Промисловість України у 1945-1990-х роках

● Вступ
● Промисловість України після Другої світової війни (1945-1950
рр.)
● Розвиток промисловості в Україні в 1950-1960-х роках
● Промисловість України в 1970-1980-х роках
● Промисловість України наприкінці радянської епохи (1980-1990
рр.)
● Висновки.

Промисловість є однією з великих галузей господарства, яка тісно

пов’язана з науково-технічним прогресом і має вирішальний вплив на
рівень розвитку суспільства. Це галузь матеріального виробництва, що є
сукупністю підприємств (фабрик, заводів, електростанцій, шахт, рудників
тощо), на яких виробляють знаряддя праці та іншу продукцію для самої
промисловості і для інших галузей господарства, а також видобувають
сировину і паливо, виробляють енергію, заготовляють ліс, обробляють і
переробляють продукцію, одержану в промисловості або в сільському
господарстві.
Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі
виділяють видобувні і обробні галузі
Повоєнна Україна дуже відрізнялася від своїх попередників у багатьох
важливих аспектах. Кордони значно розширилися, політична та
економічна вага в СРСР зросла, населення докорінно змінилося і, що
найважливіше, вперше за багато століть всі українці жили в межах однієї
держави.
Як українське суспільство, так і радянська влада намагалися
пристосуватися до цих змін, і заходи, що вживалися з цією метою, є
основною темою повоєнної історії України. Війна та окупація завдали
величезної шкоди економіці республіки. На додаток до тисяч
промислових підприємств, які були розграбовані і змушені закритися,
сільське господарство було повністю зруйноване. Українські міста і села
зазнали руйнувань і занепаду.
У містах люди були змушені жити в халупах, підвалах і зруйнованих
будинках. Багато лікарень, шкіл, культурних центрів та університетів
залишилися в руїнах. Люди не мали необхідної їжі, одягу, взуття та
білизни. За таких умов здавалося, що відновлення економіки займе
десятиліття, і за цей час СРСР втратить свій статус великої держави.
Однак люди були сповнені рішучості відновити країну якнайшвидше.
Промисловість України після Другої світової війни (1945-1950 рр.)

Першим етапом промислового розвитку України після Другої світової

війни була мобілізація ресурсів та відбудова в умовах централізованого
планування. Друга світова війна завдала величезної шкоди
промисловості України, яка була однією з основних воюючих сторін. За
оцінками, загальні втрати української промисловості склали 285
мільярдів карбованців, а промислове виробництво у 1945 році становило
лише 20% від рівня 1940 року. Однак, завдяки величезним зусиллям
народу і держави, українська промисловість швидко відновилася і
перевищила довоєнний рівень: у 1950 році промислове виробництво
України досягло 131% від рівня 1940 року. Особливо швидкими темпами
розвивалися важка промисловість, чорна і кольорова металургія, хімічна і
нафтохімічна промисловість та енергетика. Україна стала одним з
основних виробників танків, літаків, ракет, тракторів, комбайнів, турбін,
електродвигунів, холодильників та багатьох інших видів продукції.
Промислове відродження України стало можливим завдяки досконалій
організації праці, широкому використанню нових технологій і наукових
досягнень, а також активному сприянню радянського уряду, який надавав
Україні значну фінансову та матеріальну допомогу.
Розвиток промисловості в Україні в 1950-1960-х роках

Другий етап промислового розвитку України в радянський період був

пов'язаний з подальшим зростанням і модернізацією України в умовах
соціалістичної економіки. Промислова політика радянського уряду була
спрямована на забезпечення високих темпів економічного розвитку,
підвищення рівня життя населення та зміцнення обороноздатності
країни.
У сталінський період СРСР побудував соціалістичне суспільство і почав
перехід до комунізму. Ідею наздогнати і перегнати розвинені країни
підтримав Микита Хрущов, який проголосив в СРСР курс на досягнення
найвищого добробуту в світі. Це було авантюрне рішення, оскільки
радянська економіка відставала від США та інших економічно розвинених
країн за якісними показниками. Функціонування командно-
адміністративної системи, партійне керівництво та відсутність демократії
призвели до масового розвитку економіки країни за довоєнним зразком.
Значні втрати в українській економіці під час Другої світової війни
призвели до того, що вона опинилася на нижчих стартових позиціях, ніж
в інших країнах: у 1945 році промислове виробництво в Україні становило
лише 26% від довоєнного, сільськогосподарське - 49% від довоєнного, а
торгівля впала до 31% від довоєнного рівня.
Відбудова економіки тривала до 1950 року, коли промисловість
розвивалася швидкими темпами. Було відбудовано Дніпрогес, заводи
"Запоріжсталь", "Азовсталь", машинобудівні заводи Києва, Харкова,
введено в дію газопровід Дашава-Київ. На кінець 1950 р. більше, ніж до
війни, видобували залізної руди, виробляли прокату чорних металів,
продукції машинобудування, електроенергії, цементу тощо.
Щорічні темпи зростання становили 34,6% (22-23% в СРСР). Пріоритет
надавався базовим галузям, таким як паливна, металургійна,
електроенергетика та машинобудування; понад 2 000 підприємств було
відбудовано або побудовано; економіка також отримувала підтримку з
боку Радянського Союзу.
Промисловість України в 1970-1980-х роках
Протягом 1970-х — першої половини 1980-х років рівень спрацьованості
основних виробничих фондів української промисловості був значно
вищим, ніж загалом у СРСР. Незважаючи на це, за темпами зростання
основних виробничих фондів Україна займала в СРСР . останнє 15 місце.
Використання застарілих технологій, фізичне й моральне старіння
основних виробничих фондів, зорієнтованість екстенсивної економіки на
кількісні (так звані валові), а не на якісні показники, призвели до того, що
якість промислових виробів постійно знижувалася.
Промисловість України наприкінці радянської епохи (1980-1990 рр.)
Третій етап промислового розвитку України наприкінці 1980-х - на початку
1990-х років - це криза та занепад, пов'язані з політичними та
економічними перетвореннями. Промислова політика радянського уряду
також мала негативні наслідки для української промисловості, які
проявилися в цей період. До них можна віднести наступні:
- Нераціональна структура промисловості, спрямована на виробництво
продукції важкої індустрії та військової продукції, яка не відповідала
потребам внутрішнього та світового ринку.
- Низька продуктивність і конкурентоспроможність промислових
підприємств, що стикалися із застарілою технологічною інфраструктурою,
браком коштів, неефективним управлінням і корупцією.
- Висока залежність від імпорту сировини та енергоносіїв з інших частин
СРСР, ризик перебоїв у постачанні та погіршення торговельного
дефіциту.
- Екологічна шкода, завдана аварією на Чорнобильській атомній
електростанції в 1986 році, що призвела до радіоактивного забруднення
значних територій України та сусідніх країн, масового переміщення
населення та втрати матеріальних і культурних цінностей.
- Політична нестабільність і соціальна напруженість після розпаду
Радянського Союзу, проголошення незалежності України в 1991 році і, як
наслідок, економічний колапс, гіперінфляція, зростання бідності та
безробіття.
Всі ці фактори створили серйозну кризу в промисловому секторі України,
яка проявилася в значному спаді промислового виробництва, зниженні
якості продукції, збитковості підприємств, звільненні працівників і
руйнуванні матеріально-технічної бази. Згідно зі статистичними даними, з
1990 по 1995 рік промислове виробництво в Україні скоротилося на 60%,
а частка промисловості у ВВП України впала з 46 до 28%. Промислова
криза в Україні негативно вплинула не лише на економічну та соціальну
ситуацію, але й на міжнародний імідж країни.
Висновки
З 1945 по 1990-ті роки українська промисловість пройшла складний і
суперечливий шлях розвитку, який визначався місцевою та глобальною
політичною та економічною ситуацією. Промислова політика радянського
уряду мала як позитивні, так і негативні наслідки для української
промисловості, які проявлялися в різний час. З одного боку, промислова
політика сприяла швидкому відновленню та розвитку української
промисловості після Другої світової війни, розвитку її технологічного та
наукового потенціалу, підвищенню життєвого рівня населення. З іншого
боку, промислова політика призвела до нераціональної структури
промисловості, низької продуктивності та конкурентоспроможності
промислових підприємств, високої залежності від імпорту сировини та
енергоносіїв, екологічної шкоди, спричиненої аварією на Чорнобильській
АЕС, політичної нестабільності та соціальної напруженості після розпаду
СРСР та проголошення незалежності України. Всі ці фактори створили
серйозну кризу в українській промисловості, яка вимагала нових підходів і
реформ для її подолання та модернізації.
Список джерел
1. Борисенко, В.А. Промисловість України: історія і сучасність. Київ:
Либідь, 2004.
2. Статистичний щорічник України за 1995 рік. Київ: Державне
статистичне управління України, 1996.
3. https://osvita.ua/vnz/reports/history/35848/
4. https://geomap.com.ua/uk-g9/912.html
5. https://osvita.ua/vnz/reports/econom_history/24606/
6. https://subject.com.ua/textbook/history/11klas/82.html
7. https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/32793/
8. https://osvita.ua/vnz/reports/history/4013/
9. https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/32793/
10. https://shron1.chtyvo.org.ua/Danylenko_Viktor/
Ukraina_v_1985_1991_rr_ostannia_hlava_radianskoi_istorii.pdf?