі роботи можуть включати:
провішування, розмінування та розчистку шляхів підходу та евакуації;
контроль зараженості та за необхідності спеціальну обробку машин, які
підлягають евакуації;
виготовлення лиж та інших допоміжних приладів;
заміну або зняття заклинених та пошкоджених деталей і збірних одиниць,
що затрудняють евакуацію машин.
Підготовчі роботи виконуються водіями машин та особовим складом
евакуаційних груп. Для розмінування та проведення інших складних і
трудомістких робіт розпорядженням командирів з’єднань (частин)
призначається додатково особовий склад, а також інженерна та інша техніка.
5.4.4. Пошкоджені машини евакуюються:
на збірні пункти пошкоджених машин;
до найближчих укрить, де вони можуть бути відремонтовані або
підготовлені для подальшої евакуації;
до ремонтних підрозділів;
на залізничні станції (в порти) для відправлення на ремонтні підприємства;
до пунктів постійної дислокації.
5.4.5. Збірні пункти пошкоджених машин розміщуються в районах
найбільшого скупчення пошкоджених машин поблизу шляхів підвозу та
евакуації, у місцях, зручних для розгортання ремонтних частин (підрозділів).
Збірні пункти пошкоджених машин організовуються силами та засобами
ремонтних і евакуаційних підрозділів із залучанням за необхідності сил та
засобів інших частин (підрозділів).
5.4.6. На збірних пунктах пошкоджених машин виконується:
контроль зараженості, чищення (миття), за необхідності і спеціальна
обробка машин;
приймання і технічний огляд машин;
ремонт машин;
передавання машин, які не можуть бути відремонтовані засобами частини,
що організувала збірний пункт пошкоджених машин, ремонтним
(евакуаційним) підрозділам старшого начальника;
підготовка машин до подальшої евакуації, у тому числі до
транспортування до залізничної станції (в порти) для відправлення в тил країни.
5.4.7. Охорона та оборона збірних пунктів пошкоджених машин
організовується його начальником та здійснюється силами і засобами
ремонтного (евакуаційного) підрозділу із залученням водіїв.
5.5. Технічне обслуговування та ремонт автомобільної техніки на
ремонтних підприємствах та станціях технічного обслуговування
 57

5.5.1. Технічне обслуговування та ремонт автомобільної техніки (ремонт

окремих агрегатів, вузлів та механізмів) може здійснюватись військовими
частинами на невійськових ремонтних підприємствах відповідно до укладених
договорів з метою проведення:
капітального ремонту автомобільної техніки;
гарантійного технічного обслуговування автомобільної техніки іноземного
виробництва;
чергового технічного обслуговування або ремонту автомобільної техніки
іноземного виробництва;
капітального ремонту агрегатів та відновлення несправних вузлів та
механізмів автомобільної техніки.
Відновлення несправних вузлів та механізмів автомобільної техніки поза
межами військової частини здійснюється тільки в разі неможливості виконання
такого ремонту в умовах військової частини.
5.5.2. При укладенні військовими частинами договорів з ремонтними
підприємствами щодо проведення послуг з технічного обслуговування та
ремонту автомобільної техніки (ремонту окремих агрегатів, вузлів та
механізмів) ураховуються вимоги Закону України „Про здійснення державних
закупівель”.
5.5.3. Передача автомобільної техніки, агрегатів, вузлів та механізмів для
проведення технічного обслуговування (ремонту) з військової частини
ремонтному підприємству здійснюється на підставі акта технічного стану, який
складається у двох примірниках, підписується уповноваженими
представниками військової частини та ремонтного підприємства і
затверджується командиром військової частини.
5.5.4. Після проведення ремонтним підприємством технічного
обслуговування (ремонту) автомобільної техніки, відновлення агрегатів, вузлів
та механізмів військова частина здійснює оплату виконаних робіт за актом
виконаних робіт ремонтного підприємства.
5.5.5. Для отримання відремонтованого військового майна автомобільної
служби представнику військової частини в бухгалтерії військової частини
виписується довіреність.
5.5.6. На підставі довіреності та відповідно до акта технічного стану
представник військової частини отримує в ремонтному підприємстві
відремонтоване майно. У бухгалтерії підприємства виписується видаткова
накладна, податкова накладна (якщо підприємство є платником податку на
додану вартість) та гарантійний талон.
5.5.7. До бухгалтерії військової частини надаються такі документи:
видаткова накладна спеціалізованого підприємства;
податкова накладна (якщо підприємство є платником податку на додану
вартість).
5.5.8. Для визначення якості проведених ремонтним підприємством робіт
комісією військової частини складається акт прийняття виконаних робіт, у
якому зазначаються:
підстава виконання ремонту (дата та номер договору);
 58

назва військового майна, яке підлягало ремонту (для агрегатів, вузлів та

механізмів – з якої техніки, номерний знак машини);
перелік виконаних робіт та їх якість;
вартість виконання ремонту.
Акт виконаних робіт підписується членами комісії частини,
уповноваженим представником ремонтного підприємства та затверджується
командиром військової частини (в акті виконаних робіт обов’язково ставиться
печатка ремонтного підприємства).
5.5.9. Акт виконаних робіт є підставою для запису проведеного ремонту у
відповідному розділі паспорта машини. При проведенні добудови,
дообладнання, реконструкції, модернізації або капітального ремонту машини
складається акт прийняття-передавання відремонтованих, реконструйованих і
модернізованих об'єктів (типова форма № ОЗ-2 (бюджет) та вноситься запис у
відповідний розділ інвентарної картки обліку основних засобів.

6. Водіння машин
6.1. Загальнi положення
6.1.1. Найважливiшою умовою швидкого маневрування вiйськ, успiшного
виконання ними бойових завдань, збереження машин та їх безаварiйної
експлуатацiї є правильне керування машинами. Воно забезпечується:
високою вiйськовою дисциплiною особового складу i суворим
виконанням ним вимог статутiв, настанов, посібників та iнструкцiй;
визначенням оптимальних режимiв руху й умiнням командирiв усiх
ступенiв управляти колонами, органiзовувати та забезпечувати маршi;
високою iндивiдуальною пiдготовкою водiїв до керування машинами,
твердим знанням і суворим виконанням ними правил керування i Правил
дорожнього руху;
глибоким знанням водiями будови та правил експлуатацiї машин і
умiнням дiяти в складнiй обстановцi;
постiйним утриманням машин у справному технічному станi.
6.1.2. Водіння машин по дорогах i в усiх iнших мiсцях, де можливий рух
транспортних засобiв, здійснюється вiдповiдно до Правил дорожнього руху, а
також правил керування, установлених для кожного типу машин.
6.1.3. Перед початком руху водiй i старший машини повиннi
переконатися в справностi машини та її готовностi до виконання одержаного
завдання, у правильнiй посадцi особового складу i надiйному крiпленнi
вантажiв. Рух машини з мiсця дозволяється тiльки при закритих дверях кабiни i
бортах кузова та за умови, що рух буде безпечним i не створить перешкод для
iнших учасникiв руху.
6.1.4. Пiд час руху водiй повинен постiйно спостерiгати за показаннями
всiх контрольних приладiв. У разі вiдхилення цих показань вiд норм, а також у
разi появи шуму та стуку в машинi необхiдно її зупинити, виявити причини
несправностей i вжити необхiдних заходiв щодо їх усунення.
6.1.5. Швидкiсть руху обирається з урахуванням характеру завдання, яке
виконується, дорожнiх умов, ширини i стану проїжджої частини, видимостi,
 59

стану погоди, рельєфу мiсцевостi, iнтенсивностi руху транспортних засобiв i

пiшоходiв, особливостей стану машини та вантажу, який перевозиться. У всiх
випадках вона повинна забезпечувати безпеку руху та вiдповiдати обмеженням,
установленим Правилами дорожнього руху i дорожнiми знаками.
6.1.6. Пiд час проїзду залiзничних переїздiв старший колони (машини) та
водiй керуються вимогами Правил дорожнього руху. Для пропуску колони
через залiзничнi переїзди виставляються пости регулювання, а за необхiдностi –
черговi евакотягачi.
Старшi колон (машин) та водiї повиннi виявляти особливу обережнiсть,
долаючи залiзничнi переїзди вночi, під час туману, заметiлі, ожеледиці та за
iнших несприятливих умов.
6.1.7. Мости обмеженої вантажопiдйомностi долаються з дотриманням
дистанцiї, установленої мiж машинами, та iнших застережних заходiв. Для
пропуску колон i одиночних важких машин через мости з непозначеною
вантажопiдйомнiстю проводиться iнженерна розвiдка їх стану.
6.1.8. Зупинка машин здiйснюється на узбiччi рiвних дiлянок дороги з
гарним оглядом та досить широкою проїжджою частиною. Уночi або за умови
недостатньої видимостi на машинах уключаються габаритнi вогнi.
Пiд час вимушеної зупинки машину забирають iз проїжджої частини. У
разi зупинки на пiдйомi або спуску машина надiйно загальмовується гальмом,
вмикається перша (при пiдйомi) або задня (при спуску) передача, пiд колеса
пiдкладаються колодки чи упори. Тривала стоянка поза населеним пунктом
дозволяється тiльки на спецiальних майданчиках або за межами дороги.
6.1.9. Пiд час руху машин уночi увага водiїв посилюється, рух
здiйснюється тiльки з правого боку. Машини з довгомiрними вантажами
огороджуються сигнальними лiхтарями на причепах.
Свiтломаскувальнi пристрої (далі - СМП), пiдкузовне пiдсвiчування та
iншi засоби свiтломаскування використовуються вiдповiдно до встановленого
на дорозi режиму свiтломаскування або вказiвок командирiв. Рух поодиноких
машин з використанням СМП дорогами загального користування в мирний час
забороняється.
6.2. Водіння машин пiд час перевезення особового складу та небезпечних
вантажiв
6.2.1. Особовий склад перевозиться на спецiально обладнаних вантажних
автомобiлях, в автобусах i легкових автомобiлях.
Перевезення особового складу машинами допускається при дотриманнi
таких умов:
вантажний автомобiль, що використовується для перевезення людей, має
бути обладнаний сидiннями, закрiпленими в кузовi на вiдстанi не менше 0,3 м
вiд верхнього краю борта i 0,3-0,5 м вiд пiдлоги. Сидiння, розташованi вздовж
заднього або бокового борта, повиннi мати мiцнi спинки;
автомобiль обладнується тентом, вiкнами, пiднiжками для посадки та
висадки людей, освiтленням у кузовi та звуковою сигналiзацiєю вiд пасажирiв у
кузовi до водiя в кабiнi;
 60

установлене в кузовi обладнання не повинно мати гострих

травмонебезпечних виступiв;
мiсця нумеруються, а кiлькiсть людей, яких перевозять, не повинна
перебiльшувати кiлькості обладнаних для сидiння мiсць, що передбаченi
технiчною характеристикою транспортного засобу, для кожного пасажира
передбачається мiсце для сидiння;
про кiлькiсть людей, якi перевозяться, робиться вiдмiтка в дорожньому
листi;
на машинi для перевезення людей установлюють два вогнегасники, якi
легко знiмаються та розмiщуються: на вантажному автомобілі поза – кабіною,
на легковому автомобілі – у кузовi. В автобусах та машинах для перевезення
засуджених один вогнегасник знаходиться в кабiнi водiя, а другий – у салонi
для пасажирiв чи спецкузовi;
кузов автомобiля для перевезення засуджених повинен мати справнi
замки, вентиляцiю, освiтлення та мiсця для сидiння. Аварiйнi люки
обладнуються запорами, якi легко вiдкриваються. Згори кузов повинен мати
додатковi габаритнi лiхтарi бiлого кольору спереду i червоного – ззаду;
випускна труба глушника на 5-10 см виводиться за габарит кузова;
на кожну машину призначається старший, який вiдповiдає за виконання
правил перевезення. Його прiзвище зазначається в дорожньому листi. У кузовi
вантажного автомобiля призначається старший i бортовий для спостереження
за крiпленням бортових запорiв кузова.
6.2.2. Посадка (висадка) особового складу на вантажний автомобiль
здійснюється тiльки за командою (сигналом) через правий, лiвий i заднiй борти,
а в автомобiлях iз закритим кузовом – через заднiй борт. Посадка (висадка)
особового складу на автомобiль, що знаходиться праворуч дороги, через лiвий
борт не дозволяється.
Не дозволяється сидiти на бортах кузова або стояти в кузовi пiд час руху.
Мiсця для сидiння (при поперечному розмiщеннi лавок) установлюються
так, щоб пасажири були повернутi обличчям до напрямку руху.
6.2.3. Вiйськовослужбовцi строкової служби, якi мають посвiдчення на
право керування транспортним засобом категорiї “С1”, допускаються до
перевезення людей у кузовi вантажного автомобiля, пристосованого для цього,
згiдно з кiлькiстю обладнаних мiсць пiсля проходження спецiальної пiдготовки
i стажування протягом 6 мiсяцiв.
6.2.4. Вiйськовослужбовцi-водії військової служби за контрактом
допускаються до перевезення людей (до 8 чоловiк, крiм водiя) у
пристосованому для цього вантажному автомобiлi за наявностi стажу
керування бiльше трьох рокiв та посвiдчення на право керування траспортним
засобом категорiї “С1”, а в разi перевезення людей у кількості понад 8 чоловiк
(включаючи пасажирiв у кабiнi) – за наявностi посвiдчення на право керування
транспортним засобом категорiї “D” i “D1”.
6.2.5. Перед поїздкою водiй вантажного автомобiля повинен
проiнструктувати пасажирiв про правила посадки, висадки, розмiщення i
 61

поведiнки в кузовi. Починати рух можна лише переконавшись, що створено

умови для безпечного перевезення пасажирiв.
6.2.6. Водiю забороняється починати рух до повного зачинення дверей та
вiдчиняти їх до зупинки транспортного засобу.
6.2.7. Забороняється перевозити людей поза кабiною в кузовi автомобiля-
самоскида, трактора, iнших самохiдних машин, на вантажному причепi,
напiвпричепi, поза кабiною автомобiля цистерни, у буксированих машинах
(крiм водiя, який керує ними).
6.2.8. При перевезеннi боєприпасiв, вибухових рiдин, пального та iнших
небезпечних вантажiв дотримуються таких правил:
старшi колон (машин) i водiї iнструктуються про правила навантаження
та вивантаження, безпеки перевезення цих вантажiв i пожежної безпеки;
машини повиннi мати вогнегасники i червонi прапорцi в лiвому кутку
кузова; у машинах, видiлених для перевезення пального, глушник виноситься
вперед; на бокових i заднiх стiнках ємностей (дверей ящикiв i шаф), якi
встановленi на машинах i причепах, робиться напис “Вогненебезпечно”;
наливний транспорт повинен мати пристрiй для заземлення цистерн;
під час руху не допускаються рiзке гальмування i рiзкi повороти;
не дозволяються зупинки в населених пунктах i мiсцях, небезпечних у
пожежному вiдношеннi;
забороняється курити в кабiнах, кузовах i на вiдстанi ближче 15 м вiд
машин.
6.2.9. Маса вантажу, що перевозиться, i розподiл навантаження на осi не
повиннi перевищувати величин, визначених технiчною характеристикою
даного транспортного засобу.
6.2.10. Водiй перед початком i пiд час руху зобов'язаний перевiряти i
контролювати надiйнiсть розташування i крiплення вантажу, щоб запобiгти
його падiнню, травмуванню супроводжуючих осiб чи створенню перешкод для
руху.
6.2.11. Перевезення вантажу дозволяється за умови, якщо вiн:
не загрожує безпеці учасникiв руху;
не порушує стiйкостi транспортного засобу і не затрудняє керування ним;
не обмежує огляд водiєвi;
не закриває зовнiшнiх свiтлових приладiв, номерних i розпiзнавальних
знакiв;
не створює шуму, не здіймає пилу і не забруднює проїжджої частини i
навколишнього середовища.
6.3. Водіння машин у складi колони
6.3.1. Пiд час органiзацiї руху машин у колонi (два i бiльше автомобiлі) зi
складу офiцерiв та прапорщикiв призначається старший колони. Вiн несе
вiдповiдальнiсть за правильне використання машин, додержання дисциплiни та
заходiв безпеки всiм особовим складом, що знаходиться в машинах.
6.3.2. Швидкiсть руху колони встановлюється вiдповiдно до вимог
статутiв i завдання, яке виконується. Вона визначається режимом руху головної
машини.
 62

Дистанцiї мiж машинами встановлюються старшим колони i, як правило,

повиннi в метрах дорiвнювати чисельному значенню швидкостi руху в
кiлометрах за годину (наприклад, при швидкостi руху 30 км/год дистанцiя мiж
машинами має становити 30 м).
6.3.3. Пiд час маршу вночi швидкiсть руху, дистанцiї мiж машинами та
режим свiтломаскування встановлюються старшим колони з урахуванням
обстановки. При цьому швидкiсть руху знижується, дистанцiї мiж машинами
зменшуються.
У разi зупинки на дорозi голова та хвiст колони позначаються добре
видимими свiтловими сигналами.
6.3.4. У разi загрози i нападу повiтряного противника швидкiсть руху i
дистанцiї мiж машинами збiльшуються. Якщо дозволяє обстановка, то машини
виводяться з дороги, розосереджуються з урахуванням захисних властивостей
мiсцевостi та накриваються.
Зони зараження на маршрутах руху колони за можливостi обминають, а
якщо зробити це неможливо, долаються на максимальнiй швидкостi,
найкоротшим напрямком i на великих дистанцiях, що виключають взаємне
запилення машин. Люки машин, жалюзi, боковi та вiтровi стекла закриваються,
вантажi накриваються, особовий склад застосовує засоби iндивiдуального
захисту. Машини, якi зупинилися на зараженiй дiлянцi, об'їжджаються з
пiдвiтряного боку.
6.3.5. Пiд час руху машин у колонi водiї та старшi машин повиннi
стежити за командами (сигналами), що подаються в колонi, i негайно їх
виконувати. Будь-якi змiни порядку руху, а також зупинки колони робляться
тiльки за командою (сигналом) старшого колони.
6.3.6. У разi зупинки колони машини зупиняються на правому узбiччi або
за межами дороги, на встановленiй командиром (старшим колони) дистанцiї,
але не менше 10 м мiж машинами.
6.3.7. Зупинка окремих машин не повинна затримувати рух колони. У разi
вимушеної зупинки водiй подає встановлений сигнал та ставить машину на
праве узбiччя. Машина, яка прямує в колоні першою за зупиненою машиною i
не має навантаження на крюк, вiдповiдно до вимог Правил дорожнього руху
бере несправну машину на буксир i продовжує рух. При цьому iншi машини
руху не уповiльнюють.
Водiї машин, що зупинилися, знову займають своє мiсце в колонi тiльки
на зупинках або привалах з дозволу старшого колони. Обганяти колону, яка
рухається, забороняється.
6.3.8 Пiд час перевезення вiйськової частини старшим колони
призначається командир вiйськової частини. Вiн органiзує марш колони,
вiдповiдає за загальний порядок i безпеку руху, своєчаснiсть навантаження
(розвантаження), а також за виконання технiки безпеки.
Пiд час органiзацiї маршу старший колони повинен:
установити режим руху й вибирати райони навантаження та
вивантаження спiльно з командиром автомобiльного пiдроздiлу, який здiйснює
перевезення;
 63

органiзувати службу регулювання на маршрутi руху.

6.3.9. Командир автомобiльного пiдроздiлу звичайно є заступником
старшого колони. Вiн вiдповiдає за своєчасне подання машин пiд
навантаження, їх справнiсть i правильне використання, а також за пiдготовку
водiїв до маршу.
6.3.10. На пересiченiй мiсцевостi дистанцiя вибирається з урахуванням
забезпечення найвигiднiшого режиму руху i можливостi використання розгону
для подолання пiдйомiв.
Для забезпечення безперешкодного руху колони через залiзничнi
переїзди i важкопрохiднi дiлянки маршруту руху на них завчасно висилаються
пости регулювання та евакотягачi.
6.4. Водіння машин у складних умовах
6.4.1. Пiд час водіння машин на пiщанiй мiсцевiстi та в глибокому снiгу
дотримуються таких правил:
невеликi пiщанi (заснiженi) дiлянки долаються з розгону;
великi пiщанi (заснiженi) дiлянки долаються на пониженiй передачi при
частотi обертання колiнчастого вала двигуна вище середнього, за можливостi
без перемикання передач та без зупинок;
для руху використовується накатана колiя;
буксування колiс не допускається, у разі буксування машина зупиняється,
пiсок (снiг) попереду колiс розчищається, пiд ведучi колеса пiдкладаються
дошки або мати, пiсля чого рух вiдновлюється на першiй передачi;
автомобiлi з регульованим тиском повiтря в шинах долають пiщанi
(заснiженi) дiлянки при зниженому тискові. Пiсля подолання дiлянки тиск у
шинах доводиться до норми;
роз'їзд iз зустрiчними машинами здiйснюється на невеликiй швидкостi;
крутi повороти i рух iз боковим креном пiд час подолання пiщаних схилiв
(глибокого снiгу) за можливостi не допускаються;
у разi заривання тягача з причепом у пiсок (снiг) причiп вiдчеплюється,
тягач виводиться на тривкий грунт i за допомогою лебiдки перетягує причiп
через важкопрохiдне мiсце;
у разi тривалої роботи гусеничних машин на пiщанiй (заснiженiй)
мiсцевостi використовуються шпори (грунтозачепи) та розширювачi гусениць.
6.4.2. Пiд час руху машин у горах дотримуються таких правил:
до початку руху ретельно перевiряється технiчний стан машин, особлива
увага звертається на справнiсть робочого i стоянкового гальм, рульового
управлiння, наявнiсть тиску повiтря в ресиверах, стан автомобiльних шин,
наявнiсть та правильне укладення гiрських колодок (пiдпорiв) та засобiв
пiдвищення прохiдностi; пiд час пiдготовки гусеничних машин на гусеницi
встановлюються шпори (грунтозачепи);
швидкiсть руху i дистанцiї мiж машинами дотримуються з урахуванням
крутостi пiдйомiв та спускiв, стану дороги, умов видимостi;
пiд час подолання стрiмких пiдйомiв вмикаються переднi ведучi мости,
пониженi передачi роздавальних коробок, блокування диференцiалiв, у
необхiдних випадках використовуються засоби пiдвищення прохiдностi;
 64

в особливо небезпечних мiсцях особовий склад спiшується;

на крутих поворотах, у вузьких мiсцях виставляються пости регулювання,
огородження, покажчики, сигнали, а на стрiмких пiдйомах i перевалах -
додатковi засоби тяги;
у момент скочування машини назад не допускається вмикання передачi
для руху вперед, машина надiйно загальмовується i тiльки пiсля цього
починається рушання з мiсця.
6.4.3. Пiд час водіння машин за умови ожеледиці, слизької дороги
дотримуються таких правил:
знижується швидкiсть руху;
дистанцiї мiж машинами збiльшуються;
умикаються переднi ведучi мости, блокуються диференцiали, знижується
тиск повiтря в шинах, використовуються ланцюги протиковзання, на гусеницях
установлюються шпори (грунтозачепи);
рушання з мiсця та збiльшення швидкостi руху здiйснюється плавно, без
буксування колiс;
не допускається рiзке гальмування машини, його здiйснюють, як правило,
двигуном, а за необхiдностi – додатково працюючим гальмом;
передачi перемикаються на прямих дiлянках дороги;
не допускається боковий крен машини;
пiдйоми i спуски при ожеледиці, якщо немає можливостi об'їзду,
долаються на понижених передачах iз рiвномiрною швидкiстю без перемикання
передач.
6.4.4. Пiд час руху машин у туманi i за умови великої запиленостi повiтря
дотримуються таких правил:
знижується швидкiсть руху;
дистанцiї мiж машинами пiд час руху в туманi скорочуються, а пiд час
руху в умовах великої запиленостi повiтря збiльшуються;
категорично забороняється обгiн транспорту та виїзд на середину дороги;
під час руху i на стоянках уключаються зовнiшнi свiтловi пристрої;
під час руху за необхiдностi подаються звуковi сигнали.
6.4.5. Пiд час водіння машин в болотяно-лiсовiй мiсцевостi дотримуються
таких правил:
невеликi заболоченi мiсця долають з розгону на ранiше вибранiй
передачi, пiд час руху уникають рiзких поворотiв та зупинок;
великi заболоченi дiлянки долаються з рiвномiрною швидкiстю, на
понижених передачах, на автомобiлях умикається блокування диференцiалiв i
переднiй мiст, а на автомобiлях з регульованим тиском повiтря в шинах тиск
знижується, пiсля подолання дiлянки тиск у шинах доводиться до норми;
у разi застрягання машини вивiшуються колеса (гусеницi) i пiд них
пiдкладаються дошки, камiння, гiлки, пiдкопування грунту пiд колесами не
допускається;
пiд час прямування в колонi рух по слiду машини, яка застрягла і прямує
попереду, не допускається;
 65

для подолання невеликих, дуже заболочених дiлянок робиться настил з

пiдручних матерiалiв (хмизу, жердин, гiлок тощо);
на дiлянках дороги (маршруту) з глибокими колiями машина
направляється над колiєю або тiльки по однiй колiї;
пiд час руху рiдким лiсом дорога мiж деревами вибирається з таким
розрахунком, щоб робити менше поворотiв;
пiд час руху чагарником швидкiсть знижується для запобiгання наїзду на
камiння.
6.4.6. На водних перешкодах за вiдсутностi переправ проводиться
розвiдка i обладнання броду.
Пiд час обладнання броду:
напрямок броду вибирається, як правило, пiд кутом у бiк течiї рiчки;
дно водяної перешкоди у напрямку броду приводиться в прохiдний для
машин стан;
межi броду позначаються тичками (вiхами) i покажчиками, а для руху
вночi – також стулковими лiхтарями або спецiальними знаками, якi свiтяться;
обладнується з'їзд з берега та виїзд на інший берег.
Для витягування застряглих на переправi машин на обох берегах
виставляються тягачi.
6.4.7. Машини переправляються бродом на низьких передачах, без їх
перемикання, змiни напрямку руху i зупинок.
Пiсля подолання водяної перешкоди гальмовi колодки просушуються
шляхом легкого загальмовування. За першої ж можливостi проводиться
контрольний огляд машини.
6.4.8. Пiд час подолання глибоких бродiв пас вентилятора послаблюється
або знiмається, жалюзi радiатора закриваються. У разі значної глибини броду
проводиться спецiальна пiдготовка машини, герметизуються системи
запалювання, живлення, пiдвищується рiвень повiтряного фiльтра, виводиться
вгору труба глушника.
6.4.9. Перед подоланням водяної перешкоди по кризi визначається її
товщина, структура, вантажопiдйомнiсть i обладнується переправа.
У разi обладнання переправ по льоду:
облаштовуються з'їзди з берегiв на кригу i виїзди з неї;
очищається вiд снiгу смуга криги завширшки не менше 10 м у кожен бiк
вiд осi переправи;
позначається тичками (вiхами) ширина проїзду, на берегах
установлюються покажчики вантажопiдйомностi переправи.
6.4.10. Пiд час руху машин крижаною переправою дотримуються таких
правил:
машини пропускаються тiльки в одному напрямку;
на переправу не допускаються машини, маса яких перебiльшує граничну
вантажопiдйомнiсть криги;
рух по кризi здiйснюється при вiдкритих дверях кабiни;
автомобiлi з регульованим тиском повiтря в шинах рухаються крижаною
переправою при пониженому тиску в шинах;
 66

мiж машинами витримується встановлена дистанцiя;

забороняються зупинки на кризi, ривки i розвороти машин.
При прогинаннi криги пiд машиною плавно збiльшується рух.
6.4.11. Якщо переправа завширшки менше 50 м, машинi дозволяється
з'їжджати на кригу тiльки тодi, коли машина, яка їде попереду, виїхала на
протилежний берег.
Перед виїздом на кригу, товщина якої близька до допустимої для руху по
нiй певної машини, особовий склад спiшується i прямує за машиною на
дистанцiї не менше 50 м.
6.5. Водіння автомобільних поїздів
6.5.1. Колісний або гусеничний тягач з артилерійською системою або
іншим причепом складає автомобільний (гусеничний) поїзд.
6.5.2. Зчеплення тягача з причепом виконується під керуванням і за
командою (сигналом) відповідальної особи (командира розрахунку, старшого
машини). Перед початком руху поїзда з місця водій зобов’язаний упевнитись,
що зчеплення виконано надійно, запобіжник тягово-зчіпного устрою замкнений
та зафіксований, система гальмування і сигналізація артилерійської системи
(причепа) з’єднані з тягачем.
Рух має починатись плавно, без ривків, щоб транспортний засіб був
готовий негайно зупинитись.
Після невеликого розгону поїзд зупиняється для перевірки справності
гальм, приладів сигналізації і надійності зчеплення.
Під час руху і при маневруванні для запобігання пошкодженню зчіпних
устроїв, а також самих машин і причепів забороняється перевищувати кут
складання, передбачений конструкцією поїзда.
6.5.3. Швидкість руху автопоїзда встановлюється залежно від
виконуваних завдань, умов руху і технічних можливостей буксированого
озброєння і техніки.

7. Порядок допуску вiйськовослужбовцiв-водiїв до керування

транспортними засобами
7.1. Загальнi положення
7.1.1. У цьому роздiлi визначається порядок допуску
вiйськовослужбовців-водіїв Національної гвардії України до керування
транспортними засобами різних категорій та організації спеціальної підготовки.
7.1.2. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності
посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 – мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають
двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун
потужністю 4 кВт.;
А –мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з
робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю
4 кВт і більше;
 67

В1 – квадро – і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски

та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена маса
яких не перевищує 400 кілограмів;
В – автомобілі , дозволена максимальна маса яких не перевищує
3500 кілограмів, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, – восьми;
С1 – автомобілі, призначені для перевезення вантажів, дозволена
максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів;
С – автомобілі, призначені для перевезення вантажів, дозволена
максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів;
D1 – автобуси, призначені для перевезення пасажирів, у яких кількість
місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
D – автобуси, призначені для перевезення пасажирів, у яких кількість
місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE – состави транспортних засобів з тягачем категорії
В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до
зазначених категорій составів транспортних засобів.
1.4. Право щодо керування транспортними засобами надається особам,
які досягли:
шістнадцятирічного віку – категорії А1, А;
вісімнадцятирічного віку – категорії В1, В, С1, С;
дев'ятнадцятирічного віку – категорії BE, C1E, СЕ;
двадцятиоднорічного віку – категорії D1, D, D1E, DE.
7.2. Допуск водіїв до керування транспортними засобами
7.2.1. До керування транспортними засобами допускаються
військовослужбовці строкової військової служби, військовослужбовці
військової служби за контрактом, прапорщики, службовці, які мають
посвідчення водія встановленого зразка, відмітку про право керування
транспортними засобами відповідної категорії та які визнані медичною
комісією здатними керувати транспортними засобами і мають медичну довідку
встановленого зразка, у таких випадках:
військовослужбовці строкової військової служби – після проходження
підготовки водіїв у військових частинах Національної гвардії або інших
військових формувань, призначення на посади водіїв та закріплення за ними
транспортних засобів;
військовослужбовці військової служби за контрактом, прапорщики –
після призначення на посади водіїв, проходження підготовки водіїв у
військових частинах Національної гвардії або інших військових формувань,
закріплення за ними транспортних засобів;
військовослужбовці, які призвані на військову службу за контрактом на
посади водіїв без проходження раніше військової служби, не враховуючи стажу
роботи водієм, – після призначення їх на посади водіїв, проходження
підготовки водіїв та закріплення за ними транспортних засобів;
службовці, які мають стаж водіння від одного до трьох років – після
зарахування до списків військової частини, призначення на посаду водія,
проходження підготовки водіїв, закріплення за ними транспортних засобів;
 68

службовці, які мають стаж водіння більше трьох років – після

зарахування до списків військової частини, призначення на посаду водія,
закріплення за ними транспортних засобів, вивчення основних маршрутів руху
військової частини.
7.2.2. До керування мопедами, моторолерами допускаються
військовослужбовці, які мають у посвідченні водія відмітку про право
керування транспортними засобами категорії А1; квадро – і трициклами,
мотоциклами з боковим причепом та іншими мототранспортними засобами –
військовослужбовці, які мають у посвідченні водія відмітку про право
керування транспортними засобами категорії В1.
7.2.3. До керування легковими автомобілями, а також санітарними
автомобілями, виробництво яких ведеться на базі легкових автомобілів та
мікроавтобусів, допускаються водії, які мають у посвідченні водія відмітку про
право керування транспортними засобами категорії В.
7.2.4. До керування вантажними автомобілями, а також санітарними
автомобілями, виробництво яких ведеться на базі вантажних автомобілів,
штабними автобусами (крім пасажирських) допускаються водії, які мають у
посвідченні водія відмітку на право керування транспортними засобами
категорій C, С1.
7.2.5. До керування вантажними автомобілями, які обладнані для
перевезення особового складу або спеціального контингенту, допускаються
водії строкової служби, що мають посвідчення водія про право керування
транспортними засобами категорій C, C1, за умови проходження спеціальної
підготовки і стажування протягом 6 місяців, військовослужбовці військової
служби за контрактом, прапорщики, службовці – за наявності категорії D.
7.2.6. До керування мікроавтобусами, автобусами, у яких кількість місць
для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, допускаються водії, які
мають посвідчення водія категорії D1.
7.2.7. До керування автобусами, у яких кількість місць для сидіння, крім
сидіння водія, більше 16, допускаються водії, які мають посвідчення водія
категорії D.
7.2.8. До керування транспортними засобами з причепами різних
модифікацій допускаються водії, які мають посвідчення водія з відповідними
категоріями ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE.
7.2.9. До керування бронетранспортерами та броньованими
розвідувально-дозорними машинами допускаються водії, що мають
посвідчення водія про право керування транспортними засобами категорій
С1, C, які мають посвідчення механіка-водія, після закінчення спеціальної
підготовки в Навчальному центрі НГУ або інших військових формуваннях.
7.2.10. До керування тракторами різних модифікацій допускаються
військовослужбовці, які мають посвідчення тракториста-машиніста з
відповідними категоріями.
7.2.11. Право щодо самостійного керування транспортними засобами,
призначеними для перевезення небезпечних вантажів мають водії-
військовослужбовці військової служби за контрактом, прапорщики, службовці,
 69

які останні три роки працюють водіями на транспортних засобах відповідної

категорії та отримали відповідні свідоцтва після проходження спеціальної
підготовки.
Військовослужбовці строкової військової служби мають право про
керування транспортними засобами, призначеними для перевезення
небезпечних вантажів, після проходження спеціальної підготовки і стажування
протягом шести місяців.
7.2.12. Водії транспортних засобів підлягають обов'язковому
періодичному медичному огляду відповідно до вимог наказу Міністерства
охорони здоров’я від 31.01.2013 № 65/80 „Про затвердження Положення про
медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів”.
7.2.13. Усунення від керування транспортним засобом здійснюється
наказом командира військової частини в разі:
погіршення здоров’я водія, яке зашкоджує безпечному керуванню
транспортним засобом за наявності відповідного медичного висновку;
порушення правил експлуатації та утримання транспортного засобу;
передачі керування транспортним засобам стороннім особам;
керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або під
впливом наркотичних чи токсичних речовин.
7.2.14. Позбавлення права щодо керування транспортними засобами
здійснюється відповідно до чинного законодавства.
7.3. Організація підготовки водіїв
7.3.1. З усіма водіями, які призвані на строкову військову службу,
відібрані кандидатами на посади водіїв та мають посвідчення водія про право
керування транспортними засобами категорій В1, В, С1, С, ВЕ,С1Е, СЕ, на базі
військових частин після проходження навчального збору з підготовки
поповнення проводиться підготовка водіїв.
7.3.2. Перед початком призову військовослужбовців командир роти
(підрозділу) за погодженням начальника автомобільної служби частини подає
письмову заявку до відділення комплектування та проходження служби
особовим складом щодо необхідної кількості водіїв, фахівців-ремонтників.
Після початку навчального збору з підготовки поповнення проводиться
робота командирів рот (підрозділів), їх заступників з технічної частини, у яких
є в підпорядкуванні транспортні засоби щодо відбору кандидатів на посади
водіїв та фахівців-ремонтників.
За результатами відбору подаються рапорти на ім’я командира військової
частини із зазначенням прізвищ кандидатів.
7.3.3. Підготовка водіїв проводиться у військовій частині та в разі
необхідності в складі заштатного (зведеного) взводу підготовки в одній із
військових частин оперативно-територіального об`єднання (далі – ОТО).
За рішенням заступника начальника територіального управління з
озброєння – начальника технічної частини для проведення зведеної
допідготовки визначається військова частина, яка має необхідну навчально-
технічну базу (навчальний клас, обладнаний пункт технічного обслуговування і
ремонту, обладнані навчальні автомобілі, автодром тощо).
 70

У цій частині відпрацьовується наказ командира військової частини, у

якому до навчального взводу призначаються із числа офіцерів-автомобілістів
командир взводу, військовослужбовців військової служби за контрактом,
прапорщиків – заступник командира взводу, командири відділень (із
розрахунку: один командир відділення на 8-10 осіб, що навчаються) та
визначається порядок матеріально-технічного забезпечення.
До наказу додається список водіїв, інструкторів з водіння, які
залучаються до проведення зборів та навчальних автомобілів (із розрахунку:
один автомобіль на 5 осіб, що навчаються).
7.3.4. Якщо у військовій частині кількість кандидатів до навчального
взводу підготовки водіїв менше 5 чоловік, до територіального управління
надсилається заявка (телеграма) за підписом командира військової частини
щодо необхідності навчання певної кількості водіїв-військовослужбовців,
службовців.
У військових частинах безпосереднього підпорядкування підготовка
водіїв проводиться на базі військової частини, незалежно від призову
військовослужбовців та кількості кандидатів на навчання.
7.3.5. У термін за 30 діб до початку проведення підготовки водіїв у
територіальному управлінні (військовій частині) видається наказ начальника
управління (командира частини), у якому визначається порядок проведення
підготовки водіїв у військових частинах із зазначенням дати початку та
закінчення занять у кожній військовій частині.
За 10 діб до початку підготовки водіїв з інструкторами з водіння
проводиться одноденний методичний збір.
Для проведення методичного збору відпрацьовуються наступні
документи:
наказ командира військової частини про організацію і проведення
методичного збору;
план проведення методичного збору;
розклад занять;
плани-конспекти керівників занять.
7.3.6. При організації підготовки водіїв необхідно забезпечити:
окреме розтушування особового складу (в складі зведених взводів, рот);
необхідну навчально-матеріальну базу;
необхідну кількість навчальних транспортних засобів;
проведення практичних робіт з технічного обслуговування.
7.3.7. У ході проведення підготовки водіїв відпрацьовуються документи:
розклад занять;
плани-конспекти керівників занять;
журнали обліку занять;
картки обліку практичного водіння транспортних засобів.
7.3.8. Для проведення занять та практичного водіння виділяється 2 тижні,
10 навчальних днів. Тривалість навчального дня – 6 годин занять та 1 година
самопідготовки, навчальної години – 50 хвилин.
 71

7.3.9. Заняття з водіями організовуються та проводяться в пунктах

технічного обслуговування та ремонту, класах з технічної підготовки, безпеки
руху, інструктажу водіїв. Практичні роботи, які передбачені програмою
(додаток 51), повинні виконуватися в основному на автомобілях (марках), за
якими будуть закріплені водії.
7.3.10. Після виконання програми підготовки водіїв військово-
кваліфікаційна комісія приймає іспити з будови і технічного обслуговування
транспортних засобів, Правил дорожнього руху, основ безпеки руху та
практичного водіння транспортних засобів.
7.3.11. З моменту приймання водієм автомобіля з ним проводиться
однотижневе стажування з виїздом на лінію машин. На цей період керівниками
стажування (старшими машин) призначаються найбільш досвідчені офіцери,
прапорщики та військовослужбовці військової служби за контрактом.
7.3.12. Водії, які не пройшли підготовки в повному обсязі (хвороба,
відрядження, навчання тощо) або не склали іспитів, не допускаються до
керування транспортними засобами. З цією категорією водіїв проводяться
додаткові заняття в об’ємі навчальної програми та повторно приймаються
іспити військовою кваліфікаційною комісією.
7.4. Перепідготовка водіїв (однотижневе стажування)
7.4.1. Військовослужбовці строкової служби, військовослужбовці
військової служби за контрактом, прапорщики, які призначені на посади водіїв,
допускаються до керування транспортними засобами інших типів (марок)
автомобілів, на які є відповідні категорії, після проходження перепідготовки.
7.4.2. Перепідготовка водіїв організовується у військових частинах на
5-денних зборах і включає 5 годин практичного водіння та обов’язкове
виконання обсягу робіт з технічного обслуговування певного типу автомобіля
відповідно до програми перепідготовки водіїв автомобілів для роботи на
транспортних засобах нових або інших марок (додаток 52).
7.4.3. Перепідготовка водіїв транспортних засобів на категорії BE, C1E,
CE, D1, D, D1E, DE проводиться для військовослужбовців військової служби за
контрактом, прапорщиків у Навчальному центрі Національної гвардії України в
період місячної підготовки.
7.5. Вiйськова квалiфiкацiйна комiсiя
7.5.1. Вiйськова квалiфiкацiйна комiсiя (далі - ВКК) створюється у
вiйськових частинах у кiлькостi не менше 5 осiб. Голова i члени ВКК
призначаються наказом командира вiйськової частини не менше нiж на рік.
7.5.2. Членами ВКК можуть бути вiйськовослужбовцi, якi мають диплом
про закiнчення вищого або середнього навчального закладу з автомобiльної
спеціальності та необхiдний досвiд роботи. Крiм фахівців автомобiльної
служби, до складу ВКК включаються фахiвцi інших спецiальностей, з яких
присвоюється класна квалiфiкацiя.
Перiоди роботи i засiдання ВКК визначаються наказом командира
вiйськової частини.
У Головному управлінні НГУ склад ВКК призначається наказом
командувача Національної гвардії України, до якого входять офіцери
 72

управління автомобільної та бронетанкової техніки логістики Головного

управління НГУ.
7.5.3. Вiйськовi квалiфiкацiйнi комiсiї:
приймають iспити у водiїв, якi пройшли курс навчання за програмою
пiдготовки (допiдготовки) водiїв транспортних засобiв;
приймають iспити з пiдвищення класної квалiфiкацiї у водiїв, якi
пройшли вiдповiдний курс навчання, і видають їм вiдповiднi посвiдчення чи
свiдоцтва;
розглядають на засiданнях ВКК матерiали про порушення (у тому числі
власниками особистого транспорту) Правил дорожнього руху та правил
експлуатацiї транспортних засобiв i визначають заходи впливу;
пiд час проведення рiчних технiчних оглядiв перевiряють знання водiями
Правил дорожнього руху, практичнi навички в проведеннi технiчного
обслуговування, ремонту i правил технiки безпеки;
готують за рiшенням командира вiйськової частини та подають до
підрозділів НГУ матерiали про вилучення у водiїв (у тому числі власників
особистого транспорту) посвiдчень водія за грубi порушення Правил
дорожнього руху i правил експлуатацiї технiки, за керування транспортними
засобами в стані алкогольного або наркотичного сп'янiння;
оформляють протоколами результати роботи ВКК i надають їх командиру
вiйськової частини;
ведуть облiк посвiдчень водія та свiдоцтв, якi видаються водiям пiсля
iспитiв.

8. Забезпечення автомобільною технікою i майном

8.1. Загальнi положення
Забезпечення вiйськових частин машинами i майном включає:
обгрунтоване i своєчасне витребування та одержання машин i майна;
зберiгання машин i майна на складах, їх розподiл, видачу, перевезення та
облiк;
збирання справних агрегатiв i деталей зi списаних машин, а також
децентралiзованi заготiвлi майна та використання їх пiд час ремонту й
експлуатацiї машин;
правильне та економне використання коштiв, що видiляються на
придбання майна, i витрачання їх за призначенням;
заходи щодо виявлення, перерозподiлу i реалiзацiї зайвих машин i майна;
контроль за правильнiстю облiку машин i майна та їх використанням за
призначенням.
8.2. Витребування, одержання та передавання машин і майна
8.2.1. Пiдставою для витребування машин є їх штатна належнiсть
вiйськовим частинам з урахуванням наявностi в них кожного типу машин.
8.2.2. Потреба вiйськових частин у майнi визначається з урахуванням
наявного майна за нормами (табелями) та з розрахунку:
забезпечення технiчного обслуговування i поточного ремонту машин i
агрегатiв;
 73

доукомплектування недостатнiм майном, яке необхiдно за штатами i

табелями;
створення i поповнення встановлених запасiв;
забезпечення спецiальної (автомобiльної) пiдготовки особового складу.
8.2.3. Вихiдними даними для витребування майна є:
наявнiсть та технiчний стан машин;
плани експлуатацiї та ремонту машин;
плани закладання майна в непорушний запас;
норми витрат майна на ремонт i експлуатацiю машин;
укомплектованiсть вiйськових частин майном;
укомплектованiсть парковим обладнанням та його стан.
Доукомплектування автомобільної техніки шанцевим інструментом,
заправним інвентарем, медичними аптечками, вогнегасниками та іншим
майном здійснюється відповідними начальниками родів військ та служб на їх
замовлення, а брезентами для укриття вантажів – власником вантажів.
8.2.4. Джерелами забезпечення військових частин автомобільною
технікою і автомобільним майном є:
поставки від довольчого органу за планом;
виготовлення і відновлення деталей, збірних одиниць і агрегатів у
ремонтних органах;
закупівля та розподіл техніки, запчастин для ремонту техніки
Центральною базою забезпечення Національної гвардії України;
децентралізована заготівля і виготовлення деталей, збірних одиниць і
агрегатів на підприємствах місцевої промисловості;
використання деталей, збірних одиниць і агрегатів, знятих зі списаних
машин;
використання трофейної техніки і майна у воєнний час.
Розрахунки за автомобільну техніку і автомобільне майно здійснюються в
установленому порядку.
При вибутті з одного з’єднання до іншого військові частини отримують в
постачальному органі атестат на автомобільну техніку, який є підставою для
зарахування їх на забезпечення автомобільною технікою і автомобільним
майном за новим місцем дислокації. До атестата долучаються відомості
оборотних агрегатів, станочного та паркового обладнання.
8.2.5. Автомобільне майно в мирний час поділяється на автомобільне
майно поточного забезпечення і автомобільне майно непорушного запасу (НЗ),
призначене для забезпечення ремонту та експлуатації машин у воєнний час.
Порядок зберігання автомобільного майна, обладнання автомобільних
складів (баз) і організація їх операційно- виробничої діяльності визначаються
відповідними настановами.
8.2.6. Автомобільне майно дозволяється використовувати тільки за
прямим призначенням.
Індивідуальні і групові експлуатаційні комплекти запасних частин у разі
їх використання поповнюються в найближчий час.
 74

8.2.7. Шини i акумуляторнi батареї, що надходять до вiйськових частин,

використовуються в першу чергу для планової замiни шин i акумуляторних
батарей, якi знаходяться в непорушних запасах, а також на машинах бойової та
стройової груп. Знятi автомобiльнi шини i акумуляторнi батареї
використовуються для замiни тих, що стали непридатними на транспортних та
навчальних машинах.
8.2.8. Обладнання, агрегати та iнше автомобільне майно передаються від
однiєї вiйськової частини до iншої за розпорядженням Головного управління
НГУ.
8.3. Облiк, видача, зберiгання майна
8.3.1. В автомобiльнiй службi вiйськової частини пiдлягають облiку всi
машини та майно, закупленi (отриманi) в будь-яких органiзацiях, а також
придатнi агрегати, вузли i деталi зi списаних машин.
Майно, закладене на тривале зберiгання, ураховується окремо вiд майна
поточного постачання і за тими ж самими формами.
Книги та iншi документи облiку матерiальних засобiв пiсля їх пiдписання
посадовими особами або після надходження до вiйськової частини пiдлягають
облiку в книзi реєстрацiї облiкових документiв (додаток 53). Власний транспорт
реєструється в журналі обліку власників особистого автотранспорту
(додаток 54).
8.3.2. Машини, що надiйшли до вiйськової частини, ураховуються в книзi
облiку машин (додаток 55).
Про одержання машини вiйськова частина інформує територіальне
управління та Головне управління НГУ.
8.3.3. Майно, яке зберiгається на складi, ураховується за карткою обліку
автотехнічного майна (додаток 56) та карткою облiку оборотного агрегата
(додаток 57), якi ведуться у двох примiрниках (один з них залишається на
складi, а другий – в автомобiльнiй службi вiйськової частини) i враховуються в
реєстрi карток облiку (додаток 58). Видача майна зi складу здійснюється за
накладною (додаток 59).
8.3.4. Фонд оборотних агрегатiв створюється за рахунок надходження
нових агрегатiв та придатних агрегатiв зi списаних машин.
Вiдповiдальнiсть за збереження оборотних агрегатiв забезпечується
нарiвнi з вiдповiдальнiстю за збереження машин. Обліковуються оборотнi
агрегати за картками їх облiку.
8.3.5. Кожному оборотному агрерату присвоюється порядковий номер
(починаючи з № 1), під яким на нього заводиться облiкова картка. При видачi
агрегата з оборотного фонду для встановлення на машину в облiковiй картцi
зазначається дата видачі, номер машини, на яку вiн видається, та номер
накладної, на пiдставi якої проводиться видача. Установлений на автомобiль
агрегат з оборотного фонду виключається i замiсть нього пiд тим же номером
облiковується агрегат, знятий з автомобiля.
При направленнi оборотного агрегата в ремонт у його облiковiй картцi
зазначається дата, найменування ремонтного пiдприємства та номер накладної,
на пiдставi якої вiн направляється в ремонт. При отриманнi оборотного агрегата
 75

з ремонту до його облiкової картки заноситься дата надходження,

найменування ремонтного пiдприємства, вiд якого вiн отриманий, та номер
прибуткової накладної.
При списаннi оборотного агрегата до облiкової картки заноситься дата
списання та назва документа, на пiдставi якого проведено списання. Облiкова
картка списаного агрегата не анулюється, а використовується для облiку
оборотного агрегата, який надходить замiсть списаного пiд тим же номером. У
паспортi машини (формулярi) ведеться облiк замiни агрегатiв та їх
мiжремонтного пробiгу.
8.3.6. Парко-гаражне обладнання, видане зi складу вiйськової частини на
пункт технiчного обслуговування i ремонту, ураховується в книзi облiку
обладнання.
8.3.7. Iнструмент, що видається водiю, заноситься до паспорта
(формуляра) машини.
8.3.8. Iнвентаризацiя машин i майна автомобiльної служби військової
частини проводиться згідно з чинним законодавством України.
8.3.9. Умови i порядок зберiгання рiзних видiв майна залежно вiд їх
призначення, характеру матерiалу i конструктивних особливостей
визначаються вiдповiдними iнструкцiями.
Пiд час органiзацiї зберiгання необхiдно враховувати:
наявнiсть i типи сховищ (опалюванi, неопалюванi, пiдземнi, напiвпiдземнi
та iнші), можливостi регулювання температури та вологостi в них;
способи i методи антикорозiйного захисту майна;
якiсний стан упаковки (тари);
вимоги роздiльного зберiгання окремих видiв майна з метою виключення
взаєморуйнуючих впливiв;
дотримання правил пожежної безпеки.
8.3.10. Рiзнi види майна необхiдно зберiгати:
агрегати машин, запаснi частини, електрообладнання, електротехнiчне
майно, iнструменти i паркове обладнання – у сухих вентильованих опалюваних
i неопалюваних примiщеннях;
шини i гумотехнiчнi вироби – у добре вентильованих неопалюваних
примiщеннях iз штучним освiтленням; не допускається потрапляння на них
прямого сонячного свiтла;
акумуляторнi кислотнi батареї, залитi електролiтом, – у витяжних шафах
дiлянок (вiддiлень) з ремонту акумуляторних батарей;
кольоровi та чорнi метали – в неопалюваних сухих примiщеннях;
лакофарбовi матерiали – у неопалюваних вентильованих примiщеннях iз
бетонною або асфальтобетонною пiдлогою, не допускаючи прямого впливу
сонячного свiтла;
сiрчану кислоту (акумуляторну) – у закритих вентильованих
примiщеннях iз земляною пiдлогою;
карбiд кальцiю - у сухих неопалюваних примiщеннях із вентиляцiєю;
азбестовi вироби, тканину, вироби i ганчiр'я – у неопалюваних сухих
примiщеннях;
 76

балони з киснем i ацетиленом – під навiсами на естакадах.

8.3.11. У сховищах майно групується за видами, марками, групами,
категорiями i сортами. На стелажах, полицях, вiшалках, у ящиках i штабелях
закрiплюються на видному мiсцi стелажнi ярлики. На ящиках iз дрiбними
предметами закрiплюються зразки майна, що зберiгається.
8.3.12. У сховищах може знаходитися тiльки майно, яке враховане в
картках облiку матерiальних цiнностей, i складський iнвентар, що числиться за
начальником сховища згідно з вiдомістю.
Не дозволяється тримати в одному примiщеннi майно, що знаходиться на
вiдповiдальному зберiганнi рiзних осiб.

9. Автотехнічне забезпечення під час виконання службово-бойових

завдань військовими частинами та підрозділами Національної гвардії
України
9.1. Загальні положення
9.1.1. Автотехнічне забезпечення є складовою частиною системи
технічного забезпечення і здійснюється автомобільною службою.
Автотехнічне забезпечення – це комплекс організаційних і технічних
заходів та дій, які здійснюються з метою своєчасного забезпечення підрозділів
автомобільною технікою і автотехнічним майном та включає накопичення їх до
установлених норм, збереження, обслуговування і ремонт автомобільної
техніки, забезпечення їх безпечної експлуатації, своєчасної підготовки до
використання за призначенням, а також своєчасне їх відновлення при
пошкодженнях, поповнення витрат і втрат при виконанні службово-бойових
завдань.
Організація автотехнічного забезпечення залежить від завдань, які
виконує Національна гвардія України, конкретної обстановки, наявності і стану
сил і засобів служби, характеру місцевості, часу року і метеорологічних умов.
Автотехнічне забезпечення організовує начальник автомобільної служби
військової частини на підставі рішення командира частини, вказівок заступника
командира частини з озброєння – начальника технічної частини і старшого
начальника.
9.1.2. При організації автотехнічного забезпечення службово-бойових
завдань та в повсякденній діяльності частин та підрозділів вирішуються
наступні основні завдання :
своєчасне забезпечення частин і підрозділів автомобільною технікою і її
облік;
організація правильної експлуатації автомобільної техніки та
підтримання її в постійній бойовій готовності;
евакуація пошкодженої (несправної) автомобільної техніки;
ремонт автомобільної техніки;
забезпечення частин і підрозділів автотехнічним майном;
технічна підготовка водіїв та інших фахівців автомобільної служби
військових частин;
 77

організація розташування, переміщення, охорони і оборони сил і засобів

автотехнічного забезпечення;
організація управління автотехнічним забезпеченням у ході виконання
службово-бойових завдань.
9.1.3. Заходи з автотехнічного забезпечення повинні проводитися
приховано, з урахуванням особливостей виконання завдань.
9. 2. Управління автотехнічним забезпеченням
9.2.1. Управління автотехнічним забезпеченням є складовою частиною
управління технічним забезпеченням, яка складається із органів і об’єктів
управління з інформаційними каналами прямого і зворотнього зв’язку.
Сутність управління автотехнічним забезпеченням заключається в
ціленаправленому впливі на сили і засоби автомобільної служби з метою
досягнення максимальної ефективності їх використання в самих складних
умовах оперативної обстановки.
Основою управління автотехнічним забезпеченням є рішення командира
військової частини, його вказівки і розпорядження (накази) старших
начальників по службі.
9.2.2. З отриманням завдання начальник автомобільної служби повинен:
усвідомити отримане завдання, вказівки заступника командира частини з
озброєння – начальника технічної частини, а також попередні розпорядження
старшого начальника;
провести розрахунок часу;
визначити заходи, які треба провести в першу чергу, віддати попередні
розпорядження підлеглим;
оцінити обстановку по службі, підготувати пропозиції з організації
автотехнічного забезпечення, подальших дій;
доповісти пропозиції заступникові командира частини з озброєння –
начальнику технічної частини;
узяти участь у розробленні планувальних документів технічного
забезпечення службово-бойової діяльності;
довести заходи автотехнічного забезпечення до виконавців;
організувати взаємодію з іншими службами, контролювати і надавати
допомогу підлеглим у виконанні заходів щодо автотехнічного забезпечення;
доповісти заступникові командира частини з озброєння – начальнику
технічної частини про готовність служби.
9.2.3. У результаті усвідомлення завдання начальник автомобільної
служби повинен чітко представляти:
вид операції;
завдання, покладені на військову частину при виконанні подальших дій;
основні завдання з автотехнічного забезпечення подальших дій;
заходи, які проводяться старшим начальником по службі в інтересах
частини;
час, який відводиться на організацію автотехнічного забезпечення.
9.2.4. У розрахунок часу начальник автомобільної служби включає
загальний фонд часу і час, який може бути представлений на підготовку
 78

техніки, особового складу і ремонтно-евакуаційних засобів до подальших дій,

на доукомплектування автотехнічним майном, і розподіляє у вигляді
особистого плану роботи час на виконання основних заходів по службі в
підготовчий період.
9.2.5. Попередні розпорядження повинні включати в себе відомості про
вид операції, конкретні вказівки з питань підготовки особового складу,
автомобільної техніки, ремонтних, евакуаційних засобів і складу
автотехнічного майна. Залежно від обстановки до попередніх розпоряджень
можуть бути включені і інші питання автотехнічного забезпечення.
Попередні розпорядження можуть віддаватися як усно, так і письмово,
але їх зміст не повинен розкривати задуму подальших дій.
9.2.6. У процесі оцінювання обстановки начальник автомобільної служби
вивчає, уточнює і враховує:
наявність, стан автомобільної техніки, можливі витрати моторесурсу
машин, умови місцевості, пору року, погодні умови та їх вплив на експлуатацію
машин, необхідність і можливість проведення технічного обслуговування та
інших робіт, що забезпечують надійну роботу автомобільної техніки в ході
виконання службово-бойових завдань (маршу);
укомплектованість водіями, спеціалістами-ремонтниками та рівень їх
підготовки;
можливі втрати та потребу у відновленні автомобільної техніки;
стан і можливості сил та засобів автотехнічного забезпечення, умови
виконання робіт з відновлення машин;
райони розгортання ремонтних засобів;
можливості використання ремонтних і евакуаційних підрозділів та
складів старшого начальника;
запаси автотехнічного майна і можливості його поповнення;
умови охорони та оборони сил і засобів автотехнічного забезпечення;
умови організації управління автотехнічним забезпеченням у ході
виконання службово-бойових завдань (маршу).
На підставі висновків із оцінки обстановки начальник автомобільної
служби розробляє пропозиції щодо організації автотехнічного забезпечення, які
доповідає заступникові командира частини з озброєння – начальнику технічної
частини.
9.2.7. У доповіді заступникові командира частини з озброєння –
начальнику технічної частини начальник автомобільної служби відображає:
стан автомобільної служби;
основні завдання щодо автотехнічного забезпечення в період підготовки і
в ході виконання завдань;
порядок і строки поповнення підрозділів автомобільною технікою та
майном;
час, місце, об’єм і порядок підготовки автомобільної техніки до
виконання завдань і які засоби до цього залучаються;
витрату автотехнічного майна, порядок поповнення його рухомих запасів
і видачі майна підрозділам;
 79

організацію і склад технічного замикання похідних колон на марші;

об’єм, порядок і терміни підготовки ремонтних, евакуаційних засобів і
складу до виконання завдань;
заходи з підготовки особового складу автомобільної служби;
організацію евакуації, розподіл і використання штатних і приданих
евакозасобів, їх завдання, шляхи евакуації, райони розгортання запасних
пунктів пошкоджених машин (далі – ЗППМ);
організацію ремонту машин в ході виконання завдань, імовірні місця і
строки розгортання ремонтних підрозділів, порядок їх пересування в ході
виконання завдань;
заходи з охорони і оборони сил і засобів автотехнічного забезпечення;
організацію управління службою;
терміни і порядок представлення донесень.
На підставі затверджених пропозицій начальник автомобільної служби
визначає завдання з автотехнічного забезпечення підлеглим.
9.2.8. Місцезнаходження начальника автомобільної служби визначається
обстановкою і вказівками заступника командира частини з озброєння та
техніки. Начальник автомобільної служби повинен доповідати заступникові
командира частини з озброєння та техніки про хід виконання заходів
автотехнічного забезпечення і підтримувати постійний зв’язок з начальником
штабу, заступником командира з тилу, а також з іншими начальниками
постачальних служб.
9.2.9. У ході виконання службово-бойових завдань начальник
автомобільної служби веде робочу карту, де умовними і скороченими
позначками з необхідними пояснювальними надписами зазначаються:
дані тактичної обстановки в районі виконання завдань: противник,
економічна, екологічна і криміногенна обстановка, положення своїх підрозділів
та частин, органів і підрозділів МВС та інших взаємодіючих органів;
завдання своїх підрозділів та частин на ступінь вище і нижче,
розмежувальні лінії, маршрути висунення (руху), вихідний пункт, пункти
(рубежі) регулювання, райони зосередження (розміщення);
пункти управління;
місця і час проведення технічного обслуговування машин і його вид;
місця і час організації ЗППМ, шляхи переміщення ремонтно-
евакуаційних підрозділів і складу автотехнічного майна, а також підрозділів
автотехнічного забезпечення старшого начальника, військових частин
Міністерства оборони України та підрозділів інших міністерств і відомств, які
можуть бути використані для вирішення завдань автотехнічного забезпечення
свого підрозділу;
місцезнаходження автомобільної техніки, яка вийшла з ладу, дані про її
відновлення із зазначенням марок, номерів і приналежності, часу виходу із
ладу, об’єму ремонту (евакуації), необхідності передавання (списання), а також
часу завершення ремонтних робіт;
шляхи підвозу і евакуації, станції навантаження (вивантаження);
місця розгортання медичного пункту;
 80

дані про наявність завалів, руйнувань, затоплень і пожеж.

За необхідності на карту наносяться таблиці обліку наявності і виходу з
ладу техніки, таблиці позивних посадових осіб, вузлів зв’язку, сигнали
оповіщення.
9.3. Автотехнічне забезпечення під час підготовки і в ході виконання
службово-бойових завдань військовими частинами
9.3.1. Автотехнічне забезпечення організовується і здійснюється з
урахуванням його виду, ролі Національної гвардії України у виконанні
поставлених завдань і їх місця в бойовому шикуванні, важливості завдань,
ширини смуги і темпу просування; наявності і стану автомобільної техніки;
підготовленості особового складу, забезпеченості автотехнічним майном, стану
і можливостей сил і засобів автотехнічного забезпечення, а також наявності
часу на підготовку до спеціальної операції.
9.3.2. Основними заходами автотехнічного забезпечення при підготовці
до виконання службово-бойових завдань є:
укомплектування військових оперативних резервів автомобільною
технікою;
підготовка автомобільної техніки до використання ;
підготовка сил і засобів автотехнічного забезпечення;
створення необхідних запасів автотехнічного майна;
підготовка водіїв та фахівців з ремонту автомобільної техніки.
9.3.3. Укомплектування військових оперативних резервів автомобільною
технікою здійснюється залежно від складу сил, які залучаються до операції,
віддалення району проведення операції, способу пересування, характеру
місцевості та інших умов обстановки.
9.3.4. Підготовка автомобільної техніки до виконання службово-бойових
завдань включає проведення їх дозаправки, технічне обслуговування, а також
доукомплектування комплектами ЗІП, інструментом та приладами для
обслуговування машин, заправочним інвентарем та ємностями під додаткове
паливо і мастила, шанцевим інструментом; засобами для буксирування і
підвищення прохідності, світломаскування і світлотехнічним обладнанням,
засобами забезпечення безпеки руху, пожежним обладнанням і засобами
спеціальної обробки, накривними брезентами і засобами утеплення двигунів
(узимку).
9.3.5. Автотехнічне забезпечення дій військового оперативного резерву
здійснюють штатні підрозділи матеріально-технічного забезпечення частини,
виділяючи сили з відповідними матеріальними засобами в достатній кількості
для вирішення поставлених завдань.
Підготовка ремонтних засобів полягає в: проведенні контрольних оглядів
обладнання рухомих майстерень і колісних шасі, на яких вони змонтовані, і
усуненні виявлених на них несправностей; поповненні рухомих засобів
запасними частинами і матеріалами до встановлених норм; утворенні пунктів
технічного спостереження для нагляду за діями техніки в ході операції,
ремонтних груп для ремонту машин на місці пошкодження і ремонтно-
евакуаційних груп для ремонту на місці і евакуації пошкоджених машин;
 81

постановці завдань особовому складу з ремонту і евакуації машин; обороні та

охороні ремонтних засобів у ході виконання спеціальної операції.
9.3.6. Військові частини Національної гвардії України за рахунок запасів
поточного забезпечення (перехідних запасів) повинні постійно мати в
установлених розмірах військові (рухомі) запаси автотехнічного майна. Вони
створюються, накопичуються, утримуються та ешелонуються в комплектах та
врозсип. До складу комплектів возимих запасів автотехнічного майна можуть
бути включені як нові, так і ті, що були у використанні, але справні і придатні
до подальшої експлуатації запасні частини, агрегати, інструменти, приладдя,
ремонтні матеріали, гумово-технічні вироби, пристосування, прилади, засоби
вимірювання та інше майно, яке необхідне для ремонту автомобільної техніки
та скомплектоване залежно від призначення і особливостей використання.
Запаси утримуються на складах частин у готовності до вивезення. Військові
(рухомі) запаси для частин і підрозділів Національної гвардії України
встановлюються на їх повну штатну чисельність машин і призначені для
забезпечення дій частин і підрозділів у відриві від пунктів постійної дислокації
і в районах зосередження на період до початку надходження матеріальних
засобів із складів і баз постачальників у нових районах розміщення.
При підготовці до виконання службово-бойових завдань запаси
автотехнічного майна утворюються з урахуванням пробігу і виходу машин у
ремонт, спеціалізації і виробничих можливостей ремонтних засобів частини
(підрозділу), норм утримання військових (рухомих) запасів і фактичної
забезпеченості.
9.3.7. Підготовка водіїв і ремонтників проводиться з максимальним
наближенням до умов службово-бойової діяльності з урахуванням рівня
підготовки і досвіду роботи водіїв і ремонтників, а також наявності часу,
відведеного на підготовку до спеціальної операції. Залежно від цього їх
підготовка проводиться у вигляді практичних занять або інструктажів.
9.3.8. Основними завданнями автотехнічного забезпечення в ході
виконання службово-бойових завдань є:
проведення технічного обслуговування машин;
евакуація автомобільної техніки;
ремонт автомобільної техніки;
поповнення витрат і втрат автотехнічного майна;
оборона і охорона засобів служби;
управління автотехнічним забезпеченням.
9.3.9. З виходом військової частини в район виконання службово-бойових
завдань розгортається польовий парк. Технічне обслуговування в ході
здійснюється з метою забезпечення надійної роботи під час виконання
поставлених завдань, а також завдань у подальших діях. На техніці проводиться
технічне обслуговування в обсязі контрольного огляду. Технічні
обслуговування № 1 або № 2 та інші трудомісткі роботи залежно від
обстановки проводяться в декілька етапів у польовому парку.
Технічне обслуговування проводиться силами ремонтних підрозділів та
водіїв.
 82

9.3.10. Ремонт пошкодженої техніки в ході виконання службово-бойових

завдань проводиться силами і засобами ремонтних підрозділів в обсязі
поточного ремонту на місцях виходу із ладу або в польовому парку. А в разі
виходу з ладу значної кількості машин може бути організовано ЗППМ у місцях
найбільшого скупчення техніки. Відновлені зразки машин доводяться до
працездатного стану і повертаються до своїх підрозділів.
9.3.11. Охорона і оборона підрозділів автотехнічного забезпечення
організовується їх командирами і здійснюється силами і засобами
підпорядкованих підрозділів із залученням водіїв, які знаходяться в польовому
парку (на ЗППМ). При розгортанні сил та засобів автотехнічного забезпечення
організовується кругова оборона та постійна охорона, а також чергування для
забезпечення своєчасного приймання сигналів оповіщення про безпосередню
загрозу нападу.
9.3.12. Управління автотехнічним забезпеченням у ході виконання
службово-бойових завдань здійснюється з командних (допоміжних командних)
пунктів, де знаходяться заступник командира частини з озброєння – начальник
технічної частини та начальник автомобільної служби.
Управління автотехнічним забезпеченням у ході виконання службово-
бойових завдань здійснюється за розпорядженнями з автотехнічного
забезпечення технічнх засобів зв’язку або через своїх представників, а також
начальник автомобільної служби може виїжджати на найбільш важливі
напрямки (у райони). Для управління автотехнічним забезпеченням
використовуються всі наявні засоби зв’язку.
9.4. Автотехнічне забезпечення при пересуванні військових частин.
9.4.1. Основними заходами щодо автотехнічного забезпечення під час
підготовки до маршу є:
підготовка автомобільної техніки до використання в конкретних умовах;
організація технічного замикання похідних колон;
поповнення запасів автотехнічного майна, пально - мастильних матеріалів і
інших матеріальних засобів до встановлених норм;
підготовка особового складу підрозділів до здійснення маршу.
9.4.2. Взаємодія з місцевими органами влади для узгодження питання в
разі перевезення особового складу автобусами і автомобільним транспортом
місцевих автотранспортних підприємств.
9.4.3. Підготовка техніки до маршу проводиться в обсязі, який забезпечує
її надійну роботу в ході маршу з урахуванням норм напрацювання, технічного
стану техніки і умов її експлуатації. У період підготовки до маршу на техніці
проводиться:
чергове технічне обслуговування;
при виконанні додаткових робіт на машинах особлива увага приділяється
укомплектуванню її додатковими ємностями для пального і охолоджувальної
рідини, засобами підвищення прохідності та самовитягування, приладами
нічного бачення та іншими світлотехнічними пристроями.
9.4.4. До складу технічного замикання похідних колон виділяються рухомі
майстерні, транспортні засоби з необхідними запасами автомобільного майна,
 83

засоби заправки пально-мастильких матеріалів, евакозасоби і резервні машини. На

технічне замикання покладається:
установлення місця та причин зупинки машин;
надання технічної допомоги водіям, машини яких вийшли з ладу або
видача їм запасних частин, необхідних для усунення несправностей;
витягування машин, які застрягли;
дозаправка машин, які відстали, паливом та мастильними матеріалами;
буксирування несправних машин до ближнього ЗППМ або до місця
наступного привалу;
надання технічної допомоги водіям у технічному обслуговуванні та
ремонті машин на привалах, місцях денного (нічного) відпочинку.
9.4.5. Евакуація машин, які вийшли з ладу в ході маршу, проводиться силами і
засобами технічного замикання похідних колон. Проводиться буксирування
(стягування) з маршрутів руху техніки, і витаскування легкозастряглих зразків,
зосередження машин у групи для ремонту, а також буксирування (транспортування)
у райони привалів, денного (нічного) відпочинку чи зосередження іх на найближчі
ЗППМ або до підприємств місцевої промисловості.
9.4.6. Ремонт автомобільної технікиі в ході маршу здійснюється: на
маршрутах руху – силами і засобами, які виділені в технічне замикання похідних
колон, у районах відпочинку і найбільшого виходу автомобільної технікиі з ладу –
особовим складом підрозділу автотехнічного забезпечення.
9.4.7. Для відновлення автомобільної техніки, яка вийшли з ладу в ході
маршу, і дозаправки машин пально-мастильними матеріалами можуть
використовуватися сили і засоби військових частин, які розташовані поблизу
маршрутів руху. При цьому на базі цих військових частин розгортаються ЗППМ.
Несправна техніка, яка не відновлюється технічним замиканням, евакуюється до
найближчих ЗППМ або до пунктів постійної дислокації військових частин.
9.4.8. Управління автотехнічним забезпеченням під час маршу
здійснюється в загальній системі управління технічним забезпеченням. Для
отримання об'єктивної і повної інформації про стан техніки на марші на
маршрут може висилатись офіцер служби, який пересувається разом із
технічним замиканням похідної колони (а за різних обставин очолює його) і
веде облік машин, які вийшли з ладу. Він на місці приймає рішення щодо
відновлення техніки, фіксує місця виходу з ладу, характер несправностей,
потрібний для відновлення час та інші дані.
9.4.9. Донесення щодо автотехнічного забезпечення представляються після
прибуття в район відпочинку (призначений район) або виходу на вказаний рубіж,
при великому виході техніки з ладу – негайно.

Командувач Національної
гвардії України
генерал-лейтенант Ю.В. Аллеров