Professional Documents
Culture Documents
Крихітка Цахис
Крихітка Цахис
Циннобер»
Проблематика
Проблеми твору:
а той показав йому дарчий запис, згідно з яким Бальтазар ставав власником
лісами, полями й луками; та коли він, ледве повіривши своїм очам, побачив записане до інвентарної
книги коштовне начиння, ба навіть золоті й срібні зливки, вартість яких куди перевершувала багатство
князівської скарбниці...».
добро та зло
кохання
«Ми розпочнемо освіту, себто... вирубаємо навколишні ліси, зробимо річку судноплавною,
розведемо картоплю, направимо школи, понасаджуємо тополі та
акації, молодь навчимо співати на два голоси вранішніх і вечірніх пісень, прокладемо гостинці й
накажемо прищепити віспу...». Звісно ж, найперше, що постійно заважає освіті, то це навколишні ліси,
тому вирубай їх — і проблеми буде вирішено
Конфлікт між мрією та реальністю. Цахес мріяв стати володарем величезних земель, але зіткнувся з
жорстокою реальністю придворного життя та інтриг.
Питання свободи волі та долі. Незважаючи на чари, якими його наділили, Цахес робив власний вибір
і діяв відповідно до своїх бажань, що призвело до трагічних наслідків.
. “Малюк Цахес” — твір сатиричний. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і
матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна
психологія, убогість обивателів, догматизм університетської науки; грошей і влади; морально-етичних
проблем.
У творі Гофмана втілилася така характерна риса романтизму, як переплетіння, з одного боку,
реальності, а з іншого — нестримної фантазії.
Адже хоча князівство Керепес і вигадане, у ньому чітко простежуються риси реального життя
тогочасних німецьких князівств: не лише виписано типи князів, придворних, чиновників і зображено
різні типи влади — від ліберала Деметрія до «просвітителя» Пафнутія, а й зазначено навіть точні
назви їхніх посад: референдарій, таємний радник, таємний секретар. То тут, то там просвічують
прозаїчні реалії тогочасногожиття. То князь призначає свого камердинера міністром за те, що той
позичивйому шість дукатів, то Цахеса нагороджують «орденом Зелено-плямистого Тигра на двадцяти
ґудзиках».Поза будь-яким сумнівом, чиновник Гофман дуже гарно знав реальний механізм
отримання посад у бюрократичній машині Пруссії. То за що ж тримають на посадах чиновників
Керепеса? Може, за вміння гарно працювати? За виконавську дисципліну? За щось іще? Ні, критерії
там зовсім інші. Так, таємний секретар Адріан, «який через Циноберові чари мало не позбувся місця в
канцелярії міністерства і знову повернув собі князеву прихильність лише тим, що здобув для нього
чудовий засіб вибавляти плями». Може, це виняток? Ні, бо Претекстатус фон Мондшайн став
міністром закордонних справ через те, що «навіть часом працював сам, переважно, як була погана
погода. Князь Барсануф... ніжно любив його, бо той на кожне питання мав готову відповідь, у години
відпочинку грав із князем у скраклі, добре розумівся на грошових справах і танцював гавот як ніхто
Тож ми з можемо зробити висновок про сатирико-метафоричний зміст твору: під виглядом казки в
ньому приховане реальне життя, з проблемами тогочасної Пруссії, та й не лише Пруссії.
Так, професор Мош Терпін «аж плакав з утіхи», мріючи фактично продати
Тому що Цахес робив блискучу кар’єру, тож міг посприяти і своєму тестеві:
«Чи міг я, — казав (Терпін) сам до себе, — чи міг я сподіватися більшого щастя,
одружиться з моєю донькою і буде моїм зятем. Через нього я доскочу ласки
що його не можна назвати дуже гарним, він навіть... bossu1... ша, ша,
ша... бо й стіни мають вуха. Він же князів улюбленець, весь час підійматиметься вгору, до того ж —
мій зять!»
Зробити службову кар’єру, виконуючи усі накази начальства, збагатитися й вигідно одружитися — ось
життєва філософія прусських міщан-«філістерів», зображених Гофманом. Письменник вдало пародіює
канцеляризми в мові своїх персонажів, висміює бюрократію Пруссії початку XIX ст., де людину
підмінює її соціальне становище
матеріальних цінностей, не уявляючи свого життя без них. Їхня «логіка» така:
сенс життя полягає в накопиченні матеріальних цінностей. Тому вони часто абсолютно задоволені
собою й цінують лише те, що приносить прибутки, матеріальну вигоду та високі посади, які знову-
таки допомагають отримати
матеріальні блага (наприклад, розкішний палац, подарований таємному радникові Цахесу) або
задоволення амбіцій. При цьому філістери зверхньо ставляться до «ентузіастів», людей, на їхню
думку, непрактичних. Але найгидкішим є те,
художники, поети, музиканти, які живуть мистецтвом і духовними пориваннями. Внутрішній світ,
«життя духу» (улюблена романтична формула) для них
набагато важливіші за сите безбідне животіння. Тож основний конфлікт більшості творів Гофмана —
протистояння ентузіаста й філістерів. Як людина з величезним життєвим досвідом, Гофман знав, що в
реальному житті у боротьбі
ентузіаст найпевніше приречений на поразку. Але, як справжній казкар-романтик, він дарує своїм
творам («Золотий горнець», «Крихітка Цахес»)
щасливий фінал. Зокрема, в останній зі згаданих казок зло розвінчано й покарано — Цахес-потвора
гине, а добро торжествує — Бальтазар таки одружується з Кандидою...
Ідеальні герої Гофмана — люди, які бачать усю ницість влади грошей і речей і мріють про настання
«царства розуму» — єдині спроможні
Жанрові особливості
не раз дорікали Гофманові, що, мовляв, він штучний і зовсім не випливає із перебігу оповіді. Таке
змішування традиційних жанрів і призвело до появи нового, синтетичного жанру — повісті-казки (або
новели-казки), чи, за висловом Гофмана, «казки про реальне», «казки з нових часів»... А ми
пам’ятаємо, що такий синтез жанрів романтики полюбили, отже це конкретне втілення рис
романтизму у творі Гофмана.
Панна фон Рожа-Гожа була статечного вигляду, шляхетної, величної постави і трохи гордої,
владної вдачі. Її обличчя, хоч його й можна було назвати бездоганно гарним, справляло іноді
якесь дивне, майже моторошне враження, а надто як вона, за своїм звичаєм, нерухомо й
суворо вдивлялась кудись поперед себе. Насамперед те враження можна було приписати
якійсь особливо дивній зморшці між бровами. Ніхто до ладу не міг сказати, чи личить
патронесі така зморшка на лобі. Але при всьому тому в її погляді часто бувало стільки ніжності
й привітності, особливо ж коли була гарна година й цвіли рожі, що кожний мимоволі
піддавався її чарові. Коли я мав приємність уперше, та й востаннє, побачити шановну панну,
то на вигляд вона була в розквіті свого віку, досягла найвищого в житті щабля, і я подумав, що
мені випало велике щастя побачити її саме в розповні краси, і навіть трохи побоювався, що
скоро мені вже не доведеться бачити ту дивовижну вроду.
Бальтазар
Один із-поміж того потоку студентів одразу приверне твою увагу. Ти помітиш стрункого юнака
років двадцяти трьох чи чотирьох, із темних блискучих очей якого переконливими словами
промовляє жвавий і ясний розум. Його погляд можна було б назвати майже сміливим, коли б
не мрійна туга, що легким серпанком лягла на бліде обличчя і пригасила жагуче проміння
очей. Його сюртук із чорного тонкого сукна, облямованого оксамитом, пошитий майже на
давньонімецький зразок; до сюртука дуже личить вишуканий, білий, як сніг, мереживний
комірець, а також оксамитовий берет, що покриває гарного темно-каштанового чуба. А
личить йому цей одяг через те, що він усім своїм серцем і зовнішнім виглядом,— ходою,
поставою і поважним обличчям — наче справді належить до любих старожитніх часів; і це не
манірність, що часто виявляється в дріб’язковому мавпуванні погано витлумачених давніх
зразків і так само погано витлумачених вимог сучасності. Цей юнак, що тобі, любий читачу, з
першого погляду так припав до вподоби,— не хто інший, як студент Бальтазар, син порядних і
заможних батьків, скромний, розумний, пильний до роботи хлопець.
Кандіда
із слів Фабіана:
Кандіда — дуже миле, чудове дівча, але до твоєї меланхолійної, мрійної вдачі вона аж ніяк не
пасує. Коли ти познайомишся з нею ближче, то й побачиш, що її щирій веселій натурі бракує
поетичності, яка тобі скрізь така потрібна. Тебе охоплять різні химерні мрії, і все закінчиться
жахливим, як здаватиметься тобі, горем і розпачем.
із слів автора:
Дія чарівних сил: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво
передаються Цахесу. А публіка завжди захоплено аплодує.