Безносик Михайло, 3 курс, ОДУІ

АНАЛІЗ МЕЛОДІЇ
ПЕРШОЇ ТЕМИ ГОЛОВНОЇ ПАРТІЇ
«КОНЦЕРТУ ДЛЯ КЛАРНЕТА З ОРКЕСТРОМ A-DUR»
В. А. МОЦАРТА
Концерт для кларнета з оркестром ля мажор K622 - один із останніх творів
Вольфганга Амадея Моцарта. Твір написано у 1791 році, за кілька місяців до
смерті композитора. Це один із найпопулярніших концертів у репертуарі
кларнетистів.
Концерт створювався з 28 вересня до 7 жовтня 1791 року для відомого
австрійського кларнетиста та друга Моцарта Антона Штадлера, якому чотирма
роками раніше композитор присвятив Квінтет для кларнету та струнних A-dur.
Прем'єра твору у виконанні Штадлера відбулася Празі 16 жовтня 1791 року,
потім Штадлер виконував концерт під час гастролей Німеччиною.

Метою поданої роботи є аналіз мелодії першої теми головної партії та

виявлення на його основі характерних рис мелодичного стилю В. А. Моцарта.

Жанрова основа мелодії

У жанровому плані у ній можна виокремити два основні витоки:
1. Моторність, що досягається такими засобами виразності, як:
– сталого темпу,
– чіткої метро-ритмічної структури
2. Декламаційність, яка створюється за допомогою:
– залучення мовних інтонацій – питальних, стверджувальних, які мають чітко
окреслену семантику;
– введення широких стрибків, які надають експресивності;
– синтаксичних засобів;
Ці засоби можна прирівняти до рівномірних кроків людини та її виразного
мовлення.
Інтонаційна основа

Мелодію побудовано на індивідуалізованих інтонаціях – питальній (т.6) та

стверджувальній(тт. 7-8) та вона є інтонаційно контрастною. Перші два такти
більш ліричні та контрастують з більш суворими 5-6 тт.
Експозиційними є 1-2 такти мелодії, в них звучить головна тема Концерту. Далі
впродовж 3-6 тактів мелодія має розвитковість, включаючи питальну інтонацію
у 6 такті, аж до 7-8 тактів, де проходить її заключний етап (з’являється
стверджувальна інтонація).

Ладова основа

Характерна для віденських класиків субординація стійких та нестійких ступенів

дає мелодії цілісність та постійну розвитковість, якій допомагає активний
розвиток за рахунок шістнадцятих та питальної інтонації.
Тональність A-Dur забезпечує просвітлене забарвлення мелодії.

Мелодична лінія

Мелодія поєднує в собі різні напрямки й типи руху. В перших чотирьох тактах
переважає плавна низхідна спрямованість. В ній відсутні низхідні стрибки.

У другому реченні присутній обертальний мелодичний рух навколо тоніки,

якою воно починається та закінчується.

Динаміка мелодичного руху

Тема має яскраву кульмінацію в шостому такті на ноті фа. Це не найвищий звук
(який розташований в 2му та 7 тактах), але через те, що кульмінація зміщена від
точки золотого перетину ближче до кінця, вона має яскраво експресивний
характер.

Висновки

Проаналізувавши всі виразні засоби, можна дійти висновку стосовно основних

рис мелодичного стилю В. А. Моцарта.
Відмінною рисою його творчості є поєднання суворих, зрозумілих форм із
глибокої емоційністю. Це яскраво виражається у жанровій основі (моторній та
декламаційній). Також він застосовував інтонаційно контрастні елементи
мелодії. Маючи емоційну кульмінацію, він додає своїй темі більш
різноманітний характер.