Тема 9.

Евристичні методики
проектної творчості. Проектні методи.
9.1 Евристика як наука про творче мислення
9.2 Евристичні методи проектування
9.2.3. Мозковий штурм (МШ)
9.2.4. Метод десяткових матриць пошуку (ДМП)
9.2.5. Метод семикратного пошуку аналог методу SCAMPER.
 10.1 Евристика як наука про творче мислення

• Евристичні методи (друга назва Евристики) дозволяють пришвидшити процес розв'язання задачі.
Значний інтерес до їх дослідження виник у зв'язку з можливістю вирішення ряду задач (розпізнавання
об'єктів, доведення теорем і т. д.), в яких людина не може дати точний алгоритм вирішення з допомогою
технічних засобів. Метою Евристики є побудова моделей процесу розв'язання якої-небудь нової задачі.
Слово «ЕВРИСТИКА» позначає «метод знаходження» (або винаходи). Підвалини цього методу закладалися
ще у філософській концепції Сократа. Але тільки в двадцятому столітті це поняття отримала не тільки широку
сферу вживання, а й практичне використання – «Евристичне мислення», «Евристичні прийоми й методи»,
«евристична властивість. В будь-якому разі «евристика» – це щось, пов’язане з творчістю, а зокрема з
творчім пошуком. Термін «евристика» вперше введено в 7-му томі «Математичного збірника» грецького
математика Паппа, який жив близько 300 р. н. е. З ним пов’язують виникнення евристики, як науки про те,
як робити відкриття та винаходи.
• Видатні винахідники античного світу мали уявлення про методи технічної творчості та навчали цим методам
своїх учнів. Одну з перших спроб осмислення процесу творчості зробив Архімед в своїх трактатах «Ефодікон»
та «Стомахіон». В останньому розглянуті способи створення нових технічних об’єктів із стандартних
елементів. Цьому ж різновиду творчості був присвячений трактат Паппа Олександрійського «Мистецтво
вирішувати задачі».
• Лукрецій Кар в трактаті «Про природу речей» пояснює виникнення й розвиток речей комбінуванням частин
та приєднанням нових елементів.
• Шоста книга арабського вченого Абу Мухаммеда ар-Разі «Кітаб ар-раха» присвячена методиці творчого
експериментування.
• Середньовічний іспанський схоласт Раймонд Луллій для вирішення творчих задач
використовував різні логічні схеми й винайшов логічні машини. В своїх працях Р. Луллій
запропонував метод вирішення задач, принципи, засоби, операції, застосовувані матеріали,
позначення літерами, знаками та їх комбінаціями.
• В середньовіччі пошуками секретів творчості займались псевдонауки: алхімія, астрономія,
чорна та біла магія, кабалістика, символічна геометрія, геомантія, піромантія, хіромантія,
гідромантія, некромантія, нігромантія. Кожна з цих «наук» ділилась на окремі «мистецтва», а
останні вміщували низку «секретів», методів. Методи зберігались в суворій таємниці.

• Леонардо да Вінчі застосовував методи винахідництва при вирішенні технічних задач.

Особливе значення він надавав моделюванню. Він розробив моделі літальних апаратів,
гідротехнічних споруд, човнів і т. д. Метод аналогії він описав у трактаті «Про літання та рух у
повітрі». Крім того, він застосовував методи дублювання, мультиплікації, зворотного зв’язку
(наприклад він розробив рожен для того, щоб смажити м’ясо, в якому швидкість обертання
залежала від інтенсивності полум’я).
• Внесок в методику винахідництва зробив англійський вчений Френсіс Бекон. Він запропонував
у якості методу винахідництва індукцію (від окремого – до загального).
• Р. Декарт вважав основними методами творчості індукцію й дедукцію. Метод він порівнював з
дороговказною ниткою Аріадни для проникнення в лабіринт. В книзі «Міркування про метод»
Р. Декарт відмічає, що «мати добрий розум замало», головне – «його добре застосовувати».
• У XVII ст. Б. Спіноза в роботі «Трактат про удосконалення розуму» назвав методи
інтелектуальними інструментами.
• Г. В. Лейбніц розробив власну методику винахідництва й методику комбінування. Він вважав,
що методика винахідництва є областю логіки.
• Основи методики винахідництва розглядав і Х. Вольф – послідовник Лейбніца.
• Одна з фундаментальних праць по методиці технічної творчості – книга чеського
мислителя Б. Больцано «Науковідання». Ч. IV цієї книги називається «Мистецтво
винахідництва». Тут він розглядає евристичні правила й методи. Терміном
«мистецтво винахідництва» він позначив евристику – науку про творче мислення.

• Питанням винахідництва присвячені роботи (XVIII ст.) Д. Г. Штейнбарта,

Г. Гельмгольца, Д. Прістлі.
• Французький психолог Т. Рібо розробив метод емпатії (уособлення, одухотворення
технічного об’єкта), метод символічної аналогії, метод використання метафор (за
Рібо – містична уява) і т. д.
• І. Кант особливе місце в творчості віддавав наслідуванню.

• Вчений-хімік В. Оствальд був прихильником створення методики науково-технічної

творчості. За його думкою, методиці винахідництва можливо навчитись.
• В розвиток методики винахідництва вніс свій вклад французький математик
А. Пуанкаре, котрий розглядав корисні комбінації.
• В XX ст. в США методикою винахідництва займались К. Д. Туска, Г. А. Тулмін (логічні
методи), А. Ф. Осборн – свідоме використання випадковостей («мозкова атака»).
• Як вже було сказано, ефективність усіх евристичних прийомів, у тому числі і
асоціацій, виявляється не стільки у забезпеченні прямого виходу на потрібне
рішення, скільки у підготовці психіки людини до моменту «осяяння», у
встановленні зв’язку між свідомістю та підсвідомістю та підключенням інтуїції.
• Величезні можливості асоціацій для розвитку творчих первнів: пам’яті, швидкості
мислення, уяви – очевидні. Використання метафоричних асоціацій до того ж
розвиває образність мислення.
Існують такі типи моделей:
• модель сліпого пошуку, яка спирається на так званий метод спроб і помилок;
• лабіринтна модель, в якій задача розглядається як лабіринт, а процес пошуку
розв'язку — як прохід лабіринтом;
• структурно-семантична модель, яка вважається в наш час найповнішою і яка
відображає семантичні відношення між об'єктами, які складають область задачі.
Евристика пов'язана з психологією, фізіологією вищої нервової діяльності,
кібернетикою і т. д
• Евристика у сучасному розумінні - це:
• 1) галузь знання, що вивчає творчу діяльність та засоби відкриття нового;
• 2) методологічна дисципліна, предметом вивчення якої є прийоми, правила і методи
розв’язання проблем в умовах невизначеності;
• 3) набір методів і прийомів оптимізації індивідуальної творчості.
• Узагальнюючи наведене, можна запропонувати таке визначення цієї методологічної
дисципліни:
• Евристика - це інструменти активізації та оптимізації творчого мислення.
• Евристика є інтеграційною наукою. Вона сформувалася на перетині предметних полів
філософії, психології, логіки, теорії штучного інтелекту та структурної лінгвістики.
Кожна з цих наук своїми методами досліджує інтелектуальну діяльність людини.
• Евристика ж як інтеграційна наука, по-перше, синтезує знання про інтелектуальну
діяльність людини, яке здобуте цими науками;
• по-друге, розробляє свої евристичні методи дослідження мислення людини та
створює евристичні моделі мислення.
• За рі внями дослідження евристика поділяється на емпіричну і теоретичну. Якщо
емпірична евристика передбачає наявність набору конкретних прийомів та
способів активізації творчого потенціалу, то теоретична евристика
зосереджується на чіткому виокремленні й понятійному визначенні самої
евристики: її мети, об’єктів та можливих результатів.
Саркисов.С.
Основи
архитектурной
євристики.
 9.2 Евристичні методи проектування
Іноземні спеціалісти запропонували низку методів, які претендують на
універсальність:
• а) морфологічний метод Ф. Цвіккі;
• б) систематичний підхід І. Мюллера, який ґрунтується на евристичному
алгоритмі вирішення винахідницьких задач;
• в) «мозкова атака» А. Ф. Осборна;
• г) синектика В. Дж. Гордона, удосконалена Дж. М. Прінсом та іншими;
• д) методика Д. С. Пірсона, яка заснована на його рівнянні творчості;
• е) методика фокальних об’єктів Ч. С. Вайтінга;
• ж) методика інженерного проектування систем, авторами якої є Дж. Р.
Діксон, Г. Х. Гуд, Е. Макол;
• з) методика комплексного вирішення технічних проблем С. Віта;
• і) методика творчого інженерного конструювання Г. Р. Буля і т. д
 9.2.3. Мозковий штурм (МШ)
• МШ (brainstorming, мозкова атака, облога мозку, метод віднесеної оцінки,
метод обміну думками і т. д.) – це один з найбільш популярних методів
психологічної активізації колективної/індивідуальної творчої діяльності. Він
був запропонований американським підприємцем та винахідником
А. Осборном у 1953 р.
• МШ призначений для одержання нових ідей в науці, техніці,
адміністративній та торговельній діяльності.
• З’явилась низка різновидів МШ: індивідуальний, зворотний,
двоступінчастий, масовий, з оцінюванням ідей, «конференція ідей», з
додатковим збиранням пропозицій і т. д.
• Індивідуальний МШ виконується однією людиною, яка спочатку генерує, а
потім оцінює ідеї.
• Виявлено що на наступний день генеровані ідеї є ефективніші.
Основні правила Мозкового Штурму такі.
• 1. Задачу послідовно вирішують дві групи людей по 4–15 осіб у кожній (оптимальний склад –
6–12 осіб). Перша група тільки висуває різні ідеї («генератори ідей»). В ній повині бути люди,
схильні до абстрагування, з буйною фантазією. Ця група «штурмує» задачу протягом 20–40
хвилин.
• Друга група після закінчення «штурму» робить висновки про цінність висунутих ідей. Це група
«експертів». До неї повинні бути залучені люди з аналітичним, критичним складом розуму.
• Умови задачі формулюються перед «штурмом» тільки в загальних поняттях.
• 2. Основною задачею групи «генераторів» є створення якомога більшої кількості ідей за
відведений час. Слід висувати будь-які ідеї, в тому числі фантастичні, явно помилкові й
жартівливі. Чим більш фантастичні і нереальні ідеї, тим сильніша їхня дія на наступний
процес генерування ідей. «Погані» ідеї – це каталізатори. Без них не буде «хороших» ідей.
При остаточному аналізі, який відбудеться пізніше, багато ідей будуть непотрібними. Але сам
процес повинен викликати бурхливий потік ідей, ідеї повинні надходити безперервно,
доповнюючи та взаємно збагачуючи одна одну. Повинна бути безперервна послідовність ідей.
Регламент на кожну ідею – не більше двох хвилин. Ідеї висуваються без доведення. Всі ідеї
фіксуються за допомогою магнітофона, диктофона, протоколу і т. д.
• 3. При генеруванні ідей заборонена всіляка критика не тільки явна, словесна, але й прихована,
мовчазна – у вигляді скептичних усмішок, міміки, жестів і т. і.
• 4. Експертиза й відбір ідей після закінчення процесу їх генерування повинні проводитись дуже
уважно. Повинні ретельно обмірковуватись навіть ті ідеї, котрі вважаються несерйозними,
нереальними або абсурдними.
• 5. Процесом вирішення задачі управляє керівник штурму, котрий повинен уміти забезпечити
додержання всіх без винятку умов та правил штурму.
• Керівник повинен виконувати свої обов’язки без наказів та критики, уміло спрямовуючи
роботу сесії у потрібне русло. Для цього він задає різні запитання, іноді щось підказує або
уточнює задачу, не допускаючи при цьому перерв у бесіді. Він повинен також слідкувати за
тим, щоб висловлювання ідей не проходило тільки в раціональному напрямі. Якщо
безперервно йдуть занадто практичні ідеї, керівник повинен сам висловити явно
фантастичну ідею або оголосити 3–5 хвилин для висловлювання тільки свідомо
непрактичних ідей.
• 6. Якщо задача не вирішена в ході штурму, можливо МШ повторити, але краще – з іншим
колективом. А якщо – з тим же, то проблему слід обговорити в іншому аспекті або в
ширшому формулюванні, що робить стару задачу невпізнанною. Учасники МШ сприймають
її як нову, тому думки йдуть по новому руслу.
• Для активізації процесу генерування ідей в ході Мозкового Штурму використовуються
деякі підходи: «інверсія» (навпаки), «аналогія», «емпатія» (вважай себе частиною об’єкту
та з’ясуй при цьому свої почуття, відчуття), «фантазія», списки контрольних запитань
різних авторів.
• При аналізі ідей потрібно добути раціональне зерно, розвинути ідею. Якщо ідея
відкидається, то потрібно востаннє з’ясувати питання: «А чому все-таки це погано!?»
• Оцінювання може бути експертним за 10-бальною системою.
 Інші методи й методики пошуку технічних рішень
та активізації творчості
• Існує низка інших методів, менш популярних, ніж розглянуті, але таких, що мають також деякі
раціональні аспекти. З них виділимо групу методів, заснованих на комбінаторному підході.
Серед них – метод «матриць відкриття» та метод десяткових матриць пошуку.
Основні етапи методу «матриці відкриття»:
• - складання переліку елементів, властивостей, об'єктів, фактів, ідей тощо;
• - встановлення поля аналізу — визначення проблеми в найбільш загальній і абстрактній
формі, її уточнення, побудова структури поля (розміщення характеристик вибраних елементів,
властивостей і таке інше по рядах і стовпцях матриці);
• - визначення перетину рядків і стовпців, виявлення можливих комбінацій, тобто з'ясовують
поле можливих рішень, що є метою дослідження;
• - розгляд всіх можливих рішень з метою виявлення нових допустимих комбінацій;
• - вивчення вибраних комбінацій і вибір раціональних рішень.
• Можливі і більш диференційовані оцінки рішень. Деякі етапи можуть проводитися одночасно.
• Як правило, метод «матриць відкриття» не дає закінчених рішень і слугує для систематизації
наявного матеріалу та визначення відправних пунктів подальшого дослідження за рахунок
визначення наявних резервів. Комбінації характеристик сприяють плідним асоціаціям, які
раніше не були замічені, та наступній постановці проблеми.
 9.2.4. Метод десяткових матриць пошуку (ДМП)
аналог методу SCAMPER.
• Сутність його в побудові таблиці з двома рядами характеристик, які перетинаються:
ПО ГОРИЗОНТАЛІ – 10 ЕВРИСТИЧНИХ ПРИЙОМІВ
• неологія – не схожість, новація, нові ідеї; / PUT TO OTHER USES (Застосувати для інших цілей)/
SUBSTITUTE
• адаптація – пристосування; / ADAPT
• мультиплікація – множення фаз, наприклад, руху; / MAGNIFY/MINIFY/MODIFY
• диференціація – поділ, розчленування на якісно відмінні частини;
• інтеграція – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; / COMBINE
• інверсія – зміна звичайного порядку; /REVERSE/REARRANGE
• імпульсація – перехід до імпульсної дії;
• динамізація – перехід від нерухомого або малорухомого стану до рухомого, зміна у часі показників
об’єкту;
• аналогія – відповідність, схожість;
• ідеалізація – мислене конструювання понять про об’єкти, що не існують і не здійсненні, але для яких
є прообрази в реальному світі),
• .
• Eliminate- усунути, скоротити
 Результати винахідницького рівня :
- нове поєднання (морфологія)
- нова властивість/ результат (кінетика)
- новий спосіб (квантифікація)
- нова область використання (віртуалізація)
нове поєднання 1. Неологія 2. Аналогія 3. Гомологія – пошук і 4. Генкодування (пошук
(морфологія) використання генетичного коду
внутрішньоструктурної розглядуваного об’єкта)
подібності)
новий спосіб 5. Інтеграція 6. Фрагментація 7. Мультиплікація 8. Фазилізація- перехід до
(квантифікація- нечіткості , прийоми
степінь концентрації) пов’язані з нечітким
сприйняттям об’єкта/
підміна
нова властивість/ 9. Динамізація 10.Імпульсація 11. Трансформація 12. Суперпозиція
результат (кінетика)

- нова область 13. Адаптація 14.Рекурсія– група 15. Інверсія 16. Дендроескалація-
використання прийомів яка прийоми які
(віртуалізація– як забезпечує використовують
ступінь повернення окремих взаємозв’язки одних
пристосованості компонентів в об’єктів з іншими
об’єктів і їх першопочатковий стан
трансформації.)
 А ПО ВЕРТИКАЛІ – 10 ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ Застосування одного з
прийомів до змінення одного з параметрів дає змогу для нових асоціацій при пошуку нових
технічних рішень. Метод був запропонований у 1975 р. інженером Р. П. Повілейко

• Геометричні (довжина , ширина висота, площа т.п)

• фізико-механічні (вага, міцність, еластичність і т.п)
• Енергетичні (вид енергії, ККД)
• Конструктивно-технічні (технологічність, транспортабельність, складність)
• надійність та довговічність
• Експлуатаційні (продуктивність, точність, стабільність параметрів)
• Економічні (собівартість, трудозатратність)
• ступінь стандартизації та уніфікації
• зручності обслуговування й безпеки (шум, вібрація, освітленість,
температура і т.п.)
• художньо-конструкторські показники( гармонійність, масштабність,
естетичність)
 основні
показники евристичні прийоми
технічної
системи неологі адаптація мультиплі диференц інтеграція Інверсія імпульсація динаміза аналогія ідеалізація
я кація іація ція

геометричні

фізико-
механічні
Енергетичні
(вид енергії)
конструктивно
-технічні
надійність та
довговічність
експлуатаційні

економічні

ступінь
стандартизації та
уніфікації
зручності
обслуговування
й безпеки
художньо-
конструкторські
показники
SCAMPER виклики

• https://www.
coursera.org/l
earn/creative-
thinking-
techniques-
and-tools-for-
success/suppl
ement/V5hjL/
introduction-
to-scamper
9.2.5. Метод семикратного пошуку

• Комбінаторний принцип застосовується на деяких етапах

методики семикратного пошуку, яка складається зі стратегічної та
тактичної частин.
• Особливістю методики є розділення всіх стадій та елементів
процесу пошуку рішення на 7 частин, що пов’язане зі здатністю
людського мозку сприймати й переробляти інформацію.
 Стратегія пошуку складається з 7 частин: аналіз проблемної ситуації та суспільних потреб; аналіз функцій
аналогів та прототипу; постановка задачі; генерування ідей та вибір евристичних засобів; конкретизація ідей; оцінка
варіантів та вибір оптимального; спрощення, розвиток та реалізація рішення.
Тактична частина складається з багаточисельних прийомів, які застосовуються на різних стадіях процесу
вирішення. Серед них – прийом «сім ключових слів» і таблиці, аналогічні ДМП, але розміром 7 ´ 7. Метод
запропоновано у 1964 р. Г. Я. Бушем. Сутність його – в послідовному системному застосуванні різних матриць 7 ´ 7
і інших прийомів.
Він застосовується для виявлення проблеми й формулювання винахідницької задачі. Може бути застосований і в
інших галузях творчості.
Римський ритор Квінтілліан у І ст. н. е. визначив 7 запитань, на котрі необхідно відповісти, щоб інформація про
подію, явище, процес, задачу була повною: хто? (quis?), що? (quid?), де? (ubi?), чим? (quibus auxiliis?), навіщо?
(cur?), як? (quomodo?), коли? (quando?). Ці питання спрямовані на одержання інформації про суб’єкт, об’єкт, місце,
засоби, мету, методи та час, які стосуються явища або події.
Комбінування запитань може дати більшу кількість інформації, ніж прямі відповіді на 7 запитань Квінтілліана. Для
полегшення системної постановки комбінованих запитань складається таблиця взаємодії ключових запитань (рис.
2.4). Ці запитання у повному вигляді, наприклад, такі:
1–4. Хто та які засоби використовує для вирішення винахідницької задачі?
2–3. Який об’єкт та в якому місці повинен бути створений?
6–7. Яким методом та коли доцільно вирішувати задачу? і т. д.

Рис. 2.4. Взаємодія ключових запитань

 Відповіді записуються на окремому аркуші й використовуються для постановки й класифікації задачі. В багатьох
випадках цього виявляється не досить. Тому рекомендується будувати розгорнуту таблицю взаємодії елементів.
Наведемо приклад такої таблиці для виявлення проблемної ситуації при розробці нової конструкції холодильника (рис.
2.5). У цій таблиці затемнюються ті квадрати, запитання з яких вибираються. А вибираються раціональні комбінації
запитань. Відповіді наводяться на окремому аркуші.
Перелік відповідей на комбіновані запитання зберігається й доповнюється в залежності від додаткової інформації,
яка надходить.
Аналіз функції об’єкта. Після виявлення виду функції й базової суспільної потреби іноді корисно скласти матрицю
залежності частинних потреб (які ґрунтуються на базових) від конкретних функцій певного виду. У більшості випадків
досить визначити тільки головну функцію.
На основі відповідей на 7 ключових запитань формулюється задача у загальному вигляді, без специфічних термінів.
Обмеження накладаються пізніше, під час аналізу варіантів рішення.
Аналіз функцій проводиться не тільки при постановці задачі, але й у процесі пошуку, конкретизації рішення, вибору
оптимального варіанту та його здійснення. Це можливо виконувати за таблицею 2.6.