МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ И НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НАФТОГАЗОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ,
ІНЖЕНЕРІЇ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ СЕРВІСУ
ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни ___________________________________________________
Тема роботи: "ЕКСПОЗИЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ В ОРГАНІЗАЦІЇ
ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ"

Студента (ки) __ курсу групи ____ _______________

(ім’я прізвище)

галузь знань ______________________________________

Спеціальність _________________________________
Освітньо-професійний ступінь ______________________
Керівник ______________________________________
Національна шкала _________________________

Члени комісії ______________

(підпис)

__
(підпис)

__________________
(підпис)

Одеса 2024 рік

 ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ
ЕКСКУРСІЙНИХ ПОСЛУГ
1.1. Сутність та класифікація екскурсійних послуг
1.2. Функції та принципи екскурсій
1.3. Сучасні умови екскурсійної справи в Україні.
1.4. Комунікаційні особливості експозиції на військову тематику
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕКСПОЗИЦІЇ В КОНТЕКСТІ
ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
2.1. Поняття та класифікація експозиції
2.2. Роль експозиції у формуванні екскурсійних маршрутів
2.3. Вплив експозиції на якість екскурсійного обслуговування
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКСПОЗИЦІЇ
3.1. Планування екскурсійних маршрутів з урахуванням експозиції
3.2. Використання інтерактивних форматів у сприйнятті експозиції
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП
Актуальність дослідження. Експозиція, як інструмент в організації
екскурсійного обслуговування, стає все більш актуальною в сучасному світі
туризму, де конкуренція на ринку послуг надзвичайно висока. Це засіб
привернення уваги, позиціонування і диференціації місцевого туристичного
продукту. Відповідно, дослідження її ролі та ефективності має важливе
значення для подальшого розвитку туризму та підвищення якості
обслуговування.
По-перше, експозиція сприяє залученню уваги відвідувачів та формує
їхні очікування. Вона дозволяє передати основні ідеї, тематику та
особливості місцевості або об'єкта, які пропонуються для відвідування. Чітко
організована та інформативна експозиція може викликати інтерес у туристів,
підвищити їхню мотивацію та збільшити кількість екскурсій.
По-друге, експозиція створює можливості для взаємодії та освіти. Вона
може бути не лише джерелом інформації, але й площиною для діалогу та
обміну думками між гостями та екскурсоводами. Вірно підібрана експозиція
може стимулювати обговорення, поглиблювати знання та розуміння
відвідувачів про предмет екскурсії.
По-третє, експозиція виступає як інструмент створення унікального
туристичного продукту. Це особливо важливо в умовах зростаючої
конкуренції на ринку туристичних послуг. Через ефективне використання
експозиції можна створити унікальний туристичний продукт, який приверне
увагу та залишить незабутнє враження у відвідувачів.
Нарешті, експозиція є інструментом збільшення прибутковості та
ефективності екскурсійного обслуговування. Вона може сприяти збільшенню
кількості туристів, підвищенню їхньої задоволеності та відтак збільшенню
прибутків від туристичної діяльності.
Отже, дослідження експозиції як інструменту в організації
екскурсійного обслуговування має велике значення для розвитку туристичної
галузі. Воно дозволить виявити оптимальні підходи до організації та
використання експозиції, щоб забезпечити максимальний ефект для туристів
і місцевих громад.
Об’єктом роботи є організація екскурсійного обслуговування.
Предметом дослідження є експозиція як складова частина організації
екскурсійного обслуговування.
Мета дослідження полягає у вивченні ефективності використання
експозиції як інструменту в організації екскурсійного обслуговування з
метою підвищення якості та привабливості туристичного продукту.
Для виконання вказаної мети були поставлені наступні завдання:
- розглянути сутність та класифікація екскурсійних послуг;
-дослідити функції та принципи екскурсій;
-проаналізувати сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної
справи в Україні;
-розглянути поняття та класифікацію експозиції;
-дослідити роль експозиції у формуванні екскурсійних маршрутів;
-охарактеризувати вплив експозиції на якість екскурсійного
обслуговування;
-проаналізувати планування екскурсійних маршрутів з урахуванням
експозиції;
-розглянути використання інтерактивних форматів у сприйнятті
експозиції.
Дослідження має практичне значення у покращенні якості та
ефективності екскурсійних програм, сприяючи залученню аудиторії та
збереженню культурної спадщини.
Методологічна база дослідження ґрунтується на сучасних методах
дослідження, що дозволяють систематизувати та аналізувати інформацію з
максимальною точністю та об'єктивністю. Для досягнення цієї мети
використано системно-аналітичний метод, який дозволив теоретично
узагальнити наукові концепції та розробки провідних вітчизняних і
зарубіжних вчених, що стосуються проблем екскурсійної діяльності.
 Для забезпечення послідовності дослідження використано методи
логічного узагальнення. Крім того, для вирішення конкретних завдань
використано такі методи, як статистичний аналіз, проблемно-орієнтовний
аналіз, компаративний аналіз, праксиметричний аналіз, а також методи
системного аналізу.
Статистичний аналіз дозволив оцінити числові показники та тенденції
в екскурсійній діяльності, а проблемно-орієнтовний аналіз допоміг
ідентифікувати ключові проблеми та визначити шляхи їх вирішення.
Компаративний аналіз дозволив порівняти різні підходи та практики у сфері
екскурсійного обслуговування. Праксиметричний аналіз використовувався
для вимірювання ефективності впроваджених заходів та методів. Нарешті,
метод системного аналізу допоміг розглянути експозицію як складову
частину системи екскурсійного обслуговування та визначити її взаємозв'язок
з іншими елементами цієї системи.
Такий комплексний підхід до дослідження дозволяє отримати більш
повне та об'єктивне розуміння ролі експозиції в організації екскурсійного
обслуговування та розробити рекомендації щодо його вдосконалення.
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ
ЕКСКУРСІЙНИХ ПОСЛУГ
1.1. Сутність та класифікація екскурсійних послуг
Екскурсія - це відмінна можливість відкрити перед собою неповторний
світ історії, культури та природи. Визначена Міждержавними стандартами як
одна з складових туристичних послуг, вона стала не лише засобом
відпочинку, але й шляхом до пізнання та спілкування.
Етимологічно слово "екскурсія" має коріння у латинському
"екскурсіо", що в перекладі означає "вибігання" або "поїздка". Українська
мова, як завжди, зуміла зберегти та відтворити власну унікальну
інтерпретацію цього слова, що здебільшого стало відомим як "екскурсія".
Цей процес почався ще у XIX столітті, коли воно вже отримало нове
значення та швидко поширилося серед населення.
Саме екскурсійна діяльність відіграє важливу роль у формуванні та
збагаченні культурного та пізнавального досвіду. Кожна екскурсія - це
подорож у світ знань та відкриття для себе нових граней навколишнього
середовища. І ця подорож є не лише нагодою відпочити від повсякденності, а
й можливістю наблизитися до історії, культури та природи.
Екскурсійна діяльність, як показує аналіз, має свої функціональні
призначення. Вона не лише забезпечує відпочинок та розвагу, а й сприяє
підвищенню рівня пізнавальності та культурного розвитку. Кожен учасник
екскурсії отримує можливість зануритися в атмосферу минулого чи
дослідити чарівність природи, відчути емоції від величі подій та значимості
об'єктів.
Б. В. Ємельянов пропонує графічне зображення сутності екскурсії
(рис. 1.1) [18].
 ПОБАЧИТИ

ПОЧУТИ
ОБ’ЕКТИ

ВІДЧУТИ
ЕКСКУРСОВОД ЕКСКУРСАНТИ

ОВОЛОДІТ
И
НАВИЧКА
МИ

Рис. 1.1. Схема екскурсійного процесу й завдань екскурсії

Згідно з Міждержавними стандартами, екскурсія входить до складу
туристичних послуг та представляє собою унікальну можливість для групи
людей отримати знання у специфічній формі та діяти відповідно до цих
знань.
На протязі історії, поняття "екскурсія" зазнавало змін, відображаючи
змінювані потреби та цінності суспільства. Спочатку екскурсія мала
практичну мету - вона була спрямована на пошук цілющих трав або на
наукові дослідження. Згодом, у XX столітті, вона стала важливим засобом
самоосвіти та культурного розвитку. Вплив туристичної індустрії призвів до
перегляду уявлень про екскурсію як складову туристичного продукту.
Різноманітні формулювання терміна "екскурсія" свідчать про
багатогранність його сутності.
Різні словники визначають термін "екскурсія" залежно від контексту та
часу, що відображає його різноманітність та широкий спектр значень.
Зокрема, В. Даль у 1882 році тлумачив екскурсію як "проходку" або
"прогулянку", вирушання на пошуки або збирання трав. У 1931 році "Мала
радянська енциклопедія" розглядала екскурсію як колективне відвідування
різних місцевостей, музеїв та підприємств з навчальною або освітньою
метою.
Історичний контекст також вплинув на тлумачення терміну. Так, у 1933
році "Велика радянська енциклопедія" підкреслювала, що екскурсія - це
форма масової культурно-просвітницької та навчальної роботи, спрямована
на розширення знань підростаючого покоління. У 1940 році Л. Ушаков
визначав екскурсію як колективну поїздку з навчально-освітньою або
розважальною метою.
Визначення "екскурсія" у 1960 році, як запропоноване у "Малій
радянській енциклопедії", більш конкретно підкреслювало її колективний
характер та цілі, а саме відвідування пам'ятних місць з науковою,
загальноосвітньою або культурно-просвітницькою метою.
Згідно з Великою радянською енциклопедією, екскурсія - це
відвідування значущих об'єктів, які можуть бути пам'ятниками культури,
музеями, підприємствами, місцевостями тощо, яке сприяє набуттю знань.
Вона зазвичай проводиться колективно та під керівництвом фахівця-
екскурсовода. Ця дефініція відображає історичні та культурні аспекти
екскурсійної діяльності.
У "Українській Радянській енциклопедії" екскурсія розглядається як
форма пізнавальної діяльності, спрямована на активне сприймання набутих
знань шляхом колективних подорожей до різних місць, включаючи музеї,
промислові підприємства, сільськогосподарські виробництва, природні
об'єкти та історичні місця.
Сучасні словники визначають екскурсію як туристичну послугу, яка
задовольняє різноманітні потреби туристів, а також як процес наочного
пізнання навколишнього світу. Це може бути як тематичний маршрут з
метою відвідання пам'ятних об'єктів, так і колективна подорож з навчальною,
освітньою або розважальною метою.
Зокрема, підходи В. Ф. Кифяка та інших авторів визначають екскурсію
як діяльність з організації подорожей за заздалегідь складеними маршрутами
з метою ознайомлення з різноманітними аспектами історії, культури,
природи та інших об'єктів. Функціональне призначення екскурсії, за їхніми
словами, полягає у відпочинку, підвищенні пізнавального та культурного
рівня та спілкуванні.
Визначення поняття "екскурсія", запропоноване Б.В.Ємельяновим,
актуально й нині, відображаючи сутність сучасного підходу до цього явища.
Згідно з Ємельяновим, екскурсія – це не просто подорож людини
навколо обраних об'єктів, а цілеспрямований процес пізнання світу. Сучасна
екскурсія, на відміну від своїх попередників, відзначається розширеним
спектром форм і методів проведення. Від інтерактивних музейних турів до
віртуальних подорожей, вона адаптується до потреб і можливостей сучасного
світу. Такий розвиток збагатив її змістом і дозволяє більш ефективно
використовувати потенціал для освіти та культурної розвідки.
Екскурсії не лише передають інформацію, вони також виховують,
спонукаючи до критичного мислення та поглибленого розуміння предмета.
Вони стимулюють інтерес до науки, історії, мистецтва, сприяють
формуванню ціннісних орієнтацій і культурного обізнаності.
Таким чином, екскурсія – це не лише засіб дізнання, а й потужний
інструмент формування особистості та розширення світогляду. У сучасному
світі вона лишається актуальною та невід'ємною частиною нашої культурної
спадщини, завдяки якій ми продовжуємо досліджувати і розуміти наш
навколишній світ.
Цілі, завдання і форми проведення екскурсій показані в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
№№ Цілі Завдання Форма проведення
Рекреаційн Пошук лікувальних трав, ягід,
1. Прогулянка
а грибів, фруктів
Засвоєння дітьми знань з
Урок поза класним
2. Учбова учбового предмета (ботаніки,
приміщенням
географії, історії)
Виявлення експонатів для
3. Наукова Експедиція
краєзнавчого музею
4. Загально- Розширення загального Бесіда в туристичного поході,
освітня культурного кругозору дорожня екскурсійна
 інформація в транспортній
подорожі
Культурно
Підвищення рівня знань з історії,
- Оглядова багатопланова
5. архітектури, літератури та інших
просвітниц екскурсія
галузей
ька
Культурно Засвоєння знань в поєднанні з
6. Тематична екскурсія
-виховна виховання

Екскурсія базується на двох формах пізнання: чуттєвому та логічному

(мисленні).
Чуттєве пізнання включає в себе відчуття, сприйняття та уявлення.
Відчуття фіксуються органами чуттів, а сприйняття дає можливість
усвідомлення цілісного образу предмета. Уявлення формує чуттєво-
наочний образ, який залишається у свідомості і може бути відтворений без
прямого впливу об'єкта.
Логічне пізнання, або мислення, передбачає порівняння, аналіз та
синтез отриманих відчуттів та інформації. Результатом мислення є
утворення понять, які є сукупністю суджень про суттєві ознаки об'єкта або
явища.
У практичній діяльності екскурсію розглядають у багатьох аспектах.
Вона виступає як самостійна форма виховання та освіти, а також входить
до складу інших форм освіти і виховання. Екскурсія може бути формою
масової роботи з аудиторією та однією з форм навчання. Вона також
служить засобом організації дозвілля та виховної роботи. Як епізодичний
захід, вона входить до тематичних циклів і є однією з сходинок пізнання.
Екскурсія сприяє поширенню наукових знань та ідейного виховання,
а також формує різні аспекти особистості, включаючи патріотичний,
трудовий та естетичний розвиток. Вона є важливою складовою культурно-
просвітницької роботи та організованого туризму, сприяючи спілкуванню з
екскурсоводом, між учасниками екскурсії та самими екскурсійними
об'єктами.
Структурні компоненти екскурсій – це екскурсовод, екскурсійний
об'єкт і екскурсант. Ці три складові взаємодіють між собою, створюючи
неповторний досвід пізнання і відкриття. Однак, для розуміння сутності
екскурсії важливо також усвідомити сукупність ознак, якими вона повинна
відповідати, зазначених Б.В. Ємельяновим.
Першою загальною ознакою є тривалість екскурсії, яка може
варіюватися від однієї академічної години до однієї доби. Цей час вистачає
для занурення в об'єкт дослідження без перевтоми або втоми екскурсантів.
Друга ознака - наявність екскурсантів. Група чи окремі особи
створюють колектив, що сприяє обміну думками та спостереженнями,
збагачуючи екскурсію різноманітними поглядами.
Третя ознака – екскурсовод. Він не просто проводить екскурсію, але і є
посередником між екскурсантами та об'єктом пізнання, забезпечуючи
цілісність та цілеспрямованість дослідження.
Четверта ознака – наочність. Важливість візуального сприйняття
дозволяє ефективно передати інформацію та враження від екскурсійних
об'єктів.
П'ята – пересування по маршруту. Це не просто переміщення, але і
послідовне відкриття нових об'єктів та переходи від одного аспекту до
іншого.
Шоста ознака – цілеспрямованість. Екскурсія має визначену тему чи
мету, що спрямовує діяльність учасників та концентрує їхню увагу.
Сьома ознака – активна діяльність учасників. Вони не лише
спостерігають, а й досліджують, запитують та вивчають, активно
взаємодіючи з екскурсійними об'єктами.
Отже, екскурсія – це складний, але дуже значущий процес пізнання, що
ґрунтується на взаємодії трьох головних складових, а також відповідає ряду
важливих ознак. Це не лише форма освіти, але й інструмент для активного
дослідження світу, який має потенціал збагатити знання та розуміння
культурного спадку та навколишнього середовища.
Графічно це представлено на рис. 1.2 [18].
Відсутність хоча б одного з названих вище ознак позбавляє права
називати проведений захід екскурсією.

Тривалість
від 45 хв до доби

Наявність Наявність
екскурсовода екскурсантів

ЕКСКУРСІЯ

Наочність Маршрут

Наявність Активність
теми участників

Рис. 1.2. Ознаки екскурсій

Кожен вид екскурсій має свої унікальні особливості, що роблять їх
неповторними та цікавими для екскурсантів. Автобусні екскурсії вимагають
виходу з автобуса для огляду пам'ятників, музейні включають знайомство з
експонатами на стендах, а виробничі – демонстрацію діючих об'єктів. Така
різноманітність визначає специфіку кожного виду екскурсії та забезпечує
їхню цікавість та пізнавальну цінність.
Однак, найважливішою характеристикою екскурсії є її двосторонній
процес. Це не просто передача знань екскурсоводом на наочному матеріалі,
але й активне засвоєння цих знань екскурсантами. Взаємодія між
екскурсоводом, екскурсійними об'єктами та самими екскурсантами веде до
збагачення розуміння предмета екскурсії та його глибшого осмислення.
Успішна екскурсія вимагає від екскурсовода не лише показу об'єктів,
але і аналізу, пояснень та історичних довідок. Він повинен бути не лише
провідником, але й наставником, який допомагає екскурсантам розуміти та
оцінювати те, що вони бачать.
При цьому, найважливішими вимогами до екскурсій є їхня істинність
та достовірність. Відповідальність перед екскурсантами полягає у передачі
точних наукових фактів, які є основою для розкриття теми. Така інформація
привертає увагу до теми та забезпечує її повне розкриття.
У наш час екскурсії класифікуються за наступними ознаками: змістом,
складом й кількістю учасників, місцем проведення, способом пересування,
тривалістю, формою проведення [9].(Додаток А)

1.2. Функції та принципи екскурсій

Кожна екскурсія виконує притаманні їй функції. Широке коло об´єктів
показу, багатопланова тематика, обґрунтованість методики ведення
екскурсій, фахова майстерність екскурсоводів дозволяють екскурсії
виконувати визначені функції, кожна з яких відіграє велику роль у вихованні
людини.
Функції екскурсії розглядаються як її головні властивості. Діапазон –
достатньо широкий. Майже кожній екскурсії притаманні такі функції:
пізнавальна, освітня, інформаційна, виховна, наукової пропаганди,
організації культурного дозвілля та формування інтересів, розширення
культурного кругозору тощо (рис. 1. 4) [9].

ЕКСКУРСІЯ

Функція Функція організації

наукової Функція культурного
інформаці

Функція Функція
формування розширення
інтересів культурно-технічного
 Рис. 1.4. Основні функції екскурсії (за Б. В. Ємельяновим)
Екскурсії, як форма навчання та пізнання, відіграють важливу роль у
поширенні політичних, філософських, наукових, художніх та інших поглядів,
ідей і теорій. Особливе значення має їхня функція наукової пропаганди, яка,
на жаль, у радянські часи трактувалася досить вузько. Кожна екскурсія,
виконуючи пропагандистську функцію, повинна мати чітку спрямованість та
дотримуватися принципів пропаганди, таких як науковість, ідейність, зв'язок
з практикою, дохідливість і переконливість.
Принцип науковості визначає науковий характер екскурсії як форми
виховання та освіти. Метою екскурсії є поширення наукових знань, що
досягається завдяки викладенню матеріалу відповідно до вимог певної галузі
сучасної науки. Важливо, щоб факти та події отримували об'єктивну наукову
оцінку перед їхнім повідомленням екскурсантам.
Принцип ідейності передбачає наявність чіткого плану дій для
досягнення поставленої мети. Ідейність виявляється у свідомому дотриманні
певної системи ідей, а принципи ідейності визначають об'єктивний підхід до
змісту фактичного матеріалу та впевненість екскурсовода у повідомленні
інформації екскурсантам.
Матеріал екскурсії повинен бути співвіднесений з життям, практикою
господарської та культурної діяльності, а виклад фактичного матеріалу має
супроводжуватися узагальненнями та висновками з урахуванням законів, які
лежать в основі історичних та інших процесів.
Ефективність екскурсії та виконання вищезазначених принципів
можливі лише за умови відповідності змісту і форми матеріалу рівню
підготовки аудиторії. Важливо підбирати найбільш важливі факти,
використовувати доступні та яскраві приклади, а також демонструвати
докази, щоб забезпечити переконливість екскурсії як інструменту наукової
пропаганди.
Екскурсії виступають як ефективний засіб подання інформації,
збагачуючи її наочністю та відчутною дією на екскурсантів. У контексті своєї
теми вони надають конкретну інформацію, розкриваючи досягнення наук,
відкриття археологів, винаходи в господарському будівництві та
культурному житті. Перевага екскурсій у порівнянні з іншими джерелами
інформації, такими як газети, радіо, телебачення або Інтернет, полягає у
більш високому рівні наочності та відчутності. Під час екскурсії значна
частина інформації підтверджується показом об'єктів, що збагачує розуміння
теми та стимулює емоційне відчуття прекрасного.
Однак, функція екскурсій не обмежується лише поданням інформації.
Вони також відіграють важливу роль у організації культурного дозвілля.
Людина вільно володіє своїм неробочим часом і витрачає його на ті заняття,
які відповідають її духовним потребам.
Екскурсії є важливою складовою рекреаційної діяльності,
задовольняючи та формуючи духовні потреби. Вони не просто прогулянки, а
відпочинок, який вимагає розумової праці. Систематичність знань, подання
інформації у формі подорожі як у просторі, так і у часі, можливість вибору за
інтересами – все це сприяє культурному розвитку особистості.
Екскурсії відносять до групи занять, що об'єднуються під терміном
"навчання і самоосвіта". Їх роль особливо важлива там, де екскурсійні
заклади пропонують цикли екскурсій, спрямовані на формування системи
знань з різноманітної тематики. Такий підхід сприяє глибшому розумінню
предмета та розвитку критичного мислення.
Екскурсії відіграють ключову роль у формуванні інтересів людини, її
культурно-технічного кругозору та соціокультурних компетенцій. Завдання
екскурсії полягає у тому, щоб не лише передати інформацію аудиторії, а й
викликати у людей інтерес до певної галузі знань.
Наприклад, після літературної екскурсії учасникам може сподобатися
конкретний письменник або літературний напрям, що може спонукати їх до
подальшого вивчення літератури або відвідування музеїв.
Однією з функцій екскурсій є розширення культурно-технічного
кругозору. Кожна екскурсія сприяє розширенню світогляду та отриманню
знань в різних галузях, таких як історія, мистецтво, архітектура, економіка.
Часто екскурсія допомагає учасникам бачити та розуміти те, про що вони
раніше чули або читали, але не мали можливості побачити в живу.
Екскурсія є синтезом декількох форм культурно-виховної роботи. У її
програму можуть бути включені фрагменти фільмів, виступи свідків подій,
зустрічі з фахівцями різних галузей, прослуховування музичних творів та
виступів державних чиновників.
Ці різноманітні елементи доповнюють зміст екскурсії і роблять її більш
цікавою та доступною для учасників.
Крім того, екскурсії є важливим засобом комунікації та сприяють
формуванню спільності почуттів та поглядів серед учасників групи. Вони
сприяють розвитку емоційного взаєморозуміння та спільного досвіду.
Загалом, екскурсії не лише надають можливість отримати нові знання,
а й формують різні засоби розумової діяльності, сприяють розвитку
самостійного мислення та аналітичних навичок учасників. Таким чином,
вони відіграють важливу роль у педагогічному процесі та підтримують
розвиток особистості кожного учасника.
Таким чином, у контексті суспільного розвитку екскурсії виконують
рекреаційну, комунікативну, освітню і виховну функції.

1.3.Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи

в Україні
Розвиток туристичної галузі в Україні після отримання незалежності
виявився надзвичайно важливим напрямком в національній культурній та
економічній політиці. За останні десятиліття стало очевидним, що країна має
значний туристичний потенціал, який може бути успішно використаний для
розвитку та просування на міжнародному рівні.
Нині в Україні знаходиться понад 140 тис. нерухомих пам'яток історії й
культури, які знаходяться під охороною держави. Це значна кількість
об'єктів, які привертають увагу як власного населення, так і іноземних
туристів. Серед них є пам'ятки археології, історії, монументального
мистецтва, містобудування та архітектури. Це надзвичайно важливий ресурс
для розвитку туризму в Україні.
Особливий інтерес до вітчизняної історії та культурної спадщини
проявляється у популярних туристсько-екскурсійних маршрутах. Молодь
особливо цікавиться маршрутами, які присвячені козацьким січам, фортецям
і замкам, монастирям, гетьманським столицям та іншим історичним подіям і
об'єктам.
Також популярні поїздки до старовинних міст, таких як Білгород-
Дністровський, Київ, Чернігів, що овіяні легендами та історичними подіями.
Важливою ініціативою є створення методичних служб та спілок
екскурсоводів, які б допомагали в підвищенні фахової майстерності та
організації екскурсій по різних регіонах країни. Наприклад, Обласна спілка
екскурсоводів у Полтаві є важливим центром для розвитку екскурсійної
справи у цьому регіоні.
Велике значення для успішної екскурсійної діяльності має професійна
майстерність екскурсовода. Від його знань, умінь донести матеріал до
аудиторії, показати та відтворити історичні події залежить сприйняття історії
України та формування історичної свідомості серед населення. Тому
надзвичайно важливою є підготовка та підтримка кваліфікованих
екскурсоводів у кожному регіоні країни.
Усе це свідчить про те, що туризм в Україні має великий потенціал для
подальшого розвитку та відтворення культурного надбання країни. Шлях до
розвитку туристичної галузі української держави триває, і його важливість в
національному та міжнародному контексті не може бути переоцінена.
На рисунку 2.1. наведена кількість музеїв по областям та їх форм
власності до початку війни з росією.

Музеї на території України в період з

2021-
2022р.
0
 Рис.2.1 Характеристика музеїв України до початку військового стану
Джерело: складено автором на основі власних досліджень

До початку військового стану в Україні налічувалось близько тисячі

музеїв. Найбільшими центрами розвитку музейної справи стали музеї у
Київській, Донецькій та Луганських областях. На рис. 2.1 зображена
порівняльна характеристика державних та приватних форм власності
музеїв.
Музейна справа почала набирати оберти та залучати додаткові
інвестиції в розвиток закладів. До початку військового стану, в Україні
розпочались змагання за статус найкращого музею. Працівники провідних
музеїв активізували науково-дослідну діяльність, особливу увагу приділили
розвитку соціальних мереж та рекламі. У кожному місті був
розташований один з найкращих музеїв, який прагнули відвідати іноземці
та внутрішні туристи. [22]
У великих містах почали існувати центри надання екскурсійних
послуг для туристів. Перелік міст, в яких було розташовано найбільше
музеїв зображено на рисунку 2.1. Згідно графіку, переважають міста:
Київ, Маріуполь, Львів, Луганськ та Харків.
Під час збройної агресії російськими військовими були зруйновані сотні
музеїв та тисячі житлових будівель, закладів освіти та лікарень. З
окупованих територій агресор викрав багато експонатів, знищив експозиції
та музеї.
На рисунку 2.2. наведена кількість музеїв та навчальних закладів, які
були знищені або частково зруйновані під час військової агресії рф.

Музеї
Навчальні
0
заклади
1
0
 Рис.2.2 Культурні втрати України
Джерело: складено автором на основі [22]
Для наочної демонстрації наслідків військових злочинів росіян
Український культурний фонд запустив інтерактивну «Мапу культурних
втрат» [22].
Порівнюючи рис. 2.1 та рис. 2.2, можна зробити висновок, що з початку
повномаштабного вторгнення на території України було знищено 38%
музеїв.
Найбільше постраждала Київська, Донецька, Луганська та Херсонська
область. З початку військового стану в Україні постраждало більше 211
музеїв. Частина з них повністю зруйнована російськими ракетами.
Більшість цінних експонатів були викрадені та незаконно вивезені
російськими військами.

1.4. Комунікаційні особливості експозиції на військову тематику

У світлі російсько-української війни окремо хотілося б звернути увагу
на особливості експозиції на військову тематику та засоби, які музейні
художники використовують для забезпечення в просвітницькій комунікації
найбільшої історичної реалістичності та психоемоційного впливу на
аудиторію.
Зрозуміло, що всі військові музеї чи експозиції на військову тематику
розповідають про реальні історичні події. Їх оповідальність через зв'язок
візуальних та вербальних образів спонукає експозиціонерів черпати
натхнення для творення експозиції почасти через протиставлення образів
захисника та загарбника.
Цікаво на прикладі образів героя та загарбника простежити подачу
військової історії та великих особистостей у експозиціях.
Щоправда, можна сказати, що експозиції всіх військово-історичних
музеїв по-своєму схожі: найчастіше відвідувачу пропонується ознайомитися
з військовими картами, технікою, зброєю, формою, особистими речами
учасників та іншими військовими артефактами.
Часто в експозиції музею знаходяться і плакати відповідного періоду, і
інсталяції з манекенами, поза та одяг яких скопійовані зі знаменитих
зображень (наприклад, Музей "Другої Світової Війни" в Орлеані, музей
"Військові кімнати Черчіля" в Лондоні та ін.). Однак ролі загарбника-
інтервента та героя-переможця у кожному музеї особливо актуальні, хоча й
представлені по-різному.
Вдалим сучасним рішенням експозиції на військову тематику в
Україні, яка представляє і військові артефакти, і образи та особливості
поведінки російських загарбників, стала виставка "Україна – Розп’яття”,
присвячена подіям російсько-української війни.
На ній представлено 1 776 автентичних експонатів, зібраних по
"гарячих слідах" командою Музею історії війни на місцях запеклих боїв і у
визволених населених пунктах Київщини та Чернігівщини з 3 квітня до 6
травня 2022 р. [13].
Музей демонструє експонати на площі понад 10 000 квадратних метрів.
Ці артефакти організовані в структуровані блоки, що представляють важливі
теми, пов’язані з війною: образ орди руського міра та частину, яка має дві
локації: "Україна – Розп’яття" та "Укриття". Автор ідеї та куратор виставки –
генеральний директор Музею війни Юрій Савчук. Художник – Антон Логов.
Композиційно виставка складається з двох, антагоністичних за своєю суттю,
частин – "Орда" та "Україна – Розп’яття".
Серед слідів російського вторгнення можна побачити щоденник
полководця; книгу, яку носили російські війська, під назвою "Переможців
ніхто не судить”; карту солдата-парашутиста із зазначенням цілей на лівому
березі Києва; банківські картки та паспорти загиблих російських бойовиків
тощо.
Військова техніка, амуніція, знаки розрізнення, документи, щоденники,
особисті листи, дитячі малюнки, газети та предмети побуту дають уявлення
про дії "непереможної" російської армії, характер непереможності якої
заключається виключно у нехтуванні будь-якими моральними і просто
людськими принципами. І це не гіперболізація, а справжні факти.
Тут справедливим уявляється зауваження Британського фотографа Дж.
Ларкіна, який фотографує військово-історичні музеї Єгипту, В'єтнаму, Куби,
Великої Британії та ін., що "демонструючи механізм гігантської бомби, музей
зазвичай намагається вразити глядача інженерною майстерністю, натомість
поруч з експонатом варто було би повісити табличку "Ця бомба здатна
знищити десять шкіл за раз”, це змусило би людей замислитися"[30].
Так фотограф підкреслює важливість не лише історичної правди, а й
психоемоційну складову її подачі. Саме на це й орієнтована комунікація
експозиції "Україна-Розп’яття".
Про геноцид українців свідчать численні поховання та братські могили,
показові фото з міста Ізюм Харківської області, демонструються двері зі
школи в смт. Ягідному (Чернігівська обл.), де майже місяць росіяни
утримували понад 360 осіб, у тому числі дітей та людей похилого віку.
На дверях у вугільному календарі — перелік розстріляних окупантами
людей та тих, хто загинув через нестерпні умови життя.
Серед експонатів – спалені парти та стільці із зруйнованої школи в
Ізюмі та пошкоджена ікона з храму святого Димитрія Ростовського в
Макарові, понад 3 000 фотографій з найбільш резонансних місць подій тощо.
Прикметно, що у своєму реалізмі виставка до найменших, навіть побутових
деталей намагається відтворити не лише події, а й життя людей. Так, вона
відтворює особливості перебування в "різних укриттях під час обстрілів і
нальотів орди та розповідає про 37 днів життя одного гостомельського
бомбосховища… До найменших дрібниць…"[13].
Сама назва виставки відсилає до християнської тематики, яка так
зрозуміла кожному українцю, особливо наразі. У експозиції тематичні
релігійні артефакти представлені у центрі кімнати, де висить картина, на якій
зображено, як Ісуса знімають з ураженого шрапнеллю хреста.
Також у експозиційних вітринах можна побачити пошкоджені ікони та
розп’яття, розміщені поверх російських куль. Назва виставки, на нашу думку,
може втримувати дві смислові конотації: 1) віра - у серці кожного українця, і
насамперед віра у перемогу; 2) розп’яття – це символ воскресіння.
Так віра стає підґрунтям нашої перемоги: Україна переможе і
відродиться. Варто сказати, що це не єдина експозиція, присвячена сучасній
війні. Подвиг захисників Бахмута, який увійде у світову історію як місце
наймасштабніших і найзапекліших битв початку ХХІ століття, також
знайшов своє увіковічення в експозиції "Сталеві титани Бахмуту”.
Напевно, найбільш емоційно вразливим став мультимедійний проєкт
під аркою Верхніх Московських воріт XVIII століття Печерської фортеці:
"Діти…". У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної
агресії проти України Музей війни презентував мартиролог дітей, загиблих
під час повномасштабної російсько-української війни. Реальну кількість
загиблих і поранених дітей оцінити неможливо, однак відома кількість
загиблих відображена в символічному рахунку.
На символічному вівтарі з'являються імена загиблих, а ті, хто тепер
перетворився на ангелів, дивляться на нас їхніми очима. Мартиролог
проєктується під склепінням Московської брами в супроводі музичної
композиції "Спи, моє дитя".
Її присвячено 15-річному громадському активістові Дані Дідіку, життя
якого трагічно обірвалося внаслідок теракту в м. Харків у 2015 р. Основне
послання експозиції: Росія вбиває дітей України. Весь трагізм експозиції
підкреслює художня робота "Дерево життя"- метафора загибелі дітей на
війні. Червоний і чорний кольори підкреслюють драму й біль родинного
дерева. У червоних ящиках знаходяться речі дітей, знайдені експедицією
музею у звільнених районах Київщини. Чорні гілки є символом міцності всієї
України як єдиної родини…[17].
Також в Україні запустили перший віртуальний Музей пам’яті війн. За
допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в жахливу реальність,
яку принесла із собою війна в містечка і села на Києвщині [15].
 Проєкт "Війна впритул"(War up Close) - це фактично цифрова
реалізація музейної експозиції у формі панорами. Експозиція показує
світовий масштаб катастрофи в Україні за допомогою сучасних технологій.
"Наші кругові панорами у форматі 360° дають змогу відчути себе на місцях
руйнувань"[14].
Експонати українського NFT-музею війни представлені в цифровому
вигляді як NFT-токени і висвітлюють події повномасштабного вторгнення.
Артефакти можна навіть купити, а кошти будуть спрямовані на офіційний
Ethereum-гаманець Міністерства цифрових технологій України.
"Перший у світі NFT-музей війни зібрав понад 600 тисяч доларів на
підтримку України. Таку суму музей зібрав за перший день продажу
віртуальних експонатів. Усього придбали 1 282 цифрові мистецькі твори".
Так спільнота NFT-художників разом із Мінцифрою вперше поєднали
блокчейн-технологію, мистецтво, історичні факти та благодійність. Бажання
задокументувати трагедію нашого народу, яка ще триває і відчутна не лише
по всій Україні, а й по всьому світу, — це не просто вимога справедливості,
це архів свідчень для міжнародного трибуналу, щоб військові злочини ворога
не залишилися безкарними.
 РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕКСПОЗИЦІЇ В
КОНТЕКСТІ ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
2.1. Поняття та класифікація експозиції
Аналіз експозиційних прийомів у музеях, розташованих на різних
континентах, представляють праці Масао Ямагучі [123]. Викладач
архітектури в Університеті Мехіко.
Я. Херреман у своєму дослідженні звертається до визначення різних
типів музейних просторів: "демонстрація"("display”), "показ"("exhibit”),
"Виставка, експозиція" ("exhibition") [70].
Загалом зарубіжним дослідженням та їхньому цитуванню присвячено
багато місця в нашому дослідженні, тому зупинимо свою увагу на
українських напрацюваннях.
Низка статей українських вчених присвячена особливостям музейної
експозиції: Барановська Н. "Експозиційна робота у діяльності музею" [2],
Велика Л. "Музейне експозиційне мистецтво" [9], Дукельський В.
"Віртуальний проект у просторі музею" [18], Кононюк О., Позіховська С.
"Музейна експозиція: старі проблеми та нові тенденції (на прикладі музеїв
Великої Волині)" [23], Олексієнко А. Трегуб Н. "Формування художнього
образу музейної експозиції" [33], Скрипинська Т. "До питання створення
нових експозицій в краєзнавчих музеях" [38], Сошніков А. "Моделювання
експозиційного образу" [39], Тітінюк Ю. "Методика художнього формування
сучасної музейної експозиції" [41], Супонєва С., Годованська О. "Музейна
експозиція: генерування та варіативність" [40] та ін.
Так, С. Супонєва і О. Годованська у статті "Музейна експозиція:
генерування та варіативність"[40] досліджують етапи організації музейної
експозиції: науково-концептуальний, тематично-експозиційне планування,
підбір експонатів, монтажне проектування.
Проаналізовано пояснювальні тексти (експлікація і етикетаж) як один
зі способів взаємодії з мистецькими творами [40]. А. Сошніков у статті
"Моделювання експозиційного образу"[40] розглянуті концептуальні
принципи розбудови сучасної музейної експозиції як системи образів,
вибудуваних у певній послідовності [39].
Важливу увагу він приділяє науковій концепції експозиції, яка
"формулює тему і провідну ідею експозиції, визначає її цілі та методи
досягнення цих цілей”, а також архітектурній [39].
Загалом аналіз українських досліджень, присвячених музейній
експозиції, свідчить про зростання зацікавлення з боку українських науковців
проблемами сучасних музеїв, а також звернення уваги на напрацювання
зарубіжних дослідників, які активно цитуються у публікаціях.
Експозиція музейна (від лат. expositio - виставлення на показ) – це
основна форма презентації музеєм історико-культурної спадщини у вигляді
штучно створеної предметно-просторової структури.
Вона включає архітектуру, музейні предмети та їхні колекції,
відтворення музейних об'єктів, науково-допоміжні матеріали, спеціально
створені твори експозиційного мистецтва, тексти, інформаційні технології та
ін.
 "Обличчям" кожного музею є його експозиція, вона виконує основне
комунікативне призначення музею – це передавання, переказування
інформації до відвідувачів через експоновані музейні предмети,
науководопоміжні матеріали, тексти.
Це одна з відмінних ознак музеїв від інститутів, архівів чи навчальних
закладів [4, с. 11], - зазначає український автор Д. Білавіч. А. Сошніков
вважає, що "архітектурно-художня концепція експозиції (генеральне
рішення) - основна художня ідея, художній образ, в який повинна втілитися
наукова концепція; визначає просторову побудова експозиції, основне
колірне рішення, провідні експонати в залах. В результаті роботи художника
створюється низка ескізів або макет (…). Основною структурною одиницею
більшості експозицій є експозиційний комплекс, який утворює зорову та
смислову єдність експонатів.
Сценарій експозиції – це вид проєктного документу, що представляє
експозиційний задум у вигляді сюжетної схеми, пов'язуючи наукову
концепцію з пластичним образом музейної експозиції. Сценарне
проектування – творчий процес, що представляє собою складну синтетичну
діяльність"[39].
Українська дослідниця Н. Барановська з опорою на існуючі
визначення акцентує увагу на такому тлумаченні поняття: «Слово
"експозиція" походить від латинського дієслова ехроnо (виставляти напоказ,
розкладати) і похідного від нього іменника expositio – виклад, опис.
На перших етапах розвитку музейної справи термін "експозиція" і
"виставка" вживалися як рівнозначні, адже слово "exposition"у перекладі
означає "виставка".
Тільки порівняно недавно термін "експозиція" став означати порівняно
постійний, а "виставка"– тимчасовий публічний показ музейної спадщини. В
експозиційній роботі виставка – це музейна експозиція, що має регулярно
змінюваний склад експонатів» [2, с. 74].
Дослідники інколи протиставляють поняття виставки і експозиції:
"Виставка" – це показ об'єктів, розрахованих на інтерес глядача та самих
об'єктів", а "експозиція" – це більш серйозний, важливий та професійний
термін.
Це показ ідей з метою просвітити відвідувача. Це колекція об'єктів
художніх, історичних, наукових чи технічних, у якій відвідувач вивчає кожен
об'єкт у послідовності, створеній естетично"[70]. Так можна побачити
різницю у методах проєктування музейних просторів.
Експозиція потребує спеціальних технік інтерпретації передачі
концепту. "Лише експозиція надає контрольоване знайомство з справжніми,
автентичними об'єктами, саме це робить музейну експозицію життєво
необхідною"[50], – ця теза М. Белчера наголошує на важливості терміна.
Дослідник пропонує проаналізувати різновиди експозиції.
Першим типом він виділяє постійну експозицію, що триває 10-15 років.
З погляду дизайну такі експозиції вимагають позачасового контексту, який
завжди буде актуальним для відвідувача, матеріали будуть довговічні і не
вийдуть із моди. Другий тип – це тимчасові експозиції, тривалістю 3-6
місяців. Вони не обов'язково слідують експозиційній політиці музею,
пропонують побачити особливі експонати.
Архітектурно-мистецьке оформлення подібної експозиції виконано з
сучасних, інноваційних матеріалів, презентується у більш привабливе і
модне. Третій тип – це пересувні експозиції: для одного об'єкта чи колекції.
Вони спроєктовані в автобусах, вантажівках, поїздах. Дизайн такої
експозиції має бути гнучким, щоб підходити під простір будь-якого музею.
Четвертий тип - "виставка-блокбастер", який Херреман називає
найбільш популярним і модним, оскільки він приваблює величезну кількість
відвідувачів. Такі експозиції пропонують унікальні та рідкісні об'єкти в
незвичайний формат. Вони мають особливий дизайн, менеджмент, закони
зберігання та охорони, що робить їх найдорожчими [70].
Р. Форрест пропонує свою класифікацію експозицій на кшталт
музейного середовища.
 Створена у тривимірному просторі експозиція, на її думку, володіє
своєю мовою та граматикою (зображення, тексти, мова екскурсовода), саме
тому вона використовує підходи лінгвістики та семіотики і пропонує
розглянути два типи музейного простору: пов'язаного та незв'язаного.
Незв'язаний простір характеризується великою площею, має
величезний атріум, кілька поверхів. Автор наділяє його епітетами
"авторитетний", "величний". Спираючись на семіотичний підхід, Р. Форрест
пише, що така архітектура простору пригнічує відвідувача.
Пов'язаний простір, на противагу незв'язаному, схильний бути більш
стриманим, інтимним, має низькі стелі, малі кімнати. Епітет такого простору
– "споглядальний".
Для максимальної зацікавленості відвідувача Р. Форрест пропонує
чергувати експозицію на пов'язані та незв'язані ділянки [67]. Дослідники
пропонують класифікацію музейного простору залежно від збудованого
маршруту та виділяють "відкрите" середовище, що характеризується повною
свободою відвідувача, і "поверхове”, яке організовує маршрут.
У "поверховому" музейному просторі рекомендується
використовувати не лише художні та архітектурно-композиційні методи
побудови, а й психологічні, поведінкові. Зокрема, радять постійно
провокувати відвідувача метафорами та алегоріями, наприклад, поміщати в
експозицію деревину, а не будувати діораму лісу. Такі тонкі експозиційні
ходи необхідні, щоб будити асоціативне мислення відвідувача [45] .
Дослідники наголошують, що експозиція має важливе значення «для
виразності мови музею, тому її потрібно не тільки споглядати, а й
осмислювати. Правила експонування є кодом, що дає змогу конструювати
зміст.
А це означає, що музейна експозиція є своєрідним "текстом", який
коментує її наповнення. Вона може виділяти, логічно підкреслювати окремі
предмети чи змістові блоки експонованого матеріалу, підсилювати емоційні
акценти. Подібно до слова в реченні, окремий музейний предмет набуває
значення в оточенні інших експонатів або одиниць колекцій, а музейна
експозиція набуває ознак тексту [2].
А. Сошніков зазначає, що музейна експозиція, як і будь-який художній
твір, пробуджує асоціації, народжує образи, думки і почуття, збагачує
культуру як творців експозиції, так і її відвідувачів [39].
А "у результаті професійної, послідовної, креативної підготовки
експозиції можна досягнути її естетичну цілісність – гармонійну єдність
художньо-образного, функціонального, конструктивно-технічного та
економічного аспектів, що сформує музейний продукт за інформативними
атрактивними змістовними ознаками"[40].
Отже, музейна експозиція передбачає участь художника у розробці цієї
штучно створеної предметно-просторової структури. У музеях багато років
працюють художники різних поколінь та творчих установок, які вміють у
своїх проєктах реалізувати свої уявлення про історію, свої художні
уподобання, ерудицію, техніко-технологічні навички, художні амбіції.

2.3. Вплив експозиції на якість екскурсійного обслуговування

Екскурсійне обслуговування є не лише важливою складовою
туристичної індустрії, але й засобом сприяти культурній та інтелектуальній
розширеності. Успішне проведення екскурсії залежить від багатьох чинників,
одним з яких є ефективна експозиція.
Експозиція визначається як спосіб представлення матеріалів, ідей або
об'єктів, що дозволяє отримати максимальний ефект від їх вивчення або
сприйняття. Вплив експозиції на якість екскурсійного обслуговування може
бути різноманітним та значимим.
По-перше, експозиція може визначати загальний вражаючий вигляд
екскурсії. Правильно побудована експозиція може створити враження
цілісності, логічності та естетичності, що сприяє позитивному враженню
учасників.
Наприклад, у музеях експозиція часто доповнюється інформаційними
плакатами, мультимедійними презентаціями та інтерактивними виставками,
що робить екскурсію більш привабливою та зрозумілою.
По-друге, експозиція може впливати на рівень залучення учасників
екскурсії. Якщо експозиція цікава, стимулююча та відповідає інтересам
аудиторії, люди будуть активніше сприймати інформацію та брати участь у
діалозі з екскурсоводом. Наприклад, використання інтерактивних елементів,
які дозволяють глядачам взаємодіяти з експозицією, може зробити екскурсію
більш захоплюючою та запам'ятовуваною.
По-третє, експозиція може впливати на якість передачі інформації.
Чітко структурована та логічно представлена експозиція сприяє кращому
розумінню та запам'ятовуванню матеріалу. Ефективне використання
візуальних засобів, таких як макети, діорами та картини, може ілюструвати
ключові концепції та допомагати учасникам краще уявити предмети
обговорення.
Отже, вплив експозиції на якість екскурсійного обслуговування є
надзвичайно важливим. Правильно спланована та реалізована експозиція
може позитивно впливати на загальне враження учасників екскурсії, їхнє
залучення та розуміння інформації.
Таким чином, важливо враховувати цей аспект при плануванні та
проведенні екскурсійних заходів для досягнення максимальної ефективності
та задоволення аудиторії.
 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКСПОЗИЦІЇ
3.1. Планування екскурсійних маршрутів з урахуванням експозиції
Планування екскурсійних маршрутів є ключовим аспектом успішного
туристичного досвіду. З урахуванням сучасних вимог до туристичного
обслуговування та підвищення інтересу до культурно-історичного спадку,
значення експозиції у плануванні екскурсійних маршрутів стає все більш
вагомим.
По-перше, експозиція визначається як спосіб представлення матеріалів
або об'єктів, що дозволяє досягти максимального ефекту від їх вивчення. У
контексті планування екскурсійних маршрутів це означає вибір правильного
місця для екскурсії, добір виставок, музеїв, пам'яток або природних об'єктів,
які найкращим чином ілюструють обрану тему екскурсії.
По-друге, експозиція впливає на структуру та зміст маршруту.
Наприклад, планування маршруту для історичної екскурсії може включати
відвідування музеїв, пам'яток архітектури, археологічних розкопок тощо,
кожен з яких має свою унікальну експозицію, розкриваючи різні аспекти
історії та культури місцевості.
По-третє, експозиція може доповнювати екскурсійний досвід за
допомогою інтерактивних елементів. Наприклад, використання технологій
доповненої реальності або аудіогідів може зробити екскурсію більш
захоплюючою та пізнавальною для учасників.
Крім того, важливо враховувати аудиторію та її інтереси при
плануванні маршруту з урахуванням експозиції. Це допоможе підібрати
відповідні маршрути та об'єкти для відвідування, що відповідають потребам
та очікуванням туристів.
Отже, планування екскурсійних маршрутів з урахуванням експозиції є
важливим елементом організації туристичного досвіду. Правильно обрана
експозиція може зробити екскурсію цікавішою, пізнавальною та
запам'ятовуваною для учасників, сприяючи розвитку туристичної галузі та
задоволенню потреб сучасних туристів.

3.2. Використання інтерактивних форматів у сприйнятті експозиції

Широко висвітлюються в українській науці питання музейних
інновацій: Банах В. "Музейні інновації та інтерактивність у теорії та практиці
музейної справи" [1], Бєлікова М., Гресь-Євреінова С. "Запровадження
інноваційних технологій в музеях України" [3], Бокотей А. "Інноваційні
впровадження в природничих музеях Швейцарії та Австрії" [7], Знаменський
А. "Модернізація музейної діяльності" [19], Коваленко Д. "Інноваційні форми
комунікації сучасного музейного простору" [22], Мойсейчук І., Бережняк Д.
"Інновації в експозиційній діяльності музеїв України" [28], Назарук Л.
"Інноваційні технології у роботі музейних закладів: історія та сучасні
напрямки" [31], Поливода Д., Оніпко Т. "Інноваційні технології в діяльності
музейних закладів: закордонний та вітчизняний досвід" [34], Порохняк В.
"Інноваційні форми діяльності музею (на прикладі Бережанського
краєзнавчого музею)" [35],
Шредель Ш. "Актуальні теми роботи в музеї" [43] та ін. Стаття
Мойсейчук І. та Бережняк Д. "Інновації в експозиційній діяльності музеїв
України" аналізує впровадження інноваційних технологій у музеях, зокрема
України. Наголошується "на необхідності введення модерних засобів в
експозиційну діяльність".
У статті виділено етапи впровадження інноваційних технологій,
розкрито появу музейних сайтів, аудіогідів, 3D панорам, голографічних
інновацій, комп’ютерний облік фондових колекцій» [28].
Дослідники наголошують на необхідності застосування інноваційних
технологій, створення віртуальних експозицій, що, на їхню думку, сприятиме
оптимізації діяльності вітчизняних музеїв, а здійснення експозиційної роботи
інноваційними заходами покращує їхнє "інформаційне навантаження та
суспільну значущість», а використання інтерактивних технологій передбачає
«активну участь аудиторії під час музейної комунікації з метою отримання
досвіду для кращого освоєння музейного простору" [28].
У сучасному світі, де технології швидко розвиваються та впливають на
усі сфери життя, інтерактивні формати стають дедалі більш важливими у
сприйнятті експозицій.
Вони перетворюють традиційний простір музею чи виставки у живий
та захоплюючий досвід, активно залучаючи глядача до вивчення та
розуміння експонатів.
Перш за все, інтерактивні формати збагачують досвід відвідувача,
роблячи його активним учасником експозиції.
Замість пасивного спостереження, відвідувач може взаємодіяти з
експонатами, виконувати різноманітні завдання, досліджувати предмети та
отримувати миттєвий зворотний зв'язок.
Наприклад, встановлення сенсорних екранів або інтерактивних
проекцій дозволяє глядачам переглядати додаткову інформацію, а також
маніпулювати зображеннями чи діаграмами, щоб краще розуміти предмет
дослідження.
Крім того, інтерактивність сприяє залученню різних аудиторій до
експозиції.
Завдяки різноманітним формам взаємодії, музеї та виставкові
приміщення можуть привернути як дорослих, так і дітей, а також людей з
різними інтересами та рівнем пізнавальної активності. Наприклад, ігрові
елементи часто використовуються для зацікавлення молодіжної аудиторії,
тоді як інтерактивні лекції або воркшопи можуть привабити більш серйозних
відвідувачів.
Більше того, інтерактивність дозволяє персоналу музею або
виставкового залу моніторити та аналізувати поведінку відвідувачів. Збір
даних про те, які інтерактивні елементи викликають найбільший інтерес,
дозволяє оптимізувати експозицію та покращити якість відвідування.
Проте, необхідно враховувати деякі виклики, пов'язані з
використанням інтерактивних форматів у сприйнятті експозиції.
Наприклад, необхідно забезпечити адекватне технічне обслуговування,
щоб уникнути збоїв у роботі інтерактивних систем. Також важливо
збалансувати інтерактивність з вивченням, щоб не допустити втрати
основного мистецького або наукового змісту експозиції.
У підсумку, використання інтерактивних форматів у сприйнятті
експозиції є важливим кроком у напрямку створення захопливого та
освітнього досвіду для відвідувачів. Інтерактивність сприяє активній
взаємодії між глядачем та експонатами, залучає різноманітні аудиторії та
дозволяє збирати корисні дані для подальшого вдосконалення
експозиційного процесу.
 ВИСНОВКИ
У результаті дослідження приходимо до наступних висновків.
Екскурсія - це не просто відвідування пам'яток історії та культури, а
методично продуманий показ визначних місць, який базується на аналізі
об'єктів та умілій розповіді екскурсовода про пов'язані з ними події.
Широкий спектр об'єктів, багатопланова тематика та професійна
майстерність екскурсоводів дозволяють екскурсіям виконувати різні функції,
які грають важливу роль у вихованні та освіті людини.
Важливою ознакою екскурсійної діяльності є висока ступінь наочності
та рух. Крім того, існують загальні та специфічні ознаки екскурсій, які
визначають її унікальність та важливість. Правильне розуміння цих ознак
допомагає уникнути помилкового тлумачення суті екскурсій.
Класифікація екскурсій на різні групи відіграє важливу роль у
практичній діяльності екскурсійних установ. Це сприяє кращій організації
роботи екскурсовода з клієнтами, полегшує спеціалізацію та створює основу
для діяльності методичних секцій.
Отже, екскурсійна діяльність є не лише важливою складовою
туристичної індустрії, але й важливим інструментом для формування
патріотичних та особистісних якостей у сучасної людини. Необхідно
враховувати історичний досвід та здійснювати подальші кроки для розвитку
екскурсійної сфери, щоб вона продовжувала виконувати свою важливу роль
у суспільстві.
Вивчення європейських та американських монографій, статей та
журналів, присвячених актуальним проблемам музейної комунікації, –
важливе завдання для розуміння специфіки створення та презентації
сучасних експозицій.
Праці світових дослідників (Ч. Дженкс, О. Турпейнен, Б. Бреннан, С.
Кон, М. Белчер, С. Віолет, І. Карп, С.-М. Кример, Є. Прінгл, М. Лінд, С.
Лавін, Я. Херреман та ні.) пропонують не лише сучасний, інноваційний
погляд на експозицію, а й дають змогу віднайти оригінальні практичні
методи та підходи для побудови концепцій музеїв, їхньої співпраці з
аудиторією, а також для визначення подальших напрямів дослідження їхньої
діяльності, зокрема у світлі реалізації комунікаційно-освітньої функції.
Досліджений науковий матеріал може бути відразу ж застосований до
будь-якого досвіду музею, оскільки дає розгорнуте розуміння нових
тенденцій у створенні експозиції. На підставі цих матеріалів можна
сформулювати власні уявлення про актуальні тенденції в музейному
експонуванні. А вивчення світового досвіду технологій, методів побудови
експозицій дасть змогу підвищити професійний рівень творців експозицій та
всіх музейних працівників.
Практика сучасного музею перебудовується відповідно до нових
уявлень про відвідувача та його роль у сприйнятті експозиції, що визначає
розробку нової концепції та методів комунікації між музейною експозицію та
аудиторією.
Формування інноваційних комунікативних відносин взаємного обміну
між музеєм та глядачем зумовлено такими соціокультурними
перетвореннями ХХІ століття: трансформацією системи освіти, в якій
відбулися принципові зміни у відношенні до знань та комунікації учителя та
учня; демократизацією культури; комодифікацією культури; еволюцією
соціуму від культу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Банах В. Музейні інновації та інтерактивність у теорії та
практиці музейної справи. Historical and Cultural Studies.
URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journalpaper/2017/oct/
6320/170519verstka.pdf
2. Барановська Н. Експозиційна робота у діяльності музею.
Historical and cultural studies. 2015. Vol. 2. N. 1. С. 13-17. URL:
https://shron1.chtyvo.org.ua/Baranovska_Nadiia/Ekspozytsiina_robota_u_di
ialnosti_muzeiu.pdf?
3. Бєлікова М.В., Гресь-Євреінова С.В. Запровадження
інноваційних технологій в музеях України. Наукові праці історичного
факультету Запорізького національного університету. 2015. Вип. № 43.
С. 326–330.
4. Білавич Д. Місія музею та чинники її формування. Художній
музей початку 21 ст. і його роль у формуванні сучасного культурного
середовища: матеріали міжнародної науково-практичної конференції
до 20-річчя Чернівецького обласного художнього музею. Чернівці, 2008.
С. 10–15.
7. Бокотей А. А. Інноваційні впровадження в природничих музеях
Швейцарії та Австрії. Наукові записки Державного природознавчого
музею. Львів. 2014. Вип. 30. С. 41–50. 4
9. Велика Л.П. Музейне експозиційне мистецтво: Моногр./
Харківська державна академія культури. Харків: ХДАК, 2000. 160 с.
13. Виставка "Україна – Розп’яття". URL:
https://warmuseum.kyiv.ua/_ua/expositions/current_exhibitions/
14. Війна впритул. URL: https://war.city/uk/
15.Віртуальний музей пам’яті війни. URL:
https://kyivregiontours.gov.ua/war#museum
16.Вялець А. Музеї та сучасність. Музейна справа та музейна політика в
Україні ХХ ст. Київ, 2004.
18. Дукельський В.Ю. Віртуальний проект у просторі музею.
Довідник керівника установ культури. 2008. № 1. С. 83–84.
19. Знаменський А.В. Модернізація музейної діяльності. Довідник
керівника установи культури. 2003. № 10.
22. Коваленко Д.О. Інноваційні форми комунікації сучасного
музейного простору: Наука і молодь у ХХІ ст.: збірник тез доповідей VІ
Міжнародної молодіжної науково-практичної інтернет-конференції.
Полтава: ПУЕТ, 2020. С. 360-363.
23. Кононюк О., Позіховська С. Музейна експозиція: старі
проблеми та нові тенденції (на прикладі музеїв Великої Волині). Наук.
зап. Рівнен. обл. краєзн. музею. Рівне: Волин. обереги, 2006. Вип. ІV:
матеріали наук. конф. 25–26. Х. 2006 р. 55–58 с.
24. Короткий довідник термінів з музейної справи / укл. І. Дорош,
Т. Соломонова. 2-ге вид., доп. і перероб. Вінниця, 2004. 32 с.
28. Мойсейчук І.І., Бережняк Д.О. Інновації в експозиційній
діяльності музеїв України. Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр.
Київ: Глухів, 2019. Вип. 12. С. 457-459.
30. Найбільш дивні музеї воєнної історії в світі. URL:
https://www.bbc.com/ukrainian/vert-cul-42793552
31. Назарук Л. Інноваційні технології у роботі музейних закладів:
історія та сучасні напрямки. Історіосфера: матеріали Шістнадцятої
наук. конф. викладачів, здобувачів вищ. освіти та молодих учених
Південноукраїнського національного педагогічного університету імені
К. Д. Ушинського, [2-3 квіт. 2021 р.]. Одеса, 2021. С. 14-18.
33. Олексієнко А. М., Трегуб Н.Є. Формування художнього образу
музейної експозиції. Наук. конф. "Проблеми збереження та відновлення
історичної пам’яті"24–25 трав. 1994 р. Тези доповідей / Під ред. Г.Й.
Чернявського. Харків: ХДІК, 1994. С. 39–40.
34. Поливода Д., Оніпко Т. Інноваційні технології в діяльності
музейних закладів: закордонний та вітчизняний досвід. Збірник
виступів. Ч. 3. Полтава, 2020. С. 107–110.
38. Скрипинська Т.В. До питання створення нових експозицій в
краєзнавчих музеях. Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення,
перспективи. Дніпропетровськ, 1999. 218 с.
39. Сошніков А. Моделювання експозиційного образу. URL:
https://zenodo.org/record/345300
40. Супонєва С. В., Годованська О.М. Музейна експозиція:
генерування та варіативність. Вчені записки ТНУ імені В.І.
Вернадського. Серія: Історичні науки.
URL:https://hist.vernadskyjournals.in.ua/journals/2022/3_2022/17.pdf
41. Тітінюк Ю. О. Методика художнього формування сучасної
музейної експозиції. 17 Сумцовські читання: Комунікаційний підхід у
музейній справі як відповідь на потреби соціуму. Харків, 2011. URL:
http://museum.kh.ua/academic/sumtsov-conference/2011/ article. html?n=48
45. Abreo J. G., Arch B. S. Museums as Learning Environments. URL:
https://www.utexas.edu/finearts/aah/sites/files/aah/files/abreo.pdf
Forrest R. Design Factors in the Museum Visitor Experience. URL:
https://espace.library.uq.edu.au/data/UQ_348658/s4254715_phd_submission
.pdf?Expires=1487339348&Signatur
Belcher M. Exhibitions in museums Leicester. University Press, 1991.
Herreman Y. Display Exhibits and Exhibitions. In ICOM, 2004
Yamaguchi M. Exhibiting Cultures: The Poetics and Politics of Museum
Display. Smithsonian Institution press. Washington and London, 1991. Р. 57-
68.

Додатки
Додаток А
Класифікація екскурсій