МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра хорового диригування та академічного співу

Едвард Гріг «AVE MARIS STELLA»

(Анотація)

Виконала студентка

ІІ курсу ОС «Бакалавр»

Чередніченко Альона

Викладач:

Сидорова Руслана
Володимирівна

Харків 2023

1
 Зміст
Літературно-художній аналіз.....................................................................3

Відомості про твір ....................................................................................5

Текст твору ................................................................................................5

Музично-теоретичний аналіз .....................................................................6

Вокально-хоровий аналіз ...........................................................................9

Діапазон хорових партій ........................................................................10

Ритмічний ансамбль ...............................................................................11

Тембровий та динамічний ансамблі .....................................................12

Виконавський аналіз .................................................................................13

Висновки ....................................................................................................14

2
 Літературно-художній аналіз

Едвард Гагеруп Гріг (норв. Edvard Hagerup Grieg; 15 червня 1843, Берген,
Норвегія — 4 вересня 1907, там само) — норвезький композитор періоду
романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької
професійної композиторської школи.

Гріг був композитором яскравого національного типу. Творчість Едварда Гріга

потрібно розглядати в контексті розвитку мистецтва Норвегії ХІХ століття —
після здобуття незалежності від Данії в 1814 році. Засновниками
композиторської школи Норвегії виступили Уле Булль, Хальфдан Х'єрульф та
Рикард Нурдрок. Петерс Крістен Асб'єрнсен та Юрген Му уклали збірку
норвезьких народних казок — у їх числі були сюжети, покладені в основу «Пер
Гюнта». Гріг запозичував також старовинні балади, сюжети «Старшої і
Молодшої Едди» (мелодрама «Бергліот» та незавершена опера «Улаф
Трюгвасон»). Композитор звертався до народних жанрів пісні патухів «lokk»
(op. 66 у збірці пісень, фортепіанні п'єси «Хлопчик-пастух» та «Вечір у горах»),
любовних пісень («Пісня нареченого», «Юний Уле»). Використовував
характерні особливості танцювальної музики (гостру пунктирну ритміку) у
жанрах гангар — парний спокійний танок (op. 54), спрінгданс (від слова
«стрибати») із різким зміщенням сильної долі на другу або третю долю такту,
також халлінг — сольного танця, в якому чоловіки показували свою спритність
(op. 17 та op. 35). Впливу ладової перемінності народної музики присвятив своє
дослідження Даг Шьєльдерут-Еббе «Гармонія Гріга»: «...терцовий тон народної
гамми часто є нестійким, коливається між мінором та мажором. У норвезьких
гаммах вживаються також й інші змінні інтервали - наприклад, великі та малі
септими, чисті та збільшені кварти». Основний метод розвитку музичної теми в
обробці народних мелодій у Гріга - це варіаційність: композитор лишає
незмінною народну мелодію і видозмінює її завдяки зміні регістрів, збагаченню
фактури, введення супровіду..

3
Національний характер творчості Гріга викликав критику консервативно-
академічних музикантів. Представники наступного покоління, зокрема, Клод
Дебюсі навпаки висловлювалися про недостатній індивідуальний внесок Гріга,
вважали, що він лише «асимілював» народну музику. П.І. Чайковський в
«Автобіографічному описі подорожі за кордон у 1888 р.» писав про властивість
музики Гріга «завойовувати серця людей», про національну самобутність,
щирість та чуйність.

Першим завершеним твором Гріга були «Варіації на німецьку мелодію», у віці

12 років він приніс ноти в школу, проте не отримав схвалення від вчителя.
Імовірно, до 1859 р. разом із сестрою Ігнебьоргою були написані ще чотири
п’єси для фортепіано. Під час навчання в консерварторії юнацькі твори Гріга
поділяються на поліфонічні роботи, створені під керівництвом педагогів та
невеликі фортепіанні п'єси (у них відчутний вплив Шумана, Мендельсона). На
слова Гейне та Шаміссо створює перші романси (op.2).

Влітку 1864 р. Гріг навідувався до Уле Булля, від нього отримав мелодію
народного танцю «Нурфйорден» — за кілька років Гріг розвине цю тему в
симфонічній увертюрі «Восени». Під враженням від спілкування з Рікардом
Нурдроком та іншими музикантами у Копенгагені, протягом 1865 р. створив
першу скрипкову сонату, цикл «Гуморески», баллади та пісні. Цикл
«Гуморески» на основі мотивів народної танцювальної музики — сільський
вальс, менует, халлінг, спрінгданс — передає особливості характеру: почуття
гумору, невпинну фантазію, енергійність.

6 квітня 1866 р., у день, коли отримав звістку про смерть свого товариша
Рікарда Нурдрока, Гріг написав «Жалобний марш пам'ята Нурдрока». За рік
Гріг переробив цей твір для виконання військовим оркестром, а у 1878 р. - для
оркестру мідними духовими інструментами. Перебуваючи в Італії, Гріг також
написав концертну увертюру «Восени» (на основі балади «Осіння буря»).
Матеріал, зібраний в Італії, був втілений за кілька років у балладі «На Монте-
Пінчіо» та в фортепіанній сюїті «Із народного життя».

4
Влітку 1869 року Гріг дослідив збірку народних пісень Ліндемана «Старі і нові
норвезькі гірські мелодії», написав на їх основі цикл п'єс «Новерзькі народні
пісні і танці». У восьми епізодах першого циклу «Маленьких ліричних п'єс» op.
12 знайшли відображення побутових сюжет, народна фантастика, героїко-
патріотична тематика. Виразність поетичного змісту музичних тем поєдується з
простотою технічних методів, лаконічною формою — не дарма ці п'єси
увійшли до дитячого педагогічного репертуару.

Відомості про твір

Ave maris stella (з лат. «Радій, Зірко морська») — католицький гімн. У

богослужінні католиків використовують у різних богородичних
(«маріанських») службах оффиция.

Поетичний текст (анонімний), в інципіті якого обігрується фонетична

близькість латинських слів maria та Maria, відомий з VIII століття. Найвідоміша
мелодія хоралу першого тону (також анонімна) датується XII століттям. Кожна
строфа складається із чотирьох віршів, написаних тристопним хореєм. Рифма
відсутня. У мелодії силабіка чергується з невеликими складовими розспівами. у
типово невматичному стилі. Крім загальновідомої мелодії першого тону
канонізовано також мелодії четвертого і (ще одна) першого тону. Існують версії
гімну англійською, німецькою та французькою мовами.

Текст твору:

1. Ave, maris stella,

Dei mater alma,
Atque semper virgo,
Felix caeli porta.
2. Sumens illud Ave
Gabrielis ore,
Funda nos in pace,

5
 Mutans Hevae nomen.
3. Solve vincla reis,
Profer lumen caecis,
Mala nostra pelle,
Bona cuncta posce.
4. Monstra te esse matrem,
Sumat per te precem
Qui pro nobis natus
Tulit esse tuus
5. Virgo singularis,
Inter omnes mitis,
Nos culpis solutos,
Mites fac et castos.
6. Vitam praesta puram,
Iter para tutum,
Ut videntes Iesum
Semper collaetemur.
7. Sit laus Deo Patri,
Summo Christo decus,
Spiritui Sancto
Tribus honor unus.
Amen.

Музично-теоретичний аналіз

Музична форма будь-якого твору є, як відомо, "художньо організованим

втілення ідейно-образного змісту в специфічних музичних засобах". Музична
форма у широкому сенсі – матеріальне втілення змісту музики, спосіб його
існування, у вужчому – структура музичного твору. У прочитанні Е. Гріга
композиція має ознаки змішаної форми. Загалом форма складна двочастинна.

6
Можемо на варіанті порівняння оригінальної версії та заданої до розгляду
прослідкувати, які саме нововведення застосував композитор в твору.

Оригінал монодії:

Зазначимо, що композитор не використовує оригінал монодії, а на основі

духовного тексту створює власну, стилізовану під Середньовіччя мелодію,
зберігаючи лише загальні інтонаційні зв'язки з оригіналом у вигляді висхідних
квартово- квинтових стрибків та плавних низхідних заповнень.

На основі монодії, що розгортається, в хоровому оформленні Е. Гріга створює

оригінальну за своїм музичним і художнім втіленням хорову мініатюру.
Заданий композитором мелодійний імпульс у розвитку утворює численні
варіанти звучання монодії у різних тембрах голосів партій, у ритмічному
перетворенні та у барвистому гармонійному оформленні.

Перше проведення вважається з 1 – 8тт., динаміка починається з р та до кінця

періоду зростає до f. Головна тема належить партії сопрано, мелодія проходить
плавно, зі стрибками не більше за терцію, партія Басів являється фундаментом,
в партії альтів композитор застосовує divizi.

Другий період ( 9 -22т) композитор створює ілюзію канону з допомогою

поступового запровадження партій голосів (спочатку тенори та баси, потім
жіночі голоси) і натомість проведення теми в басу подібно темі basso ostinato
варіацій, тема починається контрастно першій на «рр», головний темат
розвивається хвильоподібно, можна помітити дві кульмінаційні крапки в в 16т.
в динаміці f, і в 20т. на рр.

7
Друга частина починається з 22-44тт. є і цілковитим повторенням першої.
Схематично композицію "Ave maris stella" можна уявити так:

A (1-8) B(9-21) A1(22-29) B1(30-44)

Основна тональність твору на початку– G -dur, відхилення: D-dur, H-dur.

Необхідно мати на увазі, що гармонійне новаторство композитора завжди
підпорядковане максимально яскравому і рельєфному розкриттю і виявленню
музичного образу. Але і найпростіші, що вже стали звичними гармонії I, IV і V
ступенів здаються свіжими і отримують нове життя завдяки чарівним,
сповненим краси і вишуканості мелодій. Важливо, що такі мажорно-мінорні
протиставлення є типовими для всього хорового твору.

Гармонійна мова твору нерозривно пов'язана з мелодикою, додає їй виразність,

відтіняючи красу мелодійного образу, але ніколи і ніде гармонія не
підпорядковує собі мелодію, розчиняє її, навпаки, мелодія завжди домінує. В
творі основними є функції тоніки, домінанти і субдомінанти і їх взаємозв'язок.
Однак сміливість і новизна гармонійної мови Гріга цілком відчутна в творі.

У той же час у хоровому творі Гріга на різних рівнях композиції

(драматургійному, формотворчому, музично-мовному) виявляються стильові
ознаки, характерні музичного мистецтва інших епох – Середньовіччя, бароко,
класицизму, – адаптовані у тих сучасного музичного мислення автора:

• гармонійне мислення з опорою на тональну систему, використання м'яких

дисонуючих співзвучностей із секундовими зчепленнями, властивими для
сучасних хорових творів, різкі тональні зіставлення, поєднання двох
тональностей у єдине ціле.

8
Твір написаний загалом в темпі Allegretto molto tranquillo – рухливо та тихо
(чверть – 108), він не залишається протягом усього твору, вже з 5т. композитор
додає рухливості (poco animato), другий період звучить з ремаркою
композитора (tranquillo, dolce), що більше відноситься до манери виконання.
Також в творі зустрічаються агогічні відхилення у вигляді rit, fermata. В кінці
твору звучить «Amen» у темпі piu lento. Твір написаний у розмірі 4/4, перехід із
великих тривалостей (половинні та цілі) на четвертні та восьмі.

Композитор застосовує тактове мислення розвитку музичного матеріалу:

основу пульсації – четвертні тривалості, застосування дрібних тривалостей,
рухливий темп. У творі зустрічаються ритмічні фігури, такі як пунктирний
ритм, який характеризує виразне і образотворче значення. Інтонаційна
спорідненість всіх частин, злитість і єдність форми роблять твір легко
сприймаємим слухачем.

Вокально-хоровий аналіз

Метою вокального аналізу є розкриття художнього змісту виконуваного твору;

методом глибокого вивчення композиторських засобів виразності.
Приступаючи до аналізу виконуваного твору потрібно завжди враховувати:
епоху створення, манеру письма композитора, основні риси стилю. Мати на
увазі загальний план твору: ідею, головну думку, смислову вершину. Учень за
допомогою викладача повинен всебічно вивчати дану програму, засвоювати
зміст словесного тексту, домагатися синтезу музичних і словесних сторін,
враховувати форму твору і особливості музичної мови і фактури.

Твiр «Ave maris stella» написано для мішаного чотириголосного хору, де

партії S, А, Т, В дiляться на дiвiзi : S1,А 2, Т2, В 2.

9
 Діапазон хорових партій:

S1,2: e1 – g2 A1,2: h – d2

T1,2: g – g1 B1,2: F – d1

Загальний діапазон: F – g2

Теситурні умови максимально зручні, так як хорова партія написана відповідно

до динаміки. Проблеми можуть з’явитися у низькій теситурі на перехідних
нотах сопрано е1- f .У момент використання високої теситури, застосовується
звучна динаміка. Там, де використовується низька теситура, в основному
звучить тиха динаміка. Для його успішного виконання, хор повинен
підготувати високу вокальну позицію в момент вдиху, а також виконати даний
звук м'яко, без натиску на голосові зв'язки.

Засоби вокально-музичної виразності (інтонаційні і темброві фарби голосу,

техніка музичної мови, всі види динамічних відтінків, почуття форми, тембру),
стильові особливості виконуваного твору - це ті основні фактори, з якими
неминуче стикаються співаки, підходячи впритул до виконавського процесу.

Приступаючи до вивчення твору хормейстеру необхідно ретельно

проаналізувати вокальні труднощі в даному творі.

Повторення одного звуку. Слухова втома приводить до утрати слухового

контролю. Для рішення проблеми кожен наступний звук необхідно співати
спокійно «підтягуючи» до необхідної висоти.

- В партії басів ( 1-2тт; 22-23тт;)

- В партії альтів (11-12тт; 32-33)

Стрибки вниз та вгору. Взагалі усі стрибки ,які більше ч4 вже являються
великою вокальною складністю. Треба пояснити виконавцям як виконувати
стрибки правильно, щоб не було glissando.

10
 - В партії сопрано (17т; 21-22тт; 37-38тт; 40-41)
- В партії альтів (6т; 15-16тт; 17т; 27т; 36-37т; 38)
- В партії тенорів (15-16тт; 17; 36-37тт; 38)

Одним з найбільш складних є стрибок на октаву в партії S,A,T із високого

регістру в низький між тактами та словами. Його необхідно виконувати не
перериваючи дихання, в одній співацький манері, по мішаному типу
звукоутворення.

Також до вокальних труднощів відноситься спів в динаміці, яка не відповідає

теситурним можливостям голосу. Такі моменти зустрічаються в 20-22тт; 40-
42тт, де в партії сопрано використовується висока теситура ( g2) в динаміці рр.

У кожній партії є низхідне проведення, яке треба співати на опорі та чисто

інтонувати, щоб не занизити стрій.

Розглянемо частковий ансамбль на прикладі цього твору. Він включає, по-

перше, тембральний ансамбль. Для його досягнення в кожній партії необхідна
злитість, однотембровість голосів, які її компанують. Однак чималу роль грає
звукоутворення –правильне положення рота при відтворенні голосних , вміння
співаків виконувати водночас і злито приголосні.

Ритмічний ансамбль

Цей вид ансамблю заснований перш за все на єдиному відчутті темпу, метру і
ритму усіма співаючими. Плавному руху мелодійної лінії відповідає рух більш-
менш великі тривалості - четвертні, половинні, цілі. Мелодійні ж наростання,
які є кульмінаційними моментами, пов'язані з ритмічним пожвавленням і
переходом від більш довгих тривалостей до більш коротким, в даному випадку
до восьмих. Дихання в творі ланцюгове . Це впливає не тільки на ритмічний
ансамбль ,а і на інтонаційний стрій. Треба навчити співаків вступати точно та
знаходити свій звук.

11
 Тембровий та динамічний ансамблі

Не слід забувати, що однією з головних вокально-технічних задач є

динамічний розвиток, фразування в рамках одного динамічного відтінку. Щоб
досягти хорової злагодженості у звучанні, необхідно вирівняти тембровий і
динамічний ансамбль як кожної партії, так і хору в цілому. Необхідно досягти
єдиного забарвлення хорового звуку, та вирівняти динамічний баланс
звучності. Динаміка усього твору є важливим виконавським засобом.

Для динамічного малюнку характерна кантабельність, пісенне звуковедення.

Але в той же час і схильність до інструменталізації та індивідуалізації. Мелодія
має спорідненість з інтонацією людського голосу, звідси характерне для
композиції її гнучкий і плавний рух.

Також у творі відчувається прагнення до діатонічності хорової партії, що є

типовим для будови мелодії духовної музики. Динаміка твору відрізняється
різноманітністю. Так як твір складається з двох частин, кожна із них має свою
кульмінаційну крапку, яка потребує підкреслювання динамікою. У цьому творі
дуже контрастне нюансування.

Компліментарність викладу голосу створює відчуття безперервного руху. В

творі динаміка проставлена дуже багатогранно . Вона написана на духовний
текст ,значить ніяких гучних скрикуваннями, дуже сильного виділення звуком
якийсь фрази бути не повинно. Духовний піснеспів співається на рр до ff, але
не виходячи за рамки адекватності щодо виконання духовної музики , що
можна простежити в розвитку всієї пісні. Це дуже корисно для розвитку голосу
(уникнути форсування голосу), вміння не голосно, але точно по звуковеденню
подавати нюансування даного твору.

У цьому творі звуковедення - legato. При цьому ведення звуку важливо

стежити, щоб всі склади були щільно «зчеплені» між собою, а вимова

12
приголосних, зменшення висоти звуку і форми приголосних не порушували
єдність звукового потоку.

Фразування музичної побудови повністю підпорядкована до тексту. Так на

одну фразу тексту відповідає одна музична фраза. Композитор точно стежить за
текстом. Кожні музичні побудови відділені. Кожна фраза розвивається,
починаючись як правило, на динаміці р або mf, отримує свій розвиток, що
виражено в наростанні динаміці приводячи до кульмінації, а до кінця фрази
можна спостерігати динамічний спад р., рр. Таким чином можна зазначити, що
Едвард Гріг ясно виділяє і оформляє музичну фразу.

Виконавський аналіз

Твір «Ave maris stella» складний для виконання з обох точок зору, як з
диригентської, так і з хорової. Насамперед, це емоційно дуже складний твір. Не
пропустивши історію головного героя через себе неможливо досягти
достовірного відтворення сюжету за допомогою музичних засобів. Але при
цьому, диригент повинен мати холодний розум, щоб керувати виконавським
процесом. Хоровий колектив повинен додати до цього емоцію, щоб слухачі не
залишилися байдужими.

Протягом всього твору незмінним жестом диригента має бути legato, всі
ауфтакти повинні бути м’якими, наповненими звуком. Forte також м’яке, густе.
Важливо також вистроїти концепцію твору, щоб розкрити його драматургію.

Звуковедення і атака звуку нерозривно пов'язані з співочим диханням. Тому

відповідно до визначеного фрагмента характер співочого дихання може
обхопити широкий спектр проявів. Виконавське дихання в даному творі
відрізняється потребою взяття невеликої кількості повітря на певну фразу
(чотири або два такту). Якщо повітря взято мало, то кінець фрази (наприклад:
Mutans Hevae nomen. ) буде бездиханний, на не опертому звуці, якщо ж

13
«перебрати» дихання, то хор буде форсувати звук і «рвати» закінчення фраз.
Тому при вивченні цього твору з перших же уроків слід звертати увагу на
взяття правильного дихання.

Атака звуку означає початковий момент вступу або спосіб взяття звуку, який
має вирішальне значення для включення того чи іншого регістрового
механізму. Саме атака звуку забезпечує якість звукоутворення. В даному творі
використовується три типи атаки звуку – м’яка, тверда та мішана. М’яку атаку
можна вважати самим доцільним видом атаки після оволодіння основних
співацьких навиків. М’яка атака звуку розглядується багатьма вокалістами та
хормейстерами, як основа правильного звукоутворення ,що забезпечує
спокійний ,плавний звук та інтонаційну точність.

Технічні навички є неодмінною умовою і необхідною основою в подоланні

творчих завдань. Навіть якщо співак наділений від природи здібностями та має
добре розвинену музикальність, він ніколи не зможе в достатній мірі повно
втілити свої творчі задуми, якщо недостатньо засвоїв основні прийоми хорової
техніки. Визначивши вокально хорові труднощі та намітивши шляхи їх рішень
можна зробити висновок, що їхнє подолання можливе в результаті послідовної
та грамотної роботи диригента та хору. На мою думку, тільки при
гармонійному розвитку вокальних і виконавських здібностей співаючого можна
говорити про формування його, як співака-художника.

Висновки
Почуття художньої міри, простота і щирість, витонченість і глибока внутрішня
зосередженість – ось до чого повинен, перш за все, прагнути диригент,
незалежно від сили обдарування і професійних даних. Яскравість і образність
втілення залежать від справжнього проникнення в твір. Для цього необхідно
виконати методико-виконавський аналіз твору. Він допомагає в розкритті
образу твору, в розгляді виконавських і методичних проблем і способів їх
вирішення. Так само музикант повинен знати про композитора, епоху

14
написання твору, стилі автора і особливості його виконавської мови, щоб
найбільш повно і точно виконати твір на суд глядацької зали, до чого повинен
прагнути кожний музикант. Робота над хоровими творами Едварда Гріга
складна, але в той же час і дуже цікава не тільки з точки зору вокальної техніки,
але і з точки зору роботи над художнім змістом, інтерпретацією образів.
Єдність музики і слова, збереження музичної логічності – одна з основних рис
творчості композитора. Таким чином, крім роботи над сферою музичних
проблем, диригенту необхідно особливо ретельно дослідити трактування
поетичного тексту.

Таким чином, твір «Ave maris stella » містить чимало технічних і виразних
труднощів, пов’язаних з інтонацією, метро ритмом і втіленням образу в цілому.
Поряд з цим твір представляє високий художній інтерес, що має спонукати
хорові колективи брати цей твір до свого репертуару.

15