Особливості поетики Данте в «Божественній комедії»

Свій твір Данте назвав "комедією" через норми середньовічної поетики.

Комедією звався будь-який написаний народною мовою твір із сумним початком і
щасливим кінцем.
Боккаччо, який був першим біографом Данте, нагородив її епітетом
«божественна». Так він назвав поему не стільки через її зміст, скільки щоб виразити
своє захоплення художньою досконалістю форми у поєднанні з багатством змісту.
Поема складається з трьох частин:
1. "Пекло",
2. "Чистилище"
3. "Рай".
Навіть у побудові твору чимало акцентів на містичній символіці числа 3.
Трійка, дев’ятка - числа Святої трійці. Три частини - це три світи, де водночас жив
Данте: реальне життя, яке багато в чому схоже на пекло; чистилище - внутрішня
боротьба; рай - віра, добро, доброчинність.
Кожна із трьох частин (кантика) має 33 пісні, до яких додається вступ. Усього в
поемі 100 пісень. Форма вірша поеми також визначається числом 3 (тобто написана
три рядковими строфами - терцинами).
Свій задум Данте втілив, цікаво і послідовно побудувавши твір: мандрівка у
потойбічному світі означала шлях людини до морального удосконалення. Автор
використав приклади не лише із релігійної літератури, а й з художньої.
Найважливішою художньою особливістю "Божественної комедії" є те, що
мандрівником у царстві мертвих стає сам автор. У свої порівняно молоді роки поет
заплутався у життєвих незгодах (їх він порівнює з похмурим, суворим і диким лісом,
населеним лютими хижаками, в якому опинився на половині свого життєвого шляху -
35 років) і шукає порятунку. Разом з Данте подорожує потойбічним світом його
улюблений поет Вергілій. Він стає не лише провідником автора "Божественної
комедії", але й алегоричним втіленням чистилища, земним розумом, уособленням
Бодественної мудрості, що виведе людство до світла. У цьому сенсі Данте — це
людська душа, оточена людськими гріхами, але прагне очищення, морального
відродження. Беатріче — найвища мудрість, символ Божественної любові.