Вступ

В історії людства, війни завжди викликали не лише фізичні

руйнування та людські втрати, але й серйозно впливали на
духовний стан воїнів, які знаходилися в зоні бойових дій. Один із
ключових аспектів, що визначає успіх армій та забезпечує духовну
підтримку воїнів, - це роль війнових капеланів. Війнові капелани,
як духовні лідери та психологічні консультанти в армії, виступають
не лише в якості релігійних посередників, але й надійними опорами
для воїнів у важкі часи воєнних конфліктів.
Цей науковий дослідження має на меті розглянути роль
війнових капеланів у воєнних ситуаціях, звертаючи увагу на їхню
важливість у забезпеченні духовної підтримки для
військовослужбовців. Подивимося на взаємодію війнових капеланів
з воїнами, їхню роль у збереженні морально-етичних цінностей та
важливість їхньої роботи для психологічного благополуччя
військового контингенту.
У цьому контексті, війнові капелани виступають не лише як
духовні гіди, але і як ключові фігури, що допомагають зберегти
гуманітарні принципи та виховують толерантне ставлення до
різних релігійних переконань серед військовослужбовців.
Розглядаючи війнових капеланів як агентів, що сприяють
психологічному здоров'ю воїнів, ми можемо долучити їхню
діяльність до загального контексту духовної підтримки в армії та
визначити їхню роль у зміцненні моральної стійкості військового
персоналу. Вивчення цього аспекту дозволить нам глибше
розуміти, як війнові капелани впливають на загальну динаміку та
успішність військових операцій.
Проведення аналізу війнових капеланів інтегрує питання
релігійної свободи в армії, взаємодії різних релігійних спільнот у
воєнний період, а також виглядає на виклики та можливості, які
стоять перед цими духовними лідерами у воєнних умовах. В
результаті, це дослідження допоможе визначити, наскільки
ефективно і стійко війнові капелани можуть забезпечити важливу
духовну і психологічну підтримку військовослужбовцям у
найскладніших ситуаціях.
Обираючи тему «Військовий капелан» для написання МАН, я
зацікавлена в ролі та впливі духовенства на військову сферу. Ця
тема може дозволити мені дослідити, як капелани надають духовну
підтримку військовослужбовцям і складних умовах, як вони
сприяють на моральне підтримання та впливають на психологію
людей у воєнний час. Також, це дослідження може розкрити
важливі аспекти військової служби, які часто залишаються поза
людською увагою, але мають велике значення для військових.
Тема: Військові капелани
Мета даного дослідження полягає в глибокому розгляді ролі
війнових капеланів у контексті воєнних конфліктів та їхнього
впливу на духовний, психологічний та етичний стан
військовослужбовців. Основні завдання включають вивчення
взаємодії війнових капеланів з військовим контингентом, аналіз
їхньої ролі у збереженні морально-етичних цінностей під час
воєнних подій, дослідження важливості їхньої роботи для
забезпечення психологічного благополуччя воїнів та визначення
впливу війнових капеланів на загальну динаміку військових
операцій.
 Зміст
Вступ…………………………………………………………………..
Розділ I. Історія та розвиток військового капеланства
1.1. Хто такі військові капелани ?....................................................
1.2. Походження історії військових капеланів…………………….
1.3. Історія становлення військового капеланства в Збройних
Силах України…………………………………………………..
Розділ II. Роль та функції військових капеланів.
2.1. Духовна підтримка військовослужбовців під час військових
операцій………………………………………………………………
2.2. Мета і завдання військового капеланства…………………
2.3. Напрями військової капеланської діяльності………………
2.4. Кількість військових капеланів 2023р……………………..
Розділ III . Проблеми та виклики розвитку військового капеланства
в Україні.
3.1. Актуальні проблеми та виклики які стоять перед військовими
капеланами…………………………………………………………
Висновки………………………………………………………...
Розділ 1. Історія та розвиток військового капеланства
1.1 Хто такі військові капелани капелани?

Військовий капелан — фізична особа, яка має повну вищу

духовну освіту, є священнослужителем релігійної організації,
статут (положення) якої зареєстровано в Україні у встановленому
законом порядку, є громадянином України, пройшов погодження з
органами Служби безпеки України (Центральним управлінням або
регіональними органами Служби безпеки України, органами
військової контррозвідки), і прийнятий на роботу на посаду
військового священика (капелана) у військовій частині (підрозділі),
військовому навчальному закладі, установах та організаціях
Збройних Сил України.

Військовий капелан резерву — фізична особа, яка має духовну

освіту, є священнослужителем релігійної організації, статут
(положення) якої зареєстровано в Україні у встановленому законом
порядку, є громадянином України, пройшов погодження з органами
Служби безпеки України (Центральним управлінням або
регіональними органами Служби безпеки України, органами
військової контррозвідки). Військовий капелан резерву не займає
посаду військового священика (капелана) у військовій частині
(підрозділі).

Помічник військового капелана — військовослужбовець або

працівник Збройних Сил України, котрий виявив особисте бажання
і за клопотанням військового капелана закріплюється командиром
військової частини (підрозділу) за військовим капеланом з метою
надання йому організаційної та іншої допомоги, а також збройного
захисту у разі бойових дій чи іншої небезпеки.
https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?
id=&pf3511=70044&pf35401=535717

1.2 Походження історії військових капеланів.

Термін «капелан» виник за часів життя святого Мартина

(архієпископ міста Тур 317–397), коли він був офіцером на
військовій службі в Галлії. Побачивши жебрака, котрий не мав
вбрання прикритися від холоду, Мартин розірвав надвоє свій
військовий плащ «капу» і одну половину віддав жебракові. Цей
жебрак явився йому уві сні в образі Ісуса Христа. Після чого друга
половина капи св. Мартина стала предметом вшанування у
французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який
назвали «капелою», а священника, який служив у цьому храмі,
почали називати «капеланус» лат. capellanus (капелан). В кожному
легіоні імператора Римської імперії Костянтина I Великого була
похідна церква (окремий намет) із християнським священником. У
742–743 р. у м. Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-
франкському соборі (Consilium Germanicum) ухвалено рішення про
участь священиків у військовій службі із застереженням про
заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових
діях. Капеланство у армії Франції засноване едиктом Карла
Великого. У 1539 р. король Франциск I заснував службу капеланів
крім армії і на флоті, а в 1555 р. ордонансом Генріха II капелани
закріплюються за кожним полком і загоном. Людовик XIV наказав
будувати церкви у кожній фортеці. Указом Папи Римського 21
квітня 1986 р. введено найменування «єпархія збройних сил
Франції» і «єпископи у збройних силах» (створена комісія з
виховання, благодійна організація для ветеранів, для догляду за
пораненими й інвалідами «Притулок Богоматері»)
 У війську Київської Русі були священники, також і в
військових походах. Про це свідчить Повість временних літ,
Руський літопис (Іпатіївський літопис), Радзивіллівський літопис
(Кенігсберзький літопис) та інші історичні документи. З літопису
(Крип'якевич І., «Історія українського війська»): «…зустрічаємо у
війську духовенство, а під час походу на половців 1111 р., коли
князь Володимир Мономах приставив попів своїх, щоб їхали
наперед війська і співали тропарі та кондаки Чесного Хреста і
Канон Святої Богородиці»

Безумовно також священники були і на Січі, а козацькі ради

проходили коло церкви і в присутності священника. Про це
свідчать Літопис Самійла Величка, літопис Рігельмана, Літопис
Самовидця та інші історичні документи. А у Донських козаків
збереглася традиція обов'язкової присутності священника на вищій
козацькій раді (козачому крузі) для дотримання атмосфери
розсудливості під час наради на справедливе рішення, ведення
молитви спочатку та благословення наради. Агіологія та агіографія
містить багато фактів благословення війська перед битвою і їх
перемогу, молитви і духовні подвиги за успіхи в обороні вітчизни,
освячення прапорів, прийняття хрещення військовими, їх сповідь і
причастя, благочестиве сімейне життя після вінчання, вимоги
козаків до підбору гарних церковних хористів і освічених
священиків з Межигірського монастиря, прийняття військовими
чернецтва та священства і т. д. У Речі Посполитій (Польщі,
Білорусі, Україні та Литві) Варшавським сеймом 1690 року було
впроваджено військове священство з утриманням з королівської
казни 36 капеланських ставок»

У Речі Посполитій (Польщі, Білорусі, Україні та Литві)

Варшавським сеймом 1690 року було впроваджено військове
священство з утриманням з королівської казни 36 капеланських
ставок[8]. Відомий військовий капелян, котрий служив у війську
Станіслава Конєцпольського, домініканський монах Окольський С.,
залишив важливі свідчення для історії як «щоденник кампанії 1637
—1638 років».

14 березня 1848 р. після указу австрійського цісаря Фердинанда

про формування Національної гвардії Австро-Угорщини у західних
землях України військовими формуваннями опікувалися місцеві
священники (у Стрию о. М. Білинський, у Львові о. І. Яворівський
та інші). Першим відомим українським капеланом був професор
Львівського університету доктор наук священник УГКЦ отец Яків
Гаровський (1794–1860 р.ж.) у Батальйоні руських гірських
стрільців. Після 1869 р. у Австро-Угорської імперії утворено було
17 штатних посад військових капеланів УГКЦ за назвою
«фельдкурат», котрі носили військову форму капітана без
офіцерських відмінностей, але з хрестом. Військові декани
(благочинні) мали назву «фельдсуперіор» — з військовим званням
майора. У війську підкорялися римо-католицькому воєнно-
польовому єпископу, а у релігійних справах — єпископу УГКЦ.

Під час Першої світової війни в лавах армії Австро-Угорської

імперії нараховувалось близько 100 капеланів українського
походження (так звані «фельдкурати» або «польові духівники»,
«військові священники»). Українські капелани гинули разом з
військовим підрозділом у бою, потрапляли у ворожий полон разом
із своєю паствою (військовим братством). Тому вже тоді була
розроблена чітка система резерву капеланів з тилу фронту для
заміни відсутніх.
В армії УПА були священники від греко-католиків і
православних, і два пастори від протестантів Української
євангельсько-реформованої церкви (Филимон Семенюк і Петро
Мельничук). В Польщі є священники римо-католики і православні,
протестантські пастори-євангелісти.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB
%D0%B0%D0%BD#%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F

1.3. Історія становлення військового капеланства в Збройних

Силах України.

Процес становлення інституту військових капеланів в Україні,

слід підкреслити, став результатом довготривалого процесу
практичних кроків та теоретичного переосмислення ролі капеланів
у формуванні духовно-моральних якостей і задоволенні духовно-
релігійних потреб військово-службовців Збройних Сил України.
Увесь історичний процес становлення інституту військового
капеланства в Україні можна умовно поділити на п’ять етапів,
кожен із яких характеризується специфікою виявлення ініціативи
з боку Церкви та держави щодо запровадження капеланства у
Збройних Силах України.

На першому етапі (1991–2008 рр.) ініціатива організації

капеланства виходила спершу від Церков, а відтак – і представників
армії, однак не мала чітких нормативних механізмів;

На другому етапі (2008–2014 рр.) на основі Меморандуму про

співпрацю (2008 р.) почалиформуватися нормативні акти органів
державної влади щодо налагодження співпраці із
Церквами у сфері капеланства, а будь-які ініціативи щодо
запровадження капеланства мали партнерський характер;

На третьому етапі (2014–2016 рр.) інституалізація капеланства

відбувалася під значним впливом волонтерського руху та
поступового зростання підтримки державної влади у напрямку
нормативного регулювання діяльності капеланів;

На четвертому етапі (2017–2021 рр.) військове капеланство

спершу запроваджується нормативним актами, а відтак набуває
довершеного вигляду через прийняття спеціального закону.
П’ятий етап (з 2022 р.) позначений складними умовами
повномасштабної війни РФ проти України, в якій військові
капелани гідно виконують своє служіння Богові та Україні
задля досягнення справедливого миру.

http://fps-visnyk.lnu.lviv.ua/archive/42_2022/3.pdf

Розділ 2. Роль та функції військових капеланів

2.1. Духовна підтримка військовослужбовців під час військових

операцій.

За словами капелана Леонтія Никитенка, військові часто

розповідають, що у стресових ситуаціях згадують молитви, які чули
десь у далекому дитинстві.

Він також зазначив, що коли військовий капелан навчає

військових підрозділу молитися одне за одного — це дуже гуртує
колектив, з’являється певний невидимий зв’язок.

— Скажу з власного досвіду: на передовій — молитва щиріша,

і згадуєш навіть ті речі, які, здавалося, забув. Молитва — це
відповідний внутрішній стан і працює вона як допоміжний засіб…
хтось її використовує підсвідомо, не розуміючи навіть, як це
правильно робити. І для цього і є капелан, щоб навчити молитися.
Тобто це не про завчання тексту, а про те, щоб навчити це робити
правильно, показати, що це діє, й запропонувати спробувати. У
складних станах, коли в тебе все бурлить, розривають думки та
емоції — молитва заспокоює. Тоді думки просвітлюються, і ти
розумієш, як діяти. Військові часто розповідають, що в стресових
ситуаціях згадують молитви, які чули десь у далекому дитинстві, —
зазначив отець Леонтій.

https://armyinform.com.ua/2023/10/25/sogodni-den-vijskovogo-kapelana/

2.2 Мета і завдання військового капеланства

Метою військового капеланства є забезпечення реалізації права

на свободу віросповідання, надання душпастирської опіки та
задоволення релігійних потреб військовослужбовців і працівників
Збройних Сил України, інших військових формувань,
правоохоронних органів і членів їх сімей.

Завданнями військового капеланства є:

- забезпечення реалізації права на свободу віросповідання,

душпастирська опіка та задоволення релігійних потреб
військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів і членів їхніх
сімей;

- звершення богослужінь для військовослужбовців та членів

їхніх сімей за їх згодою;

- навчання військовослужбовців за їх згодою основам

віровчення;

- участь у реабілітації військовослужбовців, які потребують

психологічної допомоги;
 - виховання у військовослужбовців сумлінності у виконанні
військового обов'язку та готовності до самопожертви заради
Вітчизни;

- розвиток у військовослужбовців стійких моральних якостей -

справедливості, мужності, поміркованості, дисциплінованості,
вірності тощо;

- виховання почуття любові до Вітчизни, поваги до

загальнолюдських цінностей, культурного та духовного надбання.

https://ips.ligazakon.net/document/JH7WK00A?an=14

2.3 Напрями військової капеланської діяльності

1 Душпастирська опіка – це напрямок капеланської діяльності,

спрямований на забезпечення релігійної, етичної, моральної,
духовної підтримки, на сприяння формуванню особистої
стійкості та належного духовного стану особового складу.

2. Релігійно-просвітницька робота – напрямок капеланської

діяльності, спрямований на ознайомлення військовослужбовців
із основами релігійного світогляду, з етичними засадами
військової служби та громадянського обов’язку захисту
держави, на виховання в особового складу духу патріотизму,
братерства та взаємоповаги.

3. Соціально-доброчинна діяльність – напрямок капеланської

діяльності, спрямований на турботу про соціальні потреби
військовослужбовців і налагодження партнерських відносин із
представниками релігійних, благодійних (волонтерських),
громадських організацій з метою надання всебічної підтримки,
 забезпечення турботливого ставлення до військовослужбовців
та членів їх сімей.

4. Консультування військового командування з релігійних

питань – напрямок капеланської діяльності з надання
командуванню фахової інформації, що стосується впливу
духовно-релігійних чинників на виконання визначених завдань,
пропозицій і консультацій щодо організації заходів
задоволення духовно-релігійних потреб особового складу та
інформування командування щодо релігійної обстановки в
підрозділі та релігійної ситуації у пункті постійної дислокації і
в районі виконання завдань за призначенням.

https://uk.wikipedia.org/wiki

2.4 Кількість військових капеланів 2023р.

Збройних Силах України вже призначили 78 штатних

військових капеланів. Про це під час круглого столу в Military
Media Center заявив начальник Служби військового капеланства
ЗСУ Апарату Головнокомандувача ЗСУ полковник Олексій
Терещук.

При цьому він розповів, що:

-Всього у ЗСУ є 738 посад військових капеланів;
-На сьогодні мандати для здійснення цієї діяльності видані 244
священнослужителям;
Тобто потреба складає 494 священики та пастори.
 Також Терещук зауважив, що “наявність мандату ще не
говорить, що священник або пастор відразу стає військовим
капеланом”.
https://www.yurfact.com.ua/fakty/viiskovi-kapelany-u-zsu-skilky-
pryznacheno-i-skilky-potribno

Розділ 3. Виклики та перспективи розвитку

військового капеланства в Україні

3.1. Актуальні проблеми та виклики які стоять перед

військовими капеланами

1. Серед православних церков, котрі діють в Україні,

винятковим
джерелом загрози національним інтересам та національній безпеці
держави
виступає УПЦ (МП). Оскільки саме середовище УПЦ (МП)
вирізняється
здатністю культивувати сепаратистські настрої та продукувати
конфліктогенну атмосферу в українському суспільстві.

2. Найчисельніша православна інституція України – УПЦ (МП)

–є структурною частиною Російської православної церкви та
потужним
інструментом для забезпечення реалізації політики й ідеології
«руского
міра» на теренах України.

3.Одним із основних підходів до побудови сучасної

національної Армії в Україні є концепт раціонального партнерства
як у внутрішній, так і в зовнішній оборонній політиці Української
Держави. Гуманітарний аспект національної безпеки нашої
держави вимагає для ефективної підготовки особового складу ЗС,
практичного використання служби військових капеланів,
дієздатність та ефективність якого доведено шляхом
суспільнополітичної практики.

4. В умовах війни з Росією військові капелани вже зайняли

специфічне місце у військових формуваннях України, опікуючись
військовослужбовцям на фронті та допомагаючи мінімізувати
бойові психічні травми в учасників АТО.

5. Оскільки чинним законодавством на цей час не встановлено

правових механізмів виконання обов’язків держави стосовно
задоволення потреб військовослужбовців, пов’язаних із їх
релігійними віруваннями, Україна зобов’язана провести зміни
законодавства, котрі регулюють сферу військово-капеланської
служби.

6. Встановлення партнерських взаємин між релігійними

організаціями і Збройними Силами та іншими військовими
формуваннями України має відбуватися з урахуванням
особливостей військової служби при суворому дотриманні безпеки
та правопорядку.

7. Виходячи з вимоги ст. 5 Закону України «Про свободу

совісті та релігійні організації», де визначено, що встановлення
будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання або
релігійної організації відносно іншої не допускається, релігійні
основи мають бути виключені з регламентації службово-бойової і
навчальної діяльності з`єднань та частин. Релігійні переконання
військовослужбовців також не повинні на визначення розпорядку
дня в підрозділі, порядок і черговість
несення військової служби.
https://niss.gov.ua/sites/default/files/2016-08/kapelanu-d05c2.pdf

Висновки

 Важливість релігійного супроводу в армії:

Робота військових капеланів засвідчує важливість релігійного
супроводу для військовослужбовців. Вони відіграють важливу роль
у підтримці духовного стану воїнів під час воєнних конфліктів.

 Психологічна підтримка воїнів:

Війнові капелани виконують не лише релігійні обов'язки, але й
надають психологічну підтримку воїнам, які можуть переживати
стрес і травматичні ситуації під час бойових дій.

 Збереження морально-етичних цінностей:

Робота капеланів сприяє збереженню морально-етичних цінностей
серед військовослужбовців у ситуаціях воєнного конфлікту,
допомагаючи зберігати людську гідність та гуманітарні принципи.

 Важливість партнерства з армією:

Релігійні лідери та організації можуть відігравати важливу роль у
співпраці з армією для забезпечення духовної і моральної
підтримки військовослужбовцям, що підкреслює важливість
партнерства між цивільним і військовим секторами.

 Виклики і можливості:
Завдання війнових капеланів включає в себе численні виклики, такі
як забезпечення релігійної свободи та взаємодії з різними
віросповіданнями. Проте це також надає можливість сприяти
розумінню та толерантності серед військового контингенту.