Історичний портрет Є.

Коновальця

Євген Коновалець (1891-1938) – видатний український політичний та військовий діяч,

полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, засновник та перший голова
Організації Українських Націоналістів (ОУН), народився 14 червня 1891 року в селі
Зашків на Львівщині. Виріс у патріотичній українській сім'ї. Закінчив трирічну
народну школу в рідному селі. Повну початкову освіту здобув в українській
чотирирічній початковій школі при учительській семінарії. У 1901—1909 роках
навчався у Львівській академічній гімназії. З 1909-го вивчав право на правничому
факультеті Львівського університету, паралельно пройшовши ще й повний курс історії
України під керівництвом професора Михайла Грушевського.
Головною справою свого життя вважав досягнення Україною незалежності,
процвітання українського народу.
Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді Головного отамана з представниками уряду
та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних
частин, Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових
Стрільців.У листопаді 1919 р. Коновалець потрапив до табору для полонених у
Луцьку. Навесні 1920 р., звільнившись з ув'язнення, перебрався в Чехо-Словаччину.
Намагався у порозумінні з Симоном Петлюрою організувати з інтернованих бійців
УГА, що перебували в Чехословаччині, і українських полонених з таборів у Італії
військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих
українських землях. Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. та
чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів
боротьби за незалежність України. В цих обставинах у липні 1920-го здійснює заходи
щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла
ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньої
участі Коновальця створено Українську Військову Організацію. 20 липня 1921 р.
Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним
противником Другого Зимового походу Армії УНР, вважаючи його безперспективним.
Підтримували його націоналісти, січові стрільці та частина української інтелігенції.
Ворогами вважав більшовиків, а його товаришами були Симон Петлюра, Степан
Охримович. Для сучасників Коновалець був відмінним лідером, який повністю
віддавався своєму ділу, нащадкам він залишив багато своїх думок, був одним із
ідеологів українського націоналізму. На мою думку, Євген Коновалець був дуже
важливою та розумною людиною, яка була небезпечною для СРСР. Саме тому її було
вбито радянським диверсантом.