Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра «Морські технології»

УТВОРЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ХМАР.

РОБОТА З АТЛАСОМ ХМАР

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ “МЕТЕОРОЛОГІЯ”

Одеса – 2019
 Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра «Морські технології»

УТВОРЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ХМАР.

РОБОТА З АТЛАСОМ ХМАР

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ “МЕТЕОРОЛОГІЯ”

Затверджені кафедрою МТ як
методичні вказівки для виконання
практичної роботи з дисципліни
«Метеорологія » спеціальності 271
«Річковий та морський транспорт»
спеціалізації «Судноводіння», 6
листопада 2018 р., протокол № 5

Одеса – 2019
УДК 551.576.1 (084.4) (072)
У 84

Укладачі: Е. Є. Малюга
Ю. С. Медведєва,
В. В. Шепель,

Утворення та класифікація хмар. Робота з атласом хмар: методичні

У 84 вказівки для виконання практичної роботи з дисципліни «Метеорологія»
/ Укл. Е. Є. Малюга, Ю. С. Медведєва, В. В. Шепель.. – Одеса:
НУ”ОМА”, 2019. - 13 с.

УДК 551.576.1 (084.4) (072)

© Національний університет «Одеська морська академія», 2019

Мета роботи: розглянути основні форми хмар, дізнатися їх характеристики,
класифікацію, українські та латинські назви, річний хід над океанами і
географічний розподіл загальної хмарності по Земній кулі.

СТИСЛИЙ ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

Перехід водяної пари в рідкий стан називають конденсацією, в твердий

стан, минаючи рідку фазу, - сублімацією. Це стає можливим, коли повітря
охолоджується до точки роси або нижче. Але виявилось, що для об'єднання
молекул води в частку, яка починає поступово зростати, потрібні ядра
конденсації. За їх відсутності створення крапель починається тільки при 6-8
кратному пересиченні повітря водяною парою, що в атмосфері не
спостерігається. Таким чином, для конденсації водяної пари в повітрі необхідні
такі умови:
1) зниження температури до точки роси та нижче;
2) наявність в атмосфері аерозольних частинок, що відіграють роль ядер
конденсації.
До найбільш активних ядер конденсації відносяться розчинні
гігроскопічні частинки солей та кислот (кристалики морської солі, сірчані та
азотні сполуки промислових викидів). Також ядрами конденсації можуть бути
частинки ґрунту, органічних речовин, космічний та вулканічний пил, тощо.
Видиме скупчення продуктів конденсації або сублімації водяної пари на
деякій висоті називають хмарами. Вони складаються з повільно падаючих чи
зважених в повітрі водяних крапель, крижаних кристалів або їхньої суміші.
Хмари утворюються, головним чином, в результаті висхідних рухів повітря з
подальшим його охолодженням. Висота хмар і їх будова залежать від
положення рівнів конденсації, нульової ізотерми, замерзання та конвекції
(рис.1).

3
 Рис.1 — Рівні конденсації (1), конвекції (2), нульової ізотерми (3) та
замерзання (4) конвективної хмари

Рівень конденсації практично співпадає з нижньою межею хмари. Між

ним та рівнем нульової ізотерми знаходяться водяні краплини, а вище —
переважно переохолоджені водяні краплі. Рівень замерзання розташовується на
висотах, де температура складає від -12 до -17ºС. Тут починається сублімація
водяної пари і замерзання переохолоджених крапель. Рівень конвекції
співпадає з верхньою межею хмари та часто знаходиться під будь-яким
затримуючим шаром в атмосфері.
Рідкі та тверді елементи хмари не завжди знаходяться у зваженому стані.
Висхідні потоки підіймають їх вгору, сила тяжіння — опускає донизу, вітер —
залучає до участі в турбулентному русі. Тому не існує чіткої межі між рівнями,
4
краплі та кристали можуть бути присутніми одночасно у перехідних шарах,
переміщатися на сусідній рівень та змінювати свій агрегатний стан. Повітря
навкруги хмар, зазвичай, ненасичене водяною парою і периферійні елементи
безперервно випаровуються. Проте, висхідні потоки приносять додаткові порції
пари і, таким чином, одні частини хмари тануть, а другі ростуть.
Хмарність вимірюється за міжнародною 10-бальною шкалою. Наявність
хмар, що покривають приблизно 0,1 частину небосхилу, оцінюється 1 балом;
0,2 частини - 2 балами, і т. д. При повному покритті небосхилу ставиться 10
балів, а якщо хмари відсутні - 0 балів. Для визначення загальної хмарності слід
підсумувати покриті хмарами частини небосхилу. Підсумовуванню не
підлягають просвіти між окремими хмарними елементами. Середні оцінки
хмарності можуть бути представлені з десятими долями. Наприклад, 3,8 балів
означає, що 38% небосхилу вкрито хмарами.
За морфологічною класифікацією, що базується на зовнішньому вигляді
хмар та висоті їхніх нижніх меж, вирізняють чотири сімейства: хмари
верхнього, середнього та нижнього ярусів і хмари вертикального розвитку
(табл. 1, 2; рис.2).

Таблиця 1 – Морфологічна класифікація хмар

Українська Латинські назва Зовнішні ознаки

назва та скорочення
Верхній ярус (вище 6000 м)
Перисті Cirrus, Ci Мають вид ніжних тонких ниток
Перисто- Cirrоstratus, Cs Складаються з дрібних білих кульок
шаруваті (пластівців), розташованих групами
(рядами). Нагадують дрібні брижі, баранці,
або гальку на березі моря
Перисто- Cirrоcumulus, Тонка біляста, іноді злегка хвиляста,
купчасті Cc прозора пелена
Середній ярус (від 2000 до 6000 м)
Високо-шаруваті Altostratus, As Більш-менш однорідна, злегка хвиляста
сіра пелена

5
Високо-купчасті Altocumulus, Ac Шари (гряди), що складаються з пластин
(пластівців), та іноді нагадують морські
хвилі

Продовження табл. 1
Українська назва Латинські назва Зовнішні ознаки
та скорочення
Нижній ярус (до 2000 м)
Шаруваті Stratus, St Однорідний сірий покрив, схожий з
туманом на деякій висоті від поверхні Землі
Шарувато- Stratocumulus, Шари з великих елементів (вали, гряди,
купчасті Sc брили)
Шарувато- Nimbostratus, Ns Безформний темно-сірий покрив, що займає
дощові все небо
Хмари вертикального розвитку
Купчасті Cumulus, Cu Окремі щільні хмари з білими
куполоподібними вершинами і плоскими
сірими підставами; мають різко окреслені,
іноді розірвані контури
Купчасто- Cumulonimbus, Потужно розвинені купчасті хмари у
дощові Cb вигляді гір або веж

6
 Рис. 2 — Морфологічна класифікація хмар

Таблиця 2 - Особливості хмар різних сімейств

Види Опади Оптичні явища Висота

хмар нижньої
Дощ Мряка Сніг Град Гало Вінець Веселк
межі, км
а
Ci Часто 7 — 10
Cc Іноді 6—8
Cs Часто 6—8
Ac Іноді окремі Іноді Часто 2—6
краплі окремі
сніжинки
As Зазвичай не Часто Іноді 3—5
досягають
поверхні
Ns Часто Часто 0,1 — 1
Sc Іноді у деяких Іноді у Іноді 0,5 —
різновидів деяких 1,5
різновидів
St Іноді Іноді Іноді 0,1 —
7
 0,7
Cu Іноді у Зрідка 0,8 —
помірних на 1,5
широтах краях
рідкий
короткочасни
й, у тропіках
зливовий
Cb Часто Часто Часто Часто 0,4 — 1
зливовий зливовий при
зливах

Хмари верхнього ярусу розташовуються вище 6000 м. Вирізняють три

форми цих хмар — перисті (Ci), перисто-шаруваті (Cs) та перисто-купчасті
(Cc). Вони за своїм зовнішнім виглядом дуже різноманітні, проте мають ряд
загальних ознак: білий ніжний колір, відсутність тіней, просвічування небесних
світил і блакитного неба, порівняно повільний рух. З огляду на те, що хмари
верхнього ярусу цілком складаються з крижаних кристалів, в них часто
спостерігається гало. Опадів вони не дають. Перисті та перисто-шаруваті хмари
входять у систему хмар теплого фронту, тому їх поява одне за одним
передвіщує погіршення погодних умов.
Хмари середнього ярусу, що знаходяться на висоті від 2000 до 6000 м,
зовні відрізняються від хмар верхнього більшими складовими частинами
(елементами), більшою щільністю, більш сірим кольором і наявністю тіней.
Вирізняють дві форми цих хмар — високо-шаруваті (As) та високо-купчасті
(Ac). З високо-шаруватих випадають обложні опади. У зимовий час це можуть
бути сильні снігопади, а влітку опади з них до землі не долітають,
випаровуючись при падінні. Високо-купчасті ж, опадів, як правило, не дають.
На високо-купчастих хмарах зазвичай спостерігаються вінці, але зрідка і деякі
види гало.
Для хмар нижнього ярусу, що спостерігаються нижче 2000 м, притаманні
великі розмиті елементи або однорідний покров темно-сірого кольору. У них
вирізняють три форми: шаруваті (St), шарувато-купчасті (Sc) та шарувато-
8
дощові (Ns). З шаруватих, при достатній потужності та щільності, можуть
випадати опади у вигляді мряки або сніжних зерен. Шарувато-купчасті зрідка
дають дуже слабкі опади, що достигають поверхні Землі. А шарувато-дощові,
зазвичай, створюють з високо-шаруватими багатокілометрову по вертикалі
хмарну систему, протяжністю кілька сотень кілометрів. При цьому на
величезному просторі випадають тривалі обложні дощі або сніг.
У хмар вертикального розвитку, купчастих (Сu) або купчасто-дощових
(Cb), основи можуть знаходитись у нижньому ярусі, а вершини — досягати
6000-8000 м. За походженням це хмари конвекції, що з'являються в умовах
нестійкої стратифікації атмосфери або, навіть, в умовах стійкої стратифікації,
через наявність вертикальних висхідних потоків повітря перед холодними
фронтами другого роду. Купчасто-дощові є подальшою стадією розвитку
потужних купчастих хмар. З ними пов'язані зливи, грози, град, смерчі та
веселки. Горизонтальна протяжність купчасто-дощових хмар невелика і дощові
зони зливових опадів чергуються з бездощовими. Тому кажуть, що для них
характерна “плямистість”.
Крім вище перелічених хмар існують стратосферні і мезосферні хмари,
які спостерігаються досить рідко, - перламутрові і сріблясті. Перламутрові
з'являються на висотах близько 25-30 км. Вони помітні в сутінках і на початку
ночі, коли сонячні промені освітлюють їх з-під горизонту. Сріблясті
утворюються на висоті 80 - 85 км. Це дуже тонкі хмари, що світяться ночами
відбитим сонячним світлом.
Детальний опис всіх основних форм хмар, а також їх видів і різновидів
дано в «Атласі хмар».
За складом хмари діляться на три групи: водяні, крижані та змішані.
Водяні складаються з крапель води, крижані - з крижаних кристалів і змішані -
з суміші переохолоджених водяних крапель і крижаних кристалів. У помірних
широтах в теплу пору року хмари першої групи утворюються в основному в
нижній частині тропосфери, другої - у верхній і третьої - в середній. У холодну

9
пору року змішаними хмарами, як правило, є хмари нижнього і середнього
ярусів.
Також вирізняють внутрішньомасові і фронтальні хмари.
Внутрішньомасові з'являються завдяки процесам, що протікають в одній
повітряній масі, при поглинанні чи випромінюванні нею тепла або в результаті
взаємодії повітряної маси з поверхнею Землі. Фронтальні розвиваються в
результаті руху повітря на поверхнях розподілу повітряних мас різного
походження і властивостей або двох частин однієї неоднорідної маси.
Головну роль у розподілі хмарності над земною поверхнею грають
потужні висхідні потоки повітря в екваторіальній зоні та низхідні струми біля
30-35° широти. Тому в екваторіальному поясі (0-10° широти) спостерігається
велика хмарність, на північ і південь вона зменшується і досягає мінімуму на
широті 30-35°. Далі хмарність знов зростає й другий її максимум має місце на
широтах 60-80°, а в сторону полюсів вона дещо знижується.
Зони максимумів і мінімумів хмарності зміщуються в північній півкулі в
тому ж напрямку, в якому рухається Сонце: навесні і влітку - у напрямку до
полюсів, восени і взимку - до екватора. Так само значна зміна положення
(широти) і екваторіального максимуму. У південній (переважно океанічній)
півкулі чітко виражений лише річний хід розташування субтропічного
мінімуму і дуже мало змінюється положення максимальної хмарності в
помірних широтах.
Кількість хмар на одній і тій самій широті в усі сезони року над океанами
більше, ніж над материками (як правило, на 10 - 15%). Особливо велика різниця
значень в субтропіках, де на суші знаходяться величезні пустелі.
Річний хід середньої загальної хмарності над Тихим і Атлантичним
океанами в північній півкулі виражений порівняно слабо. Максимальна
міжсезонна різниця для Атлантики складає 0,5 бала, для Тихого океану - 0,3
бала. У субтропіках і тропіках над океанами річний хід хмарності майже не
виражений. Виняток становлять тільки райони з так званим мусонним
кліматом, де хмарність різко збільшується від зими до літа. До цих районів
10
належать Гвінейська затока, північна частина Індійського океану і прибережні
води Карибського моря та ін. В Індійському океані середні сезонні значення
кількості загальної хмарності влітку (5,8 бала) майже в два рази вище, ніж
взимку (3,7 бала).

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Зміст завдань

Завдання 1. За Атласом хмар розглянути форми хмар, звертаючи увагу на

зовнішній вигляд, висоту їх розташування, вертикальну і горизонтальну
протяжність, мікрофізичної структуру (краплі, кристали), оптичні явища,
щільність, водність, дають або не дають опади, природу створення,
стратифікацію атмосфери, час існування і прогностичні ознаки зміни погоди.
Завдання 2. За Атласом океанів детально описати річний хід загальної
хмарності у наступних районах Світового океану по варіантах:
1) екваторіальна зона Атлантичного океану;
2) екваторіальна зона Тихого океану;
3) північна частина Індійського океану;
4) пасатні зони Атлантичного океану;
7) субтропічні зони високого тиску Атлантичного океану;
8) субтропічні зони високого тиску Тихого океану;
9) помірні та полярні широти Атлантичного океану;
10) помірні та полярні широти Тихого океану.
В процесі опису потрібно:
а) визначити області з максимумами (мінімумами) хмарності з
чисельними значеннями та райони, де градієнти горизонтального розподілу
хмарності великі (малі) за кожен місяць.
б) з'ясувати, чи є закономірності в розподілі хмарності у даному регіоні
Світового океану по сезонах та на протязі року, а якщо вони присутні, то чим це
пояснюється.
11
 в) за допомогою інших карт Атласу океанів зробити висновки про
характер хмарності по району. Наприклад, конвергенція повітряних потоків чи
нестійка стратифікація (коли температура поверхні океану тепліша в
середньому за температуру приземного шару), будуть говорити, що більшість
хмар - хмари вертикального розвитку; невелика кількість опадів у хмарних
областях свідчить, що там переважають хмари середнього та верхнього ярусів;
наявність десь максимумів атмосферного тиску (депресій) свідчать про
наявність внутрішньомасових (фронтальних) хмар, тощо.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поясніть, за яких умов починається конденсація водяної пари в атмосфері.

2. Розкажіть про види класифікацій хмар.
3. Розкажіть про різні форми хмар.
4. Поясніть, як сімейства хмар відрізняються одне від одного за зовнішніми
ознаками.
5. Розкажіть, у яких хмарах утворюються гало, вінці.
6. Поясніть географічний розподіл загальної хмарності по Земній кулі.
7. Поясніть річний хід загальної хмарності у різних океанах.
ЛІТЕРАТУРА

1. Варбанец Т. В. Метеорология / Т. В. Варбанец. – Одесса: Феникс, 2008. –

232 с.
2. Гордиенко А.И. Гидрометеорологическое обеспечение судовождения /
А. И. Гордиенко, В. В. Дремлюг. – М.: Транспорт, 1986. – 340 с.
3. Стехновский Д. И. Справочник по навигационной гидрометеорологии /
Д. И. Стехновский, К. П. Васильев. – М.: Транспорт, 1976. – 165 с.
4. Васильев К. П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и
состояния моря / К. П. Васильев. – Л.: Гидрометеоиздат, 1980. – 232 с.
5. Атлас облаков. – Л .: Гидрометеоиздат, 1978. – 268 с.
12
6. Атласы океанов. – М .: ГУНИО, 1980.

13
 Навчальне видання

УТВОРЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ХМАР.

РОБОТА З АТЛАСОМ ХМАР

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ “МЕТЕОРОЛОГІЯ”

Укладачі: Малюга Едуард Євгенійович,

Медведєва Юлія Сергіївна,
Шепель Вікторія Вікторівна.
.

Підп. до друку
Формат 60х84/16. Папір офсет. Ум.друк. арк.
Тираж пр. Зам. №

НУ «ОМА», центр «Видавінформ»

65029, м. Одеса, Дідріхсона,8, корп.7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс:(0482)34-14-12
publish@ma/odessa.ua

14