Autobiographic

My name is Yevhenii Yuriiovych Volokh, and I am a 19-year-

old second-year student at the dental faculty. I was born on June 16,
2004, in the city of Huliaipole, Zaporizhzhia Region. Currently
residing in Zaporizhzhia, I had to leave my hometown on March 10,
2022, due to constant shelling of my home by Russian occupiers.
Мене звати Волох Євгеній Юрійович, я 19 років, студент
другого курсу стоматологічного факультету. Я народилася 16 червня
2004 року в місті Гуляйполе Запорізької області. Наразі проживаю в
Запоріжжі, 10 березня 2022 року мені довелося покинути рідне
місто через постійні обстріли мого дому російськими окупантами.

In my earlier years, I was actively involved in sports,

particularly football and boxing. However, as I entered the 9th
grade, I made the definitive decision about a career in dentistry. The
constant desire to help people, coupled with the indispensable
nature of the profession, motivated my choice. Dentistry has always
been, and will continue to be, a crucial field for everyone's well-
being.
У молоді роки я активно займався спортом, зокрема футболом
та боксом. Але коли я пішов у 9 клас, я прийняв остаточне рішення
продовжити кар’єру стоматолога. Постійне бажання допомагати
людям у поєднанні з незамінністю професії спонукали до мого
вибору. Стоматологія завжди була і залишатиметься важливою
сферою для добробуту кожного.

The challenges I faced during the relocation from my hometown

have only strengthened my commitment to becoming a dentist. I find
immense satisfaction in the thought that, through my chosen
profession, I will contribute to improving the oral health and overall
well-being of individuals. I especially like the quick effect on a
person's smile, on their emotions.
Труднощі, з якими я зіткнувся під час переїзду з рідного міста,
лише зміцнили моє бажання стати стоматологом. Я відчуваю
величезне задоволення від думки, що завдяки своїй професії я
зроблю внесок у покращення здоров’я порожнини рота та
загального благополуччя людей.Мені особливо подобається
швидкий вплив на усмішку людини, на її емоції .
 Moreover, the ever-evolving nature of dental technology and the
continuous advancements in treatment methods inspire me to stay at the
forefront of my field. Being a dentist not only allows me to apply my
knowledge and skills but also offers the opportunity to educate
patients about oral health, emphasizing preventive care.
Крім того, постійний розвиток стоматологічних технологій і
безперервний прогрес у методах лікування надихають мене
залишатися в авангарді своєї галузі. Професія стоматолога не тільки
дозволяє мені застосовувати свої знання та навички, але й надає
можливість навчати пацієнтів здоров’ю порожнини рота,
наголошуючи на профілактиці.

In essence, the combination of helping others, the perpetual

demand for dental professionals, and the evolving challenges of the
field make dentistry not just a career choice for me but a lifelong
commitment to making a positive impact on people's lives.
По суті, поєднання допомоги іншим, постійного попиту на
професіоналів-стоматологів і нових викликів галузі робить
стоматологію не просто вибором для мене кар’єри, а зобов’язанням
на все життя справляти позитивний вплив на життя людей.

ФРАЗИ ВИКОРИСТАТЬ МОЖЛИВО

1.ATRIAL FIBRILLATION: GENETIC RISK

AND ISCHAEMIC STROKE MECHANISMS
Atrial fibrillation is a heart condition that causes an irregular and often abnormally
fast heart rate. Atrial fibrillation is the cause of cardioembolic stroke.
In atrial fibrillation, the heart rate is irregular and can sometimes be very
fast. In some cases, it can be considerably higher than one hundred beats a minute.
This can cause problems including dizziness, shortness of breath and tiredness.
Sometimes atrial fibrillation does not cause any symptoms and a person who has it
is completely unaware that their heart rate is irregular. In atrial fibrillation, the
heart's upper chambers (atria) contract randomly and sometimes so fast that the
heart muscle cannot relax properly between contractions. This reduces the heart's
efficiency and performance. Atrial fibrillation happens when abnormal electrical
impulses suddenly start firing in the atria. These impulses override the heart's
natural pacemaker, which can no longer control the rhythm of the heart.
The cause is not fully understood, but it tends to affect certain groups of
people, such as older people and people living with long-term (chronic) conditions
such as heart disease, high blood pressure or obesity.
 Treatment may involve: medicines to prevent a stroke, medicines to control
the heart rate or rhythm, cardioversion, catheter ablation.

ПЕРЕКЛАД
Фібриляція передсердь – це захворювання серця, яке викликає
нерегулярний і часто аномально швидкий пульс. Фібриляція передсердь є
причиною кардіоемболічного інсульту.
При фібриляції передсердь частота серцевих скорочень нерегулярна і
іноді може бути дуже швидкою. У деяких випадках він може значно
перевищувати сто ударів на хвилину. Це може спричинити такі проблеми, як
запаморочення, задишка та втома. Іноді фібриляція передсердь не викликає
жодних симптомів, і людина, у якої вона є, абсолютно не підозрює, що її
серцевий ритм нерегулярний. При фібриляції передсердь верхні камери серця
(передсердя) скорочуються хаотично і іноді настільки швидко, що серцевий
м’яз не може належним чином розслабитися між скороченнями. Це знижує
ефективність і продуктивність серця. Фібриляція передсердь виникає, коли
аномальні електричні імпульси раптово починають стріляти в передсердях.
Ці імпульси перекривають природний кардіостимулятор серця, який більше
не може контролювати ритм серця.
Причина не повністю вивчена, але вона, як правило, вражає певні групи
людей, наприклад людей похилого віку та людей, які живуть із тривалими
(хронічними) захворюваннями, такими як хвороби серця, високий кров’яний
тиск або ожиріння.
Лікування може включати: ліки для запобігання інсульту, ліки для
контролю частоти або ритму серця, кардіоверсію, катетерну абляцію.

2.Allergy
An allergy is a heightened sensitivity disorder of the immune system,
characterized by symptoms like red eyes, itching, runny nose, eczema hives, or
asthma attacks. Allergic reactions occur when the immune system responds to
typically harmless substances in the environment, known as allergens. These
reactions involve the overactivity of specific white blood cells, mast cells, and
basophils, triggered by an antibody called immunoglobulin E (IgE), leading to an
inflammatory response ranging from discomfort to potential danger. Severe
allergies may result in life-threatening reactions called anaphylaxis, particularly to
environmental or dietary allergens or medications.

Common allergy triggers include pollen, dust mites, mold, animal dander,
insect stings, latex, certain foods, and medications. Managing allergic diseases
effectively depends on accurate diagnosis, and two methods for assessing the
presence of allergen-specific IgE antibodies are skin testing and allergy blood tests.
 Skin testing, such as "prick testing" or "puncture testing," involves
introducing small amounts of suspected allergens to the patient's skin through tiny
punctures. Common testing areas include the inside of the forearm and the back.
An allergic reaction is indicated by visible inflammation within 30 minutes,
ranging from slight reddening to a full-blown hive. Allergists interpret the results
on a severity scale. Patch testing, on the other hand, assesses delayed reactions and
is used to determine if a specific substance causes allergic skin inflammation.
Adhesive patches treated with various allergens are applied to the back, and the
skin is examined for local reactions at least twice.

Skin tests may not be suitable for patients with life-threatening anaphylaxis,
widespread skin disease, or recent antihistamine use. In such cases, blood testing
may be necessary. Unlike skin-prick testing, a blood test can be performed
regardless of age, skin condition, medication, symptoms, disease activity, or
pregnancy. Treatment for allergies involves avoiding known allergens, immune
system-modifying steroids, and medications like antihistamines and decongestants.
While many medications are taken orally, epinephrine, used to treat anaphylactic
reactions, is injected.

ПЕРЕКЛАД
Алергія — це розлад підвищеної чутливості імунної системи, що
характеризується такими симптомами, як почервоніння очей, свербіж,
нежить, екзема або напади астми. Алергічні реакції виникають, коли імунна
система реагує на зазвичай нешкідливі речовини в навколишньому
середовищі, відомі як алергени. Ці реакції включають надмірну активність
специфічних лейкоцитів, тучних клітин і базофілів, викликану антитілом під
назвою імуноглобулін Е (IgE), що призводить до запальної реакції, яка
варіюється від дискомфорту до потенційної небезпеки. Важка алергія може
призвести до небезпечних для життя реакцій, які називаються анафілаксією,
особливо на екологічні чи дієтичні алергени чи ліки.

До поширених тригерів алергії належать пилок, пилові кліщі, цвіль,

шерсть тварин, укуси комах, латекс, певна їжа та ліки. Ефективне лікування
алергічних захворювань залежить від точного діагнозу, і два методи оцінки
наявності алерген-специфічних антитіл IgE - це шкірні проби та аналізи крові
на алергію.

Шкірне тестування, таке як «тестування уколом» або «тестування

проколом», передбачає введення невеликих кількостей передбачуваних
алергенів на шкіру пацієнта через крихітні проколи. Загальні зони тестування
включають внутрішню частину передпліччя та спину. На алергічну реакцію
вказує видиме протягом 30 хвилин запалення, яке варіюється від легкого
почервоніння до повномасштабної кропив’янки. Алергологи трактують
результати за шкалою тяжкості. Патч-тестування, з іншого боку, оцінює
відстрочені реакції та використовується для визначення того, чи викликає
певна речовина алергічне запалення шкіри. На спину накладають
лейкопластири, оброблені різними алергенами, не менше двох разів
оглядають шкіру на наявність місцевих реакцій.

Шкірні проби можуть бути непридатними для пацієнтів із

анафілаксією, яка загрожує життю, поширеним захворюванням шкіри або
нещодавнім прийомом антигістамінних препаратів. У таких випадках може
знадобитися аналіз крові. На відміну від шкірного прик-тесту, аналіз крові
можна проводити незалежно від віку, стану шкіри, ліків, симптомів,
активності захворювання чи вагітності. Лікування алергії передбачає
уникнення відомих алергенів, стероїдів, що модифікують імунну систему, і
таких ліків, як антигістамінні та протинабрякові засоби. Хоча багато ліків
приймають перорально, адреналін, який використовується для лікування
анафілактичних реакцій, вводять ін’єкційно.

3.Discovery of Penicillin / Barry Marshal

Discovery of Penicillin/Barry Marshal
In one thousand nine hundred and twenty-eight, Alexander Fleming
discovered penicillin. Penicillin is the world's first antibiotic. Fleming began to sort
through Petri dishes containing colonies of staphylococci. On one dish, he noticed
something unusual. It was covered with colonies, except for one area where a spot
of mould was growing. The mould was ring-shaped and the area around it seemed
to be free of Staphylococcus bacteria. Fleming went on to conduct numerous
experiments to determine the effect of the mould on other harmful bacteria.
Surprisingly, the mould killed a large number of them. Fleming then conducted
additional tests and found that the mould was non-toxic. Fleming spent several
weeks growing more mould and trying to identify the specific substance in the
mould that killed the bacteria. However, Fleming had neither the laboratory
resources at St Mary's nor the chemistry background to take the next steps of
isolating the active antibacterial ingredient in the mould's penicillin juice, purifying
it, identifying the microbes it was effective against and how to use it. In nineteen
hundred and forty, twelve years later, two scientists from Oxford University,
Australian Howard Florey and German refugee Ernst Cheyne, began working with
penicillin. Using new chemical techniques, they were able to produce a brown
powder that retained its antibacterial power for longer than a few days. They
experimented with the powder and found that it was safe. Thus, although Fleming
had discovered penicillin, Florey and Chane made it a usable product.

Barry Marshal: Barry James Marshall is an Australian

physician and Professor of Clinical Microbiology at the University of Western
Australia. In two thousand and five, Dr Marshall and Robin Varenne were awarded
the Nobel Prize in Medicine. Their discovery led to an understanding of the causal
relationship between the bacterium Helicobacter pylori, gastritis and peptic ulcer
disease. Although medications such as antacids relieved the symptoms, the ulcers
returned after the patient stopped taking them. Marshall and Warren showed that a
simple course of antibiotics could cure up to ninety per cent of these ulcers. In one
thousand nine hundred and eighty-one, Marshall learned of John Warren's
discovery of bacteria in stomach biopsies. Marshall and Warren soon discovered
that many patients with gastritis and stomach ulcers had a spiral-shaped bacterium
they called Helicobacter pylori. Marshall would realise that antibiotics could
replace current ulcer treatments. Research on laboratory animals was not enough,
so he decided to use a human being: himself. At the age of thirty-two, after making
sure his stomach was free of H. pylori, Marshall drank a mixture of cultured
bacteria. A few days later, he developed gastritis, a precursor to an ulcer, vomiting,
bad breath, and felt sick and exhausted. An examination of his inflamed stomach
revealed H. pylori. Antibiotics cured him. At the end of the Washington summit, a
statement was issued stating that "the key to curing duodenal and gastric ulcers is
to identify and eliminate Helicobacter pylori." In light of this evidence, ulcer
treatment protocols gradually began to change, with antibiotics becoming the
standard approach.
ПЕРЕКЛАД
Відкриття пеніциліну/Баррі Маршал
У тисяча дев'ятсот двадцять восьмому Олександр Флемінг відкрив пеніцилін.
Пеніцилін – перший у світі антибіотик. Флемінг почав сортувати чашки
Петрі, що містять колонії стафілококів. На одній страві він помітив щось
незвичайне. Воно було вкрите колоніями, за винятком однієї ділянки, де
росла пляма цвілі. Цвіль мала кільцеподібну форму, а область навколо неї,
здавалося, була вільною від бактерій Staphylococcus. Флемінг продовжував
проводити численні експерименти, щоб визначити вплив цвілі на інші
шкідливі бактерії. Дивно, але цвіль вбила велику кількість з них. Потім
Флемінг провів додаткові тести і виявив, що цвіль нетоксична. Флемінг
провів кілька тижнів, вирощуючи більше цвілі та намагаючись визначити
конкретну речовину в цвілі, яка вбиває бактерії. Однак у Флемінга не було ані
лабораторних ресурсів у Сент-Мері, ані досвіду хімії, щоб зробити наступні
кроки із виділення активного антибактеріального інгредієнта в
пеніциліновому соку цвілі, його очищення, визначення мікробів, проти яких
він ефективний, і способів його використання. У 1940 році, через дванадцять
років, двоє вчених з Оксфордського університету, австралієць Говард Флорі та
німецький біженець Ернст Чейн, почали працювати з пеніциліном.
Використовуючи нові хімічні методи, вони змогли виготовити коричневий
порошок, який зберігав свою антибактеріальну силу довше кількох днів.
Вони експериментували з порошком і виявили, що він безпечний. Таким
чином, хоча Флемінг відкрив пеніцилін, Флорі та Чейн зробили його
придатним продуктом.
Баррі Маршал: Баррі Джеймс Маршалл — австралійський
лікар і професор клінічної мікробіології в Університеті Західної Австралії. У
дві тисячі п'ятому році доктор Маршалл і Робін Варенн отримали
Нобелівську премію з медицини. Їх відкриття дозволило зрозуміти причинно-
наслідковий зв'язок між бактерією Helicobacter pylori, гастритом і виразковою
хворобою. Хоча такі ліки, як антациди, полегшували симптоми, виразки
поверталися після того, як пацієнт припинив їх приймати. Маршалл і Уоррен
показали, що простий курс антибіотиків може вилікувати до дев’яноста
відсотків цих виразок. У тисяча дев'ятсот вісімдесят першому році Маршалл
дізнався про відкриття Джоном Ворреном бактерій у біоптатах шлунка.
Невдовзі Маршалл і Уоррен виявили, що багато пацієнтів із гастритом і
виразкою шлунка мали спіралеподібну бактерію, яку вони назвали
Helicobacter pylori. Маршалл зрозумів, що антибіотики можуть замінити
поточні методи лікування виразки. Досліджень лабораторних тварин було
недостатньо, тому він вирішив використати людину: себе. У віці тридцяти
двох років, переконавшись, що в його шлунку немає H. pylori, Маршалл
випив суміш культивованих бактерій. Через кілька днів у нього розвинувся
гастрит, передвісник виразки, блювота, неприємний запах з рота, він
почувався нудотою та виснаженим. Обстеження його запаленого шлунка
виявило H. pylori. Антибіотики його вилікували. Наприкінці
Вашингтонського саміту було оприлюднено заяву про те, що «ключем до
лікування виразки дванадцятипалої кишки та шлунка є виявлення та
усунення Helicobacter pylori». У світлі цих доказів протоколи лікування
виразки поступово почали змінюватися, і антибіотики стали стандартним
підходом.

4. Types of Blood Cells

Blood, a vital fluid tissue in the body, consists of plasma and formed
elements, which include red blood cells (RBC), white blood cells (WBC), and
platelets. Plasma, constituting 55% of blood volume, primarily comprises water,
along with vitamins, minerals, nutrients, proteins, and waste products. It serves as
a transportation medium for blood cells. The formed elements encompass RBCs,
WBCs, and platelets. Red blood cells, responsible for the red color of blood, lack a
nucleus and are flexible, enabling them to navigate through narrow capillaries.
They make up 45% of blood and play a crucial role in transporting oxygen from
the lungs to cells and removing carbon dioxide.
White blood cells, constituting about 1% of blood volume, are nucleated and
mobile, acting as the body's defense against infections. There are five types of
WBCs—basophils, neutrophils, eosinophils, lymphocytes, and monocytes—each
with specific roles in the immune response. They can consume germs through
phagocytosis and produce antibodies to combat infections.
 Platelets, irregularly shaped and colorless, contribute to blood clotting.
When activated, platelets become sticky and form clots on the vessel walls to
control bleeding from injuries. They also release proteins like fibrinogen, which,
through a series of reactions, convert into fibrin, creating a network of fibrils that
traps blood cells and plasma, forming a clot. In summary, blood, with its diverse
components, serves as a crucial medium for transporting essential substances and
maintaining the body's overall health.
ПЕРЕКЛАД
ТИПИ КЛІТИН КРОВІ
Кров, життєво важлива рідка тканина в організмі, складається з плазми
та формених елементів, до яких належать еритроцити (еритроцити),
лейкоцити (лейкоцити) і тромбоцити. Плазма, що становить 55% об’єму
крові, в основному складається з води, а також вітамінів, мінералів,
поживних речовин, білків і продуктів розпаду. Він служить транспортним
середовищем для клітин крові. Формені елементи включають еритроцити,
лейкоцити та тромбоцити. Червоні кров’яні тільця, відповідальні за червоний
колір крові, не мають ядра і є гнучкими, що дозволяє їм переміщатися через
вузькі капіляри. Вони складають 45% крові і відіграють вирішальну роль у
транспортуванні кисню від легенів до клітин і видаленні вуглекислого газу.

Білі кров'яні клітини, що становлять близько 1% об'єму крові, мають

ядра і рухливі, діючи як захист організму від інфекцій. Існує п’ять типів
лейкоцитів — базофіли, нейтрофіли, еозинофіли, лімфоцити та моноцити —
кожен з яких відіграє певну роль в імунній відповіді. Вони можуть споживати
мікроби шляхом фагоцитозу та виробляти антитіла для боротьби з
інфекціями.

Тромбоцити неправильної форми і безбарвні сприяють згортанню

крові. При активації тромбоцити стають липкими та утворюють згустки на
стінках судин, щоб зупинити кровотечу внаслідок травм. Вони також
вивільняють білки, такі як фібриноген, які в результаті серії реакцій
перетворюються на фібрин, утворюючи мережу фібрил, які захоплюють
клітини крові та плазму, утворюючи згусток. Підсумовуючи, кров з її
різноманітними компонентами є важливим середовищем для
транспортування необхідних речовин і підтримки загального здоров’я
організму.

5.EPILEPSY
EPILEPSY
 Epilepsy is a chronic brain disorder characterized by recurrent seizures, and
while the cause is unknown in about half of cases, factors such as head injuries,
brain tumors, lead poisoning, developmental issues before birth, and genetic or
infectious diseases can contribute. The term "epilepsy" originates from the Greek
word "epilepsis," meaning "seizure," reflecting ancient beliefs that those affected
were possessed by a mysterious force. Seizures occur when brain nerve cells
generate electrical impulses at an increased rate, creating an electrical storm known
as a seizure.
Medications are effective in controlling seizures for most patients, enabling them
to lead full lives. Seizures, or convulsions, result from abnormal bursts of electrical
activity in the brain and often indicate underlying conditions like brain tumors,
meningitis, vascular disease, or scar tissue from head injuries. Tonic-clonic
seizures involve loss of consciousness, a fall, and muscle contractions, preceded by
an aura, such as dizziness or numbness. Absence seizures are milder, featuring
brief consciousness clouding.
Anticonvulsant drugs are used for treatment, and postictal symptoms like weakness
may follow seizures. Temporal lobe epilepsy, originating near the ears, often
presents as complex partial seizures, causing confusion and memory problems.
While our understanding of epilepsy has grown, challenges persist, and ongoing
research focuses on identifying viral, genetic, or other causes to enhance
prevention and therapy. Technologies like PET and magnetoencephalography aid
diagnosis and seizure localization. The ultimate goal is developing safe, effective
drugs through modern neurological research to improve the lives of those with
epilepsy.

ПЕРЕКЛАД
Епілепсія — це хронічний розлад головного мозку, що
характеризується повторюваними судомами, і хоча приблизно в половині
випадків причина невідома, цьому можуть сприяти такі фактори, як травми
голови, пухлини мозку, отруєння свинцем, проблеми розвитку до
народження, а також генетичні чи інфекційні захворювання. Термін
«епілепсія» походить від грецького слова «epilepsis», що означає «припадок»,
що відображає давні вірування, що хворі були одержимі таємничою силою.
Судоми виникають, коли нервові клітини мозку генерують електричні
імпульси з підвищеною швидкістю, створюючи електричну бурю, відому як
судоми.
Ліки ефективні для контролю судом у більшості пацієнтів, дозволяючи
їм вести повноцінне життя. Судоми або конвульсії є наслідком аномальних
спалахів електричної активності в мозку і часто вказують на основні
захворювання, такі як пухлини мозку, менінгіт, судинні захворювання або
рубцева тканина від травм голови. Тоніко-клонічні напади включають втрату
свідомості, падіння та скорочення м’язів, яким передує така аура, як
запаморочення або оніміння. Абсансні судоми більш легкі, характеризуються
короткочасним помутнінням свідомості.
 Для лікування використовуються протисудомні препарати, і
постиктальні симптоми, такі як слабкість, можуть слідувати за нападами.
Скронева епілепсія, що виникає біля вух, часто проявляється у вигляді
складних парціальних нападів, викликаючи сплутаність свідомості та
проблеми з пам’яттю. Хоча наше розуміння епілепсії зросло, проблеми
залишаються, і поточні дослідження зосереджені на виявленні вірусних,
генетичних чи інших причин для покращення профілактики та терапії. Такі
технології, як ПЕТ і магнітоенцефалографія, допомагають діагностувати та
локалізувати напади. Кінцевою метою є розробка безпечних ефективних ліків
за допомогою сучасних неврологічних досліджень для покращення життя
хворих на епілепсію.

6.Dental Anesthesia
UNDERSTANDING DENTAL ANESTHESIA: WHAT EVERY
PATIENT SHOULD KNOW The American Dental Association (ADA)
prioritizes providing high-quality and comfortable dental care. Advances in dental
techniques and medications have significantly reduced discomfort during
treatment. Local anesthesia, administered through injectable anesthetics, blocks
nerves to prevent pain in specific mouth areas, with techniques like using swabs or
patches to
minimize injection pain. Dentists may use local anesthetics to numb areas before
injection or soothe mouth ulcers, causing a temporary "fat lips" sensation.
Sedation methods, including nitrous oxide or sedatives, help patients relax
during dental visits and can be combined with local anesthetics. Conscious
sedation induces relaxation while maintaining responsiveness to speech or touch,
administered through various methods such as oral ingestion, inhalation, or
injection. For complex treatments, deeper sedative drugs may be necessary for a
sense of loss and decreased consciousness, especially for children or those with
severe anxiety.
General anesthesia, causing a temporary loss of physicality, is recommended
for specific procedures. The ADA provides guidelines to ensure safe administration
of pain control techniques, emphasizing patient involvement in oral health care.
Patients are urged to communicate health status, illnesses, medications, and any
allergic reactions to dentists, recognizing that medication use involves inherent
risks. Overall, millions of patients are safely treated annually using these pain and
anxiety control methods.

ПЕРЕКЛАД
РОЗУМІННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ АНЕСТЕЗІЇ: ЩО ПОВИНЕН
ЗНАТИ КОЖЕН ПАЦІЄНТ
Американська стоматологічна асоціація (ADA) надає першочергову увагу
наданню якісної та комфортної стоматологічної допомоги. Прогрес у
стоматологічних техніках і медикаментах значно зменшив дискомфорт під
час лікування. Місцева анестезія, яку вводять за допомогою ін’єкційних
анестетиків, блокує нерви, щоб запобігти болю в окремих ділянках рота, за
допомогою таких методів, як використання тампонів або пластирів, щоб
мінімізувати біль під час ін’єкції. Стоматологи можуть використовувати
місцеві анестетики, щоб знеболити ділянки перед ін’єкцією або заспокоїти
виразки в роті, викликаючи тимчасове відчуття «жирних губ».
Методи седації, включаючи закис азоту або седативні засоби, допомагають
пацієнтам розслабитися під час візитів до стоматолога та можуть
поєднуватися з місцевими анестетиками. Свідома седація викликає
розслаблення, зберігаючи реакцію на мову або дотик, що вводиться різними
методами, такими як пероральний прийом, вдихання або ін’єкція. Для
комплексного лікування можуть знадобитися більш глибокі заспокійливі
препарати для відчуття втрати свідомості та зниження свідомості, особливо
для дітей або тих, хто страждає сильною тривогою.
Загальна анестезія, яка спричиняє тимчасову втрату тілесності,
рекомендована для окремих процедур. ADA надає вказівки щодо безпечного
застосування методів контролю болю, наголошуючи на участі пацієнтів у
догляді за порожниною рота. Пацієнтам настійно рекомендується
повідомляти стоматологам про стан здоров’я, хвороби, ліки та будь-які
алергічні реакції, усвідомлюючи, що використання ліків пов’язане з
невід’ємними ризиками. Загалом мільйони пацієнтів щорічно отримують
безпечне лікування за допомогою цих методів контролю болю та тривоги.

7.Cystic Fibrosis
Cystic fibrosis (CF), also known as mucoviscidosis, is a chronic, progressive, and
fre- quently fatal genetic disease of the body's mucous glands. CF primarily
affects the respiratory and digestive systems in children and young adults, sweat
glands and the repro- ductive system are also usually involved.

CF is caused by mutations of a gene that encodes the cystic fibrosis

transmembrane regulator (CFTR), which functions as a chloride channel in
epithelial cell membranes.
Mutations in the CFTR gene affect the permeability of the epithelial membrane.
CF is inherited as an autosomal recessive trait. Every person inherits two CFTR
genes - one from each parent.

The classical clinical picture of CFTR is a combination of pancreatic

insufficiency, breathing difficulties, suppurative lung disease, secretion of
abnormally viscid mucus, difficulties related to digestion, and growth anomalies,
presenting in child- hood and progressing to early death from respiratory failure.
Cystic fibrosis mutations are also associated with male infertility and idiopathic
pancreatitis, thus expanding the clinical spectrum of the disease.

Respiratory manifestations of CF are caused by an accumulation of viscid mucus

in the bronchi, impaired mucociliary clearance, and lung infections. Chronic
bronchiolitis and bronchitis are the initial lung manifestations but, after months or
years, structural changes in the bronchial wall lead to bronchiectasis, nasal polyps,
sinus infections, pancreatitis, and cholelithiasis are also common. Excessive loss of
sodium in the sweat predisposes young children to salt depletion episodes.
Pancreatic function is abnormal in approximately 80% to 90% of affected people,
steatorrhoea (fatty BMs), diarrhoea, and abdominal pain are common.

Cystic fibrosis has no cure, but, treatments have greatly improved in recent years.
The goals of CF treatment include: preventing and controlling lung infections;
loosening and removing thick, sticky mucus from the lungs; preventing or treating
blockages in the intestines; providing enough nutrition; preventing dehydration;
treatment for lung problems. Today the life expectancy of a person with CF is 41.

переклад
Муковісцидоз (МВ), також відомий як муковісцидоз, є хронічним,
прогресуючим і часто смертельним генетичним захворюванням слизових
залоз організму. МВ в першу чергу вражає дихальну та травну системи у
дітей та молодих людей, потові залози та репродуктивну систему.

CF спричинений мутаціями гена, який кодує трансмембранний регулятор

кістозного фіброзу (CFTR), який функціонує як хлоридний канал у
мембранах епітеліальних клітин.
Мутації в гені CFTR впливають на проникність епітеліальної мембрани. CF
успадковується як аутосомно-рецесивна ознака. Кожна людина успадковує
два гени CFTR - по одному від кожного з батьків.

Класична клінічна картина CFTR являє собою комбінацію недостатності

підшлункової залози, утрудненого дихання, гнійного захворювання легенів,
виділення аномально в’язкого слизу, труднощів, пов’язаних з травленням, і
аномалій росту, які проявляються в дитинстві та прогресують до ранньої
смерті від дихальної недостатності. Мутації кістозного фіброзу також
пов’язані з чоловічим безпліддям та ідіопатичним панкреатитом, що
розширює клінічний спектр захворювання.
Респіраторні прояви МВ спричинені накопиченням в’язкого слизу в
бронхах, порушенням мукоциліарного кліренсу та легеневими інфекціями.
Хронічний бронхіоліт і бронхіт є початковими легеневими проявами, але
через місяці або роки структурні зміни в бронхіальній стінці призводять до
бронхоектазів, носових поліпів, інфекцій синусів, панкреатиту та
жовчнокам’яної хвороби. Надмірна втрата натрію з потом схиляє маленьких
дітей до епізодів дефіциту солі. Функція підшлункової залози є
ненормальною приблизно у 80%-90% уражених людей, часто
спостерігаються стеаторея (жирова жирова тканина), діарея та біль у животі.

Муковісцидоз не лікується, але за останні роки лікування значно

покращилося. Цілі лікування муковісцидозу включають: запобігання та
контроль легеневих інфекцій; розпушення та видалення густого липкого
слизу з легенів; запобігання або лікування закупорки в кишечнику;
забезпечення достатнього харчування; запобігання зневоднення; лікування
проблем з легенями. Сьогодні середня тривалість життя людини з МВ
становить 41 рік.

8.Touch
Tactile perception is a complex sensory system, It is made up of a number of
different receptors, including thermos, photos, mechano- and chemoreceptors. The
system works when activity in a sensory neuron is triggered by a specific stimulus
as pain. This signal then passes to the part of the brain attributed to that area on the
body, this allows the stimulus to be felt at the correct location.

The skin is a unique organ, it protects the internal organs, helps regulate body
temperature, and permits the sensations of touch, heat, and cold. A complex
network of blood vessels nourishes this structure, capillaries and blood vessels in
the skin dilate or constrict according to the body's temperature. By its texture,
temperature, and colour, the skin gives information about the general health. It is
composed of three layers: the epidermis, the dermis, and the subcutaneous
tissue.

The epidermis is the top layer of the skin, which consist of dead skin cells, it
provides a waterproof barrier and creates the skin tone.
The production of new cells, manufactured in the epidermis, takes approximately 1
month. The skin is thus a dynamic organ and is constantly being replenished. The
skin's colour is created by special cells called melanocytes in the epidermis, which
produce the pig- ment melanin.
The dermis, found beneath the epidermis, makes up 90 per cent of the bulk of the
skin, gives strength and elasticity to the skin. It is a dense layer of strong, white
fibres (collagen) and yellow, elastic fibres (elastin) in which blood vessels, muscle
cells, nerve fibres, lymph channels, hair follicles, and sweat glands are located.

Beneath it lies the subcutaneous tissue, which consist is composed largely of fat
and connective tissue through which run blood vessels and nerves. The roots of oil
and sweat glands are located there.

переклад
Тактильне сприйняття — це складна сенсорна система, яка складається з
низки різних рецепторів, включаючи термос, фото, механо- та
хеморецептори. Система працює, коли активність сенсорного нейрона
викликається певним подразником, наприклад болем. Потім цей сигнал
переходить до частини мозку, яка відноситься до цієї області на тілі, що
дозволяє відчути подразник у правильному місці.

Шкіра — унікальний орган, вона захищає внутрішні органи, допомагає

регулювати температуру тіла, забезпечує відчуття дотику, тепла та холоду.
Складна мережа кровоносних судин живить цю структуру, капіляри та
кровоносні судини шкіри розширюються або звужуються відповідно до
температури тіла. За текстурою, температурою та кольором шкіра дає
інформацію про загальний стан здоров’я. Він складається з трьох шарів:
епідермісу, дерми та підшкірної клітковини.

Епідерміс - це верхній шар шкіри, який складається з відмерлих клітин

шкіри, він забезпечує водонепроникний бар'єр і створює тон шкіри.
Виробництво нових клітин, що утворюються в епідермісі, займає приблизно
1 місяць. Таким чином, шкіра є динамічним органом і постійно
поповнюється. Колір шкіри створюється спеціальними клітинами епідермісу
— меланоцитами, які виробляють пігмент меланін.

Дерма, розташована під епідермісом, становить 90 відсотків основної маси

шкіри, надає шкірі міцність і еластичність. Це щільний шар міцних білих
волокон (колагену) і жовтих еластичних волокон (еластину), в якому
розташовані кровоносні судини, м’язові клітини, нервові волокна, лімфатичні
канали, волосяні фолікули та потові залози.
Під нею лежить підшкірна клітковина, яка складається в основному з жиру
та сполучної тканини, через яку проходять кровоносні судини та нерви. Там
знаходяться коріння сальних і потових залоз.

9.Taste
Taste (also known as gustation or gustatory perception) is the sensory perception
of sub stances on the tongue and is the sensation produced when a substance in the
mouth reacts chemically with taste receptor cells on the taste buds.
The tongue is a muscular organ in the mouth (The tongue is vital in taste and
speech). There are 4 types of lingual papillae: circumvallate (vallate), fungiform,
foliate and filiform. Within the first 3 types there are hundreds of taste buds. The
exception is the filiform papillae which do not contain taste buds. Fungiform
papillae are present on the anterior part of the tongue, cir cumvallate papillae and
foliate papillae are on the posterior part. The salivary glands keep the taste buds
moist with saliva.
There are between 2000 and 5000 taste buds on the tongue. Others are located on
the roof, sides and back of the mouth, and in the throat. Each taste bud contains 50
to 100 taste receptor cells. The sensation of taste can be categorised into 5 basic
tastes: sweet, sour, salt, bitter and umami(is found in the food addi- tive
monosodium glutamate).
The sense of taste is based on the detection of chemicals by specialised taste
receptor cells in the mouth. The cells in the taste buds collect information about
taste and send it the brain. As taste senses both harmful and beneficial things, all
basic tastes are classified as either aversive or appetitive. Sweetness helps to
identify energy-rich foods, while bitterness serves as a warning sign of poisons.

переклад
Смак (також відомий як смак або смакове сприйняття) — це сенсорне
сприйняття речовин язиком і це відчуття, яке виникає, коли речовина в роті
хімічно реагує зі смаковими рецепторними клітинами на смакових
рецепторах.
Язик - це м'язовий орган у роті (Язик життєво важливий для смаку та мови).
Розрізняють 4 типи язикових сосочків: циркумваллятні (валлатні),
грибоподібні, листоподібні та ниткоподібні. У перших 3 типах є сотні
смакових рецепторів. Винятком є ниткоподібні сосочки, які не містять
смакових бруньок. На передній частині язика розташовані грибоподібні
сосочки, на задній – циркуловидні сосочки та листяні сосочки. Слинні залози
зволожують смакові рецептори слиною.
На язиці є від 2000 до 5000 смакових рецепторів. Інші розташовані на даху,
боках і задній частині рота, а також у горлі. Кожна смакова брунька містить
від 50 до 100 смакових рецепторних клітин. Відчуття смаку можна розділити
на 5 основних смаків: солодкий, кислий, сіль, гіркий і умамі (знаходиться в
харчовій добавці глутамат натрію).
Відчуття смаку засноване на виявленні хімічних речовин спеціалізованими
клітинами смакових рецепторів у роті. Клітини смакових рецепторів
збирають інформацію про смак і надсилають її в мозок. Оскільки смак
відчуває як шкідливі, так і корисні речі, усі основні смаки класифікуються як
відразливі або апетитні. Солодкість допомагає визначити енергетично багату
їжу, тоді як гіркота служить попереджувальною ознакою отрути.

10. SIGHT
Visual perception is the ability to interpret the surrounding environment by
processing information that is contained in visible light. The resulting perception is
also known as eyesight, sight, or vision. The eye is a unique instrument, able to
receive definite information about the world outside our body. . The eye consists of
conjunctiva, sclera, cornea, lens, retina, iris, pupil, anterior chamber (aqueous
humour), canal of Schlemn, posterior chamber (vitreous humour), fovea (focal
point), chroids, and optic nerve.
The conjunctiva runs along the inside of the eyelid and the outermost portion of the
eye. It meets the sclera, the tough white layer that covers most of the eyeball. Both
contain tiny blood vessels that nourish the eye. Inside the conjunctiva, at the centre
of the eye, lies the cornea. This layer of clear tissue with its film of tears provides
about two-thirds of the focusing power of the eye. The cornea refracts light as it
enters the eye. The pupil and iris lie behind the cornea. The pupil is the opening
through which light passes to the back of the eye. Muscles controlling the iris
allow it to change the size of the pupil to adjust to the amount of light. The pupil
becomes larger in dim light and smaller in bright light to protect the delicate retina
from excessive light.
The anterior chamber lies between the cornea and the iris. This space is filled with
the aqueous humour. This fluid is manufactured in the posterior chamber of the
eye. The fluid passes into the anterior chamber through the pupil and then is
absorbed into the blood-stream through the canal of Schlemm in the angle where
the iris meets the cornea. Behind the iris and anterior chamber is the lens.

Переклад
Візуальне сприйняття — це здатність інтерпретувати навколишнє
середовище шляхом обробки інформації, яка міститься у видимому світлі.
Результуюче сприйняття також відоме як зір, зір або бачення. Око —
унікальний інструмент, здатний отримувати точну інформацію про
навколишній світ. . Око складається з кон’юнктиви, склери, рогівки,
кришталика, сітківки, райдужної оболонки, зіниці, передньої камери
(водяниста волога), каналу Шлемна, задньої камери (скловидне тіло), ямки
(фокальної точки), судинної оболонки та зорового нерва.
Кон'юнктива проходить уздовж внутрішньої сторони повіки та крайньої
частини ока. Він зустрічається зі склерою, міцним білим шаром, який
покриває більшу частину очного яблука. Обидва містять крихітні кровоносні
судини, які живлять око. Всередині кон'юнктиви, в центрі ока, знаходиться
рогівка. Цей шар прозорої тканини з плівкою сліз забезпечує приблизно дві
третини здатності фокусування ока. Рогівка заломлює світло, коли воно
потрапляє в око. Зіниця і райдужка розташовані позаду рогівки. Зіниця - це
отвір, через яке світло проходить до задньої частини ока. М’язи, що
контролюють райдужну оболонку, дозволяють їй змінювати розмір зіниці
відповідно до кількості світла. Зіниця стає більшою при тьмяному освітленні
та меншою при яскравому, щоб захистити ніжну сітківку від надмірного
світла.
Передня камера знаходиться між рогівкою і райдужкою. Цей простір
заповнений водянистим гумором. Ця рідина виробляється в задній камері ока.
Рідина проходить у передню камеру через зіницю, а потім всмоктується в
кровотік через канал Шлемма в куті, де райдужка зустрічається з рогівкою. За
райдужною оболонкою і передньою камерою знаходиться кришталик.

11.HEARING
Hearing, auditory perception, or audition is the ability to perceive sound. The ear is
the organ of hearing. The ear has three parts: outer, middle and inner. The auricle
is the outermost part of the ear made of cartilage that is connected to the outer tube
called the auditory canal. The middle ear is a small cavity, with the eardrum on
one side and the entrance to the inner ear on the other side. Within the ear there are
three small bones known as the malleus , incus , and stapes . The inner ear
contains the most important parts of the hearing mechanism . They are vo
chambers called the vestibular labyrinth and the cochlea . The cochlea is spiral
shaped nd it transforms sound into nerve impulses that travel to the brain . Tiny
hairs line the urves of the cochlea . Both the labyrinth and the cochlea are filled
with fluid . The semicir cular canals are fluid - filled tubes attached to the cochlea
and nerves in the inner ear . They send information on balance and head position to
the brain . When sound waves from the world outside strike the eardrum , it
vibrates . These vibrations from the eardrum pass through the bones of the middle
ear and into the inner ear through an oval window . Then they disseminate into the
cochlea , where they are converted into electrical impulses and are transmitted to
the brain by the auditory nerve .
ПЕРЕКЛАД
Слух, слухове сприйняття або аудіація — здатність сприймати звук. Вухо
— орган слуху. Вухо складається з трьох відділів: зовнішнього, середнього і
внутрішнього. Вушна раковина - це зовнішня частина вуха, яка складається з
хряща і з'єднана із зовнішньою трубкою, яка називається слуховим проходом.
Середнє вухо являє собою невелику порожнину з барабанною перетинкою з
одного боку і входом у внутрішнє вухо з іншого боку. Усередині вуха є три
маленькі кісточки, відомі як молоточок, наконечник і стремечко. Внутрішнє
вухо містить найважливіші частини слухового механізму. Це камери, які
називаються вестибулярним лабіринтом і равликом. Равлик має
спіралеподібну форму і перетворює звук на нервові імпульси, які надходять
до мозку. Крихітні волоски вистилають вигини вушної раковини. І лабіринт, і
вушна раковина заповнені рідиною. Напівкруглі канали - це заповнені
рідиною трубки, прикріплені до вушної раковини та нервів внутрішнього
вуха. Вони надсилають у мозок інформацію про рівновагу та положення
голови. Коли звукові хвилі зовнішнього світу потрапляють на барабанну
перетинку, вона вібрує. Ці вібрації від барабанної перетинки проходять через
кісточки середнього вуха і у внутрішнє вухо через овальне вікно. Потім вони
поширюються в вушну раковину, де перетворюються в електричні імпульси і
по слуховому нерву передаються в мозок.

12.CORONARY ANGIOPLASTY
Coronary angioplasty , also called " percutaneous transluminal " or " balloon
angioplasty " , is a treatment procedure to restore the blood flow in the narrowed or
blocked coronary arteriesMost coronary angioplasty procedures last be 30 min . to
3 hours .Once a patient is admitted , his heart is to relax the body . tween needle
monitored and he is given an . The needle is inserted through the wrist At is then
passed guided through the arterial system up to the heart. A wire mesh is slipped
over the wire and threaded up to the heart using a continuous X - ray imaging
device called this point. Rapid to position itself at the out , of this small balloon
pushes the heart re - establishing the flow of blood in the artery . After the blocked
vessel is re - opened , the deflated balloon tery. The same treatment is withdrawn
from the ar is repeated in the case of multiple blockages. A collapsed stent is
placed over the deflated balon. One will need to lie down for several hours will be
mon or itored . The patient may either be discharged on the same day or after an
overnight stay at the hospital.

Переклад
Коронарна ангіопластика, яку також називають «черезшкірною
транслюмінальною» або «балонною ангіопластикою», є лікувальною
процедурою для відновлення кровотоку у звужених або заблокованих
коронарних артеріях. Більшість процедур коронарної ангіопластики триває 30
хвилин. до 3 годин.Після надходження пацієнта його серце розслабляє тіло.
 Твін-голка контролюється, і йому дають . Голку вводять через зап'ястя, потім
її проводять через артеріальну систему до серця. Дротова сітка накидається
на дріт і протягується до серця за допомогою безперервного рентгенівського
пристрою, що називається цією точкою. Ця маленька повітряна куля, яка
швидко розташовується назовні, штовхає серце, відновлюючи потік крові в
артерії. Після того, як заблоковану судину знову розкриють, спущений балон
теріє. Таку саму обробку знімають з ар, повторюють у разі множинних
закупорок. Згорнутий стент розміщують на спущеному балоні. Необхідно
буде полежати кілька годин, якщо ви будете триматися. Пацієнт може бути
виписаний в той же день або після ночівлі в лікарні.

13. Diabetes Mellitus

Diabetes mellitus, often known simply as diabetes, is a group of common endocrine diseases
characterized by sustained high blood sugar levels. Diabetes is due to either the pancreas not
producing enough insulin, or the cells of the body becoming unresponsive to the hormone's
effects. Classic symptoms include thirst, polyuria, weight loss, and blurred vision. If left
untreated, the disease can lead to various health complications, including disorders of the
cardiovascular system, eye, kidney, and nerves. Untreated or poorly treated diabetes accounts
for approximately one point five million deaths every year.
The major types of diabetes are type 1 and type 2, though other forms also exist. Type 1
diabetes can start at any age. But it often starts during or teen years. Type 2 diabetes, the
more common type, can develop at any age. Type 2 diabetes is more common in people older
than 40. But type 2 diabetes in children is increasing. The most common treatment for type 1
is insulin replacement therapy (insulin injections), while anti-diabetic medications and
lifestyle modifications can be used to manage type 2. Gestational diabetes, a form that arises
during pregnancy in some women, normally resolves shortly after delivery. Diabetes is a
more variable disease than once thought, and individuals may have a combination of forms.
Переклад
Цукровий діабет
Цукровий діабет, який часто називають просто діабетом, — це група поширених
ендокринних захворювань, що характеризуються стійким високим рівнем цукру в
крові. Діабет виникає через те, що підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну,
або клітини організму перестають реагувати на вплив гормону. Класичні симптоми
включають спрагу, поліурію, втрату ваги та затуманення зору. Якщо хворобу не
лікувати, вона може призвести до різноманітних ускладнень зі здоров’ям, у тому числі
до розладів серцево-судинної системи, очей, нирок, нервів. Нелікований або погано
вилікуваний діабет є причиною приблизно 1,5 мільйона смертей щороку.
Основними типами діабету є 1 і 2 тип, хоча існують і інші форми. Діабет 1 типу може
початися в будь-якому віці. Але часто це починається в підлітковому віці. Діабет 2
типу, більш поширений тип, може розвинутися в будь-якому віці. Діабет 2 типу
частіше зустрічається у людей старше 40 років. Але діабет 2 типу у дітей зростає.
Найпоширенішим лікуванням типу 1 є замісна інсулінотерапія (ін’єкції інсуліну), тоді
як протидіабетичні препарати та модифікація способу життя можуть бути використані
для лікування типу 2. Гестаційний діабет, форма, яка виникає під час вагітності у
деяких жінок, зазвичай зникає незабаром після пологів. . Цукровий діабет є більш
різноманітним захворюванням, ніж раніше вважалося, і в окремих людей може
спостерігатися поєднання форм.

14. Tuberculosis
Tuberculosis is an infectious disease that most often affects the lungs and is caused by a
certain type of bacteria. Tuberculosis is spread through the air from. TB bacteria are
transmitted when a sick person coughs or sneezes. People standing nearby can breathe in the
bacteria. TB is not transmitted by shaking hands, touching bedding, or sharing a toothbrush.
Some people develop TB within weeks of being infected, while others may become ill
years later due to a weakened immune system. 5 to 10 percent of infected people who do not
receive treatment for latent TB infection will develop TB. People living with HIV have a
much higher risk of developing TB. There are two categories of people at high risk of
developing TB: those who have recently been infected with the bacteria and those with
weakened immune systems.
The sources of infection are: firstly, close contact with the patient, secondly, immigrants
with high incidence rates, thirdly, children under five years of age who tested positive for
tuberculosis, fourthly, groups with high rates of tuberculosis transmission, such as people
with HIV and injecting drug users, fifthly, people who work or live with people with high
rates of infection, such as hospitals, prisons, boarding schools.
There are two conditions associated with TB: latent TB infection and actual TB. People
with latent TB have no symptoms and are not contagious, and many of them may never
become ill. However, if the bacteria become active in the body and multiply, a person will
get TB. Other people may get sick years later when their immune systems become weaker.

Переклад
Туберкульоз
Туберкульоз - це інфекційне захворювання, яке найчастіше вражає легені і
викликається певним видом бактерій. Туберкульоз передається повітряно-крапельним
шляхом. Бактерії туберкульозу передаються під час кашлю або чхання хворої людини.
Люди, що стоять поруч, можуть вдихнути бактерії. Туберкульоз не передається через
рукостискання, торкання постільної білизни або спільне використання зубної щітки.
У деяких людей туберкульоз розвивається протягом декількох тижнів після
зараження, а інші можуть захворіти через роки через ослаблену імунну систему. Від 5
до 10 відсотків інфікованих людей, які не отримують лікування латентної
туберкульозної інфекції, захворіють на туберкульоз. Люди, які живуть з ВІЛ, мають
набагато вищий ризик розвитку туберкульозу. Є дві категорії людей з високим ризиком
розвитку туберкульозу: ті, хто нещодавно був інфікований цією бактерією, і ті, у кого
ослаблений імунітет.
Джерелами інфекції є: по-перше, тісний контакт із хворим, по-друге, іммігранти з
високим рівнем захворюваності, по-третє, діти до п’яти років із позитивним тестом на
туберкульоз, по-четверте, групи з високим рівнем передачі туберкульозу, наприклад
люди з ВІЛ та споживачі ін'єкційних наркотиків, по-п'яте, люди, які працюють або
живуть з людьми з високим рівнем інфікування, такими як лікарні, в'язниці, інтернати.
Є два стани, пов’язані з туберкульозом: латентна туберкульозна інфекція та
справжній туберкульоз. Люди з латентним туберкульозом не мають симптомів і не є
заразними, і багато з них можуть ніколи не захворіти. Однак якщо бактерії
активізуються в організмі і розмножуються, людина захворіє на туберкульоз. Інші
люди можуть захворіти через роки, коли їхня імунна система слабшає.

15.Sceletal Tuberculosis
Skeletal tuberculosis (TB) refers to TB involvement of the bones and/or joints. It is an
ancient disease: features of spinal TB have been identified in Egyptian mummies dating back
to 9000 years ago, and analysis of 483 pre-Columbian skeletons in Chile showed lesions con
sistent with bony tuberculosis in 2% of cases. Subsequently, molecular studies have estab
lished the presence of Mycobacterium tuberculosis complex DNA in ancient bony
specimens. Skeletal TB accounts for 10 to 35% of cases of extrapulmonary tuberculosis (10.8
of United States extrapulmonary cases in 2013) and, overall, 2.3 per cent of all US TB cas-
es reported in 2013. Reported rates of extrapulmonary TB are higher among immigrants to
developed countries from endemic areas; this may be due in part to immigration screening
procedures for pulmonary TB. One retrospective review of skeletal TB between 1980 and
1994 in France noted 103 cases of spinal TB: 68% of patients were foreign born, the ma.
jority from Africa. The proportion of skeletal TB among HIV-infected people is compara ble
with the proportion of skeletal TB among those not infected. The most common form of
skeletal TB is Pott disease, a disease of the spine. This ac counts for approximately half of
musculoskeletal TB cases. The next most common forms of musculoskeletal TB are TB
arthritis and then extraspinal TB osteomyelitis. During primary musculoskeletal TB
infection, bacillemia may lead to seeding of or ganisms in bone and/or synovial tissue. In
most cases, small foci of infection are confined by local adaptive immune processes, and
infection is subclinical. Following primary infec tion, reactivating foci may be contained by
the cellular immune response. CD4 and CD8 lymphocytes play important roles, as does
interferon-gamma. Reactivation of infection with progression to clinically apparent disease
may occur when local immune defences fail, as in the setting of malnutrition, advancing age,
HIV infection, or renal failure.
ПЕРЕКЛАД
Скелетний туберкульоз (ТБ) стосується ураження туберкульозом кісток і/або суглобів.
Це давня хвороба: ознаки туберкульозу хребта були виявлені в єгипетських муміях,
датованих 9000 років тому, а аналіз 483 доколумбових скелетів у Чилі показав
ураження, що відповідають туберкульозу кісток, у 2% випадків. Згодом молекулярні
дослідження встановили наявність ДНК комплексу Mycobacterium tuberculosis у
стародавніх зразках кісток. На частку скелетного туберкульозу припадає від 10 до 35%
випадків позалегеневого туберкульозу (10,8 випадків позалегеневого туберкульозу в
США у 2013 р.) і, загалом, 2,3 відсотка всіх випадків туберкульозу в США,
зареєстрованих у 2013 р. Зареєстровані показники позалегеневого туберкульозу є
вищими серед іммігрантів в розвинені країни з ендемічних районів; це може бути
частково пов'язано з процедурами перевірки імміграційного населення на туберкульоз
легень. В одному ретроспективному огляді скелетного туберкульозу між 1980 і 1994
роками у Франції було зазначено 103 випадки спинального туберкульозу: 68%
пацієнтів народилися за кордоном, ма. більшість з Африки. Частка скелетного
туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих порівнянна з часткою скелетного туберкульозу
серед неінфікованих. Найбільш поширеною формою скелетного туберкульозу є
хвороба Потта, захворювання хребта. Це приблизно половина випадків туберкульозу
опорно-рухового апарату. Наступною за поширеністю формою кістково-м’язового
туберкульозу є туберкульозний артрит, а потім екстраспінальний туберкульозний
остеомієліт. Під час первинної скелетно-м’язової туберкульозної інфекції бактеріємія
може призвести до посіву мікроорганізмів у кістковій та/або синовіальній тканині. У
більшості випадків невеликі вогнища інфекції обмежуються місцевими
пристосувальними процесами імунітету, а інфекція протікає субклінічно. Після
первинної інфекції осередки реактивації можуть стримуватися клітинною імунною
відповіддю. Лімфоцити CD4 і CD8 відіграють важливу роль, а також інтерферон-
гамма. Реактивація інфекції з прогресуванням до клінічно вираженого захворювання
може статися, коли місцевий імунний захист не вдається, наприклад, в умовах
недоїдання, похилого віку, ВІЛ-інфекції або ниркової недостатності.

Тема 16. Heart disease

Ischaemic heart disease (IHD), also known as coronary heart disease, is a disease
char- acterised by reduced blood supply to the heart. There are two types of
coronary heart diseases, namely acute ischaemic heart disease and chronic
ischaemic heart disease. Limitation of blood flow to the heart causes ischemia of
the myocardial cells. Chronic high-grade stenosis of the coronary arteries can
induce transient ischemia which leads to the induction of a ventricular arrhythmia,
which may terminate into ventricular fibrillation leading to death. Coronary artery
disease has a number of well determined risk factors that include smoking, family
history, hypertension, obesity, diabetes, lack of exercise, stress, and
hyperlipidemia. Patients with coronary artery disease might have just one or two
plaques, or might have dozens distributed throughout their coronary arteries. There
is also cardiac syndrome X which describes chest pain (angina pectoris) and chest
discomfort in people who do not show signs of blockages in the larger coronary ar-
teries of their hearts in a coronary angiogram. Ischaemic heart disease is diagnosed
by electrocardiogram, blood test (cardiac marker), cardiac stress testing or
coronary angiogram. Depending on the symptoms and risk, the appropriate
treatment is prescribed. There are three main treatment options for ischaemic heart
disease that Medical treatment, Coronary interventions such as angioplasty and
coronary stent, Coronary artery bypass grafting. Angioplasty (percutaneous
coronary intervention) is a non-surgical procedure that opens blocked or narrowed
coronary arteries. Coronary artery bypass grafting diverts blood around narrowed
or clogged parts of the major arteries to un prove blood flow and oxygen supply to
the heart.

Переклад
Ішемічна хвороба серця (ІХС), також відома як ішемічна
хвороба серця, є захворюванням, яке характеризується
зниженням кровопостачання серця. Існує два види
ішемічної хвороби серця, а саме гостра ішемічна хвороба
серця та хронічна ішемічна хвороба серця. Обмеження
надходження крові до серця викликає ішемію клітин
міокарда. Хронічний стеноз коронарних артерій високого
ступеня може спричинити транзиторну ішемію, яка
призводить до індукції шлуночкової аритмії, яка може
закінчитися фібриляцією шлуночків, що призводить до
смерті. Ішемічна хвороба серця має ряд чітко визначених
факторів ризику, включаючи куріння, сімейний анамнез,
гіпертонію, ожиріння, діабет, відсутність фізичних вправ,
стрес і гіперліпідемію. Пацієнти з ішемічною хворобою
серця можуть мати лише одну чи дві бляшки або можуть
мати десятки, розподілені по коронарних артеріях. Існує
також серцевий синдром Х, який описує біль у грудях
(стенокардія) і дискомфорт у грудях у людей, у яких на
коронарній ангіограмі немає ознак закупорки великих
коронарних артерій серця. Ішемічну хворобу серця
діагностують за допомогою електрокардіограми, аналізу
крові (серцевий маркер), серцевого стрес-тесту або
коронароангіографії. Залежно від симптомів і ризику
призначається відповідне лікування. Існує три основні
варіанти лікування ішемічної хвороби серця:
медикаментозне лікування, коронарні втручання, такі як
ангіопластика та коронарне стентування, аортокоронарне
шунтування. Ангіопластика (черезшкірне коронарне
втручання) — це нехірургічна процедура, яка відкриває
заблоковані або звужені коронарні артерії. Аортокоронарне
шунтування перенаправляє кров навколо звужених або
закупорених частин основних артерій, щоб перешкодити
кровотоку та надходженню кисню до серця.
Тема 17. Allergy as a hypersensitiv disorder
An allergy is a hypersensitivity disorder of the immune system. Symptoms include
red eyes, itchiness, and runny nose, eczema, hives, or an asthma attack. Allergic
reactions occur when a person's immune system reacts to normally harmless
substances in the environment. Allergic reactions are distinctive because of
excessive activation of certain white blood cells. This reaction results in an
inflammatory response. The most common allergy triggers are pollen, dust mites,
mould, animal dander, insect stings, latex, certain food and medications. Effective
management of allergic diseases relies on the ability to make an accurate diagnosis.
Skin testing is a safe and easy way to figure out or confirm what is causing the
symptoms. Common areas for testing include the inside of the forearm and the
back. If the patient is allergic to the substance, a visible inflammatory reaction will
usually occur within 30 minutes. Patch testing is used to determine if a specific
substance causes allergic inflammation of the skin. It tests for delayed reactions.
Skin tests may not be an option if a serious life-threatening anaphylactic reaction
has brought a patient in for evaluation; if the patient has widespread skin disease,
or has taken antihistamines in the last several days. Allergy skin testing is the
preferable method, but in some cases blood testing may be necessary. Treatments
for allergies include avoiding known allergens, steroids that modify the immune
system in general, and medications such as antihistamines and decongestants
which reduce symptoms.

Переклад
Алергія - це гіперчутливість імунної системи. Симптоми включають
почервоніння очей, свербіж і нежить, екзему, кропив’янку або напад астми.
Алергічні реакції виникають, коли імунна система людини реагує на зазвичай
нешкідливі речовини в навколишньому середовищі. Алергічні реакції
характерні через надмірну активацію певних лейкоцитів. Ця реакція
призводить до запальної реакції. Найпоширенішими тригерами алергії є
пилок, пилові кліщі, цвіль, шерсть тварин, укуси комах, латекс, певна їжа та
ліки. Ефективне лікування алергічних захворювань залежить від уміння
поставити точний діагноз. Тестування шкіри – це безпечний і простий спосіб
з’ясувати або підтвердити причину симптомів. Загальні зони для тестування
включають внутрішню частину передпліччя та спину. Якщо у пацієнта
алергія на речовину, видима запальна реакція зазвичай виникає протягом 30
хвилин. Патч-тестування використовується для визначення того, чи викликає
певна речовина алергічне запалення шкіри. Він перевіряє на уповільнені
реакції. Шкірні проби можуть бути не варіантом, якщо серйозна
анафілактична реакція, що загрожує життю, привела пацієнта для
обстеження; якщо пацієнт має поширене шкірне захворювання або приймав
антигістамінні препарати протягом останніх кількох днів. Кращим методом є
шкірна алергічна проба, але в деяких випадках може знадобитися аналіз
крові. Лікування алергії включає уникнення відомих алергенів, стероїдів, які
змінюють імунну систему в цілому, і ліків, таких як антигістамінні та
протинабрякові засоби, які зменшують симптоми.

Тема 18. Prominent scientists

The first scientists is Alexander Fleming, Professor of Bacteriology at St. Mary's
Hospital in London, discovered penicillin, the world's first antibiotic. The
discovery of penicillin marks a true turning point in human history, when doctors
finally had a tool that could completely cure their patients of deadly infectious
diseases. Fleming began to sort through Petri dishes containing colonies of
Staphylococcus He noticed something unusual on one dish. It was dotted with
colonies, except for one area where a spot of mould was growing. The mould was
ton in the shape of a ring and the area around it seemed to be free of
Staphylococcus bacteria. The mould was Penicillium notatum. Penicillin heralded
the dawn of the antibiotic age.
The second one is Barry James Marshall who was born 30 September 1951. He is
an Australian physician and Professor of Clinical Microbiology at the University of
Western Australia. In 2005, Dr. Marshall won the Nobel Prize in Medicine together
with his long-time collaborator Robin Wr ren. Their discovery allowed for a
breakthrough in understanding a causative link between the bacterium
Helicobacter pylori, gastritis and peptic ulcer disease, reversing decades of medical
doctrine holding that ulcers were caused by stress, spicy foods, and too much acid.
The scientific community believed that ulcers resulted from stress or diet. The
medical elite thought they knew what caused ulcers and stomach cancer. In their
opinion, the presence of Helicobacter pylori did not prove that the bacteria led to
ulcers. But they were wrong - and did not want to hear the answer that was right.
Finally, in 1994, the situation changed when the National Institutes of Health
(NIH) held a two-day summit in Washington D.C. over the matter. At the end of
the summit, they released a statement that "the key to treatment of duodenal and
gastric ulcers was detection and eradication of Helicobacter pylori." In light of this
evidence, ulcer treatment protocols slowly began to change; antibiotics became the
standard approach.

Переклад
Перший вчений Олександр Флемінг, професор бактеріології
в лікарні Святої Марії в Лондоні, відкрив пеніцилін, перший
у світі антибіотик. Відкриття пеніциліну знаменує
справжній поворотний момент в історії людства, коли лікарі
нарешті отримали інструмент, який міг повністю вилікувати
своїх пацієнтів від смертельних інфекційних захворювань.
Флемінг почав сортувати чашки Петрі, що містять колонії
стафілококів. На одній чашці він помітив щось незвичайне.
Він був усіяний колоніями, за винятком однієї ділянки, де
росла пляма цвілі. Цвіль мала форму кільця, і область
навколо неї, здавалося, була вільною від бактерій
Staphylococcus. Цвіль була Penicillium notatum. Пеніцилін
ознаменував початок ери антибіотиків.
Другий – Баррі Джеймс Маршалл, який народився 30
вересня 1951 року. Він є австралійським лікарем і
професором клінічної мікробіології в Університеті Західної
Австралії. У 2005 році доктор Маршалл отримав
Нобелівську премію з медицини разом зі своїм давнім
співробітником Робіном Вереном. Їхнє відкриття дозволило
зробити прорив у розумінні причинного зв’язку між
бактерією Helicobacter pylori, гастритом і виразковою
хворобою, скасувавши десятиліття медичної доктрини, яка
стверджувала, що виразки викликані стресом, гострою їжею
та надлишком кислоти. Наукове співтовариство вважало, що
виразка виникає в результаті стресу або дієти. Медична
еліта думала, що знає, що викликає виразку та рак шлунка.
На їхню думку, наявність Helicobacter pylori не доводить, що
бактерія призвела до виразки. Але вони помилялися – і не
хотіли чути відповіді, яка була правильною. Нарешті, у 1994
році ситуація змінилася, коли Національні інститути
 здоров’я (NIH) провели дводенний саміт у Вашингтоні,
округ Колумбія, з цього питання. Наприкінці саміту вони
опублікували заяву про те, що «ключем до лікування
виразки дванадцятипалої кишки та шлунка є виявлення та
ліквідація Helicobacter pylori». У світлі цих доказів
протоколи лікування виразки повільно почали змінюватися;
антибіотики стали стандартним підходом.

19. Elements of blood

As a tissue, blood is formed of cells and other components. The components of blood
may broadly be divided in two: plasma and from elements. Formed elements refer to the
cellular components of blood. They include red blood corpuscles (erythrocytes), white
blood corpuscles (leucocytes), and blood platelets (thrombocytes White blood cells
make up about 1% of blood volume. White blood cells are the body's main line of
defence against infection. If your white blood corpuscles count is low, it is easier for
you to fall ill. A higher number of white blood cells is a sign of infection in the body.
White blood cells identify and attack an invading organism and produce the antibodies
that attack specific infections. The 5 types of WBCs have specific missions in the body's
defence: basophils, neutrophils, eosinophils, lymphocytes and monocytes.
Red blood corpuscles are red because they contain a protein called haemoglobin
which is bright-red in colour.. It is the red blood cells that give the red colour to
our blood. Red blood corpuscles are biconcave, disc-like structures. Mature cells
lack a nucleus. These cells are highly flexible, allowing them to squeeze through
the tinniest capillaries. Red blood corpuscles make up about 45% of blood. RBCs
are constantly travelling through your body delivering oxygen and re moving
carbon dioxide.
Platelets are irregularly shaped, colourless bodies. Their sticky surface lets them,
along with other substances, form clots and stop bleeding. Clotting is the body's
normal response to a bleeding injury. To con trol bleeding from vessels larger than
capillaries, a clot must form at the injury site. Platelet change their shape, become
sticky and build up on the wall of a blood vessel to form a clot. Platelets are also
involved in the secretion of certain proteins.

Переклад
Елементи крові
Як тканина, кров складається з клітин та інших компонентів. Компоненти
крові можна умовно розділити на дві частини: плазму та елементи. Формені
елементи відносяться до клітинних компонентів крові. Вони включають
червоні кров’яні тільця (еритроцити), білі кров’яні тільця (лейкоцити) і
тромбоцити (тромбоцити). Білі кров’яні тільця складають приблизно 1%
об’єму крові. Білі кров’яні тільця є основною лінією захисту організму від
інфекції. кількість кров’яних тілець низька, вам легше захворіти Більша
кількість білих кров’яних тілець є ознакою інфекції в організмі Лейкоцити
ідентифікують і атакують організм, що вторгся, і виробляють антитіла, які
атакують специфічні інфекції. типи лейкоцитів мають специфічні функції
захисту організму: базофіли, нейтрофіли, еозинофіли, лімфоцити та
моноцити.
Червоні кров'яні тільця червоні, тому що вони містять білок під назвою
гемоглобін, який має яскраво-червоний колір. Саме червоні кров'яні тільця
надають червоного кольору нашій крові. Еритроцити є двоввігнутими
дископодібними структурами. Зрілі клітини не мають ядра. Ці клітини дуже
гнучкі, що дозволяє їм протискуватися через найдрібніші капіляри.
Еритроцити складають близько 45% крові. Еритроцити постійно
подорожують вашим тілом, доставляючи кисень і видаляючи вуглекислий газ.
Тромбоцити — безбарвні тільця неправильної форми. Їх липка поверхня
дозволяє їм разом з іншими речовинами утворювати тромби і зупиняти
кровотечу. Згортання крові – це нормальна реакція організму на травму, яка
викликає кровотечу. Щоб зупинити кровотечу із судин, більших за капіляри, у
місці пошкодження має утворитися тромб. Тромбоцити змінюють свою
форму, стають липкими і накопичуються на стінці кровоносної судини,
утворюючи тромб. Тромбоцити також беруть участь у секреції певних білків.

20.Epilepsy as a chronic brain disorder

Epilepsy is a chronic brain disorder characterized by recurrent attacks (seizures). In
about half of all cases, no cause can be found, but head injuries, brain tumors, lead
poisoning, problems with brain development before birth, and certain genetic and
infectious diseases can cause epilepsy. Epilepsy occurs when nerve cells in the
brain produce electrical impulses at four times the normal rate. This causes a kind
of electrical storm in the brain, known as a seizure. Medicines control seizures in
most patients, who are generally healthy and able to live full and productive lives.
Seizures (also called convulsions) are abnormal, sudden bursts of electrical activity
in the brain. Seizures are often symptoms of underlying brain conditions, such as
brain tumors, meningitis, vascular disease, or scar tissue after a head injury. Tonic-
clonic seizures (grandiose or ictal seizures) are characterized by a sudden loss of
consciousness, a fall, and then tonic contractions (tightening of the muscles)
followed by clonic contractions (twitching and twitching of the limbs). . Absence
seizures (minus convulsions) are a minor form of seizure that consists of short-
term clouding of consciousness and loss of consciousness and loss of awareness of
the person's surroundings .Drug therapy (anticonvulsants) is used to stop epileptic
attacks. Seizures can be followed by neurological symptoms such as weakness,
called postictal symptoms. In temporal lobe epilepsy, seizures begin in the
temporal lobe (on each side of the brain near the ears).The most common type of
seizure is a complex partial seizure. In recent years, our knowledge of epilepsy has
increased dramatically, but the lives of many people with this disorder remain
many tragedies. Scientists are using promising new technologies such as positron
emission tomography (PET) and magnetoencephalography to diagnose epilepsy
and pinpoint the location of a seizure.

Переклад
Епілепсія як хронічне захворювання головного
мозку
Епілепсія - це хронічне захворювання головного мозку, що характеризується
періодичними нападами (судомами). Приблизно в половині всіх випадків
неможливо знайти причину, але травми голови, пухлини головного мозку,
отруєння свинцем, проблеми з розвитком мозку до народження, а також деякі
генетичні та інфекційні захворювання можуть викликати епілепсію. Епілепсія
виникає, коли нервові клітини мозку виробляють електричні імпульси зі
швидкістю, що в чотири рази перевищує норму. Це викликає в мозку
своєрідну електричну бурю, відому як судомний напад. Ліки контролюють
напади у більшості пацієнтів, які загалом здорові та здатні жити повноцінним
та продуктивним життям. Судоми (також звані конвульсіями) — це аномальні
раптові спалахи електричної активності в мозку. Судоми часто є симптомами
основних захворювань мозку, таких як пухлини мозку, менінгіт, судинні
захворювання або рубцева тканина після травми голови. Тоніко-клонічні
судоми (грандіозні або іктальні напади) характеризуються раптовою втратою
свідомості, падінням, а потім тонічними скороченнями (напруженням м’язів),
за якими слідують клонічні скорочення (посмикування та посмикування
кінцівок). . Абсансні судоми (мінус судоми) — це незначна форма нападів,
яка складається з короткочасного помутніння свідомості та втрати свідомості,
а також втрати усвідомлення навколишнього оточення людини. Для
купірування епілептичних нападів використовується медикаментозна терапія
(протисудомні препарати). Судоми можуть супроводжуватися такими
неврологічними симптомами, як слабкість, які називаються постіктальними
симптомами. При скроневій епілепсії напади починаються в скроневій частці
(з обох боків мозку біля вух). Найпоширенішим типом нападу є комплексний
парціальний напад. Останніми роками наші знання про епілепсію різко
зросли, але життя багатьох людей з цим розладом залишаються багатьма
трагедіями. Вчені використовують багатообіцяючі нові технології, такі як
позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) і магнітоенцефалографія, щоб
діагностувати епілепсію та точно визначити місце нападу.
21 .Anesthesia in Dentestry
Here are some of the options available to help ease the anxiety or pain associated
with dental care. Local anesthesia. Injectable local anesthetics prevent pain in a
specific area of the mouth during treatment by blocking the nerves that sense or
transmit pain and numbness to the tissues of the mouth. Local anesthetics are
applied to the gum tissue using a swab or patch to minimize pain from the injection
at a superficial level.Local anesthetics or other remedies may also be used to
soothe painful mouth ulcers. They cause a temporary feeling of nausea, often
referred to as a "fat lips" sensation. Injectable anesthetics can be used in
procedures such as filling cavities, preparing teeth for crowns, or treating gum
disease. Sedation and general anesthesia. Sedation, such as nitrous oxide or
sedatives, can help you relax during dental visits and can often be used along with
local anesthetics. Dentists may also use these agents to induce conscious sedation,
in which the patient is relaxed during treatment but may respond to speech or
touch. Sedatives can be administered before, during, or after dental procedures by
mouth, inhalation, or injection. Complex treatments may require drugs that can
produce a deeper sedative effect, causing a sense of loss and decreased
consciousness, to relieve both pain and anxiety. Sometimes patients are given
general anesthesia, during which drugs cause a temporary loss of physicality. Deep
sedation and general anesthesia may be recommended for certain procedures dures
for children or others who have severe anxiety or who have difficulty controlling
their movements. Dentists use the pain and anxiety control techniques mentioned
above to treat tens of millions of patients safely every year. Even so, taking any
medication involves a certain amount of risk. That's why it's important to take an
active part in oral health care.

Переклад
Анестезія в стоматології
Ось деякі з доступних варіантів, які допоможуть полегшити занепокоєння або
біль, пов’язані з доглядом за зубами. Місцева анестезія. Ін’єкційні місцеві
анестетики запобігають болю в певній ділянці рота під час лікування,
блокуючи нерви, які сприймають або передають біль і оніміння тканинам
рота. Місцеві анестетики наносяться на тканину ясен за допомогою тампона
або пластиру, щоб мінімізувати біль від ін’єкції на поверхневому рівні.
Місцеві анестетики або інші засоби також можна використовувати, щоб
заспокоїти болючі виразки в роті. Вони викликають тимчасове відчуття
нудоти, яке часто називають відчуттям «жирних губ». Ін’єкційні анестетики
можна використовувати в таких процедурах, як пломбування порожнин,
підготовка зубів до коронок або лікування захворювань ясен. Седація і
загальна анестезія. Заспокійливі засоби, такі як закис азоту або заспокійливі,
можуть допомогти вам розслабитися під час візитів до стоматолога і часто
можуть використовуватися разом із місцевими анестетиками. Стоматологи
можуть також використовувати ці агенти, щоб викликати свідому седацію,
при якій пацієнт розслаблений під час лікування, але може реагувати на мову
або дотик. Седативні засоби можна вводити до, під час або після
стоматологічних процедур через рот, інгаляційно або ін’єкційно. Для
комплексного лікування можуть знадобитися препарати, які можуть
виробляти більш глибокий седативний ефект, спричиняючи відчуття втрати
свідомості та зниження свідомості, щоб полегшити як біль, так і тривогу.
Іноді пацієнтам роблять загальний наркоз, під час якого препарати
викликають тимчасову втрату фізичності. Глибока седація та загальна
анестезія можуть бути рекомендовані для певних тривалих процедур для
дітей або інших осіб, які мають сильну тривогу або мають труднощі з
контролем своїх рухів. Стоматологи використовують згадані вище методи
контролю болю та тривоги, щоб щороку безпечно лікувати десятки мільйонів
пацієнтів. Незважаючи на це, прийом будь-яких ліків пов’язаний з певним
ризиком. Тому важливо брати активну участь у догляді за здоров’ям
порожнини рота.

22. Mucoviscidosis
Mucoviscidosis, also known as cystic fibrosis (CF), is a chronic, progressive,
and frequently fatal genetic disease of the body's mucous glands. Mucoviscidosis
primarily affects the respiratory and digestive systems in children and young
adults. The sweat glands and the reproductive system are also usually involved.
Mucoviscidosis caused by mutations of a gene that encodes the cystic fibrosis
transmembrane regulator (CFTR), which functions as a chloride channel in
epithelial cell membranes. Mutations in the CFTR(cystic fibrosis transmembrane
regulator) gene affect the permeability of the eni thelial membrane. CF(cystic
fibrosis) is inherited as an autosomal recessive trait. Every person inherits two
CFTR(cystic fibrosis transmembrane regulator) genes -one from each parent.
Homozygotes (people with two defective genes) have all or substantially all of the
clinical symptoms of the disease, compared with heterozygotes, who are carriers of
the disease but have no recognizable symptoms. However, faulty CFTR gene
heterozygotes can be passed by heterozygotes to their children.
Clinical features: The classical clinical picture of CFTR is a combination of
pancreatic insufficiency, breathing difficulties, suppurative lung disease, secretion
of abnormall viscid mucus, difficulties related to digestion, and growth anomalies,
presenting in childhood and progressing to early death from respiratory failure.
However, genetic analysis has identified many patients with less severe
manifestations.
Mucoviscidosis has no cure. However, treatments have greatly improved in
recent years. The goals of CF(cystic fibrosis) treatment include: preventing and
controlling lung infections; loosening and removing thick, sticky mucus from the
lungs; preventing or treating blockages in the intestines; providing enough
nutrition; preventing dehydration; treatment for lung problems. Today the life
expectancy of a person with mucoviscidosis is 41. This is a dramatic improvement
from the 1950s, when a child with CF rarely lived long enough to attend primary
school.
Переклад:

Муковісцидоз, також відомий як кістозний фіброз (МВ), є хронічним,

прогресуючим і часто смертельним генетичним захворюванням слизових
залоз організму. Муковісцидоз в першу чергу вражає дихальну та травну
системи у дітей та підлітків. Зазвичай також залучаються потові залози та
репродуктивна система.
Муковісцидоз, спричинений мутаціями гена, який кодує трансмембранний
регулятор кістозного фіброзу (CFTR), який функціонує як хлоридний канал у
мембранах епітеліальних клітин. Мутації в гені CFTR (трансмембранний
регулятор кістозного фіброзу) впливають на проникність енітеліальної
мембрани. CF (муковісцидоз) успадковується як аутосомно-рецесивна ознака.
Кожна людина успадковує два гени CFTR (трансмембранний регулятор
кістозного фіброзу) - по одному від кожного з батьків. Гомозиготи (люди з
двома дефектними генами) мають усі або практично всі клінічні симптоми
захворювання порівняно з гетерозиготами, які є носіями захворювання, але
не мають розпізнаних симптомів. Однак дефектні гетерозиготи гена CFTR
можуть передаватися гетерозиготами своїм дітям.
Клінічні особливості: Класична клінічна картина CFTR являє собою
комбінацію недостатності підшлункової залози, утрудненого дихання,
гнійного захворювання легенів, секреції аномального в’язкого слизу,
труднощів, пов’язаних з травленням, і аномалій росту, які проявляються в
дитинстві та прогресують до ранньої смерті від дихальної недостатності.
Однак генетичний аналіз виявив багатьох пацієнтів з менш важкими
проявами.
Муковісцидоз не лікується. Однак за останні роки методи лікування значно
покращилися. Цілі лікування CF (муковісцидоз) включають: запобігання та
контроль легеневих інфекцій; розпушення та видалення густого липкого
слизу з легенів; запобігання або лікування закупорки в кишечнику;
забезпечення достатнього харчування; запобігання зневоднення; лікування
проблем з легенями. Сьогодні очікувана тривалість життя людини з
муковісцидозом становить 41 рік. Це різке покращення порівняно з 1950-ми
роками, коли дитина з МВ рідко жила достатньо довго, щоб відвідувати
початкову школу.

23. Tactile perception

Tactile perception is a complex sensory system. It is made up of a number of
different receptors, including thermo-, photo-, mechano- and chemoreceptors. The
system works when activity in a sensory neuron is triggered by a specific stimulus
such as pain. This signal then passes to the part of the brain attributed to that area
on the body; this allows the stimulus to be felt at the correct location. The skin is a
unique organ. It protects the internal organs, helps regulate body temperature, and
permits the sensations of touch, heat, and cold. A complex network of blood
vessels nourishes this structure. Capillaries and blood vessels in the skin dilate or
constrict according to the body's temperature. When the body is hot, the sweat on
the skin lowers the body's temperature. When it is chilled, these blood vessels
become narrowed, and the skin becomes pale and cold. This constriction decreases
the flow of blood through the skin; it reduces heat loss and conserves heat for the
main part of the body. By its texture, temperature, and colour, the skin gives
information about the general health. It is composed of three layers: the epidermis,
the dermis, and the subcutaneous tissue. Its sensory nerves send signals to the brain
about hazards.
The epidermis is the top layer of the skin. The outermost surface of the
epidermis is made up of dead skin cells. It provides a waterproof barrier and
creates the skin tone.The skin is thus a dynamic organ and is constantly being
replenished. The skin's color is created by special cells called melanocytes in the
epidermis, which produce the pigment melanin.
The dermis, found beneath the epidermis, makes up 90 per cent of the bulk of
the skin.
It is a dense layer of strong, white fibres (collagen) and yellow, elastic fibres
(elastin) in which blood vessels, muscle cells, nerve fires, lymph channels, hair
follicles, and sweat glands are located. The dermis gives strength and elasticity to
the skin. Beneath it lies the hypodermis, the subcutaneous tissue. This is composed
largely of fat and connective tissue through which run blood vessels and nerves.
The roots of oil and sweat glands are located there. Subcutaneous tissue thins and
disappears with ageing. The hypodermis, which specializes in manufacturing fat, is
unevenly distributed over the body.

Переклад:
Тактильне сприйняття є складною сенсорною системою. Він складається з
низки різних рецепторів, включаючи термо-, фото-, механо- та
хеморецептори. Система працює, коли активність сенсорного нейрона
викликається певним подразником, таким як біль. Цей сигнал потім
переходить до частини мозку, яка відноситься до цієї області на тілі; це
дозволяє відчути подразник у правильному місці. Шкіра – унікальний орган.
Він захищає внутрішні органи, допомагає регулювати температуру тіла і
дозволяє відчувати дотик, тепло і холод. Складна мережа кровоносних судин
живить цю структуру. Капіляри та кровоносні судини шкіри розширюються
або звужуються залежно від температури тіла. Коли тіло гаряче, піт на шкірі
знижує температуру тіла. При охолодженні ці кровоносні судини звужуються,
а шкіра стає блідою і холодною. Це звуження зменшує потік крові через
шкіру; зменшує втрати тепла та зберігає тепло для основної частини тіла. За
текстурою, температурою та кольором шкіра дає інформацію про загальний
стан здоров’я. Вона складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та
підшкірної клітковини. Його сенсорні нерви посилають сигнали в мозок про
небезпеку.
Епідерміс - це верхній шар шкіри. Зовнішня поверхня епідермісу
складається з мертвих клітин шкіри. Він забезпечує водонепроникний бар'єр і
створює тон шкіри. Таким чином, шкіра є динамічним органом і постійно
поповнюється. Колір шкіри створюється спеціальними клітинами епідермісу
— меланоцитами, які виробляють пігмент меланін.
Дерма, розташована під епідермісом, становить 90 відсотків основної маси
шкіри.
Це щільний шар міцних білих волокон (колагену) і жовтих еластичних
волокон (еластину), в якому розташовані кровоносні судини, м’язові клітини,
нервові вогні, лімфатичні канали, волосяні фолікули та потові залози. Дерма
надає шкірі міцність і еластичність. Під нею розташована гіподерма,
підшкірна клітковина. Він складається переважно з жиру та сполучної
тканини, через яку проходять кровоносні судини та нерви. Там знаходяться
коріння сальних і потових залоз. Підшкірна клітковина стоншується і зникає
з віком. Гіподерма, яка спеціалізується на виробленні жиру, розподілена по
тілу нерівномірно.

24. Gustation
Gustation or taste is a chemical sense. Taste is the sensory perception of
substances on the tongue and is one of the 5 traditional senses. Taste is the
sensation produced when a substance in the mouth reacts chemically with taste
receptor cells on the taste buds.
The tongue is covered with thousands of small structures called papillae. There
are 4 types of lingual papillae: circumvallate (vallate), fungiform, foliate and
filiform. The filiform papillae don’t contain taste buds. Fungiform papillae are
present on the anterior part of the tongue, circumvallate papillae and foliate
papillae are on the posterior part. The salivary glands keep the taste buds moist
with saliva.
Others taste buds are located on the roof, sides and back of the mouth, and in the
throat.
The sensation of taste can be categorized into 5 basic tastes: sweet, sour, salt,
bitter and umami. Umami is found in the food additive monosodium glutamate.
The sense of taste is based on the detection of chemicals by specialized taste
receptor cells in the mouth. The cells in the taste buds collect information about
taste and send it the brain.
As taste senses both harmful and beneficial things, all basic tastes are classified as
either aversive or appetitive. Sweetness helps to identify energy-rich foods, while
bitterness serves as a warning sign of poisons.

Переклад:
 Смак або смак - це хімічне відчуття. Смак — це сенсорне сприйняття
речовин язиком і одне з 5 традиційних почуттів. Смак - це відчуття, яке
виникає, коли речовина в роті хімічно реагує з клітинами смакових
рецепторів на смакових рецепторах.
Язик покритий тисячами дрібних структур, які називаються сосочками.
Розрізняють 4 типи язикових сосочків: циркумваллятні (валлатні),
грибоподібні, листоподібні та ниткоподібні. Ниткоподібні сосочки не містять
смакових бруньок. На передній частині язика розташовані грибоподібні
сосочки, на задній – кругові сосочки та листяні сосочки. Слинні залози
зволожують смакові рецептори слиною.
Інші смакові рецептори розташовані на даху, боках і задній частині рота, а
також у горлі.
Відчуття смаку можна розділити на 5 основних смаків: солодкий, кислий,
сіль, гіркий і умамі. Умамі міститься в харчовій добавці глутамат натрію.
Відчуття смаку засноване на виявленні хімічних речовин спеціалізованими
клітинами смакових рецепторів у роті. Клітини смакових рецепторів
збирають інформацію про смак і надсилають її в мозок.Оскільки смак
відчуває як шкідливі, так і корисні речі, усі основні смаки класифікуються як
відразливі або апетитні. Солодкість допомагає визначити енергетично багату
їжу, тоді як гіркота служить попереджувальною ознакою отрути.

25.VISUAL PERCEPTION
Visual perception is the ability to interpret the surrounding environment by
processing information that is contained in visible light. The resulting perception is
also known as eyesight, sight, or vision. The eye is a unique instrument, able to
receive definite information about the world outside our body. The structure of the
eye is very complex. The eye consists of conjunctiva, sclera, cornea, lens, retina,
iris, pupil, anterior chamber (aqueous humour), canal of Schlemn, posterior
chamber (vitreous humour), fovea (focal point), chroids, and optic nerve.
The conjunctiva runs along the inside of the eyelid and the outermost portion of the
eye. It meets the sclera, the tough white layer that covers most of the eyeball. Both
contain tiny blood vessels that nourish the eye. Inside the conjunctiva, at the centre
of the eye, lies the cornea. This layer of clear tissue with its film of tears provides
about two-thirds of the focusing power of the eye. The cornea refracts light as it
enters the eye. The pupil and iris lie behind the cornea. The pupil is the opening
through which light passes to the back of the eye. Muscles controlling the iris (the
coloured part of the eye) allow it to change the size of the pupil to adjust to the
amount of light. The pupil becomes larger in dim light and smaller in bright light to
protect the delicate retina from excessive light.
The anterior chamber lies between the cornea and the iris. This space is filled with
the aqueous humour. This fluid is manufactured in the posterior chamber of the
eye. The fluid passes into the anterior chamber through the pupil and then is
absorbed into the blood-stream through the canal of Schlemm in the angle where
the iris meets the cornea. Behind the iris and anterior chamber is the lens. This
colourless tissue is enclosed in a capsule and suspended in the middle of the eye by
a net of fibres. The lens can change shape in order to focus light rays on the retina.
The bulk of the eyeball, which is behind the lens, is formed by the round posterior
chamber. It is filled with a colourless, gelatin-like substance known as the vitreous
humour. The retina is located behind the vitreous chamber. The retina of the eye is
equivalent to the film of a camera. Composed of 10 layers, the retina processes the
light images projected from the cornea and lens. The retina is nourished primarily
by the choroids. This multilayered tissue, which lies between the retina and the
sclera, is composed of veins and arteries. The fovea located in the centre of the
retina provides the most acute vision. This section is the most visually sensitive
part of the eye. The optic nerve transmits the electrical impulses recorded by the
retina to the brain which interprets these messages into what we perceive as sight.
Colour blindness or daltonism is a common abnormality in human vision that
makes it impossible to differentiate colours accurately. The first scientific paper on
the subject of colour blindness, Extraordinary facts relating to the vision of
colours, was published by the English chemist John Dalton in 1798 after he
discovered his own colour blindness. Because of Dalton's work, the general
condition has been called daltonism, although in English this term now used only
for deuteranopia. Colour blindness can be a real handicap for certain types ofo
occupations.

ПЕРЕКЛАД
Візуальне сприйняття — це здатність інтерпретувати навколишнє
середовище шляхом обробки інформації, яка міститься у видимому світлі.
Результуюче сприйняття також відоме як зір, зір або бачення. Око —
унікальний інструмент, здатний отримувати точну інформацію про
навколишній світ. Будова ока дуже складна. Око складається з кон’юнктиви,
склери, рогівки, кришталика, сітківки, райдужної оболонки, зіниці, передньої
камери (водяниста волога), каналу Шлемна, задньої камери (скловидне тіло),
ямки (фокальної точки), судинної оболонки та зорового нерва.
Кон'юнктива проходить уздовж внутрішньої сторони повіки та крайньої
частини ока. Він зустрічається зі склерою, міцним білим шаром, який
покриває більшу частину очного яблука. Обидва містять крихітні кровоносні
судини, які живлять око. Всередині кон'юнктиви, в центрі ока, знаходиться
рогівка. Цей шар прозорої тканини з плівкою сліз забезпечує приблизно дві
третини здатності фокусування ока. Рогівка заломлює світло, коли воно
потрапляє в око. Зіниця і райдужка розташовані позаду рогівки. Зіниця - це
отвір, через яке світло проходить до задньої частини ока. М’язи, що
контролюють райдужну оболонку (кольорову частину ока), дозволяють їй
змінювати розмір зіниці відповідно до кількості світла. Зіниця стає більшою
при тьмяному освітленні та меншою при яскравому, щоб захистити ніжну
сітківку від надмірного світла.
Передня камера знаходиться між рогівкою і райдужкою. Цей простір
заповнений водянистим гумором. Ця рідина виробляється в задній камері ока.
Рідина проходить у передню камеру через зіницю, а потім всмоктується в
кровотік через канал Шлемма в куті, де райдужка стикається з рогівкою. За
райдужною оболонкою і передньою камерою знаходиться кришталик. Ця
безбарвна тканина укладена в капсулу і підвішена в середині ока сіткою
волокон. Кришталик може змінювати форму, щоб сфокусувати світлові
промені на сітківці. Основну частину очного яблука, яка знаходиться за
кришталиком, утворює округла задня камера. Він наповнений безбарвною
речовиною, схожою на желатин, відомою як склоподібне тіло. Сітківка
розташована позаду камери склоподібного тіла. Сітківка ока еквівалентна
плівці фотоапарата. Сітківка, що складається з 10 шарів, обробляє світлові
зображення, що проектуються з рогівки та кришталика. Сітківка ока
живиться в основному судинною оболонкою. Ця багатошарова тканина, яка
лежить між сітківкою і склерою, складається з вен і артерій. Ямка,
розташована в центрі сітківки, забезпечує найбільш гострий зір. Цей відділ є
найбільш чутливою частиною ока. Зоровий нерв передає електричні
імпульси, записані сітківкою, до мозку, який інтерпретує ці повідомлення в
те, що ми сприймаємо як зір.
Дальтонізм або дальтонізм — поширена аномалія людського зору, яка
унеможливлює точне розрізнення кольорів. Першу наукову статтю на тему
кольорової сліпоти «Надзвичайні факти, пов’язані зі сприйняттям кольорів»
опублікував англійський хімік Джон Далтон у 1798 році після того, як він
виявив власну дальтонізм. Завдяки роботі Дальтона загальний стан було
названо дальтонізмом, хоча в англійській мові цей термін зараз
використовується лише для дейтеранопії. Дальтонізм може бути справжньою
вадою для певних видів професій.

26.Auditory Perception
Hearing, auditory perception, or audition is the ability to perceive sound. The ear is
the organ of hearing. The ear has three parts: outer, middle and inner. The auricle
(pinna) is the outermost part of the ear made of cartilage that is connected to the
outer tube called the auditory canal. The middle ear is a small cavity, with the
eardrum (the vibrating membrane) on one side and the entrance to the inner ear on
the other side. Within the ear there are three small bones (the ossicles) known as
the malleus (hammer), incus (anvil), and stapes (stirrup). These bones conduct
sound vibrations into the inner ear. The malleus is attached to the lining of the
eardrum, the incus is attached to the malleus, and the stapes links the incus to the
oval window (the opening to the inner ear). The middle ear is connect- ed by a
narrow channel (the Eustachian tube) to the throat. Ordinarily, the Eustachian tube
is closed, but when the person swallows or yawns, it opens to allow an exchange of
air, thus equalizing the air pressure within the middle ear and the air pressure
outside. The Eusta- chian tube drains fluid from the middle ear into the throat. The
inner ear contains the most important parts of the hearing mechanism. They are
two chambers called the vestibular labyrinth and the cochlea. The cochlea is spiral
shaped and it transforms sound into nerve impulses that travel to the brain. Tiny
hairs line the curves of the cochlea. Both the labyrinth and the cochlea are filled
with fluid. The semicir- cular canals are fluid-filled tubes attached to the cochlea
and nerves in the inner ear. They send information on balance and head position to
the brain. When sound waves from the world outside strike the eardrum, it
vibrates. These vibrations from the eardrum pass through the bones of the middle
ear and into the inner ear through an oval window. Then they disseminate into the
cochlea, where they are converted into electrical impulses and are transmitted to
the brain by the auditory nerve. The human ear can perceive frequencies from 16
cycles per second, which is a very deep bass, to 28.000 cycles per second, which is
a very high pitch.

Переклад
Слух, слухове сприйняття або аудіація — здатність сприймати звук. Вухо —
орган слуху. Вухо складається з трьох відділів: зовнішнього, середнього і
внутрішнього. Вушна раковина (вушна раковина) — це зовнішня частина
вуха, яка складається з хряща і з’єднана із зовнішньою трубкою, яка
називається слуховим проходом. Середнє вухо — це невелика порожнина з
барабанною перетинкою (вібраційною мембраною) з одного боку та входом у
внутрішнє вухо з іншого боку. Усередині вуха є три маленькі кісточки
(кісточки), відомі як молоточок (молоточок), ковадло (ковадло) і стремінце
(стремінце). Ці кістки проводять звукові коливання у внутрішнє вухо.
Молоточок прикріплюється до слизової оболонки барабанної перетинки,
наконечник прикріплюється до молоточка, а стремінце з’єднує наконечник з
овальним вікном (отвір у внутрішнє вухо). Середнє вухо з'єднується вузьким
каналом (євстахієвою трубою) з горлом. Зазвичай євстахієва труба закрита,
але коли людина ковтає або позіхає, вона відкривається, щоб забезпечити
обмін повітря, таким чином вирівнюючи тиск повітря в середньому вусі та
тиск повітря зовні. Євстахієва труба відводить рідину із середнього вуха в
горло. Внутрішнє вухо містить найважливіші частини слухового механізму.
Це дві камери, які називаються вестибулярним лабіринтом і равликом. Равлик
має спіралеподібну форму і перетворює звук на нервові імпульси, які
надходять до мозку. Крихітні волоски вистилають вигини вушної раковини. І
лабіринт, і вушна раковина заповнені рідиною. Напівкруглі канали - це
заповнені рідиною трубки, прикріплені до вушної раковини та нервів у
внутрішньому вусі. Вони надсилають у мозок інформацію про рівновагу та
положення голови. Коли звукові хвилі зовнішнього світу потрапляють на
барабанну перетинку, вона вібрує. Ці коливання від барабанної перетинки
проходять через кісточки середнього вуха і у внутрішнє вухо через овальне
вікно. Потім вони поширюються в равлик, де перетворюються в електричні
імпульси і передаються в мозок по слуховому нерву. Людське вухо може
сприймати частоти від 16 циклів на секунду, що є дуже глибоким басом, до 28
000 циклів на секунду, що є дуже високим звуком.

27.Coronary bypass surgery

A coronary artery bypass graft, or CABG, is performed to improve circulation to
the heart muscle in people with severe coronary artery disease. In this procedure, a
healthy artery or vein from another part of the body is connected, or grafted, to the
blocked coronary artery. The grafted artery or vein bypasses the blocked portion of
the coronary artery, carrying oxygen-rich blood to the heart muscle. One or more
coronary arteries may be bypassed during a single operation. During a
conventional bypass surgery, your surgeon begins by makıng an incision in the
skin over your breast bone or sternum. He or she will then cut the sternum and
move your rib cage in order to get to your heart. Throughout the procedure, your
circulatory system will be connected to a cardiopulmonary bypass pump or heart-
lung machine. This machine temporarily performs the functions of your heart and
lungs during the surgery allowing your heart to be stopped while the surgeon sews
the grafts into place. Two other types of CABG procedures have recently been
developed: off-pump and minimally invasive bypass surgery, Off-pump CABG is
also called «beating heart bypass grafting», because the heart isn't stopped and a
heart-lung machine isn't used. Instead, a mechanical device is used to steady the
part of the heart, where grafting is being done. Surgeons perform minimally
invasive bypass procedures, using specially designed instruments inserted through
small incisions or ports in the chest. These procedures sometimes require a heart-
lung machine. One of two blood vessels is typically used for the grafts: the internal
thoracic artery in the chest or the saphenous vein in the leg. For the internal
thoracic artery graft, your surgeon will leave the upper end attached to the
subclavian artery and divert the lower end from your chest wall to your coronary
artery just beyond the blockage. Your surgeon will then sew the graft into place.
For the saphenous vein graft, your surgical will suture one end to the aorta and the
other end to the narrowed artery just beyond the blockage. Before the surgery, an
intravenous line will be started, and you may be given a medication to help you
relax. CABG procedures are done under general anesthesia, which will put you to
sleep for the duration of the operation. A breathing tube will be inserted through
your mouth and into your throat to help you breathe. A catheter will be placed in
your bladder to drain your urine. Coronary artery bypass surgery generally takes
three to six hours. With the graft securely in place, your surgeon will use electrical
signals to restore the heartbeat and attach a temporary pacemaker to the heart.
Once your heart is again beating normally, the heart-lung machine will be
disconnected your surgeon will wire the breast bone back together, and suture the
skin incision closed. A temporary drainage tube will be placed through the skin
beneath the incision. After surgery, you will be taken to the intensive care unit; the
activity of your heart will be carefully monitored. If necessary, the pacing wires
will be used to temporarily control your heart rate. The chest tube will remain in
place to drain excess blood and air from the chest cavity. Once you can breathe on
your own, your breathing tube will be removed and replaced with an oxygen mask.
The bladder catheter will remain in place. As you recover over the next three to
four days, all of these devices will be gradually removed

ПЕРЕКЛАД
Аортокоронарне шунтування, або АКШ, виконується для поліпшення
кровообігу в серцевому м’язі у людей з тяжкою ішемічною хворобою серця.
Під час цієї процедури здорову артерію чи вену з іншої частини тіла
з’єднують або трансплантують до заблокованої коронарної артерії.
Трансплантована артерія або вена обходить заблоковану частину коронарної
артерії, переносячи збагачену киснем кров до серцевого м’яза. Під час однієї
операції можна шунтувати одну або декілька коронарних артерій. Під час
звичайної операції шунтування ваш хірург починає з розрізу шкіри над
грудиною або грудиною. Потім він або вона розріже грудину і перемістить
вашу грудну клітку, щоб дістатися до вашого серця. Під час процедури ваша
кровоносна система буде підключена до серцево-легеневого обхідного насоса
або апарату «серце-легені». Ця машина тимчасово виконує функції вашого
серця та легенів під час операції, дозволяючи зупинити ваше серце, поки
хірург пришиває трансплантати на місце. Нещодавно було розроблено два
інших типи процедур АКШ: шунтування без насоса та малоінвазивне
шунтування. АКШ без насоса також називають «шунтуванням серцевого
шунтування, що б’ється», оскільки серце не зупиняється, а апарат серцево-
легеневий апарат не зупиняється. використовується. Замість цього
використовується механічний пристрій для фіксації тієї частини серця, де
проводиться трансплантація. Хірурги виконують мінімально інвазивні
процедури шунтування, використовуючи спеціально розроблені інструменти,
які вводять через невеликі розрізи або отвори в грудній клітці. Для цих
процедур іноді потрібен апарат «серце-легені». Для трансплантатів зазвичай
використовується одна з двох кровоносних судин: внутрішня грудна артерія в
грудній клітці або підшкірна вена на нозі. Для трансплантата внутрішньої
грудної артерії ваш хірург залишить верхній кінець прикріпленим до
підключичної артерії, а нижній кінець відведе від стінки грудної клітки до
коронарної артерії відразу за закупоркою. Потім ваш хірург пришить
трансплантат на місце. Для трансплантата підшкірної вени ваш хірург
пришить один кінець до аорти, а інший кінець – до звуженої артерії
безпосередньо за закупоркою. Перед операцією буде розпочато
внутрішньовенне введення, і вам можуть дати ліки, які допоможуть вам
розслабитися. Процедури АКШ виконуються під загальним наркозом, який
дозволить вам спати на час операції. Дихальна трубка буде вставлена через
рот і в горло, щоб допомогти вам дихати. У ваш сечовий міхур встановлять
катетер для відводу сечі. Операція аортокоронарного шунтування зазвичай
триває від трьох до шести годин. З надійно закріпленим трансплантатом ваш
хірург за допомогою електричних сигналів відновить серцебиття та приєднає
до серця тимчасовий кардіостимулятор. Коли ваше серце знову почне битися
нормально, апарат серцево-легеневий апарат буде від’єднано. Ваш хірург
знову з’єднає грудну кістку та зашить розріз шкіри. Через шкіру під розрізом
буде розміщена тимчасова дренажна трубка. Після операції вас доставлять у
відділення інтенсивної терапії; діяльність вашого серця буде ретельно
контролюватися. За потреби дроти стимуляції використовуватимуться для
тимчасового контролю вашого пульсу. Грудна трубка залишиться на місці,
щоб відводити зайву кров і повітря з грудної порожнини. Коли ви зможете
дихати самостійно, вашу дихальну трубку буде видалено та замінено
кисневою маскою. Катетер сечового міхура залишиться на місці. У міру
відновлення протягом наступних трьох-чотирьох днів усі ці пристрої будуть
поступово видалятися

28.Risk of diabetes mellitus

The risk of diabetes mellitus, a chronic metabolic disorder, is influenced by various
factors that can contribute to its development. Genetic predisposition plays a
significant role, as individuals with a family history of diabetes are at a higher risk.
Lifestyle factors, such as poor dietary choices and sedentary behavior, are
substantial contributors, leading to obesity and insulin resistance. Age is also a
factor, with the risk increasing as individuals get older. Certain ethnic groups,
including African Americans, Hispanic/Latino Americans, and Native Americans,
have a higher prevalence of diabetes.
Gestational diabetes during pregnancy is a risk factor, and women who have
experienced it are more likely to develop type 2 diabetes later in life. Other
medical conditions, such as polycystic ovary syndrome (PCOS) and certain
hormonal disorders, can contribute to an increased risk. Environmental factors,
including exposure to toxins and pollutants, may also play a role.
Preventive measures involve adopting a healthy lifestyle, including a balanced diet
and regular physical activity, to maintain a healthy weight and reduce the risk of
insulin resistance. Early detection through regular medical check-ups, especially
for those with risk factors, is crucial for timely intervention. Diabetes prevention
programs focus on education, awareness, and community support to address
modifiable risk factors and promote overall well-being. Despite ongoing research
and advancements, understanding and managing the complex web of factors
contributing to diabetes risk remain critical for effective prevention and control
strategies.

ПЕРЕКЛАД
На ризик цукрового діабету, хронічного порушення обміну речовин,
впливають різні фактори, які можуть сприяти його розвитку. Генетична
схильність відіграє значну роль, оскільки особи, у яких в сім’ї були хворі на
цукровий діабет, піддаються більшому ризику. Фактори способу життя, такі
як неправильний вибір дієти та малорухливий спосіб життя, є значними
факторами, що призводять до ожиріння та резистентності до інсуліну. Вік
також є фактором, при цьому ризик зростає, коли люди стають старшими.
Деякі етнічні групи, включаючи афроамериканців,
іспаномовних/латиноамериканців та корінних американців, мають вищу
поширеність діабету.

Гестаційний діабет під час вагітності є фактором ризику, і жінки, які

перенесли його, мають більшу ймовірність розвитку діабету 2 типу пізніше в
житті. Інші захворювання, такі як синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) і
певні гормональні розлади, можуть сприяти підвищенню ризику. Фактори
навколишнього середовища, включаючи вплив токсинів і забруднюючих
речовин, також можуть відігравати певну роль.

Профілактичні заходи включають прийняття здорового способу життя,

включаючи збалансоване харчування та регулярну фізичну активність, щоб
підтримувати здорову вагу та зменшити ризик інсулінорезистентності. Раннє
виявлення шляхом регулярних медичних оглядів, особливо для тих, хто має
фактори ризику, має вирішальне значення для своєчасного втручання.
Програми профілактики діабету зосереджені на освіті, обізнаності та
підтримці громади для усунення змінних факторів ризику та сприяння
загальному добробуту. Незважаючи на триваючі дослідження та досягнення,
розуміння та управління складною мережею факторів, що сприяють ризику
діабету, залишається критично важливим для ефективних стратегій
профілактики та контролю.

29.Main features of tuberculosis

Tuberculosis (TB) is a bacterial infection caused by Mycobacterium tuberculosis,
and it primarily affects the lungs, although it can also impact other organs. The key
features of tuberculosis encompass a range of clinical, diagnostic, and
epidemiological aspects. Common symptoms include persistent cough, chest pain,
weight loss, fatigue, and night sweats. TB is communicable through airborne
droplets when an infected person coughs or sneezes, making it highly contagious.
Diagnostic methods involve chest X-rays, sputum tests, and in some cases,
molecular tests to identify the presence of the bacteria. Tuberculosis can exist in
latent or active forms; latent TB is asymptomatic and non-contagious, while active
TB manifests with symptoms and is contagious.
The development of drug-resistant strains, known as multidrug-resistant TB
(MDR-TB) and extensively drug-resistant TB (XDR-TB), poses significant
challenges to effective treatment. The global burden of TB is substantial, with
millions of new cases reported annually, particularly in resource-limited settings.
TB disproportionately affects vulnerable populations, including those with
compromised immune systems, such as HIV-infected individuals. Tuberculosis
prevention strategies involve vaccination, primarily through the Bacille Calmette-
Guérin (BCG) vaccine, and the identification and treatment of latent TB to prevent
its progression to active disease. Despite significant progress, achieving global TB
control remains a complex and ongoing public health challenge.

ПЕРЕКЛАД
Туберкульоз (ТБ) – це бактеріальна інфекція, спричинена мікобактеріями
туберкульозу, яка переважно вражає легені, хоча також може вражати інші
органи. Ключові ознаки туберкульозу охоплюють низку клінічних,
діагностичних та епідеміологічних аспектів. Загальні симптоми включають
постійний кашель, біль у грудях, втрату ваги, втому та нічну пітливість.
Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом, коли інфікована
людина кашляє або чхає, що робить його дуже заразним. Діагностичні методи
включають рентген грудної клітки, дослідження мокротиння та в деяких
випадках молекулярні тести для виявлення присутності бактерій. Туберкульоз
може протікати в латентній або активній формах; латентний туберкульоз
протікає безсимптомно та незаразно, тоді як активний туберкульоз
проявляється симптомами та є заразним.

Розвиток стійких до ліків штамів, відомих як туберкульоз з множинною

лікарською стійкістю (МР-ТБ) і туберкульоз із широкою лікарською
стійкістю (ШР-ТБ), створює значні проблеми для ефективного лікування.
Глобальний тягар туберкульозу є значним, щорічно реєструються мільйони
нових випадків, особливо в умовах обмежених ресурсів. Туберкульоз
непропорційно вражає вразливі верстви населення, включно з тими, хто має
ослаблену імунну систему, наприклад, ВІЛ-інфікованих. Стратегії
профілактики туберкульозу передбачають вакцинацію, насамперед за
допомогою вакцини Bacille Calmette-Guérin (BCG), а також виявлення та
лікування латентного туберкульозу для запобігання його прогресуванню до
активної форми захворювання. Незважаючи на значний прогрес, досягнення
глобального контролю над туберкульозом залишається складним і постійним
викликом громадської охорони здоров’я.

30. Bone tuberculosis

Bone tuberculosis, also known as skeletal tuberculosis or osteoarticular
tuberculosis, is a form of tuberculosis that affects the bones and joints. This ancient
disease has historical roots, with evidence of spinal tuberculosis dating back to
Egyptian mummies from around 9000 years ago. Studies analyzing pre-Columbian
skeletons in Chile have identified lesions consistent with bony tuberculosis in
approximately 2% of cases. Molecular research has further confirmed the presence
of Mycobacterium tuberculosis complex DNA in ancient skeletal remains,
shedding light on the historical prevalence of this condition.

Skeletal tuberculosis accounts for a significant portion of extrapulmonary

tuberculosis cases, ranging from 10% to 35%. In the United States, it constituted
10.8% of extrapulmonary cases reported in 2013 and 2.3% of all tuberculosis
cases. The rates of skeletal tuberculosis are notably higher among immigrants from
endemic areas, possibly influenced by screening procedures for pulmonary
tuberculosis during immigration.

Pott disease, a type of spinal tuberculosis, is the most common manifestation,

representing approximately half of all musculoskeletal tuberculosis cases. Other
prevalent forms include tuberculosis arthritis and extraspinal tuberculosis
osteomyelitis. During the initial infection, bacillemia may lead to the seeding of
Mycobacterium tuberculosis in bones and synovial tissues. In many cases, local
adaptive immune processes confine small infection foci, resulting in subclinical
infections.

Reactivation of the infection and progression to clinically apparent disease may

occur when local immune defenses fail. Contributing factors to this failure include
conditions such as malnutrition, advancing age, HIV infection, or renal failure. The
involvement of CD4 and CD8 lymphocytes, along with interferon-gamma, plays a
crucial role in containing reactivating foci after the primary infection.
Understanding the historical, epidemiological, and immunological aspects of bone
tuberculosis is essential for effective diagnosis, treatment, and prevention
strategies.

ПЕРЕКЛАД
Кістковий туберкульоз, також відомий як скелетний туберкульоз або кістково-
суглобовий туберкульоз, є формою туберкульозу, яка вражає кістки та
суглоби. Ця давня хвороба має історичне коріння, оскільки докази
туберкульозу хребта сягають єгипетських мумій приблизно 9000 років тому.
Дослідження, присвячені аналізу доколумбових скелетів у Чилі, виявили
ураження, що відповідають кістковому туберкульозу, приблизно в 2%
випадків. Молекулярне дослідження додатково підтвердило присутність ДНК
комплексу Mycobacterium tuberculosis у стародавніх скелетних останках,
проливаючи світло на історичну поширеність цього захворювання.

Скелетний туберкульоз становить значну частину випадків позалегеневого

туберкульозу, коливається від 10% до 35%. У Сполучених Штатах він
становив 10,8% позалегеневих випадків, зареєстрованих у 2013 році, і 2,3%
усіх випадків туберкульозу. Показники скелетного туберкульозу помітно вищі
серед іммігрантів з ендемічних районів, можливо, через процедури скринінгу
на легеневий туберкульоз під час імміграції.

Хвороба Потта, різновид спинального туберкульозу, є найпоширенішим

проявом, що становить приблизно половину всіх випадків туберкульозу
опорно-рухового апарату. Інші поширені форми включають туберкульозний
артрит і екстраспінальний туберкульозний остеомієліт. Під час первинної
інфекції бактеріємія може призвести до посіву Mycobacterium tuberculosis у
кістках і синовіальних тканинах. У багатьох випадках локальні адаптивні
імунні процеси обмежують невеликі вогнища інфекції, що призводить до
субклінічних інфекцій.

Повторна активація інфекції та прогресування до клінічно вираженого

захворювання може статися, коли місцевий імунний захист знижується.
Факторами, що сприяють цій невдачі, є такі стани, як недоїдання, похилий
вік, ВІЛ-інфекція або ниркова недостатність. Участь лімфоцитів CD4 і CD8
разом з гамма-інтерфероном відіграє вирішальну роль у локалізації вогнищ
реактивації після первинної інфекції. Розуміння історичних, епідеміологічних
та імунологічних аспектів туберкульозу кісток має важливе значення для
ефективної діагностики, лікування та стратегій профілактики.