1.

Києво-Могилянська академія почала своє існування та просвітницьку

діяльність як братська школа. Тодішні православні навчальні заклади не були
конкурентоспроможні та значно поступалися за ступенем викладання
багатьох наук католицьким школам, що існували та створювались на
території України. Тож важливим елементом збереження віри для
православного духівництва було заснування православних освітніх закладів з
належним рівнем викладання.
Сприяючи вивченню юридичних теорій та формуванню власних
поглядів на державу та право, Академія прищеплювала своїм вихованцям
необхідні навички, які ставали в пригоді у здійсненні подальшої
державницької та власне юридичної діяльності. КМА стимулювала розвиток
духовного й політичного життя, продукуючи через своїх професорів і
вихованців суспільну думку, спрямовану на усвідомлення народом його
власного життя у неперервному процесі історії, формувала його національну
свідомість, патріотичне розуміння необхідності існування власної незалежної
держави, її творення й захисту.
Чимало професорів (викладачів) та випускників КМА у різний час
залучалися до найважливіших законопроектних робіт. Зокрема, справді
видатну роль вони відіграли в підготовці відомого кодифікаційного проекту
«Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р.
Києво-Могилянська академія забезпечила військово-адміністративний
апарат Гетьманщини грамотними канцеляристами, а церковну організацію –
високоосвіченими перекладачами з інших мов. Здібні ж до права вихованці
КМА згодом мали можливість поповнити знання і набути фахову юридичну
освіту в європейських університетах. Саме з представників цих різних груп
вихованців КМА і була переважно сформована кодифікаційна комісія.
Певною мірою долучилися до цієї роботи і викладачі Академії та її
колегіумів на чолі з ректором КМА.
До вагомого внеску на правничій ниві додаються біографії окремих
вихованців КМА, котрі зробили стрімку кар’єру й досягли неабияких успіхів
у юридичній діяльності, що ще раз доводить високий рівень їх підготовки в
Академії.
У Київській духовній академії мало місце викладання юридичних
дисциплін, а також те, що юридична складова є й у багатьох дотичних до
юриспруденції науках. Академічні курси, які викладалися в КДА, мали
комплексний характер і охоплювали питання різних галузей знань. Поруч із
загальноосвітньою, філософською, історичною та богословською складовою
вони містили й суто юридичну компоненту. До питань держави і права в
Академії зверталися не лише в курсах церковного і канонічного права. На
рівні з останніми, державно-правова проблематика порушувалась під час
викладання морального богослов’я та історії філософії. В означених
дисциплінах зазвичай містився окремий розділ, присвячений державі та
праву, або під час розгляду 186 доробку того чи іншого мислителя, окрім
загальнофілософських питань, професором зверталася увага і на державно-
правові погляди досліджуваної постаті.
КДА як наступник КМА до певної міри втратила значення кузні
юридичних кадрів (відповідна функція тепер передусім належала юридичним
187 факультетам університетів), але її викладачі та професори відіграли
провідну роль у становленні в Російській імперії церковного законознавства
(церковного права) як навчальної дисципліни і галузі теоретичних знань.
Також Києво-Могилянська академія була важливим осередком
духовної культури . Вона мала величезний вплив не лише на українську, а й
на культуру слов'янських народів. Водночас діяла широка мережа
початкових шкіл, народних училищ, гімназій і середніх спеціальних
навчальних закладів (колегіумів), у яких навчалися діти старшин, шляхти і
духовенства, а також заможних прошарків міщан, козаків і селян
2. Києво-Могилянська академія в різні періоди вела діяльність в
кластері вищих навчальних закладів на міжнародному рівні. Окрім того
Києво-Могилянська академія належала до групи братських шкіл, основним
завданням яких була освітньо-просвітницька діяльність.
 3. Враховуючи зазначені вище корені компетенції, то можна
запропонувати наступні напрямки діяльності Академії в перспективі 10
років:
- здійснення освітньої діяльності, зокрема, підготовка
високваліфікованих спеціалістів, широкого кола спеціальностей та напрямів;
- наукова та науково-дослідна робота;
- підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів;
- видавнича та методична діяльність;
- культурно-мистецька та просвітницька діяльність;
- сприяння у міжнародному співробітництві української держави та
зовнішньоекономічна діяльність.
4. Четвертий шлях розвитку Академії, хоча й виглядав еклектичним і
вже тому доволі небезпечним: - взяти позитивне як із західного досвіду
(бодай у тому обсязі, про який ми щось розпливчасто знали), як і з досвіду
організації традиційного для України (ще донедавна радянської, а в ті дні вже
формальне незалежної) університету, так і зі спадщини нашої славетної
попередниці - Києво-Могилянскої академії - найбільш резонує з генетикою
Академії.