Professional Documents
Culture Documents
Тема 7. ЕП. ПЕЗ в осередках інфекцій з трансмісивним мех пері (малярія, Лайм-бореліоз) - ПЕЗ в осередках ОНІ
Тема 7. ЕП. ПЕЗ в осередках інфекцій з трансмісивним мех пері (малярія, Лайм-бореліоз) - ПЕЗ в осередках ОНІ
Тема 7. ЕП. ПЕЗ в осередках інфекцій з трансмісивним мех пері (малярія, Лайм-бореліоз) - ПЕЗ в осередках ОНІ
Лайм-бореліоз
Лайма-бореліоз - природно-осередкова інфекція з трансмісивним
механізмом передачі збудника. Характеризується поліморфізмом клінічних
проявів з тенденцією до хронізації.
Етіологія. Збудник Лайма-бореліозу - Borella burgdorferi високо чутливий
до різних дезінфікуючих засобів, швидко гине при ультрафіолетовому
опроміненні, кип'ятінні, але стійкий при низьких температурах і
заморожуванні.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є багато видів тварин (гризуни, дрібна
рогата худоба, собаки, кішки і т.д.) і птиці (більше 24 видів). Кліщі також є
джерелами інфекції, тому здатні передавати збудників хвороби
трансоваріально. Кліщі - стійкі хранителі Борелій в природі. Людина не є
джерелом інфекції.
Основний механізм передачі - трансмісивний. Фактор передачі - іксодові
кліщі (54 види). У кожному регіоні є свій вид кліща, до якого адаптовані
Борелії. У Європі переносником Лайма-бореліозу є переважно І.ricinus. За
даними Львівського НДІ епідеміології з 2000 р У західних областях України
інфікованість кліщів бореліоз складає більше 18%.
Лайма-бореліоз - природно-осередкове захворювання. Природними
вогнищами називають ділянки території географічних ландшафтів, де
зберігаються умови для існування постійної циркуляції збудників, його
переносників серед диких тварин, які є резервуаром збудника в природних
умовах необмежено тривалий час. Збудник циркулює за схемою «тварина -
кліщ - тварина». Природні вогнища бореліозу реєструються в лісових зонах з
помірним кліматом.
Зараження бореліозом найчастіше відбувається в антропургічних
вогнищах, де пасаж збудників йде серед сільськогосподарських і домашніх
тварин. Заразитися можна при відвідуванні парків, розташованих у міській зоні,
при роботі на дачних ділянках.
Можна заразитися бореліям аліментарним шляхом (наприклад, вживаючи
сире козяче молоко хворої тварини).
Описані випадки внутрішньоутробного інфікування плода у хворої жінки.
Борелії здатні проникати через плаценту.
Сприйнятливість до Лайма-бореліоз висока. Імунітет нестерильний.
Профілактика. Профілактичні заходи спрямовані на боротьбу з
переносниками. Для знищення іксодових кліщів сільськогосподарських тварин
обробляють різними препаратами, випалюють суху рослинність в місцях
випасу худоби. У приміщеннях застосовують інсектицидні шашки.
В якості особистої профілактики рекомендують закритий комбінезон,
репеленти. Кліщів, які присмокталися, видаляють. Для цього шкіру навколо
кліща змащують вазеліном, на кліщів надягають петлю з нитки (якщо немає
пінцета) і, обережно розгойдуючи кліща, видаляють його разом з хоботком.
Після цього рану змащують йодом. Кліщів направляють в лабораторію.
Екстрена профілактика проводиться антибіотиками. Можна
використовувати тетрацикліни (наприклад, доксициклін 0,2 г 1 раз на день 10
днів), цефалоспорини, макроліди, препарати групи пеніцилінів.
Заходи в епідемічному осередку.
Заходи стосовно хворого.
1. Госпіталізація хворих за клінічними показаннями. В ізоляції хворого
немає необхідності, тому для оточуючих він небезпеки не представляє.
2. Диспансерне спостереження протягом 1-2 років (клінічне та
серологічне обстеження 1 раз на 3 місяці). При наростанні антитіл в сироватці
крові і появі клінічних ознак хвороби необхідно провести повторний курс
антибіотикотерапії.
ТЕСТИ
Чума
Чума - гостра ОН природно-осередкова інфекційна хвороба,
характеризується важкою інтоксикацією, лихоманкою, ураженням шкіри,
лімфатичних вузлів, легенів, може давати септичні форми. Збудник чуми —
Yersinia pestis.
Розрізняють 2 варіанти збудника чуми: штами, які розкладають гліцерин,
називають континентальними, їх виділяють у природних осередках країн
Середньої Азії. Штами, які не розкладають гліцерин називають океанічними. їх
виділяють в портових містах і природних осередках США.
Розрізняють Yersinia pestis бабаків, ховрахів, пищух, полівок і щурів. Із
бубонів і крові хворих людей, від бліх і щурів виділяють бактеріофаг, який
лізує типові штами Yersinia pestis.
Чума - трансмісивний зооноз. Розрізняють первинні осередки “дикої
чуми” і “антропургічні” вторинні осередки чуми. Природні осередки, пов’язані
з природними резервуарами, дикими гризунами і їх ектопаразитами блохами і
існують незалежно від діяльності людини в Азії, Америці, Африці і Європі в
зоні степів, напівпустель, пустель.
Джерело інфекції - дикі гризуни (> 300 видів): ховрахи, бабаки, полівки,
пищухи, тарбагани, чорний абіссінський і багатососковий щури, дикі морські
свинки, земляні білки. В антропургічних осередках чуми основними
резервуарами є: сірий щур або пацюк, чорний щур, рудий щур, а також
верблюд.
Специфічними переносниками є блохи. Інтенсивне зараження бліх
відбувається в період вираженої бактеріемії перед загибеллю гризунів. Чумні
бактерії розмножуються у блохи в її передшлунку, де мікроорганізми
утворюють драглисту масу, яка заповнює просвіт передшлунку, утворюється
так званий “чумний блок”. Коли блоха знову кусає і хоче смоктати кров,
чумний блок їй заважає і вона його відригує у ранку в місці укусу. Таким
шляхом відбувається зараження інших тварин або людини. Людина
заражується трансмісивним, контактно-побутовим (при знятті шкурок з
гризунів або розділі туші верблюда), аліментарним (при вживанні заражених
продуктів), повітряно-крапельним (при контакті з хворими на легеневу форму
чуми) шляхами. Епідемії чуми зазвичай виникають після епізоотій серед
гризунів. Перехід від епізоотії до епідемії схематично відбувається так:
(сплячка заражених гризунів, весною розмножуються, молодняк відселяється,
падіж серед гризунів, вільні “чумні” блохи переселяються на синантропних
гризунів, восени, зимою миші, щурі переселяються в житло людей, блохи
кусають людей, люди хворіють бубонними формами, виникає вторинна
легенева, вторинна септична, первинна легенева форма, джерелом інфекції вже
стає людина, реалізується аерозольний шлях передачі, епідемія різко
поширюється серед людей). Сприяє цьому скупченість людей в приміщеннях,
низький рівень санітарно-гігієнічної культури.
Вроджений імунітет відсутній.
Індекс контагіозності наближається до одиниці.
Частіше хворіють чабани, мисливці, геологи. В даний час чума
реєструється в ряді країн Азії (В’єтнам, Монголія, Казахстан, Бірма, Китай),
Африки (Ангола, Уганда, Заїр, Мозамбік, Зімбабве, Мадагаскар), Америки
(Болівія, Бразилія, Перу). У 1997 році зареєстровано у світі за даними ВООЗ -
779 випадків чуми. У 1994 році у Індії був спалах чуми - 90 випадків бубонної
форми і біля 500 випадків - легеневої форми, 41 померлий. Взагалі в історії
людства відомі 3 пандемії чуми: Юстініанова чума у VI ст., розпочалась у
Єгипті - померло 100млн людей тільки у Європі, XIV ст. - “велика або чорна
смерть” розпочалась в Китаї, померло 50 млн. людей, 3 пандемія у 1884 році -
“портова” чума в Кантоні, Гонконгу. Чума не зустрічається в районах, де
розвинуте сільське господарство. Осіннє орання руйнує нори гризунів, взимку
вони гинуть від морозу.
Протиепідемічні заходи: як при всіх особливо небезпечних карантинних
інфекціях - при виявленні хворих на чуму створюється НПК, яка накладає
карантин на територію і складає комплексний план ліквідації осередку.
Хворих на чуму негайно госпіталізують в чумний госпіталь, підозрілих
хворих (з гарячкою, з пневмонією, лімфаденітами) госпіталізують в
провізорний госпіталь, контактних розміщують в ізоляторі.
За ізольованими ведеться медичне спостереження протягом 6 днів, їм
проводять профілактичний курс антибіотиків (стрептоміцин 0,5x2р.,
тетрациклін 0,5x3р. 6 днів). Через 2 дні після закінчення курсу антибіотиків
проводиться вакцинація або ревакцинація.
Виписка хворих через 4-6 тижнів нормальної температури і 3-ох
негативних посівів із носоглотки, харкотиння, пункції бубону.
Диспансеризація перехворілих 3 місяці- з бакдослідженням мазків з
носоглотки, харкотиння. В осередках чуми за епідемічними показаннями
проводиться вакцинація в першу чергу контингенту високого ризику зараження
(чабани, геологи, мисливці, медичні працівники, працівники протичумних
закладів), застосовується жива вакцина нашкірним і внутрішньошкірним
методом, ревакцинація через 1 рік. В осередку, де було виявлено хворого
проводять заключну дезінфекцію, дератизацію і дезінсекцію (використовують
3% лізол, 2% хлорамін, виділення від хворих обробляються 10%-ним розчином
лізолу, карболової кислоти, хлораміну. Посуд і інструменти кип’ятять, білизну і
одяг відправляють в параформалінову камеру.). Проводяться подвірні обходи і
термометрія усіх в осередку.
Всі медичні працівники в чумному госпіталі знаходяться на казарменому
становищі, вакциновані, працюють в захисному одязі, їм теж проводиться
екстрена профілактика, термометрія 2 рази на день. Захоронення трупів згідно з
інструкціями. У природних осередках проводять заходи, спрямовані на
зменшення епізоотичної активності і повної ліквідації інфекції. Освоєння
територій під сільськогосподарське виробництво завжди сприятиме
оздоровленню осередку. Протичумні станції повинні вести постійний нагляд за
видовим складом та чисельністю гризунів, паразитуючих на них бліх,
систематично обстежувати їх бактеріологічним методом.
Головна мета епіднагляду - недопущення ураження людей.
До таких заходів належать: 1) повсякденна готовність всіх медичних
установ проводити роботу на випадок виникнення ОНІ; 2) складання прогнозів
щодо епізоотичної ситуації на території; 3) стеження за епідемічною ситуацією
у світі та потенційною можливістю завозу чуми у державу; 4) суворий нагляд та
своєчасне виявлення серед пасажирів підозрілих хворих на чуму, які
прибувають на територію країни; 5) ізоляція на 6 днів осіб, щодо яких виникає
підозра на зараженість чумою; 6) накопичення запасів діагностичних,
лікувальних, профілактичних препаратів; 7) знання принципів та схем
проведення екстреної антибіотико-профілактики та специфічної профілактики;
8) проведення санітарно-епідемічної пропаганди.
ТЕСТИ
1. Характерний для геморагічних лихоманок симптом джгута? А - так, В
- ні, С - буває дуже рідко, D - буває часто, Е - все невірно
2. На який день найчастіше розвивається олігуріческій синдром при
геморагічних лихоманках? А - перший тиждень, В - 3-4 день, С - 5-10 день, D -
після 10 дня, Е - все невірно
3. У який період захворювання геморагічними гарячками потрібно
обмежити калій? А - початковий, гарячковий, В - олігуріческій або
геморагічний, С - поліуріческій, D - реконвалесценції, Е - все невірно
4. Особа хворого геморагічної лихоманкою в перші дні захворювання: А
- блідий, риси обличчя загострені, очі з синіми колами, В - блідий, опухлий,
погляд затуманений, С - опухлий, повіки набряклі, судини склер розширені,
очні щілини звужені, D - рожеве, набрякле, кон'юнктивіт, світлобоязнь,
блефароспазм, сльозотеча, Е - все невірно
5. Де з'являється точково-петехіальний висип при геморагічних
лихоманках? А - на голові, обличчі, В - на верхніх кінцівок, С - по всьому
тулубу, D - на бічних поверхнях грудної клітки, плечовому поясі, ліктьових
згібах, Е - все невірно
6. Відносна щільність сечі в поліуріческій період геморагічної
лихоманки: А - нормальна, В - різко підвищена, С - різко знижена, D - може
бути підвищена, Е - все невірно
7. Які ускладнення частіше розвиваються в початковий період
геморагічних лихоманок? А - геморагічний синдром, В - печінкова
недостатність, С - ниркова недостатність, D - гостра серцево-судинна
недостатність, Е - все невірно
8. Які геморагічні лихоманки передаються кліщами? А - Кримська,
Омська, Касьянурская, В - Жовта, Денге, Чикунгунья, С - ГЛПС, Ласса,
Аргентинська, Болівійська, D - Марбурга, Ебола, Е - все невірно
9. В основі геморагічного синдрому при геморагічних лихоманках
лежить ураження: А - стінки кровоносних судин, В - кісткового мозку, С -
селезінки, D - печінки, Е - все невірно
10. Збудником лихоманки Ласса є: А - паличка Леффлера, В - спірохети,
С - бактерії, D - найпростіші, Е - РНК-вірус
11. Природним резервуаром лихоманки Ласса є: А - щури, В - кліщі, С -
лобкова воша, D - вовки та лисиці, Е - парнокопитні
12. Первинне місце розмноження збудника лихоманки Ласса в організмі
людини: А - м'ясна тканину, В - залізисті органи, С - лімфатичні вузли, D -
підслизовий куля тонкого кишечника, Е - нервові ганглії
13. Виберіть клінічні симптоми, які не характерні лихоманці Ласса: А -
лихоманка, В - біль за грудиною, С - біль у горлі, D - протеїнурія, Е -
«крейдяний» мову
14. Лихоманка Ласса зустрічається найчастіше в регіонах: А -
Узбережжя Чорного та Азовського моря, В - країни Середньої Азії, С - країни
Африки, D - Центральна Америка, Е - без географічних особливостей
15. При виявленні хворого з лихоманкою Ласса необхідно: А -
обов'язкова госпіталізація хворого, В - спостереження в амбулаторних умовах,
С - ізолювати хворого в окрему кімнату, D - екстрено провести
антибіотикотерапію, Е - провести поточну дезінфекцію
16. Виберіть препарат етіотропної терапії лихоманки Ласса: А - кальцію
глюконат 10%, В - рибаверин, С - макропен, D - ніфроксазід, Е - регідрон
17. Специфічна профілактика: А - жива протитуберкульозна вакцина, В -
специфічна профілактика неопрацьовані, С - противокоревой імуноглобулін, D
-рекомбінантний інтерферон - α, Е - рибавірин
18. Шлях передачі збудника лихоманки Марбурга: А - контактний, В -
повітряно-крапельний, С - статевий, D - правильно А, В, С, Е - все невірно
19. Початок лихоманки Марбурга: А - переважно поступовий, В -
поступово, з астено-вегетативних змін, С - гостро, несподівано, D - обов'язково
після ГРЗ, Е - все невірно
20. Аналіз крові необхідний для лихоманки Марбурга: А - кров в межах
норми, В - нормоцитоз, лейкоцитоз, значне підвищення ШОЕ, С - анемія,
лейкопенія, тромбоцитопенія, поступове підвищення ШОЕ, D - анізоцитоз,
кількості, підвищене ШОЕ, Е - все невірно
21. Сприйнятливість до лихоманки Марбурга: А - загальна, В - ранній
шкільний вік, С - люди літнього віку, D - особливо особини чоловічої статі, Е -
все невірно
22. Характер випорожнень при лихоманці Марбурга: А - стілець у
вигляді рисового відвару, В - стілець у вигляді горохового пюре, С -
знебарвлений кал, D - стілець частий, водянистий, може бути з домішкою крові,
Е - стілець смердючий, пінистий
23. Початок лихоманки Ебола: А - гостро, несподівано з підвищення
температури, В - гостро, з періодичних болів в епігастрії, С - поступово з
наростанням головного болю, D - поступово з появи петехиальной висипу, Е -
все невірно
24. Виберіть синдроми, властиві лихоманці Ебола: А - больовий, В -
диспептичний, С - геморагічний, D - вірно А, В, С, Е - все невірно
25. Геморагічний синдром при лихоманці Ебола це: А - зниження рівня
гемоглобіну та еритроцитів у загальному аналізі крові, зниження гематокриту,
В - кишкові кровотечі, великі гематоми, С - мікро і макро гематурія, D -
правильно А, В, С, Е - правильно В, С
26. Зміни стану печінки при лихоманці Ебола: А - дуже збільшена,
чутлива при пальпації, В - поступово збільшена, зі значними порушеннями
функції, С - поступово збільшена, жовтяниця, D - зменшена, Е - без змін
27. Летальність при лихоманці Ебола становить: А - до 2%, В - 20-25%,
С - 25-33%, D - 55-90%, Е - 10-15%
28. Специфічна профілактика лихоманки Ебола: А - проводиться, В - не
проводиться, С - не розроблена, D - проводиться лише за епідеміологічними
показниками, Е - проводиться всім в дитячому віці
Рекомендована література
Основна
Допоміжна
1. Особливості проведення протиепідемічних заходів у випадках виникнення
надзвичайних ситуацій в мирний час за умов занесення карантинних інфекцій.
Протиепідемічний захист військ, бактеріологічна розвідка : навчальний
посібник для студентів V курсу підготовки магістра медицини і магістра
педіатрії галузі знань 22 «Охорона здоров’я» спеціальностей 222
«Медицина» і 228 «Педіатрія» кваліфікації професійної «Лікар» і «Лікар-
педіатр» / уклад.: / О. В. Рябоконь, Т. Є. Оніщенко, А.Г. Глактіонов, К.В.
Калашник –. – Запоріжжя : [ЗДМУ], 2022. – 108 с.
2. Глосарій термінології з епідеміологічного нагляду у сфері ВІЛ-
інфекції/СНІДу / Андреєва Т.І. [та ін.] – К.: МБФ «Альянс громадського
здоров’я», К., ФД «huss», 2015. – 240 с.
3. Трунова О.А. Актуальні питання епідеміології інфекційних хвороб тропічних
країн / За редакцією Трунової О.А., Романенко Т.А. – Донецьк «Каштан», 2010
– 185 с.
4. Lekhan VN et al., Ukraine: Health System Review. Health Systems in Transition,
2015; 17(2) 1-153.
5. World Health Organization. World Health Statistics 2022. Geneva, World Health
Organization, 2012.
6. Епідеміологія / За ред. проф. І.П. Колеснікової. – Вінниця: Нова Книга, 2012.
– 576 с.
Інформаційні ресурси
Centers for Disease Control and Prevention (CDC) – Режим доступу:
http://www.cdc.gov/foodborneoutbreaks/info_healthprofessional.htm
https://www.testcentr.org.ua/uk/
https://www.phc.org.ua/