Весільний рушник

В давнину загалом на весілля готували аж до 40 рушників різноманітного

призначення. Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей
рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли
особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.
На Київщині дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не
показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від
зайвого ока роботу оберігали.
Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки,
тобто повністю очистити себе від негативної енергії.
Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і
вважається енергетичною вершиною тижня.
У жодному разі під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи
лаятися. В подружнє життя потрібно нести лише світлі та радісні думки.
Для вишивання краще брати лляну тканину. Можна використовувати і
спеціальне домоткане полотно для рушників
Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим
на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти
метрів!
Важливо те, що рушник треба вишивати на цільному полотні і в жодному
разі його не можна робити з двох зшитих частин, оскільки сім'я має бути
єдиним цілим, а життєва дорога не повинна бути порізаною.
Для вишивання використовують одну голку і нею виконують весь рушник.
Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.
Традиційно вишивають нитками червоного та чорного кольорів.
Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж
підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне).
Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з
виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань.
Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Перша
відображає те, що ми робимо, а друга - те, що ми думаємо. Тож якщо виворіт
неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ.
Нині існує близько двадцяти технік української вишивки. Тому хрестиком чи
гладдю, затяганкою чи стебловими швами - вирішувати вам.
Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник
- вишиваєш свою долю!
Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні
орнаменти із зашифрованою символікою, берегинею роду та оберегами обох
молодят, чи вишити дерево життя із символами предків роду, птахами та
оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.
Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно
лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.
Першим вишивають правий кінець рушника. Це чоловіча сторона і вона має
енергетичний заряд "плюс".
На цю сторону в майбутньому має стати наречений. Відповідно протилежний
кінець рушника - жіночий, вишивається останнім і носить знак "мінус". На
нього стає наречена.
Щоб не сплутати на яку сторону ставати, дівчата робили певні мітки на
вишивці. Тобто обидві сторони рушника ніколи не були однакові, на них
завжди можна було знайти декілька розбіжностей. По закінченню вишивки
готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника. На весільний
рушник в давнину ставали навколішки.
Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в
майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.