Фотографія переноситься у повітря

У всі часи людина мислила однаково. І сто п'ятдесят років тому йому так само, як і сьогодні, хотілося вразити
решту дивовижним кадром. Для цього він, перш за все, прагнув сфотографувати сюжети, побачити які може не
кожен. Зазнаючи хвилюючого трепету пошуку вдалого ракурсу, людина почала експериментувати зі
становищем камери. Одне з перших місць, звідки він поспішив зняти світ, стало небо.

Проводити аерозйомку на той час було дуже важко зі зрозумілих причин. Але хоча брати Райт підняли в
повітря керовану машину лише 1903 року, ще майже за півстоліття до цієї знаменної події, 1858 року,
французький фотограф під псевдонімом Надар зробив чудову фотографію — панораму Парижа.
Використовуючи повітряну кулю, Гаспар-Фелікс Турнашон (справжнє ім'я Надара) зумів зловити об'єктивом те,
що досі могли бачити лише найвідчайдушніші повітроплавці. В 1855 Надар запатентував аерозйомку з
повітряної кулі, залишивши тим самим за собою право на найближчі роки робити знімки з великої висоти.

Перші знімки доводилося виявляти прямо на місці, тобто у повітрі. Причина цього була в тому, що газ, який
використовувався для підняття кулі повітроплавця, згубно позначався на фотографічних пластинах, руйнуючи
їхнє колодієве покриття.

На жаль, багато перших фотографій, зроблених з висоти пташиного польоту, не дійшли до наших днів. Проте в
приватних колекціях можна зустріти досить рідкісні екземпляри, як, наприклад, цей знімок. Ця панорама
Парижа 1858 року було зроблено з висоти 520 метрів.