БІЙКА В ТАБОРІ

Жандарми Гогонотів, в закутані

в плащі, крадуть діжки з
грибами Меп, це стаєтся під час
розмови з Петаром Каменярем,
якшо він виживає в бійці,
ставленя до героїв в Завалинах
стає хорошим, якшо він гине
то Завалинці недовіряють і
підозрюють гравців в його
загибелі. Інтімідейшен чи
Персуейжен чек потрібен шоб
йому наказувати в бою. Тактика
бою, 3 бугая несуть діжки,
4 бандити їх прикривають,
бандити прячуться в кущах,
Персепшен чек потрібен шоб
іх заздалегідь помітити, якшо
бандитів не вистачає додаються
ще бандити, в кущах, вороги
відступають, і ведуть ар’єргардні
бої.
БІЙКА В ХАТІ ТОНДИ

Граці досліджують хату Тонди, Пассив ПЕРЕСПШЕН ДС12 чують шось на подвір’ї ніби
тварини, та сипле дихання.
БІЙКА НА БОЛОТІ
Трапляєтся коли гровці вперший раз заходять в ліс, чи то одразу
після табору чи то вже з кабаном. Наступає ніч, відчувають що
земдя стає все мокріша, пассів чек персепшен, записка “мене
перетворили на лягушку поможіть поцілуйте мене, осиплю
золотом” з води вилазить лягушка, хапає язиком першого хто
підійде близько, коли по середині бую підключаются лягушколюди
і потерчонок.
ЗАГАЛЬНА ІНФА
ВСТУП
Край в якому починаєтся ваша
приигода є володінням барона
Хуя, цей скоріше невеликий
край відомий хіба що своїм
не найкращим географічним
розташуванням. справа в тому що
східна його частина, яка звется
Дрейбрунд, являє собою лісисту
глушину, безперспективну з
точки зору торгівлі та логістики,
оскільки вона є відділеною від
сусідніх земель двома горними
хребтами та широкою рікою яка
пересікає хребти, утворюючи
таку собі кишеню. Значення
назви цього місця відоме хіба шо
нечисельним місцевим, а для всіх
інших становить собою загадку,
переважно тому шо відповідь на
неї нікого не хвилює. Та і причин
сюди потрапляти не місцевим
майже немає, адже все що може
зацікавити зовнішній світ, зокрема
переважно деревина та каміння
з невеличких кар’єрів, привозять
піддані місцевих панів на рогу
двох доріг що ведуть глибше в
Дрейбрунд. Подорожувати далі
цима дорогами може змусити
хіба шо наявність небезпечної
переправи на інший беріг ріки
вкупі із відсутністю грошей на
комфортніший шлях.
Тут земля пана Хуя так дрібно
розділена проміж його чискльними
дрібними васалами, що будь
який путник неминуче перестає
намагатися запамятовувати імена
всіх тих поважних панів яким
належить той чи інший клаптик
землі через який проходить довга
дорога в те глухе міце в якому
знаходитись зараз ви. Саме тут на
переправі, в невиличкому таборі
на березі ріки Глухота знаходитесь
ви всі вже третій день. Це широка
надзвичайно буремна швидка ріка
відома своїми порогами, і тим
буремніша, швидша і небезпечніша
чим ближче до горного хребта
Жовтий Штех(права ляшка), в
якому ймовірно вона бере свій
виток. Вже три дні ви провели на ії
лісистому березі, в старих вощених
наметах які десятиріччами вбирали
в себе запах лісової сирості та
копоті від свічок та ліхтарів ваших
чисельних попередників.
Незважаючи на вологість та
наявність прісної ріки, води на
всіх ніколи не вистачало, оскільки
Глухота завжди цвіте і водорості
ті можуть викликати зоб та
навіть глухоту, та врешті німоту
не кажучи вже про проблеми з
травленням. Тільки довго виварена
вода дістельована з додаванням
якогось коріння придатна до
вживання, чим власне й займався
місцевий перевізник лоцман
переправи, який на відміну від
вас ночував у старій маленький
дерев’яній коморі для мішків з
бульбою та крупою, на яких він
і спав накрившись шерстяною
ковдрою. Там також був і столик із
двома пнями, але це була приватна
зручність і посидіти за ним було
можна напевно тікі за запрошенням
пана лоцмана, судячи з того що
кожного вечора, перед сном, він
кликав до себе в комору одного
з группи каменярів які чекали на
переправу разом з вами, (напевно
вони були знайомі) і було чутно
як вони випивають. Подорозі
назад в намет каменяр завжди
однаково пихтів і шумно сцяв,
прямо попід найближчим деревом,
не обтяжуючи себе пошуком
віддаленого місця.
В це місце вас всіх привела робота.
Оголошення про співбесіду для
вправних відповідальних ескортів,
які задатні з високим рівнем
професіоналізму виконувати
обов’язки передбачені в контраком,
і чіико дотримуватись всіх його
нечисельних пунктів. Співбесіди
було дві, перша загальна,
на якій було відсіяно першу
частину претендентів, друге
більш детальне, і передувало
підписанню контракту, конкретні
деталі якого розкривались тільки
після підписання угоди про
нерозголошення. Замовником
є барон Гедимін Бораш, йому
належать великі землі які
починаються одразу за рікою
Глухотою, і являють собою
переважно широкий сірий степ з не
чисельними селами. Фортеця дому
Борашів розташована місті Ляйпе
в гаю, у самого підніжжя гірського
хребта який перерізає степ на
півночі, туди і лежить ваш шлях.
КОНТРАКТ
Очікувати довгий час тут, як ви
дізнались, доводиться завжди,
оскільки плотів для переправи
рідко буває більше двох, а через
швидкість ріки переправляючись
на інший берег ви неминуче
опинитесь на 10-15 кілометрів
нижче по річці. Там плот тянуть
по землі кілометрів багато назад
на північ. Так пройшли ці три дні
і пройшло би напевно набагато
більше якби під вечір поточного
дня ви не побачили уламки плоту,
діжки і начебто тіло лоцмана
яких швидко пронесло повз ваш
табір вниз по річці. Після недовгої
спільної розмови з перевізником,
він із тим каменярем, пішли в
селище передавати звістку, й
обіцяли повернутися з новинами на
світанку.
ПЕРШИЙ ДЕНЬ ДРУГИЙ ДЕНЬ
ХАНЦО!!!!!!!!!
ТАБІР НА ПЕРЕПРАВІ РОЗМОВА З ПЕТАРОМ
Нариси розмови з каменярем А який
надає експозицію:
Ми ж тут на лівому березі не місцеві,
ми степові, самих місцевих тут на
березі небагато живе, всі більше на
захід в Передкутті в основном, А наші
ту на березі оселились в Голодних
Завалинах років сто тому. Наш пан
Кремняр був з Сірого Степу шо через
берег , він присягнув пану Бруту
Борашу шановного Гедиміна дядькові,
вже добрий вік тому як. Поважному
нашому пану Кремнярові ще тоді 6
год було від народження. Він сі досі
живий, дайте йому Боги здоров’я.
Тоді наші люди сюди й приплили і
тут кар’єр почали (серед них ті хто
недоволний був), і там каменярів в
Сірому Степі теж багато.
піт зросив йому чоло
Ліс тут не рублять.
Дрова ми збираєм підлісок, або
купуєм коли завозять ті хто західніше
живе за цим лісом, кажем шо вони на
нас з повітря гроші роблять.
Бо ліс рубити тут заборонено, там в
селі стоїть Таткова Шия, це шоб ви
розуміли пінь здоровенний. Йому як
раз років сто.
Як наші тут приїхали то зрубили ж
першим ділом дуб здоровий на дрова
і хати, того ж дня приїхали бугаї такі
потворні і Климовому дідові на тому
ж пні голову і відрубали. Кажуть тітка
Климова мала сиділа під тим пньом
цілий місяць, так його і назвали.
Тоді до пані Гогонот і ходили після
цього, бо бугаї її жандармами
представились. Йшли батькі наші її
шукать шоб представитись шо ми
тут є тепер бо ми люди порядні і
власть місцеву поважаєм все одно,
ходили й через ліс але вернулись
швидко, пішли дорогою в обхід, в
решті знайшли але там не пустили нас
навіть
Назад вертались, - пару людей через
ліс пішло але дійшли тікі ті хто по
дорозі вертався.
Але шо, тут і камінь ліпший, і
переправа є, ну і з тими дебілами хто
західніше, ше пійди поживи.
В лісі стоїть кібітка
Версі щодо особистості повії Сіда і
Тіта яка не може говоритиї (висувають
каменярі та селяни в розмовах якшо
питаєш):
Вона пришелепкувата іноземка чи
іноземна повія під патронатом Тіта і
Сіда
Вона місцева що намагалсь втопитись
в Глухоті, через що не може говорити і
чути, коли її врятував Сід та Тіт, вона
стала заробляти так на життя.
Вона німфа яку якимось чином
викрали Сід та Тіт.
Сід та тіт насправді відьмаки а вона
іх господиня, чи частина контракту з
їх потойбічним патроном.
Правда:
Вона є величезним гомункулом що
росте за рахунок сперми та крові,
якого створив Сід за допомогою
потужних чар, її людський образ є
ілюзієй яку підтримує полонений
Сідом та Тітом місцевий хлопець. Він
роками знерухомлений, згнаходиться
під дією маринованих грибів, які
дають йому змогу вічно підтримувати
концентрацію на чарах. Сід і Тіт
почали цей проект декілька років
тому, коли дізнались за властивості
місцевих грибів, гомункул являючи
собою штучну форму життя є
втіленням штучності та мистецтва
володіє надприродними здібностями
до ремесел та створення споруд і
витворів мистецтва, що може зробити
своїх господарів дуже могутніми
людьми. Гомункул може будувати
неприступні фортеці оздобленні
скульптурами та рельєфами,
механізми, посуд, зброю. Кібітка
Гоголардетів оздоблена вичурною
різьбою, флігранним посудом,
перинами, музичними шкатулками.