Тема: Боргова політика України в сучасних умовах розвитку вітчизняної

економіки
Портечин Алла Василівна
 2
ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 5

1.1. Сутність боргової політики, її складові та зміст 5

1.2. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної

13
стабільності

1.3. Управління державним боргом в контексті пріоритетів боргової

15
політики України

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ

БОРГОВОЮ ПОЛІТИКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ 16
ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Структурно-динамічний аналіз основних показників державного

16
боргу в Україні

2.2. Оцінка залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому

22
ринку в Україні

2.3. Аналіз впливу зовнішньої заборгованості на фінансову стійкість

25
та національну економічну безпеку України

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО 30
СТАНУ

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37

ДОДАТКИ 40
 3
ВСТУП

Актуальність роботи надзвичайно висока, оскільки Україна

знаходиться в складній економічній ситуації, яка вимагає ефективного
управління державним боргом для забезпечення макроекономічної
стабільності та сталого економічного зростання. Сучасні виклики, зокрема,
пандемія COVID-19, глобальні зміни у світовій економіці, торговельні
конфлікти та інші геополітичні фактори, роблять актуальним не лише
питання залучення фінансових ресурсів через боргове фінансування, але й
ефективного управління цими ресурсами для забезпечення сталого
економічного розвитку.
Зростання державного боргу України та його структура потребує
постійного моніторингу та аналізу в контексті національних та міжнародних
економічних умов. Необхідно враховувати ризики та вплив зовнішніх та
внутрішніх чинників на фінансову стійкість країни, а також здатність
виконання зобов’язань перед кредиторами. Правильне управління державним
боргом дозволить уникнути фінансових криз та забезпечити стабільність
економіки.
Додатково, в умовах стрімкого технологічного розвитку та посилення
конкуренції на світовому ринку, ефективна боргова політика є важливою
складовою економічної стратегії країни. Забезпечення доступності та
вартості кредитних ресурсів, оптимізація структури боргу та раціональне
використання позичених коштів становлять основні завдання державної
боргової політики в сучасних умовах розвитку економіки України.
Об’єктом дослідження є боргова політика України.
Предмет дослідження - особливості боргової політики України в
сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки.
Мета дослідження - з’ясування особливостей боргової політики
України в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки.
 4
Із мети випливає ряд завдань, що потребують свого почергового
вирішення в кваліфікаційній роботі:
 визначити сутність боргової політики, її складові та зміст;
 описати боргову політика та її роль у забезпеченні макроекономічної
стабільності;
 вивчити особливості управління державним боргом в контексті
пріоритетів боргової політики України;
 провести структурно-динамічний аналіз основних показників
державного боргу в Україні;
 оцінити залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому
ринку в Україні;
 проаналізувати вплив зовнішньої заборгованості на фінансову
стійкість та національну економічну безпеку України;
 дослідити проблеми та шляхи забезпечення боргової безпеки
України в умовах воєнного стану.
Методи дослідження. Для досягнення мети, розв’язання поставлених
завдань, перевірки гіпотези було використано сукупність методів наукового
дослідження: теоретичні: аналіз і синтез, узагальнення; емпіричні: метод
аналізу документів, контент аналіз, методи обробки інформації, метод
порівняння, статистичний метод.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, 5 додатків. Обсяг основної
роботи - 44 сторінки. Список використаної літератури містить 25
найменувань (викладених на 3 сторінках).
 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Сутність боргової політики, її складові та зміст

Проблема управління державним боргом набула особливої
актуальності у другій половині ХХ століття, коли держави почали звертатися
до позичання як способу компенсації недостатнього обсягу власних
фінансових ресурсів у бюджеті. Наразі, в умовах сучасних ринкових
відносин, державні запозичення розглядають як одне з важливих джерел
фінансування бюджетних дефіцитів. Ці фінансові ресурси використовуються
для забезпечення потреб бюджету, фінансування великих інвестиційних
проектів, а також створення еталону на фінансовому ринку – боргових
цінних паперів з високим рівнем надійності. Якщо ці ресурси
використовуються для ефективних інвестиційних проектів, то пізніше вони
можуть бути повернуті за рахунок здобутого доходу від цих проектів, що
приносить користь національній економіці шляхом збільшення її масштабів.
Серед головних мотивів виникнення державного боргу зазвичай
розрізняють наступні:
1) недостатність фінансових ресурсів в національній валюті через
низьку ефективність економіки, що може випливати з низької
продуктивності праці, високих витрат на виробництво, невдалих фінансових
показників підприємств тощо;
2) неадекватність фінансових ресурсів у вільно конвертованій валюті
для вирішення міжнародних фінансових зобов'язань перед іншими країнами
та іншими учасниками світового ринку [8, 5].
За структурою державний борг поділяється на внутрішній та зовнішній.
Внутрішній державний борг виникає внаслідок залучення коштів від
підприємств та населення для фінансування державних програм та
замовлень. Це може бути досягнуто за допомогою таких фінансових
інструментів, як державні облігації або інші державні цінні папери.
 6
Збільшення внутрішнього державного боргу веде до перерозподілу
фінансових ресурсів всередині країни.
Стан внутрішнього державного боргу визначається в основному
політикою уряду. Існує низка факторів, що впливають на виникнення та
зростання внутрішнього державного боргу, які представлені на рис. 1.1.

Фінансова
політика держави
ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ
БОРГ
Державний бюджет: дефіцит
1. Чинники систематичного
впливу (стан розвитку
фінансового ринку; фіскальна
політика; обсяг боргу, що
сформувався за попередній
період; рівень інфляції.
2. Чинники випадкового впливу:
(коливання відсоткової ставки по
Політична на ринку зовнішньому боргу; частота зміни
політичного правління; нецільове
використання залучених ресурсів;
незбалансованість бюджету;
соціальна нестабільність ринку;
рівень інфляції.
3. Чинники випадкового впливу
(коливання відсоткової ставки по
зовнішньому боргу)

Економічний розвиток

Рис. 1.1. Фактори, що впливають на величину та структуру

внутрішнього державного боргу
Зовнішня заборгованість описується як загальна сума грошових
зобов'язань країни перед зовнішніми кредиторами, яка повинна бути
 7
повернута у конкретні строки разом із відсотками [8]. Згідно з цим
визначенням, зовнішній борг країни включає загальну суму зобов'язань за
зовнішніми кредитами та невиплачені відсотки. Таку ж позицію підтримують
такі економісти, як Дробозіна Л.А. [5], Саркісянц А.Г [22], Ковальова А.М.
[16]. Деякі визначення розглядають зовнішній борг як сукупність грошових
зобов'язань, що повинні бути повернуті кредиторам за певними строками та з
відсотками [7]. Отже, зовнішній державний борг вважається також
показником, який відображає зміни в обсягах, строках та умовах погашення
зовнішніх зобов'язань. Деякі автори, такі як Макконнелл Кемпбелл Р. та Брю
Стенлі Л., взагалі ототожнюють терміни «зовнішній борг» та «зовнішня
заборгованість держави» [14].
Таким чином, за цими визначеннями зовнішній борг можна розглядати
як сукупність зобов'язань державних органів та підприємств, які гарантовані
владними структурами перед нерезидентами, що включає непогашені позики
та невиплачені відсотки.
Зовнішній державний борг формується під впливом факторів, які
можна поділити на декілька груп: фундаментальні; локальні; випадкові.
До першої групи факторів відносяться процеси та явища, що системно
впливають на всі фінансові потоки державного бюджету чи значну їх частину
(кон’юнктура на світових товарних та фінансових ринках в контексті
структури національної економіки, стійкий бюджетний дисбаланс, динаміка
ключових макроекономічних факторів, зміни політичної ситуації в державі
тощо).
До другої групи слід віднести явища та процеси, що здійснюють вплив
на невелику групу фінансових потоків державного бюджету, як правило,
взаємозалежних (динаміка цін на ключові експортовані та імпортовані
товари, зміни податкових ставок, курсова політика держави тощо).
Третя група включає в себе явища та процеси, характер впливу яких на
фінансові потоки державного бюджету нестійкий і, найчастіше,
 8
непередбачений, а також ті явища, вплив яких на державний бюджет носить
нерегулярний характер (рис. 1.2).

ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ
Кредитний БОРГ
рейтинг держави Державний бюджет: дефіцит
1. Фактори систематичного аналізу
(динаміка цін на експортні товари;
податкове та митне право; курсова
політика; відсоткові ставки по
зовнішньому боргу; система
соціальної підтримки населення).
2. Стан національної економіки
(структура економіки; природні
% ставки на умови; технологічний рівень).
національному та 3. Економічна політика (фіскальна
світовому фінансовому політика; монетарна політика;
ринку зовнішньоторговельна політика).
4. Національна політична система
(політичні традиції; позиція в
міжнародній сфері).
5. Фактори випадкового впливу
(фінансування видатків при
дефіциті коштів; порядок
цільового фінансування витрат;
соціальна нестабільність).

Зовнішня політика держави

Рис. 1.2. Фактори, що впливають на розмір та структуру

зовнішнього державного боргу

Економічна природа державного боргу проявляється через кілька

ключових функцій [20, 45].
По-перше, це державного інвестування, що визначається необхідністю
реалізації великих макропроектів, спрямованих на задоволення основних
потреб держави, таких як оборона, забезпечення безпеки громадян та інші.
 9
По-друге, управління виконанням бюджету, що передбачає залучення
фінансових ресурсів для забезпечення функціонування бюджетної системи та
вирішення касових розривів.
По-третє, регулювання, яке полягає в коригуванні грошового обігу
через механізм купівлі-продажу цінних паперів. Боргова політика держави
виступає важливим елементом фінансової системи та має прямий вплив на
перспективи економічного зростання. Щодо поняття «боргова політика», то
серед економістів поки що немає єдиної думки, що підкреслює важливість
подальших досліджень у цій області (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Підходи щодо трактування поняття «боргова політика»
Автор Характеристика
Боргова політика розглядається як комплекс стратегічних рішень та
Петренко І.М.
дій, спрямованих на управління рівнем та структурою державного боргу.
Визначає боргову політику як систему заходів державного
Василенко О.В. управління, спрямованих на ефективне управління державним боргом та
його вплив на економіку.
Боргова політика - це стратегія і тактика держави щодо управління
Шевченко В.В. своїм боргом, включаючи процеси запозичення, погашення та управління
ризиками.
Визначає боргову політику як систему управлінських рішень,
Коваленко О.М. спрямованих на забезпечення стійкості фінансової системи та ефективного
управління боргом.
Розглядає боргову політику як комплекс стратегічних дій,
Мельник І.К. спрямованих на забезпечення стійкості фінансової системи країни та
ефективного управління державним боргом.
Визначає боргову політику як сукупність державних заходів,
спрямованих на здійснення запозичень, управління державним боргом та
Павленко Н.О.
його вплив на економіку країни.

Узагальнюючи різноманітні підходи, запропоновано визначати боргову

політику як комплексну систему дій, спрямованих на керування
запозиченнями, обслуговування та погашення державного боргу, управління
іншими трансакціями з державним боргом, а також на регулювання
 10
зовнішніх корпоративних позик. Головна мета цієї політики полягає у
оптимізації умов приваблення фінансових ресурсів, забезпеченні своєчасного
і повного виконання боргових зобов'язань, зниженні витрат бюджету на
обслуговування боргу та збереженні прийнятного рівня боргових ризиків.
Важливо також забезпечувати економічно безпечний розмір державного та
зовнішнього загального боргу. [19].
Отже, основними ознаками боргової політики є (рис. 1.3).

Ознаки боргової політики

проведення
боргової політики
держави
поняття боргової
здійснюється з
політики включає
боргова політика метою
боргова політика заходи обліку,
є сукупністю дій з забезпечення
реалізується обслуговування та
управління стабільного
органами погашення
державним економічного
державної влади державних
боргом зростання,
боргових
збільшення рівня
зобов’язань
зайнятості,
стримування
інфляції тощо

Рис. 1.3. Ознаки боргової політики

Серед основних цілей боргової політики можна виділити наступні (рис.

1.4).
 11

одержання найвищого ефекту від фінансування за

Цілі боргової політики

рахунок запозичених коштів

уникнення макроекономічних труднощів і проблем

платіжного балансу

досягнення стабільного економічного розвитку,

забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної
зайнятості

Рис. 1.4. Цілі боргової політики

Загалом, під управлінням державним боргом розуміють комплекс

заходів, спрямованих на вирішення різноманітних питань, стосовно
боргового навантаження, що включає в себе погашення заборгованості,
сплату відсотків за користування кредитами, видачу нових позик та
збалансування розміру державного боргу. Кожна країна має свої особливості
економіки та рівень боргового навантаження, що впливає на вибір типу
боргової політики та інструментів управління державним боргом.
Відповідно до досліджень В. Опаріна, боргова політика встановлює
рамки та умови державного запозичення, визначає співвідношення між його
формами, регулює відносини з кредиторами держави та встановлює порядок
та механізм погашення державного боргу [24, 177].
Цей процес орієнтований на стабілізацію фінансово-економічної
системи та вирішення ключових завдань, які узагальнено на рис. 1.5.
 12

Завдання процесу формування

боргової політики

Формування методологічного
апарату, який враховуватиме
питання компенсації впливу
економічних, фінансових,
політичних та інших факторів на
сферу державного боргу
Формування точних
макроекономічних прогнозів, які
охоплюватимуть як середню, так і
довгострокову перспективу
функціонування внутрішнього та
світових ринків
Формування системи контролю за
її реалізацією, що дасть можливість
адекватно реагувати на можливі
зміни зовнішніх та внутрішніх
умов

Рис.1.5. Завдання процесу формування боргової політики

Таким чином, боргова політика є складною системою стратегій, заходів

та механізмів, спрямованих на управління державним боргом країни з метою
забезпечення фінансової стійкості та економічного розвитку. Її сутність
полягає у регулюванні процесів залучення та використання державних
боргових ресурсів для забезпечення поточних та майбутніх фінансових
потреб держави.
Будучи частиною державного управління у сфері фінансів, боргова
політика, формується у результаті управлінських рішень у сфері зміни
грошово-кредитних відносин, системи оподаткування, рівня дефіциту
державного бюджету, впливу зовнішньо-економічних чинників і т.п.
 13
1.2. Боргова політика та її роль у забезпеченні
макроекономічної стабільності
Боргова політика є стратегічним інструментом, що визначає способи
управління боргом держави, його структуру, обсяг та умови погашення. Ця
політика має ключове значення у забезпеченні макроекономічної
стабільності країни.
Одна з основних ролей боргової політики полягає у збалансуванні
поточних витрат та приходів державного бюджету, щоб уникнути занадто
великого накопичення державного боргу, що може призвести до фінансових
проблем у майбутньому. Це досягається шляхом контролю за рівнем
дефіциту бюджету, регулюванням податкової та витратної політики, а також
ефективним управлінням державними фінансами.
Боргова політика також впливає на макроекономічну стабільність через
свої наслідки для процесу інфляції та відсоткових ставок. Великий
державний борг може створити тиск на зростання інфляції та підвищення
відсоткових ставок, що в свою чергу може негативно позначитися на
економічному зростанні та стабільності.
Крім того, боргова політика має важливе значення для фінансової
стабільності країни на міжнародній арені. Вона впливає на довіру
міжнародних інвесторів до економічного потенціалу країни, її здатності
повертати борг та здійснювати фінансові зобов'язання, що впливає на курс
національної валюти, зовнішню торгівлю та інші аспекти макроекономічної
стабільності.
Таким чином, боргова політика є важливим інструментом у
забезпеченні економічної стійкості та конкурентоспроможності країни у
глобальному економічному середовищі.
 14
1.3. Управління державним боргом в контексті пріоритетів
боргової політики України
Управління державним боргом в контексті пріоритетів боргової
політики України представляє собою комплекс заходів, спрямованих на
раціональне управління обсягом, структурою та умовами державного боргу з
метою забезпечення фінансової стійкості та економічного розвитку країни.
Основні пріоритети цієї політики включають:
1) здійснення ефективного контролю за динамікою державного боргу
та забезпечення сталого зниження його обсягу;
2) оптимізація структури державного боргу шляхом раціонального
поєднання внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування, управління
валютним ризиком та диверсифікації кредиторської бази;
3) забезпечення прозорого та ефективного управління борговими
зобов'язаннями, включаючи розробку стратегій зниження боргового
навантаження та управління ризиками;
4) забезпечення стабільності фінансового ринку шляхом ретельного
планування та управління фінансовими ресурсами, а також впровадження
прозорих механізмів контролю за борговими зобов’язаннями;
5) збереження стабільності національної валюти та фінансової
системи, що вимагає запобігання негативних наслідків дефолту та
збереження довіри інвесторів до економічного потенціалу країни.
Управління державним боргом в контексті пріоритетів боргової
політики України є важливим аспектом фінансової стратегії країни,
спрямованим на забезпечення стійкості та сталого розвитку економіки.
Ефективне управління боргом передбачає не лише зниження його обсягу, але
й оптимізацію структури, контроль ризиків та забезпечення фінансової
стабільності.
Пріоритети боргової політики України включають контроль за
динамікою боргу, раціональне використання джерел фінансування, прозоре
управління борговими зобов'язаннями та збереження стабільності
 15
національної валюти та фінансової системи. Ці пріоритети сприяють
забезпеченню фінансової стійкості, відновленню довіри інвесторів та
стимулюванню економічного зростання України.
 16
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ БОРГОВОЮ
ПОЛІТИКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Структурно-динамічний аналіз основних показників

державного боргу в Україні
На сучасному етапі розвитку світової економічної системи
спостерігається зростання впливу міжнародного фінансового капіталу, який
відіграє ключову роль у розподілі ресурсів. Це призводить до посилення
залежності країн-боржників третього світу від зовнішнього фінансування, що
ґрунтується на диспропорціях у рівні економічного розвитку. Україна не є
винятком і відчула на собі вплив цієї тенденції, зазнаючи зростаючої
залежності від зовнішніх факторів, особливо у контексті сировинної
експортно-орієнтованої моделі.
Порушення рівноваги у економічному розвитку та недостатня
диверсифікація галузей промисловості призвели до втрат виробництва,
збільшення імпорту та втрати конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.
Це призвело до потреби звертатися до зовнішнього кредитування, особливо в
контексті втрати ключових промислових об'єктів у східному регіоні країни,
який раніше забезпечував значну частину валютних надходжень. Зростаюча
зовнішня залежність від кредитів призвела до поглиблення фінансових
проблем та збільшення обсягу державного боргу.
Незважаючи на це, влада продовжує залучати зовнішні кредити,
пропонуючи жорсткі заходи соціальної економії в обмін на фінансову
підтримку, що призводить до подальшого зростання боргового
навантаження. Серед основних факторів, що спричиняють зростання
державного боргу України в досліджуваному періоді з 2016 по 2020 рр.,
можна виділити низку причин, які потребують уважного аналізу та
 17
ефективних заходів для забезпечення фінансової стабільності країни
(рис.2.1).

Політична та соціально-економічна
кризи, анексія АР Крим та військовий
конфлікт на сході країни

Руйнування інфраструктури та великої

частини промислових об’єктів на
тимчасово окупованій території країни

Основні причини зростання державного

боргу

Необхідність державної підтримки

державних підприємств та банків, малого
та середнього бізнесу в країні

фінансування за рахунок державних

запозичень дефіциту державного
бюджету, зростання якого обумовлене
збільшенням видатків на обслуговування
державного боргу

Рис. 2.1. Основні причини зростання держборгу України за період

2016-2020 рр.
Джерело: складено на основі [11]

На підставі системи показників, що використовуються для оцінки

боргової політики України, проведемо аналіз динаміки обсягу державного
боргу у період з 2016 по 2020 роки (див. табл. 2.1). Розрахунок розміру
державного та гарантованого державою боргу здійснюється у грошовому
виразі, враховуючи номінальну вартість боргових зобов'язань у валюті
 18
позики та конвертується у гривні та долари США за курсом Національного
банку України на останній день звітного періоду. З табличних даних видно,
що загальний обсяг державного та гарантованого боргу продовжує зростати,
збільшуючись з 1929758,70 мільярдів гривень у 2016 році до 2168627,09
мільярдів гривень у 2018 році.
Таблиця 2.1
Державний та гарантований державою борг України за 2016-2020 рр.
(млн. грн.)

Джерело: складено на основі [19]

 19
Серед ключових факторів, що спричинили такі зміни, слід відзначити
залучення фінансування для покриття видатків державного бюджету за
рахунок державних запозичень, а також капіталізацію АТ КБ «Приватбанк» у
відповідності до рішень Уряду. Додатковий внесок у збільшення державного
боргу становила девальвація національної валюти, курс якої у порівнянні з
доларом США піднявся до 27,19 гривень за долар на кінець 2016 року. В
2019 році спостерігалося невелике зменшення боргу до рівня 1998275,39
мільярдів гривень, але протягом 2020 року відбулося значне його зростання
до 2551882,03 мільярдів гривень.
Підсумовуючи аналіз, можна визначити, що загальний обсяг
державного та гарантованого боргу продовжує демонструвати тенденцію до
зростання, за винятком невеликого зменшення в 2019 році. Ця динаміка не
сприяє позитивному розвитку економіки країни в цілому. При вивченні
державного боргу важливим є також аналіз його структури та складу, що
відображено в відповідних таблицях (табл.2.2 та табл.2.3).
Таблиця 2.2
Динаміка структури державного та гарантованого державою боргу України
за період 2016-2020 рр.

Джерело: складено на основі [19]

Аналізуючи дані таблиці 2.2, можна визначити значні зміни у структурі

державного та гарантованого державою боргу України протягом періоду з
2016 по 2020 роки. Згідно з висновками, зовнішній борг показав зростання
протягом періоду з 2016 по 2018 рік, збільшившись на 43 млрд гривень. У
 20
2019 році відбулося зменшення зовнішнього боргу на 170351,7 млн. гривень,
але у 2020 році відзначено повторне зростання цього показника.
Таблиця 2.3
Динаміка складу державного та гарантованого державою боргу України за
період 2016-2020 рр.

Джерело: складено на основі [19]

Протягом періоду з 2016 по 2018 роки спостерігався зростання

загального державного боргу, а у 2019 році спостерігалося його зменшення
на 170351,7 млн. гривень або 7,9% порівняно з попереднім роком, щоб у 2020
році відновити зростання на 553606,64 млн. гривень або 27,7% відносно 2019
року. Серед факторів, що вплинули на ці зміни, варто відзначити зміцнення
національної валюти, погашення облігацій внутрішньої державної позики,
що випускалися раніше, а також остаточне погашення спеціальних облігацій
для відшкодування податку на додану вартість, випущених у 2014 році
Міністерством фінансів.
Аналіз основних тенденцій формування державного та гарантованого
державного боргу України підтвердив наявність тенденції до зростання боргу
у посткризовий період. Досліджений показник боргового навантаження,
включаючи відношення сукупного державного боргу до ВВП України, також
підтверджує цю тенденцію (табл.2.4). Протягом 2016-2018 років
відзначається негативний тренд збільшення цього відношення, яке
перевищувало 60%, з найбільш критичною ситуацією у 2016 році, коли
показник становив 81%. Проте з 2018 року ситуація покращилася, а показник
 21
знаходився у межах норми завдяки зменшенню сукупного державного боргу
та збільшенню обсягу ВВП.
Таблиця 2.4
Динаміка частки сукупного державного боргу у ВВП України за період
2016-2020 рр.

Джерело: складено на основі [19]

Другим індикатором боргового навантаження є відношення сукупного

державного боргу до доходів Державного бюджету України (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Динаміки частки сукупного державного боргу у доходах Державного
бюджету України за період 2016-2020 рр.

Джерело: складено на основі [19]

На основі проведеного аналізу показників стану державного боргу

можна зробити висновок щодо боргової безпеки країни протягом
 22
досліджуваного періоду. Систематичне зростання державного боргу, яке
спостерігалося, зокрема, у 2016 році, свідчить про критичну ситуацію у
цьому аспекті. Відмітно, що у цей період відбувався значний приріст як
внутрішнього, так і зовнішнього державного боргу, а відсоток його
відношення до ВВП та доходів Державного бюджету перевищував
нормативи.
Зростання державного боргу та від’ємного платіжного балансу було
наслідком кризи валютних резервів та дефіциту бюджету, викликаних
подіями 2014-2015 років. Проте, слід зазначити, що у 2019 році
спостерігалося покращення ситуації, зокрема, зменшення державного боргу
на фоні підвищення стабільності національної валюти, погашення попередніх
боргових зобов’язань та збільшення ВВП та доходів Державного бюджету.
Таким чином, відзначається тенденція до покращення боргової безпеки
країни, однак варто продовжувати вживати заходи для зменшення
державного боргу та підтримки фінансової стабільності.

2.2. Оцінка залучення боргових фінансових ресурсів на

зовнішньому ринку в Україні
У період невпевненості та економічних труднощів, дефіцит у
бюджетній системі стає ще більш небезпечним через обмежені можливості
обслуговування зовнішнього боргу, що стає ключовим фактором загрози для
національної безпеки країни. Це особливо важливо для вітчизняних
нефінансових установ, які стикаються з ризиком залежності від зовнішніх
джерел фінансування, що стало особливо очевидним у період кризи, коли
було складно залучати ресурси з-за кордону, що призвело до серйозних
труднощів для діяльності багатьох компаній, загрожуючи їхній фінансовій
стійкості та можливому банкрутству.
На світовому рівні станом на кінець 2020 року корпоративний борг
значно зріс, що свідчить про зусилля компаній зміцнити своє фінансове
становище в умовах пандемії. За цей період загальний глобальний
 23
корпоративний борг зріс на 12% і склав близько 9,3 трлн. дол. США, що було
викликано переважно нефінансовими підприємствами та сектором
загального державного управління, які активно накопичували борги,
вирішуючи питання фінансової ліквідності в умовах економічної
нестабільності.
У 2019 році також було відзначено різке зростання корпоративних
боргів на 8%, яке було спровоковане активізацією злиттів і поглинань, які
вимагали додаткового фінансування, однак зростання боргу у 2020 році
відбулося в іншому контексті - з метою збереження фінансової ліквідності у
зв'язку зі значним зниженням прибутковості бізнесу під впливом пандемії.
У період із січня по травень 2020 року компанії активно
використовували ринки облігацій для залучення фінансових ресурсів,
привертаючи суму в розмірі 384 мільярдів доларів США. У цей період також
було зафіксовано нові рекорди у випуску боргових зобов'язань, зокрема від
компаній з високим ризиком та нижчим кредитним рейтингом. Важливо
відзначити, що в березні 2020 року ринки кредитування стали недоступними
для більшості компаній, окрім тих, які мали високий рівень довіри. Однак з
плином часу ситуація з кредитуванням полегшувалася завдяки програмам
викупу корпоративного боргу, реалізованим центральними банками, такими
як Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк і
Банк Японії.
У 2020 році основною причиною зростання обсягів боргу стала
пандемія COVID-19, яка змусила компанії звертатися до позик для підтримки
фінансової стійкості. Центральні банки, зокрема Федеральна резервна
система США та Європейський центральний банк, вживали різноманітних
монетарних заходів для забезпечення стабільності фінансової системи,
включаючи програми цільового довгострокового рефінансування
банківських кредитів корпоративному сектору та розширення програми
викупу активів на ринку. Дії центральних банків сприяли збільшенню обсягів
 24
грошової маси та зменшенню негативного впливу економічних труднощів,
пов'язаних із пандемією, на корпоративний сектор.
Прогнозується, що в наступні роки темпи інфляції збільшаться, що
призведе до збільшення ризиків на фінансових ринках та збільшення
вразливості фінансової системи. Підвищення темпів інфляції може призвести
до зростання «бульбашок» на фондовому ринку та збільшення ризиків
дефолту малих підприємств, урядів та корпорацій. Більш того, існує загроза
зростання фіскальних ризиків через високий рівень корпоративного боргу та
вразливість позичальників до коливань відсоткових ставок і обмінних курсів.
Корпоративний борг України включає в себе зобов'язання юридичних
осіб. Під час кризових періодів, таких як криза 2014-2015 років та криза 2020
року, платоспроможність юридичних осіб істотно знижується, що може
призвести до збільшення обсягу загального державного боргу через
перетворення частини корпоративного боргу на гарантований державою.
У контексті воєнного періоду між Україною та Росією, оцінка
залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому ринку стає
важливим елементом аналізу економічної ситуації країни. У таких умовах
залучення зовнішнього боргу може бути ускладнене через погіршення
інвестиційного клімату, зниження довіри міжнародних інвесторів та загальну
нестабільність на фінансових ринках.
Під час воєнного конфлікту зовнішні інвестори можуть проявляти
більшу обережність та утримання від укладання фінансових угод з країною,
що перебуває у конфлікті. Це може призвести до скорочення обсягів
залучення зовнішнього боргу або підвищення вартості кредитних ресурсів.
Важливо також враховувати, що воєнний конфлікт може вплинути на
кредитні рейтинги країни та спричинити негативні реакції фінансових
ринків. Це може зробити залучення боргових фінансових ресурсів на
зовнішньому ринку більш витратним та обмеженим з економічного погляду.
 25
2.3. Аналіз впливу зовнішньої заборгованості на фінансову
стійкість та національну економічну безпеку України
Україна пережила складні економічні випробування у 2014-2015 роках,
які загострилися через Революцію Гідності, війну на сході країни та анексію
частини її територій. Ці події призвели до втрати контролю над певними
промисловими об'єктами, що перебувають на окупованих територіях, а також
до значних фінансових втрат для банків, оскільки боржники на окупованих
територіях не змогли виконати свої зобов'язання перед ними. Військовий
конфлікт з Росією також змусив Україну збільшити видатки на оборону та
безпеку, витрати на які становлять близько 5% ВВП.
У зусиллях забезпечення фінансової стабільності та здійснення
необхідних реформ, Уряд України отримав підтримку від Міжнародного
валютного фонду, Світового банку, країн Європейського Союзу, Сполучених
Штатів Америки та інших міжнародних партнерів. Це сприяло покращенню
фінансової ситуації та забезпеченню додаткових ресурсів для економіки
країни [19].
За даними Міністерства фінансів, можна проаналізувати динаміку
дефіциту бюджету відносно ВВП за останні п'ять років. Керуванням
видатками та доходами Державного бюджету відбувається перерозподіл ВВП
для забезпечення фінансової стійкості та здійснення необхідних програм та
проектів (табл.2.6).
Таблиця 2.6
Дефіцит бюджету у відсотках від ВВП України за період 2015-2020 рр.

Джерело: складено автором на основі [29]

 26
Україна пережила складні економічні періоди у 2014-2015 роках та під
час пандемії COVID-2019. В цей час економічна криза виникла через ряд
факторів, включаючи політичні та економічні труднощі, такі як Революція
Гідності, війна на сході країни та втрати промислових об'єктів на окупованих
територіях. Водночас, військовий конфлікт із Російською Федерацією
вимагав збільшення видатків на оборону та безпеку, що спричинило
збільшення державного боргу.
Зміна боргової політики держави відбулася за участю міжнародних
партнерів, зокрема Міжнародного валютного фонду, Світового банку та
інших організацій. За рішенням уряду було скориговано бюджетні показники
для зменшення дефіциту бюджету та забезпечення фінансової стійкості.
Однак, незважаючи на зусилля уряду та міжнародних організацій,
боргове навантаження продовжує зростати, що визначається девальвацією
національної валюти порівняно з іноземними валютами. Це ставить перед
Україною завдання ефективного управління борговою політикою та пошуку
шляхів для зменшення відшкодування виплат.
Девальвація національної валюти спостерігається з моменту світової
фінансової кризи 2008-2009 років та зазнала істотного прискорення після
подій кризи 2014-2015 років в Україні. Цей процес суттєво впливає на рівень
сукупного валового боргу країни. Для оцінки динаміки середньорічного
обмінного курсу гривні до долара США протягом періоду з 2015 по 2021
року будемо розглядати відповідні показники (таблиця 2.7).
 27
Таблиця 2.7
Динаміка офіційного курсу гривні щодо долара США за період 2015 р. по
2021 рр.

Джерело: складено автором на основі [29]

Зростання девальвації відзначалося у 2016 році, який вважається

посткризовим періодом. Середньорічний обмінний курс гривні до долара
США у цей період склав 25,55 грн./дол. США, що відповідало темпу
зростання на рівні 116,96% у порівнянні з попереднім роком.
У 2019 році спостерігалася ревальвація, внаслідок якої значна частина
боргів була сплачена, а національна валюта зміцнилася.
Основні внутрішні причини девальвації зазвичай включають
підвищений попит на іноземну валюту, дефіцит платіжного балансу та рівень
інфляції. Зокрема, причиною девальвації у 2020 році стала економічна криза,
спричинена світовою пандемією коронавірусу.
Під час аналізу впливу кризових явищ на економіку необхідно
враховувати наявність коштів в державі для покриття дефіциту, забезпечення
дотримання бюджетної політики та виконання державних функцій. Важливо
враховувати не лише обсяг номінального ВВП в порівнянні з державним
боргом, а й обсяги реального ВВП, який враховує реальне зростання
виробництва, а не тільки зростання цін. Для подальшого вивчення
взаємозв'язку цих показників розглянемо обсяги реального і номінального
ВВП протягом останніх 6 років (таблиця 2.8).
 28
Таблиця 2.8
Реальний і номінальний ВВП України за період 2015-2020 рр.

Джерело: складено автором на основі [17]

У звітному періоді спостерігається зростання як номінального, так і

реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України, що свідчить про
позитивну тенденцію. Проте завжди варто враховувати, що номінальний
ВВП, який відображає загальний обсяг виробництва в грошових виразі,
завжди перевищує реальний ВВП, який враховує зростання виробництва без
впливу інфляції.
Для більш детального аналізу розглянуто динаміку реального і
номінального ВВП України (таблиця 2.9). Найбільший приріст реального
ВВП зафіксовано у 2016 році, досягнувши 142,24%, тоді як найменший
показник був в 2019 році, коли зростання склало 119,21%. З іншого боку,
найбільше збільшення номінального ВВП спостерігається у 2017 році і
становить 125,17%.
Таблиця 2.9
Динаміка реального і номінального ВВП України за період 2015-2019 рр.

Джерело: складено автором на основі [17]

Швидкі темпи зростання сукупного державного боргу в Україні

вимагають уважного аналізу та ефективних заходів для подолання цієї
проблеми. Зокрема, необхідно активно співвідносити динаміку зростання
 29
валового внутрішнього продукту (ВВП) з темпами нарощування боргових
зобов'язань. У випадку, якщо темпи економічного зростання виявляються
недостатніми для покриття обсягу боргу, необхідно розглядати можливості
додаткового залучення фінансових ресурсів.
Для подолання цієї складної ситуації, Україні важливо спрямувати
зусилля на стимулювання зростання ВВП та ефективний розвиток економіки.
Пропонуються швидкі та перспективні заходи, серед яких можна виокремити
такі:
 Модернізація стратегічних об'єктів країни з використанням найбільш
ефективних арбітражних підходів, зокрема у сферах логістики та енергетики.
 Створення спільних експортоорієнтованих підприємств, базуючись
на дефіциті товарів на зовнішніх ринках та можливості створення товарної
цінності в Україні.
 Розвиток комплексів великовузлового складання азіатських
промислових товарів для експорту в Європейський союз під українськими
брендами.
 Залучення smart-інвестицій для реконструкції великих
інфраструктурних об'єктів, з метою забезпечення більш доступних та
інноваційних рішень.
Необхідно також активно працювати над визначенням стратегічних
галузей економіки, де можливе досягнення світового лідерства серед
конкурентів, та зосередити всі доступні ресурси на їхній подальший
розвиток. Реінвестування коштів в найближчий термін є надзвичайно
важливим кроком для уникнення поглиблення боргової кризи та
знаходження справжніх драйверів економічного зростання.
 30
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРГОВОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Ураховуючи тривале зростання рівня заборгованості (на 311,49 млрд

грн, або 7,6 %), що становить загрозу стійкому економічному розвитку, і
враховуючи невтішні прогнози економічного зростання, більшість
аналітичних сценаріїв щодо динаміки державного боргу та потреб у
залученні позичкових коштів вказують на можливість настання боргової
кризи у найближчий період. У цих умовах зменшення боргового
навантаження стає нагальним завданням для забезпечення боргової безпеки.
Відомо, що поточна Середньострокова стратегія управління державним
боргом на період 2021-2024 років потребує перегляду, оскільки вона
втратила актуальність у зв’язку з раптовими змінами у макроекономічній
ситуації, спричиненими воєнними подіями.
В умовах економічної нестабільності і кризи існують кілька
альтернативних шляхів зниження боргового навантаження (рис.3.1)
 31

1 ) п р о д о в ж е н н я с у м л ін н о г о о б с л у г о в у в а н н я б о р г у , п о п р и с к л а д н у
ф ін а н с о в у с и т у а ц ію , з а р а х у н о к с п р я м у в а н н я ч а с т и н и о т р и м а н о ї в ід
п а р т н е р ів ф ін а н с о в о ї д о п о м о г и н а п о г а ш е н н я б о р г ів т а в и п л а т и
в ід с о т к ів ;

2 ) о г о л о ш е н н я д е ф о л т у , т о б т о в ід м о в и в ід в и п л а т а б о їх
частини;

3 ) в и к у п ч а с т и н и з о б о в ’я з а н ь , з о к р е м а у к р а їн с ь к и х
є в р о о б л іг а ц ій (н а р а з і в о н и к о ш т у ю т ь п р и б л и з н о 8 0 % в ід
н о м ін а л у ), з е к о н о м и т ь д о 8 0 % н а п о г а ш е н н і с у м и б о р г у і
1 0 0 % к о ш т ів , я к і п ід у т ь н а в и п л а т у в ід с о т к ів ;

4 ) д о п о м о г а м іж н а р о д н и х п а р т н е р ів щ о д о п р и з у п и н е н н я т а
к о м п л е к с н о го п о га ш е н н я (зо к р е м а с п и с а н н я ) в и п л а т за
м іж н а р о д н и м и б о р г а м и У к р а їн и ;

5 ) п р о в е д е н н я р е с т р у к т у р и з а ц ії з а д о м о в л е н іс т ю з к р е д и т о р а м и п р о
в ід т е р м ін у в а н н я п л а т е ж ів , з м е н ш е н н я с у м и ч и п р о ц е н т н о ї с т а в к и .

Рис.3.1. Шляхи забезпечення боргової безпеки

Перші три варіанти недостатньо життєздатні з політичних та

економічних міркувань і можуть негативно вплинути на імідж України. З
іншого боку, два останні варіанти є реальними за умови активного захисту
Міністерством фінансів України національних інтересів у сфері боргів, які
передбачають суттєве зменшення боргового навантаження.
Один з перших кроків у цьому напрямі було зроблено Конгресом США
11 травня 2022 року, коли він ухвалив законопроєкт щодо пошуку
можливостей негайного звільнення України від двосторонніх,
 32
багатосторонніх та комерційних боргів. Проте за останній рік Міністерство
фінансів України здійснило лише обмежені кроки, зокрема підписало у
вересні 2022 року Меморандум про взаєморозуміння щодо призупинення
виплат за державним та гарантованим державою боргом. Цей меморандум
передбачав призупинення виплати основної суми та відсотків за
двосторонніми боргами до кінця 2023 року. До цього, в березні 2023 року,
група країн-кредиторів України, включаючи Канаду, Францію, Німеччину,
Японію, Великобританію і США, надала гарантії, що забезпечили
відтермінування виплат за зовнішнім боргом до 2027 року. Однак, замість
повного звільнення від боргів, Україна отримала лише тимчасове
відтермінування їх виплати.
Світовий досвід свідчить про те, що в умовах, подібних до тих, що
існують в Україні, країни можуть домагатися не лише відтермінування, але й
списання значної частини свого заборгованості. Наприклад, за даними
Міжнародного валютного фонду, в період з 1950 по 2010 роки було здійснено
600 реструктуризацій боргу для 95 країн. Такі процедури, які здійснюються у
межах Паризького та Лондонського клубів кредиторів, є загальноприйнятою
практикою, коли країна не може впоратися зі своїм борговим навантаженням
та бажає відновити довіру кредиторів. Перспективи успішного подолання
боргової кризи залежать від розробки чіткого та реалістичного плану
погашення заборгованості.
Україна ризикує повторити помилки минулого, коли пропустив
можливість звільнення від боргів на початку конфлікту та змушений був
укласти невигідні реструктуризаційні угоди. Умови на ринку показують, що
кредитори готові розглянути списання частини боргу, але після завершення
конфлікту це може стати важким завданням. Тому працювати над
механізмами зниження боргового навантаження слід розпочати негайно, доки
маємо міжнародну підтримку та час для підготовки. Важливо зазначити, що
відтермінування виплат не означає зменшення боргу, а лише його
 33
накопичення, що може стати перешкодою для відновлення економіки після
завершення конфлікту.
Глобальна практика управління борговими кризами сприяла розвитку
декількох міжнародних фінансових механізмів для списання боргу
найбіднішим та найуразливішим країнам. Основними з них є ініціативи,
спрямовані на підтримку бідних країн, які переобтяжені боргом, такі як
Ініціатива з розв’язання проблем надмірного боргу (HIPC) та
Мультилатеральна ініціатива з полегшення тягаря заборгованості (MDR). На
сьогоднішній день Україна не відповідає вимогам цих програм і, отже, не
може скористатися стандартними процедурами для їх участі.
Нажаль, в сучасному світі не існує готового до застосування
міжнародного протоколу щодо списання заборгованості країн, що
постраждали від збройних конфліктів. Україна, як зацікавлена сторона, могла
б взяти на себе ініціативу з розробки такого протоколу. В експертному
середовищі вже висловлюються пропозиції щодо основних параметрів цього
протоколу (рис.3.2).
 34

списання 100 % боргу України в

межах Паризького клубу
кредиторів, тобто 46 млрд дол.

списання 50 % боргу в межах

Лондонського клубу кредиторів,
тобто 12 млрд дол.

реструктуризація решти боргу в

межах Лондонського клубу на
15-20 років

зниження ставок обслуговування

боргу за єврооблігаціями до
EURIBOR і LIBOR (зараз 2,8 % і
5 % відповідно), але не вище
поточної ставки обслуговування

Рис.3.2. Пропозиції щодо протоколу щодо списання заборгованості

країн

У зв’язку зі світовою практикою управління борговими кризами та

загрозою погіршення макроекономічних та фінансових показників
стабільності в Україні під впливом форс-мажорних обставин, запропоновані
заходи щодо зменшення боргового навантаження можна розглядати як
адекватні. Проте проблема внутрішнього боргу, який становить значну
частину державного боргу, є не менш важливою. У 2022 році на
обслуговування та погашення ОВДП планується витратити значну суму, яка
становить значну частину видатків Державного бюджету України. Більшість
 35
цих облігацій утримують Національний банк України та комерційні банки, і з
огляду на високу доходність цих цінних паперів і ставок за депозитними
сертифікатами, банки забезпечили собі високу рентабельність капіталу.
Однак це призводить до відтоку коштів з Державного бюджету на користь
банків, у той час коли такі кошти потрібні для вирішення соціально-
економічних проблем та фінансування оборони.
У таких умовах реструктуризація внутрішнього боргу стає доцільною,
але необхідно здійснювати її разом зі зниженням доходності ОВДП та ставок
за депозитними сертифікатами Національного банку України, забезпечуючи
стабілізацію монетарної політики.
 36
ВИСНОВКИ

Сутність боргової політики та її складові визначаються як система

стратегічних рішень та дій, спрямованих на управління державним боргом з
метою забезпечення фінансової стійкості та розвитку економіки. Основними
складовими боргової політики є визначення мети та об'єктивів, вибір
інструментів та методів управління боргом, а також контроль за виконанням
зобов'язань з погашення боргових зобов'язань та обслуговуванням боргу.
Боргова політика відіграє важливу роль у забезпеченні
макроекономічної стабільності країни, оскільки вона впливає на рівень
інфляції, курс національної валюти, величину бюджетного дефіциту та інші
ключові показники економічного розвитку. Ефективна боргова політика
сприяє збалансованому розвитку економіки, підтримці фінансової стійкості
та зменшенню ризиків для національної економічної безпеки.
Управління державним боргом в контексті пріоритетів боргової
політики України базується на визначенні стратегічних напрямків розвитку,
обранні оптимальних методів фінансування та контролі за забезпеченням
фінансової стабільності країни.
Структурно-динамічний аналіз основних показників державного боргу
в Україні дає можливість оцінити тенденції та динаміку змін у рівні та
структурі боргу, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо
управління боргом.
Оцінка залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому ринку
в Україні визначає ефективність та ризики таких операцій, а також їх вплив
на загальний обсяг заборгованості країни та на її фінансову стійкість.
Аналіз впливу зовнішньої заборгованості на фінансову стійкість та
національну економічну безпеку України дозволяє ідентифікувати можливі
ризики та проблеми, а також розробляти стратегії для їх подолання та
забезпечення стабільності економічного розвитку країни.
 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні – методологія

оцінки та механізми забезпечення: автореф. дис. … д-ра екон. наук. URL:
http://www.disslib.org/upravlinnja-ekonomichnoju-bezpekoju-pidpryyemnytstva
2. Богдан Т. П. Боргова політика держави в умовах глобальної
нестабільності. Економіка України. 2017. № 2 (615). с. 4−17
3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: підручник.
Київ : Центр навчальної літератури, 2002. 850 с.
4. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством.
Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене. Київ: ЦУЛ,
2016. 504с.
5. Вахненко Т. П. Особливості формування державного боргу та
управління його складовими в період фінансової кризи. Фінанси України.
2016. № 6. С. 14-28
6. Данилюк В.О. Боргова політика держави: поняття, види,
особливості реалізації. Вісник Одеського національного університету.
Економіка. 2013. Т. 18. Вип. 3 (1).С. 115−118.
7. Державний борг: правда і життя. ЛІГА: ЗАКОН. URL:
https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/188208_derzhavniy-borg-pravda--zhittya
8. Динаміка платіжного балансу України / Національний банк
України. URL: https://bank.gov.ua/files/ES/BOP_y.pdf.
9. Жилєнко С.М. Боргова політика України: тенденції та перспективи.
Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра
Могили комплексу Києво-Могилянська академія. Серія: Економіка, 2012. Вип.
177. С.21-24.
10. Крисоватий А. І., Кощук Т. В. Податково-боргові стратегії
фіскального регулювання транзитивної економіки. Фінанси України. 2018. №
5. С.95–107
 38
11. Кудряшов В. П. Курс фінансів : навч. посіб. Київ : Знання, 2008. 475
с.
12. Кучер Г. В. Ефективність системи управління державним боргом в
Україні. Фінанси України. 2016. № 6. С. 44‒57
13. Лондар С. Л., Тимошенко О. В. Фінанси: навч. посіб. Вінниця: Нова
Книга, 2009. 384 с
14. Новосьолова О.С. Світова практика інституційного забезпечення
управління державним боргом. Часопис економічних реформ. 2017. № 4. С.
54– 60.
15. Олексійчук С.В. Державний борг та його вплив на соціальне
становище України. Інноваційна економіка. 2017. № 3-4(68). С. 207–218
16. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія) : навч. посіб. 4-те вид., без
змін. Київ: КНЕУ, 2017. 240 с.
17. Педченко Н.С., Лугівська Л.А. Сутність поняття «боргова політика
держави». Науковий вісник ПУЕТ. Серія «Економічні науки», 2012. №2 (53).
С.229-236.
18. Рожко О. Д. Управління суверенними боргами як інструмент
макроекономічної стабілізації. Банківська справа. 2018. № 11–12(119). С. 46–
59
19. Рожко О. Д. Фінансова система України: взаємодія корпоративного
та державного секторів : монографія / Т. І. Єфименко, Лютий І. О., С. С.
Гасанов та ін. Київ: ДННУ «Акад. фін. Управління». 244 с.
20. Рудик Р. Стан проблем боргової політики України на ринку
зовнішніх запозичень та шляхи їх вирішення. Вісник Київського
національного університету ім. Т.Г. Шевченка. 2014. №5 С. 68
21. Терес Ю. Основні засади формування та реалізації боргової
політики України. СХІД, 2017. №6 (152). С. 28-33
22. Федосов В. М., Колот О. А. Управління державним боргом у
контексті ризик-менеджменту. Фінанси України. 2018. № 3. С. 3‒33
 39
23. Фінанси : підручник / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. Київ :
Знання, 2008. С. 228
24. Фурманець К.Л. Комплексна оцінка ефективності управління
зовнішнім державним боргом як інструмент оптимізації боргової політики
держави в умовах глобалізації. Науковий вісник ЧДІЕУ. 2016. № 3 (19). С. 85–
93.
25. Царук О.В. Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки
боргової безпеки держави. Світ фінансів. 2017. № 1. С. 46–50
 40
ДОДАТКИ
Додаток А
Динаміка частки видатків розвитку і частки видатків споживання у загальній
структурі видатків державного бюджету України, %
 41
Додаток Б
Продуктивні видатки державного бюджету України, млн. грн.
 42
Додаток В
Відношення державного боргу України до ВВП, %
 43
Додаток Г
Відношення державного та гарантованого державою боргу України до ВВП,
%
 44
Додаток Д
Операції з управління державним боргом України, млрд. грн.