Архімед (близько 287 до н. е. — 212 до н. е.

) —
давньогрецький математик, фізик,інженер,винахідник та астроном.

Архімед зробив безліч геометричних відкриттів, заклав

основигідростатики і механіки, створив винаходи, які
послужиливідправною точкою для подальшого розвитку науки. Легенди про
Архімеда створювалися ще за його життя.

Плутарх писав , що Архімед був настільки захопленийматематикою, що слугам

доводилося змушувати його приймативанну, навіть коли вони його мили ,
він продовжував малюватигеометричні фігури на власному тілі.

Одного разу Архімед написав Гієронові, щойого механізми здатні підняти будь-
якувагу. Саме в цьому листі, за переказом,була знаменита фраза: “
Дайте мені точкуопори - і я зрушу Землю!
”. Гієронздивувався й попросив довести ці слова. Замісяць Архімед запросив його на
пристань.Там стояла складна конструкція з важелів,блоків і канатів. Архімед звелів
прикріпитикінці канатів до царської трієри, на якійперебували веслярі та екіпаж, а потім
задопомогою своїх механізмів власноручвитяг її на берег. І тільки коли корабельпочав
рухатися по піску, Гієрон повірив умогутність Архімеда.
Архімед винайшов « промінь смерті» — конструкцію з дзеркал ,
якіперенаправили сонячні промені на римські кораблі і викликали наних
пожежі. Ця історія вважалася вигадкою доти , поки Девід Уоллес зМассачусетського
технологічного інституту не провів експеримент.Його студенти зробили дерев’яну
копію римського корабля і задопомогою 127 дзеркал перевели на нього сонячні
промені з відстанів 30 метрів. Через 10 хвилин корабель загорівся.

Інженерний геній Архімеда з особливою силою проявився під

час облогиСиракуз римлянами в 212 року до н. е. в ході Другої Пунічної
війни, колийому в цей час виповнилося вже 75 років. Побудовані Архімедом
потужніметальні машини закидали римські війська важкими каменями.
Думаючи,що вони будуть в безпеці біля самих мурів міста, римляни
кинулися туди,але в цей час легкі метальні машини близької дії закидали їх
градом ядер.Потужні крани захоплювали залізними гаками кораблі,
піднімали їхдогори, а потім кидали вниз, так що кораблі переверталися й
тонули.
Цар Гієрон, що жив 250 років до н.е., доручивАрхімеду перевірити чесність
майстра, якийвиготовив золоту корону.Хоча корона важила стільки,
скільки було відпущенона неї золота, цар запідозрив, що вона виготовлена
зісплаву золота з іншими, більш дешевими металами.Архімеду було
доручено дізнатися, не ламаючикорони, чи є в ній домішки.Достовірно
невідомо, яким методом користувавсяАрхімед, але існує така
легенда.Спочатку Архімед визначив, що шматок чистогозолота в 19,3 рази
важче такого ж обсягу води.Виходить, що щільність золота в 19,3
рази більшещільності води. Архімеду треба було знайтищільність
речовини корони. Якщо ця щільністьвиявилася б більше щільності води не в
19,3 рази, а вменше число разів, значить, корона була виготовленане з
чистого золота.

Зважити корону було легко, але як знайти її об'єм, адже корона була дуже
складної форми.Багато днів мучило Архімеда це завдання. І ось одного разу,
перебуваючи в лазні, вінзанурився в наповнену водою ванну, і його раптово
осяяла думка, що дала вирішеннязавдання.Радісний і збуджений своїм
відкриттям, Архімед вигукнув: «Еврика! Еврика! », Що означає:«Знайшов!
Знайшов! »Архімед зважив корону спочатку в повітрі, потім у воді. За
різницею у вазі він розрахуваввиштовхуючу силу, рівну вазі води в
об'ємі корони. Визначивши потім обсяг корони, він змігобчислити її
щільність, а, знаючи щільність, відповісти на питання царя: чи немає
домішокдешевих металів в золотій короні? Щільність речовини корони
виявилася менше щільностічистого золота. Тим самим майстер був викритий
в обмані.
Завдання про золоту корону спонукало Архімедазайнятися питанням
про плавання тіл. В результатіз'явилося чудове твір«Про плаваючі тіла»,
якийдійшов до нас.У цьому творі Архімедом було сформульованонаступне:

«Тіла, які важче рідини, будучи опущені в неї,занурюються все глибше, поки
не досягають дна, і,перебуваючи в рідині, втрачають в своїй вазістільки,
скільки важить рідина, узята в обсязі тіла».

Легенди про смерть Архімеда

Оповідь про загибель Архімеда у давньоримських джерелах існує в декількох
версіях. Найпоширеніші історії:
Розповідь Іоанна Цеца: у розпал бою 75-річний Архімед сидів на порозі свого
дому, розмірковуючи над кресленнями, зробленими ним просто на
дорожньому піску. У цей час римський воїн, який пробігав повз, наступив на
креслення, і обурений науковець кинувся на римлянина з криком: «Не чіпай
моїх креслень!». Солдат зупинився і холоднокровно зарубав старого мечем.
Розповідь Плутарха: «До Архімеда підійшов солдат і оголосив, що його
кличе Марцелл. Але Архімед наполегливо просив його зачекати одну
хвилину, щоб завдання, яким він займався, не залишилася невирішеним.
Солдат, якому не було діла до його доведення, розсердився й пробив його
своїм мечем». Далі Плутарх стверджує, що командувач Марцелл розгнівався
через загибель Архімеда, якого він нібито наказав не чіпати.
Воїн увірвався в будинок Архімеда, бажаючи розграбувати його будинок. Він
заніс меч на хазяїном, а той тільки і встиг крикнути: «Зупинись, почекай хоча
б трохи. Я хочу закінчити розв’язок задачі, а потім роби що хочеш!»
Існує також версія про те, що Архімед сам відправився до Марцелла, щоб
віднести йому свої прилади для вимірювання величини Сонця. По дорозі
його ноша привернула увагу римських солдатів. Вони вирішили, що вчений
несе в скриньці золото або коштовності, і, недовго думаючи, перерізали йому
горло.
Ще одна версія трактує загибель Архімеда так: коли римський вояк прийшов,
виконуючи наказ Марцелла, щоб привести винахідника до свого
командувача, якого він назвав світлим “наче сонце”, той відповів: не затуляй
мені Сонце, чим образив солдата, який і вбив його за це.
Цицерон, будучи квестором на Сицилії 75 року до н. е., пише в
«Тускуланських бесідах», що йому в 75 році до н. е., через 137 років після
загибелі Архімеда, вдалося виявити напівзруйновану його могилу. На ній, як
і заповідав Архімед, розмістили зображення кулі, вписаної в циліндр.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/arhimed-tsikavi-fakti