Білет № 1

1 Міра кутів в артилерії.

Завчасна підготовка стрільби та ведення самої стрільби пов'язані з необхідністю виміряти кути.
Загальноприйняті одиниці виміру кутів - градуси, хвилини, секунди при проведенні розрахунків в
польових умовах є незручним.
Тому в артилерії за одиницю кутових одиниць прийнята поділка кутоміра.
Якщо коло радіуса R поділити на 6000 однакових центральних кутів. Центральний кут, довжина дуги
якого дорівнює частини довжини кола, називається 1/6000 поділкою кутоміра.

Рис. 1. Поділка кутоміра.

2 πR 2∗3 , 14∗R 3 ,14 R 1 1

= = = R=0 ,001105 R≈ R
¿ АВ=6000 6000 3000 955 1000 даного кола. Таким
1
1000
чином, центральний кут, який опирається на дугу, що дорівнює R, тобто поділка кутоміра,
називається тисячною: 0-01 = 1 п.к. = 1 тис.
Для зручного усного передавання кута в поділках кутоміру сотні поділок вимовляють окремо від десятків та
одиниць. Цей засіб, тобто відокремлення, використовують і для запису для чого сотні поділок кутоміру
відділяють від десятків і одиниць рискою.
Приклади:
Кут в Запис Вимовляють
п.к. ують
6000 60-00 шістдесят нуль
3784 37-84 тридцять сім вісімдесят отири
2000 20-00 двадцять нуль
106 1-06 один нуль шість
69 0-69 нуль шістдесят дев’ять
1 0-01 нуль нуль один
Значення поділки кутоміру до риски називають великими поділками кутоміру
(ВПК), а після риски – малими поділками кутоміру ( МПК). Малою поділкою кутоміру
називають одну поділку кутоміру (одну тисячну). Великою поділкою кутоміру
називають кут в 100 малих поділок кутоміру:
1 ВПК = 100 МПК = 1-00.
При практичних розрахунках зручно вважати, що довжина дуги, яка відповідає куту в одну поділку
кутоміра, дорівнює 1/1000 радіуса , яким проведено коло. Тому поділку кутоміра називають ще
"тисячною". В коло входить 6000 поділок кутоміра, або 6000 "тисячних”.
2 Збройні сили України, їх склад і призначення.
Збройні Сили України складаються з видів Збройних Сил
1. Сухопутні війська.
2. Повітряні Сили.
3. Військово-Морські Сили.
Сухопутні війська призначені для розгрому угрупувань військ противника і можуть брати участь у
армійських, повітрянодесантних, морських і протидесантних операціях на континентальних і
приморських напрямках військових дій. Сухопутні війська складаються з родів військ, з’єднань і частин
спеціальних військ і тилу Сухопутних військ. Механізовані і танкові війська складають основу
Сухопутних військ. Основу механізованих (танкових) військ складають механізовані (танкові)
об’єднання, з’єднання і частини.
Повітряні Сили призначені для надійного прикриття з повітря угрупувань військ Збройних Сил,
основних адміністративних і економічних центрів країни. У взаємодії з іншими видами Збройних Сил
України вони можуть виконувати завдання на континентальних і морських ТВД по: знищенню засобів
ЗМУ, основних угруповань противника (особливо авіаційних); здійсненню повітряних перевезень;
веденню повітряної розвідки; десантуванню військ; забезпеченню зв’язку і управління.
Повітряні сили призначаються для ураження з повітря авіаційних, сухопутних і морських угрупувань
противника, об’єктів системи державного і військового управління, об’єктів тилу, військово-
економічного потенціалу, транспортних комунікацій противника, авіаційної підтримки Сухопутних
військ, десантування повітряних десантів, ведення повітряної розвідки, завоювання переваги в повітрі,
тобто надійно прикрити з повітря Сухопутні війська, адміністративні і економічні центри країни.
До складу Повітряних Сил входять: зенітно-ракетні війська; радіотехнічні війська; авіація (ППО,
військово-транспортна, бомбардувальна, винищувальна, винищувально-бомбардувальна,
розвідувальна).
Військово-Морські Сили призначені - для ураження об'єктів військового і військово-економічного
потенціалів противника і розгрому його військово-морських сил на морських театрах воєнних дій.
Організаційно ВМС складаються з об’єднань; надводних сил; підводних сил; авіації ВМС; берегових
військ; морської піхоти; військово-морських баз; з’єднань, частин, закладів.
3 Провести сортування боєприпасів на вогневій позиції.
На вогневій позиції виконується сортування боєприпасів:
 за призначенням (індексом) снарядів;
 за маркою (типом) підривника;
 за складом (номером) заряду;
 за знаками відхилення маси снарядів;
 за даними збирання (партіями) зарядів.
 Білет № 2
1 Види загальновійськового бою. Характерні риси та принципи ведення бою.
Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і
часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника,
відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Види
бою:
- загальновійськовий;
- повітряний;
- протиповітряний;
- морський.
Види загальновійськового бою:
- оборона;
- наступ.
Складовими частинами загальновійськового бою є: удар; вогонь; маневр.
Удар – одночасне ураження військ і об’єктів противника шляхом могутнього впливу на них всіма
засобами і військами.
Вогонь – ураження противника стрільбою із різних видів зброї. Він ведеться із завданням знищення,
подавлення і виснаження противника або зруйнування його об’єктів.
Маневр – організоване пересування військ з метою зайняття вигідного положення по відношенню до
противника і створення необхідного угруповання сил і засобів, найбільш ефективного ураження
противника. Видами маневру є: оточення, обхід, відхід і маневр ударами і вогнем.
Характерні риси сучасного загальновійськового бою:
- рішучість мети виконання бойових завдань;
- висока напруженість;
- швидкоплинність і динамічність бойових дій;
- їх наземно-повітряний характер;
- одночасна могутня вогнева дія на всю глибину побудови бойових порядків сторін;
- застосування різноманітних способів виконання бойових завдань;
- швидкий перехід від одного виду бойових дій до іншого;
- складна радіоелектронна обстановка.
Основні принципи сучасного загальновійськового бою:
- постійна бойова готовність з’єднань, частин і підрозділів;
- висока активність, рішучість та безперервність ведення бою;
- раптовість дій та застосування воєнного хитрування;
- узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної
взаємодії між ними;
- рішуче зосередження зусиль на головному напрямку і у вирішальний момент, маневр підрозділами,
ударами і вогнем;
- своєчасне поновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;
- повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах
виконання бойового завдання;
- тверде, стійке і безперервне управляння підрозділами.
2 Призначення стрільби прямою наводкою. Суть дальності прямого пострілу.
Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, які здійснюються безпосереднім
наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується гарматами /БМ РА/ при
стрільбі з відкритих вогневих позицій.
Перед артилерійськими гарматами, які виконують стрільбу прямою наводкою ставиться
завдання:
1. Знищення атакуючих танків, БМП, БТР;
2. Знищення ПУ ПТКР та інших вогневих засобів;
3. Поразка живої сили, розташованої відкрито та укрито у різних спорудах.
4. Знищення надводних цілей.
5.Руйнування довгочасних споруд, польових оборонних споруд, мостів та інше.
Дальність прямого пострілу (ДПП) - найбільша дальність стрільби, при якій траєкторія снаряду
на всьому протязі не підіймається вище цілі /показати на малюнку/. ДПП залежить від початкової
швидкості снаряду та висоти цілі. Чим вище ціль, тим більше ДПП. ДПП указують у ТС для кожного
заряду у залежності. від висоти-цілі. При дальностях стрільби більших ДПП, поразка цілі залежить від
розміру простору, яке уражається.
Простір, який вражається називається відстань по горизонту цілі між кінцями двох траєкторій,
одна з яких проходить через основу ближньої сторони цілі, а друга - через дальню сторону верхнього
зрізу цілі (показати на малюнку).
Для ураження броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бронебійний
снаряд, а при їх відсутності - осколково-фугасний снаряд з ударним підривником при установці на
фугасну дію або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію.
Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують снаряд з установкою
підривника на сповільнену дію або осколково - фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну
дію. Для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі
призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію.
Для ураження відкрито розташованої ж/с і вогневих засобів застосовують осколково - фугасний
(з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповільнену дію для отримання рикошетів,
а коли рикошетна стрільба неможлива на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником
/трубкою/, якщо жива сила та вогневі засоби розташовані у кам’яних та цегляних спорудах,
застосовують осколково - фугасний / з ударним підривником / снаряд з установкою підривника на
фугасну або сповільнену дію.
В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або ближчому до. нього заряді.
3. Розрахувати дирекційний кут на орієнтир з точки стояння гірокомпасу якщо А=14 – 56, а
зближення меридіанів γ = – 0 – 21.
Розв’язання: α = А – ( ± γ ) = 14 – 56 – ( – 0 – 21) = 14 – 35.
 Білет № 3

1 Залежність між кутовими та лінійними величинами.

Під час вирішення практичних задач за допомогою тисячної ми робимо два припущення:
– дуга, що відповідає куту в одну поділку кутоміра, приймається рівній хорді;
– одна поділка кутоміра приймається рівною 1/1000 R замість 1/955 R.
Тисячна, прийнята за міру кутів в артилерії, дозволяє вирішувати практичні задачі швидко і з
відповідною точністю. Щоб навчитися вирішувати ці задачі, встановимо залежність між кутовими і
лінійними величинами.
Позначимо відстань між двома рівновіддаленими від центру точками М і N через l , кут між
напрямками на них через β і відстань від спостерігача до точок через Д (рис.).

Рис. Залежність між кутовими і лінійними величинами

Відомо, що довжина дуги дорівнює одній тисячній R:
l 1 = 1/955 R ≈ 1/1000 R = 0,001 R
або для прийнятих позначень l 1 = 0,01Д.
Оскільки кут між рівновіддаленими точками М і N в β разів більше тисячної, то і довжина дуги
MN буде більше l 1 в β разів:
¿ MN =l 1⋅β або ¿ MN =0 . 001⋅Д⋅β .
При кутах до 3-00 допускається, що довжина дуги приблизно дорівнює довжині відповідної
хорди, тобто
¿ MN =l ,
Отже, l=0 , 001⋅Д⋅β або в іншому вигляді
Д
l=β
1000 .
Ця формула виражає залежність між кутовими і лінійними величинами. Приймаючи за
невідоме ту або іншу величину, що входить у формулу, можна вирішувати три типи задач:
1-й тип задач: знаючи кут між двома рівновіддаленими точками β і дальність до них Д,
визначають відстань між ними l за формулою
Д
l=β
1000 ,
2-й тип задач: знаючи відстань між двома точками l і дальність до них Д, визначають значення
кута в поділках кутоміра β між напрямками на ці точки за формулою
1000⋅l
β=
Д ,
3-й тип задач: знаючи відстань між двома точками l і значення кута між напрямками на них β ,
визначають дальність Д за формулою
 1000⋅l
Д=
β .

2 Точка наводки і вимоги до неї.

Точка наведення повинна бути нерухомою та видимою по можливості з усіх гармат батареї, вона
повинна чітко виділятися серед навколишніх предметів, мати прямолінійні вертикальні контури і
знаходитися якомога далі від гармат (не ближче 200м).
Точку наведення доцільно вибирати для гармат праворуч або ліворуч позаду, для мінометів - попереду
або позаду, для бойових машин реактивної артилерії - ліворуч попереду або зліва позаду фронту
батареї. Якщо немає природних точок наведення, то виставляють штучні точки наведення.
3 Розрахувати розмір траншеї, якщо розвідник спостерігав її під кутом 0 – 30, а відстань до неї
1500 м.
Розв’язання: розмір траншеї розраховуємо за формулою тисячної l = У * 0,001 Д = 30 * 1,5 = 45
м.
 Білет № 4
1 Склад артилерійської гармати. Загальна будова гармати. Типові схеми будови артилерійських
гармат
Залежно від призначення і типу гармати її конструкція може бути різною, але всі гармати мають
такі основні частини: ствол із затвором, противідкотні пристрої (ПВП), лафет.
Ствол гармати – це пристрій, у якому відбувається перетворення хімічної енергії бойового заряду
в кінетичну енергію снаряда. Ствол призначений для спрямування польоту снаряда з певною лінійною і
кутовою швидкістю.
Затвор призначений для надійного замикання каналу ствола, здійснення пострілу та екстракції
стріляної гільзи.
Противідкотні пристрої призначені для з’єднання ствола і лафета, гальмування відкотних частин,
повернення їх у початкове положення і утримання їх у цьому положенні до виконання наступного
пострілу.
ПВП зменшують максимальну силу дії пострілу на лафет у 30–40 разів. Завдяки цьому
забезпечуються стійкість і нерухомість гармати. Забезпечення стійкості і нерухомості гармати під час
пострілу є дуже важливою умовою підвищення ефективності стрільби, оскільки при порушенні
стійкості і нерухомості виникає необхідність у відновленні початкового положення гармати і наводки, її
закріплення.
Крім того, наявність ПВП дозволяє суттєво зменшити вагу лафета і збільшити його термін служби.
Під час пострілу на гармату діє сила віддачі, яка спрямована у бік, протилежний напрямку руху
снаряда. Сила віддачі безпосередньо передається на деталі й механізми лафета. Саме цю силу
зменшують ПВП. Таким чином, ПВП виконують роль пружного зв’язку між стволом і лафетом.
Лафет складається із: люльки; верхнього станка; підйомного механізму; поворотного механізму;
зрівноважуючого механізму; нижнього станка зі станинами; ходової частини; приладів наводки
(прицілів); допоміжних механізмів і пристроїв.
Люлька призначена для опори ствола, спрямування його руху під час відкоту і накату.
Цапфами люлька опирається на верхній станок і за допомогою підйомного механізму може
повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і ПВП (вертикальна наводка).
Верхній станок призначений для опори ствола, люльки і ПВП (хитної частини гармати). На
верхньому станку розміщаються хитна частина, підйомний механізм, зрівноважуючий механізм,
бойовий щит гармати.
Підйомний механізм призначений для повороту хитної частини
гармати в вертикальній площині. Таким чином, завдяки підйомному механізму ствола гармати
можна надавати кути схилення або підвищення. Хитна частина гармати за допомогою привода і
кінематичних ланок повертається у вертикальній площині відносно вісі цапф люльки.
Поворотний механізм призначений для повороту обертової частини гармати в горизонтальній
площині або для надання стволу кутів горизонтальної наводки. Поворот верхнього станка з підйомною
частиною в горизонтальній площині відносно нижнього станка забезпечується приводом і
кінематичними ланками.
Зрівноважувальний механізм призначений для зрівноваження хитної частини гармати відносно
цапф люльки і полегшення роботи підйомного механізму. Силу, яка врівноважує хитну частину
гармати, створює пружина або стиснене повітря.
Нижній станок зі станинами – це нерухома під час наводки частина лафета, призначена для
опори обертової частини і з’єднання її з основою гармати. Станини забезпечують стійкість і
нерухомість гармати під час пострілу (у бойовому положенні вони розводяться і опираються
сошниками на ґрунт).
Ходова частина – це транспортний пристрій, який є частиною лафета причіпної артилерійської
гармати. Бойова ходова частина – це ходова частина гармати, яка опирається на ґрунт під час виконання
пострілу.
Прилади наводки (приціли) – це прилади, які розміщені на гарматі і призначені для забезпечення
наведення гармати. За їх допомогою будуються прицільні кути і забезпечується наводка гармати на
ціль. Як правило, сучасні гармати мають механічні і оптичні приціли, а протитанкові гармати, крім того,
– нічні, радіолокаційні для прицілювання вночі або за умов поганої видимості.
Верхній станок з підйомною частиною гармати, механізмами і приладами наводки,
зрівноважувальним механізмом і бойовим щитом складають обертову частину гармати, обертанням якої
відносно осі цапф нижнього станка здійснюється горизонтальна наводка ствола гармати.
 Під час пострілу верхній та нижній станки зі станинами і, як правило, колесами служать опорою
ствола і називаються бойовим станком гармати.
Під час транспортування причіпних гармат нижній станок зі станинами і ходовою частиною є
візком гармати. Таким чином, лафет під час пострілу є бойовим станком гармати, а під час
транспортування – її візком.
Залежно від призначення і типу гармати, а також від її конструктивних особливостей окремі
частини і механізми гармат можуть бути відсутніми або замінюватися іншими.
2 Призначення, організаційно-штатна структура механізованого батальйону.
Механізований батальйон організаційно входить до складу механізованої бригади. Механізований
батальйон в обороні здатний при взаємодії з сусідами і самостійно міцно утримувати зайнятий район в
обороні на різній місцевості і при будь-якій погоді, знищувати повітряні десанти, вертольоти та інші
низьколітаючі цілі противника, успішно вести наступ, здійснювати марш на великі відстані, швидко
використовувати результати вогневих ударів для завершення розгрому противника. Механізовані
батальйони, використовуючи результати вогневого ураження противника, вміло використовуючи
вогонь у наступі, можуть швидко охопити противника, знищити його живу силу, танки, БМП, БТР,
артилерію, протитанкові засоби, а також засоби ядерного та хімічного нападу.
До складу механізованого батальйону входять:
- управління батальйону (командир і його заступники);
- бойові підрозділи (три механізовані роти, мінометна батарея, протитанковий взвод (якщо мб на БТР),
гранатометний взвод АГС-17)
- підрозділи бойового забезпечення ( взвод зв’язку)
- підрозділи тилового і технічного забезпечення (взвод технічного обслуговування; взвод матеріального
забезпечення; медичний пункт батальйону).
Всього в механізованому батальйоні на БТР: особового складу – 544 чол., БТР – 48, 120 мм мінометів –
6, ПТКР “ФАГОТ” – 6, СПГ 9 – 3, РПГ 7 – 33, ПТКР “МЕТИС” – 9, АГС-17 – 6, ПК – 9, РКК – 27, АК-
74 – 399.
Всього в механізованому батальйоні на БМП: особового складу – 452 чол., БМП – 34, 120 мм мінометів
– 6, АГС-17 – 6, РПГ –33, КК – 9, РПК – 27,АК -74 – 312.
3 Підготувати першу команду для пристрілювання цілі 103-ї, жива сила та вогневі засоби
противника, розташовані у відкритих окопах, якщо передбачається вести по цілі мортирну
стрільбу. Координати цілі X=22100, Y=37300, висота 100 м. Основний напрямок стрільби 12-00.
Поправки на відхилення умов стрільби від табличних для заряду другого, 155–мм СГ 2С3 визначене з
∂
графіка розрахованих поправок: ∆Дсум.= – 303 м. ∆ сум = – 0–15
ДЦ Ц
Т = 13050м, ∂ Т = +0-78, ΔР −0-16, ΔХ 6,4.
В= ТИС=

Розв’язання: ДЦ
В = 12860м, ∂ ВЦ
= +0-64, „Вишня”. Стій. Ціль 103-тя, піхота укрита. Снаряд осколково-
фугасний, підривник осколковий. Заряд другий. Приціл 870. Рівень 29-84. Основний напрямок. Правіше
0-64. 3-й 1 снаряд. Вогонь.
 Білет № 5

1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний та поперечній масштаби. Порядок

вимірювання відстаней по карті за допомогою масштабів.
Всі наші топографічні карти, за винятком карт масштабу 1 : 1 000 000, складають у єдиній рівнокутній
проекції – окремо за 6-ти градусними зонами. Це дозволяє кожну таку зону розгортати у площину,
тобто відображати на карті практично без помітних викривлень, які викликані кривизною Землі. Тому
таку карту можна використовувати при вимірюваннях як план, що зберігає геометричну подобу всіх
окреслень місцевості.
Ступінь зменшення ліній на карті відносно горизонтальних проложень відповідних ним ліній на
місцевості називається масштабом карти(плану). Інакше кажучи, під масштабом розуміють
відношення довжини лінії на карті до довжини горизонтального положення відповідній їй лінії на
місцевості.
Числовий масштаб. Цей числовий вираз називають числовим масштабом і представляють у вигляді
відношення одиниці до числа, яке показує, у скільки разів зменшена довжина ліній на місцевості при
зображенні їх на карті. (Числовий масштаб – це масштаб карти, у вигляді дробі, чисельник якої
одиниця, а знаменник – число, що показує у скільки разів зменшені на карті горизонтальні положення
ліній місцевості.) Наприклад, масштаб 1 : 50 000 показує, що всі лінійні розміри на карті зменшені у
50 000 разів, тобто 1 см карти на місцевості відповідає 500 м, або 0,5 км.
Відстань на місцевості у метрах або кілометрах, яка відповідає 1 см карти, називається величиною
масштабу. У наведеному прикладі величина масштабу буде 500 м, або 0,5 км.
Дійсно, чим менше знаменник числового масштабу, тим зображення на карті крупніше, і навпаки; тому
більш крупним називається той масштаб, у якого знаменник менше.
При користуванні числовим масштабом відстань на карті вимірюють у сантиметрах звичайно за
допомогою лінійки з сантиметровими відмітками. Отримане при цьому число сантиметрів умножають
на величину масштабу. Наприклад, на карті масштабу 1 : 50 000 виміряли 3,8 см; на місцевості це буде
відповідати Д = 3,8 * 0,5 = 1,9 км. Якщо ж відстань Д виміряна на місцевості і її потрібно відкласти на
карті, то її потрібно розділити на величину масштабу карти. Наприклад, якщо Д=1350 м, то на карті
масштабу 1 : 25 000 необхідно відкласти відрізок d = 1350 : 250 = 5,4 см.
Лінійний масштаб представляє собою графічне вираження числового масштабу. Найпростіше
вимірювати відстань на карті за допомогою лінійного масштабу. Оформлення лінійних і числових
масштабів на топографічних картах показано на лівому рисунку, а порядок виміру відстані – на
правому.

Поперечний масштаб – це спеціальний графік, виконаний за допомогою гравіювання на металічній

пластині (рис.4). Побудова його основана на пропорційності відрізків паралельних ліній, що
пересікають сторони кута.
Стандартний (нормальний) поперечний масштаб має великі поділки, рівні 2 см, і малі поділки (зліва на
графіку), рівні 2 мм. Крім того, на графіку є відрізки між вертикальною і нахильною лініями, рівні по
першій нижній горизонтальній лінії 0,2 мм, по другій 0,4 мм, по третій 0,6 мм і т.д. За допомогою
поперечного масштабу можна вимірювати і відкладати відстані на картах будь-якого масштабу
2 Склад і призначення противідкотних пристроїв. Призначення, характеристика і будова гальма
відкоту
Противідкотні пристрої (ПВП) – це частина лафету, яка призначена для пружного з'єднання ствола
з лафетом, гальмування відкотних частин, повернення їх у початкове положення та утримання у цьому
положенні до здійснення пострілу.
До складу ПВП входять гальмо відкоту і гальмо накату, які конструктивно об’єднані в один вузол-
накатник.
Гальмо відкоту гідравлічне, веретенного типу з гальмом накату канавочного типу і
компенсатором, призначене для поглинання кінетичної енергії відкотної частини під час відкоту та
плавного її гальмування під час накату.
Гальмо відкоту має такі основні частини: циліндр із кришкою; шток з поршнем; веретено з
модератором; ущільнювальний пристрій.
Циліндр заповнюється робочою рідиною ПОЖ-70 ("Стеол-М") через отвір, закритий пробкою;
кількість рідини 10,3 л. Циліндр закріплений в отворі казенника, шток - у люльці.
Внутрішня поверхня циліндра полірована, кришка приварена, з протилежного боку в циліндр
угвинчений корпус ущільнювального пристрою сальникового типу.
Зовнішня поверхня штока покрита хромом, внутрішня – полірована, має три канавки змінної
глибини. Головка поршня має шість похилих отворів, всередину головки угвинчене і зафіксоване
регулювальне кільце. Головка покрита бронзовою рубашкою поршня, на поверхні якої є кільцеві
канавки, що утворюють лабіринтне ущільнення в зазорі між циліндром та поршнем.
Веретено має змінний діаметр. Один кінець веретена угвинчений у кришку циліндра, а інший
закінчується модератором. Клапан моде-ратора пропускає рідину тільки в одному напрямку, бронзова
рубашка модератора має лабіринтне ущільнення.
Дія гальма відкоту, його тепловий режим:
а) під час відкоту:
циліндр переміщається відносно поршня, зростає тиск рідини у робочій порожнині, створюється
розрідження у запоршневому та в замодераторному просторах. Рідина перетікає з зони високого тиску в
зони розрідження.
Шлях перетікання рідини: через шість похилих отворів в головцi штока більша частина рідини
перетікає у запоршневий простір через кільцевий зазор між веретеном i регулювальним кільцем
поршня, меншa частина рідини перетікає в замодераторний простір через клапан модератора (веретено
має вісім похилих отворів);
а) під час відкоту:
гальмування відкотної частини відбувається за рахунок сили гідравлічного опору, що виникає в
робочій порожнині при зростанні тиску рідини в ній. Ця сила прямо пропорційна тиску рідини i робочій
площині поршня.
Через те, що зазор між веретеном та регулюючим кільцем зі збільшенням довжини відкоту
зменшується, тиск у робочій порожнині та швидкість перетікання рідини зростають. Це приводить до
зростання сили гідравлічного опору та зростання сил тертя, що виникають між шарами рідини.
Та частина кінетичної енергії відкотної частини, що витрачається на подолання сил тертя,
перетворюється в теплову енергію, в результаті чого робоча рідина та деталі гальма відкоту
нагріваються, а потім це тепло розсіюється в навколишньому середовищі. Цей процес не має зворотного
напрямку, тому i говорять про поглинання гальмом відкоту кінетичної eнepгiї відкотної частини;
б) під час накату:
зростає тиск у запоршневому та замодераторному просторі, виникає розрідження в робочій
порожнині. Клапан модератора закривається, і кільцевий зазор між веретеном та регулюючим кільцем
зростає.
Сила гідравлічного опору, що виникає в замодераторному просторі, буде пропорційною величині
тиску в замодераторному просторі та робочій площі поршня модератора;
б) під час накату:
перетікання рідини із замодераторного простору в робочий відбуватиметься через
три канавки на внутрішній поверхні штока, площа яких у мicцi перетікання рідини із
зростанням довжини накату зменшується. Таким чином, тиск у замодераторному
просторі i швидкiсть перетікання рідини зростають, а це веде до зростання сили
гідравлічного опору накату та зростання втрат на переборення сил тертя, через що
рідина в гальмі відкоту нагрівається.
Рідина, що розширюється в результаті нагрівання, поглинається компенсатором.
Компенсатор призначений для компенсації температурних змін об’єму рідини у гальмі відкоту.
З циліндром компенсатор з’єднаний трубкою. Циліндр компе-нсатора і клапан кріпляться в
люльці. За 9–11 мм до кінця накату під дією відкотної частини клапан відкривається і залишається в
такому положенні до відкоту ствола. В такому стані рідина має можливість перетікати в будь-якому
напрямку, залежно від того, чи її в циліндрі буде надлишок (при нагріванні), чи не вистачатиме (при
охолодженні).
3 Визначити коректур по дальності та напрямку за допомогою приладу розрахунку коректур під
час пристрілювання за допомогою далекоміра, якщо поправка на зміщення більше 5-0. Під час
пристрілювання отримано спостереження: вліво 60, переліт 200 метрів. Данні для підготовки приладу
управління вогнем. Вогнева позиція Х= 14500, У= 30700. Спостережений пункт Х= 17200, У= 35300.
Основний напрямок стрільби 6-00. Командир батареї визначив по цілі αц= 1-10, Дк = 2200, ΔХ= 10.
Ц Ц
Розв’язання: Коректура по дальності приціл −8 тис, по напрямку правіше 0-33. Д Т = 6850, ∂ Т = +1-
42, ПЗ = 6-32, батарея з ліва.
 Білет № 6
1 Підготовка стрільби та управління вогнем прямою наводкою. Визначення установок для
стрільби. Вибір точки прицілювання.
Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться у цілях постійного підтримування
артилерійських підрозділів у стані постійної готовності та найбільш елективному виконанню вогневих
завдань.
Вона включає ;
- розвідку та визначення танконебезпечних напрямків;
- вибір та підготовку вогневих позицій, призначення смуг вогню /секторів обстрілу/, рубежів
відкриття вогню;
- технічну підготовку; -
- визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних та визначення
установок для стрільби;
- організацію стрільби та управління вогнем.
При стрільбі прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють
установку прицілу, поправку напрямку, яка вводиться по шкалі бокових поправок у оптичний
приціл чи кутомір панорами та точку прицілювання.
При визначанні установок для стрільби керуються наступними правилами: ПС і УВ арт. Ст.. 349.
Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.
Вираховану установку прицілу і поправку напрямку /кутомір/ визначають з урахуванням
поправок на відхилення умов стрільби від табличних.
Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі
відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення
умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують
поправки хоча б приблизно. У всіх випадках ураховують індивідуальні поправки гармати на відхилення
ліній прицілювання..
ПС і УВ арт. ст.. 350.
Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині.
Прицільну марку /перехрещення панорами/ під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з
точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад,
зліва направо або зверху вниз.
Відхилення снарядів від цілі за дальністю ї напрямком визначають за місцем падіння снарядів,
осколків / хмарці розриву або вирві/, або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі /
точки прицілювання /.
Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком ї висотою виміряють
на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче
верхнього краю і вище її основи.
2 Задачі артилерійської розвідки і вимоги, що пред’явлені до неї.
Артилерійська розвідка є важливим видом бойового забезпечення артилерії. Вона включає в
себе комплекс заходів, які проводяться командирами і штабами з метою своєчасного здобуття
відомостей про противника і місцевість, відкриття вогню артилерією, а також для здійснення
своєчасного маневру частинами і підрозділами в бою. Артилерійська розвідка організовується та
ведеться у тісній взаємодії з іншими видами розвідки.
Артилерійська розвідка, як складова частина тактичної розвідки, підрозділяється на наступні
види: оптична розвідка; звукова розвідка; радіолокаційна розвідка; повітряна розвідка; радіотехнічна
розвідка .
Сучасна артилерійська розвідка оснащена різноманітними оптичними і електронно-оптичними
приладами, звукометричними комплексами (ВПЗК, АЗК-5, АЗК-7), радіолокаційними станціями
розвідки наземних рухомих цілей (СНАР), радіолокаційними комплексами типу АРК-1 і спроможна
здобувати в найкоротші терміни самі різноманітні і точні дані про противника, що забезпечує своєчасне
відкриття вогню артилерією
Основними завданнями артилерійської розвідки є :
- виявлення і визначення координат тактичних засобів ядерного і хімічного нападу противника,
його артилерійських, мінометних і зенітних батарей, реактивних систем залпового вогню, танків
і протитанкових засобів, пунктів управління та радіоелектронних засобів;
- визначення місцезнаходження опорних пунктів і фортифікаційних споруд, характеру їх
 інженерного обладнання та зайнятості військами і вогневими засобами;
- дорозвідка об'єктів і цілей противника призначених для поразки вогнем артилерії;
- спостереження за положенням і діями військ противника і своїх військ;
- виявлення і вивчення нових способів і прийомів ведення бойових дій противником та
застосування ним нових зразків озброєння і техніки;
- розвідка місцевості в районах розгортання в бойовий порядок ракетних і артилерійських частин і
підрозділів та на маршрутах їх просування;
- обслуговування стрільби артилерії.
Артилерійська розвідка багато в чому визначає успішне виконання задач ракетними військами і
артилерією. Тому до неї висувається ряд вимог, таких як :цілеспрямованість, активність, безперервність,
своєчасність і прихованість, достовірність і точність розвідувальних відомостей.
Цілеспрямованість артилерійської розвідки полягає в суворому підпорядкуванню її заходів
задачам РВ і А. Вона досягається правильним визначенням об'єктів, районів і задач розвідки,
зосередженням основних зусиль на виявлення тактичних засобів ядерного нападу і артилерії
противника, на забезпечення високої ефективності ракетних ударів і вогню артилерії.
Активність розвідки полягає в наполегливому намаганні здобути необхідні розвідувальні
відомості та досягається вмілим застосуванням всіх сил і засобів розвідки, широким виявленням
ініціативи командирами підрозділів артилерійської розвідки, знанням організації та тактики дій
противника.
Безперервність розвідки полягає у веденні її у всіх видах бойових дій, вдень і вночі, за будь-
яких умов місцевості та погоди. Вона досягається ретельною організацією розвідки, своєчасною
постановкою завдань підрозділами, чіткою взаємодією всіх сил і засобів.
Своєчасність артилерійської розвідки полягає в здобутті і поданні розвідувальних відомостей у
строки необхідні для прийняття рішення, планування і підготовки вогню артилерії. Вона досягається
завчасною організацією розвідки, застосуванням швидкодіючих засобів і способів розвідки і зв'язку,
скороченням часу на збір, аналіз, обробку і передачу розвідувальних відомостей.
Прихованість артилерійської розвідки полягає в дотриманні умов, які включають можливість
встановлення противником зосередження зусиль розвідки на визначених напрямках. Вона досягається
ретельним маскуванням висування, розгортання, застосування сил і засобів розвідки, встановленням
режиму роботи електронних і радіолокаційних засобів.
Достовірність розвідувальних відомостей досягається підтвердженням їх різними джерелами,
ретельним вивченням, співставленням і перевіркою, а при необхідності і проведенням дорозвідки
об'єктів (цілей), які призначені для ураження РВ і А. Це забезпечує гарантію того, що ракетний удар або
вогонь артилерії прийдеться не по пустому місцю.
Точність розвідувальних відомостей про місцеположення і розміри об'єктів (цілей) повинна
забезпечувати їх ефективну вогневу поразку. Вона досягається застосуванням найбільш сучасних
засобів, способів розвідки, ретельною топогеодезичною прив'язкою пунктів, постів, позицій,
своєчасною технічною підготовкою приладів і апаратури.
3 На посаді командира артилерійської батареї розрахувати тривалість артилерійської підготовки
контратаки (два вогневих нальоти) другим ешелоном на танках, якщо відомо:
L БВ
KA=200 м
V KA=15 км/г
L ПТЗ=2500 м
Т І ВгН =6 хв .
Розв’язання:
1 Визначаємо тривалість другого вогневого нальоту Т ІІ ВгН по об’єктам атаки:
L ПТЗ−L БВ
КА 2500−200
Т ІІ ВгН = = ⋅60=10 хвилин
V КА 15000

2 Визначаємо тривалість артилерійської підготовки контратаки:

Т АПКА=Т І ВгН +Т ІІ ВгН =6+10=16 хвилин
3 Відповідь: тривалість АПКА 16 хвилин.
 Білет № 7

1 Призначення, організаційно-штатна структура танкового батальйону.

Танковий батальйон є головною ударною силою механізованої (танкової) бригади і використовується
на основному напрямку наступаючих військ, в обороні танковий батальйон використовується на
загрозливих, можливих напрямках прориву нашої оборони, для проведення контратак і знищення
противника, який прорвав оборону.
До складу танкового батальйону входять:
- управління батальйону ( командир батальйону та його заступники);
- бойові підрозділи (три танкових рот);
- підрозділ бойового забезпечення (взвод зв’язку);
- підрозділи тилового і технічного забезпечення (медичний пункт; взвод технічного забезпечення; взвод
матеріального забезпечення).
Танковий батальйон, використовуючи результати вогневого ураження противника, вміло
використовуючи вогонь у наступі, може швидко охопити противника, знищити його живу силу, танки,
БМП, БТР, артилерію, протитанкові засоби, а також засоби ядерного та хімічного нападу.
Танковий батальйон в обороні здатний самостійно утримувати зайнятий район на різній місцевості і при
будь-якій погоді.
Всього у танковому батальйоні: особового складу – 157 чоловік, танків – 31.
В танковому батальйоні окремої танкової бригади 40 танків (по 13 танків в кожній роті).

2 Види технічного обслуговування і ремонту.

3 Розрахунком визначити коректури дальності і напрямку при пристрілюванні за допомогою

спряженого спостереження, якщо:
Ц
Д = 3000, αл = 1-40, Д = 2700, α = 1-60, Д Т = 7500.
Л П П
Площина стрільби проходить між пунктами. Отримані доповіді про засічку розриву: „ Лівий: Л30,
Правий: Л10 ”.
Д Л 3000 Д П 2700
Розв’язання: 1 γ = αП + αП = 3-00, КЛ = γ = 3−00 = 10, КП = γ = 3−00 = 9;
3000 1−40
2 КВ = 7500 = 0,4, КК = 75 = 0-02;
3 Δ Д = КЛ · Л − КП · П = 10 · 30 − 9 · (− 10) = 300 + 90 = +390;
ΔД
4 β = −αл · КВ + 100 · КК = 30 · 0,4 + 3.9 · 2 = 12 + 8 = +0-30.
 Білет № 8

1 Напрямки, які прийняті за початкові при вимірюванні та побудові кутів. Істинний і магнітний
азимути, дирекційний кут та взаємозв`язок між ними.
При вимірюванні кутів на місцевості за початковий напрямок приймають: північний напрямок
істинного ( географічного ) меридіану; північний напрямок магнітного меридіану; північний напрямок
вертикальної лінії кілометрової сітки карти; основний напрямок стрільби;
напрямок на орієнтир ( на ціль ).
Від початкових напрямків вимірюються чи відкладаються кути, які широко застосовуються в
артилерії, топографії та геодезії.
γ
ΔАm
А
Ам

•
Істинний азимут кут (А), утворений північним напрямком істинного меридіану і напрямком на
орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів.
Позначається літерою “ А “. Вимірюється на місцевості за допомогою топогеодезичних приладів і
використовується для обчислення дирекційного кута.
Магнітний азимут - кут, утворений північним напрямком магнітного меридіану і напрямком на
орієнтир, ціль, іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360 градусів.
Позначається літерами «Ам» або «Аm». Вимірюється на місцевості за допомогою компасу, бусолі, а
також вираховується по виміряному на карті дирекційному куту.
Дирекційний кут – кут , утворений північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки
карти і напрямком на орієнтир іншу точку, виміряний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360
градусів ( 0 до 60-00). Позначається літерою “α“. Вираховується на місцевості за допомогою
магнітного або істинного азимутів.
Взаємозв’язок між кутами: α = А – γ, А = α + γ, α = Ам – ∆Ам, Ам = α + ∆Ам
де: γ – зближення меридіанів; ∆Ам – поправка бусолі

2 Що називається вогневою позицією?

Вогневою позицією називається ділянка місцевості, яка зайнята або підготовлена до зайняття
вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню.
На вогневій позиції батареї обладнуються окопи для розташування гармат, машини (пункту
управління) старшого офіцера батареї, командира вогневого взводу, самооборони, спостережного поста
і машин підвозу боєприпасів (тягачів), сховища для особового складу, погрібці для боєприпасів.
Вогневі позиції можуть бути закритими або відкритими.

3 На вогневій позиції батарея 152- мм СГ 2С3, снаряд БП-540, заряд спеціальний. Висота цілі 3,2 м.
Визначити дальність прямого пострілу за допомогою таблиць стрільби.
Розв’язання: По висоті траєкторія рівній висоті цілі 3,2 метра входимо в Таблицю стрільби для снаряда
БП-540 і визначаємо, що дальність прямого пострілу 1000 метрів.
 Білет № 9
1 Розсіювання снарядів (суть, властивості закону розсіювання, заходи щодо зменшення
розсіювання).
При стрільбі із гармати (міномета) ще 600 років назад помітили, що снаряди (а тоді це були ядра) в
одну точку не падають. Вивченням цього явища займалися вчені артилеристи здавен і продовжують
вивчати це явище і зараз.
Таким чином, явище розкидання точок падіння снарядів під час стрільби із однієї і тієї ж гармати
в можливо однакових умовах називається розсіюванням снарядів.
Розсіювання снарядів відбувається на деякій площині, яка називається площиною розсіювання.
Ця площина обмежена еліпсом.
Розсіювання снарядів залежить від багатьох причин, які можна розбити на три групи:
1 Різноманітність початкових швидкостей.
2 Різноманітність кутів кидання і напрямків стрільби.
3 Різноманітність умов польоту снаряда після вильоту його із гармати.
В дійсних умовах стрільби під час кожного пострілу діють усі три групи причин, які визивають
розсіювання снарядів, із-за чого одні снаряди летять далі, другі ближче, одні правіше, другі лівіше.
Іншими словами, політ кожного снаряду відбувається по своїй траєкторії, яка відрізняється від
траєкторії інших снарядів.
Висновок: розсіювання снарядів – явище неминуче.
При розгляді причин, які визивають розсіювання снарядів видно, що багато із них пов’язані з
випадковими помилками різного роду вимірювань. Частина із них зв’язку з вимірюваннями не має
(підплигування гармати, різноманітність обробки поверхні снаряду і т.д.), однак вплив їх також
випадковий. Відхилення кожної точки падіння снаряда від центру розсіювання снарядів випадкове і
може бути представлене як результат дії великої кількості помилок, кожна із яких визвана дією окремої
причини, не залежної від решти причин. Кожна елементарна помилка дуже мала в порівнянні з
сумарною величиною відхилення даної точки падіння снаряда. Виходячи з цього закон розсіювання
снарядів – нормальний закон.
Властивості закону розсіювання.
Еліпси які відображають характер розподілу двох випадкових величин називають еліпсами
розсіювання.
Еліпс, для якого К = 1 називається одиничним еліпсом розсіювання і позначається ε. Полувісями
цього еліпса є серединні відхилення випадкових величин Вд і Вб які входять в систему. Практично
вважають, що повний еліпс розсіювання включає 4-5 серединних відхилень (4Вд, 4Вб).
1 Розподіл точок падіння снарядів відбувається на площині, яка огранена кривою, форма якої
нагадує еліпс, іншими словами, розсіювання не безмежне.
2 Розсіювання нерівномірне: найбільша густина (плотність) точок падіння спостерігається в
центрі еліпса і найменше на межах площини розсіювання.
3 Розсіювання симетричне відносно головних осей еліпса, який обмежує площину розсіювання.
Виходячи із властивостей розсіювання можна сформулювати закон розсіювання:
1) Чим менше відхилення точки падіння снаряда від центру розсіювання, тим більша імовірність
його отримання;
зі збільшенням відхилення імовірність його зменшується.
2) Відхилення точок падіння снарядів від центру розсіювання рівні по своїй абсолютній величині,
але протилежні по знаку, рівно імовірні,
імовірність отримання додатного відхилення дорівнює імовірності
отримання від’ємного відхилення.
3) Відхилення точок падіння снарядів від центру розсіювання має свою практичну границю.
Відхилення, які перевищують по своїй величині цю границю мало імовірні.
Коротко закон розсіювання снарядів можна сформулювати так:
Розсіювання снарядів нерівномірне, симетричне, небезмежне.
Заходи щодо зменшення розсіювання.
Збільшення розсіювання снарядів веде до збільшення витрати снарядів на виконання вогневого
завдання. Розсіювання снарядів – явище неминуче, але це не означає, що ми не можемо впливати на
його величину. Аналіз причин розсіювання снарядів показує, що значна частина із них залежить від
правильного зберігання і підготовки гармат і боєприпасів до стрільби і від ступеню підготовки
особового складу обслуги гармат до виконання своїх обов’язків . Відмітимо основні заходи, які
потрібно проводити для зменшення розсіювання:
1. Гармата повинна бути технічно справна : всі механізми повинні бути врегульовані відповідно
до вимог інструкції по експлуатації.
2. Гармату потрібно встановлювати на горизонтальній площині і надійно закріпляти на ґрунті.
3. Треба вибирати точку наводки достатньо віддалену, стійку, яка добре спостерігається.
Навідники повинні одно образно і ретельно проводити установку прицілу, рівня і кутоміру,
одноманітно і ретельно проводити наводку, відновлювати її перед кожним пострілом і усовувати вплив
мертвих ходів механізмів.
4. Заряджаючі повинні одноманітно досилати снаряди.
5. Не держати гармату довго зарядженою.
6. Проводити сортування зарядів по партіям. Сортування зарядів по партіям має більш важливе
значення ніж сортування снарядів по партіям та ваговим знакам. Тому вогневі завдання треба
виконувати зарядами однієї партії і бажано снарядами однієї партії з одними і тими ж ваговими
знаками.
7. Заряди необхідно зберігати в герметичній укупочці та однакових температурних умовах (не
допускати нагріву зарядів прямими сонячними променями).
8. Проводити сортування снарядів по партіям і ваговим знакам відхилення маси, ретельно
вичищати снаряди від мастил.
9. Додержувати встановлений режим вогню.
Чим повніше будуть виконані ці вимоги, тим величини, котрі характеризують розсіювання даної
стрільби будуть ближче підходити до табличних значень.
2 Полярні координати точок. Суть перетворення полярних координат у прямокутні.
Координатами називаються кутові чи лінійні величини, якими визначають положення точок у тій чи
іншій системі координат. Система координат є такі постійні елементи (сукупність ліній і площин,
орієнтованих певним чином у просторі), відносно яких визначається поло -ження об'єктів (цілей).
Лінії, прийняті за початкові, служать осями координат, а площини - координатними площинами.
Широко застосовуються у військовій топографії і військовій справі взагалі наступні системи
координат : географічна (геодезична); плоских прямокутних; полярних; біполярних координат.
Полярними координатами точки є кут між полярною віссю та напрямком на
точку та відстань від точки стояння до точки , координати якої визначають. в артилерії
у якості полярної вісі застосовують північний напрямок координатної сітки карти, а кут
– дирекційний кут.
Перетворення полярних координат у прямокутні в топогеодезії носить назву прямої геодезичної
задачі (ПГЗ ). Рішення прямої геодезичної задачі зводиться до обчислення прямокутних координат
(Х та У) точки (В) за відомими прямокутними координатами заданої точки, відстанню між ними ( Д ,
АВ) і дирекційному куту (α, (АВ)) з заданої точки (А), на точку координати якої визначають (В).

Перетворення координат
Хв = Ха + ∆Х,
Ув = Уа + ∆У.

∆Х = АВ * cos
(АВ),
∆У = АВ * sin
(АВ).

3 Зорієнтувати бусоль в основному напрямку стрільби. αон = 25 – 00.

Розв’язання: для орієнтування бусолі в основному напрямку стрільби за дирекційним кутом з
використанням магнітної стрілки в неаномалійних районах необхідно:
  установити бусоль;
Am
 визначити по орієнтиру магнітний азимут ( cp ) із 3-4 незалежних вимірювань і обчислити
дирекційний кут (
α op ) за формулою:
α op= A m −(±Δ A m )
cp ;
 відліковим черв’яком на бусольних (чорних) кільці та барабані установити значення
α op і
A
установлювальним механізмом навести монокуляр бусолі в орієнтир, по якому визначався mcp ;
 відліковим черв’яком установити на бусольних (чорних) кільці та барабані значення
дирекційного кута основного напрямку стрільби 25 – 00;
не збиваючи положення монокуляра, установити кутомірні (червоні) кільце і барабан на відлік 00-00
(при побудові паралельного віяла по небесному світилу і при роботі на точці стояння гармати
установити кутомір 30-00).
 Білет № 10

1 Призначення, організаційно-штатна структура самохідного артилерійського дивізіону 2С3.

Самохідний артилерійський дивізіон 152 мм СГ 2С3 призначається для посилення і підтримки
батальйонів першого ешелону бригади які діють на головному напрямку,знищення і подавлення живої
сили і вогневих засобів противника,артилерійських (мінометних)батарей, протитанкових
засобів,пунктів управління,світлового забезпечення і виконання інших завдань.

Артилерійський дивізіон 152-мм СГ 2С3 (садн) складається з:

- управління дивізіону (командування та штаб дивізіону);
- взводу управління дивізіону;
- трьох бойових (вогневих) підрозділів (три самохідні артилерійські батареї);
- підрозділів забезпечення (взвод ТО,взвод МЗ).
До основних бойових підрозділів дивізіону входить самохідна артилерійська батарея.
Самохідна артилерійська батарея (сабатр )дивізіону складається з:
- управління батареї;
- вогневих підрозділів (перший та другий вогневі взводи) ;
- підрозділу бойового забезпечення (взвод управління).
Всього у самоходно-артилерійській батареї 2С3 : особового складу –
62 чоловіки, командирських машин управління вогнем (1В14, 1В13) – 2од.,
152 мм СГ 2С3– 6од., автомашин Урал-4320 під боєприпаси – 2од., автомашина ГАЗ-66 під майно
відділення управління – 1од.
Всього у самохідному артилерійському дивізіоні 152 мм СГ2С3: особового складу – 247 чоловік, 152
мм СГ 2С3– 18од., РРП-4(3) – 1од., комплекс командирських машин управління вогнем 1В12 (1В15 – 1,
1В16 – 1, 1В14 – 3, 1В13 – 3), автомашин для перевезення особового складу, приладів та майна
відділень управління – 4од., для перевезення боєприпасів – 6од., для перевезення харчів і польових
кухонь – 3од., для перевезення майна – 2од., для перевезення палива – 2од., для технічного
обслуговування озброєння і техніки дивізіону – 2од., танковий тягач для евакуації техніки – 1од.

2 Мета, терміни і місце проведення контрольного огляду

3 На вогневій позиції батарея 152-мм СГ 2С3 , снаряди БП-540, заряд спеціальний. Висота цілі 1,5 м.
Визначити дальність прямого пострілу за допомогою таблиць стрільби.
Розв’язання: По висоті траєкторії, рівній висоті цілі 1,5 метра входимо в Таблицю стрільби для снаряда
БП-540 і визначаємо, що дальність прямого пострілу 700 метрів.
 Білет № 11

1 Визначення коректури трубки якщо факел догорає на землі.

Якщо факел догорає на землі, заміряють час догорання факела, множать його на 5 при стрільбі
освітлювальними мінами. До результату додають 50 м і переводять у поділки трубки. Установку трубки
зменшують:
t ГОР⋅5+50
ΔN =
ΔY N
В умовах стрільби над водною поверхнею, якщо факел не повністю згорів у повітрі і перестав
горіти у момент доторкання до водної поверхні, на цих же установках здійснюють ще один постріл
освітлювальною міною. У момент розриву у повітрі запускають секундомір і заміряють час горіння
факела до моменту його доторкання до водної поверхні (з часу повного горіння віднімають фактичний
час горіння), отриману різницю перемножують на середню швидкість зниження факела(5 м/с – для
мінометів), та отриманий результат додають до найвигіднішої висоти затухання факелу (50 м).
Отриману величину коректури в метрах переводять в поділки трубки для мінометів. При
цьому установку трубки зменшують
ΔД =(t ПОВ −t Ф )⋅10(5 )+300
ΔД
ΔN =
ΔY N

2 Сутність та принципи управління. Вимоги до управління підрозділами. Сили та засоби

управління артилерійськими підрозділами.
Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командирів і штабів щодо підтримання
бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою і управління ними під час виконання бойових
завдань.
Основою управління є рішення командира
Основні принципи управління:
- суворе дотримання законності (Конституції, законів, указів, наказів);
- єдиноначальність;
- особиста відповідальність командирів за прийняття рішення і результати виконання поставлених
завдань;
- централізація управління із наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання
поставлених їм завдань;
- знання і глибокий аналіз обстановки;
- передбачення ходу подій;
- твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя;
- висока організованість, оперативність і творчість у роботі командира і штабу.
Для здійснення управління артилерійськими підрозділами створюється система управління. До органів
управління артилерійських підрозділів входить командування. Це командири дивізіонів, батарей,
заступники командира дивізіону. Штаб дивізіону - основний орган , який забезпечує управління підрозділами
дивізіону. Управління бойовими діями здійснюється з пунктів управління.
Вимоги до управління артилерійськими підрозділами:
- стійкість;
- безперервність;
- оперативність;
- скритність.
Стійкість управління полягає в здатності системи управління зберігати і швидко відновлювати
боєздатність в умовах протидії противника.
Безперервність управління - це здатність командирів і штабів реагувати на всі зміни обстановки і постійно
впливати на підлеглі підрозділи з метою направлення їх дій для успішного виконання поставлених завдань у
визначені терміни.
Оперативність управління полягає у своєчасному і швидкому здійсненню всіх заходів,
пов'язаних з керівництвом артилерійськими підрозділами, при підготовці і в ході ведення бойових дій.
Скритість управління полягає в збереженні від противника в
таємниці всіх заходів, які проводять командири при підготовці і в ході бойових дій.
3 Прочитати маркування на снаряді.
На снарядах маркування наноситься на їх оживальних та циліндричних частинах.

Рисунок 1 - Нанесення маркування:

на оживальній частині снарядів наносяться такі дані:1 – шифр споряджання; 2 – номер споряджувального заводу; 3 – номер
партії та рік спорядження; на циліндричній частині снарядів наносяться такі дані: 4 – скорочений індекс снаряда; 5 – калібр
снаряда; 6 – ваговий знак снаряда

Крім того, на бронебійно-трасуючі снаряди додатково наносять під шифром вибухової речовини
марку донного підривника, яким снаряд приведено в остаточно-споряджений вигляд.
 Білет № 12
1 Зміст роботи старшого офіцера батареї і вогневих взводів на закритій вогневій позиції до
доповіді старшого офіцера батареї про готовність батареї до ведення вогню.
Після зайняття гарматами вогневої позиції та приведення їх у бойове положення вогневі взводи
готуються до ведення вогню, для чого:
 готують до роботи машину старшого офіцера батареї;
 визначають координати вогневої позиції (якщо вони не визначалися раніше) та передають на
пункт управління вогнем дивізіону і командиру батареї;
 задають основний напрямок стрільби основній гарматі (при побудові паралельного віяла по
основній гарматі);
 будують паралельне віяло;
 визначають основні кутоміри для кожної гармати по основній, запасній (нічних) точках
наведення і різниці кутомірів для переходу до запасної (нічних) точок наведення;
 визначають найменші приціли, а за необхідності - інтервали, уступи та перевищення гармати
відносно основної гармати і фронт батареї;
 готують та сортують боєприпаси;
 визначають температуру зарядів;
старший офіцер батареї доповідає на пункт управління вогнем дивізіону та командиру батареї про
готовність до ведення вогню.
2 Прямокутні координати точок. Перетворення прямокутних координат точок у полярні
графічним способом.
Координатами називаються кутові чи лінійні величини, якими визначають
положення точок у тій чи іншій системі координат. Система координат є такі постійні
елементи (сукупність ліній і площин, орієнтованих певним чином у просторі), відносно
яких визначається поло -ження об'єктів (цілей). Лінії, прийняті за початкові, служать
осями координат, а площини - координатними площинами. Широко застосовуються у
військовій топографії і військовій справі взагалі наступні системи координат :
географічна (геодезична); плоских прямокутних; полярних; біполярних координат.
Системою плоских прямокутних координат
називається система, в якій положення точки на площині
Х М визначається лінійними величинами (абсцисою Х і ординатою У)
відносно взаємно перпендикулярних координатних ліній ХХ та
УУ. Величини Х і У називаються прямокутними координатами
даної точки; вони визначають відстань даної точки від
координатних осей Х та У відповідно. У топогеодезії і військовій
У топографії координатна вісь
ХХ направлена знизу вверх (від екватора до полюса), координатна вісь УУ – зліва
на право (з заходу на схід).
Перетворення прямокутних координат у полярні в топогеодезії носить назву оберненої геодезичної
задачі (ОГЗ). Рішення ОГЗ на площині зводиться до знаходження дирекційного кута (α) і дальності
(Д) з однієї точки на другу за відомими прямокутними координатами даних точок.

Для перетворення прямокутних координат у полярні графічним способом

необхідно:
- нанести по прямокутним координатам обидві точки на карту;
- провести напрямок між точками та за допомогою АК – 3(4) виміряти дирекційний
 кут;
- за допомогою МПЛ – 50 або циркуля вимірювача виміряти відстань.
3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при
поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 45, переліт 180 метрів. Данні
Ц
для підготовки ПРК. Д = 2200 м, Д Т = 7500 м, ПС = 9-00, ΔХтис= 20. Вогнева позиція з права.
К
Розв’язання: Приціл менше 1, доворот лівіше 0-27.
 Білет № 13

ГР
1 Балістична підготовка стрільби артилерії( завдання, визначення ΔV 0 ).
Балістична підготовка в дивізіоні (батареї) проводиться перед кожною стрільбою і у ході
стрільби.
З а в д а н н я м б а л і с т и ч н о ї п і д г о т о в к и є визначення балістичних умов,
які враховують під час стрільби.
Основними завданнями балістичної підготовки являються:
Визначення відхилення початкової швидкості снарядів із-за зносу каналу ствола гармати
(ΔVоГР).
Відхилення початкової швидкості снарядів це зміна величини дійсної швидкості снаряда від
табличного значення. Воно буває додатнім і від’ємним. Додатне „+” – коли початкова швидкість
снаряду більше табличної і від’ємним „-” коли початкова швидкість снаряду менше табличної.
Визначається за допомогою ПЗК і виражається в %.
Визначення різнобою основних гармат батарей відносно контрольної гармати дивізіону та гармат
батарей відносно основної (δVоі).
Різнобій – неспівпадання центру групи точок падіння снарядів при стрільбі із кількох гармат по
одній і тій-же цілі на однакових установках прицілу і рівня із-за різниці індивідуальних балістичних
характеристик гармат.
СУМ
Визначення сумарного відхилення початкової швидкості снарядів (ΔV 0 ) для контрольної
гармати дивізіону та основних гармат батарей.
Сумарне відхилення початкової швидкості снаряду – це відхилення початкової швидкості яке
включає в себе відхилення початкової швидкості снарядів із-за зносу каналу ствола гармати і
СУМ
відхилення початкової швидкості із-за індивідуальних властивостей партій зарядів. Тобто ΔV0 = ΔV
ГР ЗАР
0 +ΔV0
Визначення температури зарядів (Тз). (Тз – це ступінь нагрітості зарядів).
Визначення балістичних характеристик боєприпасів.
Балістичні характеристики боєприпасів це основні дані, які визначають закономірність розвитку
процесу руху снаряду (міни) в каналі ствола (внутрішньобалістичний) або на траєкторії
(зовнішньобалістичний). Основні внутрішньобалістичні характеристики: калібр, щільність заряджання,
довжина шляху снаряду в каналі ствола, відносна маса заряду (відношення її до маси снаряду), сили
пороху max тиск порохових газів, характеристики горіння пороху і т.і. До основних
зовнішньобалістичних характеристик відносяться: - початкова швидкість снаряду, балістичний
коефіцієнт; кути кидання і вильоту; середнє відхилення.
Сортування та розподіл боєприпасів, які поступили, проміж батареями (гарматами).

2. Призначення, характеристика, будова та дія накатника

Накатник гідропневматичний, призначений для повернення відкотної частини у початкове
положення та утримання її в цьому положенні при будь-яких кутах підвищення ствола.
Накатник складається з циліндра зовнішнього (1); циліндра середнього (2); циліндра робочого (3);
штока з поршнем (4); задньої та передньої кришок (6); ущільнювальних пристроїв поршня i штока (5)
(рис.8.16).
Зовнішній циліндр закріплений в обоймі ствола; шток – у люльці.
Накатник заповнений pідиною ПОЖ-70 (або “Стеол-М”), кількі-сть рідини 9,77–9,97 л та повітрям
- початковий тиск 46–48 кГс/см2.
Робоче тіло - повітря. Воно накопичує енергію, необхідну для
накату та утримання відкотної частини у початковому положенні. Рідина передає тиск між поршнем i
робочим тілом і виконує функцію ущільнення, що утримує газ у з'єднаннях рухомих деталей, якими є
шток i циліндр.
Ущільнювальні пристрої (комірцевого типу) циліндра і штока утри-мують рідину в накатнику.
Задня стінка зовнішнього циліндра має пристрій для замикання газу в циліндрі (гідрозапорний
пристрій). Через цей пристрій контро-люють величину тиску в накатникові, кількість рідини у ньому та
доводять їx до норми.
Принцип дії накатника:
 а) під час відкоту:
поршень рухається відносно циліндрів, тиск рідини у робочому циліндрі зростає, і рідина
перетікає у середній циліндр, а звідти, через патрубок в його нижній частині, – у зовнішній циліндр i
стискає газ у зовнішньому циліндрі. Кінетична енергія відкотної частини при цьому перетворюється в
потенціальну енергію тиску газу і накопи-чується для повернення відкотної частини у попереднє
положення (накату);
б) під час накату:
рідина під дією тиску з боку газу перетікає в зворотному напрямку і тисне на
поршень та передню стінку циліндра, примушуючи циліндр рухатись разом із всією
відкотною частиною вперед.

3 На посаді командира артилерійської батареї розрахувати тривалість останнього вогневого нальоту по

об’єктах атаки. під час проведення артилерійської підготовки контратаки, якщо відомо:
L БВ
KA =400 м
V KA=7 км/г
L ПТЗ=2500 м
LВ =800 м
V ВИС
КА =15 км /г
Розв’язання:
1 Визначаємо тривалість останнього вогневого нальоту по об’єкту атаки:
L ПТЗ −LВ LВ −LБВКА 2500−800 800−400
Т ОСТ ВН = + = ⋅60 + ⋅60=11 хвилин
V ВИС
КА
V КА 15000 7000

2 Відповідь: тривалість останнього вогневого нальоту 11 хвилин.

 Білет № 14

1 Зміст робочої карти командира артилерійського підрозділу.

На робочу карту командира артилерійського підрозділу наносять обстановку згідно
- склад, положення сил та засобів противника;
- склад, положення і бойові завдання загальновійськових підрозділів;
- вогневі завдання старшого артилерійського командира;
- вогневі завдання які виконує артилерійська батарея;
- рубежі, пункти та позиції доданих засобів артилерійської розвідки;
- орієнтири;
- КСП дивізіону та батареї, підтримуємих загальновійськових підрозділів,
ВП (основні, запасні, тимчасові), ПУВД, ОН стрільби;
- маршрути переміщення в ході бою;
- необхідні дані про підрозділи технічного забезпечення і тилу;
- РХБ обстановку;
- рубежі безпечного віддалення від розривів своїх снарядів;
- позивні станцій і посадових осіб, сигнали управління, сигнали оповіщення і взаємодії, метеорологічні
дані;
Робоча карта оформлюється і підписується, як бойовий документ. На робочу карту командира наносять
сигнали управління і оповіщення, необхідні схеми та таблиці. Робоча карта командира кодується і
зберігається, як таємний документ.

2 Експлуатаційна документація зразка озброєння

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого

спостереження, якщо отримані спостереження: лівий Л 40, правий Л 30. Данні для підготовки ПРК. Д К
Ц
(лівого) = 2200 м, Д (правого) = 2250 м, Д Т = 7500 м, αл = 2-50, αп = 1-30, γ = 3-80, ΔХтис = 20.
К
Вогнева позиція − між спостережними пунктами.
Розв’язання: Приціл менше 3, доворот правіше 0-10.
 Білет № 15

1 Метеорологічна підготовка стрільби артилерії (завдання, бюлетень „Метеосередній”).

Завданням метеорологічної підготовки є визначення відхилень метеорологічних умов, які
враховуються під час стрільби. (ПС і УВА ст. 26).
Метеорологічна підготовка включає:
- наземні метеорологічні вимірювання і зондування атмосфери, яке проводиться з метою
виявлення розподілу метеоелементів по висоті;
- розрахунок середніх відхилень метеоелементів від нормальних значень на метеостанціях
(постах), і складання бюлетенів „Метеосередній”;
МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – це зведення відомостей про метеоелементи, які надходять
у артилерійські підрозділи у вигляді спеціальних цифрових телеграм.
- передачу метеобюлетнів у артилерійські частини і підрозділи у вигляді спеціальних
цифрових телеграм;
- визначення в артилерійських дивізіонах і батареях балістичних відхилень метеоелементів
для розрахунку поправок під час визначення установок для стрільби.
Визначення метеоумов здійснюють, або іншими словами вище перераховані завдання
метеорологічної підготовки розв’язують:
1. Артилерійські метеорологічні станції.
2. Метеопости, які оснащені станцією вітрового зондування – МП з СВЗ.
3. Метеопости артилерійських дивізіонів.
4. В реактивній артилерії – метеопости реактивних батарей.
Метеорологічний бюлетень „Метеосередній”.
МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – це зведення відомостей про метеоелементи, які
поступають у артилерійські підрозділи у вигляді спеціальних цифрових телеграм. Ця телеграма – це
кінцевий результат роботи АМС або МП.
Бюлетень „Метеосередній” вміщає середні значення метеорологічних елементів в слоях
атмосфери від поверхні Землі до стандартних висот бюлетеня.
Метеорологічні станції передають бюлетені по радіо в установлені часи *(строки) по принципу
циркулярного радіомовлення.
Для скорочення об’єму радіограм з метою прискорення передавання бюлетенів використовується
спеціальний артилерійський метеорологічний код. Закодовані бюлетені складаються тільки із цифр.
Цифри розташовані по групам таким чином, що значення кожної цифри визначається її місцем у групі і
місцем групи у бюлетені. Групи відділяють одна від одної знаком „тире”.
Під час складання метеорологічних бюлетенів керуються наступними правилами.
Для даних, розміщених в бюлетені відводиться по коду визначена кількість цифр. Якщо якісь
дані мають фактично меншу кількість цифр, то місце яке остається незаповненим – заповнюється
нулями.
Наприклад: висота АМС – 60 м в бюлетені записується -0060, температура повітря +3 0С
записується – 03 і т.і.
Знак „мінус” який означає від’ємне значення тих чи інших даних, в бюлетень не записують. Для
означення від’ємних значень будь яких даних, до першої цифри, на відведене для них цифр,
прибавляється умовне число 5..
Наприклад: Відхилення наземного тиску -5 мм рт.ст. позначається і записується як 505.
Відхилення температури повітря -140С позначається як 640С. Середнє значення густини повітря -6
позначається в бюлетені як 56. Відхилення температури повітря від -50 і нижче поміщується без
додавання умовного числа 5.
Дані які поміщені в бюлетені округляються:
- висота АМС до 10 м;
- Досягнута висота температурного і вітрового зондування – до 1 км;
- Відхилення наземного тиску атмосфери – до 1 мм рт.ст.
- Відхилення температури повітря - 10С;
- Відхилення густини до 1%;
- Напрямок вітру до 1-00;
- Швидкість вітру до 1 м/сек..
 Бюлетень „Метеосередній” складається для 20 стандартних висот (приймаючи висоту АМС за
стандартну висоту 0).
Прийняте число стандартних висот дозволяє при порівняно малому об’ємі бюлетеню відобразити
по висоті метеорологічні фактори з такою детальністю, при якій помилки лінійної інтерполяції даних
бюлетеню будуть не суттєвими.
Шаг стандартних висот відповідає характеру зміни метеорологічних факторів з висотою. Для
невеликих висот, де ці зміни самі великі, стандартні висоти вибрані частіше. Зі збільшенням висот шаг
стандартних висот відповідно збільшується.
Бюлетень „Метеосередній” завжди складається до висоти 30 км. Недостаючі дані отримують
шляхом екстраполяції.
Складений бюлетень „Метеосередній” буде мати вигляд:
”МЕТЕО ІІ08 - 08103 - 0080 - 01376 - 0211 - 741706 - 0409 -711807 -
- 0808 - 671908 - 1207 - 652109 - 1606 - 642309 - 2005 – 632609 -
- 2405 - 632808 - 3005 - 623207 - 4005 - 643607 - 5006 – 653908 -
-6006 - 653809 - 8005 - 653812 - 1004 - 643915 - 12 - 644312-
- 14 - 644434 - 18 - 644424 - 22 ” 6вй322 - 26 - 634219 -
- 30 - 634218 – 2627”.
Розшифровка бюлетеню :
1 група (4 цифри)
- Метео 11 – умовне позначення бюлетеню „Метеосередній”
- 08 - бюлетень складений Метеорологічною станцією № 8.
2 група (5 цифр)
08103 зондування атмосфери закінчено 8-го о 10 годині 30 хвилин.
3 група (4 цифри)
0080 висота розташування метеостанції над рівнем моря 80 м.
4 група (5 цифр)
013 відхилення наземного тиску атмосфери на рівні АМС + 13 мм рт..ст.
76 відхилення наземної віртуальної температури на рівні АМС -260С
5 група (4 цифри)
02 стандартна висота в сотнях метрів 02=200м
11 середнє відхилення густини повітря в слої атмосфери від поверхні Землі до стандартної
висоти в процентах 11%
6 група (6 цифр)
74 середнє відхилення температури повітря в градусах в слої атмосфери від поверхні Землі
до стандартної висоти указаної в 5-ій групі (74)= - 240С
17 дирекційний кут напрямку (звідки дме) середнього вітру в великих поділках кутоміра для
цієї ж висоти (17) = 17-00
06 швидкість середнього вітру в слої атмосфери від поверхні Землі до стандартної висоти в
м/сек. (06) = 6 м/сек..
Всі наступні чотирьохзначні групи цифр до 31 групи вказують на стандартну висоту і середнє
відхилення густини повітря як в 5-ій групі. 31 група -12 і далі 14, 18, 22, 26, 30 – стандартні висоти в
км, а шестизначні групи аналогічні 6-ій групі цифр.
Остання група (4 цифри)
26 досягнута висота температурного зондування – 26 км
27 досягнута висота вітрового зондування – 27 км.
Вище цієї висоти дані отримуються екстраполяцією.
Для даних, розміщених в бюлетені відводиться по коду визначена кількість цифр. Якщо якісь
дані мають фактично меншу кількість цифр, то місце яке остається незаповненим – заповнюється
нулями.
Наприклад: висота АМС – 80 м в бюлетені записується -0080, температура повітря +3 0С
записується – 03 і т.і.
Знак „мінус” який означає від’ємне значення тих чи інших даних, в бюлетень не записують. Для
означення від’ємних значень будь яких даних, до першої цифри, на відведене для них цифр,
прибавляється умовне число 5.
2 Контроль точності орієнтування гармат в основному напрямку стрільби.
Для контролю точності орієнтування гармат визначають дирекційний кут напрямку, наданого
гарматі. Для цього старший офіцер батареї подає команду: ”Батареї (такому-то взводу, такій-то
гарматі) відмітитися по гірокомпасу (візиру, бусолі)”.
Визначають дирекційний кут за допомогою гірокомпаса (візира, бусолі) на панораму гармати.
Додають до дирекційного кута напрямку на гармату відмітку, яку доповів навідник. Отриманий
результат є дирекційним кутом напрямку, наданого гарматі (гарм).

гарм = б → г +ВІДМг → б

Поправка у кутомір (кут) для уточнення орієнтування гармати розраховується за формулою

кут = он(ц) - гарм
Якщо помилка перевищує 0-01, то старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) подає команду:
“Такій-то правіше (лівіше) 0-00, виправити кутомір по цілі такій-то” або “Такій-то правіше
(лівіше) 0-00, виправити кутоміри”. Якщо помилка не перевищує 0-01, старший офіцер батареї
(командир вогневого взводу) подає команду “Така-то, вірно”, після чого уточнює кутомір (основний
кутомір) тих гармат, де знайдені помилки, та вносить виправлення у бланк запису стрільби.

3 Вибрати мастило для змащення ствола гармати.

Мастило ЦИАТИМ-201, як замінник може використовуватися мастило ГОИ-54П.
 Білет № 16

1 Зміст повної підготовки (суть, роботи після отримання вогневого завдання).

Повна підготовка є головний спосіб визначення установок для стрільби на Ураження. Вона
забезпечує швидкість та раптовість відкриття вогню на Ураження; її застосування не залежить від
погодних умов і умов спостереження.
Під повною підготовкою розуміють такий спосіб визначення установок, при якому установки для
стрільби визначають - розрахунком на основі повних відомостей про умови стрільби.
При ПП, завчасно до отримання вогневої задачі визначають відхилення умов стрільби від
табличних, координати ВП, КСП, орієнтирів і цілей, готують до стрільби боєприпаси, а також
розраховують поправки дальності, напрямку на відхилення балістичних і метеорологічних умов
стрільби .від табличних. Вся ця робота відноситься до попередньої підготовки стрільби.
Після отримання вогневого завдання:
Ц Ц
- визначають топографічну дальність ДТ , доворот від основного напрямку стрільби ¶Т та
перевищення цілі над вогневою позицією ∆h і кут місця цілі eц
- за топографічною дальністю за допомогою графіка розрахованих поправок
Ц Ц
визначають для вибраного заряду поправку дальності ∆Д В і напрямку ∆¶ В , додають
ці поправки до топографічних даних і отримують вираховану дальність та вирахований
доворот.
Ц Ц Ц
Д В Т
= Д + ∆Д В
Ц Ц Ц
¶ В =¶ Т +∆¶ В
- за вирахованою дальністю і вибраним зарядом знаходять у таблицях стрільби установку
прицілу,
- розраховують поправку на перевищення цілі над вогневою позицією, вводять її в рівень і отримують
вираховану установку рівня.

2 Оборона. Мета оборони. Умови переходу до оборони. Бойовий порядок механізованого взводу в
обороні. Система вогню взводу в обороні.
Оборона – один із основних видів загальновійськового бою.
Оборона має на меті:
- відбити наступ переважаючих сил противника;
- завдати йому максимальних втрат;
- утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити умови для переходу в наступ.
Оборона може готуватися:
- завчасно або організовуватися в ході бою;
- в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.
Оборона повинна бути: стійкою, активною, протитанковою,
протиповітряною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, діям його повітряних десантів,
аєромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.
В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона
може бути: позиційною або маневреною.
Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості.
Позиції відділення механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило в одній траншеї в
лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника,
позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині
опорного пункту (на другій лінії) в 100-200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок
може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу крім того, – кутом назад або кутом
вперед.
Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і 300 м в глибину.
Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м.
Система вогню взводу в обороні включає:
– ділянки зосередженого вогню взводу які підготовлені перед переднім краєм оборони;
– зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню БМП, доданих танків та всіх інших вогневих
засобів взводу перед переднім краєм, проміжках, на флангах і в глибині оборони.
– підготовлений маневр вогнем БМП та інших вогневих засобів на загрозливих напрямках.

3 Розрахувати відстань до танку, якщо розвідник спостерігав його висоту під кутом 0 – 03.
Розв’язання: відстань розраховуємо за формулою тисячної: висота середнього танка 2.5 м.
Д = ( l / У) * 1000 = (2,5 : 3) * 1000 = 833 м
 Білет № 17

1 Наступ. Мета наступу. Способи переходу до наступу. Бойовий порядок і бойові завдання
механізованого взводу в наступі.
Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами
(рубежами, об’єктами) місцевості.
Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні
підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захоплені озброєння,
техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Наступ на противника, який обороняється здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним
або з ходу.
Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою, а на відступаючого – шляхом
його переслідування.
Механізований взвод наступає у складі роти або в резерві батальйону, в штурмовій групі, в
бойовому розвідувальному дозорі, а також може діяти і самостійно. Механізований взвод, крім того
може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.
Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку на фронті до 50 м.
Механізованому взводу (відділенню) в наступі вказують об’єкт атаки і напрямок продовження
наступу.
Механізована рота можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий
ешелон або резерв, діяти в головній похідній заставі, спеціальному, розвідувальному загонах.
Механізована наступає на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500м.
Механізованій в наступі вказують найближче завдання та напрямок продовження наступу.

2 Кут місця цілі. Порядок аналітичного визначення кута місця цілі.

Кутом місця цілі називається кут між горизонтальною площиною, що проходить через точку гармати
(прилад розвідки) і лінією «гармата-ціль».Вимірюється в поділках кутоміра
А) Для вогневої позиції :

ВП
Н Ц −Н Б Δh Ц
ε ц= Ц
−5 %= - 5%
0 , 001 Д Т 0 ,001 Д Ц
Т
де Н ц - абсолютна висота цілі, м;
Н Б - абсолютна висота ВП, м;
Dh Ц - перевищення цілі над ВП, м;
Д тц- дальність топографічна ВП - ціль, м.
Б) Для спостережного пункту:

Нц Ц

Δhц

Н СП

СП Дк
 Н Ц −Н СП Δh Ц
М ц= −5 %= - 5%
0 , 001 Д к 0 , 001 Д к

де М ц – кут місця цілі

Н ц - абсолютна висота цілі, м;
Н СП - абсолютна висота СП, м;
Dh ц - перевищення цілі над СП, м;
Д к - дальність від СП до цілі, м.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого

спостереження, якщо отримані спостереження: лівий Л 10 правий П 20.
Ц
Данні для підготовки ПРК. Д (лівого) = 2200 м, Д (правого) = 2250 м, Д Т = 6500 м, αл = 3-50, αп = 1-
К К
30, γ = 2-20, ΔХтис = 20. Вогнева позиція − з права від пунктів.
Розв’язання: Приціл менше 15, доворот лівіше 0-13.
 Білет № 18

1 Визначення топографічної дальності до цілі, довороту від основного напрямку й кута місця.
Сутність визначення установок для стрільби полягає у визначенні для конкретних умов стрільби
таких установок: прицілу, рівня і довороту від основного напрямку, при яких середня траєкторія
проходить через задану точку цілі. Зміст визначення установок для стрільби в загальному вигляді
включає розв’язання двох послідовних задач: геометричної і балістичної.
Установки для стрільби визначаються у наступній послідовності:
1. Розв’язується геометрична задача, метою якої є визначення топографічних даних, що
визначають взаємне розміщення основної гармати і цілі. Топографічні данні включають в себе:
Ц
ДТ - топографічну дальність - проекцію дальності гармати - ціль (тобто проекцію похилої
дальності) на горизонт гармати, чи найближча відстань від гармати до цілі, виміряне за картою, на ПУВ
чи розрахована аналітично):

Горизонт гармати
Г
Ц
Т

Ц
Т - топографічний доворот - кут між основним напрямком стрільби і лінією цілі з вершиною в
точці стояння гармати, визначеної за картою, на ПУВ чи розрахованний аналітично:
Ц

Г Ц
Ц Т ОН

Т - має знак „–”, якщо лінія цілі проходить лівіше лінії ОН т стрільби і має знак „+”, якщо
лінія цілі проходить правіше лінії ОН стрільби.
ц - кут місця цілі - кут між горизонтом гармати і лінією цілі.
Він від’ємний, коли ціль нижче горизонту гармати і додатній, коли ціль вище горизонту гармати.
Кут місця цілі розраховується за формулою:
h Ц −h Б
Ц
ц= 0 , 001∗Д Т
Де hц і hб - висоти цілі і батареї, визначені за картою.

2 Зближення меридіанів, його суть та способи визначення. Порядок визначення зближення

меридіанів за картою.
Зближення меридіанів γ - кут, утворений північним напрямком істинного меридіана, який проходить
через дану точку і північним напрямком вертикальної лінії координатної мережі. Зближення меридіанів
використовують в артилерії для переходу від істинного азимута (А) до α і навпаки. Величина γ для
точок, розташованих від осьового меридіану, на Захід - негативна, а на Схід - позитивна. Величина γ
на осьовому меридіані зони та на екваторі рівна « 0 » і збільшується з віддаленням точки від осьового
меридіану та від екватора. γ max буде на полюсі і = ±3° = ±0-50 ( 30 / 6 ).
Зближення меридіанів визначається за: 1) картою; 2) графіком 3) формулою.
1. Для визначення зближення меридіанів за картою, користуються формулою:
γТ.К.= γЦ.Л.К + ( ± Δγ )
де: γЦ.Л.К.- зближення меридіанів центру листа карти, підписується під південною стороною рамки
 карти;
Δγ- поправка на зміщення точки відносно центру листа карти по довготі. Береться з табл.6.1
(якщо точка розміщення східніше центру листа - знак "+", якщо західніше - то "-").
Для широт України Δγ на 5 км = 0-01; 10 км – 0-02; 15 км - 0-03 і т.д.

3 Вибрати рідину, якою заповнюються противідкотні пристрої гармати.

СТЕОЛ М або ПОЖ-70
 Білет № 19

1 Сили та засоби артилерійської розвідки в батареї і дивізіоні.

Артилерійська розвідка ведеться артилерійськими частинами і підрозділами, в яких є відповідні
сили і засоби. Вони забезпечують вогневі підрозділи необхідними даними про об'єкти (цілі) противника,
а також обслуговують їх стрільбу в ході виконання бойових завдань.
Основним способом ведення розвідки противника в підрозділах наземної артилерії є
спостереження з наземних СП, постів, позицій (оптична розвідка).
Розглянемо сили та засоби артилерійської розвідки в батареї, дивізіоні причіпної та самохідної
артилерії.
Сили артилерійської розвідки - це підрозділи артилерійської розвідки, які входять до складу
батареї, дивізіону. Засоби артилерійської розвідки - приладне оснащення підрозділів артилерійської
розвідки.
Для ведення розвідки і обслуговування стрільби в батареї самохідної артилерії у складі взводу
управління е командирська машина управління вогнем 1В14-1 (1В14М), які обладнані наступними
приладами оптичної розвідки: квантовий далекомір 1Д11 (1Д15), спостережний нічний – денний
прилад 1ПН44, стереоскопічний далекомір ДС1 і бусоль ПАБ-2А - для організації розвідки з виносних
СП.
До складу взводу управління батареї причіпної артилерії, оснащеної комплексом
командирських машин управління вогнем 1ВІ7 для ведення розвідки входить командирська машина
управління командира батареї 1В18 на базі БТР-60ПБ, яка обладнана наступними приладами розвідки:
квантовий далекомір 1Д11, денний візир 1Н7, нічний спостережний прилад ННП-21, перископічна
артилерійська бусоль ПАБ-2А.
Крім того у відділенні управління батарей, як самохідної так і причіпної артилерії, на озброєнні
яких є комплекс машин управління для організації і ведення розвідки з виносного СП в дивізіонах 2СЗ
(Д-20) є старший розвідник, розвідник і командир відділення-старший розвідник в дивізіонах 2С1 (Д-
30).
До складу взводу управління батареї причіпної артилерії, де немає командирських машин
управління вогнем, входить відділення розвідки в складі 4 чоловік (1 - командир відділення - старший
розвідник; 2) далекомірник; 3 розвідник; 4) водій. Відділення має наступні прилади: квантовий
далекомір 1Д11 або стереоскопічний далекомір ДС-1, перископічну артилерійську бусоль ПАБ-2А.
Розглянуті сили і засоби батареї дозволяють організувати і вести розвідку у смузі до 1,5 км. Можливості
ведення розвідки по глибині обмежуються перш за все умовами місцевості, на якій організується
розвідка, а також тактико-технічними характеристиками приладів. На напівзакритої місцевості глибина
розвідки досягає 5 – 7 км.

2 Лафет артилерійської гармати та його склад

Лафет - при стрільбі - функції бойового станка;
- при транспортуванні - функції візка.

3 На вогневій позиції батарея 152- мм СГ 2С3, снаряди БП-540, заряд спеціальний. Висота цілі 1,1 м.
Визначити дальність прямого пострілу за допомогою таблиць стрільби.

Розв’язання:
По висоті траєкторії рівній висоті цілі 1,1 метра входимо в Таблицю стрільби для снаряда БП-540 і
визначаємо, що дальність прямого пострілу 600 метрів.
 Білет № 20

1 Визначення вирахуваних даних по цілі.

Ц
ДВ - вирахована дальність стрільби, дальність при стрільбі, на яку дійсна траєкторія пройде
через ціль.
Ц Ц Ц
ДВ = ДТ + ΔДВ
Ц
ΔДВ - вирахована поправка дальності на вплив метео і балістичних умов стрільби від
табличних;
Ц
Т - вирахований доворот цілі від основного напрямку на ціль -/правіше „+”, лівіше – „-” при
стрільбі, на якому дійсна траєкторія пройде за напрямком через ціль:
Ц Ц Ц
 =  + Δ
В Т В
Ц
ΔВ - вирахована поправка напрямку вплив метео і балістичних умов стрільби від табличних
значень.
Δ - поправка на кут підвищення цілі відносно ВП:
Δ = ц + (Δ)
де Δae - поправка кута прицілювання на кут місця цілі.

2 Що вказують в наказі при введенні озброєння в експлуатацію?

3 На посаді командира артилерійської батареї розрахувати час початку і закінчення артилерійської

підготовки контратаки (два вогневих нальоти) другим ешелоном на танках, якщо відомо:
 L КА=800 м
L БВ
КА =200 м
V KA=7 км/г
L ПТЗ=2500 м
Т І ВгН =6 хв .
ПОЧ
Т КА =10 . 00
Розв’язання:
1. Визначаємо тривалість другого вогневого нальоту Т ІІ ВгН по об’єктам атаки:
L ПТЗ−L БВ
КА 2500−200
Т ІІ ВгН = = ⋅60=10 хвилин
V КА 15000

2. Визначаємо тривалість артилерійської підготовки контратаки:

Т АПКА =Т І ВгН +Т ІІ ВгН =6+10=16 хвилин

3. Визначаємо час початку і закінчення АПКА:

LКА −LБВКА 800−200
Т ЗАК =Т ПОЧ
КА + =10. 00+ ⋅60=10 годин 06 хвилин
V КА 7000
Т ПОЧ =Т ЗАК −Т АПКА =10 .06−0 . 16=9 годин 50 хвилин

4. Відповідь: час початку АПКА 9 годин 50 хвилин, час закінчення АПКА 10 годин 06 хвилин,
тривалість АПКА 16 хвилин.
 Білет № 21

1 Способи пересування військ. Марш підрозділів: мета маршу, умови проведення маршу,
дистанція між машинами та підрозділами, величина добового переходу, привали, денний (нічний)
відпочинок.
Підрозділи можуть пересуватися різними способами: проведення маршу своїм ходом;
залізничним; водним; повітряним транспортом або комбінованим способом.
Основним способом пересування підрозділів є марш.
Марш - організоване пересування військ в колонах по дорогах і колонних шляхах з метою своєчасного
виходу в призначений район або на вказаний рубіж. При цьому особовий склад, бойова техніка і
необхідні матеріали, запаси (частин, підрозділів) повинні бути в повній готовності до виконання
поставленого завдання.
Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з
противником. Марш здійснюється скрито, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої
видимості, а в ході бойових дій та у глибокому тилу своїх військ і вдень.
Головними показниками маршу є:
- середня швидкість руху;
- величина добового переходу;
- загальна протяжність маршруту.
В умовах рівнинної середньо пересіченої місцевості для змішаних і танкових колон
середня швидкість руху може бути 20-25 км/год. Автомобільні колони можуть рухатися зі
швидкістю 25-30 км/год та більше.При здійсненні маршу у горах, лісисто-болотистій місцевості,
взимку, в сильний дощ, туман та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може
зменшуватися до 1 5 - 2 0 км/год. Під час здійснення маршу у пішому порядку середня швидкість
руху може бути 4-5 км/год, на лижах - 5-7 км/год.
Величина добового переходу - це відстань, яку підрозділи проходять за добу при
здійсненні маршу. Вона залежить від середньої швидкості руху і фізичних можливостей водіїв
транспортних і бойових машин. При вказаній середній швидкості руху (для змішаних колон
20-25 км/год., для автомобільних 25-30 км/год. та безпосередньо на рух 10-12 годин
(нормальна тривалість роботи водія при здійсненні маршу в середніх дорожніх умовах), величина
добового переходу може бути:
- для змішаних колон - до 250 км;
- для автомобільних колон - до 300 км.
У горах, лісисто-болотистій місцевості, в хуртовину, в туман та в інших несприятливих
умовах величина добового переходу може складати 200 км.
Місця привалів і денного(нічного) відпочинку призначаються для перевірки стану
озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі і відпочинку особового складу.
Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до однієї години і один
привал тривалістю до двох годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний)
відпочинок - у кінці кожного добового переходу.
Для піших колон привали призначаються тривалістю 10 хвилин, через кожні 50 хвилин руху.

2 Поправка бусолі. Порядок визначення поправки бусолі по карті і на місцевості.

Поправка бусолі є кут між північним напрямком магнітного меридіану та північним напрямком
вертикальної лінії координатної сітки карти у даної точки.
Для визначення Аm по карті: Аm = ( ± γ т к ) – ( ± δ п р )
1) γ т к = γ ц л к + ( ± Δ γ )
±Δδ⋅η
2) δ п р = δ р в к + ( 3 , 6 ); “+”-¿ ; “ –“ - ¿
΄
Δ δ - річне змінення схилення ( беруть у хвилинах ! )
n - кількість років між виданням карти та поточним роком
Поправкою бусолі на місцевості визначають як різницю магнітного азимуту і дирекційного
кута одного і того ж орієнтирного напрямку.
Вона дозволяє переходити від виміряного Ам до дирекційного кута  за формулою:
Аm=Аmср – 
Аm ср визначають не менш як за 5 незалежними вимірами.
 Різниця між визначеними азимутами не повинна перевищувати 0-04
 вихідного орієнтирного напрямку визначають одним із способів, серединна помилка, якого не
перевищує 0-01.
Аm , по можливості, визначається як можна ближче до району проведення топогеодезичних робіт.
Аm залишається незмінною у радіусі 10 км від точки, на якій вона визначалась. Як виключення,
дозволяється використовувати попередню Аm, ввівши до неї поправку на зміну зближення меридіанів
() за формулою:
Аm н = АmСТ + ( ±  ).

3 На вогневій позиції батарея 152- мм СГ 2С3 („Вишня”): Х = 25415, У = 63160, висота 80. ОН = 42-00.
В батареї розраховані поправки в дальності напрямку для заряду 4-го в основному напрямку стрільби
на дальність: 4км, 6км, 8км.
Д(км) 4 6 8
ΔД(м) −210 −330 −450
ΔД(п.к) −0-11 −0-15 −0-21
Від командира дивізіону надійшла команда: „Вишня”. Стій. Вогневий наліт. Ціль А-53, батарея
артилерійська укрита. Х = 26370, У = 55830. Висота 170. 200 на 200. Витрата 180 на батарею. Вогонь.
Визначити вирахувані установки і подати команду на поразку цілі А-53-ї.
Розрахунки провести аналітичним методом за допомогою таблиць.

Розв’язання:
ДЦ = 7390, ∂ ТЦ =
+4-24, ДЦ Ц
= 7000м, ∂ В = +4-06, Е
α
Т В Ц = −0-13, Δ ε = +1, ΔХТИС = 13 „Вишня”. Стій. Ціль
А-53, батарея артилерійська, укрита. Снаряд осколково –фугасний, підривник осколковий. Заряд
четвертий . Приціл 347, стрибок 5.Рівень 30-14. Основний напрямок, + 4-06. Віяло 0-04. Установок 2. По
5 снарядів швидкий. „Вогонь”.
 Білет № 22

1 Побудова ГРП на аркуші паперу в клітинку.

Для побудови графіка розрахованих поправок на аркуші паперу в клітинку або міліметрового
паперу, відкладають по горизонтальній осі топографічні дальності, а по вертикальній осі - значення
поправок дальності в масштабі.
- визначають топографічні дальності для побудови ГРП шляхом віднімання сумарних поправок
дальності (з урахуванням їх знаків) від опорних дальностей, для яких вони розраховувались.
ГРП
ДТ = До – (∆Дсум)
На перехрещенні топографічних дальностей із відповідними поправками ставлять точку. Так
діють для всіх опорних дальностей.
Значення поправок напрямку надписують над лініями поправок дальності, а під ними - поправка
в установку дистанційної трубки,
Масштаб графіка вибирають відповідно до розрахованих значень поправок таким чином, щоб поправку
дальності можна було зняти з графіка з точністю до 40 м, поправку напрямку - з точністю 0-01, а
поправку в установку дистанційної трубки - з точністю 0,5 поділки трубки (підривника).

2 Призначення, ТТХ і загальна будова біноклів.

Призменні біноклі відносяться до приладів спостереження і вимірювання кутів і відстаней.
Призменні біноклі, (мал.1), призначені для вивчення місцевості і цілей, спостереження за полем
бою, спостереження за розривами своїх снарядів, кутових вимірів, а бінокль БИ-8, крім того, для
виявлення інфрачервоних прожекторів противника.

Бінокль Б7*30. Призначений для

спостереження за полем бою,
розвідки целей, вимірювання
вертикальних и горизонтальних
кутів, корегування стрільби.
Може використовуватися при роботі
у засобах протихімічного захисту.
Збільшення , крат 7,
Поле зору, град. 8
Маса, кг 1
Б8×30. Призначений для
спостереження за полем бою,
виявлення цілей, вимірювання
вертикальних и горизонтальних
кутів, корегування стрільби.
Збільшення, крат – 8
Поле зору – 80 30’
Маса, кг – 0,61
Б15×50. Призначений для
спостереження за полем бою,
виявлення цілей, вимірювання
вертикальних и горизонтальних
кутів, корегування стрільби.
Збільшення, крат – 10
Поле зору, град. – 6
Маса, кг – 0,9
 Б12×42 Призначений для
спостереження за полем бою,
виявлення цілей, вимірювання
вертикальних и горизонтальних
кутів, корегування стрільби.
Збільшення, крат – 12
Поле зору – 50 30’
Маса, кг – 0,98

Мал. 1. Призменні біноклі

Призменний бінокль (мал. 2), складається з двох зорових труб, що з’єднаних між собою
шарніром. Оптичні осі зорових труб паралельні. Кожна
зорова труба складається із окулярної частини, корпусу і об’єктивної частини. Оптична система зорової
труби включає об’єктив, дві призми, що повертаються,
для отримання
прямого зображення і зменшення довжини трубки і
окуляру для збільшення відображення отриманого в
фокальній площині об’єктиву.
Труби шарнірно закріплені на загальній осі, що
дозволяє змінювати відстань між окулярами відповідно
до відстані між зіницями очей спостерігача.
На головці шарнірної осі, що повернена до окулярів,
нанесена шкала відстаней між центрами вихідних
зіниць у міліметрах (від 54 до74мм). На окулярних
трубках є діоптрійні кільця для встановлення окулярів
відповідно до очей спостерігача шляхом переміщення
рухомих лінз окуляра.
На діоптрійних шкалах нанесені поділки зі значками
«+» (плюс) і «-» (мінус); установка шкали на нульову
позначку відповідає нормальному зору, на поділку зі
знаком «+» - далекозоровому, а на поділку зі знаком
– «–» - короткозоровому.
ей У правій зоровій трубі біноклю розташована
кутовимірювальна сітка, за допомогою якої можна
вимірювати кутові відстані між точками місцевості.
Ціна малої поділки сітки 0-05, великої 0-10, а сітки
взагалі 1-00 по горизонталі і 0-20 по висоті.

3 Розрахувати дирекційний кут на орієнтир якщо з точки стояння бусолі визначено три магнітних
азимута: Аm1 =22 – 41, Аm2 =22 – 44, Аm3 =22 – 42. Поправка бусолі ΔАm = –1– 22.
Розв’язання:
α = Аmср – ( ± ΔАm ), Аmср = (Аm1 + Аm2 + Аm3 ) / n = (22 – 41) + (22 – 44) + (22 – 42) / 3 = 22 – 42. α =
(22 – 42) – (– 1– 22) = 23 – 64.
 Білет № 23

1 Які дані заносяться у формуляр?

В формуляри на озброєння заносяться та затверджуються гербовою печаткою:

- відомості про рух та закріплення озброєння і ракет з вказівкою номеру наказу про
закріплення;
- відомості про конструктивні доробки та зміни в схемах, зроблених в процесі експлуатації
(зберігання);
- останній запис про напрацювання озброєння та ракети при передачі з однієї частини в іншу;
- дані про консервацію та розконсервацію;
- відомості про встановлення категорії;
- відомості, які характеризують технічний стан озброєння і ракети (продовження ресурсу та
інші.).
- дані поточного обліку роботи озброєння щомісячно з наростаючим підсумком;
- несправності при експлуатації та їх короткий аналіз (заносяться одразу після усунення
несправностей);
- відомості про проведення технічного обслуговування (крім контрольного огляду та
поточного обслуговування), ремонту з вказівкою його виду, дати проведення, витрати часу
та ресурсу;
- відомості про заміну деталей, пультів і інших складових частин зразка озброєння за час його
експлуатації (зберігання);
- відомості про транспортування озброєння;
- особливі зауваження по експлуатації (зберіганню) і аварійним випадкам;
- дані про перевірку засобів вимірювання перевірними органами;
- результати періодичного контролю основних технічних даних (для зразків озброєння і ракет,
на які вказаний контроль передбачається інструкціями по експлуатації або керівництвом
служб);
- висновок про результати перевірки зразка озброєння і ракет особами, що інспектують або
перевіряють;
- результати технічного посвідчення органами енергетичного та котлонагляду;
- результати перевірки засобів виміру і засобів захисту електросилового обладнання.

2 Які боєприпаси не допускають до стрільби?

До стрільби не допускають:
 боєприпаси, що мають елементи, які заборонені до бойового застосування ТС;
 боєприпаси без маркування;
 снаряди з підривниками, які доставлені на вогневу позицію без установлювальних або
запобіжних ковпаків (ковпачків);
 снаряди з вигвинченою (хоча б частково) головною втулкою підривника;
 снаряди з недогвинченими підривниками (трубками);
 снаряди з підривниками, що мають похідне кріплення, доставлені на вогневу позицію з
установкою на бойову дію;
 снаряди з підривниками, які уражені суцільною іржею на зовнішній поверхні корпусу;
 снаряди зі слідами ударів і куряви на корпусі та на підривнику;
 споряджені снаряди, які впали з висоти більше 1 метра;
 остаточно споряджені снаряди та, що піддавалися дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або
артилерійському обстрілу;
 снаряди, що мають розходження ведучих поясків;
 снаряди з тріщинами на корпусі;
 снаряди, які мають підтікання вибухової речовини через різьбові з’єднання;
 гільзи, що мають вм’ятини, які перешкоджають заряджанню, а також гільзи з тріщинами на дні
або на корпусі (гільзи з тріщинами на вінці, якщо вони не порушують герметичності бойового заряду,
допускаються);
  заряди у гільзах з недогвинченими капсульними втулками;
 бойові заряди з розгерметизованими підсиленими кришками;
Названі вище боєприпаси, крім снарядів та гільз з недогвинченими підривниками та капсульними
втулками, відкладаються для відправки на склад артилерійського озброєння.

3 Визначити коректур по дальності та напрямку за допомогою ПРК під час пристрілювання за

допомогою далекоміра, якщо поправка на зміщення більше 5-0. Під час пристрілювання отримано
спостереження: вліво 60, переліт 300 метрів.
Данні для підготовки приладу управління вогнем. Вогнева позиція Х= 14500, У= 30750.
Спостережений пункт Х= 17200, У= 35300. Основний напрямок стрільби 6-00. Командир батареї
визначив по цілі αц= 1-50, Дк = 2400, ΔХ= 10.

Розв’язання:
Ц Ц
Коректура по дальності приціл −33 тис, по напрямку правіше 0-09. Д Т = 7070, ∂ Т = +1-36, ПЗ = 5-86,
батарея з ліва.
 Білет № 24

1 Визначення топографічних даних по карті за допомогою АК-3(4) та МПЛ-50.

А. Порядок роботи до отримання вогневого завдання.
1. Нанести на карту бойовий порядок батареї.
2. Визначити висоту ВП (h = 220м).
3. Провести на карті лінію ОН (α ОН = 1-00) з точки ВП.
Б. Після отримання вогневої задачі.
1. За допомогою АК-3 нанести координати цілі на карту, поставити точку і обвести її квадратом
(якщо ціль окрема), або прямокутником площею 6 га (якщо ціль групова).
2. Визначить висоту цілі.
3. Установити центр круга АК-3 на точку ВП закріпити його вколювачем і направити “НУЛЬ”
круга АК-3 на лінію ОН.
4. Встановити лінійку згідно масштабу і сумістити її з точкою цілі.
5. Проти точки цілі по лінійці дальності зняти значення дальності топографічної.
6. По кутомірній шкалі АК-3 зняти значення довороту від основного напрямку з точністю до 0-05
починаючи з нульової відмітки. Вліво від нуля – “лівіше 0-00” запис “- 0-00”, вправо від нуля –
“правіше 0-00” запис “+ 0-00”.
7. Визначають кут місця цілі
Ц
εц = (hц - hвп)/ДТ * 0,95.

2 Періоди вогневого ураження противника в обороні.

Вогневе ураження противника в обороні полягає в комплексній вогневій дії на нього
боєприпасами звичайної зброї, шляхом нанесення вогневих ударів на підступах до оборони, перед
переднім краєм і в глибині оборони.
У залежності від умов обстановки і дій противника завдання вогневого ураження противника
артилерія виконує під час:
- артилерійської контрпідготовки;
- артилерійської заборони висування і розгортання військ противника;
- артилерійської підтримки військ прикриття (при смузі забезпечення);
- артилерійського відбиття атаки противника;
- артилерійської підтримки військ, що обороняються в глибині;
- вогневого ураження противника при проведенні контратак.
Артилерійська контрпідготовка проводиться по головному угрупуванню підготовленого до
наступу противника з метою зриву його наступу або послаблення сили його удару.
Артилерійська заборона висування і розгортання військ противника здійснюється з метою затримати і
дезорганізувати розгортання головних сил противника для атаки, порушити його управління військами,
нанести ураження підрозділам першого ешелону та знизити ефективність його вогневої підготовки.
Артилерійське відбиття атаки противника починається з переходом військ противника в атаку і
проводиться до завершення бою за першу позицію.
Артилерійська підтримка військ, що обороняються в глибині, проводиться з метою нанесення
противнику, який вклинився, максимальних втрат і заборони його просування в глибину і сторони
флангів, ураження його резервів, які висуваються їм на допомогу.
Вогневе ураження противника під час проведення контратак артилерія виконує в періоди
артилерійської підготовки і артилерійської підтримки контратаки. В період артилерійської підготовки
контратаки - артилерія знищує протитанкові та інші вогневі засоби, танки, живу силу противника на
напрямку контратаки, а також знову виявлені артилерійські і мінометні батареї. Артилерійська
підтримка контратаки починається з виходом контратакуючих підрозділів на рубіж переходу в
контратаку і здійснюється, як правило, зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях.

3 Прочитати тавро на підривнику.

Таврування підривників здійснюється для швидкого і безпомилкового розпізнання їх призначення,
а також у разі необхідності визначення місця і часу їх виготовлення.
Отже, тавра на підривниках є їх основними розпізнавальними знаками, а на деяких підривниках
тавра доповнюються відмітним фарбуванням.
 Тавра, які наносяться на підривники, позначають: КТМ-1 – мар-ка або шифр підривника; ЗИД-2-
56– завод або його шифр, номер партії і рік виготовлення.
Тавра наносяться: на головних підривниках - збоку на корпусі; збоку тареля корпусу і
дистанційних кілець.
Таким чином, таврування, фарбування і таврування елементів пострілів дозволяє швидко і
безпомилково розпізнавати їх у процесі комплектації і сортування.
 Білет № 25

1 Зміст топогеодезичної прив’язки ВП та СП. Норми точності та час на проведення

топогеодезичної прив’язки.
Топогеодезична прив’язка вогневої позиції включає визначення:
- прямокутних координат (Х,У) і абсолютної висоти (Н) точки стояння основної гармати ;
- кутомірів по основній і запасній точкам наводки з місця стояння основної гармати;
- дирекційних кутів 1-2 орієнтирних напрямків з точки бусолі (командирської машини) старшого
офіцера батареї.
Крім того в ряді випадків може бути провішено ОН стрільби з місця стояння основної гармати.

Топогеодезична прив’язка спостережного пункту включає визначення :

- прямокутних координат (Х,У) і абсолютної висоти (Н) СП;
- визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків на 1-2 віддалених орієнтира.

Точність топоприв’язки: на геодезичної основі Е = 3 – 5 м за допомогою теодоліта(КТД); по карті – 0,4

÷ 0,5 мм масштабу карти (карта 1 : 25 000 – 12 ÷ 13 м, 1 : 50 000 – 25 м, 1 : 100 000 – 40 м).

2 Засоби експлуатації артилерійського озброєння

 Засоби експлуатації

Технічні засоби Експлуатаційна Експлуатаційні матеріали

документація
ЗІП
експлуатації озброєння

штатні майстерні технічний опис зразка мастила одиночний

пункти технічного
обслуг. і ремонту (ПТОР) масла груповий
частин і майданчики ТО інструкція з
підрозділів експлуатації паливо ремонтний

пересувні контрольно-
перевірочні пункти інструкція з технічного робочі рідини ЗІП роздрібний
(ПКПП) обслуговування
інгібітори корозії
контрольно-перевірочні
машини (КПМ)
формуляр, паспорт
матеріали для
контрольно-ремонтні герметизації
комплект плакатів
автомоб. станції (КРАС)
лакофарбові матеріали
пересувні зарядні відомості
акумуляторні станції експлуатаційної ганчірки
документації
техн. об’єкти живлення
відомості ЗІП

контрольно-вимір.
прилади (КВП)

3 Розрахунком визначити коректури дальності і напрямку при пристрілюванні за допомогою

спряженого спостереження, якщо:
Ц
Д = 2000, αл = 0-90, Д = 2600, α = 1-50, Д Т = 8400.
Л П П
Площина стрільби проходить між пунктами. Отримані доповіді про засічку розриву: „Лівий: П20,
Правий: П30 ”.
2000 ДЛ ДП 2600
Розв’язання: 1 γ = αП + αП =2-40, КЛ = γ = 2−40 = 8,3 , КП = γ = 2−40 = 10,8;
4300 90
2 КВ = 8400 = 0,5, КК = 84 = 0-01;
3 Δ Д = КЛ · Л − КП · П = 8,3 · 20 − 10,8 · 30 = 249 − 324 = − 75;
ΔД
β = −αл · КВ + 100 · КК = -20 · 0,2 − 0,75 · 1 = −4−1 = −0-05.
 Білет № 26

1 Коефіцієнт віддалення (Кв) (призначення, порядок визначення, приклад).

Коректури дальності і напрямку та пристрілюванні цілі визначають за допомогою приладів або
розрахунком.
Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення Кв та крок кутоміра Кк.
Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицілювальні пристосування.
При пристрілюванні цілі в умовах малого зміщення розриви, які відхилилися від цілі виводять на
лінію спостереження за допомогою коефіцієнт віддалення Кв.

Кут α виміряний з спостережного пункту (СП) (рис. 1) необхідно перерахувати для вогневої
позиції (ВП) – β.
ЦР=0,001Дсп α=0,001Дтц β
тоді: β=αДсп/Дтц
з співвідношення: αДсп/Дтц=Кв
тоді: β=α Кв
де: Дсп – дальність від спостережного пункту до цілі
Дтц – топографічна дальність від вогневої позиції до цілі
Визначаючи коректури напрямку – β, для виводу розривів на лінію спостереження бокове відхилення
розриву – α (центру групи розривів), взяте з протилежним знаком, множать на коефіцієнт відхилення -
Кв.

2 Способи визначення дирекційних кутів. Суть визначення дирекційного кута за допомогою

гірокомпаса.
Для орієнтування приладів та гармат потрібно знати дирекційні кути орієнтирних напрямків.
Орієнтирний напрямок – це напрямок, що використовується при виконанні топогеодезичних
робіт, вивірки приладів, наведенні ракет, пускових установок, гармат, а також при орієнтуванні
приладів та станцій.
Орієнтирний напрямок на місцевості позначається двома точками: точкою, з якої визначається
дирекційний кут (початкова точка), і точкою, на яку визначається дирекційний кут (орієнтирна точка).
Дирекційний кут орієнтирного напрямку може визначатися:
– геодезичним способом;
– гіроскопічним способом;
– з астрономічних спостережень;
– за допомогою магнітної стрілки бусолі.
Крім того, дирекційний кут орієнтирного напрямку може бути визначений шляхом передачі від
другого орієнтирного напрямку з відомим дирекційним кутом:
- за допомогою гірокурсовказівника апаратури топоприв’язки;
- одночасним відмічанням по небесному світилу;
- кутовим ходом.
 При визначенні дирекційного кута орієнтирного напрямку гіроскопічним
способом застосовують спеціальні прилади – артилерійські гірокомпаси. Артилерійські
гірокомпаси призначені для визначення істинних азимутів орієнтирних напрямків.
Принцип роботи гірокомпаса заснований на використанні властивостей важкого
гіроскопу. Важким гіроскопом називають гіроскоп, у якого центр мас знаходиться
нижче точки підвісу Такий гіроскоп, розташований на землі, яка обертається, здійснює
періодичні коливання відносно площини меридіану
2 ф Вісь динамічної рівноваги
1
Положення головної вісі гіроскопу у
точки реверсії

NсрN2
N1 А
АГ

Якщо виміряти кути між положенням головної вісі гіроскопу у першої (N 1) та другої (N2) точках
реверсії та напрямком на орієнтир, то можна розрахувати середній відлік за формулою
Ν +Ν 2
Ν СР = 1
2 .
Середній відлік визначає положення осі динамічної рівновагі відносно напрямку на
орієнтир. У ідеального гірокомпасу вісь динамічної рівноваги буде співпадати з
напрямком істинного меридіану, а N С Р и буде істинним азимутом напрямку. Але
виготовити ідеальний гірокомпас практично неможливо і, в зв’язку з дебалансом мас
ротору гіроскопа, тертям гіроскопу об повітря, закруткою торсіону, на якому
підвішується гіроскоп та помилок встановлення лімбу гіроскопу, вісь динамічної
рівноваги не буде співпадати з напрямком істинного меридіану, а N С Р не буде істинним
азимутом напрямку.
У цьому випадку істинний азимут розраховують за формулою:
А = N СР + ф,
де  ф – формулярна поправка гірокомпасу.
Формулярну поправку гірокомпасу вперше визначають на заводі, який виготовляє
гірокомпаси, а потім у військах її періодично перевіряють.
До дирекційного кута переходять за формулою
 = А –  ,
де  - зближення меридіанів.
Гіроскопічний спосіб є основним способом визначення дирекційних кутів так як він є одним з
високоточних способів та незалежним від зовнішніх.

3 Визначити придатність снаряда і гільзи до пострілу.

 Підривник заґвинчений до упору.
 Капсульна втулка повністю доґвинчена
 Відсутність мастила, піску на снаряді і гільзі
 Відсутність слідів падіння кіптяви, ударів та іншіх механічних пошкоджень
 Білет № 27

1 Вогонь артилерії та вимоги до нього. Види вогню артилерії в обороні.

Вогонь артилерії повинен бути: своєчасним, ефективним, точним, могутнім, раптовим.
Своєчасність вогню досягається: постійною готовністю артилерійських підрозділів до виконання
вогневих завдань; підтримкою постійної взаємодії з загальновійськовими підрозділами (частинами);
безперервною розвідкою противника і спостереженнями за діями своїх військ; своєчасним плануванням
вогню і маневру артилерійських підрозділів; своєчасним доведенням (уточненням) їм завдань; стійким
та надійним управлінням артилерійських підрозділів.
Ефективність вогню досягається: отриманням певних і точних даних про положення, розмір і
характер цілей; вірним вибором засобів ураження цілі;
високою точністю і раптовістю вогню; призначенням доцільного способу виконання вогневого
завдання.
Точність вогню досягається: застосуванням високоточних боєприпасів;
своєчасним і ретельним виконанням у повній мірі всіх заходів щодо
підготовки С і УВ; застосуванням найбільш точних способів визначення установок для стрільби;
коректуванням вогню під час стрільби на ураження.
Раптовість вогню досягається: скритим розгортанням артилерійських підрозділів в бойовий порядок і
маневром під час бою; скритою підготовкою вогню; вибором найбільш доцільного часу для відкриття
вогню; дотриманням правил скритого управління військами.
При виконанні завдань з вогневого ураження противника артилерійські підрозділи можуть
самостійно застосувати такі види вогню: вогонь по окремих цілях; зосереджений вогонь; нерухомий,
рухомий загороджувальний вогонь; вогонь високоточними боєприпасами; залучатися до ведення
масованого вогню.
Вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки
ПТКР), який ведеться самостійно із закритої ВП або прямим наведенням, у тому числі і боєприпасами
високої точності.
Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями або дивізіонами по
одній цілі або групі цілей, які знаходяться на обмеженій площі.
Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється
на одному рубежі перед фронтом противника, який атакує (контратакує).
Одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗгВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на
одному рубежі на шляху руху танків (БМП, БТР) противника і послідовно переноситься на інші
призначені рубежі по мірі виходу основної маси танків (БМП, БТР) із зони вогню.
Масований вогонь (МВ) – централізовано спланований і підготовлений вогонь всієї або більшої
частини артилерії об’єднання /з’єднання/, який ведеться одночасно по одному або декількох важливих
об’єктах противника із завданням нанесення їм рішучого ураження в обмежені терміни.

2 Що називається кутоміром (рисунок)?

Кутоміром називають горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти
ходу годинникової стрілки від зворотного напрямку осі каналу ствола наведеної гармати до напрямку
на точку наведення.
3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при
поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 60, переліт 180 метрів.
Ц
Данні для підготовки ПРК. Д = 1800 м, Д Т = 6500 м, ПС = 6-50, ΔХтис= 10. Вогнева позиція з ліва.
К
Розв’язання: Приціл менше 21, доворот правіше 0-05.
 Білет № 28

1 Крок кутоміра (Кк)( призначення, порядок визначення, приклад).

Крок кутоміра Кк призначений для утримання розривів на лінії спостереження під час зміни
дальності стрільби.

З рисунка видно, що Кк=АЦ/0,001Дтц

Величину АЦ можна знайти з трикутника АРЦ
АЦ=ПЗ*0,001*ΔД
де ΔД – стрибок приціла в м., для захвата приціла у вилку,
ПЗ – поправка на зміщення, тоді
ПЗ∗0 , 001∗ΔД ПЗ ΔД
Ц
=
К= 0 , 001∗Д Т Д ТЦ
к
так як ΔД – розраховують на 100 м., величина стрибка тоді:
ПЗ∗100 ПЗ ΔД
Ц
=
К = ДТ 0 , 001 Д ТЦ
к
Для визначення довороту на крок кутоміра, відповідає коректурі дальності ΔД, одну соту
коректури дальності множать на крок кутоміра,
β=0,001ΔД*Кк
Доворот на крок кутоміра виконують у бік спостережного пункту, якщо дальність зменшується, та в
протилежний бік, якщо дальність збільшується.

2 Призначення та класифікація комплектів ЗІП.

 ЗІП Для підтримання озброєння в
постійній бойовій готовності

Запасні частини (деталі), інструмент, приладдя

комплекти

Одиничний Груповий Ремонтний

ЗІП роздрібом
для поповнення

На один зразок На групу На групу

озброєння однойменних однойменних
зразків зразків
озброєння озброєння

Для забезпечення Для забезпечення Для ремонту

експлуатації зразка технічного однойменного озброєння
озброєння обслуговування і в стаціонарних
ремонту озброєнь із ремонтних органах
закінченими строками
експлуатації
3 На посаді командира артилерійської батареї 2С3 розрахувати час висування батареї з вихідного
району в район вогневої позиції, якщо відомо:
LВП
ВИХ П =20 км
Т ГОТ =4 . 00 25. 04 . 2011
Т РОЗГ =4 хв .
V ВИС =25 км /г
Розв’язання:
1 Визначаємо час руху батареї з вихідного району в район ВП:
L ВП
ВИХ П 20000
Т РУХУ = = ⋅60=48 хвилин
V ВИС 25000
2 Визначаємо загальну витрату часу на висування і розгортання артилерійської батареї:
Т ЗАГ =Т РУХУ +Т РОЗГ =48+ 4=52 хвилини
3 Визначаємо час висування артилерійської батареї з вихідного району:
Т БАТР
ВИС =Т ГОТ −Т ЗАГ =4 . 00−0 . 52=3 години 08 хвилин

4 Відповідь: час висування артилерійської батареї з вихідного району 3 години 08 хвилин.

 Білет № 29

1 Періоди вогневого ураження противника в наступі.

Вогневе ураження противника – це ураження противника артилерією протягом всього бою вогнем
різних видів з застосуванням високоточних боєприпасів і боєприпасів у звичайному спорядженні. Воно
проводиться з метою ураження головного угрупування військ противника і створення сприятливих
умов для успішного виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами. У залежності від
завдань, які вирішують загальновійськові підрозділи, бойового складу противника і характеру його
оборони сучасні бойові статути передбачають вогневе ураження противника артилерією у наступі
здійснювати за періодами:
- артилерійське забезпечення висування і розгортання військ для наступу;
- артилерійська підготовка атаки;
- артилерійська підтримка атаки;
- артилерійське супроводження наступу військ у глибині.
Артилерійське забезпечення висування військ може проводитись при переході у наступ з
висуванням з глибини, з метою заборони противнику ведення вогню далекобійними засобами по наших
військах, що висуваються.
Артилерійська підготовка атаки - це завчасно спланований і підготовлений вогонь артилерії з
закритих ВП, в сполученні з вогнем гармат, танків і установок ПТКР прямим наведенням по розвіданим
цілям.
Артилерійська підготовка атаки починається раптовим і потужним вогневим нальотом усієї артилерії
по:
- знов розвіданих засобах ядерного нападу;
- наземних елементах РУК (РВК) та ВТЗ;
- артилерійських, мінометних батареях ;
- пунктах управління, радіоелектронних засобах;
- живій силі, протитанкових та інших вогневих засобах в опорних пунктах першого ешелону
противника та поза ними.
Артилерійська підтримка атаки полягає в безперервному ураженні вогнем артилерії знов виявлених
цілей перед фронтом та на флангах військ, що ведуть наступ. Артилерійська підтримка атаки
проводиться з метою:
- підтримання вогневої переваги над противником,
-.заборонити противнику маневру резервами до ділянки прориву та відновлення системи вогню і
управління;
- створення сприятливих умов для безупинного просування наших військ.
В ході артилерійського супроводження артилерія послідовно вирішує наступні тактичні
завдання: підтримує введення в бій другого ешелону;
підготовлює і підтримує форсування водних перешкод; уражає противника при прориві проміжних
оборонних позицій (рубежів); прикриває проміжки і фланги своїх військ; забороняє противнику маневр;
уражає резерви противника, що висувається і відбиває його контратаки; приймає участь в закріпленні
захоплених рубежів ;.підтримує висадку і ведення бойових дій тактичних повітряних (аеромобільних)
десантів.

2 Призначення та робота підйомного механізму гармати

Підйомний механізм призначений для наведення ствола гармати у вертикальній площині.
секторного типу.
Механізм складається з: маховика з рукояткою (привод); коніч-ного редуктора; шарніра;
черв’ячного редуктора; корінної пари (вал-шестерня і зубчастий сектор).
Маховик з рукояткою - задають рух механізму.
Конічний редуктор змінює напрямок осі обертання на 900.
Шарнір з’єднує конічний редуктор із черв’ячним редуктором та усуває вплив похибок їх
неспівосності на роботу механізму.
Черв’ячний редуктор забезпечує: зміну напрямку осі обертання на 90 0; виграш у зусиллі при
наведенні; точність наведення; незби-вання наводки (як самогальмівна пара).
 Рисунок 1 - Підйомний механізм:
1-маховик з рукояткою; 2-конічний редуктор; 3-черв’ячний редуктор;
4-шарнірний редуктор

Корінна пара забезпечує передачу руху з черв’ячного редуктора на підйомну частину гармати.
Усі деталі механізму, окрім зубчастого сектора люльки, розміщуються на кронштейні верхнього
станка. Вал-шестерня, яка знаходиться на виході черв’ячного редуктора, примушує сектор, разом із
люлькою рухатися вгору або вниз, чим і досягається наведення ствола у вертикальній площині.

3 На вогневій позиції батарея 152-мм СГ 2С3. Висота вогневої позиції 40 м, снаряди ОФ-540,
температура зарядів +200С, сумарне відхилення початкової швидкості снарядів ∆V 0сум = -0.6%.
Вирахувати поправки дальності на відхилення Тз на дальність 7 км в основному напрямку стрільби 28-
00 для заряду третього.
Розв’язання:
ΔДTз = 0,1 ·(−23) · +5 = − 11,5
 Білет № 30

1 Зміст та порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ менше 5-00, умови закінчення

пристрілювання.
а) Зміст пристрілювання за СЗР :
Пристрілюванням відшукують найвигідніші установки для стрільби на Ураження і суть його
полягає в тому, що ЦРС наближають до цілі (центру цілі), вводячи коректури по дальності, які
визначені по результатам оцінки знаків розривів відносно цілі, шляхом послідовного половинення
вилки дальності . Коректури напрямку визначають за загальними правилами.
б) Порядок пристрілювання за СЗР (ст.114-115) :
1.Пристрілювання починають поодинокими пострілами на вирахуваних установках.
2.Якщо після першого пострілу виміряне тільки бокове відхилення розриву, то виводять розрив
на лінію спостереження , використовуючи коефіцієнт віддалення Кв і призначають ще один постріл.
ß = - α • Кв
3.Отримавши знак розриву, приймають його перельотним (недольотним) по лінії спостереження
на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуванням виміряного
відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.
Коректури : - в дальності ΔП = ΔД/ΔХтис = 200/ΔХтис
- в напрямку ß = -α Кв + (+- ΔД/100)Кк
4.Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку, після чого половинять вилку і,
якщо потрібно , продовжують пристрілювання.
У залежності від відхилення розриву від цілі в дальності величина першої вилки може бути
зменшена або збільшена.
ВИЛКА – це різниця двох кутів підвищення (двох установок прицілу при одній і тій же
установці рівня), на одному із котрих під час пристрілювання отриманий перельот, а на другому –
недольот.
Пристрілювання дальності і напрямку здійснюють одночасно. Відхилення розривів по напрямку
визначають за допомогою приладів: бінокля, бусолі, ... Завданням пристрілювання напрямку с
відшукання стрільбою такої установки кутоміру, при якій ціль буде накриватись еліпсом розсіювання
по напрямку, а також вивід розривів на лінію спостереження і утримання їх на ній для полегшення
оцінки відхилень розривів від цілі по дальності перельотів (“+”) або недольотів(“-”) .
Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ або МК- це способи
визначення коректур під час пристрілювання за СЗР. Ще один спосіб – розрахунком.
Якщо ПЗ менше 5-00 (а ми зараз розглядуємо такий варіант), то основний спосіб визначення
коректур – розрахунком.
Умова закінчення пристрілювання дальності і напрямку:
В ПС і УВ А записано, що до стрільби на Ураження переходять:
- на середині вилки, що дорівнює 100м, - якщо глибина цілі менше 100м;
- на середині вилки, що дорівнює 200м, - якщо глибина цілі 100м і більше;
- якщо під час пристрілювання було отримано влучення в ціль.
При влученні в групову ціль вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів у
напрямку та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив
снаряда відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймають розрив відповідно перельотним або
недольотним на величину, яка дорівнює ½ глибини цілі.

2 Вогонь артилерії та вимоги до нього. Види вогню артилерії в наступі.

Види вогню артилерії – це класифікація артилерійського вогню за кількістю, що залучається,
артилерійських засобів, способами підготовки, порядком ведення вогню, тактичним призначенням та
іншими ознаками.
У наступі артилерійські підрозділи можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по
окремій цілі; зосереджений вогонь. Крім того, у складі артилерійської групи або разом з нею можуть
брати участь у веденні масованого вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу, рухомої
вогневої зони
Артилерійська підтримка атаки зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях застосовується, як
правило, при прориві оборони надійно подавленого противника, а також при прориві поспішно зайнятої
оборони; при введенні в бій других ешелонів.
Вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки
ПТКР), який ведеться самостійно із закритої ВП або прямим наведенням, у тому числі і боєприпасами
високої точності.
Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями або дивізіонами по
одній цілі або групі цілей, які знаходяться на обмеженій площі.
Масований вогонь (МВ) – централізовано спланований і підготовлений вогонь всієї або більшої
частини артилерії об’єднання /з’єднання/, який ведеться одночасно по одному або декількох важливих
об’єктах противника із завданням нанесення їм рішучого ураження в обмежені терміни
Артилерійська підтримка атаки методом ПЗВ застосовується при прориві оборони, яка складається з
окремих опорних пунктів і проводиться на глибину оборони бригад (полків) першого ешелону.
Артилерійська підтримка атаки методом вогневого валу застосовується при прориві завчасно
підготовленої і розвинутої в інженерному відношенні оборони, яка має траншейну систему.
Артилерійська підтримка атаки методом РВгЗ застосовується при прориві підготовленої і розвинутої в
інженерному відношенні оборони противника, насиченою великою кількістю протитанкових засобів і
при наявності достатньої кількості артилерії і боєприпасів.

3 Визначити дирекційний кут на орієнтир тригопункт на висоті 189,2 (1647) зі спостережного пункту з
координатами Х = 13330, У = 44440. Задачу розв’язати графічно на карті У – 33 – 65 – А (Глухово).
Розв’язання: 1. Нанести спостережний пункт на карту за допомогою циркуля-вимірювача та
поперечного масштабу.
1 Провести напрямок зі спостережного пункту на орієнтир.
2 Положити АК центром на СП, виставити 0 – 30-00 паралельно вертикальної лінії координатної
сітки карти (0 – на північ) и проти напрямку на орієнтир по красним шкалам прочитати αор = 7 – 50.
 Білет № 31

1 Порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ 5-00 та більше, умови закінчення пристрілювання.

Основна особливість пристрілювання при ПЗ 5-00 та більше полягає в тому, що відхилення
розривів по дальності для вогневої позиції спостерігаються з КСП як бокові, а відхилення за напрямком
– як відхилення по дальності. Крім того розсіювання снарядів по дальності з КСП будуть спостерігатися
як бокове відхилення і тому стрільба буде супроводжуватись постійними відхиленнями за напрямком
для КСП від лінії спостереження, а можливість отримання розриву на лінії спостереження дуже мала.
З цієї ж причини для визначення коректур неможливе використання Кв та Кк, як ми це робили
при ПЗ < 5-00. Тому пристрілювання при ПЗ > 5-00 пов’язано з деякими труднощами.
Порядок пристрілювання за СЗР при ПЗ 5-00 та більше.
Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати батареї на вирахуваних
установках.
Якщо при першому розриві визначене тільки бокове відхилення розриву від цілі, то виводять
розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення по дальності рівним нулю. Після введення
коректури призначають ще один постріл.
Отримавши знак розриву (“+” або “ –“ ) приймають відхилення розриву від цілі по лінії
спостереження рівним 200 метрів, вводять коректуру з урахуванням виміряного відхилення за
напрямком і призначають ще один постріл. В залежності від величини відхилення розриву від цілі
прийняте відхилення по лінії спостереження (його величина) може бути збільшена або зменшена.
Так діють до отримання протилежного знаку, після чого вводять коректуру, приймаючи
відхилення До стрільби на Ураження переходять:
1. Після введення коректури на прийняте відхилення розривів по лінії спостереження, яке
дорівнює :
- 50 метрів – для стрільби по цілях глибиною менше 100 метрів;
- 100 метрів – для стрільби по цілях глибиною 100 метрів і більше.
2. Якщо під час пристрілювання було влучення в ціль.
При влученні в групову ціль вводять коректури з урахуванням виміряного відхилення розривів за
напрямком та з окомірною оцінкою відхилення розриву за дальністю від центру цілі, а якщо розрив
відбувся поблизу дальньої чи ближньої її межі, приймають розрив відповідно пере льотним або
недольотним на величину, яка дорівнює ½ глибини цілі.

2 Дії взводу управління та робота командира взводу в обороні.

Основними завданнями взводу управління в бою є:
вибір і підготовка місця розгортання КСП та СП, їх топогеодезична прив’язка; розгортання і підготовка
до роботи КСП та СП батареї; ведення розвідки з метою добути відомості про противника і місцевість;
інженерне обладнання місць КСП та СП; організація зв’язку в батареї.
Взвод управління батареї призначений: для ведення розвідки; обслуговування стрільби;
забезпечення зв’язку.
Робота командира взводу управління з організації бойових дій в обороні:
Завдання КВУ отримує від командира батареї. Після отримання завдання КВУ зобов’язаний:
з’ясувати отримане завдання і оцінити обстановку; вибрати місце, розгорнути КСП, провести його
топогеодезичну прив’язку і керувати інженерним обладнанням;
довести до особового складу умовні найменування місцевих предметів, орієнтири і завдання;
перевірити підготовку приладів до ведення розвідки і засобів зв’язку до роботи;
установити і безперервно підтримувати стійкий зв’язок з вогневими взводами батареї і
загальновійськовим підрозділом;
особисто вести розвідку противника і місцевості, спостерігати за діями загальновійськових підрозділів,
ставити завдання на засічку цілей і обслуговування стрільби, обробляти розвіддані, контролювати
точність визначення координат цілей, визначати їх висоту і доповідати за результати розвідки
командиру батареї;
визначати (отримувати від доданих засобів розвідки ) відхилення розривів від цілі при коректуванні
вогню;
контролювати виконання поставлених завдань особовим складом взводу;
своєчасно (заздалегідь) готувати КСП до переміщення і управляти взводом при пересуванні; готувати
прилади і машини до роботи вночі;
організовувати захист особового складу від ЗМУ, безпосередню охорону і самооборону КСП; вести
необхідну документацію; контролювати виконання особовим складом вимог СіУВ; бути готовим
прийняти на себе управління вогнем батареї.
Дії взводу управління при переході до оборони залежать від отриманого завдання, умов переходу до
оборони та наявності часу.
У ході артилерійської заборони висування та розгортання військ противника взвод управління
веде розвідку артилерійських і мінометних батарей, танкових і мотопіхотних підрозділів противника,
що висуваються та розгортаються, обслуговує стрільбу своєї батареї по розвіданих цілях.
У ході артилерійського відбиття атаки противника особовий склад взводу управління веде
спостереження з метою встановлення напрямку атаки та складу атакуючих підрозділів противника, в
першу чергу танкових, обслуговує стрільбу своєї батареї по атакуючих танках та піхоті противника.
У ході артилерійської підтримки військ, які обороняються в глибині, взвод управління встановлює
сили противника, який вклинився, та рубіж, на який він вийшов, підхід його резервів до ділянки
вклинення, переміщення артилерійських і мінометних батарей на нові ВП, розташування пунктів
управління та РЕЗ.

3 Розрахувати поправку бусолі якщо з точки вивірки бусолі визначили п’ять магнітних азимутів на
орієнтир: Аm1 = 18 – 45, Аm2 = 18 – 42, Аm3 = 18 – 44, Аm4 = 18 – 42, Аm5 = 18 – 43. Дирекційний кут
еталонного напрямку α = 19 – 31.
Розв’язання: ΔАm = (Аm1 + Аm2 + Аm3 + Аm4 + Аm5) / n = [(18 – 45) + (18 – 42) + (18 – 44) + (18 – 42) +
(18 – 43)] / 5 = 18 – 43. α = (18 – 43) – (19 – 31) = – 0 – 88.
 Білет № 32

1 Спостережні пункти, їх види і призначення, вимоги до них.

У батареї розгортається командно-спостережний пункт і при необхідності спостережний пункт
(передовий, боковий).
КСП призначається для управління вогнем та маневром батареї, ведення розвідки противника і
місцевості, спостереження за діями загальновійськових підрозділів і підтримання взаємодії з ними.
ПСП призначається для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом
передових загальновійськових підрозділів, підтримання більш тісного зв’язку з ними і коректування
вогню по цілях, що не спостерігаються з КСП.
БСП призначається для ведення розвідки противника, обслуговування стрільби, спостереження за
місцевістю та діями загальновійськових підрозділів у районах, що не спостерігаються з КСП на
флангах, а також для організації спряженого спостереження.
Спостережні пункти повинні :
- забезпечувати виконання поставлених бойових завдань;
- мати добрий огляд місцевості попереду, по фронту і в глибині;
- мати приховані підступи;
- бути непомітними для спостереження противника;
- забезпечувати розміщення особового складу, приладів і засобів зв’язку.
Найбільш вигідними місцями для розгортання СП можуть бути:
- передні та бокові схили висот і пагорбів, що звернені до противника;
- ділянки місцевості, що знаходяться на 200-300 м попереду лісу, саду або гаю;
- високі дерева що знаходяться в глибині лісу або на узліссі;
- горища, верхні поверхи споруд і фабричні (заводські) труби.

2 Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків з використанням магнітної стрілки

бусолі.
Цій спосіб заснований на властивості земного магнетизму. Земля уявляє собою
природній магніт, який має два полюсу – північний і південний та магнітне поле –
сукупність магнітних силових ліній.
У будь якій точки земного шару магнітна стрілка, яка вільно підвішена, займає
положення, яке співпадає з напрямком магнітних силових ліній у даній точці, т. е.
встановлюється в напрямку магнітного меридіану.
γ Кут Am (Рис.) відрахований від північного
ΔAm
напрямку магнітного меридіану за ходом
δ годинникової стрілки до заданого напрямку,
називається магнітним азимутом цього напрямку.
Am Магнітні полюса Землі не співпадають з
α географічними полюсами, тому магнітні
меридіани не співпадають з істинними
(географічними) меридіанами.
Кут у даній точці Р, від північного
Р
напрямку істинного меридіану до північного
Рис. Перехід від магнітного напрямку магнітного меридіану, називається
азимуту до дирекційного магнітним схиленням ( δ).
Магнітне схилення називається східним, як що напрямок магнітного меридіану
кута
відхиляється від напрямку істинного меридіану на схід, и західним, як що напрямок
магнітного меридіану відхиляється від напрямку істинного на захід. Східне схилення
прийнято рахувати позитивним (знак “+”), західне схилення – негативним (знак “–“).
Багаторічними спостереженнями встановлено, що магнітне схилення змінюється з
переміною міста. Так на України магнітне схилення змінюється у середньому на 1' при
переміщенні на 1 км (у не аномалійний районах). У районах з широтами більш 65 0
спостерігається загальна збільшення зміни магнітного схилення і орієнтування по
магнітної стрілки може супроводжуватися великими помилками.
Величину і знак магнітного схилення у любої точки земної поверхні можна
визначити по топографічної карті для даного району. Крім того, на топографічних
картах масштабу 1 : 500 000 і менше наносяться лінії рівних магнітних схилень
(ізогони), по якім можливо визначити магнітне схилення та оцінити його зміну.
В одної і тої же точки магнітне схилення також змінюється на протязі часу.
Розрізняють вікові, рокові та добові зміни магнітного схилення.
Вікові зміни магнітного схилення пов’язані з тім, що положення магнітних
полюсів, а відповідно і магнітних меридіанів не є постійним, а безперервно
змінюється. Довготривалими спостереженнями встановлено, що на протязі великого
періоду часу (біля 500 років) магнітна стрілка у одному і тому ж пункті Землі у
середніх широтах відхиляється на величину порядку 20 0 , а на протязі одного року па
території України магнітне схилення змінюється порядку 3'.
Добові зміни магнітного схилення обумовлені електричними токами, які
протікають у верхніх шарах атмосфери (іоносфери), сонячної діяльністю і другими
геофізичними факторами. Ці зміни проявляються в тому, що магнітна стрілка на протязі
доби здійснює коливання відносно середнього свого положення. Амплітуда добової
зміни магнітного схилення залежить від широти міста, пори року, висоти Сонця і
змінюється від одиниць до десятків кутових хвилин. Урахувати добову зміну
магнітного схилення дуже важко.
Крім рокової та добової зміни магнітного схилення спостерігаються великі
коливання магнітної стрілки під час магнітних бур. Стрілка у середніх широтах може
відхилятися від середнього положення до 2 0 , а у північних до 10 0 , тому використане
магнітної стрілки під час магнітних бур може давати значні помилки у визначенні
дирекційних кутів. Вплив магнітних бур урахуванню не піддається.
Орієнтування за допомогою магнітної стрілки неможливо у районах магнітних
аномалій, де за умови невеликих переміщень спостерігається різка зміна магнітного
схилення. Магнітні аномалії обумовлені впливом на магнітну стрілку порід земної
кори, які мають магнітні властивості (наприклад, магнітні залізні руди). Магнітні
аномалії зустрічаються достатньо часто, особливо у гірських районах. Однією з самих
потужних у світі є Курська магнітна аномалія, у районі якої магнітне схилення може
змінюватися до ± 180 0 .
Такім чином, орієнтування за допомогою магнітної стрілки бусолі може
здійснюватися на широтах до 65 0 у неаномалійних районах у період часу, які вільні
від магнітних бур, та у районах, де зміна магнітного схилення не перевищує 0 – 10
на 10 км.
Під час визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків за допомогою
магнітної стрілки бусолі визначають магнітний азимут ( Am) напрямку з точки стояння
на орієнтир, а потім розраховують дирекційний кут за формулою
α = Am – ΔAm,
де ΔAm – поправка бусолі.
З метою підвищення точності визначення дирекційних кутів азимут магнітний визначають тричі і
розрахунки ведуть за середнім значенням азимуту, якщо Ammax – Ammin ≤ 0 – 03.

3 На вогневій позиції батарея 152-мм СГ 2С3. Висота вогневої позиції 40 м, снаряди ОФ-540,
температура зарядів +200С, сумарне відхилення початкової швидкості снарядів мінус 0,5% V 0. „Метео
1102-00000-0140-01015-02-201202-04-181103-08-161004-12-140905-16-120806-20-100707-24-080608-30-
060509-40-040410” Вирахувати поправки дальності на температуру повітря на Т п в слоє на дальність 8
км в основному напрямку стрільби 28-00 для заряду третього.
Розв’язання: Yбюл 12-140905
ΔДT = 0,1 ·(−134) · 14 = − 187,6
 Білет № 33

1 Підготовка ПРК до роботи (навести приклад).

Для підготовки ПРК – 69 до пристрілювання необхідно:
- записати в схему підготовки, розташовану на лівій половині верхньої частини приладу значення
Дк, Дт, та ПЗ;
- використовуючи схему нанести на прозорі круги мітки Д, У, П, 1;
- встановити в круглому вікні схему взаємного розташування Ц, СП, ВП;
Для зображення розшифровки схем, які використовуються під час роботи з ПРК, введені
слідуючи позначення:
- червоний вказівник рухомого круга сумістити з числом, записаним в овалі;
- не збиваючи круга, проти числа, яке записане в овалі зробити олівцем риску Д або У, чи іншу
якусь необхідну мітку;
- не збиваючи круга, проти числа, записаного в овалі, зробити олівцем допоміжну
мітку;
- поворотом круга сумістити зроблену олівцем риску з числом, записаним у нижньому овалі.
Вхідні дані при всіх способах пристрілювання дозволяється записувати у схеми підготовки
приладу з точністю до 50 м по дальності та до 5 поділок кутоміру у напрямку.

Схема підготовки приладу

Лівий Правий
Д Д
шк cosec шк sec
ПЗ = ДК = ПЗ = 1

у у
шк ctg шк tg

ПЗ = ДЦТ= ПЗ = ДЦТ=
2 Призначення ,ТТХ и комплект ПАБ – 2А.
Перископічна артилерійська бусоль ПАБ-2А призначена для визначення азимутів напрямків,
орієнтування знарядь і приладів, для виміру горизонтальних кутів, кутів нахилу і відстаней при
виконанні топогеодезичної прив'язки.
У комплект ПАБ-2А входять: бусоль; тринога; азимутальна насадка АНБ-1; футляр приладів;
акумулятор із приладдям для освітлення; перископ у футлярі.
У футляр приладів укладаються бусоль, азимутальна насадка і наступні приналежності: висок,
викрутки, осушувальний патрон (запасний), ключ до патрона осушення, світлофільтри, серветка, опис
приладів і формуляр.
Основні дані перископічної артилерійської бусолі:
а) Оптичні
Збільшення монокуляра ..................................................8х
Поле зору ......................................................................... 0-83(5)°
Роздільна здатність...........................................................6’’
б) Конструктивні
Ціна найменшої поділки:
кутомірного і бусольного кілець ....................................1-00
кутомірного і бусольного барабанів ...............................0-01
відлікової шайби монокуляра .........................................1-00
барабана вертикального наведення монокуляра ...........0-01
в) Межі виміру кутів
горизонтальних ..................................................................60-00(360°)
вертикальних . ....................................................................±3-00 (±18°)
Перископічність .....................................................................350 мм
г) Маси
 Маса прибору з футляром .....................................................5,2 кг
Маса триноги ..........................................................................3,4 кг
Маса повного комплекту ...............................................................11,5 кг

3 Зорієнтувати візір машини старшого офіцера батареї в основному напрямку за шкалою ”КУРС”
навігаційної апаратури.
αон = 25 – 00; αосі = 23 – 10.
Розв’язання: Для орієнтування візира машини старшого офіцера батареї в основному напрямку при
визначенні дирекційного кута повздовжньої осі машини за даними гірокурсовказівника апаратури
топоприв’язки необхідно:
 зняти зі шкали “КУРС” значення дирекційного кута осі машини (осі ) 23 – 10;
 визначити горизонтальний кут віз.он між віссю машини і основним напрямком стрільби за
формулою:
віз.он = он - осі ;
віз.он = 25-00 – 23-10 = 1-90
 установити значення віз.он = 1–90 на візирному (чорному) кільці і барабані;
 установити на кутомірному (червоному) кільці і барабані 00-00 (при роботі на точці стояння
гармати, а також при побудові паралельного віяла наведенням по небесному світилу установлюють
відлік 30-00).
Візир до роботи готовий.
 Білет № 34

1 Суть і умови застосування пристрілювання за допомогою далекоміра, спряженого

спостереження
Пристрілювання – це визначення стрільбою найвигідніших установок прицільних пристроїв
( прицілу, рівня, кутоміру), а також підривника (трубки) для поразки цілі. Мета пристрілювання –
сумістити центр розсіювання снарядів з центром цілі. Види пристрілювання: за виміряними
відхиленнями та за спостереженням знаків розривів.
Пристрілювання за допомогою далекоміра – це один із способів пристрілювання за виміряними
відхиленнями. На сьогоднішній день – це основний спосіб пристрілювання. Суть пристрілювання за
допомогою далекоміра полягає в тому, що вимірюють значення відхилення розриву від цілі по
дальності і по напрямку і використовуючи ці відхилення визначають коректури.
Пристрілювання ведуть на дальностях спостереження, що не перевищують 3 км
для ДС-1 ( ДС-0,9), 5 км для ДС-2, для квантового далекоміра – гранична дальність
згідно з його технічними можливостями.
Далекомірник визначає і доповідає дальність та дирекційний кут по центру (указаній точці) цілі,
а під час пристрілювання - по кожному розриву.
Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі,
виміряних далекоміром. Далекомірник доповідає дальність до цілі і кожного розриву, величину
відхилення розриву від цілі визначає виконуючий вогневе завдання.
р ц
∆Д= Дк - Дк
Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і
ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).
a = aр - aц

2 Заходи безпеки при роботі з артилерійським озброєнням

Бойова готовність частин та підрозділів залежить від багатьох факторів, серед яких важливе
місце займає забезпечення заходів безпеки при експлуатації озброєння та іншої військової техніки. Це
пов’язано з тим, що значно ускладнюється конструкція озброєння і суттєво збільшується могутність
боєприпасів та ракет. Все це вимагає від артилерійських командирів застосовувати заходи по
забезпеченню безпеки особового складу в процесі експлуатації озброєння і попередження передчасного
виходу озброєння з ладу. Статут внутрішньої служби вимагає від командирів і начальників усіх
ступенів встановлювати необхідні заходи безпеки при роботі з озброєнням, бойовою та іншою технікою
та приладами, при здійсненні маршу, проведенні бойових стрільб і своєчасно доводити заходи безпеки
до підлеглих, вимагати їх виконання.
Організація безпечної експлуатації складається із забезпечення заходів безпеки при експлуатації
озброєння, боєприпасів, ракет, енергетичних і силових установок, АКБ; при роботі з експлуатаційними
матеріалами, балонами високого тиску та вантажопідйомними пристроями.
При підготовці та під час ведення стрільби необхідно:
- постійно спостерігати за роботою та справністю усіх механізмів;
- при осічці повторне зведення бойка і його спуск проводити через визначений час (наприклад,
МТ-12 – 1 хв.);
- при стрільбі з непідготовлених позицій слідкувати за тим, щоб не отримати травму від гармати,
яка відкочується назад під час пострілу;
- зупинити стрільбу, виявити та усунути несправність, якщо довжина відкоту більше допустимої,
відміченою рискою “СТОП” на лінійці покажчика відкоту;
- при стрільбі застосовувати тільки штатні боєприпаси;
- дотримуватись заходів безпеки при поводженні з боєприпасами;
- дотримуватись встановленого інтервалу між зразками озброєння;
- зберігати боєприпаси на безпечній відстані від гармат;
- тримати робочі місця обслуги та вогневу позицію в порядку;
- оберігати прицільні пристрої від ударів і пошкоджень оптичної частини;
- по закінченні роботи з нічним прицілом – вимикати його;
- одягати чохли на приціли у перервах робіт і при роботі в негоду;
- усі операції при роботі зі зразком озброєння виконувати в установленій послідовності з
можливим поєднанням суміжних операцій при дотриманні можливих заходів застереження.
 ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- стріляти із забруднених стволів або зі стволів, у яких не знято мастило;
- знаходитись при стрільбі у безпосередній близькості від зразка (обслуга повинна знаходитись на
встановлених місцях і перед пострілом зайняти стійке положення);
- при інтенсивній стрільбі залишати ствол зразка зарядженим більше встановленого строку;
- відкривати затвор при осічці без проведення подвійного зведення повторного взводу та спуску;
- проводити стрільбу з незакріпленими дверцятами щита та незастопореними станинами;
- використовувати в навчальних цілях бойові постріли та проводити їх розбирання;
- знаходитись в зоні дії відкатних частин і попереду щита зарядженої гармати;
- здійснювати із зарядженою гарматою будь які дії (зведення станин, переведення з бойового
положення у похідне і т.п.), крім наведення в ціль;
- заряджати несправні боєприпаси;
- виштовхувати заклинений снаряд жердинами з дульної частини ствола;
- розбирати накатник, не випустивши з нього повітря (вентиль у накатнику відкривати плавно, без
ривків);
- при розбиранні і збиранні пружинних механізмів знаходитись в напрямку дії пружин;
- дотикатися руками до оптичних деталей прицілів (пил і бруд з них видаляти чистою фланелевою
серветкою);
- вмикати нічний приціл вдень при відкритій діафрагмі та знімати оправу зі світлофільтрами з
діафрагми;
- наводити увімкнений приціл на вогні, фари, сонце і т.п. навіть при закритій діафрагмі;
- усувати несправності або проводити огляд зарядженого зразка озброєння.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- транспортувати заряджену гармату;
- проводити штучний відкот і накат гармати зі спрацюванням напівавтоматики затвору, не
зарядженої навчально-тренувальним патроном або туго вставленою гільзою, а також при відкритому
затворі; відкот і накат гармати в межах 300 мм можна проводити без заряджання навчально-
тренувальним патроном.

Під час проведення ТО необхідно дотримуватися наступних вимог:

- до роботи з гарматою допускається особовий склад, який вивчив будову та засвоїв правила
експлуатації гармати;
- до початку виконання будь-яких робіт обов’язково перевірити гармату на не зарядженість;
- перед початком роботи керівник зобов’язаний провести інструктаж особового складу;
- на кожному робочому місці повинен бути старший, який керує виконанням робіт і узгоджує
порядок їх виконання між виконавцями;
- всі виконавці робіт зобов’язані точно дотримуватись заходів безпеки, порядку і правил
виконання робіт і вимагати їх виконання від інших осіб, будь-який виконавець зобов’язаний подати
команду "СТІЙ" при порушенні цих вимог, всі інші виконавці зобов'язані виконати цю команду;
- всі робочі місця повинні бути укомплектовані штатним справним інструментом
(використовувати підручний інструмент забороняється);
- забороняється виконання будь-яких операцій до усунення виявлених недоліків;
- забороняється будь-яке пересування особового складу без дозволу керівника на робочому місці,
якщо це не пов’язане з виконанням робіт;
- виймати і переносити клин затвора тільки за рукоятку і тільки вдвох;
- розбирати механізми, що мають стиснуті пружини, тільки після розвантаження пружин;
виключити можливість знаходження очей навпроти стиснутих пружин;
- під час робіт знаходитись збоку від відкатник частин, ПВП та пружинних механізмів;
- перед викручуванням пробки в гальмі відкоту пересвідчитись, що ствол займає правильне
положення;
- при зніманні гідрозапору в накатниках прикривати отвори віхтям;
- при роботі із стисненою рідиною та газом затягувати різьбові з'єднання ключем; перед
розбиранням стравити тиск в магістралях;
- перевірити наявність повного профілю різьби на деталях шлангів і на спряжених з ними деталях
(зриви різьби не допускаються);
- відкривати вентилі балонів високого тиску і накатників плавно без ривків;
 - відвертати обличчя від скла манометра при відкриванні крана накатника та зрівноважувального
механізму;
- для рідин використовувати тільки призначений для цього посуд; не допускати попадання рідини
на тіло та обмундирування;
- не засмоктувати рідину ротом;
- при подразненні дихальних шляхів парами рідини використовувати для захисту протигаз;
- не залишати контрольний рівень на контрольних площадках без потреби;
- не залишати незафіксованими шкали прицілу та ампули рівня;
- не прикладати надмірних зусиль до механізмів та гвинтів;
- не залишати включеним живлення;
- не торкатися оптичних деталей приладів руками та матеріалами, які для цього не призначені.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- встановлювати зразки на прогнилі або несправні козелки;
- працювати під зразком, встановленим на козелки;
- допускати до роботи манометри, що не пройшли освідоцтво, або ті, у яких його термін
вичерпано.
При роботі з експлуатаційними матеріалами необхідно:
- допускати до робіт осіб, які знають правила техніки безпеки;
- роботи проводити при використанні припливно-витяжної вентиляції;
- після закінчення робіт та перед прийняттям їжі обов’язково мити руки й обличчя милом, а рот
прополоскати чистою водою;
- проводити періодичні медичні огляди персоналу, який обслуговує артилерійське озброєння та
має справу з отруйними експлуатаційними матеріалами;
- користуватися спеціальним одягом, заміну одягу проводити не рідше одного разу на тиждень;
- прибирання приміщень проводити кожен день;
- матеріали, забруднені отруйними речовинами, збирати в ящики з кришками для наступного
знищення;
- особовий склад, який працює з отруйними експлуатаційними матеріалами, повинен знати про
ступінь отруйності речовин, а також правила першої допомоги при нещасних випадках.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- вживати отруйні речовини (наприклад, смертельна доза ПОЖ-70 для людини – 80…150 г);
- допускати до роботи осіб, які мають схильність до шкіряних захворювань;
- зберігати отруйні речовини у відкритій або негерметичній тарі;
- приймати їжу та палити в приміщеннях, де виконуються роботи з отруйними речовинами.

2. Визначити координати цілі 102, якщо зі спостережного пункту з координатами Х = 14700 У =

41820, визначили по цілі α = 4 – 75 Д = 1340. Задачу вирішити графічно на карті У – 33 – 65 – А
(Глухово), або на ПУВ, або аналітично на калькуляторі.
3.
Розв’язання:
а) графічно на карті:
- нанести на карту спостережний пункт (СП) по прямокутним координатам;
- за допомогою АК – 3(4) побудувати напрямок на ціль за α = 4 – 75;
- на побудованому напрямку від СП відкласти відстань Д = 1340 м;
- за допомогою циркуля – вимірювача та поперечного масштабу визначити прямокутні
координати цілі. Х = 15880 У = 42460.
в) аналітично на калькуляторі:
– увімкнути калькулятор і виставити режим роботи у градусах;
– розрахувати координати за формулами:
Хц = Хсп + Д • cos αц, Уц = Усп + Д • sіn αц;
порядок роботи на калькуляторі:
α = 4,75 × 6 = cos × Д + Хсп = 14700 = прочитати Хц

α = 4,75 × 6 = sin × Д + Усп = 41820 = прочитати Уц

Відповідь: Х = 15878 У = 42459.

 Білет № 35

1 Призначення, комплект та ТТХ ДАК – 2

Ефективність стрільби артилерії у значній мірі залежить від точності визначення місцеположення
(координат цілі). Тому разом з удосконаленням артилерійських систем постійно повинні
удосконалюватись і засоби артилерійської розвідки. Наприкінці 60-х років на озброєння військ стали
поступати квантові далекоміри.
Основною їхньою перевагою е висока точність визначення дальності у зрівнянні зі
стереодалекомірами. Так, якщо для далекоміра ДС-1 на дальність 3 км Д=1,5% (45 м), то для
квантового далекоміра гранична помилка незалежно від дальності не перевищує 10м, а середня складає
3,3м.
Квантові далекоміри забезпечують:
- ведення візуальної розвідки місцевості, противника;
- визначення відстаней до цілей, орієнтирів, реперів, розривів снарядів, мін;
- вимірювання горизонтальних (в т. ч. дирекційних) і вертикальних кутів.
Вони застосовуються:
- для ведення розвідки противника і місцевості, спостереження за діями своїх військ;
- для засічки (визначення полярних координат) цілей, орієнтирів, реперів;
- для обслуговування стрільби артилерії;
- для топогеодезичної прив'язки СП.

ТТХ квантового далекоміра

Найменування характеристик 1Д11М
1. Збільшення 8,7х
2. Поле зору б°
3. Межі вимірювання кутів:
- горизонтальних ± 30-00
- вертикальних ± 4-50
4. Межі вимірювання відстаней:
- мінімальна 200 м
- максимальна 8 – 10 км.
5. Час готовності до виміру 30с.
6. Частота вимірів 5-7 с
7. Гранична помилка виміру 10 м.
8. Кількість цілей, які фіксуються на індикаторі 3
9. Перископічність 330 мм

В комплект прибору 1Д11 входять: прийомо–передавач, кутовимірювальна платформа, тринога,

з'єднуючий кабель, акумулятор 21НКБН-35, укладальна скринька, ЗІП і документація.

2. Призначення та робота поворотного механізму гармати.

Поворотний механізм призначений для наведення гармати у горизонтальній площині.
Механізм секторного типу складається з: маховика з рукояткою (привод)(4); редуктора
привода(3); шарніра; ексцентрикового вала з черв’яком(2,1); черв’ячного вінця (нижнього станка).
Маховик із рукояткою - задають рух механізму.
Редуктор привода – забезпечує виграш у силі та приводить до повороту ексцентрикового
вала при відключенні привода.
 Рисунок 1 - Поворотний механізм:
1-черв’як; 2-ексцентриковий вал; 3-редуктор привода; 4-маховик із рукояткою.
Шарнір з’єднує редуктор привода з черв’ячним валом та усуває вплив помилок їх
неспівосності на роботу механізму.
Ексцентриковий вал забезпечує при повороті виведення черв’яка із зачеплення з
черв’ячним вінцем нижнього станка.
Черв’як та черв’ячний вінець нижнього станка утворюють корінну пару.
При обертанні маховика редуктор привода передає рух через шарнір на черв’ячний вал і черв’як,
взаємодіючи з черв’ячним вінцем нижнього станка, примушує повертатися поворотну частину гаубиці.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при

поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 35, переліт 180 метрів. Данні
Ц
для підготовки ПРК. Д = 3200 м, Д Т = 9500 м, ПС = 7-00, ΔХтис= 15. Вогнева позиція з права.
К
Розв’язання: Приціл менше 4, доворот лівіше 0-22.
 Білет № 36

1 Порядок пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

Пристрілювання починають поодиноким пострілом основної гармати на вирахуваних установках.
За виміряним відхиленням розриву від цілі визначають коректури в дальності і напрямку і на
виправлених установках призначають три постріли з темпом, який забезпечує надійну засічку кожного
розриву. До стрільби на ураження переходять після введення коректури, яка визначена за середнім
відхиленням розриву (центру групи розривів) від цілі, але не менше, як за двома.
До стрільби на Ураження переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в
ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву
(центру групи розривів) від цілі.
Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по
дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як
відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при
цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту
віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-
00, не стає можливим.
Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК.
Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних
дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

2 Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат

полярним способом.
Координати точок, що прив’язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язників
(автономної апаратури топоприв’язки ) відносно контурних точок топографічних карт, аерознімків або
фотопланів. При визначенні координат точок по карті за допомогою приладів використовують наступні
способи:
- полярний спосіб;
- ходи.
- засічки: пряма, зворотна (по зворотним дирекційним кутам, по виміряним відстаням, по
виміряним кутам) або комбінована;
Полярний спосіб.
Полярний спосіб застосовується, коли є пряма видимість між точкою що прив’язується і
контурною точкою. Суть полягає у вимірюванні на місцевості полярних координат (дальності і
дирекційного кута) з контурної точки на точку що прив’язується та визначенні по ним прямокутних
координат.
Способи визначення відстані та дирекційного кута з
BП контурної точки на точку що прив’язується розглянуто
відповідно у розділах 7 і 8.
XBП=? Якщо прилад встановлюється не на контурній точці, а на
YBП=? точці що прив’язується, то виміряний з неї дирекційний кут

АB змінюють на 30-00.
Обчислення координат точки, що прив’язується зводиться
КТ до рішення прямої геодезичної задачі за допомогою СТМ,
XКТ номограми НИХ-1, таблиць прирощень координат, логарифмічної
YКТ лінійки або мікрокалькулятора.
Координати контурної точки визначаються по карті за допомогою циркуля-вимірювача та
хордокутоміра, або – з дещо меншою точністю – за допомогою мірки артилерійського круга АК-3
відповідного масштабу (1:50000 або 1: 25000).
Пряма геодезична задача може також бути вирішена графічним способом на карті. Порядок
рішення:
- нанести точку що прив’язується на карту;
- зняти з карти прямокутні координати і висоту отриманої точки.
Нанесення на карту точки що прив’язується здійснюється як правило за допомогою АК-3 і
МПЛ-50. Для цього потрібно:
 - відшукати на карті контурну точку, з якої відомі дирекційний кут та дальність до точки,
що прив’язується;
- накласти на карту АК-3 так, щоб його центр співпав з цією контурною точкою і діаметр 0-
00 – 30-00 був паралельним вертикальним лініям сітки карти нульовою поділкою на Північ;
- з’єднати МПЛ-50 з АК-3, при цьому лінійку розмістити уверх шкалою дальності з
масштабом, що відповідає масштабу карти;
- сумістити робочий зріз лінійки (шкалу прицілів) з поділкою шкали круга, що відповідає
заданому дирекційному куту (по цифрам червоного кольору), наносять на карту точку і з’єднують її
прямою лінією з контурною точкою;
- дальність до точки проектують з шкали дальності на робочий зріз і наносять точку що
прив’язується на карту.
Нанесення точки на карту можна також виконати за допомогою хордокутоміра та циркуля-вимірювача;
цей спосіб більш точний, але потребує більше часу, тому більш доцільно для отримання точного
результату провести рішення аналітично.

3 Визначити придатність манометра до використання.

Манометр перевіряється спеціальною лабораторією один раз на два роки і ставиться тавро, де
відображується рік проведення останньої і наступної перевірок.
 Білет № 37

1 Ураження нерухомих спостережених окремих та групових цілей глибиною менше 100 м.

Всі цілі поділяються на окремі та групові. Окремими цілями вважаються такі, під час стрільби по
яким можуть бути тримані лише тільки дві несумісні випадкові події: ураження або не ураження цілі.
До окремих цілей відносяться пускові установки, гармати, установки ПТКР, радіолокаційні станції,
вертольоти та інші.
Показником ефективності стрільби по окремій цілі приймається імовірність ураження цілі Р. Як
правило, окремі цілі більш важливі ( пускові установки, радіолокаційні станції пунктів наведення зброї,
станції розвідувально – ударних та вогневих комплексів), і тому головним завданням стрільби є їх
знищення.
Групова ціль являє собою сукупність окремих цілей, які розташовані на обмеженій площині. Як
правило, ці окремі цілі пов’язані між собою виконанням одного завдання. Поразка окремих цілей
знижує боєздатність групової цілі, порушує їх взаємодію та управління.
При стрільбі по груповим цілям збиток, який буде їм наноситися, буде випадковим, тобто
випадковою буде кількість уражених окремих цілей. Показником ефективності стрільби по груповій
цілі буде математичне очікування кількості уражених окремих цілей із складу групової цілі М(а).
До групових цілей відносяться взводні опорні пункти, позиції мотопіхотних відділень,
артилерійські батареї на вогневих позиціях, мінометні секції, підрозділи піхоти і танків в районах
зосередження, командні пункти та інше.
Як правило, поразка групових цілей виконується з завданням подавлення, а найбільш важливих,
таких як батареї самохідних гармат, з завданням знищення.
Групові цілі в залежності від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищують
вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних розмірів, які не
повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною цілі. Стрільбу ведуть
одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого завдання.
Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами поразки
окремих цілей. В залежності від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на одній або
двох установках кутоміра.
Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню по 2-4
снаряди на гармату.
Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі,
виміряних далекоміром.
Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекцій них кутів між розривом і ціллю
або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля та ін.).
2 Документи, що ведуться на командно-спостережному пункті.
На КСП ведуть наступні бойові документи:
- робочу карту командира підрозділу;
- схему орієнтирів КСП;
- журнал розвідки та обслуговування стрільби батареї;
- картку топогеодезичної прив’язки КСП;
- великомасштабний планшет;
- схему цілей;
- схему безпосередньої охорони і самооборони КСП;
- схема полів невидимості;
- артилерійську панораму.
3 Прочитати маркування на закупорці
Маркування на закупорці з пострілами наноситься на передню та торцеву стінки, а також на
кришку ящика.
На передню стінку наносяться: марка підривників; завод, партія, рік виготовлення підривників;
місяць, рік та база приведення пострілів в остаточно-споряджений стан; калібр і скорочене позначення
гармати, тип снарядів; тип бойових зарядів; ваговий знак снарядів
і партія, рік, база збирання пострілів; кількість пострілів у ящику і його вага з пострілами.
Рисунок - Нанесення маркування на закупорці
 Білет № 38

1 Призначення, функція та характеристика затвора.

Відповідно до призначення затвора до його складу входять наступні механізми: замикаючий;
ударно-спусковий; екстракції;
(умовно їх можна назвати основними), а відповідно до функцій, які забезпечує конструкція
затвора, ще й такі механізми: повторного зведення; запобіжниковий; утримуючий; автоматики.
Умовно їх можна назвати допоміжними.

Рисунок - Кінематична схема затвора

Призначення, будова і дія основних механізмів затвора

Замикаючий механізм
Замикаючий механізм призначений для надійного замикання каналу ствола. Механізм клиновий,
вертикальний, гільзової обтюрації, розміщений у клиновому пазі казенника.

Рисунок 2 - Деталі замикаючого механізму:

1-клин; 2- кривошипи; 3-вісь кривошипів; 4-упор клина; 5-рукоятка для відкриття затвора

До складу механізму входять такі основні деталі: клин (1);

кривошипи (лівий і правий) (2); вісь кривошипів(3); відкриваюча рукоятка (5); упор клина (4).
Клин - основна деталь механізму. Він сприймає тиск порохових газів під час пострілу, в ньому
розміщується частина механізмів затвора.
Клин (1) виконаний у вигляді чотиригранної призми, задня грань якої нахилена відносно передньої
на кут близько 1°30’. Це дозволяє забезпечити надійне притискання гільзи до труби ствола під час
пострілу та полегшує відкривання затвора. Верхня частина клина має лоток для спрямування пострілу
під час заряджання; лоток має скіс, який переходить у передню грань, що називається дзеркалом.
Скіс лотка забезпечує остаточне досилання пострілу при закриванні затвора, при цьому
відполіроване дзеркало ковзає по дну гільзи, чим забезпечується зменшення тертя. Тому класти клин
дзеркалом вниз заборонено. Дзеркало має отвір для виходу бойка ударника.
Бокові грані мають фігурні пази для роликів кривошипів, отвори і канали для деталей затвора;
спереду вгорі - пази, в які вставлені кулачки механізму екстракції, внизу - вирізи для упорів
кривошипів; справа вгорі - уступ для упора клина.
Задня грань має центральний отвір для деталей ударного механізму; він закритий кришкою.
Упор клина (4) обмежує переміщення клина вгору при закриванні.
Відкриваюча рукоятка (5) призначена для відкривання затвора. Вона розміщена на осі кривошипів
і має стопор, що фіксує її у верхньому положенні стосовно сектора на казеннику, та важіль з пружиною,
який зчіплює її з віссю кривошипів в нижньому положенні.
Вісь кривошипів (3) передає зусилля від рукоятки та автоматики затвора на кривошипи. Вісь має
шестигранну головку, на якій встановлені важіль автоматики та відкриваюча рукоятка; на шліцах осі
кривошипів встановлені два кривошипи.
Кривошипи (2) призначені для перетворення обертального руху осі кривошипів у поступальний
рух клина. Своїми шліцами вони з'єднані з віссю кривошипів; ролики взаємодіють із пазами на боковій
поверхні клина, примушуючи його рухатись вгору або вниз; підпружинені упори кривошипів
натискають на вирізи клина під час відкривання; шип лівого кривошипа виключає запобіжний механізм
у крайньому верхньому положенні клина; шип правого кривошипа діє на вісь зведення при відкриванні
затвора, забезпечуючи зведення ударника.
При відкриванні затвора слід натиснути на стопор рукоятки, розстопорити її відносно сектора і
перевести в нижнє положення, де вона, за допомогою важеля, зчіплюється з віссю кривошипів.
Переводячи рукоятку у верхнє положення, повертають вісь кривошипів і кривошипи. Кривошипи
своїми упорами тиснуть на вирізи клина, а роликами  на пази клина і примушують клин рухатись вниз.
Ударно-спусковий механізм.
Ударно-спусковий механізм безкурковий, призначений для виконання пострілу. Він складається
з ударного механізму та спускового пристрою.
Ударний механізм розміщується в клині і складається з: ударника (1); бойової пружини (2);
кришки ударника (3); зведення ударника (4); осі зведення (5); стопора зведення з пружиною (6).
Бойова пружина, впираючись у кришку з одного боку та ударник з іншого, накопичує потенціаль
енергію, що перетворюється в кінетичну енергію ударника при виконанні спуску, і за рахунок неї бойок
ударника розбиває капсульну втулку.
Вісь зведення, повертаючись під дією шипа кривошипа, повертає зведення ударника, яке своїм
верхнім плечем переміщує ударник в заднє положення. При цьому нижнє плече зведення ударника
фіксується вирізом стопора зведення, і механізм утримується у зведеному стані. Стопор зведення, у
свою чергу, фіксується запобіжником і зможе переміститися, щоб звільнити зведення ударника, тільки
після виключення запобіжного механізму.

Рисунок 4 - Спусковий пристрій:

1-спускова рукоятка; 2-двоплечий важіль натискача; 3-натискач із пружиною

Спусковий пристрій включає: спускову рукоятку (1) (на огородженні); двоплечий важіль
натискача (2) (на казеннику); натискач з пружиною (3) (в отворі казенника).
Натискання на рукоятку приводить до повороту двоплечого важеля, який верхнім плечем натискує
на натискач, а той, у свою чергу, на стопор зведення; при цьому звільняється зведення ударника, і
ударник може рухатися вперед під дією бойової пружини.
Механізм екстракції.
Механізм екстракції важільного типу ударної дії призначений для видалення гільзи з каналу
ствола та утримання клина в нижньому положенні.
Він розміщений у казеннику та на поверхні клина і складається з: двох екстракторів (1); осі
екстракторів (2); важеля екстракторів (3);
кулачків (двох – на клинові); двох ковпачків із пружинами (4).
 Рисунок 5 - Деталі механізму екстракції:
1-лівий та правий екстрактори; 2-вісь екстракторів;
3-важіль екстрак-торів; 4-ковпачок із пружинами

Екстрактори знаходяться на осі і можуть повертатися разом із нею завдяки наявності шпонки.
Захвати екстракторів зачіпляють кулачки на клину зверху і утримують, таким чином, клин у нижньому
положенні. По нижніх виступах екстракторів вдаряють кулачки при опусканні клина, при цьому верхні
виступи екстракторів видаляють гільзу з камори ствола та зачіпляють кулачки на поверхні клина
зверху. При ударі фланцем гільзи у верхні виступи екстракторів або при натискуванні на важіль вісь
екстракторів повертається разом із екстракторами і звільняє кулачки; клин може рухатись вгору.

2 Призначення КСП, бокового та передового спостережних пунктів. Зміст підготовки пунктів до

роботи. Вимоги до міста для спостережного пункту.
При розгортанні у бойовий порядок батарея може розгортає командно – спостережний пункт, а
при необхідності боковий, або передовий спостережні пункти.
Командно-спостережний пункт батареї призначений для ведення розвідки противника та
місцевості, управління підлеглими силами і засобами розвідки, обслуговування стрільби батареї і для
спостереження за діями загальновійськових підрозділів.
Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості
безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного
зв'язку з ними, і обслуговування стрільби по цілях, що не спостерігаються з командно-спостережного
пункту.
Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості в
районах, що не спостерігається з командно-спостережного пункту збоку, для засічки цілей (спряжене
спостереження) і обслуговування стрільби по цілям.
Підготовка спостережних пунктів до роботи включає:
- вибір і заняття спостережного пункту;
- орієнтування приладів;
- топогеодезичну прив'язку спостережного пункту;
- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;
- встановлення зв'язку з вогневими підрозділами та вищестоящим командиром;
- інженерне обладнання та маскування спостережного пункту.
Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:
- забезпечувати виконання поставлених задач;
- мати добрий огляд місцевості, що знаходиться перед фронтом і в глибині оборони противника в
смузі (секторі) розвідки;
- мати приховані підступи;
- бути невидимим для спостереження противника;
- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.
Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:
- схили висот, звернені в бік противника;
- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;
- високі дерева в глибині лісу або на узліссі лісових масивів;
- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби. Віддалення спостережних
пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленої підрозділу
(частині) задачі.
Зайняття спостережних пунктів проводиться потайно по можливості вночі або в інших умовах
обмеженої видимості. При висуванні на спостережний пункт вдень використовують складини
місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противника.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою далекоміра при

поправці на зміщення більше 5-00, якщо отримано спостереження: вправо 25, переліт 200 метрів. Данні
Ц
для підготовки ПРК. Д = 2200 м, Д Т = 7500 м, ПС = 9-00, ΔХтис = 20. Вогнева позиція з ліва.
К
Розв’язання: Приціл менше 8, доворот лівіше 0-18.
 Білет № 39

1 Документи, що ведуться на вогневій позиції.

На вогневій позиції ведуть наступні бойові документи:
в батареї:
- робоча карта командира батареї (взводу);
- таблиця вирахуваних установок для стрільби батареї;
- запис стрільби старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу);
- таблиця наявності і витрати боєприпасів;
- схема безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позицій;
- картка топогеодезичної прив’язки вогневої позиції.
при гарматі:
- запис стрільби командира гармати;
- таблиця індивідуальних поправок гармати;
- картка вогню гармати;
- запис вирахуваних установок для стрільби гармати.
Якщо батарея призначена для виконання завдань прямою наводкою то складають додатково схему
вогню батареї (взводу) прямою наводкою.

2 Ураження групових цілей глибиною більше 100 м.

Під час стрільби на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше поразка цілі по
глибині буде нерівномірною: частина цілі, яка накривається краями еліпсу розсіювання розривів буде
уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною частиною еліпсу розсіювання
розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися випадковими осколками. Для накриття цілі
областю розривів і рівномірної поразки всієї цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання,
тобто вести стрільбу на декількох установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових
стрільб показують, що в цьому випадку, як і при веденні вогню по неспостереженій цілі, стрільбу
необхідно вести на трьох установках прицілу зі стрибком, рівним 1/3 глибині цілі, що і записано в
Правилах стрільби і управління вогнем артилерії.
Стрільбу на Ураження спостережених групових цілей вигідніше вести при віялі, побудованому
за шириною цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але при малих розмірах цілі не
завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, при стрільбі шести гарматною батареєю
на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів інтервал віяла буде менше 1-ї поділки
кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах необхідно вести при скупченому віялі. Крім того необхідно мати
на увазі, що при скупченому віялі розриви снарядів відбудуться не в одній точці, так як присутнє
розсіювання снарядів та помилки побудови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на
деякому фронті.
Розрахунки показують, що при стрільбі взводом (батареєю)нарізних гармат при скупченому віялі
фронт поразки дорівнюватиме в середньому приблизно 50 метрів. Тому при стрільбі по цілям розмірами
по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а інших випадках – віяло по ширині цілі.
В подальшому пояснити особовому складу порядок поразки групових цілей, розташованих у взводних
опорних пунктах. Випадок, коли під час пристрілювання окрема або групова ціль стає не
спостереженою пояснити і практично відпрацювати на практичних заняттях.

3 Встановити підривник РГМ-2 на миттєву дію

 а) б)
Рисунок 1 - Механічний підривник РГМ-2:
1 – ковпачок; 2 – мембрана; 3 – обмежуюче кільце; 4 – осідаюча гільза; 5 – запобіжна пружина; 6 – кулька-запобіжник; 7 –
кулька-стопор; 8 – втулочка; 9 – кран;10 – кільце- обтюратор; 11– корпус; 12 – осідаюча втулка; 13– пружина стопора; 14 –
запобіжна пружина; 15 – стопор; 16 – донна втулка; 17 – детонатор; 18 – ковпачок; 19 – кришка; 20 – шпилька; 21 –
контрзапобіжна пружина; 22 – грибок; 23 – ударний стрижень; 24 – запобіжна пружина; 25 – жало; 26 – ударник; 27 – втулка з
капсуль-підпалювачем; 28 – сповільнююча втулка; 29 – корпус; 30 – запобіжна пружина; 31 – вісь; 32 – рубашка; 33 –
передаточний заряд; 34 – донна втулка; 35 – детонуюча втулка; 36 – поворотна втулка; 37 – капсуль-детонатор; 38 – нирець; 39 –
чека; 40 – контрзапобіжник; 41 – запо-біжне кільце; 42 – головка.

За допомогою жимків (спеціального ключа) зґвинтити ковпачок 1 (див. рис.1), положення крана на «О»
 Білет № 40

1 Бойовий порядок батареї в обороні та наступі. Бойові можливості батареї.

Для виконання завдань з вогневого ураження противника батарея розгорається в бойовий порядок.
Бойовий порядок батареї складається з :
- бойових порядків вогневих взводів;
- командно - спостережного пункту батареї, а за необхідності і спостережних пунктів (передового або
бокового);
- пункту управління вогнем батареї(машини СОБ).
Основний район ВП призначають для виконання найбільш важливих завдань
(на відстані 2 - 6 км від переднього краю оборони) .
Запасний район ВП призначають для виконання вогневих завдань на випадок вимушеного залишення
основного району ВП .
Тимчасовий район ВП вибирається ближче до переднього краю для
виконання окремих вогневих завдань з ураження противника на дальніх підступах до оборони;
Командно - спостережний пункт командира батареї , як правило , вибирається в безпосередній
близькості від КСП командира загальновійськового підрозділу, якому батарея додана або дії якого
підтримує . Для спостереження найближчих підступів до переднього краю оборони на найбільш
важливому напрямку від батареї може pозгоpтатись передовий спостережний пункт, на якому
може знаходитися командир взводу управління або командир відділення управління. У деяких
випадках для ведення розвідки на флангах, в місцях, які не спостерігаються з КСП, може
розгортатись боковий спостережний пункт.
Бойовий порядок повинен забезпечувати :
- найбільш швидке і надійне виконання поставлених завдань;
- повне використання бойових можливостей підрозділів ;
- підтримку безпеpеpвної взаємодії з загальновійськовими підрозділами;
- найкраще використання захисних та маскуючи властивостей місцевості;
- швидкий маневр в ході бою .
Бойові можливості - це кількісні та якісні показники, які характеризують здатність артилерійської
батареї уражати цілі і здійснювати маневр в ході бою.
Вогневі можливості батареї визначаються кількістю типових цілей
( піхота, піхота укрита, артилерійська ( мінометна) батарея, ПТКР, РПГ і інші), які може уразити
батарея виділеною кількістю боєприпасів з заданою щільністю у встановлений час .
Маневр вогнем полягає в його зосередженні по одній цілі або pозосеpедженні вогню, для одночасного
ураження декількох важливих цілей Маневр підрозділами визначається їх здатністю в переміщенні по
фронту і глибині з метою створення необхідного угруповання аpтилеpії для виконання поставлених
завдань.

2 Коректування вогню під час стрільби на ураження.

Під час ураження спостережених цілей визначають і вводять коректури дальності, напрямку,
віяла, висоти розривів та стрибка прицілу (величини шкали).
Коректування вогню під час стрільби на ураження проводять за результатами окомірної оцінки
відхилення центру групи розривів від цілі (центру групової цілі), із спостереженням за знаками
розривів, а за сприятливих умов – за допомогою далекоміра.
Під час самостійної стрільби батареєю та під час ведення зосередженого вогню дивізіоном з
розподілом ділянок цілі (груп цілей) між батареями коректування вогню проводять командири батарей
за залпом батареї.
При веденні зосередженого вогню дивізіоном батареями внакладку або шкалою вогонь коректує
командир дивізіону по першому залпу дивізіону (підручної батареї).
Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ, а при
поправці на зміщення менше 5-00 і розрахунком з використанням Кв і Кк. Під час стрільби дивізіоном
Кв і Кк визначають для батареї розташованої в центрі району вогневих позицій дивізіону.
Для коректування вогню за результатами окомірної оцінки відхилення центру групи розривів від
цілі (центру групової цілі) коректури дальності та напрямку визначають так само, як при
пристрілюванні за допомогою далекоміра.
 Якщо оцінити відхилення центру групи розривів від цілі ( центру групової цілі) неможливо або
важко, то коректування вогню проводять із спостереженням за знаками розривів.
Для коректування вогню із спостереженням за знаками розривів відхилення центру групи
розривів за дальністю від цілі (центру групової цілі) по лінії спостереження приймають рівними: при
глибині цілі менше 100 м – 50 м після пристрілювання (100 м, коли установки для стрільби на ураження
визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти або недольоти, і 25 м, коли отримана
накриваюча група з перевагою перельотів або недольотів;
якщо глибина цілі 100 м і більше – глибині цілі після пристрілювання (1,5 глибини цілі, коли
установки глибини на ураження визначені іншими способами), якщо отримані всі перельоти
(недольоти), та 2/3 глибини цілі, якщо отримана перевага перельотів (недольотів) відносно дальньої
(ближньої) межі цілі;
1/2 глибини цілі, якщо отримано приблизно однакову кількість перельотів і недольотів відносно
дальньої (ближньої) межі цілі.
Для коректування вогню за допомогою далекоміра коректури визначають так само, як і при
пристрілюванні цілі. Коректування вогню за допомогою далекоміра проводять, якщо є можливість
надійного визначення центру групи розривів (залпу).
Віяло розривів коректують шляхом з’єднання або роз’єднання вогню при поправці на зміщення
менше 5-00 у тих випадках, коли частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше,
ніж на 25 м при ураженні укритих, і більше , ніж на 50 м – при ураженні відкритих цілей, або коли
обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.
Якщо при цьому центр віяла зміщений відносно центру цілі, вводять єдину для дивізіону
(батареї) коректуру для сполучення центра віяла з центром цілі.
Стрибок прицілу (величину шкали) виправляють у тих випадках, коли обстрілюється не вся глибина
цілі або коли більша частина розривів виходить одночасно за дальню та ближню межу цілі.
3 КВУ виявив ціль «Танк у окопі » від орієнтира 42 вправо 25 вище 5. Поставити задачу далекомірнику
на засічку цілі.
Розв’язання: Далекомірнику. Орієнтир 41, вправо 25, вище 5, «Танк у окопі», засікти.
 Білет № 41

1 Суть перенесення вогню від репера (умови його застосування).

Суть перенесення вогню від репера на ціль полягає в визначенні стрільбою по реперу поправок в
дальності і напрямку на відхилення умов стрільби від табличних, які потім ураховують для визначення
вирахуваних установок по цілям, які знаходяться на певних відстанях від репера. Оскільки поправки
визначаються стрільбою, то перенесення вогню є найбільш точним спосіб визначення установок без
завчасного пристрілювання цілі.
Умови застосування перенесення вогню від репера.
1. Необхідно мати координати репера, цілі і вогневої позиції, точність визначення яких повинна
бути не нижче, чим при повній підготовці.
2. Перенесення вогню повинно проводитись після пристрілювання (створення) репера через
якомога менший проміжок часу, але не більше чим через 3 години при незмінній погоді .
3. При перенесенні вогню на ціль снаряд, заряд, його партія, тип підривника, вид стрільби
призначають такі, як і при пристрілюванні (створенні) репера. Дозволяється використовувати поправки
для іншого снаряду, якщо табличні поправки на відхилення умов стрільби для снарядів однакові.
Відстань між ціллю і репером не повинна перевищувати встановлених норм.

2 Робота командира артилерійської батареї з підготовки батареї до бойових дій в обороні.

Підготовка батареї до бойових дій починається з отримання бойового завдання від старшого
артилерійського командира на місцевості або по карті.
Підготовка батареї до бойових дій включає: - організацію бойових дій (прийняття рішення,
планування бойових дій, постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії і всебічного
забезпечення бойових дій та організацію управління);
- підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань;
- вибір і підготовку районів ВП;
- організацію и проведення виховної роботи;
- практичну роботу командира, заступників та штабу в підлеглих підрозділах.
Порядок роботи командира батареї з підготовки бойових дій залежить від:
- отриманого завдання;
- умов обстановки;
- наявності часу.
Після отримання завдання , командир батареї:
- з’ясовує його;
- визначає заходи, які необхідно провести негайно;
- проводить розрахунок часу;
- оцінює обстановку, та приймає рішення;
- віддає розпорядження на підготовку до бойових дій;
- організує всебічне забезпечення бойових дій і управління;
- організує артилерійську розвідку противника;
- організує розвідку і підготовку вогневих позицій у вказаних районах;
- бере участь у pекогносциpовці і організації взаємодії, які проводяться старшим артилерійським
командиром і командиром загальновійськового підрозділу;
- віддає бойовий наказ;
- проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;
- у встановлений час доповідає старшому командиру про готовність до виконання завдань.
3 Встановити підривник РГМ-2 на інерційну дію із сповільненням.
Т- подібним ключем установити кран 9 (див. мал. а) в положення «З» (закрито), див. мал. б.
 а) б)
Рисунок 1 - Механічний підривник РГМ-2:
1 – ковпачок; 2 – мембрана; 3 – обмежуюче кільце; 4 – осідаюча гільза; 5 – запобіжна пружина; 6 – кулька-запобіжник; 7 –
кулька-стопор; 8 – втулочка; 9 – кран;10 – кільце- обтюратор; 11– корпус; 12 – осідаюча втулка; 13– пружина стопора; 14 –
запобіжна пружина; 15 – стопор; 16 – донна втулка; 17 – детонатор; 18 – ковпачок; 19 – кришка; 20 – шпилька; 21 –
контрзапобіжна пружина; 22 – грибок; 23 – ударний стрижень; 24 – запобіжна пружина; 25 – жало; 26 – ударник; 27 – втулка з
капсуль-підпалювачем; 28 – сповільнююча втулка; 29 – корпус; 30 – запобіжна пружина; 31 – вісь; 32 – рубашка; 33 –
передаточний заряд; 34 – донна втулка; 35 – детонуюча втулка; 36 – поворотна втулка; 37 – капсуль-детонатор; 38 – нирець; 39 –
чека; 40 – контрзапобіжник; 41 – запо-біжне кільце; 42 – головка.
 Білет № 42

1 Пристрілювання дійсного репера. Умови закінчення пристрілювання, пристріляні

установки реперу.
Пристрілювання дійсного репера за СЗР проводять, якщо поправка на зміщення менше 5-00.
Під час виводу розриву на лінію спостереження і при захваті репера в першу вилку (200м) ведуть
поодинокими пострілами.
Після введення стрибка прицілу, що дорівнює 100м призначають два снаряди.
1. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої накриваючої групи. Накриваюча група
вважається забезпеченою, якщо під час стрільби на одному куті підвищення отримано не менше двох
перельотів і двох недольотів.
Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають прицілу, на якому отримана
забезпечена накриваюча група.
2. Пристрілювання ведуть до отримання забезпеченої вилки не більше 100м. Вилка вважається
забезпеченою, коли отримано не менше двох недольотів на ближній межі і не менше двох перельотів –
на дальній.
Пристріляні установки по реперу у цьому випадку відповідають середині забезпеченої вилки.
3. Якщо під час пристрілювання отримана незабезпечена накриваюча група не менше як із
чотирьох знаків, а вилки не має, то відшукують вилку, що дорівнює 100 м. Пристрілювання вважають
закінченим, якщо на одній межі вилки отримано одно або декілька спостережень одного знака, а на
другій – незабезпечена накриваюча група не менше як із 4-х спостережень з перевагою знаків,
протилежних щодо отриманих на першій межі.
Пристріляними по реперу вважають установки, після введення коректури рівній 1 Вд в сторону меншої
кількості знаків, при наявності на одній із меж незабезпеченої закриваючої групи.

2 Способи визначення координат по карті за допомогою приладів. Суть визначення координат

висячим ходом у 2 – 3 сторони.
Застосовується в умовах закритої і напівзакритої місцевості, коли відсутня взаємна видимість
між точкою що прив’язується і контурними точками. Визначення координат може здійснюватися
розгорнутим, або зімкненим, або висячим ходом.
Артилерійські підрозділи застосовують, як правило висячий хід. Число сторін такого ходу не
повинно перевищувати трьох, для забезпечення необхідної точності визначення координат.
Польові роботи при прокладці хода полягають у вимірюванні кутів між сторонами ходу або у
безпосередньому визначенні їх дирекційних кутів і у вимірюванні довжин його сторін; роботу
виконують у наступному порядкові (розглянуто бусольний хід у 2 сторони):

B
К
XКТ
YК
X2 ДА–ВП А– ДА–КТ X1

Y2 А Y1
А–
– встановити бусоль у проміжній точці А, зорієнтувати її у дирекційних кутах;
– навести монокуляр у контурну точку (КТ) і по бусольному кільцю зняти значення
дирекційного кута з точки А на точку КТ, змінити його значення на 30-00 для оримання дирекційного
кута КТ–А з точки КТ на точку А;
– виміряти дальність ДКТ–А від точки А до точки КТ (як правило дальність вимірюється за
допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на контурній точці КТ);
– навести монокуляр у точку що прив’язується (ВП) і по бусольному кільцю зняти значення
дирекційного кута А–ВП з точки А на точку ВП;
 – виміряти дальність ДА–ВП від точки А до точки ВП (як правило дальність вимірюється за
допомогою двометрової далекомірної рейки, що встановлюється на ВП).
за допомогою НИХ-1 (АЛЛ, СТМ, МК) рішенням ПГЗ визначити прямокутні координати проміжної
точки А, а потім за координатами проміжної точки А визначити координати точки що прив’язується.

3 Із представлених зразків вибрати лакофарбовий матеріал, що застосовується для ґрунтування

металевих поверхонь.
Найкращим матеріалом для ґрунтування металевих поверхонь є ґрунтовка ГФ-021 червоно-коричневого
кольору.
 Білет № 43

1 Призначення схеми орієнтирів. Порядок вибору орієнтирів і складання схем орієнтирів.

Орієнтирі призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказівок і
докладів про розвідані цілі, а також, визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості
відносно орієнтирів.
Орієнтири вибирають з права наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів
повинна бути невеликою і кожному із них присвоюється свій номер.
За орієнтири вибирають окремі ясно спостережні місцеві предмети, які противник не може
знищити і відносно яких легко передавати цілевказівки.
Всі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту,
являються обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять в схему орієнтирів і за ними зберігаються
номери, присвоєні старшим начальником.
В ході наступу по мірі просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири
вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ.
По кожному орієнтиру визначають із спостережного пункту дирекційний кут і дальність, і готують
схему орієнтирів. Дальності до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або на око, кути
визначають за допомогою приладів.
Схема орієнтирів являє собою креслення вільного масштабу, на яке в перспективному вигляді
наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. При перенесенні схеми орієнтирів на чистий аркуш
паперу наносять:
- умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його
координати;
- лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного
напрямку;
- орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній - ближче,
дальній далі від точки СП) і біля кожного орієнтира підписують умовну назву орієнтира його номер,
дирекційний
кут і дальність до нього в метрах;
- напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія
повинна підходити до тієї точки орієнтира на яку візувалося перехрестя приладу при вимірюванні кутів.
В заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу
схема підписується тим, хто її робив і вказується дата відпрацювання.
 СХЕМА ОРІЄНТИРІВ 3 БАТАРЕЇ

ОН
42 – 00

Башта
42 – 68
45 3570

Сараї

41 – 17
44 2570
Розвилка доріг

43 – 65
43 2340

Пінь у дорозі Окреме

дерево

39 – 77
42 960 41 44 – 35
1056

•
3 батр
Х = 45620
У = 78950
h = 123м
Командир відділення розвідки
сержант Тимченко

12. 05. 2010

дата

Рис. Схема орієнтирів

2 Зміст обробки результатів пристрілювання репера.

Суть обробки результатів пристрілювання (створення) реперів полягає у визначенні
пристріляних поправок дальності і напрямку, та підготовки до перенесення вогню по цілі від репера.
Для визначення пристріляних поправок дальності (напрямку) віднімають від пристріляної дальності по
реперу (пристріляного довороту від основного напрямку) топографічну дальність (топографічний
доворот) по реперу.
 ΔД RП = Д RП − Д ТR
Δ ∂RП =∂ RП −∂RТ
Для визначення пристріляних поправок, як ми бачимо, необхідно мати топографічні та
пристріляні дані по реперу. Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою
приладу управління вогнем або аналітичним способом. Дійсний репер наносять на прилад управління
вогнем за його координатами, а фіктивний репер  за результатами визначення центру групи розривів
снарядів.
Пристріляну дальність знаходимо за пристріляними установками прицілу та рівня. Якщо
установка рівня при пристрілюванні (створені) репера відповідає перевищенню репера над вогневою
позицією, то знайдена по таблицям стрільби дальність, яка відповідає пристріляній установці прицілу,
R R
буде дорівнювати пристріляній дальності до репера. α П =Пр П
Для визначення пристріляної дальності до репера, коли установка рівня при пристрілюванні
(створені) репера не відповідає перевищенню репера на вогневою позицією, діють в такій
послідовності:
1. Визначають пристріляний кут підвищення по реперу ϕ П =Пр П + ( Рів П −30−00 ) ;
R R R

hR −hВП
R
⋅0 , 95
2. Знаходять кут місця репера εR = 0 , 001 Д Т ;
3. Знаходять приблизний кут прицілювання для визначення поправки кута прицілювання на кут місця
репера
R R
α П 1 = φ П – εR;
4. За приблизним кутом прицілювання і кутом місця репера знаходять в таблицях стрільби поправку
кута прицілювання на кут місця репера

R
αП 1 R

εR заряд Δ αE
R
5. Знаходять поправку на перевищення репера ΔφR = εR + Δα E ;
6. Розраховують пристріляний кут прицілювання по реперу:
R R
α П = φ П – ΔφR;
Під час мортирної стрільби, а також, коли таблиці стрільби мають поправку на перевищення цілі, її
знаходять за пристріляним кутом підвищення та перевищенням репера над вогневою позицією.
ТС ϕ RП
ΔH RП
R R заряд
7. По αП знаходимо ДП
R R R
8. Визначаємо поправку дальності: ΔД П = Д П – ДТ
R R R
9. Визначаємо поправку напрямку: Δ∂ П = ∂ П – ∂Т
Доповідаємо в штаб дивізіону.

3 Надати основній гарматі основний напрямок стрільби по бусолі. (αон = 60-00).

Розв’язання: для надання основній гарматі основного напрямку стрільби по бусолі, необхідно
зорієнтувати бусоль в основному напрямку по дирекційному куту (αон = 60-00).
В подальшому:
 навести монокуляр бусолі на панораму гармати та зняти відлік по кутомірному кільцю і барабану;
 отриманий відлік, як кутомір для наведення в бусоль, передати командою командиру основної
гармати: “Основній стільки-то, навести у бусоль”. Цю роботу виконати двічі.
Встановити вказаний кутомір і навести панораму гармати в монокуляр бусолі. Відмітитися по
точках наведення і доповісти відліки: “Основна готова. По основній стільки-то. По запасній стільки-
то”.
 Білет № 44

1 Створення наземного фіктивного репера.

Суть створення наземного фіктивного репера полягає в тому, що на вирахуваних установках по
наміченій точці призначають групу пострілів, координати центру якої визначають за допомогою
технічних засобів розвідки (точка репера) і по ній визначають топографічні дані.
Фіктивний репер створюють за допомогою далекоміра, спряженого спостереження,
радіолокаційної станції або за допомогою підрозділу звукової розвідки.
Умови створення репера:
При створенні репера за допомогою стереоскопічного далекоміра дальність засічки розривів не
повинна перевищувати для ДС-1  2 км, для ДС-2  4 км. Для квантового далекоміра, радіолокаційної
станції та підрозділу звукової розвідки  межі дальності дії.
При створені репера за допомогою спряженого спостереження дальність визначення розривів не
повинна перевищувати 4 км за наявністю взаємної видимості пунктів та куту засічки не менше 1-00.
якщо відсутня взаємна видимість пунктів, а також якщо дальності визначення більше 4 км, кут засічки
повинен бути не менше 2-50.
Для створення фіктивного репера вибирають в районі цілей місце, яке забезпечує сприятливі
умови визначення розривів. Намічають в цьому місці точку на місцевості або на карті і готують по ній
установки для стрільби. Координати повідомляють засобам розвідки для орієнтування їх в район
створення репера.
Порядок створення фіктивного репера:
1) На вирахуваних установках основній гарматі призначають один постріл.
2) Після доповіді про засічку розриву призначають групу з чотирьох пострілів.
3) Якщо перший розрив не був визначений, то постріл повторюють, виправивши, якщо
необхідно, установки для стрільби або орієнтування приладів (засобів засічки).
4) Створення фіктивного репера закінчують, якщо надійно засічено не менше 4-х розривів.
Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу управління вогнем або
аналітичним способом, координати реперу визначають як середнє значення координат розривів.

2 Документи, що ведуться на спостережних пунктах.

На кожному спостережному пункті складається схема орієнтирів і ведеться журнал розвідки і
обслуговування стрільби. На командно-спостережному пункті, крім того, ведуться робоча карта,
великомасштабний планшет і схема цілей.
При організації розвідки на сильно пересіченій місцевості і в горах при наявності достатнього часу
на спостережних пунктах складають схеми полів, що не спостерігаються.
Схема орієнтирів (рис. 4.10) призначена для полегшення відшукування орієнтирів на місцевості,
швидкої та надійної передачі (прийому) цілевказівок, для визначення положення розвіданих цілей на
місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.
Порядок вибору орієнтирів і складання схеми орієнтирів викладений в розділу 4.5.
Журнал розвідки та обслуговування стрільби (додаток 9) являється документом, в якому
враховуються (реєструються) результати розвідки противника і обслуговування стрільби.
В журналі записують: номер об'єкту (цілі); час виявлення; положення цілі відносно командно-
спостережного (спостережного) пункту (дані засічки); найменування об'єкту і результати
спостереження, прямокутні координати об'єкту і його висоту над рівнем моря; характеристику точності
засічки, а також коли і кому зроблена доповідь про ціль або висновок з вірогідності цілі.
На робочу карту командира наносять: передній край противника і своїх військ, спостережні
пункти і вогневі позиції свого підрозділу; смугу (сектор) розвідки і райони особливої уваги; орієнтири;
основний напрямок стрільби (розвідки); цілі, розвідані зі свого спостережного пункту і отримані від
інших підрозділів; інженерне обладнання, а також рубежі що намічаються для розгортання і маршрути
переміщення в ході бою; дані радіаційної і хімічної розвідки; позивні посадових осіб і сигнали
управління.
Цілі на робочу карту наносять умовними знаками (додаток 6). Поруч з умовним знаком
приписують номер цілі; для рухомих і високоманеврових цілей, крім того, вказують дату і час
виявлення, а для артилерійських (мінометних) батарей - калібр і кількість гармат (мінометів).
Цілі, розташування яких визначено неточно чи які потребують додаткової розвідки, при нанесенні
на карту обводяться пунктирними колом.
 Великомасштабний планшет ведеться, як правило, в масштабі 1:10000. На планшет наносять
умовні позначення по координатах, усі розвідані цілі (як знову виявлені, так ті що підтвердилися),
визначають положення взводних опорних пунктів і систему вогню противника.
Після визначення положення взводних опорних пунктів і інших цілей їх переносять з планшету на
карту.
Схема цілей оформлюється на кальки з нанесеною координатною сіткою, на схему наносять з
карти (великомасштабного планшету) об'єкти (цілі), розвідані за певний проміжок часу з вказівкою їх
координат.
Схема полів, що не спостерігаються, складається для визначення ділянок місцевості, які не
спостерігаються зі спостережних пунктів.
При складанні схеми полів, що не спостерігаються, накреслюють на карті напрямок на місцеві
предмети і висоти характерні форми, які є на карті і які спостерігаються на місцевості. На кожному з
накреслених напрямків відмічають межі ділянок, які не спостерігаються, визначаючи їх на око (по
місцевих предметах) у відповідності з рельєфом місцевості.
Неспостережені ділянки по окремих напрямках з'єднують в поле що не спостерігається, у
відповідності з рельєфом і місцевими предметами. Неспостережені ділянки покривають штрихуванням
чи затушовують.
Межі смуги розвідки і полів, що не спостерігаються, які нанесені на карту, копіюють на кальку,
на неї наносять також координатну сітку, яку оціфровують, свій передній край і точку спостережного
пункту.

Робоча карта КВУ 3 батареї

68

051
Сениково
Яснухино 031

67
035

032
052
033
66
034
Пеново 053
Гари

65

ПАШКОВ
010 2-155ммСГ 021 2-20ммСМ 041 2-БТР

8.47..25.11. 9. 10..25.11. 10.50.25.11.

64/87 88 89 90 91 92 93

Схема полів, що неспостерегаються

 22
14
51
90
15

12 11 2 батр
16
52
5 
6 
10 4
89

7
88 2-106,7.
10,23.30.5 8 53
9 Великомасштабний
88 планшет
13
43 44 45 46

СХЕМА ЦІЛЕЙ
СПИСОК
Масштабу 1: 50000 1/15 БрАГ на
координат цілей
14.00 25.11.200_р
№ Характер Х У Н Ф Г
051 цілі цілі
031
010 Артиле 66450 89180 143 220 191
рійська
67 батарея
035

032
052
033

2-55ммСГ
021 2-120ммСМ
010 9. 10..25.11.
66 8.47..25.11. 034
053

65/89 90 91 92

Начальник штабу 1/15 БрАГ капітан С.М.Петров.

Начальник розвідки 1/15 БрАГ лейтенант О.В.Вовк.
3 Визначити координати цілі 101, якщо зі спостережного пункту з координатами Х = 17705 У = 43210,
визначили по цілі α = 33 – 75 Д = 2240. Задачу вирішити графічно на карті У – 33 – 65 – А (Глухово),
або на ПУВ, або аналітично на калькуляторі.
Розв’язання:
а) графічно на карті:
- нанести на карту спостережний пункт (СП) по прямокутним координатам;
- за допомогою АК – 3(4) побудувати напрямок на ціль за α = 33 – 75;
- на побудованому напрямку від СП відкласти відстань Д = 2240 м;
- за допомогою циркуля – вимірювача та поперечного масштабу визначити прямокутні координати
цілі. Х = 15635 У = 42353.
в) аналітично на калькуляторі:
– увімкнути калькулятор і виставити режим роботи у градусах;
– розрахувати координати за формулами:
Хц = Хсп + Д • cos αц, Уц = Усп + Д • sіn αц;
порядок роботи на калькуляторі:
α = 33,75 × 6 = cos × Д + Хсп = 17705 = прочитати Хц

α = 33,75 × 6 = sin × Д + Усп = 43210 = прочитати Уц

Відповідь: Х = 15635 У = 42353

 Білет № 45

1 Перенесення вогню від репера для поразки спостережних та не спостережних цілей.

Вирахувана дальність до цілі є сума топографічної дальності до цілі і вирахуваної поправки
Ц Ц Ц
дальності по цілі Д В = Д Т + ΔД В . Вирахувану поправку дальності по цілі визначають розрахунком
Ц Ц
або за допомогою графіка коефіцієнта стрільби ΔД В =К⋅0 , 01 Д Т .
Для визначення вирахуваного довороту від основного напрямку на ціль до топографічного довороту
додають вирахувану поправку напрямку, що дорівнює сумі пристріляної поправки напрямку по реперу і
Ц R Ц Ц Ц
поправки на різницю деривації по цілі та реперу Δ ∂ В =Δ ∂ П + ΔZ , ∂ В =∂ Т + Δ ∂ В .
Приклад 3 в умовах прикладу 1 та 2 визначити вирахувану дальність і
вирахуваний доворот від основного напрямку по цілі, якщо
Ц Ц
Д Т =6100 , ∂ Т =−1−10 .
Ц Ц
Рішення: ΔД В =К⋅0 , 01 Д Т =6100+3 , 3⋅61=6301 .
Zц = 0-04, ZR = 0-05, Z = (0-04)  (0-05) = +0-01,
∂ ВЦ =∂ ЦТ + Δ ∂ RП + ΔZ=(−1−10 )+(−0−13 )+( 0−01)=−1−22 .

2 Заходи безпеки при роботі з боєприпасами

Роботи з ракетами і боєприпасами повинні проводитись під постійним контролем керівника,
який добре знає їх будову, а також вимоги технічної документації, яка використовується при роботах.
На початку робіт керівник повинен проінструктувати виконавців по заходам безпеки.
При проведенні робіт з боєприпасами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- встановлювати вертикально на ґрунт або на кришки ящиків постріли унітарного заряджання,
снаряди, міни, заряди в гільзах, а також перекочувати їх не паралельно один до одного;
- ударяти по підривниках, засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об один;
- кренити підривники в снарядах ударом молотка по керну;
- розкривати лопасті блока стабілізатора реактивних снарядів;
- переносити вручну більше одного незакупореного пострілу, снаряда або міни калібру вище 57-
мм;
- переносити незакупорені остаточно споряджені снаряди (міни) калібру 152 мм і вище без
підтримуючих пристроїв;
- переносити боєприпаси на спині, плечі, в пошкодженій тарі, або кришкою тари вниз;
- укладати тару з боєприпасами вверх дном або на бокові стінки;
- кантувати, волочити, роняти, кидати тару з боєприпасами; постріли у циліндричній тарі
дозволяється перекочувати;
- проводити розбирання і охолощення боєприпасів, а також виготовлення навчальних боєприпасів
із бойових;
- застосовувати як навчальні експонати боєприпаси і їх елементи в бойовому спорядженні;
- чистити гільзи до блиску;
- рясно наносити мастило на дно капсульної втулки, а також заповнювати мастилом гнізда для
ключа;
- рясно змащувати вогнепередаточні отвори;
- відновлювати затерте маркування на снарядах і гільзах, якщо його зміст точно не відомий;
- перевіряти відсутність хитання снаряда в гільзі шляхом розкачки за снаряд або гільзу.
- Під час проведення бойових стрільб:
- обслуга гармати не повинна знаходитись в зоні екстракції, а також попереду щитового прикриття
і в безпосередній близькості справа і зліва від нього;
- при стрільбі на зменшених зарядах вилучені пучки пороху укладати в спеціальні ровики;
- підривники і капсульні втулки повинні бути повністю вкручені в снаряди, якщо ні, то докрутити;
- на підривниках повинні бути надіті запобіжні ковпачки;
- корпуси снарядів не повинні мати тріщин, раковин від корозії, а також забоїн.
При стрільбі з самохідно-артилерійської установки:
- пучки пороху, витягнуті з гільз при підготовці зарядів до стрільби, вкладати тільки в спеціально
призначений ящик, кришка якого повинна бути постійно закритою;
 - викидати стріляні гільзи із бойового відділення необхідно одразу після кожного пострілу (з
метою зменшення загазованості бойового відділення);
- при веденні стрільби з подачею пострілів з ґрунту підношувачі боєприпасів і боєприпаси повинні
знаходитись в безпечній зоні, позаду гармати.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ:
- порушувати герметичність зарядів у гільзах;
- виймати посилені кришки;
- порушувати упаковку додаткових зарядів мінометних пострілів, а також згвинчувати установочні
і запобіжні ковпачки і змінювати основні установки підривників.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вести стрільбу небезпечними в поводженні боєприпасами.
Небезпечними в поводженні вважаються наступні ракети і боєприпаси:
- остаточно спорядженні боєприпаси, які упали з висоти більше 1м (для пострілів з підривником
РГМ-2 або РГМ-2М – з висоти більше 0,85 м);
- ракети без тари, які упали з будь-якої висоти, а в тарі – з висоти більше 0,5 м;
- зі слідами ударів і задимленості на снарядах, мінах, головних частинах реактивних снарядів, або
на корпусах головних підривників;
- з підривниками, у яких порвані або пом’яті мембрани;
- остаточно споряджені постріли, снаряди, міни, ракети, піддані дії вибуху, пожежі,
бомбардуванню або артилерійському обстрілу, а також ті, що побували в авіа-, авто- та залізничних
катастрофах.
У військах дозволяється знищувати наступні групи боєприпасів:
- небезпечні в поводженні;
- ті, що не вибухнули на місці падіння після пострілу.
Боєприпаси, що підлягають знищенню, КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ закопувати у землю
або топити в ріках і водоймищах.
Робота по знищенню боєприпасів відноситься до числа найбільш небезпечних. Керівниками
таких робіт повинні призначатися досвідчені офіцери, які добре знають будову боєприпасів, правила
роботи з ними і особисто вміють проводити підрив, або фахівці інженерної служби.
Команди підривників призначаються з найбільш підготовлених і дисциплінованих
військовослужбовців, які пройшли спеціальну підготовку і успішно склали залік з правил проведення
підривних робіт. Допуск до виконання підривних робіт кожного військовослужбовця проводиться
наказом по частині.
Для підриву небезпечних у поводженні боєприпасів з дозволу командира об’єднання або
начальника гарнізону вибирається спеціальне місце, яке віддалене від житлових, виробничих і
господарчих споруд на відстань не менше 2,5 км. Найкращим місцем для підриву є яр, розташований
далеко від доріг і населених пунктів.
При доставці небезпечних боєприпасів до місця підриву необхідно дотримуватись таких заходів
безпеки:
- для перевезення небезпечного вантажу використовувати тільки справний транспорт;
- кабіна водія зі сторони кузова захищається екраном із мішків або ящиків з піском;
- боєприпаси в кузові автомобіля укладаються в один ряд на тирсу, пісок або мати і перевозяться
до місця підриву тільки в супроводі офіцера;
- транспорт з боєприпасами повинен слідувати до пункту підриву зі швидкістю, яка не перевищує:
для ґрунтових доріг – 15 км/год., по шосе – 30 км/год.;
- особам супроводження забороняється сідати на транспорт з боєприпасами;
- на транспорті, який завантажений небезпечними боєприпасами, категорично забороняється
перевозити інші боєприпаси, майно, засоби підриву;
- населення, яке проживає в радіусі 5 км від місця підриву боєприпасів повинно бути сповіщене
про час і місце підриву;
- за дві години до початку підриву виставляється оточення, яке не повинне дозволяти рух людей,
транспорту, худоби в радіусі 2 км від місця підриву;
- боєприпаси складати в 200 м від пункту підриву, звідти підвозити їх або підносити вручну на
носилках;
- на відстані не менше 150 м від місця підриву вирити рови для укриття людей і розташування
підривного майна;
- підрив боєприпасів проводити тільки по одному;
 - боєприпаси можна підривати електричним або вогневим способом.
Підрив вогневим способом проводиться в крайніх випадках при відсутності підривних машинок і
електродетонаторів.
Вага активного заряду для підриву снарядів береться залежно від калібру снарядів:
- для калібру до 37 мм - 0,2кг;
- для калібру до 76 мм - 0,4кг;
- для калібру до 107 мм - 0,6кг;
- для калібру до 122 мм - 0,8кг;
- для калібру до 152 мм - 1,0кг;
- для калібру вище 152 мм - 1,2кг;
- ручні гранати - 0,2 кг.
Укладати активний заряд на гільзу при підриві унітарних патронів забороняється.
Перед приготуванням запалювальних трубок керівник повинен випробувати вогнепровідний
шнур на швидкість горіння. Час горіння вогнепровідного шнура повинен у два рази перевищувати час,
необхідний особі, що проводить підрив, для відходу в укриття. Вогнепровідний шнур запалює керівник
робіт.
При підриві електричним способом ручка від підривної машини повинна знаходитись тільки у
керівника робіт.
Виходити з укриття після підриву дозволяється тільки через 5 хв., а якщо трапилася відмова, то
тільки через 15 хв.
Особам, які працюють на підриві, дозволяється виходити з укриття тільки по сигналу керівника
“ВИХОДЬ”.
На початку робіт керівником перевіряється знання особовим складом команди підривників вимог
заходів безпеки, встановленого порядку виконання робіт, вказуються місця укриття.
При підривних роботах необхідно дотримуватись суворої дисципліни. Всі вказівки керівника
робіт виконувати точно і негайно. Осіб, які не знають правил виконання робіт, негайно видалити з
пункту підриву. Про виконання підривних робіт необхідно зробити запис в журналі обліку підривних
робіт. Журнал в період робіт повинен знаходитись на пункті підриву у керівника робіт. Крім того, на
знищення боєприпасів повинен складатися акт з вказівкою номенклатури, кількості і виробничих даних
боєприпасів, а також несправностей, за якими знищені боєприпаси було віднесено до числа
небезпечних у поводженні.
По закінченні робіт місце підриву повинно бути ретельно прибране і оглянуте. Огляд повинен
проводитись особисто керівником робіт.
Снаряди і міни, які не вибухнули на місці падіння після пострілу, вважаються особливо
небезпечними. Ніяких робіт з ними, крім підриву на місці, не проводиться.
Особливо небезпечні снаряди (міни) підривають, дотримуючись наступних правил безпеки:
- забороняється переміщати і перевертати снаряди;
- підрив проводити безпосередньо на місці падіння, для цього зі снаряду обережно вилучити шар
ґрунту;
- активний заряд обережно укладати на вільну від ґрунту поверхню снаряду (міни), і закріпити за
допомогою дерну так, щоб площина їх стику була найбільшою.
Крім перелічених правил безпеки, необхідно дотримуватись усіх заходів, які викладені для
підривних робіт з боєприпасами.
Акт на знищення снарядів, які не вибухнули на місці падіння при стрільбі, не складається.
Роботи по підриву боєприпасів ведуться тільки в світлий час доби з таким розрахунком, щоб встигнути
прибрати місце підриву. Боєприпаси, які не встигли підірвати, і підривне майно на ніч залишати без
охорони забороняється.
Ознаками стріляних і тих, що не вибухнули, боєприпасів є:
- сліди нарізів на ведучому паску снарядів;
- опалена фарба на корпусі боєприпасів;
- рвані залишки хвостового патрона в трубці стабілізатора міни.
При організації експлуатації озброєння, особливу увагу необхідно звернути на забезпечення
безпеки при роботі з боєприпасами, при розвантаженні і завантаженні їх на різні види транспорту. В
цьому випадку особовий склад і керівник робіт повинні добре знати відповідні правила безпеки і суворо
виконувати їх.
Боєприпаси, якими комплектуються конкретні зразки озброєння, мають високу надійність. Це
дозволяє зберігати їх тривалий час.
На артилерійських складах роботи з боєприпасами проводяться під час приведення їх у
остаточне спорядження, а також під час технічного огляду, регламентних робіт і їх ремонту. Для цього
спеціально обладнуються постійні або тимчасові пункти робіт, розташовані на відстані не менше 40 м
від місць зберігання боєприпасів, інших будівель і споруд. Проводити наведені роботи в місцях
зберігання ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
Під час роботи пункту для зберігання матеріалів, що витрачаються, у 20 м від пункту і у 40 м від
місць зберігання боєприпасів обладнується комора (льох). Майданчики, відведені під пункти, повинні
бути вирівняні і очищені від сухої трави.
При роботі з боєприпасами на пункті робіт ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- знаходитись на пункті особам, які не приймають участь в роботах;
- захаращувати територію пункту будь-яким майном;
- починати роботи без призначення пожежного розрахунку та його інструктажу;
- проводити роботи без наявності на пункті укомплектованого протипожежного щита, засобів
звукової, пожежної сигналізації та телефонного зв’язку з черговим по частині або пожежною командою;
- використовувати для проведення робіт несправне або не вказане у додатку 34 Руководства по
ЭРАВ, Ч.І. обладнання, пристосування та інструмент;
- проводити одночасно роботи з боєприпасами більш ніж одного виду, однієї партії;
- перекочувати боєприпаси з однієї операції на іншу по столах без дерев’яних рейок або рейок з
кольорових металів;
- мати на столах виступаючі кріпильні деталі;
- збирати і зберігати відпрацьований обтиральний матеріал не в спеціальних металевих ящиках (в
кінці робочого дня його спалюють у спеціально відведеному місці зовні території складу);
- залишати на пункті по закінченні робіт боєприпаси та матеріали, боєприпаси повертають у
сховище, а матеріали у комору.
Кожного дня після закінчення робіт проводяться прибирання пункту та ретельна перевірка
відповідності кількості прийнятих на пункт і зданих боєприпасів.
В сучасних умовах боєприпаси дозволяється перевозити залізничним, водним, автомобільним,
повітряним, гужовим транспортом і у в’юках. При цьому треба точно дотримуватися певних правил, які
встановлені для кожного виду транспорту. Найкращим видом транспорту для перевезення боєприпасів
на великі відстані є залізничний, велике значення для транспортування боєприпасів має повітряний
транспорт. Але найчастіше використовується автотранспорт.
При всіх видах транспортування боєприпасів необхідно виконувати наступні правила безпеки:
- перевозити боєприпаси тільки в своїй штатній і справній закупорці;
- не перевищувати встановлених норм вантажопідйомності для одного виду транспорту;
- перевозити боєприпаси тільки на справних транспортних засобах;
- суворо дотримуватись умов сумісного перевезення за ступенем небезпечності вантажу.
Якщо транспортні засоби мають спеціальне обладнання (касети, стелажі), транспортування
боєприпасів може проводитися без тари.
При завантаженні (розвантаженні) боєприпасів на залізничний транспорт необхідно
дотримуватися наступних правил:
- завантаження (розвантаження) боєприпасів проводити тільки в установлених місцях;
- вагони, які знаходяться під завантаженням (розвантаженням), повинні бути закріплені
гальмівними башмаками;
- боєприпаси завантажуються тільки в справні і чисті вагони, які мають технічний паспорт;
- перед завантаженням люки вагонів закриваються, а запори люків скріплюються дротом;
- після завантаження, двері щільно закриваються, запори скріплюються дротом і пломбуються;
- боєприпаси і ракети завантажуються рівномірно по всій площі вагону і розташовуються віссю
симетрії поперек вагону, за винятком тих, які по габаритах у такому порядку не укладаються (укладати
під кутом до напрямку руху).
Перед транспортуванням боєприпасів автомобільним транспортом, водії повинні бути
проінструктовані з правил їх перевезення, а їх автомобілі повинні мати:
- справний вогнегасник, закріплений зовні кабіни;
- азбестове (повстяне) покривало розміром 1 х 1,5 м;
- червоний прапорець по лівому борту (22х32 см, древко довжиною 40 см);
- стяжки (ланцюги) бортів;
 - трос буксирний м’який або буксир жорсткий.
При транспортуванні боєприпасів ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
- перевозити в кузовах автомобілів і причепів разом з ракетами і боєприпасами паливо і мастильні
матеріали;
- застосовувати джерела відкритого вогню для полегшення запуску двигуна;
- палити і розводити вогонь ближче 40 м від транспортних засобів;
- проводити заправку шляхом переливання пального з баків одного автомобіля в баки іншого;
- використовувати несправні автомобілі та автомобілі, що не мають засобів пожежегасіння;
- перевозити боєприпаси в несправній закупорці;
- допускати укладку верхнього ящика вище бортів кузова більше ніж на половину висоти ящика, а
при висоті ящика до 16 см – більше ніж на одну третину його висоти.
Швидкість руху залежить від часу доби, стану доріг і ваги вантажу. Для відпочинку і привалів
колона з’їжджає з дороги і зупиняється на ближче 50 м від неї. Зупинки дозволяються тільки поза
населеними пунктами і призначені для огляду, перевірки стану вантажу і для заправки автомобілів.
Заправка паливом і мастильними матеріалами транспортних засобів, завантажених
боєприпасами, проводиться з дотриманням наступних заходів безпеки:
- машина, яка заправляється, зупиняється не ближче 2 м від бензозаправника;
- наступна машина розташовується не ближче 10 м від тієї, яка заправляється;
- при масовій заправці виставляється протипожежний пост з засобами пожежегасіння;
- двигуни машин, які заправляються, повинні бути зупинені;
- у випадку обливання машини паливом вона відводиться на буксирі, від місця заправки.
В сучасних умовах велике значення для перевезення боєприпасів має повітряний транспорт. При
цьому особлива увага приділяється справності закупорки, надійному закріпленню ящиків, яке не
дозволить їм зміститися під час транспортування. При перевезенні повітряним транспортом необхідно
враховувати, що на великих висотах може відбутися розгерметизація боєприпасів.
Дальність перевезення боєприпасів всіма видами транспорту не має обмежень.

3 Визначити зближення меридіанів по карті для ВП з координатами Х = 13750 У = 43900. Карта У – 33

– 65 – А (Глухово).

Розв’язання:
γ = γц.к. ± Δγ.
Δγ – поправка в зближення меридіанів за зміщення від центру листа карти у напрямку
ЗАХІД – СХІД. Визначається за допомогою додатка 4 по повній координаті Х у км, та
відстані (Д) від центра листа по У у км.
γц.к – визначають у лівому нижчому куту карти, γц.к = – 0 – 12.
Х = 6013 км, Д = 5 км. у додаток 4 – Δγ = + 0 – 01.
γ = (– 0 – 12) + (0 – 01) = – 0 – 11.
 Білет № 46

1 Періодичне і безперервне освітлення місцевості, умови застосування, потрібна кількість гармат.

Освітлення місцевості може бути періодичним або безперервним.
Періодичне освітлення застосовують для розвідки цілей, орієнтування приладів і
забезпечування пристрілювання (коректування вогню). Періодичне освітлення ведуть окремими
пострілами або серіями методичного вогню гармати (взводу, батареї).
Безперервне освітлення застосовують під час відбивання атак (контратак) противника,
забезпечення стрільби ПТКР та гармат прямою наводкою і ведуть у межах встановленого часу
методичним вогнем гармати (взводу, батареї) або залпами кількох гармат (взводу, батареї).ї
Темп методичного вогню (залпів) при швидкості вітру до 10 м/с призначають 20...25 с постріл
(залп), при більшій швидкості вітру – 15 с постріл (залп).
Для визначення потрібної кількості гармат для освітлення рубежу (району) ділять його фронт і
глибину (окремо) на діаметр зони освітлення одним снарядом і отримані дані перемножують.
Фц ( м )
п гр( ф )=
d осв
Г ц( м )
п гр( Г )=
d осв
п гр =пгр ( ф )⋅п гр( Г )
При цьому враховують, що один освітлювальний снаряд (міна) калібру 120 мм та більше
освітлює зону діаметром 800 м, а меншого калібру 400 м .
Ближній рубіж (район) освітлення призначають, як правило, на відстані, яка включає
освітлення своїх військ, приймаючи за одиницю виміру діаметр зони освітлення одним снарядом.
Для освітлення місцевості інтервал між сусідніми розривами приймають рівним діаметру зони
освітлення одним снарядом.

2 Робота старшого офіцера батареї після доповіді про готовність до ведення вогню.
Після доповіді про готовність до ведення вогню старший офіцер батареї зобов’язаний:
 організувати перевірку нульових установок прицілу та нульової лінії прицілювання гармат
батареї;
 здійснити контроль точності орієнтування гармат та визначення координат вогневої позиції;
 дати вказівки командирам гармат для розрахунку індивідуальних поправок (додаток Е) та
заповнення таблиць індивідуальних поправок (додаток Ж) для зарядів, на яких передбачається ведення
вогню, перевірити правильність їх розрахунку;
 дати вказівки про подальші заміри температури зарядів, а в реактивних батареях, крім того,
напрямку та швидкості вітру на активній ділянці траєкторії;
 підготувати вогневі взводи до виконання планових вогневих завдань;
організувати безпосередню охорону та самооборону вогневих взводів на позиції, інженерне обладнання
і маскування вогневої позиції, захист від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї.

3 Визначити найменші приціли для заряду ПОВНОГО (СГ 2С3, Г Д-30).

Найменші приціли (2С3М)

Напрямок За- Найменший Додати Гармата, кут укриття
ряд приціл
6-а 5-а 4-а 3-я 2-а 1-а

П
Праворуч 80 59 73 82 63 58
3
 6

П
Прямо 82 67 80 77 90 84
3

П
Ліворуч 76 58 64 79 76 55
3

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Найменші приціли (Д-30)

Напрямок За- Найменший Додати Гармата, кут укриття
ряд приціл
6-а 5-а 4-а 3-я 2-а 1-а

П
Праворуч 80 59 73 82 63 58
2

П
Прямо 82 67 80 77 90 84
2

П
Ліворуч 76 58 64 79 76 55
2

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Розв’язання:
Найменший приціл розраховати за формулою:
Пмін=  + ,
де  – кут укриття (поділ. кут.), що відраховується від горизонту гармати до гребеня укриття; –
кут прицілювання (тис.), що відповідає горизонтальній дальності від гармати до гребеня, збільшеної на
250м (для урахування розсіювання траєкторії по висоті).

Найменші приціли (Д-30)

Напрямок За- Найменший Додати Гармата, кут укриття
ряд приціл
6-а 5-а 4-а 3-я 2-а 1-а

П 96 14
Праворуч 80 59 73 82 63 58
1400+250=1 2
650
4

П 102 12
 Прямо 2 82 67 80 77 90 84
1200+250=1
450 4

П 88 9
Ліворуч 76 58 64 79 76 55
1000+250=1 2
250
4

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

Найменші приціли (2С3М)

Напрямок За- Найменший Додати Гармата, кут укриття
ряд приціл
6-а 5-а 4-а 3-я 2-а 1-а

П 101 19
Праворуч 80 59 73 82 63 58
1400+250=16 3
50м
6

П 106 16
Прямо 82 67 80 77 90 84
1200+250=14 3
50м
6

П 92 13
Ліворуч 76 58 64 79 76 55
1000+250=12 3
50м
6

Дальності до гребенів укриття: Праворуч 1400, Прямо 1200, Ліворуч 1000.

 Білет № 47

1 Визначення коректури рівня (трубки) під час пристрілювання висоти згоряння факелу
освітлювального снаряда (міни).
Для визначення коректури рівня або трубки вимірюють від горизонту КСП кут місця затухання
факела над ціллю (рубежем) віднімають від нього 50 м. Коректуру рівня розраховують діленням
Ц
отриманої різниці на 0.001 дальності цілі топографічної ( Д Т ) і змінюють отриманий знак на
протилежний. Коректуру трубки розраховують діленням отриманої різниці на значення
ΔY N , яку
беруть із таблиць стрільби за вирахуваною дальністю
М З ( М )= М З( п. к . )⋅0 , 001⋅Д ЗК
МЗ(М )
Δ Рв=
0 , 001⋅Д ЦТ
М З( М )
ΔN =
ΔY N

2 Призначення підривників та склад їх вогневого кола

Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в
потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду.
Застосування підривників викликано тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими
речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії
необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є
обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.
Уперше вони з’явилися в середині XVI ст. у вигляді трубок для підриву порохових зарядів
чавунних ядер, а з другої половини ХІХ ст. – у вигляді ударних або дистанційних підривників до
продовгуватих снарядів нарізної артилерії. В подальшому роботи велися як по створення нових зразків
підривників, так і із удосконаленню старих. Над створенням нових зразків підривників та їх
удосконаленням працювали конструктори.
Так, Рдултовський В.Й. конструює цілу серію підривників ударної дії типу РГМ (РГМ, РГМ-2,
РГМ-6 та ін.) для артилерійських снарядів.
Вишневський створює підривники ГВМЗ (ГВМЗ, ГВМЗ-1, ГВМЗ-7 та ін.) для мінометних
пострілів, а в подальшому вони ж почали використовуватись і для реактивних снарядів.
Пчелінцев у середині 50-х років ХХ ст. розробляє п’єзоелектричні підривники типу ГПВ (ГПВ-1,
ГПВ-2 та ін.) для кумулятивних снарядів та ПТРК.
З 1943 року почали використовуватися в зенітній, а потім у наземній артилерії радіопідривники
для артилерійських снарядів та мін.
У післявоєнні роки разом з існуючими піротехнічними дистанційними підривниками з’являються
механічні дистанційні підривники з годинниковими механізмами.
 Ударник

Променеве коло
Променевий імпульс Накол
КП

ПС
Детонаційний імпульс

КД

Детонаційне коло
Передаточний
заряд

Детонатор

Розривний заряд снаряда

Рисунок 1 - Детонаційне коло підривника

Детонаційне коло підривника виробляє детонаційний імпульс i в загальному випадку може мати,
крім детонаційного кола, й вогневе.
Детонаційне коло підривника має такі функціональні елементи: капсуль-підпалювач (КП),
пороховий сповільнювач (ПС), капсуль-детонатор (КД), детонатор (Д) (рис. 3.1).
Збудження детонаційного кола підривника здійснюється, як правило, променевим імпульсом його
вогневого кола. Але деякі підривники не мають вогневого кола. Детонаційне коло таких підривників
збуджується наколом накольного капсуль-детонатора або тепловим імпульсом іскрового
електродетонатора.
Пороховий сповільнювач та передаточний заряд не є обов'язковими елементами підривника, і в
ряді конструкцій вони відсутні.
Таким чином, основною характерною ознакою підривників є наявність у них детонаційного кола,
що виробляє імпульс детонації, який забезпечує безвiдмовне збудження детонації розривного заряда з
бризантної вибухової речовини.
Вогневе коло підривника виробляє променевий (тепловий, вогневий) імпульс i має лише вогневе
коло, яке складається з таких функціональних елементів: капсуль-підпалювача (КП), порохового
сповільнювача (ПС), порохової петарди (ПП) (рис. 3.2).
 Ударник
Накол
КП

Променевий
імпульс
Вогневе
ПС коло

ПП

Вибивний заряд
Рисунок 2 - Вогневе коло підривника
Основною характерною ознакою підривників є наявність у них вогневого кола, яке виробляє
променевий імпульс, що забезпечує безвідмовну дію запалювача та горіння вибивного заряда з димного
рушничного пороху.
Детонаційне і вогневе кола приводяться до дії частіше від наколу жалом ударника капсуль-
пiдпалювача або накольного капсуль-детонатора. У п'єзоелектричних підривниках детонаційне коло
приводиться в дії від теплової дії іскри електричного струму, яка проскакує між електродами іскрового
електродетонатора в момент удару підривника об перешкоду.
Склад і призначення елементів вогневого кола підривників
Капсуль-підпалювач призначений для отримання початкового теплового імпульсу при наколі його
жалом ударника. Найчастіше, до його складу входить гримуча ртуть, завдяки цьому він дуже чутливий до
зовнішнього впливу та особливо до наколу.
Сповільнювач призначений для уповільнення дії підривника, затримки при передачі променя
вогню від капсуль-підпалювача на капсуль-детонатор або порохову петарду. Він виготовляється з
димного рушничного пороху або дистанційного піротехнічного вмісту у вигляді пресованих елементів
або різноманітного роду запресовок, наприклад, у дистанційних кільцях піротехнічних трубок.
Капсуль-детонатор призначений для отримання початкового детонаційного імпульсу при дії на
нього променевого імпульсу або жала ударника. Він має ініціюючий склад на основі азиду або
тринiтрорезорцинату свинцю. Ініціюючий склад капсуль-детонатора менш чутливий до зовнішнього
впливу, ніж ініціюючий склад капсуль-пiдпалювача.
Передаточний заряд призначений для передачі імпульсу детонації від капсуль-детонатора на
детонатор у підривниках запобіжного типу. Виготовляється у вигляді пресованої шашки із чутливих
бризантних підривних речовин типу тетрил, ТЕН, гексоген.
Детонатор призначений для посилення імпульсу детонації для того, щоб забезпечити
безвідмовність у збудженні детонації бризантної вибухової речовини. Виготовляється у вигляді
пресованої шашки з тих самих бризантних вибухових речовин, що і передаточний заряд.
Порохова петарда призначена для посилення променевого імпульсу для того, щоб забезпечити
безвідмовність запалювання та стійке горіння пороху вибивного заряду снаряда. Виготовляється
пресуванням з димного рушничного пороху.
Крім елементів детонаційного та вогневого кіл, підривники мають багато деталей, зібраних в окремі
механізми та пристрої, призначені забезпечити безпеку у поводженні та безвідмовність у дії по
різноманітних цілях. Наявність тих чи інших механізмів та пристроїв або деталей у складі підривника
визначається їх типом, вимогами до них, а також силами, що діють на них.

3 На посаді командира артилерійської батареї 2С3 розрахувати час прибуття батареї в район вогневої
позиції з вихідного району, якщо відомо:
LВП
ВИХ П =25 км
Т ВИС =4 . 00 15. 05 . 2011
V ВИС =22 км/ г
Розв’язання:
1. Визначаємо час руху батареї з вихідного району в район ВП:
L ВП
ВИХ П 25000
Т РУХУ = = ⋅60=1 година 09 хвилин
V ВИС 22000
2. Визначаємо час прибуття артилерійської батареї в район ВП:
Т БАТР
ПРИБ =Т ВИС +Т РУХУ =4 . 00+1. 09=5 годин 09 хвилин
4. Відповідь: час прибуття артилерійської батареї в район ВП 5 годин 09 хвилин.
 Білет № 48

1 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на різнобій та її складові.

ΔΧV o δV 0
Δ Рів δV 0 =
на різнобій ΔΧТИС ,
де РівVо - поправка у рівень на різнобій, тис.;
ХV0 - поправка дальності на зміну початкової швидкості на 1%, м;
V0 - різнобій даної гармати відносно основної, %;
ХТИС - зміна дальності при зміні кута прицілювання на одну тисячну, м.

2 Призначення, основні ТТХ та склад 152-мм СГ 2С3М.

Загальна будова 152-мм гаубиці 2А33.
152-мм гаубиця 2А33 є основним озброєнням самохідної гаубиці 2С3М і забезпечує виконання
бойових задач, що стосуються їх призначення.
Технічні характеристики гаубиці 2А33:
балістичні:
152,4
- калібр, мм
- початкова швидкість снаряда (ОФ, заряд повний), 652
м/с
- найбільший тиск порохових газів у стволі, кгс/см2 2350 (235)
(МПа)
- найбільша дальність стрільби, м:
- з використанням механічного прицілу; 17300
- з використанням оптичного прицілу 4000
конструктивні :
- початковий тиск у накатнику, кгс/см2 (МПа) 63-66
(6,3-6,6)
- кількість рідини:
- у накатнику, л 0,5
- у гальмі відкоту 13,5
- тиск у зрівноважувальному механізмі при куті
підвищення 59-69
ствола 60°, кгс/см2 (МПа)
(5,9-6,9)
масові:
- маса ствола, кг 1505
- маса клина затвора, кг 85
Основними частинами гаубиці є: ствол із затвором; противідкотні пристрої; лафет.
Ствол із затвором призначений для здійснення направленого пострілу. Противідкотні пристрої
забезпечують пружне з'єднання ствола з лафетом, завдяки чому сила дії пострілу на лафет
зменшується в 30...40 разів, а це допомагає забезпечити стійкість та нерухомість гармати під час
стрільби (що є досить важливою умовою підвищення скорострільності та ефективності стрільби),
збільшити працездатність лафета та зменшити його масу. Ствол із затвором та противідкотні пристрої
утворюють відкотну частину гармати, яка під час пострілу виконує зворотно-поступальний рух (відкот-
накат), забезпечуючи роботу автоматики затвора і ослабляючи дію пострілу на лафет. Лафет гармати
виконує функції бойового станка при стрільбі та візка при транспортуванні. Він здійснює зв’язок
гармати з ґрунтом, забезпечує необхідне положення ствола в просторі. Лафет призна-чений для: опори
ствола; зміни його положення в просторі; забезпечення стійкості та нерухомості гармати під час
пострілу. До його складу входять: люлька; приціл; механізми наведення; зрівноважувальний механізм;
башта; корпус базової машини з ходовою частиною; додаткове обладнання.
Люлька - це частина лафету, яка призначена для направлення ствола під час відкоту і накату,
опори ствола, дії на ствол при наведенні. Цапфами люлька опирається на лодиги башти і за допомогою
підйомного механізму може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і противідкотними
пристроями.
Цапфи - циліндричні вставки в гнізда люльки, за допомогою яких люлька шарнірно з'єднана з
лодигами башти.
 Відкотна частина (ствол, затвор, противідкотні пристрої), приціл та люлька гармати складають
підйомну частину гармати, поворотом якої відносно цапфених гнізд башти здійснюється вертикальне
наведення ствола гармати за допомогою підйомного механізму.
Башта служить для розміщення підйомної частини гармати, механізмів наведення,
зрівноважувального механізму та виконує функцію верхнього станка (баштового типу) і щитового
прикриття. З’єднання з корпусом за допомогою підшипника (погона) дозволяє башті повертатися
навколо вертикальної осі стосовно корпусу, змінюючи при цьому напрям стрільби. Наведення гармати у
вертикальній площині здійснюється підйомним механізмом, а в горизонтальній площині забезпечується
поворотом башти стосовно корпусу базової машини за рахунок взаємодії корінної шестерні механізму
повороту башти, встановленого в башті, із зубчатим вінцем погона базової машини. Наведення можна
здійснювати від ручного та електричного приводів з різними кутовими швидкостями.
Зрівноважувальний механізм призначений для зменшення моменту незрівноваженості підйомної
частини гармати стосовно осі цапф гармати з метою полегшення роботи навідника. Зрівноважувальну
силу механізму створюють стиснутий газ та пружина. Башта з підйомною частиною гармати,
механізмами наведення і зрівноважувальним механізмом складають поворотну частину гармати,
поворотом якої стосовно корпусу здійснюється горизонтальне наведення гармати за допомогою
поворотного механізму. Корпус призначений для розміщення поворотної частини гармати, силової
установки, трансмісії, ходової частини та інших складових. Він забезпечує стійкість і нерухомість
гармати при пострілі.
Ходова частина гармати призначена для транспортування гармати.
Приціли призначені для забезпечення наведення гармати при стрільбі з закритих вогневих
позицій: механічний приціл – у вертикальній площині; панорама – у горизонтальній площині. Приціл
прямої наводки призначений для прицілювання при стрільбі прямою наводкою.
3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого
спостереження, якщо отримані спостереження: лівий П 40, правий П 45. Данні для підготовки ПРК. Д К
Ц
(лівого) = 2400 м, Д (правого) = 1850 м, Д Т = 7000 м, αл =1-20, αп = 3-30, γ = 2-10, ΔХтис = 20. Вогнева
К
позиція − з ліва від пунктів спостереження.

Розв’язання:
Приціл менше 2, доворот лівіше 0-10.
 Білет № 49

1 Призначення, характеристика та будова ствола

Ствол - це пристрій, у якому відбувається перетворення хімічної енергії бойового заряду в
кінетичну енергію снаряда, призначений для здійснення направленого пострілу і надання снарядові
необхідної лінійної та кутової швидкості.
Ствол 152-мм гаубиці 2А33 типу моноблок з нарізкою постійної крутизни, пристроєм для
вентиляції каналу ствола ежекторного типу та двокамерним дульним гальмом віконного типу.
Ствол складається з : труби (3); казенника (1); муфти (2); пристрою вентиляції (4); дульного гальма
(5).
Труба (1) - основна частина ствола; виконує головне його призначення. Передня частина труби
називається дульною частиною, задня - казенною частиною. Зовнішня поверхня труби ділиться на
конічну та циліндричну частини. Циліндрична частина труби сприймає найбільший тиск порохових
газів при пострілі, тому стінки її роблять більш товстими, ніж конічної частини.
У зв’язку з тим, що тиск порохових газів у напрямі дульної частини поступово знижується,
товщина стінок труби у цьому напрямі поступово зменшується.

Рисунок 3 - Ствол:
1 -казенник; 2 – муфта; 3 – труба; 4 – пристрій вентиляції; 5- дульне гальмо.

Внутрішня порожнина труби називається каналом ствола і поділяється на каморну та напрямну

частини, які обмежені дульним та казенним зрізом і з'єднуються між собою з'єднувальним конусом.
Каморна частина ствола призначена для розміщення гільзи з бойовим зарядом та запояскової
частини снаряда. З одного боку вона обмежена казенним зрізом, а з іншого - початком напрямної
частини.
Напрямна частина ствола призначена для надання снарядові направленого польоту з певною
початковою лінійною та кутовою швидкістю. З одного боку вона обмежена каморною частиною, а з
іншого - дульним зрізом. Напрямна частина має 48 нарізів постійної крутизни, чим забезпечується
гіроскопічна стабілізація снаряда в польоті.
Казенник (1) - частина ствола, що має затворне гніздо під клин затвора, який замикає канал ствола
під час пострілу. Він призначений для розміщення більшості механізмів затвора і забезпечує необхідну
масу відкотної частини та положення центра мас підйомної частини гармати.
Корпус казенника має складну конфігурацію з великою кількі-стю гнізд, каналів та
отворів для розміщення деталей та механізмів за-твора та противідкотних пристроїв.
Труба(3) з'єднана з казенником за допомогою муфти (2). Правильність їх взаємного положення
фіксується шпонкою, яка закріплюється гвинтом.
Дульне гальмо (5) - надульний газодинамічний пристрій, що призначений для поглинання частини
кінетичної енергії відкотної частини гармати під час пострілу. Він нагвинчується на трубу і фіксується
стопорами. Правильність взаємного положення труби та дульного гальма можна визначити за рисками,
що нанесені на них.
Дульне гальмо – двокамерне, віконного типу. Ефективність його досягає 50% (тобто частина
енергії, що поглинається дульним гальмом під час пострілу, становить 50%; інша частина кінетичної
енергії поглинається противідкотними при строями, механізмами затвора та йде на переборення сил
тертя).
Центральною перегородкою дульне гальмо розділене на дві камори, а кожна з них має по два
вікна. Тиск порохових газів на перегородку викликає активну складову дії гальма, а витікання їх під
кутом до осі каналу ствола через вікна з високою швидкістю веде до виникнення реактивної сили
тяжіння. Взаємна дія активної та реактивної сил призводить до поглинання значної частини кінетичної
енергії відкотної частини гармати.
Спереду на дульному гальмі нанесені взаємно перпендикулярні риски, які використовуються при
перевірці прицільних пристроїв.
Пристрій вентиляції каналу ствола (ежекторний пристрій) призначений для зменшення
загазованості бойового відділення пороховими газами.
Кожух, гайка та півкільця, разом з зовнішньою поверхнею ствола створюють об’єм, який під час
пострілу заповнюється пороховими газами.
Кулькові клапани забезпечують пропускання газів в одному напрямі і заповнення ресивера;
витікання газів після того, як снаряд залишить ствол, відбувається через сопла, спрямовані у бік
дульного зрізу. Висока швидкість витікання газів через сопла створює розрідження, що і забезпечує
вентиляцію каналу ствола.

Рисунок 4 - Пристрій вентиляції каналу ствола:

1 - гайка; 2 - два півкільця; 3 - кульковий клапан; 4 - кожух ресивера; 5 - сопло

Гайка ежекторного пристрою стопориться гребінцем, який закріплюється двома гвинтами.

2 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на уступ та її складові.

Δd УСТ
Δ Piв УСТ =
на уступ ΔΧТИС ,
де РівУСТ - поправка у рівень на уступ, тис.;
dУСТ - поправка на уступ відносно основної гармати, м;
ХТИС - зміна дальності при зміні кута прицілювання на одну тисячну, м.

3 Розрахувати коректуру за допомогою ПРК при пристрілюванні за допомогою спряженого

спостереження, якщо отримані спостереження: лівий П 25, правий П 40. Данні для підготовки ПРК. Д К
Ц
(лівого) = 2400 м, Д (правого) = 2550 м, Д Т = 8000 м, αл =1-40, αп = 3-90, γ = 2-50, ΔХтис = 20. Вогнева
К
позиція − з ліва від пунктів спостереження.

Розв’язання:
Приціл менше 9, доворот лівіше 0-05.
 Білет № 50

1 Формула для розрахунку індивідуальної поправки на перевищення та її складові.

Δh
Δ Piв Δh=
на перевищення 0. 001 Д Т ,
де Рівh - поправка у рівень на перевищення, тис.;
h - перевищення відносно основної гармати, м;
ДТ - дальність цілі топографічна, м;

2 Організація зберігання артилерійського озброєння у військах

Під зберіганням розуміється утримання справного озброєння та майна в місцях зберігання із
застосуванням існуючої системи технічного обслуговування та контролю, а також встановлених
експлуатаційною документацією та Рководством по эксплуатации ракетно-артиллерийского
вооружения (Керівництво з ЭРАО), Ч. І засобів і методів захисту від дії навколишнього середовища.
Для озброєння та майна встановлюються короткочасне (до 1 року) та тривале (більше одного
року) зберігання. Озброєння і майно, що поставлені на зберігання, залишаються закріпленими за
підрозділом (відповідальною особою).
На зберігання ставиться справне озброєння, яке має встановлений запас ресурсу, а також
укомплектоване ЗІП та експлуатаційною документацією.
Нове озброєння або те, що пройшло капітальний (середній) ремонт, при постановці на зберігання
безпосередньо після вводу його в експлуатацію технічному обслуговуванню не підлягають, а тільки
консервуються. Решта озброєння перед постановкою на тривале зберігання підлягає ТО-2 та повній
консервації, при постановці на короткочасне зберігання – ТО-1 та частковій консервації (додаткові
роботи щодо захисту від корозії непофарбованих поверхонь, а також щодо захисту їх від
безпосередньої дії навколишнього середовища).
Консервація озброєння при постановці на тривале зберігання проводиться згідно вимог
експлуатаційної документації, а якщо там не вказані метод і засоби консервації, то у відповідності з
вимогами додатку 17 Керівництва з ЭРАО, Ч. І.
Технічне обслуговування № 1 та часткова консервація виконуються особовим складом
підрозділу, за яким закріплено озброєння. Роботи по ТО-2 та повній консервації виконуються, як
правило, спеціально підготовленими командами в пунктах технічного обслуговування або в
артилерійській майстерні частини під керівництвом та безпосередній участі фахівців майстерні і
представників служби РАО частини.
Постановка озброєння на зберігання здійснюється на основі наказу по частині (додаток 19
Керівництва по ЭРАО, Ч. І), в якому вказується:
- найменування, кількість і номери озброєння;
- вид зберігання;
- термін постановки;
- матеріальне забезпечення;
- підрозділ та прізвища осіб, за якими озброєння закріплене;
- прізвища посадових осіб, відповідальних за зберігання.
Озброєння ставиться на зберігання за технологічними картами, які розроблюються для кожної
номенклатури озброєння на основі вимог експлуатаційної документації та інших керівних документів.
Постановка озброєння на зберігання оформляється актом (форма 10 Руководства по учету), один
із примірників якого відправляється в службу РАО оперативного напрямку.
Після завершення робіт по консервації в розділі “свідчення про консервацію” командир
підрозділу записує:
- номер наказу по частині про постановку зразка озброєння на зберігання;
- висновок про технічний стан зразка;
- сумарне напрацювання зразка з початку його експлуатації до постановки на зберігання (кількість
пострілів, пусків, кілометрів пробігу, циклів, годин роботи);
- дати проведення технічного обслуговування та постановки на зберігання.
Озброєння, яке знаходиться у використанні, розміщується в парках.
Парком називається територія, яка обладнана для зберігання, обслуговування та ремонту
озброєння, бронетанкової, автомобільної та іншої техніки.
Парки можуть бути постійні та польові. Постійні парки обладнуються при казарменому і
табірному розташуванні частин. Вони комплектуються стаціонарним обладнанням відповідно з
діючими нормами та табелями.
Польові парки організуються при тимчасовому розміщенні військ в польових умовах. Вони, як
правило, не мають спеціальних приміщень та стаціонарного обладнання.
Внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку оголошується наказом по частині.
Парки цілодобово охороняються вартою.
Озброєння може бути встановлено на зберігання у опалюваних і неопалюваних сховищах, під
навісами та на відкритих майданчиках. Вимоги до місць зберігання і паспорту місця зберігання
викладені у додатках 15 і 22 Керівництва з ЭРАО, Ч. І відповідно.
Під місцями зберігання розуміють всі види сховищ, навіси і відкриті майданчики.
Обладнання місць зберігання повинно забезпечувати пожежну безпеку, роботу у нічний час,
широке застосування засобів механізації.
Місця зберігання поділяються на:
- опалювані сховища – споруди, обладнані системами опалення і вентиляції для підтримання
температури і відносної вологості в заданих межах і забезпечують захист РАО від дії атмосферних
опадів, вітру, пилу, піску, сонячної радіації та різких перепадів температури;
- неопалювані сховища – споруди, обладнані для зберігання РАО і забезпечення його захисту від
атмосферних опадів, сонячної радіації, пилу, піску, вітру, різких перепадів температури та вологості
зовнішнього повітря;
- навіси – споруди напівзакритого типу (дах на опорах, зі стінами або без них), що захищають РАО
від прямої дії атмосферних опадів і частково від сонячної радіації;
- відкриті майданчики – відкриті ділянки території, обладнані для зберігання озброєння, але не
забезпечують захист його від дії зовнішнього середовища.
Місця зберігання повинні бути обладнані в протипожежному відношенні та громовідвідними
пристроями, освітленням для роботи вночі, а також мати паспорт, заповнений відповідальною за
зберігання особою.
Сховища за своєю конструкцією повинні забезпечувати:
- збереженість озброєння;
- умови зберігання, задані для даного виду озброєння;
- зручність розміщення озброєння, нагляд за ним і підтримання його в справному стані;
- швидкість прийому, видачі та евакуації озброєння;
- застосування засобів механізації.
Ворота повинні відкриватись назовні, за конструкцією і габаритами забезпечувати можливість
використання засобів механізації. Ворота повинні бути пронумеровані, мати відповідні таблички і
зачинятися тільки зовні (рис. 4.1).

Рисунок 1 – Схема розміщення табличок на дверях сховищ

Зовні вздовж стін сховищ обладнуються асфальтові або бетонні вимощення для стоку води.
Підлога повинна мати тверде, стійке до викришування покриття.
Шляхи під’їзду обладнуються з урахуванням забезпечення під’їзду тягачів з озброєнням.
В сховищах повинні бути:
 - дошка документації;
- засоби пожежегасіння;
- робочий стіл або тумбочка з письмовими належностями та табурет;
- аварійне освітлення;
- ручні електричні ліхтарі для робіт у нічний час;
- спеціальне (в залежності від призначення сховища) обладнання;
- дошка пожежного розрахунку;
- інструкції і плакати з технічного обслуговування, таблиці (карти) змащування озброєння, що
знаходиться на зберіганні.
На дошці документації розміщують:
- паспорт місця зберігання;
- опис внутрішнього обладнання та інвентарю, що знаходиться в сховищі;
- інструкції по заходах пожежної безпеки;
- інструкції особі, яка відповідає за сховище, про порядок провітрювання, утримання сховища та
озброєння, яке у ньому зберігається, про порядок прийому та здачі сховища;
- план розміщення, виїзду озброєння по тривозі (пожежі);
- інструкція щодо користування охоронною та пожежною сигналізацією (періодичність її
перевірки та профілактичних заходів).
До спеціального обладнання сховищ відносять:
- козелки-підставки для розвантаження колісного ходу озброєння;
- підкладки (лежні) під гусениці озброєння, змонтованого на гусеничному ходу;
- пристрої для зняття зразків озброєння з козелків;
- прилади для вимірювання температури та вологості повітря (в опалюваних сховищах і сховищах
з кондиціонованим повітрям);
- верстати для зручності проведення робіт з технічного обслуговування;
- буксири для евакуації озброєння;
- стелажі (шафи) для укладання оптичних приладів, приладів освітлення, ЗІП, чохлів і іншого
майна;
- переносні металеві драбини, візки, килимки та інше обладнання, необхідне для проведення
технічного обслуговування;
- шафа (піраміда) для інструменту та інвентарю для прибирання сховища (мітла, щітки, совки,
пилососи і т.п.).
У сховищах повинна бути природна та примусова вентиляція, а опалення – центральне.
У опалюваних сховищах повинні підтримуватися:
- температура від +5 до +40°С;
- відносна вологість повітря не більше 70%.
Допускається короткочасне підвищення відносної вологості повітря до 80% (сумарно не більше
одного місяця на рік).
Добовий перепад температур не повинен перевищувати 5°С.
Дерев’яні конструкції сховища повинні бути покриті матеріалом, що забезпечує вогнезахист, або
пофарбовані вогнестійкою фарбою.
Типова схема розташування сховищ у парку наведена на рис. 4.2.
 Рисунок 2 – Схема розташування сховищ:
1 – контрольно-технічний пункт; 2 – майданчик перевірки технічного стану техніки;
3 – будівля для розміщення технічних служб; 4 – комори для зберігання майна підрозділів;
5 – водомаслогрійка; 6 – майданчик для стоянки машин, що запізнилися з рейсу; 7 – пункт заправлення;
8 – пункт чищення й миття машин; 9 – ПТОР; 10 – майданчик (пункт) ЩТО;
11 – місця зберігання (стоянки) озброєння, бойової та іншої техніки; 12 – опалювані сховища; 13 –
неопалювані сховища; 14 – склади автомобільного та іншого майна;
15 – склад РАО; 16 – склад ПММ.

Правила зберігання артилерійського озброєння, приладів оптичної розвідки в підрозділах.

Згідно наказу МОУ “Про затвердження Переліку озброєння, військової техніки, боєприпасів та
інших матеріальних засобів з розподілом по групах утримання на зберіганні у ЗСУ” артилерійське
озброєння може зберігатися в опалювальних та неопалювальних сховищах, під навісами та на відкритих
майданчиках (табл.4.1).
Таблиця 4.1

Умови зберігання різних видів озброєння

Зберігання озброєння
У сховищах
Поза сховищами
опалюваних неопалюваних
Артилерійське озброєння, Артилерійське озброєння, не Артилерійське
оснащене радіоелектронним оснащене радіоелектронним озброєння, не
обладнанням. обладнанням. оснащене
Пускові установки ПТКР. Пускові установки РСЗВ. радіоелектронним
Наземне обладнання ракетних Наземне обладнання ракетних обладнанням (за
комплексів. комплексів без електронного умови
Контрольно-вимірювальні та обладнання. застосування
контрольно-ремонтні станції. Стрілецька зброя і засоби спеціальних
Пересувні ремонтні майстерні для ближнього бою. методів
ремонту гідро- і пневмосистем. Пересувні ремонтні майстерні з консервації).
Прилади нічного бачення, лазерні металоріжучими верстатами, Закупорка, тара.
і оптичні прилади, гіроскопічні спеціальні автомобілі
пристрої, фотоприлади. енергозабезпечення, причепи з
Топоприв’язчики і звукометричні наметами і іншим обладнанням.
станції. Боєприпаси.
Радіотехнічна і радіоелектронна
техніка.
В місцях зберігання озброєння розміщується комплектно по підрозділах з урахуванням
найкращого використання площі і об’єму приміщення, природного освітлення, зручності проведення
технічного обслуговування і евакуації, забезпечення заходів пожежної безпеки.
Біля кожного зразка озброєння вивішується табличка з зазначенням його індексу та номера,
прізвища командира обслуги (для САГ – і механіка-водія), а в зимовий період додатково табличка з
зазначенням наявності охолоджуючої рідини, масла та акумуляторних батарей.
Якщо місце зберігання озброєння не відповідає умовам зберігання комплектуючих елементів,
вони знімаються і зберігаються окремо. На цей зразок озброєння заводиться окремий стелажний
(штабельний) ярлик (форма 64 Керівництва з обліку) з вказівкою місця зберігання комплектуючих
елементів.
Ці елементи розміщуються комплектно по зразках озброєння. На місці зберігання комплекту
вивішується стелажний (штабельний) ярлик (форма 64 Керівництва з обліку) з вказівкою найменування,
номера зразка озброєння, з якого зняті комплектуючі елементи, й місця його зберігання.
Для зручності технічного обслуговування і евакуації озброєння в місцях зберігання залишають
робочі і оглядові проходи, обмежувальні лінії яких (рекомендована товщина 8 см) розмічаються на
підлозі білою фарбою або крейдою.

Рисунок 3 – Схема розташування озброєння на відкритому майданчику

При розміщенні озброєння, що має колісну базу, відстань між боковими бортами машин, а також
між бортами машин і стінами повинно бути не менше 0,8 м, а для озброєння, що має гусеничну базу – 1
м. відстань між задніми бортами машин і стіною або огородженням повинно бути не менше 1 м.
При дворядному розміщенні озброєння в місцях зберігання машини другого ряду повинні бути
зчеплені буксирними тросами з попереду стоячими машинами.
З метою розвантаження коліс і деталей підресорювання озброєння, що має колісний хід,
встановлюється на козелки або підставки (рис. 4.4).

Рисунок 4 – Установка причіпної артилерійської гармати на козелки

Відстань від ґрунту до шини повинно бути не менше 10 см, а при наявності твердого покриття
мінімальна висота вивішування регламентується можливістю провертання коліс.
Озброєння, що має гусеничну базу, встановлюється на дерев’яних або бетонних лежнях, які
повинні бути на 1 м довше опорної поверхні гусениць, а по ширині – рівними їй або більше.
Оптичні прилади, прилади освітлення, ЗІП зразків озброєння зберігаються в сховищах в парках
сумісно з озброєнням або на складі частини в штатних футлярах на стелажах. На кришках футлярів
(ящиків), в яких вони зберігаються, наноситься білою фарбою заводський номер зразка озброєння.
При тривалому зберіганні озброєння у неопалюваних сховищах дозволяється зберігати
безпосередньо на засобах рухомості оптичні, електронно-оптичні прилади. При цьому засоби рухомості
герметизують, а прилади – консервують.
На щитах гармат, що знаходяться на тривалому зберіганні (в лівому верхньому куті) наноситься
білою фарбою трафарет з номером і категорією гармати, часу надходження на зберігання, дати (місяць,
рік) останнього (капітального або середнього) ремонту, регламентованого технічного обслуговування
(РТО) або ТО-2, а також величини втрати початкової швидкості снаряду, назви рідини, що залита у
противідкотні пристрої, і методу консервації ствола. Для гармат, що не мають щитового прикриття,
трафарет наноситься на видному місці платформи. Трафарет наноситься у дві строки печатним
шрифтом, висота букв і цифр – 30 мм. Надписи робляться скорочено, наприклад: № 4545; кат ІІ; 6.85;
ТО-2 – 4.85; V0 = 1%; ПОЖ-70;УНІ.
Озброєння зберігається в похідному положенні з застопореними підйомним і поворотним
механізмами; якщо на зразку мається пружинний (торсіонний) зрівноважувальний механізм, то при
встановленні на тривале зберігання хитній частині надається кут підвищення, визначений
експлуатаційною документацією (МТ-12 – максимальний кут підвищення).
При зберіганні озброєння на відкритих майданчиках і під навісами шини і інші гумотехнічні
вироби, що підлягають безпосередній дії атмосферних опадів і сонячної радіації, захищаються
світлоозоностійким покриттям ПЭ-37 у відповідності з вимогами додатку 32 Керівництва по ЭРАО, Ч. І.
Скло вікон кабін (кузовів) озброєння, що зберігається на відкритих майданчиках, закривається
від проникнення сонячних променів фанерою (брезентом) або щільним папером.
Відкидні нижні щитки гармат, що зберігаються на відкритих майданчиках, повинні бути опущені
вниз, підхоботові катки встановлені у вертикальне положення.
У сховищах озброєння зберігається без зовнішніх чохлів (тентів), а під навісами – тільки під
чохлами (тентами). Зняті чохли зберігаються сумісно з озброєнням в спеціально відведених для цього
місцях. Експлуатаційна документація зберігається сумісно з озброєнням у легкодоступних місцях.
Артилерійське озброєння, яке знаходиться на короткочасному зберіганні у сховищах, може
зберігатися зачохленим.
Тягачі артилерійських гармат зберігаються разом з гарматами, готові до зчеплення або можуть
зберігатися в окремих сховищах. Коробки передач і роздавальні коробки повинні бути поставлені в
нейтральне положення, а гальма відпущені.
При зберіганні гармат на відкритих майданчиках, вони встановлюються рівними рядами так, щоб
була забезпечена можливість виведення з будь-якого ряду гармати без порушення інших рядів, для чого
через кожні два ряди залишають проходи шириною 2-3 метри. При цьому ЗІП гармат зберігається в
підрозділах у відведених командиром частини місцях або в спеціально відведених сховищах.

3 На вогневій позиції батарея 152- мм СГ 2С3, снаряди БП-540, заряд спеціальний. Висота цілі 2,0 м.
Визначити дальність прямого пострілу за допомогою Таблиць стрільби.

Розв’язання:
По висоті траєкторії рівній висоті цілі 2 метра входимо в Таблицю стрільби для снаряда БП-540 і
визначаємо, що дальність прямого пострілу 800 метрів.