Національний університет біоресурсів

і природокористування України

Економічний факультет

Кафедра банківської справи та страхування

КУРСОВА РОБОТА
На тему:
Функції грошей та структура грошової маси

Виконала: студентка 2 курсу економічного факультету,

спеціальність: 072 Фінанси, банківська справа та страхування
Групи № 5
Гедіна Яна Вікторівна
Перевірила: доцент кафедри банківської справи та страхування
Аврамчук Лідія Андріївна
 Функції грошей та структура грошової маси.
Вступ………………………………………………………………………...2
1. Аналіз функцій грошей………………………………………………..5
2. Вимірювання обсягу і структури грошової маси. Грошові
агрегати.................................................................................................15
3. Регулювання грошової маси Національним банком
України……...22
Висновки…………………………………………………………………..29
Список літератури…………………………………………..………….....31

2
3
 Вступ
Актуальність. Обрана для написання тема курсової роботи
зумовлює той факт, що грошам належить визначальне місце в ринковій
економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг
доходів і витрат суб’єктів ринку, життєдіяльність кожної з цих
структур.. Водночас гроші виконують важливу інформативну функцію.
Їх називають «мовою ринку».
Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у
теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих
функцій, а й їх кількості.
З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового
ринку, банків, банківської системи формується економічна політика
держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку
зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного
життя суспільства.

Мета курсової роботи. Вивчення ряду питань – сутності, функцій

грошей в трактуванні класичних економістів, сучасних функцій
грошей, ролі грошей в розвитку економіки.
Стабільність грошового обігу забезпечується формуванням та
реалізацією дієвої та обґрунтованої грошово-кредитної політики, яка в
свою чергу спирається на результати аналізу грошової маси, оскільки
зміни, що відбуваються у складі, структурі, обсязі грошової маси
суттєво впливають на швидкість обігу грошей, формування
платоспроможного попиту, ринкову кон’юнктуру та формування
ресурсної бази банківських установ.

4
 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання організації та
регулювання готівкового обігу, зокрема визначення факторів та
чинників впливу на грошову масу та її складові, стали предметом
досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: А.
Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, Б. Івасіва, Н. Дорофєєвої, Р.
Кисельова, В. Лагутіна, В. Міщенка, М. Савлука, С. Шумської та ін.
Основну увагу було приділено роз’язанню проблеми державного
регулювання грошово-кредитної сфери, оцінці грошово-кредитної
політики НБУ. Однак, з урахуванням мінливості та постійної
динамічності грошової маси країни дослідження сучасних тенденцій її
зміни, наслідків такої зміни та шляхи нівелювання негативних супутніх
явищ є актуальним.

5
 Розділ 1. Аналіз функцій грошей

Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспільства — відіграють

важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони
завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях
Платона та Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто
згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте
систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій
почалися з розвитком капіталізму.

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це

специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який
інший товар, тобто є загальним еквівалентом вартості. Як такі гроші
виходять в окремих своїх функціях далеко за межі сфери товарного
обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження
вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, у тому числі на
потреби інвестування.

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно

відрізняються одне від одного. Під грошима часто розуміється все те,
що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди
між людьми; товар особливого роду, ще виконує роль загального
еквівалента; те, що використовується як гроші .

Л. Харріс визначає гроші як «будь-який товар, що функціонує як

засіб обігу, лічильна одиниця й засіб збереження вартості». Р. Барр
пише, що «гроші можуть бути визначені як засіб обміну,
загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». С. Фішер, Р.
Дорн-буш і Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні

6
 грошей їх платіжну функцію: «Гроші—загальновизнаний засіб
платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при
оплаті боргів.” Яскравим прикладом суто функціонального підходу в
цьому питанні слугує визначення К.Р.Макконнела і С.Л.Брю: “Гроші -
це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші”

Підсумовуючи різні визначення сутності грошей (а їх дуже багато) я

виділила такі особливості:

 Грошима у широкому змісті можуть бути названі будь-які

знаки цінності, що служать для розміну, придбання інших
предметів, чи наймання людської праці;

 Гроші - це суспільний інститут, що збільшує багатство,

знижуючи витрати обміну і, сприяючи більшій спеціалізації
відповідно з наявними порівняльними перевагами людей;

 Переваги використання грошей, у порівнянні з натуральним

обміном, величезні. Витрати обміну були б набагато більші, а
суспільне багатство внаслідок цього набагато менше, якби не
існувало грошей, що значно полегшують весь цей процес. В
економічній системі, обмеженій натуральним обміном, людям
приходилося затрачати непомірну кількість часу на пошук тих,
із ким їм було б вигідно обмінюватися.

 Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і

борги, отже гроші – це засіб обміну. Люди приймають гроші в
обмін на товари і послуги, щоб потім обміняти гроші на ті
товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу
обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього

7
 обміну товарів і послуг на інші товари і послуги - дуже
неефективного засобу здійснення обміну. При бартері
необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він
повинний хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає
вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних
задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і
послугах, а потім досягнення згоди за умовами обміну. У такий
спосіб бартер приводить до високих витрат, зв'язаних з
пошуком.

 Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою

вартості». Роль грошей як «одиниці виміру» дозволяє
використовувати встановлені ціни для угод.

Більшість західних економістів-дослідників питання теорії грошей -

виводять їх сутність з того, які функції виконують гроші. При цьому
констатують: грошима може бути все, що визнається людьми за гроші і
виконує їх функції.

Функція грошей - це певне призначення грошей щодо

обслуговування руху цінності в процесі відтворення. Питання про
функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей.
Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх
кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних шкіл, так і
всередині кожної з них. Особливо помітні розбіжності у трактуванні
функцій грошей серед представників немарксистських теорій. Не
заперечуючи взагалі існування функцій грошей, більшість із них
визнають лише три функції. Разом з тим класики економічної теорії та
деякі її представники кінця XIX - початку XX ст. визнавали п’ять

8
 функцій грошей: мірила цінності, засобу обігу, засобу платежу, засобу
нагромадження і світових грошей.

 Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним

втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не
гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна,
суспільне необхідна праця. Тому їх вартість може
вимірюватись особливим товаром - грошима, що, як конкретна
форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть
бути мірою вартості.

Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити

вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу
прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних
країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості
грошового металу. Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою
одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США

9
 масштабом цін є долар, який втілював після реформи 1973 р. і до
скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736736 г чистого золота.

 Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її

виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге,
повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як
засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи
посередником при обміні товарами, то можуть
використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого
перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги.
Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно
функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні. Враховуючи
це, в багатьох країнах почали випускати неповноцінні гроші,
замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети, тобто
зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явились паперові
гроші.

Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості

паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами
вартості. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий
курс у законодавчому порядку і використовує їх як замінник
повноцінних грошей.

Оскільки гроші - це такий особливий товар, на який можна купити

будь-який інший, то вони стають загальним втіленням суспільного
багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.

 Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за

обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і
гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в

10
 своїй золотій або срібній "плоті". Специфіка грошей як засобу
нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні
і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість.

Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і

тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник
для придбання засобів і предметів праці має накопичити достатню
суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем
скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи
срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періоди суспільних
потрясінь і знецінення грошових знаків щодо благородних металів
наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних
грошей.

Гроші є загальним виразником багатства, їх можна

безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не
мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на
неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує
суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як
загального виразника речового багатства.

Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі

відбувається їх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золота та
срібла. Це приводить до того, що, з одного боку, все більш
розширюється ринок для золота і срібла незалежно від виконуваної
ними функції, а з другого - створюється приховане джерело пропозиції
грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь.

В умовах обігу металевих грошей останні як скарб стихійно

регулювали грошовий обіг. У зв'язку з постійними коливаннями

11
 товарного виробництва і товарного обігу, його швидкості, цін
циркулююча маса грошей то зменшувалась, то збільшувалась. Це
відповідало випаданню грошей у скарб або вилученню їх з нього.
Отже, скарб був відвідним і привідним каналами для циркулюючої
грошової маси, завдяки якому вона не знала ні надлишку, ні нестачі.

 Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як

засобу обігу.

Функція грошей як засобу платежу за змістом є продовженням

функції засобу обігу і з'явилася вона пізніше, на вищих етапах розвитку
товарно-грошових відносин. Грошей не можна уявити без функції міри
вартості і засобу обігу, тоді як без функції засобу платежу вони логічно
можуть.

В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі),

гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію
засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від
одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу
платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу
(продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної
плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг
тощо).

12
 Кредитні гроші виникають з функції грошей як засобу платежу.
Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним
зобов'язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в
якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення
боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як
останній є безпосереднім попередником кредитних грошей.

Вексель - це боргове зобов'язання, складене за певними правилами.

Вперше векселі з'явились в Італії в середні віки. Спочатку їх
використовували для пересилання грошей, потім вони почали
проникати в сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу
платежу і загального грошового зобов'язання.

Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спеціальному

папері, який використовують для друкування грошей, де зазначають,
кому і ким, в якому місці і в який час видано вексель, строк і суму
платежу по ньому. Вексель підписує той, хто його видав. У векселі не
вказується, за що видано грошове зобов'язання. Абстрактний характер
векселя дає можливість для зловживань, таких як видача "дружніх", так
званих бронзових векселів, які не відображають реальних економічних
зв'язків. Вони можуть підірвати вексельний оборот, і тому в усіх
країнах переслідуються в кримінальному порядку.

Обліком векселів займаються банки, фактично банк скуповує

векселі, розплачуючись за них власними векселями, які називаються
банкнотами.

Банкнота - це зобов'язання банку, банківський білет, тобто кредитні

гроші. Випуск банкнот банками здійснюється не лише під векселі, а й
під золото та інші дорогоцінності.

13
 Кредитні гроші, векселі, банкноти - важливі елементи
функціонування ринку. В процесі становлення ринкових відносин,
виникнення і зміцнення ролі фондових, валютних, товарних бірж,
комерційних банків у нашій країні вони починають активно
використовуватись у господарському механізмі.

Між кредитними і паперовими грошима існують суттєві відмінності.

Так, паперові гроші виникають з функції обігу, в той час як кредитні - з
функції платежу. Паперові гроші випускає держава, яка вимагає від
усіх суб'єктів ринкових відносин приймати їх у всіх платежах. Такі
гроші випускаються в обіг в міру потреби. Кредитні гроші
випускаються банком, вони не обов'язкові для приймання, але
забезпечені золотом, іноземною валютою та іншими активами банку.
Вони випускаються відповідно до суми товарних векселів і, таким
чином, не перевищують потреби в них. Проте в сучасних умовах
відмінності між паперовими і кредитними грошима стираються.

 Функція світових грошей. Спочатку на світовому ринку

панувала подвійна міра вартості - золото і срібло, але згодом
функцію світових грошей почало виконувати тільки золото.

14
 Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових
грошей. Паперові знаки (долари, фунти стерлінгів, марки, єни
тощо) відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках.
Проте золото залишається твердими і бажаними для всіх країн
світовими грошима, надійним гарантом у міжнародних
розрахунках.

Світові гроші функціонують як:

Абсолютна
Загальний
Загальний платіжний суспільна
купівельний
засіб матеріалізація
засіб
багатства

Як запільний купівельний засіб світові гроші функціонують при

оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад,
придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо).

Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світовому

обігу виступають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в
іншу (при переведенні підприємцями своїх грошей на зберігання за
кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення
міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасу золота.

До початку XX ст. у товарному виробництві й обігу існувало чотири

типи загального еквівалента: товарно-лічильний, товарно-ваговий,
метало-карбований і емісійний. До товарно-лічильного загального
еквівалента належать товарні гроші: знаряддя праці, худоба, раби,
прикраси тощо. Товарно-ваговий пов'язаний з продуктами рослинного
походження, що мало псувалися, а пізніше - і з металами. Метало-
карбований тип передбачає наявність металевих грошей у вигляді

15
 монет, а емісійний - різні знаки вартості на спеціальному папері з
певною атрибутикою.

У сучасних умовах набув поширення новий тип загального

еквівалента – депозитно-електронний. Він втілений у банківських
депозитах, кредитних картках і електронних грошах.

Розділ 2. Вимірювання обсягу і структури грошової маси.

Грошові агрегати.

Грошова маса – це сукупність купівельних, платіжних та

накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв’язки, належить
фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий
кількісний показник руху грошей.

Усі гроші, що обертаються в грошовій сфері, становлять грошову

масу, яка має свою структурну організацію. Під цим кутом зору в
грошовій масі виділяють грошові агрегати, такі її структурні елементи,
що розрізняються між собою рівнем ліквідності, тобто рівнем здатності
перетворюватися в гроші.

Грошові агрегати наявні у грошовій системі будь-якої

високорозвиненої країни, однак вони мають певні національні
відмінності як за складом елементів, що входять у той чи інший
агрегат, так і за їх кількістю. Проте в принциповому плані грошові
агрегати різних країн ідентичні.

У більшості розвинутих країн, як правило, виокремлюють три—

чотири агрегати. Так, наприклад, у США — чотири агрегати, в
Німеччині та Японії їх три, а в такій країні, як Франція грошових
агрегатів усього два.

16
 При цьому агрегат М0 звичайно пов’язують із готівкою, що
знаходиться поза банками. І хоч виділення такого агрегату має деякий
сенс, усе ж, виходячи з глибинних основ розподілу грошової маси на
агрегати, він відрізняється від агрегату М1 лише кількісно.

Періодично центральний банк кожної країни публікує дані про

грошову масу на основі встановлених ним грошових агрегатів. В
Україні Національний банк стежить за грошовими агрегатами M0, M1,
M2 та M3.
Грошові агрегати складаються центральними банками на основі
опитувань грошово-кредитних та фінансових установ. Вони вимірюють
кількість грошей, що циркулюють в економіці, і зазвичай їх
представляють як серії акцій національної валюти на кінець місяця.
Існує багато грошових агрегатів. Статистично вони є позиціями в
балансі банківської системи. Вони можуть бути взяті з будь-якого
сторони (оскільки кредитні серії, які є банківськими активами, іноді
позначаються грошовими агрегатами), але зазвичай беруться із
зобов'язань. У балансі статті зобов'язань вони впорядковуються,
починаючи з дуже вузьких визначень грошей (таких як банкноти та
монети), та поступово розширюються через різні типи банківських
рахунків (наприклад, депозити до запитання, строкові депозити), які
включають складні продукти, такі як фінансові деривативи.
Більше того, окремі сучасні економісти та центральні банки до
грошової маси відносять будь-які активи, яким властива певна
ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо).
Грошовий агрегат – це визначене законодавством відповідно до
ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів, які

17
 можуть слугувати альтернативними вимірниками грошової маси.
Складниками грошового агрегату є фінансові активи у формі
готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших
депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані
депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим
фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім
господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують
домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності
фінансові активи групують у різні грошові агрегати – М0, М1, М2 та
М3.
М0 Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза
депозитними корпораціями.
М1 Грошовий агрегат М1 – грошовий агрегат М0 + переказні
депозити в національній валюті.
М2 Грошовий агрегат М2 – грошовий агрегат М1 + переказні
депозити в іноземній валюті та інші депозити.
М3 Грошовий агрегат М3 (грошова маса) – грошовий агрегат
М2 + цінні папери, крім акцій.

Близько третини грошової маси в Україні припадає на готівкові

гроші, причому має місце тенденція зростання цього грошового
агрегату (М0). Збільшення кількості готівкових грошей, які
обслуговують населення, а в сучасних умовах до них часто
звертаються юридичні особи, викликає нестачу грошей у держави.
Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий – результат
жорсткої фінансової політики, який призведе до розширення ухилень
від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту
свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні

18
 господарські процеси. На грошову масу впливають два фактори:
кількість грошей та швидкість їх обертання.

Кількість грошової маси визначається державою – емітентом грошей,

а саме: його законодавчою владою. Збільшення емісії обумовлене
потребами товарного обороту і держави. В Україні головна причина
збільшення грошової маси – держава, точніше великий дефіцит
державного бюджету, який в значній мірі погашався в 1992–1994 рр.
випуском додаткових грошей в обіг. Товарний оборот в той же час в
реальному вираженні скоротився через падіння темпів виробництва.
Інший фактор, який впливає на грошову масу, – швидкість обігу
грошей, тобто їх інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу і
платежу.

Розглянемо динаміку грошових агрегатів та ВВП в Україні за

період 2008–2018 рр.
Агрегат Агрегат Агрегат Агрегат ВВП,
Рік
М0, млн. М1, млн. М2, млн. М3, млн. млн. грн.
грн. грн. грн. грн.

2008 154727 225128 512528 515727 948056

2009 157029 233748 484772 487298 913345

2010 182990 289894 596841 597872 1082569

2011 192700 311100 681800 685500 1316600

2012 203200 323200 771100 773200 1408889

2013 237800 383900 906300 909100 1454931

2014 282900 435500 955300 956700 1566728

2015 282673 572217 993812 994462 1979458

2016 314392 529928 1102391 1102700 2383182

2017 332546 601631 1208557 1208859 2982920

2018 363629 671285 1273772 1277635 3558706

З наведених даних ми бачимо, що з кожним наступним роком

19
 зростає агрегат М0. Це свідчить про те, що з часом все більша частина
грошової маси перебуває поза межами банків, тобто знаходиться на
руках у населення в готівковій формі. У кризовому 2014 році відбулося
швидке зростання маси готівкових грошей, кількість строкових
вкладень різко зменшилася.
Агрегат М1 також має тенденцію постійного росту, що означає
збільшення грошової маси на поточних рахунках клієнтів у банках.
Це відображає поступовий перехід населення на безготівкові
розрахунки. У 2017 році відбулося зростання швидкими темпами
переказних депозитів, що свідчить про різкий перехід на безготівкові
розрахунки.
Із року в рік зростає і кількість коштів на всіх строкових рахунках та
на рахунках капітальних вкладень, а також на інших спеціальних
рахунках. Винятком є лише 2009 рік, адже у цьому році агрегат М2
різко зменшився. У 2011 році простежується тенденція до активного
заощадження. Це помітно зі швидкого темпу росту агрегатів М2 та М3.
Стрімкий ріст має і агрегат М3, який, окрім готівки поза банками,
запасів коштів на поточних рахунках клієнтів банків, коштів на всіх
видах строкових рахунків включає й кошти на вкладах за трастовими
операціями.
Для кращого розуміння динаміки приросту грошових агрегатів
визначено їхній темп приросту (за ланцюговим методом).
Діяльність Національного банку України спрямована на задоволення
потреб суб’єктів економіки у грошових коштах, тому для аналізу
забезпечення економіки грошима, потрібними для реалізації
розрахунків і платежів, застосовується коефіцієнт монетизації. Також
цей коефіцієнт показує забезпеченість процесів виробництва та
споживання потрібною кількістю грошей. Характеризує рівень

20
 кредитної активності. Чим більше значення монетизації, тим більшим
буде попит на реальні гроші. Рівень розвитку економіки визначає
рівень монетизації. Цей коефіцієнт розраховується як відношення
грошового агрегату М2 до показника ВВП.
Аналізуючи наведені дані, можна помітити, що у період 2008–2013
років спостерігається тенденція до нерівномірного характеру рівня
монетизації економіки («зростання – зменшення – зростання»), а
починаючи з 2013 року рівень монетизації економіки стрімко
знижується. За шість років показник зменшився майже у два рази. Це
свідчить про постійне погіршення стану економіки в Україні.
Причиною є економічна криза, яка виникла через революційні події у
країні, такі як Євромайдан наприкінці 2013 року, а згодом і Революція
гідності на початку 2014 року.
Також додатково була проведена аналітика темпів приросту
грошових агрегатів із року в рік у відсотках.
Рівень монетизації економіки та темпи проросту грошових
агрегатів в Україні
Темп приросту грошових агрегатів, %
Рік Рівень монетизації економіки, %
М0 М1 М2 М3

2008 54,06 – – – –

2009 53,08 101,49 103,83 94,58 94,49

2010 55,13 116,53 124,02 123,12 122,69

2011 51,78 105,31 107,32 114,23 114,66

2012 54,73 105,45 103,89 113,10 112,79

2013 62,29 117,03 118,78 117,53 117,58

2014 60,97 118,97 113,44 105,41 105,24

2015 50,21 99,92 131,39 104,03 103,95

2016 46,26 111,22 92,61 110,93 110,88

2017 40,52 105,77 113,53 109,63 109,63

2018 35,79 109,35 111,58 105,40 105,69

21
 70
60
50
40
30
20
10
0
2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Як бачимо, обіг готівки кожного року має тенденцію до зростання,

крім 2015 року, де показник мав тенденцію до зменшення. Найбільший
приріст грошового агрегату М0 можна спостерігати у 2014 році проти
2013 року – 118,97%. Через нестабільність економіки у державі, яка
викликана зміною влади та воєнним конфліктом на Сході країни,
населення більше використовує саме готівку поза банками, що свідчить
про відсутність довіри до державних банків та фінансових установ
загалом, щоб зберігати свої заощадження на рахунках. У 2015 показник
становив 99,92%, тобто спостерігалося незначне скорочення тієї
тенденції, що була у попередньому році. Протягом 2016–2018 років в
країні стабільно зростає показник темпу приросту за агрегатом М0.
Грошовий агрегат М1 містить грошові кошти поза банками, в касах
юридичних осіб та вклади резидентів та нерезидентів у національній
валюті, що можуть бути використані у будь-який момент часу. Як
бачимо за підрахунками, що були виконані за даними НБУ,
найбільший приріст спостерігається у 2015 році, після чого – стрімке
зменшення у 2016 році. Це свідчить про те, що держава не мала
достатніх кредитних ресурсів.
Важливе значення має дослідження агрегату М2. Після економічної
кризи у 2008 році спостерігається такий показник, як 94,58%, після
чого – тенденція до зростання, і найбільш помітна вона у 2010 році

22
 порівняно з 2009 роком. Збільшення агрегату М2 характеризує довіру
населення до банківських і небанківських установ.
Отже, Як бачимо за даними таблиці, грошова маса зменшилась у
2009 році, що пов’язано зі світовою економічною кризою. Протягом
2009–2018 років відбувалося стабільне зростання грошової маси в
країні, що не можна пов’язувати з позитивної тенденцією. Адже поява
надлишкової маси грошей приводить до зростання сукупного попиту
та загальних цін на товари та послуги, що приводить до зменшення
купівельної спроможності національної валюти.
Розділ 3. Регулювання грошової маси Національним
банком України

Грошово-кредитне регулювання- це комплекс заходів, спрямова-

них на зміну грошової маси в обігу, обсягів наданих кредитів, рівня
процентних ставок та інших показників, за допомогою яких держа-ва
може впливати на економічний розвиток країни. Грошово-кре-дитне
регулювання в Україні втілюється через грошово-кредитну політику
НБУ.

Операції на
відкриттому
ринку

Інструменти
регулювання
НБУ грошової
маси
Визначення
рівня Зміна рівня
облікової мінімальних
ставки резервів

23
 Національний банк України – сучасна незалежна державна
інституція, покликана забезпечувати цінову та фінансову стабільність у
державі та сприяти економічному зростанню України.

Грошова маса залежить від попиту та пропозиції грошей, а також від

зобов’язань банків по кредитах отриманих від НБУ, сальдо іноземних
активів, операцій на ринку цінних паперів. Структура грошової маси
відображає рівень розвитку економіки країни і складається:

Грошові кошти,
Активна які реальні
частина обслуговують
грошовий обіг
Грошова маса Грошові
накопичення,
залишки на
Пасивна
рахунках, що
частина
можуть слугувати
платіжними
засобами

Створюється вона НБУ в два етапи:

1) НБУ збільшує свої активи шляхом надання кредитів урядові,
банкам, закордонним країнам, окремим підприємствам і за рахунок
зростання золотовалютних резервів;
2) НБУ збільшує активи одночасно збільшуючи свої пасиви, тобто
створює грошову базу, що складається з готівки, яка перебуває в обігу
обов′язкових і необов′язкових резервів банків

24
 Виходячи із завдання регулювання платоспроможного попиту
центральні банки визначають цільові орієнтири (таргети) збільшення
грошової маси в обігу, в зв’язку з чим подібного роду практика
одержала назву “грошове таргетування”. Важливе значення для
ефективного регулювання динаміки грошової маси за допомогою
цільових орієнтирів має порядок їх встановлення або у вигляді
контрольних цифр (Франція), або “вилки” (США) чи прогнозу
(Японія). В різних країнах цільові орієнтири встановлюються на
неоднакові строки:

у Великобританії найбільш дієздатним був визнаний

однорічний строк грошового таргетування, розглянутий як
оптимальний для можливого взаємного погашення тимчасових
коливань процентних ставок;
 в Японії прогнози зростання грошового агрегату публікуються
на початку кожного кварталу;
 в Італії цільові орієнтири встановлюються строком на 1 місяць
з врахуванням сезонних і деяких інших тимчасово діючих
факторів.

Основний метод регулювання грошового обороту, який

використовується центральним банком – проведення ним кредитних,
інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністю
визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх
з обороту безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно
стабільного набору кредитних інструментів, технічного оснащення
розрахунків, дієздатності встановлених для комерційних банків
нормативних показників величин М0, М1 і М2 прослідковується
досить високий кореляційний зв’язок. Це дозволяє центральним

25
 банкам контролювати будь-який з показників грошової маси за
допомогою зміни грошового агрегату М0. Тим самим центральні банки
повністю контролюють обсяг грошової маси в обігу, оперативно
регулюючи її величину в залежності від цільової установки.

В різних країнах і в різні періоди в якості цільових орієнтирів

обирались різні показники грошової маси. Вибір того чи іншого
грошового агрегату в якості регульованого, як правило, визначався
кінцевою метою грошово-кредитної політики. Так, агрегат М1
асоціювався з масштабами купівельної спроможності фізичних осіб.
Більш широкі грошові агрегати М2 і М3 включають в себе значну
частину фінансових активів, які не можуть використовуватися негайно.
В залежності від того які цілі переслідує центральний банк (лише
зниження темпів інфляції, досягнення економічного зростання) для
орієнтиру обирається той чи інший грошовий агрегат. Наприклад, у
Великобританії центральний банк встановлює грошові орієнтири “на
широку грошову масу” по великому колу показників. Вже на початку
70-х рр. XX ст. банк Англії посилив увагу до контролю за грошовим
обігом як до засобу макроекономічного регулювання. У 80-х рр. в
зв’язку з прийняттям середньострокової фінансової стратегії
антиінфляційної спрямованості банк Англії поставив перед собою
завдання зменшення об’єму грошової маси, а також послідовного
скорочення державних витрат, взаємну для покриття держбюджету і
зменшення самого дефіциту. Рішення настільки неоднозначних завдань
потребувало і вибору адекватного грошового агрегату для
таргетування. Таким був визнаний агрегат М3, який містив всі
елементи, що впливали на розвиток інфляційного процесу, і в той же

26
 час пов’язаний з фіскальною політикою шляхом включення в його
вимоги державного сектора.

В Німеччині цільовий орієнтир встановлюється на більш “вузьку”

грошову масу. В якості грошового орієнтира Бундесбанк обрав агрегат,
який він назвав “Центральні банківські гроші (ЦБГ)”. Даний агрегат,
який наближається за своїм якісним складом до М3, має деякі
особливості. ЦБГ включають в себе готівкові гроші і мінімальні
резерви комерційних банків, депоновані в центральному банку. Ці
резерви (в М3 Бундесбанк включає готівкові гроші, депозити до
запитання, термінові і ощадні депозити) калькулюються на базі
розроблених коефіцієнтів і відображають різні види банківських
зобов’язань по відношенню до резидентів з врахуванням неоднакової
ступені ліквідності різних видів депозитів. Головною перевагою
використання ЦБГ в порівнянні з М3 є те, що центральний банк несе
відповідальність за збільшення грошової маси, а також має можливість
прослідкувати внесок самого Бундесбанку в створення грошової маси.
Іншою перевагою цього показника є наявність необхідних
статистичних даних для розрахунку на щоденний об’єм готівкових
грошей і обов’язкових резервних вимог комерційних банків.

Найбільш “вузька” грошова маса визначається в Швейцарії. Первісно

Швейцарський національний банк обрав в якості офіційного цільового
орієнтира грошовий агрегат М1, але з 1981 р. перейшов на
використання нового цільового грошового агрегату – “Коригування
грошей центрального банку (КГЦБ)”, який являє собою
середньомісячну величину, розраховану на основі щоденних
показників грошової бази, з поправкою на “транзитні коливання в
банківських залишках”. Агрегат знаходиться під суворим контролем

27
 Швейцарського національного банку і “очищується” від випадкових
змін, які виникають в результаті внесення поправок банками в свої
баланси.

В США тривалий час в якості цільового орієнтира використовувався

грошовий агрегат М1, який, на думку Ради управління Федеральної
Резервної Системи (ФРС), найбільш детально характеризував розміри
грошової маси. В 1979 р. ФРС перейшла до встановлення цільового
орієнтира також для М2 і М3, а в 90-ті роки повністю відмовилась від
таргетування М1. Необхідність використання того чи іншого методу
регулювання кількості грошей в обігу не підлягає сумніву у всіх
країнах світу і в провідних міжнародних кредитно-фінансових
організаціях. Разом з тим результати встановлення цільових орієнтирів
на приріст грошової маси оцінюються неоднозначно, оскільки бажаної
чіткої кореляції між грошовим регулюванням і загальними
результатами розвитку економіки не прослідковується. Таким чином,
провідні розвинуті країни мають намір і в подальшому звертатися до
грошового таргетування.

В Україні структура грошової маси визначається Національним

банком України агрегатним методом з 1993 року. Завдяки проведеним
заходам фінансової стабілізації у структурі грошової маси відбувся
різкий зсув на користь коштів з коротким строком обігу. Заощадження
в гривнях у банках неухильно втягуються в поточний грошовий оборот
і втрачають властивості інвестицій. Такі ж наслідки має розширення
ринку державних цінних паперів.

Здійснюючи монетарну політику, даний комплекс макроекономічних

показників відображає ефективність виконання функцій НБУ з

28
 регулювання економіки та є важливим індикатором монетарної
політики центрального банку. Під монетарною або грошово-кредитною
політикою розуміють сукупність методів та інструментів у сфері
грошового обігу і кредитних відносин, які використовує держава для
регулювання грошово-кредитних відносин. Виділяють два види
монетарної політики: політику «дешевих» грошей (стимулююча) та
політику «дорогих» грошей (стримуюча).

29
 Комерційні банки працюють в межах тієї грошової маси, яка
визначається Національним банком. Сьогодні пошук нових конкретних
механізмів регулювання грошової маси в обігу є надзвичайно
актуальним в Україні. Старі монетарні інструменти (касовий і
кредитний плани) не придатні для ринкових умов. Національна
грошова система України має перехідний характер та перебуває у
стадії становлення, система управління сукупним грошовим оборотом
має відповідати міжнародним стандартам і вимогам, сприяти
стабілізації національної грошової одиниці – української гривні.

Висновок

Проаналізувавши структуру грошової маси вона повинна відповідати

структурі та особливостям функціонування економіки. На жаль, в
Україні ця структура далека від оптимальної.Слабкість і сила
національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої
функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає
їй бути повноцінною мірою вартості, оскільки в даному випадку
змінюється сам масштаб, перекручуючи всі результати. Тому для
визначення вартості використовують більш стабільні грошові одиниці
(долар США, ЄВРО та ін.). в Україні навіть законодавчо ставки
акцизного збору, а також розміри статутних фондів банків і страхових
компаній визначено не в національній валюті, а в ЕКЮ (ЄВРО). У тих
випадках, коли вартість не можна офіційно оцінити в стабільній
іноземній валюті, використовуються умовні одиниці.

Таким чином, аналіз ключових індикаторів монетарної політики НБУ

показав, що незначні темпи зростання грошових агрегатів пов'язані з
жорсткістю монетарної політики НБУ. Ситуацію погіршує те, що

30
 суттєве зростання попиту на долар з боку населення негативно
вплинуло на обсяг готівкової гривні в обігу, що в свою чергу, змусило
центральний банк використовувати інструменти для стримування
ліквідності готівкової національної одиниці. Негативні тенденції
розвитку національної економіки та макроекономічна нестабільність
підтверджуються тим, що в 2013- 2016 рр. спостерігалось стрімке
падіння обсягів ВВП – навіть позитивний показник реального ВВП за
2016 р. у розмірі +1,5 % не можна порівняти по відношенню до
багатократного падіння економіки з кінця 2013 року.

Жорстка монетарна політика НБУ спрямована на зниження

неконтрольованого зростання інфляції та скорочення структурних
дисбалансів національної економіки, призвела до відсутності
«дешевих» грошей та, відповідно, до зменшення обсягів виробництва
та скорочення кількості підприємств.

Водночас НБУ постійно удосконалює механізми та інструменти

грошово-кредитної політики. Зокрема в 2017 р. НБУ удосконалив
стандартні інструменти регулювання ліквідності банківської системи;
надав можливість банкам використовувати облікову ставку
Національного банку як індикатор у формулі визначення змінюваної
(плаваючої) процентної ставки.

Удосконалив проведення операцій за стандартними інструментами

регулювання ліквідності банків у частині порядку розміщення
депозитних сертифікатів Національного банку та проведення операцій
з купівлі (продажу) цінних паперів; удосконалив вимоги до застави за
кредитами для екстреної підтримки ліквідності банків. Отже, економіка
України має потужний фундамент для розвитку фінансової системи.
Національний банк України продовжує працювати на забезпечення

31
 цінової та фінансової стабільності, разом із фінансовим сектором
сприятиме економічному зростанню.

Використані джерела

1. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати.

Економіка України, №2, 1999р.
2. Злупко С. М., Гришина О. В. Теорія грошей М. І. Туган-
Барановського та її вплив на монетаризм ХХ ст. Фінанси України, №8,
1999 р.
3. Климко Г. Н., Несторенко В. П. Основи економічної теорії. Політ
економічний аспект. Київ. "Вища школа", 1994 р.
4. Козубовський Г. А. Основні номінали грошового обігу України Х
– ХХ ст. Фінанси України, №10, 1996 р.
5. Кривень В. М. Про природу грошей. Фінанси України, №12, 1996
р.
Мочерний С. В. Економічна теорія. Посібник для студентів ВУЗів.
Київ, "Академія", 1999 р.
6. Гроші та кредит : компетентність і реалізація грошово-кредитної
політики в Україні : монографія / В. С. Пономаренко, О. М. Колодізєв,
В. Ф. Тищенко та ін.; за заг. ред. докт. екон. наук, професора
Пономаренка В. С. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2014. – 416 с.

32
 7. Бова Н. В. Динаміка змін грошової маси та її вплив на формування
депозитної політики банку / Н. В. Бова // Молодий вчений. – 2015. – №
10(25). – С. 91-94
8. Правила монетарної політики: теоретичні засади та напрями
застосування в Україні : монографія / за заг. ред. д-ра екон. наук,
професора С. М. Козьменка та д-ра екон. наук, доцента Т. Г. Савченка.
– Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2015. – 205 с.
9. Офіційний сайт Національного Банку України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua

33