Урок 5




Фантастика як жанр літератури. Наукова фантастика.

Творчість Рея Дугласа Бредбері

Я ЦЕ ЗНАЮ
1. Виконай завдання.
—— Установи відповідність.
1 Джон Кітс
2 Роберт Бернс
3 Мацуо Басьо
4 Генрі Лонгфелло
5 Йоганн Гете
1 2
А «Пісня про Гаявату»
Б «Про коника та цвіркуна»
В «Нічна пісня подорожнього»
Г «Моє серце в верховині...»
Д «На старім ставку…»
3 4 5

—— Поясни, як розумієш поняття сучасна література. Наведи приклади сучасних творів.

2.Виконай вправу «Швидкісний тренажер».
3.Виконай вправу «Ключові слова» та завдання.
Рей Бредбері
(1920–2012)
Рей Дуглас Бредбері — загальновизнаний американ-
ський фантаст, який є автором більше ніж чотирьох-
сот творів (оповідань, романів, віршів, п’єс для театру
та кіно), у яких вимишлено художній образ майбутньо-
го. Письменник цікавився, якими люди ввійдуть у третє
тисячоліття, чи збережуть доброту, красу та милосердя.
Ці проблеми, якими переймався митець, стосуються долі Рей Бредбері
кожного зокрема та Всесвіту загалом.
Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в м. Вокігані (штат
Іллінойс, США). З дитинства любив читати книжки. Уже в 12-річному
віці почав писати власні твори. Юний Рей створив кілька версій продов­
ження творів Едгара Берроуза, Жуля Верна й Герберта Веллса — ві-
домих представників наукової та соціальної фантастики. Перша збірка
оповідань Рея Бредбері «Темний карнавал» вийшла друком 1947 року.
Світове визнання письменник здобув 1950 року після виходу у світ
повісті «Марсіанські хроніки», у якій ідеться про освоєння космосу. У на-
ступних творах («Усе літо за один день», «Калейдоскоп», «Канікули»,
21
«Кульбабове вино», «451° за Фаренгейтом 1» та ін.) митець порушує важливі
проблеми розвитку людської цивілізації, збереження природи та культури.
Літератора надзвичайно тривожило знецінення духовності й занепад
моралі в процесі стрімкого розвитку техніки. Він уважав, що той, хто
тримає в руках найсучасніші прилади, але втратив людяність, є небез-
печним для світу. Проте письменник вірив у перемогу розуму, добра та
краси.
Талант фантаста визнаний у світі. Рей Бредбері здобув найвищу на-
городу США в галузі художньої літератури — Пулітцерівську премію.
Також нагороджений орденом Мистецтва і літератури, відзначений у Гол-
лівуді за досягнення в галузі кіно. В Америці започаткована Премія імені
Рея Бредбері за створення фантастичних сценаріїв.
Упродовж останніх років Бредбері був прикутий до інвалідного візка,
але не полишав творчості. Митець пішов із життя 5 червня 2012 року
в м. Лос-Анджелесі. А його книжки назавжди залиши-
лися в історії цивілізації зразками добра й людяності.
На Голлівудській алеї слави є зірка Рея Бредбері.
Ім’ям Рея Бредбері названо астероїд. Космічна лабо-
раторія NASA назвала місце посадки на Червону пла-
нету марсохода MSL Curiosity
ім’ям цього відомого фантаста, який першим при-
пустив існування життя на Марсі. Міжнародний
астрономічний союз 15 жовтня 2015 року затвер-
див назву кратера на Марсі — «Бредбері».
За матеріалами Н. Михальської 2
—— Пригадай, ім’ям якого відомого тобі письменника-фантаста названо кратер
на Місяці.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ
4. Прочитайте уривок роману Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом» у перекладі
Євгена Крижевича. Дайте відповіді на запитання.
— Уявіть собі людину дев’ятнадцятого століття — коні, собаки,
карети, повільний темп життя. Потім двадцяте століття — темп при-
скорюється. Обсяг книжок зменшується. Стисле видання. Переказ.
Екстракт 3. Усе стискається, згущається — залишається тільки момен-
тальний знімок. [...]
1
Фаренгейт — температурна шкала, на якій точка танення льоду позначена 32-м градусом,
а точка кипіння води — 212-м градусом (уживається в Англії та США). Цю шкалу запропо-
нував 1724 року німецький фізик Данієль Габрієль Фаренгейт. 451° за Фаренгейтом (230°
за Цельсієм) — температура горіння паперу.
2
Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник у 2 т. Т. 1 / за ред. Н. Михальської,
Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — С. 173–175.
3
Екстракт — згущена витяжка із чогось.

22
 Твори класиків скорочуються до п’ятнадцятихвилинної радіопередачі.
Далі ще більше: один стовпчик тексту, який можна прочитати за дві
хвилини. І нарешті — десять–п’ятнадцять рядків для енциклопедичного
словника. Я, звісно, трохи перебільшую — словники існували для дові-
док. Але чимало людей ознайомилися з «Гамлетом» (ви, Монтегу, зви-
чайно, добре знаєте цю назву, а ви, пані Монтег, мабуть, тільки чули
її) — так-от, чимало людей ознайомилися з «Гамлетом», прочитавши
одну сторінку переказу в збірнику, який твердив: «Нарешті ви зможете
прочитати всіх класиків! Не відставайте від своїх сусідів!». Розумієте?
З дитячої кімнати — у коледж, а потім назад до дитячої кімнати. Ось
вам інтелектуальний стандарт, що панував упродовж минулих п’яти чи
більше століть. [...]
А тепер, Монтегу, швидше крутіть плівку! Швидше! Клік! Пік! Фрік!
Дивись, пильнуй, туди, сюди, швидше, скоріше, угору, вниз, усереди­
ну, назовні! Хто, що, як, чому, куди, коли? Ех! Ух! Бах! Трах! Бац! Бім,
бом, бум! Переказ переказу! Витяг із переказу переказу! Політика?
Один стовпчик, два рядки, заголовок! І за хвилину все випаровується
з пам’яті. Крутіть людський розум у шаленому смерчі — швидше, швид-
ше! — руками видавців, підприємців, дикторів, так, аби відцентрова сила
викинула геть усі непотрібні, зайві, шкідливі думки! [...]
Термін навчання в школах скорочується, дисципліна знижується, фі-
лософія, історія, мови скасовуються, англійській мові та правопису приді-
ляється дедалі менше уваги, зрештою, про них майже зовсім забувають.
Життя коротке, отож треба передусім працювати, а після роботи — роз-
важатися досхочу. І навіщо навчатися чогось іншого, крім уміння натиска-
ти на кнопки, умикати перемикачі, загвинчувати гайки й припасовувати
болти? [...]
Застібка «блискавка» замінила ґудзик, і вже немає зайвої хвилини,
щоб поміркувати про щось, одягаючись на світанні цієї філософської
і тому сумної години.

• Яке майбутнє суспільства змальовує автор? Чого не буде в цьому

прийдешньому?
• Про що йдеться в реченні: «Крутіть людський розум
у шаленому смерчі — швидше, швидше! — руками
видавців, підприємців, дикторів, так, аби відцентрова сила
викинула геть усі непотрібні, зайві, шкідливі думки!»?
• Який підтекст має останній абзац уривка? Що означає
фраза «цієї філософської і тому сумної години»?
• Що у фантастичному описі майбутнього вже стало реальним для
сьогодення (роман «451° за Фаренгейтом» уперше надруковано
1953 року)?

23
 ЛІТЕРАТУРНА ЛАБОРАТОРІЯ
5. Проаналізуй фрагмент роману Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом».
—— Визнач, які проблеми порушує фантаст у творі. 





—— Сформулюй головну думку наведеного уривка.  
 
 

6. Прочитай вислів Рея Бредбері.

Ідея, яку я хочу до вас донести, — це ідея дару

любові. ... Багато років тому, закінчивши школу,
я не вмів писати оповідання. Я тоді не вмів
писати поеми, не вмів писати есе, не вмів писати
п’єси й не вмів писати повісті. Мені було 17 років.
Я взагалі нічого не вмів. Але бібліотеки дали
мені силу. Я любив бібліотеки. Я любив книги
Едгара По, Веллса, Стівенсона, Кіплінга, Дікенса,
і з роками моя любов до книжок та бібліотек
нікуди не поділася. Зрештою я сам навчився
писати розповіді, сценарії, есе, п’єси, поеми, повісті.
Отож я цілком — творіння бібліотек.

—— Поясни, що нового до загального сприйняття особистості письменника додало

це зізнання.

ЕРУДИТ
7.Переглянь відеоматеріал про письменників-фантастів. Розкажи, що вдалося
запам’ятати.

24
8. Склади сенкан зі словом майбутнє. За потреби скористайся пам’яткою на с. 39.

МІКРОФОН
9. Доповни речення.
• Тепер я знаю, що... • Мене зацікавило...
• На уроці мені сподобалося... • Віднині я вмію...

Домашнє завдання
1. Прочитай початок оповідання Рея Бредбері «Усмішка» за перекладом Ярослава
Веприняка.
На головному майдані черга постала ще о п’ятій годині, коли за
вибіленими інеєм полями співали далекі півні та ніде не було вогнів.
Тоді довкола, серед розбитих будівель, пасмами висів туман, але тепер,
о сьомій ранку, розвиднилось, і він почав танути. Уздовж дороги по
двоє, по троє підшиковувалися до черги ще люди, яких привабило до
міста свято та базарний день.
Хлопчисько стояв одразу за двома чоловіками, які гучно розмовляли
між собою, але в чистім холоднім повітрі звук голосів здававсь удвічі
гомінкішим. Хлопець притупцьовував на місці та дмухав на свої черво-
ні, у саднах, руки, позираючи то на брудну, з грубої мішковини одежу
сусідів, то на довгий ряд чоловіків і жінок попереду.
— Чуєш, малий, а ти що тут робиш так рано? — мовив чоловік за
його спиною.
— Це моє місце, я тут чергу зайняв, — відповів хлопчик.
— Біг би ти звідси та поступився своїм місцем тому, хто знається
на цій справі!
— Облиш хлопця, — утрутився, різко обернувшись, один із чоловіків,
які стояли попереду.
— Я ж жартую, — задній поклав руку на голову хлопчика. Малий
похмуро скинув її. — Просто зважив: дивно це — дитина... так рано,
а вона не спить.
— Цей хлопчина знається на мистецтві, зрозуміло? — сказав захис-
ник, його прізвище було Грігсбі. — А як тебе звуть, хлопче?
25
 — Том.
— Наш Том, уже він плюне як слід — уцілить. Правда, Томе?
— Авжеж!
Сміх покотився людською шеренгою.
Попереду хтось продавав гарячу каву в тріснутих чашках. Глянув-
ши туди, Том побачив маленьке жарке вогнище та юшку, що буль-
котіла в іржавій каструлі. Це була не справжня кава, її заварили
з якихось ягід, зібраних на ланах за містом, і продавали по пенні 1
за чашку — зігріти шлунок, але мало хто купував: небагатьом до-
зволяла кишеня.
Том кинув погляд туди, де черга зникала за зруйнованою вибухом
кам’яною стіною.
— Кажуть, вона усміхається, — сказав хлопчик.
— Еге ж, усміхається, — відповів Грігсбі.
— Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна.
— Правильно. Саме тому і здається мені, що вона не справжня.
Та, справжня, я чув, була на дошці намальована, у давню давнину.
— Кажуть, їй чотириста років.
— Якщо не більше. Коли вже так каза-
ти, нікому не відомо, який зараз рік.
— Дві тисячі шістдесят перший!
— Правильно, так кажуть, хлопче, ка-
жуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи
п’ятитисячний. Звідки нам знати?! Стільки
часу самісінька веремія 2 була... І лишили-
ся нам лише уламки...
Вони човгали ногами, поволі просуваю-
чись уперед по холоднім камінні бруківки.
М. Лисогорський. 
— Скоро ми її побачимо? — сумовито
Ілюстрація до твору
протяг Том.
— Іще кілька хвилин, не більше. Вони обгородили її, повісили на
чотирьох латунних стовпцях оксамитову мотузку — усе як слід, щоб
люди не підходили надто близько. І затям, Томе: жодного каміння, вони
заборонили жбурляти в неї камінням.
— Добре, сер.
Сонце піднімалось дедалі вище небосхилом, несучи тепло, і чоловіки
скинули із себе вимазані рядна та брудні капелюхи.
— А навіщо ми всі тут зібралися? — спитав, поміркувавши, Том. —
Чому ми повинні плювати?
Грігсбі й не глянув на нього, він дивився на сонце, розмірковуючи,
котра година.
1
Пенні — пенс; розмінна грошова одиниця деяких країн.
2
Веремія — перен. складні обставини зі швидким розвитком подій.

26
 — Е, Томе, причин безліч, — він розгублено простягнув руку до
кишені, якої вже давно не було, за неіснуючою цигаркою. Том бачив
цей рух мільйон разів. — Тут річ у ненависті, ненависті до всього, що
пов’язане з минулим. Дай-но відповідь мені, як ми дійшли до такого ста-
ну? Міста — купи руїн, дороги від бомбардувань — наче пилка, угору-
вниз, поля ночами світяться, радіоактивні... Ось і скажи, Томе, що це,
коли не остання підлота?
— Так, сер, звичайно.
— У тому-то й річ... Людина ненавидить те, що її занапастило, що
їй життя поламало. Уже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але
така людська природа.
— А чи є хоч хто-небудь чи що-небудь, чого ми б не ненавиділи? —
мовив Том.
— Ось-ось! А все ця зграя ідіотів, що орудувала світом у минулому!
От і стоїмо тут від самісінького ранку, нутрощі судомить, стукотимо від
холоду зубами — нові троглодити 1: ні покурити, ні випити, жоднісінької
тобі втіхи, крім цих наших свят, Томе. Наших свят...
Том подумки перебрав свята, у яких брав участь останніми роками.
Згадав, як шматували та палили книжки на майдані й усі реготали, наче
п’яні. А свято науки місяць тому, коли притягли до міста останнього
автомобіля, потім кинули жереб, і щасливці могли по одному разу дов­
бонути машину кувалдою!
— Чи пам’ятаю я, Томе? Чи пам’ятаю? Та ж я розбив переднє
скло — скло, чуєш? Господи, звук який був, розкіш! Тр-р-рах!
Том і справді наче почув, як скло розсипається, виблискуючи осколками.
— А Біллу Гендерсону випало двигун роздовбати. Хех, і завзято ж
він це спрацював, просто майстерно. Бам-м! Та найкраще, — продов­
жував згадувати Грігсбі, — було того разу, коли громили завод, котрий
ще намагався виробляти літаки. Ну й потішили ж ми душу! А потім зна-
йшли друкарню та склад боєприпасів — і висадили їх у повітря разом!
Уявляєш, Томе?
Том поміркував.
— Еге ж. [...]

ЛІТЕРАТУРНА ЛАБОРАТОРІЯ
2. Виконай завдання.
—— Дай загальну характеристику тим, хто зібрався на головному майдані міста.
—— З’ясуй, учасником яких «свят» ставав натовп.
—— Визнач мотив ганебної поведінки людей. Підтвердь відповідь цитатою.
—— Виділи в тексті приклади художніх засобів і прийомів, які передають загальну атмо­
сферу подій та настроїв на майдані. Визнач вид цих засобів художньої виразності.
1
Троглодит — перен. некультурна, відстала, груба людина. 

27
 Урок 6



Рей Бредбері. Оповідання «Усмішка».

Тривога за руйнування духовних цінностей

Я ЦЕ ЗНАЮ
1. Устав пропущене.
Рей Дуглас Бредбері народився  року в м. Вокігані
( ). Світове визнання письменник здобув
1950 року після виходу у світ повісті « хроніки»,
у якій ідеться про  . У наступних
творах («Усе літо за один день», «Калейдоскоп», «Канікули», «Кульба-
бове вино», «451°  » та ін.)
автор порушує важливі проблеми  
 , збереження
               та  .
Митця надзвичайно тривожило  
й  у процесі стрімкого розвитку техніки.
2.Виконай вправу «Швидкісний тренажер».
3. Віднайди ознаки фантастики як жанру у творі Рея Бредбері «Усмішка». 


4. Дай відповіді на запитання.
• На які думки наштовхнув тебе початок оповідання?
• Навіщо натовп зібрався на майдані?
• Що було причиною зародження ненависті в душах людей?
• Яким постає Том у твоїй уяві?

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ
5. Дочитайте оповідання «Усмішка» за перекладом Ярослава Веприняка; ілюстрації
Тетяни Кусайло. Виконайте завдання.
Полудень. Запахи зруйнованого міста отруювали спекотливе повітря,
щось порпалося серед уламків будівель.
— Сер, це більше ніколи не повернеться?

28
 — Що — цивілізація 1? А кому вона потрібна? Будь-кому, не мені!
— А от я готовий її терпіти, — мовив один із черги. — Не все,
звичайно, але були й у ній свої добрі риси...
— Нащо марнословити! — гукнув Грігсбі. — Будь-що безсенсово.
— Е, — наполягав один із черги, — не поспішайте. Ось побачите:
ще з’явиться тямовита людина, яка її підлатає. Запам’ятайте мої слова.
Людина з душею.
— Не буде цього, — сказав Грігсбі.
— А я кажу — з’явиться. Людина, у якої
душа горнеться до гарного. Вона поверне
нам — ні, не стару, а, так би мовити, ор-
ганічну цивілізацію, таку, щоб ми могли жити
мирно.
— Не встигнеш отямитися, як знову війна!
— Чому ж? Може, цього разу все буде
інакше.
Кінець кінцем і вони ступили на головний
майдан. Водночас до міста в’їхав вершник,
тримаючи в руці аркуш паперу. Том, Грігсбі та
всі інші, накопичуючи слину, просувалися впе-
ред — ішли, приготувавшись, засмаковуючи,
з розширеними зіницями. Серце Тома билося
часто-часто, і земля палила його босі п’яти.
— Ну, Томе, зараз наша черга, не барися!
По кутках обгородженого майданчика стало четверо поліцаїв, четве-
ро чоловіків із жовтим шнурком на зап’ястях — ознакою їхньої влади
над іншими. Вони повинні були стежити за тим, щоб не кидали каміння.
— Це для того, — уже востаннє пояснив Грігсбі, — щоб кожному
випало плюнути разок, зрозумів, Томе? Нумо!
Том завмер перед картиною, дивлячись на неї. У хлопчиська пере-
сохло в роті.
— Томе, нумо! Спритніше!
— Але, — повільно мовив Том, — вона ж гарна!
— Гаразд, я плюну за тебе!
Плювок Грігсбі блиснув у сонячнім промінні. Жінка на картині посмі-
халася таємничо-сумовито, і Том, відповідаючи на її погляд, відчував,
як калатається його серце, а у вухах неначе лунала музика.
— Вона гарна... — повторив він.
— Іди вже, поки поліція...
— Увага!

1
Цивілізація — сукупність виявів досягнутого ступеня суспільного розвитку; рівень
соціального розвитку й матеріальної культури, досягнутий певною суспільно-економічною
формацією, а також ступінь та характер розвитку культури епох і народів.
29
 Черга принишкла. Тільки-но вони сварили Тома — став як пень! —
а тепер усі повернулися до вершника.
— Як її звати, сер? — тихо спитав Том.
— Картину? Здається, «Мона Ліза»... Точно, «Мона Ліза».
— Слухайте оголошення, — мовив вершник. — Влада постановила,
що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх
мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні...
Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борса-
ючись, поніс його до картини. Різкий звук полотна, що рветься... Поліцаї
кинулися навтікача. Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні
птахи. Том відчув, як його буквально кинули крізь розбиту раму. Сліпо
наслідуючи інших, він простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна,
смикнув та впав, а поштовхи й стусани вибили його з натовпу на зем-
лю. Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала
шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами
жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття.
Лише Том стояв притихлий обіч цієї свистопляски. Він зиркнув на
свою руку. Вона гарячково притиснула до грудей шматок полотна, хо-
ваючи його.
— Гей, Томе, чого ж ти? — гукнув Грігсбі.
Не кажучи ні слова, схлипуючи, Том побіг геть.
За місто, на поранену воронками дорогу, через
поле, через мілку річечку він біг, не обертаючись,
і стиснута в кулак рука була захована під куртку.
Уже коли заходило сонце, він дістався малень-
кого сільця та пробіг крізь нього. О дев’ятій го-
дині хлопчина був біля розбитої ферми. За нею,
у тому, що залишилося від силосної башти, під
навісом, його зустріли звуки, які казали йому, що
родина спить — спить мати, батько, брат. Тихе-
сенько, мовчки, він ковзнув до вузьких дверей та
ліг, часто дихаючи.
— Томе? — пролунав у темряві материн голос.
— Що?
— Де ти вештався? — гримнув батько. — Постривай-но, ось я тобі
вранці всиплю...
Хтось штовхнув його ногою. Його рідний брат, якому довелося сьо-
годні самому поратися на їхньому городі.
— Лягай! — стиха шикнула йому мати.
Том отримав ще стусана ногою.
Він дихав уже рівніше. Довкола панувала тиша. Рука його була щіль-
но-щільно притиснута до грудей. Пів години лежав він так, заплющивши
очі. Потім відчув щось — холодне біле світло. Високо в небі плив місяць,

30
і маленький квадратик світла проповзав тілом Тома. Тільки тепер його
рука послабила хватку. Тихо, обережно, прислухаючись до рухів сплячих,
Том підняв її, він поквапився, глибоко-глибоко зітхнув,
потім, цілковито охоплений чеканням, розтиснув пальці
та розглянув клаптик зафарбованого полотна.
Світ спав, осяяний місяцем.
А на його долоні лежала У с м і ш к а. Він дивився
на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба,
і тихо повторював про себе, знову й знову: «Усмішка,
чарівна усмішка...».
За годину він усе ще бачив її, навіть після того, як
обережно склав та заховав. Він заплющив очі, і знов
у темряві перед ним — Усмішка. Лагідна, щира, вона
була там і тоді, коли він заснув, а світ охопила німа
тиша, і місяць плив у холоднім небі спочатку вгору,
потім — униз, назустріч ранку.
—— Пригадайте, що вам відомо про картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», або
«Джоконда».
—— Поясніть, чому саме цей усміхнений жіночий образ став символом цивілізації
в оповіданні Рея Бредбері.
—— Поміркуйте, що у творі є фантастичним, а що — правдоподібним.
——Перевірте свої припущення, подивившись відеоматеріал.
6. Виконай вправу «Запам’ятовую ефективно». Відтвори визначення.

Соціальна фантастика — жанр наукової фантастики,

у якому порушені суспільні проблеми,
висловлені роздуми або припущення
щодо теперішньої та подальшої долі
суспільства, людської цивілізації, Усесвіту.

ЛІТЕРАТУРНА ЛАБОРАТОРІЯ
7. Проаналізуй текст оповідання «Усмішка».
—— Знайди й виразно зачитай уголос діалог Грігсбі та людини з натовпу. Проко-
ментуй, які два погляди на цивілізацію демонструють ці персонажі. Вислови своє
ставлення до порушеного питання.
—— Поміркуй, чому автор зробив головним героєм саме дитину.
—— З’ясуй, що стало основною причиною загибелі цивілізації в оповіданні.
—— Визнач за текстом, які проблеми подальшого розвитку людства турбують
Рея Бредбері.

31
 8. Американський письменник Стівен Кінґ відреагував на звістку про смерть Рея Бред-
бері так:

Сьогодні я чую грім велетенських кроків

того, хто від нас пішов. Але романи
й оповідання залишаються, і резонанс
від них, і дивна краса.
Стівен Кінґ

• Як наведені слова відображають велич Рея Бредбері та важливу

роль його творчості?

МІКРОФОН
9. Доповни речення.
• Тепер я знаю, що... • Мене зацікавило...
• На уроці мені сподобалося... • Віднині я вмію...

Домашнє завдання
1. Поміркуй і запиши, що можна обрати символом культури України та її боротьби
за долю цивілізації. Обґрунтуй свою думку.








2. За бажання візьми участь у соціальному проєкті. Запропонуй способи вирішення

однієї з глобальних 1 цивілізаційних проблем — нестачі енергетичних ресурсів.









1
Глобальний — загальний, усебічний; масштабний; поширений на всю земну кулю.

32