Основні питання методики навчання.

Організація та специфічні
особливості навчання гри на духових інструментах.

Раціональна постановка в процесі гри та її практичне значення.

В процесі навчання гри на духових та ударних інструментах широкого

значення одержало слово «постановка».
Термін «постановка» носить загальний характер і означає сукупність
правил, які відносяться до взаємоположення голови, тулуба, рук, ніг
виконавця та інструменту. Раціональна постановка дає можливість при
найменших затратах сил і часу домогтися якісного звуковидобування,
уникнути зайвих м'язових напруг і скутості ігрового апарату, вона сприяє
досягненню високих виконавських результатів. При вірній постановці
виконавський апарат музиканта, тобто його дихання, робота губ, язика,
пальців функціонує в найбільш сприятливих та природних умовах, що
допомагає уникати зайвого напруження.
«Постановка» змінювалась у відповідності із еволюцією та
удосконаленням (реконструкцією) духових інструментів. Тому правильна
постановка значно відрізняється від постановок, які існували в минулому.
Головною причиною, що змушувало музиканта шукати зручну та досконалу
постановку, було прагнення до вільного володіння технікою гри на
інструменті.

Основи раціональної постановки.

Правильне положення голови. Голова виконавця на духових

інструментах повинна триматись рівно і прямо, без нахилів у боки, вгору чи
вниз. Будь-яке відхилення голови (в незмінному положенні інструмента) не
рекомендується, тому що воно порушує взаємоположення губ та мундштука.
В наслідок цього може змінитись напрямок струменю повітря, що може
відбитись на якості звука.
Правильне положення тулуба. Тулуб в процесі гри, як і голова,
повинен триматись рівно. Особливу увагу необхідно звертати на те, щоб
плечі музиканта були випрямлені, а груди прямі, трохи при підняті. Таке
положення тулуба полегшить роботу легень та діафрагми.
Правильне положення рук та пальців. Особливу увагу в процесі гри
слід приділяти положенню рук та пальців, адже вони знаходяться в контакті з
інструментом. Руки не слід притискати до тулуба, тому що це буде заважати
вільному диханню. Необхідно стежити за тим, щоб руки були не затиснуті,
оскільки їх напруження передається пальцям і обмежує їх швидкість. Пальці
на інструменті повинні бути злегка зігнуті, це положення найбільш природне
та вільне. В момент гри не слід високо піднімати пальці чи відводити їх в
боки, адже зайві рухи перешкоджають їх швидкості. Практика показує, що
виконавцям на кларнеті, гобої та саксофоні не слід глибоко підставляти
великий палець під підставку, а виконавцям на фаготі, які користуються
підставкою - не слід тиснути. При грі на мідних духових інструментах не
слід грати рівними прямими пальцями - пальці на вентилях повинні бути в
напівзігнутому положенні.
Правильне положення ніг в процесі гри. При грі стоячи ноги повинні
займати таке положення, яке забезпечить тулубу хорошу стійкість. Для цього
рекомендується ноги розставити на ширині плечей, та висунути одну з ніг
трохи вперед. В ногах, як і в інших частинах тіла, не повинно відчуватись
скутість та напруження. При грі сидячи необхідно слідкувати за вірною
посадкою виконавця. Для того, щоб зберегти пряме положення тулуба, а
разом з тим і вільного дихання – не рекомендується сідати глибоко на стілець
чи впиратись в його спинку. Ноги при грі сидячи не рекомендується
закладати одна на одну, адже це заважатиме нормальній роботі діафрагми та
черевного пресу.
Положення інструменту. Правильне положення інструменту є
запорукою володіння технікою гри. Основним критерієм повинно бути
відчуття зручності та свободи в процесі гри. В практиці вже давно склались
визначені прийоми підготовки музикантів, які в окремих випадках не можуть
співпадати із загальноприйнятими нормами, наприклад, часто зустрічаються
різні прикуси, що впливають на положення інструменту. Якщо зуби верхньої
щелепи випирають вперед - то інструмент необхідно опустити в низ, якщо
помітно випирає нижня щелепа – то навпаки. При тому чи іншому положенні
інструменту слід зберегти таке положення мундштука, при якому струмінь
повітря попадав би в центр губного отвору. Якщо в музиканта, який грає на
трубі і валторні, викривлені передні зуби, найбільш раціональним буде в
такому випадку змістити мундштук від центру губ і тим самим обмежити
негативний вплив кривих зубів на роботу губного апарату. Зрозуміло, що в
такому випадку дещо зміниться і положення самого інструменту.

Характерні недоліки постановки у початківців-духовиків,

їх причини та методи усунення.

Раціональна постановка служить основою, на якій базується розвиток

виконавських навиків музиканта. Практика показує, що з перших кроків
необхідно приділити увагу вірній постановці. Це необхідно зробити тому, що
учень легко може звикнути до неправильної постановки, виправити яку буде
дуже важко. Більш того відсутність контролю за «постановкою» може
привести до зниження успішності та інтересу учня.
Правила постановки мундштука на губах і тримання інструмента
викладаються в школі навчання гри на конкретному духовому інструменті.
Проте варто зауважити, що в окремих випадках бувають відхилення від
правил, зумовлені індивідуальними особливостями будови губ, м'язів, зубів,
рук, пальців виконавця. Такі види постановок називають нестандартними,
проміжними постановочними варіантами.
Часто бувають випадки, коли при постановці мундштука учневі педагог
не зважає на особливості будови його губного апарату й у процесі занять із
ним продовжує дотримуватися стандартної постановки. Педагог ніколи не
повинен нав’язувати учневі чи копіювати стандартну форму постановки
мундштука на губах та ігрових рухів язика, губних м’язів, дихання, пальців
без урахування індивідуальних особливостей цього учня, оскільки це
уповільнює не лише технічний, але й музичний розвиток учня, обмежить
його виконавські можливості і навіть призведе до втрати вже набутих ігрових
навиків.
Проте в практиці навчання гри на духових інструментах досить часто
трапляються випадки відхилення від стандартної постановки, що не
зумовлені індивідуальними особливостями учня. Найтиповіші з них пов'язані
з неправильним положенням інструмента, рук, пальців і голови.
Неправильне положення інструмента може виявлятися по-різному.
У виконавців на флейті – учень при грі опускає кінець флейти. У
результаті мундштук розташовується не паралельно губам, а під кутом до
них, що призводить до виникнення шиплячих призвуків. Для усунення цих
недоліків у постановці необхідно злегка підняти лікоть правої руки.
У виконавців на гобої – занадто підняте положення інструмента, що
пов'язано з надмірним опусканням підборіддя униз. Для виправлення цієї
хиби необхідно стежити за правильним положенням голови і рук, які не
варто дуже піднімати вгору.
У виконавців на кларнеті – інструмент зміщують дещо вбік (частіше
вправо), занадто близько тримають біля тулуба або, навпаки, надмірно
піднімають його вгору. Подібні відхилення від норми, природно, призводять
до погіршення якості звучання інструмента.
Для виконавців на мідних духових не правильне положення може бути в
наступному. Трубачі не рідко тримають лівою рукою знизу за голосову
машину, а не охоплюють розтруб.
 У виконавців на валторні – неправильне положення лівої руки (рука
притиснута до тулуба) викликає відхилення мундштукової трубки вліво, що,
у свою чергу, призводить до неправильного взаємоположення мундштука і
губ (мундштук розміщується під кутом стосовно губ). У цьому разі
виконавець при грі змушений нахилити голову вправо, що призведе до
зайвого напруження шийних м'язів. Тромбоністи не рідко тримають куліси
опущені вниз. При грі на тубі не вірно тримають сидячи інструмент, не
тримаючи його на колінах, а на стільці.
Недоліки постановки, пов'язані з положенням пальців на інструменті,
можуть бути різноманітними: пальці при грі піднімаються високо або
відхиляються вбік, часто розташовуються на клапанах, отворах і клавішах
інструментів не в округленому, а в прямому положенні, що викликає зайве
напруження.
Неправильне положення голови пов'язане з опусканням її під час гри
униз, що викликає додаткове напруження шийних і підборідних м'язів
(частіше трапляються в трубачів, гобоїстів, кларнетистів, валторністів).
Нахил голови вбік (вправо), характерний флейтистам.
Є недоліки й у постановці мундштука (тростини), пальців у тих, хто
грають на інших інструментах. Про них йшлося вище. Педагог має постійно
пам'ятати, що найменша його неуважність і недогляд у роботі з виконавцями-
початківцями можуть призвести до вироблення неправильних навичок, що
згодом дуже складно виправити.
Дотримання учнем правил постановки голови, корпуса, рук, ніг,
мундштука на губах, правил тримання інструмента має постійно
контролювати педагог. Необхідно домагатися такого положення, щоб учень
не тільки знав, але й розумів доцільність їх практичного застосування, щоб
прийоми раціональної постановки перетворилися на міцно засвоєні навички.