II Литовський статут 1566 р.

за рівнем кодифікаційної техніки пере-

вершував І статут. Він закріплював соціально-економічні та політичні зміни,
що відбулися у Великому князівстві Литовському з 1530 до 1565 р.; визначав
становище великого князя («господаря»), захищав привілеї великих феодалів,
фіксував права і вільності шляхти.
Про зародження нових буржуазних правовідносин свідчила стаття, що дає
право всім феодалам вільно розпоряджатися землеволодіннями (на відміну
Статуту 1529 р., який дозволяв розпоряджатися лише 1/3 частиною
нерухомості). Арт. 41. Всім станам шляхетського народу, як людям вільним,
можна вільно тепер і в майбутньому маєтками своїми розпоряджатися.
(Розділ 3)При початковому прийнятті Статуту на сеймі цього становища був.
Навпаки, до нього були включені норми, які були свого роду даниною
старовини і не відповідали економічним і політичним відносинам, що
склалися. Наприклад, право землевласника-шляхтича розпоряджатися своїми
маєтками було обмежено щодо відчинних (фамільних) маєтків. Однак на
вимогу шляхти одразу ж після введення Статуту в дію довелося вносити
зміни.