Олександр Авраменко

Київ
«Грамота»
2018
УДК 373.5.091.26:811.161.2*кл9
А21

Схвалено для використання в загальноосвітніх навчальних закладах

комісією з української мови Науково-методичної ради з питань освіти
Міністерства освіти і науки України.
(лист ДНУ «ІМЗО» від 3.07.2017р. № 211/12-Г-307)

Р е ценз е н т и:
О. В. Лобач, директор СШ № 149 м. Києва, учитель українсько;
літератури;
Н. І. Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, гс^ю уко-
вий співробітник Інституту педагогіки НАПН України.

Авраменко О.
А21 Українська мова: Збірник дик и. / Олексавдр Ав-
раменко / Вид. 3-є, дон. й пер : Грамота, 20
І8ВИ 978-966-349-7 і 6ІІО
Посібник укладено згідг/6 ами чинної наі ої програми
для загальноосвітніх на кладів, затвер " Міністерством
освіти і науки У країн дання 2016 р.)^ ачено для трену-
вальних і контроль
Збірігик міс'і/іТь сти для диктант акож ті, що було створе-
но для прове ^с^Тсраїнського радд танту національної єдності
протягом і’яти років.
Тексти ку, дібрано з класичної та сучасної
украї ь\сої цистики. Вони призначені для оціню-
в я о сних умінь учц) фографічних і пунктуаційних), передба-
^тиблення знай аїнської мови.
учнів загальне йіх навчальних закладів, учи гелів, викладачів.
І^урієнтів.
УДК 373.5.091.26:811.161 ,2*кл9

Авторські права захищені.

Жодна частина цього видання не може бути перероблена,
перевидана, ксерокопійована, репродукована або розмножена
будь-яким іншим способом.

© Авраменко О. М., 2017

І8ВИ 978-966-349-716-7 © Видавництво «Грамота», 2017
 ВСТУП

Методика проведення диктанту

Методика проведення диктанту є традиційною.
Вид роботи й назву тексту потрібно записати на дошці. Спо­
чатку вчитель читає весь текст, після чого не дає ніяких пояс­
нень щодо його змісту, правописних особливостей та тлумачення
значень використаних у ньому слів (з огляду на те, що тексти
адаптовано для навчальних потреб, у них майже відсутн
звана авторська пунктуація, немає діалектизмів, застарілу
складної зі значеннєвого погляду, а тому малозро^
учнів лексики тощо). Учитель може давати тільки гарі
формального характеру, як-от: розміщення з
автора чи джерела тексту та ін. (хоча зап а&Т^ра тексту
немає необхідності й робити це не об к виняток,
учитель може пояснити написання сло , коли кон-
текст не до кінця з’ясовує його написа иклад, Українське
радіо в тексті № 67 «Українському дев’яносто
Після прочитання всього тек^і^^ итель читає п 'е речен-
ня повністю, а учні тільки у го слухаю і це саме
речення диктується для станами, п у кожна час-
тина, як правило, чит ьки один р стиною в цьому
випадку треба вва осполученф вох-п’яти слів або
частину складну я приблиз ією ж кількістю слів),
Учитель може прочитаті; тину речення, якщо вона
велика за о Г/ ній змінен Умативний порядок слів або
під ді овнішніх чи ків учні недочули якогось сло-
ва чи лучення. І ого як учні запишуть усе речен-
н ^реоа прочи овністю повторно, щоб вони мали
ревірити загі не.
У такий спосіб диктується кожне речення тексту. Учитель обо-
Язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього
тексту він читає його ще раз від початку до кінця, роблячи паузи між
реченнями, дещо триваліші від звичайних, і надаючи змогу учням
ретельно перевірити написане й виправити можливі помилки.
Текст треба диктувати виразно, відповідно до норм літературної

З
мови, з правильним наголошуванням слів та інтонуванням звуко­
вого потоку, у такому темпі, щоб учні встигали вільно його запису­
вати.
Після повторного читання всього тексту учні здають диктанти
вчителеві. Часу для додаткової перевірки надавати не потрібно:
сумніви щодо правописного оформлення роботи учні мають
вирішувати в процесі написання.

Обсяг текстів для диктанту та час написання роботи

Обсяг текстів для контрольних диктантів чітко визнане
ною програмою з української мови: у 9 класі це має
140-160 слів (на перший показник треба орієнтуватися н атку
навчального року, на другий — наприкінці), я конт-
рольного диктанту відводиться 30-35 хвили
Для написання тренувальних і контро ктантів учи-
тель може скоротити текст на 10-15 елі змінюючи його
змісту.
Нормативи оціню ктанту

Під час написання диктангоуі шґм не дозвол шгя викорис-

товувати допоміжні джеш/^ял8ш^дники, слож 1 й іншу літе-
ратуру та технічні засоМг\\\/
о
Бали } 'У помилок
1 6^x7) ' * більше
2(\ 13-14
1112
9-Ю
йфє 7-8
лД6 V 5-6
7 4
8 3
9 1 + 1 (негруба) — 2
10 1
11 1 (негруба)
12

4
 КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ

1. Дикі Карпати

Дикі Карпати. Вона знала й любила їхню горду красу, як і

їхніх чудних мешканців, гуцулів, знала всі таємниці лісу.
У вересні павутиння прозоро тягнеться від дерева до дере­
ва, світиться на сонці, а в лісі тихо-тихо. Потоки дзюрчаї^
швидко й поважно, над їхніми берегами не цвітуть уже кві^іф
У долині трохи інакше: там повітря повне запаху айс
меланхолія, що на всьому викарбовує свою печать.
Після бурі сонце повільно хилилося до заходу, І ло
хмарне, сумне й тільки на заході ясно-червоня
тастично оповиті мрякою, відбивалися від голубою
барвою.
На одній із тих порослих лісом гір ва гуцульська
хата. Грубі смереки розпростерли н$ вої плечі, ^сумно
потрясали гордими верхівками, і ве ^плі дощу над/ без-
звучно па мох.
Навкруги тиша. Тільки аних лісах іло, мов
придушені морські хвилі, /проміння с що заходи­
ло, продиралося місцям авину лісу, т ло хвильку на
галузках, мов золоті>і^ ім у лісі ст; всім темно.
154 слова За О. Кобилянською

2. Колі

людина в < згадує небо — глибоке, чисте,

НІ киї не звідане^ ди таємниче, як море. Чи це море
о? Небо 6аі вітлим і яскравим, темним і грізним,
и — синє. ЧассМ його прикрашають рожеві чи білі хмар-
оли обнімають барвисті веселки. Та й відтінків синього на
н і не злічити. То майже сіре, то яскраво-блакитне, то майже
чорне. Але коли дивишся на небо, то на думку спадає зовсім інше:
хочеться відчути за плечима крила, змахнути ними й полинути у
височінь, до тієї сині.

5
 Синій — це колір неба, він завжди з нами. Навіть у найпо-
хмуріший дощовий день залишається надія, що серед хмар
усе-таки прогляне клаптик чистої сйняви.
Справжню небесну синь завжди нерозривно пов’язують з
постійністю природи, з надією, із завтрашнім днем. Вона спо­
конвіку символізує або давнє минуле, або далеке майбутнє.
Пам’ятаєте, як писав Ґете, «синя поверхня здається віддаленою,
однак ми охоче йдемо за нею, але не тому, що вона віддаляється,
а тому, що вона вабить до себе».
А небо завжди вабить, завжди кличе, обіцяючи щось ней
вірне, непізнане й прекрасне.
172 слова ь

3. Ноктюрн

Чи бачив ти коли-небудь ніч у маленько ому серед

степів хуторці, коли тиша здається повно я чарою, яку
несуть обережно, не дихаючи, щоб не ка промовиста
тиша навколо! Ти знаєш, про що во вчить, які з з за-
стигли в ній, готові прокинутися /\ ншого ру
Тихо навколо. І здається, ці ин не спи олоджу-
ючись красою цієї дивовиждо( е ти пом ся, бо десь
там, на іншому кутку хуіх м світлом іконце, про-
биваючи морок ночі. Т сь не має рез оцю незбаг-
ненну красу. І зорі ресміюютьс дужі до минулих і
майбутніх чвар, ких таємни того, що, може, хтось
хоче стати бли о них на мит арію. Ти лише травинка
цього неос гягетепу, ти незш й і недовговічний під цим
небом, я лгстепових Т“ " ж
еїіий нічний м к, і коник, співець теплих степо-
ви ,Уі ОЦІ верби -7 е в тобі. Ти, і вони, і ще ця піч посвя-
ільшу таїну сшту: з цією землею ти пов’язаний навіки.
За М. Брацило

4. Зорі над чумаками

Скриплять лозяні мажари серед таврійських степів; диба­

ють розбитими ратицями натомлені воли; на купах солі, прики­

6
даних сіном, лежать чумаки. Дорога в’юниться серед степового
безлюддя. Світ ніби вимер: на десятки верст довкола — жодної
хати. Цвіркотять коники, біжать кудись обабіч дороги хвильки
білогривої ковили. Гіркуватий вітрець, прогрітий сонцем у поли­
нових кущах, то кволо війне над мажарами, то знову припаде до
землі, ніби обважніла дрохва, що висиджує своїх пташенят.
А десь попід хмарами стереже степ самотній жайворон. Він
мовби окреслив коло на землі й тепер оголошує птахам і людям:
«Це моє!»
На волів не треба покрикувати: вони добре знають дорогу,
бо не вперше їм ходити на сиваські береги, де крига не тане навіть
серед літа. То сіль біліє на озерах — гіркйй чумацький скарб.
Сутеніє. Плачуть немазані колеса. Погойдуються в темряві
рогаті голови волів. І коли задивишся на їхні роги, здається,
ось-ось черкнуть вони гострими кінчиками зоряну баню, що на­
висає над степом, — і посиплються звідти зорі. А зорі й справді
сиплються. Чому вони падають на землю? Ніхто цього не знає.
165 слів За М. Руденком

5. Як віталися наші предки?

Здавна в Європі, на відміну від емансипованої Америки, під
час зустрічі на вулиці чоловік вітався першим. Зараз уже віді­
йшов у минуле звичай цілувати жінкам руку, а в міжвоєнній
Галичині такий поцілунок уважався свідченням поваги до жінки.
Проте на вулиці не рекомендувалося цілувати паням руку, щоб,
бува, не поставити їх у незручне становище, адже рукавичка може
бути мокрою від снігу чи дощу або, боронь Боже, ненапарфумлена.
А ось у бальній залі, театрі чи на вечірці цей звичай був обо­
в’язковим. При цьому чоловікові потрібно було затямити, що для
поцілунку він повинен схилитися до руки, а не піднімати її до
своїх уст.
Нині існує новий спосіб вітання — поцілунки під час зу­
стрічі, хоча на початку минулого століття така поведінка вважа­
лася б украй нетактовною.
Шляхетної поведінки дотримувалися й у себе вдома. У жур­
налі «Нова хата» за лютий 1928 року читаємо: «Добра поведінка
не повинна бути напоказ для чужих, як добра порцеляна, яку
7
даних сіном, лежать чумаки. Дорога в’юниться серед степового
безлюддя. Світ ніби вимер: на десятки верст довкола — жодної
хати. Цвіркотять коники, біжать кудись обабіч дороги хвильки
білогривої ковили. Гіркуватий вітрець, прогрітий сонцем у поли­
За М. Рид
нових кущах, то кволо війне над мажарами, то знову припаде до
землі, ніби обважніла дрохва, що висиджує своїх пташенят.
А десь попід хмарами стереже степ самотній жайворон. Він
мовби окреслив коло на землі й тепер оголошує птахам і людям:
«Це моє!»
На волів не треба покрикувати: вони добре знають дор^і^
бо не вперше їм ходити на сиваські береги, де крига не тан
серед літа. То сіль біліє на озерах — гіркий чумацьки
Сутеніє. Плачуть немазані колеса. Погойдуютьс яві
рогаті голови волів. І коли задивишся на їхні ^дається,
ось-ось черкнуть вони гострими кінчиками , що на-
висає над степом, — і посиплються звідти • рі й справді
сиплються. Чому вони падають на земл цього не знає.
165 слів /5?

5. Як вітали ^і)предки?

Здавна в Європі, на ві мерики, під

час зустрічі на вулиці ітався пер араз уже віді-
йшов у минуле зви ати жінкам , а в міжвоєнній
Галичині такий по важався св ням поваги до жінки,
Проте на вулиці мендувалос увати паням руку, щоб,
бува, не постів незручне ст; ище, адже рукавичка може
бути мокр [д^пгу чи дощу бронь Боже, ненапарфумлена.
А ось залі, театру на вечірці цей звичай був обо-
в’яз и цьому чо ові потрібно було затямити, що для
п він новин литися до руки, а не піднімати її до

ині існує новий спосіб вітання — поцілунки під час зу-

(Ттфічі, хоча на початку минулого століття така поведінка вважа­
лася б украй нетактовною.
Шляхетної поведінки дотримувалися й у себе вдома. У жур­
налі «Нова хата» за лютий 1928 року читаємо: «Добра поведінка
не повинна бути напоказ для чужих, як добра порцеляна, яку
7
дістаємо з шафи лише тоді, коли приймаємо гостей. Чемність і
добра поведінка вшляхетнюються через тривалий та щоденний
ужиток».
165 слів За Н. Храбатпином

6. Дари літа

Усе потроху дозріває. Спочатку доводиться скуштувати

ранню редьку, а потім — цибулю з олією.
Там, дивися, поміж гудинням закралися перші пуп’ян
затуливши сороміцькі місця свої жовтими плямками зів’
цвіту, а вже через кілька днів на місці пуп’янків зна
листям дебеленькі огірки, пухирчасті, із заклякли им
туманцем на боках. Вони ще зовсім ніжні, соло ливо
хрумтять на зубах. Після першого огірка щод грядку,
нишпориш, вишукуєш, а вони немов із зем Г товстіша-
ють, уже й жовтизною котрийсь береться.
Помідори набрякають сонцем нові йому важкувато
переборювати їхню зелену та тверду гь. Проте і їх ює
своїм теплом, проте й вони м’якшак(' маються трр огнем
з одного боку, потім пляма ши а вже зали сь помі-
дор. Він, охоплений пожеже/ст^р шає, усміх все бадьо-
ріше. А там уже зовсім п ь, сміється, р ься, так йому
добре на гарячій літні М під кожним ем можеш натра-
пити на це соковите зриваєш, । муєпі — і лежать на
долоні дві іскрист/ и снігу, ТІЛЬІ зиваві, тільки натика-
ні насінням.
161 слов За Є. Гуцалом

ва казка

казка. Ці сл а, скільки доводилося чути й читати,

зали у свідомості вичовганою красивістю. Спокійного
Р однієї грудневої неділі мені розкрилася чарівність їхнього
змісту, коли з ночі довколишпість постала м’яким білим шаром
снігу, що плавно згладжував усі нерівності.
Міріади сніжинок тихо спускалися на білі шляхи, двори,
покрівлі. Вони насідали на кожну штахетину, на кожну галузочку.

8
Застиглими осінніми димами здавалися посивілі садки коло
хат, що пишалися однаковими білими дахами, над якими неква­
пом куріли димарі — то господині гріли оселі, варили сніданки.
З молочної пелени неба, що зливалася із засніженим селом, тек­
ла матова яснота, наливаючи кімнати й цілий світ виднотою
зимового дня.
Дійсність справді була подібна до гарної світлої казки, де зи­
ма справляла свято першого снігу. Хотілося побігти на те велике
святкування, зачерпнути руками свіжий сніг, однак шкода бул
дірявити кроками ту рівненьку незайману красу. І хотілося
ним хотінням, щоб над хатами піднімався, ледь звиваючи ’
добрий димок, щоб дядько у валянках спокійно ніс во
землі й щоб до кожних воріт була протоптана стежка
163 слова нським

НАШІ ТРАД

8. Стрі

У кожного місяця є свто^^З^^Тсвята, тобт які стосу-

ються тієї чи іншої пори Ц) січень ся передусім
трьома святами — Різ ізим роком і хрещем, то лю-
тий може похвалиті е одним — нням, що припадає
на середину міс адцяте лют
Це свято в ІГ завжди в і али. Селяни в цей день
здсбільшоїд) ювали й у о придивлялися до погоди,
бо люти 5ня в гості джає, щоб на Стрітення зимі з
весно іТися. Хто з цей день переборе, такою й буде
по
одній уяві з це стара баба в полатаному кожушку,
селених шкарбанах і дірявій хустині, поточеній мишами,
ез дірки якої стирчать сиві пасма волосся. За плечима в неї
теліпається пом’ята напівпорожня торбина, а в руках — по­
щерблене горнятко, наповнене льодом. Саме такою зима на
Стрітення виходить назустріч весні — привабливій дівчині.
У неї нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та

9
зелена плахта, у руках — серп і жмут збіжжя. Саме ця зустріч і
була взята за основу народної назви свята — Стрітення.
164 слова За В. Скуратівським

9. Сватання

З проханням висватати дівчину парубок звертається до своїх

батьків, а вони вже вибирають сватів для такої поважної справи.
Це, як правило, шановані в селі люди. Окрім того, вони мают
бути дотепними й красномовними.
Свати вирушали, як смеркне: ніхто зайвий не зав
менше лихих очей бачитиме та й менше хто знатиме,
відмова. Старости гупають тричі по три рази ціпком и
просять дозволу ввійти до хати.
Перед тим як показати дочку, ь пере-
одягнених інших дівчат. Старости, жартуючу; зу кажуть,
що це не їхня, бо в них — найвродливіша. мати за руку
виводить свою доньку, старости пода іні вузлик із хлі-
бом~сіллю. Якщо їй хлопець до вп вона хоче за
нього заміж, то дівчина бере вуз е його на роз-
в’язує. А коли зі старостами п елюб, то в иносить
гарбуза як знак відмови.
Коли всі заходять до різають х./у піл. Хлопець
і дівчина з’їдають по відтеп ни звуться вже
нареченими.
160 слів

ереги

країні особ опулярність мали такі дерева,

як за, тополя, яйй ерба. Дуб шанували за довголіття,
і вологостійкими^ тому його використовували для бу-
тва житла.
ерезу любили здебільшого за красу й декоративність, а також
застосовували в народній медицині. Березовий сік, що збирали
навесні, був одним із найпопулярніших напоїв.
Тополями обсаджували шляхи та садиби. З них брали жовту
фарбу, кору використовували під час вичинення шкір. На Право-

10
бережжі й подекуди Лівобережжі білу тополю називали явором,
а на Поліссі та в західних областях так звався один із видів клена.
Явір також дуже шанували в Україні. У багатьох народних
піснях він постає як символ краси та кохання.
Особливою чудодійною силою була наділена осика: її вико­
ристовували як надійний оберіг від упирів і відьом. Щоб убе­
регти корову від посягань нечистої сили, в огорожу ставили
осикові кілки.
Найпоширенішим елементом українського пейзажу зав
була верба. Це дерево росте навіть із свіжозрубаного кілка^с^
ромленого в землю. За розташуванням вербових де^ев
визначали підземні джерела й місця, де доцільніше ко
цю. Також використовували кору верби як протизастуд асіб.
170 слів жейкіна

11. Чистий четве

Найважливішим днем тижня п їкоднем є етвер,

який наділяють однією з таких оз ИЙ, СВІТЛІ! кий,
страсний, живний.
Чистий четвер — це день го очищен му селяни
починали прибирати щ в а. Стайні, ри, подвір’я,
хатй — усе мало бути ч, іівятковим. У й на городі гос-
’нє листя, б ля бур’янів і суху
траву й підпалю очистити з від морозу, зими та
всякої нечисті.
Існує по в Чистий ч , до сходу сонця, ворон но-
сить із гні адх дітей куп річці. Хто скупається раніше
від во дітей, той Здоровим протягом цілого року,
Ото р люди куп ^бувало, уночі, доки ворон дітей не
к ОЧИСТИТИСЬ хвороби.
. Викупавшись, хворий наби-
і £вого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу
ливав, залишаючи там усе лихо.
Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як
були в дорозі, то обминали перехресні дороги, щоб хвороба не
вчепилася. У Чистий четвер стрижуть, бувало, дітей, щоб во­
лосся не випадало й голова не боліла.
167 слів За О. Воропаем

11
 У СВІТІ ТВАРИН

12. Рожеві шпаки

Мандруючи Кримом, ми можемо побачити диких тварин у

всій їхній красі. Один із найдивовижніших птахів, які трапля­
ються в цьому куточку України, — шпак рожевий.
Шпак рожевий — яскравий тропічний птах, котрий майже
третину свого життя проводить у тропіках, тому й забарвлення
має відповідне: крила та хвіст у нього чорні, інші частини ■рі
рожеві. На голові птаха пучок видовжених пір’їн, дзьоб
вий, а лапки червоно-коричневі.
Рожеві шпаки — птахи товариські: живуть, об’є сь
у колонії, що налічують сотні пар. Переміщу хмільною
зграєю, рухаючись за якимось лише їм зро фіналом із
боку в бік.
Ці птахи живуть у степах і саванах, щ місця, де є їжа.
До речі, саме рожеві шпаки знищую' . Тож якими ко-
рисними вони є!
Ареал існування цього виду д <икий: півд ибіру,
Східна Європа, окремі регіон мують пта фриці й
Індії. У Криму багатотисяч і в гніздить -
ся на горі О пук. Та чер/ вання и < ння цілинних
степів тепер ці птахи ся в нас неь , тому й занесені
до Червоної книги
162 слова За І. Савченком

ІЗ. Пе авича

ька пись ця Фланнері О’Коннор, авторка

к Іудра кров>^ іала у своєму заміському будинку не
х котів чи соб — павичів. Сучасники згадують, що р
і письменниці вільно гуляли близько ста птахів.
Фланнері любила їх не лише за красу, а й за те, що горді ство­
ріння відкривають її пе кожному. Про це вона писала так: «Коли
павич повертається спиною, глядач здебільшого починає ходити
навколо нього, щоб побачити птаха спереду, а насправді треба
стояти на місці й чекати, поки павич сам пе вирішить себе
12
показати». Лише тоді можна побачити зелено-бронзові арки
навколо нього, що нагадують плеяду сонячних ореолів. У цю
мить більшість людей не можуть вимовити ані слова.
Ці прекрасні істоти з’являються на сторінках творів письмен­
ниці як символ іншого світу. «Павич стояв нерухомо, ніби не­
земне видіння, що зійшло до них з променистих висот», --
писала О’Коннор в одному з оповідань.
У кожен лист, який надсилала, Флайнері вкладала перо па­
вича як символ своєї дружби. Своєму кумиру, постові Робертї
Лоуеллу, письменниця надіслала перо завдовжки півтора мет^іф
За спогадами сучасників, Лоуелл зауважив: «Це сам^те
мені бракувало в житті».
вою

14. Кіт на подушечці

Я кіт, що лежить на м'якій подуше ^а)'і добре й затиш-

но, а за шибами пливе й пливе сніг во мружуся хо
муркаю. Хо юд і сніг — це не для /і віває
теплом: моя господиня перед ' У кім-
паті нікого немає, крім меті есь день вон $Угує тільки
мені. І я не можу не пс ТГя поважніє ^відомлюючи
цс. Вони, люди, страти &ЇЄДНІ. Нантом^ батові скориста-
о
тися з їхньої добрсй ті не зава; ? Зрештою, хочуть
тішитися нами — ять., цього не заперечить,
рж не іс к для мене кладуть спе-
ціальну по# Уфля мене топ ранці грубу, мені зал ипіа-
ють ЇЖУ линяють кват бо я не терплю цілоденної
не вол
;]>)імаю собі іХМЙ>?ЩНЬКО й можу втішно помріяти та
їсУвйти на дозвіллГЧХ ще люблю поринути в спогади, адже
1^6? котяче не таке вже й нудне. Людське, на мою думку, знач­
но удиіше. Звісно, я суджу про нього, знаючи свою господиню
та ще кількох сусідів, але чомусь мені здається, що цього
досить.
167 слів За Вал. Шевчуком

13
 15. Дитинство лісових котів

У травні, коли ліс починає вкриватися яскравим зеленим

листям, а навкруги вирує сезон народження й вигодовування
тварин-дитинчат, на світ з’являється пухнастий звір. Хоча ще
зовсім малий, сліпий та безпомічний, проте лісовий кіт — май­
бутній хижак. Ця подія може відбутися в густих лісах Карпат,
або в плавнях пониззя річки Дністра, або ж у балках, дубових і
змішаних лісових масивах Поділля.
Кошенята розплющують очі, коли їм виповнюється т
день-півтора. Але залежати від матері-кицьки вони буд
довго. Спочатку малята чекають її з полювання в ліг м
обережно виходять зі сховку, граються, пізнають нав НІЙ
світ.
Граючись, маленькі пухнастики з’ясову х голов­
ний. Такі ігри — репетиція дорослого житт ці комплек-
си рухів знадобляться кошенятам для ичікування та
переслідування здобичі, для спілкува тилежною статтю
та бійок між самцями в сезон спар ле поки щ ього
далеко, і мати супроводжує мали ає різ-
кий сигнал, щоб вони встиг ■гїись і сиді же тихо,
Кошенята далеко від лігви ІЛходять, бо можуть ста-
ти здобиччю хижого пт дащ, лиса чи
170 слів М. Шквиря

кии птах их боліт

Сірий ь — рідкісний х, він занесений до Червоної
книги . Багато н их прикмет пов’язано з його
появ ні та відль восени.
^тторії Украї ий журавель гніздиться на поліських
а також на заоолочених ділянках у долинах великих
. Перед осінньою міграцією журавлі збираються на полях у
великі зграї, відгодовуються перед важким і далеким польотом.
Більшість птахів, що гніздяться в Україні, летять на зимівлю до
Туреччини, Ізраїлю та країн Африки. Найбільші такі скупчення в
Україні утворюються поблизу озера Сиваш та в заповіднику
«Асканія-Нова».
14
 Сірий журавель потребує турботливого ставлення. Основні
його вороги — це лисиці, кабани та великі хижі птахи, але най­
більше цей вид потерпає від людей. Знищення місць прожи­
вання внаслідок вирубування лісу, осушення водно-болотних
угідь — фактори, що зумовлюють зменшення чисельності жу­
равлів на території України. Суттєвий негативний вплив на
популяцію має браконьєрський відстріл птахів заради розваги,
а інколи й для використання в їжу. Зміна клімату також впливає
на гніздування птахів, адже в Україні пролягає південна ме
ареалу сірого журавля.
157 слів

Я І СВІТ

17. Як формуєтьс

Мені страшенно подобаються $ ануїла Ю СЛю-

дина — це істота, яка змінює ільшого з омогою
власної уяви». Зверніть уваг
Є люди, які не мают^ її знищила в дитинстві,
Уява зникає, коли дити аються пер ти, що їй треба
вирости й змінити с стати людні
До речі, я не ЗГіАн?тинстві ля тому робила її з по­
душечки або ін вітку мальви чи зелену
маківку. М сестра ши анчір’я чудові м’які іграш-
ки,експе іуючи з коль . Я не схильна до рукоділля,
купі піску бпувала гробниці єгипетських
будувала на^ вір’ї кораблі або просто збирала
і^КЙа березі річки^/являючи себе геологом. Щоб уявити,
ї^отрібна була якась дрібниця. Я розігрувала батьків, розпо-
в^ййючи, що злітала на Місяць і привезла звідти місячний
камінь. Так було до того часу, поки я не відчула, що слова
можуть реалізувати мої фантазії.
148 слів За Г. Пагутяк

15
 18. Вождь племені

Іван Дацснко був солдатом, який став справжньою легендою,

вождем племені.
1967 року радянська делегація прибула до Канади на міжна­
родну виставку. Приїхав сюди й танцюрист Махмуд Есамбаєв.
Особливого інтересу експонати виставки в нього не викликали,
тому він попросив відвезти його в резервацію до справжніх інді­
анців і познайомити з вождем. Там на танцюриста чекала неспо­
діванка: спочатку здивувала шкіра вождя, а коли той заговор^
українською, Есамбаєв ледь утримався на ногах.
Виявилося, що під час Другої світової війни Іван
вважався одним із найкращих льотчиків, на рахунку я
двісті тринадцять бойових вильотів. Українець щ мав
звання Героя Радянського Союзу. Але наве ку його
літак збили. Уважаючи Івана мертвим, у док ухо напи-
сали: «Не повернувся з бойового завданні (іуравді ж після
тривалих поневірянь він потрапив до ка>^ індіанців. Коли
одружився з донькою вождя, і сам дієт титул, а ім’я гб^ро-
низливий Вогонь.
Хоча тривалий час цю історію* ували, прот^ Жбаєв не
втримався й розповів сенсаццді^ вину, коли дянський
Союз розпадався. За мот^ Гєї історі Яські кінсма-
тографісти зняли фільм^ф^Хо пройшов > вогонь».
171 слово роекту «ГопІЇй % України», «24 канал»

уша укра шх гір

иве душа у ських гір. Колись усе життя
) під звуки І інструмента: вона сповіщала про
ВИХИ > на полони ерть людини чи народження в сім’ї
сю запрошува; на весілля, з нею колядували. На по-
трембіта була не просто музичним інструментом — рані-
а була чи не єдиним засобом зв’язку вівчаря із селом,
тобто таким собі старовинним мобільним телефоном.
І хоча трембіта має простий вигляд, проте не оманливе вра­
ження. Її виготовлення може тривати два роки. Спочатку треба
вибрати гарну смереку, бажано громовицю, тобто дерево, у яке

16
влучила блискавка. Гуцули переконані: з небесним громом
дереву передається голос Бога. Далі зрізаний стовбур треба
залишити на рік загартовуватися, і лише після цього настає
найвідповідальніший момент: одним ударом підготовлений
стовбур потрібно розчахнути навпіл і вручну витесати серце­
вину, а потім дві половинки треба скріпити корою.
Здавалося б, не так просто тримати трембіту й одночасно гра­
ти, адже її довжина сягає від трьох до восьми метрів. Цей най­
довший музичний інструмент у світі занесений до Книги реко
дів Гіннесса. Насправді ж, вага трембіти не перевищує яких(£іО
півтора кілограма.
171 слово З проекту «Гордість України»,

20. Порцелянові шедев

Архітектор із Харкова Володимир Ка т зацікавив
найвідоміших дизайнерів світу квітами єугяни та металу,
Серед його клієнтів -- Оскар де ла Ре/^йн існтино. А чпо-
давно перша леді США Меланін/ одарувала !®янду
Каневс ького дружи ні японського^т^фф-міністра.
Квартира Володимира К о подюна занжереї:
тут мальви, бузок і півопія/5 вони створ )го руками з
різних матеріалів.
Художник переїх ^ИА з Харкову Гжс ЗО років тому.
Тодішня влада інкді ла талановйі ' молодому архітек-
тору антирадяис риТьність і дарх о. Ось чому Кансв-
ський виріші ш і політичний ітулок за океаном.
Америки й І Госвоювати фарфор, бо мені
потрібн роші, щоб жити», — розповідає
чолов
вітку, конвЖИго, він зробив випадково. Подиву Ка-
і\<6То не було меж, коли з’ясувалося, що її купив відомий
Тнср одягу Валентино.
Володимир Каневський спершу висаджує квіти у своєму ма­
ленькому городі, спостерігає, як вони ростуть, а вже потім малює,
вирізає з металу, ліпить із глини зразки. Квіти для нього — це
поєднання складних архітектурних конструкцій та скульптури.
158 слів За Н. Піснею
17
 ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ

21. Амазонка українського авангарду

Вишукана інтелектуалка, яка володіла кількома мовами, по­

дорожувала світом і спілкувалась із найвизначнішими митцями
свого часу, вона привезла кубофутуризм в Україну, навчила Пі-
кассо користуватись яскравими барвами, реформувала сценогра­
фію й поєднала авангард з українськими вишивками.
Олександра Григорович народилася 1882 року в місті Біло
ці. Потім батько переїхав у Київ. Її першим учителем став
Пимоненко.
Після одруження з адвокатом Екстером вона в
Парижа, де знайомиться з Пікассо. Тут художниц юють
ідеї кубізму, які заполонили її творчість. ИИ а пише
«Натюрморт з писанками», де в авангарднії' икористо-
вує яскраві барви.
Але в історії мистецтва Олександр передусім завдя-
ки своїм реформаторським ідеям у_с(д рафії. Саме за-
пропонувала використовувати с ґатоярусні рації.
Друге театральне новаторств колбо-
рами декорацій. Художниці ^фопонувала альовувати
обличчя акторів, доповн м костюми ула увагу на
освітлення. Недарма ру пазивал ікассо сценогра­

В Україні пе авка відбу; 008 року. Експозиція

була доповнена ією дизайне *Пілії Пустовіт за мотива-
ми творчос
За Т. Філевською

22. За к фе Нобелівської премії

4
сраїнський дослідник Олег Кришталь — знаний у світовій
ці біофізик. Його вважають одним з найбільш цитованих у
закордонних дослідженнях українських учених.
Кришталь — доктор біологічних наук, професор, автор низки
відкриттів світового рівня. Якось він ледь не отримав Нобелів­
ську премію. Його обігнав приятель-німець, який вивчав анало-

18
гічні проблеми. Хай там як, а його ім’я у світі науки звучить
потужно.
Олег Кришталь публікує свої винаходи у світових наукових
журналах, викладає в університетах Японії, Королівства Іспанії,
Сполучених Штатів Америки.
Учений вивчає будову людського мозку й переконаний,
що мозок і досі є найбільш загадковим у людському організмі.
1980 року український науковець відкрив принципово новий
рецептор у нервових клітинах, після чого йому запропонува
роботу в одному з інститутів Товариства імені Макса Плац^іО
Але дослідник якось сказав: «Як я можу зрадити сві
виїхати, якщо я маю приносити користь тут, в Україні^»
Минули роки — і Олег Кришталь дещо змінив ку:
«Нині, у час цифрових технологій, можна вф аїни й
приносити користь людству, адже вчений ина, яка
забезпечує прогрес усієї цивілізації». Але с іве в Украї-
ні, почуваючи себе тут найкомфортніше
175 слів (& За К. Гон вою

23. Унікальний в ярків’ян

Цю неприємну, але ідну про доводилося
проходити хоча б декі в чи не всі телям планети,
І лише українцю А алихіну ся розробити без-
кровний аналіз важли азники здоров’я ми
можемо з’ясуват авдаючи лю олієної травми!
Завдяк і харків’я тепер не потрібно проко-
лювати и вену й ч по декілька днів результатів
з лаб рилад «Бі інь» за п’ять хвилин здатний
виз то тридцят н показник крові! До речі, результа-
ійного аналіз^ рові доводиться чекати майже добу.
найдена процедура надзвичайно проста: пацієнту треба
п ’днати до тіла всього п’ять датчиків. Після цього лікар уво­
дить до комп’ютерної програми особисті показники хворого: вік,
стать, вагу, зріст, частоту пульсу й дихання. Кілька хвилин
і результати готові. Пристрій не лише зручний, а й надзвичайно
точний. Можлива похибка становить лише два відсотки.

19
 Українець працював над своїм приладом двадцять п’ять років.
Тепер ним користуються не лише в клініках України, а й у Китаї,
Об’єднаних Арабських Еміратах. Чехії та в інших країнах.
159 слів За 1. Метенко
24. Пророцтва хмайя

Пам’ятаєте майя? Так, саме тих, котрі обіцяли, що 2012 року

світові настане кінець.
А ви замислювалися, звідки нам відомі їхні пророцтва''
знаєте ви, що засновник майяиістики Юрій Кнорозов нарф
в Харкові?
До речі, цікавий факт: збереглися дитячі малюикі на
яких зображено дивакуватих тварин і дивні закажу о як
виявилося згодом, були практично копією/^ в майя,
Якось до рук Кпорозова потрапила публіку йфрування
письма майя — нерозв’язна проблема». Доф г, не погоджу-
ючись з автором статті, зазначив: «Те )рено одним люд­
ським розумом, не може не бути розг нішим».
Досліджувати мову майя поча. істпадцято
і всі спроби з того часу закінчу^ ^вдачею, одіда ИУКОВЦЯз
Харкова це не зупинило. ПАт£ (х^іГвін працюй
ванням і зробив те, що до^ далося ніком о дисертація
стала сенсаційним відк ля науковці го світу.
Парадоксальних що досліди ^одного разу не від-
відав Мексики, > датував: «Щ ацювати з текстами,
немає потреби . Гю піраміда] побував учений у Мск-
сипі аж 199( езидента Гватемали.

УК СЬКЕ КОРІННЯ

25. Українське коріння

Чи знаєте ви, що культовий американський режисер Стівен
Сігілберг має українське коріння? Одному з українських видань
він розповідав так: «Я дуже люблю Україну, адже, якщо ви не
знали, у мені тече українська кров». Виявляється, бабуся й дід
Стівеиа по материнській лінії родом з Одеси.
20
 2006 року кінорежисер побував у Києві. Коли Стівеи зійшов
з трапа літака, то сказав: «Я — удома!» Першим місцем, куди
тоді попрямував, був Бабин Яр. На думку режисера, він просто
зобов’язаний сам побачити це страшне місце.
«Пам’ятаю, як мене найбільше вразило те, що за якихось сто
метрів від місця, де винищували людей, продають хот-доги», —
розповідав режисер у своєму інтерв’ю. Крім того, він переймав­
ся, що саме місце не відчув: час дуже змінив ландшафт. Лише
коли побачив старі фотографії й карти яру, у його голові нарешті
все прояснилося.
До речі, тема Гол окосту хвилювала Стівена Спі.;
завжди: саме історія Бабиного Яру свого часу наштовхну;
на ідею зняти «Список Шиндлера» — кінострічку, що н ле-
жить до сотні найкращих фільмів США.
159 слів анченком

26. Георгій Гам

Українець Георгій Гамов дон жовцям здо три

Нобелівські премії.
Коли в сім’ї одеських учит дився хло .оатьки не
могли й уявити, яких висх ягне. Хлоп іавчається в
Одеському й Петербур нівсрситет; одом здобуває
стипендію на навчай риджі. Там інше прогресивну
роботу про те, я к )зщепити ат ядро прискореними
протонами. Йом двадцять однак видатні фізики
Бор і Резер гь дпьність рішення та ство-
рюють п Гй потім подарував їм Нобе-
лівськ
повертається СР і у двадцять сім років стає най-
членом-ко бпдептом Академії наук. Проте він
країни в тридцятих роках, бо в це час набирала обертів
інєька репресивна машина.
У Вашингтонському університеті Гамов розвиває теорію
Великого вибуху. Американські радіоінженери використали ре­
зультати його досліджень у приймачах для супутникового
зв’язку, за іцо й отримали Нобелівську премію.

21
 Третє відкриття стосувалося генетики. Українець першим
допоміг розібратися з алфавітом спіралі ДНК — і знову Но­
белівська премія, але не для українця. Георгій був нагородже­
ний лише один раз: відзнаку ЮНЕСКО він здобув за популяри­
зацію науки.
165 слів За матеріалами мережі Інтернет

27. Енді Воргол

Андрій Варгола народився в США в сім’ї закарпатсь

емігрантів. Юлія Варгола, його мати, мала надзвич
художній хист, тож змогла розгледіти в синові тал<
Технологічного інституту Варгола поїхав підкорюв ю-
Иорк. Першим успіхом художника були малюн$?ґГХд зуттє-
вої фабрики. Ного псевдонім з’явився вндс( милки в
друкарні, але Андрієві сподобалося нове із Воргол.
Фірмовим стилем тепер уже Воргол ртрети знаме-
нитостей у техніці шовкографїї — щ і я одного й того
самого зображення. Першим був мдЛ< к) з кількома ой®*щчя-
ми кіноактриси Монро в різних і саме з ц ^рігоцію-
ється Воргол у більшості людрй
Згодом художник купиі Іші й назвав
його «Фабрикою», де збде&ріа ся нью-йо &МГ богема. Енді
зумів поставити мист^Ц га конвеєр: ерия випускала
майже сто шовкогрзфя2 гень.
з знаменитим,як
королева Великі 2 року Єлизавета І [ купи-
ла чотири и^ртрети, ство орголом, і виставила їх у
Ві ндзоря
^>помер, на йод нківському рахунку було сто міль-
йо І^рів. Усі гроїщ ець заповів художнім організаціям.
За О. Мельниченксщ

28. Перший електричний трамвай

Саме Федорові І Грецькому, фізикові з Полтавщини, уперше

спало на думку по дротах підвести електрику до рейок, на яких
стояв трамвай, щоб звідти вона надходила до двигуна.
22
 Це був 1880 рік. Для демонстрації винаходу Піроцький ви­
брав найважчий двох’ярусний вагон кінної залізниці на сорок
пасажирів — і новинка спрацювала. Швидкість становила два­
надцять кілометрів на годину. Городяни не повірили своїм
очам, газети рясніли сенсаційними заголовками про чудо-тран-
спорт. Здавалося б, нічого не могло стати на заваді технічному
прогресу. Але власники кінних трамваїв вирішили завадити
новоспеченому конкурентові: надто багато грошей було вкладе­
но в коней. Електричний трамвай тішив городян менше місяі^г
Проте винаходом зацікавилися німецькі брати Сіменс —Д
за рік німецька фірма відкрила першу у світі електрон
вайну лінію за проектом нашого винахідника. Наступ ь
років Західна Європа всі трамвайні лінії будувала пом
Піроцького.
До української столиці черга дійшла инадцять
років, хоча для Києва електричний трамва< ай необхід-
ний. Дніпрові схили настільки круті, іцо е могли впора-
тися парові трамваї, а про кінні годі
164 слова 3 проек ь України» канал»

29. Хто ж в

Відомо, що бра ки кінематографа,

їхніх заслуг ми і применшу]®^ проте мусимо знати
ще й ім’я Йош енка, якиг айтпов кіно раніше від
відомих фр
Восені оку в отелі «Франція», що на розі
та Колодя; провулку, відбулася безпреце-
ден : Йосип Т їіко, харків’янин за походженням,
публічну / нстрацію фільмів «Вершник» і «Ме-
ик списа», знятих кінескопом на іподромі.
ті часи слова «кіно» не існувало, тож місцева газета
деський листок» захоплено писала про відкриття художньої
виставки «живих» фотографій, які приводить у дію електрич­
на машина. Цією машиною якраз і був перший кінескоп. Це
сталося за два роки до появи кінематографа в Західній Європі,
коли наприкінці 1895 року французи Луї та Огюст Люм’єр у

23
Парижі влаштували для містин кіносеанс із п’яти короткомет-
ражок.
Перших глядачів здивувало, по-перше, наскільки геніально
простим був пристрій, а по-друге, що Тимченко не мав жодної
спеціальної освіти. Він, син кріпака, навчався лише в механічних
майстернях Харківського університету.
На жаль, історія з кінескопом так нічим і не закінчилася.
Винахідникові подякували, але апарат не запатентували.
168 слів З проекту «Гордість України», «24 кап

ЗО. Талановитий одесит

У свої п’ятнадцять років одесит Валентин Гл лис-

тувався із засновником теоретичної космос іолков-
ським, а в шістнадцять написав книжку, д сав спосо-
би колонізації Марса й Венери.
Здавалося б, фантастика, але юнак ГИ щоб дістатися
до омріяних планет, потрібні всього- о надпоту дви-
гуни. Вирішення цієї проблеми ві себе, і вже н на
рідкому паливі міг підняти стод; т п’ять кіло в.
Молодого інженера швид^ или й пос и в тандем
із Сергієм Корольовим. •ька пара на ів була моз-
ком усієї космічної дянського виходець із
Житомира проекту игуни для них.
1945 року од£С правили в чину подивитися на
трофейні ракет . Глушко б зломшений: німці на
декілька рої^ в Грозробки. Повернувшись,
він пообії а всяку ці ревершити німців.
а років с Двигуни Глушка доставили на
Мі сиеру дос цькі станції. Що й казати, навіть
їерша орбіті а станція теж вийшли в космос завдя-
еситу.
станнє його творіння — велетенська ракета-носій «Енер­
гія», що вивела в космос орбітальний літак «Буран» — аналог
американського шатла.
167 слів З проекту «Гордість України», «24 канал»

24
 31. Українська зірка на небосхилі світової моди
Дарія Вербова належить до десятки топ-моделей світу. Її кра­
су називають палахкотливо-крижаною. Сама ж модель від таких
епітетів лише ніяковіє.
Красуня народилася в Кракові в сім’ї українців, згодом роди­
на перебралася до Канади. Тут Дарія з братом і сестрою від­
відували українську недільну школу, відзначала традиційні
українські свята.
Про модельний бізнес навіть і не йшлося, доки мама од
класниці не відкрила власне модельне агентство, до якого ;
сила подруг доньки. Дарія яскраво вирізнялася сер
однак її кар’єра все одно просувалася доволі мляво. Ді е
не вірила, що підкорить подіум. Та 2003 року пила
заробити грошей на декількох показах мод^ ф^зу доля
подарувала їй омріяний шанс. За рік Дарія л рила між-
народний подіум, ставши обличчям кільксд^ х бренді в.
Її почали називати моделлю ноа: у США, а ка-
надці, уражені успіхами Дарії, відк я неї зірку Алеї
слави в Торонто.
Зараз їй за тридцять, а актів не менше,
Усесвітньо відома модель ати борщ,
вареники й пампушки українську Крім того,
залюбки спілкується ою.
166 слів За А. Назаренко

Х/ІЮДСЬ ДРІСТЬ

уже обличчя

в собі один чоловік. Щодня прокидаючись, він ішов до

і^іати, у якій було безліч масок. Вони висіли на стінах, лежали,
розкидані, на дивані, на туалетному столику, на підлозі й навіть
на підвіконні. Маски були різні: глиняні, пластмасові, паперові,
залізні й дерев’яні. Чоловік щоранку вибирав потрібний йому
зліпок.

25
 «Візьму оцю, — подумав, укотре простягаючи руки до глиня­
ної личини, — вона найбільш правдива, бо натуральна». Носив її
цілий день, але глиняна маска була незручна, якась важка.
Наступного ранку вибрав паперову — у ній чоловік почувався
найзручніше, тільки на дощі вона дуже швидко розмокла. Потім
зупинився на пластмасовій. Ця була легка, майже не відчутна на
обличчі, і лише запах хімічної сполуки нагадував про себе.
Щоденні експерименти залишали негативні наслідки: син­
ці, алергічні реакції, одні маски спадали, інші тиснули. Лищгтті
м’язи почали атрофуватися, і на душі було кепсько від тогО\ііО)
він грав чужі ролі. Чоловік почав викидати по одному е
ту зі своєї колекції — і з часом кімната спорожнілу, ІТ1
залишилася тільки та маска, у якій було найком
було його власне обличчя.
б
166 слів Притча

33. Проповідь бі

Один парафіянин, який рані еділі брав ь у лі-

тургії, перестав ходити до це нав час, а ік до хра-
му не з’являвся, тож свя і шив наві а до нього.
Коли він прийшов побачив, ері в будинок
чоловіка були відчи йшній парафм н сидів сам-одні-
сінький перед каї/і ооачивш Тценика, він кивнув
йому й жестом сісти. Зруч римостившись, свяще-
ник розгляд в гарно равало в каміні. Чоловіки
мовчали ць зненацька підвівся, узяв
щйпці, взними палах ву головешку й відклав її вбік,
далі ж . Потім він — і знову запанувала мовчанка,
ня толове ерестала палати й ледве червоніла,
зовсім охолс&’іа й почорніла. Священик знову встав,
щипці й поклав охололу головешку назад, у вогнище. За
ть вона запалала так само, як і решта. Відклавши щйпці, свя­
щеник мовчки попрямував до виходу й почув, коли дійшов до
порога, слова чоловіка: «Дякую за відвідини й проповідь. Цієї
неділі я обов’язково прийду».
154 слова Притча

26
 34. Робінзон
Єдиного пасажира, який вижив після корабельної аварії,
викинуло на безлюдний острів. З уламків корабля, що приби­
лися до берега, він так-сяк збудував собі житло, заніс туди все,
що викинуло море й могло стати йому в пригоді.
Він подякував Богові за свій порятунок.
Минуло багато днів, але поряд з островом не пропливало
жодне судно. Щоранку він обходив острів, шукаючи їжу. Якось
під час такої мандрівки спалахнула пожежа — і полум’я ноже
всі дерева навкруги. Житло чоловіка й усі його речі з];
дочиста, тільки чорний дим підносився до неба.
Повернувшись і знайшовши згарище на місці жг о-
лашний заволав до неба. Він нарікав на те, як Боу*ФХз^гм таке
вчинити й за що! Чоловік зовсім занепавша ф&цй раптом
почув незвичний шум і побачив корабель покайся до
острова. У моряків він поцікавився, як знайшли, а ті
відповіли: «Ми помітили вогнище, я лав».
Навіть у тому, що по-особли :ке й боліс
її житла мож ти сиг-
налом для спасіння.
164 слова Притча

ШШН1 вис и

З кожної ю людей в □усі більшало, а тепер уже

і яблуку ці ^уфГвпасти. Мо^ Тк сидів, слухаючи музику й
погляд ікно, коли м літня жінка поплескала його
по ЇІЖ кзала: «У ваи< Іта я поступалася місцем старшим,
а Підтримала і :інка, а за дві-три хвилини на хлопця
Лися всі пасажиїГи.
нак не витерпів такого тиску й сказав: «Добре, я встану,
але хай сяде на моє місце тільки той, кому не буде соромно за
свої слова».
Хлопець почав діставати щось з-під сидіння: от з’явилася
одна милиця, а потім друга, і він, спираючись, устав з місця.

27
 Усі завмерли від здивування, а літня жінка, що так нервово
весь час наступала йому на ноги, тепер зрозуміла, чому він на
це не звертав уваги. До кінцевої зупинки ніхто не промовив і
слова. Юнак їхав, стоячи на милицях, хоча йому було важко.
Хлопцеві давало силу те, що його місце залишалося порожнім
усю дорогу.
Самовпевненість і поспішність висновків часто стають для
людини соромом. Будьмо толерантними й розсудливими!
165 слів

ПОДОРОЖІ УКРАЇНОЮ

місто Київ
36. Найглибший рекорд

Станція метро «Арсенальна» може пс я титулом наи-

глибшої у світі. Береги Дніпра в цьому "нЯстільки висдкі, що
інженерам довелося сягнути пози; кордні сто мет-
рів, так що мандрівка сскалатоца^і^і має майже п’гй вилин.
Утім, уражає тут навіть не та як іижене инахідли-
вість. Що робити, якщо та х ескалатор сто не існує?
Кияни довго думали ті занропон здавалося б,
нереальний план: р уск на дві Ніни, а між ними
побудувати проміжЬ^і тибюль.
Але тоді ПОСТІ одна проблем к між двома виритими
котлованам ти бу д і вел в, які б зводили цей вести-
бюль. І зн лося револ іе рішення. А якщо збудувати
вестиб верхні, а по/ пустити його на потрібну глиби-
світі раніш ніхто не робив.
ияни побач Нантське залізобетонне кільце масою
ри тисячі тонн5жартівливо назвали його «величезною
кою». От тільки команді фізиків, хіміків і геодезистів було
не до жартів. Для надійності вони провели спеціальне заморожу-
вання ґрунту, довкола конструкції вирили сотні міні-свердло-
вин і залили в них хлорид кальцію. І вже в листопаді 1960 року
кияни вперше випробували найглибшу станцію у світі.
176 слів А. Науменко
28
 Вінницька область

37. Музей Миколи Пирогова

Національний музей-садиба Миколи Пирогова розташова­
ний у південно-західній частині міста Вінниці. Саме тут, у ма­
льовничій садибі Вишня, протягом останніх двадцяти років жив
і працював видатний учений, геніальний хірург, анатом, творець
воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного
Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Пирого
Метою діяльності музею є збереження особливого культ
ного середовища, яке було за життя вченого. Тут збер^
будинок, у якому жив Пирогов, і музей-аптека з і
приймальні й операційної цього відомого на весь світ н^ вця.
Неподалік — церква-некрополь, вона стоїть посеред якому
й досі ростуть дерева, ним посаджені.
Саме тут, у садибі, видатний лікар про адні на той
час операції, що мали прекрасні результ ідувачі музею
мають унікальну можливість ознайоу^ медичнимиинст-
рументами, які використовували в ТОДІШНІ ЛІК/ сре-
глянути старовинні друковані вщ$ відчути дух мосфс-
ру минулої епохи.
Микола Пирогов перин їздійснив р іл поранених
і хворих залежно від в< місця пора створив тран-
спортні відділення, з кефірний на і нерухому гіпсову
пов’язку. Заслуги^ високо оці едиками всього світу,
його відкриття увальній справі.
170 слів За П. Гуньком

Зо. Окраса Волині

Пацькі озера — окраса Волині. Майже три десятки великих,
середніх і зовсім малих озер розкинулися на просторах краю,
заховавшись в обрамлення лісів.
Мешканці Шацька, якщо мають бажання поплавати, вибира­
ють чистоту Світязя. Коли треба послухати тишу, шачани їдуть
29
до Карасииця, а щоб помилуватися красою й поплавати, то виби­
рають Люцймер.
Я вибираю Люцймер не лише за те, що водойма розташована
за кілька метрів від мого будинку, а й за величне водне плесо, за
відсутність у воді ям і безпечний відпочинок для дітей. А ще я
люблю це озеро за те, що мало не з рук можна погодувати лебедів
з лебедятами, відчути на нозі дотик рибок, що плавають зграйка­
ми по мілководдю, поспостерігати на заболоченому березі за
бобром чи ондатрою.
Лісисто-болотяні береги Люпнмера чергуються з піщані^^
очеретяні зарості все більше наступають на водну глад
озеро є німим свідком історії Шацька — старого, тихофТ}
городищем на березі, з горою, на якій стояв палай, з ба іцим
рослинним і тваринним світом.
Зії М. Цюп ’ях

Дніпропетровська область

39. Заповідна анщина

Коли стоїш над урочищ , неподалік ВД^нтру Цари­
чанки, перехоплює дух. / літні оборо ли, спорудже-
ні ще запорізькими кс > на перепону дникам, поросли
степовими травами (и ворилися на овничі кручі. Унизу
розкинувся дуб ГМІСЦЄВІ ЖИ7& кажуть, що ця місцина
багата на рос^шл і занесено д йрвоної книги України.
^Іфйцентром, п д степу, є дивовижна гора
Калитв; ^угь, ТО СКУПЧф іороди, принесеної сюди здале-
ку п льодовиком ьйони років тому. Ентузіасти заса-
гектарами перетворивши пам’ятку природи на
к людському завзяттю.
поблизу села Гупалівки, на берегах річечки Заплавки, роз-
кй'нувся заповідний парк, один із найбільших в Україні.
Ще одна заповідна територія Царичанщини створена не при­
родою, а людьми. Це береги штучного водного каналу, який через
забруднення тепер перетворено на рекреаційну зону. Місцеві
ентузіасти зарибнили канал. Мальки риби, випущені у воду, уже
ЗО
повиїдали бруд і водорості в майже п’ятдесятикілометровій
зоні. Вода знову чиста, приваблює відпочивальників і рибалок.
На Царичаищині мріють про створення великого націо­
нального ландшафтного парку вздовж Орелі — річки, яку ко­
лись уважали найчистішою в Європі.
162 слова За Ю. Рацибарсміою

Донецька область

40. Святогір’я
Святогір’я — популярне місце відпочинку жителів Донбасу,
не типове для степового ландшафту Східної України. Це справ­
ді чудовий природний парк. Він розташований уздовж лівого
берега річки Сіверського Дінця й виступає лісовим масивом і
на правому боці водойми.
Природний фонд парку унікальний: понад дев’ятсот різно­
видів рослин, з-поміж яких сорок вісім занесено до Червоної
книги України. Тут, наприклад, і досі ростуть крейдяні сосни,
що збереглися ще з дольодовикового періоду. Подорож білою
крейдяною стежкою серед цих хвойних велетів переносить
мандрівника, особливо юного, на сторінки якогось фантастич­
ного роману.
Нині найбільшою проблемою парку є наплив туристів-«ди-
кунів». Екологи радо б поспілкувалися з усіма гостями, щоб
провести для них інструктаж, але це практично не реально. «Ми
всіх приїжджих охопити не можемо, — говорить заступник ди­
ректора Національного природного парку “Святі гори” Павлина
Журова й додає: — Щороку в нас буває понад півмільйона
людей».
Дивишся в далечінь, але не бачиш кінця-краю лісам і стрічці
Сіверського Дінця. З одного боку — озеро Банне та частина
крейдяних гір, а з іншого — лавра. П’ять бань Свято-Успенської
церкви прозирають крізь берези й тополі, а над ними, на білій
кручі, злітає давня Свято-Ми нільська церква.
175 слів За Т. Марченком

31
повиїдали бруд і водорості в майже п’ятдесятикілометровій
зоні. Вода знову чиста, приваблює відпочивальників і рибалок.
На Царичаищині мріють про створення великого націо­
нального ландшафтного парку вздовж Орелі — річки, яку ко­
лись уважали найчистішою в Європі.
162 слова За Ю. Рацибарською

Донецька область

40. Святогір’я
Святогір’я — популярне місце відпочинку жителів улеу.
не типове для степового ландшафту Східної >^рХ^і)чЙ^ справ­
ді чудовий природний парк. Він розташо ж лівого
берега річки Сіверського Дінця й виступ гасивом і
на правому боці водойми.
Природний фонд парку унікальну® дев’ятсот ізно-
видів рослин, з-поміж яких соро занесено до ■юної
книги України. Тут, наприклад^ Д^іУростуть креп сосни,
що збереглися ще з дольодо періоду, ож білою
крейдяною стежкою сер войних ве переносить
мандрівника, особливо на сторінки ось фантастич-
ного роману.
Нині найбільш дрилемою пар їаплив туристів-«ди-
кунів». Еколон поспілкува; з усіма гостями, щоб
провести дл іих _ руктаж, ал$ актично не реально. «Ми
всіх приї кропити не м мо, — говорить заступник ди-
ректор льиого пр ого парку ‘‘Святі гори” Павлина
у в нас буває понад півмільйоиа
л
вишся в далечінь’але не бачиш кінця-краю лісам і стрічці
і^фського Дінця. З одного боку — озеро Банне та частина
крейдяних гір, а з іншого — лавра. П’ять бань Свято-Успенської
церкви прозирають крізь берези й тополі, а над ними, на білій
кручі, злітає давня Свято-Ми нільська церква.
175 слів За Т. Марченком

31
 Житомирська область

41. Божий слід

Урочище Камінне Село, що на Житомирщині, — унікальна
пам’ятка геології. В’їжджаючи на його територію, ми побачили
самотню альтанку, від якої вже йшли пішки. За кілька хвилин
перед нами постала дивовижна картина з розкиданими по всьому
лісу величезними опуклими валунами, укритими мохом. Пейзаж
воістину неймовірний! Ніколи не думала, що каміння мо
бути таким гарним. Ми ввійшли в те прадавнє село й ніби
билися від цілого світу з його цивілізацією.
Тутешній ліс уражає ще й надзвичайною тишею: ні
звуку, окрім пташиного співу. Земля вкрита ним
дубовим листям. Складається враження, що ні не сту-
пала нога людини. Посеред лісу раптом 5 десятки
величезних кам’яних брил заввишки з буд а найбільшо-
му камені видно великий слід. За пові дає паломникам
здоров’я й здійснює бажання.
Легенда розповідає, що колись село прииі іднии
чоловік і попросив у заможног а^я хліба. То ахнувся,
що йому ніколи, і продо у. Чоловік
відійшов від села, озирн ого — і вс і закам’яніло.
Кажуть, то був Гостю £ці, де Бог відпо-
чивав, залишився с./і#.
б За В. Кириловець
175 слів

ласть

и Закарпаття
наття — унікИйьнии куточок України, який має свою
очну й природну цінність.
Цей край славиться чудовими краєвидами: кришталево чисти­
ми річками й озерами, лісами, величними гірськими хребтами,
цілющими джерелами. Крім того, закарпатці мають свою цікаву
історію й багатовікові традиції, сформовані під впливом різних
культур.

32
 Найбільшим скарбом Карпат є дивовижне озеро Синевир,
вода в якому настільки прозора, що можна побачити дно й меш­
канців водойми. У цьому озері розводять форель, виловлювати
яку суворо заборонено. Поруч — Синевирський парк, який має
унікальну флору та фауну.
Одним із чудес Закарпаття вважають долину нарцисів. Під час
цвітіння вона вкривається білим покривалом на декілька кіло­
метрів. Щоб туристам було легше знайти це диво, біля нього
спорудили пам’ятник нарцису.
Відвідавши місто Ужгород, ви зможете побачити най'
липову алею, посаджену понад сто років тому. За
ним сортам цвітіння липи триває протягом місяця. о,
в Ужгороді є багато дерев сакури, у період цвіті Ю
перетворюється на маленьку Японію.
А ще на Закарпатті збереглося багато будівель,
Палац Шенборнів найромантичніша з-пр адже нагадує
казкове королівство посеред прадавнь яі£у}в оточенні гір.
170 слів о. евий

Запорізька область

43 ізький дуб
Славетному За му дубу щ сімсот років, хоча
науковці стверд; о йому ціл Кїоже бути на одне-два
століття більше.
Усі, хт ля цього дуба, передусім від-
значаю араметри: с р можуть охопити шість дорос-
лих о* а\вгтеота дерева рид ця ти шести метрів. У 1990 році
повністю життєздатною залишилася тільки
са. Фахівці нарізають на надто високий рівень ґрунтових
^блискавку, яка влучила в дерево. Тому науковці встановили
металеві щогли, що підтримують сухі гілки; зміцнили ґрунт, який
почав просідати; деревину дуба систематично обробляють кон­
сервантами.
Існує чимало легенд, пов’язаних із Запорізьким дубом.
Кажуть, що сам Богдан Хмсльницький відпочивав у його тіні,
а кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко з козаками під
цим дубом написали лист турецькому султанові. Є також леген­
да, ніби Тарас Шевченко читав свою поему «Катерина» під За­
порізьким дубом.
Під час Другої світової війни Адольф Гітлер хотів розпиля­
ти славетне дерево й вивезти до Німеччини як трофей та сим­
вол перемоги, проте дуб, як і наш народ, вистояв.
160 слів А. Штаненко

Івано-Франківська область

44. Мальовнича Івано-Франківщи

Ласкаво просимо на Івано-Франківщин Й0?і^ерекових
лісів, дзвінкоголосих гірських потоків і м)& их масивів
Чорногбри. Навряд чи хтось може залип йдужим, побу­
вавши на загадкових гірських озерах те, Бребенескул і
Марічейка й піднявшись на Говерд^ п)виіцу гору У гйни.
Зимові та літні місяці здавна єгґься найкра гпорою
відпочинку в карпатському пть собі г ^іні теплі
будинки, мальовничі крає ііжених гір, 2 і ія на лижах
і санках, гостинність -- ний перелущ ешніх принад,
Місцеві жителі збероі. (^стародавні \ ^ї, культуру, їхня
громада століттями^ алася без зш їх зв’язків з іншими
цивілізаціями - рилися унії н для Європи традиції
з а звичаї гуц еАків і бойків,
рі ГуцулЬІЩ відвідайте Національний му-
зеи на р< Мистецтва. У: є чим захоплюватися, адже цей
діавиться на іими промислами: килимарством,
В Ний , різьбярст ткацтвом. І як тут не згадати Музей
а», у колекції > :ого понад шість тисяч писанок із різних
ків України та світу. Частиною цього музею є пам’ятник
санці, висота якого сягає понад тринадцять метрів. Саме цей
пам’ятник є найбільшою писанкою у світі.
163 слова О. Травневий

34
 Київська область

45, Дендропарк «Олександрія»

Дендрологічний парк розташований у місті Білій Церкві,
що на Київщині. Його було закладено наприкінці вісімнадцятого
століття графом Ксаверієм Браницьким і названо па честь дружи­
ни Олександри. Нині «Олександрія» — найбільший та найдавні-
ший дендропарк України.
Автор генерального плану парку, відомий французький а
тектор-паркобудівник Мюффо, запропонував модний на т
англійський, або ландшафтний, стиль, який ітрипа
замовниці. На території «Олександрії» було спорудж йс
резиденцію Браницьких, Царський павільйон, жили
гості — члени царської сім’ї. Також парк і з тих
часів колонада «Луна», павільйон «Ротонда^ аигька альтан-
ка, бронзові й мармурові скульптури, ва вативні компо-
зиції з великих брил і штучних земляф вдвмщень.
До середини дев’ятнадцятого £ Олександр В/ ере-
творилася на один із найпрекрасн|П( ків кпаїни івніч-
ної Америки та Західної Єврогр^ ^завозили ріди$ рослинп,
у глибоких балках було спо каскади стаз наповнених
джерельною водою, вод а фонтани. ростуть
ровесники парку: дуб 4]>ии та черво Н/ тюльпанове де ре­
во, модрина польську: юпеиська.
Можна бата ївідати про £маїття архітектурніїх
пам’яток і скуль неповторність і красу її
ландшафті^ ^і^Гкраще сюдіу* їхати й побачити це диво на
власні сь
За Р. Малеиковим

звоградська область

46. Перлини степового краю

Хутір Надія зачаївся серед безкраїх степів Кіровоградщини.
Він належав батьку славетного драматурга Івана Карпенка-Ка­
рого.
 Усе розпочалося далекого 1871 року, коли митець поселився
на батьківському хуторі. Важко повірити, що на місці цього
чарівного парку тоді була хата та чумацька криниця. Натхненно
працюючи над драматичними творами, Іван Карпович з великим
завзяттям господарював: усе впорядковував, перебудовував,
озеленював та уквітчував. За переказами, верби навколо ставка
посаджені ним власноруч.
Справжня окраса хутора — столітні могутні дуби, що вража­
ють своєю кремезністю та міццю. Іван Карпович переймався іде
посадити дубову алею, а щоб було не не лише його справоюД^р©
покував кожному своєму гостю посадити дерево. Своточ^фту^
посадили по дубку Михайло Старицький, Марко Кр^
кий, Максим Рильський та багато інших відоми епер
ця прекрасна тіниста алея з дев’яноста дубів ния про
тих, хто бував у цьому благодатному місці.
Шумлять столітні дуби, тихо шепоче авколо руко-
творного ставка, дзюркоче джерельце евої води. Завжди
відчинені ворота садиби Івана Кади Карого зап] ують
відвідати музей, пройтися стежк ули прото серед
цілющих і духмяних трав ти з єдин Свідками
понад сторічної історії п дубами.
174 слова За О. Олексенко

АР Крим

. Марму печера
Ма ечера — ок римського пі вострова. Знайти її
мож Гіто гірсько^ иву Чатир-Даг. Вхід до неї знахо-
висоті дев’яту двадцяти метрів над рівнем моря. Дов-
бладианих екскурсійних маршрутів становить півтора
йетра, температура повітря в печері — дев’ять градусів тепла",
пг можна насолодитися прослуховуванням класичної музики,
яка в унікальній акустиці Мармурової печери має особливе зву­
чання.
Відвідувачів печери зустрічають величезні зали з чудернаць­
кими формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів.

36
Перша галерея прикрашена сталактитами, сталагмітами та на­
тічним драпіруванням. Екскурсійна доріжка огинає химерні
творіння сталагмітів, що своїми контурами нагадують казко­
вих героїв. У наступній галереї можна побачити ажурні ван­
ночки й кам'яні водоспади. Головна галерея — одна з найбіль­
ших обладнаних печер Європи: її довжина становить сто мет­
рів, а висота — двадцять вісім.
Нижня галерея печери природний мінералогічний музей.
Тут проводять екзотичні спелеотури, для яких відвідува
видають ліхтарі й спеціальний одяг. Стежка між кам’яним]
лами занурюється у вузькі щілини, веде вниз до зали,
кам’яні візерунки нагадують троянди.
Унікальність Мармурової печери принесу ітову
популярність. За оцінкою відомих спелеоло/'і алежить
до п’ятірки найкрасивіших обладнаних нег и.
170 слів За А. Гуляком

Луганський парк-му^ вецьких о дна з найбіль-

і них в Україні кол м яних стат ин ад і іятого - д ва-
11 ад ця то і о століть. Яиція розтаї Та на території парку
Луганського наи@ ^£І/с)го універси
У колекції /гавлено сімїк г скульптур заввишки від
одного д ^ифюх метрів, у бражають воїнів або жінок.
їх став оховальних йнах давні кочівники: скіфи, по-
лов народи.
іня староді статуй дало історикам інформацію
кий вигляд м< й давні народи, як вони одягалися, якими
^>гГїхні зачіски. На чоловічих скульптурах основною частиною
бйягу є каптан із вишивками на рукавах, до нього прикріплені
шкіряні ремені для різних потреб, зокрема й для носіння зброї.
Цікаво, що чоловіки носили сережки — отже, металеві предмети
у вухах сучасних молодих людей ніяка не новація, а забута чоло-

37
віча прикраса. На жіночих статуях — складний головний убір,
сережки, намисто й інші предмети жіночого туалету. Для
кам’яних баб властиве положення рук, складених на животі.
Історики вважають, що половці, які жили в донецьких сте­
пах в одинадцятому-тринадцятому століттях, були практично
знищені татарами за часів Золотої Орди.
Нині кам’яні бабй залишаються єдиним свідченням перебу­
вання цього народу в степах Південної України.
172 слова

Львівська область

49. Легенди оперного театру

Львів’янам ніколи не набридає повт о їхньому
головному театру немає рівних не тільки їні, а й у всьо-
му світі. Як і будь-який мистецький ьвівська опера
має свої легенди.
Перша легенда виникла від сля смерт в ного
архітектора ють, нібит іаклав на
и річки По ^які протіка-
ли під театром, підтопи о вона почала
руйнуватися. Наспра^і рГчас будівн театру для річки
проклали обвідний $Ца будівничі бмер зовсім з іншої
причини. Одн ни не ь, що під бруківкою
проспекту Сво ечуть води кійної річки.
Л егенлаК і\оі пана з чудов £шісою «Парнас», розповідає
про те, і$ля заверше дівництва театру закінчилися
кош замовник 'али до Італії, де мешкав автор
ький, з пор й руками. Коли митець дізнався, що
у йому не за атять, він відмовився віддавати завісу,
ту золотом. Львів’яни приходили кілька разів до майстерні
Захоплюючись шедевром, не могли відірвати від нього очей.
Це розчулило автора — і він подарував свою роботу Львівській
опері.
164 слова За С. Гужвою

38
 Миколаївська область

50. Кінбурнська коса

Одне з природних див України — Кінбурнська коса, що на
Миколаївщипі. Таку незвичну назву коса дістала зовсім не випад­
ково. Слово «кінбурн» перекладається як «волосяний мис». Коса
справді місцями настільки тонка, що сягає лише одного метра зав-
ширінки.
Над головою літають великі відгодовані пелікани. Вони з’яв
лися тут, коли риби на Дунаї значно поменшало. Тепер^ї
популяція в цьому краї налічує близько, двох тисяч.
Прямо з-під коліс виринає лисичка й ховається х
травах, потім тікають фазани з виводком, почувіп ний
для цих країв гул автомобіля. Різко зупин абуть,
знову якась тварина пробігає», — промайн ' Виявля-
ється, це ми гадюку пропускаємо, поки вон орогу пере-
повзе.
До речі, на сусідньому острові Т водяться з вілі
мустанги, але останнім часом допік канцям ко чали
вовки. Вони прийшли сюди рс^йі іадцять то першій
зграї було дев’ять особин, згодо^ діяція зрослі анадцяти.
Вовки суттєво шкодять ству, але н в на людей
поки що не було.
Нині в трьох селі рнської кос кає олизько вось-
мисот осіб — піво. упово засе. ь люди.
162 слова За А. Ященко

асть

51. країнська Венеція

е дороги й автомобілі, а канали й човни — це звична кар­
тина для містечка Вилкового, яке туристи з любов’ю називають
українською Венецією. Сорок п’ять відсотків території містеч-
ка становить вода, а довжина каналів — майже сто кілометрів.
У Вилковому — сімдесят два острови й п’ять тисяч човнів.

39
 У вісімнадцятому столітті, коли заснували Вилкове, тут були
звичайнісінькі плавні посеред дельти Дунаю. Кожен із числен­
них острівців доводилося формувати вручну, нагрібаючи мул і
викопуючи канали.
Цікавим є той факт, що на вісім тисяч жителів міста при­
падає п’ять тисяч човнів. Кожен із них — на вагу золота, адже
перевозити ними доводиться не тільки людей, а й меблі, урожай
та навіть корів. Як і для предків, головним скарбом для місцевих
жителів залишається риба. Най У Полтаві проводять
популярнішим уважаєтщорічне свя
оселедець, з якого, окрім звичних можуть продегустувати
для нас дванадцять ви
страв, готують^і^в^
рублені котлети й борщ. Кажуть, ногоніби
шедевра, який і став візитною ка
оселедець
довголіття місцевих жителів.
Саме біля Вилкового найбільша річка Європи ц/дає в
Чорне морс. Тут рай для птахів, адже в делі пелі-
кани, лебеді, чаплі та знамениті орланг і. Хіба не
диво?
164 слова О. Травневий

Полтавська область

а галушк
На Соборній пл \ Котляревського,
у 2006 році встан нікальний ий у світі пам’ятник
полтавській г вторами ма юї споруди з каменю є
народний х Ю України Ан; Гй Чорнощоков і скульптор
Микола
имволізує ок і добробут української родини,
Це а глибока' а, по вінця наповнена апетитними
що так ісяться до рота. Поряд із тарілкою па
ькому рушнику лежить і ложка. Здається, що сам Іван
^іяревський поглядає у віконце свого будинку й теж радіє
вічненню в камені унікальної української страви, яку він оспі­
вав у своїй безсмертній «Енеїді».

40
прізвище Галушко, то всі наїдки на цьому фестивалі будуть для
вас безкоштовними.
Біля пам’ятника люблять фотографуватися молодята, програ­
муючи своє сімейне життя на достаток. Крім того, з галушками,
увічненими в камені, пов’язане й таке повір’я: хто з молодих
ухопиться за ложку першим, той і буде в родині головним.
160 слів За М. Ганжою

Рівненська область

53. Острог
Незважаючи на те що місту понад дев’ятсот І0ВН1
події, які назавжди закарбувалися золотим історії
України, відбувалися кілька століть том; іов’язані з
династією князів Острозьких, завдяки я^і на якийсь
час став центром культури й освіти вф и. Цей факт під­
тверджують і багато арxітектурниx^^Дгі ток, які збереї] я до
нашого часу.
Архітектурною домінанто замок кн строзь-
ких, а точніше те, що від ні я збудова-
на на невисокому пагор ає невели льну ділянку,
Нині вона казково випА ^фйшіних верб о остуть навколо.
З-поміж давніх особливо Луцька надбрамна
башта, яка прот атьох років а важливим захисним
пунктом міста й ду. У примі ні башти працює музей,
у якому зо ^фзся давні уні іі книги, виготовлені в Ост-
розі.
айовідати пр і>€то, не можна не згадати про його
си строзьку \ мію. Це перший вищий навчальний
4 всій Східній Звропі. Разом із відкриттям академії
Острозький заснував першу в Україні друкарню. Саме
ту вийшов у світ перший український «Буквар», надрукова­
ний Іваном Федорові!м.
164 слова За М. Мельниченко

41
 Сумська область

54. Яблуневе диво Сумщини

У місті Кролевці, що на Сумщині, росте яблуня-колопія.
Чому так називають це дерево? Чому саме до нього виявляють
інтерес не тільки українці, а й гості з-за кордону?
Цій яблуні двісті двадцять років, вона має сім стовбурів і
десятки вкорінених гілок. Коли стовбур відмирає, його віти
опускаються та приростають до землі. Раз на рік плодоносц
ліва половина дерева, а наступного року — права.
1959 року, коли неподалік яблуні будували школу, з
надмогильну плиту князя Мещерського й перенесли^! е-
во. Через покручені стовбури місцеві жителі називают
«крученою», уважаючи, що дерево сумує з том}' и
гнеться до плити. б
Думали, що колонія випромінює негат, біоенергетики
довели, що її енергія омолоджує люд^. цього місцеві
жителі влаштували паломництво кожний^ хотів
поласувати молодильними пло аукового ення
феномену яблуні-колонії нема^ ерджує дир станції
юннатів Юрій Корбан і дода£: асти нама-
гаються виростити ябл гонів колонії, але
виростають звичайні
З 1998 року яб Ьнію охоро акон адже це диво
указом Презид аїни внесе о пам’яток природи
загальнодержа ачення.
169 слів За Г. Гнипом

ька область

55. тернопільський став

ізитною карткою Тернополя є величезне рукотворне озеро
в самому центрі міста. Це мальовниче місце оточене парками з
усіх боків.
Тернопільський став був створений ще в шістнадцятому
столітті на болотах річки Серет. Його творцем був Ян Тарнав-

42
ський — коронний гетьман Тернопільського замку. Озеро було
сполучною ланкою для оборонних споруд, зведених для захисту
від турецько-татарських набігів. Водойма знала часи занепаду й
у роки Другої світової війни була повністю знищена. У п’ятдеся­
тих роках минулого століття почалося масштабне відновлення
ставу, його площа становила близько трьохсот гектарів. Терно­
пільським став почали називати з 1991 року після проголошення
незалежності України.
У шістдесятих роках минулого століття на штучному озері
спорудили півострів Закоханих, який нині вважається одни^і^
найромантичніших місць в Україні. Озером курсують дв
жирські теплоходи, які катають тернопблян і гостей
сонце не заховається за небокрай.
У кінці червня на озері зацвітає водяна лілія, і мф можна
натрапити на диких качок і річкових чайок $дася коро­
пи, щуки й соми. Водолази розповідають нна сомів
сягає двох метрів.
160 слів За О. Гнашенком

Харківська область

56. родинівка
Чому село, яке ^З^енували Ш анівкою, тепер на-
зивається Сков ^і#?сою, ви, о, уже здогадалися,
Так, у цьому сеаіЦ сь час жив І рій Сковорода.
Сюди йд оси в помиї ^Андрій Ковалевський. Тут
були всі юботи та відпочинку: гостьова
кімна жна було ус; итися й почитати, і мальовничі
кр о нагадувндеОДГіософу про місця, де він народився
цьому селі знаходиться й могила Григорія Сковороди,
їй викарбувані його ж слова: «Світ ловив мене, та не спій-

У наш час могилу перенесли на невелику відстань, а в бу­

динку, де жив Сковорода, зробили музей. Тут зберігаються речі,
які йому належали. Особливо запам’яталися два дерев’яні посо­
хи, які філософ виготовив та оздобив власноруч. На одному

43
вирізьблений кріт, що символізує праведний шлях. Справді,
хоча кріт і сліпий, він вправно знаходить собі дорогу. Біля
дому-музею квітне сад із семисотлітнім дубом, під яким багато
часу проводив митець, а неподалік розміщений ставок із кумед­
ною назвою Панські Штани.
Сковородинівка — це те місце, де цікаво можна провести
вихідний день. У травні тут відбувся фестиваль «Не ІіЬегШс»,
а па липень заплановано свято Івана Купала.
175 слів Зеї А. Смоліе'

Херсонська область

57. «Асканія-Нова»
У біосферному заповіднику «Асканія-Но§ рсонщи-
ні, навесні розпочинається туристичний се- чі туристів
їдуть сюди, щоб на власні очі побачити б ІОВИЙ цілинний
степ і рідкісних тварин.
Дендропарк майже на двісті г ^рукотворній# о над
сто двадцять п’ять років тому йо^? ги сере;і, го стену.
Скептики не вірили, але оазие; ться. Нині СІЛЬНІ рис­
липи вражають туристів і т> учених,
Тут є заповідна ціл п, якого н ався плуг. Він
простягнувся більше 'ЯТЬ тисяч ге в. У заповідному
асканійському сте Аають більш і членистоногих,
сім видів земне плазунів, ві надцять видів ссавців,
У різні іюри^роЬйг прилітаю' піад двісті сімдесят видів
птахів, з я я на гніздування.
ку можна і йти багато унікальних тварин,
зокро* іей Пржевіу ого. До речі, у світі цих копитних
трохи м двох тисяч. «Це унікальний табун,
пики якого погодять від перших тварин, завезених ще
9 році», — розповів директор біосферного заповідника
«Асканія-Нова» Віктор Гавриленко.
Кілька років тому ця заповідна зона ввійшла до сотні найуні-
кальніших куточків України й потрапила до півфіналу, змагаю­
чись за місце серед семи чудес нашої країни.
175 слів 3 проекту «Гордість України», «24 канал»
44
 Хмельницька область

58. Середньовічна перлина

Кам’янець-Подільський — місто, що зберегло дух середньо­
віччя. Його унікальність полягає в гармонійному поєднанні
ландшафту й містобудівної структури старовинного міста, де вій­
ськові інженери створили фортифікаційну систему, якій немає
аналогів у Європі.
Нині чимало туристів захоплюються вдалим поєднанням
них оборонних мурів міста, замку й високих стрімких скель
Смотрича.
До складу фортеці входять одинадцять башт, ко X
має свою назву й історію. Найвища башта назв П>£кш£кою,
тому що вона була збудована на кошти, наді ю Рим-
ським Юлієм II. Ще її називають Кармел в ній гри­
чі був ув’язнений український народний стим Карме-
люк. У Чорній башті є видовбана в ск£^4 ця завглибшки
сорок метрів.
У підземеллях фортифікаційн Олексу відкр кспо-
зиції, що відтворюють сторінк^-ц орії. У захі бастіо-
ні реконструйовано панорамх^цб^ й замку ві/^ цької нава-
ли 1672 року. У східном л розміщено^ озицію, при-
свячену історії легкої ї зброї на і, де відвідувачі
можуть постріляти / Га, відчувші е середньовічними
воїнами. А ще в ?тут поїзди ті хи на конях і власно-
руч викарбува #тну монет хто відвідує визначні
місця Кам’я льського, п ЯГивають неповторне відчут-
тя подоро
За В. Онушком

ська область

59. Буцький каньйон

Якщо ви мрієте побач ити каньйон, то не обов’язково їхати за
кордон, адже Україна дуже багата на природні дива. Зробіть собі
подарунок, улаштувавши тур вихідного дня в Буки, що на Чер­
кащині.

45
 Тисячі років води річки Гірського Тікича точили граніт,
доки не утворили мальовничий Буцький каньйон із крутими
схилами. Цікаво, що навколо — рівнинна місцевість, а посеред
неї — урвище грандіозних скель, які заввишки двадцять п’ять
метрів. На початку каньйону стоїть старий млин дев’ятна­
дцятого століття, а далі — водоспад Вир, що обов’язково вас
зачарує. Тут свіже повітря, мальовнича природа й цікаві геоло-
гічні утворення.
Ще декілька років тому ніхто не знав про Буки, проте с
годні на крутих схилах каньйону можна зустріти турист^ 0)
фотоапаратами. Якщо ж ви бажаєте насолоджуват
каньйону кілька днів, то можете зупинитися тут
адже природа наче подумала про туристів. Маігде амої
річки в кінці каньйону ви знайдете галяви не міс-
це для наметового містечка. У Гірському ічайно ж,
можна купатися.
Буки — чудове місце для сімейног нку на свіжому
повітрі.
160 слів За евою

Чернігівська область

Й ЧерНІГІН^й
Відвідавши три країн, я зо ало знав про Україну,
тож почав біль жувати рідні ^ени. Чому б не почати з
Чернігова? £ів ізд до Києв ти маршруткою доїхав до
давнього, у\«@юго золотим Зленими банями міста.
Пр Чернігів нічноукраїнське місто, свідчать
вікон звоєрідні дв іа, якими прикривають вікна. У нас,
н ині, навря найдеш на вікнах такі стулки. Вікон-
н ^вїГможете побачили на будинках багатьох маленьких вули-
іста в межах старих районів. Хіба це не чудово?
Мені як любителю архітектури запав у душу комплекс ди­
тинця — найдавнішої частини міста. Поряд — вал, який є основ­
ним місцем для прогулянок городян. Уздовж бульвару стоять
старовинні гармати, котрі обороняли тутешню фортецю, але
жодного разу так і не вистрелили. Звичайно ж, не можна про-

46
пустити візитівку міста — Свято-Троїцький собор, заради якого
багато людей приїжджають сюди з усіх усюд. Ця визначна архі­
тектурна пам’ятка доби Гетьманщини, увінчана сімома бароко­
вими банями, уражає своєю величністю й урочистістю.
Знаю, що до цього міста я ще повернуся, але далі моя подорож
пролягатиме містами й селами Чернігівщини, де всім заправляє
річка Десна.
172 слова За О. Зубом

Чернівецька область

61. Хотинська фортеця

Це місце було настільки бажаним, що п ]©гі> на воло-
діння Хотинською фортецею ніколи не брак , хто воло-
дів містом, контролював також єдину о виходила з
віковічних лісів берегом струмка до и на Дністрі, саме
біля підніжжя скелі, на якій висо ердиня, змі чи з
часом свою архітектуру та конст
Найдавніша фортеця, відо им наукові обудова-
на в сьомому-восьмому ст її незначні и виявлено
під час розкопок. На ачити час ництва дере-
в’яної фортеці, а отже отина не в , бо будівництво
кам’яного замку зру найдавніші турні нашарування,
Суворий та игляд маю оронні стіни фортеці,
Зовні їх при а викладені з воної цегли чотири смуги,
кожна з я л^Дається з кіл квадратів, уписаних один в
один. Н і^а башта пр тна, у ній — три яруси бійниць
для артилерії, ортечними стінами височать ще
ч ти.
на території Хотинської фортеці створено Державний
ко-архітектурниіі заповідник, проведено численні рекон-
укції битв, тут організовують фестивалі та знімають історич­
ні фільми. Згадаймо хоча б такі відомі кінострічки, як «Захар
Беркут», «Д’Артаньян і гри мушкетери», «Тарас Бульба» і ще
понад сорок фільмів.
173 слова За Б. Савчуком

47
 ВСЕУКРАЇНСЬКІ РАДІОДИКТАНТИ

62. Молодий Франко

Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам’ять.
За два роки початкової школи він навчився читати й писати укра­
їнською мовою. Коли Франкові минуло вісім років, батьки відда­
ли його до школи в Дрогобич. За підсумками навчального року
він виявився найкращим учнем. З його успіхів особливо тішив£
батько. «Я не бачив його, а тільки коли мене викликали нерпИіхтч
щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно запла
згадував Іван. А через два місяці батька не стало.
Хлопець продовжив навчання в гімназії Дрогобичі час
він втратив і матір. Хоча й важко жилося сироті,
Іван виявляв феноменальні здібності: міг м о іювто-
рити подану вчителем на уроках інформаці о оволодів
німецькою та польською мовами. Франк іовався збиран-
ням книжок, за обсягом його бібліот овувала їх майже
п’ятсот.
У дев’ятнадцятирічному віці анко вступДІЙ^й. філо-
софський факультет Львівсь рситету.Я ановитого
й успішного студента, йо или від ПЛІ а навчання,
призначили заохочувал Єндію.
Юнак навчався так рнівецькому енському універ-
ситетах, в останнь истивши д ацію, здобув ступінь
доктора філосо
168 слів З підручника

. Р^діодикта ціональної єдності —

адцять років

оли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності,

яд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант»
походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів в
українській мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.
Наш диктант, однак, нічого спільного, крім етимології, не має
ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День
української писемності та мови вже вп’ятнадцяте, добровільна.
48
 До речі, теле- й радіодиктанти пишуть французи, і поляки,
і китайці... Та український диктант особливий, по-святковому
врочистий.
Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голо­
су Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального
статусу й віку. А потім, окрім самих робіт, надсилають іще й лис­
ти. «Мені хотілося написати диктант, але цього дня мусив пасти
череду, — розповідає тринадцятилітній Андрій Власенко з Черка­
щини й додає: — Що ж, я причепив приймач за гілку й писав
пасовищі, а потім, повернувшись додому, переніс написане
нетки в чистовик».
І хоча раніше текст писали пером,’ останнє пів>т
кульковою ручкою, а згодом, кажуть, можна буде би його
на комп’ютері, диктант усе одно єднатиме на
171 слово . Травневий

64. Історія пісні «Че та»

За переказами, що досі ієну арпатах, РУ жовта

квітка, яка в ніч на Івана Куі>еГ £ на декіль лин стає
червоною. Дівчина, що її з ірве, буде щ а в коханні,
Пісню «Червона ру році нап ев’ятнадцяти-
річний студент Чергу о медичного туту Володимир
Івасюк. Як же паро дум її нап
У великій б ^ґбібліотеці к Володя, тоді ще стар-
шокласник а на видану > року збірку коломийок,
упорядко жом. В одній із них він про-
читав і І>ЛІЄ зілля
) музикант;^ Ьйраз г гав зворушливою знахідкою,
одкровсіп У пошуках історії про цю квітку він
іандрував села і, особливо гірськими, шукаючи ключ до
иття таємниці, і згодом знайшов новий варіант коломийки
о червону руту, а ще записав легенду про загадкове чар-зілля.
На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів, яким
повідомив про дві нові пісні. їхня прем’єра відбулася в програмі
«Камертон доброго настрою». І ось настало свято Володиної
музики та поезії — торжество його творчої роботи. «Червона

49
рута» визнана піснею року в Радянському Союзі на конкурсі
«Пісня-71».
169 слів За В. Бровкам

65. Юрій Кульчицький

Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького, хоча цей

українець відкрив Європі запашний східний напій — каву.
Родом він з української шляхетської родини Кульчи
ких-Шелестовичів із Самбірщини. Замолоду пішов на Січ.^ійх
час одного з походів Юрій Кульчицький потрапив у по с
досконало вивчив турецьку мову та звичаї. Саме там ф
для себе неповторний смак та аромат кави. Пізніше ць-
кий служив в австрійській дипломатичній місць В/ ідфрав важ-
ливу роль у легендарній Віденській битві, ей^упинила
турецький наступ на Європу.
Крім будинку й медалі, рятівник от міської влади
Відня триста мішків кави. Зерна кав ли в обозі турки,
щоправда, австрійці вважали їх к ля верблюді днак
тварини каву їсти не захотіли.
Підприємливий українец убився в кав’яр-
ню. Віденцям кава припа ку. Кульчи , одягнувши
турецький одяг, частув остей, пом’ чи смак кави
медом, цукром, а зго локом і вері
Нині одна з від вулиць назв на честь героя-каво-
вара, на ній же ві встановлеїс^югруддя.
158 слів О. Травневий

6. Піонер йві електроніки

ня ідеї дали*ЗЙічення — спільне колективне дітище

учених і радіоєнтузіастів різних країн. Та вперше у світі
ити повністю електронну систему передавання на відстань
рухомого зображення й, крім того, навіть здійснити його прак­
тичну трансляцію пощастило лише Борисові Грабовському —
сину поета Павла Грабовського.
1924 року він винайшов пристрій, що став основою переда­
вальної телевізійної трубки. Учений змусив промінь рухатися
50
поверхнею надчутливої металевої пластинки, на яку проектува­
лося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали
вітчизняний, а потім — міжнародний патент на винахід.
Минув час, і шістдесятирічний учений, на превеликий подив,
прочитав у книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до
рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немов­
бито здійснили американці! Обурений несправедливістю, він
розпочинає боротьбу, захищаючи не лише особисту славу, а й
пріоритет вітчизняної науки та техніки.
Крапку в суперечках про авторство винаходу телебаче
поставила ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націц<із
освіти, науки і культури: вона юридично визнала п за
Борисом Грабовським. Як бачимо, сина видатного кого
поета-революціонера по праву вважають од єрів у
галузі електроніки.
164 слова О. Травневий

67. Українському радіо осто рок;

Історія Українського раді овижна еп отні жур-

иалістів-корифеїв, тисячі рам, мільй йстів і теле-
грам від слухачів і незл] лькість сказа почутих слів.
А знаєте, з якого коли все ПО’ ИГя? Увечері шіст-
надцятого листопа року з гуч фщів, установлених у
центрі Харкова ало: «Алло! рить Харків! Працює
перша в Ук їн ція!» Харків’яни, затаму-
вавши по іфали, як звуч іо радіо концерт.
країн ськог іо вписано чимало незабутніх
ивні «. )гпе Дніпр широкий» не зникали з
е ки Другої ©Твої війни. Українські письменники,
а\іе^Володимир Сіїсюра, Павло Тичина, Максим Риль-
— з фронту передавали аудіозвсрнення, які підтримували
ббйовий дух народу. А по війні чимало українських родин, роз­
порошених по всіх усюдах, возз’єднувалися завдяки радіо.
Понад вісімдесят годин щодоби — такі обсяги мовлення На­
ціональної радіокомпанії України сьогодні, у дні її дев’яносторіч­
чя. І зараз, у ці хвилини, коли ви разом із багатомільйонною укра-
51
їнською родиною синхронно, слово за словом пишете радіодик-
тант, пам’ятайте: це відбувається завдяки нашим спільним зу­
силлям!
157 слів А. Акуленко

68. Марко Вовчок

Маючи намір вивчити українську мову, російський класик
Іван Тургенєв звернувся до Тараса Шевченка, щоб той пореко­
мендував, прозу якого українського письменника варто читати як
зразок літературної мови. Поет відповів: «Читайте Марка Вовчка,
бо він один знає нашу мову». Цей факт дуже красномовний.
Шістнадцятирічна дівчина Марія Вілінська, красуня, розум­
ниця, дочка російського дворянина, жила в Орлі в рідної тітки.
Батька давно не було серед живих, а тітка турбувалася про
Марію краще, аніж рідна мати.
Якби дівчині хтось сказав, що через сім років вона стане зна­
менитою українською письменницею та ще й підписуватиме свої
твори псевдонімом Марко Вовчок, вона, мабуть, тільки б роз­
сміялася. Адже для цього треба хоча б знати українську мову!
У 1851 році Марія вийшла заміж за українського етнографа
Опанаса Маркевича та поїхала в Україну. Вона досконало ви­
вчила українську мову, а вже через шість років створила «Народ­
ні оповідання», що принесли їй славу в Росії та Європі. Її твори
перекладають чеською, польською, болгарською, французькою,
німецькою, данською мовами, а французька редакція повісті
«Маруся» стала класичним твором французької дитячої літера­
тури, витримавши майже двадцять перевидань.
168 слів За І. Сюндюковим

69. Україна на межі тисячоліть

За легендою, апостол Андрій Первозваний на одному з пагор­
бів, де нині стоїть Андріївська церква, напророчив: «На горах цих
возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог бага­
то церков». Передбачення збулося: на високому дніпровському
березі народився золотоверхий Київ.
Минали роки — слава про Русь-Україну гриміла на весь світ,
адже на межі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалися
52
 їнською родиною синхронно, слово за словом пишете радіодик-
тант, пам’ятайте: це відбувається завдяки нашим спільним зу­
силлям!
157 слів А. Акуленко

68. Марко Вовчок

Маючи намір вивчити українську мову, російський класик
Іван Тургенєв звернувся до Тараса Шевченка, щоб той пореко­
мендував, прозу якого українського письменника варто читати
зразок літературної мови. Поет відповів: «Читайте Марка Воц^рО
бо він один знає нашу мову». Цей факт дуже красномовд
Шістнадцятирічна дівчина Марія Вілінська, красу^яі і-
ниця, дочка російського дворянина, жила в Орлі тки.
Батька давно не було серед живих, а тітка ся про
Марію краще, аніж рідна мати.
Якби дівчині хтось сказав, що через сім а стане зна-
менитою українською письменницею та_в исуватиме свої
твори псевдонімом Марко Вовчок, в ., тільк роз-
сміялася. Адже для цього треба х и українсь
У 1851 році Марія вийшла: / українськосо^^ографа
Опанаса Маркевича та поїха аїну. Воіг ------------
конало ви­
вчила українську мову, а в ■Юність років била «Народ-
ні оповідання», що пр вропі. Її твори
перекладають чеськ ькою, болг ою, французькою,
німецькою, дане ька редакція повісті
«Маруся» стала(ь^ іим твором цузької дитячої літера-
тури, витри ш йже двадц ревидань.
/бо елі За І. Сюндюковим

69. Ук на межі тисячоліть

і Легендою, апостол Андрій Первозваний на одному з пагор-
е нині стоїть Андріївська церква, напророчив: «На горах цих
возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог бага­
то церков». Передбачення збулося: на високому дніпровському
березі народився золотоверхий Київ.
Минали роки — слава про Русь-Україну гриміла на весь світ,
, адже на межі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалися
52
торгівля, право, освіта, культура. Королівським дворам Євро­
пи було за честь поріднитися з володарями Києва. Промо­
вистим є такий факт: Анна, високоосвічена дочка Ярослава
Мудрого, ставши королевою Франції, підписувала державні
акти своїм ім’ям, а її чоловік, король Генріх Перший, ставив
усього-на-всього хрестик.
Наша історія славна ще й звитяжними боями: упродовж сто­
літь відчайдушні козаки захищали Україну й усю Європу від дикої
орди. Прикро, що на межі другого тисячоліття нам, українця^
ціною життя найкращих синів доводиться боронити від схід^и^
сусідів свій європейський вибір. Сьогодні ми по-о^рб
розуміємо Шевченкову настанову любити Україну
люте» і знаємо, що вистоїмо, бо за нами правда й сл^вн^і рія.
156 слів авневий

70. Наші пісні

Ми живемо у світі, де співіснує безді ів' клепання коси,
тупіт копит, і дзюрчання молока у в хлюпання м ьких
хвиль, і перестук поїзних коліс я години
рований музикальним слухо арод тонко ває всі
ритми, тому й витворив близь^О)р|охсот тисяч них пісень,
якими зачаровує весь св с сила-сил а будь-який
смак: хлопцям подаваг горі та й ж нуть», а дівча-
там — «Цвіте терен >у.
Американцям давити Різдв «Колядки дзвонів» -
пісні, слова якої єно на музц країнського композитора
Миколи ЛеоАов <Наш «Щсд прикрашає такі відомі філь-
ми, як «Г ер», «Сам $>, «Загублений у Нью-Йорку»,
ви, що в ко першою прозвучала українська
піс люсь я на неї <5? Понад півстоліття тому її виконав
як — космоні Павло
___ Попович. Напевно, автор пісні
йло Петренко й не сподівався, що його творіння звучатиме
а небом, де навіть сокіл не літає.
Наші пісні чи з будь-якими мотивами, чи з пристрасними
карпатськими ритмами у виконанні Руслани, чи з тривожними
кримськотатарськими інтонаціями Джамали — долають усі кор­
дони без віз, бо в них — жива душа народу України.
177 слів О. Травневий
53
 ЗМІСТ
ВСТУП

Методика проведення диктанту............................ ........................................... З

Обсяг текстів для диктанту та час написання роботи ................................. 4
Нормативи оцінювання диктанту................... .................................................. 4
КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ
1. Дикі Карпати.................................................................................................. 5
2. Колір неба............. ......................................................................................... 5
3. Ноктюрн................................................... ..................................................... 6
4. Зорі над чумаками.......................................................................................... 6
5. Як віталися наші предки?.............................................................................. 7
6. Дари літа........................................................................................................... 8
7. Зимова казка . ............................................................... .................. ............... 8
НАШІ ТРАДИЦІЇ
8. Стрітення........................................................................................................ 9
9. Сватання.......................................................................................................... 10
10. Дерева-обереги...........................................................................
11. Чистий четвер.......................................................................
У СВІТІ ТВАРИН
12. Рожеві шпаки........................................................................ 12
13. Перо павича..................................................................................................... 12
14. Кіт на подушечці............................................................................ ............... 13
15. Дитинство лісових котів................................................................................ 14
16. Великий птах лісових боліт...........................................................................14
Я І СВІТ
17. Як формується уява ..................................................................................... 15
18. Вождь племені............................................................... 16
19. Душа українських гір..................................................................................... 16
20. Порцелянові шедеври................................................................................... 17

ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ
21. Амазонка українського авангарду................................................................ 18
22. За крок до Нобелівської премії..................................................................... 18
23. Унікальний винахід харків’янина................................................................ 19
24. Пророцтва майя.............................................................................................. 20
УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ
25. Українське коріння.................. ..................................................................... 20
26. Георгій Гамов................................................................................................. 21
27. Енді Воргол .................................................................................................... 22
28. Перший електричний трамвай..................................................................... 22
29. Хто ж винайшов кінематограф?................................................................... 23

54
 ЗМІСТ
ВСТУП

Методика проведення диктанту........................................................................ З

Обсяг текстів для диктанту та час написання роботи ................................. 4
Нормативи оцінювання диктанту...................................................................... 4
КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ
1. Дикі Карпати...................
2. Колір неба.........................
3. Ноктюрн...........................
4. Зорі над чумаками...........
5. Як віталися наші предки?
6. Дари літа...........................
7. Зимова казка....................
НАШІ ТРАДИЦІЇ
8. Стрітення.........
9. Сватання.......... 10
10. Дерева-обереги 10
11. Чистий четвер.
У СВІТІ Т
12. Рожеві шпаки.................. 12
13. Перо павича..................... 12
14. Кіт на подушечці............ 13
15. Дитинство лісових котів . 14
16. Великий птах лісових бо
Я І СВІТ
17. Як формується 15
18. Вождь племені 16
19. Душа украї ьк 16
20. Порцел 17

ГОР УКРАЇНИ
21. :а українського а^ ду 18
Ьо Нобелівсь Гмії 18
пьний винахід харків’янина 19
ороцтва майя............................ 20
УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ
25. Українське коріння........................................................................................ 20
26. Георгій Гамов ................................................................................................. 21
27. Енді Воргол..................................................................................................... 22
28. Перший електричний трамвай..................................................................... 22
29. Хто ж винайшов кінематограф?................................................................... 23

54
ЗО. Талановитий одесит.......................................................................................... 24
31. Українська зірка на небосхилі світової моди................................................. 25
ЛЮДСЬКА МУДРІСТЬ
32. Чуже обличчя..................................................................................................... 25
33. Проповідь біля каміна....................................................................................... 26
34. Робіизон.............................................................................................................. 27
35. Поспішні висновки............................................................................................ 27
ПОДОРОЖІ УКРАЇНОЮ
36. Найглибший рекорд Києва.......
37 Музей Миколи Пирогова...........
38. Окраса Волині.................. . .........
39. Заповідна Царичанщина............
40. Святогір’я...................................... 31
41. Божий слід....................................
42. Перлини Закарпаття.................... 32
43. Запорізький дуб...........................
44. Мальовнича Івано-Франківщина 34
45. Дендропарк «Олександрія»....... 35
46. Перлини степового краю........... 35
47. Мармурова печера....................... 36
48. Кам’яні баби................................ 37
49. Легенди оперного театру............ 38
50. Кінбурнська коса.......... 39
51. Українська Венеція....... 39
52. Полтавська галушка.... 40
53. Острог 41
54. Яблуневе диво Суміш
55. Тернопільський стаї/!
56. Сковородинівка
57. «Асканія-Нова
58. Середньові а п і.)

59. Буцький
60. Стар
61. Хот теця
ВСЕУК ЬКІ РАДІОДИКІ АН ГИ
ий Франко 48
іодиктанту національної єдності - 48
4.усторія пісні «Червона рута» ........... 49
65? Юрій Кульчицький.................................. 50
66. Піонер на ниві електроніки.................... 50
67. Українському радіо — дев'яносто років! 51
68. Марко Вовчок...........................................
69. Україна на межі тисячоліть................ 52
70. Наші пісні......................................... .......... 53