Professional Documents
Culture Documents
Дерма диф.залік
Дерма диф.залік
4. Гіперкератоз характеризується:
А. Порушеннями процесів у меланоцитах
В. Втратою звʼязків між клітинами
• С. Потовщення рогового шару
D. Розростанням сосочків дерми
Е. Потовщенням зернистого шару
9. Спонгіоз - це:
А. Утворення вакуолей в цитоплазмі базальних епітеліоцитів
• В. Міжклітинний набряк шипуватого шару епідермісу
С. Зміна забарвлення шкіри
D. Зміни ядер клітин
Е. Втрата звʼязків між клітинами
34.Екскоріація - це:
А. Дефект шкіри в межах плодерми
В. Грубоволокнисті сполучнотканинні розростання з ураженням дерми
С. Глибокий дефект тканин в межах власне шкіри
• Д. Дефект шкіри, що виник внаслідок розчухів
Е. Порушення пігментації шкіри внаслідок розрішення папул
11. Мікроскани залоз шкіри. х кіри хворої виявили запаления простих трубасто
ерами у вигриді х кінчені відвіли рот зава на мені дерми. Протоки залоз
відкриваютьсх спітих трубок, закручених у клубочок. Пороток в занос
дкриваються як самостійно на поверий шкіри, так і поруч із волоссям.
а). Які саме залози описані вище:
• А. Потові
В. Сальні
С. Молочні
D. Ендокринні
Е. Змішані
b). За яким типом утворюється секрет даних залоз?
Потові залози (glandulae sudoriferae) - прості трубчасті нерозгалужені залози.
хні секрет - піт - на 98 % утворени водою, 2 % становлять мінеральні солі та
екскреторні органічні речовини. За добу потові залози виділяють близько 500
мл поту. Для випаровування поту організм витрачає тепло, охолоджуючись при
цьому. Таким чином, функція потових залоз - участь у водно-сольовому обміні,
екскреція метаболічних шлаків, а також забезпечення терморегуляці організму.
**Ендогенні чинники:**
1.**Генетичні фактори:** Спадковість може грати важливу роль у схильності до
різних дерматологічних захворювань, таких як екзема чи псоріаз.
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
2. **Імунологічні реакції:** Аутоімунні захворювання, коли імунна система
нападає на власні клітини, можуть призводити до шкірних проблем, таких як
вітіліго або пузирчастий пемфігоїд.
3. **Гормональні зміни:** Зміни в рівнях гормонів, такі як під час вагітності,
підліткового періоду, або внаслідок ендокринних захворювань, можуть
впливати на стан шкіри.
4. **Хронічні захворювання:** Деякі системні хвороби, такі як цукровий
діабет, можуть впливати на стан шкіри.
5. **Несприятливі звички:** Куріння, недостатній сон, стрес та інші нездорові
звички можуть впливати на стан шкіри.
Ці чинники можуть взаємодіяти, і багато дерматологічних проблем мають
комплексну природу, обумовлену як екзогенними, так і ендогенними
чинниками.
19. форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою плям округлої форми з
фіолетовим відтінком, вираженим стоншенням епідермісу на поверхні (у вигляді папіруса) - це:
А. Ерозивно-виразкова
В. Бородавчаста
С. Фолікулярна
D. Атрофічна
Е. Типова
22. Яка ознака характерна для ураження кінцівок при артропатичному псоріазі:
А. Артрит трьох суглобів одного пальця
В. Тендовагініт окремих пальців
С. Сосископодібна дефігурація пальців
D. Артрит дистальних міжфалангових суглобів
Е. Усе вищеперераховане
27. Які патогістологічні зміни лежать в основі поняття гіперкератоз,притаманного для псоріазу:
А. Нерівномірне розташування сосочків дерми
В. Інтенсивний ріст зернистого шару епідермісу
С. Потовщення рогового шару епідермісу внаслідок посиленого ороговіння та сповільненого
відторгнення епідермісу
D. Жодне із вказаних
Е. Інтенсивний ріст шипуватого шару епідермісу
29. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою різко вираженої
пігментації у вигляді плям, що зливаються в обширні вогнища ураження:
А. Ерозивно-виразкова
В. Бородавчаста
С. Пігментна
D. Атрофічна
Е. Типова
33. Форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою (частіше на нижніх
кінцівках) бородавчастих, рожево-червоних папул, вкритих незначним лущенням - це:
А. Ерозивно-виразкова
В. Верукозна
С. Пігментна
D. Атрофічна
Е. Типова
37. Форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою переважно дрібних
полігональних з синюшним відтінком папул, з пупкоподібним втисненням в центрі, локалізованих
переважно на згинальних поверхнях суглобів, слизових оболонках - це:
А. Ерозивно-варикозна
В. Верукозна
С. Пігментна
D. Атрофічна
Е. Типова
41. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою бляшок, утворених
внаслідок злиття папул, з вираженим ороговінням:
А. Ерозивно-виразкова
В. Гіперкератотична
С. Пігментна
D. Атрофічна
Е. Типова
43. Після перенесених ГРВІ та тонзилітів гостро виникають рясні висипання міліарно-лентикулярних
папул, які нагадують наступну форму псоріатичного ураження шкіри:
А. Себорейний псоріаз
В. Вульгарний псоріаз
С. Краплевидний псоріаз
D. Інтертригінозний псоріаз
Е. Псоріатичну еритродермію
44. Для проявів псоріатичного ураження нігтів характерно усе перераховане, крім:
А. Симптому «наперстка»
В. Симптому «олійної плями»
С. Симптому «яблучного желе»
D. Оніхогрифозу
Е. Оніхолізису
45. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою одночасно з типовими
папулами на слизовій оболонці щік поодиноких або множинних міхурів/пузирів, які утримуються не
більше доби, з подальшим формуванням ерозії:
А. Ерозивно-виразкова
В. Бульозна
С. Пігментна
D. Атрофічна
E. Типова
47. Поява свіжих висипань в місцях травматизації шкіри при червоному плоскому лишаю носить назву
А. Феномен Кебнера
В. Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана-Потєкаєва
D. Симптом «наперстка»
Е. Симптом «серозних колодязів»
50. Поєднання червоного плоского лишаю з цукровим діабетом та гіпертонічною хворобою носить
назву:
А. Феномен Кебнера
В. Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана- Потєкаєва
D. Симптом «наперстка»
Е. Симптом «серозних колодязів»
51. Для оцінки ступеня важкості псоріазу, що включає в себе оцінку ефективності проведеної терапії,
площі ураження, вираженості еритеми, лущення та інфільтрації висипань, використовується:
А. Індекс PASI
В. Індекс КІОТОС
С. Індекс SCORAD
D. Дерматологічний індекс якості життя
Е. Індекс Skindex
52. Поява свіжих висипань в місцях травматизації шкіри при псоріазі носить назву:
А. феномен Кебнера
В.Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана- Потєкаєва
D. Симптом «наперстка»
Е. Симптом «серозних колодязів»
56. Для лікування прогресуючої стадії псоріазу використовується все перелічене, окрім:
А. Кремів з глюкокортикостероїдами
В. Седативних середників
С. Вітамінів групи В
D. Загального Уфо
Е. Гепатопротекторів
1. Хвора, 27 років, звернулась до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на шкірі тулуба та кінцівок.
Захворювання пов’язує з нервовим стресом.
Локальний статус: на слизовій оболонці порожнини рота спостерігаються міліарні папули
перламутрового кольору, злиті між собою у вигляді мережива. На шкірі тулуба та згинальних
поверхонь кінцівок візуалізуються лентикулярні полігональні папули, рожево-фіолетового кольору з
воскованою поверхнею та пупкоподібним вдавленням в центрі.
а) Попередній діагноз:
А. Червоний плоский лишай
В. Поширений псоріаз
С. Контагіозний молюск
D. Червоний вовчак
Е. Плоскі бородавки
b.) Діагностичні критерії для постановки остаточного та диференційного діагнозів?
Діагноз червоного плоского лишаю ґрунтується на клінічних, дерматоскопічних та гістопатологічних
критеріях. Це включає характерні ознаки на шкірі, вивчення дерматоскопічних зразків та взяття біопсії
для аналізу під мікроскопом. Остаточний діагноз може бути встановлений, виключивши інші подібні
захворювання. Критерії включають еритему, розлади пігментації та характерні зміни у шкірних шарах.
3. Хворий, 19 років, скаржиться на наявність висипань на волосистій частині голови, шкірі ліктьових
суглобів, лущення. Зі слів хворого, самостійно лікувавшись шампунем від лупи, покращення не
досягнув.
Обʼєктивно: на межі волосистої частини голови та гладкої шкіри, за вухами, на розгинальній поверхні
ліктьових суглобів локалізовані папули червоного кольору, вкриті білими лусочками. Дерматолог із
заплющеними очима провів пальпацію висипань на волосистій частині голови, при якій відчув чіткі
рельєфні межі по периферії висипань.
a). Назвіть проведений діагностичний тест:
А. Симптом Пільнова
В. Симптом Кебнера
С. Симптом Нікольського
D. Симптом Картамишова
Е. Симптом Ауспіца
b.) Для диференційної діагностики з яким дерматологічним захворюнанням проводять даний тест?
(опишіть).
симптом Картамишева, при якому, пальпуючи із закритими очима псоріатичні бляшки на волосистій
частині голови, є відчуття чітких меж уражень по периферії (на відміну від себорейного дерматиту,
при якому чітке обмеження не визначається).
4. При огляді пацієнта дерматовенеролог виявив папульозні висипання. Для верифікації діагнозу
лікар змастив олією поверхню папули і при цьому на її поверхні чітко візуалізувалися точки та лінії,
що переплітаються у вигляді сітки.
a). Який феномен визначав лікар:
А. Симптом «яблучного желе»
В. Симптом Беньє-Мещерського
С. Сітку Уікхема
D. Пробу Бальзера
Е. Симптом Нікольського
b). Перелічіть відомі Вам клінічні різновиди даного дерматозу.
Клінічні форми ЧПЛ:
- типова, класична або звичайна, форма;
- атипові форми:
Лінійний ЧПЛ.
Кільцеподібний (цирцинарний) червоний плоский лишай
Коралоподібний ЧПЛ
ЧПЛ волосистої частини голови.
ЧПЛ долонь та підошов
Еритематозна форма.
Гіпертрофічна (бородавчаста, верукозна) форма
Фолікулярна форма.
Усічений ЧПЛ.
Атрофічна форма.
Бульознаабо пемфігоїдна форма.
Пігментна форма.
Псоріазоформний ЧПЛ.
Тропічний плоский лишай
На слизовій оболонці рота і червоної окрайки губ прийнято розрізняти шість форм ЧПЛ:
типова;
ексудативно-гіперемічна;
ерозивно-виразкова;
бульозна форма;
гіперкератотична
Атрофічна
5. Хвора, 20 років, скаржиться на висип на шкірі тулуба та волосистої частини голови. Загострення
зауважує у зимовий період.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови та тулуба спостерігаються бляшки яскраво-червоного
кольору, розміром від 1,0 до 5,0 мм, поверхня яких вкрита сріблясто-білими лусочками.
Застосовуючи метод зішкрябування виявляється симптом «стеаринової плями», «термінальної
плівки», «кровʼяної роси».
а). Який найбільш вірогідний діагноз?
А. Атопічний дерматит
В. Червоний плоский лишай
С. Вторинний сифіліс
D. Туберкульоз шкіри
Е. Псоріаз
b). Поставте клінічний діагноз та проведіть диференційну діагностику.
Клінічний діагноз псоріазу ґрунтується на спостереженні характерних клінічних ознак. Основні
симптоми псоріазу включають:
Псоріатичні бляшки: Сухі, червоні плями шкіри з сріблястими частинками луски. Вони можуть бути
розташовані будь-де на тілі.
Зуд: Псоріаз може супроводжуватися відчуттям свербіжу.
Найгірша на шкірі: Часто вражає окремі ділянки, такі як лікті, коліна, скальп або спина.
Псоріатичний артрит: Деякі люди з псоріазом можуть розвивати суглобові ураження.
Шкірні прояви псоріатичної хвороби в першу чергу слід диференціювати від захворювань, для яких
характерним елементом висипу є папула, покрита лущенням, а саме: червоного плоского лишаю,
парапсоріазу, рожевого лишаю Жибера, атопічного дерматиту, вторинного сифілісу.
На відміну від псоріазу при червоному плоскому лишаї: папули полігональні, плоскі; слабо
виражене лущення на поверхні елементів висипу; колір ефлорисценцій - фіолетово-червоний на шкірі
та перламутровий – на слизових оболонках ротової порожнини; характерний восковидний блиск
поверхні висипань; наявність пупкоподібного втиснення у центрі папули; сітчатий малюнок на
поверхні папули (сітка Уікхема); найчастіше локалізується на слизовій ротової порожнини та шкірі
згинальних поверхонь передпліч, гомілок; виражений свербіж у ділянках висипань; від'ємна
псоріатична тріада.
При парапсоріазі типовим є: наявність характерних феноменів «обладки» (з поверхні папули
знімається суцільно округла луска), «скритого лущення» (при пошкрябуванні поверхні папули) та
«комірця» (центральну частину папул вкриває сіро-коричнева луска, яка відшаровуюється по
периферії); симптом «колоїдної плівки» (наявність прикріпленої матово-білої луски у вигляді
тоненької пластинки, яка дещо припіднята по краях на місці елемента, що розсмоктується) та при
більш інтенсивному зішкрябуванні елементів висипу - виражений симптом «пурпури», або крапкових
крововиливів.
При рожевому лишаї Жибера характерно: наявність материнської бляшки на тулубі, поширення
дочірнього, переважно плямистого, висипу по лініях Лангера.
Атопічний дерматит відрізняється: наявністю еритеми неяскравого кольору, вираженою
ліхеніфікацією, екскоріаціями, локалізацією висипань на шкірі обличчя, шиї, верхньої частини грудей,
згинальної поверхні колінно-ліктьових суглобів, алергологічним анамнезом.
Для псоріазіформних сифілідів характерно: напівсферична форма папул, блідо-червоний з мідним
відтінком колір елементів висипу, наявність довкола папул комірця Бієта, виявлення блідої
трепонеми в елементах висипу, позитивні серологічні реакції.
6. Хвора, 27 років, звернулася до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на тулубі та верхніх кінцівках
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, згинальних поверхонь передпліч полігональні папули з блискучою, ніби
воскованою поверхнею. У центрі деяких елементів візуалізується пупкоподібне вдавлення.
а). Попередній діагноз:
А. Вторинний сифіліс
В. Псоріаз
С. Червоний плоский лишай
D. Атопічний дерматит
Е. Папуло-некротичний туберкульоз шкіри
b). Яка зовнішня терапія даної хвороби?
Зовнішня терапія червоного плоского лишаю може включати в себе використання місцевих засобів
для зменшення запалення та легенювання шкірних уражень. До основних методів лікування
відносяться:
Гормональні мазі: Застосовуються для зменшення запалення. Дерматолог обирає конкретний
препарат та визначає тривалість застосування.
Не гормональні мазі: Вони можуть включати речовини, які зменшують запалення та сприяють
відновленню шкірного покриву.
Імуномодулятори: Засоби, які впливають на імунну систему та можуть бути використані в лікуванні.
Зволожувачі: Допомагають утримувати шкіру зволоженою.
Сонячна терапія: У визначених випадках ультрафіолетове випромінювання може бути використане
для поліпшення стану шкіри.
7. Чоловік, 39 років, хворіє 8 років на шкірне захворювання. Висипання постійно утримуються на шкірі
ліктів та колін. Взимку висипання носять більш генералізований характер.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови, тулуба, кінцівок - множинні папульозні висипання
яскраво-червоного кольору з чіткими межами. Центральна поверхня папул вкрита сріблястим
лущенням.
а). Ваш діагноз:
А. Розповсюджений псоріаз, прогресуюча стадія, зимова форма
в. Розповсюджений червоний плоский лишай, прогресуюча стадія
с. Розповсюджений псоріаз, регресуюча стадія, зимова форма
D. Розповсюджений псоріаз, прогресуюча стадія, літня форма
Е. Обмежений червоний плоский лишай, прогресуюча стадія
Б.). Які діагностичні тести для постановки даного діагнозу Ви можете назвати та описати?
Діагноз псоріазу встановлюється на підставі клінічних ознак, але іноді можуть використовуватися
додаткові тести для підтвердження та оцінки ступеня важкості. До таких тестів можуть входити:
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для аналізу під мікроскопом може допомогти у підтвердженні
діагнозу та виключенні інших захворювань.
Дерматоскопія: Дослідження шкіри за допомогою дерматоскопа для оцінки характерних ознак
псоріазу, таких як псоріатичні бляшки та плями.
Артросканування: Для виявлення псоріатичного артриту, який може супроводжувати псоріаз.
Кровові тести: Зазвичай необхідні, щоб виключити інші захворювання та оцінити загальний стан
організму.
Психосоціальне опитування: Оцінка впливу псоріазу на якість життя, емоційний стан та соціальну
функцію.
10. Хворий, 45 років, скаржиться на появу вузликових елементів на шкірі попереку, кінцівок, які
схильні до периферійного росту та злиття, безболісні. Хворіє 2 роки. Загострення спостерігається
переважно навесні. Із анамнезу відомо, що у батька хворого було подібне ураження шкіри.
Обʼєктивно: на шкірі крижової ділянки, верхніх та нижніх кінцівках патологічні елементи висипу
представлені краплевидними та монетовидними вузликами, бляшками, вкритими білими лусочками,
які легко спадають.
а). Ваш попередній діагноз:
А. Нейродерміт
В. Червоний плоский лишай
С. Псоріаз
D. Рожевий лишай
Е. Себорейна екзема
b). Методика обстеження хворого для уточнення діагнозу та диференційної діагностики.
Для уточнення діагнозу та диференційної діагностики псоріазу лікар може використовувати
різноманітні методи обстеження та клінічні тести. Ось деякі з них:
Клінічний огляд: Лікар звертає увагу на характерні симптоми псоріазу, такі як псоріатичні бляшки,
лусочки, зуд, та можливий вплив на нігті та суглоби.
Дерматоскопія: Вивчення псоріатичних елементів за допомогою дерматоскопа може допомогти в
розрізненні псоріазу від інших шкірних захворювань.
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу під мікроскопом може допомогти у
підтвердженні діагнозу псоріазу та виключенні інших захворювань.
Артросканування: Якщо є симптоми псоріатичного артриту, може бути використане для визначення
ступеня ураження суглобів.
Кровові тести: Визначення рівнів певних маркерів, таких як C-реактивний білок (CRP) та
ревматоїдний фактор (RF), може бути корисним для визначення ступеня запалення та виключення
інших ревматичних захворювань.
11. У чоловіка, 45 років, на шкірі волосистої частини голови, тулуба поступово протягом 2-х тижнів
зʼявилася численна запальна висипка, що складається з папул рожево-червоного кольору, вкритих у
центрі білуватими лусками. Подібного характеру висипання кілька років тому спостерігалися у
зимовий час, які поступово до кінця весни зникли без лікування.
а). Який діагноз найбільш ймовірний у даного хворого:
А. Екзема
В. Алергічний дерматит
С. Контактний дерматит
D. Псоріаз
Е. Нейродерміт
b). Які симптоми Ви запропонуєте для підтвердження діагнозу і з якими патогістологічними
процесами вони повʼязані?
Для діагностики псоріазу мають значення ряд симптомів, до яких відносять псоріатичну тріаду та
ізоморфну реакцію (феномен Кебнера). У псоріатичну тріаду включають три послідовні феномени,
що виникають при зішкрябуванні псоріатичної папули: феномен стеаринової плями характеризується
посиленим лущенням, яке при легкому пошкрябуванні внаслідок рихлості зроговілих пластин нагадує
розтерту краплю стерину; феномен термінальної плівки виникає в результаті подальшого
пошкрябування поверхні папули і видалення лусок, при якому оголюється волога поверхня
шипуватого шару епідермісу; феномен «цяткової кровотечі» (феномен Ауспіца), або «кров’яної
роси» (феномен А.Г.Полотебнова) обумовлений травматизацією капілярних судин здовжених
сосочків дерми після легкого пошкрябування термінальної плівки. В основі цих феноменів лежить
патогістологічна суть псоріазу (гіпер-, паракератоз, акантоз, папіломатоз). Ізоморфна реакція або
феномен Кебнера, або травматичний псоріаз полягає в появі псоріатичних висипань на місцях
фізичних чи хімічних пошкоджень шкірного покрову . Після травми шкіри до розвитку ізоморфної
реакції проходить в середньому 7-9 днів, хоча спостерігалися випадки появи реакції і в коротші (3 дні)
чи здовжені (21 день) терміни. Часто в дерматологічній практиці використовується симптом
Картамишева, при якому, пальпуючи із закритими очима псоріатичні бляшки на волосистій частині
голови, є відчуття чітких меж уражень по периферії (на відміну від себорейного дерматиту, при якому
чітке обмеження не визначається).
12. Хвора, 27 років, звернулась до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на шкірі тулуба, кінцівок,
появу яких повʼязує з нервовим стресом.
Локальний статус: на слизовій оболонці порожнини рота спостерігаються міліарні папули
перламутрового кольору, злиті між собою у вигляді мережива. На шкірі тулуба та згинальних
поверхонь кінцівок візуалізуються лентикулярні полігональні папули, рожево- фіолетового кольору з
воскованою поверхнею та пупкоподібним вдавленням в центрі.
а). Попередній діагноз:
А. Червоний плоский лишай
В. Поширений псоріаз
С. Контагіозний молюск
D. Червоний вовчак
Е. Плоскі бородавки
b). Діагностичні критерії для постановки остаточного та диференційного діагнозів.
Діагноз червоного плоского лишаю ґрунтується на клінічних, дерматоскопічних та гістопатологічних
критеріях. Це включає характерні ознаки на шкірі, вивчення дерматоскопічних зразків та взяття біопсії
для аналізу під мікроскопом. Остаточний діагноз може бути встановлений, виключивши інші подібні
захворювання. Критерії включають еритему, розлади пігментації та характерні зміни у шкірних шарах.
16. У хворої після перенесеного оперізуючого лишаю через 1,5 місяці з'явилася висипка на тулубі та
кінцівках.
Об'єктивно: на шкірі тулуба, розгинальних поверхонь передпліч, гомілок спостерігаються червоні
папули, вкриті білими лусочками в центрі. Відмічається поява нових елементів висипу.
А). Ваш попередній діагноз:
А. Вторинний сифіліс
В. Атопічний дерматит
С. Псоріаз
D. Червоний плоский лишай
Е. Рецидив герпетичної інфекції
b). Поставте повний клінічний діагноз із запропонованим клініко-діагностичним обстеженням
хворого.
Клінічний діагноз псоріазу ґрунтується на спостереженні характерних клінічних ознак. Основні
симптоми псоріазу включають:
Псоріатичні бляшки: Сухі, червоні плями шкіри з сріблястими частинками луски. Вони можуть бути
розташовані будь-де на тілі.
Зуд: Псоріаз може супроводжуватися відчуттям свербіжу.
Найгірша на шкірі: Часто вражає окремі ділянки, такі як лікті, коліна, скальп або спина.
Псоріатичний артрит: Деякі люди з псоріазом можуть розвивати суглобові ураження.
Клініко-діагностичне обстеження включає:
Клінічний огляд: Лікар звертає увагу на характерні симптоми псоріазу, такі як псоріатичні бляшки,
лусочки, зуд, та можливий вплив на нігті та суглоби.
Дерматоскопія: Вивчення псоріатичних елементів за допомогою дерматоскопа може допомогти в
розрізненні псоріазу від інших шкірних захворювань.
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу під мікроскопом може допомогти у
підтвердженні діагнозу псоріазу та виключенні інших захворювань.
Артросканування: Якщо є симптоми псоріатичного артриту, може бути використане для визначення
ступеня ураження суглобів.
Кровові тести: Визначення рівнів певних маркерів, таких як C-реактивний білок (CRP) та
ревматоїдний фактор (RF), може бути корисним для визначення ступеня запалення та виключення
інших ревматичних захворювань
17. У хворого після перенесеної ангіни зʼявився висип на шкірі тулуба та кінцівок, свербіж у ділянках
висипань.
Локальний статус: на шкірі тулуба, згинальних поверхнях передпліч, гомілок спостерігаються численні
лентикулярні папули, рожево-фіолетового кольору з пупкоподібним вдавленням в центрі.
а). Ваш попередній діагноз:
А. Атопічний дерматит
В. Псоріаз
С. Вторинний сифіліс
D. Червоний плоский лишай
Е. Рожевий лишай
b). Проведіть диференційну діагностику даного захворювання.
Диференціальний діагноз проводять із псоріазом, токсикодермією, нейродермітом, плоскими
бородавками, папульозним сифілісом.
18. Хворий, 28 років, звернувся до лікаря зі скаргами на висипку в ділянках голови, тулуба, кінцівок.
Хворіє близько 5 років. В анамнезі - часті простудні захворювання та рецидиви шкірного висипу в
холодну пору року.
Обʼєктивно: на волосистій частині голови, тулубі, розгинальних поверхнях верхніх та нижніх кінцівок
спостерігаються папули червоного кольору з депігментацією по периферії, вторинні пігментні плями
без субʼєктивних відчуттів. На нігтьових пластинах окремих пальців рук -цяткові втиснення.
а). Попередній діагноз:
А. Червоний плоский лишай
В. Вторинний сифіліс
С. Розповсюджений псоріаз
D. Атопічний дерматит
Е. Фолікулярний гіперкератоз
b). Складіть тактику обстеження хворого з подальшою постановкою повного клінічного діагнозу.
Тактика обстеження хворого:
Клінічний огляд: Лікар звертає увагу на характерні симптоми псоріазу, такі як псоріатичні бляшки,
лусочки, зуд, та можливий вплив на нігті та суглоби.
Дерматоскопія: Вивчення псоріатичних елементів за допомогою дерматоскопа може допомогти в
розрізненні псоріазу від інших шкірних захворювань.
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу під мікроскопом може допомогти у
підтвердженні діагнозу псоріазу та виключенні інших захворювань.
Артросканування: Якщо є симптоми псоріатичного артриту, може бути використане для визначення
ступеня ураження суглобів.
Кровові тести: Визначення рівнів певних маркерів, таких як C-реактивний білок (CRP) та
ревматоїдний фактор (RF), може бути корисним для визначення ступеня запалення та виключення
інших ревматичних захворювань
19. Хвора, 38 років, звернулася за консультацією з приводу висипу на слизовій рота, тулубі та
свербежу. В анамнезі - цукровий діабет.
Обʼєктивно: на слизовій ротової порожнини спостерігаються міліарні папули білого кольору, які
розміщені у вигляді мережива. На шкірі тулуба, згинальних поверхнях передпліч візуалізуються
полігональні плоскі папули рожево-фіолетового кольору, з пупкоподібним втисненням в
центрі.
а). Ваш діагноз:
А. Атопічний дерматит
В. Вторинний сифіліс
С. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
D. Псоріаз
Е. Червоний плоский лишай
b). Диференційна діагностика даного захворювання.
Диференціальний діагноз проводять із псоріазом, токсикодермією, нейродермітом, плоскими
бородавками, папульозним сифілісом.
20. У хворої після перенесеного оперізуючого лишаю (зимою) через 1,5 місяця з'явилася висипка на
тулубі та кінцівках.
Локальний статус: на шкірі тулуба, розгинальних поверхнях передпліч, гомілок візуалізуються різних
розмірів папули рожево-червоного кольору, вкриті білими лусочками, які не досягають меж здорової
шкіри, залишаючи по периферії папул вузьку рожеву смугу. На правій гомілці по ходу подряпини
спостерігаються міліарні папули з білим лущенням, котре легко спадає.
А). Ваш попередній діагноз:
А. Псоріаз
В. Атопічний дерматит 1. Псоріатична тріада
С. Червоний плоский лишай 2. Біопсія шкіри
D. Вторинний сифіліс
Е. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
b). Які діагностичні тести необхідно провести для постановки клінічного діагнозу?
Діагноз псоріазу встановлюється на підставі клінічних ознак, але іноді можуть використовуватися
додаткові тести для підтвердження та оцінки ступеня важкості. До таких тестів можуть входити:
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для аналізу під мікроскопом може допомогти у підтвердженні
діагнозу та виключенні інших захворювань.
Дерматоскопія: Дослідження шкіри за допомогою дерматоскопа для оцінки характерних ознак
псоріазу, таких як псоріатичні бляшки та плями.
Артросканування: Для виявлення псоріатичного артриту, який може супроводжувати псоріаз.
Кровові тести: Зазвичай необхідні, щоб виключити інші захворювання та оцінити загальний стан
організму.
Психосоціальне опитування: Оцінка впливу псоріазу на якість життя, емоційний стан та соціальну
функцію.
21. Хвора, 52 років, звернулася до лікаря зі скаргами на висипку, набряк, болючість та скованість рухів
китиць рук та ніг. Хворіє понад 15 років, рецидиви в зимовий період.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок спостерігаються
численні папули діаметром 2 см, які місцями зливаються в більші вогнища. Елементи висипу -
рожево-червоного кольору з срібно-білим лущенням у центрі, котре легко спадає. Дрібні суглоби
китиць рук та ніг набряклі, рухомість обмежена. На нігтьових пластинках окремих пальців рук -
цяткові втиснення.
a). Ваш попередній діагноз:
А. Розповсюджений псоріаз, артропатичний псоріаз
В. Розповсюджений псоріаз, регресивна стадія
С. Розповсюджений псоріаз, стаціонарна стадія
D. Обмежений псоріаз, артропатичний псоріаз
Е. Обмежений псоріаз, стаціонарна стадія
b). Поставте повний клінічний діагноз та складіть план терапевтичного обстеження хворого.
Клінічний діагноз псоріазу ґрунтується на спостереженні характерних клінічних ознак. Основні
симптоми псоріазу включають:
Псоріатичні бляшки: Сухі, червоні плями шкіри з сріблястими частинками луски. Вони можуть бути
розташовані будь-де на тілі.
Зуд: Псоріаз може супроводжуватися відчуттям свербіжу.
Найгірша на шкірі: Часто вражає окремі ділянки, такі як лікті, коліна, скальп або спина.
Псоріатичний артрит: Деякі люди з псоріазом можуть розвивати суглобові ураження.
Терапевтичне обстеження включає:
Клінічний огляд: Лікар звертає увагу на характерні симптоми псоріазу, такі як псоріатичні бляшки,
лусочки, зуд, та можливий вплив на нігті та суглоби.
Дерматоскопія: Вивчення псоріатичних елементів за допомогою дерматоскопа може допомогти в
розрізненні псоріазу від інших шкірних захворювань.
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу під мікроскопом може допомогти у
підтвердженні діагнозу псоріазу та виключенні інших захворювань.
Артросканування: Якщо є симптоми псоріатичного артриту, може бути використане для визначення
ступеня ураження суглобів.
Кровові тести: Визначення рівнів певних маркерів, таких як C-реактивний білок (CRP) та
ревматоїдний фактор (RF), може бути корисним для визначення ступеня запалення та виключення
інших ревматичних захворювань
22. Хворий, 32 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на свербіж шкіри, висипку на шкірі тулуба та
кінцівок. Захворювання повʼязує з нервовим стресом.
Локальний статус: на шкірі згинальних поверхонь передпліч та тулуба спостерігається полігональна
плоска папульозна висипка, червоно -фіолетового кольору, з блискучою поверхнею. На правому
передпліччі по ходу подряпини (старої) візуалізуються міліарні папульозні ефлорисценції.
a). Ваш попередній діагноз
А. Вторинний сифіліс
В. Червоний плоский лишай
С. Псоріаз
D. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
Е. Атопічний дерматит
b). Тактика лікування, покази до курортотерапії.
Традиційне лікування: снодійні, седативні, антигістамінні препарати, антибіотикотерапія, вітаміни (А,
Д, Е) , ретиноїди (деривати вітаміну А), ентеросорбенти, імуномодулятори, у тому числі із
застосуванням екзогенних інтерферонів та інтерфероногенів, фонофорез із седативними та
протизапальними середками , кріомасажта криодеструкція (особливо при верукозній формі).
Ретиноїди (тигазон, неотигазон, етретинат) зменшують інтенсивність запальної реакції, впливають на
стан клітинних мембран та нормалізують процеси проліферації. Ретиноїди є більш ефективними при
ураженні слизової оболонки рота та червоної окрайки губ. В останні роки з успіхом застосовуються
аналоги вітаміну А-каротиноїди, особливо при атипових формах, зокрема ерозивно-виразковій, а
також при ураженні слизової оболонки рота та статевих органів.
Курортотерапія може бути використана як один із елементів комплексного лікування при червоному
плоскому лишаї, але показана не для всіх пацієнтів. Основні покази до курортотерапії при цьому
захворюванні включають:
Стійкі або рецидивуючі перебіги: Курортотерапія може бути рекомендована для пацієнтів із стійким
або часто повторюючимся лишаєм.
Важкі форми псоріазу: При важких формах псоріазу, особливо при великій площі пораження шкіри,
курортотерапія може допомогти зменшити симптоми та поліпшити якість життя.
Відсутність ефективності стандартних методів лікування: Якщо інші методи лікування, такі як
топічні препарати або системні ліки, не призводять до задовільних результатів.
Псоріатичний артрит: Курортотерапія може бути корисною для пацієнтів з псоріатичним артритом,
оскільки вона може сприяти зменшенню запалення та поліпшенню рухливості суглобів.
4 Розділ
Гнійничкові ураження шкіри
2.Фурункул викликається:
А. Стрептобацилою
В. Патогенним стрептококом
C. Ешерихією
D. Патогенним стафілококом
Е. Всіма вище перерахованими
3. Остіофолікуліт - це:
А. Гнійне запалення сальної залози
B. Гнійне запалення всього волосяного фолікула
C. Гнійне запалення потової залози
D. Пустула в усті волосяного фолікула
E. Гнійно-некротичне запалення всього волосяного фолікула
7. До стафілодермій не належить:
А.Сикоз
В. Фурункул
С. Гідраденіт
D. Карбункул
E. Бешиха
18.Турніоль - це:
A. Глибокий панарицій
В. Поверхневий панарицій
C. Суглобовий панарицій
D. Сухожильний панарицій
E. Пандактиліт
28. Профілактичні заходи щодо дітей хворих на піодермії в пологових будинках та інших
дитячих колективах повинні включати:
А. Лікування без ізоляції
В. Необхідність негайно ізолювати і лікувати дитину до моменту зникнення всіх елементів
висипу
C. Необхідність негайно ізолювати і чекати самостійного одуження дитини
D. Ізоляцію на перші 2 тижні
Е. Ізоляцію перші 6 годин
А. Контактний дерматит
В. Дитяча екзема
С. Терпес
• D. Вульгарне імпетиго
Е. Кандидоз
2. Хворий, 65 років, скаржиться на періодичні висипання на шкірі бороди та вусів протягом 3-х
років. Лікувався народними засобами, відбувалось періодичне покращення. Загальний стан
непорушений. Обʼєктивно: в ділянці бороди і вусів спостерігаються дрібні гнійнички величиною з
просяне зерно, розміщені в усті фолікула. Шкіра у вогнищі - інфільтрована, набрякла, з
синюшним відтінком. При натисканні на інфільтрат з розширених волосяних фолікулів
виступають крапельки жовто-зеленого гною.
А. Алергічний дерматит
В. Вульгарні вугрі
• С. Вульгарний сикоз
D. Бешиха обличчя
Е. Карбункул
1. Вульгарний імпетіго:
- Інша бактеріальна інфекція шкіри, яка також може спричиняти висипання, але
характеризується пухирцями, які розриваються, утворюючи вологі елементи.
- Інфекції, які можуть вражати волосяні фолікули і викликати печіння, лущення та випадіння
волосся.
3. Екзема:
- Інфекція волосяного фолікулу, яка може призводити до болючих вузлів або вар'ят.
5. Алергічні реакції:
6. Лішеїдоз (псоріаз):
7. Себорейний дерматит:
3. Хвора, 60 років, скаржиться на висип на шкірі лівої гомілки, гострий пекучий біль, слабість,
підвищення температури до 39°С. Хворіє 2 дні. Обʼєктивно: на шкірі лівої гомілки наявні
яскраво-червоного кольору еритема та набряк. Шкіра у місці висипань - гаряча на дотик, контур
неправильної форми у вигляді язиків полумʼя.
А. Контактний дерматит
• В. Бешиха
С. Мікробна екзема
D. Алергічний дерматит
Е. Тромбофлебіт
1. Шампуні та лосьйони:
2. Повторне лікування:
- Зазвичай рекомендується повторити обробку через 7-10 днів для знищення личинок, які
можуть вижити перший цикл лікування.
3. Розчісування вушей:
- Використовуйте спеціальний розчісувач для вушей, щоб видалити мертві вуші та їхні яйця.
4. Обробка речей:
- Промивайте і обробляйте білизну, рушники, шапки та інші предмети, які можуть бути
забруднені.
5. Запобіжні заходи:
7. Контроль за ефективністю:
- Після лікування слід регулярно перевіряти голову, щоб виявити можливий рецидив або
недоліки в лікуванні.
Якщо педикульоз не відступає або має складний перебіг, важливо звернутися до лікаря для
консультації та отримання індивідуальних рекомендацій.
А. Гідраденіт
В. Фурункул
D. Вегетуюча пузирчатка
Е. Туберкульоз шкіри
- Уникайте бриття або депіляції ураженої області, щоб дозволити волоссям виростати
природним чином.
3. Антисептичне лікування:
- Креми з алое вера або календули можуть сприяти заспокоєнню та зменшенню подразнення
шкіри.
- Вибирайте креми або гелі після гоління без спирту, щоб уникнути додаткового обсушування
шкіри.
5. Мати хлопчика 5-ти років звернулась до лікаря зі скаргами на висип на обличчі дитини, що
зʼявився 3 днів тому, інтенсивний свербіж. Обʼєктивно: на шкірі обличчя розміщені на
гіперемованому тлі пузирі/ міхурі розміром 0,3-1,0 см в діаметрі, з тонкою дряблою покришкою
та наповнені серозно-каламутним ексудатом. Наявні ерозії з гнійними виділеннями, медово-
жовті кірки.
А. Дерматит
В. Дитяча екзема
С. Кандидоз
• D. Вульгарне імпетиго
Е. Алергічний дерматит
1. Антибіотики:
- Лікар може призначити пероральні або місцеві антибіотики для боротьби з бактеріями, які
викликають імпетіго. Зазвичай це можуть бути антибіотики типу мупіроцину або кліндаміцину.
2. Місцеві антисептики:
- Використовують місцеві антисептичні мазі або розчини для обробки пухирців та уражених
ділянок шкіри.
3. Гігієнічні заходи:
4. Уникання самоінфікування:
- Уникати дотику до пухлин, щоб уникнути поширення інфекції на інші частини тіла.
- Уникати спільного використання рушників, постільної білизни, речей для гоління та інших
предметів з іншими людьми.
6. Підтримка імунітету:
7. Контроль стану:
А. Звичайний сикоз
• В. Гідраденіт
С. Екзема
D. Контактний дерматит
Е. Лобковий педикульоз
• А. Стрептококове імпетиго
В. Вульгарні вугрі
С. Екзема обличчя
D. Дерматит
Е. герпес оперізуючий
1. Антибіотики:
3. Мазі з антибіотиками:
4. Протизапальні засоби:
5. Системні антибіотики важливі для уражень великої площі або у разі розповсюдження
інфекції:
- У важких випадках, коли імпетіго розповсюджується або захоплює великі області шкіри, лікар
може призначити системний курс антибіотиків.
6. Спостереження за станом пацієнта:
А. Меланома
• В. Ботріомікома
С. Туберкульоз шкіри
D. Вульгарна бородавка
9. Жінка, 23 років, вважає себе хворою протягом 3-х років, відколи вперше помітила перші
висипання на шкірі тулуба у вигляді вузлів, які з’являлись 2-3 рази на рік. З її слів через 4-5 днів
з таких вузлів відходив гнійний стрижень. На момент звернення скаржиться на болюче та
щільне на дотик затвердіння розміром з горіх на шкірі сідниці. В анамнезі - цукровий діабет 1-го
типу. Status localis: на шкірі правої сідниці спостерігається яскраво-червоний набряклий
інфільтрат діаметром до 3 см, з отвором на своїй поверхні, з якого виділяється гній.
А. Фурункул
В. Гідраденіт
• С. Хронічний фурункульоз
D. Карбункул
1. Антибіотикотерапія:
- Системне або місцеве застосування антибіотиків для боротьби з бактеріями, які можуть бути
причиною фурункульозу.
2. Хірургічне втручання:
- Випорожнення абсцесів та дренування гнійних утворень може бути необхідним для
поліпшення стану та прискорення загоєння.
3. Антисептичні засоби:
4. Імуномодулятори:
5. Визначення причин:
6. Гігієнічні заходи:
8. План профілактики:
10. У пологовому будинку знаходиться хлопчик віком 7 днів з приводу висипань на шкірі тулуба,
верхніх та нижніх кінцівок. Температура у дитини 37,5°С. Обʼєктивно: на шкірі тулуба, верхніх та
нижніх кінцівок, сідниць, наявні міхурі/пузирі діаметром 1,0-1,5 см з каламутним вмістом,
дряблою покришкою. Долоні та підошви не уражені. Шкіра в місці розташування пузирів не
інфільтрована, слабо гіперемована.
А. Вітряна віспа
В. Епідемічний міхурник/пузирчатка
С. Дитяча екзема
D. Сифілітична пузирчатка
Е. Герпетична інфекція
- Лікар проведе клінічний огляд, оцінюючи симптоми, типові висипання та інші характеристики
захворювання.
2. Лабораторні дослідження:
- Діагноз вітрянки часто можна встановити за клінічними ознаками, але при необхідності
можуть проводитися лабораторні тести для підтвердження діагнозу.
3. Симптоматичне лікування:
4. Противірусні препарати:
- У випадках важкої вітрянки або у вразливих груп населення, таких як дорослі або
імунодефіцитні особи, лікар може призначити противірусні препарати.
5. Гігієнічні заходи:
6. Обмеження контактів:
7. Вакцинація:
Важливо звертатися до лікаря для точного діагнозу та плану лікування, особливо у випадках
вітрянки, яка може вимагати специфічних підходів, особливо в імунодепресивних станах чи у
вагітних жінок.
А. Бешиха
В. Мікробна екзема
D. Алергічний дерматит
Е. Вульгарний міхурник
1. Діагноз та огляд:
2. Симптоматичне лікування:
3. Системні ліки:
4. Фототерапія:
- У випадках, коли зброшенням лікують тільки деякі області, фототерапія (лікування світлом)
може бути ефективною.
6. Гігієнічні заходи:
- Якщо стрептодермія пов'язана з іншими станами, такими як інфекції або алергії, важливо
лікувати ці стани.
А. Карбункул
• В. Фолікуліт
С. Поверхнева трихофітіл
D. Фурункул
Е. Сикоз
13. Хворий, 30 років, скаржиться на наявність висипань на шкірі обликуя, свербіж, печію, біль у
вказаній ділинці. Хворіє протягом 1,5 років. Обʼєктивно: на шкірі обличчи в ділянці підборідця
спостерігаються інфільтровані вогнища яскраво-червоного кольору, засіяні пустулами, кірками
та численними ерозіями. Підщелепні лімфатичні вузли дещо збільшені, рухомі, не спаяні з
оточуючими тканинами.
А. Вульгарні вугрі
В. Паразитарний сикоз
С. Рецедивуючий терпес
D. Контактний дерматит
• Е. Звичайний сикоз
14. До дерматолога звернувся хворий із скаргами на висипання на шкірі шиї, біль. на Status
localis: на шкірі задньої поверхні шиї спостерігається яскраво-червоний інфільтрат діаметром 3
см, набряк. На поверхні інфільтрату є отвір, з якого виділяється гній. Лабораторно у загальному
аналізі крові - лейкоцитоз, прискорена ШОЄ.
А. Герпес
В. Імпетіго
• С. Фурункул
D. Карбункул
Е. Бешиха
Лікування фурункула, який є гнійним утворенням на шкірі, може включати наступні кроки:
1. Теплові компреси:
2. Дренування:
3. Місцеві антисептики:
- Використовуйте антисептичні мазі або розчини для обробки ураженої області, щоб запобігти
поширенню інфекції.
4. Антибіотики:
- У випадках, коли фурункул стає інфікованим або виникає ризик поширення інфекції, лікар
може призначити системні антибіотики.
5. Симптоматичне лікування:
6. Уникання самолікування:
7. Гігієна:
Якщо фурункул триває, стає великим або виникають ознаки системної інфекції, важливо
негайно звернутися до лікаря. Лікар може визначити, чи потрібно додаткове лікування, таке як
дренування або інші медичні процедури.
15. Хвора, 19 років, звернувся з приводу почервоніння та печії в кутику рота, яке зʼявилося після
відвідування стоматолога. Обʼєктивно: в правому куті рота наявна тріщина, яка вкрита кіркою
жовтого кольору. Шкіра довкола - яскраво-червоного кольору.
• А. Стрептококова заїда
В. Міхурник
С. Герпетична інфекція
D. Первинний сифіліс
Е. Кандидозний стоматит
А. Скрофулодерма
В. Фурункульоз
С. Карбункул
• D. Фурункул
Е. Екзема
17. На прийом до дерматолога мати привела 5-ти річну дівчинку зі скаргами на висипання на
обличчі. Обʼєктивно: на шкірі обличчя дитини наявні різної величини блідо-рожеві плями з
чіткими границями, покриті дрібними лусочками. Хворіє протягом 2-х років, влітку плями
зникають.
А. Вітіліго
• В. Простий лишай
D. Стригучий лишай
Простий лишай, також відомий як герпетичний лишай або лишай Гібса (tinea corporis),
спричинений грибками, зазвичай затрапляється на шкіру та може викликати висипання та
свербіж. Обстеження і лікування включає такі аспекти:
1. Діагноз:
- Лікар проведе клінічний огляд та може взяти зразок для лабораторних досліджень, щоб
визначити, чи спричинене захворюванням грибами.
2. Антимікотичні препарати:
3. Системні антимікотики:
4. Уникання контакту:
- Якщо простий лишай асоційований з іншими захворюваннями шкіри, лікар може розглянути
індивідуальний підхід до лікування.
18. Хвора, 67 років, скаржиться на висипання на правій гомілці, періодичну болючість в місцях
висипань. Захворювання триває 4 роки. Status localis: на шкірі розгинальної поверхні правої
нижньої третини гомілки спостерігається виразка розміром 2х3 см, по периферії якої -
бородавкоподібні розростаня. Дно виразки кровоточить. При надавлюванні з невеликих
фістульозних отворів виділяються краплі густого гною.
А. Трофічна виразка
Е. Шанкр
2. Кортикостероїдні препарати:
3. Системні антибіотики:
- У випадках, коли інфекція глибше або розповсюджена, лікар може призначити системні
антибіотики.
4. Імуномодулюючі засоби:
- Застосування препаратів, які модулюють імунну систему, може бути корисним для контролю
захворювання.
5. Оперативне втручання:
- У важких випадках, коли існують великі виразки або утворення, може бути необхідне
хірургічне втручання.
7. Догляд за шкірою:
А. Вульгарний міхурник
С. Дерматит Дюрінга
D. Герпетична скзема
Е. Стрептококове імпетіго
20. Хворий, 52 роки, скаржиться на висипання на шкірі кінцівок, болючість та помірний свербіж.
З анамнезу: хворіє протягом 2-х тижнів. відколи на гомілках зʼявились висипання розміром з
горіх, наповненні серозним вмістом, який в подальшому став гнійно-кровʼянистим. Не лікувався,
висипання поширились. Супутні захворювання: алкогольний гепатит. Status localis: на шкірі
гомілок, стегон, сідниць наявні множинні ерозії, покриті багатошаровими кірками, які щільно
прикріпленні.
А. Сифілітична ектима
В. Скрофулодерма
С. Споротрихоз
• D. Вульгарна ектима
21. Хвора, 18 років, скаржиться на висипання на шкірі обличчя, волосистої частини голови,
інтенсивний свербіж. Хворіє протягом 5 днів. Status localis: на шкірі обличчя в ділянці ніздрів,
рота, очних щілин та волосистій частині голови на еритематозному, незначно інфільтрованому
фоні, спостерігаються фліктени з гнійним вмістом.
• А. Вульгарне імпетіго
В. Імпетігіозний сифілід
С. Бульозний дерматит
D. Простий герпес
24. Численні жовтуваті горбики на дні виразок та довкола них при виразковому
туберкульозу шкіри носять назву:
А. Зерна Манту
В.Зерна Треля
С. Зерна Ганзена
D. Зерна Пірке
Е. Зерна Пільнова
14. Хвора К., 22 роки, скаржиться на наявність свербеку в всрни та цімний час
та появу висипань в ділянці згинальних поверхоть променево-запʼясних
суглобів, бокових поверхонь тулуба, ареол молочних залоз. Вважає себе хворою
2 тижні.
Об'єктивно: на згинальних поверхнях променево-зап'ясни бокових поверхнях
тулуба, навколо ареол молочних залоз попарно розміщені папуло-везикули,
екскоріації. Подібні висипання є у матері пацієнтки (зі слів хворої).
а). Про який діагноз необхідно подумати:
А. Кропив'янка
В. Педикульоз
С. Дерматит
D. Псоріаз
• Е. Короста
b). Проведіть диференційну діагностику даної хвороби пацієнтки.
Диференці ну діагностику корости провоять із: зерновою коростою; коростою,
яка спричиняється кліщами, що паразитують на тваринах та птахах; лобковим
педікульозом; педікульозом тулуба; коростою, яка викликається личинкою
анкілостоми собаки (Larbish); коростою плавців; «цементною», «нікелевою»
коростою. Слід виключити алергічні хвороби, метаболічни свербіж (цукрови
діабет, засті жовчі, ниркова недостатність), хворобу Ходжкіна, токсикодермі ,
нервову і старечу сверблячку, свербець (пруріго).
6. Збудником руброфітії є:
А.Trichophyton mentagrophytes
В.Trichophyton tonsurans
• C. Trichophyton rubrum
Д.Microsporum canis
Е.Corinebacteria fluorescens erythrasmae
7. Які клінічні прояви сквамозно-гіперкератотичної форми мікозу ступень:
А. Виростоподібні ураження міжпальцевих проміжків ступень
В. Міхурі та міхурці на шкірі ступень
С. Папули та пустули на шкірі ступень
• D. Лущення на підошвах та в міжпальцевих проміжках ступень
Е. Ерозивні елементи на шкірі ступень
9. У хворої П., 35 років, на правій кисті між 3-м і 4-м, пальцями в глибині
складки спостерігається ерозія з облямівкою білого відшарованого епідермісу,
нальотом сироподібної консистенції. У глибині міжпальцевого проміжку
візуалізується тріщина.
а). Попередній діагноз:
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
А. Дерматит від механічного тертя
• В. Кандидоз
С Imnetiro
Д Еритразма
Е. Трихофітія гладкої шкіри
b). Призначте лікування даному пацієнту.
Системне:
-леворин або ністатин перорально по 500 000–1 000 000 ОД — 5 разів на
добу протягом двох-трьох тижнів
-флуконазол у дозі 0,1 г денно протягом двох–трьох тижнів,
-ітраконазол у дозі 0,2 г денно протягом семи днів
-кетоконазол 400мг/добу 5-10 днів
Місцеве:
-примочки з рідиною Алібура, 2% розчином резорцину, 1–5% розчином
таніну, 2% розчином борно кислоти
-водні або спиртовими розчинами анілінових барвників (2% розчин
метиленового синього, генціанвіолету, розчину Кастеляні)
-мазі— ністатинова (3 000 000 од на 1 г), леворинова (5 000 000 од на 1 г),
клотримазолу, кандибене, мікосептин, екзодерил
-вагінальнісвічки/таблетки–клотримазол, кандибене, тержинан, бетадин,
ломексин, гіналгін, інш.
11. Дівчинка К., 9 років, скаржиться на вогнища облисіния шкіри голови. Хворіє
протягом 3-х тижнів.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови спостерігається декілька
невеликих вогнищ овальної форми з нечітко окресленими межами. Шкіра у
ділянках уражень рожево-червоного кольору, волосся зламане на рівні 1-4 мм.
Патологічний процес нагадує ділянки «викошеної трави».
а). Яка найбільш вірогідна патологія:
А. Мікроспорія волосистої частини голови
• В. Трихофітія волосистої частини голови
С. Дифузна алопеція
D. Фавус
Е. Сифілітична алопеція
b). Провести диференційну діагностику даного захворювання.
Диференційну діагностику проводять з:
1)себорейною екземою (жовтувато -рожеві еритематозні плями, папули з
жирними лусочками і кірками на поверхні, висипання локалізуються на
ділянках шкіри, де багато сальних залоз, появі висипань передує сильний
свербіж, висипання можуть бути роками не змінюючись і не викликаючи
субʼєктивних відчуттів);
2) мікроспорією гладкої шкіри (вогнища набряклі, гіперемовані,
кільцеподібної форми. По краях видно інтенсивну гіперемію, везикули,
кірки, лусочки. При загостренні в центрі формуються нові ірисоподібні
вогнища. Уражається і пушкоподібне волосся);
3) мікроспорією волосистої частини голови (вогнища з нечіткими краями,
неправильної форми. Еритематозні з лущенням. В вогнищах волосся
обламане на висоті 5-8 мм над шкірою і оточене сірим чохлом, який
складається зі спор гриба);
4) фіксованою токсикодермією (локалізація частіше розташовується в
ділянці заднього проходу, гені талій, в анамнезі звʼязок захворювання з
прийомом медикаментів).
12. Мати 2-х місячної дитини скаржиться на почервоніння шкіри між сідницями
та у пахвинних ділянках дитини на 16-ий день після
народження.
Обʼєктивно: шкіра між сідницями та в пахвах - яскраво червоного кольору,
вогнища ураження - великих розмірів з чіткими межами, поверхня їх волога. По
периферії - вінчик мацерованого епідермісу. На поверхні вогнищ є плівка білого
кольору, яка легко знімається. При мікроскопічному дослідженні: міцелій та
спори гриба.
а). Яка найбільш вірогідна патологія:
А. Епідермофітія складок
ї
ї
ї
В. Пелюшковий дерматит
С. Епідемічний міхурник
D. Сифілітичний міхурник
•Е. Кандидоз складок
b). Призначте лікування даному пацієнту.
Системне:
-леворин або ністатин перорально по 500 000–1 000 000 ОД — 5 разів на
добу протягом двох-трьох тижнів
-флуконазол у дозі 0,1 г денно протягом двох–трьох тижнів,
-ітраконазол у дозі 0,2 г денно протягом семи днів
-кетоконазол 400мг/добу 5-10 днів
Місцеве:
-примочки з рідиною Алібура, 2% розчином резорцину, 1–5% розчином
таніну, 2% розчином борно кислоти
-водні або спиртовими розчинами анілінових барвників (2% розчин
метиленового синього, генціанвіолету, розчину Кастеляні)
-мазі— ністатинова (3 000 000 од на 1 г), леворинова (5 000 000 од на 1 г),
клотримазолу, кандибене, мікосептин, екзодерил
-вагінальнісвічки/таблетки–клотримазол, кандибене, тержинан, бетадин,
ломексин, гіналгін, інш.
17. Хвора В., 29 років, звернулась до лікаря зі скаргами на полву висипань після
відпочинку на морі.
Обʼєктивно: на шкірі грудей, бокових поверхнях тулуба, плечах - плями жовто-
коричневого кольору з незначним лущенням. При змащуванні плям спиртовим
розчином йоду вони інтенсивно зафарбовуються.
а). Попередній діагноз:
А. Сифілітична лейкодерма
• В. Різнокольоровий лишай
С. Рожевий лишай
D. Вітіліго
Е. Склеродермія
b). Призначити лікування даній хворій.
Системне:
• у десимінованих випадках нізорал (кетоконазол) по 200 мг на добу 7 днів
Місцеве:
• втирання у вогнища ураження двічі на день впродовж 2-4 тижнів
мазе клотримазол, певарил, дактарин, нізорал, мікозолон, або
й
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
протирати спиртовим розчином клотримазолу, настоями біло
чемериці, бенуцидом;
• обробка шкіри за Дем’яновичем (після при няття гарячого з милом
душу втирають 60% розчин тіосульфату натрію очікують, щоб
внаслідок випаровування шкіра покрилася дрібними кристалами ціє
солі, потім втирають 6% розчин соляно кислоти);
• у випадках виражено псевдоле кодерми для прискорення ліквідаці
депігментаці – УФ-опромінення;
9. Попрілість - це:
А.Dermatitis solaris
В.Congelatio
C. Combustio
D. Perniones
• E. Intertrigo
Лікування:
1)Виключити контакт пацієнта із тригерними факторами;
2)Зволоження шкіри;
3)Антигістамінні препарати;
4)Препарати з мембраностабілізуючім ефектом (кетотіфен, препарати
кромогліциєво кислоти);
5) Седативні, вегетотропні препарати, адаптогени.
10. Хвори К., 28 років, скаржиться на свербіж, висипання на шкірі тулуба, які
пов'язує з при омом полівітамінів. В анамнезі спостерігалися подібні
висипання після при ому шоколаду, алкоголю, які зникали безслідно.
Об'єктивно: уртикарні висипання на шкірі тулуба - ефемерні, тістувато
консистенці .
а). Яки попередні діагноз можна поставити хворому:
А. Мікробна екзема
В. Істинна екзема
С. Токсикодермія
Д. Алергічни контактни дерматит
•Е. Кропив'янка
b). Призначте лікування даному пацієнту.
Хворих на кропив’янку призначають гіпоалергенну дієту, засоби системно ді :
антигістамінні засоби, гіпосенсибілізуючі засоби, дезінтоксикаці ні засоби,
ентеросорбенти, ферментні препарати – за показаннями; симптоматична терапія
відповідно виявлено патологі . Зовнішня терапія передбачає застосування
хворим збовтуваних суспензі з вмістом кортикостеро дних засобів.
11. У хворого М., 45 років, симетрично на шкірі тильної поверхні кистей рук та
стегон спостерігаються вогнища ураження різного розміру з нечіткими межами.
Status localis: на еритематозному фоні шкіри тильної поверхні кистей рук та
стегон візуалізуються дрібні папули, везикули, а у центрі -ерозії та кірки,
мокнуття.
а). Поставте попередній діагноз:
А. Короста
В. Стрептодермія
С. Мікробна екзема
Д. Атопічний дерматит
•Е. Істинна екзема
Б). Який діагностичний тест проводять для підтвердження діагнозу?
Діагностика екземи з типовими клінічними пр явами нескладна. Поліморфні
елементи з мікровезикулами і мікроерозіями з утворенням “серозних
криничок”, мокнуття, значний свербіж, тривалість перебігу, схильність до
рецидивів – характерні ознаки екземи.
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
о
ї
й
ї
ї
ї
12. Хворий, 54 роки, скаржиться на висипку на шкірі тулуба, яка
супроводжується сильним свербежем. Висипання повʼязує з отриманим
лікуванням в терапевтичному відділенні з приводу виразкової хвороби.
В анамнезі - подібні висипання відмічались після прийому цитрусових
та алкоголю.
Обʼєктивно: висипання спостерігаються на тулубі та верхніх кінцівках у вигляді
плям від 2 мм до 2-3 см, які зникають при натисканні.
а). Поставте ймовірний діагноз:
А. Істинна екзема
В. Алергічний дерматит
•С. Токсикодермія
D. Хронічна виразкова піодермія
Е. Нейродерміт
б). Складіть план лікування цього хворого.
Лікувальна програма щодо хворих на токсикодермі включає: припинення
впливу етіологічних чинників і видалення з організму залишків цих речовин;
гіпоалергенну дієту: виключення солоних, кислих, гірких, копчених продуктів,
обмеження вуглеводів.
Системна терапія передбачає застосування ентеросорбентів (ентеросгель за
1-1,5 год до або через 1-1,5 год після жі), дезінтоксикаці них засобів
(полівідон), гіпосенсибілізуючих засобів (30% розчин натрію тіосульфату),
антигістамінних препаратів (лоратадин, супрастин, алерон, які пропонують
чергувати курсами по 10 днів).
Зовнішня терапія: наносять цинк-водні збовтувані суспензі , примочки,
аерозолі, глюкокортико дні креми/мазі (флютиказону пропіонат).
2.Збудником сифілісу є:
А. бліда трепонема
В. стрептобацила
С. гонококи
D. фільтруючі лімфотропні віруси
Е. тільця Донована
20. Через скільки часу після появи твердого шанкру починають збільшуватися
ближчележачі лімфатичні вузли?
А. 1-2 день
В. 30 днів
С. 5-8 днів
Д. 14 днів
Е. 20 днів
33. Через скільки часу після появи твердого шанкру починають збільшуватися
ближчележачі лімфатичні вузли?
А. 1-2 день
В. 30 днів
С. 5-8 днів
Д. 14 днів
Е. 20 днів
2. Розташування:
- Гострокінцеві кондиломи зазвичай знаходяться на видимих місцях
статевих органів, таких як статеві губи, пеніс, анус, але також можуть з'являтися
в ротовій порожнині.
- Широкі кондиломи частіше розташовуються на більш внутрішніх частинах
статевих органів і можуть бути менш помітними.
2. Розташування:
- Вторинний папульозний сифіліс може виникати на різних частинах тіла,
включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус та інші ділянки.
- Псоріаз, зазвичай, розповсюджується на суглобах та на областях з великою
кількістю шкіри, таких як лікті та коліна, і не впливає на слизові оболонки.
2. Розташування:
- Вторинний папульозний сифіліс може виникати на різних частинах тіла,
включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус та інші ділянки.
- Червоний плоский лишай, як правило, розповсюджується на шкірі в різних
частинах тіла і може включати шкіру рук, ніг, спини, живота та інших областей.
2. Розташування:
- Вторинний папульозний сифіліс може виникати на різних частинах тіла,
включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус та інші ділянки.
- Червоний плоский лишай, як правило, розповсюджується на шкірі в різних
частинах тіла і може включати шкіру рук, ніг, спини, живота та інших областей.
2. Розташування:
- Гострокінцеві кондиломи зазвичай знаходяться на видимих місцях
статевих органів, таких як статеві губи, пеніс, анус, але також можуть з'являтися
в ротовій порожнині.
- Вторинний рецидивний сифіліс може виникати на різних ділянках шкіри і
слизових оболонок, включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус, руки,
ноги тощо.
18. Хвора 42 років про шла повни курс лікування з приводу вторинного
свіжого сифілісу, лікувалася з порушенням режиму (вживала алкоголь). Через 2
роки з’явились нові папули та плями блідо-рожевого кольору з тенденцією до
групування на шкірі тулуба. Серологічні реакці позитивні.
а)Діагноз ?
А. вторинни свіжи сифіліс
В. вторинни рецидивни сифіліс
С. вторинни приховани сифіліс
D. токсикодермія
Е. ліхено дни туберкульоз шкіри
б)Провести диференці ни діагноз між свіжим та рецидивним вторинним
сифілісом.
Існують певні різниці, які можуть допомогти в розрізненні цих двох станів:
Свіжи вторинни сифіліс:
1. Зазвича відбувається через 6-8 тижнів після важкого першого стаді сифілісу
(первинни сифіліс).
2. Характеризується висипкою, що зазвича виникає на шкірі та слизових
оболонках, у вигляді малих висипів, включаючи сиплясті ранки, які можуть
бути болючими.
3. Лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів) може бути присутньою.
4. Тести на сифіліс (такі як сироваткови аналіз на сифіліс і діагностика за
допомогою мікроскопі ) можуть бути позитивними.
Рецидивни вторинни сифіліс:
1.Відбувається після латентно фази сифілісу (час, коли немає симптомів або
висипок).
2. Може розвиватися в будь-яки час після першого стаді сифілісу.
3. Симптоми рецидивного вторинного сифілісу подібні до свіжого вторинного
сифілісу, але можуть бути менш вираженими або менш кількісно вираженими.
4. Тести на сифіліс (наприклад, сироваткови аналіз на сифіліс і мікроскопія)
також можуть бути позитивними.
19. Хвори лікувався з приводу вторинного свіжого сифілісу. Під час терапі
відмічалось порушення графіку введення пеніциліну ( через 6 годин в нічни
період). Через 1,5 року зявився згруповани папульозни висип навколо ши ,
бокових поверхнях тулуба.
а)Яки період сифіліса настав?
А. первинни приховани
В. первинни сер опозитивни
С. вторинни рецидивни
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
Д. вторинни приховани 1. Терміни виникнення
Е. третинни приховани 2. Наявність залишків твердого шанкру і склеролімфопатії
б)Провести диференці ни діагноз між свіжим та рецидивним вторинним
сифілісом.
Існують певні різниці, які можуть допомогти в розрізненні цих двох станів:
Свіжи вторинни сифіліс:
1. Зазвича відбувається через 6-8 тижнів після важкого першого стаді сифілісу
(первинни сифіліс).
2. Характеризується висипкою, що зазвича виникає на шкірі та слизових
оболонках, у вигляді малих висипів, включаючи сиплясті ранки, які можуть
бути болючими.
3. Лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів) може бути присутньою.
4. Тести на сифіліс (такі як сироваткови аналіз на сифіліс і діагностика за
допомогою мікроскопі ) можуть бути позитивними.
Рецидивни вторинни сифіліс:
1.Відбувається після латентно фази сифілісу (час, коли немає симптомів або
висипок).
2. Може розвиватися в будь-яки час після першого стаді сифілісу.
3. Симптоми рецидивного вторинного сифілісу подібні до свіжого вторинного
сифілісу, але можуть бути менш вираженими або менш кількісно вираженими.
4. Тести на сифіліс (наприклад, сироваткови аналіз на сифіліс і мікроскопія)
також можуть бути позитивними.
21. До лікаря звернувся хвори 48 років, при дослідженні крові якого реакція
Васермана та осадові реакці тричі були позитивними. Дослідження крові на
РІБТ дало також позитивни результат. При обстеженні хворого клінічних
проявів сифілісу з боку шкіри, внутрішніх органів та нервово системи не
виявлено.
а)Яки діагноз вірни ?
A. сифіліс природжени пізні
B. первинни серопозитивни сифіліс
C. вторинни рецидивни сифіліс
D. третинни сифиліс
E. сифіліс приховани ранні
б)Напишіть класифікацію вторинного сифілісу.
Вторинни період сифілісу ділять на наступні форми:
- вторинни свіжи (syphilis II recens), коли на шкірі та слизових оболонках
вперше появляються яскраві висипання при наявності твердого шанкеру, або
ого залишків;
- вторинни рецидивни (syphilis II recediva) вторинни рецидивни сифіліс -
повторні висипання, які характеризуються невеликою кількістю тусклих тонів
сифілідів без наявності твердого шанкру;
- вторинни приховани чи латентни сифіліс (syphilis II latens) без активних
проявів, з наявністю лише позитивних серологічних реакці .
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
Третинни та природжени сифіліс. Діагностика, клініка та принципи
терапі .
Питання для самоконтролю І рівня складності :
1. В кого необхідно проводити серологічні дослідження крові при підозрі на
наявність природженого сифілісу?
А. у батька
В. у матері
*С. у батька і матері
Д. у батьків матері
Е. у близьких родичів
17. Клінічні ознаки природженого сифілісу діте грудного віку (до 1 року)
відповідають:
А. первинному серонегативному сифілісу
В. третинному періоду набутого сифілісу
С. первинному серопозитивному
*Д. вторинному періоду набутого сифілісу
Е. первинному латентному
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
18. До достовірних ознак пізнього природженого сифілісу відносять:
А. паренхіматозни кератит
В. лабіринтну глухоту
С.глухонімота
Д. зуби Гетчінсона
*Е. все вище перераховане
4. Дитина, 5 днів, народилася від матері, котра не має пості ного місця
проживання. Об’єктивно : на шкірі рясни плямисти висип яскраво- червоного
кольору, розмірами з сочевицею. На долонях та підошвах міхурі, навколо яких
вінчик мідно-червоного кольору, після розриву яких залишаються ерозі .
Навколо рота шкіра інфільтрована, з глибокими тріщинами. Підшкірно-
жирови шар розвинути недостатньо, лімфатичні вузли збільшені.
а)Поставте попередні діагноз?
А. вроджени бульозни е підермоліз
В. епідемічна пухирчатка новонароджених
*С. природжени ранні сифіліс
Д. ексфоліативни дерматит Ріттера
Е. алергічни дерматит
б)Перечисліть ураження шкіри і слизових оболонок у діте грудного віку
при ранньому природженому сифілісі.
Ураження слизових оболонок і шкіри спостерігається в 15-60% інфікованих
немовлят. Висипи нагадує вторинни набути сифіліс і на частіше
представлени :
1. Плямисто-папульзним висипом на кінцівках, сідницях, спині, стегнах,
підошвах, обличчі, долонях, від рожевого, червоного до мідно- коричневого
кольору з ледь помітним лущенням.
2. Дифузною формою папульозного сифіліду - плоски дифузни сифілід, або
дифузна інфільтрація шкіри Гохзінгера, або «дзеркальні» долоні і підошви.
Дифузни інфільтрат малоеластични і навколо роту внаслідок цього
формуються глибокі тріщинки, які залишають після себе на все життя
патогномонічни симптом - радіальні рубці Робінсона-Фурньє.
3 Везикульозно-бульозними (сифілітични міхурник новонароджених)
висипання на долонях і підошвах та х еволюцією протягом 1-3 тижні. 4.
Мокнучими висококонтагіозними папулами (широкі кондиломи) з локалізацією
навколо рота, ніздрів, кутиків роту і заднього проходу.
5. Петехіальними висипання, як наслідок жовтяниці, тромбоцитопені ,
генералізовано водянки.
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
5. На при ом до лікаря-венеролога направлена дитина віком 6 років зі скаргами
на деформацію носа у вигляді сідла, а також дистрофією першого молярного
зуба. При лабораторному обстежені КСР- слабопозитивні.
а)Про яке захворювання необхідно думати?
А. ранні природжени сифіліс
*В. пізні природжени сифіліс
С. ранні приховани сифіліс
Д. пізні приховани сифіліс
Е. вторинни рецидивни сифіліс
б)До яких ознак відноситься сідло видни ніс і дистрофія молярного зуба
Неспецифічні чи недостовірні, чи вірогідних ознак пізнього природженого
сифілісу відносять різноманітні дистрофі , що мають меншу діагностичну
цінність і вимагають додаткового підтвердженнявродженого сифілісу. На більш
часті зних:
• - «лорнетоподібни («сідлоподібни або«козлячи ») ніс, що
розвивається унаслідокперенесеного раніше сифілітичного риніту або
гуми носово перетинки;
• - Горбик Корабеллі–п’яти додаткови горбик на жувальні поверхні1-
го верхнього моляра;
• - зуб Муна(недорозвинення жувальних горбиків перших молярів).
10. Хвори 56 років скаржиться на біль при рухах в колінному суглобі та довго
нерубцюючі виразки, які утворилися 4 місяці тому на місці щільних
новоутворень. Два роки тому на шкірі тулуба спостерігав розповсюджену
висипку, яка без лікування самості но розрішилися. На шкірі право гомілки та
стегна розташовано декілька виразок округло форми з глибоким дном та
рівними щільними краями, оточені гіперемічним вінчиком. Навколо виразок
спостерігаються подинокі щільні горбики. КСР – слабопозитивні.
а)Поставте попередні діагноз:
*А. сифіліс третинни
В. туберкульоз шкіри
С. множинні ектими
Д. сифіліс вторинни
Е. ле шманіоз шкіри
б)Охарактеризу те морфологічні елементи при третинному активному
сифілісі.
Маніфестна (активна) стадія третинного сифілісу супроводжується явними
ознаками сифілісу, прихована (латентна стадія – syphilis III latens) –
характеризується наявністю залишкових явищ (рубці, зміни кісток, інших
органів) активних проявів хвороби. У цьому періоді сифілісу прояви ураження
практично не вміщують збудника, тому вони не заразні. При нято розрізняти
активни горбикови або гумозни третинни сифіліс (syphilis III activa, seu
manifesta, tuberculosa, seu gummosa), що характеризується активним процесом
утворення горбиків та гум, розвиток яких завершується некротичним розпадом,
утворенням виразок, х рубцюванням і появою нерівномірно моза чно
пігментаці .
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
11. Народжена дитина вагою 2,1 кг, у яко обличчя зморщене, землистого
кольору, зі старечем виразом. На підошвах і долонях міхурі.
а)Діагноз?
*А. сифілітични міхурник
В. епідемічни міхурник
С. дерматоз Дюрінга
Д. вульгарна пухирчатка
Е. себоре на пухирчатка
б)Які вірогідні ознаки пізнього природженого сифілісу.
Специфічні вірогідні ознаки ППС:
Тріада Гетчінсона («печатка» ППС):
- зуби Гетчінсона - дистрофія двох пості них верхніх середніх різців, які мають
форму викрутки з півмісяцевою ви мкою на ріжучому кра , проміжки між
зубами розширені.
- інтерстиціальни (паренхіматозни ) дифузни кератит – важка запальна
реакція спочатку одно-, а потім двобічна: світлобоязнь, сльозотеча, розлите
помутніння рогівки молочного кольору, повна втрата зору. Можливо попередити
при лікуванні дитини віком до 3-місяців.
- сифілітични лабіринтит – ( глухота, пов’язана з ураженням VIII пари
слухового нерва) з’являється у діте віком від 6 до 15 років. Уражуються
обидва вуха, різко погіршується слух, хворі скаржаться на запаморочення, шум і
дзвін у вухах, закінчується глухотою (на менш поширена ознака ППС).
До цих ознак додають :
- зуби Муна або Фурньє - специфічна дистрофія, при яких виявляється
недорозвиток жувальних горбиків перших нижніх молярів
- суглоби Клаттона - специфічни гоніт - хронічни синовііт колінних
суглобів без ураження хрящів та суглобів. Суглоб збільшується у розмірі, дещо
набрякли , рухомість не обмежена.
19. Хвори 58 років, в минулому боксер, лікувався шість років тому з приводу
вторинного рецидивного сифілісу. Об’єктивно : гумозні елементи в ділянках
носа і лоба.
а)Яки попередні діагноз необхідно виставити пацієнту.
*А. третинни гумозни сифіліс
В. не росифіліс
С. вісцеральни сифіліс
Д. пізні приховани сифіліс
Е. третинни латентни
б)Проведіть диференці ни діагноз гумозного сифілісу .
Диференціювати сифілітичну гуму до розпаду потрібно з:
1.ліпомами або фіброліпомами (зазвича множинні підшкірні більш м’які
вузли, розміри яких довши час не змінюються або збільшуються досить
поволі);
2.атеромами (поволі прогресуюча киста сально залози плотноеластично
консистенці , з чіткими границями, інколи нагноюється, при пункці з не
вилучають зловонни сирни вміст);
3.ущільненою еритемою Базена (щільні, злегка болючі вузли, у молодих жінок
та дівчаток, розміщені переважно на гомілках, шкіра над ними червоно-
синюшна, інколи вони виразковуються, існують довши час; загострення буває
в холодну пору року, реакція Манту позитивна, серологічні реакці , РІБТ, РІФ -
від’ємні).
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
Після розпаду гуми необхідно відрізняти від:
1.коліквативного туберкульозу шкіри (підшкірні вузли поступово
збільшуються в розмірах, спаюються зі шкірою, котра стає синюшною).
21. Народжена дитина вагою 2,1 кг, у яко обличчя зморщене, землистого
кольору, зі старечем виразом. На підошвах і долонях міхурі.
а)Ваш попередні діагноз?
*А. сифілітични міхурник
В. епідемічни міхурник
С. дерматоз Дюрінга
Д. вульгарна пухирчатка
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
Е. себоре на пухирчатка
б)Які вірогідні ознаки пізнього природженого сифілісу.
Специфічні вірогідні ознаки ППС:
Тріада Гетчінсона («печатка» ППС):
- зуби Гетчінсона - дистрофія двох пості них верхніх середніх різців, які мають
форму викрутки з півмісяцевою ви мкою на ріжучому кра , проміжки між
зубами розширені.
- інтерстиціальни (паренхіматозни ) дифузни кератит – важка запальна
реакція спочатку одно-, а потім двобічна: світлобоязнь, сльозотеча, розлите
помутніння рогівки молочного кольору, повна втрата зору. Можливо попередити
при лікуванні дитини віком до 3-місяців.
- сифілітични лабіринтит – ( глухота, пов’язана з ураженням VIII пари
слухового нерва) з’являється у діте віком від 6 до 15 років. Уражуються
обидва вуха, різко погіршується слух, хворі скаржаться на запаморочення, шум і
дзвін у вухах, закінчується глухотою (на менш поширена ознака ППС).
До цих ознак додають :
- зуби Муна або Фурньє - специфічна дистрофія, при яких виявляється
недорозвиток жувальних горбиків перших нижніх молярів
- суглоби Клаттона - специфічни гоніт - хронічни синовііт колінних
суглобів без ураження хрящів та суглобів. Суглоб збільшується у розмірі, дещо
набрякли , рухомість не обмежена.
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
Особливості ураження сечостатевого тракту гонококами, трихомонадами,
кандидами, хламідіями. Принципи терапі та профілактики
Питання для самоконтролю І рівня складності :
1.Скільки в середньому триває інкубаці ни період при гоноре ?
А. 24 години
В. 3-5 років
~С. 3-5 днів
D. 3-4 місяця
Е. 3-4 тижня
18. Фактори, які сприяють переходу свіжого гоноре ного уретриту в хронічну
стадію:
А. загострення хронічного циститу
~В. нераціонального лікування свіжо гоноре
С. після свіжо гоноре завжди
D. загострення інших хронічних захворювань
Е. загострення хронічного простатиту
ї
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
19. Скільки триває свіжа гонорея?
~А. до 2-х місяців
В. більше 2-х місяців
С. до 1 тижня
D. до 2-х днів
Е. до 2-х років
32. Фактори, які сприяють переходу свіжого гоноре ного уретриту в хронічну
стадію:
А. загострення хронічного циститу
~В. нераціонального лікування свіжо гоноре
С. після свіжо гоноре завжди
D. загострення інших хронічних захворювань
Е. загострення хронічного простатиту
33. Фактори, які сприяють переходу свіжого гоноре ного уретриту в хронічну
стадію:
А. загострення хронічного циститу
~В. нераціонального лікування свіжо гоноре
С. після свіжо гоноре завжди
D. загострення інших хронічних захворювань
Е. загострення хронічного простатиту
5. Збудник хламідозу:
A. Trichomonas vaginalis
• B. Chlamydia trachomatis
Neisseria gonorrhoeae
Mycoplasma hominis
Gardnerella vaginalis
18. Який ймовірний діагноз при виявлені в мазку гнійних виділень з уретри
грамнегативних боболодібних диплококів, які розташовані поза- і
внутрішньоклітинно:
А. Трихомоніаз
В. Сифіліс
С. Хламідіоз
• D. Гонорея
Е. Кандидоз
Задача 2.
Хвори 25 років, звернувся до венеролога з приводу болючих висипань в
ділянці геніталі . Об’єктивно: на еритематозному фоні слизово кра ньо плоті
спостерігаються згруповані міхурці, ерозі з поліциклічними краями.
Лімфовузли не збільшені. Позашлюбні статеві зв’язки заперечує.
а)Попередні діагноз ?
~А. Генітальни герпес
В. Ерозивни тверди шанкер
С. Оперізуючи герпес
D. Вульгарни пухирчатка
Е. Дерматоз Дюрінга
б)Тактика лікування.
Основні методи лікування генітального герпесу включають:
1. **Противірусні препарати:** Ліки, такі як ацикловір, валацикловір або
фамцикловір, можуть бути призначені для зменшення тривалості і важкості
симптомів. Їхній прийом може також допомогти у скороченні періоду вірусного
відділення.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
2. **Знеболюючі засоби:** Препарати для знеболення, такі як парацетамол або
ібупрофен, можуть допомогти зменшити біль та дискомфорт.
3. **Локальні засоби:** Крім противірусних препаратів, може бути корисним
використовувати мазі або креми з анестетиками або заспокійливими
компонентами для полегшення свербіжу та подразнення.
4. **Системні противірусні ліки:** У важких випадках лікар може розглядати
введення противірусних ліків через вену.
5. **Важливо дотримуватися правил особистої гігієни:** Це включає
ретельне миття рук та уникання дотику до поранених ділянок шкіри, щоб
запобігти розповсюдженню вірусу.
6. **Уникання статевих відносин:** Під час періоду загострення
рекомендується утримуватися від статевих відносин, щоб уникнути передачі
вірусу партнерові.
Лікування повинно бути призначене лікарем, і важливо враховувати
індивідуальні особливості кожного пацієнта. Призначення і дозування ліків слід
обговорювати з медичним фахівцем.
Задача 3.
Хвори звернувся до лікаря зі скаргами на виділення з сечівника гною, болюче
сечовипускання. Об’єктивно: отвір уретри червони , набрякли , виділення з
уретри жовто-зеленого кольору.
а)Ваш діагноз ?
А. Хламідіоз
~В. Гонорея
С. Мікоплазмоз
D. Гандрельоз
Е. Кандидоз
б)Тактика лікування.
Основні принципи лікування гоноре :
1) ретельне клінічне та лабораторне обстеження хворих з метою виявлення
супровідних захворювань (сифілісу, трихомоніазу, хламідіозу ін.) і
одночасного хнього лікування;
2) комплексни характер лікування, що передбачає етіотропну, патогенетичну
та симптоматичну терапію;
3) індивідуальни підхід з урахуванням статі, віку хворого, клінічно форми
тяжкості патологічного процесу, наявності ускладнень і т.д.;
4) дотримання хворим під час і після лікування визначеного режиму
харчування, утримання від статевих контактів і фізичного навантаження;
5) одночасне лікування партнерів хворого.
Для лікування хворих на гонорею рекомендують застосовувати препарати
групи пеніциліну (бензилпеніцилін, біцилін-1, -3, -5, ампіцилін, ампіокс,
оксацилін), левоміцетин; антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін,
окситетрациклін, метациклін, доксициклін); макроліди (еритроміцин,
олететрин, ерициклін); аміноглікозиди (сизоміцин, канаміцин); рифаміцини
й
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
(рифампіцин, бенеміцин); сульфаніламідні препарати пролонговано ді
(сульфамонометоксин, сульфадиметоксин) і комбіновані
сульфаніламідні препарати (бісептол, сульфатен).
Задача 4.
Хвори , 23 роки скаржиться на виділення із уретри, які супроводжуються
свербіжом і печією. Захворів через тиждень після позашлюбного статевого
контакту. Об'єктивно: губки зовнішнього отвору уретри набряклі. Із уретри
біло-жовті виділення.
а) Поставте попередні діагноз.
А.Уреоплазмоз
~B. Трихомоніаз
C. Хламідіоз
D. Свіжа гонорея
E. Гарднерелльоз
б)Тактика лікування
Сьогодні при нято стандартни метод лікування: 250 або 500 мг метронідазолу
2-3 рази на добу протягом 7-14 днів чи одноразови при ом 2 г тинідазолу,
також останнім часом часто застосовують орнідазол. Слід одночасно лікувати
статевих партнерів. Застосовують і інші варіанти терапі . Після зменшення
запальних проявів або з початку терапі проводять місцеве лікування: чоловікам
– промивають уретру розчинами калію перманганату, риванолу, фурациліну,
жінкам призначають комбіновані засоби у вигляді вагінальних свічок чи
таблеток, які одночасно володіють протитрихомонадною, антибактеріальною та
протигрибковою дією. Метронідазол не призначають в I триместрі вагітності.
Вагітних краще лікувати свічками з клотримазолом протягом 14 днів. Лікування
новонароджених діте починають з 6-8 тижнів за показаннями. Рецидиви
захворювання лікують високими дозами метронідазолу – по 2 г на добу
впродовж 5 днів. Комбінують оральне і внутрішньовенне введення препарату.
протягом 5 днів.
ї
ї
й
й
й
й
ВІП-інфекція / Синдром набутого імунодефіциту подану (підготувала:
Чаплик-Чижо І.О, Бабок ІД)
Питання для самоконтролю І рівни складності:
1. Оберіть правильне твердження:
А. ВІЛ є стадією СНІД
В. ВІЛ і СНІД два різні захворювання
• С. СНІД є стадією ВІЛ
D. СНІД і ВІЛ - назва одного і того ж захворювання
Е. ВІЛ та СНІД є проявом іншої нозології
2. ВІЛ-інфекція спричинюється:
А. Стрептококом
В. Стафілококом
• С. Ретровірусом
D. Аденовірусом
Е. Папіломавірусом
3. ВІЛ передається:
А. Парантеральним шляхом
В. Статевим шляхом
С. Внутрішньоутробно
D. При грудному вигодовуванні
•Е. Все перелічене вірно
5. На сьогодні у світі:
А. Епідемія ВІЛ
В. Ендемія ВІЛ
С. Епізотія ВІЛ
• D. Пандемія ВІЛ
Е. Все перелічене вірно
9. ВІЛ не передається:
•А. Контактно-побутовим шляхом
В. Статевим шляхом
С. Парентеральним шляхом
D. Трансплацентарно
Е. При грудному вигодовуванні
29. Які віруси найчастіше пошкоджують шкіру і слизові оболонки при СНІДі:
А.Herpes simplex virus
В.Cytomegalovirus
С.Varicella zoster virus
D. Papovaviridae
• Е. Все перелічене вірно
30. Чим не характеризується ВІЛ-ембріфетопатія:
• А.Високою масою тіла дитини при народженні
В. Низькою масою тіла дитини при народженні
С. Багаточисельними порушеннями лицьової і мозкової частини черепу
D. Помірно вираженою косоокістю
Е. Затримкою розвитку
ї
ї
Об’єктивно: шкірні покриви - бліді, вологі, вільні від висипань. Зів -
гіперемований, набряклий. Збільшені шийні лімфовузли. Живіт - мʼякий,
пальпуються збільшені печінка та селезінка.
а). Ваш попередній діагноз:
А. Гепатит
• В. ВІЛ
С. Туберкульоз
D. Сифіліс
Е. Мононуклеоз
b). Складіть план обстежень.
І. Основни метод діагностики ВІЛ-інфекці – серологічни з
використанням кількох імунологічних реакці .
Імуноферментни аналіз (ІФА). Досліджують сироватку крові на двох тест-
системах з метою виявлення сумарних антитіл до ВІЛ. Активну інфекцію у
дитини, що народилася від ВІЛ-інфіковано матері, виявляють через 15-18
місяців, коли в не з'являються власні антитіла до ВІЛ. Антитіла до ВІЛ
з'являються у 90-95% інфікованих впродовж 3 місяців після інфікування, у 5-9%
– через 6 місяців від моменту інфікування у 0,5-1% – в більш пізні термін. У
термінальні фазі СНІДу кількість антитіл може значно знижуватись, аж до
повно відсутності. Серологічна діагностика ВІЛ за допомогою твердофазового
ІФА при нятна для скринінгових досліджень. У випадку позитивного
результату аналіз проводять двічі, і при отриманні хоча б одного позитивного
результату сироватку направляють на тест- підтвердження.
Імуноблотінг (вестерн-блот). Для остаточного рішення питання про
лабораторне підтвердження діагнозу ВІЛ-, відповідно до рекомендаці ВООЗ,
зразки крові (після одержання позитивного результату в ІФА) досліджують у
системі імуноблотінгу з метою виявлення антитіл до окремих білків ВІЛ, що є
білками серцевини або поверхнево оболонки вірусу. Основною діагностичною
та прогностичною ознакою методу є виявлення антитіл до антигенів GP24,
GP21,GP120,GP160. Позитивними вважають проби, у яких виявлені антитіла до
двох-трьох глікопроте дів ВІЛ. Методом ІБ зді снюється виявлення антитіл до
окремих білків вірусу. ІБ є методом більш специфічним, але менш чутливим,
ніж ІФА. Допускається серологічне підтвердження ВІЛ-інфекці за допомогою
декількох тест-систем для твердофазового ІФА, які розрізняються між собою за
складом антигенів.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) виявляє генетични матеріал вірусу,
що є важливим у випадку вертикально трансмісі , коли антитіла матері в крові
інфіковано неінфіковано дитини зберігаються до 18 місяців.
ІІ. Допоміжні методи діагностики.
1.Вірусологічни метод. Виділення ВІЛ із крові чи іншого біоматеріалу на
культурі тканини або ж методом молекулярно гібридизаці . Практично не
використовується через складність виконання високу вартість.
2. Імунограма крові. Виявляє зниження рівня СД4+ Т-лімфоцитів і показника
співвідношення СД4+/СД8+<0,8 - 1,0; підвищення рівня IgA, IgG, IgE.
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
3. Визначення «вірусного навантаження» (viralload) – кількість РНК копі
вірусу в 1 мл крові, що були виявлені ПЛР. Вважають одним з основних
маркерів прогресування ВІЛ-інфекці .
4. Загальни аналіз крові. У периферичні крові виявляють анемію,
ле копенію, лімфопенію, тромбоцитопенію, еозинофілію, прискорене ШОЕ.
18. У дитини, 3-х місяцв, при огляді сімейний лікар побачив низьку масу тіла,
мікроцефалію, випуклий лоб, сплощений ніс, екзофтальм, косокість, блідо
голубі склери. Мати дитини ВІЛ-інфікована.
а). Який попередни діагноз:
А.ДЦП
В. Водянка мозку
С. Вроджений сифіліс
•D.ВІЛ
Е.СНІД
б). Якої терапії потребує дитина?
Лікування проводять за чотирма напрямами: антиретровірусна терапія
(АРТ); імунокорекція імуностимуляція; імунозаміщення; лікування
опортуністичних інфекці і онкозахворювань.
Сучасні антиретровірусні препарати можна поділити на три групи:
- нуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази вірусу – азидотимідин
(зидовудин), диданозин, ставудин, ламівудин, абакавір;
- ненуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази – іфавіренц, делавердин,
невірапін;
- інгібітори протеази вірусу – індинавір, саквінавір, ритонавір, нельфінавір.
- На більш ефективною вважають комбінацію одного інгібітора протеази
(індинавір чи ритонавір) та двох нуклеозидних інгібіторів зворотно
транскриптази. Рекомендується комбінація: азідотимідин + дамівудин +
індинавір – як на більш ефективна.
ї
Об’єктивно: на слизовій оболонці рота, губах - множинні везикули, ерозії,
симптом Нікольського - негативний, акантолітичні клітини - не виявлено.
а). Поставте попередній діагноз:
Л. Міхурник
• В. Герпес
С. Кандидозний стоматит
D. Хейліт
Е. Червоний плескатий лишай
b). Складіть план обстеження.
І. Основни метод діагностики ВІЛ-інфекці – серологічни з
використанням кількох імунологічних реакці .
Імуноферментни аналіз (ІФА). Досліджують сироватку крові на двох тест-
системах з метою виявлення сумарних антитіл до ВІЛ. Активну інфекцію у
дитини, що народилася від ВІЛ-інфіковано матері, виявляють через 15-18
місяців, коли в не з'являються власні антитіла до ВІЛ. Антитіла до ВІЛ
з'являються у 90-95% інфікованих впродовж 3 місяців після інфікування, у 5-9%
– через 6 місяців від моменту інфікування у 0,5-1% – в більш пізні термін. У
термінальні фазі СНІДу кількість антитіл може значно знижуватись, аж до
повно відсутності. Серологічна діагностика ВІЛ за допомогою твердофазового
ІФА при нятна для скринінгових досліджень. У випадку позитивного
результату аналіз проводять двічі, і при отриманні хоча б одного позитивного
результату сироватку направляють на тест- підтвердження.
Імуноблотінг (вестерн-блот). Для остаточного рішення питання про
лабораторне підтвердження діагнозу ВІЛ-, відповідно до рекомендаці ВООЗ,
зразки крові (після одержання позитивного результату в ІФА) досліджують у
системі імуноблотінгу з метою виявлення антитіл до окремих білків ВІЛ, що є
білками серцевини або поверхнево оболонки вірусу. Основною діагностичною
та прогностичною ознакою методу є виявлення антитіл до антигенів GP24,
GP21,GP120,GP160. Позитивними вважають проби, у яких виявлені антитіла до
двох-трьох глікопроте дів ВІЛ. Методом ІБ зді снюється виявлення антитіл до
окремих білків вірусу. ІБ є методом більш специфічним, але менш чутливим,
ніж ІФА. Допускається серологічне підтвердження ВІЛ-інфекці за допомогою
декількох тест-систем для твердофазового ІФА, які розрізняються між собою за
складом антигенів.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) виявляє генетични матеріал вірусу,
що є важливим у випадку вертикально трансмісі , коли антитіла матері в крові
інфіковано неінфіковано дитини зберігаються до 18 місяців.
ІІ. Допоміжні методи діагностики.
1.Вірусологічни метод. Виділення ВІЛ із крові чи іншого біоматеріалу на
культурі тканини або ж методом молекулярно гібридизаці . Практично не
використовується через складність виконання високу вартість.
2. Імунограма крові. Виявляє зниження рівня СД4+ Т-лімфоцитів і показника
співвідношення СД4+/СД8+<0,8 - 1,0; підвищення рівня IgA, IgG, IgE.
3. Визначення «вірусного навантаження» (viralload) – кількість РНК копі
вірусу в 1 мл крові, що були виявлені ПЛР. Вважають одним з основних
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
й
маркерів прогресування ВІЛ-інфекці .
4. Загальни аналіз крові. У периферичні крові виявляють анемію,
ле копенію, лімфопенію, тромбоцитопенію, еозинофілію, прискорене ШОЕ.