Professional Documents
Culture Documents
Goli Chi Pokriti Svitova Istor - Miniekie Skhippier
Goli Chi Pokriti Svitova Istor - Miniekie Skhippier
Голі чи покриті
Світова історія одягання та оголення
Bloot of bedekt:
Van niets om het lijf naar strak in het pak
Naked or Covered:
A History of Dressing
and Undressing Around the World
Мінеке Схіппер
Голі чи покриті:
Світова історія одягання та оголення
Львів
Видавництво Анетти Антоненко
Київ
Ніка-Центр
2019
УДК 39:687.1:130.2
С92
Схіппер М.
С92 Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення / Мінеке
Схіппер ; пер. О. Смерек. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко ;
Київ : Ніка-Центр, 2019. – 240 с., 16 с. кольор. вкл.
ISBN 978-617-7654-18-5 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-735-0 (Ніка-Центр)
Хто зна, коли, де та за якої доби нашим предкам спало на думку по-
кривати своє тіло. Вони приоздоблювали себе, щоб виглядати красиві-
шими та могутнішими, аби маскувати недоліки, захищатися від холоду,
спеки й поранень або ж приховувати власну срамоту. Ми ще й досі так
робимо. Ця трохи провокативна книжка занурюватиме допитливого чи-
тача у невичерпну історію людства про його стурбованість власним тілом
і певними його частинами у світлі публічного простору — від підв’язаного
пеніса до накладних сідниць. Вона торкається примхливих меж нашого
видимого тіла за різних епох, традицій, релігійних уподобань на роз-
маїтих прикладах оголеного і прихованого, стриманого і спокусливого,
привабливого та скандального образу в очах сторонніх.
Для широкого кола читачів.
УДК 39:687.1:130.2
Цивілізовані чи дикуни................................................................87
Ієрархія та повага.........................................................................89
«Пожиттєвий багрянець сорому».................................................93
Чоловіча оголеність......................................................................95
5. Купання та плавання.............................................................. 98
Ритуальне очищення....................................................................98
Нагота хрещення...........................................................................99
Громадські лазні.........................................................................103
Купання в Європі........................................................................105
Купання в купальнику чи без....................................................109
Бікіні та буркіні..........................................................................112
6. Релігія та історія зодягання................................................. 117
Нагота Адама і Єви.....................................................................117
Нагота і безчестя в юдаїзмі.......................................................119
Головні убори єврейських чоловіків..........................................119
Табу оголеного пеніса................................................................121
Жіночої плоті з долоню............................................................123
«Врятуйте чоловіків самих од себе».......................................125
Виразно єврейське.....................................................................127
Голі супроти одягнених у християнстві....................................130
Вплив юдейських і грецьких традицій..................................... 131
Зваблива сила аскетичного життя........................................133
У пошуках християнської ідентичності................................. 138
Покрита осорома в ісламі..........................................................141
Мусульманська традиція та чоловіча одежа.......................... 143
Накидка тут уже була.............................................................145
Коран і традиція: яскраві відмінності................................... 146
Накидки – «не мусульманська повинність»............................ 151
Жіноче тіло як релігійна опінія.................................................155
7. Протест супроти голизни і голизна як протест................. 156
Землетруси й вулканічні виверження.......................................156
Без сорочки.................................................................................158
Топлес..........................................................................................161
Дещо про годування грудьми....................................................164
Оголений протест.......................................................................166
6
Зміст
7
Таємна історія тіла. Ціна не-знання
9
Таємна історія тіла. Ціна не-знання
Інна Корнелюк,
книжкова оглядачка, редакторка
11
І про одяг чого ви клопочетесь?
Погляньте на польові лілеї, як зростають вони;
не працюють і не прядуть.
—Від Матвія 6: 28
Яну – моєму коханому, нагому і вбраному
Вступ: Голі чи покриті?
15
Вступ: Голі чи покриті?
18
Вступ: Голі чи покриті?
*
Як бачимо, люди в цілому світі сповідують протилежні погляди
щодо понять «голий» і «оголений», а вони в моїй книжці – синоніми,
причому погляди ще й досі видозмінюються.
Ідея написання цієї книжки з’явилася тоді, коли я працювала над
попередньою – «Адам і Єва скрізь» (2012). У ній ішлося про перших
людей у юдаїзмі, християнстві та ісламі. Щедрі зібрання оповідей про
початок людства в усіх трьох релігіях підкреслюють, що двійко наших
прародичів у наготі й без турботи бавились у раю. Надкушений за-
боронений плід раптово позбавив їх невинності. Цієї ж миті постала
осорома, а потім – усвідомлення того, що віднині наготу потрібно
прикривати (покривати). З того часу люди прикривають свої статеві
органи, як сказано у відомій розповіді. Людська засторога супроти
тілесної спокуси, особливо оголених інтимних місць, завжди пере-
бувала під пильним оком юдеїв, християн та ісламістів. Кожна з цих
релігій донині дуже впливова.
19
Вступ: Голі чи покриті?
21
Вступ: Голі чи покриті?
22
1. Нічого на тілі
На двох ногах
Перший предок людини, що пересувався у вертикальному по-
ложенні, Homo erectus, жив приблизно 1,6 мільйонів років тому. Своє
ім’я отримав завдяки одній особливості: менше лазив по деревах,
аніж ходив по землі. Наші безпосередні прародичі, Homo sapiens,
сформувалися близько 300 000 літ тому6. Той факт, що вони ходили
також прямовисно, мав для тіла важливий наслідок: з цієї миті всі
вразливі ділянки передньої частини тіла буквально оголилися.
Величезна перевага прямовисної манери ходіння над пересу-
ванням на чотирьох кінцівках полягала в тому, що дві інші передні
кінцівки могли водночас виконувати щось інше. Деякі антропологи
припустили, що саме завдяки активності двох ніг чоловічий стате-
вий орган можна було краще розгледіти, відтак простіше спокусити
партнерку. Самодостатність цього міркування в теперішньому світі,
де розгулювання голими карається законом, досить сумнівна. Твари-
ни дозволяють своїм геніталіям звисати, що так само, безсумнівно,
23
1. Нічого на тілі
робили наші перші предки. Якою мірою той факт, що людина стала
на дві ноги, породив ідею прикривати тіло?
Щоб знайти відповідь, дошукатись її, я послуговувалася свід-
ченнями вихідців із Заходу, які жили серед людей, що не носили
одягу. Христофор Колумб прибув до Тринідаду 1498 року і побачив
там голих жінок, чоловіки ж оперізували стегна мотузкою чи то не-
великим паском.
Англійський мандрівник-відкривач Вільям Дамп’єр описав у
1776 році корінних австралійців як людей, які не мали на собі нічо-
го, крім мотузок з деревної кори, зав’язаних навколо стегон7. Західні
мандрівники зауважили також, що для народів Африки на захід од
Сахари голизна була цілком звичним явищем. У подорожніх нотат-
24
1. Нічого на тілі
25
1. Нічого на тілі
27
1. Нічого на тілі
Змагання пенісів
Щоденна кількість зображень жіночих грудей у рекламі стала
прийнятною в деяких частинах світу, але подібна доза підрихтованого
у фотошопі образу прутня все ще немислима в громадських засо-
бах масової інформації. Здається, чоловіки так само переймаються
своїм неідеальним членом, адже трендом порнофільмів і рекламних
роликів віагри є збільшений чоловічий орган. Цей бентежний потік
фалічних сигналів порушує душевну рівновагу мужчин не менше, ніж
травматичний посил про ідеал грудей для жіночої психіки. У мою
папку зі спамом певний час приходила реклама такого штибу, при-
чому завжди тільки англійською. Отож кілька перлів я приберегла:
29
1. Нічого на тілі
Спадок еволюції
Думка про те, що інші обов’язково привабливіші, сильніші чи
потужніші, ніж ви, чи то постійний тягар нібито невідповідності
певним нормам породжує страх і сором. Ця особливість однаково
характерна і для оголених, і для зодягнених. Дивитися – значить за-
вжди порівнювати.
Сексуальною привабливістю чоловіків і жінок людина (тут і там
гіпотетично) завдячує еволюції, як свідчать дослідження психологів-
еволюціоністів.
Форми нашого тіла є багатим джерелом свідчень про тиск, що його
спричинив сексуальний відбір. Вони видимі, вимірні та не дуже спо-
творені людською культурою, їх легко порівняти з іншими формами…
31
1. Нічого на тілі
32
1. Нічого на тілі
33
1. Нічого на тілі
35
1. Нічого на тілі
36
1. Нічого на тілі
37
1. Нічого на тілі
*
Статеві органи викликають більший ажіотаж у тих суспільствах,
де публічно оголюватися й обговорювати такі теми не прийнято. Саме
тому «апарат злягання» повсюдно у світі подають у різних похідних
варіаціях: від імітації в танці до ритуалів, зображень, амулетів, графіті,
анекдотів, проклять і жестів.
Як засвідчують давні розповіді, ворогів відлякували, демонструю-
чи оголені статеві органи. Ця практика передусім стосувалася жінок.
До прикладу, в Ірландії чи Китаї жінки задирали догори спідниці або
знімали їх на очах у ворога. Відтак той із переляку хутко втікав. Це,
очевидно, становило гідну форму прокляття.
Відносно недавно, у червні 2002 року, африканські жінки вий
шли на так званий нафтовий протест у Дельті Нігеру, демонструючи
крайню форму цього древнього прокляття. Передумовами події по-
служили: тривала нечувана екологічна катастрофа, злидні та бідність
у суспільстві. Основоположним виступає твердження про те, що «ми
всі приходимо у цей світ через піхву...». Публічно демонструючи свої
піхви, жінки передали повідомлення без слів: «Цим ми забираємо
життя, яке ми вам дали». Шляхом суспільного покарання вони по-
збавляють ворога можливості вижити. Чоловіки, на яких впаде про-
кляття, вважатимуться мертвими. «Ніхто не буде готувати їм їсти,
виходити за них заміж, не укладатимуть з ними жодних угод і нічого в
них не купуватимуть»36. Жінки дружно зі співами оточили територію,
на якій добувають нафту. До них тим часом приєдналося чимало
38
1. Нічого на тілі
Тіні історії
Над сьогоденним світом звисає довжелезна тінь минулого. Люди
здебільшого підлаштовуються під неї, прагнуть відповідати очікуван-
ням інших, тих, хто домінує. Мотузку навколо стегон Homo sapiens
замінили скромні запаски з природних волокон, деревної кори чи
тваринячої шкури. Хто тримав велику рогату худобу або овець, був
забезпечений вовною та шкірою. Шмат полотна, зав’язаного навколо
40
1. Нічого на тілі
41
1. Нічого на тілі
42
1. Нічого на тілі
43
2. Від простих мотузок
до захопливих декорацій
45
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
сяч і Європи 43 тисячі років тому. Факт одягання певних частин тіла
і дані генетичних досліджень доводять, що давні люди вбиралися
винятково в захисних цілях, а не з метою уникнути сорому50.
У теплих регіонах, звідки походили наші предки, подумаєте ви,
босі ноги так само потребували захисту від розпеченої піщаної по-
верхні чи покриття непролазних лісових хащ, що кишіли звірами. Од-
нак дослідники не знайшли жодного натяку на те, що наші прародичі
носили взуття. Найдавніший зразок справжніх черевиків віднайшли у
Вірменії, їм приблизно 5500 років. Проте не виникає жодного сумніву,
що древні люди почали значно раніше обгортати ноги матеріалом
рослинного і тваринного походження, який швидко зношувався. Від-
так відповідних зразків знайти так і не вдалося.
Археологам було складно встановити точний час, коли представ-
ники Homo sapiens взялися покривати ноги. Ситуація змінилася тоді,
коли одному вченому вдалося дослідити рештки кісток нижніх кін-
цівок наших пращурів. Він виявив, що 35 тисяч років тому мізинці
ніг у людей значно послабшали. Ті, хто ходив босим, міцно хапали-
ся за поверхню землі маленьким пальцем, що й досі є природним
рефлексом. Ця деталь впливала на міцність мізинця. Винахід взуття
з грубою основою зменшив потребу балансувати між віддавна силь-
ними і гнучкими пальцями. Людина взулася, відтак утратила міць
пальців – ось наслідок цього еволюційного розвитку.
Поява взуття – лише одна з багатьох кардинальних змін у люд-
ській поведінці. Вона припала на час появи інших новинок: знарядь
із каменю, прикрашання тіла та коштовностей. Носіння взуття було
обумовлено передусім потребою захисту. Взуття та одяг рятували не
лише від холоду, а й від колючих чагарників, агресивних звірів, ну й,
звісно, від ворога в людській подобі. Папуаси, наприклад, обкладали
тіло бамбуковими кільцями, що стримували ворожі стріли. В інших
місцях чоловіки віками носили на собі металеві лати.
Чоловіча вразливість
З деяких досліджень випливає, що в багатьох культурах іще до
минулого століття чоловіки особливо дбали про захист пеніса чи
головки. Іноді мошонку покривали, а часто – ні51. Ця традиція за-
лишилася ще й досі. Покривання чоловічих геніталій характерне і
для народів, що практикували обрізання, і для тих, у кого його не
було. Те, що давнє одягання і декорування тіла було зосереджене в
49
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
50
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
51
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
Папуаська котека
55
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
56
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
57
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
58
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
59
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
60
2. Від простих мотузок до захопливих декорацій
61
3. Збудження
Оголене око
Людський погляд рухає світом. Дивитися можна по-різному. Той,
хто споглядає, – активний, і навпаки, той, на кого дивляться, – па-
сивний. Чийсь погляд впливає, хтось дозволяє на себе видивлятися,
отримує від цього задоволення. У міфах і літературі наскрізний по-
гляд зачаровував або приводив до стану заціпеніння75. У реальному
житті та в інформаційному потоці постійно мелькають люди, в одязі
й без нього, з усіма властивими їм звичками й обіцянками. Почуття,
які викликають у нас інші люди, можуть залишати байдужими або ж
викликати в нас бурхливі емоції.
Зоровий контакт конче необхідний у щоденному комунікатив-
ному просторі, проте в кожній культурі намір споглядати розумі-
ють по-різному. Люди часто вважають, що погляд містить певний
вітальний заряд енергії і що небезпечні очі здатні пронизувати. Очам
62
3. Збудження
Покров
У ще давніших спільнотах жінки відігравали впливову роль, са-
мостійно займалися торгівлею, володіли власністю, це стало відомо
з глиняних табличок тисячолітньої давнини, віднайдених на теренах
Стародавньої Месопотамії (сучасний Ірак). Прадавні юридичні тексти
свідчать, що жінки і чоловіки мали приблизно однакові права. Зго-
дом жінки поступово втратили свій попередній статус. У південних
регіонах на цих територіях приблизно від 3 до 2 тисяч років тому
покривання згадують як частину весільної церемонії: «Під час ве-
сілля батько чи брат нареченої надягав на неї легкий покров, згодом
наречений урочисто знімав його у весільній залі». Жінку буквально
«покривали», це символічне дійство відбувалося єдиний раз перед
заміжжям. Невідомо, чи покривали жінки голову в повсякденному
публічному житті. Звичай знімати покров із нареченої знаменував
собою вирішальний момент усієї весільної церемонії83.
У щоденному житті йдеться про інший вид покривання. Носін-
ня накидки в публічних місцях, наскільки відомо, було привілеєм у
64
3. Збудження
65
3. Збудження
67
3. Збудження
68
3. Збудження
Груди і декольте
Безсумнівно, оголені груди викликають більше похоті в суспіль-
стві, де їх потрібно прикрити, ніж у суспільствах, де жінки ходять з
непокритою верхньою частиною тіла. У конголезькому селі, де наро-
дився наш старший син, новий вождь прийшов до нашого будинку зі
своєю сім’єю, щоб висловити свою шану. Він був одягнений в парад-
ний наряд з розкішними прикрасами для голови і тіла і вражаючою
курткою з плетеної кори в чорно-білих трикутниках, яка повністю
покривала його груди. Жінки правителя також виглядали привабли-
во, та нікому навіть і на думку не спадало дивитися на їхні оголені
груди (мал. 1 кольор. вкладки). Юнакові, якому дали відкоша, часом
заспокійливо казали: «Зачекай лише, поки її груди обвиснуть», адже
пишні груди асоціювалися здебільшого з плодючістю, немовлям і
годуванням. Погляди на жіночі перса змінювалися одночасно з тка-
ниною, в яку їх «запаковували».
У Китаї на жіночі груди не звертали особливої уваги як на об’єкт
еротики. Те саме можна твердити про еротичну поезію домодерної
доби, в якій образ грудей не відігравав центральної ролі. У китайській
класичній поезії також немає од бюстові, як, наприклад, трапляється
в біблійній «Пісні пісень» царя Соломона. Китайське слово ru fang
на позначення грудей семантично пов’язане з поняттям «молочна
ферма», тобто з материнством і годуванням. У сільській місцевості
китайських хлопчиків годували аж до шестирічного віку. Можливо,
тому в пізнішому віці вони сприймали жіночі груди як щось важливе
лише для маленьких дітей. У кожному разі груди китаянок прикри-
вав одяг. Однак погляд китайців на жіноче тіло також періодично
змінювався. У династії Тан (618–907 рр.) чоловіки почали надавати
перевагу міцним жінкам із декольте. Однак під час правління династії
Сун (960–1278 рр.) з’явилася традиція бинтувати ноги, а заразом ви-
никла й слабкість до делікатних жінок, що носили одяг з високими
щільними комірами.
У двадцятому столітті китайська культура перейняла в амери-
канців образ габаритних грудей, відтак інтернет Піднебесної вражає
кількістю реклами, як збільшити розмір бюста. Один із романів Мо
69
3. Збудження
Яня «Пишні груди, широкі стегна» 2012 року здобув Нобелівську пре-
мію в галузі літератури91.
У Європі ніколи так палко не захоплювалися жіночими грудьми,
як за часів Середньовіччя. Відмінність між одягом для чоловіків і
жінок ставала дедалі суттєвішою, і одежу почали моделювати від-
повідно до тіла. Корсети, що шнурувалися навколо талії, лінія шиї
перемістилася нижче, через те увагу концентрували на персах92. У се-
редньовічній поемі «Роман про Троянду» є напучування щодо того,
як правильно підтримувати груди:
Якщо її груди занадто важкі, вона мусить узяти шалик чи рушник,
зав’язати його на висоті грудей і обперезатися навколо ребер, за-
фіксувавши голкою з ниткою або вузликом; тоді вона буде активна
у грі93.
70
3. Збудження
71
3. Збудження
72
3. Збудження
Ризиковане рукостискання
З давніх-давен чоловіки подавали один одному руку, цей жест
означав, що до тебе йдуть із миром: погляньте на мене, можете мені
довіряти, я не маю в руках ніякої зброї та злого на думці. Якщо руко
стискання символізує доброзичливе ставлення до іншого, то чому
б не подати руку навзаєм? Дехто вважає, що безпосередній контакт
шкіри – велика небезпека для людей із вихованими манерами.
Чи допустимо чоловікові вітатися за руку з жінкою – це питання
досі залишається відкритим для ортодоксальних юдеїв, на цю тему
гаряче дискутували. Одні казали, що так поводитися заборонено, другі
не вбачали в цьому жесті нічого поганого. Були ще й треті, які ствер-
джували, що потиск руки можна дозволити лише у тому разі, коли
відмова здатна породити сум’яття. Тих, що відмовляються тиснути
жінці руку, цілком доречно звинуватити в сексизмі, а відтак сфор-
мувати негативну й хибну думку про Тору. Єрусалимський Талмуд,
один із найважливіших юдейських кодексів юридичних прав, цей
жест дозволяє. Інші заперечували, мовляв, лише німецьким рабинам
деколи дозволяли подавати руку представницям протилежної статі
або ж у кожному разі потиском обмінювалися брат і сестра. Як тоді
слід поводитися під час співбесіди при працевлаштуванні чи бізнес-
інтерв’ю з особою протилежної статі? Ортодокси дають таку пораду
щодо ситуацій, які дозволяють «не-любовний контакт між чоловіками
і жінками»:
Одне коротке рукостискання відповідає діловому протоколові.
Оскільки нехтування потиском руки здатне негативно вплинути на
результат бесіди, то «не-любовне» рукостискання в таких ситуаці-
ях якраз доречне… Подавання руки – важлива деталь інтерв’ю, і
«не-любовний» контакт між чоловіком і жінкою дозволяють, якщо в
цьому є потреба. Однак варто додати, як твердять рабини відомого
Університету Єшива, що на потиск руки не потрібно відповідати на
повну силу, не йдеться про мертву хватку. Рука вашого візаві має
бути «безпорадна», і якщо ви перейдете до наполегливої дії, то йому
залишається лише виконувати роль безневинного спостерігача. У
такий спосіб потенційний співбесідник рятує себе від зніяковіння
та від утрати ділової угоди, залишаючись водночас у рамках юдей-
ського закону halacha99.
73
3. Збудження
Існують також певні правила для чоловіків щодо того, коли зні-
мати праву рукавицю перед потиском руки жінки. Часом несподівано
виринають цікаві роздуми в такого штибу настановах:
Рукостискання часто породжує відчуття симпатії чи роздратування
поміж двома незнайомими особами. Тож, кому подобається «пух-
кенька» рука, простягнута, ніби коси морських водоростей чи неве-
личкий гарячий пудинг? Нестерпно також, коли хтось затискає вашу
руку гротескно й неприродно, рвучко розмахуючи нею навкоси так,
ніби щось вичищає біля себе. Яка жінка не здригнеться від мертвої
хватки, що від неї персні врізаються в тіло і тимчасово паралізують
кожен палець? Правильне рукостискання триває мить, потиск по-
єднує силу і теплоту, ви, як у поклоні, повинні одночасно дивитися
на вираз обличчя тієї людини, руку якої тримаєте.
76
3. Збудження
Роздягаючи й уявляючи
Ми виявляємо схильність давати налички одежі сторонніх людей,
називати її «нескромною», втім одяг аж ніяк не додає доброчесності.
Навіть навпаки, має іноді зворотний ефект, як твердять антропологи,
які мешкали серед людей, для яких голизна була звичною. Попри
відчутний дискомфорт від одягу, вони використовували декороване
вбрання під час святкових церемоній і ритуальних танців плодючості
з метою стимулювати сексуальне збудження.
У тих середовищах, де одежа була звичним явищем, «жінкам
спочатку дозволили, а згодом наказали носити одяг. Ця суттєва
амбівалентність людських реакцій на одяг почала незабаром себе
проявляти»103. Насправді покривання жіночого тіла не мінімізувало
сексуальних бажань чоловіка, якраз навпаки – підсилювало їх. Люд-
ство, прагнучи вознестися над покликом плоті, стало одним із найеро-
тичніших створінь серед усіх живих істот саме завдяки одяганню104.
Людська уява проектує несвідомі бажання, мрії та фантазії щодо
свого тіла та плоті інших. У культурах, де жінка змушена вдягатися
занадто строго, чоловіки придумали власні вказівники. На основі
видимих ділянок тіла ми ознайомлюємося з тим, що під одягом. Що
більше одягу на жінці, то багатша уява. Звідки нам знати: волосате
тіло жінки чи ні, сідниці в неї пружні чи м’якенькі? Чи в неї під
одягом «стегна, як колоди», чи ті, що ти давно про них мріяв? Коли
значна частина тіла одягнена, пожадливий погляд починає оглядини
з обличчя, свідомо або несвідомо стаючи допитливо уважним. Тоді
рухається безпосередньо на спокусливу привабливість найбільш за-
кутаних частин тіла.
«Волосате обличчя виказує волосату піхву», – твердять чилій-
ські мапуче. «Жіночий рот – голизна», – мовить юдейський Талмуд,
у якому стулений рот символізує чисту «закриту піхву». Тільки-но
жінка розтуляє рота, виникає небезпека, що в чоловіка розпалить-
ся хіть. Відкритий жіночий рот безсоромно запрошує в «розтулену
піхву». Вуста, міцно зімкнуті в мовчанні, – найпевніший вихід для
жінки105.
В Африці, де жінки зазвичай не носять панчіх, за босими ногами
жінки з обличчям під накидкою визначають, молода вона чи стара.
«П’яти жіночі виказують, скільки у ній дівочого», – каже ефіопський
77
3. Збудження
Покриті сідниці,
Кагоро (Нігерія), 1990 р.
79
3. Збудження
Люди чи тварини?
Коли моя книжка «Ніколи не беріть шлюб із жінкою з великими
ногами» вийшла арабською, мене запросили в Єгипет і Марокко.
«Я живу навпроти Сфінкса», – сказала одна зі студенток після моєї
чергової лекції в Каїрі. Вона поцікавилася, чи не маю я бажання по-
дивитися на піраміду в Ґізі з двома її подружками. Під час ланчу з
ними я запитала, чому вони в накидках. Одна відповіла, що цього
вимагає її віра, крім того, менше турбують чоловіки, вигукуючи щось
услід. Друга не погодилася, що турбують менше, просто хустку носять
усі її подружки. До речі, сім’я вважає це дурістю. Третя мовила: «Чо-
ловіки – це тварини, хіба ви не знаєте? Вони не здатні себе контро
лювати, така їхня природа. Тому ми прикриваємо голову».
Я була приголомшена. «У мене п’ятеро братів, чоловік, двійко
синів, немало друзів-мужчин – усі вони прекрасні. Ми невдовзі ча-
юватимемо у твого батька. Невже ти так само вважаєш його твари-
ною?» Студентка категорично відповіла «ні». Проте, враховуючи її
щоденний досвід перебування в місті, дівчина таки сумнівалася в
самоконтролі чоловіків. Дві інші почали сміятися, одна з них сказала:
80
3. Збудження
82
4. Неможливий компроміс
Непорочність і хтивість
Розповіді та картини відображають те, що людство думало чи
думає про непорочність і хтивість. Хіть реалізує себе в потребі задо-
вольнити бажання, та здебільшого її асоціюють із сексуальною жагою.
Тим часом непорочність полягає у відмові від бажання, що виходить
за традиційні рамки. Церква оголосила непорочність однією з семи
чеснот, а хтивість – смертельним гріхом.
У християнських історіях непорочного зображають як того, хто
здатен до самоконтролю, на противагу до його заклятого ворога –
Хтивості. Поет Пруденцій (бл. 348–405 рр.) описує смертельну битву
між Хтивістю і Непорочністю в «Психомахії» («Боротьба душ») – одній
з найпопулярніших латинських поем раннього Середньовіччя. У на-
пруженому поєдинку Хтивість нападає на Непорочність із полум’яним
палахким факелом, але Непорочність вибиває факел із рук ворога,
пронизує його мечем і здобуває феєричну перемогу.
Символи хтивості, непорочності та цнотливості можна побачити
також на зображеннях пізнього Середньовіччя. Сито стало символом
непорочності завдяки римській історії про діву Туччію – жрицю бо-
гині Вести на римському форумі. Її звинуватили в розпусті й винесли
смертельний вирок за ганебний учинок весталки. На щастя, богиня
володіла фантастичним умінням демонструвати непорочність перед
своїми служницями. У Національній лондонській галереї доказом
83
4. Неможливий компроміс
84
4. Неможливий компроміс
Привертати увагу чи ні
Попри те що всі давні філософи вихваляли чоловічий самоконт
роль, боязнь його втратити надихала суспільство на витворення нових
правил. Раніше обмежені спільноти вважали геніталії збудливими
та провокативними, відтак люди взялися потрохи прикривати тіло.
У деяких суспільствах така тенденція виникала через те, що жінки
нібито були дуже нестриманими й потребували постійного нагляду.
Ця думка ще й досі актуальна, хоча досвід показує, що нав’язливе
бажання «керувати» неспроможне викорінити прадавній страх116.
Кожну людину турбує невизначеність. Можу я примкнути чи мене
відштовхнуть? Чи мене лаятимуть, насміхатимуться, знущатимуться
з мене, і яка небезпека далі загрожуватиме моєму вразливому тілу,
коли я покажу себе іншим? Схвалення й оцінювання, та хай радше
будуть потрібними захопливі погляди й компліменти з боку інших і
86
4. Неможливий компроміс
Цивілізовані чи дикуни
Ті люди, які не носили одягу, викликали в одягнених співчуття та
виглядали меншовартісними. У західній думці від часів Просвітниц
тва в мандрівників розвинулися дві візії щодо голих туземців, яких
називали «аборигенами», або «примітивними»: їх або романтично
ідеалізували як благородних дикунів, або прирівнювали до цілком
нецивілізованих варварів. У еволюційному мисленні людина посту-
пово переходила від голої та дикої до вбраного представника Заходу.
У листах Чарльза Дарвіна від 1833 до 1834 років ідеться про «убоге
становище варварів» одного «пустельного краю, що люди в ньому
цілком голі». Він мав на увазі архіпелаг Вогняна Земля на крайньому
півдні Південної Америки.
Перша моя зустріч із дикунами вразила мене найбільше в житті.
Це був голий абориген з Фуеґо, волосся його стирчало в різні боки,
обличчя розфарбоване. Немає нічого цікавішого, ніж погляд справ-
жніх диких людей. Ці нещасні бідолахи випростані на повен зріст,
їхні потворні лиця замазані білою фарбою, шкіра брудна й жирна,
волосся заплутане, голоси немилозвучні, жести виражають жорсто-
кість. Коли бачиш таких людей, навіть складно повірити, що вони
так само мешканці цієї Землі117.
87
4. Неможливий компроміс
Ієрархія та повага
Сигнали одягу визначають два
критерії: ієрархію та доброчес-
ність. Ми вже погодилися раніше,
що доброчесність стосується зде-
більшого жінок, рідше чоловіків,
які представляли владу й дикту-
вали правила. Ієрархію унаочнив
зовнішній вигляд людей: про-
мовистий приклад цьому – світ-
лина одного європейця з двома
пігмеями.
Одне з правил, якого потрібно
було дотримуватися в низці куль-
тур, таке: підпорядкованість ви-
магає від підлеглого менше одежі
на тілі, ніж у того, хто стоїть над
ним. Підлеглий у присутності вож-
дя, царя чи священика шанобливо
знімав одяг чи якусь його частину,
підтверджуючи наявну ієрархію.
Так, на зображенні з Месопотамії
тисячолітньої давнини можна по- Двоє пігмеїв із дослідником, 1921 р.
89
4. Неможливий компроміс
90
4. Неможливий компроміс
91
4. Неможливий компроміс
Чоловіча оголеність
У середині дев’ятнадцятого століття в Лондоні відкрили Музей
Вікторії та Альберта, тоді ж королева Вікторія вперше побачила копію
Давида Мікеланджело. Вона була неабияк заскочена несподіваною
зустріччю з чоловічою голизною. Дирекція музею негайно замовила
фіговий листок, щоб міцно причепити його на передній план зо-
браження й приховати делікатні частини тіла цього симпатичного
юнака, тільки-но з’явиться хтось із королівського двору, – протокол
залишався чинним до п’ятдесятих років минулого століття. В інших
частинах Європи з огляду на культ скромності в дев’ятнадцятому
столітті всі «срамотні місця» на полотнах класичної Античності за-
ступали зелені полаковані фігові листки. У західному світі межі речей,
які донедавна викликали шок, у наш час немислимо розширилися.
Люди мають змогу частіше бачити оголених, аніж колись за вікторі-
анської доби. Реклама та порно не знають стриму.
Усюди по світу, втім, підстерігає цензура: уряди провадять се
рйозні кампанії та не завжди переконливі акції. У цій книжці я не
фокусуюся на цих питаннях, тому обмежуся одним невеличким при-
кладом сьогочасної плутанини в Китаї. 9 липня 2012 року соту річ-
ницю китайського Національного музею в Пекіні святкували, вла-
штувавши виставку відомих італійських митців і витворів мистецтва
доби Відродження. Цього дня китайський телеканал CCTV у новинах
розмив піксельне зображення геніталій згаданого вже Давида, вигляд
яких дуже засмутив королеву Вікторію понад півтора століття тому.
Невдоволені користувачі соціальних мереж одразу по свіжих слідах
здійняли хвилю протестів. Продюсер телевізійної програми взявся
захищати себе: «Показати цілу картину без цензури означало б за-
шкодити моралі громадськості. Голий Давид міг справити негативне
враження на певну групу глядачів». Стикнувшись із нещадним осудом
з боку величезної кількості глядачів, у наступному випуску новин
чотирма годинами пізніше геніталії Давида таки показали129.
Приклади також можна знайти в сучасних музеях Заходу. 2014 ро-
ку я розглядала в паризькому Музеї д’Орсе відому картину Гюстава
Курбе L’Origine du monde («Походження світу»), 1866 р.: на відвідувача
безпосередньо дивиться піхва між двома розведеними стегнами. За
часів художника ця реалістична робота приголомшила західну бур-
жуазію. Поряд зі мною стояла велика група китайських підлітків, які
95
4. Неможливий компроміс
97
5. Купання та плавання
Ритуальне очищення
Цілком імовірно, що люди почали колись митися з релігійних
мотивів. Вода мала б очистити їхні душі. Для тих, хто вірив у святість
таких річок, як Ніл, Йордан, Євфрат, чи Ганг, купання приносило не
лише тілесне, а й духовне оновлення. Ритуал занурення у воду існував
іще до того, як у християнстві з’явилася традиція хрещення, найбільш
значущої форми очищення.
Церемонія, під час якої вмивають тіло й руки, прийшла до нас од
східних народів: єгиптяни практикували умивання на служіннях в
ім’я богині Ісіди, а перси – на честь Мітри чи божества Сонця133.
98
5. Купання та плавання
Нагота хрещення
Християнське хрещення – найвідоміша форма публічного риту-
ального вмивання на Заході. Християнство перейняло цю юдейську
традицію разом із його глибокою відразою до голизни й обов’язку
хреститись у воді голими. Іван Хреститель – пророк, на думку юдеїв,
християн і мусульман, згаданий в Біблії як той, хто хрестив жителів
Єрусалима й околиць у ріці Йордан після того, як люди каялись у
скоєних гріхах. Ісус – найбільш знана особа, яку хрестив пророк.
Багато художників упродовж століть зображали на картинах Ісуса,
що стоїть у Йордані. На деяких полотнах Христос перебуває у воді
нагим, допоки триває обряд хрещення, ангел тримає Ісусів одяг. Таке
зображення, наприклад, віднаходимо в Утрехтській Біблії, датованій
приблизно 1430 роком.
Від часів Середньовіччя у традицію ввійшло хрещення дітей,
але в перше століття християнства й дорослих час від часу хрестили
шляхом масового занурення у воду чи обливання. Хрещення було
громадською подією, під час якої той, хто проходив обряд, роздягався
99
5. Купання та плавання
Масова церемонія
хрещення в річці Йордан
102
5. Купання та плавання
Громадські лазні
Більшість людей давним-давно зрозуміла, як благодатно впли-
ває на їхнє тіло тепла вода. Водночас завжди існує немало тих, хто
приймає ванну рідко або й не приймає взагалі через те, що підігрів
води коштує занадто дорого. У китайському суспільстві купання ще
від 1100 року до н.е. було релігійним ритуалом буддійських і дао-
систських жреців зі строгими правилами, яких дотримувалися навіть
імператори. Саме вони спорудили величезні ванни для власного вико-
ристання, уже за часів правління династії Сун (960–1271 рр.) існували
громадські лазні в містах, де людям допомагав помитися спеціальний
персонал. Навіть сьогодні, за приблизними підрахунками, з-поміж
800 мільйонів китайців у сільській місцевості лише 200 мільйонів
приймають ванну один раз на місяць137. Ванни з настоянками, зробле-
ними за давніми китайськими медичними рецептами на хризантемі,
перці, імбирі та інших цілющих рослинах, сприятливо впливали на
голе тіло людини. Після прийняття ванни можна було розслабитися
або замовити масаж, для якого існували відповідні кімнати, окремо
призначені для жінок і чоловіків.
У Японії це відбувалося по-іншому. Країну щедро обдаровано
гарячими джерелами на різних островах. Можливо, це й послужило
причиною того, що японці часто приймали ванну.
З усіх людських рас японці, мабуть, найвимогливіші до тілесної чи-
стоти. Чоловіки і жінки, багаті та бідні щодня без винятку приймали
гарячу ванну. Ще відносно недавно на вулицях стояли рядами, а в
селах іще й досі збереглися спеціальні жолоби, в яких представни-
ки обох статей могли публічно приймати ванну, а до того ж іще й
потеревенити138.
103
5. Купання та плавання
Купання в Європі
У грецьких міфах сказано, що природні джерела та ставки бла-
гословили самі боги, відтак вони цілющі. Саме в таких місцях греки
споруджували об’єкти для купання. Скупавшись, люди залишали по-
жертву для богів. Чоловіки займалися спортом і плавали голими,
греки часто будували лазні неподалік гімназій. Під час панеллінських
ігор в Олімпії змагалися голяка, щоправда, жінки та дівчата не мали
туди доступу.
Узявши приклад з греків, римляни почали будувати громадські
лазні, і ця практика поширилась на все Середземномор’я. У євро-
пейських колоніях спорудили термальні ванни, в яких купальник
спочатку заходив у воду високої температури, далі охолоджувався
в басейні зі студеною водою, а відтак розслаблявся у відпочинко-
вій кімнаті. Ці об’єкти слугували місцем зустрічей, на яких люди
веселились і знаходили собі співрозмовників. Багато римлян запро-
шувало туди своїх друзів. Чимало політиків відвідувало такі центри,
аби побалакати про смачну їжу, переконати в чомусь співгромадян
і розширити сферу свого впливу. Атмосфера була дуже натхненною.
Функціонували галереї, бібліотеки, відбувалися літературні читання.
Коли один іноземець запитав римського імператора, чому він прий
105
5. Купання та плавання
106
5. Купання та плавання
107
5. Купання та плавання
109
5. Купання та плавання
110
5. Купання та плавання
111
5. Купання та плавання
собою одежу дам, поки ті купалися, хоча й мали такий намір. Графиня,
як свідчить придворна авторка листа, зізнається: «Я ніколи так не
сміялася і не можу згадати, щоб колись так чудово розважалася»158.
Спокійне ставлення до таких речей помінялося з приходом до
влади буржуазії. Вона спотворила добродушність придворної та ма-
сової культури і висунула ідею, нібито гідність залежить від ретельно
захованої срамоти. Відтак манірність усе більше охоплювала європей-
ське суспільство159. Коли ж плавання визнали одним із видів спорту,
купальники підпасовували до потреб – з двадцятих років їх шили з
мілким вирізом. Отож культура купання та плавання в Європі зміни-
лася від безтурботно оголених тіл до закритих костюмів, що повністю
покривали тіло та кінцівки. Щоправда, традиція значною мірою по-
слабила позиції у другій половині минулого століття.
У Китаї жінки мусили ретельно закутуватися до початку двадця-
того століття, бинтувати груди і ноги: «Жінки, у яких виднілася бодай
маленька ділянка шкіри, ризикували потрапити під арешт з легкої
руки ображених привладних осіб». Однак у двадцятих роках минулого
століття з’явився запит на «природні жіночі груди», тож китайський
уряд заборонив звичай бинтувати їх. Ця заборона відчиняла простір
для дальших дій усім любителькам поплавати.
До 1920-х рр. ті, хто носив одяг із глибоким вирізом, навіть злегка
демонструючи шкіру, ризикували потрапити під арешт. Лише сімома
роками пізніше китайський уряд заборонив бинтувати груди, дозво-
ливши їм розвиватися природно. 1927 року Китай показав жінкам
абсолютно новий напрямок – од забинтованих грудей до бікіні. За
ініціативи інтелігенції та відомих кінозірок у країну завітала мода на
бюстгальтери й купальники західного зразка з голлівудських фільмів.
Зміни принесли китаянкам нову добу сучасності та свободи160.
112
5. Купання та плавання
Бікіні та буркіні
Бікіні, поширені в Європі з 1946 року, викликали там справжній
переполох. «Найменший з найменших» купальників назвали на честь
острова Бікіні, де незадовго до того випробовували атомну бомбу. Но-
вий одяг мав бути так само вибуховим, але успіх прийшов не відразу.
Жодна з тодішніх моделей не наважувалася його продемонструвати,
тоді дизайнер був змушений звернутися до стриптизерок, які б вий
шли на подіум у новому купальнику з двох частин. У низці країн бікіні
заборонили, а Ватикан визнав новинку аморальною.
Тоді просто не взяли до уваги того факту, що бікіні – аж ніяк
не новизна: у давньоримській віллі на Сицилії збереглася мозаїка
на підлозі приблизно від 300 року до н.е. На ній зображено «бікіні-
дівчат» із голим пупцем, що займаються спортом у костюмі з двох
мініатюрних частинок (мал. 26 кольор. вкладки).
У 1960–х рр. топлес монокіні спричинили нову хвилю обурення.
Приблизно з 1970–х рр. бікіні зменшили до мікрокіні: маленьких
клаптиків тканини, які прикривають лише соски та геніталії. Не так
уже й багато жінок пристало до нової моди. Замість тенденції яко-
мога більше провокувати мінімальною кількістю елементів одягу
на жіночому тілі розквітла культура відпочинку з новими трендами
купальної та пляжної моди. Ця одежа досі підкреслює голизну, проте
в західному світі майже не викликає відрази. Те, що жінки і чолові-
ки бачать одне одного в купальниках на пляжі – досить неприємна
ситуація в дев’ятнадцятому столітті, – стало нормою для більшості
людей, принаймні в цій частині світу.
Правила щодо частин тіла, які можуть під час купання залиша-
тися неприкритими, різняться від країни до країни. Геніталії, сідниці
та жіночий бюст майже всюди ховають під одягом. У басейнах, де
вимоги часом строгіші, ніж на громадських пляжах, купання в одязі
здебільшого заборонено з міркувань гігієни чи/і безпеки. Це проблема
для мусульманських жінок, які вважають, що їхня релігія дозволяє
плавати лише одягненими.
Контраст між західним суспільством і штибом життя на Серед-
ньому Сході донині разючий, та й усередині ісламського світу існу-
ють значні розбіжності. Є жінки, що не прикривають тіла, жінки, що
роблять це з власної волі, а є й такі, що зодягаються з ніг до голови
з примусу спільноти, в якій живуть. За легендою, пророк Магомет
113
5. Купання та плавання
116
6. Релігія та історія зодягання
119
6. Релігія та історія зодягання
121
6. Релігія та історія зодягання
124
6. Релігія та історія зодягання
Виразно єврейське
Одяг і політика не існують одне без одного. Взуття, вуаль, зав’язані
торочки, магічні амулети – за цим усім часто стоїть щось інше, ніж,
власне, значення: знімати черевики – жест, який може означати по-
кору, особливий для тих, хто перебуває на священній землі. Що більше
читаєте, то частіше натрапляєте на несподіваний розвиток подій.
Мусульманське духовенство в певний момент заборонило своїм ві-
рянам молитися на босоніж, «як євреї». Традиції постійно змінюва-
лися, аж допоки врешті-решт євреї не почали взуватися до молитви.
127
6. Релігія та історія зодягання
135
6. Релігія та історія зодягання
136
6. Релігія та історія зодягання
138
6. Релігія та історія зодягання
139
6. Релігія та історія зодягання
144
6. Релігія та історія зодягання
145
6. Релігія та історія зодягання
146
6. Релігія та історія зодягання
147
6. Релігія та історія зодягання
148
6. Релігія та історія зодягання
149
6. Релігія та історія зодягання
150
6. Релігія та історія зодягання
153
6. Релігія та історія зодягання
155
7. Протест супроти голизни
і голизна як протест
156
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Без сорочки
Люди й далі схильні вважати за норму власні традиції одягання.
Тепер, коли більшість із нас у повсякденному житті одягається, ми
майже забули про те, що людство упродовж значного періоду своєї
158
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
159
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Іще одна гарна порада – почати бігати в теплу погоду, тоді задля
певності треба вибрати такий маршрут, на якому вам не стрінуться
знайомі, наприклад ліс. Якщо бігатимете один-два місяці без фут-
болки і несподівано зустрінете знайомого, дуже здивованого вашим
виглядом, можете сказати якось між іншим: «Так, я вже певний час
цим займаюся» або «Я бігаю тут завжди з оголеним торсом». Усі ці
доброзичливі поради свідчать про те, що тут чи там – потрібно воло-
діти неабиякою мужністю, щоб показати іншим своє частково оголене
тіло. Сором наготи підстерігає ще й досі, тому з’являтися без сорочки
у містах Заходу наважується лише меншість.
Це правда, що у глянцевих журналах, відео, фільмах тощо кіль-
кість чоловіків з оголеним торсом зростає, але жіночий бюст, живо-
ти та сідниці агресивно виставляють значно частіше. Варто лише
поміняти «чоловіка» на «жінку» в цитаті вище, як одразу аргументи
на кшталт: «Ой, тут так спекотно», чи «Здається, без сорочки при-
ємніше», чи «З якого дива хтось має втручатися…» для багатьох – і
чоловіків, і жінок – звучатиме штучно. Оголений торс – не синонім
оголеного бюсту.
160
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Топлес
Затули перса, я бачити їх не мушу.
Це ранить мою душу.
–Мольєр. Тартюф
161
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
162
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Оголений протест
Оголені одинаки чи групи, що протистоять зодягненому суспіль-
ству, існують у кожній частині світу, та їхні мотиви суттєво різняться
одні від одних. Серед таких британець Стівен Ґоф, туніска Аміна Сбуї
166
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Стівен Ґоф пройшов голим через цілу Англію, щоб показати сві-
тові, що в людському тілі немає нічого образливого і голизна – це
природне право людини, подароване життям. Чоловіка арештували
за те, що він намагався довести своє бачення на практиці. Відтоді за-
вдяки засобам масової інформації британець став відомий як «Голий
Волоцюга» (The Naked Rambler).
Упродовж тривалої мандрівки Англією з півдня на північ він
кожного разу опинявся під арештом. У Единбурзі лише в одного про-
курора виникли труднощі з обранням вироку: він дивувався, невже
цей голий чоловік, що просто йде собі дорогою, може викликати у
звичайних людей «страх і занепокоєння»? Хіба це так насправді? Таке
видовище щонайменше дивакувате або захопливе, проте не біль-
ше, – здавалося судовому працівникові. Шотландський Вищий суд був
інакшої думки. Відтоді усі наступні вироки нагому демонстрантові
були незмінно ті самі: усі вони одноголосно наполягали на тому, що
вигляд оголеного пеніса – серйозна підстава для «страху та занепо-
коєння». Відтак усі його присуди рухалися замкненим колом: голим
сідав у в’язницю, голим виходив на волю, а далі – знову арешт.
У в’язниці Стівен не зраджував наготі, принципові, який вимагав
щонайменше окремого режиму: один у своїй камері; йому не дозво-
ляється брати участь в повсякденних справах з іншими ув’язненими
або приймати відвідувачів. Тільки після того, як в’язнів замикали на
ніч, його відпускають на тридцять хвилин. Він викидає своє сміття,
відправляє свої листи і приймає душ. Якщо йому пощастить, у нього
також є час для прогулянки, швидкого обходу порожніх коридорів.
Цей переступник коштував американській системі мільйони. Бри-
танська газета «Ґардіан» надрукувала інтерв’ю з цим принциповим
п’ятдесятидворічним чоловіком, коли він 2012 року відбував чергове
покарання:
Я чув, як він дріботів босими ногами до того, як зайти в бюро. «При-
ємно познайомитися», – ґречно промовив Ґоф. Ми подали один одно-
му руку, він трохи розгубився і не знав, чи може присісти. Тіло його,
бліде і змарніле, з латочками коричневого волосся. Його пеніс телі-
пався в холоді між ногами. Коли Стів позував перед фотографом, то
167
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
170
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
173
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
176
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
179
8. Голі та одягнені
за часів глобалізації
Одежа і влада
Можновладці використовували одяг для того, щоб зміцнювати,
обговорювати чи розривати наявні зв’язки. Існує безліч таких прикла-
дів. Президент Центральноафриканської Республіки Бокасса, мабуть,
вважав, що одяг творить людину, коли 1976 року, наслідуючи свого
кумира Наполеона, показово коронував себе в імператори. Пишна
церемонія обійшлася йому в двадцять мільйонів доларів і занурила
його країну в прірву. Лишень одна корона, інкрустована діамантами,
коштувала п’ять мільйонів.
У 1979 році імператор Бокасса покарав сотні учнів через те, що ті
відмовилися одягати уніформу, яку шили на імператорській фабриці.
Він наказав помститися їм, тоді національна гвардія вбила сотню ді-
тей. Бокасса особисто спостерігав за цієї різнею279.
Владні мужі виряджаються в уніформи, такі собі символи, аби
знищити бодай якийсь сумнів щодо їхньої могутності, а відтак не-
щадно боротися з критикою. Лідери, здатні на радикальні кроки,
диктують усім своїм підданим навіть правила одягання. Демонстра-
тивна непокора таким приписам потребує неабиякої мужності та
може навіть коштувати життя. Буває, що підлеглі (те саме стосується
і вірян) не бажають більше дотримуватися нав’язаних згори правил, а
тому починають одягатися по-різному. Зовнішній вигляд цих людей
180
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
виказує мрію про те, що і самі вони, і їхні діти в майбутньому жи-
тимуть інакше.
Показовий приклад примусового скасування поважних тради-
цій вдягання віднаходимо у недавній історії Китаю. Тамтешня еліта
звикла носити одяг різних стилів, що покривав тіло у весь зріст, часто
прикрашаючи його коштовною вишивкою та парчею. Після повалення
феодальної династії Цін 1911 року прогресивні китаянки виступили
проти традиційних рольових моделей. Перше, чого вони вимагали, –
вкоротити одежу й заборонити бинтування ніг. З’явилася нова мода
чангшан (chángshān), що в мандаринській мові буквально означає «до-
вга сорочка». Потрапивши в англійську мову через кантонську, зву-
чання цього слова модифікувалося до «чеонгсам» (cheongsam). Ішлося
про довгу одежу, розраховану і на чоловіків, і на жінок. У перші роки
існування Китайської Республіки мода набула шаленої популярності,
спочатку завдяки студенткам, а згодом жінкам різного віку. Новий
стиль символізував впевнений крок у поступі до рівності між статями.
Західні впливи позначилися також на фасоні: широкі розлогі плаття
поступово змінювали вужчі, що підкреслювали контури тіла. Крім
того, довжина одежі була по кісточки, а стала – до коліна280.
Комуністична революція 1949 року з легкої руки Мао відштовхну-
ла моду на узбіччя, оскільки активний розвиток мав на меті знищити
все «старе», зі стилями одягу включно.
Од прикрас і косметики до шортів, високих підборів чи гостроносих
туфель. Чоловічий галстук вважали знаком капіталістичного стилю,
а довге волосся виявилося щонайменше натяком на буржуазні тен-
денції. 21 грудня 1966 року в Пекіні виставили два мільйони «забра-
кованих» видів одягу. У тогочасній опері актриси з’являлися на сцені
в уніформі та зі зброєю. Тривалий час не розвивалася текстильна
промисловість. Відтак китайські жінки носили піджаки й штани, пре-
зентуючи світові захопливі образи та систематичне впровадження
в моду стилю унісекс281.
Мао представив два види одягу для обох статей, роби для пра-
цівників і військову уніформу.
1 жовтня 1949 року 300 000 китайських солдатів зібралося на площі
Тяньаньмень у центрі Пекіна, щоб узяти участь у церемонії на честь
заснування Нового Китаю. Публіка була зодягнена здебільшого в
одежу кольору морської хвилі чи то темно-синю, сіру та чорну…
181
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
184
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
Політика штанів
У північних регіонах військові та мисливці колись носили штани,
щоб захистити себе від холоду, а також задля зручності під час їзди
верхи. Під впливом кельтів і германців гали так само зодяглись у
штани, мабуть, іще у другому столітті. До піку популярності штанів
у Західній Європі мідійці та перси вбирали широкі панталони. Гре-
ки і римляни надавали перевагу довгим платтям, оскільки вважали
панталони одягом варварів. Попри римський вплив, мода на носіння
штанів ширилася Західною Європою: спочатку вони сягали коліна,
згодом – кісточки, підіймалися за мотузку посередині, поверх пан-
талон традиційно одягали туніку294.
Крістіна Бард у своїй книзі Histoire politique du pantalon доводить,
що панталони в Європі поступово перетворилися на символ сили,
«емблему маскулінності». Від часів Великої французької революції
1789 року панталони починають відігравати істотну політичну роль.
Гасло «Воля, рівність, братерство» означило помітний розрив із тра-
дицією одягання еліти. До цього часу аристократичні кола надавали
перевагу штанам до колін, або culottes, їх заступила мішана група
Санкюлоти супроти
штанів до колін,
1793–1794 рр.
Кришка коробки з-під сигар «Bloomer Club» за часів, коли жінкам тільки-
но дозволили носити штани під час їзди на конях і велосипедах, 1891 р.
191
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
192
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
такому стилю досі надають перевагу під час інтерв’ю при прийомі на
роботу. Можливо, краватка рятує свого власника від невпевненості
в собі. Я нерідко зауважувала, як чоловіки раптово хапаються за цей
аксесуар одягу під час дискусій чи лекцій. Звісно, цей магічний жест
доречний лише тоді, коли чоловіки охайно одягнені в бездоганні
костюми і сорочки.
Уже згадувалося, що три найважливіші функції одягу зводилися
до прикрашання, захисту та уникнення сорому. Втім поступово до
цього додавався наголос на статеві відмінності. На прикладі довгих
штанів бачимо, як постійно змінюється бачення безсоромності та
невинності. Спорт і професійні сфери дали змогу жінкам використо-
вувати штани з метою захисту, а не лише в буквальному розумінні.
Чи стала нещодавня мода на бороди новим символом маскулінності
тепер, коли зникло виняткове право чоловіка на штани?
Обов’язкова відмінність між чоловічим і жіночим одягом потрохи
втрачає сенс, ліберальний розвиток насправді більше стосується жі-
нок, аніж чоловіків. Чоловіків, що з’являються на публіці в платтях і на
високих підборах, завжди мають за трансвеститів, жінок без макіяжу
в чоловічому костюмі, у черевиках на пласкій підошві сприймають
більш-менш нейтрально.
Існують традиції чоловічого стилю одягу, який виключає штани,
наприклад шотландський кілт чи «канґа» (kanga), яку носили чоловіки
народу масаї зі Східної Африки. Проте для людей, що звикли бачити
чоловіків у брюках, спідницеподібні штани мужчин набували «жіно-
чого» маркування. Очікування того, що прийнято вважати чоловічим
або жіночим, автоматично проектувалися на зовнішній вигляд. Деякі
заклади високої моди наважувалися створювати чоловічі спідниці,
але така мода рідко була популярна за межами вузьких кіл. Зазвичай
чоловіки бояться стигми фемінізації, та історія штанів доводить, що
носіння забороненого одягу прокладає шлях до нової свободи. Те саме
стосується і моменту зречення обов’язкової одежі. Деякі єгиптянки
та марокканки зізнавалися мені, що звільнення від накидок дає від-
чуття особистої свободи, але жінки мусять стояти непохитно, щоб
витримати осуд з боку суспільства.
194
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
Розведені ноги
Крістіна Бард визначила відмінність поміж «закритими» штанами
і «відкритою» спідницею як асиметричний взаємозв’язок: зіяючий
отвір жіночого одягу – на відміну від щільно закритих брюк – припус-
кає безперешкодний «доступ до жіночої статі»301. Згідно з неписаними
правилами етикету, ті, хто у спідниці, мусять уникати натяків на до-
ступність, тобто щільно притискати коліна одне до одного: ніколи в
житті жінка не повинна сидіти, розвівши ноги. А чи існують правила
для жінок у штанах?
Вислів «розводити ноги» знаходимо в Біблії у Єзекіїля (16:25),
де пророк Єзекіїль сердиться на Єрусалим, порівнюючи його з без-
путною жінкою: «На кожному розі вулиці ти збудував свої височез-
ні святині та занедбав красу власну, розводячи ноги перед першим
зустрічним»302. На єврейському сайті Mi Yodea якась жінка запитала,
чому розведені ноги жінки менш скромні, ніж розведені ноги чо-
ловіка? Відповідь, яку вона отримала, накреслила зв’язок між цим
поняттям і сексом, причому стосувалося це тільки жінки, аж ніяк не
чоловіка. «Поза мужчини з розведеними ногами не викликає асоці-
ацій зі статевим актом (жіночі розведені ноги в цій ситуації більш…
ергономічні)». У фразі, яку кидає Єзекіїль, «з контексту і коментарів
зрозуміло, що еротичне саме прийняття пози тієї ж, що під час ста-
тевого акту»303.
Жінку з розведеними ногами не сприймають, наприклад, в індо
незійській провінції Ачех, де у 2013 році ухвалили новий закон проти
жінок, що сидять ззаду на мотоциклі, розчепіривши ноги. Ця заборона
була необхідна, оскільки всі вигини жіночого тіла стають помітніші,
коли жінка тримає ноги по різні боки мотоцикла, ніж під час сидіння
на дамському сідлі. А як бути жінкам, що самостійно керують мото-
циклом? Нове правило таких варіантів не передбачало304.
Однак останнім часом жінки почали скаржитися на чоловіків, які
розводять ноги, зокрема в громадському транспорті:
Коли навпроти мене сидить чоловік, то його коліна широко розстав-
лені, тож поїздка потягом тривалістю в одну годину десять хвилин,
здається, тягнеться вічність, я бачу за 50 см перед собою ці настов-
бурчені, часто тісні штани. Гадаю, така поведінка зовсім недоречна.
Я нікого не просила про послугу – цілу дорогу дивитися на чоловічий
широко розверзений пах305.
195
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
196
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
Удосконалені тіла
Із плином часу процес прикривання тіла суттєво посилився. Нині
давня традиція – розмальовувати тіло, зберіглася в основному у ви-
гляді макіяжу обличчя. Тату і пірсинг – стародавні звичаї, що набули
популярності в західному світі. Чоловіки і жінки завжди прагнули
пристосовувати або формувати власні тіла відповідно до тогочасних
ідеалів, наприклад, футляр на пенісі, броня для грудей, звужені талії,
корсети, випуклий гульфик, широкі спідниці, видовжені шиї чи за-
бинтовані ноги.
Пишнотілих жінок вважали дуже привабливими в Європі, у бід-
них країнах така тенденція панує й досі. Панджабці в Індії та Пакис-
тані рекомендували жінку в тілі як теплу ковдру на зиму. Пухке тіло в
Африці символізувало розкіш, жінку навіть хвалили за чарівні жирні
складки на шиї. У Західній Африці ці складки називали «божим на-
мистом», і свідчили вони про достаток. Західний ідеал тіла сучасної
жінки дуже віддалився від огрядних форм, які любив зображати Ру-
бенс. Венеру Ботічеллі, мабуть, забракували б як фотомодель сього
дення: не надто молода й не достатньо струнка.
Останнім часом на Заході модні бюстгальтери з поролоновим
подушечками, а також спідня білизна у формі тіла, що помітно окрес-
лює сідниці в тісних штанах. «Задня частина випинається» – теза,
суголосна недавньому заголовку в газеті, у статті йдеться про те, що
відтепер жінки потребують «влади сідниць», а дехто вже навіть пере-
жив операції зі збільшення цієї частини тіла308.
Наше задоволення власним тілом, хоч би де то було, постійно
підгризають агресивні приклади, вигукуючи до нас як до лузерів,
позаяк ми зовсім не відповідаємо відфотошопленим моделям. Усім
потрібна нова версія, нам постійно навіють збоку, що наші тіла ціл-
ком придатні до перетворення. Тим, хто відновлює свої силуети на
вимогу правилам, промисловість на мільярди доларів обіцяє звіль-
нення від усіх ґанджів і невпевненості. Успіх усміхнеться кожному
з нас так само, як це робили стрункі та витончені жінки-моделі та
коренасті, спортивної тілобудови чоловіки, з якими ми перетиналися
від самого дитинства.
Ідеальні образи обох статей різняться наголосами: ідеальна жін-
ка повинна бути надзвичайно стрункою і вічно молодою; ідеальний
чоловік маркує власну маскулінність за допомогою м’язистого тіла.
197
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
Удосконалена модель
на магазинній вивісці
в Ніцці, 2014 р.
Розумна чи красива
Статеві органи, з якими ми народилися, залишаються тавром на
ціле життя, хоча багато людей і відкидають ці ярлики. Більшість жінок
попередніх поколінь перебували в економічній залежності від чолові-
ків, чимало з них іще й досі залежать. Отож свідомо чи несвідомо вони
отримали сигнал, буцімто тіло – їхній капітал. Дівчатам доводилося
вкладати в те, до чого були чутливі мужчини: у жіночу красу. Знайти
супутника життя – єдиний пріоритет. Красиві та привабливо вбрані
дівчата мали більше шансів покращити своє економічне становище,
побравшись із багатієм.
198
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
199
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
200
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
201
8. Голі та одягнені за часів глобалізації
203
9. Живучи разом
на одній планеті
Сором усюдисущий
Кожен від того страждає, але в деяких культурах срамота – не
лише визначає поведінку окремої сім’ї, а й престиж суспільства зага-
лом. Патріархальні традиції міряли поведінку жінок і доньок міркою
честі чоловічої групи. Ті, хто відхиляється від правил, визначених
групою, порочать суспільну опору, породжують колективний сором.
У стосунках між чоловіком і жінкою одягання тіла чи його голизна
може провокувати неоднозначні емоції – від збудження до сорому
й гніву. У контексті честі емоційне збудження як реакція на випад-
ковий погляд особи протилежної статі робить людину вразливою.
Наприклад, водій таксі в Тунісі чекав на зелене світло, спостерігаючи
при цьому за модницями, які переходять дорогу. Він обурювався, що
якась із них пройшлася просто перед його автомобілем і через це
зіпсувала йому Рамадан. Елегантна леді завинила перед таксистом
у тому, що викликала в нього ерекцію. Саме так зрозуміла ситуацію
204
9. Живучи разом на одній планеті
205
9. Живучи разом на одній планеті
Свобода вибору
Позбутися хустки – означає, з-поміж іншого, набути досвіду звіль-
нення. Цю істину іранська журналістка Масі Алінеджад усвідомила
тоді, коли попросила іранських жінок викласти свої фото без хіджабів
у мережі фейсбук. Надійшло тисячі фотографій, таємно зроблених
десь у парку чи за кермом. На одній з них жінка тріумфально позує
без хіджаба в тегеранському спорткомплексі «Яс-е Нарагі» перед ве-
летенським рекламним щитом з текстом про те, що жінки повинні
поважати ісламський хіджаб під час занять спортом. Усі ці фотографії
демонстрували стан «краденої» свободи: портрети не підписували,
аби нікому не створювати проблем. Намір фотографа полягав не в
тому, щоб змусити людей повстати проти повинності носити хіджаб:
«У мене зовсім не було мети заохотити когось кинути виклик хіджа-
бові чи протистояти йому… Мені кортіло подарувати голос тисячам
і тисячам іранських жінок, які вважають, що не мають жодної плат-
форми, аби висловитися». Алінеджад сама носила хіджаб навіть перед
батьком упродовж тридцяти років: «Мені знадобився час для того, аби
вийти одного разу й зізнатися, що хіджаб не для мене і що я волію
бути сама собою». Вона не відкидала хіджаб, лише наголошувала на
тому, що кожен повинен володіти свободою вибору316.
Принципова свобода вибору відсутня в цьому контексті, в якому
особиста гідність залежить від колективної честі. Туніска Аміна Сбуї
порвала з цією узвичаєною практикою. Демонструючи себе топлес
на власній фейсбук-сторінці, жінка тим дистанціювалась як особис-
тість од закритої культури ганьби і честі. Вона торкнулася оголеного
колективного нерва, про що свідчили невдоволені та агресивні ре-
акції релігійних діячів-фундаменталістів і численних представників
інших прошарків суспільства. На думку психоаналітиків, така миттєва
образа свідчить про небезпеку ідентичності та нездорову потребу
перевірити інших317.
Corpus delicti
Приклади відлюдників, що карали свої тіла або проводили части-
ну життя, голодуючи серед пустелі, – свідчення того, що християнська
традиція також боролася з проблемою збудження та ерекції. Ще один
зразок цієї тривалої боротьби – діви, що виснажували власні тіла аж
206
9. Живучи разом на одній планеті
207
9. Живучи разом на одній планеті
208
9. Живучи разом на одній планеті
Викрадена сокира
Нашу манеру сприймати себе та інших влучно ілюструє одна
давня історія, яку мені розповіли в Китаї, в якій ішлося про чоловіка,
що загубив сокиру. Чоловік розглядає світ з позиції власної пробле-
ми, відчуваючи себе жертвою. Коли він бачить сина сусідів за своїм
дерев’яним сараєм, то підозрює хлопця в крадіжці. Зовнішній вигляд
і поведінка хлопчака навіюють думку про його провину. Утім кілька
днів по тому чоловік виявляє сокиру у власній коморі, тоді раптом
починає дивитися на сусідського хлопчика іншими очима. Нічого в
образі цього невинного юнака вже не виказує в ньому злодія. Той
чоловік, що проектує вину через своє збудження на іншу стать, по-
водиться, як згаданий китаєць, який заздалегідь знає, що винен хтось
інший. Розповідь про «крадія сокири» показова, оскільки розкриває
проблему критичного погляду на аргументацію з власної перспек-
тиви, тому й корисна для всіх без винятку.
Ми повинні глянути критично на власну «природну» перспективу.
Люди схильні припускати, що ті, хто належать до їхньої групи, кажуть
правду, освічені та мають рацію, проте іноді обводять їх навколо паль-
ця. Китайський філософ Шао Юн (1011–1077 рр.) усвідомлював мур
як абсолютну лінію розмежування між цивілізацією і варварством:
«Я щасливий, – пише Шао Юн, – бо я – людина, а не тварина, чоловік,
а не жінка, китаєць, а не варвар, а ще тому, що живу в найкрасивішо-
209
9. Живучи разом на одній планеті
211
Примітки
1. Нічого на тілі
4 Hrdy, 1999.
5 Montaigne, Essays. Книга III, с. 270 (переклад авторки).
6 Див. http://humanorigins.si.edu/evidence/humanfossils/species/homo-
erectus.
7 Dampier, с. 254.
8 Jacolliot, с. 183–184.
9 Reade (1864).
10 Gumilla (1731).
11 Steinen, с. 66–67.
12 Там само. С. 187–190.
13 Пор. з ґрунтовним порівняльним дослідженням Peter Ucko’s (1969).
14 У Британському музеї представлено кілька зразків носіїв kynodesme, зобра-
жених на грецьких вазах. Див. також: ‘The Kynodesme: A diminutive article
of menswear from ancient Greece’ at http://www.geocities.ws/kynodesmae/.
15 Напр.: Marzano.
16 Paley, c. 18.
17 Sciences Supplement NRC Handelsblad, 9 квітня 2013 р.
18 Див. Miller, Частина 7.
19 Miller, с. 225 і наступні сторінки.
20 Vandermassen, c. 76–82 і Hrdy, процитований на c. 76.
21 Hrdy, c. 262.
22 Sabbah, цитати з праці Шейха Нефзаві, яскравого представника арабської
еротичної літератури п’ятнадцятого століття, згодом працю переклали
різними мовами (La prairie parfumée, 1976, фр.), с. 26–27.
23 Hrdy, с. 258.
24 Vandermassen, c. 191.
25 Там само. С. 263.
212
Примітки
26 Jacolliot, с. 185–186.
27 Hrdy, с. 263.
28 Там само. С. 261. Див. також: Част. 2, ‘Girls, Daughters and Brides’ у Schipper,
Never Marry a Woman with Big Feet.
29 Bertling, c. 86–94.
30 Barcan, c. 182ff.
31 Benjamin Walker, цитата у Barcan, c. 192.
32 Пліній Старший, як пояснено у праці його племінника Плінія Молодшого,
с. 304.
33 Dor, у Bernau, Evans and Salih, с. 33–55.
34 Bertling, с. 96 і далі.
35 Див. також: Eliade’s The Encylopedia of Religion.
36 Sokari Ekine, International Coordinator, Niger Delta Women for Justice, у
http://exhibitions.globalfundforwomen.org/exhibitions/women-power-and-
politics/biology/curse-ofnakedness, quoting anthropologist Terisa Turner.
Див.також: http://en.wikipedia.org/wiki/Anasyrma.
37 3 березня 2011 щось подібне трапилося в Абіджані, Кот-д’Івуар; пять
тисяч жінок вийшли на демонстрацію проти президента Лорана Гбагбо,
який відмовився йти у відставку, програвши вибори Алассану Уатта-
рі. Деякі жінки одягнулися в усе чорне, інші – не мали на собі зовсім
нічого: і те, і те – тут заборонене. У такий спосіб демонстрантки про-
клинали незаконний режим Гбагбо. На жаль, прокльони не подіяли, і
семеро жінок позбулися життя. https://www.theguardian.com/world/2011/
mar/11/ivory-coast-women-defiant; Див. також: http://en.wikipedia.org/wiki/
Apotropaic_magic.
38 Anubha Bhonsle, Mother Where’s My Country: Looking for light in the darkness
of Manipur, New Delhi: Speaking Tiger Books, 2016.
39 Boardman, с. 220.
40 Le livre des superstitions, с.1, 246–249.
41 Freud, цитата в Bertling, с. 87.
42 Sinclair, c. 20.
43 Letourneau, цитата в Jacolliot, с. 181–182.
44 Див. також: Robert Ross’s interesting book, Clothing. A History.
45 Lee, c. 107.
213
Примітки
3. Збудження
73 Roland Barthes, The Pleasure of the Text, пер. Richard Miller. London: Cape,
1975, с. 9.
74 Як, наприклад, переконливо аргументує Flügel.
75 Milner, с. 251 наводить такі приклади, як закам’янілі очі Медузи, очі Едіпа,
крім того, обговорюються такі автори, як Стендаль чи Пруст.
76 Mozzani, с. 1246–1249.
77 Garry and El-Shamy, с. 140 і далі.
78 Westermarck, Т. I., част. VIII.
79 Miftahi, с. 198.
80 Rizvi цитує цей та інші уривки з ісламських традицій, с. 12 і далі; Див.
також: Miftahi, с. 198.
81 L’Engle, с. 94; Wolfthal, с. 43–44.
82 Levine, у Eilberg-Schwartz і Doniger (ред.), с.106; Також: Miles, с. 48 і
наступні.
83 Stol, с. 21.
214
Примітки
215
Примітки
4. Неможливий компроміс
111 Flügel, с. 62–64.
112 Wilt Idema, ‘The Accidental (And not so Accidendal) Observation of Bathing
Women’, с. 3. Дякую авторові за люб’язну згоду поділитися зі мною цією
захопливою неопублікованою працею.
113 Там само. С. 4.
114 Пор. Legenda Aurea (бл. 1265), чи «Золота легенда», текст Jacobus de
Voragine, цитований Mills у Bernau, Evans і Salih (ред.), с. 189–190.
115 Чудові зразки середньовічних ілюстрацій на цю тему можна побачити в
Museum Meermanno-Westreenianum у Гаазі. Інші не менш цікаві приклади
знаходимо в L’Engle, с. 87–126.
116 Пор. Letourneau, який описав нерівність статей у 1903 р., неймовірно
випередивши свій час.
117 Darwin, с. 220–221.
118 Barcan, с. 138.
119 Montaigne, Частина XXXI, с. 234.
120 За цю інформацію я в боргу перед ассиріологом Ляйденського універси-
тету Theo Krispijn.
121 Post, 1922.
122 Groskamp у Have, с. 146–147.
123 Laver, с. 121.
124 Дивіться його цікаву, щоправда, дещо застарілу книжку Modesty in Dress
1969, с. 121–122.
125 Flügel, с. 20 і далі та Laver, с. 8 і наступні.
126 Детальна інформація у чудовій книжці Flügel The Psychology of Clothes,
1930.
127 Передм. до Jacolliot, с. XXIX.
128 Laver, с.11; Bologne, с. 10 і наступні: його книжка містить детальну ін-
формацію щодо історії pudeur.
129 Пор. http://www.chinasmack.com/2012/videos/cctv-newscensors-michelan
gelo-david-then-uncensors.html.
130 Ernst van Alphen надіслав мені цікаві особисті спостереження щодо
Masculin/Masculin: «З текстів у каталозі очевидно, що куратори / автори –
це гомосексуальні чоловіки, які споглядають чоловічу наготу винятково із
відповідної позиції. Творіння двох жінок-художниць на виставці досить
іронічні, за це сприйняття їх супроводжували презирливі зауваження».
Про художниць, таких як Marlene Dumas і Ina van Zyl з Південної Аф-
рики, дізнавайтеся з пізнавального нарису Alphen ‘How to Paint Shame’
(2010).
216
Примітки
5. Купання та плавання
131 Scott, 1939.
132 Jacolliot, с. 322–323. Цитата з автобіографічної праці Pierre Loti Le mariage
de Loti (1880).
133 Bell 1790, згаданий у Scott, с. 6. Руїни найдавніших купалень знайдено
у двадцятому столітті в долині Інду, тепер Пакистан. Цей комплекс у
Мохенджо-Даро, зведений приблизно 2500 років до н. е., розмірами зі
звичайний сучасний басейн. Поряд із купальнею розташовувався дім
священика.
134 Li і Luckert, с. 79.
135 Miles, 1989, надає багато деталей.
136 Miles, с. 46; Bologne, с. 26 і наступні.
137 http://www.ehow.com/info_8576905_chinese-bathinghabits.html.
138 Hammerton, с. 534.
139 Див. статтю Lee Butler’s, присвячену купанню в Японії часів пізнього
Середньовіччя. Зі вдячністю за це джерело ляйденському японістові Wim
Boot, а також за коментарі щодо купальних костюмів.
140 Chamberlain, с. 55.
141 Finck, с. 240; Див. також: Scott, част. VII.
142 http://www.japantoday.com/category/opinions/view/whyjapanese-people-
are-comfortable-with-nakedness.
143 Пор. http://www.uchiyama.nl/ngbaden2nav.htm; http://www. ehow.com/
info_8576905_ chinese-bathing-habits.html; ‘Very clean people, the Japanese’,
у The Economist, 31 липня 1997 р. http://www.japantoday.com/category/
opinions/view/whyjapanese-people-are-comfortable -with-nakedness and
http://en.wikipedia.org/wiki/Public_bathing.
144 http://www.crystalinks.com/romebaths.html.
145 Пор. Scott, част. II, з багатьма деталями, які я із вдячністю тут
використала.
146 Там само. Вступ.
147 http://www.gallowglass.org/jadwiga/herbs/baths.html.
148 Miles, с. 26–28.
149 Bologne, с.25; Shaw, с. 16; http://www.gallowglass.org/jadwiga/herbs/baths.
html; http://www.vandercruys.be/badhistorie.
150 Цитовано в Miles, с. 29.
151 Детальніше пор. Scott.
152 Bologne, с. 37 і далі у http://www.sueddeutsche.de/gesundheit/geschichte-
der-hygiene-von-der-deutungshoheit-ueber-diehautpore-1.1462374-2.
153 Там само. С. 6.
154 Процитовано у ‘That Frightful Unbecoming Dress’, с. 48–49 або http://www.
euppublishing.com/doi/abs/10.1080/cost.1987.0007?journalCode=cost.
155 Див. також http://en.wikipedia.org/wiki/Bathing and http://en.wikipedia.org/
wiki/Skinny_ dipping.
217
Примітки
156 http://en.wikipedia.org/wiki/Bathing_machine.
157 Bologne, част. I.
158 Лист 1054 (Генрієтти Л’Харді до Ізабель де Шар’єр) у Zuylen, с. 96–97.
159 Bologne, част. I; http://en.wikipedia.org/wiki/Bathing.
160 http://www.womenofchina.cn/html/culture/costumes/139771-1.htm.
161 Імам Mohamed Ajouaou люб’язно надав мені власну інформацію на цю
тему.
162 http://www.independent.co.uk/news/world/europe/burkiniban-why-is-france-
arresting-muslim-women-for-wearing-fullbody-swimwear-and-why-are-
people-a7207971.html.
163 рttp://www.leconomiste.com/article/896065-sur-la-pistedes-plages-halal-du-
bikini-au-burkini.
164 Там само.
165 ‘The Misguided Fatwas of the Muslim Brotherhood and Salafis’, у єгипетській
газеті Al Masry Al Youm; http://indiatoday.intoday.in/story/fatwa-al-azhar-
university-cairowomen-swimming-in-sea-adultresses/1/326883.html.
166 З Hadith Book 32, ‘The Book of Virtue, Good Manners and Joining of the Ties
of Relationship. http://www.searchtruth.com/book_display.php?book=032&
translator=2 &start=40.
218
Примітки
219
Примітки
220
Примітки
221
Примітки
222
Примітки
257 http://www.reuters.com/article/2012/09/04/us-swazilandreed-
idUSBRE88305E20120904, 4 вересня 2012; http://www.dailymail.co.uk/news/
article-2198534/Topless-virginsparade-Swazi-king-celebrate-chastity-unity.
html, 26 серпня 2013 р.
258 http://www.theguardian.com/fashion/fashion-blog/2014/jul/28/real-reason-
french-women-have-stopped-sunbathingtopless; see also http://fr.wikipedia.
org/wiki/Seins_nus#cite_note-le_monokini_c.27est_fini.
259 Rietdijk, 2012.
260 https://www.facebook.com/groups/breastfeeding.muslim.mothers/.
261 Sam Shamoun на http://www.answering-islam.org/Shamoun/nursing_of_
adults.htm.
262 Пор. з Al-Naysaburi, Book 008: 3424, 3425, 3427, 3428 стосовно хадисів.
263 http://news.bbc.co.uk/2/hi/middle_east/6681511.stm.
264 http://www.theguardian.com/lifeandstyle/2012/mar/23/naked-rambler-
prison.
265 Інтерв’ю з Aliaa Magda El-Mahdy: http://arebelsdiary.blogspot.nl/2014/08/
interview-with-amina-sboui-andmaryam.html?zx=a5d5b9b4fecccdd6; http://
www.slateafrique.com/114029/tunisie-amina-doit-etre-lapideejusqua-la-
mort-estime-un-predicateur-islamiste.
266 Raymond Zhou і Liu Mingtai у China Daily, 8 серпня 2012 р.; http://
www.globaltimes. cn/content/731630.shtml; http://english.people.com.
cn/90782/7940337.html.
267 Barcan, с.187, див. детальніше частину 3-тю її книги.
268 Carr-Gomm, с. 174 і далі.
269 Там само. С. 176–190.
270 http://alhaadi.org.za/articles-publications/articles/69-islamand-sports.
html.
271 Багато письменників відтоді покликається на гімнософістів, напр., Стра-
бон, Філон Юдейський, Йосип Флавій і Климент Александрійський: http://
en.wikipedia.org/wiki/Gymnosophists.
272 Firstpost India, 9 травня 2014 р.: http://www.firstpost.com/india/mns-leader-
files-complaint-against-jain-sadhu-forobscenity-1515765.html Скарга на-
дійшла з місцевої націоналістичної партії з гаслом: Sons of the soil.
273 https://commons.wikimedia.org/wiki/File:The_arrest_of_Adamites_in_a_
public_square_ in_Amsterdam._Etch_Wellcome_V0035701.jpg. Адамітів нази-
вали ще «Братами та сестрами вільного духу», згодом католицька церква
проголосила їх єретиками.
274 http://www.nbc12.com/story/24677504/nudist-church; http://www.dailymail.
co.uk/news/article-2556548/Andnaked-not-ashamed-Church-allows-nude-
worship.html.
275 Barcan, c. 166. Детальніше про історію руху Frei Körper Kultur («Культура
вільного тіла») та нудизм див. у Barcan, с.166 і наст. та Carr-Gomm, с. 152
і наст.
223
Примітки
224
Примітки
225
Подяки
226
Подяки
228
Література
229
Література
230
Література
Delaney, Carol. ‘Untangling the Meanings of Hair in Turkish Society.’ У Off with
Her Head. The Denial of Women’s Identity in Myth, Religion, and Culture. Ред.
Howard Eilberg-Schwartz і Wendy Doniger. Berkeley/Los Angeles: University
of California Press, 1995: с. 54–75.
Dixon, George. A Voyage Round the World, but More Particularly to the North-
West Coast of America, Performed in 1785, 1786, 1787, and 1788; присвячено
серу Joseph Banks, Bart. London: 1789. http://nl.wikipedia.org/wiki/
Lipschotel#mediaviewer/ Файл: Voyage_ autour_ du_monde_-_planche_XIII-
Jeune_Femme_des_Isles_de_la_Reine_Charlotte.jpg
Dor, Juliette. ‘The Sheela-na-Gig: An Incongruous Sign of Sexual Purity.’ У Me-
dieval Virginities. Bernau, Evans і Salih (ред.). Toronto: University of Toronto
Press, 2003: с. 33–55.
Eldin, Mansoura Ez. ‘I refused’. У Women in Clothes. Sheila Heti, Heidi Julavits,
Leanne Shapton & 639 інших. London: Particular Books/Penguin Group,
2014: с. 273–274.
Eliade, Mircea (ред.). The Encyclopedia of Religion. New York: Macmillan для the
University of Chicago, 1993.
Ellis, Havelock. Studies in the Psychology of Sex. Том 1. New York: Random House,
1937.
Faïk-Nzuji, Clémentine M. La Puissance du Sacré. L’Homme, la nature et l’art en
Afrique. Bruxelles: La Renaissance du Livre, 1993.
Finck, Henry T. Lotus-Time in Japan. London, 1895.
Flügel, John Carl. The Psychology of Clothes. London: Hogarth Press, (1930)
1950.
Garry, Jane and Hasan El-Shamy (ред.). Archetypes and Motifs In Folklore and
Literature. A Handbook. Armonk/New York/London: M.E. Sharpe, 2005.
Gell, A.F. ‘Penis Sheathing and Ritual Status in a West Sepik Village.’ У Man: A
monthly record of anthropological science, том 6 (2), 1971: pp. 165-181.
Geller, Markham J. & Mineke Schipper (ред.): Imagining Creation. Leiden & Bo-
ston; Brill, 2008.
Ginsberg, Rachel. ‘Running for Cover. http://www.mishpacha.com/Browse/
Article/3469/Running-for-Cover. У Mishpacha Family Weekly, 20 серпня
2013 р.
Ginzberg, Louis (ред.) The Legends of the Jews, Том 1. (пер. з німецького рукопису)
Philadelphia: The Jewish Publication Society of America, 1909.
Gregory, J.W. and R. Lydekker, with H.N. Hutchinson. The Living Races of Mankind.
A Popular Illustrated Account of the Customs, Habits, Pursuits, Feasts & Cere-
monies of the Races of Mankind Throughout the World. London: Hutchinson,
1901.
Groskamp ten Have, Amy. Hoe hoort het eigenlijk?Amsterdam: H.J.W. Becht,
1940.
231
Література
232
Література
Leeuw, Kitty de. Alles flink dicht. De invloed van religie en ideologie op kleedgedrag
in Nederland. Tilburg: Stichting Zuidelijk Historisch Contact, 2013.
L’Engle, Susan, ‘Depictions of Chastity.’ In: Chastity. A Study in Perception, Ideals.
Opposition. Nancy van Deusen (ред.). Boston/Leiden: Brill. 2008: с. 87–126.
Letourneau, Charles. La condition de la femme dans les diverses races et civilisations.
Paris: Giard et Brière, 1903.
Levine, Etan, Marital Relations in Ancient Judaism. Wiesbaden: Harrassowitz.
2009.
Levine, Molly Myerowitz. ‘The Gendered Grammar of Ancient Mediterranean
Hair.’ У Off with Her Head. The Denial of Women’s Identity in Myth, Religion,
and Culture. Ред. Eilberg-Schwartz і Wendy Doniger. Berkeley: University of
California Press, 1995: с. 76–130.
Li, Shujiang and Karl W. Luckert. Mythology and Folklore of the Hui, a Muslim Chinese
People. Albany: State University of New York Press, 1994.
Lorris, Guillaume de, et Jean de Meung, Le Roman de la Rose. Paris: Gallimard,
1949.
Madani, Maulana Mohammad Ashiq Elahi. The Book of Dress & Veil (пер. Shakir
Rizwani). Lahore/Karachi: Idara-e-Islamiat, 2000.
Marzano, Michela. Penser le corps. Paris: Presses Universitaires de France, 2012.
Mernissi, Fatima. The Veil and the Male Elite: a Feminist Interpretation of Women’s
Rights in Islam. Пер. з франц. Mary Jo Lakeland. Cambridge, Mass.: Perseus
Books, 1991.
Mernissi, Fatima. Le harem politique: le prophéte et les femmes. Paris: Albin Michel,
1987.
Miftahi, Mufti Zaferruddin. Modesty and Chastity in Islam. New Delhi: Qazi Pu-
blishers and Distributors, 1993.
Miles, Margaret. Carnal Knowing. Female Nakedness and Religious Meaning in the
Christian West. New York: Vintage Books, 1991.
Miller, Geoffrey. The Mating Mind. How Sexual Choice Shaped the Evolution of Human
nature. London: Vintage/Random House, 2000.
Mills, Robert. ‘Can the Virgin Martyr Speak?’ У Medieval Virginities. Toronto en
Buffalo: University of Toronto Press, 2003: с. 189–190.
Milner, Max. On est prié de fermer les yeux. Le regard interdit. Paris: Gallimard,
1991.
Montaigne, Michel de. Essays. Tome II, Livre III. Paris: Classiques Garnier, 1962.
Mozzani, Eloïse. Le livre des superstitions. Mythes, croyances et légendes. Paris:
Robert Laffont, 1995.
Musculus, Andreas. Teufelbücher in Auswahl. Ria Stambaugh (ред.). Том 4: Hosen-
teufel. Fluchteufel. Eheteufel. Berlin: De Gruyter, 1978.
Nude Men from 1800 to the Present Day. Catalogue Leopold Museum in Vienna.
Tobias Natter, Foreword. Vienna: Hirmer, 2012.
Pagels, Elaine. Adam, Eve, and the Serpent. New York: Vintage Books, 1988.
Paley, Maggie. The Book of the Penis. New York: Grove Press, 1999.
233
Література
234
Література
Schipper, Mineke. Trouw nooit een vrouw met grote voeten. Amsterdam: Bert Bak-
ker, 2012.
Schipper, Mineke, Ye Shuxian and Yin Hubin (eds). China’s Creation and Origin
Myths: Cross-Cultural Explorations in Oral and Written Traditions. Boston і
Leiden: Brill Publishers, 2011.
Scott, George Ryley. The Story of Baths and Bathing. London: T. Werner Laurie
Publishers, 1939.
Selim, Nahed. De vrouwen van de profeet: hoe vrouw(on)vriendelijk is de Koran?
Amsterdam: Van Gennep, 2003.
Shaaban, Bouthaina. ‘The Muted Voices of Women Interpreters.’ У Faith & Freedom
(ред. Afkhami). London і New York: I.B. Tauris, 1995: pp.61–77.
Shafa, Said. In the Eyes of Others. The Role of Honor-Concerns in Explaining and
Preventing Insult-Elicited Aggression. (наукова дисертація) Leiden: Univer-
siteit Leiden, 2014.
Shaw, Teresa. The Burden of the Flesh. Fasting and Sexuality in Early Christianity.
Minneapolis: Fortress Press, 1998.
Shamoun, Sam. ‘Islam and the Nursing of Adults.’ http://www.answering-islam.
org/Shamoun/nursing–of–adults.htm.
Siedentop, Larry. Inventing the Individual. The Origins of Western Liberalism. Lon-
don: Allen Lane, 2014.
Silverman, Eric Kline. A Cultural History of Jewish Dress. London: Bloomsbury,
2010.
Sinclair, Andrew. The Savage. A History of Misunderstanding. London: Weidenfeld
& Nicolson, 1977.
Smith, Jonathan Z. Map is not Territory. In: Studies in the History of Religions:
Studies in Judaism in Late Antiquity; том 23. Leiden: Brill, 1978.
Steinen, Karl von der. Unter den Naturvölkern Zentral-Brasiliens: Reiseschilderung
und Ergebnisse der zweiten Schingú-Expedition, 1887-1888. Berlin: Dietrich
Reimer, 1897.
Stol, Marten. Vrouwen van Babylon: prinsessen, priesteressen, prostituees in de baker-
mat van een cultuur. Utrecht: Kok, 2012.
Stol, Marten. (пер. Helen Richardson). Women in the Ancient Near East. Boston/
Berlin: De Gruyter, 2016.
Stratz, Carl Heinrich. Die Frauenkleidung und ihre natürliche Entwicklung. Stuttgart:
Ferdinand Enke, 1900.
Stratz, Carl Heinrich. Die Schönheit des weiblichen Körpers: den Müttern, Ärtzen
und Künstlern gewidmet. Stuttgart: Ferdinand Enke, 1920.
Swaan, Abram de. De botsing der beschavingen en de strijd der geslachten. Forum
читання 29 вересня 2005 р. Utrecht: Forum, 2006.
Syed, Dr. Ibrahim B. ‘Is Head Cover For Women Mandatory In Islam?’ Онлайн:
http://www.islamopediaonline.org/fatwa/dr-ibrahim-b-syedargues-head-
cover-not-mandatory-women-islam.
235
Література
Sztokman, Elana. ‘Why Jewish Women Are Wearing Burqas.’ У The Jewish Daily
Forward, 7 квітня 2010 р.
Tahir, Naema. Gesluierde vrijheid. De moslima in de moderne wereld. Amsterdam:
Prometheus, 2015.
Tarlo, Emma. Visibly Muslim. Fashion, Politics, Faith. Oxford/New York: Berg,
2010.
Taylor, Jean Gelman. ‘Identity, Nation and Islam: A dialogue about men’s and
women’s dress in Indonesia.’ У The Politics of Dress in Asia and the Ame-
ricas. Ред. Mina Roces і Louise Edwards. Sussex Academic Press, 2007: с.
101–120.
Tertullianus. De Virginibus Velandis. G.F. Diercks (ред.). Utrecht: У Aedibus Spec-
trum, 1956.
Toups, Melissa A., Andrew Kitchen, Jessica E. Light і David L. Reed. ‘Origin of
Clothing Lice Indicates Early Clothing Use by Anatomically Modern Hu-
mans in Africa.’ У Molecular Biology and Evolution. Опубліковано онлайн
7 вересня 2010 р.
Treiman, Daniel. ‘The Jewish Burka Comes to Brooklyn.’ http://blogs.forward.com/
bintel-blog/12891/the-jewish-burka-comes-to-brooklyn/, The Jewish Daily
Forward, 12 березня 2008 р.
Trinkaus, Erik. ‘Anatomical evidence for the antiquity of human footwear use.’ У
Journal of Archaeological Science 32, 2005: с. 1515–1526.
Tseëlon, Efrat. The Masque of Femininity: The Presentation of Woman in Everyday
Life. London: Sage, 1995.
Ucko, Peter. Penis Sheaths. A Comparative Study: The Curl Lecture, 1969. http://
www.scribd. com/doc/27641647/Penis-Sheaths-A-Comparative-Study.
Upson-Saia, Kristi. Early Christian Dress. Gender, Virtue, and Authority. London:
Routledge, 2011.
Vandermassen, Griet. Darwin voor dames. Over feminisme en evolutietheorie. Amster-
dam: Uitgeverij Nieuwezijds, 2005.
Vroom, Joanita. ‘Echte mannen bekennen geen kleur.’ NRC Handelsblad, 23 de-
cember 1995.
Westermarck, Edward. The History of Human Marriage. Частина I. London: Mac-
millan, 1891.
Wickler, Wolfgang, and Uta Seibt. Männlich Weiblich. Ein Naturgesetz und seine
Folgen. Heidelberg/Berlin: Spektrum Akademischer Verlag, 1998.
Willett, Cecil and Phyllis Cunnington. The History of Underclothes. London/Boston:
Faber and Faber, 1981.
Wolfthal, Diane. Images of Rape: the “heroic” tradition and its alternatives. Cam-
bridge: Cambridge University Press, 1999.
Ziegler, Georgianna (ред.) Elizabeth I Then and Now. London: Folger Shakespeare
Library, 2003.
Zuylen, Belle van. Belle de Zuylen. Oeuvres complètes. Amsterdam: G.A.van Oor-
schot, 1979–1981.
236
Іменний покажчик
237
Іменний покажчик
238
Іменний покажчик
239
НАУКОВО - ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ
Схіппер Мінеке
Голі чи покриті
Світова історія одягання та оголення
Переклад О. Смерек
Видавці:
Видавництво «Ніка-Центр»
03142, Київ, вул. Кржижановського, 4.
т./ф. (044) 39-011-39; e-mail:psyhea9@gmail.com; www.nika-centre.kiev.ua
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів
видавничої продукції ДК №5368 від 27.06.2017
9C. Хімар
Розмаїття головних уборів ортодоксальних євреїв
29. Топлес-покупчиня
30. Нага-садху святкують після купелі в Гангу, 2012 р.