Дерма диф.залік

Питання для самоконтролю 1 рівня складності:
1. Базальний шар епідермісу складається з:

• А. Одного шару циліндричних клітин
В. 3-8 ридів циліндричних епітеліоцитів
С. Одного ряду кубічних епітеліоцитів
D. Еластичних волокон
Е. Клітин Лангерганса
2. До складу дерми не входять:

А. Клітинні елементи
В. Волокна
• С. Базальна меморана
D. Судини
Е. Фібробласти
3. До додатків шкіри відноситься усе, крім:

А. Волосся
• В. Невуси
С. Hiгті
Д. Потові залози
Е. Сальні залози
4. Гіперкератоз характеризується:
А. Порушеннями процесів у меланоцитах
В. Втратою звʼязків між клітинами
• С. Потовщення рогового шару
D. Розростанням сосочків дерми
Е. Потовщенням зернистого шару
5. До первинних безпорожнинних морфологічних елементів відноситься:

А. Пустула
•B.Папула
С. Везикула
D. Булла
Е. Мікровезикула
6. До складу гіподерми не входить:

А. Сполучна тканина
В. Кровоносні судини
С. Адиноцити
• Д. Корнеоцити
Е. Нервові стовбури
7. До складу епідермісу входять усі клітини, окрім:

А. Клітин Меркеля
В. Меланоцитів
• С. Еритроцитів
Д. Кератиноцитів
Е. Клітин Лангерганса
8. Сальні залози являють собою:

А. Прості трубчасті утворення
В. Апокринові залози
С. Мерокринові залози
D. Еккринові залози
• Е. Голокринові залози
9. Спонгіоз - це:
А. Утворення вакуолей в цитоплазмі базальних епітеліоцитів
• В. Міжклітинний набряк шипуватого шару епідермісу
С. Зміна забарвлення шкіри
D. Зміни ядер клітин
Е. Втрата звʼязків між клітинами
10. До первинних морфологічних елементів не відноситься:

А. Пляма
В. Горбик
С. Вузол
D. Пухир
• Е. Ерозія
11. Епідерміс складається з наступних шарів, окрім:

А. Шипуватого
В. Зернистого
С. Рогового
• D. Сітчастого
Е. Базального
12. Шкіра виконує наступні функції, окрім:

А. Імунної
В. Обмінної
С. Рецепторної
D. Секреторної
• Е. Травної
13. Гістологічні зміни при утворенні уртики:

• А. Обмежений набряк сосочкового шару
В. Спонгіоз
С. Гіперкератоз
D. Гіпергранульоз
Е. Акантоліз
14. До різновидів плям відносять:

А. Бляшка
В. Екскоріація
• С. Розеола
D. Туберкулома
Е. Ліхеніфікація
15. Рубець - це:

А. Дефект шкіри в межах епідермісу
• В. Грубоволокнисті сполучнотканинні розростання з ураженням дерми та
нерідко підлеглих тканин
С. Глибокий дефект тканин в межах власне шкіри
D. Дефект шкіри, що виник внаслідок розчухів
Е. Порушення пігментації шкіри, що виникло внаслідок розрішення
морфологічних елементів висипу
16. В якому шарі епідермісу не відбувається мітоз:

А. Зернистому
• В. Роговому
С. Базальному
D. Блискучому
Е. Остистому
17. Гомеостаз епідермісу забезпечується:

А. Цілеспрямовакою міграцією клітин в спідермальному пласті
В. Клітинким оновленням
С. Злушенням корнеоцитів з поверхні епідермісу
D. Цитодиференціюванням кератинопитів в корнеоцити
• Е. Усе вищеперелічене вірно
18. До чутливих нервових закінчень шкіри відноситься усе, крім:

А. Закінчень Меркеля
В. Тілець Фатера- Пачіні
• С. Клітин Грінстейна
D. Тілець Мейснера
Е. Колб Краузе
19. До первинних порожнинних морфологічних елементів відноситься:

• А. Пустула
В. Папула
С. Макула
D. Уртика
Е. Вузол
20. Трішина - це:
А. Дефект шкіри в межах рогового шару епідермісу
В.Глибокий дефект шкіри із зазубреними краями
• С. Лінійний дефект шкіри
Д. Потовщення шкіри з посиленням її рисунку
Е. Локалька зміна забарвлення шкіри
21. Меланоцити в основному входять до складу:

• А. Базального шару епідермісу
В. Шипуватого шару епідермісу
С. Зернистого шару епідермісу
D. Блискучого шару епідермісу
Е. Рогового шару епідермісу
22. Клітини Лангерганса - це:

А. Різновид епітеліоцита
• В. Внутрішньоепідермальний макрофаг
С. Кліткна, що продукує меланін
D. Нейроскдокринна клітина шкіри
Е. Тканинний базофіл
23. Гіпергранульоз характеризується:

А. Потовщенням рогового шару спідермісу
• В. Потовщенням зернистого шару епідермісу
С. Втратою звʼязків між клітинами епідермісу
D. Нерівномірним потовщенням епідермісу
Е. Розростанням сосочків дерми
24. До різновидів пустули відноситься:

А. Блязика
В. Мікровезикула
• С. Фліктена
D. Екскоріація
Е. Кірка
25. Виразка - це:

• В. Глибокий дефект шкіри
С. Лінійний дефект шкіри
D. Потовщення шкіри з посиленням її рисунку
Е. Локальна зміна забарвлення шкіри
26. Який структуркий елемент шкіри не входить до складу дерми:

А. Волокнисті субстанції
• В. Жирова клітковина
С. Сполучна речовина
Д. Клітинні елементи
Е. Волосяний стержень
27. Акантоз - це:

А. Втрата звʼязків між епітеліоцитами
В. Потовщення рогового шару епідермісу -
С. Потовщення зернистого шару епідермісу
D. Неповне зроговіння клітин
• Е. Збільшення кількості рядів клітин шипуватого шару епідермісу
28. Пляма - це:

А. Дефект шкіри в межах гіподерми
В. Глибокий дефект шкіри
С. Лінійний дефект шкіри
D. Потовщення шкіри з посиленням її рисунку
• Е.Локальна зміна забарвлення шкіри
29. Ексфоліація - це:

• А. Злущення клітин з поверхні спідермісу
В. Міграція епітеліонитів
С. Апоптоз кератиноцитів
D. Проліферація епітеліоцитів
Е. Посилений поділ клітин
30. До вторинних морфологічних елементів не належить:

• А. Пухлина
В. Кірка
С. Екскоріація
D. Ліхеніфікація
Е. Вегетація
31. Акантоліз - це:

А. Потовщення рогового шару
В. Потовщення зернистого шару
• С. Втрата звʼязків між епітеліоцитами
D. Міжклітинний набряк
Е. Збільшення кількості рядів клітин шишуватого шару
32. Різновидом геморагічних плям є усе, окрім:

А. Пуриури
• В. Розеоли
С. Петехії
D. Екхімозу
Е. Вібщесу
33. Ерозія - це:
• А Дефект шкіри в межах епідермісу
В. Гибокий дефект шкіри
С. Лінійний глибокий дефект шкіри
D. Потовщення шкіри з посиленням и рисунку
Е. Локальна зміна забарвлення шкіри
34.Екскоріація - це:
А. Дефект шкіри в межах плодерми
В. Грубоволокнисті сполучнотканинні розростання з ураженням дерми
• Д. Дефект шкіри, що виник внаслідок розчухів
Е. Порушення пігментації шкіри внаслідок розрішення папул
35.Вторинна пляма - це:

В. Грубоволокнисті сполучнотканинні розростання з ураженням дерми
D. Дефект шкіри, що виник внаслідок розчухів
• Е. Порушення пігментації шкіри, що виникло внаслідок розрішення
морфологічних елементів висипу
Питання для самоконтролю ІІ - ІІІ рівнів складності:
1. На прийом до дерматолога звернулась хвора зі скаргами на множинні
висипання на шкірі тулуба.
Обʼєктивно: на шкірі спини та верхній частині грудей спостерігаються плями
різної конфігурації, розмірів і кольору (від бежевого до жовто-бурого).
а). Який тип висипань, на Вашу думку, у даного пацієнта:
А. Поліморфний істинний
• В. Мономорфний
С. Екзоморфний
D. Поліморфний неістинний
Е. Фолікуляриний
b). Перелічіть, які види плям Вам відомі.
Плями можна поділити на чотири групи: судинні запальні, судинні
незапальні, геморагічні та пігментні.
Судинні запальні плями клінічно характеризуються почервонінням на
обмежені ділянці шкіри, а гістологічно представляють собою запальне
розширення судин в дермі. Від інших плям судинні запальні відрізняються тим,
що при натисканні склом (діаскопія, вітропресія) вони зникають, а після
закінчення діаскопі появляються знову. Червони колір цих плям може бути
різних відтінків - від рожевих, яскраво-червоних до синюшно- бурих при
хронічних процесах. Судинні запальні плями можуть зникати безслідно, а
можуть залишати після себе пігментні плями, можуть бути
покриті лусочками. По клінічні характеристиці судинні плями діляться на два
підвиди в залежності від величини - еритема і розеола. Розеола (roseola) -
судинна пляма величиною до нігтя, а еритема (erythema) - пляма величиною
більше нігтя.
Судинні незапальні плями появляються внаслідок неправильного розвитку в
шкірі кровоносних судин. Вони поділяються на вроджені (судинни невус) та
набуті (телеангіектазі ). Останні представляють собою сті ке розширення
судин, яке утворюється внаслідок порушення інерваці поверхнево розміщених
капілярів і виникає під впливом несприятливо ді кліматичних факторів, або
нервово-рефлекторного збудження. Такі плями появляються, наприклад, на
обличчі при захворюваннях печінки, або у робітників цехів з гарячим
технологічним процесом (сталеварів), як професі ні ознаки (стигми).
Плями, які появляються в результаті крововиливів в шкіру, внаслідок
різноманітних травм, або підвищено ломкості чи проникливості судин
називаються геморагічними. Вони не зникають при діаскопі . Як правило такі
плями міняючи сві колір на сині , зелени та жовти в кінці зникають
безслідно. Розрізняють 5 підвидів геморагічних плям: петехі (petechiae) -
величиною до головки сірника, пурпура (purpura) - величиною від головки
сірника до нігтя, екхімоз (ecchymosis) - величиною від нігтя до долоні і великі
крововиливи – суггіляці о(sugylatio). Ліні ні крововиливи (наприклад від удару
палкою або кнутом) називаються вібіцес (vibices).
й
ї
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
Четверта група плям - це пігментні плями, які утворюються внаслідок зміни
кількості пігменту в шкірі (збільшення або зменшення). Такі плями при нято
ділити на три підгрупи: гіперхромні, гіпохромні та ахромні плями.
Окремо слід виділити штучні плями, які розвиваються внаслідок штучного
введення в шкіру забарвлюючих речовин (татуювання).
2. При огляді пацієнта дерматолог за допомогою предметного скельця

проводить пошкрябування ураженої ділянки шкіри.
а). Який метод обстеження застосовує лікар:
А. Граттаж
В. Пальпанія
• С. Діаскопія
D. Кюретаж
Е. Проба Ядассона
b). Яка мета використания даного методу?
Одним з на більш поширених клінічних додаткових методів обстеження є
діаскопія або вітропресія, яка полягає в натискуванні на змінену ділянку
шкіри склом. При цьому через скло спостерігають зміну кольору шкіри. Таким
чином можна відрізнити судинні запальні плями (еритему, розеолу) від інших
плям (геморагічних, пігментних), встановити своєрідне коричневе забарвлення
горбиків за рахунок усунення запального рожевого фону (симптом яблучного
желе при туберкульозному вовчаку).
3. На прийом до дерматолога звернулася жінка, при огляді шкіри якої були

виявлені множнині порожнинні елементи висипань із вмістом жовто-зеленого
кольору.
а). Про який морфологічний елемент йдеться:
• А. Пустулу
В. Макулу
С. Папулу
D. Везикулу
Б. Уртику
б). Вкажіть основні відміності між даним елементом та буллою.
Міхур (bulla) - первинни порожнинни елемент, яки розміщується в
епідермісі, має круглу форму, наповнени серозною рідиною, величиною
більше головки сірника. Як і у випадку міхурця внаслідок еволюці міхура
утворюється ерозія. На більш часто міхурі розміщуються під епідермісом. Такі
міхурі називаються субепідермальними (наприклад при червоному плоскому
лишаю). При розміщенні міхура в базальному шарі епідермісу, внаслідок
розпаду ого клітин (акантоліз) він носить назву інтраепідермального
(наприклад при пухирчатці). Міхур, яки розміщується під роговим шаром
епідермісу називається субкорнеальним.
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
Гні ничок (pustula) - первинни порожнинни елемент наповнени гноєм.
Утворення гні ничків можуть спричинити різноманітні мікробні фактори,
на частіше стафілококи або стрептококи. Гні нички ділять на 6 різновидносте
в залежності від х розміщення. Поверхнево розміщені (в границях епідермісу)
гні нички, які ні з чим не зв’язані і мають розмір до головки сірника
називаються імпетіго, такі ж гні нички, тільки розміром більше ніж головка
сірника, називаються фліктена. На прикладі імпетіго і фліктени можна також
продемонструвати відносність поділу елементів на первинні і вторинні. Так ці
елементи можуть виступати в ролі первинних, коли появляються на незмінені
шкірі, але імпетіго може бути вторинним елементом внаслідок еволюці
(нагноєння) міхурця, а фліктена - внаслідок еволюці міхура. Фліктена та
імпетіго залишають після себе відповідних розмірів ерозію і пігментну пляму.
Гні ничок, яки ні з чим не зв’язани , але розміщується глибоко називається
ектімою. При розпаді поверхні ектіми утворюється виразка (глибоки дефект
шкіри), після яко завжди залишається рубець. Якщо гні ничок зв’язани з
волосяним фолікулом він називається фолікулітом (глибоке ураження фолікула),
або остіофолікулітом (розміщення лише в усті волосяного фолікула).
Остіофолікуліт загоюється, не залишаючи після себе слідів, а фолікуліт завжди
завершується утворенням рубця. Останні , шости вид гні ничка називається
вугром (акне). Це - гні ничок, яки зв'язани із сальною залозою, конусовидно
форми. Вугор може еволюціонувати зникаючи безслідно, і може при глибокому
розміщенні залишати після себе рубець.
4. При обстеженні пацієнта лікар за допомогою предметного скельця натискає

на уражену ділянку шкіри.
а). Який метод обстеження застосовує лікар:
А. Граттаж
В. Пальпація
• С. Діаскопія
D. Кюретаж
b). Які характеристики висипу дозволяє визначити даний метод?
Одним з на більш поширених клінічних додаткових методів обстеження є
діаскопія або вітропресія, яка полягає в натискуванні на змінену ділянку
шкіри склом. При цьому через скло спостерігають зміну кольору шкіри. Таким
чином можна відрізнити судинні запальні плями (еритему, розеолу) від інших
плям (геморагічних, пігментних), встановити своєрідне коричневе забарвлення
горбиків за рахунок усунення запального рожевого фону (симптом яблучного
желе при туберкульозному вовчаку).
5. Характерним для даного виду запалення є ураження судин, внаслідок чого

змінюється їх проникність, та до ексудату будь-якого характеру приєднюються
еритроцити.
а). Про який вид запалення йдеться:
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
А. Імунний
• В. Геморагічний
С. Серозний
Д. Гнійний
Е. Проліферативний
b). Які фази запалення вам відомі?
У дерматології термін "фази запалення" зазвичай використовується для опису
реакції шкіри на подразники або травми. Зазвичай розрізняють три основні
фази запалення в контексті травматичних пошкоджень шкіри:
1. **Фаза васкулярної реакції (вазодилатації):**
- У цій фазі судини розширюються, щоб забезпечити підвищений кровотік до
пошкодженого району. Це може супроводжуватися червонінням, набряканням і
відчуттям тепла.
2. **Фаза клітинного відгуку:**
- Під час цієї фази в клітинах відбувається активна робота на відновлення
тканини. Фагоцити (клітини, що "їдять" бактерії та покидьки) видаляють мертві
клітини та бактерії, а фібробласти виробляють новий колаген для відновлення
тканини.
3. **Фаза розрішення або ремоделювання:**
- У цій фазі тканини повертаються до свого нормального стану або зазнають
ремоделювання. Фібробласти продовжують синтез колагену, і тканини
поступово відновлюються.
Ці фази є частинами природного процесу загоєння травм та пошкоджень на
шкірі, і вони важливі для забезпечення правильного відновлення тканин та
запобігання інфекціям.
6. На прийом до дерматолога зверкулася пацієнтка, при огляді якої на шкірі

були виявлені лише сліди розчухів. Зі слів хворої, ще зранку, всього декілька
годин тому, на шкірі був присутній виски яскраво-червоного кольору, що
виступав над рівнем шкіри і супроводжувався інтенсивним свербежем.
а). Який морфологічний елемент описує хвора:
• А. Уртику
В. Макулу
С. Папулу
D. Пустулу
E BesuKyay
b). Вкажіть основні відмінності між даним елементом та буллою.
Уртикарія та буллоза - це два різних дерматологічних стану, які
характеризуються різними видами висипів і викликаються різними причинами.
Основні відмінності між ними можуть включати наступне:
**Уртикарія (кропив'янка):**
1. *Тип висипу:* Уртикарія характеризується виникненням свербучих або
печіючих плям та висипів, які зазвичай нагадують сліди від удару кропиви. Ці
плями можуть об'єднуватися і створювати великі уявні "плями".
2. *Час тривалості:* Висип уртикарії може з'являтися і зникається протягом
короткого періоду часу (години чи декілька днів).
3. *Причини:* Уртикарія може виникати від алергічних реакцій, інфекцій,
стресу або інших факторів, які викликають видалення речовин, що збуджують у
шкірі.
**Булла:**
1. *Тип висипу:* Буллоза включає утворення великих мішкоподібних водяних
пухирів (бул), які можуть бути розташовані на шкірі або слизових оболонках.
2. *Час тривалості:* Пухирі у випадку буллози можуть залишатися протягом
тривалого часу, і їх може супроводжувати біль або дискомфорт.
3. *Причини:* Буллоза може виникати внаслідок різних причин, таких як
автоімунні захворювання, вірусні інфекції, травми або деякі системні
захворювання.
Загалом, уртикарія та буллоза представляють собою різні клінічні ситуації з
різними симптомами та причинами виникнення.
7. До дерматолога звернулися батьки 6-річного хлопчика, при огляді якого на

волосистій частині голови виявлені множинні вогнища ураження з порушеним
ростом волосся розміром 1x1 см, з чіткими межами, в яких наявні обламки
волосся на рівні 3-5 мм.
а). Про ураження якого типу волосся йдеться в даному випадку:
А. Пушкового
• В. Довгого
С. Короткого
Д. Щетинистого
Е. Лануто
b). Перелічіть ділянки шкіри, які вкриті даним типом волосся.
Довге волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це
також борода і вуса.
8. У мікропрепараті візуалізуються прості альвеолярні залози шкіри з

розгалуженими кінцевими відділами. Дані залози частіше за все розташовані
поруч із волоссям, рідше - локалізуються окремо.
а). Які саме залози описані вище:
А. Потові
• В. Сальні
С. Молочні
1. Ендокринні
Е. Змішані
b). За яким типом утворюється секрет даних залоз?
Сальні залози (glandulae sebaceae) - прості альвеолярні розгалужені залози з
голокриновим типом секреці . Секрет сальних залоз - шкірне сало - змащує
поверхню шкіри та волосся. При цьому попереджується мацерація шкіри водою
ї
та вологою повітря, ураження мікроорганізмами. Секрет сальних залоз надає
еластичності шкірі і волоссю, пом'якшує х. За добу виділяється близько 20 г
шкірного сала. У складі сально залози розрізняють кінцеви секреторни
відділ і вивідну протоку. Кінцеві секреторні відділи сальних залоз розміщені у
поверхневих частинах сітчастого шару дерми, як правило навколо волосяних
корінців; вивідні протоки відкриваються на дні волосяних лі ок.
9. У хворого при огляді на шкірі виявлені елементи висипу з чіткими межами,

величиною в монету, непрозорі, жовтого кольору, що утворилися внаслідок
висихання гною.
а). Які це елементи:
• А. Кірка
В. Лусочка
С. Тріщина
D. Пустула
Е. Пляма
b). Внаслідок розрішення якого морфологічного елементу вони
утворилися?
Кірка (crusta) – утворюється при засиханні серозно рідини (міхурець,
міхур), гною, секрету ерозі , виразок та інших дефектів шкіри. Кірка є товста,
забарвлена в певни колір і не прозора. Колір кірок може бути різни , в
залежності від того внаслідок засихання, яко рідини кірка утворилася.
Розрізняють кірки серозні, гні ні, кров’яні та змішані (суміш гною, крові,
пилинок, лусочок і т.д.). Часом на такому первинному елементі як ектіма
утворюється багатошарова кірка, яка нагадує мушлю слимака. Така кірка
називається рупією. Після кірок завжди залишаються гіпохромні плями.
Клінічно кірка відрізняється від лусочки тим, що вона товста і не прозора.
10. Визначення стану вегетативної нервової системи є одним із компонентів

обстеження дерматологічного хворого.
а). Який метод обстеження дозволяе визначити стан вететативної нервової
системи, зокрема, рефлекторні реакції судинної стінки:
А. Гратаж
В. Пальпація
С. Діаскопія
• D. Визначення дермографізму
b). Опишіть методику проведення даного обстеження.
Встановити функціональни стан судинно-нервового апарату можна за рахунок
визначення характеру дермографізму. Дермографізм визначають шляхом
проведення по шкірі пальцем, тупою паличкою, або спеціальним дермографом
(дозоване подразнення за рахунок пружини). При цьому розрізняють рожеви
дермографізм за рахунок розширення судин, біли дермографізм при спазмі
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
й
й
й
й
судин, як парадоксальні реакці ( при не родерміті) і підвищени
дермографізм, або уртикарни (при кропив’янці). Проведення дермографізму
дає можливість встановити наявність вегетоневротичного статусу організму.
11. Мікроскани залоз шкіри. х кіри хворої виявили запаления простих трубасто
ерами у вигриді х кінчені відвіли рот зава на мені дерми. Протоки залоз
відкриваютьсх спітих трубок, закручених у клубочок. Пороток в занос
дкриваються як самостійно на поверий шкіри, так і поруч із волоссям.
а). Які саме залози описані вище:
• А. Потові
В. Сальні
С. Молочні
D. Ендокринні
Е. Змішані
b). За яким типом утворюється секрет даних залоз?
Потові залози (glandulae sudoriferae) - прості трубчасті нерозгалужені залози.
хні секрет - піт - на 98 % утворени водою, 2 % становлять мінеральні солі та
екскреторні органічні речовини. За добу потові залози виділяють близько 500
мл поту. Для випаровування поту організм витрачає тепло, охолоджуючись при
цьому. Таким чином, функція потових залоз - участь у водно-сольовому обміні,
екскреція метаболічних шлаків, а також забезпечення терморегуляці організму.
12. У результаті клінічного обстеження хворого був виставлений діагноз: рожеві

вугрі. При наступному обстеженні хворого гастроентерологом встановлено такі
супутні діагнози - гепатохолецистит, хронічний
панкреатит.
а). Який це етап діагностики:
А. Морфологічний
В. Етіопатогенетичний
С. Попередній
• D. Клінічний
Е. Проміжний
b). Перелічіть етапи діагностичного процесу у дерматовенерології.
Етапи діагностичного процесу. Для правильно побудови діагностичного
процесу розрізняють три ого етапи: морфологічни , клінічни та
етіопатогенетични .
1.Морфологічни етап завершується постановкою попереднього діагнозу. Він
може зді снюватися аналітичним або синтетичним шляхом. Перши різновид
побудови морфологічного етапу більш притаманни віденські дерматологічні
школі. В цьому випадку насамперед визначаються всі наявні у хворого
морфологічні елементи, тобто проводиться аналіз. При цьому насамперед слід
визначити підвищується елемент над рівнем шкіри, чи ні, чи має він
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
порожнину; яким шляхом зді снюється зворотні розвиток (регрес) елемента -
зникає безслідно, залишає після себе кірочки, лусочки, рубець та ін.
2.Після завершення морфологічного етапу та встановлення попереднього
діагнозу переходять до клінічного етапу діагностичного процесу. На цьому
етапі насамперед пов’язують дані морфологічного аналізу з анамнезом
захворювання, після чого, проводять додаткові методи обстеження (діаскопію,
зішкрябування по Броку, дермографізм та ін.). При цьому із тих захворювань,
які підозрюють при виставленні попереднього діагнозу, почергово
виключаються хвороби, починаючи з на менш вірогідних. Закінчується це
етап діагностики постановкою клінічного діагнозу (наприклад: екзема, псоріаз,
сифіліс і т.д.).
3.На вищи етап діагностики - етіопатогенетични , яки завершується
постановкою кінцевого діагнозу. На цьому етапі встановлюється форма
нозологічно одиниці захворювання, ого етіологічна та патогенетична суть з
усіма особливостями характерними для організму конкретного хворого.
Визначається також наявність супутніх захворювань, х зв'язок з дерматозом, що
дає можливість призначити раціональну комплексну терапію.
13. Виділяють декілька додатків шкіри.

а). У будові якого саме додатку шкіри виділяють цибулину, корінь,
стержень:
А. Ніготь
В. Потова залоза
С. Сальна залоза
• D. Волосина
Е. Молочна залоза
b). Які види даного похідного шкіри ви знаєте?
Волосся (ріlі) похідни елемент шкіри, яки у людини відіграє, в основному,
косметичну роль. Волосся поділяється на довге, щетинкове і пушкове. Довге
волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це також
борода і вуса. Щетинкове волосся - це брови, ві . Воно також розміщене у
переддвер' носово порожнини і в зовнішньому слуховому проході. Пушкове
волосся, за деякими виключеннями, покриває все тіло людини. Довжина
волосся буває від кількох міліметрів до метрів, товщина від 0,005 до 0,5 мм.
Кожна волосина має стрижень і корінь.
14. У результаті обстеження хворого встановлено, що на шкірі є спідермальні

папули різної величини, покриті лусочками. Поставлено діагноз: псоріаз.
а). Який це етап діагностики:
• А. Морфологічний
В. Клінічний
С. Егіопатогенетичний
D. Попередній
й
ї
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
Е. Елікриз
b). Встановленням якого діагнозу завершується даний етап діагностики?
Морфологічни етап завершується постановкою попереднього діагнозу. Він
може зді снюватися аналітичним або синтетичним шляхом. Перши різновид
побудови морфологічного етапу більш притаманни віденські дерматологічні
школі. В цьому випадку насамперед визначаються всі наявні у хворого
морфологічні елементи, тобто проводиться аналіз. При цьому насамперед слід
визначити підвищується елемент над рівнем шкіри, чи ні, чи має він
порожнину; яким шляхом зді снюється зворотні розвиток (регрес) елемента -
зникає безслідно, залишає після себе кірочки, лусочки, рубець та ін.
15. При огляді шкіри пацієнтки дерматовенеролог виявив множинні вогнища

почервоніння шкіри без зміни рельєфу, які при діаскопії стають блідішими, а
подекуди взагалі зникають.
а). Який це морфологічний елемент:
А. Бляшка
• С. Макула
D. Туберкулома
b). Як розрішується даний елемент?
Пляма (macula) - зміна кольору шкіри на обмежені ділянці. Плями можна
поділити на чотири групи: судинні запальні, судинні незапальні, геморагічні та
пігментні. Пляма єдини первинни елемент, яки не виступає над поверхнею
шкіри.
Судинні запальні плями можуть зникати безслідно, а можуть залишати після
себе пігментні плями, можуть бути покриті лусочками.
16. До лікаря звернувся пацієнт зі скаргами на наявність висипань в ділянці

верхньої губи, інтенсивний свербіж та відчуття поколювання.
Обʼєктивно: на фоні злегка гіперемійованої шкіри локалізовані зруповані
порожнисті елементи з прозорим вмістом, розміром з просяне зерно.
а). Який морфологічний елемент описаний вище:
А. Пустула
В. Булла
• С. Везикула
D. Папула
Е. Виразка
b). Проведіть диференційну діагностику даного елементу з екскоріацією.
Міхурець (vesicula) - первинни порожнинни елемент, яки розміщується в
епідермісі, має круглу форму наповнени серозною рідиною і є величиною від
мікроскопічних (мікровезікула, наприклад при екземі) розмірів до головки
сірника. Внаслідок еволюці міхурця утворюється невеличка ерозія.
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
Утворюватися міхурець може внаслідок спонгіозу (ексудативні зміни в
епідермісі при екземі), балонуючо дегенераці (при герпетичних
захворюваннях), або внутриклітинно вакуолізаці (епідермофітія).
Подряпина або розчух (excoriatio) – ліні ни дефект шкіри внаслідок
механічного пошкодження . Подряпини також можуть виступати як в ролі
вторинних елементів, так і в ролі первинних при пошкодженні видимо здорово
шкіри (наприклад при шкірному свербінні, механічні травмі і т.д.). Травми
шкіри можуть бути як поверхневими, так і глибокими. Перші загоюються не
залишаючи після себе сліду, другі залишають рубець. Кра екскоріаці завжди
зазубрені, тому що вона як правило пересікає ліні шкірного натягу (ліні
Лангера).
17. У хворого при огляді на шкірі виявлені множинні порожнинні елементи з

прозорим серозним вмістом.
а). Які це елементи:
А.Crusta
В. Squama
С. Fissura
• D. Vesicula
E. Urtica
b). Перелічіть відомі вам екзо- та ендогенні чинники, що можуть сприяти
виникненню патологічних змін шкіри?
Патологічні зміни на шкірі можуть бути спричинені різними чинниками, які
можна класифікувати на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні). Ось
перелік деяких з них:
**Екзогенні чинники:**
1. **Ультрафіолетове випромінювання:** Довготривала експозиція до
сонячного випромінювання може призводити до сонячного опікання,
фотодерматитів і підвищення ризику раку шкіри.
2. **Травми та тиску:** Механічні ушкодження, тиск, тертя та травми можуть
призводити до формування шрамів, виразок або інших патологічних змін.
3. **Хімічні речовини:** Контакт із різними хімічними речовинами, такими як
алергени, подразники або отруйні речовини, може спричиняти дерматити і інші
подібні захворювання.
4. **Мікроорганізми:** Бактерії, грибки та віруси можуть викликати інфекції
шкіри, такі як вугри, грибкові інфекції, лишаї та інші.
5. **Температурні фактори:** Екстремальні температури (надто високі або
низькі) можуть впливати на шкіру, викликаючи опіки, обмороження або інші
теплові ушкодження.
**Ендогенні чинники:**
1.**Генетичні фактори:** Спадковість може грати важливу роль у схильності до
різних дерматологічних захворювань, таких як екзема чи псоріаз.

ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
2. **Імунологічні реакції:** Аутоімунні захворювання, коли імунна система
нападає на власні клітини, можуть призводити до шкірних проблем, таких як
вітіліго або пузирчастий пемфігоїд.
3. **Гормональні зміни:** Зміни в рівнях гормонів, такі як під час вагітності,
підліткового періоду, або внаслідок ендокринних захворювань, можуть
впливати на стан шкіри.
4. **Хронічні захворювання:** Деякі системні хвороби, такі як цукровий
діабет, можуть впливати на стан шкіри.
5. **Несприятливі звички:** Куріння, недостатній сон, стрес та інші нездорові
звички можуть впливати на стан шкіри.
Ці чинники можуть взаємодіяти, і багато дерматологічних проблем мають
комплексну природу, обумовлену як екзогенними, так і ендогенними
чинниками.
18. При огляді пацієнта на шкірі виявлений елемент висипу неправильної

форми, незміненого кольору, який підвищується над рівнем здорової шкіри,
щільний при пальпації, неболючий.
При гістопатологічному дослідженні виявлені наступні характерні зміни:
потовщення спідермісу; в дермі спостерігаютья розростання
сполучнотканинних волокон, грубі колагенові волокна хаотично; наявні ділянки
гомогенізації волокон, фіброцити; придатки шкіри відсутні.
розміщені
А. Булла
В. Везикула
С. Пустула
Д. Макула
• Е. Рубець
b). Назвіть основні відмінності між даним елементом та папулою.
Вузлик (papulа) - первинни безпорожнинни елемент, яки підвищується над
поверхнею шкіри, має чіткі границі, в складці шкіри не пальпується, може
розсмоктуватися не залишаючи після себе сліду, або лущитися і залишати
пігментну пляму. Вузлик ніколи не залишає після себе виразку та рубець.
По гістологічні будові папули діляться на три види: епідермальні, дермальні і
епідермодермальні. В епідермальні папулі (як, наприклад, при псоріазі)
спостерігаються три патологічні процеси: гіперкератоз, паракератоз і акантоз.
За рахунок гіперкератозу (потовщення рогового шару епідермісу) та
паракератозу (відсутність міжклітинних зв'язків) епідермальна папула
лущиться. Акантоз (нерівномірне, на різні висоті розміщення сосочків дерми)
можна виявити методом зішкрябування. При цьому на поверхні папули
появляється точкове кровоточення. Дермальна папула характеризується
наявністю клітинного інфільтрату в сосочковому шарі дерми (наприклад, при
сифілісі), за рахунок чого вона підвищується над рівнем шкіри.
Епідермодермальни вузлик представляє собою суміш процесів, які
й
й
й
й
й
й
й
спостерігаються при епідермальні і дермальні папулі (наприклад, при
червоному плоскому лишаю).
Рубець (cicatrix) – розростання грубо фіброзно сполучно тканини з
паралельно розміщеними волокнами на місці глибокого (дерма, підшкірна
жирова клітковина) порушення цілості шкіри. Для рубця характерно те, що на
ого поверхні відсутні рисунок шкіри, волосяні фолікули, сальні та потові
залози. Клінічно розрізняють рубці плоскі (на одному рівні з навколишніми
покровами), атрофічні (нижче рівня шкіри) і гіпертрофічні, які підвищуються
над навколишніми шкірними покровами (кело дні рубці). 1.вторинний елемент
2. при пальпації щільний
19. На шкірі пацієнта візуалізуються множинні безпорожнинні елементи висипу

незміненого кольору, розміром із горошину, які дещо підвищуються над її
рівнем і пальпуються в складці.
Гістологічна картина: процес обмежений сосочковим та сітчастим шарами
дерми з наявністю гранульоми з епітеліоїдних клітин, які оточені
лімфоцитарним валом.
у А. Вузлик
С. Макула
• D. Горбик
b). Проведіть диференційну діагностику даного елемента з вузлом.
Горбик (tuberculum) — первинни безпорожнинни елемент, яки
підвищується над поверхнею шкіри, має чіткі границі, в складці шкіри
пальпується, завжди залишає після себе виразку (глибоки дефект шкіри) і
рубець. Величина горбика коливається від просяного зерна до кедрового
горішка. Колір горбика може бути червони , блідо-червони , жовто- червони
(та інших червоних відтінків). Від вузлика горбик відрізняються тим, що
пальпується в складці шкіри та залишає після себе рубець. Гістологічно горбик
представляє собою клітинни інфільтрат в глибоких шарах дерми.
Вузол (nodus) - первинни безпорожнинни елемент, яки підвищується над
поверхнею шкіри, має чіткі границі. Шкіра над вузлом береться в складку, тому
що вузол гістологічно представляє собою клітинни інфільтрат в підшкірні
жирові клітковині. Розміри вузла - від горошини до курячого я ця і більше. В
більшості випадків вузол розпадається з утворенням виразки та рубця.
20. На шкірі плечового поясу пацієнта виявлені множинні плями різного

забарвлення (від молочного до жовтувато-коричневого кольору).
а). До якої групи патологічних змін шкіри відносяться вищеописані:
А. Диспепсії
В. Дискератози
• С. Дисхромії
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
D. Дислексії
Е. Дисплазії
b). Перелічіть відомі вам первинні безпорожнинні елементи.
1.Вузлик (papulа) - первинни безпорожнинни елемент, яки підвищується
над поверхнею шкіри, має чіткі границі, в складці шкіри не пальпується, може
розсмоктуватися не залишаючи після себе сліду, або лущитися і залишати
пігментну пляму. Вузлик ніколи не залишає після себе виразку та рубець.
2.Горбик (tuberculum) — первинни безпорожнинни елемент, яки
підвищується над поверхнею шкіри, має чіткі границі, в складці шкіри
пальпується, завжди залишає після себе виразку (глибоки дефект шкіри) і
рубець. Величина горбика коливається від просяного зерна до кедрового
горішка. Колір горбика може бути червони , блідо-червони , жовто- червони
(та інших червоних відтінків). Від вузлика горбик відрізняються тим, що
пальпується в складці шкіри та залишає після себе рубець. Гістологічно горбик
представляє собою клітинни інфільтрат в глибоких шарах дерми.
3. Вузол (nodus) - первинни безпорожнинни елемент, яки підвищується над
поверхнею шкіри, має чіткі границі. Шкіра над вузлом береться в складку, тому
що вузол гістологічно представляє собою клітинни інфільтрат в підшкірні
жирові клітковині. Розміри вузла - від горошини до курячого я ця і більше. В
більшості випадків вузол розпадається з утворенням виразки та рубця.
4. Пухир (urtica) - первинни безпорожнинни елемент, яки підвищується над
поверхнею шкіри, без чітких границь, куполоподібно форми. ІІухир, як
правило свербить і не залишає після себе ніяких вторинних елементів.
5. Пухлина (tumor) - первинни безпорожнинни елемент незапального
характеру. Пухлина може мати чіткі (доброякісни перебіг) або нечіткі границі
(не доброякісни перебіг, інфільтративни ріст). Величина та глибина залягання
пухлини може бути різною (наприклад, бородавка - поверхневе розміщення,
невеликих розмірів; ліпома - глибоке залягання, великі розміри і т.д.). Пухлина
може розпадатися (ракова виразка), зникати безслідно (бородавка), або існувати
незмінно багато років (ліпома). Від інших первинних безпорожнинних
елементів пухлина відрізняється тим, що вона є незапального характеру.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
1. Для псоріазу характерно:
А. Поліморфізм висипань
В. Інтенсивний свербіж
С. Жовтувато-бурий відтінок елементів
D. Наявність везикул по краю висипань
Е. Утворення сріблястих лусочок на поверхні висипань
2. Виберіть один із симтомів, що входить до тріади Ауспіца:

А. Симптом «джгута»
В. Симптом «терки»
С. Симптом «сіточки» Уікхема
D. Симптом «термінальної плівки»
Е. Симптом «листя папороті»
3. Окрім одного, за поширеністю псоріаз розрізняють:

А. Обмежений псоріаз
В. Дисемінований псоріаз
С. Лентикулярний псоріаз
D. Дифузний псоріаз
Е. Псоріатична еритродермія
4. Для первинного елемента висипу при червоному плоскому лишаю

характерно:
А. Симптом «точкових кровотеч»
В. Симптом «облатки»
С. Пупкоподібне вдавлення в центрі
D. Феномен «прихованого лущення»
Е. Симптом «термінальної плівки»
5. При тривалості червоного плоского лишаю від 1-ого до 6-ти місяців - це

А. Гострий перебіг
В. Торпідний перебіг
С. Підгострий перебіг
D. Хронічний перебіг
Е. Хвилеподібний перебіг
6. Найбільш характерна локалізація висипань при вульгарному псоріазі:

А. Розгинальні поверхні кінцівок
в. Долоні та підошви
С. Обличчя
п. Згинальні поверхні кінцівок
Е. Слизові оболонки
7. У якій стадії псоріазу найбільш яскраво виявляється феномен Кебнера

А. Прогресуючій
В. Стаціонарній
D. Регресуючій
Е. Всі відповіді вірні
8. Який симптом не використовують для підтвердження діагнозу псоріаз:

А. Псоріатична тріада
В. Феномен Кебнера
С. Феномен Ауспіца
D. Феномен «кровʼяної роси»
Е. Феномен «яблучного желе»
9. Первинний елемент при червоному плоскому лишаю:
А. Пляма
В. Папула
С. Пустула
D. Везикула
Е. Екскоріація
10. Найчастіше висип при червоному плоскому лишаю локалізується на:

А. Розгинальних поверхнях кінцівок
В. Згинальних поверхнях кінцівок
С. Долонях та підошвах
D. Волосистій частині голови
Е. Слизових коньюктивах очей
11. Характерна локалізація висипань при пустульозному (типу Барбера) псоріазі:

А. Розгинальні поверхні кінцівок
В. Долоні та підошви
С. Обличчя
D. Між лопатками
Е. Слизові оболонки
12. До атипових форм псоріазу відноситься:

А. Бляшковий псоріаз
В. Себорейний псоріаз
С. Лентикулярний псоріаз
D. Нумулярний псоріаз
Е. Міліарний псоріаз
13. Що характерно для ексудативного псоріазу:

А. Раптовий розвиток дисемінованої характерної псоріатичної висипки у вигляді переважно папул в
діаметрі 2-5 мм; процес як правило розвивається після перенесення вірусних чи інфекційних хвороб
В. Лусочки на поверхні папули склеюються і утворюють кірко-луски, при знятті яких оголюється волога
поверхня
С. Утворення пошарових кірочок, які іноді набувають конічної форми
D. Псоріатичні елементи є дрібними за розмірами і локалізуються довкола отворів волосяних фолікул
Е. Процес представляє собою комбінацію псоріазу з себорейним дерматитом
14. До форм червоного плоского лишаю відносять усі, крім:

А. Бульозної
В. Гіпертрофічної
С. Фолікулярної
D. Полігональної
Е. Атрофічної
15. На поверхні папули при червоному плоскому лишаї не спостерігається:

А. Пластинчасте срібно-біле лущення?
В. Воскоподібний блиск
С. Сітка Уікхема
D. Пупкоподібне вдавлення в центрі
Е. Легке лущення
16. Первинним морфологічним елементом висипу при псоріазі є:

A. Пухир
В. Міхур
С. Вузлик
D. Везикула
Е. Лусочка
17. До типових форм псоріазу відносяться усі, крім:

А. Бляшкового
В. Себорейного
С. Лентикулярного
D. Нумулярного
Е. Міліарного
18. Який з діагностичних критеріїв не характерний для прогресуючої стадії поріазу:

А. Тенденція до злиття
в. Наявність псоріатичної тріади
С. Сріблясто-біле лущення в центрі папули
D. Феномен Кебнера
Е. Сріблясто-біле лущення по всій поверхні папули
19. форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою плям округлої форми з
фіолетовим відтінком, вираженим стоншенням епідермісу на поверхні (у вигляді папіруса) - це:
А. Ерозивно-виразкова
В. Бородавчаста
С. Фолікулярна
D. Атрофічна
Е. Типова
20. У якої категорії осіб найчастіше зустрічається червоний плоский лишай:

А. Діти
В. Підлітки
С. Жінки від 40 до 60 років
D. Чоловіки від 40 до 60 років
Е. Новонароджені
21. Різновид пустульозного псоріазу:

А. Псоріаз Кебнера
В. Псоріаз Цумбуша
С.Псоріаз Пільнова
D. Псоріаз Воронова
Е. Псоріаз Ауспіца
22. Яка ознака характерна для ураження кінцівок при артропатичному псоріазі:
А. Артрит трьох суглобів одного пальця
В. Тендовагініт окремих пальців
С. Сосископодібна дефігурація пальців
D. Артрит дистальних міжфалангових суглобів
Е. Усе вищеперераховане
23. Яка із запропонованих ознак не є характерною для червоного плоского лишаю:

А. Феномен Кебнера
В. Феномен Поспєлова
С. Феномен «яблучного желе»
D. Симптом «сітки» Уікхема
Е. Блискуча поверхня елементу висипу
24. Для псоріазу характерний симптом:

А. «Облатки»
В. «Кровʼяної роси»
С «Серозних колодязів»
D. «Яблучного желе»
Е. «Зонду», що провалюється
25. Перебіг псоріазу характеризується наступними стадіями:

А. Прогресуюча, стаціонарна, регресуюча
В. Зимова, літня, недиференційована
С.Типова, бульозна, атрофічна
D. Ексудативно-гіперемічна, ерозивна, гіперкератотична
Е. Стаціонарна, регресуюча, недиференційована
26. Папули при червоному плоскому лишаї:

А. Полігональні, блискучі, з пупкоподібним втисненням
В. Полігональні, вкриті сріблястими висівкоподібними лусочками
С. Із сітчастою поверхнею, виражений периферичний ріст
D. Iз пупкоподібним тисненням та жовто-зеленими кірками
Е. Великі, з ерозивною поверхнею; зливаються у бляшки фестончастими краями
27. Які патогістологічні зміни лежать в основі поняття гіперкератоз,притаманного для псоріазу:
А. Нерівномірне розташування сосочків дерми
В. Інтенсивний ріст зернистого шару епідермісу
С. Потовщення рогового шару епідермісу внаслідок посиленого ороговіння та сповільненого
відторгнення епідермісу
D. Жодне із вказаних
Е. Інтенсивний ріст шипуватого шару епідермісу
28. Псоріатичний стійкий акродерматит характеризується:

А. Хронічно рецидивуючим перебігом з симетричним або однобічним процесом
В. Можливою деформацією нігтів
С. Можливістю утворення рубців на місці пошкодження
D. Шкіра в уражених ділянках - червоного кольору, тонка, атрофічна, болюча
Е. Усе перераховане вірно
29. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою різко вираженої
пігментації у вигляді плям, що зливаються в обширні вогнища ураження:
В. Бородавчаста
С. Пігментна
Е. Типова
30. Для прогресуючої стадії псоріазу характерно усе, крім:

А. Появи свіжих яскраво - червоних папул
В. Ізоморфної реакції Кебнера
С. Позитивної псоріатичної тріади
D. Тенденції до злиття елементів
Е. Наявності псевдовтрофічного комірця Воронова
31. При розмірі папул до 1-3 см говорять про:

А. Краплеподібний псоріаз
В. Нумулярний псоріаз
С. Бляшковий псоріаз
D. Дифузний псоріаз
Е. Універсальний псоріаз
32. До типових ренттенологічних ознак артропатичного псоріазу

належить:
А. Асиметричність і радіальний тип ураження
В. Слабка вираженість локального остеопорозу
С. Типовий варіант кісткової деструкції (остеоліз у поєднанні з остеосклерозом)
D. Симптом кінцевого звуження дистальних епіфізів фаланг пальців
Е. Усе вищеперераховане вірно
33. Форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою (частіше на нижніх
кінцівках) бородавчастих, рожево-червоних папул, вкритих незначним лущенням - це:
В. Верукозна
Е. Типова
34. Сітка Уікхема - це:

А. Пухке нашарування лусочок
В. Поява блискучої поверхні при пошкрябуванні папули
С. Поява крапельок крові на поверхні папули при пошкрябуванні
D. Поява товстої плями при діаскопії
Е. Біло-сірі хаотично розміщені лінії на поверхні папули (добре візуалізуються після змащування
олією)
35. Для регресуючої стадії псоріазу характерно:

А. Поява свіжих яскраво-червоних папул
В. Ізоморфна реакція Кебнера
С. Сріблясті лусочки, що вкривають центр папули
D. Інтенсивний свербіж
Е. Наявність псевдоатрофічного комірця Воронова
36.Що характерно для псоріатичної еритродермії:

А. Виражена інфільтрація з бородавчастими розростаннями
В. Суцільне злиття елементів висипу з інфільтрацією та набряком
С. Пустульозний висип з підвищенням температури та збільшенням лімфатичних вузлів
D. Виразкування елементів висипу
Е. Суглобово-набряковий синдром
37. Форма червоного плоского лишаю, що клінічно характеризується появою переважно дрібних
полігональних з синюшним відтінком папул, з пупкоподібним втисненням в центрі, локалізованих
переважно на згинальних поверхнях суглобів, слизових оболонках - це:
А. Ерозивно-варикозна
В. Верукозна
Е. Типова
38. Для псоріазу волосистої частини голови не характерно:

А. Свербіж
В. Випадіння волосся
С. Бляшки вкриті товстими лусочками, які важко відділити
D. Мокнуття за вушними раковинами
Е. Сріблясто-біле лущення
39. Оберіть ознаку не характерну для артропатичного псоріазу:

А. Асиметричний сакроілеїт та спондиліт
В. Ураження дистальних міжфалангових суглобів
С. Талалгія
D. Ураження проксимальних міжфалангових суглобів
Е. Запалення суглобів у місцях прикріплення звʼязок та сухожиль
40.Для постановки клінічного діагнозу псоріатичної хвороби береться до уваги:

А. Сезонність захворювання
В. Стадійність псоріатичного процесу
С. Ступінь важкості псоріатичного процесу
D. Пошкодження інших органів
Е. Усе перераховане вірно
41. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою бляшок, утворених
внаслідок злиття папул, з вираженим ороговінням:
В. Гіперкератотична
Е. Типова
42. Для клінічного діагностування характеристики червоного плоского

лишаю характерно:
А. Поява елементів висипу на згинальних поверхнях передпліч, гомілок
В. Свербіж у місцях висипань
С. Полігональні папули з блискучою поверхнею та пупкоподібним втисненням в центрі
D. Наявність сітки Уікхема
43. Після перенесених ГРВІ та тонзилітів гостро виникають рясні висипання міліарно-лентикулярних
папул, які нагадують наступну форму псоріатичного ураження шкіри:
А. Себорейний псоріаз
В. Вульгарний псоріаз
С. Краплевидний псоріаз
D. Інтертригінозний псоріаз
Е. Псоріатичну еритродермію
44. Для проявів псоріатичного ураження нігтів характерно усе перераховане, крім:
А. Симптому «наперстка»
В. Симптому «олійної плями»
С. Симптому «яблучного желе»
D. Оніхогрифозу
Е. Оніхолізису
45. Яка форма червоного плоского лишаю клінічно характеризується появою одночасно з типовими
папулами на слизовій оболонці щік поодиноких або множинних міхурів/пузирів, які утримуються не
більше доби, з подальшим формуванням ерозії:
В. Бульозна
E. Типова
46. У дітей та пацієнтів похилого віку, особливо хворих на цукровий діабет.

розвивається псоріатичне ураження великих складок, що носить назву:
А. Себорейний псоріаз
В. Вульгарний псоріаз
С. Пустульозний псоріаз
D. Інтертригінозний псоріаз
Е. Псоріатична еритродермія
47. Поява свіжих висипань в місцях травматизації шкіри при червоному плоскому лишаю носить назву
В. Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана-Потєкаєва
D. Симптом «наперстка»
Е. Симптом «серозних колодязів»
48. Наявність довкола папул із периферичним ростом каймо червоного

кольору називається:
А. Вінчик Воронова
В. Симптом Ауспіца
С. Вінчик Пільнова
D. Симптом Картамишова
Е. Комірець Бієта
49. Для пустульозного псоріазу Цумбуша характерне усе, крім:

А. Поштовхоподібної появи пустул на місці висипань або видимо здоровій зовні шкіри,що не
повʼязані з волосяними фолікулами
В. Пустул стерильних
С. Можливої трансформації в інші форми псоріазу чи інвалідізації
D. Процесу, який починається з гіпертрофічного розростання папул з центру долонь чи підошов
Е. Пустул нестерильних
50. Поєднання червоного плоского лишаю з цукровим діабетом та гіпертонічною хворобою носить
назву:
В. Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана- Потєкаєва
51. Для оцінки ступеня важкості псоріазу, що включає в себе оцінку ефективності проведеної терапії,
площі ураження, вираженості еритеми, лущення та інфільтрації висипань, використовується:
А. Індекс PASI
В. Індекс КІОТОС
С. Індекс SCORAD
D. Дерматологічний індекс якості життя
Е. Індекс Skindex
52. Поява свіжих висипань в місцях травматизації шкіри при псоріазі носить назву:
А. феномен Кебнера
В.Синдром Літтла-Ласюера
С. Синдром Гріншпана- Потєкаєва
53.У лікуванні псоріазу не використовують.

А. Седативні препарати
В. Цитостатики
С. ПУВА-терапію
D. Протискабіозні середники
Е. Біологічні препарати
54. Який препарат не призначають в прогресуючій стадії псоріазу:

А. Кальцій глюконат
В. Валеріана
С. Пірогенал
D. Натрію тіосульфат
Е. Діазолін
55. Для зовнішньої терапії прогресуючої стадії вульгарного псоріазу призначають:

А. 1-2% саліцилову мазь
B. 5% сірчано-дігтярну мазь
С. 5% саліцилову мазь
D. 10% іхтіолову мазь
Е. Зовнішні середники в даному випадку не доцільні
56. Для лікування прогресуючої стадії псоріазу використовується все перелічене, окрім:
А. Кремів з глюкокортикостероїдами
В. Седативних середників
С. Вітамінів групи В
D. Загального Уфо
Е. Гепатопротекторів
Питання для самоконтролю 2-3 рівнів складності
1. Хвора, 27 років, звернулась до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на шкірі тулуба та кінцівок.
Захворювання пов’язує з нервовим стресом.
Локальний статус: на слизовій оболонці порожнини рота спостерігаються міліарні папули
перламутрового кольору, злиті між собою у вигляді мережива. На шкірі тулуба та згинальних
поверхонь кінцівок візуалізуються лентикулярні полігональні папули, рожево-фіолетового кольору з
воскованою поверхнею та пупкоподібним вдавленням в центрі.
а) Попередній діагноз:
А. Червоний плоский лишай
В. Поширений псоріаз
С. Контагіозний молюск
D. Червоний вовчак
Е. Плоскі бородавки
b.) Діагностичні критерії для постановки остаточного та диференційного діагнозів?
Діагноз червоного плоского лишаю ґрунтується на клінічних, дерматоскопічних та гістопатологічних
критеріях. Це включає характерні ознаки на шкірі, вивчення дерматоскопічних зразків та взяття біопсії
для аналізу під мікроскопом. Остаточний діагноз може бути встановлений, виключивши інші подібні
захворювання. Критерії включають еритему, розлади пігментації та характерні зміни у шкірних шарах.
2.Хвора, 43 роки, звернулася до лікаря зі скаргами на висип на шкірі обох гомілок.

Обʼєктивно: на розгинальних поверхнях гомілок спостерігаються рожево-синюшного кольору бляшки,
вкриті роговими масами, що щільно прилягають. Навколо бляшок є полігональні лентикулярні папули
з пупкоподібним втисненням у центрі та воскованим блиском.
а.) Ваш попередній діагноз:
А. Контагіозний молюск
В. Червоний плоский лишай
С. Псоріаз
D. Бородавчастий туберкульоз шкіри
b.) Поставте клінічний діагноз та план лікування пацієнта.
Клінічний діагноз червоного плоского лишаю може ґрунтуватися на наступних ознаках:
Еритема: Червона, запалена область на шкірі.
Пласкі плями: Зазвичай мають неправильну форму та можуть з'єднуватися, утворюючи великі
плями.
Лускатість: Шкіра може бути лущеною або подібно до паперу.
Спотворення пігментації: Зміни у кольорі шкіри, такі як гіперпігментація або гіпопігментація.
Зуд або біль: Це може бути супутнім симптомом, але не завжди.
Традиційне лікування: снодійні, седативні, антигістамінні препарати, антибіотикотерапія, вітаміни (А,

Д, Е) , ретиноїди (деривати вітаміну А), ентеросорбенти, імуномодулятори, у тому числі із
застосуванням екзогенних інтерферонів та інтерфероногенів, фонофорез із седативними та
протизапальними середками , кріомасажта криодеструкція (особливо при верукозній формі).
Ретиноїди (тигазон, неотигазон, етретинат) зменшують інтенсивність запальної реакції, впливають на
стан клітинних мембран та нормалізують процеси проліферації. Ретиноїди є більш ефективними при
ураженні слизової оболонки рота та червоної окрайки губ. В останні роки з успіхом застосовуються
аналоги вітаміну А-каротиноїди, особливо при атипових формах, зокрема ерозивно-виразковій, а
також при ураженні слизової оболонки рота та статевих органів.
3. Хворий, 19 років, скаржиться на наявність висипань на волосистій частині голови, шкірі ліктьових
суглобів, лущення. Зі слів хворого, самостійно лікувавшись шампунем від лупи, покращення не
досягнув.
Обʼєктивно: на межі волосистої частини голови та гладкої шкіри, за вухами, на розгинальній поверхні
ліктьових суглобів локалізовані папули червоного кольору, вкриті білими лусочками. Дерматолог із
заплющеними очима провів пальпацію висипань на волосистій частині голови, при якій відчув чіткі
рельєфні межі по периферії висипань.
a). Назвіть проведений діагностичний тест:
А. Симптом Пільнова
В. Симптом Кебнера
С. Симптом Нікольського
D. Симптом Картамишова
Е. Симптом Ауспіца
b.) Для диференційної діагностики з яким дерматологічним захворюнанням проводять даний тест?
(опишіть).
симптом Картамишева, при якому, пальпуючи із закритими очима псоріатичні бляшки на волосистій
частині голови, є відчуття чітких меж уражень по периферії (на відміну від себорейного дерматиту,
при якому чітке обмеження не визначається).
4. При огляді пацієнта дерматовенеролог виявив папульозні висипання. Для верифікації діагнозу
лікар змастив олією поверхню папули і при цьому на її поверхні чітко візуалізувалися точки та лінії,
що переплітаються у вигляді сітки.
a). Який феномен визначав лікар:
А. Симптом «яблучного желе»
В. Симптом Беньє-Мещерського
С. Сітку Уікхема
D. Пробу Бальзера
Е. Симптом Нікольського
b). Перелічіть відомі Вам клінічні різновиди даного дерматозу.
Клінічні форми ЧПЛ:
- типова, класична або звичайна, форма;
- атипові форми:
 Лінійний ЧПЛ.
 Кільцеподібний (цирцинарний) червоний плоский лишай
 Коралоподібний ЧПЛ
 ЧПЛ волосистої частини голови.
 ЧПЛ долонь та підошов
 Еритематозна форма.
 Гіпертрофічна (бородавчаста, верукозна) форма
 Фолікулярна форма.
 Усічений ЧПЛ.
 Атрофічна форма.
 Бульознаабо пемфігоїдна форма.
 Пігментна форма.
 Псоріазоформний ЧПЛ.
 Тропічний плоский лишай
На слизовій оболонці рота і червоної окрайки губ прийнято розрізняти шість форм ЧПЛ:
 типова;
 ексудативно-гіперемічна;
 ерозивно-виразкова;
 бульозна форма;
 гіперкератотична
 Атрофічна
5. Хвора, 20 років, скаржиться на висип на шкірі тулуба та волосистої частини голови. Загострення
зауважує у зимовий період.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови та тулуба спостерігаються бляшки яскраво-червоного
кольору, розміром від 1,0 до 5,0 мм, поверхня яких вкрита сріблясто-білими лусочками.
Застосовуючи метод зішкрябування виявляється симптом «стеаринової плями», «термінальної
плівки», «кровʼяної роси».
а). Який найбільш вірогідний діагноз?
А. Атопічний дерматит
С. Вторинний сифіліс
D. Туберкульоз шкіри
Е. Псоріаз
b). Поставте клінічний діагноз та проведіть диференційну діагностику.
Клінічний діагноз псоріазу ґрунтується на спостереженні характерних клінічних ознак. Основні
симптоми псоріазу включають:
Псоріатичні бляшки: Сухі, червоні плями шкіри з сріблястими частинками луски. Вони можуть бути
розташовані будь-де на тілі.
Зуд: Псоріаз може супроводжуватися відчуттям свербіжу.
Найгірша на шкірі: Часто вражає окремі ділянки, такі як лікті, коліна, скальп або спина.
Псоріатичний артрит: Деякі люди з псоріазом можуть розвивати суглобові ураження.
Шкірні прояви псоріатичної хвороби в першу чергу слід диференціювати від захворювань, для яких
характерним елементом висипу є папула, покрита лущенням, а саме: червоного плоского лишаю,
парапсоріазу, рожевого лишаю Жибера, атопічного дерматиту, вторинного сифілісу.
На відміну від псоріазу при червоному плоскому лишаї: папули полігональні, плоскі; слабо
виражене лущення на поверхні елементів висипу; колір ефлорисценцій - фіолетово-червоний на шкірі
та перламутровий – на слизових оболонках ротової порожнини; характерний восковидний блиск
поверхні висипань; наявність пупкоподібного втиснення у центрі папули; сітчатий малюнок на
поверхні папули (сітка Уікхема); найчастіше локалізується на слизовій ротової порожнини та шкірі
згинальних поверхонь передпліч, гомілок; виражений свербіж у ділянках висипань; від'ємна
псоріатична тріада.
При парапсоріазі типовим є: наявність характерних феноменів «обладки» (з поверхні папули
знімається суцільно округла луска), «скритого лущення» (при пошкрябуванні поверхні папули) та
«комірця» (центральну частину папул вкриває сіро-коричнева луска, яка відшаровуюється по
периферії); симптом «колоїдної плівки» (наявність прикріпленої матово-білої луски у вигляді
тоненької пластинки, яка дещо припіднята по краях на місці елемента, що розсмоктується) та при
більш інтенсивному зішкрябуванні елементів висипу - виражений симптом «пурпури», або крапкових
крововиливів.
При рожевому лишаї Жибера характерно: наявність материнської бляшки на тулубі, поширення
дочірнього, переважно плямистого, висипу по лініях Лангера.
Атопічний дерматит відрізняється: наявністю еритеми неяскравого кольору, вираженою
ліхеніфікацією, екскоріаціями, локалізацією висипань на шкірі обличчя, шиї, верхньої частини грудей,
згинальної поверхні колінно-ліктьових суглобів, алергологічним анамнезом.
Для псоріазіформних сифілідів характерно: напівсферична форма папул, блідо-червоний з мідним
відтінком колір елементів висипу, наявність довкола папул комірця Бієта, виявлення блідої
трепонеми в елементах висипу, позитивні серологічні реакції.
6. Хвора, 27 років, звернулася до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на тулубі та верхніх кінцівках
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, згинальних поверхонь передпліч полігональні папули з блискучою, ніби
воскованою поверхнею. У центрі деяких елементів візуалізується пупкоподібне вдавлення.
а). Попередній діагноз:
А. Вторинний сифіліс
В. Псоріаз
С. Червоний плоский лишай
D. Атопічний дерматит
Е. Папуло-некротичний туберкульоз шкіри
b). Яка зовнішня терапія даної хвороби?
Зовнішня терапія червоного плоского лишаю може включати в себе використання місцевих засобів
для зменшення запалення та легенювання шкірних уражень. До основних методів лікування
відносяться:
Гормональні мазі: Застосовуються для зменшення запалення. Дерматолог обирає конкретний
препарат та визначає тривалість застосування.
Не гормональні мазі: Вони можуть включати речовини, які зменшують запалення та сприяють
відновленню шкірного покриву.
Імуномодулятори: Засоби, які впливають на імунну систему та можуть бути використані в лікуванні.
Зволожувачі: Допомагають утримувати шкіру зволоженою.
Сонячна терапія: У визначених випадках ультрафіолетове випромінювання може бути використане
для поліпшення стану шкіри.
7. Чоловік, 39 років, хворіє 8 років на шкірне захворювання. Висипання постійно утримуються на шкірі
ліктів та колін. Взимку висипання носять більш генералізований характер.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови, тулуба, кінцівок - множинні папульозні висипання
яскраво-червоного кольору з чіткими межами. Центральна поверхня папул вкрита сріблястим
лущенням.
а). Ваш діагноз:
А. Розповсюджений псоріаз, прогресуюча стадія, зимова форма
в. Розповсюджений червоний плоский лишай, прогресуюча стадія
с. Розповсюджений псоріаз, регресуюча стадія, зимова форма
D. Розповсюджений псоріаз, прогресуюча стадія, літня форма
Е. Обмежений червоний плоский лишай, прогресуюча стадія
Б.). Які діагностичні тести для постановки даного діагнозу Ви можете назвати та описати?
Діагноз псоріазу встановлюється на підставі клінічних ознак, але іноді можуть використовуватися
додаткові тести для підтвердження та оцінки ступеня важкості. До таких тестів можуть входити:
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для аналізу під мікроскопом може допомогти у підтвердженні
діагнозу та виключенні інших захворювань.
Дерматоскопія: Дослідження шкіри за допомогою дерматоскопа для оцінки характерних ознак
псоріазу, таких як псоріатичні бляшки та плями.
Артросканування: Для виявлення псоріатичного артриту, який може супроводжувати псоріаз.
Кровові тести: Зазвичай необхідні, щоб виключити інші захворювання та оцінити загальний стан
організму.
Психосоціальне опитування: Оцінка впливу псоріазу на якість життя, емоційний стан та соціальну
функцію.
8. У хворої після перенесеного простудного захворювання зʼявились висипання на шкірі тулуба та

кінцівок, які супроводжуються вираженим свербежем.
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, згинальних поверхонь передпліч, гомілок візуалізуються лентикулярні
папульозні елементи синюшно-червоного кольору з воскованою поверхнею та пупкоподібним
вдавленням в центрі.
а). Ваш попередній діагноз:
А. Псоріаз
В. Атопічний дерматит
С. Короста
D. Червоний плоский лишай
Е. Рожевий лишай Жибера
b). 3 якими нозологіями найбільш часто диференціюють дане захворювання?
Диференціальний діагноз проводять із псоріазом, токсикодермією, нейродермітом, плоскими
бородавками, папульозним сифілісом.
9. На прийом до дерматолога звернувся хворий зі скаргами на свербіж та висипку на шкірі, які

виникли 2 тижні тому.
При огляді: на слизовій щік та губ спостерігаються бляшки сірувато- білого кольору, які мають вигляд
мережива, а на шкірі передпліч - численні полігональні лентикулярні папули з блискучою поверхнею
та цятковим вдавленням у центрі.
А.) Поставте хворому діагноз:
В. Псоріаз
С. Сифіліс вторинний
D. Кандидоз
Е. Багатоформна ексудативна еритема
b). Рекомендоване лікування.
10. Хворий, 45 років, скаржиться на появу вузликових елементів на шкірі попереку, кінцівок, які
схильні до периферійного росту та злиття, безболісні. Хворіє 2 роки. Загострення спостерігається
переважно навесні. Із анамнезу відомо, що у батька хворого було подібне ураження шкіри.
Обʼєктивно: на шкірі крижової ділянки, верхніх та нижніх кінцівках патологічні елементи висипу
представлені краплевидними та монетовидними вузликами, бляшками, вкритими білими лусочками,
які легко спадають.
А. Нейродерміт
С. Псоріаз
D. Рожевий лишай
Е. Себорейна екзема
b). Методика обстеження хворого для уточнення діагнозу та диференційної діагностики.
Для уточнення діагнозу та диференційної діагностики псоріазу лікар може використовувати
різноманітні методи обстеження та клінічні тести. Ось деякі з них:
Клінічний огляд: Лікар звертає увагу на характерні симптоми псоріазу, такі як псоріатичні бляшки,
лусочки, зуд, та можливий вплив на нігті та суглоби.
Дерматоскопія: Вивчення псоріатичних елементів за допомогою дерматоскопа може допомогти в
розрізненні псоріазу від інших шкірних захворювань.
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу під мікроскопом може допомогти у
підтвердженні діагнозу псоріазу та виключенні інших захворювань.
Артросканування: Якщо є симптоми псоріатичного артриту, може бути використане для визначення
ступеня ураження суглобів.
Кровові тести: Визначення рівнів певних маркерів, таких як C-реактивний білок (CRP) та
ревматоїдний фактор (RF), може бути корисним для визначення ступеня запалення та виключення
інших ревматичних захворювань.
11. У чоловіка, 45 років, на шкірі волосистої частини голови, тулуба поступово протягом 2-х тижнів
зʼявилася численна запальна висипка, що складається з папул рожево-червоного кольору, вкритих у
центрі білуватими лусками. Подібного характеру висипання кілька років тому спостерігалися у
зимовий час, які поступово до кінця весни зникли без лікування.
а). Який діагноз найбільш ймовірний у даного хворого:
А. Екзема
В. Алергічний дерматит
С. Контактний дерматит
D. Псоріаз
Е. Нейродерміт
b). Які симптоми Ви запропонуєте для підтвердження діагнозу і з якими патогістологічними
процесами вони повʼязані?
Для діагностики псоріазу мають значення ряд симптомів, до яких відносять псоріатичну тріаду та
ізоморфну реакцію (феномен Кебнера). У псоріатичну тріаду включають три послідовні феномени,
що виникають при зішкрябуванні псоріатичної папули: феномен стеаринової плями характеризується
посиленим лущенням, яке при легкому пошкрябуванні внаслідок рихлості зроговілих пластин нагадує
розтерту краплю стерину; феномен термінальної плівки виникає в результаті подальшого
пошкрябування поверхні папули і видалення лусок, при якому оголюється волога поверхня
шипуватого шару епідермісу; феномен «цяткової кровотечі» (феномен Ауспіца), або «кров’яної
роси» (феномен А.Г.Полотебнова) обумовлений травматизацією капілярних судин здовжених
сосочків дерми після легкого пошкрябування термінальної плівки. В основі цих феноменів лежить
патогістологічна суть псоріазу (гіпер-, паракератоз, акантоз, папіломатоз). Ізоморфна реакція або
феномен Кебнера, або травматичний псоріаз полягає в появі псоріатичних висипань на місцях
фізичних чи хімічних пошкоджень шкірного покрову . Після травми шкіри до розвитку ізоморфної
реакції проходить в середньому 7-9 днів, хоча спостерігалися випадки появи реакції і в коротші (3 дні)
чи здовжені (21 день) терміни. Часто в дерматологічній практиці використовується симптом
Картамишева, при якому, пальпуючи із закритими очима псоріатичні бляшки на волосистій частині
голови, є відчуття чітких меж уражень по периферії (на відміну від себорейного дерматиту, при якому
чітке обмеження не визначається).
12. Хвора, 27 років, звернулась до лікаря зі скаргами на свербіж, висипку на шкірі тулуба, кінцівок,
появу яких повʼязує з нервовим стресом.
Локальний статус: на слизовій оболонці порожнини рота спостерігаються міліарні папули
перламутрового кольору, злиті між собою у вигляді мережива. На шкірі тулуба та згинальних
поверхонь кінцівок візуалізуються лентикулярні полігональні папули, рожево- фіолетового кольору з
воскованою поверхнею та пупкоподібним вдавленням в центрі.
В. Поширений псоріаз
С. Контагіозний молюск
b). Діагностичні критерії для постановки остаточного та диференційного діагнозів.
Діагноз червоного плоского лишаю ґрунтується на клінічних, дерматоскопічних та гістопатологічних
критеріях. Це включає характерні ознаки на шкірі, вивчення дерматоскопічних зразків та взяття біопсії
для аналізу під мікроскопом. Остаточний діагноз може бути встановлений, виключивши інші подібні
захворювання. Критерії включають еритему, розлади пігментації та характерні зміни у шкірних шарах.
13. У хворої після перенесеного отиту - висип на слизовій рота.

Обʼєктивно: на щоках та піднебінні візуалізуються смугоподібні бляшки перламутрового кольору, на
запальній поверхні яких є поодинокі синюшно-червоні папули з дрібним лущенням та пупкоподібним
втисненням в центрі.
А. Стоматит
В. Вульгарна пухирчатка
D. Псоріаз
Е. Червоний плоский лишай
b.) Складіть план обстеження даної хворої.
Обстеження хворого при червоному плоскому лишаї включає комплексний підхід для точної
діагностики та розроблення ефективного плану лікування. Ось можливий план обстеження:
Клінічний огляд:
• Оцінка загального стану шкіри.
• Визначення розташування та характеру псоріатичних бляшок.
Дерматоскопія:
• Вивчення псоріатичних елементів для визначення характерних ознак.
Біопсія шкіри:
• Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу та патогістологічного дослідження.
Кровові тести:
• Визначення рівня C-реактивного білка (CRP) та інших маркерів запалення.
• Визначення рівнів сечової кислоти.
Оцінка суглобів:
• Проведення спеціального огляду для виявлення псоріатичного артриту.
Психосоціальне опитування:
• Оцінка впливу захворювання на якість життя та емоційний стан пацієнта.
Додаткові обстеження за необхідності:
• Ультрафіолетове випромінювання (ПУВА-терапія) для визначення впливу на захворювання.
• Консультація із ревматологом при наявності суглобових симптомів
14. У хворого після перенесеного грипу з'явився висип на тулубі і кінцівках.

Об'єктивно: на ділянках тулуба, згинальних поверхнях передпліч, гомілок спостерігаються
лентикулярні папули червоно-синюшного кольору та воскованою поверхнею.
А). Ваш діагноз:
А. Псоріаз
С. Плоскі бородавки
Е. Вторинний сифіліс
b). Тактика у відношенні підтвердження поставленого діагнозу.
Клінічний огляд:
• Оцінка загального стану шкіри.
• Визначення розташування та характеру псоріатичних бляшок.
Дерматоскопія:
• Вивчення псоріатичних елементів для визначення характерних ознак.
Біопсія шкіри:
• Взяття зразка тканини для лабораторного аналізу та патогістологічного дослідження.
Кровові тести:
• Визначення рівня C-реактивного білка (CRP) та інших маркерів запалення.
• Визначення рівнів сечової кислоти.
Оцінка суглобів:
• Проведення спеціального огляду для виявлення псоріатичного артриту.
Психосоціальне опитування:
• Оцінка впливу захворювання на якість життя та емоційний стан пацієнта.
Додаткові обстеження за необхідності:
• Ультрафіолетове випромінювання (ПУВА-терапія) для визначення впливу на захворювання.
• Консультація із ревматологом при наявності суглобових симптомів
15. Хвора скаржиться на періодичну появу потягом року висипань в ділянці ліктьових та колінних
суглобів, які пов'язує з частими нервовими перенапруженнями.
Об'єктивно: на момент обстеження висипка складається з численних бляшок, поверхня центральної
частини яких вкрита сріблястою лускою, що легко спадає.
А). Ваш попередній діагноз:
А. Контактний дерматит
С. Псоріаз, стаціонарна стадія
D. Псоріаз, прогресуюча стадія
Е. Еритематоз
b). Проведіть диференційну діагностику вказаного захворювання.
Шкірні прояви псоріатичної хвороби в першу чергу слід диференціювати від захворювань, для яких
характерним елементом висипу є папула, покрита лущенням, а саме: червоного плоского лишаю,
парапсоріазу, рожевого лишаю Жибера, атопічного дерматиту, вторинного сифілісу.
На відміну від псоріазу при червоному плоскому лишаї: папули полігональні, плоскі; слабо
виражене лущення на поверхні елементів висипу; колір ефлорисценцій - фіолетово-червоний на шкірі
та перламутровий – на слизових оболонках ротової порожнини; характерний восковидний блиск
поверхні висипань; наявність пупкоподібного втиснення у центрі папули; сітчатий малюнок на
поверхні папули (сітка Уікхема); найчастіше локалізується на слизовій ротової порожнини та шкірі
згинальних поверхонь передпліч, гомілок; виражений свербіж у ділянках висипань; від'ємна
псоріатична тріада.
При парапсоріазі типовим є: наявність характерних феноменів «обладки» (з поверхні папули
знімається суцільно округла луска), «скритого лущення» (при пошкрябуванні поверхні папули) та
«комірця» (центральну частину папул вкриває сіро-коричнева луска, яка відшаровуюється по
периферії); симптом «колоїдної плівки» (наявність прикріпленої матово-білої луски у вигляді
тоненької пластинки, яка дещо припіднята по краях на місці елемента, що розсмоктується) та при
більш інтенсивному зішкрябуванні елементів висипу - виражений симптом «пурпури», або крапкових
крововиливів.
При рожевому лишаї Жибера характерно: наявність материнської бляшки на тулубі, поширення
дочірнього, переважно плямистого, висипу по лініях Лангера.
Атопічний дерматит відрізняється: наявністю еритеми неяскравого кольору, вираженою
ліхеніфікацією, екскоріаціями, локалізацією висипань на шкірі обличчя, шиї, верхньої частини грудей,
згинальної поверхні колінно-ліктьових суглобів, алергологічним анамнезом.
Для псоріазіформних сифілідів характерно: напівсферична форма папул, блідо-червоний з мідним
відтінком колір елементів висипу, наявність довкола папул комірця Бієта, виявлення блідої
трепонеми в елементах висипу, позитивні серологічні реакції.
16. У хворої після перенесеного оперізуючого лишаю через 1,5 місяці з'явилася висипка на тулубі та
кінцівках.
Об'єктивно: на шкірі тулуба, розгинальних поверхонь передпліч, гомілок спостерігаються червоні
папули, вкриті білими лусочками в центрі. Відмічається поява нових елементів висипу.
В. Атопічний дерматит
С. Псоріаз
Е. Рецидив герпетичної інфекції
b). Поставте повний клінічний діагноз із запропонованим клініко-діагностичним обстеженням
хворого.
Клініко-діагностичне обстеження включає:
інших ревматичних захворювань
17. У хворого після перенесеної ангіни зʼявився висип на шкірі тулуба та кінцівок, свербіж у ділянках
висипань.
Локальний статус: на шкірі тулуба, згинальних поверхнях передпліч, гомілок спостерігаються численні
лентикулярні папули, рожево-фіолетового кольору з пупкоподібним вдавленням в центрі.
В. Псоріаз
Е. Рожевий лишай
b). Проведіть диференційну діагностику даного захворювання.
18. Хворий, 28 років, звернувся до лікаря зі скаргами на висипку в ділянках голови, тулуба, кінцівок.
Хворіє близько 5 років. В анамнезі - часті простудні захворювання та рецидиви шкірного висипу в
холодну пору року.
Обʼєктивно: на волосистій частині голови, тулубі, розгинальних поверхнях верхніх та нижніх кінцівок
спостерігаються папули червоного кольору з депігментацією по периферії, вторинні пігментні плями
без субʼєктивних відчуттів. На нігтьових пластинах окремих пальців рук -цяткові втиснення.
В. Вторинний сифіліс
С. Розповсюджений псоріаз
Е. Фолікулярний гіперкератоз
b). Складіть тактику обстеження хворого з подальшою постановкою повного клінічного діагнозу.
Тактика обстеження хворого:
19. Хвора, 38 років, звернулася за консультацією з приводу висипу на слизовій рота, тулубі та
свербежу. В анамнезі - цукровий діабет.
Обʼєктивно: на слизовій ротової порожнини спостерігаються міліарні папули білого кольору, які
розміщені у вигляді мережива. На шкірі тулуба, згинальних поверхнях передпліч візуалізуються
полігональні плоскі папули рожево-фіолетового кольору, з пупкоподібним втисненням в
центрі.
В. Вторинний сифіліс
С. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
D. Псоріаз
b). Диференційна діагностика даного захворювання.
20. У хворої після перенесеного оперізуючого лишаю (зимою) через 1,5 місяця з'явилася висипка на
тулубі та кінцівках.
Локальний статус: на шкірі тулуба, розгинальних поверхнях передпліч, гомілок візуалізуються різних
розмірів папули рожево-червоного кольору, вкриті білими лусочками, які не досягають меж здорової
шкіри, залишаючи по периферії папул вузьку рожеву смугу. На правій гомілці по ходу подряпини
спостерігаються міліарні папули з білим лущенням, котре легко спадає.
А. Псоріаз
В. Атопічний дерматит 1. Псоріатична тріада
С. Червоний плоский лишай 2. Біопсія шкіри
D. Вторинний сифіліс
Е. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
b). Які діагностичні тести необхідно провести для постановки клінічного діагнозу?
Діагноз псоріазу встановлюється на підставі клінічних ознак, але іноді можуть використовуватися
додаткові тести для підтвердження та оцінки ступеня важкості. До таких тестів можуть входити:
Біопсія шкіри: Взяття зразка тканини для аналізу під мікроскопом може допомогти у підтвердженні
діагнозу та виключенні інших захворювань.
Дерматоскопія: Дослідження шкіри за допомогою дерматоскопа для оцінки характерних ознак
псоріазу, таких як псоріатичні бляшки та плями.
Артросканування: Для виявлення псоріатичного артриту, який може супроводжувати псоріаз.
Кровові тести: Зазвичай необхідні, щоб виключити інші захворювання та оцінити загальний стан
організму.
Психосоціальне опитування: Оцінка впливу псоріазу на якість життя, емоційний стан та соціальну
функцію.
21. Хвора, 52 років, звернулася до лікаря зі скаргами на висипку, набряк, болючість та скованість рухів
китиць рук та ніг. Хворіє понад 15 років, рецидиви в зимовий період.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок спостерігаються
численні папули діаметром 2 см, які місцями зливаються в більші вогнища. Елементи висипу -
рожево-червоного кольору з срібно-білим лущенням у центрі, котре легко спадає. Дрібні суглоби
китиць рук та ніг набряклі, рухомість обмежена. На нігтьових пластинках окремих пальців рук -
цяткові втиснення.
a). Ваш попередній діагноз:
А. Розповсюджений псоріаз, артропатичний псоріаз
В. Розповсюджений псоріаз, регресивна стадія
С. Розповсюджений псоріаз, стаціонарна стадія
D. Обмежений псоріаз, артропатичний псоріаз
Е. Обмежений псоріаз, стаціонарна стадія
b). Поставте повний клінічний діагноз та складіть план терапевтичного обстеження хворого.
Терапевтичне обстеження включає:
22. Хворий, 32 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на свербіж шкіри, висипку на шкірі тулуба та
кінцівок. Захворювання повʼязує з нервовим стресом.
Локальний статус: на шкірі згинальних поверхонь передпліч та тулуба спостерігається полігональна
плоска папульозна висипка, червоно -фіолетового кольору, з блискучою поверхнею. На правому
передпліччі по ходу подряпини (старої) візуалізуються міліарні папульозні ефлорисценції.
a). Ваш попередній діагноз
С. Псоріаз
D. Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
Е. Атопічний дерматит
b). Тактика лікування, покази до курортотерапії.
Курортотерапія може бути використана як один із елементів комплексного лікування при червоному
плоскому лишаї, але показана не для всіх пацієнтів. Основні покази до курортотерапії при цьому
захворюванні включають:
Стійкі або рецидивуючі перебіги: Курортотерапія може бути рекомендована для пацієнтів із стійким
або часто повторюючимся лишаєм.
Важкі форми псоріазу: При важких формах псоріазу, особливо при великій площі пораження шкіри,
курортотерапія може допомогти зменшити симптоми та поліпшити якість життя.
Відсутність ефективності стандартних методів лікування: Якщо інші методи лікування, такі як
топічні препарати або системні ліки, не призводять до задовільних результатів.
Псоріатичний артрит: Курортотерапія може бути корисною для пацієнтів з псоріатичним артритом,
оскільки вона може сприяти зменшенню запалення та поліпшенню рухливості суглобів.
4 Розділ
Гнійничкові ураження шкіри
Питання для самоконтролю І рівня складності:
1. Причиною виникнення піодермій є:

A. Спадковість
В. Алергічні реакції
С. Мікроорганізми
D. Найпростіші
Е. Все вищеперераховане
2.Фурункул викликається:
А. Стрептобацилою
В. Патогенним стрептококом
C. Ешерихією
D. Патогенним стафілококом
Е. Всіма вище перерахованими
3. Остіофолікуліт - це:
А. Гнійне запалення сальної залози
B. Гнійне запалення всього волосяного фолікула
C. Гнійне запалення потової залози
D. Пустула в усті волосяного фолікула
E. Гнійно-некротичне запалення всього волосяного фолікула
4. Розрізняють наступні види стафілококових піодермій, окрім:

А. Остіофолікуліту
B. Первинної сифіломи
C. Пузирчатки новонароджених
D. Гідраденіту
Е. Карбункулу
5. Вульгарна ектіма залишає після свого розрішення:

А. Гіперпігментацію
B. Рубець
C. Гіпопігментацію
D. Не змінену шкіру
E. Атрофію
6.Стафілококи частіше пошкоджують: А. Гладку шкіру

B. Волосяні фолікули
C. Нігті
D. Шкіру червоної облямівки губ
E. Шкіру долонь і підошов
7. До стафілодермій не належить:
А.Сикоз
В. Фурункул
С. Гідраденіт
D. Карбункул
E. Бешиха
8. Ha піодермії найчастіше хворіють:

A. Дорослі чоловіки
В. Дорослі жінки
C. Діти
D. Підлітки
Е. Люди похилого віку
9.Фурукул не виникає на шкірі:

А. Шиї
В. Попереку
C. Сідниць
D. Кінцівок
Е. Долонь
10.Фактори розвитку гідраденіту:

А. Підвищення пітливості в пахвових складках, промежині
В. Виснаження організму внаслідок голодування, інфекційних хвороб
C. Нервові та ендокринні захворювання
D. Клімакс
Е. все вище перераховане
11.На піодермії найчастіше хворіють працівники:

А. Металообробної промисловості
В. Працівники освітньої галузі
C. кулінари
D. медичні працівники
Е. всі вище перераховані
12.До стрептодермій відносять:

А. остеофолікуліт
В. карбункул
C. пухирчатка новонароджених
D. гідраденіт
Е. щілиноподібне імпетіго
13. стрептококи уражають:

A. Сальні залози
В. Потові залози
C. Волосяні фолікули
D. Гладку шкіру
E. Hiгтi
14. при епідемічній пузирчатці новонароджених висипання локалізуються на:

А. Животі, навколо пупка
В. Сідницях, стегнах
C. Спині, грудях
D. Кінцівках
E. Все вищеперераховане
15. При стрептококовому імпетіго Тільбері-Фокса основним елементом висипань є:

А. Везикула
В. Фліктена
C. Міхур
D. Ерозія
Е. Папула
16. При піодерміях імунітет:

А. Природжений
В. Нестійкий інфекційний
C. Штучний активний
D. Штучний пасивний
Е. Стійкий інфекційний
17. Стафілококи не уражають:

A. Шкіру долоней i підошов
В. Гладку шкіру
C. Потові залози
D. Волосяні фолікули
Е. Сальні залози
18.Турніоль - це:
A. Глибокий панарицій
В. Поверхневий панарицій
C. Суглобовий панарицій
D. Сухожильний панарицій
E. Пандактиліт
19.Везикулопустульоз дітей - гнійничкове захворювання, яке проявляється : А. Від 2 до 6 років

В. Не раніше12-ти років
C. Є природженим
D. У перші роки життя дитини
Е. У 7 років
20. Збудником хронічної виразкової піодермії часто є:

A. Стрептокок
В. Стафілокок
C. Стрептокок і стафілокок
D. Протей
Е. Синегнійна паличка
21. Піодермії - це група хвороб, викликані:

A. Трибами
В. Алергенами
С. Мікроорганізмами, які зумовлюють гнійне запалення шкіри
D. Загальними захворюваннями організму
Е. Вірусами
22. Множинні абсцеси (псевдофурункульоз) спостерігаються у:
А. Зрілому віці
В. Дітей раннього шкільного віку
C. Немовлят та дітей раннього віку
D. Підлітків
Е.Старечому віці
23.Остіофолікуліт характеризується наявністю:

А. ерозій з гнійними виділеннями, не звязаних з волосяним фолікулом
В. гнійно-некротичного запалення волосяного мішечка
C. дрібних гнійників, не звязаних з волосяним фолікулом
D. вузла з центральним некротичгим стержнем
Е. дрібних поверхневих напружених конусовидних гнійників, які в центрі пронизані волоском
24. для стафілодермій не характерні:

А. пляма
В. пухир
C. горбик
D. ліхеніфікація
25.Сифілоподібне папульозне імпетіго розвивається переважно у:
А. хворих з сифілісом в анамнезі
В. Дітей грудного віку і локалізується на сідницях, задній поверхні стегон і гомілок
С. дітей грудного віку і локалізується на обличчі, кінцівках, тулубі
D. дітей шкільного віку і локалізується на сідницях, задній поверхні стегон і гомілок
Е. дітей народжених від матерів хворих на сифіліс
26. Факторами, що протидіють підвищенню вірулентності стафілококів та стрептококів є:

А.Кисла реакція рогового шapy епідермісу
В. Секрет сальних залоз
C. Ферментативна діяльність шкіри
D. Секрет потових залоз
27. До поверхневих піодермій відносять;

А. Фолікуліт
B. Фурункул
C. Остіофолікуліт
28. Профілактичні заходи щодо дітей хворих на піодермії в пологових будинках та інших
дитячих колективах повинні включати:
А. Лікування без ізоляції
В. Необхідність негайно ізолювати і лікувати дитину до моменту зникнення всіх елементів
висипу
C. Необхідність негайно ізолювати і чекати самостійного одуження дитини
D. Ізоляцію на перші 2 тижні
Е. Ізоляцію перші 6 годин
29. При вульгарній ектимі:

A. Глибокий некроз тканин захоплює не тільки дерму, але і підшкірну жирову клітковину
В. Глибокий некроз тканин захоплює лише дерму
C. Некрозу немає взагалі
Д. Гнійний інфільтрат розташований лише в епідермісі
Е. Еволюціонує безслідно
30.Окрім піококів, здатність викликати гнійне ураження шкірних покровів мають:

А. Кишкова паличка
В. Вульгарний протей С. синегнійна паличка д. пневмококи
е. все вище перераховане
31 До найчастіших екзогенних факторів, що сприяють виникненню піодермій відноситься:

A. Надмірне забруднення шкіри бензином, нафтою, пиловими частинками (вугілля, цемент)
B. Мікротравми (укуси комах, екскоріації, уколи)
С. Мацерація рогового шару епідермісу (довготривале Миття посуду, прання білизни)
D. Переохолодження і перегрівання організму
32. Ocтіофолікуліт не буває на шкірі:

A, Обличчя
В. Шиї
C. Передпліччя
D. Долоней
Е. Гомілок, стегон
33. Стафілококове імпетіго Бокгарлта - це:

A. Фолікуліт
В. Сикоз
С. Остіофолікуліт
D. Ектіма
E. Шанкроформна піодермія
34. Інтертригінозна стрептодермія не локалізується:

A. під молочними залозами у жінок
В. у міжсідничній складці
С. у аксилярних впадинах
D. на шкірі спини
E. у завушній ділянці
35. у патогенезі виникнення змішаних піодермій важливу роль відіграє:

A. різке зниження імунологічної реактивності організму
В. виникнення сенсимбілізації до продуктів обміну збудників піодермій
С. наявність алергічних дерматитів
D. гіповітамінозів
E. все вище перераховане вірно
Питання для самоконтролю ІІ - ІІ рівнів складності:

1. Мати привела на прийом до лікаря дівчинку 6-ти років зі скаргами на висипку на обличчі, що
зʼявилася 5 днів тому назад. Обʼєктивно: на шкірі обличчя дитини візуалізується декілька
пузирів розміром 0,5-1,5 см в діаметрі з тонкою дряблою покришкою, наповнених серозно-
каламутним ексудатом, які розміщені на гіперемованій, набряклій основі. Поряд з цим, у
вогнищах ураження спостерігаються ерозії з виділенням серозно-гнійної рідини та товсті
медово-жовті кірки.
а). Поставте клінічний діагноз:
В. Дитяча екзема
С. Терпес
• D. Вульгарне імпетиго
Е. Кандидоз
b). Складіть план обстеження та лікування.
Консультація з лікарем: Звернутися до лікаря для визначення діагнозу та подальшого

лікування.
Клінічний огляд: Лікар проведе клінічний огляд, оцінить ступінь ураження імпетіго.
Лабораторні дослідження: Взяти зразок з імпетіго для лабораторних аналізів, щоб точно
визначити вид бактерій та їхню чутливість до антибіотиків.
Призначення антибіотиків: Лікар визначить оптимальний курс антибіотиків для боротьби з
бактеріями, що викликають імпетіго. Зазвичай це можуть бути антибіотики типу мупіроцину
або кліндаміцину.
Антисептичне лікування: Застосовувати місцеві антисептичні засоби, такі як мазі або
розчини, для зменшення інфекції та прискорення загоєння.
Гігієнічні заходи: Проводити регулярне очищення імпетіго-пошкодженої області та
дотримуватися правил особистої гігієни.
Контроль: Періодично повертатися до лікаря для контролю стану та визначення
ефективності лікування.
Загальні рекомендації: Дотримуватися всіх медичних рекомендацій, уникаючи
самолікування.
Попередження передачі інфекції: Дотримуватися відокремлених предметів господарювання
та уникати контакту з іншими особами до закінчення лікування.
Контроль за симптомами: Спостерігати за будь-якими новими симптомами чи
ускладненнями і повідомляти лікаря.
Важливо відзначити, що це загальний план, і кожен випадок імпетіго може вимагати
індивідуального підходу з урахуванням особливостей пацієнта.
2. Хворий, 65 років, скаржиться на періодичні висипання на шкірі бороди та вусів протягом 3-х
років. Лікувався народними засобами, відбувалось періодичне покращення. Загальний стан
непорушений. Обʼєктивно: в ділянці бороди і вусів спостерігаються дрібні гнійнички величиною з
просяне зерно, розміщені в усті фолікула. Шкіра у вогнищі - інфільтрована, набрякла, з
синюшним відтінком. При натисканні на інфільтрат з розширених волосяних фолікулів
виступають крапельки жовто-зеленого гною.
а). Який діагноз найбільш імовірний:
А. Алергічний дерматит
В. Вульгарні вугрі
• С. Вульгарний сикоз
D. Бешиха обличчя
Е. Карбункул
b). Віддиференціюйте вказане захворювання.
Диференційна діагностика вульгарного сикозу, що є бактеріальною інфекцією волосяного

фолікулу, включає розрізнення від інших захворювань, які можуть мати схожі симптоми. До
можливих умов, які слід враховувати, належать:
1. Вульгарний імпетіго:
- Інша бактеріальна інфекція шкіри, яка також може спричиняти висипання, але
характеризується пухирцями, які розриваються, утворюючи вологі елементи.
2. Грибкові інфекції (трихофітія, мікроспорія):
- Інфекції, які можуть вражати волосяні фолікули і викликати печіння, лущення та випадіння
волосся.
3. Екзема:
- Хронічне запалення шкіри, яке може призводити до свербіжу, печіння та почервоніння.
4. Підшкірні кісти (фурункули):
- Інфекція волосяного фолікулу, яка може призводити до болючих вузлів або вар'ят.
5. Алергічні реакції:
- Реакції на алергени, які можуть викликати подібні до сикозу симптоми.
6. Лішеїдоз (псоріаз):
- Хронічне шкірне захворювання, яке може впливати на волосяні фолікули та

супроводжується сухістю та лусоченням шкіри.
7. Себорейний дерматит:
- Захворювання, яке характеризується лускою та печінням, особливо в областях з багатою

секрецією сальних залоз.
Для точної диференційної діагностики і лікування важливо звертатися до лікаря-дерматолога,

який зможе провести докладний огляд і, за необхідності, призначити додаткові дослідження.
3. Хвора, 60 років, скаржиться на висип на шкірі лівої гомілки, гострий пекучий біль, слабість,
підвищення температури до 39°С. Хворіє 2 дні. Обʼєктивно: на шкірі лівої гомілки наявні
яскраво-червоного кольору еритема та набряк. Шкіра у місці висипань - гаряча на дотик, контур
неправильної форми у вигляді язиків полумʼя.
• В. Бешиха
С. Мікробна екзема
D. Алергічний дерматит
Е. Тромбофлебіт
b). Складіть план лікування.
Для лікування педикульозу (беші) можна використовувати спеціальні антипедикульозні

препарати, а також вживати деякі додаткові заходи:
1. Шампуні та лосьйони:
- Використовуйте антипедикульозні шампуні або лосьйони, що містять активні інгредієнти, такі

як перметрин, піриетрин або інші хімічні сполуки. Слід дотримуватися інструкцій з використання.
2. Повторне лікування:
- Зазвичай рекомендується повторити обробку через 7-10 днів для знищення личинок, які
можуть вижити перший цикл лікування.
3. Розчісування вушей:
- Використовуйте спеціальний розчісувач для вушей, щоб видалити мертві вуші та їхні яйця.
4. Обробка речей:
- Промивайте і обробляйте білизну, рушники, шапки та інші предмети, які можуть бути
забруднені.
5. Запобіжні заходи:
- Уникайте контакту з іншими людьми, обробляйте вушні вніси, якщо це необхідно, та

уникаєте обміну предметами особистого вжитку.
6. Перевірка інших членів сім'ї:
- Перевіряйте інших членів сім'ї та співмешканців на наявність вушей та лікуйте їх при

необхідності.
7. Контроль за ефективністю:
- Після лікування слід регулярно перевіряти голову, щоб виявити можливий рецидив або
недоліки в лікуванні.
Якщо педикульоз не відступає або має складний перебіг, важливо звернутися до лікаря для
консультації та отримання індивідуальних рекомендацій.
4. Дитина, віком 3 місяці, поступила на стаціонарне лікування з приводу запалення середнього

вуха. Лікар-педіатр викликав на консультацію дерматолога з приводу висипу на тулубі та
збільшення температури до 38°С. Дитина астенічна, не доглянута. Обʼєктивно: на шкірі
потилиці, спини, сідниць - численні тверді вузли, розміром від горошини до лісового горіха,
насичено червоного кольору. Із деяких вузлів виділяється густий гній жовто-зеленого кольору,
гнійні стрижні відсутні.
А. Гідраденіт
В. Фурункул
• С. Множинні абсцеси (псевдофурункульоз)
D. Вегетуюча пузирчатка
Е. Туберкульоз шкіри
b). Скласти план лікування.
Деякі рекомендації для лікування псевдофурункульозу включають:
1. Припинення бриття або депіляції:
- Уникайте бриття або депіляції ураженої області, щоб дозволити волоссям виростати
природним чином.
2. Застосування теплих компресів:
- Використовуйте теплі компреси для зменшення запалення та сприяння виходу вирізаних

волосків.
3. Антисептичне лікування:
- Використовуйте антисептичні засоби, такі як мазі або розчини з антисептиками, для

зменшення інфекції та запалення.
4. Використання засобів з альфа-гідроксикислотами (AHA) або бензоїлпероксидом:
- Деякі засоби з цими інгредієнтами можуть допомогти у зменшенні запалення та

попередженні подразнення шкіри.
5. Застосування кремів з алое вера чи календули:
- Креми з алое вера або календули можуть сприяти заспокоєнню та зменшенню подразнення
шкіри.
6. Використання крему або гелю після гоління:
- Вибирайте креми або гелі після гоління без спирту, щоб уникнути додаткового обсушування
шкіри.
5. Мати хлопчика 5-ти років звернулась до лікаря зі скаргами на висип на обличчі дитини, що
зʼявився 3 днів тому, інтенсивний свербіж. Обʼєктивно: на шкірі обличчя розміщені на
гіперемованому тлі пузирі/ міхурі розміром 0,3-1,0 см в діаметрі, з тонкою дряблою покришкою
та наповнені серозно-каламутним ексудатом. Наявні ерозії з гнійними виділеннями, медово-
жовті кірки.
А. Дерматит
В. Дитяча екзема
С. Кандидоз
• D. Вульгарне імпетиго
Е. Алергічний дерматит
Лікування вульгарного імпетиго зазвичай включає наступні кроки:
1. Антибіотики:
- Лікар може призначити пероральні або місцеві антибіотики для боротьби з бактеріями, які
викликають імпетіго. Зазвичай це можуть бути антибіотики типу мупіроцину або кліндаміцину.
2. Місцеві антисептики:
- Використовують місцеві антисептичні мазі або розчини для обробки пухирців та уражених
ділянок шкіри.
3. Гігієнічні заходи:
- Регулярне миття уражених областей з використанням м'якого мила та теплої води.
4. Уникання самоінфікування:
- Уникати дотику до пухлин, щоб уникнути поширення інфекції на інші частини тіла.
5. Відокремлення предметів особистого вжитку:
- Уникати спільного використання рушників, постільної білизни, речей для гоління та інших
предметів з іншими людьми.
6. Підтримка імунітету:
- Забезпечення здорового способу життя та правильного харчування для підтримки імунітету.
7. Контроль стану:
- Регулярний медичний контроль для відстеження ефективності лікування та вчасного

виявлення можливих ускладнень.
Важливо слідкувати за всіма медичними рекомендаціями та взаємодіяти з лікарем для

оптимального керівництва лікуванням.
6. Хвора, 25 років, скаржиться на наявність висипань на шкірі аксілярної ділянки, свербіж,

печію, біль у вказаній ділянці. Хворіє 1,5 тижня, відколи відчула дискомфорт після депіляції.
Обʼєктивно: на шкірі аксілярної ділянки спостерігається почервоніння, болючі вузли величиною з
горошину, які місцями зливаються.
А. Звичайний сикоз
• В. Гідраденіт
С. Екзема
D. Контактний дерматит
Е. Лобковий педикульоз
b). Проведіть диференційну діагностику.
Диференційна діагностика: при коліквативному туберкульозі спостерігаються не гострі запальні

явища, вогнища локалізовані в ділянці лімфатичних вузлів, виділяється не велика кількість
гною.
7. Бабуся привела на амбулаторний прийом дитину 5 років із скаргами на висипку на шкірі

обличчя. Обʼєктивно: на шкірі обличчя дитини в ділянці рота є фліктени діаметром від 1 до 3 см
з каламутним вмістом, по периферії яких спостерігається вузька яскраво-червона смужка
запальної шкіри, ерозії. кірочки жовтого кольору.
• А. Стрептококове імпетиго
В. Вульгарні вугрі
С. Екзема обличчя
D. Дерматит
Е. герпес оперізуючий
b). Складіть план патогенетичного лікування.
Лікування стрептококового імпетиго базується на подавленні росту та розмноження бактерій.

Основні напрямки патогенетичного лікування включають:
- Широкоспрямовані антибіотики, такі як пеніциліни або цефалоспорини, є ефективними проти

стрептококів. Системний антибіотик обирається залежно від локалізації та розміру ураження.
2. Лікування антисептичними засобами:
- Місцеве застосування антисептичних засобів, таких як хлоргексідин або перекись водню,

допомагає у знищенні бактерій на шкірі та прискорює загоєння.
3. Мазі з антибіотиками:
- Місцеве застосування мазей із антибіотиками (наприклад, мупіроцин) допомагає в боротьбі з

інфекцією на рівні шкіри.
4. Протизапальні засоби:
- Застосування протизапальних засобів може допомогти зменшити запалення та неприємні

симптоми.
5. Системні антибіотики важливі для уражень великої площі або у разі розповсюдження
інфекції:
- У важких випадках, коли імпетіго розповсюджується або захоплює великі області шкіри, лікар
може призначити системний курс антибіотиків.
6. Спостереження за станом пацієнта:
- Медичне спостереження за пацієнтом для оцінки ефективності лікування та вчасного

виявлення можливих ускладнень.
8. Хворий, 40 років, скаржиться на грибовидне пухлиноподібне розростання на шкірі червоної

кайми губ, яке зʼявилось протягом 3-х тижнів. Появі утвору передував пірсінг. Status localis: на
шкірі червоної кайми губ спостерігається дрібно-долькова пухлина на ніжці, розміром з
горошину, кулеподібної форми, мʼякої консистенції, насиченого червоного кольору з великою
кількістю судин, які легко травмуються та кровоточать. а). Ваш попередній діагноз:
А. Меланома
• В. Ботріомікома
С. Туберкульоз шкіри
D. Вульгарна бородавка
Е. Метастаз злоякісної пухлини внутрішніх органів
b). проведіть диференційний діагноз
Диференційна діагностика: базаліома – найчастіше виникає на обличчі та шиї. характерне

виникнення блідо-рожевого вузлика з сіруватою кіркою та щільним валиком.
9. Жінка, 23 років, вважає себе хворою протягом 3-х років, відколи вперше помітила перші
висипання на шкірі тулуба у вигляді вузлів, які з’являлись 2-3 рази на рік. З її слів через 4-5 днів
з таких вузлів відходив гнійний стрижень. На момент звернення скаржиться на болюче та
щільне на дотик затвердіння розміром з горіх на шкірі сідниці. В анамнезі - цукровий діабет 1-го
типу. Status localis: на шкірі правої сідниці спостерігається яскраво-червоний набряклий
інфільтрат діаметром до 3 см, з отвором на своїй поверхні, з якого виділяється гній.
А. Фурункул
В. Гідраденіт
• С. Хронічний фурункульоз
Е. Герпес 1-го типу
b). Ваша тактика лікування.
Лікування хронічного фурункульозу — це завдання, яке вимагає індивідуального підходу,

оскільки причини цього захворювання можуть бути різноманітні. Основні напрямки лікування
включають:
1. Антибіотикотерапія:
- Системне або місцеве застосування антибіотиків для боротьби з бактеріями, які можуть бути
причиною фурункульозу.
2. Хірургічне втручання:
- Випорожнення абсцесів та дренування гнійних утворень може бути необхідним для
поліпшення стану та прискорення загоєння.
3. Антисептичні засоби:
- Використання антисептичних мазей чи розчинів для лікування і профілактики інфекційних

ускладнень.
4. Імуномодулятори:
- Застосування препаратів для підтримки та підвищення імунітету.
5. Визначення причин:
- Проведення обстеження для визначення можливих причин хронічного фурункульозу, таких

як діабет, імунодефіцити або інші хронічні захворювання.
- Збереження чистоти та гігієни шкіри для уникнення повторення інфекції.
7. Лікування супутніх захворювань:
- Якщо фурункульоз пов'язаний із захворюваннями, такими як діабет чи імунодефіцити,

лікування основного захворювання може поліпшити стан шкіри.
8. План профілактики:
- Розроблення і виконання плану профілактики для запобігання повторенню фурункульозу.
Важливо консультуватися з лікарем для точної діагностики та вибору ефективного плану

лікування, оскільки хронічний фурункульоз може вимагати комплексного підходу та
довгострокового управління.
10. У пологовому будинку знаходиться хлопчик віком 7 днів з приводу висипань на шкірі тулуба,
верхніх та нижніх кінцівок. Температура у дитини 37,5°С. Обʼєктивно: на шкірі тулуба, верхніх та
нижніх кінцівок, сідниць, наявні міхурі/пузирі діаметром 1,0-1,5 см з каламутним вмістом,
дряблою покришкою. Долоні та підошви не уражені. Шкіра в місці розташування пузирів не
інфільтрована, слабо гіперемована.
А. Вітряна віспа
В. Епідемічний міхурник/пузирчатка
С. Дитяча екзема
D. Сифілітична пузирчатка
Е. Герпетична інфекція
b). Ваша тактика щодо обстежения та лікування
Епідемічний міхурник, відомий також як вірусний міхурник чи вітрянка, викликається вірусом

Varicella-zoster. Обстеження та лікування включають:
1. Клінічний огляд:
- Лікар проведе клінічний огляд, оцінюючи симптоми, типові висипання та інші характеристики
2. Лабораторні дослідження:
- Діагноз вітрянки часто можна встановити за клінічними ознаками, але при необхідності
можуть проводитися лабораторні тести для підтвердження діагнозу.
3. Симптоматичне лікування:
- Зазвичай лікування вітрянки є симптоматичним. Застосовуються препарати для зменшення

свербіжу, болю та загоєння висипань.
4. Противірусні препарати:
- У випадках важкої вітрянки або у вразливих груп населення, таких як дорослі або
імунодефіцитні особи, лікар може призначити противірусні препарати.
- Зберігайте чистоту та сухість шкіри, уникайте подряпин та вираження висипань.
6. Обмеження контактів:
- Уникайте контакту з вразливими особами, особливо вагітними жінками та новонародженими,

які можуть бути вразливі до вітрянки.
7. Вакцинація:
- Вакцинація є ефективним способом запобігання вітрянці. У багатьох країнах вакцинація

входить до календаря щеплень.
Важливо звертатися до лікаря для точного діагнозу та плану лікування, особливо у випадках
вітрянки, яка може вимагати специфічних підходів, особливо в імунодепресивних станах чи у
вагітних жінок.
11. До дерматолога звернулась жінка 67 років ві скаргами на висипання на шкірі гомілок,

помірний свербіж. Хворіє протигом 4 років, відколи періодично зʼявляються висипання на
гомілках та тилькій поверхні кистей. Лікувалась самостійно народними засобами З незначним
покращеням. Супутня патологія - варикозна хвороба з 35 років. Status localis: на шкірі гомілок
вогнища, Які мають крупнофестончаті обриси, чітко обмежені від навколишньої здорової шкіри
роговим шаром епідермісу, що відшаровується. Шкіра в ділянках ураження різко гіперемована,
застійно синюшного кольору, незначно інфільтрована, поверхня ерозована у вигляді вологих
дископодібних ділянок. Ерозії вкриті великою кількістю тонких пластинчатих кірко-лусочок
жовтувато-зеленуватого кольору. Процес розповсюджується по периферії.
А. Бешиха
В. Мікробна екзема
• С. Поверхнева хронічна дифузна стрептодермія |
Е. Вульгарний міхурник
b). Складіть план обстеження та лікування.
Поверхнева хронічна дифузна стрептодермія (псоріазіформний дерматит) — це дерматологічне

захворювання, яке може потребувати комплексного лікування та обстеження. Основні підходи
включають:
1. Діагноз та огляд:
- Лікар проводить клінічний огляд та може звертатися до інструментальних методів, таких як

біопсія шкіри, для точного визначення захворювання.
- Застосовуються ліки та косметичні засоби для зменшення свербіжу, подразнення та

запалення.
3. Системні ліки:
- Лікар може призначити системні протизапальні ліки, такі як глюкокортикостероїди,

метотрексат або циклоспорин.
4. Фототерапія:
- У випадках, коли зброшенням лікують тільки деякі області, фототерапія (лікування світлом)
може бути ефективною.
5. Лікування антисептичними засобами:
- Застосування антисептичних засобів може бути корисним для контролю бактеріальної

інфекції.
- Важливо зберігати чистоту шкіри та використовувати нежирні, безалергенні косметичні

засоби.
7. Визначення та лікування причин:
- Якщо стрептодермія пов'язана з іншими станами, такими як інфекції або алергії, важливо
лікувати ці стани.
8. Лікування за асоційованими захворюваннями:
- Враховуючи, що стрептодермія часто пов'язана з іншими захворюваннями, такими як

псоріаз, може знадобитися специфічне лікування для цих станів.
Важливо звертатися до дерматолога для індивідуального плану лікування, особливо при

хронічних захворюваннях шкіри, оскільки це може вимагати тривалого управління та попередніх
обстежень.
12. Жінка, 37 років, звернулась до дерматолога зі скаргами на висипання та помірний свербіж в

ділянці гомілок, стегон. Симптоми зʼявились після депіляції. Обʼєктивно: на шкірі гомілок та
стегон на слабо-еритематозному фоні наявні пустули з вмістом жовто-зеленого кольору, які
пронизані стрижнем волосся, лінійні екскоріації, ерозії, кірки.
А. Карбункул
• В. Фолікуліт
С. Поверхнева трихофітіл
D. Фурункул
Е. Сикоз
Диференційна діагностика: вульгарні вугрі; професійний фолікуліт найчастіше виникає у

шахтарів, при цьому в усті фолікулів з'являються рогові пробки, які оточені запаленням та
локалізовані розгинальних поверхнях передпліч та стегон.
13. Хворий, 30 років, скаржиться на наявність висипань на шкірі обликуя, свербіж, печію, біль у
вказаній ділинці. Хворіє протягом 1,5 років. Обʼєктивно: на шкірі обличчи в ділянці підборідця
спостерігаються інфільтровані вогнища яскраво-червоного кольору, засіяні пустулами, кірками
та численними ерозіями. Підщелепні лімфатичні вузли дещо збільшені, рухомі, не спаяні з
оточуючими тканинами.
А. Вульгарні вугрі
В. Паразитарний сикоз
С. Рецедивуючий терпес
• Е. Звичайний сикоз
Диференційна діагностика: для інфільтративно-гнійної трихофітії характерні інфільтровані

запальні плями з чіткими контурами круглої чи овальної форми, схильні до периферичного
росту. По периферії виникає виражений валик із везикулами, пустулами, кірками, наінших
ділянках плям з'являються окремі пустули, кірки, лущення. Мікроскопічно виявляють види гриба
Trichophyton
14. До дерматолога звернувся хворий із скаргами на висипання на шкірі шиї, біль. на Status
localis: на шкірі задньої поверхні шиї спостерігається яскраво-червоний інфільтрат діаметром 3
см, набряк. На поверхні інфільтрату є отвір, з якого виділяється гній. Лабораторно у загальному
аналізі крові - лейкоцитоз, прискорена ШОЄ.
а). Який найбільш імовірний діагноз:
А. Герпес
В. Імпетіго
• С. Фурункул
Е. Бешиха
Лікування фурункула, який є гнійним утворенням на шкірі, може включати наступні кроки:
1. Теплові компреси:
- Застосування теплих компресів може допомогти зі збільшенням притоку крові до ураженої

області та сприяти зрізанню фурункула.
2. Дренування:
- Фурункул може потребувати відкриття та дренування. Уникайте самостійного відкривання

фурункула, оскільки це може призвести до інфекції та ускладнень.
3. Місцеві антисептики:
- Використовуйте антисептичні мазі або розчини для обробки ураженої області, щоб запобігти
поширенню інфекції.
- У випадках, коли фурункул стає інфікованим або виникає ризик поширення інфекції, лікар
може призначити системні антибіотики.
- Застосування засобів для зменшення болю та запалення, таких як найпростіший

парацетамол чи ібупрофен.
6. Уникання самолікування:
- Уникайте самостійних спроб видалити фурункул, оскільки це може викликати поширення

інфекції та ускладнення.
7. Гігієна:
- Зберігайте чистоту ураженої області та уникайте тертя чи тертя.
Якщо фурункул триває, стає великим або виникають ознаки системної інфекції, важливо
негайно звернутися до лікаря. Лікар може визначити, чи потрібно додаткове лікування, таке як
дренування або інші медичні процедури.
15. Хвора, 19 років, звернувся з приводу почервоніння та печії в кутику рота, яке зʼявилося після
відвідування стоматолога. Обʼєктивно: в правому куті рота наявна тріщина, яка вкрита кіркою
жовтого кольору. Шкіра довкола - яскраво-червоного кольору.
а). Поставте попередній діагноз:
• А. Стрептококова заїда
В. Міхурник
С. Герпетична інфекція
D. Первинний сифіліс
Е. Кандидозний стоматит
Диференційна діагностика: кандидозним ураженнями кутів рота частіше зустрічається у дітей,

при мікроскопічному дослідженні виявляють дріжджеподібні гриби роду Candida
16. На стаціонарне лікування поступила хвора, 18 років, із скаргами на висипку на шкірі

обличчя, біль, підвищення температури до 39°С. Обʼєктивно: на шкірі правої щоки в ділянці
носогубної складки спостерігається вузол щільної консистенції, яскраво-червоного кольору.
Через отвір вузла візуалізується жовто-зелений некротичний стрижень.
А. Скрофулодерма
В. Фурункульоз
С. Карбункул
• D. Фурункул
Е. Екзема
Диференційна діагностика: карбункул - наявність вираженого, щільного та болючого

інфільтрату, на якому розміщені пустули та фурункули, гідраденіт.
17. На прийом до дерматолога мати привела 5-ти річну дівчинку зі скаргами на висипання на
обличчі. Обʼєктивно: на шкірі обличчя дитини наявні різної величини блідо-рожеві плями з
чіткими границями, покриті дрібними лусочками. Хворіє протягом 2-х років, влітку плями
зникають.
а). Ваш попередній діагноз?
А. Вітіліго
• В. Простий лишай
С. Вторинні гіпопігментні плями
D. Стригучий лишай
Е. Простий міхурцевий лишай
b). Розпишіть план обстеження та лікування.
Простий лишай, також відомий як герпетичний лишай або лишай Гібса (tinea corporis),
спричинений грибками, зазвичай затрапляється на шкіру та може викликати висипання та
свербіж. Обстеження і лікування включає такі аспекти:
1. Діагноз:
- Лікар проведе клінічний огляд та може взяти зразок для лабораторних досліджень, щоб
визначити, чи спричинене захворюванням грибами.
2. Антимікотичні препарати:
- Застосування місцевих антимікотичних кремів або мазей, що містять інгредієнти, такі як

клотримазол або тербінафін. Лікування триває зазвичай протягом кількох тижнів.
3. Системні антимікотики:
- У випадках, коли інфекція розповсюджується або є ускладнення, лікар може призначити

системні антимікотики у формі таблеток чи капсул.
4. Уникання контакту:
- Уникайте контакту з іншими особами, особливо якщо на шкірі є висипання. Це допомагає

запобігти поширенню інфекції.
5. Збереження чистоти та сухості:
- Зберігайте уражену область чистою та сухою, щоб ускорити процес загоєння.
6. Дезінфекція предметів та одягу:
- Прати речі, які можуть бути забруднені, та дезінфікувати особисті речі.
- Якщо простий лишай асоційований з іншими захворюваннями шкіри, лікар може розглянути
індивідуальний підхід до лікування.
Важливо звертатися до лікаря для точного діагнозу та призначення ефективного лікування,

особливо якщо самолікування не приводить до покращення або стан погіршується.
18. Хвора, 67 років, скаржиться на висипання на правій гомілці, періодичну болючість в місцях
висипань. Захворювання триває 4 роки. Status localis: на шкірі розгинальної поверхні правої
нижньої третини гомілки спостерігається виразка розміром 2х3 см, по периферії якої -
бородавкоподібні розростаня. Дно виразки кровоточить. При надавлюванні з невеликих
фістульозних отворів виділяються краплі густого гною.
А. Трофічна виразка
• В. Хронічна виразково-вегетуюча піодермія
С. Серпігінуючий горбиковий сифілід
D. Верукозна форма туберкульозу шкіри
Е. Шанкр
b). Розпишіть план лікування.
Хронічна виразково-вегетуюча піодермія - це хвороба, що впливає на шкіру та характеризується

утворенням виразок та вегетативних (вегетируючих) пухирців. Лікування може включати різні
підходи, залежно від важкості та причин хвороби:
1. Лікування антимікробними засобами:

- Використання антимікробних мазей чи кремів для контролю бактерій та зменшення ризику
інфекцій.
2. Кортикостероїдні препарати:
- Застосування кортикостероїдних мазей або кремів для зменшення запалення та свербіжу.
3. Системні антибіотики:
- У випадках, коли інфекція глибше або розповсюджена, лікар може призначити системні
антибіотики.
4. Імуномодулюючі засоби:
- Застосування препаратів, які модулюють імунну систему, може бути корисним для контролю
5. Оперативне втручання:
- У важких випадках, коли існують великі виразки або утворення, може бути необхідне
хірургічне втручання.
- Якщо піодермія асоційована з іншими захворюваннями, такими як хронічні імунодефіцитні

стани, лікування може бути спрямоване на управління цими умовами.
7. Догляд за шкірою:
- Ретельний догляд за ураженою шкірою, уникання подразнень та забруднення для

запобігання ускладнень.
Важливо отримати консультацію від дерматолога чи іншого кваліфікованого медичного фахівця

для визначення точного діагнозу та розроблення індивідуального плану лікування.
19. Хлопчик, 2 місяці, доставлений бригадою швидкої допомоги у приймальне відділення

дитячої лікарні. Хворіє протягом 2-х днів, відколи підвищилась температура тіла до 38°С,
спостерігалась блювота, діарея. Десять годин тому зʼявились висипання на шкірі. Status localis:
на шкірі навколо рота, пупка, анусу, геніталій на фоні яскравої еритеми наявні великі (до 1 см в
діаметрі) напружені пузирі, вологі ерозії. Спостерігається позитивний симптом Нікольського.
А. Вульгарний міхурник
• В. Ексфоліативний дерматит Ріттера-фон-Ріттерсхайма
С. Дерматит Дюрінга
D. Герпетична скзема
Е. Стрептококове імпетіго
Диференційна діагностика: сифілітична пузирчатка – це прояв раннього вродженого сифілісу,

характерна наявність пухирів на долонях та підошвах, поліморфізм висипань з щільним
інфільтратом, специфічна нежить, тріщини в кутиках рота і очей, позитивні серологічні реакції.
20. Хворий, 52 роки, скаржиться на висипання на шкірі кінцівок, болючість та помірний свербіж.
З анамнезу: хворіє протягом 2-х тижнів. відколи на гомілках зʼявились висипання розміром з
горіх, наповненні серозним вмістом, який в подальшому став гнійно-кровʼянистим. Не лікувався,
висипання поширились. Супутні захворювання: алкогольний гепатит. Status localis: на шкірі
гомілок, стегон, сідниць наявні множинні ерозії, покриті багатошаровими кірками, які щільно
прикріпленні.
А. Сифілітична ектима
В. Скрофулодерма
С. Споротрихоз
• D. Вульгарна ектима
Е. Індуративна еритема Базена
b). Опишіть подальшу еволюцію елементів.
захворювання розвивається поступово з появи на шкірі на фоні еритеми звичайної фліктени,

розміром від горошини до горіха з серозним вмістом, який з часом стає гнійно-кров'яний. Її вміст
швидко зсихається в кірку жовто-бурого кольору, яка має багатошаровий характер. Під кіркою
розміщений глибокий некроз тканини, що захоплює не тільки дерму, але і підшкірну жирову
клітковину. Через декілька днів кірка відпадає і утворюється виразка з м’якими обірваними
застійно-гіперемійованими краями, кровоточивим дном, вкритим бруднуватою кашоподібною
масою. Через 2-3 тижні виразка повільно рубцюється, що оточений гіперпігментації.
21. Хвора, 18 років, скаржиться на висипання на шкірі обличчя, волосистої частини голови,
інтенсивний свербіж. Хворіє протягом 5 днів. Status localis: на шкірі обличчя в ділянці ніздрів,
рота, очних щілин та волосистій частині голови на еритематозному, незначно інфільтрованому
фоні, спостерігаються фліктени з гнійним вмістом.
• А. Вульгарне імпетіго
В. Імпетігіозний сифілід
С. Бульозний дерматит
D. Простий герпес
Е. Епідемічний міхурник/пузирчатка новонароджених
Диференційна діагностика: вульгарне імпетиго - наявні пов'язані з волосяними фолікулами

пустули; бульозний дерматит - висипання на місці контакту з подразником.
1. Назвіть відомий Вам шлях проникнення мікобактерії туберкульозу в шкіру:
А. Екзогенний
В. Лімфогенний
С. Гематогенний
D. Per continui tatem
2.До локалізованих форм туберкульозу шкіри не відноситься:

А. Туберкульозний вовчак
С. Виразковий туберкульоз шкіри
Ф. Папуло-некротичний туберкульоз шкари
Е. Бородавчастий туберкульоз шкіри
3.Первинна туберкульозна виразка або первинний туберкульозний

комплекс, tuberculosis cutis primaria, виникає при потраплянні мікобактерії Коха:
А) Екзогенним шляхом
В. Лімфогенним шляхом
С. Гематогенним шляхом
D. Per continuitatem
4. Для туберкульозного вовчака характерний:

А. Симптом «облатки»
В Симптом «зонду»
С. Симптом Сезарі
D. Симптом «інфантильного» мізинця
Е. Симптом «наперстка»
5. Різновид туберкульозного вовчака, при якому горбики (люпоми) на шкірі е

згруповані, зливаються, майже не підвищуються над рівнем шкіри - це:
Lupus vulgaris crustosus
Lupus vulgaris planus
Lupus vulgaris exfoliativus
Lupus vulgaris tumidus
Lupus vulgaris mutilans
6 Патогенними для людини мікобактерії туберкульозу е:

M. africanum, M. caprae
M. canetti, M. canetti
M. microti, M. pinnipedi
M. asiaticum, M. gordonae
EM. avium, M. bovis, M. humanus
7. До дисемінованих форм туберкульозу шкіри відноситься:
А Лишай золотушних
D. Туберкульозний вовчак
8.Первинна туберкульозна виразка або первинний туберкульозний комплекс,

tuberculosis cutis primaria, найчастіше виникає у:
А. Чоловіків
В. Жінок
С Немовлят
D. Підлітків
Е. Осіб похилого віку
9. При якому різновиді туберкульозного вовчака люпоми зливаються у великі

мʼякі інфільтрати у вигляді пухлин:
10. До дисемінованих форм туберкульозу шкіри не відноситься:

А. Лишай золотушних
В. Міліарний дисемінований вовчак
D. Папуло-некротичний туберкульоз шкіри
Е. Жоден з перелічених варіантів
11.При якому різновиді туберкульозного вовчака втягують в патологічний

процес хрящі, кістки, суглоби, виникають мутиляції:
E Lupus vulgaris mutilans
12. Регіонарний лімфаденіт виникає після появи туберкульозного шанкру через:

А. 1-2 доби
В. 3-8 тижні
С. 7-10 днів
D. 9-12 місяців
Е. Одночасно з появою шанкру
13. Індуративний туберкульоз шкіри частіше розвивається у:
А. Немовлят та дітей раннього грудного віку
В. Осіб похилого віку
С. Жінок та молодих дівчат
D. Чоловіків
Е. Підлітків
14. Для скрофулодерми характерно:

А. Мʼякі горбики на обличчі, схильні до злиття
В. Глибокі вузли, схильні до злиття та розмʼякшення з подальшим
абсцедуванням, утворенням фістул та виразок
С. Вогнища на кінцівках, що складаються з трьох зон: атрофічної,
бородавчастих розростань та фіолетової кайми по периферії
Д. Болючі дрібні виразки навколо природніх отворів
Е. Плоскі глибокі вузли, симетрично розташовані, переважно на гомілках
15. У місці розрішення вогнищ туберкульозного вовчака утворюються:

А. Телеангіектазії
В. Гіперпігментація
С. Вегетації
D. Атрофічні рубчики
Е. Депігментовані плями
16. Для виникнення первинного туберкульозного комплексу необхідна

наступна умова:
А. Контакт з хворим на активну форму туберкульозу
В. Потрапляння в шкіру великої кількості мікобактерій
С. Пошкодження цілісності шкіри чи/та слизових
D. Відсутність попереднього інфікування туберкульозом
Е. Усі варіанти вірні
17. При якому різновиді туберкульозного вовчака на люпомах спостерігається

значне пластинчасте лущення, що залишає після себе ледь помітну рубцеву
атрофію:
C Lupus vulgaris exfoliativus
18. До туберкулостатичних препаратів помірної ефективност (третьої

А. Очищений туберкулін та вітамін D,
В. Грізеофульвін, ібупрофен
С. Ізоніазид, рифампіцин
D. Канаміцин, етамбутол, стрептоміцин
Е.ПАСК, тіоцетазин
19. Для бородавчастого туберкульозу шкіри характерно:

абсцедуванням, утворенням фісту та виразок
D. Болючі дрібні виразки навколо природніх отворів
Е. Плоскі глибокі вузли, симетрично розташовані, переважно на
гомілках
20. При діаскопії на місці горбиків (люпом) при туберкульозному вовчакові

візуалізуються жовтувато-бурі напівпрозорі плями - це:
А. Симптом «зонду»
В. Симптом «яблучного желе»
С. Симптом «облатки»
D. Симптом Сезарі
Е. Симптом «наперстка»
21. При якому різновиді туберкульозного вовчака на поверхні вогнища

ураження утворюється велика кількість кірок:
Lupus vulgaris tumid
22. Найбільш характерною локалізацією скрофулодерми є:

А. Волосиста частина голови
В. Обличчя та шия
С. Нижні кінцівки
D. Слизова оболонка сечостатевих органів
Е. Крупні складки
23. Дли бородавчастого туберкульозу шкіри зарактерно

А. Виникнення внаслідок суперінфекції
В. Роникнення внаслі екзогенного інфікуванди
С. Виникнення внаслідок вутоінокуляції збудника
Д. Частіше виникає у мі ясникі», ветеринарія, патологоматоми
Е. Усі варіанти вірні
24. Численні жовтуваті горбики на дні виразок та довкола них при виразковому
туберкульозу шкіри носять назву:
А. Зерна Манту
В.Зерна Треля
С. Зерна Ганзена
D. Зерна Пірке
Е. Зерна Пільнова
25. До ефективних туберкулостатичних препаратів (І групи) відносяться:

В. Грізеофульвін, ібупрофен
С. Ізоніазид, рифампіцин
D. Канаміцин, етамбутол, стрептоміцин
Е. ПАСК, тіоцетазин
26. Виразкова форма туберкульозу шкіри найчастіше проявляється на:

А. Кінцівках
В. Волосистій частині голови
С. Тулубі
Д. Слизовій оболонці порожнини рота та навколо природніх отворів
Е. Стопах
27. Для індуративної еритеми Базена характерно:

А. Мʼякі горбики на обличчі, які схильні до злиття
D. Болючі дрібні виразки навколо природніх отворів
28. Тривалість основного курсу хіміотерат: туберкульозу шкіри складає:

А. 10-15 днів
В. 1-1,5 роки
С. 6-9 місяців
D. 1-2 місяці
Е. 3-4 місяці
29. До туберкулостатичних препаратів середньої ефективності (I1 групи)

відносяться:
в. Грізеофульвін, ібупрофен
С. Ізоніазид, рифампіции
D.Канаміцин, стамбутол, стрептоміцин
E.ПАСК, тоцетазин
30. Для папуло-некротичного туберкульозу шкіри не характерно:

А.Езогенний шлях інфікування

В Локалізація висипань на розгинальних поверхнях кінцівок,
тулубі, обличчі
С. Численні фіолетові дрібні люпоми
D. Еволюційний поліморфізм
Е. Усе вірно
31. Для виразкового туберкульозу шкіри характерно:

D.Болючі дрібні виразки навколо природніх отворів
Питання для самоконтролю II - Ш рівнів складності:

1. На консультацію до дерматолога звернулася жінка, 70 років, зі скаргами на
зміни шкіри. З анамнезу відомо, що у дитинстві перенесла інфекційне
захворювання, з приводу чого лікувалася тривалий час.
Обʼєктивно: на шкірі шиї виявлені численні мʼякі рубці з сосочковими
розростаннями та утворенням фістули.
а). Про яке захворювання слід думати:
С. Виразковий ТШ
D. Папуло-некротичний ТШ
Е. Бородавчастий ТШ
b). Ваша терапевтична тактика.
Як правило, тривалість терапі становить в середньому 2 роки і
складається з троьх періодів:
- перши період триває 4-6 місяців з при омом 3-4 протитуберкульозних
препаратів;
-други – 6 місяців з при омом 2 препаратів;
- треті – 1 препарат протягом року.
Протитуберкульозні препарати призначають разом з
загальноукріплюючими, гіпосенсибілізуючими препаратами,
гепатопротекторами, імуномодуляторами, адаптогенами.
Рекомендоване використання стрептоміцину сульфату; рифампіцину;
канаміцину; фтивазиду; ізоніазиду.
2. На прийом до дерматолога звернулася 35-річна пацієнтка зі скаргами

на висипання.
Обʼєктивно: на шкірі верхніх та нижніх кінцівок наявні множинні горбики
розміром з пшеничне зерно, щільної консистенції, застійно червоного кольору з
й
й
й
й
ї
й
геморагічним компонентом. У центрі деяких горбиків - розпад та виразкування.
3 елементів висипу виділені мікобактерії Коха.
С. Індуративна еритема Базена
Д.Міліарний туберкульозу шкіри
Е. Бородавчастий туберкульозу шкіри
b). Проведіть диф.діагностику.
Диференціюють з токсикодерміями, вторинним сифілісом, псоріазом.
3. Хвора, 35 років, звернулась зі скаргами на висипання на шкірі рукі ніг з

давністю до 1 року.
Обʼєктивно: на розгинальних поверхнях плечей і стегон спостерігаються
вузлики величиною з дрібну горошину бурувато синюшного кольору. Поряд з
вузликами виявляються вдавлені, «штамповані» рубчики, оточені
пігментованою каймою.
а) Описаний характер висипки характерний для:
А.Туберкульозного вовчаку
В. Псоріазу
С. Червоного плоского лишаю
D. Скрофулодерми
Е. Папуло-некротичного туберкульозу
б) 3 якими захворюваннями потрібно провести диференційну діагностику?
На частіше папуло-некротични туберкульоз диференціюють з масляними
вугрями, які виникають у осіб, що мають контакт з маслами та
емульсіями. Висипання при цьому локалізуються на розгинальних
поверхнях верхніх та нижніх кінцівок і проявляється гострозапальними
фолікулітами, остеофолікулітами в поєднанні з великою кількістю
комедонів.
4. Хворий, 49 років, колишній увʼязнений звернувся за допомогою до

дерматолога з приводу утворення множинних болючих м' яких виразок навколо
анального отвору, що кровоточать.
3 анамнезу відомо, що пацієнт хворіє туберкульозом кишківника. У виділеннях
з дна виразок знайдена велика кількість мікобактерій Коха.
а). Про яке захворювання слід думати:
й
й
b). Значимість результатів реакції Манту для даної патології (опишіть).
Реакція Манту часто негативна (анергія зумовлена важкістю системного
туберкульозу), проте в процесі терапі може стати позитивною.
5. До дерматолога звернувся патологоанатом зі скаргами на появу на шкірі

правої кисті болючого щільного горбика бурого кольору, який поступово
вкрився верукозними розростаннями, кірками, при знятті яких оголюється
ерозивно-виразкова поверхня, що кровить
Б). Які шляхи інфікування характерні при даному туберкульозі шкіри:
Туберкульоз шкіри бородавчасти виникає частіше при екзогенному
інфікуванні, як правило, у представників «групи ризику» (у ветеринарів,
працівників бі ні, м’ясників, патанатомів та ін. (звідси одна з назв –
«трупна бородавка»)). Можливе також інфікування через аутоінокуляцію
мікобактері у шкіру (інфікування з зовнішнього середовища).
6. На прийом до лікаря звернулася дівчина, 19 років, зі скаргами на висипання

на шкірі щік з покращенням стану влітку.
Обʼєктивно: на шкірі лівої щоки наявні горбики розміром до горошини,
коричнево-червоного кольору із жовтувато-бурим відтінком, м’якої тістовидної
консистенці, з гладкою, дещо блискучою поверхнею, яка лущиться.
а) Про яку форму туберкульозу шкіри можна думати:
в. Скрофулодерма
В. Папула-некротичний туберкульоз шкіри
б.Які додаткові обстеження необхідно провести?
Постановка діагноз базується на детально зібраному анамнезі, оцінці
клінічних симптомах хвороби, характерних властивосте люпом, перебігу
захворювання. Береться до уваги локалізація люпом, наявність
характерних рубчиків та результати бактеріологічного, гістопатологічного,
рентгенологічного, туберкулінового (проби Манту, Пірке, Коха) обстежень.
7. На консультацію до дерматолога звернулася жінка, 38 років, зі скаргами на

висипання в ділянці гомілок.
й
й
й
ї
й
Обʼєктивно: на обох гомілках щільні глибоко розташовані вузли, тяжі, болючі
при пальпації. Уражена шкіра - тістоподібна, інфільтрована, синюшно-
червоного кольору. Туберкулінові тести позитивні.
а). Ваш попередній діагноз?
С.Індуративна еритема Базена
b). Які обстеження слід провести для постановки діагнозу?
8. Хвора, 46 років, скаржиться на швидку втому, зниження апетиту, пітливість,

міалгії в ділянці трапецевидного мʼязу справа, появу висипань. У пацієнтки
діагностований туберкульоз легень.
Обʼєктивно: на шкірі шиї та правої щоки наявні множинні горбики розміром з
гороши коричнево-бурого кольору, мʼякі при пальпаці.
Симптом зонду, феномен «яблучного желе» - позитивні.
Туберкульозний вовчак
b). Опишіть методику визначення симптому зонду та феномену
«яблучного желе»
1)М’яка тістоподібна консистенція люпом викликана розпадом еластичних
та сполучнотканинних елементів шкіри, тому при натисканні на них зонд
легко заглиблюється в тканини (симптом зонду або симптом Поспєлова)
2)Феномен «яблучного желе» (при натисненні предметним склом на
люпому із розширених капілярів витискається кров, при чому уражені
тканини знекровлюються і люпоми просвічують воскоподібними чи жовто-
бурими плямами)
9. Дівчинка, 13 років, скаржиться на появу вузла в нижній частині правої щоки

декілька тижнів тому.
Об’єктивно: у підшкірній жировій клітковині пальпується вузол розміром з
грецький горіх, буро-синього кольору. Кілька днів тому узол дещо
розм’якшився та утворилась виразка з м’якими підритими краями, в’ялими
грануляціями.
в
й
b). Які методи діагностики слід провести?
10. Хворий М., 43 років, скаржиться на ураження слизової оболонки порожнини

носа, тривалу нежить, утворення кірок в носових ходах легку кровоточивість
слизової носа.
Обʼєктивно: на слизових оболонках порожнини носа спостерігаються горбики,
які місцями при розпаді руйнують хрящ з утворенням проникаючого отвору.
а). Про яку форму туберкульозу шкіри йдеться:
А Туберкульозний вовчак
D. Міліарний туберкульоз шкіри
b). Які обстеження слід провести для постановки діагнозу?
11. Пацієнтові з діагностичною метою проведена реакція Манту. Через

48 годин в місці уколу утворилася індурація розміром 16 мм.
а). Про що може свідчити даний результат:
А. Не має цінності
В. Вказує на можливе інфікування туберкульозом
С. Висока ймовірність інфікування туберкульозом
D. Свідчить про локалізацію патологічних змін
Е) Говорить про розповсюдженість процесу
b). Які туберкулінові реакції Вам відомі?
Проби Манту, Пірке, Коха.
й
й
12. Дівчинка, 13 років, скаржиться на появу вузла в нижній частини правої
щоки декілька тижнів тому.
Обʼєктивно: у підшкірній жировій клітковині пальпується вузол розміром з
грецький горік, буро-синього кольору. Лікар запідозрия можливість
туберкульозу шкіри. Для уточнення діагнозу призначив туберкулінову пробу
Манту.
а). Які протипоказання до проведення даної проби Вам відомі:
А. Епілепсія в. Алергічні стани
С. Гострі соматичні захворювання
D. Жодні з перелічених варіантів
Е.Усі перелічені варіанти
b). Як трактуються отримані результати проби Манту?
Оцінка результатів проби Манту: Реакція вважається: негативною – при
повній відсутності ущільнення або за наявності лише ін'єкційної реакції
(0-1 мм); сумнівною – при папули розміром 2-4мм і при почервонінні будь-
якого розміру без ущільнення; позитивною – за наявності вираженого
ущільнення діаметром 5мм і більше.
13. Дитині поставлена реакція Манту.

а). Які рекомендації по догляду за шкірою у місці маніпуляції Ви
порекомендуєте мамі пацієнта:
А. Заклеїти лейкопластирем
В. Суворо заборонити мочити водою
С. При утворенні виразки змастити розчином Кастелані
Д. Слідкувати, щоб дитина не розчухувала місце уколу
Е) Усе перелічене вірно
b). Які Вам відомі причини хибно позитивних результатів?
Чинники, що призводять до хибно-позитивних реакцій:
-алергічні захворювання;
-гельмінтози.
14.Пацієнтка, 41 років, звернулася до дерматолога з приводу висипань на

обличчі довкола уст.
Обʼєктивно: при огляді на шкірі довкола рота наявні множинні щільні горбики
рожевого кольору розміром з просяке зерно. На поверхні деяких горбиків
утворилися виразки з фестончастими краями та дном із сіруватими
грануляціями (зерна Треля). Регіонарні лімфатичні вузли збільшені.
b). Вкажіть шлях проникнення збудника при даній формі?
Туберкульоз шкіри виразкови спостерігається у хворих на відкриті форми
туберкульозу легень, кишківника, нирок та ін. Осідання (аутоінокуляція)
мікобактері на шляхах х виділення призводить до формування горбиків
на шкірі довкола природніх отворів (рота, носа, ануса, уретри) часто з
захопленням слизових.
й
ї
й
Паразитарні захворювання шкіри: короста, педикульоз, демодекоз
1. Скільки часу триває повний цикл розвитку коростяного кліща в організмі
людини:
А. До 2 місяців
B. 5-10 діб
•С. 10-14 днів
Д. 14-21 день
Е. До 1 місяця
2. Симптом Базена характеризується:

А. Виявленням рельєфу коростяних ходів з допомогою пальпації
В. Наявністю кровʼянистих кірочок та імпетигінозних висипань в міжсідничній
складці з переходом на поперек
С. Наявністю пустул з гнійними кірками навколо ліктів
D. Болючістю при пошкрябуванні папул
• Е. Наявністю невеликої везикули з чорною точкою (самкою кліща) в кінці
коростяного ходу
3. Внаслідок чого на місці укусу Pediculus pubis утворюються голубуваті чи сірі

плями («maculae coeruleae»):
À. Сенсибілізації організму до вошей і гнид
В. Свербежу та розчухів
С. Подразнення нервових закінчень при укусі
D. Дії речовии, що виділяються з екскрементів лобкових вошей
• Е. Дії ферментів слини вошей на гемоглобін
4. Тривалість життя коростяного кліща поза організмом людини становить:

А. До 1 місяця
• В. 5-10 діб
С. До 2 місяців
D. 14-21 день
Е. До 6 місяців
5. Який препарат не використовується для лікування педикульозу голови:

А. Водно-мильна емульсія бензилбензоату
В. Педілін
С. Нітіфор
D. Параплюс
• Е. Фрідерм дьоготь
6. Який збудник викликає коросту:

А Pediculus corporis
В Demodex folliculorum
С.Pityrosporum orbiculare
.
.
Д Pediculus capitis
• E. Sarcoptes scabiei varietas hominis
7. Короста характеризується наступними елементами висипу:

А. Папулами
В. Вузлами
• С. Папуло-везикулами
D. Горбиками
Е. Пустулами
8. Симптом Сезарі характеризується:

• А. Виявленням рельєфу коростяних ходів з допомогоо пальпації
В. Наявністю кровʼянистих кірочок та імпетилінозних висилань в міжсідничній
D. Болючістю при пошкрябуванні патул
Е. Наявністю невеликої везикули з чорною точкою (самкою кліща) в кінці
9. Для лікування корости використовують все, крім:

А. Емульсії бензилбензоату
В. Спрегалю
С. Крему бензилбензоату
D. Простої сірчаної мазі
• Е. Мазі елоком
10. Платтяні воші паразитують на:

А. Полонях та підошвах
В. Розгинальній поверхні ліктьових суглобів, міжпальцеви проміжках кистей
рук
С. Передньо-бокових поверхнях живота, обличчі, шиї, шкірі волосистої частини
голови
• D. Плечах, верхній частині спини, животі, попереку, пахвинних та пахвових
складках
Е. Міжпальцевих проміжках кистей рук, статевих органах
11. Який інкубаційний період у хворих на зернову коросту:

• А. 2-3 год до 1 дня
В. 1.5- 2 місяці
С.7-14 днів
Д.1.5 днів
Е. 1 місяць
12. Який характер висипань при корості:

А. Асиметричний мономорфний
.
В. Асиметричний поліморфний
• С. Симетричний поліморфний
D. Симетричний мономорфний
Е. Дифузний
13. Клінічна картина педикульозу не характеризується:

А. Свербежем шкіри
В. Розчухами
• С. Наявністю вузликів
D. Наявністю плям
Е. Наявністю пустул
14. Який шлях зараження не характерний для корости:

А. Статевий
В. Прямий (безпосередно від хворої людини до здорової)
С. Непрязай (передача збудника через предмети особистого користування)
• D. Повітряно-крапельний
Е. Пологовий
15. Прямокутна чи вигнута припіднята лінія білуватого або брудно-сірого

кольору довжиною від одного до декількох сантиметрів при корості
називається:
А. Симптомом Сезарі
В. Трикутником Міхаєліса
С. Симптом Арді-Горчакова
• D. Типовим ходом Гебра
Е. Симптомом Базена
16. Який інкубаційний період у хворих на коросту:

А. 1-3 дні
В. 3 місяці
• С. 7-14 днів до 6 тижнів
D. 30 двів
Е. 1 місяць
17. Які не характерні місця локалізації коростяної висипки у дорослих:

А. Сідниці
В. Розгинальні поверхні ліктьових суглобів
С. Передньо-бокові поверхиі живота
D. Міжпальцеві проміжки кистей рук
• Е. Обличчя, шия, шкіра волосистої частини голови
18. Симптом Арді-Горчакова характеризуеться:

А. Виявленням рельефу коростяних ходів з допомогою пальпації
В. Наявністю кровʼянистих кірочок та імпетигінозних висипань в міжсідничній
• С. Наявністю пустул з гнійними кірками навколо ліктів
D. Болючістю при пошкрябуванні папух
Е. Наявністю невеликої везикули з чорною точкою (самкою кліща, в кінці
19. Лікування корости краще проводити:

• А. Ввечері (18-24 год)
В. Вранці (6-9 год)
С. Опівдні (12-13 год)
D. B 14-18 год
Е. Час доби немає суттєвого значення
20. Для лікування демодекозу не використовують:

А. Гель стоп демодекс
В. Метрогіл гель
• С. Мазь целестодерм з гараміцином
D. Мазь тріхопол
Е. Мазь розамет
21. Які дерматози чи ускладнення нерідко маскують клінічну картину корости:

A. Імпетіго, ектима
В. Фолікуліти
С. Дерматити
D. Екзематизація
• Е. Все вищеперелічене
22. Збудником платяної воші є:

А.Demodex folliculorum.
В.Pediculus capitis
С.Anoplura
Д.Sarcoptes scabiei varietas
• E. Pediculus vestimenta seu corporis
23. Шо не характерно для педикульозу тулуба:

А Ліхеніфікація
В. Папуло-уртикарні елементи
С. Вторинна подермія
D. Голубуваті та сірі плями на місці укусу вошей, які не зникають
при натисканн
Е. Екскоріації
24. Які форми (стадії) захворювання не характерні для демодекозу:

А Rosacea eritematosis (класична)
.
В.Rosacea papulosus
С.Rosacea hypertroptica
Д.Rosacea pustolosa
• E. Rosacea bullosum
25. Який симптом характерний для корости:

А. Типовий хід Гебра
В. Симптом Сезарі
С. Симптом Арді-Горчакова
D. Симптом ромбу Міхаеліса
• Е. Все вишеперераховане вірно
26. Які характерні місця локалізації висипань при зерновій корості у

дорослих
А. Сідниці
В. Розгинальні поверхні ліктьових суглобів, міжпальцеві проміжки
кистей рук
С. Передньо-бокові поверхні живота, обличчя, шия, шкіра волосистої частини
голови
• D. Обличчя, груди, спина, плечовий пояс
Е. Міжпальцеві проміжки кистей рук
27. Для корости не характерні наступні елементи висипу:

А. Вузлик
В. Везикули
С. Папуло-везикули
D. Міхурці
• Е. Горбики
28. Елементи висипу при демодекозі локалізуються на:

А. Розгинальних поверхнях кінцівок
В. Згинальних ловерхнях кінцівок
• С. Обличні
D. Поперековій ділянці
Е. Долонях, підошвах
29. Платтяні воші (виберіть неправильне твердження):

А. Паразитуюють на місцях контакту складок, швів білизни і одягу з тілом
вторинна інфекція
В.При посиленні свербежу виникають розчухи, можеприсдиуватися .
• С. При тривалому протіканні захворювання в уражених місцях розвивається
атрофія шкіри
D. При тривалому протіканні захворювання в уражених місцях розвивається
потовщення шкіри
Е. Після лікування виникають гіперпігментовані плями
30. Симптом трикутника (ромбу) Міхаєліса характеризується:
А. Виявленням рельєфу коростяних ходів з допомогою пальпації
• В. Наявністю кровʼянистих кірочок та імпетигінозних висипань в
міжсідничній складці з переходом на поперек
D. Болючістю при пошкрябуванні папул
Е. Наявністю невеликої везикули з чорною точкою (самкою кліща)
в кінці коростяного холу
31. Для корости не характерний шлях заражения:

А. Прямий (безпосередньо від хворої до здорової людини)
В. Непрямий (через предмети особистого користування)
С. Статевий
D. Пологовий
• Е. Трансфузійний
32. Тривалість життя коростяного кліща в організмі людини становить:

В. 5-10 діб
С. До 2 тижнів
D. 14-21 день
• Е. До 1 місяця
33. Для лікувания корости у дітей використовують:

А. 33 % просту сірчану маль
• В. 10 % емульсію бензилбензоату
С. Мазь адвантан
D. Спрей Параплюс
Е. Мазь герпевір
корости:
34. Який симптом з перерахованних не характерний для корости:

А. Симптом Сезарі
В. Симптом трикутика чи рамо
С. Симптом Арді Горчакана
D. Типовий хід Гебра
• Е. Симптом Аустіца
35. Який препарат не використовується для лікування педикульозу голови:

А. 20%- водномильнонафтову суспензію
В. Педілін
С. Нітіфор
Д. Параплюс
• Е. Дермазол
Тести 2-3 рівня складності:
1. У хворої, 52 років, на шкірі обличчя на еритематозному фоні наявні
множинна папуло-пустульозні висипання. Захворювання повʼязує з частими
приступами жовчнокамʼяної хвороби. Дерматолог поставив діагноз: рожеві
вугрі.
а). Який аналіз необхідно провести хворій для підтвердження діагнозу
рожевих вугрів:
А. Аналіз крові для визначення наявності Le-клітин
• В. Аналіз з висипань для визначення наявності Demodex folliculorum
С. Аналіз з висипань на визначення Anoplura
D. Аналіз крові для визначення 'Treponema pallidum
Е. Аналіз з висипань на визначення наявності Sarcoptes scabiei
b). Які зовнішні середники використаємо в лікуванні? Випишіть рецепти
лікарських препаратів.
Застосовується комплексне лікування демодекозу 20% суспензією
бензилбензоату, маззю «Ям», 33% сірчаною маззю,1% тріхополовою мазями,
розамет, комплекс Стоп-демодекс, демалан та ін.
1) Rp. : Unguenti Benzylbenzonati 20%-50,0
D.S. Мазь наносять після миття на ніч на весь шкірний покрив.
2) Rp. : Unguenti «Ям» 15,0
D.S. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки 1-2 рази на добу.
3) Rp. : Unguenti Sulfurati simplex 33.3%-50,0
2. До дерматолога звернулася хвора віком 19 років зі скаргами свербіж шкіри,

який посилюється вночі. Хворіє два тижні. Об’єктивно: на шкірі кистей помітні
точкові папули, екскоріації, в ділянці живота - парно розміщені папуло-
везикули.
a). Який діагноз необхідно виставити хворій:
А. Алергічний дерматит зерм короола
• В. Короста
С. Рожеві вугрі
D. Мікробна екзема
Е. Педикульоз тулуба
Диференці ну діагностику корости проводять із: зерновою коростою;
коростою, яка спричиняється кліщами, що паразитують на тваринах та птахах;
лобковим педікульозом; педікульозом тулуба; коростою, яка викликається
личинкою анкілостоми собаки (Larbish); коростою плавців; «цементною»,
«нікелевою» коростою. Слід виключити алергічні хвороби, метаболічни
свербіж (цукрови діабет, засті жовчі, ниркова недостатність), хворобу
Ходжкіна, токсикодермі , нервову і старечу сверблячку, свербець (пруріго).
й
й
ї
й
й
3. У дерматологічне відділення поступив хворий 39 років з діагнозом короста.
a). Діагноз був поставлений на основі виявлення наступних клінічних
ознак, крім:
А. Свербску (ввечері, вночі)
В. Харавтерної локалізацієі мисипки
С. Наявності коростяних ходів
D. Попарноге розміщення папудо-везикульозних елементів
• Е. Наявності висипань на долонях, підошвах, обличчі, ший, шкірі волосистої
частини голови.
b). Випишіть рецепти лікарських препаратів для обробки по Дем’яновичу.
Метод по-Дем’яновичу проводять, застосовуючи почергово розчин 60%
тіосульфату натрію (розчин No1) та 6% соляно кислоти (розчин No2).
1) Rp. Sol. Natrii thiosulfatis 60% 100,0
D.S. Зовнішне (розчин № 1 по Дем’яновичу).
2) Rp. Sol. Acidi hydrochlorici 6% 100,0
D.S. Зовнішне (розчин № 2 по Дем’яновичу).
4. Хвора М., 19 років, звернулася до дерматолога зі скаргами на свербіж шкіри,

переважно вночі. Хворіє 8 днів.
Обʼєктивно: на шкірі кистей помітні точкові папули, пустули, екскоріації, на
животі - парні папуло-везикули, пустули.
а). Який діагноз можна виставити пацієнтці:
В. Рожевий лишай Жибера
• С. Короста
Е. Токсикодермія
Диференці ну діагностику корости провоять із: зерновою коростою; коростою,
яка спричиняється кліщами, що паразитують на тваринах та птахах; лобковим
педікульозом; педікульозом тулуба; коростою, яка викликається личинкою
анкілостоми собаки (Larbish); коростою плавців; «цементною», «нікелевою»
коростою. Слід виключити алергічні хвороби, метаболічни свербіж (цукрови
діабет, засті жовчі, ниркова недостатність), хворобу Ходжкіна, токсикодермі ,
нервову і старечу сверблячку, свербець (пруріго).
5. Хлопчик Д., 11 років, скаржиться на свербіж задньої поверхні шиї.

При огляді: на шкірі волосистої частини голови - почервоніння, екскоріації. На
волоссі помітна лупа.
а). Яке захворювання можна запідозрити:
А. Псоріаз в/ч голови
В. Короста
С. Різнокольоровий лишай
й
й
ї
й
ї
й
• D. Педикульоз
Е. Червоний вовчак
b). Призначте лікування даному пацієнту (Випишіть рецепти лікарських
препаратів).
Вволосся голови змазують гасом, змішаним наполовину з будь-яким рослинним
маслом і залишають на ніч. Зранку миють голову теплою водою з милом і
прочісують гребінцем з начесаною на нього ватою змоченою підігрітим
харчовим оцтом. Можна обробляти волосся 10% водномильною емульсією
бензилбензоату (10-15 хв.), потім миють голову; для знищення гнид 20% водно-
мильною суспензію бензилбензоату з анестезином, шампунь – «Pedilin»;
нітіфор. При ускладненні піодермією змазують голову розчином Кастеляні
(фукорцином).
6. Хвора К., 49 років, скаржиться на свербіж та висипання в ділянці носової

ділянки та підборіддя. Захворювання повʼязує з початком менопаузи.
Обʼєктивно: на шкірі підборіддя, чола, носо-губного трикутника папуло-
пустульозні висипання, незначна еритема. При лабораторном обстеженні
знайдено Demodex folliculorum.
а). Який діагноз можна встановити для пацієнтки:
А. Псоріаз
В. Себорейний дерматит
• С. Демодекоз
D. Дискоїдний червоний вовчак
Е. Вульгарні вугрі
b). Складіть план лікування даній пацієнтці.
розамет, комплекс Стоп-демодекс, демалан та ін. Внутрішньо призначається
тріхопол, антигістамінні препарати, симптоматичне лікування шлунково-
кишкового тракту і іншо патологі .
7. У дерматологічне відділення поступив хворий В., 12 років, з діагнозом

педикульоз голови.
а). Для лікування даного дерматозоонозу використовують:
• A. Паранос
В. Дермазолон
С. Нізорал
D. Фрідерм
Е. Синафлан
b). Проведіть диференційну діагностику даного дерматозоонозу.
Вошивість (педикульоз) необхідно диференціювати від корости та вульгарного
імпетиго. При корості турбує свербіж шкіри у вечірній і нічний час і є коростяві
ходи з множинними папуло-везикулами. При вульгарному імпетиго волосистої
ї
ї
частини голови відзначаються фолікулярно розташовані пустули, оточені
вузьким гіперемійованим віночком; висипання здебільшого множинні, не
супроводжуються сверблячкою шкіри.
8. У хворого з демодекозом при огляді на фоні різко гіперемованої шкіри

відмічаються численні папульозні та пустульозні висипання, телеангіектазії.
а). Визначте стадію захворювання:
А. Вузлувата
В. Еритематозна
С. Еритематозно-папульозна
• D. Папуло-пустульозна
Е. Ринофіма
b). Призначте лікування даному пацієнту (Випишіть рецепти лікарських
препаратів).
9. У підлітка Р., 13 років, на передньобокових поверхнях тулуба, поперековій

ділянці, сідницях, на китицях, в ділянці променево-запʼястних суглобів наявні
множинні попарно-розміщені папуло-везикули, коростяні ходи, екскоріації.
Субʼєктивно: нічний свербіж шкіри. Враховуючи дані клінічного та
лабораторного обстежень виставлений діагноз: короста.
а). Рельєф коростяного ходу контурується:
А. 2% розчином борної кислоти
В. 0,5% розчином таніну
• D. Аніліновими фарбниками (розчин йоду, фукорцину)
С. 20% розчином бензилбензоату
E. 6% розчином розведеної соляної кислоти
b). Назвіть та опишіть методи лабораторної діагностики корости.
Методи лабораторно діагностики:
а) Традиці ни метод - знаходження кліщів за допомогою голки з
сліпого кінця типового коростяного ходу з наступним мікроскопуванням кліща,
поміщення на предметне скло в краплю 10% дкого натрію. Але це метод
малоефективни при розрушених ходах, везикулах, папулах.
б) Експрес-діагностика: з застосуванням 40% молочно кислоти. Одну краплю
молочно кислоти наносимо на елемент. Через 5 хвилин розрихлени епідерміс
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
зішрябуємо гострою ложечкою до появи капілярно крові. Матеріал переносимо
на предметне скло в краплю молочно кислоти, покриваємо предметним склом і
мікроскопуємо. Результат позитивни при знаходженні самки кліща, яєць,
личинок і х фрагментів.
в) Метод лужного препарування шкіри (Scotch test) – на елементи висипки
кілька разів наносять 10% розчин лугу, потім зрізають чи зішкрябують елемент і
переносять на предметне скло, накриваючи покривним склом злегка
натискують і через 10 хвилин розглядають під мікроскопом.
10. У дитячому дерматологічному відділенні на лікуванні перебуває дитина

віком 3 років з діагнозом короста.
а). Який з перерахованих препаратів можна використовувати для
лікування корости у дітей:
А. 20 % емульсію бензилбензоату
• В. 10% емульсію бензилбензоату
С. Мазь адвантан
D. 33% просту сірчану мазь
Е. Мазь герпевір
b). Назвіть різновидності корости.
Клінічні різновиди корости:
1. Короста у діте .
2. Короста без висипки.
3. Малосимптомна (доглянута короста).
4. Лікована короста (протикоростяними засобами) та кортикостеро д
ними мазями.
5. Ускладнена короста.
6. Скабіозні або постскабіозні вузлики (постскабіозна доброякісна
лімфоплазія шкіри).
7. Коростяна нефропатія.
8. Норвезька (кір очкова) короста.
11. Жінка С., 50 років, скаржиться на почервоніння обличчя, відчуття запальні

папули, телеангіектазі.
Обʼєктивно: шкіра обличчя застійно гіперемована, відмічаються запальні
папули, телеангіектазії.
а). Поставте попередній діагноз
A. Псоріаз
С. Вульгарні вугрі
D. Короста
• Е. Рожеві вугрі
b). Призначте лікування даному пацієнту (Випишіть рецепти
лікарських препаратів).
ї
й
й
ї
ї
ї
12. Хворий, віком 23 роки, скаржиться на свербіж шкіри, що посилюється в

вечірній та нічний час. Хворіє 10 днів.
Обʼєктивно: на шкірі передньо-бокових ловерхонь тулуба, променево-запʼясних
суглобів, в ділянці статевих органів спостерігаються множинні парно розміщені
папуло-везикули, екскоріації, кірочки коричневого кольору.
а). Який найвірогідніший діагноз:
А. Псоріаз
С. Платтяні воші
• D. Короста
Е. Лобкові воші
b). Обгрунтуйте діагноз, враховуючи те, що висипання локалізуються в
ділянці статевих органів. Які додаткові обстеження необхідно провести
пацієнту?
Діагноз корости виставляють на основі характерних клінічно картини (1.
Свербіж (ввечері, вночі). 2. Характерна локалізація висипки (для дорослих і
діте ). 3. Наявність коростяних ходів. 4. Попарне розміщення і ланцюгом
папуло-везикульозних елементів. 5. Врахування епідеміологічних даних.) ,
лабораторних даних (Виявлення кліща, ого екскрементів), результатів пробно
антикоростяно терапі .
Додатково треба провести: лабораторну діагностику (традиці ни метод,
експрес-діагностика, метод лужного препарування шкіри (Scotch test)), а також
пробну антикоростяну терапію.
13. Жінка, віком 35 років, скаржиться на інтенсивний свербіж шкіри в ділянці

лобка та пахвинних складок. Захворіла декілька днів тому після відрядження.
Status localis: на шкірі живота (внизу), внутрішній поверхні стегон множинні
розчухи та геморагічні плями.
а). Який діагноз треба встановити:
A. Коросту
• В. Педикульоз
С. Екзему
D. Епідермофітію
й
ї
ї
й
ї
й
й
ї
В. Дерматит
b). Призначте лікування даній хворій.
Після бриття волосся в шкіру втирають 2-3 дні сірчано- ртутну мазь, ртутну
мазь, 20% водно-мильну суспензію бензил бензоату. Останнім часом для
лікування лобково вошивості успішно застосовують препарат «Спре -пакс»,
нітіфор, аерозоль «Пара плюс», локодін, неоцид.
14. Хвора К., 22 роки, скаржиться на наявність свербеку в всрни та цімний час
та появу висипань в ділянці згинальних поверхоть променево-запʼясних
суглобів, бокових поверхонь тулуба, ареол молочних залоз. Вважає себе хворою
2 тижні.
Об'єктивно: на згинальних поверхнях променево-зап'ясни бокових поверхнях
тулуба, навколо ареол молочних залоз попарно розміщені папуло-везикули,
екскоріації. Подібні висипання є у матері пацієнтки (зі слів хворої).
а). Про який діагноз необхідно подумати:
А. Кропив'янка
В. Педикульоз
С. Дерматит
D. Псоріаз
• Е. Короста
b). Проведіть диференційну діагностику даної хвороби пацієнтки.
15. На стаціонарне лікування в дерматологічне відділення поступила дитина, 9

років, з діагнозом: короста.
а). Які характерні місця локалізації висипань у дітей хворих на коросту:
А. Долоні, підошви
В. Шкіра волосистої частини голови
С. Бокові поверхні тулуба
D. Китиці рук
• Е. Всі вищеперечислені місця
b). Які особливості перебігу корости у дітей?
Короста у дітей має свої особливості. Значна частина висипань зосереджується
на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, кісточки, внутрішні поверхні
ступень). Можлива наявність бульозних елементів у типових місцях локалізації
корости, особливо на долонях і підошвах.
16. У хворого Н., 28 років, клінічно виставлений діагноз-короста.

й
й
ї
й
й
ї
й
Висипання локалізувались ще на шкірі калитки, корпусі прутня.
а). Які додаткові обстеження необхідно провести пацієнту:
А. Проби Ауспіца
В. Визначення проби Бальзера
С. Визначення сітки Уїкхема
D. Феномену Кебнера
• Е. Лабораторне обстеження на предмет виявлення венеричних хвороб
b). 3 якими захворюваннями необхідно диференціювати коросту, коли
типові висипання локалізуються в ділянці статевих органів у чоловіків?
17. Чоловікові В., 46 років, було поставлено діагноз: демодекоз, папульозно-

пустульозна форма.
а). Яке лабораторне обстеження необхідно виконати хворому для
підтвердження діагнозу та призначення терапії:
А. Визначення акантолітичних клітин
В. Виявления Sarcoptes scabiei
• С. Виявлення патологічних грибів
D. Виявления Demodex folliculorum
Е. Виявления Pediculus vestimenta
b). Призначте лікування даному пацієнту. (Випишіть рецепти лікарських
препаратів)
18. Хворий звернувся до дерматолога зі скаргами на свербіж шкіри в ділянці

лобка, статевих органів, біля заднього проходу.
Обʼєктивно: на лобку, статевих органах, біля заднього проходу наявий плями
розміром до 10 мм в діаметрі блідо-синього, блідо-сірого кольору, в центрі яких
виявляеться геморасічна кірка. При діаскопії плями не зникають.
й
й
й
ї
й
а). Поставте діагноз:
А. Свербець
С. Токсикодермія
Е. Короста
b). Назвіть кілька способів лікування даного захворювания.
Після бриття волосся в шкіру втирають 2-3 дні сірчано- ртутну мазь, ртутну
мазь, 20% водно-мильну суспензію бензил бензоату. Останнім часом для
лікування лобково вошивості успішно застосовують препарат «Спре -пакс»,
нітіфор, аерозоль «Пара плюс», локодін, неоцид.
19. На прийом до лікаря звернулась матір з дитиною 7 років. 3 її слів, дитину

турбує сильний свербіж в скроневій та потизичній ділянці.
Дитина стала нервозною та погано спить. 3 анамнезу вияснили, що
захворювання розпочалось під час перебування в дитячому таборі.
При огляді: на волосистій частині гопови в ділянці потилиці та скрон наявні
численні жовтувато-бурі кіжи, розчухи, поодинокі фолікуліти.
а). Про яке захворювання спід думати в першу чергу?
E. Короста
b). Призначте лікування цій дитині.
Вволосся голови змазують гасом, змішаним наполовину з будь-яким рослинним
маслом і залишають на ніч. Зранку миють голову теплою водою з милом і
прочісують гребінцем з начесаною на нього ватою змоченою підігрітим
харчовим оцтом. Можна обробляти волосся 10% водномильною емульсією
бензилбензоату (10-15 хв.), потім миють голову; для знищення гнид 20% водно-
мильною суспензію бензилбензоату з анестезином, шампунь – «Pedilin»;
нітіфор. При ускладненні піодермією змазують голову розчином Кастеляні
(фукорцином).
20. У дитини, 10 років, в ділянці міжпальцевих складок кистей, на шкірі

живота, внутрішній поверхні стегон наявні дрібні червоні папули, що мають
тенденцію до паркого розміщення. Поряд з папулами наявні везикули та
серозно-геморагічні кірочки. Дитина скаржиться на свербіж, який посилюється
ввечері.
в. Алергічний дерматит
ї
й
• D. Короста
Е. Педикульоз
b). Опишіть методи лабораторної діагностики даного захворювання.
Методи лабораторно діагностики:
а) Традиці ни метод - знаходження кліщів за допомогою голки з
сліпого кінця типового коростяного ходу з наступним мікроскопуванням кліща,
поміщення на предметне скло в краплю 10% дкого натрію. Але це метод
малоефективни при розрушених ходах, везикулах, папулах.
б) Експрес-діагностика: з застосуванням 40% молочно кислоти. Одну краплю
молочно кислоти наносимо на елемент. Через 5 хвилин розрихлени епідерміс
зішрябуємо гострою ложечкою до появи капілярно крові. Матеріал переносимо
на предметне скло в краплю молочно кислоти, покриваємо предметним склом і
мікроскопуємо. Результат позитивни при знаходженні самки кліща, яєць,
личинок і х фрагментів.
в) Метод лужного препарування шкіри (Scotch test) – на елементи висипки
кілька разів наносять 10% розчин лугу, потім зрізають чи зішкрябують елемент і
переносять на предметне скло, накриваючи покривним склом злегка
натискують і через 10 хвилин розглядають під мікроскопом.
21. Хворий Л.. 52 роки, скаржиться на висипания в ділину губного трикутника,

чола та відчута печії, незначного свербеку ділянці висипань.
Status localis: на шкірі носо-губного трикутника, чола, на фоні оунтеми наявні
папуло-пустульозні висипання. При лабораторному обстеженні в елементах
висипу знайдено Demodex folliculorum.
а). Поставте клінічний діагноз
С. Червоний вовчак
• D. Демодекоз
Е. Псоріаз
b). Проведіть диференційний діагноз даного захворювання.
Демодекоз слід диференціювати від розацеа, акне вульгарного, себоре ного
дерматиту, червоного вовчаку, аденоми сальних залоз, бактеріального
фолікуліту.
ї
й
ї
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
й
й
Мікотичні ураження шкіри та слизових оболонок
1. Збудником зооантропофільної трихофітії є:
• A. Trichophyton mentagrophytes
В.Trichophyton tonsurans
С.Trichophyton rubrum
Д.Microsporum canis
Е.Corinebacteria fluorescens erythrasmae
2. При кератомікозах гриби уражають:

А. Дерму шкіри
В. Базальний шар епідермісу
С. Зернистий шар епідермісу
• D. Роговий шар епідермісу
Е. Гіподерму
3. Вкажіть діагностичний тест, який підтверджує діагноз мікроспорії волосистої

частини голови:
А. При зішкрябуванні наявний симптом «кровʼяної роси»
В. У мазках-відбитках наявні акантолітичні клітини
• С. Виявлення міцелію в лусочках
D. Поява міхурів при аплікаційній пробі з 50% маззю калію йодиду
Е. Проба за Броком позитивна
4. При якій формі трихофітії спостерігається Kerion Celsi:

А. Поверхневій трихофітії волосистої частини голови
•В. Глибокій трихофітії волосистої частини голови
С. Глибокій трихофітії гладкої шкіри
D. Хронічній трихофітії дорослих
Е. Трихофітії нігтів
5. Які середники використовують для лікування руброфітії ступень:

А. Мазь Лоринден А
• В. Мазь Мікозолон
С. Мазь гідрокортизонова
D. Тетрациклінова
Е. Сірчана мазь
6. Збудником руброфітії є:
А.Trichophyton mentagrophytes
В.Trichophyton tonsurans
• C. Trichophyton rubrum
7. Які клінічні прояви сквамозно-гіперкератотичної форми мікозу ступень:
А. Виростоподібні ураження міжпальцевих проміжків ступень
В. Міхурі та міхурці на шкірі ступень
С. Папули та пустули на шкірі ступень
• D. Лущення на підошвах та в міжпальцевих проміжках ступень
Е. Ерозивні елементи на шкірі ступень
8. Для зооантропофільної мікроспорії характерно:

А. Збудник - M.ferrugineum
В. Джерело зараження - велика рогата худоба
С. Волосся в вогнищі ураження обламане на рівні 1-2 мм
• D. Волосся в вогнищі ураження обламане на рівні 5-6 мм
Е. Джерелом зараження є гризуни
9. Що не уражається при кандидозах:

А. Слизові оболонки
В. Шкіра
• С. Волосся
Д Внутрішні органи
Е.Hiгтi
10. Виберіть препарат, який використовують для лікування мікозу ступень:

А. Флуцинар
В. Мазь сірчана 20%
• С. Мікосептин
D. Сінафлан
Е. Елоком
11. Збудником зооантропофільної мікроспорії є:

В.Microsporum ferrugineum
С.Microsporum Audonii
• Д.Microsporum canis
12. Який із запропонованих діагностичних методів необхідно провести для

підтвердження висівкоподібного різнокольорового лишаю:
А. Пробу за Броком
В. Діаскопію
С. Пробу Ядасона
D. Аплікаційну пробу з 50% калій-йодидною маззю
• Е. Пробу Бальцера
13. Для зооантропофільної трихофітії характерно:

A. Збудник - Trichophyton tonsurans

.
В. Джерело зараження - кішки та собаки
• С. Волосся в вогнищі ураження обламане на рівні 1-2 мм
D. Волосся в вогнищі ураження обламане на рівні 5-6 мм
Е. Джерелом зараження є гризуни
14. Глибока трихофітія волосистої частини голови відноситься до групи:

А. Кератомікозів
• В. Дерматомікозів
С. Псевдомікозів
D. Кандидозів
Е. Глибоких мікозів
15. Виберіть зовнішній засіб для лікування епідермофітії складок:

• А. Кетодин
В. Бовтанка з дексаметазоном
С. Целестодерм В з гараміцином
D. Ацикловір
Е. Фторокорт
16. Збудником епідермофітії стоп є:

• A. Trichophyton interdigitale
В Epidermophyton floccosum
С Epidermophyton stockdaleae
Д Microsporum canis
Е Corinebacteria fluorescens erythrasmae
17. Яке з перерахованих захворювань не належить до трихомікозів:

А. Поверхнева трихофітія волосистої частини голови
• В. Трихофітія внутрішніх органів
С. Глибока трихофітія гладкої шкіри
D. Хронічна трихофітія дорослих
Е. Глибока трихофігія волосистої частини голови
18. Вкажіть морфологічні елементи, які найбільш характерні для неускладненої

дисгідротичної епідермофітії ступень:
А. Вегетація
В. Ліхеніфікація
С. Горбики
D. Рубцева атрофія
• Е. Міхурі та міхурці
19. Який колір вогнищ ураження характерний для постановки діагнозу

зооатропофільної мікроспорії при люмінесцентному дослідженні під
лампою Вуда:
• А. Смарагдовий
.
.
.
.
В. Коралово-червоний
С. Червонувато-жовтий
D. Фіолетовий
Е. Білий
20. 3 якими захворюваннями необхідно провести диференційну діагноз

кандидозу слизових?
А. Метеорологічним хейлітом
• В. Червоним плоским лишаєм
С. Пемфігусом
D. Псоріазом
Е. Мігруючим глоситом
21. Збудником пахової епідермофітії є:

A.Trichophyton mentagrophytes
• B. Epidermophyton floccosum
С.Epidermophyton stockdaleae
22. Які клінічні прояви руброфітії стоп і китиць:

А. Папули та бляшки на шкірі стоп і китиць
В. Лущення бляшок на розгинальній поверхні шкіри стоп і китиць
С. Папули з «пуповидним» вдавленням на шкірі стоп і китиць
• D. Сухість долоней і підошов, мукоподібне лущення в борознах шкіри
Е. Мікровезикули на шкірі стоп і китиць
23. Яким кольором світяться вогнища різнокольорового (висівкоподібного)

лишаю в променях люмінесцентної лампи Вуда:
А. Смарагдовим
В. Голубим
• С. Червонувато-жовтим
D. Фіолетовим
Е. Білим
24. 3 яким захворюванням проводять диференційну діагностику

висівкоподібного (різнокольорового) лишаю:
А. Червоним плоским лишаєм
В. Псоріазом
• С. Вторинним свіжим сифілісом
D. Дерматозом Дюрінга
Е. Пузирчаткою/пемфігусом
25. Який з нижче перерахованих препаратів відноситься до протигрибкових
антибіотиків:
А. Ретерпен
В.Циклоферон
С. Неробол
D. Біцилін-5
• Е. Орунгал
26. Збудником еритразми є:

В Epidermophyton floccosum
Д.Corinebacteria tenuis Castellani
• E. Corinebacteria fluorescens erythrasmae (minutissimum)
27. Вкажіть діагностичний тест, який підтверджує діагноз мікроспорії

волосистої частини голови:
А. Поява міхурів при аплікаційній пробі з 50% маззю калію йодиду
В. При зішкрябуванні - симптом «кровʼяної роси»
С. Проба за Броком
D. У мазках-відбитках наявність акантолітичних клітин
• Е. Свічення вогнищ ураження смарагдовим кольором в променях
люмінесцентної лампи Вуда
28. Мікроспорія волосистої частини голови відноситься до групи:

А. Кератомікозів
• В. Дерматомікозів
С. Псевдомікозів
D. Кандидозів
Е. Глибоких мікозів
29. Для якого мікозу характерний симптом «медових щільників»:

А. Різнокольорового лишаю
В.Мікроспорії гладкої шкіри
С. Мікроспорії волосистої частини голови
• D. Глибокої трихофітії гладкої шкіри
Е. Глибокої трихофітії волосистої частини голови
30. Які середники використовуються для лікування мікроспорії волосистой

A.Maзь rioreusonona
В. Мазь еритроміцинова
С. Мазь салінилова
• D. Грізеофульмін
E. Дермовейт
.
31. Збудником різнокольорового лишаю є:
• A. Pityrosporum orbiculare
В.Epidermophyton floccosum
Д.Corinebacteria tenuis Castellani
Е Corinebacteria fluorescens erythrasmae
32. На якому рівні ламається волосся при глибокій трихофітії волосистої

• A. 1-2 мм
В.5-8 MM
С.9-10 мм
Д.11-12 мм
Е. Немає уламаного волосся
33. Який діагностичний тест можна провести для постановки діагнозу

висівкоподібний лишай:
А. Діаскопію
В. Пробу Ауспіца
• С. Пробу Бальцера
Д. Пробу Ядасона
Е. Пробу Томсона
34. Який із симптомів характерний для глибокої інфільтративно-нагнійної

трихофітії волосистої частини голови:
А. Симптом «кровʼяної роси»
В. Симптом «стеаринової плями»
С. Симптом «термінальної плівки»
D. Симптом «дамського каблучка»
• Е. Симптом «медових щільників»
35. Який з нижче перерахованих препаратів відноситься до протигрибкових

антибіотиків:
А. Еритроміцин
В. Біцилін-5
• С. Ламізил
D. Лоратидин
Е. Левоміцетин
.
Питання для самоконтролю II - 111 рівнів складності:
1.У хворої М., 28 років, на тулубі наявні численні гіпопігментні плями різної
конфігурації та розмірів, розташовані ізольовано на засмаглій шкірі. Висипання
зʼявилися після літнього сезону. Місцями відмічаються поодинокі жовто-бурі
плями з чіткими межами та висівкоподібним лущенням на їх поверхий.
а). Про який дерматоз слід думати в даному випадку:
А. Сифілітична лейкодерма
В. Рожевий лишай
С. Вітіліго
D. Склеродермія
• Е. Різнокольоровий лишай
b). Проведіть диференційний діагноз даного дерматозу.
Диференційну діагностику проводять з Розеольозним сифілісом,
Токсикодермією, Рожевим лишаєм.
1) При Різнокольоровому лишаї елементом висипу є пляма жовто-
коричневого кольору, яка має тенденції до зливання, лущення; у хворого
немає температури і суб’єктивних відчутів, лімфатичні вузли не збільшені і
серологічна реакція негативна.
2)При Розеольозному сифілісі елементом висипу є пляма рожевого кольору,
яка не має тенденції до зливання, лущення; у хворого немає температури і
суб’єктивних відчутів, але у хворого збільшені лімфатичні вузли і
серологічна реакція позитивна.
3) При токсикодермії елементом висипу є пляма рожево-червоного кольору,
яка має тенденції до зливання, лущення; у хворого може бути підвищена
температури і суб’єктивні відчуття (печія, свербіж), лімфатичні вузли не
збільшені і серологічна реакція негативна.
4) При рожевому лишаю елементом висипу є пляма червоного кольору,
яка немає тенденції до зливання, але наявне лущення; у хворого немає
температури, наявні суб’єктивні відчуття (свербіж), лімфатичні вузли не
збільшені і серологічна реакція негативна.
2.Хворий Р., 9 років, поступив у дерматологічний диспансер зі скаргами на

висипання на волосистій частині голови. Хворіє 2 тижні.
Status localis: на волосистій частині голови в потиличній ділянці відмічається
вогнище еритематозно - сквамозного характеру розміром до 20 мм в діаметрі.
Волосся у вогнищі ураження обламане на висоті 6-7 мм. При люмінесцентному
обстеженні лампою Вуда вогнища ураження виявляється яскраво-зелене
свічення.
• А. Мікроспорія в/ч голови
В. Глибока трихофітія в/ч голови
С. Гісоріаз в/ч голови
Д.Поверхнева трихофітія в/ч голови
Е.Фавус
Б). Призначте лікування даному пацієнту
Системно: у випадках із множинними вогнищами ураження волосисто
частини голови всередину гризеофульвін, нізорал, тербінафін
Місцево: розчин оду, протигрибкові розчини, мазі ( ламікон, нізорал,
дермазол, мікосептин)
При ураженні волосисто частини голови: епіляція вогнищ ураження,
бриття.
3. Лікаря дерматолога було викликано на консультацію до місячної дитини. 3

розповіді матері на третій день після народження у дитини зявились висипання
на язиці, слизовій оболонці ротової порожнини, поведінка дитини неспокійна.
Обʼєктивно: на слизовій оболонці язика, щік, ясен, мʼякого піднебіння. На
гіперемованому фоні видно наліт білого кольору, який місцями зливається в
суцільну плівку, що легко знімається. Болючості при пальпації ураженої ділянки
не відмічається.
3). Яка найбільш вірогідна патологія:
• А. Кандидоз
С. Акантолітична пузирчатка
D. Лейкоплакія
Е. Стоматит афтозний
b). Призначте лікувания даному пацієнту.
Системне:
-леворин або ністатин перорально по 500 000–1 000 000 ОД — 5 разів на
добу протягом двох-трьох тижнів
-флуконазол у дозі 0,1 г денно протягом двох–трьох тижнів,
-ітраконазол у дозі 0,2 г денно протягом семи днів
-кетоконазол 400мг/добу 5-10 днів
Місцеве:
-примочки з рідиною Алібура, 2% розчином резорцину, 1–5% розчином
таніну, 2% розчином борно кислоти
-водні або спиртовими розчинами анілінових барвників (2% розчин
метиленового синього, генціанвіолету, розчину Кастеляні)
-мазі— ністатинова (3 000 000 од на 1 г), леворинова (5 000 000 од на 1 г),
клотримазолу, кандибене, мікосептин, екзодерил
-вагінальнісвічки/таблетки–клотримазол, кандибене, тержинан, бетадин,
ломексин, гіналгін, інш.
4. Хворий М., 41 рік, скаржиться на висипання та свербіж шкіри ступень.

Хворіє 2 роки.
Об’єктивно: на шкірі підошов спостерігаються групи міхурців, які нагадуть
розварені «сагові зерна», а також срозії з відривками манерованоко епідермісу
й
ї
ї
ї
по периферії вогнищ. У міжпальцевих складках на шкірі обох ступень
візуалізуються тріщини, ерозії.
а). Яка найбільш вірогідна патологія:
А. Псоріаз
В. Міробна екзема
• С.Епідермофітія нігтів
Д.Руброфітія ступень
Е Алергічний дерматит
b). Призначте лікування даному хворому.
Системне: протигрибкові препарати ( гризеофульвін, ітраконазол,
тербінафін), антигістамінні,протизапальні
Топічне: мазі, що містять відлущувальні і протигрибкові засоби у
невеликі концентраці : цінкундан, ундецинова , афунгіл , 3-5% сірчано-
дьогтярна або дьогтярно - саліцилові пасти , бета - нафтолова мазь.
При інтертригінозни формі захворювання призначаються фунгіцидні
рідини та мазі з подальшим застосуванням присипок (аміказолово ,
декаміново або з окису цинку і тальку з додаванням 3% сірки, саліцилово
кислоти і 10 % борно кислоти).
5. Хвора Т., 43 роки, звернулась до стоматолога зі скаргами на болючість і

печіння в ділянці язика та щік. 3 анамнезу відомо, що хвора тривалий час
приймала антибіотики.
Status localis: при огляді на слизовій оболонці порожнини рота по лінії змикання
зубів і на спинці язика наявні ерозі, вкриті білуватим нальотом, який легко
знімається. При мікроскопічному дослідженні виявлено псевдоміцелій.
В. Лейкоплакія
С. Афтозний стоматит
• D. Кандидоз слизової порожнини рота
Е. Сифіліс
b). Призначте лікування дакому пацієнту.
Системне:
Місцеве:
.
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
ломексин, гіналгін, інш
6. Хворий Л, 55 років, працює на фермі, де худоба хворіє на лишая.

Скаржиться на наявність вузлів на волосистій частин голови.
нездужання, головний біль, підвищення температури до 38°С.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови спостерігаються декілька
інфільтрованих осередків ураження, червоного кольору, різко відокремлених з
гноячковими кірками на їх поверхні. Позитивний симптом «медових
щільників». Підщелепні та шийні лімфатичні вузли збільшені, болючі.
а). Яка найбільш вірогідна патологія, що зумовлює таку картину
À. Себорея
• В. Глибока трихофітія
С. Вульгарна пузирчатка
D. Фавус
Е. Фурункул
b). Провести диференційний діагноз даного захворювання.
Диференційну діагностику проводять з:
1)себорейною екземою (жовтувато -рожеві еритематозні плями, папули з
жирними лусочками і кірками на поверхні, висипання локалізуються на
ділянках шкіри, де багато сальних залоз, появі висипань передує сильний
свербіж, висипання можуть бути роками не змінюючись і не викликаючи
субʼєктивних відчуттів);
2) мікроспорією гладкої шкіри (вогнища набряклі, гіперемовані,
кільцеподібної форми. По краях видно інтенсивну гіперемію, везикули,
кірки, лусочки. При загостренні в центрі формуються нові ірисоподібні
вогнища. Уражається і пушкоподібне волосся);
3) мікроспорією волосистої частини голови (вогнища з нечіткими краями,
неправильної форми. Еритематозні з лущенням. В вогнищах волосся
обламане на висоті 5-8 мм над шкірою і оточене сірим чохлом, який
складається зі спор гриба);
4) фіксованою токсикодермією (локалізація частіше розташовується в
ділянці заднього проходу, гені талій, в анамнезі звʼязок захворювання з
прийомом медикаментів).
7. Мужчина Р., 63 роки, скаржиться на зміну кольору нігтьових пластинок

правої стопи.
Обʼєктивно: нітьові пластинки 1-ого та 5-ого пальців правої стопи потовщень,
коричнево-жовтого кольору, кришаться з вільного крам наявний піднігтоьвий
гіперкератоз.
При культуральному дослідженні: висіяно гриб - Trichophyton interdigitale.
a). Постанте діагноз:
• А. Епідермофітія нігтів
В. Руброоніхомікоз
С. Кандидоз нігтів
Д .Трихофітія
Е. Мікросорія
8. Хворий III., 55 років, працює на фермі. Скаржиться на нездужання, головний

біль, підвищення температури до 38 °С, наявність вузлів на шкірі волосистої
частині голови.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови - множинні інфільтрати
(запальні вузли), різко відмежовані, щільні, болючі, поверхня яких вкрита
гнійними кірками. Характерний симптом «медових стільників». Підщеленні та
шийні лімфатичні вузли - збільшенні, болючі.
а). Яка найбільш вірогідна патологія зумовлює таку картину
• А. Інфільтративно-нагнійна трихофітія
В. Фавус
С. Мікроспорія волосистої частини голови
D. Себорея
Е. Карбункул
бриття
9. У хворої П., 35 років, на правій кисті між 3-м і 4-м, пальцями в глибині
складки спостерігається ерозія з облямівкою білого відшарованого епідермісу,
нальотом сироподібної консистенції. У глибині міжпальцевого проміжку
візуалізується тріщина.
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
А. Дерматит від механічного тертя
• В. Кандидоз
С Imnetiro
Д Еритразма
Е. Трихофітія гладкої шкіри
b). Призначте лікування даному пацієнту.
Системне:
Місцеве:
10. До дерматолога звернувся шахтар зі скаргами на значний свербіж обох

ступень. Хворіє біля місяця. Захворювання повʼязує із носінням гумових чобіт.
Status localis: при огляді у міжпальцевій ділянці ступень візуалізується
мацерація єпідермісу, ерозії.
а). Які методи додаткового обстеження хворого необхідні для встановлення
діагнозу:
• А. Мікроскопічне обстеження на гриби
В. Мікроскопічне обстеження на акантолітичні клітини
С. Мікроскопічне обстеження на бліду трепонему
D. Мікроскопічне обстеження на паразити
Е. Мікроскопічне обстеження на стрептобацилу
b). Поставте попередній діагноз даному хворому та призначе лікування.
Попередній діагноз: Епідермофітія стоп
Лікування:
.
.
й
й
ї
ї
ї
11. Дівчинка К., 9 років, скаржиться на вогнища облисіния шкіри голови. Хворіє
протягом 3-х тижнів.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови спостерігається декілька
невеликих вогнищ овальної форми з нечітко окресленими межами. Шкіра у
ділянках уражень рожево-червоного кольору, волосся зламане на рівні 1-4 мм.
Патологічний процес нагадує ділянки «викошеної трави».
А. Мікроспорія волосистої частини голови
• В. Трихофітія волосистої частини голови
С. Дифузна алопеція
D. Фавус
Е. Сифілітична алопеція
b). Провести диференційну діагностику даного захворювання.
Диференційну діагностику проводять з:
1)себорейною екземою (жовтувато -рожеві еритематозні плями, папули з
жирними лусочками і кірками на поверхні, висипання локалізуються на
ділянках шкіри, де багато сальних залоз, появі висипань передує сильний
свербіж, висипання можуть бути роками не змінюючись і не викликаючи
субʼєктивних відчуттів);
2) мікроспорією гладкої шкіри (вогнища набряклі, гіперемовані,
кільцеподібної форми. По краях видно інтенсивну гіперемію, везикули,
кірки, лусочки. При загостренні в центрі формуються нові ірисоподібні
вогнища. Уражається і пушкоподібне волосся);
3) мікроспорією волосистої частини голови (вогнища з нечіткими краями,
неправильної форми. Еритематозні з лущенням. В вогнищах волосся
обламане на висоті 5-8 мм над шкірою і оточене сірим чохлом, який
складається зі спор гриба);
4) фіксованою токсикодермією (локалізація частіше розташовується в
ділянці заднього проходу, гені талій, в анамнезі звʼязок захворювання з
прийомом медикаментів).
12. Мати 2-х місячної дитини скаржиться на почервоніння шкіри між сідницями
та у пахвинних ділянках дитини на 16-ий день після
народження.
Обʼєктивно: шкіра між сідницями та в пахвах - яскраво червоного кольору,
вогнища ураження - великих розмірів з чіткими межами, поверхня їх волога. По
периферії - вінчик мацерованого епідермісу. На поверхні вогнищ є плівка білого
кольору, яка легко знімається. При мікроскопічному дослідженні: міцелій та
спори гриба.
А. Епідермофітія складок
ї
ї
ї
В. Пелюшковий дерматит
С. Епідемічний міхурник
D. Сифілітичний міхурник
•Е. Кандидоз складок
Системне:
Місцеве:
13. Хворий П., 46 років, скотар, скаржиться на головний біль; підвищення

температури до 37,8 °С, наявність вузлів на волосистій частині голови.
Обʼєктивно: на шкірі волосистої частини голови візуалізуються осередки
уражень, різко відмежовані, вкриті великою кількістю гнійних кірок, з
окремими обламаними волосинами на висоті 2-4 мм над рівнем шкіри. При
знятті з волосяних фолікулів кірок виділяється гній, що нагадує мед у медових
стільниках.
А. Фавус
В. Сифілітична алопеція
С. Силікоз
• Е. Інфільтративно-гнійна трихофітія
бриття
й
ї
ї
ї
14. В ендокринологічному диспансері до лікаря звернулася 52-літня жінка, що
хворіє на цукровий діабет зі скаргою на поду свербежу пальців правої руки.
Status localis: на бокових поверхнях 3-4 пальців правої руки наявні декілька
дрібних ерозій, но краю яких є залишки епідермісу з нальотом білого кольору.
А. Екзема
В. Дерматит контактний
С. Епідермофітія
•Е. Кандидоз
Системне:
Місцеве:
15. До дерматолога скеровано хворого Б., 15 років, зі скаргами на висипання на

шкірі тулуба, які зʼявились після літнього загару.
Status localis: при огляді спостерігаються численні гіпопігментовані плями
різної форми та розмірів, які розташовуться ізольовано на засмаглій шкірі.
Місцями одинокі жовтувато-бурі плями висівкоподібним лущенням.
а). Про який дерматоз потрібно подумати в даному випадку:
А. Рожевий лишай
В. Вітіліго
С. Склеродермія
•D. Різнокольоровий (висівкоподібний) лишай
Б). Призначте лікування даному хворому.
Системне:
• у десимінованих випадках нізорал (кетоконазол) по 200 мг на добу 7 днів
Місцеве:
• втирання у вогнища ураження двічі на день впродовж 2-4 тижнів
мазе клотримазол, певарил, дактарин, нізорал, мікозолон, або
й
ї
протирати спиртовим розчином клотримазолу, настоями біло
чемериці, бенуцидом;
• обробка шкіри за Дем’яновичем (після при няття гарячого з милом
душу втирають 60% розчин тіосульфату натрію очікують, щоб
внаслідок випаровування шкіра покрилася дрібними кристалами ціє
солі, потім втирають 6% розчин соляно кислоти);
• у випадках виражено псевдоле кодерми для прискорення ліквідаці
депігментаці – УФ-опромінення;
16. Робітник ливарного цеху, 53 роки, скаржиться на помірний свербіж, сухість,

лущення шкіри стоп. Хворіє 2 роки.
Обʼєктивно: шкіра міжпальцевих складок обох стоп та підошов інфільтрована,
суха, червона, з дрібним лущенням на і поверхні. Процес розповсюджується
також на гладку шкіру стоп пальців.
а). Який найвірогідніший діагноз:
А. Рубромікоз
В. Вітіліго
•С. Епідермофітія
D. Спадкова кератодермія
Е. Вторинний сифіліс
b). Вказати додаткові методи обстеження.
Епідермофітія діагностується на підставі знаходження елементів гриба в
патологічному матеріалі. Для визначення виду гриба проводиться
культуральне дослідження.
17. Хвора В., 29 років, звернулась до лікаря зі скаргами на полву висипань після
відпочинку на морі.
Обʼєктивно: на шкірі грудей, бокових поверхнях тулуба, плечах - плями жовто-
коричневого кольору з незначним лущенням. При змащуванні плям спиртовим
розчином йоду вони інтенсивно зафарбовуються.
А. Сифілітична лейкодерма
• В. Різнокольоровий лишай
С. Рожевий лишай
D. Вітіліго
Е. Склеродермія
b). Призначити лікування даній хворій.
Системне:
• у десимінованих випадках нізорал (кетоконазол) по 200 мг на добу 7 днів
Місцеве:
• втирання у вогнища ураження двічі на день впродовж 2-4 тижнів
мазе клотримазол, певарил, дактарин, нізорал, мікозолон, або

й
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
протирати спиртовим розчином клотримазолу, настоями біло
чемериці, бенуцидом;
• обробка шкіри за Дем’яновичем (після при няття гарячого з милом
душу втирають 60% розчин тіосульфату натрію очікують, щоб
внаслідок випаровування шкіра покрилася дрібними кристалами ціє
солі, потім втирають 6% розчин соляно кислоти);
• у випадках виражено псевдоле кодерми для прискорення ліквідаці
депігментаці – УФ-опромінення;
18. Хворий Н., 32 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на висипання в ділянках

стоп і кистей, свербіж. Вважає себе хворим 4 місяці.
Обʼєктивно: шкіра долонь і підошов - суха, еритематозна, вкрита
мукоподібними лусочками, вираженність яких більше у борозенках.
• А. Рубромікоз
B. Пcopiaз
С. Вторинний сифіліє
D. Спадкова кератодермія
Е. Епідермофітія
b). Призначити лікування даному пацієнту.
Застосовується протигрибковий антибіотик гризеофульвін - форте (за 21-22
мг на 1 кг ваги) і вводиться в три прийоми під час їжі; краще запивати
його рослинним маслом. Гризеофульвін приймають щодня протягом 2
тижнів, через день 2 тижні і 2 рази на тиждень протягом останніх 2 тижнів.
Хворим з генералізованою або поширеною руброфітією разом з прийомом
гризеофульвіну доцільно призначати концентрат вітаміну А по 5-10
крапель 3 рази на день , вітамін Е по 10-20 крапель 2 рази на день або
вітамінізований рибʼячий жир по 1 чайній або десертній ложці на день.
При торпедних формах використовуються біологічні стимулятори - алое,
пірогенал.
19. Хворий К., 34 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на висипання на шкірі

стоп, свербіж. Вважає себе хворим півроку після того, як почав
ходити на плавання в басейн.
Status localis: на шкірі підошов, в міжпальцевих складках на фоні еритеми
спостерігаються везикульозні елементи, ерозії, кірочки. Шкіра в ділянці
міжпальцевих складок мацерована.
А. Контактний алергічний дерматит стоп
В. Інтертригінозна епідермофітія стоп
С. Сквамозно-гіперкератотична епідермофітія стоп
D. Мікробна екзема стоп
•Е. Дисгідротична епідермофітія
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
20. Хвора М., 38 років, звернулася до лікаря з висипаннями на голові,

свербежем, неприємним запахом.
Status localis: при огляді в потиличній ділянці візуалізується еритематозна
пляма, вкрита кірочками жовтого кольору округлої форми з пупкоподібним
вдавленням у центрі. Волосся - сіре, сухе, легко висмикується, має запах, який
нагадує мишиний.
а). Постате попередній діагноз:
А. Себорея волосистої частини голови
В. Поверхнева трихофігія волосистої частини голови
С. Мікроспорія волосистої частини голови
• Д. Фавус волосистої частини голови
Е. Глибока трихофігія волосистої частини голови
Б). Які додаткові методи обетеження необхідно провести мля
уточнення діагнозу?
Діагноз виставляють на основі характерної клінічної картини,
мікроскопічного та культурального дослідження. В ультрафіолетових
променях, пропущених через фільтр Вуда, повністю уражені волосся
світяться характерним зеленуватим кольором. Метод використовується і
для контролю за ефективністю лікування.
21. У хлотчика, 11 років, на волосистій частині голови спостерігається пляма

круглої форми до 1,5 см у діаметрі. Шкіра в діляний шляки рожевого кольору,
вкрита мукоподібними лусочками, волосся облаями на висоті 5-7 мм над рівнем
шкіри. Субʼєктивних відчуттів хлопчик не відмічає.
а). Яке це захворювання:
• А. Мікроспорія волосистої частини голови
В. Поверхнева трихофітія волосистої частини голови
С. Глибока трихофітія волосистої частини голови
Е. Сифілітична алопеція
b). Призначити лікування даному хворому.
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
бриття Системно: у випадках із множинними вогнищами ураження
волосисто частини голови всередину гризеофульвін, нізорал, тербінафін
бриття.
ї
й
й
ї
ї
ї
Алергодерматози:
1.Феномен «серозних криниць Девержі» при екземі - це
А. Ураження ділянок шкіри, які Оахаті салимни ми заломіми
В.Трофічні виразки згні ним виділенням
• С. Крапкові ерозі , з яких виділяється серозни ексуда
Д. Везикули, заповнені серозним вмісом
Е. Вегетаці , з яких виділяється геморагічни ексуда
2. Яка з перечислених клінічних форм не відноситься до екземи:

А. Істинна
В.Мікробна
С. Себоре на
Д. Дитяча
• Е.Листоподібна
3.Дисгідротична форма мікробно екземи локалізується на:

А, Ділянках шкіри гомілок навколо виразок, ран, нориць
В. Шкірі обличчя
С. Розгинальних поверхнях кінцівок
Д. Шкірі волосисто частини голови, груде , міжлопатково ділянки
• Е. Шкірі бокових поверхонь пальців, долонь і підошов
4. Скільки часу триває період сенсибілізаці після першого контакту з

лікарським середником:
А. 1-2 дні
• В. 5-7 днів
С. 25-З0днів
Д. 7-14 днів
Е. 15-25 днів
5.Яка клінічна стадія не характерна для типового екзематозного процесу:

А. Еритематозна
• В. Вегетуюча
С. Папуло-везикульозна
Д.Мокнуття
Е. Кірко-лускова
6.Для діагностики екземи проводять:

• А. Зішкрябування по Броку
В.Пробу Ядасона
С. Пробу Бальцера
Д. Люмінесцентну діагностику
й
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
7. Гусеничний дерматит називається:
• А. Лепідоптеризмом
В. Дерматофіліазом
С. Фітодерматитом
D. Атопічним дерматитом
E Міазом
8. Для мікробної екземи характерний наступний морфологічний елемент:

А. Пухир
В. Вегетація
С. Папула
• D. Мікровезикула
E. Міхур/пузир
9. Попрілість - це:
А.Dermatitis solaris
В.Congelatio
C. Combustio
D. Perniones
• E. Intertrigo
10. Діаметр бляшок при нумулярній екземі досягає:

А.1-2 мм
В 2-3 мм
• C. 4-5 см
Д.7-10 см
Е.15-20 см
11. У хворих на кропивʼянку спостерігається:

А. Білий дерматографізм
В. Червоний дерматографізм
• С. Уртикарний дерматографізм
D. Відсутність дерматографізму
Е. Спочатку білий дерматографізм, а потім червоний
12. Для токсикодермії не характерно:

А. Гострий початок
В. Симетричність висипки
С. Поліморфність висипки
• D. Розвиток ліхеніфікації
Е. Можливе ураження слизових оболонок
.
13. Які з клінічних проявів не характерні для контактного стоматиту:
А. Хронічні гіпертрофічні процеси
В. Ерозія
С. Виразка
Д.Катаральне запалення знабряком, гіперемією
• Е. Поліноз
14. У крові хворих на атопічни дерматит виявляється:

А. Підвищени рівень IgА
• В.Підвищени рівень ІgЕ
С. Підвищени рівень IgМ
Д. Підвищени рівень IgG
Е. Підвищени рівень IgD
15. Токсикодермія виникає внаслідок:

А. Подразнюючо чи сенсибілізуючо ді екзогенних факторів
• В. Ді речовин, що потрапили в організм парантерально
С. Подразнюючо чи сенсибілізуючо ді облігатних (безумовних подразників)
Д. Повторно ді факультативних (умовних подразників)
Е. Впливу іонізуючо радіаці
16. Для діагностики екземи проводять:

В. Капіляроскопію
• С. Системне зішкрябування за Броком
Д. Люмінесцентну діагностику
Е.Пробу Ауспіца
17. Улюблена локалізація висипань при атопічному дерматиті:

А. Долоні та підошви
В. Розгинальні поверхні верхніх та нижніх кінцівок
• С. Обличчя, шия та згинальні поверхні верніх та нижніх кінцівок
Д. Живіт, міжпальцеві проміжки та статеві органи
Е. Волосиста частина голови
18. Для простого контактного дерматиту не характерно:

А. Відсутність сенсибілізаці
В. Відсутність тенденці до дисемінаці ірозповсюдження процесу по перифері
вогнища
С. Виникає гостро, після впливу подразника
• Д. Припинення ді подразника не впливає на клінічни перебіг дерматиту
Е. Нови вплив подразнюючого агента може викликати рецидив дерматиту
й
ї
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
19. Алергічний дерматит викликається:
А. Алергічним агентом, який потрапляє в організм з їжею
• В. Факультативними (умовними) подразниками
С. Облігатними (безумовними) подразниками
Д. Алергічним агентом, який потрапляє в організм парентерольно
Е. Алергічним агентом, який потрапляє в організм через дихальні шляхи
20. Дерматофіліаз - це дерматит, спричинений:

А. Контактом з рослинами
В. Впливом сонячних променів
С. Контактом з гусінню
• D. Укусом блох
Е. Впливом іонізуючої радіації
21. Синдром Лайєла - це:

А. Герпетиформний дерматит
В. Алергічний контактний дерматит
С. Простий контактний дерматит
• D. Гострий епідермальний некроліз
Е. Вульгарне імпетиго
22. Які з перерахованих фармакологічних препаратів не використовуються в

терапії атопічного дерматиту:
А. Цитрин
B. Ноофен
С. Лактіале
D. Вітаміни груп A, Е
• Е. Ністатин
23. Яка з перерахованих причин не призводить до виникнення себорейної

екземи:
А. Змінена активність сальних залоз
В. Супутні ендокринні захворювання
С. Стрес, перевтома
D. Захворювання кишечника
• Е. Підвищена чутливість до галогенів
24. Для атопічного дерматиту характерно:

А. Відсутність субʼєктивних відчуттів
В. Початок хвороби у людей старшого віку
С. Відсутність рецидивів захворювання
D. Позитивна проба Ауспіца
• Е. Сухість та свербіж шкіри
25.Обмороження -це
А. Dermatitis solaris
• В. Congelatio
С. Combustio
Д. Реrniones
Е. Intertrigo
26. Яки з видів шкірних проб не використовується для визначення речовини,

що сприяла розвитку алергічного контактного дерматиту:
А. Краплинна на внутрішні поверхні передпліч
В. Аплікаці на
С. Скарифікаці на
• Д. Проба Бальцера
Е. Внутрішньошкірна поверхня на передпліччі
27. У хворих на атопічни дерматит спостерігається:

• А. Біли дерматографізм
В.Червони дерматографізм
С. Уртикарни дерматографізм
Д. Відсутність дерматографізму
Е.Спочатку червони дерматографізм з подальшою трансформацією в
уртикальний
28. Причиною виникнення бромодерми є:

А. Вплив вісмуту
• В.Тривали при ом галогенів
С. Інтоксикація після укусу змі
Д. Тривали при ом антибіотиків
Е.Отруєння бензином
29. Для синдрому Ла єла не характерно:

А. Вживання більше ніж 3-ох різних медикаментів в анамнезі
В. Болючість уражено інеуражено шкіри
С. Анеозинофілія у
Д. Позитивні симптоми Асбо-Ганзена та «груші»
• Е. Негативні симптоми Нікольського та «мокро білизни»
30. Для мікробно (паратравматично ) екземи характерні наступні клінічні

форми, окрім:
А. Нумулярно
В. Варикозно
• С. Прурігінозно
Д. Сикозиформно
Е.Екземи сосків і ареол у жінок
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
31.Назвіть типові місця локалілаці висипань у хворих на себорейну екзкму:
А. Долоні та півдошви
В. Розгинальні поверхні верхніх та нижніх кінцівок
• С. Обличчя, шия та згинальні поверхні верніх та нижніх кінцівок
Д. Живіт, міжпальцеві проміжки та статеві органи
Е. Волосиста частина голови
32.Для професі но екземи не характерно:

А. Ураження відкритих ділянок тіла
• В. Спадкова схильність
С.Тривали перебіг
Д.У патогенезі -гіперчутливість сповільненого типу
Е. Свербіж
33. Для обмеженого не родерміту характерно:

А. Мокнуття
В. Везикуляція
С. Відсутність свербежу
В. Червони дермографізм
• Е. Ліхенізація
34. Дерматит від укусів комах (блох) називається:

А. Лепідоптеризмом
• Б.Дерматофіліазом
С. Фітодерматитом
Д. Атопічним дерматитом
Е. Міазом
35. Прости контактни дерматит виникає:

А. У результаті ді чинника, яки потрапив через дихальні шляхи чи перорально
• В. Безпосередньо на місці ді подразника
С. Повторно ді факультативних (умовних) подразників
Д. Впливу професі них шкідливосте
Е. У результаті ді чинника, яки потрапив парентерально
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
Питання для самоконтролю П -ПІ рівнів складності:
1. Хвора, 68 років, скаржиться на висипання та свербіж шкіри ліво гомілки.
Об'єктивно: на шкірі ліво гомілки візуалізується трофічна виразка. Шкіра
довкола дефекту - почервоніла та набрякла, місцями спостерігається мокнуття,
поодинокі жовтуваті кірочки. Межі вогнища ураження чіткі.
а).Яки діагноз на більш імовірни уданому випадку:
А. Туберкульоз шкіри
•В.Алергічни дерматит
С. Себоре на екзема
Д. Мікробна екзема
Е. Вульгарна етима
б). Складіть план лікування ціє хворо .
Лікування алергічного дерматиту починається з усуненням причин, що
зумовили захворювання. Назначають гіпосенсибілізуючу, протизапальну
терапію, антигістамінні засоби. При явищах виражено еритеми
використовують присипки, що забезпечують протизапальну, підсушуючу,
охолоджуючу, протисвербіжну ді . При мокнуті використовують холодні
примочки. Доцільним є використання топічних глюкокортикостеро дів.
2. Хвори М., 44 роки, скаржиться на почервоніння обличчя і рук, свербіж.

Хворіє 3 тижні. Захворювання розпочалось після ремонту квартири (контакт з
нітрофарбами).
Об'єктивно: при огляді - гіперемія, набряк, міхурці, ерозі на руках, ши ,обличчі.
а). Яки попередні діагноз:
•А. Прости контактни дерматит
В. Гостра екзема
С. Кропив'янка
Д.Алергічни контактни дерматит
б). Проведіть диференці ну діагностику даного захворювання.
Прости контактни дерматит слід диференціювати з:
вродженим бульозним епідермолізом (виникає в ранньому дитячому віці,
має тривали рецидивни перебіг, наявні вторинні зміни шкіри в
ділянках попередніх уражень шкіри);
стрептодермією (первинні елементи висипки у вигляді фліктен,
наявні гні ні кірочки);
пузирчаткою (части початок зі слизово оболонки рота, торпідни
перебіг, в мазках - відбитках з дна ерозі присутні акантолітичні клітини
Тцанка);
дерматомікозами (вогнища носять характер запальних плям різного розміру,
з чіткими межами, лущенням на поверхні, запальним валиком по перифері ,
тенденцією до периферичного росту, позитивним тестом на гриби).
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
3.Хвори А.,33роки, скаржиться насвербіж шкіри обох кисте . Хворіє 1,5 роки.
Загострення хвороби пов'язує з контактом на виробництві з формальдегідними
смолами.
Статус локаліс: вогнища ураження локалізуються на обох кистях симетрично.
На фоні еритеми з нечіткими краями -папули, везикули, ерозі , кірочки, луски.
а). Яка на більш вірогідна патологія:
А. Алергічни дерматит
•В. Професі на екзема
Д. Прости контактни дерматит
б). Складіть план обстеження даного хворого.
1)Збір анамнезу життя і захворювання;
2)Огляд уражених ділянок (розмір, вид, локалізація, симетричність елементів
висипу);
3)Біохімічний аналіз крові (підвищення рівня АКТГ, ТТГ, кортизолу,
три одтироніну, зниженням тестостерону, естрадіолу).
4. До дерматолога звернувся чоловік 32 років зі скаргами на висипання та

свербіж. Після відвідування ресторану з'явились нудота, блювота, діарея,
підвищення температури.
Об'єктивно: на розгинальних поверхнях кінцівок відмічаються папули та плями.
а). Яки Ваш попередні діагноз:
А. Прости контактни дерматит
В. Гостра екзема
Д.Алергічни контактни дерматит
•Е. Токсикодермія
б). Призначте лікування даному пацієнту.
Лікувальна програма щодо хворих на токсикодермі включає: припинення
впливу етіологічних чинників і видалення з організму залишків цих речовин;
гіпоалергенну дієту: виключення солоних, кислих, гірких, копчених продуктів,
обмеження вуглеводів.
Системна терапія передбачає застосування ентеросорбентів (ентеросгель за
1-1,5 год до або через 1-1,5 год після жі), дезінтоксикаці них засобів
(полівідон), гіпосенсибілізуючих засобів (30% розчин натрію тіосульфату),
антигістамінних препаратів (лоратадин, супрастин, алерон, які пропонують
чергувати курсами по 10 днів).
Зовнішня терапія: наносять цинк-водні збовтувані суспензі , примочки,
аерозолі, глюкокортико дні креми/мазі (флютиказону пропіонат).
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
5. У 10-річної дівчинки після вживання аспірину за 4 години темпетура тіла
підвищилася до 39.5 С. Скаржиться на нездужання, запаморочення, несподівану
появу червоних плям та міхурів на шкірі, відшарування епідермісу з утворенням
ерозивних поверхонь. Ураження нагадували опіки другого ступеня.
а).Яки на більш мовірни діагноз:
•А. Гострий епідермальний некроліз - синдром Лайєла
В. Пузирчатка вульгарна
С. Поліморфна ексудативна еритема
Д.Ексфоліативний дерматит Ріттера
Е. Герпетиформний дерматоз Дюрінга
b). Складіть план обстеження хворої.
висипу);
3)Перевірка симптому Нікольського і «симптому мокро білизни» .
4)ЗАК (гіпохромна анемія, анеозинофілія, агранулоцитоз, панцитопенія, може
бути ле коцитоз, прискорена ШОЕ)
5)Проведення алергологічних проб (внутрішньошкірна, аплікаці на,
краплинна, скарифікаці на, сублінгвальна);
6)Імунологічні тести (РПГА, прямо і непрямо дегрануляці базофілів або
тучних клітин, показник ушкодження не трофілів, ІФА для визначення антитіл
класу IgG, IgM, IgE, РПМЛ).
6. Чоловік, 42 років, скаржиться на сильни свербіж та почервоніння шкіри

обличчя. Висипання з'явились після використання нового крему для бриття.
Об'єктивно: Шкіра обличчя гіперемована, набрякла, наявні везикули та
лущення.
а).Яки на більш вірогідни попередні діагноз:
•А. Прости контактни дерматит
В. Тостра екзема
Д. Алергічни контактни дерматит
Е Токсикодермія
Прости контактни дерматит слід диференціювати з:
вродженим бульозним епідермолізом (виникає в ранньому дитячому віці,
має тривали рецидивни перебіг, наявні вторинні зміни шкіри в
ділянках попередніх уражень шкіри);
стрептодермією (первинні елементи висипки у вигляді фліктен,
наявні гні ні кірочки);
пузирчаткою (части початок зі слизово оболонки рота, торпідни
перебіг, в мазках - відбитках з дна ерозі присутні акантолітичні клітини
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
й
Тцанка);
дерматомікозами (вогнища носять характер запальних плям різного розміру,
з чіткими межами, лущенням на поверхні, запальним валиком по перифері ,
тенденцією до периферичного росту, позитивним тестом на гриби).
7. У хворо А., 7 років, візуалізуються інфільтровані ділянки різних розмірів

помірно рожевого кольору, вкриті численними папульозними елементами,
екскоріаціями на шкірі тулуба та кінцівок. Дерматографізм біли . Хворіє з
раннього дитинства. Загостренню патологічного процесу передує нервови
стрес.
а). Про яке захворювання можна подумати:
А. Алергічни дерматит
В. Екзема
Д. Контактни дерматит
•Е. Атопічни дерматит
Б). Опишіть принципи лікування та профілактики цього захворювання.
Лікування повинно бути комплексним та спрямованим на всі ланки патогенезу.
Перш за все слід виключити контакт пацієнта із тригерними факторами. Для
цього необхідно рекомендувати пацієнтам щотижня робити вологе прибирання
квартири, позбутися килимів, пилососити матраси, використовувати
пиленепроникні чохли на матрасі та подушки, часто провітрювати спальню,
прати м”які іграшки та поміщати х у морозилку на 24 години, уникати контакту
із тваринами, не носити шерстяного одягу. Слід намагатися виключити з
раціону хворих на АД харчові продукти, які часто негативно впливають на
перебіг АД .
Зволоження шкіри являється обовязковим компонентом терапі АД, бо дозволяє
відновити барєрну функцію шкіри. Застосовують зволожуючі мазі і креми, які
відновлюють ушкоджени гідроліпідни шар епідермісу. Максимальна
тривалість х ді становить 6 год, тому аплікаці зволожувальних засобів
потрібно проводити часто. Кожні 3-4 тиж потрібно змінювати зволожувальні
засоби для запобігання звиканню до них.
Антигістамінні препарати. АГП І покоління застосовують під час загострення
протягом 1,5-2 місяців, чергуючи представників групи кожні 10 днів. Для
тривалого використання вибирають зручні у застосуванні АГП ІІ та ІІІ поколінь,
так як вони не викликають сонливості чи сухості в роті, а також не потрібно
часто міняти препарати.
Використовуються також препарати з мембраностабілізуючім ефектом
(кетотіфен, препарати кромогліциєво кислоти);
При порушеннях сну, наявності невротичних розладів використовують
психотропні, седативні, вегетотропні препарати, адаптогени протягом 1–4
тижнів до нормалізаці психоемоці ного стану.
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
ї
8. У жінки В., 26 років, з'явились висипання на шкірі згинальних
поверхонь верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, що супроводжуються
інтенсивним свербежем.
Status localis: на еритематозному фоні наявні папули, ліхеніфікації.
Хворіє 10 років. Появу висипань повʼязує з перенесеною перед цим стресовою
ситуацією.
а)Яки діагноз на більш мовірни ухворо :
А. Екзєма
В. Псоріаз
С. Контактни дерматит
Д. Алергічни дерматит
•Е.Атопічни дерматит
b). Складіть план обстеження та план лікування цієї хворої.
План обстеження:
висипу);
3)Оцінка діагностичні критері , що включають 4 основні та 18 додаткових
критері в. Діагноз ставиться при наявності трьох основних і трьох додаткових
критері в, при мінімальні тривалості збереження симптомів 6 тижнів.
4)Загального аналізу крові, посіву калу на дизбактеріоз, аналіз крові на
індентифікацію вірусно , бактеріально чи хламіді но інфекці , проведення
УЗД печінки, підшлунково залози, нирок, імуноалергічних обстежень,
обстеження і стан ЦНС.
5)Проведення дерматологічних тестів (Нашкірні (крапельні, аплікаці ні).
Скарифікаці ні. Тест-уколом (prik-тест). Внутрішньошкірні.)
Лікування:
1)Виключити контакт пацієнта із тригерними факторами;
2)Зволоження шкіри;
3)Антигістамінні препарати;
4)Препарати з мембраностабілізуючім ефектом (кетотіфен, препарати
кромогліциєво кислоти);
5) Седативні, вегетотропні препарати, адаптогени.
9. Молода жінка після тривалого перебування на вулиці зимою звернулась до

дерматолога зі скаргами на сверблячі висипання. Хвора відмічає, що висипання
зникали, а потім знову зявлялись.
Об'єктивно: на шкірі кисте та обличчя наявні множинні пухирі.
а).Ваш діагноз:
А. Екзема
•В. Кропив'янка
С. Контактни дерматит
й
ї
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
й
й
ї
й
ї
ї
й
ї
й
й
Д. Алергічни дерматит
Е. Атопічни дерматит
Б). Проведіть диференці ну діагностику даного захворювання.
Проводять диференціацію кропив’янки із захворюваннями шкіри, при яких
можуть спостерігатись уртикарні елементи висипки: Алергічний контактний
дерматит, атопічний дерматит, екзема, мультиформна еритема, короста
(інфекційне захворювання шкіри, яке викликають кліщі).
10. Хвори К., 28 років, скаржиться на свербіж, висипання на шкірі тулуба, які
пов'язує з при омом полівітамінів. В анамнезі спостерігалися подібні
висипання після при ому шоколаду, алкоголю, які зникали безслідно.
Об'єктивно: уртикарні висипання на шкірі тулуба - ефемерні, тістувато
консистенці .
а). Яки попередні діагноз можна поставити хворому:
А. Мікробна екзема
В. Істинна екзема
Д. Алергічни контактни дерматит
•Е. Кропив'янка
Хворих на кропив’янку призначають гіпоалергенну дієту, засоби системно ді :
антигістамінні засоби, гіпосенсибілізуючі засоби, дезінтоксикаці ні засоби,
ентеросорбенти, ферментні препарати – за показаннями; симптоматична терапія
відповідно виявлено патологі . Зовнішня терапія передбачає застосування
хворим збовтуваних суспензі з вмістом кортикостеро дних засобів.
11. У хворого М., 45 років, симетрично на шкірі тильної поверхні кистей рук та
стегон спостерігаються вогнища ураження різного розміру з нечіткими межами.
Status localis: на еритематозному фоні шкіри тильної поверхні кистей рук та
стегон візуалізуються дрібні папули, везикули, а у центрі -ерозії та кірки,
мокнуття.
А. Короста
В. Стрептодермія
Д. Атопічний дерматит
•Е. Істинна екзема
Б). Який діагностичний тест проводять для підтвердження діагнозу?
Діагностика екземи з типовими клінічними пр явами нескладна. Поліморфні
елементи з мікровезикулами і мікроерозіями з утворенням “серозних
криничок”, мокнуття, значний свербіж, тривалість перебігу, схильність до
рецидивів – характерні ознаки екземи.
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
о
ї
й
ї
ї
ї
12. Хворий, 54 роки, скаржиться на висипку на шкірі тулуба, яка
супроводжується сильним свербежем. Висипання повʼязує з отриманим
лікуванням в терапевтичному відділенні з приводу виразкової хвороби.
В анамнезі - подібні висипання відмічались після прийому цитрусових
та алкоголю.
Обʼєктивно: висипання спостерігаються на тулубі та верхніх кінцівках у вигляді
плям від 2 мм до 2-3 см, які зникають при натисканні.
а). Поставте ймовірний діагноз:
А. Істинна екзема
•С. Токсикодермія
D. Хронічна виразкова піодермія
Е. Нейродерміт
б). Складіть план лікування цього хворого.
13. Хвори , 72 років, скаржиться на висипання та свербіж шкіри ліво гомілки.

Об'єктивно: на шкірі ліво гомілки виразка. Шкіра довкола дефекту -
почервоніла та набрякла, місцями спостерігається мокнуття, поодинокі
жовтуваті кірочки. Межі вогнища ураження чіткі.
а)Яки діагноз на більш імовірни уданому випадку?
•А. Мікробна екзема
В.Алергічни дерматит
С. Себоре на екзема
Д.Туберкульоз шкіри
Е.Стрептодермія
б) Опишіть принципи лікування та профілактики цього захворювання.
Загальними принципами терапі є: виявлення та усунення тригерних факторів,
санація фокальних вогнищ інфекці , лікування супутніх захворювань, дієта,
детоксикація (реополіглюкін); гіпосенсибілізація (30 % розчин натрію
тіосульфату), антигістамінні препарати (лоратадин, дезлоратадин, супрастин;
для препаратів І покоління – зміна засобу через 10 днів, за необхідності через 2–
3 тижні лікування зазначеними препаратами повторюють), ГКС, специфічна
гіпосенсибілізація, седативні середники (3 % розчин натрію бромід, екстракт
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
валеріани, настоянка півоні ), імуномодулятори, вітаміни, ферменти, еубіотики,
вазопротектори, антибіотики.
Зовнішня терапія: зовнішні середники з протизапальною, кератолітичною,
дезінфекуючою, протисвербіжною діями
14. До дерматолога звернулась жінка К., 35 років, з ураженням шкіри китиць

рук і нижньо третини передпліччя, яке представлено значним набряком,
гіперемією, везикуляцією, мокнуттям. Захворювання розвинулось після
застосування прального порошку для ручного прання білизни, яким хвора
користується протягом місяця. Раніше дерматологічних захворювань не
відмічала.
а). Підберіть на більш вірогідни діагноз:
В. Істинна екзема
С. Алергічни контактни дерматит
•Д. Прости контактни дерматит
б). Складіть план зовнішньо терапі ціє хворо .
Зовнішня терапія: за наявності у вогнищі набряку різко гіперемі – холодні
примочки, водно-збовтувальні суміші, кортикостеро дні креми (локо д, елоком);
при розвитку бульозних елементів – х проколюють, змащують водними
розчинами анілінових барвників; на мокнучі поверхні призначають примочки;
на ерозивні ділянки наносять епітелізуючі мазі – метилурацилову,
солкосерилову, етонієву, «Актовегін» тощо; доцільне також застосування
аерозольних засобів (гіпозоль, оксициклозоль, левовінізоль, олазоль та інші).
15. На при ом до лікаря звернувся хвори В., 28 років, зі скаргами на

висипання на шкірі голови, свербіж в місцях висипань.
Об'єктивно: на шкірі волосисто ділянки голови, завушних раковин, обличчі та
грудях наявні плями блідо-рожевого кольору, жовті лусочки.
а).Яки найбільш ймовірний діагноз:
А.Себоре на пузирчатка
В.Вульгарні вігрі
•С. Себорейна екзема
Д. Токсикодермія
Е. Поліморфна ексудативна еритема
Б). Проведіть диференці ну діагностику даного захворювання.
Екзему слід диференціювати із:
дерматомікозом - вогнища представлені кільцевидними еритематозними
бляшками з лущенням, інколи вінікають везикули, межі чіткі, свербіж
й
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
незначни або відсутні , необхідне мікроскопічне дослідження на предмет
виявлення збудника;
бешихою – гостри початок, різко-запальна пляма з чіткими межами,
формою, що нагадує полум”я вогню, болюча на дотик (біль посилюється по
перифері ), зміни загального стану;
псоріазом – моноформни папульозни висип, із схильністю до злиття,
висівковидне лущення, відсутність мокнуття, позитивна псоріатична тріада
феномен Кебнера, характерна локалізація ураження;
коростою - для яко характерні множинні сверблячі папули, коростяні ходи,
екскоріаці та кірки, локалізовані на медіальних поверхнях кінцівок, животі,
сосках, калитці, сідницях, китицях. Короста часто уражає декількох членів сім”
, що перебувають у тісному побутовому контакті.
16. Хвори А., 24 роки, скаржиться на появу сверблячих висипань, підвищення

температури тіла до 39 С, загальне нездужання. Висипання з’явилися після
при ому антибіотиків під час лікування бронхіту.
Status localis: Сна шкірі тулуба, обличчя, кінцівок спостерігаються
розеольозно-капульозні висипання черионого кольору з дрібно-пластинчатим
лущенням.
a). Про яке захворювания можна подумати:
А. Кропив'янка
•В. Токсикодермія
С.Екзема
Д.Багатоформна ексудативна сритем
Е. Рожевий лишай
b). Складіть план лікування цього хворого.
17. Хвора Д. 29 років, хворіє на шкірне захворювання протягом 3 років. Після

сильного нервового перенавантаження на тильній поверхий кистей рук
зʼявилися ділянки почервоніння і набряку з подальшим утворенням на цьому
фоні невеликих запальних вузликів, міхурців, а згодом - мікроерозій зі значним
виділенням серозної рідини. Жінка скаржиться на сильний свербіж.
ї
й
ї
й
й
ї
й
ї
й
ї
й
ї
й
ї
й
ї
•С. Істинна екзема
D. Нейродерміт
b). Який тест проводять для підтвердження діагнозу?
Діагностика екземи з типовими клінічними пр явами нескладна. Поліморфні
елементи з мікровезикулами і мікроерозіями з утворенням “серозних
криничок”, мокнуття, значний свербіж, тривалість перебігу, схильність до
рецидивів – характерні ознаки екземи.
18.У дитини, 8-ми місяців, яка знаходиться на штучному вигодовуванні

з'явилися висипання на обличчі, які супроводжувалися свербежем. Зі слів матері
висипання з’явилися приблизно 2-3 тижні тому.
Обʼєктивно: на щоках у дитини спостерігаються рожево-червоного кольору
інфільтровані плями, численні дрібні ерозії з серозним ексудатом на їх поверхні,
нашарування серозних кірок.
С. Вульгарне імпетиго
•D. Дитяча екзема
б). Опишіть принципи лікування та профілактики цього захворювання.
Загальними принципами терапі є: виявлення та усунення тригерних факторів,
санація фокальних вогнищ інфекці , лікування супутніх захворювань, дієта,
детоксикація (реополіглюкін); гіпосенсибілізація (30 % розчин натрію
тіосульфату), антигістамінні препарати (лоратадин, дезлоратадин, супрастин;
для препаратів І покоління – зміна засобу через 10 днів, за необхідності через 2–
3 тижні лікування зазначеними препаратами повторюють), специфічна
гіпосенсибілізація, седативні середники (екстракт валеріани), вітаміни,
ферменти, еубіотики, вазопротектори,.
Зовнішня терапія: зовнішні середники з протизапальною, кератолітичною,
дезінфекуючою, протисвербіжною діями.
19. 10-річний хлопчик скаржиться на загальне нездужання, запаморочення,

несподівану появу висипань, високу температуру 39.4 °С. В анамнезі -
вживання двох таблеток аспірину.
Status localis: на шкірі тулуба та кінцівок наявні червоні плями, міхурі/пузирі,
спостерігається відшарування спідермісу з утворенням ерозивних поверхонь.
Ураження шкіри нагадують опіки другого ступеня. Клітин Тцанка в мазках-
відбитках із дна міхура - не виявлено.
ї
ї
о
а). Який найбільш імовірний діагноз:
•А. Гострий епідермальний некроліз - синдром Лайєла
В. Пузирчатка вульгарна
С. Поліморфна ексудативна еритема
D. Бульозний дерматит
Е. Герпетиформний дерматоз Дюрінга
b). Складіть план лікування хворого.
20. Лікар стоматолог, 40 років, поступив на стаціонарне лікування зі скаргами

на висипання на шкірі китиць рук, свербіж в ділянках ураження. Хворіє
протягом 5-ти років. Рецидив захворювання хвори пов'язує з частим контактом
з новока ном.
Об'єктивно: шкіра кисте рук еритематозна, інфільтрована з мікровезикуляцією,
мікроерозіями, яскраво-червоного кольору, папулами, жовтуватими кірочками,
мокнуттям, тріщинами, екскоріаціями.
а). Поставте попередні діагноз даному хворому:
•А. Професі на екзема
В.Фіксована токсикодермія
С. Прости контактни дерматит
Д.Алергічни дерматит
Е.Мікробна екзема
Екзему слід диференціювати із:
дерматомікозом - вогнища представлені кільцевидними еритематозними
бляшками з лущенням, інколи вінікають везикули, межі чіткі, свербіж
незначни або відсутні , необхідне мікроскопічне дослідження на предмет
виявлення збудника;
бешихою – гостри початок, різко-запальна пляма з чіткими межами,
формою, що нагадує полум”я вогню, болюча на дотик (біль посилюється по
перифері ), зміни загального стану;
псоріазом – моноформни папульозни висип, із схильністю до злиття,
висівковидне лущення, відсутність мокнуття, позитивна псоріатична тріада
феномен Кебнера, характерна локалізація ураження;
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
ї
коростою - для яко характерні множинні сверблячі папули, коростяні ходи,
екскоріаці та кірки, локалізовані на медіальних поверхнях кінцівок, животі,
сосках, калитці, сідницях, китицях. Короста часто уражає декількох членів сім”
, що перебувають у тісному побутовому контакті.
21. Хвора М., 52 роки, звернулась до дерматолога зі скаргами на
посттравматичні висипання на шкірі правої гомілки та відчуття свербежу в
ділянці ураження.
Обʼєктивно: на шкірі нижньої третини правої гомілки на фоні еритеми
спостерігається поодинокі везикули, пустули, кірочки, екскорацїї.
А. Істинна екзема
•В. Мікробна екзема
С. Вульгарна ектима
Д. Фітодермія
Е. Бульозний перфігоїд
б). Випишіть рецепти середників для зовнішнього лікування даного
1)Rp.: Ung. Clobetazoli 0,05% - 15,0
D.S. Зовнішньо, наносити тонким шаром і обережно втирати 1-2 рази на день
2)Rp.: Ung. Fluocinoloni acetonidi 0,025% - 15,0

D.S. Наносять на уражену поверхню, злегка втираючи, 1-2 рази на добу
3)Rp.: Crem Fluticasoni 0,05% - 15,0

D.S. наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на добу.
ї
ї
ї
1. Для підтвердження дерматозу Дюрінга проводиться проба на переносимість
до:
А. Сульфаніламідів
В. Антибіотиків
С. Глюкокортикоїдів
• D. Йоду
Е. Новокаїну
2. Який з наведених симптомів є характерним для пемфігуса:

А. Беньє-Мещерського
В. Ядасона
С. Кебнера
D. Ауспіца
• Е. Нікольського
3. Еритематозна пузирчатка/міхурник - це:

А. Пузирчатка Тужеро-Хейлі-Хейлі
В. Синдром Стівена-Джонсона
С. Транзиторний акантолітичний дерматоз Гровера
D. Синдром Горліна-Гольца
• Е. Синдром Сенір-Ашера
4. Гістологічно при дерматозі Дюрінга спостерігається:

А. Субепідермальні міхурі/пузирі
В. Еозинофільні лейкоцити у вмісті міхурів/пузкрів
С. Відсутність акантолітичних клітин
D. Явища гострого запалення в дермі та спідермісі
• Е. Усе вищеперераховане
5. Для підтвердження діагнозу пемфігуса найбільш важливим є виявлення:

• А. Акантолітичних клітин у мазках відбитках
В. Еозинофілії у вмісті були
С. Лейкоцитозу в периферичній крові
D. LE-клітин
Е. Вираженої тромбоцитовені
6. Які патогенетичні механізми лежать в основі акантолітичної пузирчатки:

А. Алергічна реакція сповільненого типу
В. Цитотоксична реакція
С. Мікробна сенсибілізація
Д. Участь в процесі акантолізу ендопротеїнів та їх інгібіторів
• Е. Наявність циркулюючих антитіл, які мають тропість до антигенів клітин
шипуватого шару
7. Для хворих з міхурково-судинним синдромом не характерно:
А. Позитивний симптом Нікольського
• В. Позитивний феномен Ауспіца
С. Наявність акантолітичних клітин в мазках-відбитках
Д. Позитивна йодна проба Ядасона
Е. Міхурі/пузирі з геморагічним вмістом на слизовій оболонці ротової
порожнини
8. Яка категорія осіб хворіє на пемфігус рідше:

А. Чоловіки у віці 40-60 років
В. Жінки у віці 40-60 років
С. Чоловіки у віці 20-40 років
Д. Жінки у віці 20-40 років
• Е. Діти
9. Для лікування герпетиформного дерматозу Дюрінга з патогенетичною метою

застосовують:
А. Бензилбензоат
В. Фунгіцидні препарати
С. Препарати йоду
Д. Антибіотики
• Е. Дапсон
10. При лікуванні хворих з міхурником/пузирчаткою найбільш ефективні

наступні препарати:
А. Антибіотики
В. Сульфаніламіди
• С. Глюкокортикоїди
D. Делагіл
Е. Протифлазид
11. Виділяють такі форми міхурника:

А. Вульгарна
В. Вегетуюча
С. Листоподібна
D. Себорейна
• Е. Усі вищеперераховані
12. Симптом Асбо-Ганзена характерний для такого захворювання, як:

А. Дерматоз Дюрінга
В. Екаема
С. Герпес
D. Токсикодерія
• Е. Пузирчатка/міхурник
13. Синомом синдрому Сеніра-Ашера є:
А. Добролкісна сімейна пузирчатка
• В. Себорейна пузирчатка
С. Вететуюча пузирчатка
D. Листовидна пузирчатка
Е. Вульгарна пузирчатка
14. Акантоліз - це:

А. Потовщення рогового шару
• В. Порушення звʼязків між клітинами шипуватого шару
С. Міжклітинний набряк
D. Потовщення зернистого шару
Е. Утворення вакуоль в клітинах мальнігієвого шару
15. Діагноз герпетиформного дерматозу Дюрінга виставляють на основі:

А. Інтенсивного свербежу
В. Поліморфізму висипань
С. Еозинофілії в крові і вмісті міхура
D. Відсутності акантолітичних клітин
• Е. Усього вищеперерахованого
16. Типова локалізація висипань при вульгарній пузирчатці:

• А. Тулуб, слизова оболонка порожнини рота
В. Волосиста частина голови, тулуб
С. Долоні та підошви
D. Геніталії і обличчя
Е. Геніталії і слизова оболонка порожнини рота
17. Патогістологічною особливістю всіх форм пузирчатки є явище:

А. Спонгіозу
В. Епідермолізу
С. Балонуючої дистрофії
• D. Акантолізу
В. Гіперкератозу
18. Пузирчаткою переважно хворіють у віці:

• А. 40-60 років
В. 5-10 років
С. 15-30 років
D. 2-5 років
Е. Діти до 1 року
19. Підвищена чутливість хворих до препаратів йоду спостерігається
при:
А. Вульгарній пузирчатці/міхурнику
В. Екземі
•С. Герпетиформному дерматозі
D. Псоріазі
Е. Оперізуючому лишаї
20. Клінічно дерматоз Дюрінга характеризується усім нищеперерахованим,

окрім:
•А. Позитивного симптому Нікольського
В. Частіше - поліморфізму висипки
С. Поштовхоподібного перебігу дерматозу
D. Симетричного, герпетиформного розміщення міхурів
Е. Позитивної проби Ядасона
21. Клітини Тцанка - це:

• А. Акантолітична клітина
В. Клітина червоного вовчаку
С. Стовбурова клітина
D. Спеціалізована нервова клітина
Е. Тимусна клітина
22.Первинним морфологічним елементом при істинній пузирчатці/ міхурнику є:

• A. Bulla
Vesicula
Papyla
Nodus
Macula
23. Себорейний міхурник/пузирчатка клінічно характеризується усім

перерахованим, окрім:
А. Перші прояви зʼявляються на обличчі, грудях, спині
В. На еритематозному фоні - жирні кірки, під якими
поверхня
С. Симптом Нікольського - позитивний ерозивна
D. У препаратах-відбитках з дна ерозій - акантолітичні клітини
•Е. Міхурі знаходяться в пластинчастих тонких кірках, які схожі на листки
листкового тіста
24. У якої категорії осіб найчастіше зустрічається доброякісна сімейна

пузхирчатка Гужеро-Хейлі - Хейлі:
А. У дітей та підлітків
В. У жінок 25-50 років
• С. У чоловіків 20-30 років
D. У чоловіків та жінок 60-70 років
Е. У новонароджених
25. Гістопатологічно дерматоз Дюрінга характеризується:

А. В епідермісі виявляється спонпоз з утворенням микурців
• В. Субепідермальними міхурами з еозинофільними лейкоцитами
С. Акантозом та пакератозом
D. Інтраепідермальними міхурами з дегенеративними вишками остистого шару
Е. Інтраспідермальними міхурами/пузирами з балансуючою та ретикулярною
дегенерацією
26. Синонім герпетиформного дерматозу є:

• А. Дерматит Дюрінга
В. Синдром Сенір-Ашера
С. Доброякісна пухирчатка Гужеро-Хейлі-Хейлі
D. Синдром Стівена-Джонсона
Е. Транзиторний акантолітичний дерматоз Гровера.
27. Для діагностики герпетифориного дерматиту Дюрінга використовують:

В. Системне зшкрябування по Броку
• С. Пробу Ядасона
D. Реакцію Яріша-Герксгеймера
Е. Пробу Бальцера
28. Переважно бульозним пемфігоїдом хворіють:

• А. Люди похилого віку
В. Діти
С. Молоді люди
D. Новонароджені
Е. Підлітки
29. Який симптом має провідну діагностичну цінність при справжній

пузирчатці?
А. Симптом «яблучного желе»
В. Симптом «старинової плями»
• С. Симптом Нікольського
D. Симптом Беньє-Міщерського
Е. Симптом Кебнера
30. Для вегетуючого міхурника/пузирчатки клінічно характерно усе, крім:

А. Спочатку міхурі/пузирі зʼявляються на слизовій порожнини, а потім у
фізіологічних складках ротової
• В. Наявність жирних кірок на еритематозному фоні
С. Міхурі - дрібні, тісно розміщені на шкірі
D. На ерозивній поверхні - наліт брудно-сірого колиру з вегетаціями
Е. Позитивний симптом Нікольського
31. При якій формі пузирчатки/міхурника не уражається слизова оболонка

ротової порожнини:
• А. Листовидній
В. Себорейній
С. Вульгарній
D. Вегетуючій
Е. Бразильській
32. При взятті мазків-відбитків у хворих на істинну пузирчатку виявляють:

А. Клітини Лангенгарса
В. LE-клітини
С. Тільця Маркеля
D. Меланоцити
• Е. Клітини Тцанка
33. Симптом Асбо-Ганзена викликається при:

А. Потягуванні пінцетом за обривки епідермісу міхура, що тріснув (шкіра
відшаровується на видимо неушкодженій ділянці, яка прилягає до міхура)
Потиранні ділянки шкіри між двома міхурами (епідерміс відшаровується і
міхурі зливаються між собою з утворенням одного великого міхура)|
С. Потиранні шкіри та віддалених від місць уражень ділянках, де ніколи не було
міхурів (епідерміс відшаровується)
• D. Надавлюванні на незмінений міхур - відшаровується неушкоджена шкіра за
межами міхура із збільшенням розмірів останнього
Е. Жодне із перерахованого
34. Які елементи характерні для дерматозу Дюрінга:

А. Еритема
В. Міхурі/пузирі та міхурці
С. Папули
D. Пустули
• Е. Усе вище перераховане
35. До побічної дії від вживання кортикостероїдних гормонів при лікуванні

вульгарного міхурника належить усе, крім:
А. «Місяцеподібного обличчя»
В. Прертонічних криз
С. Загострення виразки шлунку та 12-ти палої кишки
• D. Спленомегалії
Е. Стероїдного діабету
Питання для самоконтролю II - І рівнів складності:
1. На стаціонарне лікування поступила хвора Д., 49 років, зі скаргами на
висипання на шкірі тулуба, болючість в ротовій порожнині рота при прийомі
їжі, погане самопочуття.
Обʼєктивно: на незміненій шкірі тулуба наявні міхурі/пузирі з прозорим
вмістом, ерозії різних розмірів червоного кольору, по периферії яких є залишки
покришок міхурів, геморагічні кірочки. У пахвинних складках візуалізуються
ерозивні поверхні з брудно-сірим налетом та вегетаціями. На слизовій оболонці
ротової порожнини рота наявні ерозії різних розмірів червоного кольору із
залишками покришок.
• А. Вегетуюча пузирчатка/міхурник
В. Герпетиформний дерматоз Дюрінга
С. Вульгарна пузирчатка/міхурник
D. Багатоформна ексудативна еритема
Е. Герпес
б). Які додаткові методи обстеження необхідно провести для підтвердження
діагнозу?
1) Важливим у діагностичному відношенні є наявність у хворих вегетуючою
пузирчаткою позитивного симптому Нікольського, яки можна виявити
трьома способами:
1.Якщо потягнути пінцетом за обривок апідермісу пузира, що тріснув, то будемо
спостерігати відшарування шкіри на видимо неушкоджені ділянці, яка
прилягає до пузира.
2.При потиранні ділянки шкіри між двома пузирами епідерміс відшаровується
із злиттям пузирів між собою і утворенням одного великого пузира.
3.Якщо потерти шкіру на віддалених від місць ураження ділянках, де ніколи не
було пузирів, – епідерміс теж відшаровується з утворенням ерозі .
2) Симптом Асбо-Хансена: натискання на пузир викликає збільшення ого
площі.
3) Цитологічни метод діагностики (цитодіагностика за Тцанком) передбачає
отримання мазків-відбитків з дна свіжо ерозі .
4) Гістологічни метод дослідження є одним з основних і обов'язкових при
підтвердженні діагнозу ІАМ.
5) Імуноморфологічні дослідження у ряді випадків грають вирішальну роль в
діагностиці ІАП.
2. У хворого Д., 40 років, місяць тому зʼявилися ерозії на слизовій оболонці

порожнини рота і міхурі/пузирі на шкірі грудей, які швидко перетворювалися на
ерозії. Вживав антибіотики протягом 2-х тижнів, але поліпшення не настало.
Обʼєктивно: на слизовій оболонці порожнини рота і грудей наявні округлі до
2-3 см у діаметрі яскраві ерозії та кілька вʼялих міхурів/пузирів.
При підтяганні пінцетом за край покришки булли спостерігається відшарування
епідермісу.
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
а). Якому захворюванню відповідає описана клінічна картина:
• А. Вульгарна пузирчатка/міхурник
В. Дерматоз Дюрінга
С. Оперізуючий лишай
D. Герпес
Е. Екзема
б). Призначте лікування даному хворому.
1. Головним засобом системного лікування хворих на справжню пузирчатку
нині є глюкокортикостеро ди (ГКС). На частіше призначають метотрексат по
25 мг на добу протягом п'яти днів. Перерви між курсами – 2-3 тижні.
2. Цитостатичні препарати - застосовують поєднану терапію при лікуванні
пузирчатки, резистентно до високих доз ГКС, та при необхідності зменшити х
дозу на добу (ударну або підтримувальну).
Зовнішнє лікування пузирчатки полягає в проколюванні пузирів та усуненні х
вмісту за допомогою стерильного тампона. На мокнучі поверхні рекомендують
примочки (фурацилінові, танінові, з «Мікроцидом», ін.). Кірки розм’ягчують
соняшниковою олією. На поверхні наносять креми мазь з антибіотиками і
кортикостеро дами. Можна змазувати ерозивні поверхні розчином Кастеляні
(фукорцином), збризкувати «Пантенолом», а на слизових ротово порожнини –
1% розчином анілінових барвників, розчином Люголя.
3. На стаціонарне лікування поступила жінка П., 59 років, зі скаргами на

висипання на шкірі тулуба, свербіж, загальну слабість.
Обʼєктивно: на шкірі живота, спини, обличчя на еритематозному фоні наявні
міхурці та міхурі/пузирі, покриті кірочками з тенденцією до групування.
Патогістологічні дані: субепідермальний міхур/пузир, у вмісті якого є значна
кількість созинофілів.
а). Який попередній діагноз можна поставити даній хворій:
А. Вегетуюча пузирчатка/міхурник
• В. Герпетиформний дерматоз Дюрінга
D. Багатоформна ексудативна сритема
Е. Терпес
б). Які тести необхідно провести для постановки заключного діагнозу?
Важливим для підтвердження діагнозу дерматозу Дюрінга є застосування
додаткового методу обстеження – проби Ядассона з 50% KI (проби з одистим
калієм). Пробу можна провести двома способами: епікутанним тестом і
провокаці ним методом. Епікутанни тест полягає в тому, що після накладання
на 24 год мазі з 50% одидом калію (обов'язково приготовлено на ланоліні,
тому, що вазелін адсорбує одисти калі ) на видимо не уражену шкіру,
з'являється почервоніння або міхур у місці проби. Провокаці ну пробу
проводять за допомогою при ому хворим 0,5 г одиду калію перорально (5–
10% розчину), що викликає загострення захворювання з появою нових
висипань.
й
ї
й
ї
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
ї
ї
4. Хворий Б., 57 років, скаржиться на появу численних пузирів на шкірі тулуба,
спини, грудей.
Обʼєктивно: при огляді - пузирі вʼялі, великі, з серозним вмістом.
Після їх розрішення утворюються ерозії, які поволі епітелізуються. На слизовій
порожнині рота теж спостерігаються ерозії, через які процес прийому їжі
болючий. У мазках-відбитках з дна ерозій виявляються акантолітичні клітини.
а). Який попередній діагноз можна поставити даному пацієнту:
А. Екзема
• В. Вульгарна пузирчатка/міхурник
С. Алергічний дерматит
D. Червоний плоский лишай (бульозна форма)
б). Напишіть план лікування даного пацієнта.
1. Головним засобом системного лікування хворих на справжню пузирчатку
нині є глюкокортикостеро ди (ГКС). На частіше призначають метотрексат по
25 мг на добу протягом п'яти днів. Перерви між курсами – 2-3 тижні.
2. Цитостатичні препарати - застосовують поєднану терапію при лікуванні
5. Хворий М., 59 років, скерований на стаціонарне лікування зі скаргами на

болючість в ротовій порожнині при розмові та прийомі їжі.
Протягом двох тижнів хворий знаходився на стаціонарному лікуванні в
стоматологічному відділенні з діагнозом: ерозивний стоматит.
Покращення після лікування не було.
Обʼєктивно: на слизовій оболонці порожнини рота наявні ерозії різних розмірів
червоного кольору, по периферії яких видно залишки покришок міхурів/
пузирів. Шкірні покриви чисті.
Е. Герпес
діагнозу?
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
1) Важливим у діагностичному відношенні є наявність у хворих вульгарною
площі.
6. Хвора Р., 44 роки, перебуває на стаціонарному лікуванні з діагнозом

вульгарний міхурник. Призначено лікування: 60 мг преднізолону.
а). В яких дозах розприділяти преднізолон протягом дня:
A. 4+4+4
B. 5+4+3
C. 7+3+2
D. 3+5+4
• E. 8+3+1
б). які ще медикаменти необхідно призначити даному пацієнту?
Цитостатичні препарати - застосовують поєднану терапію при лікуванні
7. На прийом до дерматолога звернувся чоловік К., 53 років, зі скаргами на

додну висипань на слизовій оболонці порожнини рота, що заважають від час
1жі, особливо твердих страв.
ї
й
й
ї
ї
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
Обʼєктивно; на слизовій оболонці мʼякого та твердого піднебінь - розсіяні ерозії
яскраво-червоного кольору, округлі, без запальної реакції довкола.
В. Терпес
D. Афтозний стоматит
В. Терпетиформнии дерматоз дюрига.
б). Які діагностичні тести необхідно провести для постановки заключного
діагнозу?
площі.
8. Хвора М., 55 років, доставлена у стаціонар санітарною авіацією.

Обʼєктивно: загальний стан хворої - тяжкий, активні рухи через біль
ускладнені, † 38,3 °C, рот відкривається погано. На червоній облямівці губ -
залишки геморагічних кірочок. На шкірі живота, у підмолочних, пахвових,
пахвинно-стегнових складках спостерігається безліч общирних ерозій,
покритих брудним нальотом, на поверхні яких видно папіломатозні
розростання. По периферії осередків ураження - везикули, пузирі на тлі
здорової шкіри. Симптом Нікольського - позитивний.
а). Про який дерматоз слід думати в даному випадку:
А. Екзема
• В. Пузирчатка/міхурник
С. Оперізуючий лишай
D. Tepnec
б). З якими захворюваннями необхідно провести диференційний діагноз?
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
Бульозни пемфіго д Левера відрізняється від вульгарно пузирчатки перш за
все клінічними особливостями. Ппузирі в більшості випадків напружені, з
щільною покришкою, локалізуються переважно на шкірних покривах і відносно
рідко (у 34% випадків, за даними А. Л. Машкілле сона) на слизових оболонках,
симтом Нікольського – від’эмни , акантолітичні клітини в мазках відбитках –
відсутні. При імунофлюоресценці фіксовані Ig G виявляються в ділянці
базально мембрани, а не в міжклітинних проміжках епідермісу, як при
вульгарні пузирчатці.
Бульозна форма герпетиформного дерматиту Дюрінга розвивається в осіб
будь-якого віку (часто молодого і середнього) і клінічно характеризується
виникненням напружених дрібних міхурців, переважно на набряклому
еритематозному фоні, схильних до групування, циклічного, нападоподібного
розвитку, супроводжується печією (печінням) і свербежем.
Хронічна родинна доброякісна пузирчатка Гужеро-Хе лі-Хе лі
відрізняється від вульгарно пузирчатки тривалим перебігом, відсутністю
порушення загального стану і сприятливим прогнозом.
9. На стаціонарне лікування поступив хлопець, 11 років, зі скаргами на загальну

слабкість, висипання на шкірі, які супроводжуються свербежем.
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, сідниць, пахвинних складок на
еритематозному фоні с згрупованні напружені міхурі/пузирі розміром від
горошини до лісового горіха, заповнені прозорим вмістом. Шкіра долонь та
підошов не уражена. У крові - созинофілія.
А. Вететуюча пузирчатка/міхурних
•В. Герпетиформний дерматоз Дюрінга
D. Себорейна пузирчатка/міхурник
В. Терпес
б). Які діагностичні тести необхідно провести для постановки заключного
діагнозу?
висипань.
ї
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
й
10. Хворий К., 47 років, госпіталізований у шкірне відділення після консультації
інфекціоніста.
3 анамнезу: скарги, свербіж шкіри, безсоння, зниження працездатності,
дратівливість. Хворий відзначає виникнення зазначених симптомів після
вживання страв морських сортів риб. Висипання поширилися після змазування
шкіри 5% настоянкою йоду.
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, кінцівок, визначаються напружені дрібні везикули,
пузирі/міхурі, схильні до угрупування папули. Симптом Нікольського -
негативний.
а). Який діагноз можна встановити:
А. Вульгарна пузирчатка/міхурник
• В. Дерматоз Дюрінга
С. Алергійний дерматит
Е. Мікоз слизових оболонок
б). Опишіть свою тактику ведення такого хворого.
Показано довічне дотримання аглютеново дієти. З харчового раціону
виключають пшеницю, жито, ячмінь, овес,просо і продукти, що з них
виробляються. Крім того, виключають продукти, в яких передбачається
наявність оду (морепродукти).
Преператами сульфонового ряду: діамінодіфенілсульфон (ДДС), дапсон,
авлосульфон, діуцифон, сульфапіридин.
Окрім цього, показані: гіпосенсибілізуючі, антигістамінні препарати,
вітаміно-, дезінтоксикаці на терапія, антиоксиданти ( фолієва кислота,
метіонін, ретабоміл та ін.), седативні препарати та транквілізатори.
Місцева терапія – використовують спиртові розчини анілінових барвників;
аерозолі, креми та мазі, що містять глюкокортикостеро ди.
11. На стаціонарне лікування в дерматологічне відділення поступила хвора В.,

50 років, з діагнозом: вульгарна пузирчатка. Базисною терапією комплексного
лікування було призначення 8 таблеток преднізолону на добу.
а). В яких дозах необхідно розприділити преднізолон протягом дня:
A. 4+2+2
B. 4+4+0
C. 6+2+0
D. 3+2+2
• Е. 5+2+1
б). Які ще медикаменти необхідно призначити даній хворій?
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
12. Хвора П., 51 рік, звернулась до дерматолога зі скаргами на

появу міхурів на слизовій оболонці порожнини рота, тулуба. Хвороба зʼявилась
несподівано.
Обʼєктивно: на незмішеній шкірі та слизовій оболонці порожнини рота
спостерігаються міхурі/пузирі розміром з горошину, наповнені серозним
вмістом. Висипання нестійкі. На їхньому місці утворюються ерозії, кірки.
А. Піодермія
С. Герпес
D. Багатоформна сксудативна еритема
• Е. Вульгарна пузирчатка/міхурник
б). Опишіть найбільш ефективні методи верифікації діагнозу.
площі.
13. На прийом до дерматолога звернувся чоловік, 54 роки, який скаржився на

появу висипань на слизовій оболонці мʼякого та твердого піднебінь, біль при
вживанні твердої їжі.
Обʼєктивно: на слизовій оболонці ротової порожнини спостерігаються розсіяні
ерозії яскраво-червоного кольору, округлі, без запальної реакції довкола.
ї
й
й
ї
ї
й
й
ї
ї
й
В. Терпес
D. Афтозний стоматит
Е. Лейкоплакія
діагнозу?
площі.
14. На стаціонарне лікування поступила жінка, 45 років, зі скаргами на загальну

слабість, висипку на шкірі, яка супроводжується свербінням.
Обʼєктивно: на шкірі тулуба, сідниць, пахвинних складок, на еритематозному
фоні є згрупованні напружені міхурі розміром від горошини до лісового горіха,
заповнені прозорим вмістом. Шкіра долонь та підошов не уражена. У
загальному аналізі крові - еозинофілія.
А. Вегетуюча пузирчатка/міхурник
D. Себорейна пузирчатка/міхурник
Е. Герпес
б). Складіть план лікування даного хворого.
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
ї
й
15. Дерматолог призначив 55-річній хворій, яка перебувала на стаціонарному

лікуванні з діагнозом вульгарна пузирчатка, 12 таблеток преднізолону на добу.
A. 6+5+1
B, 8+4+0
C. 6+4+2
D. 5+4+3
• E. 8+3+1
б). Які додаткові препарати необхідно призначити пацієнтці.
16. Хворий К., 60 років, направлений на стаціонарне лікування зі скаргами на

болючість в ротовій порожнині при розмові та прийомі їжі. Протягом двох
тижнів хворий приймав лікування призначене стоматологом з приводу
срозивного стоматиту. Покращення після шкувания не було.
Обʼєктивно: на слизовій оболонці порожнини рота наявні ерози різних розмірів
червоного кольору, по периферії яких видно залишки покришок міхурів. Шкірні
покриви чисті.
D. Багато формна ексудативна еритема
Е. Герпес
діагнозу?
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
площі.
17. На стаціонарне лікування поступила 58-річна жінка зі скаргами на висипку

на шкірі тулуба, свербіння та загальну слабість.
Обʼєктивно: на шкірі живота, спини, обличчя, на еритематозному фоні наявні
везикули, міхурі/пузирі, кірочки з тенденцією до групування.
Патогістологічні дані: міхур субепідермальний, у вмісті міхура - созинофілія.
А. Вегетуюча пузирчатка/міхурник)
Е. Герпес
б). Призначте лікування хворій.
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
й
18. Хворий Ф., 52 роки, госпіталізований зі скаргами на свербіж шкіри,
безсоння, зниження працездатності, дратівливість та висипання на шкірі. Стан
різко погіршав і висипання поширилися на шкіру всього тулуба, кінцівок після
змазування шкіри 5% настоянкою йоду.
Обʼєктивно: на шкірі тулуба та кінцівок визначаються напружені дрібні
везикули, міхурі/пузирі, схильні до угрупування папули. Симптом
Нікольського - негативний.
а). Який діагноз можна запідозрити:
А. Вульгарна пузирчатка/міхурник
• В. Дерматоз Дюрінга
С. Бульозний пемфігоїд
D. Листоподібна пузирчатка/міхурник
Е. Мікоз слизових оболонок
б). Призначте лікування хворому.
19. На стаціонарне лікування поступила хвора В., 52 роки, з діагнозом:

вульгарна пузирчатка. Базисною терапією комплексного лікування було
призначення 40 мг преднізолону на добу.
A. 4+2+2
B. 4+4+0
C. 6+2+0
D. 3+2+2
• Е. 5+2+1
б). Які ще препарати потрібно призначити хворій?
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
20. На стаціонарне лікування поступила хвора В., 44 роки, зі скаргами на

висипання на шкірі тулуба, погіршення самопочуття.
Обʼєктивно: на шкірі грудей на еритематозном у фоні спостерігаються жирні
кірки, під якими - срозивна поверхня. У препаратах відбитках з дна ерозій
виявлено акантолітичні клітини.
А. Листовидна пузирчатка/міхурник
• D. Себорейна пузирчатка/міхурник
Е. Себорейний дерматит
б). Проведіть диференційну діагностику даного захворювання.
Бульозни пемфіго д Левера відрізняється від себорейної пузирчатки перш за
все клінічними особливостями. Ппузирі в більшості випадків напружені, з
щільною покришкою, локалізуються переважно на шкірних покривах і відносно
рідко (у 34% випадків, за даними А. Л. Машкілле сона) на слизових оболонках,
симтом Нікольського – від’эмни , акантолітичні клітини в мазках відбитках –
відсутні. При імунофлюоресценці фіксовані Ig G виявляються в ділянці
базально мембрани, а не в міжклітинних проміжках епідермісу, як при
вульгарні пузирчатці.
Бульозна форма герпетиформного дерматиту Дюрінга розвивається в осіб
будь-якого віку (часто молодого і середнього) і клінічно характеризується
виникненням напружених дрібних міхурців, переважно на набряклому
еритематозному фоні, схильних до групування, циклічного, нападоподібного
розвитку, супроводжується печією (печінням) і свербежем.
Хронічна родинна доброякісна пузирчатка Гужеро-Хе лі-Хе лі
відрізняється від себорейної пузирчатки тривалим перебігом, відсутністю
порушення загального стану і сприятливим прогнозом.
21. Хвора, 54 роки, звернулася до лікаря з приводу висипань на шкірі обличчя,

кінцівок, сильного свербежу шкіри у вказаних ділянках.
Обʼєктивно: на шкірі щік, лоба, передпліч, пахвових і пахвинних складок, на
різко гіперемованому тлі є безліч міхурців величиною від просяного зерна до
торошини. Спостерігаються папуло-везикули, які згрупувалися.
а). Якому захворюванню відповідає описана клінічна картина:
А. Червоний гілоский лишай
В. Псоріаз
•С. Дерматоз Дюрінга
D. Герпес
Е. Екзема
ї
й
й
ї
й
ї
й
й
й
ї
б). Які дослідження необхідно провести для підтвердження діагнозу?
висипань.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
Клініко-серологічні особливості первинного періоду сифілісу.
Імунітет. Реінфекція. Суперінфекція.
( Білинська О.А. ) Питання для самоконтролю І рівня складності :
1.Збудник сифілісу був відкрити ?
А. Нікольським
В. Ауспіцом
С. Шаудіном і Гофманом
Д. Не сером
Е. Донне
2.Збудником сифілісу є:
А. бліда трепонема
В. стрептобацила
С. гонококи
D. фільтруючі лімфотропні віруси
Е. тільця Донована
3. Які види рухів блідо трепонеми розрізняють?

А. поступальни (вперед і назад)
В .обертальни
С . маятникоподібни .
Д. контрактильни (хвилеподібни )
Е. всі вищеперераховані
4. Класични інкубаці ни період сифілісу складає :

А. 3 дні
В. 1 день
С. 10 днів
D. 7 днів
Е. 3-4 тижні
5. Первинни період сифілісу характеризується:

А. наявністю твердого шанкру
В. регіонального лімфаденіту
С. лімфанго ту
D. негативною і позитивною реакцією Васермана
Е. все вищеперераховане
6. Реінфекція при сифілісі це:

А. повторне зараження людини раніше перехворівшо на сифіліс і яка
вилікувалась
В. повторне зараження хворого сифілісом
С. повторне зараження людини раніше перехворівшо на сифіліс
Д. повторне зараження сифілісом раніше не хворішого на сифіліс
Е. все вище перечислене
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
7. Суперінфекція може виникати в наступних випадках:
А. в інкубаці ному періоді
В. в перші 10-14 днів первинного періоду
С. в третинному і пізньому природженому сифілісі
Д. при порушенні імунітету в результаті недостатнього лікування
Е. у всіх вищеперерахованих випадках
8. Шляхи зараження хворих на сифіліс поділяють на :

А. статеви
В. тісни побутови контакт
С. трансфузі ни
Д. трансплацентарни
9. До ускладнень твердого шанкеру відносять:

А. баланіт, баланопостит
В. фімоз, пара фімоз
С. гангренізація
Д. фагеденізм
10. Діагноз первинного періоду встановлюється на основі наступних ознак:

А. анамнез захворювання, конфронтаці
В. клінічними ознаками
С. в серонегативні стаді – знаходженням трепонем з вогнищ ураження
Д. в серопозитивні стаді – позитивними серологічними ознаками і
знаходженням збудника захворювання
11. Тверди шанкр диференціюють з :

А. м”яким шанкром
В. простим міхурниковим лишаєм
С. шанкриформною піодермією
Д. коростяною ектимою
Е. всіма вищеперерахованими захворюваннями
12. Тверди шанкр диференціюють з :

А. ерозіями травматичного походження
В. трихомонадними та гонококовими виразками
С. стрептококовою ектимою
Д. плоскоклітинним раком
Е. з всіма вищеперерахованими захворюваннями
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
13. Ознаками ерозивного (виразкового) твердого шанкеру є, окрім:
А. яскраво-червони (мідни ) колір „свіжого м”яса”
В. дно ерозі блискуче, лаковане, а виразки - брудно-жовтого кольору
С. відсутність ознак гострого запалення
Д. безболісність
Е. болючість
14. Тверди шанкер(ulcus durum) це:

А. ерозія, виразка
В. пустула
С. міхур
Д. міхурець
Е. пухир
15. До атипових шанкерів відносяться , крім:

А. шанкер-амигдаліт
В. шанкер-панариці
С. індуративни набряк
D. фімоз
Е. специфічни амигдаліт
16. Дисемінація блідих трепонем в інкубаці ному періоді сифілісу

завершується, окрім:
А. формуванням твердого шанкеру
В. загальними лихоманковами явищами
С. лімфангітом
Д. регіонарним склераденітом
Е. регіонарним лімфаденітом
17. Першою клінічною ознакою первинного сифілісу є, окрім:

А. тверди шанкр
В. регіонарни склераденіт
С. випадіння волосся
Д. лімфанго ти
Е. загальні лихоманкові явища

й
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
19. Ознаками регіонарного склераденіту у хворих на сифіліс є:
А. збільшені лімфатичні вузли
В. безболючість та щільноеластична консистенція
С. відсутність зміни кольору шкіри над вузлами
Д. рухомість та неспаяність між собою та блищележачими тканинами
20. Через скільки часу після появи твердого шанкру починають збільшуватися
ближчележачі лімфатичні вузли?
А. 1-2 день
В. 30 днів
С. 5-8 днів
Д. 14 днів
Е. 20 днів
21. Шанкр-амигдаліт (специфічни амигдаліт) характеризується, окрім:

А. збільшенням і ущільненням мигдалику без утворення ерозі і виразки
В. неболючи при ковтанні
С. одностороннім ураженням,відсутністю порушень загального стану організму
Д. одностороннім ураженням підшелепових і ши них лімфатичних вузлів
Е. болючістю, двобічним ураженням
22. Первинни період сифілісу триває :

А. 7-8 тижнів
В. 14 тижнів
С. 3 тижні
Д. 1 тиждень
Е. 1 рік
23. Традиці на схема перебігу сифілісу включає все , окрім:

А. інкубаці ни період
В. природжени сифіліс
С. первинни серонегативни і серопозитивни
Д. вторинни свіжи , скрити і рецидивни
Е. третинни період
24. Тверді шанкри по розмірам і локалізаці можуть бути:

А. карликові
В. гігантські
С. одинокі
Д. множинні
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
25. Суперінфекція може виникати в наступних випадках:
А. в інкубаці ному періоді
В. в перші 10-14 днів первинного періоду
С. в третинному і пізньому природженому сифілісі
Д. при порушенні імунітету в результаті недостатнього лікування
Е. у всіх вищеперерахованих випадках

27. Індуративни набряк розвивається і характеризується, окрім:

А. внаслідок ураження лімфатичних капілярів шкіри на прутні і калитці, малих і
великих статевих губ
В. уражені органи збільшуються в розмірах
С. шкіра уражених органів щільна, синюшного кольору
Д. при надавлюванні ямки не залишається, пальпація безболюча
Е. при надавлюванні залишається ямка, пальпація болюча
28. Основними клінічними симптомами регіонарного лімфаденіту є:

А. повна відсутність ознак гострого запалення
В. „плеяда” Рікора
С. вузли округло і овально форми, шкіра над вузлами не змінена
Д. щільноеластично консистенці , безболючі при пальпаці
Е. всі вище перечислені
29. Діагноз первинного періоду сифілісу може бути виставлени на основі:

А. типово клінічно картини
В. позитивних серологічних реакці
С. анамнезу життя і хвороби
D. конфронтаці з джерелом зараження
Е. знаходженням блідих трепонем
30. Первинни період сифілісу ділиться на :

А. первинни серонегативни і серопозитивни
В. свіжи
С. рецидивни
Д. активни
Е. не росифіліс
й
й
й
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
й
31. У вологому середовищі життєдіяльність спірохети зберігається до:
А. 20 хвилин
В. 60 хвилин
С. 1 години
Д. 12 годин
Е. 60 секунд
32. Первинни період сифілісу триває :

В. 14 тижнів
С. 3 тижні
Д. 1 тиждень
Е. 1 рік
33. Через скільки часу після появи твердого шанкру починають збільшуватися
ближчележачі лімфатичні вузли?
А. 1-2 день
В. 30 днів
С. 5-8 днів
Д. 14 днів
Е. 20 днів
Питання для самоконтролю ІІ-ІІІ рівнів складності :

1.Хвори 27 років звернувся до венеролога з приводу фімозу. Тверди шанкер
не зна дено. Пахвинні лімфовузли збільшені справа, неболючі.
а)Тактика лікаря по уточненню діагнозу?
А. виконати пункцію лімфатичного вузла
В. виконати комплекс серологічних реакці
С. зна ти збудника в виділеннях з уретри
Д. вправити фімоз і тоді зна ти збудника
Е. виконати все вищевказане
2.Пацієнтка, 23 років звернулась до гінеколога з приводу висипань в ділянці

статевих органів без суб’єктивних відчуттів. Висипання з”явились 3 тижні тому
назад після випадкового ко тусу (статевого акту). Оглянувши пацієнтку акушер-
гінеколог скерував на подальше обстеження в шкірно- венерични диспансер,
запідозривши сифіліс.
а)Що є правомірним в даному випадку для постановки діагнозу сифіліс?
А. знаходження блідо спірохети з ділянок висипань
В. типова клінічна картина
С. серологічні реакці
Д. анамнез захворювання Е. все вище перечислене
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
3. До лікаря – проктолога звернувся пацієнт 25 років зі скаргами на появу
кровоточивості і болючості при акті дефекаці на протязі останніх 2-х тижнів.
Об’єктивно: навколо анально ділянки в складках 2 тріщини з незначним
ущільненням в основі. В ділянці зовнішнього сфінктера на місці переходу
шкіри в анальни канал тріщиноподібно форми ерозія. Детально провівши
розмову з пацієнтом (враховуючи анамнез життя і хвороби) лікар скерував
пацієнта до дерматовенеролога.
а)Яке захворювання запідозрив лікар-проктолог?
А. вторинни сифіліс
В. первинни сифіліс
С. м”яки шанкр
Д. прости міхурникови лиша
Е. ерозію травматичного походження
4. В гінекологічні відділення поступила жінка 25 років з індуративним

набряком. St/localis: в ділянці великих і малих статевих губ, клітора
спостерігається збільшення уражених ділянок в 2-4 рази, тканина щільно
уражених ділянок тверда. Колір в ділянці набряку – темно-червони з
синюшним відтінком.
а)Яка Ваша тактика відносно ведення дано пацієнтки?
А. скерувати пацієнтку для обстеження в шкірвендиспансер
В. лікувати в гінекологічному відділенні
С. виконати лабораторне обстеження на предмет збудника захворювання
Д. виконати серологічне лабораторне обстеження
Е. все вище перераховане вірно
б)Назвіть атипові форми твердого шанкру.
Атипові форми шанкрів: шанкр-панариці , шанкр-амигдаліт, індуративни
набряк.
Індуративни набряк локалізується на частіше на соромітних губах у жінок,
на передні шкірочці – у чоловіків а також в області кра ньо плоті та мошонки.
Внаслідок ураження блідою трепонемою лімфатичних судин уражена ділянка
значно збільшується, стає ущільненою, має своєрідне блідо-рожеве або
синювато-червоне забарвлення, при пальпаці скарги відсутні, а при натисканні
ямки не залишається.
Шанкер-панариці клінічно нагадує звича ни панариці , локалізується він
на нігтьові фаланзі в області навколонігтьових валиків, як правило, вказівного
пальця. Палець стає набряклим, булавоподібно припухлим, синювато-червоного
кольору.
Шанкер-амигдаліт характеризується збільшенням, ущільненням та гіперемією
одного мигдалика без утворення ерозі або виразки. Межа почервоніння чітка,
біль незначна, загальна температурна реакція відсутня. Ковтання дещо
ускладнене.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
ї
й
й
5. Хвора 30 років, незаміжня звернулася до дерматолога зі скаргами на висипку
в ділянці малих соромітних губ. Об’єктивно : на уражені ділянці 2 ерозі
овально форми з чіткими межами, без ознак гострого запалення та без- болючі.
а)Які обстеження необхідно виконати пацієнтці для виставлення діагнозу?
А. тільки лабораторні серологічні реакці
В. не виконувати серологічних реакці
С. знаходження збудника
Д. опиратись на клінічну картину хвороби
б)Перечисліть причини подовження інкубаці ного періоду.
Здовження інкубаці ного періоду спостерігаються, якщо хвори застосовує
препарати, які діють спірохетоцидно, або спірохетостатично, але в дозах
недостатніх для вилікування сифіліс. На частіше це буває при застосуванні
невеликих доз антибіотиків (пеніцилін, тетрациклін та ін.) з приводу
інтеркурентних захворювань (ангіна, пневмонія, грип, гонорея, ін.).
6. Хвора 30 років, заміжня звернулась до дерматолога зі скаргами на висипання

в ділянці малих соромітніх губ. Об’єктивно: на еритематозному фоні згруповані
міхурці, ерозі з полі циклічними краями. Лімфовузли не збільшені.
Позашлюбні контакти заперечує.
а)Яки на вірогідніши попередні діагноз можна запідозрити?
А. генітальни герпес
С. шанкриформну піодермію
Д. ерозі травматичного походження
Е. стрептококову ектиму
б)Проведіть диференці ну діагностику геніального герпесу з твердим
шанкром.
При герпесі наявні суб’єктивні відчуття в вигляді паління сверблячки, первинні
елементи везикули на запальній набряклій основі, вторинні елементи ерозії без
ущільнення, в основі часто фестончасті краї відсутній склераденіт, відсутні
трепонеми на поверхні ерозії, негативні серологічні реакції, рецидиви в
анамнезі.
7. До лікаря дерматолога звернувся лікар акушер-гінеколог з приводу панариція

на вказівному пальці право китиці. Напередодні лікар виконував маніпуляцію
не вдягнувши рукавичок. Об’єктивно: на дистальні фаланзі вказівного пальця
право китиці набряк, булавовидне потовщення, фаланга синюшно-червоного
кольору. На тильні стороні цього пальця розмішена виразка з нерівними, з”
дженими краями і дном та некротично-гні ним розпадом. Суб’єктивно : різкі
стріляючі болі. Ліктеві і аксилярні лімфатичні вузли незначно збільшені.
а)Яки діагноз запідозрив дерматолог?
ї
ї
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
А. панариці
В. шанкр-панариці
С. бешиху
Д. шанкриформну піодермію
Е. м”яки шанкр
б)Назвіть атипові форми твердого шанкеру ?
набряк.
кольору.
8. Хвора 30 років, заміжня звернулась до дерматолога зі скаргами на висипання

в ділянці малих соромітніх губ. Об’єктивно: на еритематозному фоні згруповані
міхурці, ерозі з полі циклічними краями. Лімфовузли не збільшені.
Позашлюбні контакти заперечує.
а)Яки на вірогідніши попередні идіагноз можна запідозрити?
А. генітальни герпес
С. шанкриформну піодермію
Д. ерозі травматичного походження
б)Проведіть диференці ну діагностику геніального герпесу з твердим
шанкром.
При герпесі наявні суб’єктивні відчуття в вигляді паління сверблячки, первинні
елементи везикули на запальній набряклій основі, вторинні елементи ерозії без
ущільнення, в основі часто фестончасті краї відсутній склераденіт, відсутні
трепонеми на поверхні ерозії, негативні серологічні реакції, рецидиви в
анамнезі.
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
9. Хворі в венеричному відділенні шкірвендиспансеру виставляють діагноз:
первинни серопозитивни сифіліс.
а)Що є характерним і необхідним для постановки діагнозу ?
А. тільки позитивні серологічні реакці
В. характерна клінічна картина
С. позитивні серологічні реакці на характерна клінічна картина
Д. метод конфронтаці
Е. позитивні серологічні реакці та знаходження збудника захворювання
б)Які препарати використовуються для лікування первинного сифілісу?
Для лікування застосовується:
- натрієва сіль бензилпеніциліну – по 500 тис.-1 млн. ОД в/м кожні 3 год.
протягом 14 діб. В разі злоякісного перебігу (гігантські шанкери, алопеція,
ранні вісцеральні та неврологічні прояви) або при наявності супутньо патологі
строки лікування подовжуються до 21-28 діб;
- пеніцилін G-натрієва сіль – в/м по 1 мл. ОД тричі на добу, 14 діб;
- новока нова сіль пеніциліну – в/м по 1 млн. 200 тис. ОД двічі на добу
протягом 14 діб;
- прока н-пеніцилін G – по 3 млн. ОД в/м протягом 14 діб;
- бензатин-бензилпеніцилін (екстенцилін, ретарпен) – по 2,4 млн. ОД в/м
один раз на тиждень, No2. При масі тіла більше 90 кг призначається три ін'єкці
один раз на 5 діб;
- біциліни –1, -3, -5 по 1,2; 1,8; та 1,5 млн. ОД відповідно, двічі на тиждень,
два тижні.
10. До лікаря дерматолога звернувся лікар акушер-гінеколог з приводу

панариція на вказівному пальці право китиці. Напередодні лікар виконував
маніпуляцію не вдягнувши рукавичок. Об’єктивно: на дистальні фаланзі
вказівного пальця право китиці набряк, булавовидне потовщення, фаланга
синюшно-червоного кольору. На тильні стороні цього пальця розмішена
виразка з нерівними, з” дженими краями і дном та некротично-гні ним
розпадом. Суб’єктивно : різкі стріляючі болі. Ліктеві і аксилярні лімфатичні
вузли незначно збільшені.
а)Яки діагноз запідозрив дерматолог?
А. панариці
В. шанкр-панариці
С. бешиху
Е. м”яки шанкр
б)Назвіть атипові форми твердого шанкеру ?
набряк.
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
ї
ї
кольору.
11. Хвори , 19 років, неодружени звернувся до венеролога з явищами

баланопоститу. В анамнезі інтимни зв’язок з малозна омою жінкою приблизно
7 тижнів тому. Пахвинні лімфатичні вузли збільшені зліва, без болючі.
а)Тактика у відношенні обстеження пацієнта для постановки діагнозу?
А. виконати тільки серологічні лабораторні обстеження
В. зна ти збудника захворювання
С. при виставленні діагнозу врахувати тільки клінічну картину хвороби
Д. при виставленні діагнозу врахувати анамнез життя, хвороби і клініку
захворювання
Е. все вищеперераховане вірно
б)Назвіть ускладнення твердого шанкеру.
До ускладнень твердого шанкеру відносять: у чоловіків – баланіт, баланопостит,
фімоз, парафімоз; у жінок – вульвит, вульвовагініт. У осіб обох стате –
гангренізіція, фагеденізація.
12. Хвора 25 років, незаміжня. Лікувалась з приводу ангіни у отоларин- голога,

застосовуючи сульфаніламідні препарати 10 днів, покращення
не стало. Об’єктивно : ліви мигдалик збільшени , запальні явища відсутні,
немає болючості при ковтанні. Збільшені підшелепові лімфовузли зліва.
а)Тактика по уточненню діагнозу?
А. знаходження з вогнищ ураження збудника
В. виконати загальни аналіз крові
С. виконати специфічні серологічні тести
Д. враховувати тільки клініку хвороби
Е. все вищеперераховане вірно
б)Назвіть причини утворення цист-та L-форм блідо спірохети.
L-форми (або L-бактері ) є особливим типом мікроорганізмів, що виникають
внаслідок втрати клітинно стінки бактері . Вони зазвича асоціюються з
бактеріями, включаючи бліду спірохету, а також іншими мікроорганізмами.
Утворення L-форм може бути викликане різними факторами:
1. Антибіотики: Деякі антибіотики, такі як пеніцилін та інші ліки, спрямовані
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
на клітинну стінку бактері . Під впливом цих антибіотиків бактері можуть
втратити свою клітинну стінку та перетворитися на L-форми.
2. Імунни відгук: Імунна система організму може взаємодіяти з бактеріями і
призводити до утворення L-форм. Це може відбуватися внаслідок імунного
тиску на бактері .
3. Мінімальне середовище: Зміна у середовищі бактері , така як зниження
концентраці соле або осмоляльності, може також призвести до утворення L-
форм.
4. Генетичні зміни: Деякі бактері можуть мати генетичні зміни, які роблять х
більш схильними до утворення L-форм.
5. Інші стресові умови: Бактері можуть переходити у L-форми під впливом
різних стресових умов, таких як радіація, термічни стрес, різкі зміни тиску і
інші.
13. Пацієнтка, 23 років звернулась до гінеколога з приводу висипань в ділянці

Д. анамнез захворювання
б)Опишіть клінічні ознаки первинного сифілісу.
Шанкр– це одинока ерозія (80-90% випадків) або виразка, правильних
округлих або овальних обрисів, блюдцеподібно форми з різкими і чіткими
межами, розміром 10-20 мм, кольору «червоного м'яса».
Другим важливим симптомом первинного сифілісу є регіонарни склераденіт
(лімфаденіт, бубон, «плеяда» Ріккора), яки з'являеється на 3- 5 або 10 день
після появи твердого шанкру. Наприкінці первинного періоду сифіліса настає
поліаденіт. Може розвинутись запалення лімфатичних судин (реґіонарни
лімфангіт).
14. Пацієнтка, 23 років звернулась до гінеколога з приводу висипань в ділянці

й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
Д. анамнез захворювання
б)Опишіть клінічні ознаки первинного сифілісу.
Шанкр– це одинока ерозія (80-90% випадків) або виразка, правильних
округлих або овальних обрисів, блюдцеподібно форми з різкими і чіткими
межами, розміром 10-20 мм, кольору «червоного м'яса».
Другим важливим симптомом первинного сифілісу є регіонарни склераденіт
(лімфаденіт, бубон, «плеяда» Ріккора), яки з'являеється на 3- 5 або 10 день
після появи твердого шанкру. Наприкінці первинного періоду сифіліса настає
поліаденіт. Може розвинутись запалення лімфатичних судин (реґіонарни
лімфангіт).
15. В венеричне відділення на обстеження поступив хвори 37 років зі скаргами

на наявність в ділянці корпуса прутня виразки округлих обрисів, края злегка
підвищені, дно рівне, чисте. Виразка покрита серозно- геморагічною кіркою, з
ущільненою основою, безболюча. Діагностується регіонарни склераденіт. В
виділеннях з виразки та в пунктаті лімфатичних вузлів бліді трепонеми не
знаходять. Серологічні реакці на сифіліс від”ємні.
а)Про яке захворювання необхідно думати?
А. первинни сифіліс
В. вторинни свіжи сифіліс
С.плоскоклітинни рак
б)Назвіть нозологічні одиниці з якими диференціюють тверди шанкр.
Часто тверди шанкр диференціюють з:
1. Еерозивним баланопоститом, яки розвивається у ослаблених осіб, з
утворенням ерозі з різко окресленими поліциклічними краями. Характер
реакці гостри , виразка і лімфовузли – болючі, є температурна реакція, у
виділеннях з ерозі бліді трепонеми - відсутні.
2. Міхурцевим лишєм – вірусним захворюванням, при якому ерозі
відрізняються відсутністю в основі щільного інфільтрату, гострим перебігом,
швидким загоюванням, суб'єктивними явищами у вигляді печі , болючості.
Результати дослідження на бліду трепонему – від'ємні.
3. М’яким шанкром, збудник якого – стрептобактері палички Дюкрея -Унни-
Петерсона. Виразки – гострозапального характеру, неправильних обрисів, різко
болючі, підриті, кра з' джені, дно – нерівне бугристе, велика кількість гні них
виділень, відсутність ущільнення в основі. Виразки м'ягкого шанкеру
переважно множинні, інкубаці ни період у чоловіків – 2-3 дні, у жінок 2-8
тижнів.
ї
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
й
й
4. Раковими виразками, які виникають у осіб старше 50 років, розвиваються
повільно, неправильних обрисів, кра щільні, нерівні, дно підрите, кровоточить.
При пальпаці – болючі. Регіонарні лімфатичні вузли збільшуються значно
пізніше.
5. Шанкроформною піодермією – округла ерозія або виразка правильних
обрисів, з рівними краями, лакованим дном і ущільненням у основі. Ураження
однобічне. Необхідно багаторазове клініко-лабораторне обстеження хворого
терміном не менше 6 місяців.
16. В пульмонологічному відділенні знаходиться пацієнт з діагнозом : Двобічна

пневмонія. У хворого виражені загальні явища: висока лихоманка до 38,2 С,
загальна слабість, головна біль. При лабораторному обстеженні результат
реакці Васермана – позитивни (2+).
а)Яка Ваша тактика щодо подальшого ведення пацієнта?
А. нега но транспортувати в венеричне відділення
В. лікувати хворого з приводу пневмоні і не скеровувати в венвідділення
С. результат відразу констатувати як хибнопозитивни
Д. після виписки із пульмонологічного стаціонару не виконувати повторного
обстеження
Е. після виписки із пульмонологічного стаціонару скерувати в вендиспансер для
комплексного обстеження
б)Назвіть серологічні дослідження, які Вам відомі для діагностики сифілісу.
Серологічні реакці підрозділяються на три групи:
I. Ліпідні (реагінові) реакці :
1) мікрореакці на склі з ліпідними антигенами – експрес-метод діагностики
мікрореакці преципітаці – МРП, VDRL, CMF, RPR і ін.);
2) реакція зв'язування комплементу (РЗК) c ліпідними антигенами -
реакція Вассермана;
3) осадові реакці (реакція преципітаці Кана, цитохолева, реакція Закса -
Вітебського).
II. Групові трепонемні реакці :
1) РЗК із проте новим антигеном Ре тера; 2) реакція імунофлюоресценці (РІФ);
3) реакція імунного прилипания (РІП).
III. Видоспецифічні проте нові трепонемні реакці :
1) реакція іммобілізаці блідих трепонем (РІБТ);
2) РІФ-абс. та варіанти (IgM-FTA-ABS, 19S-IgM-FTA-ABS);
3) реакція непрямо гемагглютинаці блідих трепонем (РПГА).
17. Хвори Н., 48 років звернувся до уролога з приводу фімозу та збільшення

лімфатичних вузлів справа. З анамнезу життя пацієнта відомо, що він страждає
на туберкульоз легень. З анамнезу хвороби: веде безпорядкови статеви спосіб
життя. Оглянувши пацієнта уролог скерував ого для подальшого обстеження в
шкірно-венерични диспансер.
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
а)Яке обстеження необхідно виконати пацієнту для верифікаці діагнозу?
А. пунктат лімфатичного вузла
В. знаходження збудника з виділень
С. серологічні лабораторні обстеження
Д. посів виділень з уретри
б)Які шляхи поширення блідо спірохети Ви знаєте?
Розрізняють 3 основних шляхи зараження сифілісом:
1)Контактни :
• статеви - при генітальних, анальних та оральних контактах.
• побутови (позастатеви ) – можливе зараження через різноманітні предмети,
якими користувався хвори заразливою формою сифілісу; поцілунки; укуси; під
час годування хворою жінкою маленьких діте , а також можливе зараження
немовлят через материнське молоко хворо на сифіліс жінки.
•професі ни – під час хірургічних втручань, секці , обстеження хворих через
медичні предмети.
2. Трансфузі ни шлях – відносно нечасти , оскільки кров є несприятливим
середовищем для існування блідо трепанами. Зараження є на більш імовірним
при вторинному свіжому сифілісі, коли відбувається масова гематогенна
дисемінація блідо трепонеми.
3. Трансплацентарни .
18. Хвори 22 років, неодружени . Звернувся до стоматолога з приводу висипу

на слизові рота та язику. Об’єктивно : в ділянках піднебіння, язика округло
форми без гострозапальних явищ безболючі ерозі . Хворого скерували до
венеролога, де був виставлени діагноз: Первинни серонегативни сифіліс.
а)Які обстеження виконати пацієнту для постановки діагнозу ?
А. виконали серологічні тести
В. конфронтація з джерелом зараження
С. знаходженням блідо трепонеми і серологічні тести
б)Назвіть серологічні реакці , які використовувати для постановки
діагнозу сифіліс?
Серологічні реакці підрозділяються на три групи:
I. Ліпідні (реагінові) реакці :
1) мікрореакці на склі з ліпідними антигенами – експрес-метод діагностики
мікрореакці преципітаці – МРП, VDRL, CMF, RPR і ін.);
2) реакція зв'язування комплементу (РЗК) c ліпідними антигенами -
реакція Вассермана;
3) осадові реакці (реакція преципітаці Кана, цитохолева, реакція Закса -
Вітебського).
II. Групові трепонемні реакці :
1) РЗК із проте новим антигеном Ре тера; 2) реакція імунофлюоресценці (РІФ);
3) реакція імунного прилипания (РІП).
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
ї
ї
III. Видоспецифічні проте нові трепонемні реакці :
1) реакція іммобілізаці блідих трепонем (РІБТ);
2) РІФ-абс. та варіанти (IgM-FTA-ABS, 19S-IgM-FTA-ABS);
3) реакція непрямо гемагглютинаці блідих трепонем (РПГА).
19. В венеричне відділення на обстеження поступив хвори 37 років зі скаргами

на наявність в ділянці корпуса прутня виразки округлих обрисів, края злегка
підвищені, дно рівне, чисте. Виразка покрита серозно- геморагічною кіркою, з
ущільненою основою, безболюча. Діагностується регіонарни склераденіт. В
виділеннях з виразки та в пунктаті лімфатичних вузлів бліді трепонеми не
знаходять. Серологічні реакці на сифіліс від”ємні.
А. первинни сифіліс
С.плоскоклітинни рак
б) Назвіть нозологічні одиниці з якими диференціюють тверди шанкр.
Часто тверди шанкр диференціюють з:
1. Еерозивним баланопоститом, яки розвивається у ослаблених осіб, з
утворенням ерозі з різко окресленими поліциклічними краями. Характер
реакці гостри , виразка і лімфовузли – болючі, є температурна реакція, у
виділеннях з ерозі бліді трепонеми - відсутні.
2. Міхурцевим лишєм – вірусним захворюванням, при якому ерозі
відрізняються відсутністю в основі щільного інфільтрату, гострим перебігом,
швидким загоюванням, суб'єктивними явищами у вигляді печі , болючості.
Результати дослідження на бліду трепонему – від'ємні.
3. М’яким шанкром, збудник якого – стрептобактері палички Дюкрея -Унни-
Петерсона. Виразки – гострозапального характеру, неправильних обрисів, різко
болючі, підриті, кра з' джені, дно – нерівне бугристе, велика кількість гні них
виділень, відсутність ущільнення в основі. Виразки м'ягкого шанкеру
переважно множинні, інкубаці ни період у чоловіків – 2-3 дні, у жінок 2-8
тижнів.
4. Раковими виразками, які виникають у осіб старше 50 років, розвиваються
повільно, неправильних обрисів, кра щільні, нерівні, дно підрите, кровоточить.
При пальпаці – болючі. Регіонарні лімфатичні вузли збільшуються значно
пізніше.
5. Шанкроформною піодермією – округла ерозія або виразка правильних
обрисів, з рівними краями, лакованим дном і ущільненням у основі. Ураження
однобічне. Необхідно багаторазове клініко-лабораторне обстеження хворого
терміном не менше 6 місяців.
ї
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
й
ї
й
ї
ї
ї
й
20. До лікаря – проктолога звернувся пацієнт 25 років зі скаргами на появу
кровоточивості і болючості при акті дефекаці на протязі останніх 2-х тижнів.
Об’єктивно: навколо анально ділянки в складках 2 тріщини з незначним
ущільненням в основі. В ділянці зовнішнього сфінктера на місці переходу
шкіри в анальни канал тріщиноподібно форми ерозія. Детально провівши
розмову з пацієнтом (враховуючи анамнез життя і хвороби) лікар скерував
пацієнта до дерматовенеролога.
а)Яке захворювання запідозрив лікар-проктолог?
А. вторинни сифіліс
С. м”яки шанкр
Д. прости міхурникови лиша
Е. ерозію травматичного походження
б)Які особливості в скаргах у хворих з анальними (специфічними)
шанкрами?
Має вигляд тріщини або ракетоподібної форми, супроводжується болючістю
при дефекації, може кровоточити, розміщення в глибині реґіонарних складок.
21. Хвори 22 років, неодружени . Звернувся до стоматолога з приводу висипу

на слизові рота та язику. Об’єктивно : в ділянках піднебіння, язика округло
форми без гострозапальних явищ безболючі ерозі . Хворого скерували до
венеролога, де був виставлени діагноз: Первинни серонегативни сифіліс.
а)Які обстеження виконати пацієнту для постановки діагнозу ?
А. виконали серологічні тести
В. конфронтація з джерелом зараження
С. знаходженням блідо трепонеми і серологічні тести
б)Яки імунітет при сифілісі?
У процесі протікання сифілітично інфекці виникає так звани нестерильни
інфекці ни імунітет; яки є відповіддю організму хворого на наявність в
ньому збудника.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
й
ї
й
Вторинни період сифілісу та ого диференціювання
Питання для самоконтролю І рівня складності :
1. Яки морфологічни елемент на більш характерни для вторинного
рецидивного періоду сифілісу :
А. вузлик
В. вузол
С. пухир
D. горбик
Е. міхур
2. Вторинни період сифілісу триває:

А. до 3 тижнів
В. від 3-х тижнів до 2-х місяців
С. до 2-х років
Д. 3-6 років
Е. більше 6-ти років
3. Після зараження на сифіліс свіжи період виникає на :

А. 6-7 тиждень
В. 9-10 тиждень
С. 12-13 тиждень
D. 15-16 тиждень
Е. 4-5 тиждень
4. Що характерно для вторинного рецидивного сифілісу?

А. біли дермографізм
В. позитивна проба Ауспіца
С. ле кодерма
Д. позитивни симптом Азбо-Ганзена
Е. позитивни симптом Нікольського
5. Яки висип характерни для вторинного латентного сифілісу ?

А. вузли
В. немає висипу
С. плями
D. міхурці
Е. пухирі
6. Яки морфологічни елемент не характерни для вторинного періоду

сифілісу ?
А. папула
В. пляма
С. горбик
D. пустула
Е. везикула
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
сифілісу ?
А. міхур
В. вузлик
С. розеола
D. пустула
Е. пігментна пляма
8. З якими захворюваннями необхідно диференціювати розеольозну висипку

при вторинному сифілісі?
А. сикоз
В. ліхено дни туберкульоз
С. висівкоподібни лиша
D. не родерміт
Е. червони плоски лиша

сифілісу?
А. вузлик
В. розеол
С. пустула
D. пігментна пляма
Е. міхур
10. Серед періодів вторинного сифілісу виділяють :

А. стаціонарни
В. рецидивни
С. прогресивни
D. регресивни
Е. гостри
11. Яки сифіліс характеризується залишком твердого шанкеру ?

А. вторинни рецидивни
В. первинни латентни
С. вторинни свіжи
D. приховани
Е. третинни
12. Лусочки, що розміщуються по перифері морфологічних елементів при

вторинному сифілісі називаються :
А. комірець Бієта
В. намисто Венери
С. корона Венери
D. облямівка Воронова
Е. рубці Робінзона-Фурньє
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
13. Серед стаді вторинного періоду розрізняють:
А. активни
В. свіжи
С. підгостри
Д. регресивни
Е. гумозни
14.Серед періодів вторинного сифілісу виділяють:

А. прогресивни
В. стаціонарни
С. регресивни
Д.свіжи
Е. гостри
15. Загострення після введення пеніциліну при вторинному свіжому сифілісі

називають:
А. реакція Герксге мера-Яріша-Лукашевича
В. реакція Васермана
С. реакція імунофлюоресценці
D. реакція іммобілізаці блідих трепонем
Е. полімеразна ланцюгова реакція
16. Яки сифіліс характеризується залишком регіонарного склераденіту?

А. первини латентни
В. вторинни свіжи
С. вторинни рецидивни
Д. приховани
Е. третинни
17. Що характерно для папульозних сифілідів?

А. полігональна форма
В. не зливаються між собою
С. схильні до перифері ного росту
D. сверблять
Е. м’яко консистенці
18. Для сифілітично розеоли характерно:

А. великі розміри
В. зливаються між собою
С. не лущаться
Д. сверблять
Е. лущаться
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
ї
19.Що з перерахованого не відноситься до різновидів папульозного сифілісу?
А. вугревидни
В. лентикулярни
С. нумулярни
D. себоре ни
Е. мокнучи
20. З якими захворюваннями необхідно диференціювати папульозну висипку

при вторинному сифілісі?
А. міхурник
В. дерматоз Дюрінга
С. червони плоски лиша
Д. різнокольорови лиша
Е. рожеви лиша Жмбера
21. Для вторинного свіжого сифілісу є характерним :

А. несиметрична локалізація
В. тенденція до групування елементів
С. тенденція до зливання елементів
D. висипні елементи не злущуються
Е. свербіж
22. Для сифілітично алопеці характерно:

А. випадіння волося тотальне
В. випадіння пушкового волосся
С. жодне із запропонованого
Д. обламування волосся на висоті 4-8 мм
Е. обламування волосся на висоті 10 мм
23. Диференці ну діагностику вторинного свіжого сифілісу та вторин-ного

рецидивного сифілісу проводять за наступним характерним критерієм:
А. свербіж
В. симптом Нікольського
С. залишок твердого шанкеру
D. позитивна проба за Броком
Е. рубці Робінзона-Фурньє
24. Що характерно для лімфатичних вузлів при сифілісі?

А. спаяність між собою
В. рухомість
С. м’яка консистенція
D. болючість
Е. почервоніння шкіри над вузлами
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
25. Що з перерахованого не відносять до пустульозних сифілідів?
А. імпетігоподібни
В. Вугровидни
С. вісповидни
D. мокнучи
Е. ектимоподібни
26. До глибоких пустульозних сифілідів відносять :

А. імпетігоподібни
В. вугровидни
С. віспяновидни
D. ектимоподібни
Е. вегетуючи
27. Для сифілітично алопеці характерно:

А. випадання пушкового волосся
В. обламування волосся на висоті 4-8 мм
С. обламування волосся на висоті 10-12 мм
Д. випадання волосся тотальне
Е. жодне із запропонованих
28. Які різновиди папул не відносяться до папульозних сифілідів?

А. лентикулярні папули
В. мокнучи сифілід
С. долонно-підошовни сифілід
Д. широкі кондиломи
Е. гострокінцеві кондиломи
29. Що характерно для сифілітичного імпетиго:

А. м”яка консистенція
В. ліхеніфікація
С. свербіж
Д. розміщення на папулі
Е. болючість
30. З яким хворобами необхідно диференціювати сифілітичну ле кодерму ?

А. мікробна екзема
В. короста
С. висівкоподібни лиша
D. себоре на пухирчатка
Е. дерматоз Дюрінга
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
31. Для вторинного рецидивного сифілісу характерно:
А. гострокінцеві кондиломи
В. широкі кондиломи
С. від’ємна реакція Васермана
D. позитивна проба Ауспіца
Е. позитивни симптом Нікольського
32. Диференці ну діагностику папульозно висипки при вторинному сифілісі

проводять з таким захворюванням :
А. вульгарна пухирчатка
В. псоріаз
С. оперізуючи лиша
D. дерматоз Дюрінга
Е. скрофулодерма
33. З якими захворюваннями треба диференціювати долонно-підошовни

сифілід ?
А. псоріаз
В. міхурник
С. короста
D. червони вовчак
Е. папуло-некротични туберкульоз
34. Що характерно для лімфатичних вузлів при вторинному сифілісі?

А. м”яко консистенці
В. не рухомі
С. болючі
Д. полі аденіт
Е. спаяні з підлеглими тканинами
35. Диференці ну діагностику пустульозно висипки при вторинному сифілісі

проводять з такими захворюваннями:
А. справжня екзема
В. псоріаз
С. шанкери формна піодермія
Д. червони плоски лиша
Е. лепра
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
й
1. Хвори 27 років, воді , скаржиться на висипку на шкірі тулуба, яка з’явилася
тиждень тому. Появі висипки передували: слабкість, біль в м’язах, болі в
суглобах, які підсилювалися вночі. На шкірі тулуба багато чисельна висипка у
вигляді рожево-червоних плям, діаметром до 1 см з чіткими межами. Елементи
розташовані ізольовано, при діаскопі - зникають. Периферичні лімфатичні
вузли помірно збільшені, безболісні, щільно- еластично консис-тенці , рухливі,
не спаяні.
а)Поставте попередні діагноз.
A. токсикодермія
B. рожеви лиша Жибера
C. вторинни свіжи сифіліс
D вторинни рецидивни сифіліс
E. різнокольорови лиша
б)Провести диференці ни діагноз із різнокольоровим лишаєм.
Диференційна діагностика вторинного сифілісу і різнокольорового лишаю може
бути важливою, оскільки обидва стани можуть супроводжуватися висипами на
шкірі. Проте є певні різниці у симптомах і методах діагностики, які
допомагають відрізнити їх один від одного.
Ось деякі способи, які можуть допомогти в диференційній діагностиці:
1. Історія захворювання: Лікар спитає вас про історію захворювання,
включаючи час початку симптомів, контакт із іншими інфікованими особами та
інші фактори ризику.
2. Симптоми:
- Вторинний сифіліс може супроводжуватися загальною втомою, білями
мікроскопічними виразками або сифілічними висипами, що розвиваються в
непоцінованім стані. Ці виразки можуть мати різні форми і зазвичай не
супроводжуються свербіжем або болем.
- Різнокольоровий лишай (пітіріаз) може проявлятися сиплоподібними
висипами на шкірі різних кольорів, включаючи рожевий, коричневий, жовтий
або білий. Зазвичай ці висипи є плоскими та дрібними, і вони можуть
супроводжуватися легким свербіжем.
3. Результати лабораторних тестів: Для діагностики вторинного сифілісу
лікар може замовити серологічні тести, такі як RPR або VDRL, для виявлення
антитіл до Т.паллідум (борелія, спричинюючий сифіліс). Також може бути
проведено тест на ПЦР для виявлення генетичного матеріалу борелії. Для
різнокольорового лишаю лабораторні тести, як правило, не є обов'язковими, а
діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів та зовнішнього огляду.
2. Хвора звернулась до лікаря з приводу висипу на тулубі та кінцівках без

суб’єктивних відчуттів. Напередодні відмічалась слабість, підвищення темпе-
ратури. Об’єктивно: дрібні розеоли яскравого кольору, поліаденіт. В анамнезі
статеви контакт з малозна омим чоловіком 10 тижнів тому.
а)Ваш діагноз ?
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
А. вторинни рецидивни сифіліс
В. токсикодермія
С. рожеви лиша Жибера
D. різнокольорови лиша
Е .вторинни свіжи сифіліс
б)Провести диференці ну діагностику з токсикодермією.
Диференційна діагностика вторинного сифілісу і токсикодермії може бути
складною, оскільки обидва стани можуть мати схожі симптоми, такі як висипи
на шкірі. Проте існують певні ознаки і методи, які можуть допомогти у
встановленні правильної діагнозу. Зверніться до кваліфікованого медичного
фахівця для точної діагностики і лікування.
включаючи час початку симптомів, контакт із інфікованими особами та інші
фактори ризику.
2. Симптоми: Хоча сифіліс і токсикодермія можуть супроводжуватися
висипами на шкірі, інші симптоми можуть відрізнятися. Сифіліс може
супроводжуватися загальною втомою, біль в суглобах та гландами, а також
змінами власне на шкірі (сифілічними висипами). Токсикодермія може бути
спричинена алергічною реакцією на ліки або інші речовини, і
супроводжуватися свербіжем, опухненням, покраснінням шкіри.
3. Результати лабораторних тестів: Лабораторні тести можуть допомогти у
встановленні діагнозу. Для сифілісу це може бути серологічний тест на антитіла
до Т.паллідум (вище відомий як сифіліс), такий як RPR або VDRL, а також тест
на ПЦР. Для токсикодермії можуть бути проведені тести на алергію або шкірні
біопсії.
4. Відгук на лікування: Лікування сифілісу, зазвичай, базується на
антибіотиках, таких як пеніцилін. Якщо симптоми поліпшуються після
лікування, це може свідчити на користь сифілісу. Токсикодермія, з іншого боку,
може вимагати відмінної стратегії лікування.
3. Хвора 29 років, скаржиться на висипку на шкірі, що з’явилася

назад, без видимо причини і не викликає порушення загального стану здоров’я.
Об’єктивно: на тулубі і плечах спостерігаються багато чисельні симетрично
розташовані розеольозні плями округло форми, діаметром 0,7- 0,9 см, які
мають блідо-рожеви колір, не підвищуються над рівнем шкіри, не злущуються,
не зливаються. В обох пахвинних областях прощупуються збільшені до квасолі
і лісового горіха лімфатичні вузли. Вони мають тверду консистенцію, гладеньку
поверхню, рухливі, не спаяні між собою та шкірою.
A. токсикодермія
B. різнокольорови лиша
C. вторинни свіжи сифіліс
D. вторинни рецидивни сифіліс
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
E. мікроспорія гладенько шкіри
б)Провести диференці ну діагностику з різнокольоровим лишаєм.
допомагають відрізнити їх один від одного.
4. Хвора звернулась до лікаря з приводу чисельного розеольозного висипу на

тулубі та в менші ступені на кінцівках. На передодні в хворо відмічались болі
в суглобах, підвищення температури тіла до 38 С. Об’єктивно: чисельні плями
яскраво-рожевого кольору на тулубі та кінцівках, які зникають при діаскопі . У
пахвинні ділянці справа - лімфаденіт. В анамнезі – статеви контакт із
малозна омим чоловіком 50 днів тому.
а)Діагноз?
А. вторинни свіжи сифіліс
В. вторинни рецидивни сифіліс
С. токсикодермія
D. різнокольорови лиша
Е. рожеви лиша Жибера
б)Провести диференці ну діагностику з різнокольоровим лишаєм.
допомагають відрізнити їх один від одного. Звертайтесь до кваліфікованого
медичного фахівця для точної діагностики і лікування.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
5. У хворо в ділянках задніх та бокових поверхнях ши на гіперпігментному

фоні розташовані як мережки гіпсохромні плями округло форми, без запальних
явищ. Проба 2% спиртовим розчином оду від’ємна.
а)Яки діагноз можна припустити?
А. різнокольорови лиша
В. вітіліго
С. вторинни свіжи сифіліс
Д. токсикодермія
Е. вторинни рецидивни сифіліс
б)Які ще методи обстеження необхідно провести для постановки повного
клінічного діагнозу.
Діагноз вторинного періоду сифілісу встановлюється на основі позитивних
лабораторних реакці з урахуванням змін шкіри, слизових оболонок, даних
анамнезу, конфронтаці та комплексного всебічного обстеження внутрішніх
органів, нервово системи хворих.
Лабораторна діагностика вторинного сифілісу.
1)Бактеріоскопічні дослідження на бліду трепонему з різних уражень шкіри і
слизових оболонок при вторинному сифілісі.
2)Серологічні дослідження крові: ліпідні (реагінові реакці ): МРП з
кардіоліпіновим антигеном, реакція Вассермана, осадочні реакці (Кана, Закса-
Вітебського); групові трепонемні реакці (РЗК, РІФ, РІП); видоспецифічні
проте нові трепонемні реакці : (РІБТ, РІФ-Абс і варіанти: IgM-FTA-ABS, 19S-
IgM-FTA-ABS і інші), імуноферментни аналіз (ІФА), реакція непрямо
гемаглютинаці блідих трепонем (РНГА).
ї
й
ї
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
3)Метод імуноблотинга (Western blot) для виявлення (IgG, IgM).
4)Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
5)Лікворологічна діагностика передбачає визначення: загального
білка; формених елементів; глобулінових реакці : Нонне-Апельта, Панді;
реакція Ланге; реакці : Вассермана, РІФ, РІБТ – із спинномозковою рідиною.
6)Гістологічні дослідження (забарвлення препаратів на Tr. Pallidum).
6. Хвора звернулась до лікаря з приводу висипу на тулубі і кінцівках без

суб’єктивних відчуттів. Напередодні відмічалось слабість в суглобах,
підвищення температури. Об’єктивно : дрібні розеоли, яскравого кольору,
поліаденіт.
а)Яки діагноз можна припустити?
А. рожеви лиша Жибера
В. токсикодермія
С. різнокольорови лиша
Д. вторинни свіжи сифіліс
б)Провести диференці ни діагноз із різнокольоровим лишаєм.
допомагають відрізнити їх один від одного. Звертайтесь до кваліфікованого
медичного фахівця для точної діагностики і лікування.
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
7. Хвори 33 років, жонати звернувся до лікаря зі скаргами на висип без
суб’єктивних відчуттів. Об’єктивно : на шкірі лобно ділянки, навколо ши , в
аксілярних ділянках згруповані пустули з гні ним вмістом. На волосисті
частині голови є ділянки облисіння. Серологічні реакці – позитивні.
а)Яки попередні діагноз?
А. себоре на пухирчатка
В. дерматоз Дюрінга
С. вульгарна пухирчатка
Д. вторинни свіжи сифіліс
б)Тактика лікаря щодо обстеження хворого
8. Хвори 36 років скаржиться на висипку на шкірі, яка з’явилася тиждень тому

і хворого не турбує. При огляді: на шкірі долоне та підошов – множинні
лентикулярні дисеміновані папули, які не підвищуються над рівнем шкіри,
засті но-червоного кольору, покриті скупченням рогових лусочок, щільні при
пальпаці , поліаденіт.
а)Яки попередні діагноз:
A. множинні бородавки
B. долонно-підошовни псоріаз Множинні бородавки
C. рубромікоз долоне та підошов
D. вторинни свіжи сифіліс
E. вторинни рецидивни сифіліс
й
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
ї
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
б)Провести диференці ну діагностику з долонно-підошовною формою
псоріазу.
Диференційна діагностика вторинного сифілісу і долонно-підошовної форми
псоріазу може бути важкою, оскільки обидва стани можуть мати схожі
симптоми, такі як висипи на шкірі. Проте існують різниці в клінічних ознаках
та методах діагностики, які допомагають відрізнити їх один від одного.
включаючи час початку симптомів, родинну історію, контакт із іншими
інфікованими особами та інші фактори ризику.
непоцінованім стані. Ці виразки можуть мати різні форми, такі як волдирі або
улячки, і зазвичай не супроводжуються свербіжем або болем.
- Долонно-підошовна форма псоріазу характеризується видимими
лусочками на долонях і/або підошвах, які можуть бути сухими, грубими та
викликати свербіж.
долонно-підошовної форми псоріазу лабораторні тести, як правило, не є
обов'язковими, а діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів та
зовнішнього огляду.
9.У вагітно 20 років у жіночі консультаці виявлені різко позитивні реакці на

сифіліс. При огляді зна дено широкі кондиломи у ділянці промежини,
поодинокі згруповані розеольозні плями на тулубі, сифілітичну ле кодерму на
ші . З боку внутрішніх органів та нервово системи патологі не зна дено.
а)Про яки діагноз у жінки де мова?
A.сифиліс вторинни свіжи
B. сифиліс приховани
C. сифиліс первинни серопозитивни
D. сифиліс вторинни рецидивни
E. сифиліс третинни горбикови
б)Провести диференці ну діагностику широких кондилом із
гострокінцевими кондиломами.
1. Зовнішній вигляд:
- Гострокінцеві кондиломи (кондиломи акумінат) зазвичай мають вигляд
м'яких, волокнистих виростів або "кінчиків" на шкірі, які можуть схожі на
цвяхи або квіти капусти. Вони можуть бути різного розміру і розташовані в
окремих зборах.
ї
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
ї
- Широкі кондиломи (генітальні бородавки) зазвичай мають менш виразний
"кінцевий" вигляд і можуть бути більш широкими та плоскими, що нагадує
капусту з гладенькою поверхнею. Вони також можуть розташовуватися в
групах.
2. Розташування:
- Гострокінцеві кондиломи зазвичай знаходяться на видимих місцях
статевих органів, таких як статеві губи, пеніс, анус, але також можуть з'являтися
в ротовій порожнині.
- Широкі кондиломи частіше розташовуються на більш внутрішніх частинах
статевих органів і можуть бути менш помітними.
3. Історія захворювання: Попередня історія захворювання і контакт із іншими

інфікованими особами може бути важливою інформацією для діагностики.
Гострокінцеві кондиломи зазвичай спричиняються інфекцією генітальними
штамами вірусу папілломи людини (HPV), тоді як широкі кондиломи зазвичай
спричиняються інфекцією вірусом хвороби Тропічного лісу (Treponema
pallidum), яка також може бути викликана іншими факторами.
4. Діагностичні тести: Проведення лабораторних тестів може бути корисним

для підтвердження діагнозу. Для гострокінцевих кондиломів може бути
важливим виявлення вірусу HPV, тоді як для широких кондиломів може бути
важливим проведення серологічних тестів на антитіла до вірусу сифілісу (TP-
PA, FTA-ABS).
10. Хвора 20 років звернулась до гінеколога зі скаргами на появу виростів в

ділянці статевих органів. Оглянувши хвору, лікар виявив на великих і малих
соромітних губах сосочкоподібні розростання, що нагадують кольорову капус-
ту, м'яко консистенці , не болючі, не ерозивні. Хвору направлено на
консультацію до дерматолога.
Яки діагноз на більш імовірни в цьому випадку?
A.гострокінцеві кондиломи
B. широкі кондиломи
C. вегетуюча пухирчатка
D. гранулематозни кандидоз 1. Серогологічні реакції
2. Біомікроскопічне дослідження на виявлення блідої трепонеми
E. папіломатоз
б)Які додаткові методи обстеження необхідно провести для встановлення
клінічного діагнозу?
Для встановлення клінічного діагнозу гострокінцевих кондилом (кондилом
акумінат), лікар може використовувати наступні методи обстеження та
діагностики:
1. Зовнішній огляд: Лікар вивчить зовнішній вигляд кондилом, їх розмір,
форму та розташування на статевих органах чи інших ділянках шкіри. Важливо
визначити, чи є це типовими гострокінцевими кондиломами.
й
ї
й
й
ї
й
2. Анамнез: Лікар запитає про історію захворювання, включаючи час початку
симптомів, контакти з інфікованими особами та інші фактори ризику.
3. Посібники для лабораторних досліджень: Для підтвердження діагнозу
може бути взяти зразок тканини з уражених ділянок для подальших
лабораторних досліджень. Це може включати відбір зразків для цитологічного
дослідження (Pap-тест) або дослідження на вміст вірусу папілломи людини
(HPV) за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
4. Кольпоскопія: Це процедура, при якій лікар використовує спеціальний
прилад під назвою колпоскоп для детального огляду шийки матки та
навколишніх тканин. Ця процедура може допомогти визначити характер та
розмір кондилом на цій ділянці.
5. Біопсія: У деяких випадках лікар може взяти біопсію (зразок тканини) з
ураженого ділянки для подальших лабораторних досліджень. Це може
допомогти визначити патологічні зміни в тканинах та виключити інші можливі
причини симптомів.
6. Дослідження на вірус HPV: Важливо визначити тип вірусу папілломи
людини (HPV), який спричинив кондиломи, оскільки існує багато різних штамів
HPV. Це може бути важливим для подальшого лікування та ризику розвитку
ускладнень.
11.Хвори 45 років звернувся до лікаря зі скаргами на наявність висипки на

шкірі, яка не супроводжується суб’єктивними відчуттями. Об’єктивно: зів
гіперемовани , на шкірі тулуба і кінцівок велика кількість рожевих плям розмі-
рами до 1 см. Поверхня розеол не лущиться, вони не зливаються. Виражени
поліаденіт. На кра ні плоті - ерозія, що епітелізується.
а)Яки на більш імовірни діагноз?
A. рожеви лиша
B. висипни тиф
C. різнокольорови лиша
Д. медикаментозна токсикодермія
E. вторинни свіжи сифіліс
б)Провести диференці ну діагностику з токсикодермією.
Диференційна діагностика вторинного сифілісу і токсикодермії може бути
складною, оскільки обидва стани можуть мати схожі симптоми, такі як висипи
на шкірі. Проте існують певні ознаки і методи, які можуть допомогти у
встановленні правильної діагнозу. Зверніться до кваліфікованого медичного
фахівця для точної діагностики і лікування.
включаючи час початку симптомів, контакт із інфікованими особами та інші
2. Симптоми: Хоча сифіліс і токсикодермія можуть супроводжуватися
висипами на шкірі, інші симптоми можуть відрізнятися. Сифіліс може
супроводжуватися загальною втомою, біль в суглобах та гландами, а також
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
змінами власне на шкірі (сифілічними висипами). Токсикодермія може бути
спричинена алергічною реакцією на ліки або інші речовини, і
супроводжуватися свербіжем, опухненням, покраснінням шкіри.
3. Результати лабораторних тестів: Лабораторні тести можуть допомогти у
встановленні діагнозу. Для сифілісу це може бути серологічний тест на антитіла
до Т.паллідум (вище відомий як сифіліс), такий як RPR або VDRL, а також тест
на ПЦР. Для токсикодермії можуть бути проведені тести на алергію або шкірні
біопсії.
4. Відгук на лікування: Лікування сифілісу, зазвичай, базується на
антибіотиках, таких як пеніцилін. Якщо симптоми поліпшуються після
лікування, це може свідчити на користь сифілісу. Токсикодермія, з іншого боку,
може вимагати відмінної стратегії лікування.
12. Хвора 43 роки, звернулася до лікаря зі скаргами на висип без суб’єктивних

відчуттів. Об’єктивно: лентикулярні папули, в деяких місцях згруповані, буро-
вато-червоного кольору із лущенням по перифері . На волосисті частині голо-
ви є ділянки облисіння.
а)Діагноз ?
А. вторинни папульозни сифіліс
В. псоріаз
D. червони вовчак
Е. бородавчасти туберкульоз шкіри
б)Провести диференці ну діагностику з псоріазом.
- Вторинний папульозний сифіліс може супроводжуватися висипами, що
називаються сифілічними папулами. Сифілічні папули зазвичай мають вид
небільших, твердих, безболісних висипів, і вони часто розташовані в
особливому порядку, такому як у формі рожевого вінця навколо основного
висипу.
- Псоріаз може проявлятися характерними лусочками на шкірі, які зазвичай
мають сріблястий відтінок. Вони можуть бути сухими, легко відділятися та
супроводжуватися свербіжем.
- Вторинний папульозний сифіліс може виникати на різних частинах тіла,
включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус та інші ділянки.
- Псоріаз, зазвичай, розповсюджується на суглобах та на областях з великою
кількістю шкіри, таких як лікті та коліна, і не впливає на слизові оболонки.

інші фактори ризику. Історія сексуальних контактів може бути важливою для
підозри на сифіліс.
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
4. Результати лабораторних тестів:
- Для вторинного сифілісу лабораторні тести можуть включати серологічні
тести на антитіла до борелії, що спричиняє сифіліс, такі як RPR або VDRL, а
також тест на ПЦР для виявлення генетичного матеріалу борелії.
- Псоріаз, зазвичай, не потребує лабораторних тестів для діагностики,
оскільки він може бути встановлений на підставі клінічних симптомів і
зовнішнього огляду.
13. Хвора 19 років, незаміжня. Звернулась до дерматолога з приводу висипу у

роті. Об’єктивно: на зовні нормальні слизові оболонці лентикулярні папули,
червоного кольору, округло форми, без суб’єктивних відчуттів. Підщелепні
лімфатичні вузли збільшені, щільно-еластично консистенці , безболісні.
а)Діагноз ?
А. вульгарна пухирчатка
В. псоріаз
D. кандидоз слизових
Е. вторинни папульозни сифіліс
б)Провести диференці ни діагноз із червоним плоским лишаєм.
- Вторинний папульозний сифіліс може супроводжуватися висипами, які
зазвичай називаються сифілічними папулами. Ці висипи зазвичай мають вид
м'яких, безболісних пухирців, що розташовані на шкірі або слизових оболонках.
- Червоний плоский лишай (лішай Планус) характеризується плоскими,
червоними плямами або пухирцями, які можуть бути схожими на папули.
Зазвичай вони супроводжуються свербіжем.
- Червоний плоский лишай, як правило, розповсюджується на шкірі в різних
частинах тіла і може включати шкіру рук, ніг, спини, живота та інших областей.
3. Історія захворювання: Лікар запитає про історію захворювання, включаючи

час початку симптомів, контакт із іншими інфікованими особами та інші

й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
- Діагноз червоного плоского лишаю може базуватися на клінічних
симптомах та зовнішньому огляді, і лабораторні тести, як правило, не є
обов'язковими для постановки діагнозу.
14. Хвора 29 років, заміжня, залучена як контакт чоловіка, яки знаходитьсяв

стаціонарі з приводу вторинного свіжого сифілісу. Об’єктивно у не : на долонях
і підошвах папульозни висип, в ано-генітальних ділянках гіпетрофічні папули
без субєктивнеих відчуттів. Серологічні реакці позитивні.
а)Вкажіть в якому періоді сифілісу знаходиться жінка:
А. первинни серопозитивни сифіліс
В. первинни приховани сифіліс
С. вторинни свіжи сифіліс
Д. вторинни рецидивни сифіліс
Е. вторинни приховани сифіліс
б)Хто є джерелом зараження?
Щодо джерела зараження, в цьому випадку джерелом інфекці був чоловік,
яки перебуває на стаціонарному лікуванні з приводу вторинного свіжого
сифілісу. У разі, коли пацієнт контактувала зі сво м чоловіком і має симптоми
сифілісу, також необхідно про ти лікування та можливо інші діагностичні
процедури, а також інформувати партнера про сві стан, щоб він отримав
відповідне лікування і запобіг спалаху інфекці в ма бутньому.
15. Хвори 25 років звернувся до дерматолога з приводу висипу в роті.

Об’єктивно: на слизові оболонці рота лентикулярні папули червоного кольору,
округло форми, без суб’єктивних відчуттів. Підщелепні лімфовузли збільшені,
щільно-еластично консистенці , без болючі.
а)Яки діагноз припускаєте?
А. червони плоски лиша
В. псоріаз
С. кандидоз ротово порожнини
Д. вторинни сифіліс
Е. первинни сифіліс
б)Тактика лікаря відносно обстеження.
й
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
16. Хвора 35 років, скаржиться на висипку в ділянці геніталі , яка з’явилася 3

місяці назад. Об’єктивно: на великих статевих губах та на прилеглі до них
шкірі спостерігаються тверді синюшно - червоного кольору папули діаметром
від 0,7 до 1,5 см з нерівною горбкуватою поверхнею. Папули розміщені на
широкі основі. Значна частина х мацерована, вкрита ерозіями та серозно-
каламутним нальотом.
а)Поставте клінічни діагноз.
A. вторинни рецидивни сифіліс
B. гострокінцеві кондиломи
C. вульвовагініт
Д. червони плоски лиша
Е. псоріаз
б)Провести диференці ну діагностику з червоним плоским лишаєм.

4. Результати лабораторних тестів: - Для вторинного сифілісу лабораторні

тести можуть включати серологічні тести на антитіла до борелії, що спричиняє
ї
й
й
й
ї
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
ї
й
й
ї
сифіліс, такі як RPR або VDRL, а також тест на ПЦР для виявлення генетичного
матеріалу борелії.
17. До лікаря звернулася хвора 28 років, в яко в області зовнішніх статевих

органів та заднього проходу розташовані багато чисельні, що зливаються між
собою, вегетуючі утворення з широкою основою та ерозивною поверхнею, що
мокне. По перифері цього висипу – багато чисельні лентикулярні папули.
Інших елементів висипу на шкірі немає. Загальни стан хворо задовільни .
а)Яки попередні діагноз ?
А.вторинни свіжи сифіліс
B. вторинни рецедивни 1. Форма
2. Збудник
C. гострокінцеві кондиломи 3. Розташування
D. кандидоз шкіри
E. вегетуюча пухирчатка
б)Провести диференці ну діагностику з гострокінцевими кондиломами .
- Гострокінцеві кондиломи (кондиломи акумінат) зазвичай мають вигляд
м'яких, волокнистих виростів або "кінчиків" на шкірі, які можуть схожі на
цвяхи або квіти капусти. Вони можуть бути розміщені в окремих зборах.
- Вторинний рецидивний сифіліс може супроводжуватися висипами, такими
як сифілічні папули, які мають форму твердих, безболісних висипів, що
розташовані на шкірі або слизових оболонках. Ці висипи можуть мати інший
зовнішній вигляд, ніж гострокінцеві кондиломи.
- Гострокінцеві кондиломи зазвичай знаходяться на видимих місцях
статевих органів, таких як статеві губи, пеніс, анус, але також можуть з'являтися
в ротовій порожнині.
- Вторинний рецидивний сифіліс може виникати на різних ділянках шкіри і
слизових оболонок, включаючи статеві органи, ротову порожнину, анус, руки,
ноги тощо.
3. Історія захворювання: Попередня історія захворювання і контакт із іншими

інфікованими особами може бути важливою інформацією для діагностики.
Гострокінцеві кондиломи зазвичай спричиняються інфекцією генітальними
штамами вірусу папілломи людини (HPV), тоді як сифіліс спричинюється
бактерією Treponema pallidum.
4. Результати лабораторних тестів: Для діагностики сифілісу лабораторні

тести включають серологічні тести, такі як RPR або VDRL, для виявлення
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
ї
й
антитіл до Treponema pallidum, а також тест на ПЦР для виявлення генетичного
матеріалу бактерії. Для гострокінцевих кондилом може бути важливим
виявлення вірусу HPV за допомогою ПЛР або інших методів.
18. Хвора 42 років про шла повни курс лікування з приводу вторинного
свіжого сифілісу, лікувалася з порушенням режиму (вживала алкоголь). Через 2
роки з’явились нові папули та плями блідо-рожевого кольору з тенденцією до
групування на шкірі тулуба. Серологічні реакці позитивні.
а)Діагноз ?
А. вторинни свіжи сифіліс
В. вторинни рецидивни сифіліс
С. вторинни приховани сифіліс
D. токсикодермія
Е. ліхено дни туберкульоз шкіри
б)Провести диференці ни діагноз між свіжим та рецидивним вторинним
сифілісом.
Існують певні різниці, які можуть допомогти в розрізненні цих двох станів:
Свіжи вторинни сифіліс:
1. Зазвича відбувається через 6-8 тижнів після важкого першого стаді сифілісу
(первинни сифіліс).
2. Характеризується висипкою, що зазвича виникає на шкірі та слизових
оболонках, у вигляді малих висипів, включаючи сиплясті ранки, які можуть
бути болючими.
3. Лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів) може бути присутньою.
4. Тести на сифіліс (такі як сироваткови аналіз на сифіліс і діагностика за
допомогою мікроскопі ) можуть бути позитивними.
Рецидивни вторинни сифіліс:
1.Відбувається після латентно фази сифілісу (час, коли немає симптомів або
висипок).
2. Може розвиватися в будь-яки час після першого стаді сифілісу.
3. Симптоми рецидивного вторинного сифілісу подібні до свіжого вторинного
сифілісу, але можуть бути менш вираженими або менш кількісно вираженими.
4. Тести на сифіліс (наприклад, сироваткови аналіз на сифіліс і мікроскопія)
також можуть бути позитивними.
19. Хвори лікувався з приводу вторинного свіжого сифілісу. Під час терапі
відмічалось порушення графіку введення пеніциліну ( через 6 годин в нічни
період). Через 1,5 року зявився згруповани папульозни висип навколо ши ,
бокових поверхнях тулуба.
а)Яки період сифіліса настав?
А. первинни приховани
В. первинни сер опозитивни
С. вторинни рецидивни
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
Д. вторинни приховани 1. Терміни виникнення
Е. третинни приховани 2. Наявність залишків твердого шанкру і склеролімфопатії
б)Провести диференці ни діагноз між свіжим та рецидивним вторинним
сифілісом.
Існують певні різниці, які можуть допомогти в розрізненні цих двох станів:
Свіжи вторинни сифіліс:
1. Зазвича відбувається через 6-8 тижнів після важкого першого стаді сифілісу
(первинни сифіліс).
2. Характеризується висипкою, що зазвича виникає на шкірі та слизових
оболонках, у вигляді малих висипів, включаючи сиплясті ранки, які можуть
бути болючими.
3. Лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів) може бути присутньою.
4. Тести на сифіліс (такі як сироваткови аналіз на сифіліс і діагностика за
допомогою мікроскопі ) можуть бути позитивними.
Рецидивни вторинни сифіліс:
1.Відбувається після латентно фази сифілісу (час, коли немає симптомів або
висипок).
2. Може розвиватися в будь-яки час після першого стаді сифілісу.
3. Симптоми рецидивного вторинного сифілісу подібні до свіжого вторинного
сифілісу, але можуть бути менш вираженими або менш кількісно вираженими.
4. Тести на сифіліс (наприклад, сироваткови аналіз на сифіліс і мікроскопія)
також можуть бути позитивними.
20. Хвори 34 років скаржиться на випадіння волосся на голові та бровах, яке

почалося 2 тижні тому без явно причини. Супутніх захворювань у хворого
немає. При огляді: на шкірі волосисто частини голови в ділянці потилиці та
скронь спостерігаються численні дрібні округло форми вогнища порідіння та
випадіння волосся. Шкіра у вказаних ділянках пошкодження не змінена. Поряд
з цим, на шкірі тулуба відмічаються поодинокі лентикулярні папули мідно-
червоного кольору, щільні, без ознак запалення шкіри навколо них.
A.сифіліс вторинни
B. себоре на алопеція
C. вогнищева алопеція 1. Форма
D. поверхнева трихофітія 2. Збудник
3. Суб’єктивні відчуття
E. червони плоски лиша
б)Провести диференці ну діагностику з червоним плоским лишаєм.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї


21. До лікаря звернувся хвори 48 років, при дослідженні крові якого реакція
Васермана та осадові реакці тричі були позитивними. Дослідження крові на
РІБТ дало також позитивни результат. При обстеженні хворого клінічних
проявів сифілісу з боку шкіри, внутрішніх органів та нервово системи не
виявлено.
а)Яки діагноз вірни ?
A. сифіліс природжени пізні
B. первинни серопозитивни сифіліс
C. вторинни рецидивни сифіліс
D. третинни сифиліс
E. сифіліс приховани ранні
б)Напишіть класифікацію вторинного сифілісу.
Вторинни період сифілісу ділять на наступні форми:
- вторинни свіжи (syphilis II recens), коли на шкірі та слизових оболонках
вперше появляються яскраві висипання при наявності твердого шанкеру, або
ого залишків;
- вторинни рецидивни (syphilis II recediva) вторинни рецидивни сифіліс -
повторні висипання, які характеризуються невеликою кількістю тусклих тонів
сифілідів без наявності твердого шанкру;
- вторинни приховани чи латентни сифіліс (syphilis II latens) без активних
проявів, з наявністю лише позитивних серологічних реакці .
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
Третинни та природжени сифіліс. Діагностика, клініка та принципи
терапі .
1. В кого необхідно проводити серологічні дослідження крові при підозрі на
наявність природженого сифілісу?
А. у батька
В. у матері
*С. у батька і матері
Д. у батьків матері
Е. у близьких родичів
2. Кому призначається профілактичне лікування з приводу сифілісу?

А. всім вагітним
*В. жінкам, які хворіли на сифіліс в минулому під час вагітності
С. всім вагітним в 1 половину вагітності
Д. всім вагітним в П половину вагітності
Е. всім вагітним посередині терміну вагітності
3. До мовірних клінічних ознак сифілісу плоду відносять всі, крім:

А. малі розміри та вага з вираженими явищами кахексі
*В. великі розміри та вага
С. шкіра зморшкувата, вяла, мацерована, брудно-жовтого кольору
Д. новонароджени має старечи вигляд
Е. ураження внутрішніх органів (печінки, селезінки, легень)
4. Діагноз природженого сифілісу виставляється на основі:

А. знаходження у дитини активних проявів сифілісу і позитивних серологічних
реакці
В. наявність у матері виражених активних проявів сифілісу
С. анамнестичних даних, що свідчать про захворюваність на сифіліс матері, а
також батька
Д. акушерськи анамнез матері, результати обстеження інших діте у сім»
*Е. все вище перераховане
5. До достовірних клінічних ознак природженого сифілісу діте грудного віку

відносять, крім
А. дифузну папульозну інфільтрацію
В. сифілітични міхурник
*С. сідницеподібни череп
Д. сифілітични риніт
Е. остеохондрит
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
6. До достовірних клінічних ознак природженого сифілісу діте грудного віку
відносять, крім
А. дифузну папульозну інфільтрацію
В. сифілітични міхурник
С. сідницеподібни череп
Д. сифілітични риніт
*Е. остеохондрит
7. До дистрофі (стигми) пізнього природженого сифілісу відносять:

А. високе «готичне» тверде піднебіння
В. відсутність мечевидного відростку грудини та потовщення грудинного кінця
ключиці (симптом Авсітіді ського)
С. широко розтавлені верхні різці на інші зубні дистрофі
Д. «олімпі ське» чоло та «інфільтративни » мізинець
*Е. все вище перечислене
8. Які шляхи проникнення блідо трепонеми в організм плоду?

А. трансфузі ни
В .через кісткову систему
С. плід інфікується під час проходження родових шляхів
Д. трепонема проникає в навколоплідні води, а потім уражує плід
*Е. через плаценту
9. Чим характеризується ураження плаценти при :

*А. збільненням маси плаценти та співвідношення з вагою плоду ( 1:3-1:4)
В. запальними явищами
С. явища склерозу судин плаценти
Д. співвідношення з вагою плоду (1:6)
Е. співвідношення (1:5)
10. На частіше пізні природжени сифіліс проявляється:

А. до 1 року життя
В. між 1 І 2 роками
*С. між 7 і 14 роками
Д. між 2 і 3
Е. між 3 і 4 роками
11. Клінічна картина активного пізнього природженого сифілісу аналогічна:

А. первинному сер опозитивному сифілісу
*В. пізньому набутому (третинному) сифілісу
С. вторинному свіжому
Д. вторинному рецидивному
Е. первинному серонегативному
ї
ї
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
й
ї
й
12. Зуби Гетчінсона характеризується:
А. кисетодібними молярами
В. кисетодібним кликом
С. карликовими зубами.
Д. мікродентією
*Е. дистрофією двох пості них верхніх центральних різців, що мають форму
долота чи викрутки з напівмісяцевою виємкою по ріжучому краю
13. Сифілітични риніт у діте грудного віку (до 1 року) виникає:

А. відразу після народження
В. на 1 тиждень
*С. на 2-6 тиждень
Д. на 8-10 тиждень
Е. на 12 тиждень
14. Псевдородимець Парро (відсутність руху кінцівки при збереженні нервово

провідності) клінічна ознака природженого сифілісу:
А. раннього дитячого віку (від 1 року до 2 років)
В. від 2 -4 років
С. від 4-7 років
Д. від 7-14 років
*Е. діте грудного віку (до 1 року)
15. Вкажіть кратність і терміни васерманізаці вагітних:

*А. не менше 2 разів в першу і в другу половину вагітності
В. через кожні 2 місяці
С. однократне дослідження перед пологами
Д. однократне дослідження – в середині вагітності
Е. однократне дослідження на початку вагітності
16. На більш характерними сифілідами при ранньому природженому сифілісі

грудного віку є:
А. везікульозна висипка на шкірі тулуба і обличчя
*В. везікульозно-бульозна висипка в ділянці долоне і підошв
С. розеольозно-папульозна висипка на долонях підошвах
Д. розеольозно-папульозна висипка в місцях тертя шкіри пелюшками
Е. всі вище перераховані
17. Клінічні ознаки природженого сифілісу діте грудного віку (до 1 року)
відповідають:
А. первинному серонегативному сифілісу
В. третинному періоду набутого сифілісу
С. первинному серопозитивному
*Д. вторинному періоду набутого сифілісу
Е. первинному латентному
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
18. До достовірних ознак пізнього природженого сифілісу відносять:
А. паренхіматозни кератит
В. лабіринтну глухоту
С.глухонімота
Д. зуби Гетчінсона
*Е. все вище перераховане
19. До уражень у пізньому природженому сифілісі відносять:

А . достовірні ознаки
В. безумовні
С . мовірні
Д. дистрофі
20. Сифілітични міхурник – це симптом:

*А. раннього природженого сифілісу ( до 1 року)
В.від 1 року – 2 років
С. від 2 років- 4 років
Д. від 4 років -7 років
Е. від 7 років-14 років
21. Ураження нервово системи при ранньому природженому сифілісу пробігає

у формі:
А. менінгіту
В. сифілісу головного мозку
С. менінго-енцефаліту
Д. гідроцефалі
*Е. все вищеперечислене
22. Розвитку третинного сифілісу сприяють наступні фактори:

А. відсутність або неповноцінне лікування ранніх форм сифілісу
В. зараження людини в ранньому дитячому чи похилому віці
С. наявність у хворого супутніх захворювань, травм, хронічних інтоксикаці
Д. погані соціально-побутові умови життя хворого, тяжка фізична і розумова
праця і т.д.
23. До загальних клінічних особливосте третинних сифілідів відноситься:

А. виникають повільно
В. не мають ознак гострого запалення
С. утворюються на основі щільного інфільтрату
Д. розріщуються з утворенням виразок або без них, з утворенням рубця або
рубцево атрофі
*Е. всі вище перечислені
й
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
й
й
24. Гумозни сифілід представляє собою:
*А. вузол
В. вузлик
С. міхурець
Д. міхур
Е. пухир
25. Сифіліди третинного періоду сифілісу мають наступні особливості,крім:

А. малозаразливість
В. мономорфність і асиметричність
С. відсутність гострозапальних явищ
*Д. лімфаденіт
Е. розрішення рубцевою атрофією або виразкуванням з формуванням рубця
26. Горбикові сифіліди у хворих на третинни сифіліс диференціюють, крім:

А. туберкульозним вовчаком
*В. псоріазом
С. базальноклітинною карциномою
Д. кільцевидною гранульомою
Е. сарко дозом.
27. До третинних сифілідів відносять наступні морфологічні елементи:

А. папули
В. везикули
С. пухирі
Д. міхурі
*Е. горбики і гуми
28. Розрізняють наступні клінічні різновиди горбикового сифіліду:

А. згруповані
В. серпінгінуючі
С. дифузні
Д. карликові
*Е. всі вище перечисленні
29. Ураження шкіри при третинному сифілісі характеризується наступними

морфологічними елементами:
А. міхурцями
*В. горбиками і вузлами
С. міхурями
Д. пухирями
Е. вузликами
ї
й
й
30. До горбикових сифілідів відносять всі, крім:
А. згрупованого
В. серпінгінуючого
С. карликового
*Д. складчастого
Е. „площинкою”
31. Лікування хворих на третинни сифіліс проводять згідно схеми:

А. первинного серонегативного сифілісу
В. вторинного рецидивного сифілісу
*С. пізнього скритого сифілісу
Д. раннього скритого сифілісу
Е. вторинного свіжого сифілісу
32. До третинних сифілідів відносять все, крім:

А. карликових горбиків
В. гум
С. розеол
Д. згрупованих горбиків
*Е. папул
33. Розрізняють наступні клінічні форми гумозного сиифіліду, крім:

*А. серпінігуючі гумми
В. ізольовані гумми
С. гумозні інфільтрати
Д. фіброзні гумми
Е. «навколосуглобові вузловатості»
34. Гумозни сифілід диференціюють з :

А. коліквативним туберкульозом шкіри
В. хронічною виразковою піодермією
С. ле шманіозом
Д. вузловатою еритемою
35. При третинному періоді сифілісу на більш часто уражуються слизові:

А. м’якого і твердого піднебіння
В. слизова носа
С. задня стінка глотки
Д. слизова язика
й
й
й
й
1. В шкірновенерични дипансер звернувся пацієнт зі саргами на наявність
вузла в ділянці передньо поверхні право гомілки. Суб”єктивно : окрім
косметичного дефекту шкіри скарг не має. З анамнезу життя відомо, що пацієнт
5 років тому лікувався з приводу вторинного рецидивного сифілісу. St. localis: в
середні треті право гомілки вузол щільно консистенці , величиною з грецьки
горіх, підвищується над рівнем шкіри, безболючи при пальпаці , неспаяни з
оточуючими тканинами. Шкіра над ним не змінена.
А. індуративну еритему Базена
В. вузловату ерітему
С. туберкульозну гуму
*Д. третинни сифіліс
Е. первинни сифіліс
б)Які шляхи розміщення гуми Ви знаєте при дані патологі ?
Шляхи розміщення гум при третинному сифілісі можуть бути різними, оскільки
ця форма сифілісу може вплинути на різні органи та системи в організмі.
Основні шляхи розміщення гум при третинному сифілісі включають такі:
1. Гуми на шкірі: Гуми можуть утворюватися на шкірі і мати вигляд вузлових
або язвоподібних утворень. х лікування зазвича включає антибіотики та
догляд за шкірою.
2. Гуми на слизових оболонках: Гуми можуть утворюватися на слизових
оболонках ротово порожнини, генітально області, оче тощо. Лікування
полягає в антибіотичні терапі та лікуванні симптомів.
3. Гуми на кістках: Третинни сифіліс може вплинути на кістки, спричинюючи
ру нування та деформацію. Лікування включає антибіотики та управління
білью та симптомами.
4. Гуми внутрішніх органів: Сифіліс може вплинути на внутрішні органи, такі
як серце, печінка, нирки та інші. Лікування гум внутрішніх органів вимагає
сер озного медичного втручання та антибіотично терапі .
2. Хвора 47 років скаржиться на появу висипу у підлопаткові ділянках та на

сідницях. При огляді у цих місцях маються горбики розміром до 7 мм у
діаметрі, темно-червоного кольору з бурим відтінком, напівсферично форми,
щільно-еластично консистенці . Елементи мають правильні обриси, розміщені
у вигляді окремих груп, ізольовані один від одного. Реакція Васермана
негативна.
а)Яки діагноз на більш вірогідни ?
*А. сифіліс третинни горбикови
В. туберкульозни вовчак
С. сифіліс вторинни рецидивни
Д. фурункульоз
Е. ле шманіоз шкіри
б)Назвіть особливості сифілідів третинного сифілісу.
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
Ї
ї
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
Третинні сифіліди розміщуються групами в одні області, не супроводжуються
лімфаденітом. Поверхнево розміщені в шкірі горбики можуть групуватись у
формі дуг, кілець, гірлянд і, регресуючи, залишають після себе характерні
атрофічні рубці (бурі плями з явищами атрофі ) з малюнком, що нагадує
моза ку. Глибоко розміщені горбики (гуми), що виходять із підшкірно
клітковини, досягають велико величини. Вони можуть розсмоктуватись, проте
частіше розпадаються, перетворюючись в глибокі, неправильно форми
виразки.
3. Хвори 47 років скаржиться на висип на шкірі упродовж 2 місяців. Спочатку

з’явилися щільні, підвищені над рівнем шкіри вузлики, темно- червоного
кольору, які поступово розрішувалися, залишаючи після себе пігметні рубчики.
3 роки тому хвори спостерігав на тому ж місці рожево- червоні плями, які без
лікування зникли. При огляді: на шкірі право боково поверхні тулуба – різко
від межовані від здорово шкіри невеликі горбики, які зливаються між собою,
утворюють кільце, в центрі якого рубець.
А. сифіліс вторинни
В. туберкульоз шкіри
С. руброфітія гладко шкіри
*Д. сифіліс третинни
Е. лепра
б)Перечисліть різновиди горбикового сифіліду.
Виділяють такі різновиди горбикового сифіліду: згруповани ; серпігінуючи
(«повзучи »); карликови ; дифузни («площадкою»).
1.При згрупованих горбикових сифілідах горбики розміщуються близько один
до одного, фокусно, не зливаються, зазвича х 10-20 в одні ділянці. Можуть
знаходитись на різних етапах розвитку (еволюці ни поліморфізм). Горбик
може розсмоктатись, залишаючи після себе рубцеву атрофію, або
перетворитися у виразку. Виразка округла, має щільни , пологи , синюшно-
червони кра , піднімається над рівнем шкіри. На дні виразки розміщується
некротична, розплавлена, брудно-жовтого кольору тканина (некротични
стрижень). Через декілька тижднів некротични стрижень відторгається, а
виразка заповнюється грануляціями і рубцюється. Рубець щільни , глибоки ,
зірчати . На сифілітичному рубці ніколи не відмічаються рецидиви горбиків.
2. Дифузни горбикови сифілід (горбикови сифілід площинкою)
характеризується зливанням горбиків. Виникає суцільна ущільнена темно-
червона бляшка, розміром з монету і більше (до ладоні), різно форми, з
поліциклічними краями, інколи із незначним лущенням. Розрішується шляхом
розсмоктування (залишається рубцева атрофія) або виразкування із подальшим
утворенням рубця.
3.Серпігінуючи горбикови сифілід (повзучи ) появляється у вигляді
невеликого вогнища горбиків, що злилися. Поступово процес прогресує по
перифері , а в центрі регресує. Виникають обширні вогнища ураження з
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
характерним рубцем в центральні зоні («моза чни » рубець в старих ділянках
депігментовани , а у більш свіжих – з різними відтінками червоного кольору
залежно від термінів ого появи, з неоднорідним рельєфом відповідно до
глибини залягання окремих горбиків). По перифері вогнища горбикові
елементи на різних етапах розвитку (інфільтрати, виразкування), які утворюють
своєрідни фестончати валик.
4.Карликови горбикови сифілід проявляється горбиками невеликих
розмірів, зазвича розміщених згруповано. Вони ніколи не виразкуються,
нагадують пустули, проте залишають після себе рубцеву атрофію.
4. Дитина, 5 днів, народилася від матері, котра не має пості ного місця
проживання. Об’єктивно : на шкірі рясни плямисти висип яскраво- червоного
кольору, розмірами з сочевицею. На долонях та підошвах міхурі, навколо яких
вінчик мідно-червоного кольору, після розриву яких залишаються ерозі .
Навколо рота шкіра інфільтрована, з глибокими тріщинами. Підшкірно-
жирови шар розвинути недостатньо, лімфатичні вузли збільшені.
а)Поставте попередні діагноз?
А. вроджени бульозни е підермоліз
В. епідемічна пухирчатка новонароджених
*С. природжени ранні сифіліс
Д. ексфоліативни дерматит Ріттера
Е. алергічни дерматит
б)Перечисліть ураження шкіри і слизових оболонок у діте грудного віку
при ранньому природженому сифілісі.
Ураження слизових оболонок і шкіри спостерігається в 15-60% інфікованих
немовлят. Висипи нагадує вторинни набути сифіліс і на частіше
представлени :
1. Плямисто-папульзним висипом на кінцівках, сідницях, спині, стегнах,
підошвах, обличчі, долонях, від рожевого, червоного до мідно- коричневого
кольору з ледь помітним лущенням.
2. Дифузною формою папульозного сифіліду - плоски дифузни сифілід, або
дифузна інфільтрація шкіри Гохзінгера, або «дзеркальні» долоні і підошви.
Дифузни інфільтрат малоеластични і навколо роту внаслідок цього
формуються глибокі тріщинки, які залишають після себе на все життя
патогномонічни симптом - радіальні рубці Робінсона-Фурньє.
3 Везикульозно-бульозними (сифілітични міхурник новонароджених)
висипання на долонях і підошвах та х еволюцією протягом 1-3 тижні. 4.
Мокнучими висококонтагіозними папулами (широкі кондиломи) з локалізацією
навколо рота, ніздрів, кутиків роту і заднього проходу.
5. Петехіальними висипання, як наслідок жовтяниці, тромбоцитопені ,
генералізовано водянки.
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
5. На при ом до лікаря-венеролога направлена дитина віком 6 років зі скаргами
на деформацію носа у вигляді сідла, а також дистрофією першого молярного
зуба. При лабораторному обстежені КСР- слабопозитивні.
А. ранні природжени сифіліс
*В. пізні природжени сифіліс
С. ранні приховани сифіліс
Д. пізні приховани сифіліс
б)До яких ознак відноситься сідло видни ніс і дистрофія молярного зуба
Неспецифічні чи недостовірні, чи вірогідних ознак пізнього природженого
сифілісу відносять різноманітні дистрофі , що мають меншу діагностичну
цінність і вимагають додаткового підтвердженнявродженого сифілісу. На більш
часті зних:
• - «лорнетоподібни («сідлоподібни або«козлячи ») ніс, що
розвивається унаслідокперенесеного раніше сифілітичного риніту або
гуми носово перетинки;
• - Горбик Корабеллі–п’яти додаткови горбик на жувальні поверхні1-
го верхнього моляра;
• - зуб Муна(недорозвинення жувальних горбиків перших молярів).
6. На при ом до лікаря-венеролога при шла вагітна жінка по скеруванню

жіночо консультаці . Вагітність 26 тижнів. Реакція Васермана 4+. З анамнезу
вияснено, що 12 тижнів назад мала випадкови статеви контакт з невідомим
мужчиною.
*А. первинни сифіліс
С. ранні приховани сифіліс
б)Які додаткові лабораторні і клінічні методи дослідження необхідно
провести для уточнення діагнозу?
Діагноз первинного сифілісу встановлюється на основі клініко-лабораторних
даних: анамнез, типова клінічна картина твердого шанкеру, регіонарни
склераденіт або поліаденіт. У всіх випадках діагноз повинен бути
підтверджени виявленням блідих трепонем з шанкеру або при пункці
лімфатичного вузла, необхідні неодноразові дослідження крові на класичні
серореакці (ліпідні (реагінові реакці ): МРП з кардіоліпіновим антигеном,
реакція Вассермана, осадочні реакці (Кана, Закса- Вітебського); групові
трепонемні реакці (РЗК, РІФ, РІП); видоспецифічні проте нові трепонемні
реакці : (РІБТ, РІФ-Абс і варіанти: IgM-FTA-ABS, 19S- IgM-FTA-ABS і інші),
імуноферментни аналіз (ІФА), реакція непрямо гемаглютинаці блідих
трепонем (РНГА).) та експрес-методом та іншими сучасними методами.
ї
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
ї
й
ї
ї
й
й
7. Хвори 47 років скаржиться на висип на шкірі упродовж 2 місяців. Спочатку
з’явилися щільні, підвищені над рівнем шкіри вузлики, темно- червоного
кольору, які поступово розрішувалися, залишаючи після себе пігметні рубчики.
Три роки тому хвори спостерігав на тому ж місці рожево- червоні плями, які
без лікування зникли. При огляді: на шкірі право боково поверхні тулуба –
різко від межовані від здорово шкіри невеликі горбики, які зливаються між
собою, утворюють кільце, в центрі якого моза чни рубець.
А. сифіліс вторинни
С. руброфітія гладко шкіри
*Д. сифіліс третинни
Е. лепра
б)Перечисліть різновиди горбикового сифіліду.
Виділяють такі різновиди горбикового сифіліду: згруповани ; серпігінуючи
(«повзучи »); карликови ; дифузни («площадкою»).
1.При згрупованих горбикових сифілідах горбики розміщуються близько один
до одного, фокусно, не зливаються, зазвича х 10-20 в одні ділянці. Можуть
знаходитись на різних етапах розвитку (еволюці ни поліморфізм). Горбик
може розсмоктатись, залишаючи після себе рубцеву атрофію, або
перетворитися у виразку. Виразка округла, має щільни , пологи , синюшно-
червони кра , піднімається над рівнем шкіри. На дні виразки розміщується
некротична, розплавлена, брудно-жовтого кольору тканина (некротични
стрижень). Через декілька тижднів некротични стрижень відторгається, а
виразка заповнюється грануляціями і рубцюється. Рубець щільни , глибоки ,
зірчати . На сифілітичному рубці ніколи не відмічаються рецидиви горбиків.
2. Дифузни горбикови сифілід (горбикови сифілід площинкою)
характеризується зливанням горбиків. Виникає суцільна ущільнена темно-
червона бляшка, розміром з монету і більше (до ладоні), різно форми, з
поліциклічними краями, інколи із незначним лущенням. Розрішується шляхом
розсмоктування (залишається рубцева атрофія) або виразкування із подальшим
утворенням рубця.
3.Серпігінуючи горбикови сифілід (повзучи ) появляється у вигляді
невеликого вогнища горбиків, що злилися. Поступово процес прогресує по
перифері , а в центрі регресує. Виникають обширні вогнища ураження з
характерним рубцем в центральні зоні («моза чни » рубець в старих ділянках
депігментовани , а у більш свіжих – з різними відтінками червоного кольору
залежно від термінів ого появи, з неоднорідним рельєфом відповідно до
глибини залягання окремих горбиків). По перифері вогнища горбикові
елементи на різних етапах розвитку (інфільтрати, виразкування), які утворюють
своєрідни фестончати валик.
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
4.Карликови горбикови сифілід проявляється горбиками невеликих
розмірів, зазвича розміщених згруповано. Вони ніколи не виразкуються,
нагадують пустули, проте залишають після себе рубцеву атрофію.
8. На при ом до лікаря-венеролога була скерована дитина віком 6 тижнів з

приводу висипань, які виникои 3 дні назад (зі слів матері). Висипання
локалізувались на підошвах, долонях у вигляді окремих міхурів, наповнених
мутноватим вмістом. Загальни стан дитини середньо важкості. З анамнезу
життя відомо, що мати до вагітності лікувалась з приводу вторинного свіжого
сифілісу.
а)Про які захворювання необхідно думати?
А. міхурник неакантолітични
В. стрептодермія
С. герпетиформни дерматит Дюрінга
*Д. природжени сифіліс
Е. бульозни дерматит
б)Які лабораторні дослідження необхідні для підтвердження діагнозу?
1. Клінічне обстеження з метою встановлення клінічних ознак сифілісу:
жовтяниця (невірусни гепатит), гепатоспленомегалія, риніт, шкірни висип,
широки кондиломи і/чи псевдопараліч кінцівок.
2. Кількісни нетрепонемни тест з сироваткою крові дитини (а не з
пуповинною кров’ю).
3. Визначення клітин, білка, RW у спинномозкові рідині.
4. Рентгенографія довгих трубчастих кісток.
5. Інші клінічно показані дослідження (рентгенографія грудно клітки,
загальни аналіз крові, печінкові проби).
6. Визначення IgM - антитіл для діте , які не мають ознак природженого
сифілісу при вищезазначеному обстеженні, методами, які мають тимчасови
або стандартни статус.
7. Патогістологічне дослідження плаценти чи пуповини з використанням
специфічного флуоресцентного світіння антитіл.
9. З підліткового кабінету терапевтом до венеролога для обстеження

направлени підліток віком 14 років, зі скаргами на помутніння рогівки лівого
ока, світлобоязнь, сльозоточивість, зниження гостроти зору. За останні 2 тижні
хворим відмічено різке зниження слуху. З анамнезу відомо, що мати у другі
половині вагітності отримала протисифілітичне лікування як статеви контакт з
хворим, яки лікувався з приводу вторинного сифілісу.
а)Назвіть за автором вище перераховані симптоми:
А. симптом Нікольського
В. симптом Асбо-Ганзена
*С. тріада Гетчінсона
Д. симптом Ауспіца
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
б)Яки симптом окрім кератиту і лабіринтиту, відноситься до тріади
Гетчінсона? Опишіть.
Тріада Гетчінсона («печатка» ППС):
- зуби Гетчінсона - дистрофія двох пості них верхніх середніх різців, які мають
форму викрутки з півмісяцевою ви мкою на ріжучому кра , проміжки між
зубами розширені.
- інтерстиціальни (паренхіматозни ) дифузни кератит – важка запальна
реакція спочатку одно-, а потім двобічна: світлобоязнь, сльозотеча, розлите
помутніння рогівки молочного кольору, повна втрата зору. Можливо попередити
при лікуванні дитини віком до 3-місяців.
- сифілітични лабіринтит – ( глухота, пов’язана з ураженням VIII пари
слухового нерва) з’являється у діте віком від 6 до 15 років. Уражуються
обидва вуха, різко погіршується слух, хворі скаржаться на запаморочення, шум і
дзвін у вухах, закінчується глухотою (на менш поширена ознака ППС).
10. Хвори 56 років скаржиться на біль при рухах в колінному суглобі та довго
нерубцюючі виразки, які утворилися 4 місяці тому на місці щільних
новоутворень. Два роки тому на шкірі тулуба спостерігав розповсюджену
висипку, яка без лікування самості но розрішилися. На шкірі право гомілки та
стегна розташовано декілька виразок округло форми з глибоким дном та
рівними щільними краями, оточені гіперемічним вінчиком. Навколо виразок
спостерігаються подинокі щільні горбики. КСР – слабопозитивні.
а)Поставте попередні діагноз:
*А. сифіліс третинни
С. множинні ектими
Д. сифіліс вторинни
б)Охарактеризу те морфологічні елементи при третинному активному
сифілісі.
Маніфестна (активна) стадія третинного сифілісу супроводжується явними
ознаками сифілісу, прихована (латентна стадія – syphilis III latens) –
характеризується наявністю залишкових явищ (рубці, зміни кісток, інших
органів) активних проявів хвороби. У цьому періоді сифілісу прояви ураження
практично не вміщують збудника, тому вони не заразні. При нято розрізняти
активни горбикови або гумозни третинни сифіліс (syphilis III activa, seu
manifesta, tuberculosa, seu gummosa), що характеризується активним процесом
утворення горбиків та гум, розвиток яких завершується некротичним розпадом,
утворенням виразок, х рубцюванням і появою нерівномірно моза чно
пігментаці .
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
11. Народжена дитина вагою 2,1 кг, у яко обличчя зморщене, землистого
кольору, зі старечем виразом. На підошвах і долонях міхурі.
а)Діагноз?
*А. сифілітични міхурник
В. епідемічни міхурник
С. дерматоз Дюрінга
Д. вульгарна пухирчатка
Е. себоре на пухирчатка
б)Які вірогідні ознаки пізнього природженого сифілісу.
Специфічні вірогідні ознаки ППС:
До цих ознак додають :
- зуби Муна або Фурньє - специфічна дистрофія, при яких виявляється
недорозвиток жувальних горбиків перших нижніх молярів
- суглоби Клаттона - специфічни гоніт - хронічни синовііт колінних
суглобів без ураження хрящів та суглобів. Суглоб збільшується у розмірі, дещо
набрякли , рухомість не обмежена.
12. До лікаря звернулася мати зі скаргами на появу висипки на шкірі дитини.

Дитині 2 тижні. Напередодні висипки дитина була неспокі на і мала
температуру – 38,2 -38,9 С. При обстеженні на зовнішні незмінені шкірі
дитини поодинокі напружені міхурі напівсферично форми з тонкою
покришкою. Вміст міхурів серозно-гні ни . Частина міхурів підсохла в
серозно-гні ні кірки. З анамнезу життя матері відомо, що вона 3 роки тому
назад лікувалась з приводу сифілісу.
а)Які дослідження необхідно виконати для встановлення діагнозу?
А. визначення вмісту міхура для визначення акантолітичних клітин
В. визначення вмісту міхура для визначення клітинного складу
С. виконання серологічних реакці
*Д. визначення вмісту міхура на предмет виявлення блідо спірохети
б)Назвіть клінічні ознаки природженого сифілісу діте грудного віку.
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
й
й
Сифіліс грудного віку. 1)Ураження слизових оболонок і шкіри спостерігається
в 15-60% інфікованих немовлят. Висипи нагадує вторинни набути сифіліс і
на частіше представлени :
1. Плямисто-папульзним висипом на кінцівках, сідницях, спині, стегнах,
підошвах, обличчі, долонях, від рожевого, червоного до мідно- коричневого
кольору з ледь помітним лущенням.
2. Дифузною формою папульозного сифіліду - плоски дифузни сифілід, або
дифузна інфільтрація шкіри Гохзінгера, або «дзеркальні» долоні і підошви.
Дифузни інфільтрат малоеластични і навколо роту внаслідок цього
формуються глибокі тріщинки, які залишають після себе на все життя
патогномонічни симптом - радіальні рубці Робінсона-Фурньє.
3 Везикульозно-бульозними (сифілітични міхурник новонароджених)
висипання на долонях і підошвах та х еволюцією протягом 1-3 тижні. 4.
Мокнучими висококонтагіозними папулами (широкі кондиломи) з локалізацією
навколо рота, ніздрів, кутиків роту і заднього проходу.
5. Петехіальними висипання, як наслідок жовтяниці, тромбоцитопені ,
генералізовано водянки.
2) Сифілітични риніт (Coryza neonatorum) – класични ранні симптом
природженного сифілісу, виниає від 1 тижня до 3 місяців.
3) Ураження кісток (остеохондрити, періостити, остеомієліти, осте ти)
відбувається у низхідному порядку. Рідше уражуються череп, нижня щелепа,
носова перегородка, китиці.
4) Неврологічні зміни при РПС формуються у вигляді:
- менінгіту (ригідність потиличних м’язів, короткотривалі судоми,
нерівномірність зрачків, кривошия, випинання тім’ячка, розходження швів, у
лікворі ознаки асептичного менінгіту з позитивними результати нетрепонемних
тестів);
- менінгоєнцефаліту (паралічі, парези, нерівномірне розширення зрачків);
- гідроцефалі . якая формується внаслідок запалення м’яко мозково оболонки.
Перебігає гостро або хронічно. характеризується збільшенням розмірів черепа,
розходженням швів, випинанням очних яблук.
13. З дитячо поліклініки до лікаря-венеролога направлена дитина віком 4 роки

для обстеження. Скаржиться на нічні болі по ходу великоберцево кістки.
Об’єктивно : при огляді виявлено викривлення обидвох великоберцевих кісток.
Викривлення латеральні, нагадують букву О.
А. ранні природжени сифіліс
В. ранні природжени сифіліс, латентни
*С. пізні природжени сифіліс
Д. пізні природжени сифіліс, латентни
Е. природжени сифіліс, не уточнени
б)Назвіть вірогідні ознаки пізнього природженого сифілісу
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
14. У жінки на ФАП - мертвонароджена дитина. Шкіра плоду зморщена,

старечого вигляду. Інших видимих змін немає. Плацента збільшена,
співвідношення маси плода і плаценти 1:3.
а)Ваш діагноз?
*А. ранні природжени сифіліс
В. пізні природжени сифіліс
С. природжени сифіліс не уточнени
Д. пара сифіліс
Е. ранні природжени сифіліс латентни
б)Що повинно насторожити акушерку? подальші ді ?
Даний клінічний випадок вказує на природжений сифіліс, але щоб точно
визначити стадію сифілісу, потрібно враховувати інші клінічні та лабораторні
дані.
Але, в даному випадку, можна припустити, що це пізній природжений сифіліс
(відповідь "В"). Дитина, народжена з сифілісом, може мати зморщену шкіру та
виглядати старше, і співвідношення маси плода і плаценти відповідає пізньому
природженому сифілісу.
Акушерку повинно насторожити це обставина, і вона повинна вжити наступних
дій:
1. Повідомити педіатра або неонатолога про стан новонародженої дитини.
2. Провести додаткові клінічні та лабораторні дослідження для підтвердження
діагнозу і визначення стадії сифілісу.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
Ї
ї
й
ї
й
ї
3. Розпочати антибіотичне лікування новонародженої дитини відповідно до
лікувальних протоколів для сифілісу.
4. Ретельно спостерігати за станом дитини та вживати всі необхідні заходи для її
догляду та лікування.
5. Провести обстеження та лікування матері для запобігання подальшому
передачі інфекції дитині.
Це серйозний медичний випадок, і важливо вжити всі необхідні заходи для
лікування і запобігання подальшому ускладненню сифілісу в новонародженої
дитини.
15. Жінка на ФАП народила мертвонароджену дитину. Шкіра плоду дещо

зморщена, старечого вигляду. Інших видимих змін не має. Плацента збільшена,
співвідношення маси плода і плаценти 1:3.
*А. ранні природжени сифіліс
В. пізні природжени сифіліс
С. природжени сифіліс не уточнени
Д. пара сифіліс
Е. ранні природжени сифіліс латентни
б)Що повинно насторожити акушерку? подальші ді ?
Даний клінічний випадок вказує на природжений сифіліс, але щоб точно
визначити стадію сифілісу, потрібно враховувати інші клінічні та лабораторні
дані.
Але, в даному випадку, можна припустити, що це пізній природжений сифіліс
(відповідь "В"). Дитина, народжена з сифілісом, може мати зморщену шкіру та
виглядати старше, і співвідношення маси плода і плаценти відповідає пізньому
природженому сифілісу.
Акушерку повинно насторожити це обставина, і вона повинна вжити наступних
дій:
1. Повідомити педіатра або неонатолога про стан новонародженої дитини.
2. Провести додаткові клінічні та лабораторні дослідження для підтвердження
діагнозу і визначення стадії сифілісу.
3. Розпочати антибіотичне лікування новонародженої дитини відповідно до
лікувальних протоколів для сифілісу.
4. Ретельно спостерігати за станом дитини та вживати всі необхідні заходи для її
догляду та лікування.
5. Провести обстеження та лікування матері для запобігання подальшому
передачі інфекції дитині.
Це серйозний медичний випадок, і важливо вжити всі необхідні заходи для
лікування і запобігання подальшому ускладненню сифілісу в новонародженої
дитини.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
Ї
ї
ї
16. У хворо на 38 тижні вагітності був встановлени діагноз: первинни
серопозитивни сифіліс. Лікування отримувала у венеричному відділенні
шкірвендиспансеру. Народила доношену дитину без клінічних проявів сифілісу.
а)Яка тактика лікаря щодо дитини?
А. спостерігати до грудного віку
*В. відразу після народження провести профілактичне лікування
С. провести специфічне лікування.
Д. провести превентивне лікування.
Е. після специфічного серологічного обстеження вибрати тактику.
б)Як можна розцінювати позитивну реакцію Васермана у дитини на 1-му
тижні життя в такому випадку?
Позитивна реакція Васермана у немовляті на 1-му тижні життя може свідчити
про наявність антитіл до сифілісу у дитини. Однак у цьому віці позитивна
реакція може бути результатом передачі материнських антитіл через плаценту, і
вона може бути тимчасовою. Тому позитивна реакція Васермана у дитини в
такому випадку не завжди свідчить про активний сифіліс у ній. Для точного
визначення статусу сифілісу у дитини необхідно провести специфічне
серологічне обстеження і вибрати подальшу тактику лікування відповідно до
результатів цього обстеження.
17. При профогляді хлопчика в дитячому будинку встановлено, що він відстає і

фізичному та інтелектуальному розвитку від одноліток. Шкірні покриви дитини
без патологічно висипки. Лімфатичні вузли не збільшені. Череп має
сідницеподібну форму, ніс сідлоподібни , піднебіння високе. Обидва передні
верхні різці мають діжкоподібну форму з виємкою у вигляді на півмісяця на
вільному кра .
а)Поставте попередні діагноз:
*А. сифіліс вроджени пізні
В. сифіліс вроджени ранні
С. сифіліс вроджени латентни
Д. сифіліс третинни
Е. сифіліс приховани пізні
б)Да те класифікацію раннього природженого сифілісу
Ранні природжени сифіліс поділяють на сифіліс грудного віку і сифіліс
раннього дитячого віку.
Класифікація. За МКХ-10 розрізняють:
Ранні природжени сифіліс (syphilis congenita praecox) плоду і в діте до 2
років від народження:
1. Ранні природжени сифіліс з симптомами плоду і в діте до 2 років від
народження.
2. Скрити природжени сифіліс у діте до 2 років без симптомів з
позитивними серореакціями у крові і від’ємними у спинномозково рідині.
3. Ранні природжени сифіліс не уточнени .
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
18. Хвора 47 років скаржиться на появу висипу у підлопаткові ділянках та на
сідницях. При огляді у цих місцях маються горбики розміром до 7 мм у
діаметрі, темно-червоного кольору з бурим відтінком, напівсферично форми,
щільно-еластично консистенці . Елементи мають правильні обриси, розміщені
у вигляді окремих груп, ізольовані один від одного. Реакція Васермана слабо
позитивна .
а)Яки діагноз на більш вірогідни ?
А. сифіліс третинни горбикови
В. туберкульозни вовчак
С. сифіліс вторинни рецидивни
*Д. фурункульоз
б)Назвіть особливості сифілідів третинного сифілісу.
Третинні сифіліди розміщуються групами в одні області, не супроводжуються
лімфаденітом. Поверхнево розміщені в шкірі горбики можуть групуватись у
формі дуг, кілець, гірлянд і, регресуючи, залишають після себе характерні
атрофічні рубці (бурі плями з явищами атрофі ) з малюнком, що нагадує
моза ку. Глибоко розміщені горбики (гуми), що виходять із підшкірно
клітковини, досягають велико величини. Вони можуть розсмоктуватись, проте
частіше розпадаються, перетворюючись в глибокі, неправильно форми
виразки.
19. Хвори 58 років, в минулому боксер, лікувався шість років тому з приводу
вторинного рецидивного сифілісу. Об’єктивно : гумозні елементи в ділянках
носа і лоба.
а)Яки попередні діагноз необхідно виставити пацієнту.
*А. третинни гумозни сифіліс
В. не росифіліс
С. вісцеральни сифіліс
Е. третинни латентни
б)Проведіть диференці ни діагноз гумозного сифілісу .
Диференціювати сифілітичну гуму до розпаду потрібно з:
1.ліпомами або фіброліпомами (зазвича множинні підшкірні більш м’які
вузли, розміри яких довши час не змінюються або збільшуються досить
поволі);
2.атеромами (поволі прогресуюча киста сально залози плотноеластично
консистенці , з чіткими границями, інколи нагноюється, при пункці з не
вилучають зловонни сирни вміст);
3.ущільненою еритемою Базена (щільні, злегка болючі вузли, у молодих жінок
та дівчаток, розміщені переважно на гомілках, шкіра над ними червоно-
синюшна, інколи вони виразковуються, існують довши час; загострення буває
в холодну пору року, реакція Манту позитивна, серологічні реакці , РІБТ, РІФ -
від’ємні).
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
Після розпаду гуми необхідно відрізняти від:
1.коліквативного туберкульозу шкіри (підшкірні вузли поступово
збільшуються в розмірах, спаюються зі шкірою, котра стає синюшною).
20. З підліткового кабінету терапевтом до венеролога для обстеження

направлени підліток віком 14 років, зі скаргами на помутніння рогівки лівого
ока, світлобоязнь, сльозоточивість, зниження гостроти зору. За останні два
тижня хворим відмічено різке зниження слуху.
З анамнезу вияснено, що мати у другі половині вагітності отримала проти
сифілітичне лікування як статеви контакт з хворим, яки лікувався з приводу
вторинного свіжого сифілісу.
а)Яки симптом, окрім кератиту і лабіринтиту, відноситься до тріади
Гетчінсона?
А. радіарні рубці Робінсона-Фурн’є навколо губ і на підборідді
*В. дистрофія двох пості них верхніх центральних різців, які мають форму
долота чи викрутки з напівмісяцевою виємкою по ріжучому краю
С. сідницеподібни череп
Д. „шаблевидні” гомілки
Е. відсутність мечевидного відростку грудини
б)Які лабораторні дослідження необхідно провести для підтвердження
діагнозу?
1. Клінічне обстеження з метою встановлення клінічних ознак сифілісу:
жовтяниця (невірусни гепатит), гепатоспленомегалія, риніт, шкірни висип,
широки кондиломи і/чи псевдопараліч кінцівок.
2. Кількісни нетрепонемни тест з сироваткою крові дитини (а не з
пуповинною кров’ю).
3. Визначення клітин, білка, RW у спинномозкові рідині.
4. Рентгенографія довгих трубчастих кісток.
5. Інші клінічно показані дослідження (рентгенографія грудно клітки,
загальни аналіз крові, печінкові проби).
6. Визначення IgM - антитіл для діте , які не мають ознак природженого
сифілісу при вищезазначеному обстеженні, методами, які мають тимчасови
або стандартни статус.
7. Патогістологічне дослідження плаценти чи пуповини з використанням
специфічного флуоресцентного світіння антитіл.
21. Народжена дитина вагою 2,1 кг, у яко обличчя зморщене, землистого
кольору, зі старечем виразом. На підошвах і долонях міхурі.
а)Ваш попередні діагноз?
*А. сифілітични міхурник
В. епідемічни міхурник
С. дерматоз Дюрінга
Д. вульгарна пухирчатка
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
Е. себоре на пухирчатка
б)Які вірогідні ознаки пізнього природженого сифілісу.
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
Особливості ураження сечостатевого тракту гонококами, трихомонадами,
кандидами, хламідіями. Принципи терапі та профілактики
1.Скільки в середньому триває інкубаці ни період при гоноре ?
А. 24 години
В. 3-5 років
~С. 3-5 днів
D. 3-4 місяця
Е. 3-4 тижня
2. Лабораторна діагностика гоноре базується на :

А. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні за Романовським- Гімзою)
~В. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні за Грамом)
С. постановці непрямо проби Кумбса
D. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні по Цілю-Нільсену)
Е. РІФ
3. Клінічно хронічни гоноре ни уретрит у чоловіків характеризується :

~А. незначними серозно-гні ними виділеннями вранці із зовнішнього отвору
В. виділеннями гні ними у великі кількості
С. частими позивами до сечовипускання
D. відсутністю виділень
Е. виділеннями серозними у великі кількості
4. Яки шлях передачі характерни для гоноре ?

A .трансфузі ни
B. повітряно-краплинни
~C. статеви
D. через продукти харчування
E. через піт
5. Скільки триває свіжа гонорея?

~А. до 2-х місяців
В. більше 2-х місяців
С. до 1 тижня
D. до 2-х днів
Е. до 2-х років
6. Що з перечисленого не являється ускладненням гоноре у чоловіків?

А. баланопостит
В. колікуліт
~С. вагініт
D. епідидиміт
Е. везикуліт
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
7. Результат двошклянково проби (проба Томсона): сеча каламутна лише в
перші склянці
А. при свіжому гострому задньому гоноре ному уретриті у чоловіків
~В. при свіжому гострому передньому гоноре ному уретриті у чоловіків
С. при хронічному гоноре ному уретриті у чоловіків
D. при свіжому торпідному передньому уретриті у чоловіків
Е. при хронічному гоноре ному уретриті у жінок
8. Характерним для клініки гострого переднього гоноре ного уретриту у

чоловіків є :
А. виділень немає
В. виділення незначні
~С. виділення гні ні у великі кількості
D. поява краплин крові наприкінці сечовипускання
Е. біль наприкінці сечовипускання

10. Коли виставляється діагноз свіжо гоноре ?

~А. давність захворювання не більше 2-х місяців
В. давність захворювання більше 2-х місяців
С. давність захворювання до 4 місяців
D. давність захворювання більше 3-х місяців
Е. давність захворювання не встановлена
11. При хронічні гоноре давність захворювання перевищує:

~A. 2 місяця
B.24 години
C.2 дня
D.2 тижня
E.12 годин
12. При бактеріоскопічному обстеженні хворих на гостру гонорею виявляємо:

А. гонококи розташовані позаклітинно, невелика кількість ле коцитів
В. стрептококи, стафілококи, дріжджі, плоски епітелі
~С. гонококи розташовані внутрішньоклітинно та позаклітинно, велика
кількість ле коцитів
D. трихомонади, незначна кількість гонококів розташованих в середині
трихомонад, незначна кількість ле коцитів
Е. ле коцити, дріжджі, епітелі
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
ї
й
й
й
й
й
13. Клінічно при свіжому гострому задньому гоноре ному уретриті у чоловіків
спостерігаються :
А. виділення гні ні у великі кількості
В. виділення серозні
С. біль на початку сечовипускання
~D. біль наприкінці сечовипускання
Е. відчуття свербежу в ділянці сечівника
14. Для лікування гоноре застосовують:

А. антигістамінні препарати
В. седативні препарати
С. противірусні препарати
~D. антибіотики та сульфаніламідні препарати
Е. протитрихомонадні препарати
15. Збудник гоноре ?

А. стрептобацила
В. трихомонада
~С. грампозитивни диплокок
D. грамнегативни диплокок
Е. гарднерела вагінальна
16. Лабораторна діагностика гоноре базується на :

А. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні за Романовським-
Гімзою)
~В. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні за Грамом)
С. постановці непрямо проби Кумбса
D. бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні по Цілю-Нільсену)
Е. РІФ
17. При хронічні гоноре давність захворювання перевищує:

~A. 2 місяця
B. 24 години
C. 2 дня
D. 2 тижня
E. 12 годин
18. Фактори, які сприяють переходу свіжого гоноре ного уретриту в хронічну
стадію:
А. загострення хронічного циститу
~В. нераціонального лікування свіжо гоноре
С. після свіжо гоноре завжди
D. загострення інших хронічних захворювань
Е. загострення хронічного простатиту
ї
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
20. Для лікування гоноре застосовують:

А. антигістамінні препарати
В. седативні препарати
С. противірусні препарати
~D. антибіотики та сульфаніламідні препарати
Е. протитрихомонадні препарати
21. Характерним для клініки гострого переднього гоноре ного уретриту у

чоловіків є :
А. виділень немає
В. виділення незначні
~С. виділення гні ні у великі кількості
D. поява краплин крові наприкінці сечовипускання
Е. біль наприкінці сечовипускання
22. Клінічно хронічни гоноре ни уретрит у чоловіків характеризується :

~А. незначними серозно-гні ними виділеннями вранці із зовнішнього отвору
В. виділеннями гні ними у великі кількості
С. частими позивами до сечовипускання
D. відсутністю виділень
Е. виділеннями серозними у великі кількості
23. Що з перечисленого не являється ускладненням гоноре у чоловіків?

А. баланопостит
В. колікуліт
~С. вагініт
D. епідидиміт
Е. везикуліт
24. При лікуванні уретритів, викликаних дріжджовими грибами на більш

доцільно застосовувати :
A. Поліміксин
B. Канаміцин
C. Цепорин
~D. Ністатин
E. Пеніцилін
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
26. Збудник хвороби Ре тера ?

~А. хламідія трахоматіс
С. грампозитивни диплокок
D. грамнегативни диплокок
27. Яки шлях передачі характерни для гоноре ?

A .трансфузі ни
B. повітряно-краплинни
~C. статеви
D. через продукти харчування
E. через піт
28. Результат двошклянково проби (проба Томсона): сеча каламутна лише в

перші склянці
А. при свіжому гострому задньому гоноре ному уретриті у чоловіків
~В. при свіжому гострому передньому гоноре ному уретриті у чоловіків
С. при хронічному гоноре ному уретриті у чоловіків
D. при свіжому торпідному передньому уретриті у чоловіків
Е. при хронічному гоноре ному уретриті у жінок

30. Збудник гоноре ?

А. стрептобацила
С. грампозитивни диплокок
~D. грамнегативни диплокок
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
31. Клінічно при свіжому гострому задньому гоноре ному уретриті у чоловіків
спостерігаються :
А. виділення гні ні у великі кількості
В. виділення серозні
С. біль на початку сечовипускання
~D. біль наприкінці сечовипускання
Е. відчуття свербежу в ділянці сечівника
стадію:
стадію:
Гонорея, трихомоніаз, хламідіоз (підготували: Асцатуров Г.Є., Білинська

О.А.)
Питання для самоконтролю 1 рівня складності:
1.Характерним для клініки гострого гонорейного уретриту у чоловіків є:
А. Виділень немає
В. Виділення незначні
• С. Виділення гнійні у великій кількості
D. Поява краплин крові наприкінці сечовипускання
Е. Біль наприкінці сечовипускання
2. Які лабораторні дослідження проводять при гонореї:

А. Вірусологічні
• В. Бактеріоскопічні
С. Серологічні|
D. Загальноклінічні|
Е. Імунофлюоресцентні
3. Який шлях передачі характерний для трихомоніазу:

А. Трансфузійний
В. Повітряно-краплинний
• С. Статевий
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
й
й
D. Через продукти харчування
Е. Через піт
4. Які препарати застосовують для лікування гонореї:

А. Антигістамінні
В. Седативні
С. Противірусні
• D. Антибіотики та сульфаніламідні
Е. Протистоцидні
5. Збудник хламідозу:
A. Trichomonas vaginalis
• B. Chlamydia trachomatis
Neisseria gonorrhoeae
Mycoplasma hominis
Gardnerella vaginalis
6. Тривалість свіжої гонореї:

В. До 2-х років
• С. До 2 місяців
Д. До 7 днів
Е. До 6 місяців
7. Тинові клінічні прояви гонореї у чоловіків:

Л. Виразка та білуватий наліт на слизовій оболонні статевих ортана
13. Підвищення температури тіла до 39°С, висили на тулубі
С. Біль у нирках та гематурія
• D. Різь та біль при сечовипусканні, гнійні виділення з уретри
В. Пахвинна лімфаденопатія
8. Результат двосклянкової проби (проба Томсона) - сеча каламутна лише в

першій склянці при:
А. Свіжому гострому задньому гонорейному уретриті у чоловіків
• В. Свіжому гострому передньому гонорейному уретриті у чоловіків
С. Хронічному гонорейному уретриті у чоловіків
D. Свіжому торпідному передньому уретриті у чоловіків
Е. Хронічному гонорейному уретриті у жінок
9. Для лікування урогенітального трихомоніазу використовують наступні

препарати:
• А. Метронідазол, орнідазол
В. Офлоксации, доксициклін
С. Тербінафін, ітраконазол
D. Азітроміцин, еритроміцин
Е. Пеніцилін, біцилін-5
10. Для діагностики урогенітального хламідіозу найчастіше застосовують:

А. Посів на середовище Сабуро
В. Виділення збудника на агарі
С. Виділення збудника на клітинах Мак-Кол
Д. Посів на живильне середовище (агар) при температурі 37°С у
анаеробних умовах
• Е. Полімеразну ланцюгову реакцію
11. При хронічній гонореї давність захворювання перевищує:

• А. 2 місяця
В. 24 години
С. 10 днів
D. 2 тижні
Е. 1 місяць
12. При гонореї, трихомоніазі, хламідіозі ніколи не спостерігається клінічно

ураження виключно такого органа, як:
А. Передміхурова залоза
В. Сімʼяний міхурець
• С. Нирки
D. Яєчко
Е. Придаток яєчка
13. Можливі ускладнення трихомоніазу у жінок, окрім:

А. Сальпінгіт
В. Піосальпінкс
• С. Орхоепідидиміт
D. Сальпінгоофорит
Е. Ендометрит
14. Для лікування трихомоніазу застосовують:

А. Антигістамінні препарати
В. Седативні препарати
С. Противірусні препарати
D. Антибіотики та сульфаніламідні препарати
•Е. Протистоцидні препарати
15. Що з перерахованого не є ускладненням гонореї, трихомоніазу, хламідозу у

чоловіків:
А. Колікуліт
В. Везикуліт
• С. Вульвовагініт
D. Епідидиміт
Е. Баланопостит
16. Клінічно при свіжому гострому задньому гонорейному уретриті у чоловіків

спостерігаються:
А. Гнійні виділення у великій кількості
В. Серозні виділення
С. Біль на початку сечовипускання
• D. Біль наприкінці сечовипускання
Е. Відчуття свербежу в ділянці сечівника
17. Лабораторна діагностика гонореї переважно базується на:

А.Бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні Романовським - Гімзою)
• В. Бактеріоскопічному дослідженні (при забарвленні за Грамом)
С. Постановці непрямої проби Кумбса
Д. Бактеріоскопічному дослідженні (при забараленні по Цілю-Нільсену)
Е. Серологічному дослідженні
18. Який ймовірний діагноз при виявлені в мазку гнійних виділень з уретри
грамнегативних боболодібних диплококів, які розташовані поза- і
внутрішньоклітинно:
А. Трихомоніаз
В. Сифіліс
С. Хламідіоз
• D. Гонорея
19. Фактори, які сприяють переходу свіжого уретриту в хронічну стадію.

А. Загострення хронічного циститу
• В. Нераціональне лікування
С. Після свіжої форми завжди спостергіається хронічна стадія
D. Загострення інших хронічних захворювань
Е. Загострення хронічного простатиту
20. Що з перерахованого є ускладненням гонореї, трихомоніазу, хламідіозу у

жінок:
А. Баланіт
В. Простатит
• С. Вагініт
D. Куперит
Е. Парауретрит
21. З метою діагностики трихомоніазу у жінок досліджують:

А. Виділення з уретри
В. «Нитки» в сечі
С. Виділення з цервікального каналу
D. Виділення із заднього склепіння піхви
• Е. Усе назване вірно
22. Коли виставляється діагноз свіжої гонореї:

•A. Давність захворювання не більше 2-х місяців
В. Давність захворювання більше 2-х місяців
С. Давність захворювання до 4 місяців
D. Давність захворювання більше 3-х місяців
Е. Давність захворювання не встановлена
23. При бактеріоскопічному обстеженні хворих на гостру гонорею виявляємо:

А. Гонококи розташовані позаклітинно; невелика кількість лейкоцитів
В. Стрептококи, стафілококи, дріжджі, плоский епітелій
•С. Гонококи розташовані внутрішньоклітинно та позаклітинно; велика
кількість лейкоцитів
Д. Трихомонади; незначна кількість гонококів, розтанивання середині
трихомоник, ситела колькість пекоцитів
Е. Лейкоцити, дріжджі, епітелій
24. Збудинь гонореї:

А. Стрентооацила
В. Трихомонада
С. Прампозитивний диплокок
• D. Грамнегативний диплокок
Б. Парднерела вагінальна
25. Збудник трихомоніазу:

Mycoplasma hominis
Chlamydia trachomatis
Neisseria gonorrhoeae
•D. Trichomonas vaginalis
E. Gardnerella vaginalis
26. Збудником хвороби Рейтера є:

А. Траммнегативний диплокок
В. Трихомонада
С. Граммпозитивний диплокок
• D. Хламідія трахоматіс
Е. Гарднерела
27. Які препарати недоцільно призначати вагітним, хворим на гонорею:

А. Бензилпеніцилін|
В. Еритроміцин
С. Левоміцетин
• D. Тетрациклін
Е. Сульфаніламідні
28. Виділяють наступні методи діагностики трихомоніазу:

А. Мікроскопічний
В. Культуральний
С. Імунологічний
D. Молекулярно-біологічний
• Е. Все вищеперераховане правильно
29. Начастіше у разі гонореї уражується епітелія

• А. Циліндричний
В. Багатошаровий плоский, що не ороговіває
С. Перехідний
D. Кубічний
Е. Багатошаровий плоский, що ороговіває
30. До екстрагенігальної гонореї відноситься все перераховане, крім:

• А. Везикуліту
В. Артриту
С. Проктиту
D. Фарингіту
Е. Конʼюнктивіту
31. Що з перерахованого є можливим ускладненням трихомоніазу у жінок:

А. Баланопостит
В. Колікуліт
• С. Вульвовагініт
D. Епідидиміт
Е. Везикуліт
32. У разі гонорейного уретриту слід призначати всі препарати, крім:

А. Тетрациклінів
В. Макролідів
• С. Антипротозойних
D. Фторхінолонів
Е. Цефалоспоринів
33. Для діагностики гонореї використовують все, крім:

А. Культурального методу
В. Бактеріоскопічного дослідження
С. 2-х склянкової проби Томпсона
• D. Гістологічного методу
Е. Методу провокацій
34. При лікуванні урогенітального хламідіозу не застосовують:
А. Макролідні антибіотики
• В. Протистоцидні засоби
С. Литибіотики тетрациклінового ряду
D. Імуностимулюючи препарати
Е. Фторхіколони
35. Виділяють наступні форми трихомоніазу, окрім:

А. Свіжої
В. Трихомонадоносійства
• С. Регресуючої
D. Хронічної
Е. Торнідної
Задача 1.
Хвори , 21 рік скаржиться на виділення із уретри, які супроводжуються біллю і
різзю при сечовиділенні. Захворів на треті день після позашлюбного статевого
контакту. Об'єктивно: головка статевого члену гіперемована та припухла, губки
зовнішнього отвору уретри набряклі. Із уретри виділяється велика кількість
жовтувато-зеленого гною.
A. Уреоплазмоз
B. Трихомоніаз
C. Хламідіоз
~D. Свіжа гонорея
E. Гарднерелльоз
б)Тактика обстеження.
Діагностика. Ґрунтується на даних анамнезу, клінічно картини, виявленні
збудника. Вирішальне значення мають лабораторні методи дослідження. При
підозрі на наявність гонококово інфекці , поряд із загальнопри нятими даними,
досліджують виділення сечівника, парауретральних проток, велико залози
присінка піхви, каналу ши ки матки, стінок піхви; секрет передміхурово
залози, сім’яних пухирців, залоз і лакун сечівника, промивні води прямо
кишки. За показаннями досліджують зіскрібки і мазки з кон’юнктиви, інших
слизових оболонок, синовіально оболонки, синовіально рідини ін.
У клінічні практиці для діагностики гоноре частіше застосовують
бактеріоскопічні та бактеріологічні методи, рідше – імунофлюоресцентні,
імунохімічні та серологічні.
Задача 2.
Хвори 25 років, звернувся до венеролога з приводу болючих висипань в
ділянці геніталі . Об’єктивно: на еритематозному фоні слизово кра ньо плоті
спостерігаються згруповані міхурці, ерозі з поліциклічними краями.
Лімфовузли не збільшені. Позашлюбні статеві зв’язки заперечує.
а)Попередні діагноз ?
~А. Генітальни герпес
В. Ерозивни тверди шанкер
С. Оперізуючи герпес
D. Вульгарни пухирчатка
Е. Дерматоз Дюрінга
б)Тактика лікування.
Основні методи лікування генітального герпесу включають:
1. **Противірусні препарати:** Ліки, такі як ацикловір, валацикловір або
фамцикловір, можуть бути призначені для зменшення тривалості і важкості
симптомів. Їхній прийом може також допомогти у скороченні періоду вірусного
відділення.
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
2. **Знеболюючі засоби:** Препарати для знеболення, такі як парацетамол або
ібупрофен, можуть допомогти зменшити біль та дискомфорт.
3. **Локальні засоби:** Крім противірусних препаратів, може бути корисним
використовувати мазі або креми з анестетиками або заспокійливими
компонентами для полегшення свербіжу та подразнення.
4. **Системні противірусні ліки:** У важких випадках лікар може розглядати
введення противірусних ліків через вену.
5. **Важливо дотримуватися правил особистої гігієни:** Це включає
ретельне миття рук та уникання дотику до поранених ділянок шкіри, щоб
запобігти розповсюдженню вірусу.
6. **Уникання статевих відносин:** Під час періоду загострення
рекомендується утримуватися від статевих відносин, щоб уникнути передачі
вірусу партнерові.
Лікування повинно бути призначене лікарем, і важливо враховувати
індивідуальні особливості кожного пацієнта. Призначення і дозування ліків слід
обговорювати з медичним фахівцем.
Задача 3.
Хвори звернувся до лікаря зі скаргами на виділення з сечівника гною, болюче
сечовипускання. Об’єктивно: отвір уретри червони , набрякли , виділення з
уретри жовто-зеленого кольору.
а)Ваш діагноз ?
А. Хламідіоз
~В. Гонорея
С. Мікоплазмоз
D. Гандрельоз
б)Тактика лікування.
Основні принципи лікування гоноре :
1) ретельне клінічне та лабораторне обстеження хворих з метою виявлення
супровідних захворювань (сифілісу, трихомоніазу, хламідіозу ін.) і
одночасного хнього лікування;
2) комплексни характер лікування, що передбачає етіотропну, патогенетичну
та симптоматичну терапію;
3) індивідуальни підхід з урахуванням статі, віку хворого, клінічно форми
тяжкості патологічного процесу, наявності ускладнень і т.д.;
4) дотримання хворим під час і після лікування визначеного режиму
харчування, утримання від статевих контактів і фізичного навантаження;
5) одночасне лікування партнерів хворого.
Для лікування хворих на гонорею рекомендують застосовувати препарати
групи пеніциліну (бензилпеніцилін, біцилін-1, -3, -5, ампіцилін, ампіокс,
оксацилін), левоміцетин; антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін,
окситетрациклін, метациклін, доксициклін); макроліди (еритроміцин,
олететрин, ерициклін); аміноглікозиди (сизоміцин, канаміцин); рифаміцини
й
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
й
(рифампіцин, бенеміцин); сульфаніламідні препарати пролонговано ді
(сульфамонометоксин, сульфадиметоксин) і комбіновані
сульфаніламідні препарати (бісептол, сульфатен).
Задача 4.
Хвори , 23 роки скаржиться на виділення із уретри, які супроводжуються
свербіжом і печією. Захворів через тиждень після позашлюбного статевого
контакту. Об'єктивно: губки зовнішнього отвору уретри набряклі. Із уретри
біло-жовті виділення.
а) Поставте попередні діагноз.
А.Уреоплазмоз
~B. Трихомоніаз
C. Хламідіоз
D. Свіжа гонорея
E. Гарднерелльоз
б)Тактика лікування
Сьогодні при нято стандартни метод лікування: 250 або 500 мг метронідазолу
2-3 рази на добу протягом 7-14 днів чи одноразови при ом 2 г тинідазолу,
також останнім часом часто застосовують орнідазол. Слід одночасно лікувати
статевих партнерів. Застосовують і інші варіанти терапі . Після зменшення
запальних проявів або з початку терапі проводять місцеве лікування: чоловікам
– промивають уретру розчинами калію перманганату, риванолу, фурациліну,
жінкам призначають комбіновані засоби у вигляді вагінальних свічок чи
таблеток, які одночасно володіють протитрихомонадною, антибактеріальною та
протигрибковою дією. Метронідазол не призначають в I триместрі вагітності.
Вагітних краще лікувати свічками з клотримазолом протягом 14 днів. Лікування
новонароджених діте починають з 6-8 тижнів за показаннями. Рецидиви
захворювання лікують високими дозами метронідазолу – по 2 г на добу
впродовж 5 днів. Комбінують оральне і внутрішньовенне введення препарату.
Питання для самоконтролю II - III рівнів складності: .

1. Хворий звернувся до лікаря зі скаргами на виділення з уретри, болюче
сечовипускання.
Обʼєктивно: губки зовнішнього отвору уретри - різко гіперемовані, набряклі.
Спостерігаються гнійні виділення жовто-зеленого кольору у великій кількості.
А. Хламідіоз|
• В. Гонорея
D. Гарднерельоз
b). Призначити лікування згідно обраного діагнозу.
й
й
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
2. До лікаря звернувся хворий зі скаргами на незначні виділення з уретри,

притуплений біль в промежині, який сильнішає при дефекації, а також
послаблення ерекції і прискорення сякуляції. З анамнезу відомо, що хворий
декілька років тому, після випадкових статевих контактів,
неодноразово застосовував самолікування великими дозами антибіотиків. У
мазках та посівах виділень з уретри - гонококи, трихомонади та інші бактерії не
виявлено.
А. Хронічний уретрит
• В. Хронічний простатит
С. Проктосигмоїдит
D. Парапроктит
Е. Хламідійний уретрит
b). Обгрунтувати обраний діагноз.
1. **Незначні виділення з уретри:** Хламідійний уретрит може
супроводжуватися малозначними виділеннями.
2. **Притуплений біль в промежині, який сильнішає при дефекації:** Ці
симптоми можуть вказувати на присутність інфекції уретри або сусідніх
структур.
3. **Послаблення ерекції та прискорення сякуляції:** Це може бути
пов'язане з впливом хламідій на сексуальну функцію та здоров'я статевих
органів.
4. **Анамнез самолікування великими дозами антибіотиків після
випадкових статевих контактів:** Такі дії можуть призвести до розвитку
ї
й
й
ї
ї
й
ї
й
ї
хламідійної інфекції, оскільки хламідії відомі своєю стійкістю до багатьох
антибіотиків.
5. **Гонококи, трихомонади та інші бактерії не виявлено в мазках та посівах:**
Відсутність виявлення цих мікроорганізмів у мазках підтримує можливість
хламідійної інфекції.
Хламідійний уретрит може бути діагностований за допомогою специфічних
тестів, таких як полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) або імунологічні тести на
антитіла. Лікування хламідійного уретриту включає використання антибіотиків,
зазвичай тетрациклінів або азитроміцину, під наглядом лікаря.
3. Хворий, 26 років, звернувся до лікаря-дерматовенеролога зі скаргами на

помірні слизові виділення з уретри, різі при сечовипусканні, переважно в
ранковий час. Хворобу повʼязує із незахищеним статевим контактом з
малознайомою особою, який був 4 дні тому.
а). Який найвірогідніший попередній діагноз:
А. Кандидоз
В. Гонорея
• С. Трихомоніаз
D. Мікоплазмоз|
Е. Урсаплазмоз
Тинідазол 2г ×1р
b). Призначити лікування.
4. До лікаря звернувся хворий зі скаргами на болючість при виділення з

уретрального каналу, що тривають протягом 5 днів.
Обʼєктивно: губки уретри - гіперемовані, набряклі; виділення - гнійні, у великій
кількості. Сеча у першій склянці двосклянкової проби - дифузно-каламутна. У
мазках - лейкоцитоз, виявлені розташовані попарно диплококи.
й
й
й
ї
й
ї
й
b). Підтвердження попереднього діагнозу.
Діагностика. Ґрунтується на даних анамнезу, клінічно картини, виявленні
збудника. 1. Бактеріологічно, 2. Бактеріоскопічно
5. Хворий, 28 років, звернувся зі скаргами на різі при сечовипусканні та

виділення з уретрального каналу, переважно у ранковий час. 3 анамнезу стало
відомо, що 6 днів тому хворий мав випадковий статевий звʼязок з незнайомою
жінкою. Інші статеві відносини заперечує. Самолікуванням не займався.
Одружений протягом 4 років, має дочку 3-х років. Останній статевий звʼязок з
дружиною мав 2 дні тому.
а). Про які захворювання слід думати в першу чергу:
А. Сифіліс, кандидоз
• В. Гонорея, трихомоніаз, хламідіоз
С. Простатит, проктит
D. Гепатит В, С
Е. Мікоплазмоз, уреаплазмоз, гарднерельоз
b). Які диспансерні заходи слід провести першочергово ?
Обов’язковим етапом диспансерного спостереження хворих є визначення
вилікування гоноре шляхом проведення спеціального контролю. Тільки після
підтвердження вилікування х знімають з обліку. Це зумовлено тим, що
припинення виділень і зникнення в них гонококів не є доказом повно загибелі
збудника захворювання у всіх вогнищах інфекці . Можливи
перехід збудника в латентни стан, яки може бути перервани умовами
існування, що змінилися, а це знову приведе до ого активізаці і, отже, до
рецидивів хвороби.
6. Хворий протягом декількох днів відмічає гнійні виділення з

сечовипускного каналу, біль під час та в кінці сечовипускання, часті позиви до
сечовипускання, часті ерекції і полюції. Спостерігається термінальна гематурія.
Прояви виникли через 7 днів після статевого контакту з малознайомою жінкою.
Обʼєктивно: спостерігаються еритема та набряк зовнішнього каналу уретри.
При пальпації - сечовипускний канал дещо інфільтрований, болючий. При
проведенні двосклянкової проби - мутність сечі в обох порціях.
а). Який найбільш ймовірний попередній діагноз:
• А. Свіжий гострий тотальний уретрит
В. Свіжий гострий передній уретрит
С. Свіжий гострий задній уретрит
D. Хронічний гонорейний уретрит
Е. Хронічний хламідійний уретрит
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
й
ї
ї
b). Діагностична тактика.
Бактеріоскопічне дослідження. Бактеріоскопічне дослідження – на більш
поширени метод лабораторно діагностики гоноре . Гонококи добре
забарвлюються всіма основними аніліновими барвниками. На частіше
використовують 1 % розчин еозину в 60-70% спирті і 1 % водяни розчин
16 метиленового синього. Висушени на повітрі та фіксовани мазок заливають
розчином еозину на 15-30 с, змивають водою і заливають розчином
метиленового синього на 30 с. Барвник змивають водою, препарат висушують і
оглядають під мікроскопом з імерсі ною системою. Інтенсивно забарвлені
метиленовим синім гонококи особливо добре видно на тлі ле коцитів і
епітеліальних клітин, протоплазма яких блідо-блакитного кольору, ядро –
синього. Це забарвлення має лише орієнтовне значення при мікроскопічні
діагностиці гоноре , оскільки всі коки забарвлюються в сині колір. При
бактеріоскопічні діагностиці гоноре обов’язково застосовують метод
забарвлення мазків за Грамом, що ґрунтується на властивості клітинно
оболонки гонокока знебарвлюватися спиртом. Коки, що не належать до роду
не сері , залишаються забарвленими.
Бактеріологічне дослідження. З метою виділення чисто культури гонокока
використовують м’ясо-пептонни агар (рН 7,4) з додаванням 1/3 асцитично чи
гідроцельно рідини. Гонококи добре ростуть (з таким же рН) і на безасцитних
середовищах (В. Н. Бєднова, 1978). На більш ефективні з них: 1) м’ясо-
пептонни агар із кролячого м’яса чи свіжих бичачих сердець (100 мл),
збагачени гідролізатом казе ну (2 мл), дріжджовим аутолізатом (2 мл) і
сироваткою крові велико рогато худоби (20 мл); 2) м’ясо-пептонни агар (рН
7,4-7,5) із кролячого м’яса (100 мл), збагачени гемогідролізатом (2 мл),
дріжджовим аутолізатом (2 мл) і сироваткою крові велико рогато худоби (20
мл); 3) м’ясо-пептонни агар із кролячого м’яса (100 мл), збагачени
середовищем-199 для культури тканин (20 мл), дріжджовим аутолізатом (2 мл) і
сироваткою крові велико рогато худоби (20 мл); 4) м’ясо-пептонни агар із
кролячого м’яса (100 мл), збагачени жовтком курячого я ця (10 мл) і
сироваткою крові велико рогато худоби (20 мл).
Для швидкого виявлення не сері , у тому числі гонококів, у виділеннях
сечостатевого апарату застосовують прями імунофлюоресцентни метод.
Для більш раннього виявлення гонококів у виділеннях хворих на гонорею,
особливо у жінок, використовують уповільнени імунофлюоресцентни
метод.
Метод ампліфікаці нукле нових кислот має високу чутливість і
специфічність, що дає змогу використовувати ого для скринінгу при
дослідженні клінічних матеріалів, одержаних неінвазивними способами; також
дозволяє проводити діагностику одночасно кількох інфекці .
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
7. Хворий скаржиться на виділення з уретри, які супроводжуються біллю і
різзю при сечовипусканні. Скарги зʼявились на 3 день після незахищеного
статевого контакту з невідомою особою.
Обʼєктивно: головка статевого члену - гіперемована та набрякла. Губки
зовнішнього отвору уретри є набряклими. З уретрального каналу виділяється
велика кількість жовтувато-зеленого гною.
А. Уреоплазмоз
В. Трихомоніаз
• D. Свіжа гонорея
Е. Гарднерелльоз
b). Обґрунтування попереднього діагнозу.
1. **Виділення з уретри, супроводжуються біллю і різзю при
сечовипусканні:** Це типові симптоми гонореї.
2. **Симптоми з'явились на 3-й день після незахищеного статевого
контакту:** Інкубаційний період для гонореї може бути коротким, і симптоми
можуть виявитися впродовж кількох днів після інфікування.
3. **Гіперемована та набрякла головка статевого члену, набряклі губки
зовнішнього отвору уретри, виділення жовтувато-зеленого гною:** Ці
ознаки характерні для гонореї та вказують на важливі запальні процеси в
уретрі.
8. До лікаря дерматовенеролога звернулась жінка зі скаргами на підвищення

температури тіла, дратівливість, безсоння, а також болі в аногенітальній
ділянці, дизуричні розлади.
Обʼєктивно: при огляді спостерігається дифузна гіперемія та набряк великих
статевих губ та промежини. З вагіни виділяється велика кількість гнійного
ексудату. На шкірі великих та малих статевих губ - кірки. Пахові лімфовузли
збільшені та болючі.
а). Який попередній діагноз можна буде встановити:
А. Хламідійний вульвовагініт
• В. Гонорейний вульвовагініт
С. Бактеріальний вульвовагініт
.Трихомнадний вульвовагініт
Е. Вульвовагініт
b). Подальша тактика.
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
метод.
Після діагностики лікування (як симптоматичне, так і специфічне)
9. Хворому, що звернувся до шкірвендиспансеру, на підставі даних анамнезу,

характерної клінічної картини і результатів лабораторного обстеження, було
встановлено діагноз хронічний гонорейний уретро-простатит.
а). Яка тактика лікування хворого з таким діагнозом, якщо в нього
відзначається резистентність до антибіотиків:
А. Місцеві методи лікування
• В. Сульфаніламіди і імуностимулююча терапія
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
1. Сульфаніламінді препарати
С. Фізіотерапевтичні методи лікування комбіновані і пролонгованої бії
Е. Уросептики не антибіотикового ряду (Бісептол, сульфомонометоксин)
2. Імуностимулятори
б). Навести приклад призначеної терапії.
Деяким хворим, особливо з торпідною і хронічною формами гоноре ,
рекомендують засоби, що стимулюють підвищення специфічно та
неспецифічно реактивності організму в боротьбі з інфекцією. Як специфічни
імунотерапевтични препарат застосовують гонококову вакцину, а для
стимуляці неспецифічно опірності організму використовують препарати, що
активізують низку клітинних і гуморальних факторів імунно системи, зокрема
пірогенал, продигіозан, метилурацил, левамізол і ін. З цією ж метою
застосовують і аутогемотерапію. Місцеві способи лікування частіше поєднують
з іншими видами терапі , іноді використовують для посилення обмінних
процесів в уражених органах, підвищення проникності тканин у вогнищі,
деякого загострення запалення для підготовки перед призначенням основного
виду лікування.
10. До дерматовенеролога звернувся хворий зі скаргами на виділення з уретри і

різі при сечовипусканні. Відзначає випадковий статевий контакт 6 днів тому.
Обʼєктивно: спостерігаються набряклість і гіперемія губок уретри, з отвору
уретри виділяється жовтувато-зеленуватий гній.
У двохсклянковій пробі: перша порція сечі - мутна, друга - прозора.
При бактеріосконічному послідженні меколе зоруетри пиявлено. грамнетативні
диплококи, лейкоцитоз на все поле зору.
• А. Гострий передній гонорейний уретрит
В. Трихомонадний уретрит
С. Генітальний герпес
b). Призначення лікування.
Для лікування хворих на гонорею рекомендують застосовувати препарати групи
пеніциліну (бензилпеніцилін, біцилін-1, -3, -5, ампіцилін, ампіокс, оксацилін),
л е вом і ц е т и н ; а н т и б і от и к и т е т р а ц и к л і н о во го р я д у ( т е т р а ц и к л і н ,
11. Хворий у нетверезому стані мав статевий контакт з незнайомою жінкою. На

другій день виникло відчуття печіння та свербежу в уретрі, на третій день -
різкий біль під час сечовипускання, з уретрального каналу виділяються помірні
слизові виділення.
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
а). Про який попередній діагноз можна думати:
А. Гострий гонорейний уретрит
• В. Трихомонадний уретрит
С. Хламідійний уретрит
D. Кандидозний уретрит
Е. Неспецифічний бактеріальний уретрит
b). Підтвердження попереднього діагнозу.
1. **Відчуття печіння та свербіж у уретрі:** Це може бути пов'язане з
запаленням уретри, характерним для гонореї.
2. **Різкий біль під час сечовипускання:** Біль може бути результатом важкого
запалення слизової оболонки уретри, що також є характерним для гонореї.
3. **Виділення слизу з уретрального каналу:** Такі виділення можуть бути
спричинені запальним процесом, що відбувається в уретрі при гонореї.
Підтвердження попереднього діагнозу може бути здійснене за допомогою
лабораторних тестів, таких як мазок з уретри для виявлення Neisseria
gonorrhoeae. Лікування гострого гонорейного уретриту зазвичай включає
антибіотики, такі як цефтріаксон чи цефіксім. Важливо негайно звернутися до
лікаря для точної діагностики та лікування.
12. Хворий, 29 років, звернувся зі скаргами на різі при сечовипусканні,

виділення з уретри. З анамнезу стало відомо, що 6 днів тому хворий мав
випадковий статевий звʼязок з незнайомою жінкою. Інші статеві відносини
заперечує. Самолікуванням не займався. Одружений, має дочку 2-х років.
Останній статевий звʼязок з дружиною мав 3 дні тому.
а). Про які захворювання слід думати в першу чергу:
А. Гепатит В, С
В. Гострокінцеві кондиломи, генітальний герпес/
• С. Трихомоніаз, гонорея, хламідіоз
D. Короста, педикульоз
Е. Кандидоз, пахова епідермофітія
b). Встановлення остаточного діагнозу.
Для встановлення остаточного діагнозу потрібно провести лабораторні тести,
такі як мазки для виявлення трихомоніад, гонококів і хламідій. А також: ІФА,
ПІФ, бактеріологічні і бактеріоскопічні дослідження. Лікар також може
порадити провести аналізи крові для визначення наявності антитіл до інших
СПІ, таких як гепатит B та C.
13. На прийом до лікаря-дерматовенеролога звернувся пацієнт, якому на

підставі клінічних проявів і даних лабораторного обстеження бул встановлений
діагноз: урогенітальний хламідіоз.
а). При призначенні лікування цьому хворому основним препаратом
варто вважати:
А. Сульфаніламідні препарати|
В. Циклоферон або інші імуномодулятори
• С. Макролідиі антибіотики
D. Антибіотики пеніцилінового ряду|
Е. Препарати групи імідазолу
b). Що ще варто включати до комплексного лікування хламідіозу ?
На всіх етапах лікування хламідіозів застосовують комбіновану терапію, вибір
засобів і ефективність яко багато в чому визначаються етіологією хвороби та
наявністю ускладнень. Використовують ті засоби комплексно терапі , що
необхідні даному хворому залежно від локалізаці запального процесу,
характеру патологічних змін і загального стану організму. Першорядного
значення в етіотропні терапі урогенітально хламіді но інфекці нині надають
антибіотикам тетрациклінового ряду, макролідам і сульфаніламідним
препаратам. На більш виражени клінічни і мікробіологічни ефект дають
тетрацикліни при лікуванні свіжих
35 неускладнених хламіді них уретритів і цервіцитів, особливо гострих чи
підгострих. Високу активність виявляють ці антибіотики і при свіжих,
торпідних запальних процесах тіє ж локалізаці , і при малосимптомному
перебігу чи безсимптомні інфекці статевих партнерів, не лікованих раніше, а
також при постгоноре них запальних процесах хламіді но етіологі . При
висхідні хламіді ні інфекці тетрацикліни на більш ефективні (разом з
іншими методами комплексно терапі ) при гострих чи підгострих запальних
процесах. Успіх лікування хронічних форм хламіді но інфекці багато в чому
залежить від умілого добору лікувальних заходів, у тому числі відповідно
антибіотикотерапі . Курс лікування тетрацикліном чи окситетрацикліном (по 2 г
на день протягом 14-21 дня) варто вважати максимальним і допустимим для
лікування хламіді но урогенітально інфекці за відсутності побічних ді цих
антибіотиків і протипоказань до х застосування.
14. Хворий, З4 роки, звернувся до лікаря зі скаргами на дискомфорт при

сечовипусканні, виділення з уретрального каналу, що з’явились після статевого
контакту з малознайомою особою, 4 дні тому.
Об’єктивно: спостерігаються гнійні зеленуваті виділення у великій кілості з
уретри, які залишають характерні плями на білизні. Губки зовнішнього отвору
гіперемовані, набряклі.
У мазках: гонокок Нейслера виявлено внутрішньо та позалейкоцитарно;
супутня флора - відсутня; лейкоцити - на все поле зору: епітеліальні клітини -
відсутні.
а). Найбільш ймовірний попередній діагноз:
• А. Свіжий гонорейний уретрит, гостра форма
В. Свіжий гонорейний уретрит, підгостра форма
С. Свіжий гонорейний уретрит, торпідна форма форма
Е. Бактеріальний уретрит
b). Обгрунтуйте свій вибір.
й
й
й
ї
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
1. **Гнійні зеленуваті виділення у великій кількості з уретри:** Це характерно
для гострої форми гонореї.
2. **Виділення залишають характерні плями на білизні:** Це може бути
пов'язано з великою кількістю гною в виділеннях.
3. **Губки зовнішнього отвору гіперемовані, набряклі:** Це свідчить про
запалення, що виникає внаслідок гонореї.
4. **Мазки показують наявність гонокока внутрішньо та позалейкоцитарно:**
Це є характерною характеристикою гонореї.
5. **Лейкоцити великої кількості:** Це також характерно для запального
процесу, спричиненого гонококом.
15. На прийом до лікаря-дерматовенеролога звернувся паціент, якому на поставі

клінічних проявів і даних лабораторного обстеження був встановлений діагноз
трихомоніаз.
а). При призначенні лікування цьому хворому основним препаратом
варто вважати:
А. Сульфаніламіди
В. Імуномодулятори
• С. Протипротозойні засоби
D. Противірусні препарати
Е. Макролідні антибіотики
b). Наведіть орієнтовну схему лікування хворого на трихомоніаз.
16. Після консультації у дерматовенеролога, ортопеда-травматолога й окупіста

хворому, 29 років, що скаржився на періодичні болі у великих суглобах, часті
конʼюнктивіти і дискомфорт в уретрі, був поставлений діагноз
уретроокулосиновіального синдрому (хвороба Рейтера).
а). Яка найбільш ймовірна етіологія цього захворювання:
А. Вірусна
В. Стрепто-стафілококова
й
й
й
ї
й
ї
й
• С. Хламідійна
D. Трепонематозна
Е. Гарднерельозна
b). Обгрунтуйте свій вибір.
Уретроокулосиновіальний синдром (хвороба Рейтера) є системним
захворюванням, яке характеризується триадою симптомів: конʼюнктивіт, артрит
і уретрит. Найбільш ймовірною етіологією цього захворювання є **хламідійна
інфекція** (відповідь С).
Обгрунтування:
1. **Системний характер захворювання:** Хвороба Рейтера є системним
захворюванням, що виникає внаслідок реакції на хламідійну інфекцію.
2. **Триада симптомів (конʼюнктивіт, артрит, уретрит):** Ця класична триада
характерна для уретроокулосиновіального синдрому та свідчить про системну
інфекцію.
3. **Часті конʼюнктивіти та дискомфорт в уретрі:** Ці симптоми є частими для
хламідійної інфекції, яка може впливати на очі та суглоби.
4. **Молодий вік хворого:** Хламідійна інфекція частіше виникає у молодому
віці.
17. Хворий, 25 років, одружений, має скарги на виділення з уретри в поєдианні

з різзю і больовими відчуттями при сечовипускання, переважно в ранковий
період. Повʼязує це з незахищеним статевим контактом з малознайомою
жінкою, що відбувся 5 днів тому. Два дні тому мав статеві відносини з
дружиною.
Обʼєктивно: губки зовнішнього отвору уретри різко гіперемовані, набряклі,
гнійні виділення жовто-зеленого кольору.
Е. Трихомоніаз
b). Призначте лікування.
ї
й
й
ї
ї
й
й
18. До лікаря звернувся хворий, 39 років, зі скаргами на незначні виділення з

уретри, притуплений біль в промежині, який стає сильнішим при дефекації, а
також послаблення ерекції і прискорення сякуляції. З анамнезу відомо, що
хворий після незахищених статевих контактів неодноразово застосовував
самолікування різноманітними антибіотиками.
У мазках виділень з уретри - гонококи, трихомонади і інші бактерії не виявлено.
А. Хронічний уретрит
• В. Хронічний простатит
С. Проктосигмоїдит
D. Парапроктит
b). Подальша терапевтична тактика.
Подальша терапевтична тактика для хронічного простатиту включатиме
призначення антибіотиків, фізіотерапію, антизапальні ліки та можливо інші
методи в залежності від показань. Важливо враховувати, що лікування повинно
бути призначене лікарем, і пацієнт повинен дотримуватися рекомендацій для
досягнення оптимальних результатів.
19. До дерматовенеролога звернувся пацієнт, 24 років, зі скаргами на виділення,

які супроводжуються дискомфортом уретрі при сечовипусканні. Скарги
зʼявились на 6-ий день після незахищеного статевого контакту з маловідомою
особою.
Обʼєктивно: зовнішнього головка отвору статевого члену гіперемована, губки
зовнішнього отвору уретри - набряклі. З уретрального каналу виділяється
велика кількість жовтувато-зеленого гною.
а). Поставте попередній діагноз.
А. Уреоплазмоз
В. Трихомоніаз
• D. Свіжа гонорея
Е. Гарднерелльоз
b). Діагностична тактика.
ї
ї
метод.
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
20. Пацієнт, віком 23 роки, неодружений, має кількох статевих
партнерів. Протягом останніх трьох місяців помітив незначні слизово-серозні
виділення з уретрального каналу. Субʼєктивно - непостійний свербіж або
відчуття печіння у сечівнику. Два місяці тому зʼявився біль у колінному суглобі,
при тому, що хворий не отримував ніякої травми, не переохолоджувався.
Тиждень як відчув дискомфорт в очах - сльозотечу, свербіж.
а). Назвіть ймовірного збудника зазначеного захворювання:
A. Trichomonas vaginalis
• B. Chlamydia trachomatis
С. Candida albicans
Д. Gardnerella vaginalis
Е. Neisseria gonorrhoeas
b). Тактика лікування.
При сечостатевому хламідіозі застосовують етіотропну, патогенетичну та
симптоматичну терапію. Результати лікування залежать не тільки від
своєчасності встановлення діагнозу захворювання, але від старанності та
достатньо тривалості терапі . На всіх етапах лікування хламідіозів
застосовують комбіновану терапію, вибір засобів і ефективність яко багато в
чому визначаються етіологією хвороби та наявністю ускладнень.
Використовують ті засоби комплексно терапі , що необхідні даному хворому
залежно від локалізаці запального процесу, характеру патологічних змін і
загального стану організму. Першорядного значення в етіотропні терапі
урогеніт ально хламіді но інфекці нині надають антибіотикам
тетрациклінового ряду, макролідам і сульфаніламідним препаратам. На більш
виражени клінічни і мікробіологічни ефект дають тетрацикліни при
лікуванні свіжих неускладнених хламіді них уретритів і цервіцитів, особливо
гострих чи підгострих. Високу активність виявляють ці антибіотики і при
свіжих, торпідних запальних проце сах тіє ж локалізаці , і при
малосимптомному перебігу чи безсимптомні інфекці статевих партнерів, не
лікованих раніше, а також при постгоноре них запальних процесах хламіді но
етіологі . При висхідні хламіді ні інфекці тетрацикліни на більш ефективні
(разом з іншими методами комплексно терапі ) при гострих чи підгострих
запальних процесах. Успіх лікування хронічних форм хламіді но інфекці
багато в чому залежить від умілого добору лікувальних заходів, у тому числі
відповідно антибіотикотерапі . Курс лікування тетрацикліном чи
окситетрацикліном (по 2 г на день протягом 14-21 дня) варто вважати
максимальним і допустимим для лікування хламіді но урогенітально інфекці
за відсутності побічних ді цих антибіотиків і протипоказань до х
застосування.
21. Хворий, 28 років, у нетверезому стані мав статевий контакт з незнайомою

жінкою. На третій день виникло відчуття печіння та свербежу в уретрі, на
четвертий день - різкий біль під час сечовипускання, з уретрального каналу
повільно витікають гнійні виділення.

ї
й
ї
ї
ї
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
Обʼєктивно: краї зовнішнього отвору уретри є набряклі і червоні.
Перша порція сечі - мутна, містить багато гнійних ниток і пластівців.
а). Про який попередній діагноз можна думати:
• А. Гострий гонорейний уретрит
В. Трихомонадний уретрит
С. Хламідійний уретрит
D. Кандидозний уретрит
Е. Неспецифічний бактеріальний уретрит
b). Подальша діагностична тактика для підтвердження діагнозу.
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
й
й
ї
метод.
протягом 5 днів.
ї
ї
й
й
й
й
ВІП-інфекція / Синдром набутого імунодефіциту подану (підготувала:
Чаплик-Чижо І.О, Бабок ІД)
Питання для самоконтролю І рівни складності:
1. Оберіть правильне твердження:
А. ВІЛ є стадією СНІД
В. ВІЛ і СНІД два різні захворювання
• С. СНІД є стадією ВІЛ
D. СНІД і ВІЛ - назва одного і того ж захворювання
Е. ВІЛ та СНІД є проявом іншої нозології
2. ВІЛ-інфекція спричинюється:
А. Стрептококом
В. Стафілококом
• С. Ретровірусом
D. Аденовірусом
Е. Папіломавірусом
3. ВІЛ передається:
А. Парантеральним шляхом
В. Статевим шляхом
С. Внутрішньоутробно
D. При грудному вигодовуванні
•Е. Все перелічене вірно
4. В основі патогенезу СНІДу лежить ураження:

А. Травної системи
•В. Імунної системи
С. Нервової системи
D. Дихальної системи
Е. Видільної системи
5. На сьогодні у світі:
А. Епідемія ВІЛ
В. Ендемія ВІЛ
С. Епізотія ВІЛ
• D. Пандемія ВІЛ
Е. Все перелічене вірно
6. Під дією яких зовнішніх чинників вірус ВІЛ гине:

А. Нагрівання
В. Етиловий спирту
С. Висушування
D. Заморожування
• Е. Все перелічене вірно
7. Джерелом зараження ВІЛ-інфекції є
А. ВІЛ-інфікований в стадії безсимптомного носійства лімфаденопатії
В. ВІЛ-інфікований в стаді персистуючої
С. Хворий в 11I стадії ВПЛ-інфекції
D. Хворий на СНІД в термінальній стади
8. Які біологічні рідини є заразними при ВІЛ:

А. Кров
В. Сперма
С. Цервікальний секрет
D. Грудне молоко
9. ВІЛ не передається:
•А. Контактно-побутовим шляхом
В. Статевим шляхом
С. Парентеральним шляхом
D. Трансплацентарно
Е. При грудному вигодовуванні
10. Назвіть групи ризику стосовно інфікування ВІЛ:

А. Інʼєкційні наркомани
В. Рецілієнти крові, її препаратів і органів
С. Люди, що ведуть безладне статеве життя
D. Хворі на венеричні хвороби та вірусні гепатити В, С, D
• Е. Всі перелічені
11. Які клінічні прояви характерні для ВІЛ-інфекції:

А. Мононуклеозоподібний синдром
В. Грипоподібний синдром
С. Гастроінтестинальний синдром
D. Генералізована лімфаденопатія
• Е. Всі перелічені вірно
12. Які лабораторні методи застосовують для діагностики ВІЛ- інфекції:

А. Імуноблотинг, методи імуноферментного аналізу
В. Методи імуноферментного аналізу
С. Полімеразна ланцюгова реакція
D. Метод радіомунопреципітаци
• Е. Всі перелічені вірно
13. Які імунологічні зміни характерні для гострої стадії ВІЛ-інфекції:

А. Зниження імунукорегуючого індексу
В. Зниження рівня CD-лімфоцитів
С. Наявність антитіл до ВІЛ
• D. Підвищення вмісту циркулюючих імунокомплексів
Е. Виявлення р24 антигену ВІЛ
14. Якої групи антиретровірусні препарати використовують для лікування

СНІД:
А. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
В. Індуктори ендогенного інтерферону
С. Інгібітори протеази
D. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази
• Е. Всі перелічені вище
15. Материнські фактори, що впливають на передачу ВІЛ від матері до

дитини:
А. Вживання наркотиків або алкоголю, паління, неповноцінне харчування
матері
В. Стадія ВІЛ інфекції, стан імунітету матері (кількість CD4+ Т-лімфоцитів у
крові) і рівня вірусного навантаження
С. Збільшується ризик при вагітності у гострій стадії захворювання;
прогресуванні ВІЛ-інфекції у стадію СНІДу; високому вірусному навантаженні
(більше 10000 копій у 1 мл плазми крові); зниженні кількості CD4+ - Т
лімфоциті (менше 500-200 у 1 мкл крові)
D. Наявність у вагітних гострих і хронічних захворювань та інших інфекцій, що
передаються плоду внутрішньоутробно або під час пологів (TORCH-інфекції)
16. Інфекто-СНІД проявляється:

• А. Захворюваннями, спричиненими умовно-патогенними збудниками -
вірусами, найпростішими або грибами
В. Саркомою Капоші
С. Неврологічними або психічними проявами
D. Диспептичними розладами
17. Поступове зниження кількості СД4+ клітин відповідає:

А. Ремісії
В. Латентній стадії хвороби
С. Вираженій стадії хвороби
•D. Термінальній стадії хвороби
Е. Нормі
18. Клінічна стадія І І СНІДу включає:

А. Себорейний дерматит
В. Оперізувальний лишай
С. Ангулярний хейліт
D. Рецидивуючий афтозний стоматит
• Е. Все перелічене вище
19. Клінічна стадія III СНІДу включає:

А. Немотивовану хронічну діарею тривалістю понад 1 місяць
В. Рецидивуючий кандидоз (молочниця) ротової порожнини (два або більше
епізодів протягом 6 місяців)
С. «Волохату» лейкоплакію язика
D. Важкі бактеріальні інфекції (пневмонія, менінгіт, емпієма, гнійний міозит,
артрит або остеомієліт, бактеріємія, важкі запальні захворювання малого таза та
ін.)
• Е. Все перелічене вище
20. Що не входить до клінічної стадії III СНІДу:

А. Легеневий туберкульоз
В. Пневмоцистна пневмонія
С. Немотивована хронічна діарея, тривалістю понад 1 місяць
• D. Прогресуюча множинна лейкоенцефалопатія
Е. Все перелічене вище
21. Скільки часу триває гостра чи початкова стадія ВІЛ:

• В. 1-6 тижнів
С. 10-12 тижнів
D. 13-15 тижнів
22. Які симптоми характерні для пре-СНІДу:

А. Діарея незʼясованої етіології
В. Спленомегалія
С. Анорексія
D. Нічна пітливість
23. До лабораторно-діагностичних ознак стадії пре-СНІДу (СНІД-асоційованого

симптомокомплексу) не входить:
А. Зниження числа Т-гелперів крові (менше 500 клітин/мкл)
В. Зменшення імунорегуляторного індексу Т-гелпери/Т-супресори менше 1,0
при нормі 1,5-3,2
С. Зниження рівня циркулюючих імунних комплексів
D. Підвищення рівня IgA та IgG
• Е. Підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів
24. Лабораторно-діагностичні ознаки стадії власне СНІДу включать усе, окрім:

А. Виявляється антиген р24/25
В. Знижується титр антитіл до ВІЛ
•С. Підвищується титр антитіл до ВІЛ
D. Розвиток анемії, лейкопенії, лімфоцитопенії
Е. Значне зменшення числа Т-гелперів
25. Проявом якої стадії ВІЛ-інфекції є саркома Капоші:

А. І стадії - інкубаційного періоду
В. І стадії первинних проявів
С. III стадії вторинних захворювань
• D. IV термінальної стадії
Е. Усіх стадій
26. До дерматологічних абсолютних показань при обстеженні хворих на

СНІД не відносять:
А. Гостру гарячкову фазу ВІЛ-інфекції
В. Саркому Капоші
•С. Псоріаз
D. «Волохату» лейкоплакію слизової оболонки рота
Е. Проксимальний підніттьовий оніхомікоз
27. До дерматологічних відносних показань при обстеженні хворих на

СНІД не відносять:
•А. Саркому Капоші
В. Кандидоз слизових оболонок (стоматит, фарингіт, вульвовагініт), що часто
рецидивує
С. Себорейний дерматит із нетиповою клінікою
D. Афти, що довго не тояться
Е. Оперізувальний герпес, що часто рецидивує
28. Особливостями саркоми Капоші, асоційованої із СНІДом, є:

А. Швидка дисемінація процесу роки
В. Агресивний перебіг, що призводить до смерті хворих через 1,5-2
С. Молодий вік (35-40 років)
D. Яскраве забарвлення і соковитий характер елементів висипки. їхня
болючість, часто асиметричність
29. Які віруси найчастіше пошкоджують шкіру і слизові оболонки при СНІДі:
А.Herpes simplex virus
В.Cytomegalovirus
С.Varicella zoster virus
D. Papovaviridae
30. Чим не характеризується ВІЛ-ембріфетопатія:
• А.Високою масою тіла дитини при народженні
В. Низькою масою тіла дитини при народженні
С. Багаточисельними порушеннями лицьової і мозкової частини черепу
D. Помірно вираженою косоокістю
Е. Затримкою розвитку
31. Який метод діагностики ВІЛ інфекції необхідний для остаточного

підтвердження діагнозу:
• А. Імуноблотинг (вестерн-блот)
В. Імуноферментний аналіз (ІФА)
С. Полімеразна ланцюгова реакція (ПР)
D. Вірусологічний метод
Е. Загальний аналіз крові
32. Імунодефіцит потребує первиної профілактики:

А. Пневмоцистної пневмонії
В. Туберкульозу
С. Криптококової та іншої грибкової інфекції
D. Герпевірусної інфекції
• Е. Всього переліченого вище
33. Заходи неспецифічної профілактики повинні включати:

А. Санітарно-освітню роботу
В. Наполегливу боротьбу з проституцією
С. Дотримання правил особистої гігієни
D. Запобігання вагітності зараженими жінками
34. При яких клінічних проявах можна запідозрити ВІЛ:

А. Саркома Капоші у молодих осіб
В. Довготривала лихоманка і діарея
С. Розповсюджений кандидоз
D. Генералізована лімфаденопатія
35. Виділяють наступні форми саркоми Капоші, окрім:

•А. Доброякісної
В. Злоякісної
С. Спорадичної
D. Епідемічної
Е. Імуносупресивної
Питання для самоконтролю 11-111 рівнів складності:
1.Хворий, 26 років, ін екційний наркоман, скаржиться на висипання на шкірі.
О’єктивно: на шкірі тулуба, верхніх нижніх кінцівок спостерігаються численні
блідо-рожеві плями круглої та овальної форми 3-5 мм діаметром, які не
лущаться. Після 3-ох денної десенсебілізуючої терапії висипання пройшли
безслідно.
а). Який клінічний діагноз можна запідозрити:
А. Рожевий лишай Жибера
•В. ВІЛ
Д.Сифіліс
Е.Kip
b). Які обстеження необхідно провести.
І. Основни метод діагностики ВІЛ-інфекці – серологічни з
використанням кількох імунологічних реакці .
Імуноферментни аналіз (ІФА). Досліджують сироватку крові на двох тест-
системах з метою виявлення сумарних антитіл до ВІЛ. Активну інфекцію у
дитини, що народилася від ВІЛ-інфіковано матері, виявляють через 15-18
місяців, коли в не з'являються власні антитіла до ВІЛ. Антитіла до ВІЛ
з'являються у 90-95% інфікованих впродовж 3 місяців після інфікування, у 5-9%
– через 6 місяців від моменту інфікування у 0,5-1% – в більш пізні термін. У
термінальні фазі СНІДу кількість антитіл може значно знижуватись, аж до
повно відсутності. Серологічна діагностика ВІЛ за допомогою твердофазового
ІФА при нятна для скринінгових досліджень. У випадку позитивного
результату аналіз проводять двічі, і при отриманні хоча б одного позитивного
результату сироватку направляють на тест- підтвердження.
Імуноблотінг (вестерн-блот). Для остаточного рішення питання про
лабораторне підтвердження діагнозу ВІЛ-, відповідно до рекомендаці ВООЗ,
зразки крові (після одержання позитивного результату в ІФА) досліджують у
системі імуноблотінгу з метою виявлення антитіл до окремих білків ВІЛ, що є
білками серцевини або поверхнево оболонки вірусу. Основною діагностичною
та прогностичною ознакою методу є виявлення антитіл до антигенів GP24,
GP21,GP120,GP160. Позитивними вважають проби, у яких виявлені антитіла до
двох-трьох глікопроте дів ВІЛ. Методом ІБ зді снюється виявлення антитіл до
окремих білків вірусу. ІБ є методом більш специфічним, але менш чутливим,
ніж ІФА. Допускається серологічне підтвердження ВІЛ-інфекці за допомогою
декількох тест-систем для твердофазового ІФА, які розрізняються між собою за
складом антигенів.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) виявляє генетични матеріал вірусу,
що є важливим у випадку вертикально трансмісі , коли антитіла матері в крові
інфіковано неінфіковано дитини зберігаються до 18 місяців.
ІІ. Допоміжні методи діагностики.
1.Вірусологічни метод. Виділення ВІЛ із крові чи іншого біоматеріалу на
культурі тканини або ж методом молекулярно гібридизаці . Практично не
використовується через складність виконання високу вартість.
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
2. Імунограма крові. Виявляє зниження рівня СД4+ Т-лімфоцитів і показника
співвідношення СД4+/СД8+<0,8 - 1,0; підвищення рівня IgA, IgG, IgE.
3. Визначення «вірусного навантаження» (viralload) – кількість РНК копі
вірусу в 1 мл крові, що були виявлені ПЛР. Вважають одним з основних
маркерів прогресування ВІЛ-інфекці .
4. Загальни аналіз крові. У периферичні крові виявляють анемію,
ле копенію, лімфопенію, тромбоцитопенію, еозинофілію, прискорене ШОЕ.
2. Хворий, 35 років, має статус ВІЛ-інфікованого 3 роки. Скарг немає.

Загальний стан не порушений.
Обʼєктивно: невелике збільшення всіх груп лімфатичних вузлів.
а). В якій стадії ВІЛ наймовірніше знаходиться хворий:
А. Гостра чи початкова стадія
•В. Латентна прихована чи безсимптомна стадія
С. СНІД-асоційований симптомокомплекс
D. Власне СНІД
Е. В будь-якій
b). План профілактики розповсюдження інфекції.
Заходи неспецифічно профілактики:
1) санітарно-освітня робота, під час яко слід інформувати населення про шляхи
і фактори передавання інфекці , підкреслюючи неможливість поширення
збудника повітряно-краплинним, контактно-побутовим та аліментарним
шляхами. У зв'язку з тим, що збудник потрапляє в організм на частіше при
статевих контактах, доцільно рекомендувати застосування презервативів,
особливо при випадкових статевих контактах;
2) наполеглива боротьба з проституцією, невпорядкованими статевими
зв'язками;
3) дотримання правил особисто гігієни, а саме: користування індивідуальними
зубними щітками, лезами та іншими інструментами;
4) заражені жінки повинні запобігати вагітності, тому що збудник передається
плоду і новонародженому;
5) викорінення наркомані ;
6) використання шприців одноразового вживання, суворе дотримання умов
стерилізаці медичних інструментів;
7) застереження осіб, що належать до груп ризику, не брати участі у донорстві.
Важливе місце в запобіганні поширенню СНІДу повинні за няти скринінгові
дослідження для виявлення інфікованих осіб. Обов'язковим є тестування всіх
донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин. Потрібно також обстежувати
осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів, пові . До ціє ж категорі
можна віднести хворих венеричними захворюваннями. Підлягають обстеженню
студенти з інших кра н, особливо ті, що прибули з кра н, ендемічних щодо
СНІДу, та особи, які повернулися з тривалих відряджень та з-за кордону. До
групи ризику відносять також хворих на гемофілію, яким протягом усього
життя не один paз переливали кров та препарати.
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
й
й
ї
й
ї
3. Хвора, 30 років, ВІЛ- інфікована. Скарг немає.
Обʼєктивно: збільшені усі лімфатичні вузли, крім пахвових, розміром більше 1
см, не болючі, не спаяні між собою.
а). В якій стадії ВІЛ наймовірніше знаходиться хвора:
В. Латентна прихована чи безсимптомна стадія
С. СНІД-асоційований симптомокомплекс
•Е. Генералізована лімфаденопатія.
b). З яким захворюванням слід провести диференційну діагностику?
Генералізована лімфаденопатія може бути пов'язана з різноманітними
захворюваннями, і диференційна діагностика передбачає визначення конкретної
причини збільшення лімфатичних вузлів. Ось деякі захворювання, які слід
розглядати при диференційній діагностиці генералізованої лімфаденопатії:
1. Вірусні інфекції:
- Вірусний мононуклеоз (зазвичай спричинений вірусом Епштейн-Барр).
- ВІЛ-інфекція.
- Вірусні гепатити (зокрема, гепатит A, B, C).
2. Бактеріальні інфекції:
- Туберкульоз.
- Сифіліс.
- Катаральна лихоманка (лімфогранулематоз).
- Інші види бактеріальної лімфаденіту.
3. Лімфоми:
- Лімфома Годжкіна (хвороба Ходжкіна).
- Неходжкінські лімфоми.
4. Лейкемія:
- Остромієлобластна лейкемія.
- Лімфобластна лейкемія.
5. Аутоімунні захворювання:
- Системний червоний вовчак.
- Ревматоїдний артрит.
6. Імунодефіцитні стани:
- Вроджений імунодефіцит.
- Спрощений імунітет.
- Ангіоімунобластома.
7. Інші стани:
- Метастази в лімфатичних вузлах внаслідок раку.
- Лімфаденіт (запальне захворювання лімфатичних вузлів).
4. Дитина, віком 3 місяці, поступила на стаціонарне лікування з приводу

запалення середнього вуха. З анамнезу відомо, що мати мас статус ВІЛ-
інфікованої. Дитина на грудному вигодовуванні.
а). Яка ймовірність, що дитина не ВІЛ-інфікована:
• A. 30%
B. 10%
C. 50%
D. 100%
Е. 0%
b). Що збільшує ризик дитини захворіти?
ВІЛ-інфікована жінка може народити як не інфіковану ВІЛ, так і ВІЛ-
інфіковану дитину. Світова статистика свідчить, що в середньому із 100 діте
народжених ВІЛ-інфікованими жінками заражаються ВІЛ 30 діте : 5 –
внутрішньоутробно, 15 – під час пологів, 10 – при грудному вигодовуванні, 70
діте не інфікуються.
Фактори, що впливають на передачу ВІЛ від матері до дитини:
1. Материнські фактори:
- ризик інфікування дитини ВІЛ підвищується при вживанні наркотиків або
алкоголю, палінні, неповноцінному харчуванні матері;
- ризик інфікування залежить від стаді ВІЛ-інфекці , стану імунітету матері
(кількість CD4+ Т-лімфоцитів у крові) і рівня вірусного навантаження;
- ризик передачі ВІЛ збільшується у вагітних у гострі стаді захворювання і
при прогресуванні ВІЛ-інфекці у стадію СНІДу, при високому вірусному
навантаженні (більше 10000 копі у 1 мл плазми крові), при зниженні кількості
CD4+ - Т лімфоцитів (менше 500-200 у 1 мкл крові);
- за наявності у вагітних гострих і хронічних захворювань та інших інфекці ,
що передаються плоду внутрішньоутробно або під час пологів (TORCH-
інфекці ), ризик передачі ВІЛ збільшується.
2. Вірусні фактори:
- генотип вірусу може впливати на здатність до зараження внутрішньоутробно
під час проходження дитини через родові шляхи матері або при вигодовуванні
грудним молоком.
3. Плацентарні фактори:
- порушення стану плаценти, цілісності чутливості клітин до ВІЛ, наявність
запалення плаценти і плодових оболонок збільшує ризик зараження плоду;
- паління і вживання наркотиків збільшують ризик передачі ВІЛ за рахунок
порушень на рівні клітин плаценти;
- рівень передачі ВІЛ збільшується при передчасному відшаруванні плаценти,
кровотечі.
4. Фактори плоду і новонародженого:
- недоношеність, затримка розвитку плоду, асфіксія можуть бути результатом
внутрішньоутробного інфікування, але самі по собі також можуть
підвищувати ризик інфікування ВІЛ;
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
ї
й
ї
й
й
й
- порушення цілісності шкіри слизових оболонок новонароджених,
захворювання травного тракту, незрілість ого імунно системи збільшують
ризик інфікування немовляти ВІЛ;
- грудне вигодовування.
- рівень інфікування ВІЛ при грудному вигодовуванні і годуванні материнським
молоком становить 12-20%.
5. Під час профогляду у донора, 35 років, методом імуноферментного аналізу,

виявлено антитіла до ВІЛ. Пацієнт одружений 15 років, дружині не зраджує.
Наркотичні речовини не вживає. Скарг цемає. Самопочуття добре.
Обʼєктивно: змін з боку систем і органів не виявлено.
а). Куди слід скерувати такого пацієнта:
• А. Центр СНІДу
В. Поліклініку по місцю проживання
С. Інфекційну лікарню
D. Шкірно-венерологічний диспансер
Е. Нікуди
b). Складіть подальший план обстежень?
ї
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
6. Хворий, 23 років, гомосексуаліст, хворіє протягом 3-х місяців.

Скаржиться на загальну слабість, підвищення температури до 37,5-38°С,
збільшення лімфатичних вузлів (на шиї, під пахвами, пахнинні), значну втрату
маси тіла, тривалу діарею.
а). Яке обстеження йому можна провести з метою виключення діагнозу
ВІЛ:
А. Імуноблотинг (вестерн-блот)
В. Імуноферментний аналіз (1ФА)
С. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
D. Вірусологічний метод
•Е. Всі перелічені
b). Складіть план профілактики поширення ВІЛ-інфекції?
Заходи неспецифічно профілактики:
1) санітарно-освітня робота, під час яко слід інформувати населення про шляхи
і фактори передавання інфекці , підкреслюючи неможливість поширення
збудника повітряно-краплинним, контактно-побутовим та аліментарним
шляхами. У зв'язку з тим, що збудник потрапляє в організм на частіше при
статевих контактах, доцільно рекомендувати застосування презервативів,
особливо при випадкових статевих контактах;
2) наполеглива боротьба з проституцією, невпорядкованими статевими
зв'язками;
3) дотримання правил особисто гігієни, а саме: користування індивідуальними
зубними щітками, лезами та іншими інструментами;
4) заражені жінки повинні запобігати вагітності, тому що збудник передається
плоду і новонародженому;
5) викорінення наркомані ;
6) використання шприців одноразового вживання, суворе дотримання умов
стерилізаці медичних інструментів;
7) застереження осіб, що належать до груп ризику, не брати участі у донорстві.
й
ї
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
й
ї
й
й
Важливе місце в запобіганні поширенню СНІДу повинні за няти скринінгові
дослідження для виявлення інфікованих осіб. Обов'язковим є тестування всіх
донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин. Потрібно також обстежувати
осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів, пові . До ціє ж категорі
можна віднести хворих венеричними захворюваннями. Підлягають обстеженню
студенти з інших кра н, особливо ті, що прибули з кра н, ендемічних щодо
СНІДу, та особи, які повернулися з тривалих відряджень та з-за кордону. До
групи ризику відносять також хворих на гемофілію, яким протягом усього
життя не один paз переливали кров та препарати.
7. Медична сестра, 25 років, після проведення забору крові у ВІЛ-інфікованого

хворого випадково проколола собі голкою кисть. Через 1 місяць у неї
підвищилась температура тіла і зʼявився біль у горлі. Під час клінічного огляду
виявлено катаральний тонзиліт і гепатолієнальний синдром. Статеві стосунки
заперечує.
а). Який можливий діагноз:
А. Гепатит
•В. ВІЛ
С. Туберкульоз
D. Сифіліс
Е. Мононуклеоз
Лікування проводять за чотирма напрямами: антиретровірусна терапія
(АРТ); імунокорекція імуностимуляція; імунозаміщення; лікування
опортуністичних інфекці і онкозахворювань.
Сучасні антиретровірусні препарати можна поділити на три групи:
- нуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази вірусу – азидотимідин
(зидовудин), диданозин, ставудин, ламівудин, абакавір;
- ненуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази – іфавіренц, делавердин,
невірапін;
- інгібітори протеази вірусу – індинавір, саквінавір, ритонавір, нельфінавір.
- На більш ефективною вважають комбінацію одного інгібітора протеази
(індинавір чи ритонавір) та двох нуклеозидних інгібіторів зворотно
транскриптази. Рекомендується комбінація: азідотимідин + дамівудин +
індинавір – як на більш ефективна.
8. Хворий, 40 років, поступив в інфекційне відділення з скаргами на підвищену

температуру тіла, загальну слабкість та пітливість. Хворіє протягом одного
місяця. Захворювання розпочалось з підвищення температури тіла, потім
приєднались загальна слабкість та пітливість.
Працює лаборантом на станції з крові. Більше місяця тому, травмувався під час
маніпуляцій з кров'ю необстеженого пацієнта.
й
й
ї
й
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
ї

ї
ї
Об’єктивно: шкірні покриви - бліді, вологі, вільні від висипань. Зів -
гіперемований, набряклий. Збільшені шийні лімфовузли. Живіт - мʼякий,
пальпуються збільшені печінка та селезінка.
А. Гепатит
• В. ВІЛ
D. Сифіліс
b). Складіть план обстежень.
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
9. Чоловік, 24 роки, наркоман хворіє протягом року, відколи вперше помітив

слабкість, пітливість, зниження маси тіла. В анамнезі - часті ГРВІ. За останні 2
дні була лихоманка до 37,5°С, пітливість, посилилась слабкість, зʼявився пронос
з домішками слизу та крові.
Обʼєктивно: в ротовій порожнині наявні множинні везикульозні висипання,
спостерігається генералізована лімфаденопатія. При пальпації живота -
гепатоспленомегалія.
А. Гепатит
В. Сифіліс
•D. ВІЛ
b). Складіть план обстежень.
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
й
й
й
й
10. Вагітна, 12 тижнів, має статус ВІЛ-інфікованої.

а). Який з факторів не буде впливати на передачу ВІЛ до дитини:
А. Вживанні наркотиків або алкоголю, паління
В. Стадія ВІЛ-інфекції матері (кількість CD4+ Т-лімфоцитів у крові)
С. Генотип вірусу
• D. BІЛ-статус батька
Е. Наявність запалення плаценти і плодових оболонок
b). Складіть план профілактичних заходів.
Для профілактики необхідно уникати таких факторів ризику передачі:
1. Материнські фактори:
- ризик інфікування дитини ВІЛ підвищується при вживанні наркотиків або
алкоголю, палінні, неповноцінному харчуванні матері;
- ризик інфікування залежить від стаді ВІЛ-інфекці , стану імунітету матері
(кількість CD4+ Т-лімфоцитів у крові) і рівня вірусного навантаження;
- ризик передачі ВІЛ збільшується у вагітних у гострі стаді захворювання і
при прогресуванні ВІЛ-інфекці у стадію СНІДу, при високому вірусному
навантаженні (більше 10000 копі у 1 мл плазми крові), при зниженні кількості
CD4+ - Т лімфоцитів (менше 500-200 у 1 мкл крові);
- за наявності у вагітних гострих і хронічних захворювань та інших інфекці ,
що передаються плоду внутрішньоутробно або під час пологів (TORCH-
інфекці ), ризик передачі ВІЛ збільшується.
2. Вірусні фактори:
- генотип вірусу може впливати на здатність до зараження внутрішньоутробно
під час проходження дитини через родові шляхи матері або при вигодовуванні
грудним молоком.
й
ї
ї
й
й
й
ї
ї
й
ї
ї
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
ї
ї
й
й
3. Плацентарні фактори:
- порушення стану плаценти, цілісності чутливості клітин до ВІЛ, наявність
запалення плаценти і плодових оболонок збільшує ризик зараження плоду;
- паління і вживання наркотиків збільшують ризик передачі ВІЛ за рахунок
порушень на рівні клітин плаценти;
- рівень передачі ВІЛ збільшується при передчасному відшаруванні плаценти,
кровотечі.
4. Фактори плоду і новонародженого:
- недоношеність, затримка розвитку плоду, асфіксія можуть бути результатом
внутрішньоутробного інфікування, але самі по собі також можуть
підвищувати ризик інфікування ВІЛ;
- порушення цілісності шкіри слизових оболонок новонароджених,
захворювання травного тракту, незрілість ого імунно системи збільшують
ризик інфікування немовляти ВІЛ;
- грудне вигодовування.
- рівень інфікування ВІЛ при грудному вигодовуванні і годуванні материнським
молоком становить 12-20%.
11. До дерматолога звернулась жінка, 27 років, зі скаргами на часті висипання

герпесу на обличчі та статевих органах, помірний свербіж, схуднення, нічні
поти, сильну втому, періодичну лихоманку. Хворіє протягом 2 років.
Лікувалась самостійно народними засобами з незначним покращенням.
Обʼєктивно: на губах та великих соромітніх губах - множинні ерозії з
кровʼяними кірками. Спостерігаються лімаденопатія та спленомегалія.
а). Яку стадію ВІЛ можна запідозрити:
В. Латентна прихована чи безсимптомна стадія .
•С. СНІД-асоційований симптомокомплекс
Е. Генералізована лімфаденопатія
b). Складіть план обстеження.
ї
й
й
й
й
ї
ї
ї
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
й
й
12. Жінка, 37 років, звернулась до дерматолога зі скаргами на інтенсивний

свербіж в ділянці статевих органів, лихоманку, втрату ваги, втому. Хворіє
протягом 6 місяців, лікування не дало позитивного ефекту. Захворіла після
випадкового статевого контакту.
Обʼєктивно: слизові оболонки статевих органів - яскраво-червоні, з
сироподібними нашаруваннями
а). Якщо ймовірний діагноз ВІЛ, то якій стадії характерна така клінічна
картина:
В. Латентна прихована чи безсимптомна стадія
• С. СНІД-асоційований симптомокомплекс
Е. Генералізована лімфаденопатія.
b). З якими захворюваннями слід диференціювати захворювання?
Диференціальну діагностику проводять з іншими первинними та вторинними
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
імунодефіцитними станами, у діте старшого віку ВІЛ необхідно
диференціювати з інфекці ним мононуклеозом, ле козом, червоним вовчаком
та іншими захворюваннями.
13. Чоловік, 30 років, скаржиться на висипання на шкірі обличчя, свербіж,

печію, біль у вказаній ділянці. Хворіє уже третій раз за рік. Хворий веде
хаотичне статеве життя (гетеро- та гомосексуал).
Обʼєктивно: на шкірі обличчя по ходу 2-ї гілки трійничного нерва
спостерігаються інфільтровані вогнища яскраво-червоного кольору з
множинними везикулами, ерозіями. Підщеленні лімфатичні вузли є дещо
збільшені, рухомі, не спаяні з оточуючими тканинами.
А. Вульгарні вугрі
В. Паразитарний сикоз
С. Рецедивуючий герпес
• Е. Оперізуючий лишай
b). Які причини виникнення даного захворювання?
Оперізуючий лишай (або герпетичний дерматит) викликається вірусом герпесу.
У більшості випадків це HSV типу 1 або HSV типу 2. Основні причини
виникнення цього захворювання включають:
1. Контакт з інфікованим особистими речами: Вірус герпесу може
передаватися через контакт з інфікованими об'єктами, такими як рушники,
посуд, зубні щітки, тощо.
2.Сексуальний контакт: Передача вірусу часто відбувається через статевий
контакт, особливо при оральному, генітальному або анальному сексі.
3. Пошкодження шкіри: Мікротравми або подразнення шкіри можуть
полегшити вхід вірусу в організм.
4. Ослаблений імунітет: Стан, при якому імунітет ослаблений, наприклад, під
час стресу, захворювань, використання імуносупресивних препаратів або
імунодефіцитних станів, може сприяти активації вірусу і виникненню
симптомів.
5. Гередитарні фактори: Деякі люди можуть бути більш схильні до рецидивів
герпесу через генетичні особливості їхнього імунітету.
14. До дерматолога звернувся хворий зі скаргами на висипання на шкірі

обличчя, тулуба, нижніх кінцівок, схуднення, діарею, лихоманку більше місяця.
Супутні захворювання: «волохата» лейкоплакія, туберкульоз легень. Втрата
маси тіла складає більше 10%. З анамнезу відомо, що хворий є
гомосексуалістом.
Об’єктивно: на шкірі обличчя, тулуба, нижніх кінцівок наявні множинні
інфільтровані бляшки, симетричні темно-бурого кольору.
а). Який найбільш ймовірний діагноз:
й
й
й
А. Базалома
•В. Саркома Капоші
D. Саркоїдоз
Е. Бешиха
b). Яка стадія ВІЛ-інфекції у хворого?
З огляду на симптоми, вказані в умові задачі, можна припустити, що пацієнт
перебуває на ІІІ (в) стадії ВІЛ-інфекції. Свідчать про це такі ознаки, як
схуднення, тривала діарея, втрата маси тіла більше 10%, а також супутні
захворювання, такі як туберкульоз легень, «волохата» лейкоплакія.
15. Хвора, 19 років, звернувся з приводу важкого кандидозого стоматиту, який

триває протягом 3 місяців і не піддається лікуванню. Має статус ВІЛ-
інфікованої З роки. Самовільно припинила антиретровірусну тератю.
а). Яку комбінацію груп препаратів необхідно призначити першочергово?
• А. Антиретровірусні+протигрибкові
В. Протигрибкові+антибіотики
С. Антиретровірусні+ антибіотики
D. Антибіотики вітаміни|
Е. Протигрибкові+ вітаміни
b). Чим відрізняється клініка кандидозного стоматиту в осіб без ВІЛ?
Кандидозний стоматит в осіб без ВІЛ часто проявляється як міжскладова
частина гострого грибкового стоматиту. Основні симптоми можуть включати
біль, печіння та поколювання в ротовій порожнині, плями або виразки на
слизовій оболонці рота, а також відчуття сухості. У здорових осіб, грибковий
стоматит часто виникає під впливом факторів, таких як прийом антибіотиків,
стрес, порушення імунної системи тощо. Важливо відзначити, що у ВІЛ-
інфікованих осіб кандидозний стоматит може бути більш тяжким і тривалим
через ослаблену імунну систему.
16. На стаціонарне лікування поступила хвора, 18 років, зі скаргами на

множинні висипання на шкірі обличчя, тулуба, біль, підвищення температури
до 37°С. Хворіє протягом 6 місяців. Один рік тому надавала невідкладну
медичну допомогу хворому на СНІД, який потерпів в ДТП.
Обʼєктивно: на шкірі обличчя, тулуба - множинні вузли, щільної консистенції,
яскраво-червоного кольору, рубці. Через отвори вузла видно жовто-зелені
некротичні стрижні.
А. Скрофулодерма
• В. Хронічний фурункульоз
С. Карбункул
D. Фурункул
Е. Екзема
b). Складіть план подальшого обстеження.
17. На прийом до дерматовенеролога звернувся схвильований студень,

23 років, який дізнався, що у гуртожитку з ним мешкає жінка з ВІЛ-статусом. З
нею у нього напередодні були статеві незахищені контакти.
й
ї
й
ї
й
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
й
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
й
а). Ваші рекомендації:
•А. Обтежуватись
В. Не обстежуватись
С. Лікуватись
D. Не лікуватись
Е. Не зверати увагу
б). Протягом якого терміну потрібно обстежувати пацієнта, щоб виявити
ВІЛ?
Зазвичай рекомендується проводити тест на ВІЛ через 2-4 тижні після можливої
експозиції. Однак негативний результат тесту на ВІЛ на цьому етапі не
виключає можливості інфікування, і тест може бути повторений через 3 місяці
для більш точного результату. У деяких випадках може бути рекомендовано
також провести тест через 6 місяців.
18. У дитини, 3-х місяцв, при огляді сімейний лікар побачив низьку масу тіла,
мікроцефалію, випуклий лоб, сплощений ніс, екзофтальм, косокість, блідо
голубі склери. Мати дитини ВІЛ-інфікована.
а). Який попередни діагноз:
А.ДЦП
В. Водянка мозку
С. Вроджений сифіліс
•D.ВІЛ
Е.СНІД
б). Якої терапії потребує дитина?
Лікування проводять за чотирма напрямами: антиретровірусна терапія
(АРТ); імунокорекція імуностимуляція; імунозаміщення; лікування
опортуністичних інфекці і онкозахворювань.
Сучасні антиретровірусні препарати можна поділити на три групи:
- нуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази вірусу – азидотимідин
(зидовудин), диданозин, ставудин, ламівудин, абакавір;
- ненуклеозидні інгібітори зворотно транскриптази – іфавіренц, делавердин,
невірапін;
- інгібітори протеази вірусу – індинавір, саквінавір, ритонавір, нельфінавір.
- На більш ефективною вважають комбінацію одного інгібітора протеази
(індинавір чи ритонавір) та двох нуклеозидних інгібіторів зворотно
транскриптази. Рекомендується комбінація: азідотимідин + дамівудин +
індинавір – як на більш ефективна.
19. Хвора, 37 років, звернулась до стоматолога зі скаргами на висипання в

ротовій порожнині, біль при ковтанні, втрату маси тіла, лихоманку, тривалу
діарею. Хворіє 5 місяців з незначними покращеннями. Рік тому зробила
татуювання на стегні в приватному салоні.
й
й
й
й
ї
ї

ї
Об’єктивно: на слизовій оболонці рота, губах - множинні везикули, ерозії,
симптом Нікольського - негативний, акантолітичні клітини - не виявлено.
Л. Міхурник
• В. Герпес
С. Кандидозний стоматит
D. Хейліт
Е. Червоний плескатий лишай
b). Складіть план обстеження.
ї
й
ї
й
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
ї
й
й
й
ї
ї
ї
й
ї
ї
й
й
й
й
20. Студент, 23 років, прийшов до сімейноголікаря проконсультуватися на тему:

«Як не заразитись ВІЛ?».
а). Які профілактичні заходи Ви б порадили:
А. Захищені статеві стосунки
В. Використання одноразових шприців
С. Користування індивідуальними зубними щітками, лезами
D. Не вживати наркотики
• Е. Все перелічене
b). Які групи осіб підлягають обовʼязковому обстеженню на ВІЛ?
Обов'язковим є тестування всіх донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин.
Потрібно також обстежувати осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів,
пові . До ціє ж категорі можна відне сти хворих венеричними
захворюваннями. Підлягають обстеженню студенти з інших кра н, особливо ті,
що прибули з кра н, ендемічних щодо СНІДу, та особи, які повернулися з
тривалих відряджень та з-за кордону. До групи ризику відносять також хворих
на гемофілію, яким протягом усього життя не один paз переливали кров та
препарати.
21. До дерматолога звернувся художник, 27 років, зі скаргами на висипання по

усьому тілу, зниження маси тіла, постійну втому, діарею, що триває більше
місяця. З анамнезу: вживає інʼєкційні наркотики з друзями, в яких впевнений,
що немає ВІЛ.
Обʼєктивно: на шкірі обличчя, тулуба, статевих органів та стегон наявні
множинні вузлики з пупкоподібним вдавленням, які місцями зливаються. При
стисканні їх пінцетом виділяється сироподібна маса.
А. Псоріаз
•В. Контагіозний молюск
С. Червоний плескатий лишай
D. Герпес
Е. Бородавки
b). Які обстеження слід провести для виключення діагнозу ВІЛ/СНІД?
й
й
й
й
ї
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
ї
ї
й
ї
ї
й
ї
й
ї
й
й
й
й
ї
ї
ї
ї
ї
й
й
й
ї
й
ї
й
ї
ї
й
й
й

Дерма диф.залік

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Дерма диф.залік

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Дерма диф.залік

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Питання для самоконтролю 1 рівня складності:

1. Базальний шар епідермісу складається з:

2. До складу дерми не входять:

3. До додатків шкіри відноситься усе, крім:

5. До первинних безпорожнинних морфологічних елементів відноситься:

6. До складу гіподерми не входить:

7. До складу епідермісу входять усі клітини, окрім:

8. Сальні залози являють собою:

10. До первинних морфологічних елементів не відноситься:

11. Епідерміс складається з наступних шарів, окрім:

12. Шкіра виконує наступні функції, окрім:

13. Гістологічні зміни при утворенні уртики:

14. До різновидів плям відносять:

15. Рубець - це:

16. В якому шарі епідермісу не відбувається мітоз:

17. Гомеостаз епідермісу забезпечується:

18. До чутливих нервових закінчень шкіри відноситься усе, крім:

19. До первинних порожнинних морфологічних елементів відноситься:

21. Меланоцити в основному входять до складу:

22. Клітини Лангерганса - це:

23. Гіпергранульоз характеризується:

24. До різновидів пустули відноситься:

25. Виразка - це:

26. Який структуркий елемент шкіри не входить до складу дерми:

27. Акантоз - це:

28. Пляма - це:

29. Ексфоліація - це:

30. До вторинних морфологічних елементів не належить:

31. Акантоліз - це:

32. Різновидом геморагічних плям є усе, окрім:

35.Вторинна пляма - це:

2. При огляді пацієнта дерматолог за допомогою предметного скельця

3. На прийом до дерматолога звернулася жінка, при огляді шкіри якої були

4. При обстеженні пацієнта лікар за допомогою предметного скельця натискає

5. Характерним для даного виду запалення є ураження судин, внаслідок чого

6. На прийом до дерматолога зверкулася пацієнтка, при огляді якої на шкірі

7. До дерматолога звернулися батьки 6-річного хлопчика, при огляді якого на

8. У мікропрепараті візуалізуються прості альвеолярні залози шкіри з

9. У хворого при огляді на шкірі виявлені елементи висипу з чіткими межами,

10. Визначення стану вегетативної нервової системи є одним із компонентів

12. У результаті клінічного обстеження хворого був виставлений діагноз: рожеві

13. Виділяють декілька додатків шкіри.

14. У результаті обстеження хворого встановлено, що на шкірі є спідермальні

15. При огляді шкіри пацієнтки дерматовенеролог виявив множинні вогнища

16. До лікаря звернувся пацієнт зі скаргами на наявність висипань в ділянці

17. У хворого при огляді на шкірі виявлені множинні порожнинні елементи з

18. При огляді пацієнта на шкірі виявлений елемент висипу неправильної

19. На шкірі пацієнта візуалізуються множинні безпорожнинні елементи висипу

20. На шкірі плечового поясу пацієнта виявлені множинні плями різного

2. Виберіть один із симтомів, що входить до тріади Ауспіца:

3. Окрім одного, за поширеністю псоріаз розрізняють:

4. Для первинного елемента висипу при червоному плоскому лишаю

5. При тривалості червоного плоского лишаю від 1-ого до 6-ти місяців - це

6. Найбільш характерна локалізація висипань при вульгарному псоріазі:

7. У якій стадії псоріазу найбільш яскраво виявляється феномен Кебнера

8. Який симптом не використовують для підтвердження діагнозу псоріаз:

10. Найчастіше висип при червоному плоскому лишаю локалізується на:

11. Характерна локалізація висипань при пустульозному (типу Барбера) псоріазі:

12. До атипових форм псоріазу відноситься: