МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра державно-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна: Теорія права та держави

Тема: Поняття, мета і види тлумачення правових норм

Виконав: студент 1 курсу

юридичного факультету
групи ЮП-11
Штанько Олександр Олегович
Рецензент: к.ю.н., доц. Пахомова І.А.

м. Харків – 2024 р.

1
 План
Вступ 3
1.Формулювання основних понять та сутність процесу тлумачення правових
норм
4
2.Критерії оцінки якості, аналіз та види тлумачення правових норм 10
3. Цільове призначення тлумачення правових норм 16
Висновки
22
Список використаних джерел 26

2
 ВСТУП
Дана робота присвячена дослідженням в галузі правових норм, і стосується
вивчення тлумачення правових норм. Актуальність теми полягає в тому, що
тлумачення правових норм завжди залишається актуальною в правовій науці та
практиці. Вона є основою для розуміння та застосування законів у різних сферах
життя, таких як цивільне право, кримінальне право, адміністративне право та
інші. Мета курсової роботи полягає в глибокому вивченні тлумаченні правових
норм. Для здійснення зазначеної мети служать наступні завдання:

 вивчення тлумачення правових норм з теми дослідження;

 формулювання основних понять, що стосуються теми дослідження;
 аналіз та види тлумачення правових норм;
 розробка заходів, спрямованих на дослідження та вивчення тлумачення
правових норм.

Предметом дослідження тлумачення правових норм є процес розуміння,

визначення та застосування правових норм у конкретних ситуаціях. Цей процес
включає розгляд різних методів тлумачення, встановлення значень та обсягів
правових понять, а також вирішення конфліктів між різними нормами або
інтерпретація невизначених або суперечливих положень.

3
 1. ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ТА СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ
ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ

Формування основних понять тлумачення правових норм є важливим

аспектом в правовій науці та практиці. Ця тема включає в себе розгляд процесу
розуміння та визначення змісту правових норм, а також способів їхнього
застосування у конкретних ситуаціях. Перше, що потрібно врахувати, це сама
сутність правових норм. Правові норми - це правила поведінки, встановлені
законодавчими органами, які мають обов'язковий характер і є основою для
визначення прав та обов'язків суб'єктів права. Тлумачення правових норм
передбачає розуміння та застосування їх у конкретних ситуаціях. Цей процес
може бути складним через різноманітність тлумачень, які можуть бути
застосовані до однієї й тієї ж норми.

Тлумачення норм права - це інтелектуальна діяльність, спрямована на

розкриття смислового змісту правових норм. [1. C. 1]

Термін тлумачення в правовій сфері використовується в кількох значеннях:

1) тлумачення виступає як інтелектуальний процес розуміння та пізнання

правової норми, що виражається в сукупності способів (прийомів) тлумачення;

2) тлумачення розглядається як діяльність певних суб’єктів (офіційне та

неофіційне тлумачення), що має різну обов’язковість для правозастосовувачів;

3) тлумачення постає у вигляді результату інтелектуального процесу

розуміння та пізнання правової норми, вираженого в мовній формі, що
називається тлумаченням за обсягом (буквальне, поширювальне і обмежувальне).

4
 Більш традиційним є розмежування тлумачення на з’ясування права і
роз’яснення права. З’ясування є розкриттям змісту юридичних норм «для себе».
Роз’яснення є розкриттям змісту юридичних норм «для інших».

Тлумачення передує процесу втілення норм права в життя. Необхідність

тлумачення норм права зумовили такі об’єктивно існуючі чинники:

1) абстрактна форма викладення норм права. Норми права, як правило,

сформульовані в загальному вигляді і в той же час встановлюють цілком
конкретні права і обов’язки своїх адресатів. Тому для реалізації норми права її
адресат має зробити логічну операцію сходження від абстрактного до
конкретного. Інакше суб’єкт права не зможе змоделювати свою майбутню
поведінку;

2) розбіжність між справжньою волею суб’єкта правотворчості та її виразом

в тексті джерела права. Загальновідомо, що словесний вираз будь-якого
інтелектуального процесу неминуче призводить до часткової втрати інформації.
Певні проблеми створює і недосконалість юридичної техніки, неясність,
суперечність і громіздкість приписів. Саме тому неминучими є колізії та
прогалини в позитивному праві, подолати які можна тільки за допомогою
тлумачення;

3) розбіжність між правовими поняттями і термінами, що їх виражають, а

також невизначеність і складність термінів. Термін, використаний в статті закону,
може не збігатися за обсягом із правовим поняттям. Наприклад, ст.304
Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за залучення
неповнолітніх до злочинної та антисоціальної діяльності. Тим часом тлумачення
цієї норми права переконує в тому, що в реальності законодавець мав на увазі не
тільки неповнолітніх, а й малолітніх дітей. Тобто, в цьому випадку зміст поняття
ширший, ніж {lang_content_nav} використаного в статті закону терміну.
Нормативно-правові тексти нерідко містять різні терміни для одних і тих же
понять. Наприклад, належна поведінка може визначатися словами «повинен»,

5
«зобов’язаний», «слід», «належить». Широко поширені оцінні поняття, виражені
термінами «тяжкі наслідки», «істотна шкода», «особливо крупний розмір» тощо.
При цьому для різних ситуацій один і той же термін може означати абсолютно
різні поняття. Наприклад, у складі злочину «порушення прав пацієнта» (ст.141
Кримінального кодексу) термін «тяжкі наслідки» означає смерть або розлад
здоров’я, а в складі злочину «порушення ветеринарних правил» (ст.251
Кримінального кодексу) той же термін означає епізоотію або масовий падіж
тварин. Нарешті, необхідність тлумачення норм права викликана складністю
спеціальної юридичної термінології;

4) системність права. Як відомо, всі правові норми пов’язані між собою.

Суб’єкт реалізації права зобов’язаний враховувати зв’язки між конкретними та
спеціалізованими, загальними та спеціальними, первинними та похідними
нормами, що можливо тільки при правильному тлумаченні тексту. [1. C. 1]

Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для тих актів, які з погляду
компетентного органу мають потребу в додатковому роз'ясненні в зв'язку з
ускладненнями, що виникли, або неправильною практикою їх застосування. [2. C.
1]

Тлумачення права (тлумачення правових норм) - діяльність, спрямована на

з'ясування, осмислення дійсного змісту норм права з метою сприяння їх
практичній реалізації, а також результат такої діяльності, що переважно
виражається в інтерпретаційно-правовому акті. [3. C. 1]

Об'єкт правотлумачної діяльності є норма права. У розкритті дійсного

значення правових норм, з'ясуванні змісту правил поведінки, що їх становить,
полягає кінцева мета інтерпретації права. Безпосередній предмет інтерпретації
права виступає юридичний текст, який міститься у відповідних джерелах права
(нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових
прецедентах тощо). Під «буквою» закону розуміють буквальне значення
юридичного тексту, що містить норми права (положень нормативно-правового

6
акта, міжнародно-правового договору тощо). «Дух» закону передає дійсний зміст
норм права, що містяться у відповідному акті, з урахуванням правових принципів,
на яких він ґрунтується, в їх субординації між собою. [3. C. 1]

Спосіб тлумачення - це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-

правових актів. Граматичний (мовний, текстовий) - це уяснення їх змісту, що
базується на даних граматики, лексики, філологічних наук. Зміст норм
досліджується з погляду їх текстової форми. Граматичне тлумачення є
початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки юридичні
норми існують тільки в мовній формі. Прийоми дослідження спрямовані на
з'ясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення
у тексті сполучників, розділових знаків, прийменників. Причому, при тлумаченні
жодне слово або граматичний знак, що міститься в тексті закону, не можуть
залишатися поза тлумаченням. Особливого значення у вітчизняній законотворчій
практиці останніми роками набуває спеціально-юридичне тлумачення, яке
застосовується для уяснення змісту нормативно- правових приписів, в яких
використовуються спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять.
Логічне тлумачення - спосіб уяснення, яке базується на використанні законів і
правил формальної логіки. Систематичний - використання системного підходу під
час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника
зосереджується на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться,
шляхом визначення місця цієї норми серед норм даного нормативного акта та її
порівняння з чинними нормами інших інститутів і галузей права. Історичний
(ретроспектива) допомагає встановити зміст норми права, враховуючи умови їх
виникнення, факти пов'язані з історією виникнення норми, що тлумачить.
Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовує
джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно-історичні умови,
соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що
викликали прийняття відповідних норм права, встановлення за документами з
архівів, стенограм обговорення проєктів відповідних нормативно-правових актів

7
органів, що займалися підготовкою законопроєктів, матеріалів, що надруковані в
пресі та інших засобах інформації тоді, коли проєкти обговорювалися, до них
робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися). Еволюційний
- установлення змісту нормативно-правових приписів з урахуванням реальних
умов життя суспільства, в яких норма права функціонує. Телеологічний
(цільовий) - аналіз змісту правового припису шляхом виявлення і розкриття цілей
прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті
формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових
приписів. [3. C. 1]

Тлумачення правових норм - це процес аналізу та розуміння змісту правових

норм, закладених у нормативно-правових актах. Цей процес включає в себе
дослідження тексту норми права з метою визначення її смислу, призначення та
застосування у конкретних ситуаціях або справах. Тлумачення може
здійснюватися різними методами, такими як літеральне, технічне, історичне,
системне, цілісне та соціально-економічне, залежно від характеристик конкретної
норми та її контексту. Мета тлумачення полягає в тому, щоб досягнути
правосуддєвої справедливості, забезпечити відповідність застосування норм права
сучасним вимогам суспільства та сприяти реалізації цілей та цінностей,
закріплених у правових актах. Це процес ретельного розгляду та розуміння змісту
нормативних актів, що включають правові норми. Під час цього процесу
враховуються різні аспекти, такі як словесне значення тексту, спеціальні технічні
терміни, історичний контекст прийняття норми, системні зв'язки з іншими
нормами, а також цілі та цінності, що лежать в основі правових норм. Літеральне
тлумачення передбачає розуміння слів та фраз тексту в їх звичайному значенні, а
технічне - у випадках, коли використовуються спеціальні терміни з визначеними
значеннями. Історичне тлумачення враховує обставини, що призвели до
утворення норми, її роль та цілі на той час. Системне тлумачення зосереджується
на взаємодії норми з іншими нормами та загальними принципами права. Цілісне
тлумачення ставить за мету з'ясувати, які цілі вона преслідує та як ці цілі можуть

8
бути досягнуті у конкретних обставинах. Соціально-економічне тлумачення
враховує потреби та умови суспільства. Комплексне тлумачення правових норм
допомагає забезпечити їх адекватне застосування в різних ситуаціях,
забезпечуючи законність та справедливість. Це важливий елемент правової
системи, який сприяє забезпеченню правової впевненості та захисту прав та
інтересів громадян. Тлумачення правових норм є важливою складовою правової
системи, оскільки воно визначає спосіб їхнього застосування у реальному житті,
забезпечуючи стабільність та прогнозованість правових відносин. Цей процес
відіграє ключову роль у забезпеченні законності, захисті прав та інтересів
громадян та підтримці правопорядку. Тлумачення правових норм може
здійснюватися різними методами, такими як літеральне (буквальне) тлумачення,
що ґрунтується на звичайному значенні слів; технічне тлумачення, яке стосується
спеціалізованих термінів і понять; історичне тлумачення, яке враховує обставини
прийняття норми; системне тлумачення, що розглядає норму в контексті інших
правових актів; цілісне тлумачення, спрямоване на досягнення мети та цілей
законодавця; і соціально-економічне тлумачення, яке враховує соціальні та
економічні аспекти.

9
 2. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЯКОСТІ, АНАЛІЗ ТА ВИДИ ТЛУМАЧЕННЯ
ПРАВОВИХ НОРМ

Аналіз та види тлумачення правових норм є важливою частиною правової

науки та практики. Під час тлумачення правових норм важливо враховувати різні
аспекти, щоб забезпечити їх правильне та ефективне застосування в реальних
ситуаціях. Перший вид тлумачення - це літеральне, або буквальне тлумачення, яке
базується на звичайному значенні слів у тексті норми. Другий вид - технічне
тлумачення, використовується у разі, коли в нормі використовуються
спеціалізовані терміни, терміни зі спеціальним юридичним значенням або
термінологія. Третій вид - історичне тлумачення, зосереджується на розумінні
обставин, що вплинули на утворення норми та історичного контексту, в якому
вона була прийнята. Четвертий вид - системне тлумачення, розглядає норму у
взаємодії з іншими нормами права та загальними принципами права. П'ятий -
цілісне тлумачення, спрямоване на визначення мети та цілей законодавця за
допомогою аналізу змісту та контексту норми. Шостий вид - соціально-
економічне тлумачення, враховує соціальні та економічні аспекти, що можуть
впливати на застосування правової норми. Ці різноманітні види тлумачення
допомагають забезпечити правильне та консистентне застосування правових норм
у різних контекстах та ситуаціях.

На сьогодні в науковій літературі використовується різні критерії для поділу

тлумачення норм права на види. Водночас найбільш розповсюдженою є
10
класифікація тлумачення норм права за наступними критеріями: за суб’єктами та
за обсягом. Поділ тлумачення норм права за суб’єктами стосується роз’яснення
змісту правових норм для інших. [4. C. 11]

Тлумачення правових норм - це з'ясування їх фактичного змісту, тобто

висловленої у них волі законодавця як загального правила, що дає можливість
встановити, чи відповідає цьому правилу конкретний випадок суспільного життя
(кваліфікувати юридичний факт). У теорії права розрізняють різні види
тлумачення. Так, залежно від способів тлумачення розрізняють граматичний,
історичний, системно-структурний, логічний, спеціально-юридичний,
функціональний тощо. Зокрема, граматичний (філологічний) спосіб тлумачення
базується на знанні мови, правил синтаксису, морфології, словозастосування
тощо, з урахуванням яких сформульовані правові норми. При цьому, як правило,
беруть до уваги, що при тлумаченні правових норм та окремих понять: а) словам
слід надавати того значення, якого йому надають у літературній мові; б) якщо
значення терміна визначене законодавцем, то саме у такому розумінні його й
потрібно застосовувати; в) якщо значення терміна законодавцем не визначене, то
йому слід надавати того смислу, який йому надається у загальнонауковому
значенні; г) не слід без достатніх підстав різним термінам надавати одного і того
ж значення; д) не слід без достатніх підстав одному терміну надавати різних
значень; е) не слід застосовувати терміни іноземного походження, якщо є
загальновизнані аналогічні національні мовні засоби. Системно-структурний
спосіб тлумачення випливає з системності права і передбачає з'ясування змісту
правової норми на основі виявлення та аналізу її логічного зв'язку з іншими
нормами. При цьому виявляється: а) зв'язок цієї норми з нормою, яка певним
чином розкриває зміст терміна, що використаний у даній нормі; б) зв'язок
загальних і спеціальних норм, зокрема норм загальної частини, що визначають
принципи правового регулювання та норм особливої частини, яка присвячена
врегулюванню конкретних правовідносин; в) зв'язок основної статті з тими, до
яких вона відсилає; г) зв'язок близьких за змістом, але таких, що не перебувають у

11
відношенні загальної і спеціальної норми тощо. Логічний спосіб тлумачення
являє собою мисленнєвий процес, за якого правова норма аналізується з
допомогою логічних прийомів, тобто шляхом її формально-логічного аналізу.
Історичний спосіб тлумачення орієнтує на з'ясування змісту правової норми,
виходячи з умов та обставин, що зумовили її виникнення, розвиток та
функціонування в сучасних умовах. Функціональний спосіб тлумачення базується
на врахуванні функцій, які виконує конкретна правова норма, та умов, у яких вона
функціонує. Залежно від обсягу змісту, який вкладають у правову норму,
розрізняють буквальне, розширювальне та звужувальне тлумачення. За
буквального тлумачення намагаються адекватно відтворити зміст правової норми,
закладений у неї законодавцем. За розширювального тлумачення фактичний зміст
норми виявляється ширшим за той, що випливає з формально-догматичного її
сприйняття. За звужувального тлумачення фактичний зміст правової норми
виявляється вужчим за той, що випливає з формально-догматичного її
сприйняття. Наприклад, у радянський період поняття «законодавчі акти»
тлумачилось у розширювальному значенні, тобто як будь-які правові акти. А
Конституційний Суд України дав звужувальне тлумачення цього поняття і
законодавчими визнав лише правові акти Верховної Ради, Президента та Кабінету
Міністрів України. Залежно від юридичного значення результатів тлумачення
розрізняють офіційне та неофіційне тлумачення норм. Офіційне тлумачення
здійснюється уповноваженими державними органами. У свою чергу, воно
поділяється на автентичне, що здійснюється тим же органом, який видав акт, що
містить норму, зміст якої з'ясовується, та делеговане, яке здійснюється спеціально
уповноваженими на це органами. Наприклад, таке тлумачення здійснює
Конституційний Суд України. А неофіційне тлумачення здійснюється суб'єктами,
які на таку діяльність державою не уповноважені. Це, наприклад, тлумачення, яке
здійснюється науковими установами, вченими, адвокатами тощо. Одним із його
різновидів є доктринальне тлумачення, яке дається вченими у наукових працях.
Залежно від обсягу правовідносин, на які поширюється правова норма, зміст якої
з'ясовується, розрізняють казуальне та нормативне тлумачення. Казуальне
12
тлумачення правової норми – це її тлумачення стосовно конкретного випадку
(казусу). [5. C. 1]

Аналіз та тлумачення правових норм є ключовим елементом правової

практики та теорії. Цей процес передбачає ретельне вивчення тексту
нормативного акта з метою визначення її точного змісту та способу застосування
в певних обставинах. Це важливо, оскільки правові норми можуть бути
сформульовані неоднозначно або залишати місце для різних тлумачень.

Тлумачення правових норм є складним юридичним явищем, яке насамперед

має практичне значення, забезпечуючи всебічність, комплексність та
об’єктивність тлумачення правових норм. Здійснення тлумачення засновується на
системі способів такої діяльності, які являють собою певну сукупність принципів,
методів, засобів та прийомів з’ясування і роз’яснення змісту правових норм. Саме
належний вибір способів тлумачення правових норм, забезпечує системний
характер самого явища тлумачення норм права, що виявляється у двох аспектах: -
по-перше, тлумачення являє собою певний розумовий процес та діяльність,
спрямовану на встановлення значення (змісту) норм права; - по-друге, під
тлумаченням слід розуміти і сам результат указаного розумового процесу,
виражений у сукупності думок (граматичних речень), в яких розкривається,
відображується зміст норм права, які тлумачаться. [6. C. 1]

В енциклопедичних джерелах спосіб тлумачення в праві визначається як

сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів. Також слід
відзначити те, що визначення вказаного поняття здійснюється через його
розуміння як сукупності прийомі здійснення цієї діяльності, проте, на нашу
думку, є не зовсім вірним пов’язувати ці прийоми з процесом аналізу змісту
нормативно-правових актів, оскільки в процесі тлумачення використовується не
лише метод аналізу змісту нормативно-правових актів, використовуватись
можуть і ніші методи. [6. C. 2]

13
 Також питання способів тлумачення норм права в енциклопедичній
юридичній літературі вченими розглядається з позиції їх розуміння як системи
прикладних прийомів лише з’ясування норм права як структурної частини
тлумачення норм права, що являє собою внутрішній процес мислення, який
здійснюється особою за допомогою способів тлумачення права і спрямований на
пізнання та розкриття волі законодавця, вираженої нормі права, а також як певний
результат з’ясування, до якого приходить суб’єкт тлумачення у процесі пізнання
змісту норми права. Вченими окремо не зазначається поняття способів
тлумачення правових норм, однак виокремлюються види цих способів, до яких
відносяться: логічний, мовний, системний, історичний способи. В даному випадку
слід погодитись з думкою вчених щодо того, що способи тлумачення норм права
мають прикладне значення лише щодо процесу з’ясування як структурного
елементу тлумачення правових норм, оскільки процес роз’яснення фактично вже
не стосується аналізу змісту та смислу самої правової норми. В інших
енциклопедичних виданнях способи тлумачення правових норм не
виокремлюються, а замість них називаються «прийоми тлумачення норм права»,
які застосовуються лише при з’ясуванні змісту правових норм, що є необхідним
для правильного вирішення конкретної справи, проведення кодифікаційної
роботи, складання зібрань та картотек законодавства, обліку нормативних актів,
видання акту-роз’яснення законодавства. [6. C. 2]

Аналіз зазначених підходів до розуміння способів здійснення тлумачення

правових норм можливо було б продовжити, проте у попередньому аналізі
підходів до розуміння способів тлумачення правових норм, нами було охоплено
найбільш типові підходи до розуміння вказаного явища. Засновуючись на
проведеному аналізі підходів до розуміння способів тлумачення правових норм,
вважаємо за доцільне встановити понятійні особливості способів тлумачення
правових норм, засновуючись на виокремлених ознаках вказаного явища. [6. C. 2]

Таким чином, можемо підсумувати, що способи тлумачення норм права

являють собою систему прийомів, засобів та правил здійснення з’ясування змісту
14
та смислу правової норми в результаті їх застосування у інтелектуально-вольовій
діяльності суб’єктів права, забезпечують всесторонність та комплексність
здійснення тлумачення норм права, визначають офіційний або неофіційний
характер тлумачення правових норм, обумовлені змістом правової норми та
професійним рівнем суб’єктів тлумачення норми права; забезпечують
результативність тлумачення правових норм в цілому, а їх застосування
відображається у змісті акту тлумачення норм права, що має індивідуально
визначений характер. [6. C. 3]

Надана інформація вкриває дуже важливий аспект правової теорії та

практики тлумачення правових норм. Вона підкреслює, що такий процес не лише
важливий, але й складний, оскільки від нього залежить правильне застосування
права в реальних ситуаціях. Автори зазначають, що тлумачення має практичне
значення, оскільки воно забезпечує об’єктивність та всебічність розуміння
правових норм. Особливу увагу приділено системі способів тлумачення, яка
включає принципи, методи, засоби та прийоми з’ясування змісту правових норм.
Це важливо, оскільки від вибору та застосування конкретного способу
тлумачення залежить об’єктивність та комплексність результату. Також, стаття
відзначає два аспекти тлумачення: як сам процес розумової діяльності,
спрямований на встановлення значення норм права, і як результат цього процесу,
який виражається у відповідних висновках та роз’ясненнях змісту правових норм.
Подальше розглядання різних підходів та класифікація способів тлумачення
робить матеріал більш глибоким та детальним. Вони надають можливість краще
зрозуміти та застосувати правила тлумачення в конкретних ситуаціях, що є
важливим для правозастосування. У підсумку, надана інформація відображає
важливість та складність процесу тлумачення правових норм, а також надає чітку
систему та методику для його реалізації у практичній діяльності.

15
 3. ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ
Цільове призначення тлумачення правових норм полягає в забезпеченні
зрозуміння та виконання правових актів, а також вирішенні правових питань у
юридичній практиці. Правові норми визначають права та обов'язки осіб, а також
умови та порядок їхнього виконання. Оскільки текст правового акта може бути
неоднозначним або містити невизначеності, тлумачення допомагає з'ясувати його
справжній зміст та застосування. По-перше, тлумачення правових норм
спрямоване на досягнення правової впевненості та єдності в їхньому застосуванні.
Це дозволяє уникнути розбіжностей у розумінні норм між суб'єктами права та
забезпечує стабільність правової системи. По-друге, тлумачення правових норм
сприяє вирішенню конкретних правових ситуацій у практичній діяльності. Воно
дозволяє застосовувати закон у конкретних випадках, враховуючи особливості та
контекст ситуації. По-третє, тлумачення правових норм є необхідним для
розвитку та вдосконалення правової системи. Воно дозволяє виявляти прогалини
та недоліки у законодавстві, що потребують виправлення, а також сприяє
розвитку нових інтерпретацій та розуміння законів у змінюваних суспільних
умовах. Дослідження та вивчення тлумачення правових норм є важливим
завданням для юридичної науки та практики, оскільки вони визначають способи

16
та принципи здійснення правового застосування. Розробка заходів у цьому
напрямку включає ряд етапів та методів, спрямованих на розуміння, аналіз та
систематизацію цього складного процесу. Початковий етап полягає у визначенні
стратегії дослідження, а також установленні цілей та області дослідження. Це
включає вибір конкретних аспектів тлумачення, які варто дослідити, а також
формулювання питань, що потребують відповідей. Далі проводиться аналіз
наукової літератури, судової практики та інших джерел, що стосуються
тлумачення правових норм. Цей етап дозволяє з'ясувати існуючі підходи,
концепції та тенденції у цій сфері, а також визначити прогалини та перспективи
для подальших досліджень. Після цього важливим кроком є планування та
організація досліджень. Це включає в себе вибір методів дослідження, розробку
плану робіт, а також визначення критеріїв оцінки результатів. Дослідження може
включати як теоретичний аналіз, так і емпіричні дослідження, включаючи аналіз
судової практики, опитування чи спостереження. Після збору даних та їх аналізу
виконується інтерпретація результатів дослідження. Цей етап дозволяє робити
висновки щодо розуміння та тлумачення правових норм, виявляти закономірності
та тенденції, а також формулювати пропозиції щодо подальшого розвитку та
вдосконалення правової системи. Завершальним етапом є публікація результатів
дослідження, яка може відбуватися у вигляді наукових статей, монографій, звітів,
презентацій чи інших форм. Це дозволяє інформувати спільноту про отримані
результати, сприяти обміну досвідом та сприяти подальшому розвитку юридичної
науки та практики.

Філософське розуміння сутності тлумачення подає цей процес як пояснення

чи інтерпретацію чого-небудь попередньо не відомого шляхом умоглядного
(абстрактного, узагальненого) аналізу суті явища, як одне з понять, що
позначають смислотворчу діяльність. Тлумачення, передусім будучи
індивідуальним уявленням, може в процесі подальшого пізнання і понятійно-
термінологічного мовного оформлення стати загальнопоширеною нормою. Адже
воно етимологічно пов’язане зі словом «тлум» – натовп, гурт, загал, що

17
обумовило 10 його первинне значення: пояснення чогось «іншого» (відмінного
від повсякденності та звичаєвості), що здійснюється публічно й призначається для
цілої спільноти. З огляду на це тлумачення потребує посередництва обізнаного
інтерпретатора та особливої ритуальності; цей ієрархічний статус посередника
передбачає не лише розуміння прихованих смислів, а й здатність робити їх
осяжними для всієї спільноти. Тлумачення позиціонується як один із методів
гуманітарних наук, котрі, на відміну від казуально-механічної методики
природничих наук, використовують індивідуальний підхід у процесі пізнання
змісту і суті речей. Тут тлумачення розглядається як проміжний процес, що
супроводжує розуміння і відрізняється від інтерпретації довільністю (аж до
залучення інших форм знаковості). Завдяки варіативності тлумачення сприяє
розширенню горизонту бачення «іншого» та подальшому поглиб ленню
розуміння. Деякі дослідники виділяють спеціальний розділ тлумачних наук, до
яких відносять насамперед психологію, антропологію і графологію. [7. C. 9-10]

Враховуючи наведені вище аспекти досліджуваного нами явища, можна

запропонувати окреме визначення поняття «тлумачення норм права»: це
пізнавальна за змістом діяльність різних з огляду на рівень правосвідомості
суб’єктів права, що має вольовий характер, спрямована на з’ясування і
роз’яснення волі суб’єкта правотворчості або виявленої опосередковано через
нього волі громадянського суспільства, матеріалізованої у нормах права, та
здійснюється шляхом використання спеціально напрацьованих для цього правил і
прийомів (способів тлумачення норм права) з метою правильного розуміння та
практичної реалізації приписів правових норм. Збагачення змісту та звуження
обсягу досліджуваної категорії дає змогу сформулювати визначення категорії
«офіційне тлумачення норм права»: це пізнавальна за змістом і правова за
формою владна організуюча діяльність уповноважених суб’єктів управлінських
правовідносин, плин якої відбувається, як правило, у процедурно-процесуальному
порядку, що спрямована на з’ясування та роз’яснення волі суб’єкта
правотворчості або виявленої й опосередкованої ним волі громадянського

18
суспільства, матеріалізованої у нормах права, здійснюється шляхом використання
спеціально опрацьованих для цього правил і прийомів (способів тлумачення норм
права). [7. C. 18]

Зрештою, тлумачення норм права як юридична діяльність слугує функцією

забезпечення законності й підвищення ефективності правового регулювання. У
сучасних умовах актуальність цього процесу значно зросла. Адже за минулі роки
законодавство ґрунтовно обновилося, у ньому з’явилися нові норми і навіть галузі
права. Правотворчість здійснюється на інших принципах, застосовуються нові
юридичні терміни і конструкції. У законодавчій практиці дедалі ширше
використовується закордонний досвід. У цих умовах тлумачення має виконати
свою роль як найважливіший інструмент пізнання, реалізації й удосконалення
права. [7. C. 22]

Говорячи про функціональність тлумачення норм права, Н. Лепіш обмежує

цей процес низкою принципів, які об’єднує у групи. Першу групу становлять ті
принципи, що конкретизують основоположні засади права у сфері
інтерпретаційної діяльності. До них можна віднести: справедливість (відповідно
до цього принципу, норми права потрібно тлумачити неупереджено й послідовно,
з огляду на індивідуальні випадки та потреби конкретної людини, а також
спираючись на уявлення про справедливість, сформовані в певний час у певному
суспільстві, в підсумку чого кожен має отримати належне); гуманізм (який
спрямований на забезпечення відповідному суб’єктові внаслідок інтерпретації
норм права найбільш поблажливого до нього ставлення за беззаперечного
визнання його гідності); добросовісність (що відображає вимогу сумлінного,
чесного та порядного ставлення інтерпретатора до власних дій з наміром
ретельного їх виконання й уникнення помилок); пропорційність (яка спрямована
на пошук такого варіанта тлумачення, за якого в нормі був би дотриманий
необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких скерована ця норма); правова визначеність (що
вимагає унеможливлення суперечностей і різних тлумачень тих самих норм, а
19
також полягає у встановленні однозначного розуміння сенсу інтерпретованої
норми та чіткому визначенні способу поведінки її адресата). Друга група
принципів тлумачення норм права - це ті, які забезпечують додержання принципів
правозастосування під час реалізації інтерпретаційної діяльності. До цих
принципів належать: законність (інтерпретатор повинен керуватися законами і
заснованими на них правовими актами, діяти в ме жах своєї компетенції,
приймати акти тлумачення права, які не повинні суперечити інтерпретованим
нормативно-правовим актам); обґрунтованість (що спрямована на забезпечення
належної та переконливої аргументації щодо ухваленого рішення, у процесі
здійснення якої інтерпретатор мусить дотримуватися вимог узгодженості та
всебічності дослідження, а також доведеності, достовірності й об’єктивності
доказів, 25 на яких засновується інтерпретаційний висновок); доцільність (яка
полягає в обов’язку суб’єкта вибирати те тлумачення, котре є найбільш
сприятливим для досягнення цілей та реалізації завдань відповідної норми права);
розумність (засада інтерпретаційної діяльності, відповідно до якої інтерпретатор
має вирішити поставлені перед ним питання так, щоб уникнути абсурдності
висновків, досягти максимуму обов’язкової корисності та відшукати компроміс
між кон фліктуючими нормами чи особами, що узгоджувалися б із загальними
уявленнями про розумність); своєчасність (яка встановлює обов’язок
інтерпретатора реалізувати тлумачну діяльність без невиправданих зволікань, у
найкоротший строк, достатній для отримання обґрунтованого результату). [7. C.
24-25]

Резюмуючи, науковці роблять узагальнений висновок, що видання та

вдосконалення системи актів тлумачення норм права визначені системою
взаємопов’язаних і взаємообумовлених чинників об’єктивного та суб’єктивного
характеру. Водночас, окрім наведених внутрішніх чинників, на систему сучасних
інтерпретаційних актів впливають і зовнішні, міжнародні фактори –
зовнішньополітичний курс України на євроінтеграцію, діяльність авторитетних
міжнародних урядових і не урядових організацій у сфері утвердження

20
верховенства права та демократії і захисту прав людини в Україні,
інтернаціоналізація національного права, правова інтеграція тощо. [7. C. 31]

Наведена інформація надає глибоке розуміння сутності тлумачення,

особливо у контексті правових норм. Філософський підхід до розгляду
тлумачення як процесу умоглядного аналізу суті явища, що не лише пояснює, а й
інтерпретує, надає можливість краще розуміти суть і значення законодавства.
Таке тлумачення не лише розкриває волю суб'єктів правотворчості, а й робить
норми права більш доступними та зрозумілими для громадянського суспільства.
Окремо хочу відзначити важливість офіційного тлумачення норм права, яке
виконує функцію забезпечення законності та підвищення ефективності правового
регулювання. Враховуючи швидкий розвиток законодавства та постійні зміни в
суспільстві, така діяльність стає надзвичайно важливою для забезпечення
стабільності та правопорядку. Ця інформація підкреслює значення тлумачення як
інструменту для пізнання, реалізації та удосконалення права. Зокрема, в контексті
широкого застосування закордонного досвіду, тлумачення допомагає адаптувати
та вдосконалювати внутрішнє законодавство до сучасних вимог і міжнародних
стандартів. Такий підхід до тлумачення правових норм є важливим кроком у
напрямку підтримки правової держави та забезпечення прав і свобод громадян.
Отже, цільове призначення тлумачення правових норм полягає у забезпеченні
юридичної впевненості, вирішенні практичних правових питань та розвитку
правової системи. Воно має за мету забезпечити стабільність, справедливість та
ефективність в правовому просторі.

21
 ВИСНОВКИ
Ця тема включає в себе розгляд процесу розуміння та визначення змісту
правових норм, а також способів їхнього застосування у конкретних ситуаціях.
Перше, що потрібно врахувати, це сама сутність правових норм. Правові норми -
це правила поведінки, встановлені законодавчими органами, які мають
обов'язковий характер і є основою для визначення прав та обов'язків суб'єктів
права. Тлумачення правових норм передбачає розуміння та застосування їх у
конкретних ситуаціях. Цей процес може бути складним через різноманітність
тлумачень, які можуть бути застосовані до однієї й тієї ж норми.

Тлумачення правових норм є важливим процесом, що включає аналіз та

розуміння змісту закріплених у нормативно-правових актах правил. Цей процес
має на меті забезпечити правосуддєву справедливість та адекватне застосування
правових норм у конкретних ситуаціях. Тлумачення може проводитися різними
методами, враховуючи літеральне, технічне, історичне, системне, цілісне та
соціально-економічне контексти. Його мета - забезпечити відповідність норм

22
права сучасним вимогам суспільства та сприяти реалізації цілей та цінностей,
закріплених у правових актах. Тлумачення правових норм є важливим елементом
правової системи, що забезпечує стабільність та прогнозованість правових
відносин та гарантує захист прав та інтересів громадян.
Аналіз та види тлумачення правових норм є важливою частиною правової
науки та практики. Під час тлумачення правових норм важливо враховувати різні
аспекти, щоб забезпечити їх правильне та ефективне застосування в реальних
ситуаціях. Перший вид тлумачення - це літеральне, або буквальне тлумачення, яке
базується на звичайному значенні слів у тексті норми. Другий вид - технічне
тлумачення, використовується у разі, коли в нормі використовуються
спеціалізовані терміни, терміни зі спеціальним юридичним значенням або
термінологія. Третій вид - історичне тлумачення, зосереджується на розумінні
обставин, що вплинули на утворення норми та історичного контексту, в якому
вона була прийнята. Четвертий вид - системне тлумачення, розглядає норму у
взаємодії з іншими нормами права та загальними принципами права. П'ятий -
цілісне тлумачення, спрямоване на визначення мети та цілей законодавця за
допомогою аналізу змісту та контексту норми. Шостий вид - соціально-
економічне тлумачення, враховує соціальні та економічні аспекти, що можуть
впливати на застосування правової норми. Ці різноманітні види тлумачення
допомагають забезпечити правильне та консистентне застосування правових норм
у різних контекстах та ситуаціях.

Надана інформація вкриває дуже важливий аспект правової теорії та

практики тлумачення правових норм. Вона підкреслює, що такий процес не лише
важливий, але й складний, оскільки від нього залежить правильне застосування
права в реальних ситуаціях. Автори зазначають, що тлумачення має практичне
значення, оскільки воно забезпечує об’єктивність та всебічність розуміння
правових норм. Особливу увагу приділено системі способів тлумачення, яка
включає принципи, методи, засоби та прийоми з’ясування змісту правових норм.

23
Це важливо, оскільки від вибору та застосування конкретного способу
тлумачення залежить об’єктивність та комплексність результату.
Цільове призначення тлумачення правових норм полягає в забезпеченні
зрозуміння та виконання правових актів, а також вирішенні правових питань у
юридичній практиці. Правові норми визначають права та обов'язки осіб, а також
умови та порядок їхнього виконання. Оскільки текст правового акта може бути
неоднозначним або містити невизначеності, тлумачення допомагає з'ясувати його
справжній зміст та застосування. По-перше, тлумачення правових норм
спрямоване на досягнення правової впевненості та єдності в їхньому застосуванні.
Це дозволяє уникнути розбіжностей у розумінні норм між суб'єктами права та
забезпечує стабільність правової системи. По-друге, тлумачення правових норм
сприяє вирішенню конкретних правових ситуацій у практичній діяльності. Воно
дозволяє застосовувати закон у конкретних випадках, враховуючи особливості та
контекст ситуації. По-третє, тлумачення правових норм є необхідним для
розвитку та вдосконалення правової системи. Воно дозволяє виявляти прогалини
та недоліки у законодавстві, що потребують виправлення, а також сприяє
розвитку нових інтерпретацій та розуміння законів у змінюваних суспільних
умовах. Дослідження та вивчення тлумачення правових норм є важливим
завданням для юридичної науки та практики, оскільки вони визначають способи
та принципи здійснення правового застосування.
Наведена інформація надає глибоке розуміння сутності тлумачення,
особливо у контексті правових норм. Філософський підхід до розгляду
тлумачення як процесу умоглядного аналізу суті явища, що не лише пояснює, а й
інтерпретує, надає можливість краще розуміти суть і значення законодавства.
Таке тлумачення не лише розкриває волю суб'єктів правотворчості, а й робить
норми права більш доступними та зрозумілими для громадянського суспільства.
Окремо хочу відзначити важливість офіційного тлумачення норм права, яке
виконує функцію забезпечення законності та підвищення ефективності правового
регулювання. Враховуючи швидкий розвиток законодавства та постійні зміни в
суспільстві, така діяльність стає надзвичайно важливою для забезпечення
24
стабільності та правопорядку. Ця інформація підкреслює значення тлумачення як
інструменту для пізнання, реалізації та удосконалення права.
Цільове призначення тлумачення правових норм полягає у забезпеченні
юридичної впевненості, вирішенні практичних правових питань та розвитку
правової системи. Воно має за мету забезпечити стабільність, справедливість та
ефективність в правовому просторі.

Тлумачення правових норм є надзвичайно важливим процесом, який включає

аналіз та розуміння змісту закріплених у нормативно-правових актах правил. Цей
процес спрямований на забезпечення правосуддєвої справедливості та
адекватного застосування правових норм у різних ситуаціях. Різні методи
тлумачення, такі як літеральне, технічне, історичне, системне, цілісне та
соціально-економічне, допомагають зрозуміти контекст та мету норми, що сприяє
її правильному та ефективному застосуванню. Тлумачення правових норм має
важливе значення для забезпечення стабільності, правової впевненості та захисту
прав та інтересів громадян. Цей процес не лише допомагає розв'язувати конкретні
правові питання, але й сприяє розвитку та удосконаленню правової системи,
роблячи її більш адаптованою до потреб сучасного суспільства. Таким чином,
тлумачення правових норм є невід'ємною складовою правової науки та практики,
яка забезпечує юридичну впевненість та захищає права громадян.

25
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Крестовська Н.М., «Тлумачення норм права», С. 1 URL:

https://studies.in.ua/krestovska-nm-teorija-derzhavy-i-prava/1588-rozdl-18-
tlumachennya-norm-prava.html
2. «Поняття тлумачення права», С. 1 URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-
1705.html
3. «Тлумачення права», 2024 р., URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC
%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF
%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0
4. «Тлумачення норм права як стадія правозастосування», с. 11 URL:
https://www.naiau.kiev.ua/files/kafedru/tdp/lekciyi/teoriya-pravoz-t5.docx
5. Внукова А. «Тлумачення правових норм», С. 1 URL:
https://www.bitlex.ua/uk/blog/terms/post/tlumachennya_pravovyh_norm

26
6. Котенко М.В., «Спосіб тлумачення правих норм як юридична категорія»,
2013 р., С. 1-3 URL:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/813/1/%D0%A1%D0%9F
%D0%9E%D0%A1%D0%86%D0%91%20%D0%A2%D0%9B
%D0%A3%D0%9C%D0%90%D0%A7%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF
%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%9E
%D0%92%D0%98%D0%A5%20%D0%9D%D0%9E%D0%A0%D0%9C
%20%D0%AF%D0%9A%20%D0%AE
%D0%A0%D0%98%D0%94%D0%98%D0%A7%D0%9D
%D0%90%20%D0%9A%D0%90%D0%A2%D0%95%D0%93%D0%9E
%D0%A0%D0%86%D0%AF.pdf
7. Балинська О. М., «Проблеми тлумачення правових норм», 2021 р., С. 9-31
URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/4092/1/%D0%9F
%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC
%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%BD%D0%BE
%D1%80%D0%BC_%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD.pdf

27