Розділ ІІІ. Криволінійні і поверхневі інтеграли.

Лекція №6.
Криволінійний інтеграл першого роду (по дузі): означення, властивості,
обчислення, застосування.
План.
1. Поняття гладкої і кусково-гладкої кривої та означення криволінійного інтеграла першого роду як
криволінійного інтеграла за довжиною дуги.
2. Фізичний та геометричний зміст криволінійного інтеграла першого роду.
3. Обчислення криволінійних інтегралів першого роду для різних випадків задання кривої.
4. Властивості криволінійних інтегралів першого роду.
5. Застосування криволінійних інтегралів першого роду в геометричних та фізичних задачах.

Вступ. Розв’язання задач, пов’язаних, наприклад, з обчисленням маси

матеріальної кривої за її лінійною густиною або роботи силового поля (будь-якої
природи) вздовж деякого шляху з необхідністю приводить до введення поняття
криволінійних інтегралів, тобто інтегралів від функцій, заданих вздовж кривих.
Цьому поняттю, яке є важливим як для самого математичного аналізу, так і для його
практичних застосувань, будуть присвячені три наступні Лекції.
При розв’язанні різних фізичних і геометричних задач, пов’язаних з
інтегруванням функцій вздовж ліній, виникає два типи криволінійних інтегралів, які
називаються відповідно криволінійними інтегралами першого і другого роду. В
подальшому ми побачимо, що вони тісно пов’язані між собою.

§ 6.1. Означення криволінійного інтеграла першого роду,

його фізичний та геометричний зміст.

Нехай у площині XOY задано гладку чи кусково-гладку криву AB (рис.6.1) і

на цій кривій визначено обмежену функцію f  x, y  .

Y
 

 Mi
Ai An 1 B  An
 Ai 1
 A2
A
1
Рис. 6.1

A  A0
X
O
Означення. Гладкою кривою на відрізку   t   називається крива, що
задана у параметричній формі неперервними функціями x  t  та y  t  разом зі

своїми неперервними похідними x  t  , y   t  , які одночасно не дорівнюють нулю,

 2

 x(t )    y(t )   0 . Якщо неперервна крива складається зі скінченного

2 2
тобто
числа гладких кривих, то її називають кусково-гладкою.
Іншими словами, гладка крива у кожній своїй точці має дотичну і напрям цієї
дотичної неперервно залежить від точки дотику.
Розіб’ємо криву AB точками A  A0 , A1 , A2 , , An  B (рис.6.1) на n довільних

елементарних дуг  Ai 1 Ai , i  1, n , після чого на кожній елементарній дузі  Ai 1 Ai

довільно виберемо будь-яку точку M i i ;i  та побудуємо суму такого виду:
n
 AB   f i ;i  li , (6.1)
i 1

де li – довжина дуги  Ai 1 Ai . Нехай   max li – найбільша з довжин

1i n

елементарних дуг  Ai 1 Ai .
Означення. Сума  AB (6.1) називається інтегральною сумою для функції
n
f  x, y  по кривій AB для вибраного її розбиття AB   Ai 1 Ai .
i 1

Як і у випадку визначеного інтеграла, для криволінійного інтеграла першого

роду має місце наступне означення границі інтегральних сум (6.1) на мові «    ».
Означення. Число J називається границею інтегральних сум (6.1), якщо для
довільного числа   0 існує таке число  ( )  0 , що як тільки    ( ) , так одразу
буде виконуватись нерівність

J   f i ;i  li   , де   max li .

n

i 1 1i n

Означення криволінійного інтеграла першого роду.

Якщо при   0 інтегральна сума (6.1) має скінченну границю J , яка не
залежить ні від розбиття кривої AB на елементарні дуги, ні від вибору на них
точок M i i ;i  , то цю границю називають криволінійним інтегралом першого

роду (або криволінійним інтегралом по довжині дуги) від функції f  x, y  по

кривій AB і позначають символом  f  x, y  dl .

AB

Отже, за означенням маємо

J   f  x, y  dl  lim  f i ,i  li .
n

 0
(6.2)
AB i 1
 3

Зауваження. Зазначимо, що змінні x і y у функції f  x, y  не є незалежними,

а зв’язані між собою певною умовою: точка ( x, y) лежить на кривій AB .
Означення. Якщо границя (6.2) існує, то функція f  x, y  називається

інтегровною на кривій AB , сама крива AB – контуром інтегрування, точка A –

початковою, а B – кінцевою точками інтегрування.
Неважко переконатись, що поняття криволінійного інтеграла першого роду
насправді зовсім не відрізняється від поняття звичайного визначеного інтеграла і
легко до нього зводиться. Різниця полягає лише в тому, що інтегрування проводять
вздовж кривої AB на відміну від інтегрування вздовж прямої OX .
Зведення криволінійного інтеграла першого роду до визначеного
інтеграла.
Покажемо, що криволінійний інтеграл першого роду можна представити
через визначений інтеграл. Для цього на кривій AB візьмемо за параметр
натуральний параметр кривої – довжину дуги l , яка відраховується від точки A
до довільної точки кривої AB . Тоді рівняння кривої AB можна записати у
параметричній формі: x  x  l  ; y  y  l  , 0  l  L , де L – довжина кривої AB . При

цьому функція f  x, y  , яка визначена на кривій AB , перетворюється на складену

функцію однієї змінної – параметра l :
f  x, y   f  x  l  , y  l   , 0  l  L .

Позначимо через li значення параметра l , яке відповідає точці Ai (рис.6.1), а

через li – значення параметра l , яке відповідає точці M i i ;i   Ai 1 Ai , тоді
інтегральна сума (6.1) матиме вигляд

 n   f  x  li  , y  li   li ,

n
(6.3)
i 1

де li  li  li 1 , li1  li  li ; i  x(li ), i  y(li ) , i  1, n .

Означення. Сума (6.3) називається інтегральною сумою для визначеного
інтеграла від функції f  x  l  , y  l   на відрізку 0  l  L .

Оскільки суми (6.1) та (6.3) рівні між собою, то рівні і відповідні їм інтеграли:
 4

 f  x, y  dl   f  x l  , y l   dl ,
AB 0
(6.4)

причому обидва інтеграли у формулі (6.4) існують чи не існують одночасно.

Отже, якщо функція f  M  є неперервною

*)
(або кусково-неперервною і

обмеженою) вздовж кусково-гладкої кривої AB , то криволінійний інтеграл (6.2)

завідомо існує, оскільки при цих умовах існує визначений інтеграл, який стоїть у
рівності (6.4) справа.

Будемо казати, що функція f  M  , яка визначена на кривій AB , що

*)

спрямляється, є неперервною на цій кривій, якщо вона є неперервною на ній як

функція параметра l .
Формула (6.4) не тільки зводить криволінійний інтеграл до визначеного, але
й доводить існування криволінійного інтеграла першого роду для функції
f  x, y  , яка є неперервною на кривій AB . Крім того, з формули (6.4) випливає, що

властивості криволінійного інтеграла першого роду аналогічні властивостям

визначеного інтеграла.
Зауваження. За означенням криволінійного інтеграла li – це довжина дуги,
тому завжди li  0 . У визначеному інтегралі величина li  xi може бути як
додатною, так і від’ємною. У зв’язку з цим межі інтегрування у криволінійному
інтегралі першого роду завжди треба брати від меншого до більшого значення.
Отже, вибір на кривій AB того чи іншого напрямку інтегрування (орієнтація
кривої AB ) на величину інтеграла (6.2) ніяк не впливає, тобто

 f  x, y  dl   f  x, y  dl .
AB BA

Розглянемо фізичний зміст криволінійного інтеграла першого роду.

Якщо вздовж неоднорідної матеріальної кривої AB (наприклад, електричний
дріт лінії електропередачі, покритий снігом або обледенінням) розподілено масу
m з лінійною густиною   x, y  , то
n
m  lim  i ,i  li     x, y  dl ,
 0
i 1 AB
 5

тобто з фізичної точки зору криволінійний інтеграл першого роду від невід’ємної
функції вздовж деякої кривої дорівнює масі цієї кривої.
Геометричний зміст криволінійного інтеграла першого роду (рис. 6.2).

Z f x, y  

Рис. 6.2

O Y

X A M x, y  B
Якщо визначений інтеграл при невід’ємній підінтегральній функції f  x

визначає площу криволінійної трапеції, то криволінійний інтеграл першого роду при

f  x, y   0 за величиною дорівнює площі частини циліндричної поверхні, твірні

якої мають довжину f  x, y  і паралельні осі OZ , а напрямна збігається з кривою

AB на площині XOY .
При f  x, y   1 площа циліндричної поверхні за величиною дорівнює

довжині дуги AB , тому довжину L дуги AB можна знайти за формулою

L  dl .
AB

§ 6.2. Обчислення криволінійних інтегралів першого роду.

Для зведення криволінійного інтеграла першого роду до звичайного
визначеного інтеграла немає необхідності використовувати натуральний аргумент –
параметр дуги кривої AB . Це пояснюється тим, що формула (6.4), яка зводить
криволінійний інтеграл до визначеного, є не зовсім зручною для обчислення,
оскільки не завжди можна легко знайти рівняння кривої AB у вигляді
x  x  l  , y  y  l  , де l  довжина дуги. Спростимо цю формулу.

Нехай криву AB задано параметричними рівняннями

x   (t ), y   (t ); t [ ,  ]
 6

причому значення  відповідає початковій точці A , а значення  − кінцевій точці

B кривої. Вважаємо, що функції x    t  , y    t  разом із першими похідними є
неперервними на відрізку t  ,   ,    , а функція f  x, y  є неперервною

   t       t  
2 2
вздовж кривої AB . Крім того,  0 . Для довільної точки

M   t  ,  t   кривої AB довжину l її дуги можна розглядати як функцію

параметра t : l  l  t  , (див. Розділ «Інтегральне числення ФОЗ», І-й семестр), тоді

t
l           d .
2 2

Звідси, згідно із правилом диференціювання визначеного інтеграла за змінною

верхньою межею t , маємо

  t     t  dt .
2 2
dl 

Виконуючи заміну змінної l  l  t  у правій частині формули (6.4), дістанемо

L 

 f  x, y  dl   f  x  l  , y  l   dl   f   t  ,  t     t      t   dt .
2 2
(6.5)
AB 0 

Отже, підіб’ємо певний підсумок вищесказаному у вигляді наступної Теореми.

Теорема про зведення криволінійного інтеграла першого роду до
визначеного інтеграла.
Нехай AB  гладка крива, яку задано параметричними рівняннями
x   (t ), y   (t ); t [ ,  ]
і f ( x, y)  функція, яку задано на цій кривій. Тоді має місце рівність


 f  x, y  dl   f   t  ,  t     t      t   dt ,
2 2
(6.6)
AB 

причому криволінійний інтеграл, що стоїть зліва, існує тоді і лише тоді, коли існує
визначений інтеграл, що стоїть справа.
Зокрема, якщо криву AB в декартових координатах задано рівнянням
y  y  x  , a  x  b , де функція y  y  x  є неперервною разом зі своєю похідною

y   x  на відрізку  a, b , то формула (6.6) набуває такого вигляду

 7

 f  x, y  dl   f  x, y  x   1   y   x   dx .
2
(6.7)
AB a

Якщо криву AB задано рівнянням x  x  y  , c  y  d і функції x  y  , x  y 

неперервні на відрізку  c, d  , то
d

 f  x, y  dl   f  x  y  , y  1   x   y   dy .
2
(6.8)
AB c
Завдання для СРС. Записати криволінійний інтеграл першого роду від функції
f  x, y  по дузі AB , яку задано рівнянням у полярній системі координат    ( ),

     у вигляді визначеного інтеграла по  .


Відповідь.  f  x, y  dl   f   cos ,  sin  
AB
 2  (  )2 d .

§ 6.3.Властивості криволінійних інтегралів першого роду.

Властивості криволінійних інтегралів першого роду цілком аналогічні
властивостям визначених інтегралів і одразу випливають з формул (6.5) - (6.8), які
зводять криволінійний інтеграл до визначеного. Наведемо тільки основні з них.
1. Лінійність. Якщо функція f ( M ) інтегровна на AB , k  const , то

 kf (M )dl k  f (M )dl
AB AB

причому інтеграл зліва завідомо існує.

2. Лінійність. Якщо функції f ( M ) і g ( M ) інтегровні на AB , то функції
f (M )  g (M ) інтегровні і

  f (M )  g (M ) dl   f (M )dl   g (M )dl .

AB AB AB

3. Монотонність. Якщо f (M )  невід’ємна інтегровна на AB функція, то завжди

 f (M )dl  0 .
AB

4. Адитивність. Якщо дуга AB є складеною з двох дуг AC і CB , то

 f (M )dl   f (M )dl   f (M )dl .
AB AC CB

5. Оцінка інтеграла по модулю. Якщо функція f ( M ) інтегровна на AB , то

f ( M ) також є інтегровною та має силу нерівність

 f ( M )dl   f (M ) dl .
AB AB
 8

6. Теорема про середнє значення функції на AB . Якщо функція f (M ) є

неперервною на дузі AB , то на цій дузі знайдеться така точка M * , що

 f (M )dl  f (M )  L ,
*
(6.9)
AB

де L  довжина дуги AB .
7. Незалежність інтегрування від його напрямку. Вибір напрямку інтегрування на
дузі AB не впливає на величину криволінійного інтеграла від скалярної
функції f ( M ) по цій дузі, тобто

 f (M )dl   f (M )dl
AB BA

§ 6.4. Застосування криволінійних інтегралів першого роду.

1. Застосування в геометрії. Нехай у площині XOY задано кусково-гладку
криву AB і на цій кривій визначено неперервну функцію f  x, y   0 , тоді:

а) площу S циліндричної поверхні, визначеної функцією z  f  x, y  ,

знаходять за формулою:
S   f  x, y  dl ; (6.10)
AB

б) довжину L кривої AB визначають за формулою (6.10), в якій покладено

f  x, y   1:

L   dl . (6.11)
AB

2. Застосування криволінійного інтеграла першого роду у фізиці.

Всі граничні переходи від інтегральних сум до криволінійних інтегралів
першого роду, виконані у відповідності до загальної формули (6.2), при виведенні
нижченаведених співвідношень тут опущені. Їх можна виконати самостійно та
аналогічно відповідним граничним переходам у кратних інтегралах. Тому в цьому
розділі надамо тільки перелік деяких типових фізичних задач, які пов’язані з
обчисленням криволінійних інтегралів першого роду.
а). Обчислення маси матеріальної кривої L .
Нехай вздовж неоднорідної матеріальної кривої AB розподілено масу з
лінійною густиною   x, y  . Зупинимося детальніше на обчисленні маси такої
кривої. Спочатку дамо два означення.
 9

Означення. Матеріальною кривою називають кусково-гладку криву,

вздовж якої розподілена деяка маса.
Означення. Лінійною густиною  ( M ) матеріальної кривої AB у точці M
називається границя, до якої прямує відношення маси  , яка міститься на
елементарній дузі MM  цієї кривої, до довжини цієї дуги MM  при умові, що
довжина елементарної дуги MM  прямує до нуля.
Іншими словами, якщо l  довжина елементарної дуги MM  і  ( MM )  маса
цієї дуги, то густина в точці M обчислюється за формулою
 ( MM )  (l ) d  (l )
 ( M )  Mlim  lim  ,
 M
l l 0
l dl
де l  параметр дуги кривої AB , який визначає її поточну точку M .
Звідси стає зрозумілим, що маса  ( AB) дуги AB виражається за допомогою
криволінійного інтеграла   ( M )dl від лінійної густини  ( M ) , який обчислюється
AB

вздовж дуги AB . Отже, маємо формулу для обчислення маси дуги AB :

m    x, y  dl ;
AB
(6.12)

б). координати xc , yc центра мас кривої AB знаходяться за формулами

My Mx
xc  , yc  , (6.13)
m m
де M x , M y – статичні моменти дуги AB відносно осей OX , OY відповідно, причому

Mx   y  x, y  dl ,
AB
My   x  x, y  dl ,
AB
m    x, y  dl .
AB

в). моменти інерції I x , I y , I 0 кривої AB відносно осей OX , OY і початку

координат O відповідно дорівнюють

Ix   y   x, y  dl; Iy   x   x, y  dl; I0   x  y 2    x, y  dl .
2 2 2
(6.14)
AB AB AB

У випадку, коли крива однорідна, тобто має сталу густину  0  const , у

формулах (6.12) – (6.14) маємо покласти:   x, y    0 .
г). Силова взаємодія матеріальної точки і матеріальної кривої.
 10

Нехай AB  матеріальна крива з лінійною густиною   x, y  і m  маса

матеріальної точки з координатами ( x0 , y0 ) . Міркування, наведені вище при розгляді
кратних інтегралів, показують, що крива AB притягує матеріальну точку m з
силою, проекції якої на координатні осі дорівнюють відповідно
 ( x, y )( x  x0 )  ( x, y )( y  y0 )
Fx  m  3
dl , Fy  m  3
dl ,
AB r AB r

тут   гравітаційна стала; r  ( x  x0 )2  ( y  y0 )2 .

Якщо вважати, що інтегрування вектора по деякому параметру означає
інтегрування кожної з його компонент, то ці дві скалярні формули можна замінити
одною векторною: сила F , з якою матеріальна точка притягується матеріальною
кривою AB , дорівнює:
 ( x, y )
F  m  3
rdl , (6.15)
AB r

де r   x  x0 ; y  y0 ; 0  .
Приклад. Знайти момент інерції I x відносно осі OX однорідної дуги кола

x  cos t, y  sin t , яка міститься у першій чверті (    0 , 0  t   ).

2
Розв'язання. Скориставшись першою з формул (6.14), матимемо:
 
1 2 
I x   0  y dl   0  sin t sin t  cos tdt   0  1  cos 2t  dt   0 .
2
2 2 2 2

L 0 2 0 4
§ 6.5. Просторовий випадок криволінійного інтеграла першого роду.
Досі криволінійний інтеграл першого роду розглядався для плоскої кривої AB .
Отримані вище результати легко перенести на випадок просторових кривих.
Нехай функція f  x, y, z  визначена та неперервна на просторовій кривій AB ,

яку задано рівняннями у параметричній формі x    t  , y    t  , z    t  , t  ,   ,

де функції x   t  , y  t  , z   t  та їхні похідні  t  ,  t  ,   t  є

неперервними на відрізку  ,   . Тоді існує криволінійний інтеграл

AB
 f  x, y, z  dl і
має місце формула його зведення до визначеного інтеграла:
 11

 f  x, y, z  dl   f   t  ,  t  ,   t     t      t       t   dt .
2 2 2
(6.16)
AB 

Умови існування і основні властивості просторових криволінійних інтегралів

першого роду цілком аналогічні тим, які були сформульовані вище для плоского
випадку. Криволінійні інтеграли першого роду в просторі природнім чином
виникають при постановці і розв’язанні таких задач, як обчислення маси
просторової кривої за заданою густиною, знаходження координат ЦМ матеріальної
просторової кривої, її моментів інерції тощо. Відповідні формули можна легко
отримати за допомогою міркувань, аналогічних наведеним вище для плоского
випадку.

Приклад. Обчислити криволінійний інтеграл  z 

L

x 2  y 2 dl , де L – дуга

кривої x  t cos t, y  t sin t, z  t; 2  t  23 .

Розв’язання. Функцію f ( x, y, z )  z  x 2  y 2  0, t [ 2; 23] можна
розглядати як лінійну густину матеріалу заданої кривої L . Отже, після обчислення
заданого інтеграла ми отримаємо масу кривої L .

Оскільки x  t   cos t  t sin t, y  t   sin t  t cos t, z  t   1, dl  t 2  2dt , то за

формулою (6.16) маємо

   t   t cos t   t sin t  
23 23
=  z  x  y dl  2  t dt  2  t 2  t 2 dt 
2 2 2 2 2

L 2 2
23
2  23 
23 1 3 3

 t  2 d t  2  t  2
2 2
 2 2 2 2   25  4   78.
2

2
3 2
3 

Завдання для СРС (тема «Криволінійний інтеграл першого роду).

1. Знайти криволінійний інтеграл 

C
x 2  y 2 ds , де C  коло x 2  y 2  ax . Відп.

2a 2 .
2. Знайти криволінійний інтеграл  y ds ,
C
де C  дуга лемніскати

x  y 2   a 2 ( x 2  y 2 ) . Відп. 2a 2 (2  2) .
2 2
 12

 43 4

3. Знайти криволінійний інтеграл C 
 x  y 3
ds ,

де C  дуга астроїди

2 2 2
7
x  y  a . Відп. 4a 3 .
3 3 3

4. Знайти довжину дуги просторової кривої L : x  3t , y  3t 2 , z  2t 3 від точки

O(0,0,0) до точки A(3,3,2) . Відп. 5

5. Знайти довжину дуги просторової кривої L : x  et cos t , y  et sin t , z  et при

0  t   . Відп. 3.

6. Знайти криволінійний інтеграл  x  y 2  z 2 ds по гвинтовій лінії L :

2

x  a cos t , y  a sin t, z  bt , 0  t  2 .Відп. 2   3a 2  4 2b2   a 2  b2 .

3

7. Знайти масу дуги параболи y 2  2 px (0  x  p ) , якщо лінійна густина

2
матеріалу кривої у поточній точці M ( x, y) дорівнює  ( x, y)  y . Відп.

2 2
p (2 2  1) .
3
a a
8. Знайти масу дуги кривої x  at , y  t 2 , z  t 3 ; 0  t  1 , якщо лінійна густина
2 3
2y
матеріалу кривої у поточній точці M ( x, y) дорівнює  ( x, y )  .
a
9. Визначити координати центра мас дуги циклоїди
4
x  a(t  sin t ), y  a(1  cos t ), 0  t   . Відп. xC  yC  a .
3
 x
10. Визначити координати центра мас дуги однорідної кривої y  a  ch   ,
a
заданої на проміжку a  x  a . Відп. xC  0, yC  ? .

11.Знайти момент інерції однорідного кола x 2  y 2  R 2 відносно його діаметра.

Відп.  R 3 .
12. Знайти момент інерції однорідного кола відносно його дотичної.
13.Знайти полярний момент інерції однорідного кола відносно будь-якої його
точки.
 13

14. Знайти координати центра мас однорідної дуги

2 1 1
x  et cos t , y  et sin t , z  et ,   t  0 . Відп. xC  , yC   , zC  .
5 5 2
15. Знайти моменти інерції відносно координатних осей одного витка гвинтової
h
лінії x  a cos t , y  a sin t , z  t , 0  t  2 .
2
 a2 h2 
Відп. I x  I y     4 2 a 2  h 2 ; I z  a 2 4 2 a 2  h 2 .
 2 3

16. Знайти проекції сили F на осі OX і OY гравітаційної взаємодії дуги

x2 y 2
матеріальної кривої 2  2  1 , ( x  0, y  0 ) і точкової маси m , розміщеної у
a b
початку координат O(0,0) . Лінійна густина матеріалу кривої задана у вигляді:
0
 ( x, y )  2 2
, вважати, що гравітаційна стала  також відома.
 bx   ay 
   
 a   b 
 Лекція №7.
Криволінійний інтеграл другого роду (по координатах): означення, властивості,
обчислення, застосування. Формула Гріна.
План
1. Поняття та означення криволінійного інтеграла другого роду та його фізичний зміст.
2. Зв’язок між двома видами криволінійних інтегралів.
3. Обчислення криволінійного інтеграла другого роду за допомогою визначеного інтеграла. Залежність величини
криволінійного інтеграла другого роду від напряму шляху інтегрування.
4. Застосування криволінійного інтеграла другого роду в геометричних та фізичних задачах.
5. Зв’язок криволінійного інтеграла другого роду по межі L області D з подвійним інтегралом по цій області D .
Формула Гріна.

§ 7.1. Означення криволінійного інтеграла другого роду,

його фізичний зміст.
1. Визначення криволінійного інтеграла другого роду.
Нехай у площині XOY задано гладку чи кусково-гладку криву AB (рис.7.1) і
на цій кривій визначено обмежену функцію P  x, y  . На відміну від інтеграла
першого роду вважатимемо криву напрямленою лінією, у якої точки A та B є
відповідно початковою та кінцевою точками. Розіб’ємо у довільний спосіб криву
AB точками A  A0 , A1 , A2 , , An  B на n елементарних дуг  Ai1 Ai та на кожній

елементарній дузі  Ai 1 Ai довільно виберемо точку M i i ;i  , i  1, n. Після цього

складемо суму:

 x   P i ;i  xi ,

n
(7.1)
i 1

де xi – проекція вектора Ai 1 Ai на вісь OX , xi  xi  xi1 .

Y Fi
M Mi Ai   
yi  B  An
 An 1
yi Ai 1 
yi 1 si  Ai1 Ai Рис. 7.1
A  A0
O xi X
xi 1 xi

Означення. Сума  x (7.1) називається інтегральною сумою для функції

P  x, y  по координаті x вздовж лінії AB для вибраного її розбиття на

елементарні дуги.
 2

Позначимо через li довжину дуги  Ai 1 Ai , а   max li . Тепер розглянемо всі
1i n

можливі розбиття кривої AB на елементарні дуги, для яких   0.

Означення. Якщо при   0 інтегральна сума (7.1) має скінченну границю, яка
не залежить ні від способу розбиття кривої AB на елементарні дуги  Ai 1 Ai , ні

від вибору точок M i i ;i  на кожній з них, то цю границю називають

криволінійним інтегралом від функції P  x, y  по координаті x вздовж кривої AB

і позначають  P  x, y  dx .
AB

Отже, за означенням маємо

 P  x, y  dx  lim  P i ;i  xi .

n
(7.2)
 0 i 1
AB

Аналогічно до інтеграла (7.2) вводиться поняття криволінійного інтеграла від

функції Q  x, y  по координаті y :

 Q  x, y  dy  lim  Q i ;i  yi .

n
(7.3)
 0 i 1
AB

де yi – проекція вектора Ai 1 Ai на вісь OY (рис. 7.1), yi  yi  yi1 .

Означення. Суму інтегралів (7.2) та (7.3) називають криволінійним
інтегралом по координатах або криволінійним інтегралом другого роду від
функцій P  x, y  та Q  x, y  по кривій AB і позначають символом

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy .
AB

При цьому алгебраїчна сума P  x, y  dx  Q  x, y  dy під знаком криволінійного

інтеграла другого роду розглядається як єдиний підінтегральний вираз.
Отже, за означенням криволінійного інтеграла другого роду маємо:

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy  lim   P i ;i  xi  Q i ;i  yi  .

n

 0
(7.4)
AB i 1

2. Фізичний зміст криволінійного інтеграла другого роду.

Покажемо, що криволінійний інтеграл другого роду вздовж деякої кривої L
дорівнює роботі A змінної сили F  P  x, y  i  Q  x, y  j при переміщенні

матеріальної точки вздовж цієї кривої:

 3

A   P  x, y  dx  Q  x, y  dy.
L

Постановка задачі. Нехай матеріальна точка M ( x, y) рухається вздовж кривої

L від точки A до точки B . В процесі переміщення до точки M прикладена сила F ,

яка є змінною як за величиною, так і за напрямом. Отже, сила F представляє
собою деяку векторну функцію координат точки M : F  F (M ) . Потрібно

обчислити роботу A сили F при переміщенні матеріальної точки M із положення

A у положення B (рис.7.1).
Розв’язання. Для цього, як і в попередньому випадку, розіб’ємо у довільний
спосіб криву AB на n елементарних частин точками A  A0 , A1 , A2 , , An  B у

напрямку від A до B і позначимо через si вектор Ai 1 Ai . Вектор сили F ,

прикладеної в точці M i (i ,i )  Ai1 Ai , позначимо через Fi . В силу малості довжин
li елементарних дуг  Ai 1 Ai , які утворилися при подрібненні кривої AB , будемо

вважати вектор Fi сталим на кожній такій дузі  Ai 1 Ai . Тоді скалярний добуток

Fi  si можна розглядати як вираз елементарної роботи  Ai, яку виконує стала (для

цього номера i ) сила Fi при переміщенні матеріальної точки вздовж сталого вектора

si :

 Ai  Fi  si .

Ця робота наближено дорівнює роботі змінної сили F при переміщенні

матеріальної точки M по елементарній дузі  Ai 1 Ai довжиною li . Ця величина
буде тим точніша, чим дрібнішим буде розбиття кривої AB на елементарні дуги
 Ai 1 Ai .

Далі, нехай сила F представлена у вигляді

F  P( x, y)  i  Q( x, y)  j ,

де P( x, y) та Q( x, y)  проекції вектора F на координатні осі OX і OY , які

обчислені в поточній точці M ( x, y) кривої AB . Позначимо через xi і yi прирости

 4

відповідних координат x і y при переході від точки Ai 1 до точки Ai . Враховуючи ці

позначення, дістанемо:

si  xi  i  yi  j .

Отже,

 Ai  Fi  si  P(i ,i )  xi  Q(i ,i )  yi .

Повну роботу An сили F на всій ламаній A  A0 , A1 , A2 , , An  B знайдемо як

суму елементарних робіт  Ai:

n
An   P(i ,i )  xi  Q(i ,i )  yi . (7.5)
i 1

Цей вираз дає наближене значення всієї шуканої роботи A змінної сили F на
кривій AB . Не вдаючись до строгих формулювань, зазначимо тільки, що якщо існує

границя виразу (7.5) за si  0 (в цьому разі очевидно, що xi  0 і yi  0

одночасно), то ця границя визначає точне значення роботи A сили F при

переміщенні матеріальної точки по всій кривій AB від точки A до точки B :
n
A  lim [ P(i ,i )  xi  Q(i ,i )  yi ]   Pdx  Qdy , (7.6)
 0
i 1 AB

де   max (xi )2  (yi )2 .

1i  n

Зауваження. Щойно нами була виведена формула (7.6) для обчислення роботи
змінної сили F по переміщенню матеріальної точки вздовж кривої AB від точки A
до точки B , яка співпадає з виразом (7.4) для криволінійного інтеграла другого
роду. Границі сум вигляду (7.6) часто зустрічаються в математиці і фізиці, при
цьому вирази P( x, y) і Q( x, y) розглядаються як функції двох змінних в деякій
області D .
Таким чином, ми прийшли до поняття криволінійного інтеграла, розглядаючи
задачу про роботу змінної сили F на криволінійному шляху L . В цьому випадку у
всіх точках кривої L була задана сила F як вектор-функція від координат поточної
точки M ( x, y) її прикладання; проекції змінного вектора F на координатні осі
дорівнюють скалярним функціям P( x, y) і Q( x, y) . Тому криволінійний інтеграл
 5

виду  P( x, y)dx  Q( x, y)dy

L
можна розглядати як інтеграл від вектор-функції F ,

заданої своїми проекціями P( x, y) і Q( x, y) на координатні осі.

Інтеграл від вектор-функції F по кривій L позначається символом  ( F  ds ) .

L

Якщо вектор F є просторовим і визначається трьома проекціями P , Q , R , то

цей останній інтеграл дорівнює криволінійному інтегралу такого вигляду:

 P( x, y, z)dx  Q( x, y, z)dy  R( x, y, z)dz .

L

Окрему назву має зазначений інтеграл, якщо L  це замкнена крива.

Означення. Циркуляцією вектора F вздовж контуру L називають роботу,
яку здійснює вектор-функція F (силове поле) при переміщенні матеріальної точки
вздовж замкненої кривої L .

§ 7.2. Зв’язок між криволінійними інтегралами першого і другого роду.

Криволінійний інтеграл другого роду легко зводиться до інтеграла першого

роду, який був досліджений вище. Дійсно, справедливою є наступна Теорема.
Теорема. Нехай AB  гладка крива, яка задана рівняннями
x  x(l ) , y  y(l ) , (7.7)
і F  ( P, Q)  векторна функція, визначена і обмежена*) на цій кривій. Тоді має
місце рівність
 P  x, y  dx  Q  x, y  dy   [ P  x, y  cos   Q  x, y  sin  ]dl . (7.8)
AB AB

де    (M )  кут між дотичною до кривої AB у точці M і додатним напрямком

осі OX . При цьому інтеграл, що стоїть зліва, існуватиме, якщо існує криволінійний
інтеграл першого роду, який стоїть у (7.8) справа.
*)
Вектор-функція називається обмеженою, якщо обидві функції P і Q 
обмежені.
Доведення. Доведемо таку рівність
 P  x, y  dx   P  x, y  cos dl .
AB AB

Інша рівність
 6

 Q  x, y  dx   Q  x, y  sin  dl
AB AB

доводиться аналогічно. Інтеграл

 P  x, y  dx
AB

за означенням представляє собою границю сум вигляду

n
Tn   P( M i )xi ,
i 1

де точки M i  Ai1 Ai , i  1, n .
Порівняємо цю суму з інтегральною сумою
n
T   P( M i )cos ( M i )li ,
i 1

яка відповідає (при тому ж самому розбиттю кривої AB на елементарні дуги  Ai 1 Ai

) криволінійному інтегралу першого роду  P  x, y  cos dl .

AB

Якщо x  x(l ) , то у кожній точці M кривої AB за означенням похідної

dx
 cos ( M ) (7.9)
dl
і, відповідно,
li
xi   cos  dl .
li1

Скориставшись Теоремою про середнє значення функції cos (M ) на відрізку

[li 1 , li ] , дістанемо:

xi  cos (M i* )  li ,

де M i*  деяка точка, яка лежить на дузі  Ai 1 Ai .

Підставимо вираз для xi у формулу для інтегральної суми Tn . В результаті

можна знайти вираз для оцінки відхилення Tn  T :

n n
Tn  T   P(M i )[cos (M i )  cos (M i* )]li   P(M i )  [cos (M i )  cos (M i* )] li
i 1 i 1

Таким чином, оцінка відхилення Tn  T зводиться до обчислення оцінки

модуля різниці косинусів відповідних кутів. З’ясуємо її величину.

 7

Вздовж гладкої кривої AB функція cos (M ) є неперервною (оскільки дотична

на кривій AB змінюється плавно при переході від точки до точки), а, отже, і
рівномірно неперервною (оскільки крива AB є замкненою обмеженою
множиною).
Таким чином, для будь-якого за величиною числа   0 знайдеться таке число
   ( )  0 , що для достатньо дрібного розбиття кривої AB на елементарні дуги
 Ai 1 Ai при    ( ) одразу буде виконуватись нерівність для різниці косинусів

cos ( M i )  cos ( M i* )   ,

де   max li .
1i n

Тоді матиме місце оцінка модуля різниці двох інтегральних сум

n
Tn  T  C  li  C L ,
i 1

де C  sup P( x, y ) , а L  довжина кривої AB . Звідси випливає наступне твердження:

AB

якщо інтегральні суми T мають певну границю, то суми Tn прямують до цієї ж

самої границі. Тим самим Теорему доведено.
Зауваження. Вираз P  x, y  cos  Q  x, y  sin  представляє собою скалярний

добуток  F   вектора F  ( P, Q) на одиничний вектор   (cos ,sin  ) ,

направлений вздовж дотичної до кривої AB . Іншими словами, вираз

P  x, y  cos  Q  x, y  sin  – це є проекція вектора F  ( P, Q) на дотичну до кривої

AB в точці ( x, y) . Позначивши цю проекцію символом F і скориставшись рівністю

(7.8), можемо записати криволінійний інтеграл (7.4) у вигляді

 F dl .
AB
(7.10)

Цей запис буде часто використовуватись нижче. Іноді, особливо у фізичній

літературі, цей інтеграл записують у такому вигляді

  F  dl  ,
AB
(7.11)

розуміючи під символом dl нескінченно малий вектор з компонентами dx  cos dl

і dy  sin  dl .
 8

§ 7.3. Обчислення та застосування криволінійних інтегралів другого роду

Обчислення криволінійного інтеграла другого роду зводиться до обчислення

звичайного визначеного інтеграла. Покажемо це.
Нехай криву AB задано параметричними рівняннями
x  x t  ; y  y t  ,   t   ,

де функції x  x  t  , y  y  t  на відрізку  ;   є неперервними разом зі своїми

похідними x  t  , y  t  , причому початковій точці A кривої відповідає параметр  ,

а кінцевій точці B – параметр  . Припустимо, що функція P  x, y  є неперервною

на кривій AB , тоді за означенням
n

 P  x, y  dx  lim  P i ;i  xi . (7.12)

 0
AB i 1

За формулою скінченних приростів Лагранжа для xi маємо:

xi  xi  xi1  x  ti   x  ti1   x  i  ti  ti1   x  i  ti ,  i ti 1 , ti  .

На вибір точки  i вплинути не можливо (оскільки вона однозначно

визначається із формули Лагранжа), проте вибір точки M i i ;i  в середині кожної
елементарної дуги  Ai 1 Ai при утворенні інтегральної суми (7.12) здійснюється

довільно (див. вище § 7.1). Тому точку M i i ;i  можна вибрати в залежності від

зазначеної точки  i так, щоби виконувались рівності i  x  i  , i  y  i  . Тоді

інтегральна сума справа у формулі (7.12) набуває такого вигляду
n
 x   P  x  i  ; y  i    x  i  ti .
i 1

Останній вираз є інтегральною сумою для функції P  x  t  ; y  t    x  t  на

проміжку  ;  . При max ti  0 дістанемо:

i 1,n

 P  x, y  dx   P  x t  ; y t    x t  dt .
AB
(7.13)

Аналогічно доводиться формула



 Q  x, y  dy   Q  x t  ; y t    y  t  dt .
AB
(7.14)
 9

Об’єднаємо формули (7.13) та (7.14) в один вираз, після чого отримаємо:



 P  x, y  dx  Q  x, y  dy    P  x t  ; y t   x t   Q  x t  ; y t   y  t  dt .
AB
(7.15)

Якщо криву AB задано рівнянням y  y  x  , a  x  b , де функція y  y  x  є

неперервною разом зі своєю похідною y   x  на відрізку  a, b , то формула (7.15)

набуває вигляду
b

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy    P  x; y  x    Q  x; y  x   y   x  dx .
AB a
(7.16)

Якщо ж криву AB задано рівнянням x  x  y  , c  y  d і функції x  y  , x  y  є

неперервними на відрізку  c, d  , то
d

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy    P  x  y  ; y x  y   Q  x  y  ; y  dy .
AB c
(7.17)

Обчислення криволінійного інтеграла другого роду для випадку

просторової кривої.
Нехай функції P  x, y, z  , Q  x, y, z  , R  x, y, z  визначені і неперервні на
просторовій кривій AB , яку задано параметричними рівняннями
x  x  t  , y  y  t  , z  z  t  , t  ,   , де функції x t  , y t  , z t  та їх похідні

x  t  , y  t  , z  t  неперервні на відрізку  ,   . Тоді існує криволінійний інтеграл

 P  x, y, z  dx  Q  x, y, z  dy  R  x, y, z  dz,
AB

який обчислюється за формулою:



 P  x, y, z  dx  Q  x, y, z  dy  R  x, y, z  dz    P  x t  ; y t  ; z t   x t  
AB

 Q  x  t  ; y  t  ; z  t   y   t   R  x  t  ; y t  ; z t   z  t  dt . (7.18)

Зауваження 1. Отримані формули (7.15) – (7.18) доводять, що для обчислення

криволінійних інтегралів другого роду використовується звичайний визначений
інтеграл. Отже, криволінійний інтеграл другого роду має властивості, аналогічні
властивостям визначеного інтеграла. Ми їх тут не наводимо.
 10

Зауваження 2. Криволінійний інтеграл другого роду залежить від напряму

шляху інтегрування і при зміні цього напряму змінює свій знак на протилежний:

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy    P  x, y  dx  Q  x, y  dy
AB BA

Це пов’язано з тим, що при зміні напряму руху матеріальної точки M ( x, y)

(рис.7.1) по кривій, змінюються знаки проекцій xi і yi в інтегральних сумах (7.2)
та (7.3). Ця властивість криволінійного інтеграла другого роду цілком відповідає
його фізичному змісту: це є робота силового поля вздовж певного шляху і при зміні
напрямку руху по кривій ця робота змінює знак на протилежний.
Введемо поняття і дамо означення контурних інтегралів.
Означення. Контурним інтегралом називається криволінійний інтеграл
другого роду по замкненому контуру, тобто по такому контуру інтегрування, в
якому початкова та кінцева точки збігаються без самоперетину.
Для замкненого контуру існує лише два напрями обходу: проти годинникової
стрілки (додатна орієнтація контуру) та за стрілкою годинника (від’ємна
орієнтація контуру).
Означення. Контур L вважається додатно орієнтованим, якщо при його
обході область D , обмежена цим контуром, залишається зліва.
Криволінійний інтеграл другого роду по додатно орієнтованому контуру L
позначають так:
 P  x, y  dx  Q  x, y  dy .
L

Застосування криволінійного інтеграла другого роду.

1. Обчислення площ плоских фігур. Нехай на площині XOY (рис. 7.2) задано
правильну в напрямку осі OY область D : D  a  x  b; y1  x   y  y2  x .

Межу області D , тобто криву PNQMP , позначимо через L і будемо вважати

додатно орієнтованою.
Як випливає із завдання, область D проектується на вісь OX у відрізок [a, b] ,
причому знизу вона обмежена кривою y  y1 ( x ) , а зверху кривою y  y2 ( x )
(рис.7.2). Тоді площа області D дорівнює:
 11

b b b
S   [ y2 ( x )  y1 ( x )]dx   y2 ( x )dx   y1 ( x )dx .
a a a

Y
P
y2 x 
d

N D M
Рис. 7.2
y1 x 

c
Q X
O a b
Але перший інтеграл представляє собою криволінійний інтеграл по кривій
NPM , бо рівнянням цієї кривої є саме функція y  y2 ( x ) . Тому можна записати:
b

 y2 ( x )dx   y ( x )dx .
a NPM

Другий визначений інтеграл дорівнює криволінійному інтегралу по дузі NQM і

рівнянням цієї дуги є функція y  y1 ( x ) . Запишемо другий інтеграл через
криволінійний:
b

 y1 ( x )dx   y ( x )dx .
a NQM

Із врахуванням Зауваження 2 перепишемо вираз для першого криволінійного

інтеграла так:
b

 y2 ( x )dx   y ( x )dx    y ( x )dx .

a NPM MPN

Отже, площу області можна обчислити через криволінійний інтеграл за формулою:

S    y ( x )dx   y ( x )dx    y ( x )dx , (7.19)
MPN NQM L

де S − площа області D .
Таким чином, площу S правильної області D , обмеженої кривою L , можна
знайти за формулою:
S    ydx . (7.20)
L
 12

При цьому контур L обходиться у напрямку проти годинникової стрілки.

У той же спосіб можна довести, що
S   xdy . (7.21)
L

Із формул (7.20) та (7.21) дістанемо ще одну формулу для знаходження площі S :

1
S  xdy  ydx . (7.22)
2L
2. Обчислення роботи A змінної сили F  P  x, y  i  Q  x, y  j . Нехай

змінною силою (силовим полем) F  P  x, y  i  Q  x, y  j виконується робота A при

переміщенні матеріальної точки вздовж кривої L , причому функції P  x, y  та

Q  x, y  неперервні на кривій L . Тоді, як відомо (див. попередній параграф),

робота A змінної сили F обчислюється за формулою:

A   P  x, y  dx  Q  x, y  dy . (7.23)
L

Приклади. 1). Знайти площу області, обмеженої еліпсом x  a cos t , y  b sin t .

Розв’язання. За формулою (7.22) маємо:
1 1 2 ab 2
S   xdy  ydx    a cos t  b cos t  b sin t  a sin t  dt   dt   ab .
2L 20 2 0
2). Знайти роботу A змінної сили F  xyi   x  y  j при переміщенні
матеріальної точки по двох шляхах: а) по прямій y  x із точки O  0;0  в точку
B 1;1 ; б) по кривій y  x 2 із точки O  0;0  в точку B 1;1 .
Розв’язання. За формулою (7.16) для п. а) маємо:
A   xydx   x  y  dy   x 2 dx  2 xdx    x 2  2 x  dx  .
1 1
4
OB 0 0 3
Для п. б) знаходимо відповідно:
A   xydx   x  y  dy    x3  2 x( x  x 2 )  dx    3x3  2 x 2  dx  .
1 1
17
OB 0 0 12

§ 7.4. Формула Гріна.

Формула Гріна встановлює зв’язок між криволінійним інтегралом по
границі L області D та подвійним інтегралом по цій області D (і навпаки). Вона
широко застосовується в математичному аналізі.
Доведемо цю формулу для правильної області D , контур L якої обмежений
гладкими чи кусково-гладкими кривими.
 13

Теорема. Нехай D – деяка правильна область, обмежена замкненим

контуром L , і функції P  x, y  , Q  x, y  неперервні разом зі своїми частинними
P Q
похідними , в цій області. Тоді має місце формула Гріна
y x

 Q P 
   dxdy   P  x, y  dx  Q  x, y  dy .
y 
(7.24)
D  x L

Доведення. Нехай область D  a  x  b; y1  x   y  y2  x  є правильною в

напрямку осі OY (рис.7.2) та обмежена додатно орієнтованим контуром L –

границею MPNQM . Покажемо, що
P
 dxdy    Pdx . (7.25)
D y L

Для цього зведемо подвійний інтеграл до повторного, виконаємо інтегрування

по змінній y і до знайдених визначених інтегралів застосуємо формулу (7.19):
y  x
P P
b b b

 
2
y2  x 
D y dxdy  a y x y
dx dy  a P  x , y  y1 x 
dx   P  x, y2  x    P  x, y1  x   dx 
1  a

  P  x, y  dx   P  x, y  dx    P  x, y  dx   P  x, y  dx    Pdx .
NPM NQM MPN NQM L

Якщо область D є правильною в напрямі осі OX , тобто:

D  x1  y   x  x2  y  , c  y  d ,

дістанемо:
Q
 x dxdy   Qdy .
D L
(7.26)

Віднявши вираз (7.25) від виразу (7.26), отримаємо формулу Гріна (7.24).
Зауваження 1. В процесі доведення цієї Теореми припускалося, що область D
є правильною. Проте формула Гріна буде справедливою і для довільної області, яку
можна розбити на скінченне число правильних областей. Покажемо це.
Нехай область D з границею L розбито на частини Di , i  1, n , для кожної з
яких має місце рівність
P
 dxdy    Pdx ,
Di y L i
 14

де Li  границя області Di . Взявши суму по i від 1 до n , зліва отримаємо подвійний

інтеграл, обчислений по всій області G , а справа дістанемо суму криволінійних
інтегралів, взятих по контурах Li . Кожен з цих контурів складається з ліній, що
обмежують область D , і додаткових ліній, за допомогою яких область D розбито на
окремі частини Di (рис. 7.3). Але кожна з цих додаткових ліній входить у склад
рівно двох сусідніх контурів Li , отже по кожній з них криволінійний інтеграл буде
обчислено двічі, причому в двох протилежних напрямах.
На рис. 7.3 область D представляє собою суцільну фігуру, обмежену зовнішнім
контуром L1 з двома «лакунами» (або «дірками»), утвореними двома внутрішніми
контурами L2 і L3 . Отже, границя L області D складається с трьох контурів:
L  L1  L2  L3 , причому криволінійні інтеграли по додаткових вертикальних лініях,
по яких розрізається область D , взаємно знищуються.
Y L2
L1

L3
D

Рис. 7.3

O X

Отже, якщо границя L області D складається с декількох контурів, то інтеграл

 P  x, y  dx  Q  x, y  dy представляє собою суму інтегралів, взятих по окремих
L

контурах, причому по кожному з них береться той напрям обходу, при якому сама
область D залишається зліва. На рис. 7.3 додатний напрям обходу зовнішнього
контуру L1 здійснюється проти годинникової стрілки, а додатні напрями обходу
внутрішніх контурів L2 і L3 – за годинниковою стрілкою.
Зауваження 2. При виведенні формули Гріна припускалося, що функції P і Q
P Q
та їхні похідні і є неперервними не тільки всередині області D , а і на її
y x
 15

P Q
границі. Проте відносно похідних і достатньо вимагати, щоб вони були
y x
неперервними і обмеженими тільки всередині області D . З доведенням цього
твердження можна познайомитись в книзі: Б.М.Будак, С.В.Фомин «Кратные
интегралы и ряды». М.: Наука,1967. – 608 с.
Зауваження 3. Формулу Гріна було доведено для областей при умові, що вони
були правильними в тому чи іншому напрямках. До таких областей завідомо
належать всі багатокутні фігури. За допомогою апроксимації криволінійних
областей багатокутниками неважко пересвідчитись в тому, що формула Гріна
залишається справедливою і для будь-якої області, обмеженої скінченним числом
кусково-гладких ліній.
Зауваження 4. Формулу Гріна можна використати для обчислення площ
плоских фігур: якщо в (7.24) підставити P   y, Q  0 , то отримаємо формулу
(7.20); якщо P  0, Q  x – формулу (7.21). І взагалі, за допомогою формули Гріна
можна дістати нескінченну кількість формул для обчислення площі області D .
Для цього достатньо покласти замість P і Q будь-які функції, які задовольняють
Q P
умову:   1.
x y
Приклад 1. Обчислити криволінійний інтеграл за формулою Гріна:

I   3x  2 y  dx   4 x  3 y  dy , де L : x 
 y 2  R2 .
2

P Q
Розв’язання. Маємо: P  3x  2 y, Q  4 x  3 y,  2,  4; підставимо ці
y x
вирази у формулу Гріна:
 Q P 
I      dxdy  6 dxdy  6S D  6 R 2 .
D
x y  D

Приклад 2. Обчислити площу області, обмеженої астроїдою: x  a cos3 t ,

y  a sin 3 t .
Розв’язання. Застосуємо симетричну формулу (7.22), в результаті дістанемо:
1 3 2 2 2 3 2 2 2 3
S  xdy  ydx  a  sin t cos 2
t (sin 2
t  cos 2
t )dt  a  sin 2tdt   a 2
2L 2 0 8 0 8
 Лекція №8
(закінчення теми «Криволінійний інтеграл другого роду»)

§ 8.1. Умови незалежності криволінійного інтеграла

другого роду від шляху інтегрування. Формула Ньютона-Лейбниця.
План
1. Чотири умови незалежності криволінійного інтеграла другого роду від шляху інтегрування.
2. Відновлення функції за її повним диференціалом. Формула Ньютона-Лейбниця.
3. Криволінійні інтеграли у багатозв’язній області (для СРС).

В деяких випадках значення криволінійного інтеграла залишається однаковим

незалежно від форми кривої інтегрування, яка сполучає її кінцеві точки. В цьому
разі кажуть, що криволінійний інтеграл не залежить від шляху інтегрування.
Визначимо умови, за яких сказане має місце.
Означення. Область називається однозв’язною, якщо її границя складається з
однієї замкненої неперервної кусково-гладкої кривої без точок самоперетину.
Теорема 1. Якщо функції P ( x, y ) і Q ( x, y ) визначені і неперервні разом зі

∂P ∂Q
своїми частинними похідними і в деякій замкненій однозв’язній області D,
∂y ∂x
то наступні чотири умови є еквівалентними:
1. Вираз P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy є повним диференціалом деякої функції

u ( x, y ) , визначеної в області D. Тобто, в області D має місце рівність:

du ( x, y ) P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy.
=
2. В кожній точці області D має місце рівність частинних похідних:
∂Q ∂P
= . (8.1)
∂x ∂y
3. Для довільної замкненої кусково-гладкої кривої, яка належить області D,

виконується така рівність: ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =

0.
L

4. Для двох довільних точок A і B області D значення інтеграла

∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy
AB

не залежить від шляху інтегрування, який повністю пролягає в області D .

Доведення Теореми 1 проведемо за схемою 1 ⇒ 2 ⇒ 3 ⇒ 4 ⇒ 1.
 2

1 ⇒ 2. Нехай існує функція u ( x, y ) , така, що в області D

∂u ∂u
du ( x, y ) P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy. Тоді
= = P, = Q і за Теоремою Шварца про
∂x ∂y
∂Q ∂P
=
мішані похідні маємо: Py′ u=
′′xy u=
′′yx Qx′ , звідки дістаємо рівність = .
∂x ∂y
2 ⇒ 3. Нехай виконується друга умова і L – довільна замкнена кусково-гладка
крива, яка належить області D і обмежує деяку область DL . Застосуємо до області
DL формулу Гріна (це можна зробити через те, що область D однозв’язна). Із
врахуванням другої умови дістанемо:
 ∂Q ∂P 
∫∫  ∂x − ∂y  dxdy= ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy= 0.
DL L

3 ⇒ 4. Нехай AMB і ANB − дві довільні криві, які належать області D і

сполучають точки A і B (рис. 8.1). Обидві криві разом утворюють єдину замнену
криву (замкнений контур) L = ANBMA . Із третьої умови випливає, що:

∫ Pdx + Qdy= ∫ Pdx + Qdy + ∫ Pdx + Qdy

= 0,
L ANB BMA

звідки дістанемо:

∫ − ∫ Pdx + Qdy.
Pdx + Qdy =
ANB BMA

M
B

Рис. 8.1
N
A

Змінюючи напрям інтегрування в другому інтегралі (одночасно змінюючи знак

перед ним), дістанемо кінцеву формулу:

∫ Pdx + Qdy
= ∫ Pdx + Qdy.
ANB AMB

Оскільки точки М і N були вибрані довільно, то четверту умову доведено.

 3

4 ⇒ 1. Нехай виконується четверта умова, тобто інтеграл

=J AB ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy
AB

не залежить від шляху, який з’єднує точки А та В, а залежить тільки від кінцевих
точок А та В. Наприклад, якщо початкова точка А має фіксовані координати
A ( x0 , y0 ) , то зазначений інтеграл буде деякою функцією u ( x, y ) поточних

координат x та y кінцевої точки B ( x, y ) шляху інтегрування.

( x, y )
u= ∫ Pdx + Qdy . (8.2)
AB

Запишемо повний диференціал функції (8.2) і доведемо, що він збігається з

підінтегральним виразом:
du ( x,=
y ) Pdx + Qdy . (8.3)

З цією метою покажемо, що в кожній точці B ( x, y ) області D існують частинні

похідні і мають силу такі рівності:
∂u ∂u
= P ( x, y ) , = Q ( x, y ) . (8.4)
∂x ∂y
Оскільки за умовою функції P ( x, y ) і Q ( x, y ) є неперервними в області D , то з

(8.4) буде випливати диференційовність функції u ( x, y ) і рівність (8.3).

∂u
Покажемо, наприклад, що = P ( x, y ) . За четвертою умовою шлях від А до В
∂x
можна вибрати довільно, наприклад, шлях вздовж ламаної ACB (рис.8.2).

Y
B(x, y)
• •
C(x+Δx, y)

• A(x0, y0) Рис. 8.2

X
O
 4

Тоді J AB = J AC + J CB ⇒ J BC = J AC − J AB ( J BC = − J CB ) .

Знайдемо приріст ∆u x ( x, y ) :

∆u x ( x, =
y ) u ( x + ∆x, y ) − u ( x, =
y) ∫ Pdx + Qdy − ∫ Pdx + Qdy
= ∫ Pdx + Qdy.
AC AB BC

Будемо вважати (також за четвертою умовою), що шлях від В до С є

горизонтальним (рис. 8.2). Тоді приріст ∆u x ( x, y ) набуде такого вигляду ( dy = 0 ):

x +∆x
∆u x ( x, y )= ∫ Pdx + Qdy= ∫ Pdx= ∫ Pdx.
BC BC x

Застосуємо до останнього інтеграла Теорему про середнє значення функції у

визначеному інтегралі. В результаті дістанемо:

∆u x ( x, y=
) P ( x + θ∆x, y ) ∆x, 0 < θ < 1.

Звідси отримаємо шукану частинну похідну:

∆u x ∂u ∆u x
= P ( x + θ∆x, y ) ⇒ = lim = P ( x, y ) .
∆x ∂x ∆x →0 ∆x

Остання рівність має місце, оскільки функція Р(x,y) за умовою є неперервною.

∂u
Аналогічно можна довести, що = Q ( x, y ) .
∂y
Таким чином, за схемою 1 ⇒ 2 ⇒ 3 ⇒ 4 ⇒ 1 показано, що всі чотири умови
Теореми 1 еквівалентні.
Зауваження 1. Умови 2 і 4 є необхідними і достатніми умовами, за яких
криволінійний інтеграл другого роду не залежить від шляху інтегрування. При
цьому більш зручною для доведення зазначеної незалежності є умова 2 та формула
(8.1).
Зауваження 2. Аналогічна Теорема має силу також для криволінійних
інтегралів другого роду вздовж просторових кривих. Перед її формулюванням дамо
означення поверхнево-однозв’язної області.
Означення. Поверхнево-однозв’язною областю називається така тривимірна
область G , в якій на довільний кусково-гладкий замкнений контур, що повністю
належить області G і не має точок самоперетину, можна натягнути плівку,
яка повністю належить області G .
 5

Прикладами поверхнево-однозв’язних областей є суцільні фігури, такі як куб,

замкнений конус, куля, еліпсоїд тощо; неоднозв’язних – тор, куб або куля з
порожнинами в їхніх «тілах».
Теорема 2. Якщо функції P( x, y , z ) , Q ( x, y , z ) , R( x, y , z ) визначені і неперервні
разом зі своїми частинними похідними першого порядку в деякій поверхнево-
однозв’язній області G , то наступні чотири умови є еквівалентними:
1. Вираз P( x, y , z )dx + Q ( x, y , z )dy + R ( x, y , z )dz є повним диференціалом деякої
функції u( x, y , z ) визначеної в області G . Тобто, в області G має місце рівність
диференціалів:
du ( x, y, z ) = P ( x, y, z ) dx + Q ( x, y, z ) dy + R ( x, y, z ) dz.

2. В кожній точці тривимірної області мають місце такі рівності між частинними
похідними:
∂Q ∂P ∂Q ∂R ∂R ∂P
= ; = ; = . (8.5)
∂x ∂y ∂z ∂y ∂x ∂z

3. Для довільної замкненої кусково-гладкої кривої L , що належить тривимірній

області G , виконується така рівність:

∫ P ( x, y, z ) dx +Q ( x, y, z ) dy + R ( x, y, z ) dz =
0.
L

4. Для двох довільних точок A і B області G значення інтеграла

∫ P ( x, y, z ) dx + Q ( x, y, z ) dy + R ( x, y, z ) dz
AB

не залежить від шляху інтегрування, який повністю пролягає в області G .

Доведення Теореми 2 проводиться за аналогічною схемою, що і доведення
Теореми 1, проте в цьому курсі лекцій воно не наводиться.
Приклад. Знайти криволінійний інтеграл ∫ (6 x + y 3 )dx + 3 xy 2 dy вздовж
5

AB

довільного шляху від точки A(0,0) до точки B (1,1) .

Розв’язання. В нашому випадку: P( x,=

y ) 6 x5 + y 3 та Q( x, y ) = 3 xy 2 . Знайдемо
∂Q ∂P
відповідні частинні похідні: = 3y2 ; = 3y2 .
∂x ∂y
 6

Отже, виконується рівність (8.1). Тому шуканий інтеграл не залежить від форми
кривої, яка сполучає точки A і B . Виберемо для обчислення шлях вздовж прямої
y = x . В результаті маємо ( dy
= dx; 0 ≤ x ≤ 1) :
1

∫ (6 x + y )dx + 3xy dy =∫ (6 x + 4 x )dx =( x + x ) =2 .

5 3 5 2 3 6 4 1

0
AB 0

§ 8.2. Відновлення функції за її повним диференціалом.

Формула Ньютона-Лейбниця.

Нехай в деякій замкненій однозв’язній області D площини XOY виконані

умови Теореми 1. Зафіксуємо точку A( x0 , y0 ) і розглянемо функцію
B ( x, y )
=
u1 ( x, y ) ∫ Pdx + Qdy
A( x0 , y0 )

У відповідності до попереднього параграфу повний диференціал цієї функції

має такий вигляд
=
du1 Pdx + Qdy (8.6)
Разом з тим існує нескінченне число функцій u1 ( x, y ) двох змінних, для яких
останній вираз є повним диференціалом (як і для функції однієї змінної). Усі вони
визначаються таким чином: u( x, y ) + C , де u ( x, y ) − будь-яка з них, а C = const .
Означення. Кожну з функцій u1 ( x, y ) називають первісною для повного
диференціала (8.6).
Оскільки функція u1 ( x, y ) − також первісна, то
B ( x, y )

∫ Pdx + Qdy= u ( x, y ) + C . (8.7)

A( x0 , y0 )

Знайдемо довільну сталу C з рівняння (8.7), поклавши x = x0 і y = y0 . Маємо:

C = −u ( x0 , y0 ) . Тому криволінійний інтеграл (8.7) дорівнює:
B ( x, y )

∫ Pdx + Qdy= u ( x, y ) − u ( x0 , y0 ) . (8.8)

A( x0 , y0 )

Якщо x = x1 і y = y1 , то з виразу (8.8) дістанемо аналог формули Ньютона-

Лейбниця для криволінійного інтеграла другого роду:
 7

B ( x1 , y1 )

∫ Pdx + Qdy
= u ( x1, y1 ) − u ( x0 , y0 ) . (8.9)
A( x0 , y0 )

Покажемо найпростіший спосіб знаходження первісної. Оскільки

криволінійний інтеграл (8.7) не залежить від шляху інтегрування, то для
знаходження первісної u ( x, y ) достатньо його обчислити вздовж довільної лінії, яка
сполучає точки A( x0 , y0 ) та B ( x, y ) . Очевидно, що найпростішим шляхом
інтегрування від точки A( x0 , y0 ) до точки B( x, y ) виявляється шлях вздовж ламаної
лінії, причому сторони цієї ламаної паралельні координатним осям. Покажемо це.
Розглянемо координатну площину XOY і на ній точки A( x0 , y0 ) і B( x, y ) , які
з’єднані ламаною лінією ACB (рис. 8.3). Зрозуміло, що точка C має такі
координати: C ( x, y0 ) .
На відрізку AC маємо: y = y0 , dy = 0 , на відрізку CB : x = const , dx = 0 .
Користуючись формулою (8.7), дістанемо:
x y
u ( x, y ) = ∫ P( x, y0 )dx + ∫ Q( x, y)dy + C (8.10)
x0 y0

де перший інтеграл обчислюється при сталому значенні y = y0 , а другий – при

сталому значенні x = const .

Y
y D B

Рис. 8.3
y0
A C

O X
x0 x

Запишемо подібну (8.10) формулу при інтегруванні вздовж іншого шляху – по

ламаній ADB ( AD : x = x0 , dx = 0 ; DB : y = const ; dy = 0 ) (рис.8.3):
y x
u ( x, y ) = ∫ Q( x0 , y)dy + ∫ P( x, y)dx + C . (8.11)
y0 x0
 8

Отже, за формулами (8.10) і (8.11) можна знайти криволінійний інтеграл

другого роду у найпростіший спосіб. При цьому початкову точку A( x0 , y0 )
інтегрування потрібно вибирати так, щоб підінтегральні вирази були
найпростішими.
Зауваження 1. Знайшовши за формулами (8.10) або (8.11) первісну u ( x, y ) , далі
за формулою Ньютона-Лейбниця (8.9) можна обчислити інтеграл від повного
диференціала. З практичної точки зору зручніше одразу виконувати інтегрування
вздовж ламаної лінії, яка сполучає кінцеві точки A( x0 , y0 ) і B( x1 , y1 ) та сторони якої
паралельні координатним осям.
Зауваження 2. Узагальнення формули (8.10) на просторовий випадок (рис.8.4):
B( x, y, z )

∫ Pdx + Qdy + Rdz

= u( x, y , z ) + C .
A( x0 , y0 , z0 )
Нехай повний диференціал деякої функції трьох змінних є таким:
du ( x, y, z ) = P ( x, y, z )dx + Q( x, y, z )dy + R ( x, y, z )dz .
Тоді формула для відновлення функції u ( x, y, z ) за її повним диференціалом
du( x, y , z ) має вигляд:
x y z
u ( x, y, z )= ∫ P( x, y0 , z0 )dx + ∫ Q( x, y, z0 )dy + ∫ R( x, y, z )dz + C . (8.12)
x0 y0 z0
Z
z E M
z0 B
N
A Рис.8.4
C D
O y0 y Y
x0

x
X
Цю формулу можна дістати у той же спосіб, що і формулу (8.10). В цьому
випадку потрібно виконувати інтегрування вздовж ламаної ACDB , що сполучає
точки A( x0 , y0 , z0 ) і B( x, y, z ) та сторони якої паралельні вже трьом координатним
 9

осям (рис.8.4). Інтегрування можна здійснювати також вздовж інших ламаних,

наприклад, вздовж шляхів AEMB , ACNB , AENB .
ydx − xdy
B (2,1)

Приклад 1. Обчислити криволінійний інтеграл J = ∫

A (1,2)
y 2
, показавши,

що його величина не залежить від шляху інтегрування.

Розв’язання. Покажемо, що заданий інтеграл не залежить від шляху
інтегрування.
1 x
P ( x, y ) = ; Q ( x, y ) = − 2 ;
y y
∂P( x, y ) 1 ∂Q( x, y ) 1 ∂Q( x, y ) ∂P( x, y )
= − 2; = − 2;⇒ =.
∂y y ∂x y ∂x ∂y
Отже, заданий інтеграл не залежить від шляху інтегрування. Виконаємо
інтегрування вздовж ламаної ACB (рис. 8.5).

Y
2
A C

Рис. 8.5
1 B

X
O
1 2

На відрізку AC : y = 2 ; dy = 0 ; 1 ≤ x ≤ 2 ; на відрізку CB : x = 2 ; dx = 0 ; y
змінюється від 2 до 1. В результаті маємо:
2 1 1
1 2 1 2 3
J = ∫ dx − ∫ 2 dy = + =.
21 2
y 2 y2 2

Приклад 2. Довести, що вираз (3 x 2 − 2 xy + y 2 )dx − ( x 2 − 2 xy + 3 y 2 )dy є повним

диференціалом деякої функції u ( x, y ) і знайти цю функцію.
Розв’язання. Функції
P( x, y ) = 3 x 2 − 2 xy + y 2 , Q( x, y ) =
−( x 2 − 2 xy + 3 y 2 ) ,
 10

∂P ∂Q
неперервні разом зі своїми частинними похідними −2 x + 2 y і
= =
−2 x + 2 y на
∂y ∂x
всій площині XOY . Оскільки рівність (8.1) виконується, то заданий вираз є повним
диференціалом деякої функції u ( x, y ) . Для знаходження цієї функції скористаємось
формулою (8.10), де A( x0 , y0 ) – будь-яка фіксована точка площини XOY ,
наприклад, A(0,0) :
x y
=
u ( x, y ) ∫ P( x,0)dx + ∫ Q( x, y=
)dy +C
0 0
x y

= ∫ 3 x dx − ∫ ( x 2 − 2 xy + 3 y 2 )dy + C = x 3 − y 3 + xy 2 − x 2 y + C .
2

0 0

§ 8.3. Криволінійні інтеграли у багатозв’язній області (для СРС).

З’ясуємо, якими властивостями наділений інтеграл

∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy
AB

якщо функції P і Q задовольняють умову:

∂Q ∂P
= ,
∂x ∂y
але область D , в якій вони задані, є багатозв’язною. Розглянемо для визначеності
область D , показану на рис. 8.6, яка лежить поза межами зовнішнього контуру L0 , а
всередині цього контуру має три заштриховані «лакуни».

Y L1′ b
L1
a L0

Рис. 8.6

O X
 11

Розглянемо спочатку деякий замкнений контур L , який не охоплює жодної з

цих «лакун». Тоді до інтеграла, взятого по такому контуру, можна застосувати
формулу Гріна, і ми дістанемо, що цей інтеграл дорівнює нулю.
Нехай тепер L1 − контур, який охоплює одну з «лакун». Тут формула Гріна вже
не може бути застосована, і інтеграл по такому контуру, взагалі кажучи, нулю не
дорівнює.
Доведемо, що величина цього інтеграла не залежить від вибору контуру,
який охоплює дану «лакуну». Нехай L1 і L1′ − два таких контури. З’єднавши їх
допоміжною лінією (ab) , дістанемо контур
(ab) + L1 + (ba ) − L1′ (8.13)
Тут знак мінус перед L1′ означає, що цей контур обходиться у від’ємному
напрямі. Цей контур не охоплює жодної з лакун, отже інтеграл по ньому дорівнює
нулю. Але інтеграли по (ab) і (ba ) дорівнюють за величиною і протилежні за
знаком. Таким чином, дістанемо

∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy + ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =
0,
L1 − L1′

тобто

∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy = ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy .
L1 L1′

Отже, кожній з лакун в області D відповідає деяке визначене число – значення

криволінійного інтеграла ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy , обчисленого вздовж довільного

контуру, який охоплює цю лакуну. Воно називається циклічною сталою цієї

лакуни. Звідси легко отримати значення інтеграла ∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy вздовж

довільного замкненого контуру у такий спосіб.

Нехай ω1 , ω2 , ω3 − циклічні сталі лакун, які лежать в області D , і нехай контур
L1 обходить першу лакуну k1 разів, другу k2 разів, а третю k3 разів (при цьому під
кожним з ki слід розуміти алгебраїчну суму орієнтовних обходів, тобто число
обходів проти годинникової стрілки мінус число обходів за годинниковою
стрілкою), тоді
 12

∫ P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =k1ω1 + k2ω2 + k3ω3 .

L

Якщо в багатозв’язній області D провести розрізи І, ІІ, ІІІ, як це показано на

рис.8.7, то ми отримаємо однозв’язну область, і в ній можна побудувати однозначну
функцію
( x, y )

=
U ( x, y ) ∫
( x0 , y0 )
Pdx + Qdy , (8.14)

проте, в силу сказаного вище, її значення на протилежних краях розрізу І будуть

відрізнятись на ω1 , на краях розрізу ІІ – на ω2 , і на краях розрізу ІІІ – на ω3 . Якщо ж
розрізів не робити, то вираз (8.14) буде знову ж таки функцією, повний диференціал
якої дорівнює Pdx + Qdy , але вже функцією багатозначною. Її значення у фіксованій
точці (які відповідають шляхам з різним числом обходів навколо лакун)
відрізняються одне від одного доданками вигляду
k1ω1 + k2ω2 + k3ω3 ,
де k1 , k2 і k3 можуть набувати будь яких цілих значень.

Y
II

I III Рис. 8.7

O X

Звичайно, може випадково статись, що всі циклічні сталі ωi дорівнюють нулю.

( x, y )

Тоді функція =
U ( x, y ) ∫
( x0 , y0 )
Pdx + Qdy виявиться однозначною і при відсутності

розрізів. В цьому випадку будуть мати силу всі висновки Теореми 1 з § 8.1
незалежно від зв’язності області D .
Все вищесказане тут автоматично переноситься на випадок довільного числа
лакун.
 КРИВОЛІНІЙНІ ІНТЕГРАЛИ-2021 (18 жовтня)
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5.
Криволінійні інтеграли першого порядку (по дузі).

Спочатку наведемо деякі теоретичні основи, на яких будується поняття

криволінійних інтегралів першого роду.
Теорема про зведення криволінійного інтеграла першого роду до
визначеного інтеграла.
Нехай AB  гладка крива, яку задано параметричними рівняннями
x   (t ), y   (t ); t [ ,  ]
і f ( x, y)  функція, яку задано на цій кривій. Тоді має місце рівність


 f  x, y  dl   f  t  , t    t      t   dt ,
2 2
(1)
AB
причому криволінійний інтеграл, що стоїть зліва, існує тоді і лише тоді, коли
існує визначений інтеграл, що стоїть справа.
Зокрема, якщо криву AB задано в декартових координатах рівнянням
y  y  x  , a  x  b , де функція y  y  x  є неперервною разом зі своєю
похідною y   x  на відрізку  a, b , то формула (1) набуває такого вигляду
b

 f  x, y  dl   f  x, y  x   1   y   x   dx .
2
(2)
AB a

Якщо криву AB задано рівнянням x  x  y  , c  y  d і функції x  y  , x  y 

неперервні на відрізку  c, d  , то
d

 f  x, y  dl   f  x  y  , y  1   x   y   dy .
2
(3)
AB c

Застосування криволінійних інтегралів першого роду.

1. Застосування в геометрії. Нехай у площині XOY задано кусково-гладку

криву AB і на цій кривій визначено неперервну функцію f  x, y   0 , тоді:
а). площу S циліндричної поверхні, визначеної функцією z  f  x, y  ,
знаходять за формулою:
S   f  x, y  dl ; (4)
AB

б). довжину L кривої AB визначають за формулою (4), в якій покладено

f  x, y   1:
L   dl . (5)
AB

2. Застосування у фізиці.
а). Обчислення маси матеріальної кривої L .
 2

m    x, y  dl ,
AB
(6)

тут   x, y   лінійна густина матеріалу кривої L .

б). координати xc , yc центра мас кривої AB знаходяться за формулами
M M
xc  y , yc  x , (7)
m m
де M x , M y – статичні моменти дуги AB відносно осей OX , OY відповідно,
причому
M x   y  x, y  dl , M y   x  x, y  dl , m     x, y  dl .
AB AB AB
в). моменти інерції I x , I y , I 0 кривої AB відносно осей OX , OY і початку
координат O (полярний момент інерції) відповідно дорівнюють
I x   y 2  x, y  dl ; I y   x 2  x, y  dl ; I 0    x 2  y 2    x, y  dl . (8)
AB AB AB
У випадку, коли крива однорідна, тобто має сталу густину  0  const , у
формулах (6) – (8) маємо покласти:   x, y    0 .
г). Силова взаємодія матеріальної точки і матеріальної кривої.
Нехай AB  матеріальна крива з лінійною густиною   x, y  і m  маса
матеріальної точки з координатами ( x0 , y0 ) . Міркування, наведені вище при
розгляді кратних інтегралів, показують, що крива AB притягує матеріальну точку
m з силою, проекції якої на координатні осі дорівнюють відповідно
 ( x, y )( x  x0 )  ( x, y )( y  y0 )
Fx  m  3
dl , Fy  m  3
dl ,
AB r AB r
тут   гравітаційна стала; r  ( x  x0 )2  ( y  y0 )2 .
Якщо вважати, що інтегрування вектора по деякому параметру означає
інтегрування кожної з його компонент, то ці дві скалярні формули можна замінити
одною векторною: сила F , з якою матеріальна точка притягується матеріальною
кривою AB , дорівнює:
 ( x, y )
F  m  3
rdl , (9)
AB r
де r   x  x0 ; y  y0 ; 0  .
Перейдемо до розв'язання прикладів.
Приклад 1. Обчислити масу кривої K : x 2  y 2  2 y , якщо її лінійна густина
 ( x, y )  ( x 2  y 2 ) 2 .
Розв'язання. Перейдемо до полярної системи координат. В цьому разі
криволінійний інтеграл набуде такого вигляду (див. нижче Перше завдання СРС):
 3

 (x  y ) ds  ds    (  ) d      (  ) d   (2sin  )4 2d  .
2 2 2 2 2 4 2 2

K K 0

3
 32  sin 4 d  32   12 (одиниць маси)
0
8
Приклад 2. Знайти полярний момент інерції кола K : x 2  y 2  R 2  , якщо
його лінійна густина змінюється за законом  ( x, y )  x 4 .
Розв'язання. Запишемо загальну формулу (8) для обчислення полярного
моменту інерції:
I 0    x 2  y 2    x, y  ds .
K
Перейдемо до полярної системи координат, оскільки відповідні формули
значно спрощуються через те, що на колі ds  Rd . Отже, маємо:
2
3 7
I 0   R  R cos   Rd  R
2 4
0
4
cos 4
  d   R . 7

K
4
Приклад 3. Знайти момент інерції I x відносно осі OX однорідної дуги кола
x  cos t, y  sin t , яка міститься у першій чверті (    0 , 0  t   ).
2
Розв'язання. Скориставшись першою з формул (8), матимемо:
 
1 2 
I x   0  y 2 dl   0  sin 2 t sin 2 t  cos2 tdt   0  1  cos 2t  dt   0 .
2

L 0 2 0 4
Приклад 4. Знайти координати ЦМ дуги однорідної кривої:
K :  y  ch x,0  x  ln 2 .
Розв'язання. Скористаємося формулами (7):
M M
xc  y , yc  x .
m m
Знайдемо статичні моменти матеріальної кривої відносно координатних осей:
ln 2 ln 2
 ln 2 15 
M x   y  x, y  ds   0  ch x 1  sh xdx   0  1  sh 2 xd (sh x )   0 
2
 .
K 0 0  2 32 
 3ln 2  1 
ln 2 ln 2
M y   x  x, y  ds   0  x 1  sh xdx   0  x ch xdx   0 
2
.
K 0 0  4 
Обчислимо масу дуги кривої:
ln 2 ln 2
3
m     x, y  ds   0  ds   1  sh xdx   0 2
 ch xdx  4  0 .
K K 0 0
Тепер можна знайти шукані координати ЦМ дуги кривої:
 4

3ln 2  1 
 0   0 
ln 2 15 
  
xc 
My
  4  1
 ln 2  ; yc 
Mx
  2 32  2
 ln 2 
5
m 3 3 m 3 3 8
0 0
4 4
Приклад 5. Знайти площу S циліндричної поверхні, розташованої між
 3 
просторовою кривою L :  z  x, y  x 2 , x  0, y  6 та її проекцією на площину
 8 
OXY .
Розв'язання. Самостійно намалюйте просторову криву L . Скористаємось
формулою (4):
3   3  
2 2 2
4
3  8 4
S   f  x, y  ds  0  x  4   x 1   x  dx    1   x  d 1   x    ;
L 0 4  9 0 4   4  
3 4

8 2 3  
2 2
16  23 
  1   x     10  1 .(кв. од.)
9 3 4   27  
0

Приклад 6. Знайти площу S циліндричної поверхні, розташованої між

 x2 2 
просторовою кривою L :  z  R  , x  y 2  R 2  та її проекцією на площину
 R 
OXY .
Розв'язання. Самостійно намалюйте просторову криву L . Знову
скористаємося формулою (4). В силу симетрії заданої циліндричної поверхні
відносно координатних площин OXZ та OYZ обчислимо лише четверту частину
площі цієї циліндричної поверхні, а потім результат збільшимо в чотири рази.
2
 x2 
R
 x 
S   f  x, y  ds  0  x  R  4   R   1   2 
dx 
L 0 R  R 2
 x 
x  R sin t; 
 x2 
 
R
R 2 R
 4  R   dx    4  R  R sin 2
t R cos tdt  .
0 R  R2  x2 t1  0; t2  0 R cos t
2


 4 R 2  1  sin 2 t dt  3 R 2 .
2

Приклад 7. Знайти момент інерції однорідної кривої   1  cos при

обертанні навколо своєї осі симетрії. Вважати лінійну густину сталою і   1 .
Розв'язання. Скористаємося першою формулою з (8):

I X   y   x, y  ds  2  (1  cos  )2 sin 2  (1  cos  )2  sin 2  d  .
2

L 0
 5

  2
           
 4 (1  cos  ) sin  cos  d  4  2cos2   4sin 2   cos2   2d sin    .
2 2

0 2 0  2  2 2 2

 
t  sin   1
2048
  2   128 (1  t ) t dt 
2 3 2
.
315
t1  0; t2  1 0

Приклад 8. Обчислити масу одного витка гвинтової лінії

L : x  3cos t; y  3sin t; z  4t , якщо лінійна густина в кожній її точці дорівнює 4z .
Розв'язання. Скористаємося формулою (6), в якій елемент dl є просторовим,
а не плоским. В цьому разі формула для елемента довжини dl набуває такого
вигляду:
dl  (dx )2  (dy )2  (dz )2  9  16dt  5dt .

Оскільки потрібно обчислити масу одного витка гвинтової лінії, то

інтегрування проводимо на проміжку 0  t  2 . Запишемо шуканий інтеграл:
2
m     x, y, z  dl   16t  5dt  160 2 (одиниць маси)
L 0

Приклад 9. З якою силою маса M , рівномірно розподілена зі сталою

лінійною густиною по колу K : x 2  y 2  a 2 ; z  0 , діє на точкову масу m , що

міститься на осі аплікат у точці B(0,0, b) ?

Розв'язання. Очевидно, що потрібно шукати лише проекцію сили на вісь
аплікат, оскільки дві інші проекції дорівнюватимуть нулю. Це пояснюється
центральною симетрією і однорідністю кола. Таким чином, запишемо відповідну
формулу для обчислення цієї проекції:
 ( x, y, z )( z  z0 )  ( x, y , z )   0 ; ( z  z0 )
FZ  m  dl    0 m  dl ,
M  2 a 0
3 3
K r K r

де   гравітаційна стала; r  ( x  x0 )2  ( y  y0 )2  ( z  z0 )2 ; N ( x, y,0)  поточна

точка на колі; B(0,0, b)  матеріальна точка на осі аплікат, в якій поміщено точкову
масу m , тобто x0  0; y0  0; z0  b .
Тепер обчислюємо інтеграл для FZ :
 6

полярна система
( z  z0 ) dl
FZ   0 m  3
dl   0 mb   3
 координат; x 2  y 2  a 2 ;  .
K r K
( x 2  y 2  b2 ) 2 dl  a  d ;0    2

2
ad 2 0 mba Mmb
  0 mb   3
 3
  3 ,
(a  b ) (a  b ) (a  b )
0 2 2 2 2 2 2 2 2 2

де M  2 a 0 .
Знак мінус перед дробом вказує на те, що сила, яка діє на матеріальну точку,
напрямлена вниз, в протилежному напрямку осі аплікат.

Приклади для самостійної роботи.

1. Записати криволінійний інтеграл першого роду від функції f  x, y  по дузі AB ,
яку задано рівнянням у полярній системі координат    ( ),      у
вигляді визначеного інтеграла по  .

Відповідь.  f  x, y  dl   f   cos ,  sin  
AB
 2  (  )2 d .

2. Знайти криволінійний інтеграл 

C
x 2  y 2 ds , де C  коло x 2  y 2  ax . Відп.
2
2a .
3. Знайти криволінійний інтеграл  y ds ,
C
де C  дуга лемніскати

x 2
y 
2 2
 a ( x  y ) . Відп. 2a (2  2) .
2 2 2 2

 4 4
 2 2 2
4. Знайти криволінійний інтеграл   x 3  y 3 ds , де C  дуга астроїди x 3  y 3  a 3
C 
7
. Відп. 4a 3 .
5. Знайти довжину дуги просторової кривої L : x  3t , y  3t 2 , z  2t 3 від точки
O(0,0,0) до точки A(3,3,2) . Відп. 5
6. Знайти довжину дуги просторової кривої L : x  et cos t , y  et sin t , z  et при
0  t   . Відп. 3 .
7. Знайти криволінійний інтеграл  x  y 2  z 2 ds по гвинтовій лінії
2
L:
C

x  a cos t , y  a sin t, z  bt , 0  t  2 . Відп. 2   3a 2  4 2b2   a 2  b2 .

3
 7

8. Знайти масу дуги параболи y 2  2 px (0  x  p ) , якщо лінійна густина

2
матеріалу кривої у поточній точці M ( x, y) дорівнює  ( x, y)  y . Відп.
2 2
p (2 2  1) .
3
a a
9. Знайти масу дуги кривої x  at , y  t 2 , z  t 3 ; 0  t  1 , якщо лінійна густина
2 3
2y
матеріалу кривої у поточній точці M ( x, y) дорівнює  ( x, y )  .
a
10. Визначити координати центра мас дуги циклоїди
4
x  a(t  sin t ), y  a(1  cos t ), 0  t   . Відп. xC  yC  a .
3
 x
11. Визначити координати центра мас дуги однорідної кривої y  a  ch   ,
a
заданої на проміжку a  x  a . Відп. xC  0, yC  ? .
12. Знайти момент інерції однорідного кола x 2  y 2  R 2 відносно його діаметра.
Відп.  R 3 .
13. Знайти момент інерції однорідного кола відносно його дотичної.
14. Знайти полярний момент інерції однорідного кола відносно будь-якої його
точки.
15. Знайти координати центра мас однорідної дуги
2 1 1
x  et cos t , y  et sin t , z  et ,   t  0 . Відп. xC  , yC   , zC  .
5 5 2
16. Знайти моменти інерції відносно координатних осей одного витка гвинтової
h
лінії x  a cos t , y  a sin t , z  t , 0  t  2 .
2
 a2 h2 
Відп. I x  I y     4 2 a 2  h 2 ; I z  a 2 4 2 a 2  h 2 .
 2 3
17. Знайти проекції сили F на осі OX і OY гравітаційної взаємодії дуги
x2 y 2
матеріальної кривої 2  2  1 , ( x  0, y  0 ) і точкової маси m , розміщеної у
a b
початку координат O(0,0) . Лінійна густина матеріалу кривої задана у вигляді:
0
 ( x, y )  2 2
, вважати, що гравітаційна стала  також відома.
 bx   ay 
   
 a   b 
8
 КРИВОЛІНІЙНІ ІНТЕГРАЛИ-2022 (ОНОВЛЕНО)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6.

КРИВОЛІНІЙНІ ІНТЕГРАЛИ ДРУГОГО РОДУ (ПО КООРДИНАТАХ)

І. Представлення криволінійного інтеграла 2-го роду

за допомогою визначеного інтеграла у випадку плоскої кривої.

Нехай плоску криву AB задано параметричними рівняннями

x = x (t ) ; y = y (t ) ,   t   ,
де функції x = x ( t ) , y = y ( t ) на відрізку  ;   є неперервними разом зі своїми
похідними x  ( t ) , y  ( t ) , причому початковій точці A кривої відповідає параметр  , а
кінцевій точці B – параметр  . Крім того, припустимо, що задані деякі функції P ( x, y )
та Q ( x, y ) , які є визначеними і неперервними на зазначеній вище кривій AB . Тоді за
означенням криволінійного інтеграла 2-го роду отримаємо:


 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =   P ( x (t ) ; y (t ) ) x (t ) + Q ( x (t ) ; y (t ) ) y  (t ) dt .
AB
(1)

Якщо криву AB задано рівнянням y = y ( x ) , a  x  b , де функція y = y ( x ) є

неперервною разом зі своєю похідною y  ( x ) на відрізку  a , b  , то формула (1) набуває
вигляду
b

 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =   P ( x; y ( x ) ) + Q ( x; y ( x ) ) y  ( x ) dx .
AB a
(2)

Якщо ж криву AB задано рівнянням x = x ( y ) , c  y  d і функції x ( y ) , x  ( y ) є

неперервними на відрізку  c, d  , то
d

 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy =   P ( x ( y ) ; y )x ( y ) + Q ( x ( y ) ; y ) dy .
AB c
(3)

Розглянемо низку прикладів, в яких познайомимося з технікою інтегрування

криволінійного інтеграла другого роду (випадок плоскої кривої).
Приклад 1. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду  − xy 2 dx + x 2 ydy , де крива
L

 
L :  x = cos t ; y = sin t ;0  t   .
 2
Розв’язання. Спочатку знайдемо диференціали dx та dy :
sin t  dt cos t  dt
dx = − , dy = .
2 cos t 2 sin t
Тепер за формулою (1) обчислимо заданий криволінійний інтеграл 2-го роду:
 2


2 cos t sin t  
 − xy 2
dx + x 2
ydy =   cos t  sin t  + sin t  cos t   dt = .
L 0 2 sin t 2 cos t  4
Приклад 2. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду  ( x − y )dx + xydy , де 2 2

AB

лінія AB − це відрізок прямої від точки A(1;1) до точки B(3,4) .

Розв’язання. Спочатку знайдемо рівняння прямої, якій належить відрізок AB :
x −1 y −1 3 3 1 3
AB : =  y − 1 = ( x − 1)  y = x −  dy = dx .
3 −1 4 −1 2 2 2 2
Тепер перетворимо заданий криволінійний інтеграл 2-го роду на звичайний
визначений інтеграл:
3
 2 (3 x − 1) 2 
3
3x − 1 3   x 3 (3 x − 1)3  3  x 3 x 2   67
J =   x −  + x  dx =  −  +  −  = .
1  4  2 2   3 36  2  2 4  1 6
dy dx
Приклад 3. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду  − , де L − перша
L x y
 
чверть кола L :  x = R cos t; y = R sin t; 0  t   , яку проходять проти годинникової
 2
стрілки.
Розв’язання. Перетворимо заданий криволінійний інтеграл 2-го роду на звичайний
визначений інтеграл:
 
dy dx  R cos t R( − sin t ) 
2 2

 − =  −  dt = 2  dt =  .
L x y 0  R cos t R sin t  0

ІІ. Обчислення криволінійного інтеграла другого роду

для випадку просторової кривої.

Нехай функції P ( x, y, z ) , Q ( x, y, z ) , R ( x, y, z ) визначені і неперервні на

просторовій кривій AB , яку задано параметричними рівняннями
x = x ( t ) , y = y ( t ) , z = z ( t ) , t   ,   , де функції x ( t ) , y ( t ) , z ( t ) та їх похідні
x ( t ) , y  ( t ) , z  ( t ) неперервні на відрізку  ,   . Тоді існує криволінійний інтеграл

 P ( x, y, z ) dx + Q ( x, y, z ) dy + R ( x, y, z ) dz,
AB

який обчислюється за формулою:



 P ( x, y, z ) dx + Q ( x, y, z ) dy + R ( x, y, z ) dz =   P ( x (t ) ; y (t ) ; z (t ) ) x (t ) +
AB

+ Q ( x ( t ) ; y ( t ) ; z ( t ) ) y  ( t ) + R ( x ( t ) ; y ( t ) ; z ( t ) ) z  ( t ) dt . (4)
Зауваження 1. Отримані формули (1) – (4) доводять, що для обчислення
криволінійних інтегралів другого роду використовується звичайний визначений
 3

інтеграл. Отже, криволінійний інтеграл другого роду має властивості, аналогічні

властивостям визначеного інтеграла.
Зауваження 2. Криволінійний інтеграл другого роду залежить від напряму шляху
інтегрування і при зміні цього напряму змінює свій знак на протилежний:
 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy = −  P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy .
AB BA

Ця властивість криволінійного інтеграла другого роду цілком відповідає його

фізичному змісту: це є робота силового поля вздовж певного шляху і при зміні
напрямку руху по кривій ця робота змінює знак на протилежний.
Введемо поняття і дамо означення контурних інтегралів.
Означення. Контурним інтегралом називається криволінійний інтеграл другого
роду по замкненому контуру, тобто по такому контуру інтегрування, в якому
початкова та кінцева точки збігаються без самоперетину.
Для замкненого контуру існує лише два напрями обходу: проти годинникової
стрілки (додатна орієнтація контуру) та за стрілкою годинника (від’ємна орієнтація
контуру).
Означення. Контур L вважається додатно орієнтованим, якщо при його
проходженні область D , обмежена цим контуром, залишається ліворуч.
Криволінійний інтеграл другого роду вздовж додатно орієнтованого контуру L
позначають так:
 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy . (5)
L

Приклад 4. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду по просторовій лінії AB :

xdx + ydy + zdz
AB x 2 + y 2 + z 2 − x − y + 2 z , .
де AB − відрізок прямої, що з’єднує точки A(1,1,1) та B(4,4,4) .
Розв’язання. Перетворимо заданий криволінійний інтеграл 2-го роду на
визначений інтеграл. Для цього параметризуємо лінію інтегрування:
 x = 3t + 1; dx = 3dt;
x −1 y −1 z −1  
AB : = = = t   y = 3t + 1;  dy = 3dt; .
3 3 3  z = 3t + 1. dz = 3dt.
 
Підставимо параметризовані змінні у підінтегральну функцію:
xdx + ydy + zdz 3  (3t + 1)3dt
1 1

AB x 2 + y 2 + z 2 − x − y + 2 z = 0 3  (3t + 1) = 3 3 0 dt = 3 3 .
Приклад 5*. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду по просторовій лінії L :
 y dx + z dy + x dz ,
2 2 2

де L − лінія перетину сфери x + y 2 + z 2 = R 2 і циліндра x 2 + y 2 = Rx, ( R  0, z  0) ,

2

причому обхід здійснюється проти годинникової стрілки, якщо на контур L дивитися з

початку координат.
 4

Розв’язання. Параметризуємо контур L , скориставшись циліндричною системою

координат. Залежність між z та x описуються рівнянням (тут врахували умову z  0 ):
Rx + z 2 = R2  z = R2 − Rx .
Запишемо рівняння для змінної x через обраний параметр  :
x 2 + y 2 = Rx   = R cos  x = R cos2  .
Змінна z через параметр  набуває вигляду:
L : z = R 2 − Rx  z = R 2 − R   cos   z = R 2 − R  R  cos  cos   z = R sin  .
Доєднаємо змінну y , представлену через параметр  :
y =  sin   y = R cos sin  .
Отже, параметричні рівняння контуру L мають вигляд:
 x = R cos2  ;

L :  y = R sin  cos  ; :.
 z = R sin  .

Перейдемо до побудови визначеного інтеграла. Межі інтегрування: Н =  ; В = 0
.(Перевірте самостійно!). Підставимо отримані параметричні рівняння в інтеграл:
0
3  1 3   3
L y dx + z dy + x dz = R   cos  + sin   cos 2 − 4 sin 2 d = 4 R .
2 2 2 5 2

ІІІ. Формула Гріна.

Формула Гріна встановлює зв’язок між криволінійним інтегралом по границі L

області D та подвійним інтегралом по цій області D (і навпаки). Формула Гріна є
дуже важливою в математиці і вона широко застосовується в математичному аналізі.
Розглянемо правильну область D , контур L якої обмежений гладкими чи
кусково-гладкими кривими.
Теорема. Нехай D – деяка правильна область, обмежена замкненим контуром L
P Q
, і функції P ( x, y ) , Q ( x, y ) неперервні разом зі своїми частинними похідними ,
y x
в цій області. Тоді має місце формула Гріна
 Q P 
  − dxdy =  P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy .
y 
(6)
D  x L

Зауваження 1. В процесі доведення цієї Теореми припускалося, що область D є

правильною. Проте формула Гріна буде справедливою і для довільної області, яку
можна розбити на скінченне число правильних підобластей.
Зауваження 2. Формулу Гріна було доведено для областей при умові, що вони були
правильними в тому чи іншому напрямках. Очевидно, що до таких областей належать
всі багатокутні фігури. За допомогою апроксимації криволінійних областей
багатокутниками неважко пересвідчитись в тому, що формула Гріна залишається
 5

справедливою і для будь-якої області, обмеженої скінченним числом кусково-гладких

ліній.
Зауваження 3. Формулу Гріна можна використати для обчислення площ плоских
фігур. Якщо в (5) підставити P = − y , Q = 0 , то отримаємо формулу
S = −  ydx . (7)
L

якщо P = 0, Q = x – то формулу
S =  xdy . (8)
L

І взагалі, за допомогою формули Гріна можна дістати нескінченну кількість

формул для обчислення площі області D . Для цього достатньо покласти замість P і
Q P
Q будь-які функції, які задовольняють умову: −  1.
x y
Розглянемо приклади на техніку застосування формули Гріна.
Приклад 1. Обчислити криволінійний інтеграл за формулою Гріна:
I =  ( 3x + 2 y ) dx − ( 4 x + 3 y ) dy , де L : x 2 + y 2 = R 2 . 
L
P Q
Розв’язання. Маємо: P = 3x + 2 y, Q = −4 x − 3 y, = 2, = −4; підставимо ці
y x
вирази у формулу Гріна:
 Q P 
I =   −  dxdy = −6 dxdy = −6S D = −6 R 2 .
D
x y  D
Приклад 2. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду, використовуючи
формулу Гріна:  − x 2 ydx + x 2 ydy , де L − .коло y 2 + x 2 = R2 , яке проходять проти
L

годинникової стрілки.
Розв’язання. За формулою (6) маємо:
полярна система
 − x ydx + xy dy =  ( y + x )dxdy = =.
2 2 2 2

L D координат
4  R4
R
2 R
=     d  d =  d   d  = 2
2 3
= .
 0 0 4 0 2
Приклад 3. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду, використовуючи
формулу Гріна:  [ x + ln( x 2 + y 2 )]dx + y ln( x 2 + y 2 )dy , де L − .коло y 2 + x 2 = 2 y , яке
L

проходять в додатному напрямку.

Розв’язання. За формулою (6) маємо:
2 y ( x − 1) полярна система
 [ x + ln( x + y )]dx + y ln( x + y )dy =  dxdy = =.
2 2 2 2

L D x +y
2 2
координат
2  sin  (  cos  − 1)  2sin 
=   d  d =  d  2sin  (  cos  − 1)d  = −2 .
 2 0 0
 6

Приклад 4. Обчислити криволінійний інтеграл 2-го роду, використовуючи

формулу Гріна:  ( xy + x + y )dx + ( xy + x − y )dy , де L − .коло x 2 + y 2 = ax , яке проходять
L

в додатному напрямку.
Розв’язання. За формулою (6) маємо:
полярна система
 ( xy + x + y )dx + ( xy + x − y )dy =  ( y − x )dxdy = =.
L D координат

2 a cos 
=   (sin  − cos  )  d  d =  (sin  − cos  )d   2 d  = .
  0
−
2
 
a 3 2 a 2  a33

=  (sin  − cos  ) cos  d = −  cos  d = −

3 4
.
3 − 3− 8
2 2

ІV. НЕОБХІДНА І ДОСТАТНЯ УМОВА НЕЗАЛЕЖНОСТІ

КРИВОЛІНІНЙНОГО ІНТЕГРАЛА ВІД ФОРМИ КОНТУРУ ІНТЕГРУВАННЯ.

Нехай функції P ( x, y ) , Q ( x, y ) є неперервними разом зі своїми частинними

P Q
похідними , в однозв’язній області D і нехай контур інтегрування L повністю
y x
міститься в цій області. Тоді необхідною і достатньою умовою незалежності
величини криволінійного інтеграла (5) від форми контуру інтегрування L є виконання
такої тотожності в області D :
P Q
 . (9)
y x
При виконанні вказаних умов (9) криволінійний інтеграл обчислений вздовж
довільного замкненого контуру K , що міститься в області D , дорівнює нулю:
 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy = 0 .
K

Для обчислення інтеграла, що не залежить від контуру інтегрування,

( x1 ; y1 )

 P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy .
( x0 ; y0 )

потрібно обрати як найкращий шлях інтегрування ламану, що з’єднує точки ( x0 , y0 ) та

( x1 , y1 ) , ланки якої є паралельними координатним осям OX і OY .
Підінтегральний вираз P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy за вказаних вище умов (9) є повним
диференціалом деякої однозначної функції U ( x, y ) , тобто
dU ( x, y ) = P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy .
Функцію U ( x, y ) називають первісною і її можна знайти за такими формулами:
x y
U ( x, y ) =  P ( x, y0 ) dx +  Q ( x, y ) dy + C . (10)
x0 y0
 7

y x
U ( x, y ) =  Q ( x0 , y ) dy +  P ( x, y ) dx + C . (11)
y0 x0

Приклад 1. Знайти первісну U ( x, y ) , якщо

1 1 2 x 
dU ( x, y) =  +  dx +  − 2  dy .
x y y y 
Розв’язання. Маємо:
1 1  2 x  P Q 1
P ( x, y ) =  +  , Q ( x, y ) =  − 2  ,  =− 2 .
x y  y y  y x y
Отже, необхідна і достатня умова незалежності величини криволінійного
інтеграла (5) від форми контуру інтегрування L виконується. Тому можемо обрати
найпростіший шлях інтегрування – ламану, ланки якої є паралельними координатним
осям OX і OY . Проте тут початкову точку у початку координат вибрати неможливо,
оскільки в цій точці функції P ( x, y ) , Q ( x, y ) не визначені. Отже, за початкову точку
обираємо, наприклад, точку A0 (1,1) . Тоді дістанемо:
2 x 
y
1 
x
x x
U ( x, y ) =   + 1dx +   − 2 dy = ln x + x − 1 + 2ln y + − x + C = ln( xy 2 ) + + C .
1
x  1
y y  y y
. Приклад 2*. Підібрати число n так, щоб вираз
( x − y )dx + ( x + y )dy
( x 2 + y 2 )n
був би повним диференціалом і знайти відповідну первісну.
( x − y)
Розв’язання. Перевіримо умову (9). В нашому випадку P( x, y ) = 2 і
( x + y 2 )n
( x + y)
Q ( x, y ) = 2 . Отже, запишемо:
( x + y 2 )n
2 yn( x − y )
 −1 −
 x− y  −( x + y ) − 2 yn( x − y )( x + y )
2 2 n 2 2 n −1
x2 + y2
Py =  2 2 n 
= = ,
(x + y )  y ( x 2 + y 2 )2 n ( x 2 + y 2 )n
2 xn( x + y )
 1−
 x+ y  ( x + y ) − 2 xn( x + y )( x + y )
2 2 n 2 2 n −1
x2 + y2
. Qx =  2 2 n 
= =
 ( x + y ) x ( x 2
+ y 2 2n
) ( x 2 + y 2 )n
Таким чином, має виконуватися тотожність:
2 yn( x − y ) 2 xn( x + y )  2 x( x + y ) 2 y ( x − y ) 
−1 −  1− n 2 − 2 2 
 2 .
x +y
2 2
x +y
2 2
 x + y 2
x + y 
 2x2 + 2 y2 
n 2 2 
 2  n = 1.
 x + y 
Тепер знайдемо первісну U ( x, y ) . За початкову виберемо точку A0 (1,0) :
 8

 x+ y 
x y
1  y 1
U ( x, y ) =   dx +   2 dy = ln x + arctg   + ln( x + y ) − ln x + C = .
2 2

1
x 0
x +y 2
x 2
 y 1
= arctg   + ln( x 2 + y 2 ) + C .
x 2

V. Застосування криволінійного інтеграла другого роду.

А. Геометрія. Обчислення площ плоских фігур. Нехай на площині XOY задано

правильну в напрямку осі OY область D : D = a  x  b; y1 ( x )  y  y2 ( x ).
Отже, площу S правильної області D , обмеженої замкненою кривою L , можна
знайти за формулою:
S = −  ydx . (12)
L

При цьому контур L обходиться у напрямку проти годинникової стрілки.

Площу S цієї ж правильної області D можна обчислити за іншою формулою
(доведіть!)
S =  xdy . (13)
L

Із формул (12) та (13) дістанемо ще одну формулу для знаходження площі S :

1
S =  xdy − ydx . (14)
2L
Б. Фізика. Обчислення роботи змінної сили F = P ( x, y ) i + Q ( x, y ) j .
Нехай змінною силою (силовим полем) F = P ( x, y ) i + Q ( x, y ) j виконується
робота A при переміщенні матеріальної точки вздовж кривої L , причому функції
P ( x, y ) та Q ( x, y ) неперервні на кривій L . Тоді, як відомо (див. попередній параграф),
робота A змінної сили F обчислюється за формулою:
A =  P ( x, y ) dx + Q ( x, y ) dy . (15)
L

Приклад 1. Знайти площу області, обмеженої еліпсом x = a cos t , y = b sin t .

Розв’язання. За формулою (14) маємо:
1 1 2 ab 2
S =  xdy − ydx =  ( a cos t  b cos t + b sin t  a sin t ) dt =  dt =  ab .
2L 20 2 0

Приклад 2. Обчислити площу області, обмеженої астроїдою: x = a cos3 t , y = a sin 3 t

.
Розв’язання. Застосуємо симетричну формулу (14), в результаті дістанемо:
1 3 2 3 2 3
S =  xdy − ydx = a 2  sin 2 t cos 2 t (sin 2 t + cos 2 t )dt = a 2  sin 2 2tdt =  a 2
2L 2 0 8 0 8
 9

Приклад 3. Обчислити площу чотирикутника з вершинами A ( 6;1) , B ( 4;5) , C (1;6 )

, D ( −1;1) .
Розв’язання. Скористаємося формулою (12). Для цього знайдемо рівняння ліній,
які з’єднують точки A і B , B і C , C і D , D і A відповідно. Отже, маємо:
x − 6 y −1
AB : =  y = −2 x + 13 .
4 − 6 5 −1
x −4 y −5 1 19
BC : =  y=− x+ .
1− 4 6 − 5 3 3
x −1 y − 6 5 7
CD : =  y= x+ .
−1 − 1 1 − 6 2 2
DA : y = 1.
.Тепер побудуємо відповідний визначений інтеграл, що замінить контурний
інтеграл:
4 1
 1 19  −1
5 7 1
 45
S = −  ydx = −   ( −2 x + 13)dx +   − x +  dx +   x +  dx +  dx  = (кв.од.)
L  6 4  3 3  1  2 2  − 1  2
Приклад 4 . Обчислити площу фігури, яка обмежена кривою x3 + y 3 = x 2 + y 2 та
*

координатними осями.
1 + t2
Розв’язання. Параметризуємо криву у такий спосіб: y = tx  x = . Таким
1 + t3
чином, задана крива в параметричній формі має вигляд:
 1 + t2
 x = 1 + t 3 ;
 .
y = t 1 + t 2

.
 1 + t3
Для обчислення площі фігури скористаємося формулою (12) та знайдемо
диференціал змінної x :
2t (1 + t 3 ) − 3t 2 (1 + t 2 ) 2t − 3t 2 − t 4
dx = dt  dx = dt .
(1 + t 3 )2 (1 + t 3 )2
Далі запишемо та обчислимо визначений інтеграл, в якому межі інтегрування
наступні: 0  t   . Інтегрування невласного інтеграла виконайте самостійно.

(1 + t 2 )  (t 3 + 3t − 2) 1 4 3
S =  t2  dt = + (кв. од.)
0 (1 + t ) 3 3
3 27
Для СРС. 1). Намалюйте цю криву і поясніть результат, адже крива не є замкнутою
лінією.
2). Запропонуйте іншу параметризацію кривої в цій задачі.
Приклад 5. Знайти роботу A змінної сили F = xyi + ( x + y ) j при переміщенні
матеріальної точки по двох шляхах:
а) по відрізку прямої y = x із точки O ( 0;0 ) в точку B (1;1) ;
 10

б) по дузі кривої y = x 2 із точки O ( 0;0 ) в точку B (1;1) .

Розв’язання. За формулою (15) для п. а) маємо:
A =  xydx + ( x + y ) dy =  x 2dx + 2 xdx =  ( x 2 + 2 x ) dx = .
1 1
4
OB 0 0 3
Для п. б) знаходимо відповідно:
A =  xydx + ( x + y ) dy =  ( x3 + 2 x( x + x 2 ) ) dx =  ( 3x 3 + 2 x 2 ) dx =
1 1
17
.
OB 0 0 12
x + 2y y
Приклад 6. Показати, що робота A вектор-сили F = i+ j при
( x + y) 2
( x + y )2
переміщенні матеріальної точки з точки A(1,1) площини OXY в точку B(3,1) не
залежить від форми кривої, що сполучає ці точки. Знайти роботу A.
Розв’язання. Перевіримо, чи виконується умова (9):
P Q
 .
y x
В нашому випадку маємо:
x + 2y y
P ( x, y ) = ; Q ( x , y ) = .
( x + y )2 ( x + y )2
Обчислимо частинні похідні:
 x + 2 y  2( x + y ) 2 − 2( x + 2 y )( x + y ) −2 y

Py =  2 
= = .
 ( x + y)  y ( x + y )4 ( x + y )3

 y  2 y( x + y ) 2y
Qx =  2 
=− =− .
 ( x + y ) x ( x + y ) 4
( x + y ) 3

Отже, ми показали, що умова (9) виконується, тому робота A не залежить від форми
кривої, що сполучає задані точки. Оберемо найпростіший шлях інтегрування – відрізок
прямої AB , що сполучає ці точки. Отже, маємо:
x + 2y y AB : y = 1; dy = 0; 3 x + 2
A=  dx + dy = = dx = .
AB ( x + y )
2
( x + y )2 1 x  3 1 ( x + 1)
2

3
 1  1
 ln( x + 1) −  = ln 2 + (дж).
 x +1 1 4
Приклад 6. Знайти криволінійний інтеграл 2-го роду
J =  ( y − sin y ) dx + ( x − x cos y ) dy , де BnA - крива y = x − x , яку проходять в
2 2 2 4

BnA

напрямку від точки B (1,0) до точки A(0,0) . (Рис.1).

Довідка. Доповнити шлях BnA відрізком осі OX до замкненого контуру.
 2
Відповідь. J = − .
8 15
 11

0.6
0.4

y ( x) 0.2
0
y1( x)
− 0.2
− 0.4
− 0.6
−1 − 0.5 0 0.5 1
x

Рис.1
Приклад 7. Знайти площу фігури, обмеженої кривою ( x 2 + y 2 )3 = a 2 ( x 4 + y 4 ) (Рис.2)
Довідка. Параметризацію можна виконати за допомогою полярної системи
координат:  ( ) = а cos 4  + sin 4  . Тоді параметричні рівняння кривої набувають
вигляду:

 x( ) =  ( )cos  = а cos  + sin   cos 
4 4


 y ( ) =  ( )sin  = а cos  + sin   sin 
 4 4

0.5

y ( t) 0

− 0.5

−1
−1 − 0.5 0 0.5 1
x( t )

Рис.2
ПРИКЛАДИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
І. Обчислити криволінійні інтеграли 2-го роду вздовж заданих ліній.

y 2 dx − x 2dy
Приклад 1.  , де верхня половина кола x 2 + y 2 = a 2 від точки ( a ,0) до
L
x +y
2 2

точки ( − a,0) .
 12

x 2 dy − y 2 dx
Приклад 2.  5 5 , де чверть астроїди  x = R cos t , y = R sin t
3 3
від точки
x +y
3 3
L

( R,0) до точки (0, R ) .

Приклад 3.  4 x sin ydx + y cos 2 2 xdy , де OA − відрізок прямої між точками O (0,0)
2

OA

та A(3,6) .
Приклад 4.  (2a − y )dx + ( y − a)dy , де L − перша арка циклоїди
L

 x = a(t − sin t ), y = a(1 − cos t ) , (0  t  2 ) .

Приклад 5.  ydx + zdy + xdz , де а).
L
L − відрізок прямої між точками O (0,0,0) та

C (a, a, a) ; б). OABC − ламана, що сполучає точки O (0,0,0) , A( a,0,0) , B (a, a,0) і C .

ІІ. Техніка застосування формули Гріна.

Приклад 6. Довести, що
 P Q 
1).   + dxdy =  Pdy − Qdx .
D 
x y  L

 P Q 
2).   x + y dxdy =  [ P cos( x, n) + Q sin( x, n)]dl .
D L

 P Q 
3).   Q x + P x dxdy =  PQdy .
D L

 P Q 
4). D  y y dxdy = − L PQdx .
Q + P

5).   ( y )dx + [ x ( y ) + x3 ]dy = 3I OY ,

L

де функції P = P ( x, y ) , Q = Q ( x, y ) є неперервними разом зі своїми частинними

P Q
похідними , в однозв’язній області D , а замкнений контур інтегрування L є
y x
гладким і охоплює область D ; n − напрям зовнішньої нормалі до кривої L ; x, n − кут
між додатним напрямком осі і нормаллю n ; I OY − момент інерції області D відносно
осі OY .

ІІІ. Незалежність величини криволінійного інтеграла другого роду

від форми контуру інтегрування.

Довести, що задані інтеграли не залежать від шляху інтегрування та обчислити їх.

 13

(1,1)

Приклад 7. 
(0,0)
( x + y )(dx + dy ) .

xdx + ydy
(5,12)

Приклад 8. 
(3,4)
x2 + y 2
.

2 xdx y 2 − 3 x 2
(1,2)

Приклад 9.  3
+ 4
dy .
(0,1)
y y
(2, )
 y2 y  y y y
Приклад 10.  1 − 2 cos dx +  sin + cos  dy .
(1, ) 
x x  x x x
(1,1)    
x y
Приклад 11.   + y dx +  + x  dy .
 x2 + y 2
(0,1) 
  x2 + y 2 
  
xdx + ydy + zdz
(2,4,5)

Приклад 12.  .
(0,0,0) x 2
+ y 2
+ z 2

xzdy + xydz − yzdx

(5,3,1)

Приклад 13. 
(7,2,3)
( x − yz ) 2
.

ІІІ. Обчислити площі фігур за допомогою криволінійного інтеграла.

a2
Приклад 14. Фігура обмежена параболою ( x + y ) = ax, a  0 і віссю OX .Відп.
2

6
2
3a
Приклад 15. Фігура обмежена петлею кривої x3 + y 3 = 3axy, a  0 . Відп. .
2
2
Приклад 16. Фігура обмежена петлею кривої x3 + y 3 = 2 xy . Відп. .
3
4
Приклад 17. Фігура обмежена кривою y 2 = x 2 − x 4 . Відп. .
3
1
Приклад 18. Фігура обмежена петлею кривої ( x + y )3 = xy . Відп. .
60
1
Приклад 19. Фігура обмежена петлею кривої ( x + y ) 4 = x 2 y . Відп. .
210
1
Приклад 20. Фігура обмежена петлею кривої ( x + y )5 = x 2 y 2 . Відп. .
1260
3 a 2
Приклад 21. Фігура обмежена кривою ( x 2 + y 2 )3 = a 2 ( x 4 + y 4 ) Відп. .
4
Приклад 22. Фігура обмежена петлею кривої
2 n+1 2 n+1 n n
 x  y  x  y abc 2
  +   = c     ,(a  0, b  0, c  0, n  0) . Відп. 2(2n + 1) .
a b a b
 14

Обчислення роботи змінної вектор-сили F .

Приклад 23. Обчислити роботу вектор-сили F = xyi + ( x + y ) j при переміщенні

матеріальної точки із початку координат O (0,0) в точку A(1,1) вздовж параболи y = x 2 .
Приклад 24. Обчислити роботу вектор-сили F = x2i − j − zyk при переміщенні
матеріальної точки з точки простору A(1, −1,2) в точку B (2,0,3) вздовж відрізка AB .
Приклад 25. Сила за величиною обернено пропорційна відстані точки її
прикладання від площини OXY (коефіцієнт пропорційності k ) і напрямлена до початку
координат. Обчислити роботу цієї вектор-сили при переміщенні матеріальної точки
вздовж прямої x = at , y = bt , z = ct від точки M (a, b, c) до точки N (2a,2b,2c) .
Розв'язання. За умовою вектор-функція F набуває такого вигляду:
k r
F =−  ,
z r
де r − радіус-вектор, який проведено з початку координат O (0,0,0) у поточну точку
C ( x, y, z ) простору, в якій знаходиться матеріальна точка.
Запишемо вектор-функцію F в розгорнутому вигляді:
k x y z 
F =−  2 ; ; .
z  x + y 2 + z 2 x 2 + y 2 + z 2 x 2 + y 2 + z 2 
Тепер запишемо формулу для роботи, використавши задану в умові
параметризацію шляху переміщення точки від точки M (a, b, c) до точки N (2a,2b,2c) :
2
k  a 2t b 2t c 2t 
 =  F  ds = −   + +  dt = .
1 ct  t a + b + c t a 2 + b2 + c 2 t a 2 + b2 + c 2 
2 2 2
MN

k a 2 + b 2 + c 2 2 dt k a2 + b2 + c2
=−  =−  ln 2 .
c 1 t c
k a 2 + b2 + c2
Відп. A = − ln 2 .
c
Приклад 26. Сила за величиною обернено пропорційна відстані точки її
прикладання від осі OZ (коефіцієнт пропорційності k ), є перпендикулярною до цієї осі
і напрямлена до неї. Обчислити роботу цієї вектор-сили при переміщенні матеріальної
точки по колу x = cos t , y = 1 , z = sin t від точки A(1,1,0) до точки B(0,1,1) . Відп.
k
A = ln 2 .
2
k
Приклад 26. Знайти роботу сили тяжіння F = 2 , яка діє на одиничну масу ( m = 1
r
), коли вона переміщується із точки простору A(2,1,2) у точку B (4, 4,7) ; тут позначено
r = x 2 + y 2 + z 2 , k = const .
 15

Довідка. Вектор сили F напрямлений від матеріальної точки до центру маси, яка
притягує до себе матеріальну точку, тому його слід вибрати за початок координат.
 
 x y z 
F = −k  3 ; 3 ; 3 .

( ) (
 x2 + y 2 + z 2
 ) (
x2 + y 2 + z 2 )
x2 + y 2 + z 2 

Тут знак мінус вказує на те, що напрям дії сили F є протилежним напряму радіуса-
вектора r = ( x, y, z ) матеріальної точки.
 ДОДАТКОВІ ЗАДАЧІ ПО КРИВОЛІНІЙНИХ
ІНТЕГРАЛАХ ПЕРШОГО РОДУ

1. Обчислити J =  ( x − y )ds , де L − коло x 2 + y 2 = 2 x . Відповідь: 2 .

L

2. Обчислити J =  ( x + y )ds , де L− четверта частина кола

L

x 2
+ y 2 + z 2 = R2 ; y = x , що лежить у першому октанті. Відповідь: 2R 2 .
3. Знайти масу необмеженої просторової кривої x = et cos t; y = et sin t; z = et 
від точки t = 0 до точки t →  , якщо лінійна густина дуги кривої обернено
пропорційна квадрату полярного радіуса і в точці (1,0,1) дорівнює 1.
Відповідь: 3 .
4. Знайти площу частини поверхні циліндра x2 + y 2 = Rx , яка міститься в
середині сфери x2 + y 2 + z 2 = R2  . Відповідь: 4R2 .
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ НА ТЕМУ
«КРИВОЛІНІЙНІ ІНТЕГРАЛИ 2-ГО РОДУ» - 18.10.2023

ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМУЛИ ГРІНА

xdy − ydx
1. Обчислити контурний інтеграл  x + 4y
2 2 
, де контур C : x 2 + y 2 = 1  обходять в
C

додатному напрямку. Відповідь.  .

xdx + ydy
M2

2. Обчислити інтеграл 
M1 x2 + y 2
, де точки M 1 , M 2 лежать на концентричних колах з

центрами у початку координат і радіусами R1 , R2 відповідно (початок координат не

лежить на контурі інтегрування). Відповідь. R2 − R1 .
( x + y )dx + ( y − x)dy
3. Обчислити контурний інтеграл  x2 + y 2
 
, де контур C : x 2 + y 2 = R2 обходять
C

в додатному напрямку. Відповідь. −2 .

4. Обчислити інтеграл J =  ( y 2 − z 2 )dx + 2 yzdy − x 2 dz , де контур C : x = t; y = t 2 ; z = t 3
L
1
проходять в напрямку зростання параметра t : 0  t  1 . Відповідь. J = .
35
5. За допомогою криволінійного інтеграла 2-го роду обчислити площу S області D ,
1
обмеженої петлею кривої: ( x + y ) 4 = x 2 y . Відповідь. S = .
210
6. За допомогою криволінійного інтеграла 2-го роду обчислити площу S області D ,
3
обмеженої петлею кривої: x3 + y 3 = 3xy (лист Декарта). Відповідь. S = .
2
7. Довести, що інтеграл   ( y)dx + [ x   ( y) + x ]dy дорівнює потроєному моменту інерції
3

однорідної плоскої фігури, обмеженої контуром C , відносно осі ординат.

8. Довести, що інтеграл   ( x)dx + ( y)dy , обчислений вздовж замкненого контуру C ,
C

дорівнює нулю незалежно від вигляду диференційовних функцій, які входять в умову.
9. Довести, що інтеграл  ( ydx + xdy )   ( x  y ) , обчислений вздовж замкненого контуру C ,
C

дорівнює нулю незалежно від вигляду диференційовних функцій, які входять в умову.
 y   xdy − ydx 
10.Довести, що інтеграл    x  
C
x2 
, обчислений вздовж замкненого контуру C ,

дорівнює нулю незалежно від вигляду диференційовних функцій, які входять в умову.
11.Довести, що інтеграл  [ f ( x + y ) + f ( x − y )]dx + [ f ( x + y ) − f ( x − y )]dy , обчислений вздовж
C

замкненого контуру C , дорівнює нулю незалежно від вигляду диференційовних

функцій, які входять в умову.
12. Довести, що інтеграл  f ( x 2 + y 2 + z 2 )  ( xdx + ydy + zdz ) , обчислений вздовж замкненого
C

контуру C , дорівнює нулю незалежно від вигляду диференційовних функцій, які

входять в умову.
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ЗАКЛЮЧНОГО ЗАНЯТТЯ
ПО ТЕМІ «КРИВОЛІНІЙНІ ІНТЕГРАЛИ»-24.10.2023

 
1, 
 2
1. Обчислити 
(0,0)
e x  (cos ydx − sin ydy ) . Відп. -1.

2. Знайти криволінійний інтеграл  f (x + y 2 )  ( xdx + ydy) вздовж кусково-гладкого

2

замкненого контуру C , якщо f (u) - диференційовна функція. Відп. Нуль.

 x2 y 2 
3. За формулою Гріна обчислити: C ( x + y )  dx + ( y − x ) dy , якщо C :  2 + 2 = 1 .
a b 
Відп. −2 ab .
4. Знайти криволінійний інтеграл  e [(1 − cos y)dx + (sin y − y)dy] , якщо
x

C

1− e
C : 0  x   ;0  y  sin x . Відп.
.
5
5. Знайти величину інтеграла J =  [ x cos(n; x) + y cos(n; y )]dl , де C - гладка замкнена
C

крива, що обмежує область з площею S , і n - одиничний вектор зовнішньої

нормалі до контуру C . Відп. 2S .
1
6. Знайти lim
 ( S )→0 S  (F
C
n ) dl , де S - площа області, обмеженої контуром C , який

охоплює точку (0,0) ,  (S ) - діаметр області S , n - одиничний вектор зовнішньої

нормалі до контуру C і F ( X , Y ) - вектор, неперервно диференційовний на
множині S + C . Відп. X x (0,0) + Yy(0,0) .
7. Знайти площу області, обмеженої лініями: параболою ( x + y ) 2 = 6 x і віссю OX .
Відп. 6 .

Ремарка до задачі №26 з Практичного заняття №6 (Криволінійний

інтеграл).
Силу треба записати так:
 x y 
F ( x, y) = −k  2 ; 2 ;0  .
x +y x +y
2 2

Після цього обчислимо роботу цієї вектор-сили при переміщенні матеріальної
точки з точки (1,1,0) в точку (0,1,1) :
 x 
(0,1,1)

A = −k   2
x +y 2
i+ 2
y
x +y 2 (
j + 0  k   idx + jdy + kdz = )
(1,1,0)  
xdx + ydy
(0,1,1)
k k

(0,1,1)
= −k = − ln( x 2 + y 2 ) = ln 2 .
(1,1,0)
x +y
2 2
2 (1,1,0) 2