атом і атомне ядро (частина 2)

теоретична частина
Природна радіоактивність (три види):
1. α-розпад. У деяких важких ядрах два протони і два нейтрони вступають у замкнуту взаємо-
дію і виштовхуються з ядра. Первинне ядро випромінює α-частку (ядро 24 He ) і перетворю-
ється в нове ядро елемента, який розташований на дві клітинки ближче до початку таблиці
Менделєєва:
94 Pu → 2 He + 92 U .
239 4 235

2. β -розпад. У деяких ядрах нейтрон довільно (спонтанно) перетворюється в протон

–

з випромінюванням електрона і антинейтрино. Утворюється нове ядро елемента, який роз-

ташований у таблиці Менделєєва слідом за елементом до випромінювання, тобто змістить-
ся на одну клітинку до кінця таблиці Менделєєва. Потік електронів, що виникає, називають
β-випромінюванням:
92 U → 93 Np + e + ν .
−
239 239

3. γ-випромінювання. Ядра, що опинилися в збудженому стані, переходячи в стаціонарний стан,
випромінюють квант електромагнітного випромінювання високої частоти (γ-квант):
239
92 U* → 239
92 U.
↓ γ − квант

Деякі штучно одержані радіоактивні речовини зазнають β+-розпаду.

В ядрах цих атомів один з протонів перетворюється в нейтрон з випромінюванням позитрона і ней-
трино. Новий елемент зміщується на одну клітинку до початку таблиці Менделєєва:
+
13
7 N →13
6 C + e + ν,

30
15 P →14
30
Si + e + + ν .
Ізотоп 30
15 P отримують бомбардуванням Al α-частинками:
27
13 Al +24 He → 15
30
P +10 n .
Ядерними реакціями називаються перетворення ядер при взаємодії з елементарними час-
тинками або одне з одним.
Ядерна реакція протікає так: ядро захоплює бомбардуючу частинку, поглинає її енергію, переходить
у нестійкий стан та розпадається. Реакція, що протікає з поглинанням енергії,— ендотермічна, з виді-
ленням енергії — екзотермічна.
I. Термоядерний синтез легких ядер (відбувається при температурах в десятки мільйонів граду-
сів). Енергія, що виділяється при цьому (екзотермічна ядерна реакція),— це кінетична енергія утворе-
них ядер і частинок і супроводжується γ-випромінювання:
2
1 D +13 T → 24 He +10 n ,
виділяється 17,6 МеВ;
7
3 Li +11 H → 2 ⋅ 24 He ,
виділяється 14,6 МеВ.
Енергія, що виділяється, дорівнює добутку величини дефекту маси ядерної реакції на квадрат швид-
кості світла:
∆E = mя. р c2 .
атом і атомне ядро (частина 2)

Дефект маси ядерної реакції — це різниця між сумою мас спокою ядер і частинок до і після ядер-
ної реакції. При ендотермічній ядерній реакції дефект мас від’ємний ∆m < 0 (поглинання енергії), при
екзотермічній — ∆m > 0.
II. Ділення важких ядер.
Ядерні реакції особливо легко зумовлюються повільними нейтронами, які через відсутність заряду
вільно проникають в атомні ядра та спричиняють їх перетворення.
Наприклад, ядро Урану-235 при захопленні нейтрона розщеплюється на два осколки X1 і X2; утво-
рюються 1—3 нейтрони:
235
92 U +10 n → X1 + X2 + (1 − 3 ) ⋅10 n ,
виділяється приблизно 200 МеВ енергії.
Тут X1 і X2 — радіоактивні ізотопи.
Осколки — це різні ядра радіоактивних ізотопів. При розпаді (діленні) певного елемента можливе
утворення будь-якої пари різних осколків з різним числом нейтронів:
Zr і Te, Xe і Sr, Sb і Nb.
235
92 U захоплює тільки повільні (теплові) нейтрони.
Ланцюгові ядерні реакції.
За певних умов кожний звільнений в результаті розщеплення важкого ядра нейтрон може бути за-
хоплений ядром 23592 U і звільнити ще 2—3 нейтрони. Якщо процес повторюється, може виникнути са-
мопідтримуюча ядерна реакція.
Коефіцієнт розмноження нейтронів — це відношення числа нейтронів, звільнених при поділі
ядра, до числа нейтронів, які спричиняють поділ у даній масі ядерного пального.
Для протікання ланцюгової реакції необхідно, щоб коефіцієнт розмноження нейтронів у даній масі
урану був k 1.
Ланцюгова реакція в 23592 U та 94 Pu здійснюється в атомних бомбах, де критична маса радіоактивної ре-
239

човини обумовлює k 1,01, тобто ядерний вибух.

У реакторах на атомних електростанціях здійснюється керована ядерна реакція (k = 1). Сповіль-
нювачем нейтронів в урано-графітовому реакторі є графіт (або важка вода).
Енергія виділяється при розщепленні 235 92 U .

У паливі ядерних реакторів кількість 92 U менша, ніж кількість 238

235
92 U , який, захоплюючи повільний
нейтрон, перетворюється в Плутоній 94 Pu :
239

−
235
92 92 U → e + ν + 93 Np
U +10 n → 239 *
 239 *

↑ ↑ ↓ γ1
T = 4,5 млрд років T = 23 хв
239
93 Np* → e − + ν +239
94 Pu
↑ ↓ γ2 ↑
T = 2 діб T = 24 000 років
Керують реакцією введені в реактор стрижні з бору або кадмію, які поглинають теплові нейтрони.
92 U отримують 1,5 кг плутонію.
У реакторі-розмножувачі на швидких нейтронах з 1 кг 235
Закон радіоактивного розпаду (рис. 24.1):
де N — число радіоактивних атомів в даний момент часу;
N0— число радіоактивних атомів в початковий момент часу:
атом і атомне ядро (частина 2)

T — період напіврозпаду — час, упродовж якого розпадається половина радіоактивних атомів.

t
−
N = N0 2 T
,

Рис. 24.1

Фізика елементарних частинок

Частинки, яким на сьогоднішній день наука не може приписати певної внутрішньої будови, назива-
ють елементарними.
Відкрито 38 елементарних частинок і більше 300 резонанс­частинок (короткоживучі частинки із
середнім часом життя 10–22—10–23 с).
Класифікація елементарних частинок:
1. Фотони (m0 = 0): γ.
2. Лептони (легкі): e–, e+, ν, ν , µ+, µ–, νµ, ν m .
3. Мезони (середні): π+, π–, π0, k+, k–, k0 ( k10 , k20 ) .
4. Баріони (важкі): нуклони p, n і гіперони.
Кожна частинка має свою античастинку, тобто частинку тієї ж маси спокою, але з деякими проти-
лежними квантовими властивостями ( e − і e + , ν і ν , p і p − тощо).
Фотон та π0-мезон античастинок не мають.
Стабільні частинки (їх дев’ять) — живуть у вільному стані як завгодно довго: γ, e–, e+, p, p–, ν, ν ,
νµ, ν m . Інші нестабільні.
Наприклад, 01n стабільний у ядрі, а у вільному стані його середній час життя 15 хв, після чого ней-
трон перетворюється в стабільні частинки:
1
0 n →11 p + e − + ν .
При будь-якому перетворенні елементарних частинок виконуються закони збереження маси, енер-
гії, електричного заряду, імпульсу, моменту імпульсу.
Анігіляція частинок:
e − + e + → 2γ (можливе 3γ);
кожний фотон забирає енергію
hν = m0 ⋅ c2 = 0,511 МеВ.
Фотонародження (утворення пар): γ-квант з енергією 1,022 МеВ утворює пару:
γ → e − + e + ( 2m0 c2 = 1,022 МеВ).