Professional Documents
Culture Documents
Біологія 9 клас 1 семестр
Біологія 9 клас 1 семестр
Тема 0: Вступ
§ 1. Біологія як наука
Біологія – це наука що вивчає життя у всіх його проявах. Батьком біології вважається
Аристотель. Термін запропонував француз Ж. Б. Ламарк
І. Епоха практичних донаукових знань – від Біологія є предметом вивчення багатьох науковців
і має місце у таких галузях: біохімія, біофізика,
кам’яного віку до XV–XVI ст
біогеографія, біокібернетика, космічна біологія,
ІІ. Епоха виникнення біології та початку її радіобіологія, кріобіологія і т.д і т.п.
диференціації – з XV–XVI ст. до середини XIX ст.
За дослідженнями властивостей життя та рівнями
ІІІ. Епоха синтезу наукових біологічних знань – організації виокремлюють молекулярну біологію,
із середини XIX – до середини XX ст. цитологію, гістологію, морфологію, генетику,
філогенію, еволюційне вчення, екологію,
ІV. Епоха проникнення в біологічний мікросвіт систематику.
– біологія теперішнього та майбутнього часу.
1
теорія, закон. Загальні методи наукового пізнання поділяють на дві
групи: емпіричні та теоретичні.
Хімічний склад клітини – сукупність хімічних елементів й хімічних речовин, що містяться у клітині
й забезпечують її життєдіяльність чи організму в цілому
2
Основними фізичними характеристиками води є: агрегатніий стан, висока теплоємність й
теплопровідність, поверхневий натяг, нестискуваність, текучість. Хімічні характеристики: Взаємодія з
певними кислотами, оксидами, основами й солями, участь в гідролізі органічних сполук, здатність до
йонізації.
Іноді їх називають сахаридами або цукрами. Загальна формуа вуглеводів - Сn(Н2О)m. Вони
утворюються у процесі хемо- і фотосинтезу, здатні до кисневого і безкисневого розщеплення.
Продуктами повного розщеплення вуглеводів є СО2 і Н2О.Грають голвну роль у енергоутворенні.
За хім. складом є прості (утворені за загальною формулою) та складні (прості + ліпіди, білки і т.д)
Найчастіше цукри поділяють на 3 групи в залежності від гідролізу. Ними є моно-, полі- та
олігосахариди або дисахариди.
3
Моносахариди – група сахаридів, які мають від 3 до 10 атомів Карбону. Не зазанють гідролізу,
добре розчинні у воді. Найпоширенішими є вуглеводи з 5 і 6 атомами, називаються вони пентози. До
них належать рибоза та дезоксирибоза, що в свою чергу входять до складу рибонуклеїнової та
дизоксирибонуклеїнової кислот, людською мовою РНК та ДНК. Найвідомішими гексозами є глюкоза і
фруктоза.
Ліпіди – це різноманітні за хімічним складом органічні сполуки живого, спільною ознакою яких є їхня
неполярність, через що вони розчиняються лише в неполярних рідинах.
Усі ліпіди в організмі піддаються гідролізу під дією специфічних ферментів – ліпаз з утворенням
жирних кислот. Існує декілька класифікацій ліпідів, серед яких можна виокреми-
ти класифікації за біологічними функціями (резервні та структурні), властивостями (полярні та
неполярні) і класифікація за структурними особливостями, тобто поділ на прості та складні ліпіди.
Прості ліпіди є похідними жирних кислот і спиртів. Найвідомішими з них є воски й жири.
Воски – це гідрофобні сполуки, в утворенні яких беруть участь жирні Функції ліпідів
кислоти й одноатомні спирти. Їх поділяють на тваринні воски та рослинні
воски Енергетична
Теплоізоляційна
Жири – це гідрофобні сполуки, в утворенні яких беруть участь жирні
кислоти й триатомний спирт гліцерол. За походженням жири поділяють на Водоутворювальна
рослинні й тваринні. Вони можуть бути рідкими й твердими Травна
Складні ліпіди окрім ліпідної частини містять й інші речовини. У Антиоксидальна
ліпопротеїдів такими сполуками є білки, у фосфоліпідів – залишок Резервна
ортофосфатної кислоти, у гліколіпідів – вуглеводи. Захисна
До ліпідів відносять й жироподібні сполуки (ліпоїди) Прикладом Структурна
подібних речовин є стероїди – гідрофобні сполуки, що виявляють високу Сигнальна
біологічну активність. До стероїдів належать холестерин, жовчні кислоти.
Регуляторна
Є ряд чинників (температура, кислоти, луги, важкі метали), вплив яких спричиняє
втрату природної структури білка із збереженням первинної. Цей процес називається
денатурацією. Якщо дія цих чинників припиняється, то білок відновлює свій
початковий стан. Це явище називають ренатурацією. Необоротний процес
руйнування первинної структури білка називають
деструкцією.
Функції білків
Енергетична
Будівельна
Каталітична
Рухова
Транспортна
Поживна
Захисна
Запаслива
Сигнальна
Регуляторна
§ 9. Нуклеїнові кислоти
У живому організмі є хімічні сполуки, призначені для збереження спадкової інформації. Це
дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК).
5
В клітинах організму є й сполуки, що цю інформацію реалізують у певні білки. Це рибонуклеїнові
кислоти (РНК).
Нуклеїнові кислоти було виявлено швейцарським хіміком Ф. Мішером у складі ядер лейкоцитів
ДНК
Спіраль правозакручена, відстань міжнуклеотидами (або довжина нуклеотиду) становить 0,34 нм,
крок спіралі – 3,4 нм і містить 10 пар нуклеотидів, діаметр спіралі (2 нм) сталий по всій
довжині
РНК
Молекули РНК відрізняються від ДНК низкою ознак:
а) вуглеводом РНК є рибоза;
б) РНК не містить тиміну, його місце займає урацил;
в) РНК є одноланцюговою молекулою.
Окрім того, РНК завжди мають менші довжину й молекулярну масу, оскільки є копіями окремих
ділянок ДНК.
6
§ 10. Молекулярний рівень організації життя
Молекулярний рівень життя – це рівень організації, існування й властивості якого визначаються
хімічними елементами й молекулами та їхньою участю в процесах перетворення енергії, речовин
та інформації
7
Отже, як нам відомо, науку про клітини було застовано завдяки працям Р. Гука і названо
цитологією.
Стрімкого рахвитку ця наука зазнала у ХХ столітті. Для її вивчення використовувалися такі
методи, як світлова (оптична) мікроскопія, флуоресцентна мікроскопія, електронна мікроскопія,
сканувальна електронна мікроскопія, трансмісійна електронна мікроскопія та інші.
Для вивчення функцій клітин використовують метод центрифугування і метод мічених атомів.
Для експериментальних та практичних цілей використовують методи клітинної інженерії. Всі згадані
методичні підходи можуть використовуватись у поєднанні з методами культури клітин.
8
Будова прокаріотичної клітини
Поверхневий апарат Цитоплазма Ядро
Клітинна стінка Рибосоми Ділянка
Клітинна мембрана Включення цитоплазми
Поверхневі структури (пілі, Цитоскелет Кільцеподібна ДНК
слизова капсула, джгутики)
9
Надмембранні структури можуть бути представлені в клітинах клітинною стінкою й
глікокаліксом.
10
опорну функції. Мікронитки побудовані зі скоротливих білків актину і міозину, мікротрубочки – із
спірально упакованих одиниць білка тубуліну.
Органели – це сталі клітинні структури, які мають специфічну будову та виконують життєво важливі
функції клітини.
Кожному типу клітин властиве певне стале співвідношення між об’ємами ядра та цитоплазми
(ядерно-цитоплазматичне співвідношення). Через те у великих клітинах або клітинах з посиленим
обміном речовин спостерігається багатоядерність
11
Генетична інформація – сукупність відомостей про розвиток, будову і властивості клітини, що
передається у спадок. Саму здатність клітин чи організмів передавати цю інформацію наступному
поколінню називають спадковістю.
Ядро має особливі структури – хромосоми, а хромосоми побудовані з хроматину, що
складається з ДНК і білків. І саме на ДНК генетична інформація клітин записана у вигляді певних
послідовностей нуклеотидів. Передача генетичної інформації відбуваються під час поділу клітини. У
клітин виокремлюють два основні типи поділу – мітоз і мейоз.
Хроматин – генетичний матеріал, основу якого становлять ДНК і білки. Хроматин утворює
хромосоми
Основні функції ядра, що визначають його форму й особливості будови, спрямовані на:
1) самовідтворення клітин,
2) самооновлення
3) саморегуляцію клітин
Проста дифузія – рух молекул або йонів за градієнтом концентрації, тобто з ділянок з високою
концентрацією в ділянки з низькою концентрацією (наприклад, газообмін у легенях і тканинах).
Активне транспортування речовин здійснюється із затратою енергії АТФ через йонні канали або
в мембранній упаковці.
13
Анаболізм (пластичний обмін) – сукупність реакцій синтезу складних речовин із простіших, які
забезпечують ріст клітин, оновлення їхнього хімічного складу. Під час перебігу цих біохімічних
реакцій енергія поглинається, тому ці процеси називають ендергонічними. Анаболічними процесами
клітини є фотосинтез, хемосинтез, біосинтез білків та ін.
Особливості катаболізму :
Третьою особливістю катаболізму є те, що хімічна енергія, яка вивільняється під час руйнування
хімічних зв’язків молекул вуглеводів, ліпідів, білків, акумулюється в молекулах особливої речовини
живого –аденозинтрифосфатної кислоти (АТФ)
Гідроліз
Це реакції обмінної взаємодії молекул з водою за участі ферментів-гідролаз. Білки за допомогою
протеаз розщеплюються до амінокислот, жири за участі ліпаз –до жирних кислот й гліцерину,
вуглеводи за допомогою амілаз – до моносахаридів. Цей шлях розщеплення відбувається в ділянках
цитоплазми, ефект незначний
14
Біологічне окиснення
Це реакції перенесення електронів з однієї молекули на інші, що каталізуються оксидоредуктазами.
Основними субстратами біологічного окиснення є вуглеводи та жири, саме їхній катаболізм дає
найбільшу кількість хімічної енергії. Біологічне окиснення в клітинах може бути безкисневим і
кисневим.
Більшість клітин для вивільнення енергії у процесах дихання передусім використовують глюкозу.
Полярні молекули глюкози дуже добре взаємодіють з водою, тому легко й швидко переміщуються в
клітині, їхнє транспортування в клітину здійснюється шляхом полегшеної дифузії, що не вимагає
затрат енергії. Основними процесами анаеробного дихання є гліколіз та бродіння.
Кисневий етап дихання відбувається в мітохондріях за участі кисню, і при цьому вивільняється
основна частина енергії (понад 90 %) з утворенням Н2О і СО2. На цьому етапі катаболізму науковці
виокремлюють три стадії: окиснювальне декарбоксилювання, цикл Кребса (або цикл трикарбонових
кислот) і окиснювальне фосфорилювання
СТАДІЯ 1: Окиснювальне декарбоксилювання
Перетворення піровиноградної кислоти (продукт безкисневого розщеплення малих біомолекул) на
ацетилкоензим А (ацетил-КоА).
– Сукупність циклічних реакцій, які завдяки хімічній енергії АТФ забезпечують утворення
глюкози з використанням вуглекислого газу, що є джерелом Карбону, та води, що є джерелом
Гідрогену
Темнова фаза фотосинтезу відбувається в стромі хлоропластів. Її процеси не залежать від світла і
можуть протікати як на світлі, так і в темряві, залежно від потреб клітини в глюкозі. Основою темно-
вої фази є циклічні реакції під назвою циклу фіксації вуглекислого газу, або циклу Кальвіна
Значення фотосинтезу для біосфери важко переоцінити. Саме завдяки цьому процесові світлова
енергія Сонця перетворюється фотоавтотрофами в хімічну енергію вуглеводів, які в загальному
дають первинну органічну речовину. фотосинтез має планетарне значення, забезпечуючи існування
живої природи планети Земля.
Схему див. в додатку
17
Цей процес здійснюють хемоавтотрофні бактерії: нітрифікуючі бактерії (окиснюють амоніак до
нітратної кислоти), залізобактерії (перетворюють двовалентний Ферум на тривалентний Ферум) та
сіркобактерії (окиснюють сірководень до сульфатів)
Значення виділення полягає у підтриманні гомеостазу клітини, захисті органел та важливих речовин
від шкідливого впливу небезпечних речовин чи клітин, комунікації з іншими клітинами, забезпеченні
регуляції функцій.
§ 22. Ген та його будова ГЕН – це цілісна одиниця спадкового матеріалу у вигляді
ділянки РНК чи ДНК, розташованого у ядрі (нуклеоїді) чи
цитоплазмі, що кодує первинну структуру поліпептидного
ланцюга чи молекул рРНК і тРНК або взаємодіє з 18
регуляторним білком. Визначає розвиток ознаки
Уявлення про ген як про спадковий фактор істотно змінювалися й доповнювалися. У 1865 р. Г.
Мендель довів існування спадкових «задатків», які данський генетик В. Йогансен в 1909 р. назвав
генами.
Відкриття Дж. Уотсоном і Ф. Кріком просторової структури ДНК у 1953 р. розпочало бурхливий
розвиток молекулярної біології гена. На ній формується
сучасне уявлення про гени.
– Ген не бере безпосередньої участі в синтезі білка, він є матрицею для утворення
посередників – різних молекул РНК, які безпосередньо беруть участь у синтезі.
– Молекули ДНК здатні до репарації, тому не всі пошкодження гена призводять до мутації.
– Генотип складається з окремих генів, але функціонує як єдине ціле. На функцію генів
впливають чинники як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.
Специфічність – ген містить спадкову інформацію лише про певний продукт або регулює синтез
лише одного конкретного білка;
Стабільність – гени здатні зберігати властивий їм порядок розташування нуклеотидів;
Лабільність – гени здатні до змін і можуть мутувати;
Взаємодія генів – гени здатні впливати один на одного за участі білків, що є продуктами
реалізації закодованої у них спадкової інформації;
Множинна дія генів – один ген може впливати на розвиток декількох ознак;
Полімерна дія генів – декілька генів можуть впливати на формування однієї ознаки.
19
В клітинах еукаріотів окрім ядерного геному розрізняють ще мітохондріальний й пластидний
геноми.
У прокаріотів генетичний матеріал має оперонну організацію. Концепцію оперона запропонували в
1961 р. французькі вчені Франсуа Жакоб і Жак Моно
.
Оперон – функціональна одиниця організації геному прокаріотів.
До складу оперона входять один або декілька структурних генів. Ці гени відповідають за синтез
білків. Структурні гени прокаріотів не мають мозаїчної структури, тобто в їхньому складі немає
розподілу на кодувальні (екзони) й некодувальні (інтрони) ділянки. Крім структурних генів оперони
мають регуляторні ділянки (оператор, термінатор), за рахунок яких забезпечується активність
оперона. На роботу оперона впливає самостійний регуляторний ген, що синтезує відповідний
регуляторний білок
Оснвними
Мама всіх
досліджень по
спадковій
інформації
21
Подвійна спіраль молекули ДНК на нуклеосомному рівні
організації накручується на ядерні частинки-нуклеосоми,
що складаються з 8 – 10 білкових молекул. Хроматин
набуває вигляду намиста перлин а рівень ущільнення –
6–7 разів.
Нуклеомерний рівень виникає завдяки спіралізації.
Хромомерний рівень пов’язаний вже не з спіралізацією, а
з утворенням поперечних петель вздовж хромосоми під
час конденсації.
Хроматидний рівень виникає у зв’язку з подальшим
укладанням структури нижчого рівня ієрархії та
утворенням хроматиди діаметром 700 нм.
Хромосомний рівень характерний для метафазної
хромосоми
Правило специфічності – особливості каріотипу особин виду залежать від кількості, розмірів
та форми хромосом;
Правило стабільності – кожний вид еукаріотичних організмів має певну і постійну кількість
хромосом (наприклад, у дрозофіли – 8 хромосом, у людини – 46);
Правило парності – в диплоїдному наборі (2п) кожна хромосома має собі пару, подібну за
розмірами та формою. Такі хромосоми називаються гомологічними;
Правило індивідуальності – кожна пара гомологічних хромосом має свої особливості. Так, при
порівнянні хромосомних наборів чоловічих та жіночих особин одного виду спостерігається
відмінність в одній парі хромосом. Ця пара отримала назву статевих хромосом. Решта пар
гомологічних пар хромосом, однакових в обох статей, мають
загальну назву аутосоми;
Правило наступності (неперервності) – завдяки здатності
хромосом до подвоєння під час поділу клітини у наступних
поколіннях клітин одного виду зберігається не лише стале
число хромосом, а й їхні індивідуальні особливості.
Хромосомний набір буває диплоїдним(парний набір),
гаплоїдним(половинний набір), поліплоїдним(кратний
гаплоїдному).
Основою експресії генів є реакції матричного синтезу – це реакції синтезу нових молекул
відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують.
23
Трансляція – сукупність процесів
перетворення спадкової інформації
іРНК у білок первинної структури.
Трансляція відбувається на рибосомах.
Необхідні для біосинтезу білків
амінокислоти доставляються до рибосом
молекулами тРНК. Процес поєднання тРНК з
активованими амінокислотами називається
активацією амінокислот. Трансляція
починається із взаємодії рибосом з іРНК та
першою тРНК, антикодон якої відповідає
старт-кодону іРНК – АУГ. Тоді
відбувається «крок», в результаті
якого у рибосомі опиняється 2
триплета. Перший приймає наступні
тРНК а другий відділяє амінокислоту і
формує ланцюг. Це відбувається дор тих
пір, поки рибосома не зіштовхнеться з стоп-
кодоном іРНК.
Поділ прокаріотичних клітин є простішим, швидшим і менш досконалим. Він називається бінарним.
25
Назва фази Основні процеси
1. Конденсація (ущільнення) двохроматидних хромосом.
Профаза – конденсація 2. Розходження центріолей до полюсів.
хромосом 3. Зникнення ядерця.
4. Розпад ядерної оболонки.
5. Формування веретена поділу
Метафаза – розташу- Прикріплення коротких ниток веретена поділу до центромер і
вання хромосом на розташування двохроматидних хромосом на екваторі клітини в один
екваторі клітини ряд
Мейоз у процесі еволюції виник на основі мітозу, але має ряд принципових відмінностей:
Відбувається у два послідовні етапи – мейоз І та мейоз ІІ, кожний з яких складається з 4 фаз:
профази, метафази, анафази і телофази;
На першому етапі відбувається розподіл гомологічних двохроматидних хромосом на дві клітини з
утворенням у них гаплоїдних наборів хромосом, тому цей поділ називають редукційним
Стан спадкової інформації після першого поділу вже змінений завдяки рекомбінації ДНК;
На другому етапі розходяться хроматиди гомологічних хромосом, і він здійснюється за мітотичним
типом;
Загальним результатом мейозу є утворення з однієї материнської клітини чотирьох дочірніх клітин з
гаплоїдним набором однохроматидних хромосом
26
Метафаза І Розташування двохроматидних хромосом на екваторі клітини в два ряди у
вигляді тетрад (комплексів і двох двохроматидних хромосом)
Анафаза І Розходження двохроматидних хромосом до полюсів клітин
Телофаза І Деконденсація двохроматидних хромосом і формування двох клітин або
лише ядер з гаплоїдним набором хромосом
27
ІII. Стадія дозрівання – овоцити й сперматоцити діляться шляхом мейозу. Після першого поділу
мейозу утворюються сперматоцити й овоцити ІІ порядку, а після другого поділу мейозу – сперматиди
та овотиди.
Ріст – процес, що забезпечує збільшення маси, розмірів, об’єму клітин завдяки переважанню
процесів анаболізму. Розрізняють ріст обмежений\необмежений і ріст періодичний\безперервний.
Отже, реалізація спадкової інформації генотипу під час індивідуального розвитку відбувається завдяки
диференціальній активності генів, яка зазнає впливу внутрішніх та зовнішніх чинників.
29
Постембріогенез – це післязародковий період,
Основними проявами клітинної активності що триває від народження до загибелі
постембріогенезу є поділ, ріст, старіння,
загибель клітин, регенерація тканин й органів. У постембріогенезі в більшості організмів
відбуваються статеве дозрівання, розмноження, а потім старіння і смерть.
Прямий розвиток – це розвиток, за якого щойно народжена тварина загалом нагадує дорослу
(ссавці, плазуни, птахи, хрящові риби, павуки).
30
ДОДАТОК
ТАБЛИЦІ Й КАРТИНКИ: ПІДСУМКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ
32
Таблиця з теми 4: Окремі процеси життєдіяльності клітини
33
Синтез складних речовин із простих з Рибосоми,
Анаболізм використанням енергії (фотосинтез, ЕПС,
хемосинтез, біосинтез білків, ліпідів) комплекс Гольджі
34
ЗМІСТ
Вступ
§ 1. Біологія як наука............................................................................................................................ 1
§ 2. Біологічні системи. Біологічне пізнання....................................................................................... 1
35