Мартинець А.М.

Словник діалектних та маловживаних слів

села Липча
Хустського району закарпатської області

Івано-Франківськ, 2019
УДК 82’28(477.87) (038)
М 29

Друкується за рішенням вченої рад Факультету філології

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
(протокол № 4 від 21 жовтня 2019 р.)

Рецензент:
Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри словянських мов
Лесюк М.П.

Мартинець А.М.
М29 Словник діалектних та маловживаних слів села Липча Хустського
району закарпатської області. Івано-Франківськ: Вижавець Кушнір
Г. М., 2019 – 133 с.

ISBN 978-966-2343-78-6

УДК 82.09-93
ББК 83.3я723

Видання являє собою зібраний і упорядкований матеріал діалектної лексики

одного населеного пункту і нараховує більше 2 000 мовних одиниць з
ілюстративним матеріалом. Може бути цікавим як фахівцям, так і усім тим,
хто цікавиться живим українським словом.

ISBN 978-966-2343-78-6 ©Мартинець А., 2019

 Моїм батькам, Марії та Михайлові,
а також великій родині Липчеїв (Суханів)
присвячується
 ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

У світі існує багато речей, котрі як об’єднують людей, так і

роз’єднують їх. Поміж їхнього розмаїття чи не найважливіше місце посідає
мова. Її людина успадковує від предків з часу свого народження і передає
тим, хто залишається на землі після її відходу у засвіти.
Мова – це код, відкривши який можемо осягнути минувшину і
ідентифікуватися як абсолютно самобутній народ.
Кожний регіон України закарбував на карті країни своєрідність мови,
збагаченої діалектами, говірками та запозиченими словами з інших мов,
характерними для конкретного регіону. Це, безумовно, стосується і мови
Карпатського регіону, до якого входить мовлення багатьох населених
пунктів західних областей.
Беручи до уваги ряд досліджень, зокрема І. Сабадоша, формується
твердження, що поміж багатьох існуючих закарпатські говірки є унікальним
явищем на діалектній карті України. Вони зберегли велику кількість давніх
рис, піддавшись впливові багатьох європейських мов, створили абсолюто
унікальну мовну картину. І хоч упродовж років цей мовний скарб шліфується
літературними нормами, у багатьох населених пунктах регіону по
сьогоднішній день збереглися і використовуються у мовленні надзвичайно
цікаві слова, які відсутні у літературній мові, але є дуже важливими для
збереження й відтворення мовної старовини.
У Словник діалектних та маловживаних слів села Липча Хустського
району Закарпатської області ввійшли 2071 лексичні одиниці, які
функціонували на території села Липча чи продовжують вживатися
мешканцями цього населеного пункту.
На формування лексики жителів села вплинули історичні факти. У різні
часи населений пункт перебував під владою Австро-Угорщини,
Чехословаччини, Угорщини, Радянського Союзу. Представники цих країн
намагалися вихолостити з ужитку українську мову й насадити свою, що,
безумовно, вплинуло на мовлення досліджуваної місцевості.
 Слова у словнику розташовані в алфавітному порядку. Кожне з них має
наголос. До словника ввійшли слова у такій кількості :
А – 11; Б – 67; В – 65; Г – 62; Ґ – 28; Д – 99; Е – 6; Є –2; Ж – 30; З – 131;
И – 24; І – 7; Ї – 1; Й – 4; К – 133; Л – 51; М – 83; Н – 161; О – 60; П – 378;
Р – 90; С – 123; Т – 84; У – 116; Ф –30; Х – 39; Ц – 45; Ч – 56; Ш – 63;
Щ – 9; Ю – 4; Я – 8.
У наведених ілюстративних матеріалах реєстровані слова виділені
курсивом з наголосом на відповідному складі. У окремих випадках
подаються два чи більше значень окремого слова.
Словник має просвітницький характер. Він покликаний зацікавити
мовознавців-діалектологів, студентів-філологів, вчителів, молодь та усіх, хто
цікавиться народним живим словом.
 А
Абы-сьте (аб -сьте) – щоб ви. Мамка казали, аб -сьте прийшли завтра до
церкв .
Авадь (áвадь) – або. Áвадь приходьте на схóдку, áвадь мовчіт і не буторáште
нáрод.
Ай-но (áй-но) – так. Коли коп лу зазвідали ци люблят они грати у футбол,
они усі уповіли: «Áй-но».
Акацва (акацвá) – акація. Попри дорогу до села росла густа посадка акацв .
Алдомаш (алдомáш)– могорич. Договоритися без доброго алдамáша б ло
немож.
Аллаш (áллаш) – підняте над підлогою підвищення. Для картошк у пивниці
треба зробити новий áллаш.
Алмарійка (алдомáш) – поличка для посуду. Скоро стара алмáрійка б ла
замінена на шіфон, де держали чебря.
Амбрела (амбрéла) – парасоля. мбрела, завправду, стояла у закутку, коло
дверю.
Анцуґ (áнцуґ) – костюм. На Великдень усі чоловік до церкви приходили у
нових áнцуґах.
Аршув (áршув) – лопата-штик. Землю на городі перекопували áршовом.
Ачей (ачéй)– може. чéй не треба буде оп’ят робити усьо заново.

Б
Бабрати (бáбрати) – робити що-небудь. У селі кажд й Божий день треба
щось бáбрати.
Бавитися (бáвитися)– гратися. Діти готові бáвитися як день, так і нуч.
Бавка (бáвка) – іграшк. Кажда дітина мала свою бавку і прятала ї уд друг х.
Бадога (бадога) – Лист жерст , бляха, бляшанка. Кр шу на псячуй буді
накр ли бадогов
Бадя (бáдя) – не надто розумна жінка. У селі на не дуже розумну жону
казали: бáдя кошелюська.
Байловав (байловáв) – пробував. Челядник байловáв чинити усякоє, докі
урозумів, чим буде заробляти на хліб.
Балега (бáлега) – корів’яки. На путьови, що веде на поле, повно бáлеги.
Бановати (бановáти) – 1) жаліти. Люди фурт будут бановáти за т м, що
втратили. 2) сумувати. Ґазди перепили вина, тай зачали бановáти за
минул ми годами.
Баршуновый (баршунóв й) – вельветовий. Нов й баршунóв ий реклик
пасовав до усього, що вбирала на ся невістка.
Батечко (бáтечко) – хресний батько. На Великдень бáтечко має принести
хреснятам писаноє яйце, а ще файн й подарок.
Батуг (батуг) – батіг. Попасич свуй батуг держав за сáров чіжма.
Баци (баци) – невже. Баци з новов владов прийде і новоє житя
Бачальовати (Бачальовáти) – щось робити у воді (рідині). Бурш за усьо діти
люблят бачальовáти у воді.
Баяти (бáяти) – ворожити. Поодинокі старі жони іще не розучилися
давньому нав ку бáяти.
Бебехи (бебехи) – кишки. Перед Руздвом свинські бебехи набивают рисом з
молотими нутрощами, заправленими цибульов.
Белебоніти (белебоніти) – говорити безглузді речі. Добрі цімборк готові
белебоніти ціл й день без перестанку.
Бендююх (бендюх) – шлунок. Многі думают лишень про вто, аб набити
свуй бенд х.
Бенчик (бенчик) – джміль. З самої ранньої весни над полями гудут пчол з
бенчиками.
Берь (берь) – кладка через річку/потічок. Повінь понесла невелеку берь і
теперь ї треба класти заново.
Бетіжный (бетіжн й) – хворий. Бетіжн й чоловік нич робити не годен, ун
лишень удпочиває.
Бехман (бехман) – неадекватна людина. Лишень справжнь й бехман буде
галаманити посеред ночи на вулиці.
Биба (биба) – прищ/нарост на тілі. Кажут старі люди, що у брехливої баби на
носі ускакує велика биба.
Бивный (бивн й) – великий. Нов й анцуг мав б ти бивн й, аби коп лови і
на нагуд устачило.
Бировати (бировáти) – могти. Добр й ґазда має бировáти робити усяку
тяжку роботу.
Бирув (бирув) – голова села. Сам м важн м чоловіком у селі послі попа
довг й час б в бирув.
Бисагы (бисáг ) – Новеньк бисáг у приданому мала кажда порядна
удданиця.
Битюг (битюг) – хвороба. Тяжк й бит г напав на дітей, уклавши іх на пару
т жню у постіль.
Бич (бич) – мухобійка. Дідо бич держав на шіфоні, аб до нього не
дотягалися діти.
Біка (біка) – бик. Біка годуєся у хліві, на поле’го пущати не варто.
Білявий (білявий) – рожевий. Дуже люблят у селі біляві ружі, бо они дуже
пахливі.
Біляк (біляк) – білий гриб, боровик. Май читаво люблят збирати у хащі
біляку, бо біляк – сам й файн й гриб.
Бітанга (бітáнга) – розбишака. Май велик х бітáнгу школ удправили на
сільраду, до міліціонера.
Біціґлі (біціґлі) – велосипед. Біціґлі б ли у каждуй х жи, без них у селі
просто ніяк.
Блиндати (блиндати) – рухатися без мети. У будн й день по селу блиндати
н що.
Бломбовати (бломбовáти) – 1) опечатати Бовт, на час болізні бовтаря, мали
бломбовáти. 2) поставити пломбу. Зубн й дохтор боявся бломбовáти зуб
п’ян м, бо муг дустати у свої зуб .
Блюдо (блюдо) – миска. Хліб ґаздиня місила у великому бл ді.
Бовт (бóвт) – магазин. Бóвт б в містом, де мож б ло узнати усі свіжі
брехні.
Бовташ (бóвташ) – продавець. У бовт прийшов нов й бóвташ.
Богдай коли (богдáй коли) – будь-коли. Богдáй коли цімбор мают стрітися.
Богдай тко (богдáй тко) – будь-хто. Богдáй ко може зайти на Великдень до
х жи і буде пригощен й ґаздами.
Богдай удки (богдáй ýдки) – будь-звідки. Богдáй ýдки т прийдеш, а дома
усе тобі будут раді.
Богдай що (богдáй що) – будь-що. Богдáй що мож спрятати у ташку уд
чужого ока.
Богобуйный (богобуйн й) – богобоязний. Кажд й друг й челядник села
рахуєся богобуйн м, та ци є так м?
Боговати (боговáти) – матюкатися. Прийнявши на груди пару погару
паленк , замість говорити чоловіки начинают боговáти.
Боґач (боґáч) – спресована макуха з насіння соняшника. Саме ліпше на р бу
взяти з собов свіжого боґáча, аби ї пудгодовати.
Бокончі (бокóнчі) – туфлі. На Великдень усі мали мати нові бокóнчі.
Болонга (болонгáз) – спеціалізована лікарня для душевно хворих. Нерідко
людей удправляли до болонгáзу, а прич по п’янці.
Болячка (болячка) – хвороба. Стара болячка ніяк не хотіла лишати діда.
Борзый (бóрз й) – надто енергійний. Тот, що мав много сил , усе б в
бóрз м помежи сверснику.
Боросква (боросквá) – абрикос. Молода боросквá довго не хотіла пускати
листя, хоть і не зас хала.
Босорканя (босоркáня) – відьма. Старі люди казали, що у кажджому селі жиє
босоркáня, а ото і не єдна.
Босоркун (босоркýн) – відьмак. Є по селах і босоркýн .
Бота (бóта) – палка. Аб май легко ходити хащов, треба мати бóту.
Бочкоры (бочкор ) – постоли. Пуд х жов стояли новенькі вутцувські
бочкор .
Брехач (брехáч) – обманщик. За живут кажд й друг й сусіда хоть раз стає
брехáчом.
Брічка (брічка) – карета. Сам х багат х пану возили до церкв брічков.
Бровза (брóвза) – сода. Уд изжог самов помучнов б ла брóвза.
Бубен (бýбен) – барабан. На свадьбі грали гуслі, гармошка тай бýбен.
Бударь (бýдарь) – туалет. Кажд й ґазда знає, що х жу строіти начинавут із
бýдаря.
Будити (будити) – коптити. Будити мнясо треба перед Руздвом.
Буділка (буділка) – приміщення для коптіння м’яса. На зиму ґазд робили
коло х жі буділку, аб б ло де будити мнясо тай солонину.
Бузьок (бýзьок) – лелека. Бýзьок звив собі гніздо на телефонному стовпі,
коло школ .
Букса (бýкса) – крем для обуві. Бýксу треба, аби почистити топанк .
Бунда (бýнда) – кожушок-безрукавка. Узьми на ся бунду. Никай, яка студінь
на вулици.
Бутіти (бýтіти) – ревіти. Аб щось собі упросити, діти зв кли (прив кли)
добре бýтіти.
Бутор (бýтор) – меблі. Дівці у приданоє дают усяку усячину, межи яков і
бýтор може б ти.
Быля (б ля) – бадилля, кукурудзяні стебла. Учорашнь й вітер повбаляв
б ля на городі.
Быркало (б ркало) – іграшка, що котиться. Брехня пушла селом, гі б ркало
долу вулицьов.

В
Вадитися (вáдитися) – сваритися. Ґазд ні зачали вáдитися на пітятах, що
ходили городами, удівавучися помежи т чк .
Валець (вáлець) – інструмент для ренту у кімнаті. Нов й вáлець лишав на
стіні фáйн й удбиток косичóк.
Валке (валке) – 1) дуже солодке. Великодні фанк б ли дуже валкі. 2)
слабке, не стійке. Сіно, складене у копичк , б ло дуже валке.
Валовшный (валóвшн й) – здібний. Не кажд й чоловік валóвшн й до
робот у полі.
Валув (валув) – миска для годівлі свиней. Перед т м, як годовати свиня,
валув треба добре учистити.
Валяный (валян й) – брудний. Діти прийшли дому валяні гі чорт .
Вар (вáр) – навар із сухофруктів. Діти дуже любили пити вáр, як й варила із
грушок із сливами бабка.
Варе-де (варе-де) – де-небудь. Варе-де треба найти спрятаноє восени насіння.
Вареш (вáреш) – місто. Кажду суботу ґазди ішли до вáреша: тко продати, а
тко – купити.
Ватра (вáтра) – багаття. Чабан запалили увечері вáтру і она гріла до самого
рана.
Вба (вбá) – обидва. Вбá бітанг прийшли дому валяні.
Вбирати (вбирáти) – одягати. У садок діти вбирáти треба файно, аб ся не
ганьбили.
Вбоє (вбóє) – обоє. У машину сіли вбóє челядник .
Веезтися (везтися) – їхати на чому-небудь. Діти дуже любили везтися на
возі.
Везтися (везтися) – їхати на чому-небудь. Діти дуже любили везтися на возі.
Вер (вер) – кинув. Дітвак вер лопту так далеко, що нітко ї не годен б в
найти.
Верета (верета) – домоткана тканина. Кажджа дівка мала мати у приданому
пару другу верет.
Веретчина (веретчина) – шматок тканини, яким користуються для кухонних
потреб. Мокра веретчина висіла на шпарзі із друг м пом т м цурьом.
Версть (версть) – вікова група. Кажда версть діти має свої ігр .
Верчи (верчи) – кинути. Верчи мож камінь, а мож верчи і слово: що завдаст
май буршу біду наперед не угадат нітко.
Ветешный (ветешн й) – виношений. Тогогуднь й реклик б в доста
Ветешный (ветешн й) – виношений. Тогогуднь й реклик б в доста
ветешн й.
Вечурниці (вечурниці) – вечорниці. Веселитися молоді люди могли на
вечурницях.
Вечурня (вечурня) – 1) вечірня ( прикметник) На Сят й Вечур, як вечурня
звізда ся вкаже, треба сідати за стул та й вечеряти. 2) вечірня служба в церкві.
На вечурню ся збиравут як чувут, що дзвонят в церкви.
Вивід (вивід) – церковний обряд, через який проходила жінка після
народження дитини. Молода мати із дітинков прийшла до церкв , аб по
вечурни пройти вивід.
Видав (видáв) – скоріш за все. До церкви, видáв, треба іти три раз на день: на
утреню, службу та вечурню.
Видитмися (видитмися) – мені здається. Видитмися, що правда на боці
сього чоловіка.
Видится (видится) – здається. Мені видится, що каждж й має правду казати,
коли річ іде про спурні питання.
Видіти (видіти) – бачити. Усьо добре видіти має каждж й.
Видко (видко) – 1) видно. Через ум т й оболок видко далеко. 2) мабуть. Ун,
видко, не прийде увечурі.
Визір (визір) – вікно. У чист й четверь каждж й визір має б ти ум т й.
Вилах (вилáх) – покривало для ліжка. На празник постіль застеляли нов м
вилáхом.
Винниця (винниця) – виноградник. Уд великого снігу сусідська винниця
розпалася.
Вівкати (вівкати) – пронизливо кричати. На худобу попасичі мали голосно
вівкати, аби ота не розбіглася по чуж х городах.
Відік (відік) – далека місцевість. Прийшл й чоловік так файно розказовав
про відік, що усім забаглося туд пуйти.
Відіцькый (відіцьк й) – з далекого краю. Відіцьк х у селі ніґда не
долюбльовали.
Віллонька (віллонька) – ліхтарик. Уночи, аб не упасти, треба мати при собі
віллоньку.
Вначалі (вначáлі) – спочатку. Вначáлі года усі діти сидят дома.
Водовага (водовáга) – рівень. Водовáга помогат майстру увести пуд час
ремонту рун й рівень.
Воєтити (воєтити) – буянити. У розгар свадьб чоловік начинали воєтити:
давалися знати лишні погар паленк .
Возарня (возáрня) – приміщення для зберігання дров. На зиму добрі ґазди
мали мати повну возáрн дров.
Вон (вóн) – на вулиці. Вóн світило сонце і б ло тепло.
Вонковий (вонкóвий) – вуличний. Вонкóвий кут боявся заходити до х жі.
Воня (воня) – сморід. Як усі поувозили на город гнуй, воня стояла
нестерпна.
Ворґона (ворґонá) – бузок. На столі стояли косиці. І то б ла воргона.
Воробець (воробець) – горобець. Воробець поселився пуд стріхов х жі.
Ворожіля (ворожіля) – ворожка. Край села у старуй х жи жила знана у селі
ворожіля.
Вошкола (вошкóла) – школа. Стара вошкóла б ла на місті колишньої
попуської фар .
Вошколовати (вошколовáти) – навчати у вошколі, повчати. Старі люди
любили вошколовáти як своїх, так і чужих діти.
Вошолув (вошолув) – праска. Вошолув є у кажджуй х жи.
Вошпор (вóшпор) – графічний порошок, який наносять на чавунну кухонну
плиту. Перед сятом треба б ло взяти вóшпор і почистити шпор.
Вракаши (вракаши) – разом. Вракаши зробити якусь роботу май легко, гі по
окремо.
Вспіти (вспіти) – встигнути. Нам треба вспіти на автобус.
Втямити (втямити) – зрозуміти. Написаноє у книжці втямити має каждж й
у класі.
Вуз (вуз) – віз. Яґер мав мати добр й вуз, инак, не муг б увозити др ва з
хащі.
Вуйко (вуйко) – дядько. Понад усьо вуйко любив їсти ябл ка.
Вуймя (вуймя) – вим’я. Уд укуса пчол вуймя коров гет розпухло.
Вуйна (вуйна) – тітка. Вуйна добре зналася на усіх селов х обрядах.
Вуйош (вуйош) – верхній одяг із сукна у вигляді напівпальта. Добр й вуйош
мали лиш багаті ґазди.
Вул (вул) – віл. Там, де кунь не муг утягти тяжк й груз, мав роботу вул.
Вуці (вуці) – вівці. Навесні усі вуці лишали домашні стойла. Їх провадили на
полонин .
Вуця (вуця) – вівця. вівця. Кажда вуця принесла до отар по маленькому
ягняти.
Вучарь (вучáрь) – вівчар. Вучáрь мав не лишень усьо добре знати про вуць,
но і добре знати усі землі, на як х пас отару.
Вшитко (вшитко) – все. У селі вшитко треба знати робити.
Вымыкнути (в м кнути) – вискубнути, висмикнути. Ганявучися за качков,
мал й дітвак хотів в м кнути із її хвоста перо.

Г
Гад (гáд) – змія. Май читаво вуйко боявся, що його у хащі укусит гáд.
Гадковати (гадковáти) – думати. Перед голосованям аждж й мав добре
гадковáти, як мав учинити.
Гайцьовати (гайцьовáти) – кочегарити. У мороз треба б ло фест
гайцьовáти, аб б ло у х жи не студено.
Галаман (галамáн) – шум, гам. На зборах у сільському клубі б в страшн й
галамáн.
Галаманити (галамáнити) – шуміти. Межи людьми галамáнити муг не
каждж й леґінь.
Гамішний (гáмішний) – нахабний. Гáмішний леґінь часто попадав до
буцеґарні.
Гармошка (гармóшка) – музичний інструмент. На вечурницях хлопці усе
мали при собі гармóшку.
Гарьовати (гарьóвати) – посилено працювати. Аб зобрати добр й урожай
на тяжк х землях, треба б ло добре гарьóвати.
Гатіжак (гатіжáк) – рюкзак. Ідучи у полонину, пастух брав з собов гатіжáк
повн й їд .
Гачкованя (гачкóваня) – в’язане гачком. На стул застелили новоє гачкóваня :
його пу місяця плела тютка.
Гвузд (гвузд) – цвях. Забивати гвуздя у дошку діти учатся змалечку.
Гейби (гейби) – ніби. Розказане б ло гейби правда.
Георгіни (георгіни) – жоржини. Коло каждої х жі восени цвітут усякі
георгіни.
Гертика (гертика) – туберкульоз. Через гертику чоловіка удправили у
Наковськ й коргáз.
Гикавый (гикав й) – заїка. Гикав й чоловік май бурш мовчав, боячись того,
що з нього будут сміятися.
Гиніти (гиніти) – бути млявим, інертним. Лінива дівка гиніла над роботов,
яков б ота робота не б ла.
Гиртанка (гиртáнка) – горло. Навесні майже у всіх діти болит гиртáнка.
Гі (гі) – як. Файн й ись гі-писана торба.
Гі-бы (гі-б ) – ніби-то. Чоловік говорив так голосно, гі-б уд того зависіла
його жизнь.
Гікой-бы (гікóй-б ) – ніби-то. Хлопці ішли так скоро, гікóй-би за ними бігли
пс .
Глота (Глотá) – тиснява. Перед бовтом, що не удкр вся у зв чн й час,
зробилася велика глотá.
Глотити (Глотити) – напирати, спішити. Аб май скоро кончити роботу,
старшина начинала глотити на молод х.
Глотитися (глотитися) – тиснутися. У бовт привезли свіж й хліб і там
зачали глотитися люди.
Глухман (глухман) – людина, яка погано чує, або просто не реагує на голос.
Пару раз мати нагадовала синови про ліки, доки у неї не урвалося:
«Глухман».
Глядати (глядати) – шукати. Май бурш у хащі люблю глядати гриб .
Гнидавий (гнидавий) – 1) той, що має гниди; 2) непорядна людина. 1) У
давні час у вошколу діти приходили гнидаві. 2) Чоловіка, що не держав
слово, часто брехав називали гнидавим.
Гнилиці (гнилиці) – грушки. Достиглі гнилиці б ли дуже солодкі, їх збирали
на кампот тай леквар.
Гнуй (гнуй) – гній. Перед ораням на поле треба увезти гнуй.
Говіня (говіня) – піст. Великодньоє Говіня дуже довгоє і далеко не усі годні
го удержати.
Годованка (годóванка) – прийомна донька. Сусіцька годóванка необавк
вернеся із-за границі дому.
Гойкати (гóйкати) – голосно кричати. Аб не загубитися у горах, треба
голосно гóйкати.
Гомбовці (гомбóвці) –тісто, приготоване на пару. У говіня часто варили
гомбóвці з сливами.
Гонит (гóнит) – проганяє. Каждж й рано попасич гóнит коров на
пасовище, забираючи їх із каждого двора.
Горі (горі) – вверху. Горі над селом височів хрест.
Горнечок (горнечок) – невелика каструля. Аб понести щось у больницю
хворому, треба б мати новеньк й горнечок.
Горня (горня) – кружка. Стар й чоловік чекав горня вод уд свого онука.
Городити (городити) – плести (паркан). Із верб мож б ло городити плут,
не лише плести кошарк .
Горсаґ (горсáґ) – вулиця. На горсáґ збиралися хлопці.
Гранчак (гранчáк) – стакан із особливими боками. На столі коло склянк із
вином стояв гранчáк.
Гризтися (гризтися) – переживати, мати гризоту. Мати зачинала гризтися,
як говорили про войну тай армію.
Гримоты (гримот ) – гуркіт. Про бурю нагадовали лишень гримот , що
йшли на село з усіх боку.
Груженый (гружен й) – навантажений. Вуз, добре гружен й сіном, застряг
на старому прогнилому мості.
Губы (губ ) – різновид їстівних грибів. Губ у хащи треба збирати до Иля, а
потум мож чекати на біляку.
Гуд (гуд) – рік. Сього году устроів’им’ся на роботу.
Гудьба (гудьба) – 1) юрба людей з музиками. У старі час за молодицев ішла
гудьба. 2) шум. Що за гудьба у вас туй учинилася
Гузиця (гузиця) – задниця. Сварячись, сусідк неодноразово показували
одна другій гузиці, чим веселили усьо село.
Гулюкати (гулюкати) – вигукувати презирливо комусь услід. По вулици
ішли коп л , тай зачинали без причин гул кати.
Гумакы (гумак ) – резинові чоботи. Часто у х жи на усіх б ли одні гумак .
Гумійовий (гумійóвий) – резиновий. Хлоці ганяли у футбол, доки не
тріскала гумійóва лопта.
Гуно (гунó) – лайно. Погану людину усі обходят, як гунó на прорубі.
Гуноїд (гунóїд) – непорядна, дволика людина. Брехливого чоловіка називали
гунóїдом.
Гуня (гуня) – верхній одяг із овечої шерсті. Уже давно, замість гуні, усі носят
пальта.
Гурка (гурка) – ковбаска з особливою рисовою начинкою. Май читаво
люблят люди істи на Руздво гурку.
Гурчать (гурчать) – гірке. На свадьбі обіцяли левеш, а подали таку гурчать,
що нітко ї і не їв.
Гурьчити (гурьчити) – надавати гіркого смаку. Многі люблят гурьчити
страв , хоть і знавут, що ото не добре для жолудка.
Гуслі (гуслі) – скрипка. На вінчаня молоді ішли у супроводі гусл .
Гусляти (гусляти) – грати на скрипці. Мало тко у селі муг гусляти.
Гусляш (гусляш) – скрипаль. Гусляш май читаво чекав кунця говіню, бо
тогд начинався його заробок.
Гуццанка (гуццанка) – гойдалка для дітей. Майже у кажджому дворі стояла
деревляна гуццанка.
Гыкати (г кати) – заїкатися. Боячись казати правду, чоловік начинав
г кати.
Гынцоля (г нцóля) – великий шматок м’яса. Добра г нцóля мняса мала б
стати основов блюда на празник.
Гыртанка (г ртáнка) – горло. У мене болит г ртáнка: тяшко говорити.
Гычка (г чка) – кореневище кукурудзи або соняшника, яке залишилося
після зрізу стебла. Перед ораньом город треба почистити уд г чк .

Ґ
Ґазда (ґаздá) – господар. Коляднику стрічає перед дверима ґаздá.
Ґаздовати (ґаздовáти) – господарювати. Аб добре жити, треба добре
ґаздовáти.
Ґаздыня (ґазд ня) – господиня. азд ня ґайцовала коло печи, докі гості
всідалися за велик м столом.
Ґайз (Ґáйз) – газ. Як пудвели до х жі ґáйз – тішилися гет усі.
Ґалиба (ґалиба) – неприємність. Нарікаючи на нечесну дітину, мож учути:
ґалиба б тя трафила.
Ґанити (ґáнити) – принижувати, докоряти. На базарі продавці начинали
ґáнити товар сусіду. Така собі сільська конкуренція.
Ґанч (ґáнч) – вада. Як дівка не хотілася уддавати за леґіня, глядала у ньому
ґáнч.
Ґарадичі (ґарáдичі) – сходи. Нові ґарáдичі обробили деревом, аб б ло май
зручно ними ходити.
Ґарінґа (ґарінґа) – копчена риба. У говіня на столі часто появлятся ґарінґа.
Ґаті (ґáті) – 1) труси. Ідучи купатися на ріку, діти брали нові ґáті. 2) штани.
Спортивні ґáті мали мати усі діти в ошколі.
Ґешефт (ґешефт) – прибуток у спекулятивній торгівлі. Дуже часто люди
розказуют анігдот про жида, що мав ґешефт із продажом варен х яєць.
Ґешефтарь (ґешефтáрь) – спекулянт. У селі сам ми поважн ми людьми є
ґешефтáрі, бо они мают много гроши.
Ґоз (ґóз) – бур’ян. По дощови на грядках урос велик й ґóз.
Ґомба (ґóмба) – ґудзик. Удорвану ґóмбу треба нараз пришити, аб ’ся не
загубила.
Ґомбовці (ґомбóвці) – вироби з тіста, приготовані на пару. Улюбленов
стравов з сливами є ґомбóвці.
Ґоргол (ґóргол) – комаха. Навесні появится много усяк х ґóрголу.
Ґрейда (ґрейда) – крейда. рейду для школи куповали на спеціальних базах.
Ґрейцарь (ґрейцарь) – гроші. Бабка гроші наз вала ґрейцарями, як б ло
прийнято за мадяру.
Ґріґонц (ґріґонц) – У болоті сидів величезній ґріґонц і голосно квакав.
Ґріз (ґріз) – манка. Малим дітям раньше варили ґріз.
Ґріфлик (ґріфлик) – предмет, яким писали на дошці. Мама розказовала, що
давно усі діти, що ходили до школи, мали свуй ґріфлик.
Ґровф (ґрóвф) – граф. Багатого чоловіка часто наз вают ґрóвфом.
Ґрунь (ґрунь) – гора, не покрита лісом. За селом добре видко б ло ґрунь.
Ґуглі (ґуглі) – деруни. Настоящими ґуглі б вают лише тогд , коли їх трут
руками, а не на електричнуй терці.
Ґуля (ґуля) – куля. На польови, де об чно паслися коров , натягли велику
ґул із брезента.
Ґута (ґута) – біда (передає емоцію). ута б вас узяла.
Ґыба (ґ ба) – стара корова. ба усе ще давала много молока і продавати ї
нітко не хотів.
Ґындати (ґ ндати) – нечітко вимовляти звуки. Як челядник б в не певен у
своїх думках, начинав говорячи ґ ндати.
Ґыніти (ґ ніти) – хандрити, хворіти. По великуй п’янці, леґіні пару дну
ґ ніли дома.

Д
Даґде (дáґде) – десь. Паданиця дáґде зачинала гнити.
Дако (дáко) – дехто. Дáко з люди мав много зелі, а дáко лиш мал й кусень.
Даколи (дáколи) – інколи. Слухати сусіда дáколи мож б ло до рана, ун дуже
файно знав розказовати.
Дале (дáле) – потім. Спершу треба б ло у кошарку покласти паску. Дáле
треба б ло класти варені яйця.
Дараб (дарáб) – шматок. У неділю кажд й у х жи мав получити свуй дарáб
мняса.
Дарабловати (дарабловáти) – ділити на окремі шматки. Перед варков
продукт треба добре дарабловáти.
Дарабчик (дарáбчик) – шматочок. Дівочка довго держала у руці дарáбчик
хліба, бо хотіла го дати корувці, як ота прийде із паші.
Двадцятигудньый (двадцятигуднь й) – двадцятирічний. Двадцятигуднь й
чоловік знав, кому треба помогти у селі.
Двычі (дв чі) – двічі. Ґазда дв чі одно не повторьовав. Усі’го слухали з
першого раза.
Дев’ятина (дев’ятина) – дев’ять днів після смерті людини. Дев’ятина
зобрала дома усю рудню.
Дербанькы (дербáньк ) – троянди. У майови на городі зацвіли перші
дербáньк .
Деревище (деревище) – труна. Є люди, які самі купуют собі деревище, аби
рудні по смерти б ло май мало проблем.
Деревлянка (деревлянка) – дерев’яна ложка. Раньше у люди б ли лише
деревлянк . Тепер іх держат лишень для варк леквара, авадь другого
закладованя.
Деца (деца) – сто грамів рідини. Дідо перед обідом любив упити децу
м ндр .
Джерга (джерга) – домоткана доріжка. Джергáми застеляли падамент тай
лавиці у х жи.
Дзьобачки (дзьобачки) – страва з цілих варених квасолин, заправлених
цибулею. На Сят й вечур до столу, поміж іншими стравами, подавали і
дзьобачки.
Дзяма (дзяма) – юшка, рідина першого блюда. У говіня саме ліпше блюдо,
ото грибна дзяма.
Дикун (дикун) – кабан. Раньше у хащах коло села бігало повно дикуну.
Дичка (дичка) – дике, не щеплене садове дерево. Спершу у саду садили
дичку, а потум’ї щепили.
Діван (дівáн) – диван. Навпроти телевізора стояв стар й дівáн, на котрум усе
кось сидів, авадь лежав.
Дівка (дівка) – дівчина. У старі час кажда дівка мала знати прясти, шити і
варити.
Дідик (дідик) – дідусь. Дідик любив сидіти на лавиці тай розказовати мал м
онукам казк .
Діркавити (діркáвити) – робити дірки у чому-небудь. Діркáвити нов й
черес муг лише майстер.
Дітвак (дітвáк) – дитина. Дітвáк любив слухати історії, що увечері
розказовалися межи сусідами.
Дітвача (дітвачá) – дитина. Серед городу, у траві сиділо малоє дітвачá, тай
рвало собі косичк .
Дітвачина (дітвачина) – дитна. Замучена дітвачина прийшла дому, бо
удсиділа у вошколі 8 уроку.
Дітинськый (дітинськ й) – дитячий. Дітинськ й рев стояв над усьов
вулицев, так гі б ревали буйвол .
Днешньый (днешнь й) – сьогоднішній. Днешнь й празник чекали пу года, а
коли тот прийшов, нітко не б в готов й.
Днина (днина) – день. Н нішня днина б ла доста студена.
Днись (днись) – сьогодні. Днись, у Провідну неділю, усі люди йшли на гроб
до теметову.
Добабратися (добáбратися) – добитися поганого результату. Як братися за
роботу, котрої не знаєш, мож добáбратися до ручки.
Доблыцкатися (добл цкатися) – постраждати пустуючи. Хлопці
добл цкалися до того, що попали у больницю.
Добрынька (добр нькá) – щось дуже смачне. У неділю псови перепадала
подеяка добр нькá із стола.
Довг (дóвг) – борг. Дóвг треба уддавати без задержк .
Довголабый (довголáб й) – довгоногий. Довголáб й чоловік легко зр вав
ябл ка із вершка ябл ні.
Доверчи (доверчи) – докинути. Аб доверчи каміньом до зазначеної цілі,
треба б ло дуже добре постаратися.
Довжниик (довжник) – боржник. Довжник мав уддавати довг , аб
супокуйно спати уночи.
Довжнииця (довжниця) – боржниця. Довжниця тяжко робила, аб уддати
свуй довг.
Доган (догáн) – тютюн. Дід люблят скручувати і курити догáн.
Доґаздоватися (доґаздовáтися) – догосподарювати до доброго чи поганого
стану. Доґаздовáтися мож до усякого: ткось бідує, а ткось – царює.
Дозбытковатися (дозб тковáтися) – дійти до крайнощів у знущанні.
Дозб тковáтися могли до ручк .
Дозвідоватися (дозвідоватися) – допитуватися. Малі діти любили
дозвідоватися, аж щось не розуміли.
Дозираный (дозиран й) – доглянутий. Добре дозиран й веперь стоїв на
базарі великі гроші.
Дозирати (дозирáти) – доглядати. Діти мают дозирáти свою старшину.
Доказоватися (докáзоватися) – сперечатися. Добрі цімбори могли
докáзоватися хоть через що, та не сважалися.
Долу (долу) – вниз. Усьо сіно навесні треба б ло з хліва зметати долу.
Долулець (долулець) – вниз лицем. Дітина зас пала лишень долулець.
Долымпати (дол мпати) – діставатися до потрібного місця. Із приселка
кажд й день треба б ло дол мпати до ошкол , а ото за 5-7 кілометру.
Домозґовати (домозґовáти) – додуматись. Домозговати, як ото зробити, муг
не кажд й.
Домувство (домувство) – домівка. Невістку старі нікуд не пущали: мала
сокотити домувство.
Доникати (доникати) – додивитись. Доникати де’ся помилила у хрестику
вишивальниця б ло дуже тяжко – хрестик б в дуже друбн й.
Дополуденковати (дополуденковати) – дообідати. Перш як устати із за
стола, діти мали дополуденковати.
Допольокати (допольокáти) – завершити полокання. Допольокáти цуря мож
б ло лишень на норі.
Допузна (дóпузна) – допізна. Хлопці дóпузна стояли на вулиці, голосно
розказуючи якісь історії.
Дора (Дорá) – шматочок проскури. На службі прихожанам давали дору, яку
треба б ло їсти натще.
Досмычити (досм чити) – дотягти. П’яного чоловіка треба б ло досм чити
дому.
Доста (дóста) – досить. Дóста сидіти дома без робот .
Дотрычі (дóтр чі) – до трьох разів. Давно люди дóтр чі цюльовалися, коли
стрічалися по якомусь часі.
Доход (дохóд) – прибуток. Нітко ніґда не знав точно, як й дохóд мала
церква.
Дохтор (дóхтор) – лікар. У селі дóхтор є важн м чоловіком.
Доціковбанитися (доціковбáнитися) – договоритися. Доціковбáнитися мож і
до бід .
Дочинити (дочинити) – доробити. Начатоє діло треба дочинити.
Дощаник (дощаник) – дощовик. Пастух мусіли брати з собов дощаниик
через погоду.
Дощлива (дощлива) – дощова, слотава. Ціл й місяць стояла дощлива погода.
Драбатися (дрáбатися) – видряпатись кудись, лізти вверх. У горах
дрáбатися удгорі не так тяжко, як потому спускатися удолину.
Драбулець (драбулець) – хвощ польовий. Діти ішли збирати драбулець, бо
його приймали на складі із лікарськ х трав.
Драниця (драниця) – дощечки для покрівлі. Велика буря знесла з хліва
половину драниць.
Драничити (драничити) – покривати дах дранкою. Стару деревляну х жу
майстр мают спершу драничити, а потум оббивати дранков.
Дранка (дрáнка) – сітка, зроблена з тонких дерев’яних прутів, які
використовуються під час штукатурки. Перед штукатурков, стін оббивают
дрáнков.
Дрантливый (дрантлив й) – обдертий, дірявий. Дрантлив й сведер висів на
чопикови, коло дверю.
Дрантя (дрáнтя) – подертий одяг. Староє дрáнтя уверли у смітя.
Драпічник (драпічник) – людина, яка може залізти куди-небудь. Усі хлопці
б ли добр ми драпічниками.
Драчовати (драчовáти) – чистити колоду чи дошку від кори. Привезені
дошк спершу драчовáли, а потому складали у стос коло х жі.
Дристанка (дристанка) – понос. На люди, що наїлися огурку по тому, як
пили молоко, напала дристанка.
Друбіцькый (друбіцьк й) – дрібний. Друбіцьк й дощ падав уже друг й
день.
Друбля (друбля) – дрібнота, малеча. Друбл настоящі р бак упускали,
брали лишень велику р бу.
Друлити (друлити) – кинути. Чоловік пробовав друлити порізаноє дерево у
двур.
Друтя (друтя) – дріт. Пурватоє друтя із старого плота валялося у др варни.
Дрыва (др ва) – дрова. Уосени др ва на вагу золота, найти майже немож.
Дрыварня (др вáрня) – дровітня. Коло х ж построїли новеньку др вáрн .
Дрывіти (др віти) – трухлявіти. Уд довгого дощу необробленоє дерево
начинат др віти.
Дрыгота (др гóта) – трясучка. У непаленуй х жи легко нападат др гóта.
Дрыляти (др ляти) – кидати. Др ляти каміньом май легко гі лоптов.
Дубак (дубáк) – холод. Сього года у майови настав страшн й дубáк:
температура упала до 4-ох градусу.
Дубкати (дубкати) – тупотіти. У танцьови часто треба б ло дубкати
ногами.
Дуйка (дуйка) – дійка. Одна дуйка у коров б ла тверда, і удоїти ї б ло
дуже тяжко.
Дуля (дуля) – сорт груші. Серед города росла стара дуля із дуже рясн м
стовплям.
Дуркати (дуркати) – стукати, гримати. У двері треба б ло добре дуркати,
аб їх удчинили.
Дурный (дурн й) – неїстівний. У городі пуд сливами росли дурні гриб .
Дустати (дустáти) – дістати. Дустáти лік мож б ло лишень у однуй
пат ці.
Дуфловати (дуфловáти) – оплачувати. Я буду дуфловáти нашу поїздку до
гóрода.
Дымчити (д мчити) – витримувати перед посадкою цибулю в теплі. Аб
цибуля не проросла, її треба добре уд мчити.
Дюґати (дюґати) – штурхати. Дітям немож б ло д ґати оден одного.
Дюдя (дюдя) – холод. Для дітин д дя може привести до бід .
Дяка (дяка) – бажання. Добра дяка – половина результату усякої робот .
Дялазовати (дялазовáти) – соромити. Мати довго дялазовáла чоловіка,
кажучи, що ун дармоїд.
Дяловати (дяловáти) – знімати стружку з деревини. Аби добре дяловáти
дошку, треба мати добр й інструмент.
Дялув (дялув) – рубанок. Кажд й столяр має дялув і то не єден.
Дяпловы (дяплóв ) – віжки. Аб управляти куньми, треба знати, що робити
із дяплóвами.

Е
Еперка (еперка) – шовковиця. Достигла еперка устелила усю землю, і ото
дуже любится дітям.
Ержа (ержá) – іржа. Ержá поїла желізн й плут, бо його заб ли помальовати.
Ержавіти (ержáвіти) – ржавіти. Добре обробленоє желізо уд дощу ержáвіти
не буде.
Ержавый (ержáв й) – іржавий. Ержáв й нуж не придатн й для робот з
мнясом.
Ержія (Ержія) – жіноче імя : Єлізавета. Із Мадярщин до нас у гості
прийшла рудня. Серед них б ла і мала Ержія.
Есе (есе)– це. Еперка – есе дуже добра ягода.

Є
Єден (єден) – один. Єден чоловік із своєв родинов жив далеко у хащі і рідко
б в у селі.
Єроплан (єроплáн)– літак. Навесні над полем літав єроплáн.
 Ж
Жаблячка (жáблячка) – калюжа, болото. Застояну зелену воду наз вают
жáблячков.
Жалива (жалива) – кропива. По-пуд плот росла в сока жалива.
Жаливляник (жаливляник) – мішок з волокна кропиви. Сам й тр вк й міх
у хозяйстві ото жаливняк.
Жаловати (жáловати) – жаліти. Хвору дітину, авадь старого челядника, усі
будут жáловати.
Жалосливий (жáлосливий) – жалісливий. Жáлосливий чоловік збират великі
гроші, стоячи пуд церквов.
Жачкув (жачкув) – малий. Замість великого міха, у хлів принесли жачкув.
Жеб (жеб) – кишеня. Із цуравого жеба с палося усьо, що там б ло.
Жебеловка (жебелóвка) – носовий платок. Дівка мали ушити собі май файну
жебелóвку.
Желізо (желізо) – залізо. Желізо майстр взяли за основу, як робили нов й
плут коло церкви.
Женитва (женитва) – одруження. Братова женитва припала на Великі
мясниці, як усі вернулися із заробку.
Жентиця (жентиця) – сироватка. Паску добра ґазд ня місит не на воді, ай на
жентиці.
Живот (живóт) – життя. Свуй живóт має цінити кажд й челядник.
Жидувський (жидувський) – жидівський. Як найшлися спонсор , то у селі
привели у порядок жидувський теметув.
Жидущина (жидущина) – єврейські землі в минулому. Жидущина довг й
час лишалася незаселенов. Люди обходили ї сторонов.
Жиловатый (жиловат й) – міцний. Жиловат й чоловік муг пудняти нараз
три мішк із картошков.
Жіван (жіван) – велика людина. Межи челядьов б в оден жіван і його усі
боялися.
Жмняканый (жмнякан й) – помнутий. Жмнякан й реклик ніяк не могли
угладити.
Жмнякати (жмнякати) – м’яти. Жмнякати списану ірку муг лише добре
напужен й дітвак.
Жмурькати (жмурькати) – кліпати. Уд великого сонця мусай б ло мало
жмурькати.
Жмыток (жм ток) – жмуток. На празник діти принесли велик й жм ток
косиць.
Жовковина (жовкóвина) – обручка. Кажд й жених має мати для молодиці
файну жовкóвину.
Жовнір (жовнір) – солдат. Жовнір ходили по селу із батогами тай шпінкали
ними т х, тко не говорив по мадярськ .
Жовтуха (жовтуха) – гепатит. Школу закр ли, бо там б ла найдена
дохторами жовтуха.
Жолудок (жолудок) – шлунок. Уд жирної їд начав боліти жолудок.
Жолудочный (жолудочн й) – шлунковий. У больниці треба б ло здати
жолудочн й сок.
Жона (жонá) – жінка. До церкв жонá мала іти у свиті тай ширінці.
Жуковина (жукóвина) – перстень. Стара жукóвина валялася пуд постелев і її
нітко не годен б в найти.
Жукы (жук ) – колорадські жуки. Б в час у селі, коли за найдені жук у
колхозі платили гроші.
Жунськый (жунськ й) – жіночий. Жунськ й сведер довго висів у бовті,
нітко го не куповав, бо б в дуже дорог й.
Жура (жура) – журба. Матір, що удправила с на на войну, убила жура.

З
Забабратися (забáбратися) – забруднитися. У дощаву днину діти запросто
могли забáбратися.
Забавити (забáвити) – заспокоїти. Старші діти у сім'ї мали знати, як
забáвити молодших.
Забаяти (забáяти) – вилікувати за допомогою ворожіння. Немногі жон у
селі знали як треба забáяти, коли дохтор помогти не годен.
Забеременіти (забеременіти) – завагітніти. Забеременіти до того, як не
в йти замуж, б ло великов ганьбов.
Забісти (забісти) – забігти. Забісти за чужу межу б ло просто немож.
Заблизько (заблизько) – дуже близько. Заблизько строіти х жу до межі
сусіди не розрішали.
Забочитися (забочитися) – впертися. Забочитися тай не хотіти учути друг х
муг хоть ко.
Забутуровати (забутуровáти) – замеблювати. Молодята першим ділом мали
забутуровáти нову х жу.
Забывшливый (заб вшлив й) – забудькуватий. Заб вшлив й чоловік ніяк
не годен б в зробити намічені діла.
Заваляти (заваляти) – забруднити. На полі легко мож б ло заваляти цуря.
Завгурити (завгурити) – забавити. Сусідка легко могла завгурити малу
дітину.
Завдівати (завдівáти) – просувати в отвір. Як очи слабі, нитку завдівáти у
іглу дуже тяжко.
Заверечи (заверечи) – закинути. Лопту треба б ло заверечи за край поля.
Завеселити (завеселити) – колядувати на Різдво. Ци мож завеселити у вашуй
х жі на сесь великий празник
Завидіти (Зáвидіти) – заздрити. Зл й чоловік зáвидіти може усьому:
здоровлю, ґаздувству і даже негараздам.
Зависливець (зависливець) – заздрісник. Зависливець ніґда не буде добр м
до друг х.
Завитися (завитися) – завязати хустку. Файно завитися може не кажда жона.
Завісити (завісити) – повісити. Мокр й реклик треба б ло завісити на гвузд
коло шпора, а не класти до усього цуря.
Завіщати (завіщáти) – заповідати. Завіщáти дітям землі б ло давнь м
зв чаєм у селі.
Завоєтити (завоєтити) – вчинити сварку, бійку. Зима могла завоєтити і у
майови, верши снігом на зелені поля.
Заволочити (заволочити) – зарівняти землю. Перед посадков тенґериці,
землю мают заволочити.
Завто (завтó) – тому, що. Із робот Марію угнали завтó, що любила на
роботі упивати.
Завушниця (завушниця) – сережка. Одна завушниця б ла загублена.
Зага (зáга) – печія. Уд жирної їд об чно пече зáга.
Заглаїти (заглаїти) – залагодити. Усяку сварку мож заглаїти, аж сього
хотіти.
Заголосити (заголосити) – донести на когось. Про злодійську зв чку свого
сусід Іван муг заголосити на сільраду.
Заготовач (заготовáч) – заготівник. Заготовáч готов й платити за білі гриб
великі гроші.
Заграбкати (загрáбкати) – загребсти граблями. Покошену траву мусай
загрáбкати.
Загыбати (заг бáти) – загинати. Подул свит мож б заг бáти.
Заґомбати (заґомбáти) – застібнути ґудзик. На сведері треба заґомбáти усі
ґомб .
Заґындрити (заґ ндрити) – підняти нижню частину спідниці. Аб не
намочити подул свит , її жон годні заґ ндрити.
Задарнинка (задарнинкá) – отримане задарма. Задарнинкá любилася усім і
навіть тогд , як она б ла не зовсім чесна.
Задарь (зáдарь) – даремно. Жадн й челядник і сніга зáдарь узимі не даст.
Задовжити (задовжити) – заборгувати. Задовжити може кажд й чоловік.
Задурити (задурити) – заманити. Файна дівка легко годна задурити голов
хлопцям.
Зазвідати (зазвідати) – запитати. Я хотів б про дещось у тебе зазвідати.
Заїдений (заїдений) – з рештками їжі на губах. Заїдений дітвак ніяк не
розумів защо із нього’ся сміют.
Заїсти (заїсти) – перекусити. На перепочинку добре б ло б маленько
заїсти.
Закаленый (закален й) – загартований. Закален й чоловік не боїтся холода.
Закапчати (закапчáти) – защіпити. Замок на дверцях могла закапчáти і мала
дітина.
Закаріковати (закаріковáти) – вставити в рило свині каріку. Молодоє свиня
мали закаріковáти, аб не р ло у кутци.
Закимарити (закимáрити) – задрімати. По обіді дідо дуже любив маленько
закимáрити.
Закосиченый (закосичен й) – прикрашений квітами. Закосичен й турназ
любили усі у х жі.
Закосичити (закосичити) – заквітчати. Перед свадьбов оболок у молодиці
дружк мали закосичити барвінком.
Закочаніти (закочаніти) – замерзнути. Холод б в так й, що ног могли
просто закочаніти.
Закривуляти (закривуляти) – повернути, їхати нерівно. Аб не перенищити
колеса на біціґлях, треба б ло добре закривуляти.
Закрутитися (закрутитися) – повернутися. У іграному танцеви усі мали
добре закрутитися і то не єден раз.
Закуртый (зáкурт й) – короткуватий. Шнурок, принесен й із хліва, б в
зáкурт й.
Закыватися (зак ватися) – захитатися. У прятанці діти боялися зак ватися
і почти не д хали.
Закырвавити (зак рвáвити) – забруднити, заплямити кров'ю. Недорізан й
когут муг зак рвáвити усь й двур, по котрому бігав.
Залаятися (залáятися) – накласти на себе певні обмеження через
зобов’язання. Обіжен й челядник муг і залáятися, доказуючи свою правоту.
Залепаный (залепан й) – забруднений. Із хащі чоловік прийшов усь й
залепан й глинов.
Залепкати (залепкати) – забруднити. Залепкати болотом могли хоть кого.
Заліпльовати (заліпльовати) – заклеювати. Перед морозами оболок варто
заліпльовати.
Залячи (залячи) – зачаїтися. Аб упольовати дичину, треба б ло надовго
залячи у хащи.
Замашный (зáмашн й) – великий. Зáмашн й кусок мняса на великоє сято
давали і псови.
Замащеник (замащеник) – 1) брудна, недоглянута людина. Чоловік, що
робив на стройці б в гі справжнь й замащеник, бо м вся лишень увечері, по
роботі. 2) бідний. Замащеник, що прийшов до х жі, рад й б в і кускови
хліба.
Замітовати (замітовати) – закидувати. Замітовати картошку у ямк
доручали дітям.
Замотулькатися (замотулькатися) – заплутатися. У натягнені нитк , що
мали удпужовати ворон, мож б ло замотулькатися.
Замурґаный (замурґан й) – замурзаний. Замурґан й лекваром дітвак мирно
спав у своюй постели.
Занухтиця (Занухтиця) – задирка на пальці. Ніко не знає толком, защо на
перстах роблятся занухтиці.
Запечатловати (запечатловáти) – закрити, заклеїти. Поштарька перевіряла і
мала перед удправков запечатловáти усі конверт , що ся удкр ли
Запирати (запирáти) – закривати. Двері мали запирáти’ся на ключ.
Запоздитися (запоздитися) – запізнитися. Запоздитися на автобус б ло
тяжко, бо ун стояв у центрі почти час.
Запрятати (запрятати) – сховати. Запрятати уд чуж х очи варто самоє
дорогоє, що є у домі.
Запутати (запутати) – заплутати. Брехлив й розказ муг запутати і т х, тко
знав усю правду.
Зарантовати (зарантовáти) – заправити страву піджаркою. Аб пасуля б ла
добра, її варто б ло добре зарантовáти.
Зарінок (зáрінок) – необроблена смуга землі. Кажда сім’я мала свуй зáрінок.
Заспати (заспáти) – заснути. Ревучи, дітина ніяк не давала заспáти старшині.
Заставитися (застáвитися) – побитися об заклад. У чайнуй п’яненькі
чоловік легко годні б ли застáвитися на гроші, котр х у них не б ло.
Застати (застáти) – заступитися, закрити собою. За слабого застáти має
дуж й.
Затавати (затавáти) – погрузати у болото. Як добре уллє дощ, у болото
затавáти могли і люди, і машин .
Заталапати (заталáпати) – забруднити. Жона просила гостю не заталáпати
нові джерг .
Затинтянити (затинтянити) – забруднити чорнилом. Май читаво
ошколяник боялися затинтянити свою школьну форму.
Затручати (затручáти) – заштовхати. Цуря, що упало із шіфона, треба б ло
оп’ят затручати у нього.
Затылый (зат л й) – ожирілий. Зат л й челядник тяжко д хав і тяжко
ходив.
Заушниці (заушниці) – сережки. Спершу у пробиті вуха протяговали нитк ,
а уже потум заушниці.
Зафайковати (зафайковáти) – закурити. Хлопці, стоячи на вулици, любили
зафайковáти.
Зафарбити (зафарбити) – покрасити. Уліті плут треба зафарбити, бо уд
дощу годен’ся пудпортити.
Зафіґльовати (зафіґльовáти) – зажартувати. Вуйко муг зафіґльовáти по
любому поводу.
Захарити (захарити) – прибрати. Послі отд ха, коло рік , за собов варто
б ло б захарити.
Захарчати (захарчáти) – почати хропіти. Коли челядник заспав, то муг
солодко захарчáти, над чим усі другі сміялися.
Заход (зáход) – туалет. Стройку х жі начинали із того, що клали на участку
деревлян й зáход.
Захрамати (захрáмати) – почати кульгавити. Нові топанк натерли мозоль.
Челядник нараз муг захрáмати.
Захыріти (зах ріти) – заснути. Лінив й чоловік на роботі муг собі просто
зах ріти.
Зацементовати (зацементовáти) – забетонувати. Доружку до колодязя треба
б ло зацементовáти.
Заціпнути (заціпнути) – заціпеніти. У дощаву погоду заціпнути дуже легко.
Зацытькати (зац тькати) – припинити будь-яке бажання говорити.
Непорядного чоловіка легко б ло зац тькати.
Зацяпати (зацяпати) – закрапати. Увечері очи треба б ло зацяпати.
Зачелленіти (ачелленіти) – почервоніти. Черешні голи зачелленіти уже десь
через т ждень.
Зачерькнути (зачерькнути) – перекреслити. Усі старі діла у новому годі мож
зачерькнути.
Зачиряти (зачиряти) – зачерпнути. Із керниці вод мож б ло зачиряти
склянков авадь горнятом.
Зачудоватися (зачудоватися) – здивуватися. Із того, що робили діти
зачудоватися могли усі.
Защо (зáщо) – чому. Зáщо треба йти гет утсі
Защо (зáщо) – чому. Защо треба йти гет утсі
Защось (зáщось) – чогось. Зáщось непонятноє жону не дуже любили на
вулици.
Зблыцкатися (збл цкатися) – пустувати. Діти на канікулах любили
збл цкатися.
Збытковатися (зб тковáтися) – знущатися. Зб тковáтися з слабого не
варто.
Звара (звáра) – духота з високим рівнем вологості повітря. На полудне уліті
наставала страшна звáра.
Зверечи (зверечи) – скинути. Зверечи голову села не дуже просто, треба мати
для того много усякої інформації.
Зверла (зверла) – скинула. По обіді дівка зверла парадноє цуря, аб го не
умастити.
Звесть (звесть) – вапно. Суху звесть треба добре загасити, інак она скоро
пропаде.
Звідати (звідати) – запитувати. Звідати могли лише т х, тко добре усе знав.
Звідати (звідати) – запитувати. Звідати мож про усьо, аж челядник хоче
щось навчитися.
Звідати (звідати) – запитувати. Звідати не ганьба, аж ото по ділу.
Звідати (звідати) – запитувати. Звідати не ганьба, аж ото по ділу.
Звізда (звіздá) – зірка. Серед ночи світила лиш одна звіздá.
Звіздяно (звіздяно) – зоряно. Уліті на вулици дуже звіздяно: б ває, що нуч
похожа на день.
Звіздяный (звіздян й) – зоряний. Звіздяноє небо віщовало файн й день на
завтра.
Зворина (звóрина) – місце між двома горами, яр. Звóрина б ла дуже глибока
і перейти ї б ло немож.
Звуй (звуй) – сувій. Оден звуй полотна лежав на прилавкови сільмага.
Звун (звун) – дзвін. До церкви привезли нов й звун.
Звур (звур) – межигір’я. Велик й звур б в межи горами.
Згурно (згурно) – похило. Полонина, де паслися вуц , б ла дуже згурна.
Згурьклый (згурькл й) – прогірклий. Згурькл й хліб не хотіли їсти і свині.
Згыб (зг б) – місце згину. Зг б тяжко б ло розгладити.
Згыбати (зг бáти) – згинати. Ірку зг бáти учителі не давали.
Здержовати (здержовати) – стримувати. Сильн й страх здержовати тяжко.
Здойняти (здойняти ) – зняти. Дітина старалася здойняти опущену ірку, айбо
юй ото не дуже удавалося.
Здоровкатися (здорóвкатися) – вітатися (про чоловіків). Якщо чоловік
нігда не зналися, при зустрічі они всьоравно здорóвка тся.
Здрывіти (здр віти) – струхлявіти. Старі дерева годні здр віти.
Здыхляк (зд хляк) – ослаблена людина. На дуже слабого чоловіка, що не
бировав робити, кажут зд хляк.
Зелениці (зелениці) – нестиглі фрукти. Малі діти дуже люблят їсти зелениці,
хоть їм ото і не дают.
Земня (земня) – земля. У майови земня б ла уже тепла і насіня сходило дуже
скоро.
Зимушній (зимушній) – зимовий. Зимушній сведер на літо складают у
стар й креденс.
Змаліти (змáліти) – зменшитися. У старі год люди годні змáліти, і їх мож
не впознати.
Змалости (змáлости) – змалку. Змáлости діти у селі учат дозирати худобу.
Зопирати (зопирáти) – зупиняти. Зопирáти машину треба лишень на краю
дорог .
Зрадоватися (зрáдоватися) – зрадіти. По-настоящому зрáдоватися своюй
рудні годні лишень добрі люди.
Зрана (зрáна) – зранку. Зрана усі б ли сонні тай мляві.
Зцімбороватися (зцімборовáтися) – здружитися. Людям різного віку тяжко
б ло зцімборовáтися.
Зшемтіти (зшемтіти) – скиснути. Несвіжа сметана зшемтіла дуже скоро.

И
Ивандель (Ивáндель) – свято Івана Купала. На Ивáндель коло церкви
збиралося много челяди.
Иванянкы (иванянк ) – сорт літніх яблук. Май скоро достигавут у садови
иванянк .
Играти (игрáти) – танцювати. Игрáти на свадьбі будут усі: і старі, і малі.
Ид (ид) – до. На молитву ид хрестови ідут удовиці.
Идгорі (идгóрі) – вгору. У церкві на службі идгóрі никати немож.
Извон (извóн) – знадвору. Извóн на вечерю прийшли усі діти.
Изжмняканий (изжмняканий) – зім’ятий. Изжмняканий сведер не дуже
пасує брати на плечі.
Изжога (изжóга) – печія. Потому, як наїстися гурької страв може начатися
изжóга.
Иззаду (иззáду) – ззаду. Иззáду за возом ішов фірман і погоняв коню.
Иззяблый (иззябл й) – замерзлий. Зовсім иззябл й чоловік спішив накласти
огень, аб ся загріти.
Изобрати (изобрáти) – зібрати. Усю полущену пасулю треба изобрати у
великі склянк .
Изыйти (из йти) – зійти. Із гор из йти май тяжко гі на ню уйти.
Иляна (Иляна) – Олена. Тютка Иляна дуже любила челядь, у неї усе ткось
б в дома.
Имня (имня) – ім’я. Дома довго думали якоє имня дати дітині.
Имняти (имняти) – ловити. Спершу треба б ло научитися имняти лопту, а
потум ї замітовати у ворота.
Инак (инак) – інакше. Инак б ти просто не може.
Инакый (инак й) – інакший. У село прийшов инак й автобус, не тот, що
приходив усе.
Ипный (ипн й) – працьовитий. Ипн й челядник найде собі роботу усяд .
Испарити (испáрити) – скипятити (молоко). Испáрити удастся лишень
свіжоє молоко.
Исподу (испóду) – знизу. Май добрі ябл ка лежали у ящику испóду.
Испортити (испóртити) – зіпсувати. Хоть що мож испóртити телепньови.
Испситися (испситися) – стати поганою людиною. Тот, що має много гроши,
легко може испситися.
Иссукати (иссукáти) – перетерти. Узимі усьо зобраноє струча треба
иссукáти.
Истечи (истечи) – стікати. Велика вода по дощови мала б истечи за нуч.
 І
Ід (ід) – до. Дорога ід дому видится май близьков, гі з нього.
Іздоймила (іздоймила) – зняла. Я іздоймила загублен й к мось тапшук.
Ізсічи (ізсічи) – посікти. Гусьом траву треба дуже друбно ізсічи на др вутни.
Імити (імити) – зловити. Кажд й р бак хотів б імити много великої р б .
Імня (імня) – ім’я. Мало тко думат над т м, що імня щось означат.
Імняти (імняти) – ловити. Догонявучи один одного, треба навчитися імняти
того, тко тіче.
Ірка (ірка) – зошит. Исписану ірку верли пуд шпор.

Ї
Їдак (їдáк) – людина, що претендує на харчування. Нов й їдáк зайшов до
х жі і усі тому б ли раді.

Й
Ймити (ймити) – зловити, спіймати. Кут дуже хотів ймити потя, айбо йому
ото не вдавалося.
Йой (Йóй) – ой. Баба сиділа на лавици і лише чути б ло уд неї : «Йóй».
Йойкати (йóйкати) – скаржитися. У больниці чоловік не переставав
йóйкати, докі до нього не прийшов дохтор.
Йсе (йсе) – це. Йсе (гроші) хоче мати кажд й.

К
Кóрч (кóрч) – кущ. Серед поля, якоє нітко не дозирав урос велик й кóрч.
Кабат (кáбат) – пальто. Уліті кáбат нітко не носит.
Кабрити (кабрити) – лихословити. Посважані сусідки годні довго кабрити
одна на другу.
Кавіль (кáвіль) – кава. Із х жі без горнятка кавіля нітко не уходив.
Кадь (кáдь) – велике дерев’яне корито. Дощову воду збирали у кáдь.
Казковати (казковáти) – розмовляти. Ідучи вулицев, мож казковáти по
телефону, нікому не заважавучи.
Кал (кáл) – грязюка. По дощови з города наносився свіж й кáл.
Калгоз (калгóз) – колгосп. Калгóз давно розпустили, а прив чку тягти дому
чужоє усталася до теперь.
Калити (калити) – гартувати вироби із заліза. Аб залізо б ло тривкоє,
треба знати як го калити.
Калідор (калідóр) – коридор. Калідóр б в повн й поудламованого
посоняшника.
Каляный (кáлян й) – забруднений. Пес вернувся дому через т ждень -
кáлян й і щаслив й.
Камізелька (камізелька) – безрукавка. Сплетена бабков камізелька б ла
дуже тепла.
Кампець (кампець) – кінець. Мені усьо надоїло і кампець.
Канта (кáнта) – бідон. Для молока кажда ґазд ня має кáнту і то не одну.
Капры (кáпр ) – гній в очах. На зболіл х очах роблятся кáпр .
Капчати (капчáти) – причепити що-небудь. На свадьбі дружк будут
капчáти дружбам спеціально зроблені косиці.
Капчук (капчук) – гаманець. У автобусі злодії порізали капчук у ташці.
Карапатиця (карапáтиця) – жаба-ропуха. Велика карапáтиця сиділа на
ґарадичах гі у себе дома.
Каріка (каріка) – 1) зйомні круги на плиті. Аб почистити шпор, спершу
знімали з нього карік , потум табл . 2) кільце з дроту. Каріка не давала
молодому свиняти р ти у кутци.
Касковати (касковáти) – розмовляти. Молодиці любили коло церкви
касковáти про усьо на світі.
Катун (катун) – солдат. Через два год катун вернувся з армії дому.
Катуны (катун ) – військо. У старі час мадярьські катун жили у селі.
Качулка (качулка) – качалка. Основн м інструментом на кухні б ла добра
качулка.
Квасный (квасн й) – 1) кислий. Іванянк мали дуже квасн й смак, хоть і не
подумаш про вто, кой на них никаш. 2) квашений. Буженоє мнясо треба
смажити із кваснов капустов.
Кельтовати (кельтовáти) – тратити гроші. Кельтовáти гроші годні усі, а
заробляти – не кажд й.
Керпічний (керпічний) – 1) оранжевий. Керпічний цвіт пудходив до усього,
що любила носити Анця. 2) цегляний. 2) Керпічний завод уже давно не робив.
Кефа (кефа) – щітка для одягу чи взуття. Стерта до дерева кефа валялася у
сміттьови.
Кигиня (кигиня) – велика пані. Невістка ходила по х жи, як кигиня, ні на
кого не никаючи.
Килюх (килюх) – живіт. Жадному, аб кил х собі набити, про друг х ун не
думат.
Кирниця (кирниця) – криниця. Кирниця є у каждому дворі, і вода у т х
кирницях дуже добра.
Кіло (кіло) – кілограм. Дайте’ми кіло черешень.
Кіловый (кілóв й) – кілограмовий. Кілóв й хліб уже давно не мож ніґде
купити, його просто не печут.
Кірітув (кірітув) – громадський польовий сторож. Кажд й рано, десь коло 6
часу за місн м часом, кірітув обходит поля.
Кіряти (кіряти) – проганяти. Нітко не мав права кіряти діти з площадк .
Кланятися (кланятися) – вітатися. У селі прийнято кланятися з усіма, і як не
знаєш челядника - тоже.
Клебаня (клебáня) – капелюх. На вішакови висіла клебáня, і її нікому не мож
б ло к вати, окрім ґазд .
Клейбас (клейбáс) – олівець. Столяр мав у себе хімічн й клейбáс, котр м
позначав окремі міста на дошці.
Клепач (елепáч) – молоток. Оріх добре товкти невелик м клепачом.
Кліти (кліти) – тліти. Огень, розведений вучарями, клів до самого рана.
Кліщі (кліщі) – обценьки. Кліщі найшлися у ташці, бо за них там усі заб ли.
Кльокучкы (кльокучк ) – першоцвіт. Кльокучк не похожі ні на які другі
косиці.
Клюка (клюка) – жердина для піднімання відра з водою з колодязя. На
колодязі лежала стара кл ка.
Клюсіти (клюсіти) – дрімати. У студену погоду малі пітята зачинали
кл сіти, а потум просто зд хали.
Кляг (кляг) – спеціальний фермент для приготування сиру. Добр й кляг
давав можливость зробити добр й с р.
Кляганець (кляганець) – холодець. На Руздво кляганець є обов’язков м
блюдом на столі.
Клягати (клягати) – готувати сир. На полонині пастух могли клягати с р
із вучого молока.
Кнедликы (кнедлик ) – страва з тіста, звареного на парі. Тко не любит
кнедлик із файнов мняснов пудливов Усі їх люблят.
Ко (Кó ) – хто Кó казав, що я брешу
Кобы (коб ) – якби. Не б ло б горазду, коб біда не помогла.
Ковбаска (ковбáска) – ковбаса. Домашня ковбáска зберігатся у люди уд
Руздва до посередліта.
Ковдош (кóвдош) – 1) бідна людина, яка просить допомоги, жебрак. Нітко у
селі не упакує з х жі кóвдоша голодн м. 2) каліка. Ід церкви кажду неділю
привозили на возику кóвдоша.
Ковдошка (Кóвдошка) – 1) жебрачка. Кóвдошка прийшла за цурьом, що юй
напаровали. 2) каліка. Кóвдошка не годна б ла сама ходити її водили помежи
собов рудні.
Ковйор (ковйóр) – килим. Б в час, коли у каждуй х жи на стіні висів
ковйóр, бо ото щиталося дуже добр м.
Ковпак (ковпáк) – шапка. На усяку студену погоду варто мати инак й
ковпáк.
Коврош (кóврош) – підвищення у церкві. У церки на кóврош муг уйти
кажд й.
Ковтати (кóвтати) – стукати. Перед т м, як зайти до х жі, треба кóвтати у
двері.
Ковткы (ковтк ) – кульчики. Юлині учора подаровали нові ковтк .
Когут (когут) – півень. Ранок у селі зачинатся уд тогд , як запіє когут.
Колешня (колешня) – дроварня. Зим мож не боятися: колешня повна дров.
Колиба (колиба) – тимчасове приміщення чабанів чи лісорубів. Коло вулиц
д ти построїли колибу, таку гі виділи у хащи.
Колик (кóлик) – кілок. Аж класти кóлик до кóлика – уйде плут.
Колідор (колідóр) – коридор. У стар х х жах колідóр б в довг й, вузк й і
світл й, бо у ньому б ло много оболоку.
Колодиця (колóдиця) – висячий замок. Замість ключом зам кати, на двері
вішали велику колóдиц .
Колодрист (колóдрист) – шестипелюстковий підсніжник. Навесні уся хаща
усіяна колóдристом.
Колотюха (колотюха) – дерев’яний предмет, який використовується на кухні
для толочення вареної фасолі. Розсержена ґаздіня ухопила із полиці
колот ху тай побігла за котом, що украв із стола хліб.
Колькати (кóлькати) – поколювати. Тернина могла кóлькати док ’ї не
утягти.
Команиця (команиця) – конюшина. Прив’яла команиця пахне на усю
вулицю.
Комашня (комáшня) – поминки. На комáшн помянути померлого зайшла
родина тай сусід .
Коменарь (коменáрь) – сажотрус. Коменáрь почистив комино і огень горит
дуже файно.
Конда (кондá) – кнур. У каждому селі є богдай оден кондá.
Конц (кóнц) – шматок. Добр й роботник на полудне дуставав уд ґазд кóнц
мняса.
Концоларня (концолáрня) – державна установа. Концолáрня удкр валася у
дев’ять часу і робила до п’яти.
Копач (копач) – палиця, прут. Дітина ся боит копача май бурш гі жалив .
Копнути (кóпнути) – ударити ногою. Лопту мож кóпнути, а мож веречи.
Копоня (копóня) – голова. У каждого чоловіка на плечах має б ти розумна
копóня.
Копыл (коп л) – неспокійний хлопець, зірвиголова. Коп л скочив із моста в
іку. Нич ся не бояв.
Коргаз (коргáз) – лікарня. Скора привезла чоловіка у коргáз.
Коромпавіти (Коромпáвіти) – ставати дуплявим. Здоровоє дерево начало
коромпáвіти.
Корчага (корчáга) – бутиль, обплетений лозою чи кабелем. Для передержк
вина добре пудходит корчáга.
Косаллово (косáллово) – місце для косьби. На косáллово косці приходят
дуже рано, як лишень начинат сходити сонце.
Косець (косець) – косар. Косець має одну, а то і дві кос , кой де на
косáллово.
Косиці (косиці) – квіти. Коло х жі усьо б ло обсажено косицями.
Косичати (косичáти) – прикрашати. На зелені сята усьо мают закосичáти.
Костерева (костерева) – рослина костриця лучна. Із усякої трав , гуси май
читаво люблят істи костереву.
Кось (кóсь) – хтось. Увечері кóсь дуркав у двері.
Котя (котя) – кошеня. Котя мнявкало, бо хотіло істи.
Котячка (котячка) – котячий послід. Лишена котячка воняла на усю х жу.
Кочало (кóчало) – котушка для ниток. Кóчало закачалося за шіфон і
досягти’го б ло тяжко.
Кочія (кочія) – дитячий візок. Дітині купили нову кочі .
Кочія (кочія) – Кочія так б ла завалена парнами, що дітину нітко у нюй не
видів.
Кошарка (кошáрка) – кошик. Ціла кошáрка яблок стояла пуд турназом і
чекала, коли ї занесут у чурь.
Красный (крáсн й) – гарний. Коло х жі розцвів крáсн й корч косиць.
Креденц (креденц) – шафа для посуду. Креденц пересунули у закуток, бо там
му май пасовало б ти.
Кресаня (кресáня) – вид чоловічого головного убору. Нова кресáня ліпше
пасовала чоловікови чим стара.
Крехта (крехта) – трохи. Крехта добриньк на столі робит празник у
будн й день
Кривляя (кривляк) – криве дерево. Ід х жи привезли сам кривляк, а гроші
узяли великі.
Кривуля (кривуля) – поворот. На кривули чоловік збиралися, аб
обговорити новості.
Крижма (крижма) – біла тканина, у яку загортають дитину після хрещення.
Кажда маточка на хрещіня приходит із крижмов.
Криндавка (Криндавка) – плаксива дівчинка. Мала криндавка мовчала лише
на руках у матери.
Кросна (крóсна) – ткацький верстат. Посеред комнат стояли крóсна, готові
до робот .
Кружкы (кружк ) – дощинки, якими прикривають капусту при квашенні.
Дідо урізав нові кружк для бочки, бо скоро осінь, і треба к слити капусту.
Крутіль (крутіль) – вир. На ріці зробилися нові крутілі і плавати там дуже
стрьомно.
Крылос (кр лос) – підвищене місце у церкві перед іконостасом. Місто у
кр лосі треба заслужити, просто так там нітко не стоїт.
Крятати (крятати) – вивертати. Міліціонер начали крятати рук п’ян м
коп лам.
Кубик (кубик) – кубометр. Кубик дров коштує дуже дорого, айбо май дешево
гі гайз.
Кукер (кукер) – бінокль. У іграшках дітин б в кукер, у як й добре видко
доста далеко.
Кулі-кабат (кулі-кáбат) – напів пальто. Навесні усі жон міняют пальта на
кулі-кáбати.
Кулько (кулько) – скільки. Кулько кощує черешня у майови
Кумпітери (кумпітери) – картошка. Люди спішат посадити кумпітери як
мож май скоро.
Кунь (кунь) – кінь. Кунь тяшко тягнув дорогов нагружен й піском вуз.
Курайстра (курáйстра) – молозиво. Першим ділом по розтілу коров
готовится курáйстра.
Курварити (курвáрити) – вести розпусне життя. У селі дуже довго
обговорьовали тих, тко полюбляв курвáрити.
Курваш (курвáш) – розпусний чоловік. Чоловіка, що дуже любив залицятися
до усіх жун наз вали курвашом.
Курвота (Курвóта) – люди легкої поведінки. Старі люди молод х, що живут
за нов ми законами наз вают курвóтов.
Куриця (куриця) – курка. Куриця живе у каждому дворі.
Куртый (курт й) – короткий. Курт й рукав на свиті усі розуміли як
четвертн й.
Куря (куря) – курча. Клочка усиділа лишень одно куря.
Кут (кут) – кіт. Стар й кут м ши уже не имняв, айбо його діти любили май
читаво.
Кутець (кутець) – 1) свинарник. Першим ділом у хліві ремонтуют кутець,
аб б ло куд помістити свиня. 2) загорода для утримання тварин. Навесні
для худоб робили літній кутець.
Кутка (Кутка) – к шка. Кутка довго не б ла дома, а вернулася із мал ми
котятами.
Куфер (куфер) – валіза. Чолов к мав велик й куфер, айбо ніс го доста легко.
Куча (куча) – собача будка. Нова куча стояла на старому місци, лише пес’ї не
любив.
Кывати (к вати) – торкатися. К вати старі церковні книжк б ло немож.
Кыдькати (к дькати) – давати малими дозами. Трійло треба к дькати у
убран х містах.
Кылавий (к лавий) – людина з паховою грижею. Людину хвору на гр жу
наз вавут к лавов.
Кымак (к мáк) – колода. Аб розколоти к мáк, треба мати здоров й
поперек.
Кымак (к мáк) – товста колода. Товст й к мак нітко не годен б в
розколоти.
Кыпляток (к пляток) – окріп. К пляток прятали уд мал х діти, боячися,
аб они’ся не попекли.
Кырвавый (к рвáв й) – К рвáв й слід лишився уд загр зеного псами
зайця.
Кырниця (к рниця) – криниця. Нова к рниця на пару метру б ла май
глибока гі стара.
Кыртина (к ртина) – купка землі, вирита кротом. На городі одна за другов
появлялися нові к ртин .
Кыслити (к слити) – відкласти молоко для кислення, квасити. Свіжоє
молоко кладут у теплоє місто к слити.
Кыцлик (к цлик) – маленький шматок. Маленьк й к цлик масла годен
зробити велику погоду у каші.

Л
Лáмпош (лáмпош) – переносний світильник. Об чно лáмпош стояв у коморі
на полиці і брали’го рідко.
Лаба (лáба) – нога (людини, тварини, стола і т.д.). Нас завели у такі хащі,
куд лáба челядника не ступала дуже давно.
Лабатый (лабáт й) – той, у кого великі ноги. Першим прийшов лабáт й, бо
йому б ло май легко йти.
Лабощ (лáбощ) – сковорідка. Коло шпора, на алмарійці, стояли лáбощі для
порзної і пусної заправк .
Лавиця (лáвиця) – лавка. Лáвиця б ла зайнята дітьми з усьої вулиці.
Лавор (лáвор) – миска, тазик. Принесені гриб поклали у велик й лáвор.
Лада (лáда) – ящик для зберігання предметів побуту. Лáда стояла пуд
оболоком і на нюй любили сидіти діти, бо легко б ло з неї улізти у оболок.
Ладыка (лад ка) – єпископ, владика. На празник до сільської церкви
прийшов лад ка.
Лайбик (лáйбик) – безрукавка. Усі у х жи мали по своєму лáйбику.
Ланц (лáнц) – ланцюг. На вулиці устався лише лáнц, бо пес утік уд злого
ґазд .
Ларма (лáрма) – сварка. На вулиці стояла страшна лáрма.
Лармовати (лармовáти) – скандалити, сваритися. У сварці молодиці
зачинали лармовáти на усю вулицю.
Ластувка (лáстувка) – ластівка. Навесні прилетіла лáстувка і звила собі
гніздо.
Лашкы (лашк ) – локшина. Х жні накачали лашк на усю свадьбу.
Лаяти (лáяти) – матюкатися. П’яні коп л , сважаючися, зачинали голосно
лáяти.
Левеш (левеш) – бульйон курячий. Усім подали горяч й левеш із
блінчиками.
Легкі (легкі) – легені. Дохтор перевіряли жолудок і легкі.
Леґінь (леґінь) – парубок. Леґінь зайшов до х жи і поклонився із усіма, бо
так б ло прийнято.
Ледаякый (ледаяк й) – слабкий, нікудишній. Сего года урожай яблок б в
дуже ледаяк й.
Леквар (леквар) – щось середнє між варенням та повидлом. Такого доброго
леквара, як робит моя мамка, нітко зварити не годен.
Лепавый (лепав й) – брудний. До х жі зайшов дуже лепав й чоловік і
просив їсти.
Лепкати (лепкати) – 1) важко йти. Із косилова тяжко лепкали дому косарі. 2)
кидати, накладати. Діти навчилися хоть де лепкати своє валяноє цуря.
Лижатися (лижатися) – кататися на лижах. Узимі м дуже любили
лижатися по прихопленому саєм снігови.
Лисниця (лисниця) – дика яблуня. Май читаво дітям уліті смаковали
недостиглі лисниці.
Лівкый (лівк й) – 1) слабо натягнений. Лівк й друт пуд вагов мокрого цуря
провис до землі. 2) м’якохарактерний. Лівк й голова села не годен б в
договоритися из людьми.
Лілея (лілея) – лілія. Пуд оболоком зацвіла біла лілея.
Лінтюх (лінтюх) – лінива людина. Лінт х хотів мати усьо на світі, айбо
щось для того учинити не хотів.
Лісковый (ліскóв й) – ліщиновий. Не є челядника, як й не любив б
ліскóв й оріх.
Лічити (лічити) – 1) лікувати. Лічити люди могли лишень дохтор . 2)
рахувати. На базарі треба добре лічити гроші, аб потому не ревати дома.
Лляти (лляти) – лити. На млиновоє колесо треба б ло довго лляти воду, аб
оно началося крутити.
Ловгати (лóвгати) – колисати. Дітину у кол сці довго треба б ло лóвгати,
аб она заспала.
Лодарь (лóдарь) – ледар. Лóдарь любив добре їсти, і не хотів нич робити.
Лопаткы (лопатк )– стручкова фасоля. Приготовлені мамков лопатк б ли
моїм любим м блюдом.
Лопоніти (лопоніти) – пустословити, швидко розмовляти. Сусідські бабк
могли лопоніти з рана до вечера, перем ваючи кустк усьому селови.
Лопотень (лóпотень) – базікало. Май велика проблема у всякуй робот , ото
пуст й лóпотень.
Лопта (лóпта) – м’яч. Сам й ліпш й подарок на Великдень – лóпта.
Лоптатися (лóптатися) – гратися з м’ячем. Діти лóптатися знали з мал х
году.
Лугер (лугер) – конюшина посівна. Сего літа лугер урос дуже велик й, тай
буйно зацвів.
Луйтра (луйтра) – драбина. Зрана луйтра уже стояла горі черешнев і чекала,
кой кось на ню уйде.
Лупина (лупина) – шкірка з фруктів чи овочів. Лупина з ябл к тай картошк
складовалася у відро, а потум – варилася свинятам.
Лускати (лускати) – 1) бити. Чоловік лускав батогом коню, абі они май скоро
бігли. 2) кусати (насіння). Кой не б ло що робити м сиділи тай лускали
посоняшник.
Луфт (луфт) – свіже повітря. Уліті усім у комнаті треба б ло луфту.
Луфтовати (луфтовáти) – провітрювати. Перед т м, як скласти зимньоє цуря
у шіфон, його треба рендешно луфтовáти.
Лыґнути (л ґнути) – ковтнути, проковтнути. Спішачи, дітвак спішив
л ґнути ото, що мати поклала на стул.
Лымпак (л мпáк) – вайлуватий чоловік. Л мпáк уддавив усі ног дівці,
стараючись танцьовати у такт музикам.
Лымпати (л мпати) – плентатися. Увечері, по роботі кажд й челядник має
л мпати собі дому.
Лынгарьовати (л нгарьовáти) – бути ледащим. Хлопцям добре вдавалося
л нгарьовáти.
Лынґарь (л нґарь) – ледарь. Л нґарь не хотів нич робити, любив лиш спати
до полудня.
Любас (любáс) – коханець. Увечері л бáс стояв пуд оболоком тай чекав, аб
оно удкр лося.
Ляця (ляця) – палка, дощечка. Добра ляця ще нікому не завадила, ідучи із
свадьб .
Лячи (лячи) – лягти. На полудне добре б ло б мало лячи на перепочинок.

М
М’ясниці (м’ясниці) – період після посту, коли можна їсти м’ясо і
одружуватися. По постови м’ясниці нагадуют празник.
Мáрга (мáрга) – велика рогата худоба. На полудне мáрга бігла дому, бо її
гнала куслива муха.
Мадяр (мáдяр) – угорець. У село зайшли мáдяри і установили свої порядк .
Мадяризловати (мадяризловáти) – розмовляти угорською мовою. Усі у селі
мали заб ти ото, що знали, мож б ло лишень мадяризловáти.
Мазґуляти (мазґуляти) – неакуратно писати, креслити, малювати. У зошиті
діти писали, мазґуляти б ло не мож.
Май (мáй) – най. На свадьбі мáй молод й дружба н с перед усіма курагув.
Майбурш (майбурш) – ще більше. Мáйбурш, гі мож, не давалося нікому.
Майже (мáйже) – мабуть. Мáйже нігда уся правда не б ла знана до куня.
Майкуртый (мáйкурт й) – найкоротший. Мáйкурт й день не дав зробити
того, що заплановали.
Маймоложый (маймолóж й) – наймолодший. У вутцьовському домі
лишився жити мáймолож й с н.
Майфайный (майфáйн й) – найкращий. Майфáйн й шіфон пушов у
приданоє старшуй доньці.
Маленько (мáленько) – трошки. Маленько часу, аб управити свої пом лк
має кажд й челядник.
Мандулы (мандул ) – гланди. Навесні у діти боліли мандул .
Марадик (марадик) – розгардіяш, безлад. Діти пушли собі, а дома лишили
настоящ й марадик.
Маржина (маржина) – 1) корова. Голодна маржина р кала у хліві. 2)
домашня худоба. Жона бігла дому, бо там на ню чекала голодна маржина.
Масарик (масáрик) – розумний чоловік. У усякому спорі треба прислухатися
до масáрика.
Маслаґоватый (маслаґовáт й) – жирний. Маслаґовáт й кут сидів на
припічку і тихо мурл ґав.
Масный (масн й) – жирний. Масн й горнець ґазд ня удм ла лишень
жаливов.
Мастиґа (мастиґа) – 1) мастика. Жовта мастиґа наводила блиск на новому
падементі, а зеленов затирали ямк тай тр щин у дошці. 2) мазь. Уд
корост мала помогти спец альна мастиґа.
Масть (мáсть) – жир. Із солонин натопили мáсть і лишили ї у великому
мальóваному горшкови.
Маточка (мáточка) – хрещена мати. На Великдень до діти приходит із
подарками мáточка.
Мацур (мáцур) – кішка. Молод й мáцур любив сидіти на плоті.
Мачанка (мáчанка) – напів рідка страва. Як у х жи б ло доста яєць, ґазд ня
готовила мáчанку.
Мачати (мачáти) – умочувати хліб у щось рідке чи напіврідке. Діти просили
хліба, бо хотіли мачáти пасулю.
Машлик (мáшлик) – бантик. На сято, йдучи до церкви, мож б ло заязати
біл й мáшлик.
Ме (ме) – буде. Н ні ме празник: прийде много рудні до х ж.
Межи (межи) – поміж. Правду усе мож найти межи двома неправдами.
Мелай (мелáй) – кукурудза. Аб б в файн й урожай, мелáй варто
обкоповати дв чі.
Мервіти (мервіти) – засинати. На полудне не кажд й годен легко тай скоро
мервіти.
Мереґловати (мереґловáти) – нервувати. Жоні мереґловáти чоловіка не
варто.
Мереґовати (мереґовáти) – нервувати. Мереґовáти начальника не дуже
добре.
Мерконіти (мерконіти) – мерехкотіти. Над рано зірк начинают мерконіти.
Мерчічка (мерчáчка) – сира, дощава погода. Серед літа упала страшна
мерчáчка, така гі восени.
Метати (метáти) – кидата. На фізкультурі метáти лопту треба сильно.
Мете (мете) – будете. Вуйку, мете мені довжні за ото, що не указав ім вас
жоні.
Метер (метер) – один метр. На свиту не устачило руно метера того полотна,
якого хот ла.
Меч (меч) – кидай. Меч лопту як мож май далеко.
Ми (ми) – мені. Треба ми мало часу, аб кончити начатоє.
Мигаль (мигáль) – Михайло. До нас зайшов сусідськ й Мигáль.
Микула (микула) – Микола. Микула купив собі нов й трактор.
Миром (миром) – по-доброму. Сварку май ліпше урішити миром.
Митер (митер) – Дмитро. Митер сватався до усіх дівок та ніяк’му не упадало
найти свою.
Міліцішта (міліцішта) – міліціонер. Нов й міліцішта знав добре говорити
за ото ус м полюбився.
Мінити (мінити) – обіцяти. Мінити і не робити муг лиш дуже ниц й
челядник.
Мінта (мінта) – трафарет для нанесення на стіну. Нова мінта б ла ні на що
не похожа.
Мінька (мінька) – кішка. Маленька мінька грілася на сонці.
Мінянка (мінянка) – обмін. Раньше на Великдень коло церкви б ла мінянка
писанками, теперь не є.
Міхур (міхур) – пухир. Теляч й міхур треба аб зробити кляг, а дале – с р.
Мішати (мішáти) – заважати. Завидн й чоловік буде мішáти друг м
примиритися.
Мішка (мішка) – Михайло. Сусідськ й Мішка приніс із хащі білі гриб .
Міщук (міщук) – мішок. На базар ми купили повн й міщук цукру.
Млавый (млáв й) – млявий. Зрана діти мали дуже млáв й вид.
Млака (млáка) – заболочена місцевість. Млáку усі обходили боком, аб не
найти соб мороку.
Млинець (млинець) – м’ясорубка. Стар й млинець поломився, а нов й
дорого стоїв.
Мнясо (мнясо) – м’ясо. Мнясо мало стояти у блюді на столі кажду неділю.
Мняцкати (мняцкати) – м’яти, родавлювати. Малі котята любили, аб їх
могли мняцкати.
Моґда (мóґда) – Магдалина. Недалеко уд нас жила Мóґда.
Мож (мóж) – можна. Мóж подумати, що правду так нітко і не узнає.
Мозґовати (мозґовáти) – думати. Аб начати своє діло, спершу треба добре
мозґовáти.
Мойма (мóйма) – мавпа. У вошколі розказали усьо про мóйму.
Морконіти (морконіти) – багато говорити. Жона могла морконіти ціл й
день.
Моркотень (мóркотень) – людина, яка дуже багато і швидко розмовляє.
Мóркотень так много і скоро говорив, що нітко не муг урозуміти, про що ун
каже.
Моторка (мотóрка) – мотоцикл. Нова мотóрка гучала так, гі б б ла уже
стара.
Мотыка (мот ка) – знаряддя для обробки землі, сапа. Як мот ка буде не
умочена, може легко стягтися у роботі.
Мотыль (мóт ль) – метелик. Літаючи, мóт ль тішит діти тай усіх друг х.
Мотыляти (мот ляти) – хитати. Нервозячись, жона начинала мот ляти
головов.
Моць (мóць) – сила. Свіж й воздух тай добра їда давали велику мóць.
Мочарь (мóчарь) – постійно вологе поле. Мочарь не давали людям у
обробку, бо там і так нич’ся не родило.
Мрыїтися (мр їтися) – хмаритися, збиратися на дощ. На вулиці зачало
мр їтися: чекали доща.
Му (му) – буду. Скоро му готова стрітися із усьов рудньов.
Муй (муй) – мій. Муй характер не усім любится, але нітко не годен нич
учинити.
Мурянка (мурянка) – мурашка. Мурянка маленька, а робит много.
Муряшульник (муряшульник) – мурашник. На городі сього года зробилося
дуже много муряшульнику.
Мусай (мусай) – необхідно. Каждуй дітині мусай учитися.
Мууст (муст) – 1) міст. Через потук поклали нов й муст. 2) моча тварини. З
самого рана треба учистити у хліві коровляч й муст.
Мухариця (мухариця) – комаха. З студенев до х жі лізе вшитка мухариця.
Мучанити (мучáнити) – обсипати мукою. Готовлячи хліб, мож ся
умучáнити.
Мыйкує (м йкує) – щось собі думає. Х тр й чоловік усе собі щось м йкує.
Мыкати (м кати) – виривати з коріння (рослини). Ґоз на грядках треба
м кати часто, докі ун усьо не забив.
Мылити (м лити) – намилити. Дітина може сама м лити собі голову.
Мылянина (м лянина) – мильна піна. М лянина май ліпше зм ватся
проточнов водов.
Мындра (м ндра) – самогон. М ндра варится почти у каждуй х жи.
Мырха (м рха) –1) стара корова; 2) примхлива жінка. 1) М рху усі любили і
продавати не хотіли. 2) Дідо наз вав свою жону не инак як м рха.
Мыти (м ти) – мити. Кажду суботу треба б ло м ти падемент.
Мыцька (м цька) – 1) вербові котики. Перед Великоднем у церкві усі сятят
м цьку.2) кішка. Май читаво м цька любила хлебтати молоко тай їсти р бу.

Н
Нáраз (нáраз) – одразу. Нáраз по ошколі діти ішли дому.
Нáрубы (нáруб ) – навиворіт. Нáруб убрана сорочка мала защитити уд
дурного ока.
Нáскоро (нáскоро) – швидко. У селі кажут: нáскоро лишень котята’ся родят.
Набаламутити (набаламутити) – непорозуміння. Говорячи, легко
набаламутити тай наробити потум біду.
Набаяти (набáяти) – наворожити. Старі декотрі жон могли много чого
набáяти.
Набоговати (набоговáти) – обсипати прокльонами. У злобі легко
набоговáти, лиш ніко не знає, що з т м дале робити.
Набоже (набóже) – виконувати роботу безкоштовно. Коло церкв люди
роблят набóже.
Набосо (нáбосо) – босоніж. Уліті по росі дуже добре ходити нáбосо.
Набрязглый (набрязгл й) – набряклий. Набрязгл й нус сам розказовав про
ото, що сталося сночи.
Набубнатися (набубнатися) – награтися на барабані. На свадьбі кажд й
гость годен набубнатися, кулько хоче.
Навбаляти (навбаляти) – позбивати. У садкови мож навбаляти ябл к і груш
як х хочеш, на усяк й смак.
Навдяку (навдяку) – на догоду. Мушу зробити не так як хочу а тобі навдяку.
Навелико (нáвелико) – гордовито. Май велик м у селі теперь є торгаш, ун
говорит нáвелико.
Наверечи (нáверечи) – накинути. Увечері на плечі варто щось нáверечи, аб
не промерзнути.
Навкурці (навкурці) – наперекір. Петро навкурці пушов у друг й бук хащі,
тай загубився.
Навоєтити (навоєтити) – спричинити сварку. П’ян й чолов к годен хоть
кулько навоєтити.
Навперебисажкы (навперебисажк ) – через плече. Куплен й у сусідньому
селі хліб несли дому навперебисажк .
Навсе (навсе) – назавжди. Є молоді люди, котрі навсе пушли із села.
Навхтема (навхтема) – завжди. Навхтема мати переживає за свої діти.
Нагавиці (нагавиці) – штани. На важливі момент , берутся нові
увошоловані нагавиці.
Нагавиця (нагавиця) – штанина. Одна нагавиця б ла май довга гі друга,
айбо ото б ло не дуже видко.
Нагадатися (нагадáтися) – згадати. Мати не годна б ла нагадáтися, тко
учора заходив до с на.
Нагло (нáгло) – раптово, зненацька. Чоловік умер нáгло, не боліючи і ні на
що не жалувучися.
Нагойкати (нагóйкати) – накричати. Нагóйкати на дітину муг хоть тко.
Нагоститися (нагóститися) – насвяткуватися, закінчити застілля. На вечері
нагóститися могли усі, тко там б в.
Награбкати (нагрáбкати) – нагребсти граблями. Нам ніяк не удавалося
нагрáбкати сіна тулько, гі хотіли ґазди.
Нагыбати (наг бáти) – нагинати. Аб позр вати ябл ка, треба’ї добре
наг бáти.
Наґаздовати (наґаздовáти) – нажити майно. Кажд й селянин хотів як мож
майбурш наґаздовáти усього.
Надвычі (нáдв чі) – надвоє. Тяжку роботу мож робити нáдв чі.
Надгульковатый (надгульковат й) – ненормальний. Надгульковат й сусіда
пудпалив смітя прямо пуд хлівом із сіном.
Надовжити (надовжити) – набрати боргів. Н нішня молодь запросто годна
надовжити, а так не уддавати гроші.
Надрагы (надрáг ) – чоловічі брюки. Купив’им си покурті надраг .
Надрымбати (надр мбати) – обманути. Прийшлі циган старалися
надр мбати каждого, ког стр ли на дорозі.
Надутися (надутися) – образитись. Через брехню, дівк надулися одна на
другу.
Надяловати (надяловáти) – настругати дощок. На х жу треба надяловáти
много дошк .
Нажмнякати (нажмнякати) – вичавити рідину. Аб закласти добр х
парадичок, спершу варто нажмнякати добре соку, а уже потому
закладовати.
Назбыт (назб т) – насміх. Леґіні малого хлопця пудняли назб т.
Назгыбель (назг бель) – на смерть. Дідик розказовав, як січовик йшли
назг бель, айбо нітко із них не байловав ся спрятати.
Наздівати (наздівáти) – нанизувати. Ягод у хащи треба наздівáти на тонку
траву і так нести дому через усьо село, аб усі виділи, а май добре цімборк .
Назывка (нáз вка0 – кличка. Усі великі фамілеї мают свої нáз вк : сухан ,
шкітик , шандорк і так дале.
Най (нáй) – нехай. Нáй голод оминат кажду родину і буде незнан й нік м.
Наквасно (нáквасно) – з кислим смаком. Уліті лопатк варили нáквасно.
Накіноватися (накіновáтися) – настраждатися. Перед смертев накіновáтися
має кажд й, легко умирают лише убрані.
Накіряти (накіряти) – вигнати. Недуйдаву невістку могли накіряти із х жі.
Наклонцати (наклóнцати) – лущити (насіння) зубами. Наклóнцати
посоняшнику мож на вулиці, айбо не у х жи.
Наклячковатися (наклячковáтися) – напрацюватися у схиленому
положенні. Аб зобрати урожай, треба добре наклячковáтися коло землі.
Наковдати (накóвдати) – нажебрати. Перед свадьбов сусідські діти
старалися накóвдати собі щось добренького уд поварок.
Наколінки (нáколінки) – навколішки. У церкві, перед причастям, усі мали
стояти нáколінки.
Накрай (накрáй) – вбік. Перед машинов треба вступитися накрáй.
Наксам (наксáм) – найм на роботу. Йдеме проситися у наксáм на ягод .
Накурто (нáкурто) – закоротко. Нову свиту пудшили нáкурто, аб ще і
нанагуд мож ї б ло розпустити.
Накухарити (накухарити) – приготувати їжу. На свадьбу накухáрили повно
усякої їд .
Наладити (налáдити) – підготувати. Перед роботов у польови треба
налáдити усь й реманент.
Налегко (нáлегко) – у легкій одежі. На вулици застудило, а м убралися
нáлегко.
Налеґінитися (налеґінитися) – закінчити парубкувати. До свадьб хлопці
мали налеґінитися, аб потум їх не тягло у гріх.
Налижатися (налижатися) – накататися на лижах. Налижатися мож хоть на
як х стар х лижах, лиш треба хотіти.
Налице (нáлице) – лицевим боком зверху. Свиту увернули нáлице перед т м,
як ї мали пом ти.
Налопоніти (налопоніти) – наговорити дурниці. Із серця наполоніти мож
хоть що, а як ото потум розгребсти – задача.
Налуплений (налуплений) – побитий. П’ян й бахур, добре налуплений
вертався дому.
Нальоґатися (нальóґатися) – напитися. І треба б ло так нальóґатися, аб
ног не несли.
Намінити (намінити) – наобіцяти. Намінити мож хоть що і хоть кулько, а як
потум із того уйти.
Намного (нáмного) – набагато більше. Зарплату дали нову: нáмного буршу гі
раньше.
Намняцкати (намняцкати) – чавити (сік). Май легко намняцкати сок
удавалося із малин .
Намудро (нáмудро) – вишикувано(вишукано ). Нáмудро говорити вдавалося
не усім.
Намыкати (нам кати) – вирвати (траву). Худобі (курьом, качкам тай
гусьом) кажд й день треба нам кати трав .
Нанагуд (нанáгуд) – наступного року. Нанáгуд діти вернутся дому із
заграниці.
Нанервозитися (нанервóзитися) – нанервуватися. Із мал ми дітьми треба
фест нанервóзитися.
Наникатися (наникатися) – надивитися. На файну дівку не мож наникатися,
гі на образ.
Наниманый (наниман й) – нанятий. Наниман й на роботу чоловік, б в
доста лінив м, за що нігде на довго не задержовався.
Нанич (нáнич) – зійти на ніщо. Без жон удов й чоловік з йшов нáнич.
Наолоянити (наолóянити) – заправити олією. Кумпітер треба наолóянити,
заправити цибулев, і тогд іх мож істи.
Наоцтянити (наоцтянити) – додати оцту. Закладовані гриб варто добре
наоцтянити, аб не пропали.
Напаровати (напаровáти) – підготувати. Каждуй дівці треба напаровáти
приданоє, лише у кажд й час оно инакоє.
Напахатися (напáхатися) – нанюхатися. У говіня ковбаску ніко не іст, її мож
лише напáхатися.
Наперебисадки (наперебисадки) – через плече, одна торба за спиною, друга
– спереду. Аб май легко б ло нести ташк , їх треба з’язати наперебисадки.
Напечи (напечи) – напекти. Перед Великодньом треба встигнути напечи і
фанк , і паску, і мнясо.
Наполудне (наполудне) – на обід. Наполудне корову доїла тютка, бо мамка
б ла на роботі.
Напопочивкы (напопóчивк ) – час від часу відпочиваючи. Бисаг із хлібом
несли напопóчивк .
Напослідок (напóслідок) – наостанок. Напóслідок чоловік об йшов х жу,
город, двур тай пушов у найм .
Наприказовати (наприкáзовати) – наговорити. Наприкáзовати мож хоть що,
у яз кови кусток не є.
Напримірь (напримірь) – наприклад. Брехлив й чоловік, напримірь, тяжко
найде собі цімбору.
Напудитися (напудитися) – налякатися. Великого пса легко напудитися.
Напужати (напужати) – налякати. Уночи напужати, голосно гойкнувши,
мож і неполохого чоловіка.
Напуцóваний (напуцóваний) – начищений до блиску. Уже напуцóваний
чіжем розліпився і талпа гет удвисла.
Нарóшно (нарóшно) – спеціально. Зб тковатися нарóшно із слабого – ото
останньоє діло.
Наревáтися (наревáтися) – наплакатися. Без причин наревáтися годна
кажда дітина.
Нарегонітися (нарегонітися) – насміятися досхочу. Цімборк нарегонітися
годні хоть із чого.
Нарембатися (нарембатися) – наплакатися. Без причин нарембатися годна
кажда дітина.
Наремный (наремн й) – настирливий. Дуже наремн й чоловік усім надоїв,
айбо і ун мусів жити.
Нареселóваный (нареселóван й) – натертий. Нареселóван й бурак додавали
до капуст у бочку, уд чого она ставала білява, і так м б в росул.
Наріхтовáти (наріхтовáти) – наготувати. На сято наріхтовáти усього треба
б ло н ні.
Насважáтися (насважáтися) – насваритися. У плохому настрої насважáтися
без видимої причин мож хоть на кого.
Насічи (насічи) – насікти. Гусьом треба насічи п рію, а ще драбульцю.
Насмычити (насм чити) – натягнути. Дров діти мали насм чити із хащі на
цілу зиму.
Наспилати (наспилáти) – начерпати. Кухарці треба б ло наспилати усім
дітям левешу.
Настричи (настричи) – настригти. Треба б ло срочно настричи много
пандлику.
Наталазовати (наталазовáти) – позбирати залишки врожаю. Як колхоз
забирав з поля картошку, людям мож б ло наталазовáти соб , кулько могли.
Натина (натина) – бадилля. За літо на городі уросла велика натина.
Натравльовати (натрáвльовати) – нацькувати. Натрáвльовати пса на діти
не мож нікому.
Натрафити (натрáфити) – натрапити. У хащи легко мож натрáфити на
кубло гаду, а мож натрáфити на файні гриб .
Натручати (натручáти) – наштовхнути. На город треба б ло натручáти
много снігу.
Нафайчити (нафáйчити) – накурити у приміщенні. Діти закр лися у
комнаті, де могли нафáйчити кулько хотіли.
Нафігльоватися (нафігльовáтися) – нажартуватися. Нафігльовáтися удалося
каждому, тко прийшов увечері у клуб.
Нафтянка (нафтянка) – посудина для гасу. У каждуй х жі б ла нафтянка,
бо світло могло загаснути хоть коли.
Нафукати (нафукати) – розпилити. Донедавна, у селі модн м б ло
нафукати на стіні подеяку мінту.
Нафурт (нáфурт) – назавжди. Поламані біціглі треба уддати нáфурт.
Нахтема (нахтема) – завжди. Невістка не годна нахтема мовчати і у тому її
сама велика біда.
Нахырітися (нах рітися) – виспатися. Лінивому чоловікови головноє
нах рітися.
Нацапкы (нáцапк ) – рачки. Сусід напилися так, що ходили нáцапк .
Націковбанитися (націковбáнитися) – наговоритися. Цімборк ніяк не годні
б ли націковбáнитися.
Нацяпати (нацяпати) – накапати. Лік треба б ло нацяпати у погар.
Начинити (начинити) – наробити. Тко не знає робот , а береся за неї, тот
начинит много бід .
Начинка (нáчинка) – різновид їжі. На празник за столом усі чекали, кой
ґазд ня покладе нáчинку із куриці, ото б в настоящ й делікатес.
Нашейталоватися (нашейталовáтися) – наробитися. У великуй х жи треба
добре нашейталовáтися, аб усьо переробити.
Нашнюпатися (нашнюпатися) – напрацюватися. Аб переробити х жню
роботу, треба добре нашн патися.
Нашпацерьоватися (нашпацерьовáтися) – нагулятися. Перед сном варто
нашпацерьовáтися.
Наще (нáще) – натще. Дору мож істи лиш нáще, а запивати сяченов водов.
Наятый (нáят й) – найнятий. Нáят й на роботу пудсобник робив за
чот рьох.
Небораче (неборáче) – звертання до людини. Треба любити люди, неборáче.
Неборе (небóре) – звертання до людини, з відтінком спічуття. Небóре, як ся
маєш
Неваловшный (невалóвшн й) – невмілий, незграбний. Невалóвшн й – не
берися.
Невошколованый (невошколóван й) – неосвічений. Невошколóван й
чоловік ніяк не муг уповісти ото, що думав.
Невоя (невóя) – біда (передає емоцію). Невóя б тя взяла.
Негудно (негудно) – забороняється. У говіня негудно істи мнясо.
Неділяшньый (неділяшнь й) – святковий. Неділяшнь й костюм брався
лише до церкви, авадь на свадьбу.
Недобре (недóбре) – погано. Т зробив недóбре, обіду тямнят довго.
Недонускы (недóнуск ) – поношений одяг. Там де много діти, недóнуск
нітко не умітує, они носятся по черзі усіма, докі ся не пурвут.
Недотерьханый (недотерьхан й) – завантажений не до кінця.
Недотерьхан й вуз легко пуднімався на горб.
Недуйдавець (недуйдавець) – ні до чого не здатний. Недуйдавець до чого б
не взявся, усьо у нього падало з рук.
Недыбаво (нед баво) – недбайливо. Ґазд ня нед баво верла оком по х жи і
сперлася на постели, застеленуй тяжк м покр валом.
Незабавкы (незáбавк ) – незабаром. Незáбавк до х ж прийдут сватачі.
Незадарь (незáдарь) – не безкоштовно. У магазин нітко з діти незáдарь іти не
хоче.
Незарантовано (незарантóвано) – не заправлено. Незарантóвану пасулю
нітко їсти не хотів.
Некываный (нек ван й) – неторканий. Нек ван й на весні город порус
ґозом у людськ й рост.
Немож (немóж) – неможливо. Немóж фурт сердитися на діти.
Необавкы (неóбавк ) – незабаром. Необавк буде сято і мож буде
перепочити уд тяжкої робот .
Непудлый (непудл й) – добрий, якісний. С р, куплен й на базарі, б в
зовсім непудл й.
Нервозитися (нервóзитися) – нервуватися. Нервóзитися мож через хоть-яку
дурницю.
Неслобудно (неслóбудно) – не дозволено. Даноє слово неслóбудно
переступити.
Несохтований (несохтóваний) – не звиклий. Несохтóваний ходити горами
скоро змучовався і не мав сил іти.
Нетецик (нетецик) – не до вподоби. Не мож урозуміти, що ти нетецик, що тя
нервозит.
Нехарапутно (нехарапутно) – недбало. Нехарапутно складена січка могла
розвалитися і уд вітру і уд доща.
Нехарный (нехáрн й) – неакуратний. Нехáрн й чоловік зайшов у автобус і
нітко не хотів коло нього сісти.
Нехарь (нехарь) – бруд. Нехарь металася у очи каждому, тко зайшов у двур.
Нєт (нєт) – ні. На усі просьб дітина казала: «Нєт».
Никати (никати) – дивитися. У оболок никати любили усі і нараз.
Нич (нич) – нічого. Мені нич ні уд кого не треба.
Нич (нич) – нічого. Чоловік нич, окрім здоровля, уб Бога у молитві не
просив.
Ніґда (ніґда) – ніколи. Ніґда дідо не видів такої р б , як імив му с н.
Ніґде (ніґде) – ніде.
Нікулько (нікулько) – ніскільки. Доброє діло нікулько не стоіт, а тямится
май довго, гі дорог й подарок.
Нітко (ніткó) – ніхто. Ніткó не годен б в довести свою правду.
Новинка (новинка) – газета. Свіжа новинка лежала на столі, і хрань боже
б ло покласти ї на столець ци ладу.
Новта (нóвта) – новина. Нóвта облетіла село май скоро гі потя.
Нотаруш (нотáруш) – нотаріус. Нотáруш мав курт й робоч й день:
приймав люди лиш до полудня.
Ночви (нóчви) – дерев’яне корито, у якому купали дітей, мили одяг або
місили тісто для хліба. Старі нóчви стояли посеред двора у болоті, а новоє
кор то красовалося у коморі на полиці.
Нуж (нуж) – ніж. Нуж лежав на поличці коло ножиць і нікому не заважав.
Нус (Нус) – ніс. Уд мороза нус спершу почелленів, а потум зачав синіти.
Нухоть (нухоть) – ніготь. Зламан й нухоть хоть і не болів, б ло го шкода.
Няньо (Няньо) – батько. Няньо перш м заходив до х жі на Великдень,
перш м сідав за стул, перш м начинав молитву і першим ів сяченину.
Няріка (няріка) – літня кухня. Няріка стояла недалеко уд х жі без світла і
тепла.

О
Обернути (обернути) – повернути. Отаву треба три раз обернути, аб она
усохла.
Обзиране (обзиране) – оглянене. Обзиране поле мож куповати.
Обзирати (обзирáти) – оглядати. Куплене на базарі цуря, треба добре
обзирáти, аб потум не шкодовати.
Обзиратися (обзирáтися) – оглядатися. Злодійковат й челядник прив к
обзирáтися, боячись попастися на злодійстві.
Обзыры (óбз р ) – оглядини. Перед свадьбов рудня іде на óбз р , спершу
до молодиці, а пак до жениха.
Обі (обі) – обидві. Обі дівк пушли учитися у вечурню школу.
Обіжати (обіжáти) – ображати. Обіжáти слабого – май останнє діло.
Обійстя (обійстя) – господарство. У селі каждій никат за своїм Обійстям.
Облачатися (облачáтися) – одягатися. Молодиці помагали облачáтися
дружк .
Облаченый (облачен й) – одягнений. Облачен й у нову одежу, пуп уйшов у
народ к зати проповідь.
Обоє (обóє) – вдвох. Обóє сестер прийшли ставати на біржу.
Оболок (óболок) – вікно. Узимі óболок никав чорнов ямов на вулицю, і віяв
пустков у нежилуй х жи.
Образ (óбраз) – картина. Посеред стін висів óбраз із намальован ми на
ньому гуцулами у хащи.
Обрус (обрус) – рушник. У комнату занесли нов й ушит й обрус для образу.
Обруся (обруся) – рушник. Новоє обруся висіло коло руком йника.
Обсикати (обсикати) – 1) оббризкати. На Юря, водов із склянк , могли
обсикати каждого, і нич їм за ото не казали. 2) обмочити сечею. Перепужена
дітина могла обсикати місто, на якому спала.
Обтяти (обтяти) – обрізати. Навесні садовину варто обтяти.
Обувати (обувáти) – взувати. Нові топанк обувáти мож б ло лиш на
великоє сято.
Обхожовати (обхóжовати) – 1) обходити. Свої землі треба б ло
обхóжовати, аб як йсь недуйдавець не начав із них красти. 2) доглядати.
Стар х люди треба обхóжовати гі мал х діти.
Обшаря (обшáря) – обійстя. Аб жити окремо, молод м треба б ло
напаровати своє обшáря.
Обыбрати (об брáти) – обібрати, обікрасти. П’яного легко мож об брáти гі
липку.
Обыгнати (об гнáти) – обігнати. Моторку легко об гнáти машинов.
Обыймати (об ймáти) – обіймати. Об ймáти мож мног х, лиш завидника
не варто.
Обыйськати (об йськáти) – старанно переглядати. Волосся треба
об йськáти уд вошу.
Обыкрасти (об крáсти) – обікрасти. Об крáсти мож багатого, бідн й і так
гол й гі липка.
Обылляти (об лляти) – облити. Правду вповісти – гі студенов водов
об лляти.
Обысцятися (об сцятися) – помочитися в штани. Уд голосного крику
посеред ночи об сцятися могли і б валі у всяк х переділках люди.
Обыттяный (об ттян й) – обрізаний. Об ттян й навесні сад зацвів так, гі
ще ніґда раньше не цвів.
Овун (овун) – він. Овун (солдат) б в в сок й, статн й, ні на кого не
похож й.
Огень (огень) – вогонь. Огень у печи клали ззарані, аб устигнути упекти
хліб до обіду.
Огникы (óгник ) – польові квіти червоного кольору. Серед поля челлен ми
плямками розцвіли óгник .
Огрызкы (огр зк ) – недоїдки. Огр зк із стола залюбк уминали пс і
кот .
Огурки (óгурки) – огірки. Сего года дуже файно уродили на городі óгурки.
Оден (оден) – один. Оден нич не годен змінити, ото діло громад .
Одпуск (óдпуск) – 1) церковне свято. У сусідньому селі óдпуск, туд ідут
процесійов уд церкв . 2) відпустка. Ледв м’ся дочекала óдпуска.
Ожиця (ожиця) – ложка. На полици, межи друг м чебрям, лежала
алюмінієва ожиця.
Ожуг (óжуг) – палиця, на якій несли одяг на річку для полокання. Цуря
складали на новеньк й óжуг, перебираючи білоє до білого, а чорноє – до
чорного.
Окідь (óкідь) – намерзлий на гілки сніг. Óкідь на гілках нагадовала чудн х
звірю.
Околарії (околáрії) – окуляри. Дохтор приписав бабі нові околáрії.
Окошный (óкошн й) – підступний. Сусід б в дуже óкошн й, уд нього усі
держалися пооддаль.
Окреме (окреме) – окремо від інших. Молода сім’я жила окреме уд
старшин .
Олоянити (олоянити) – заправляти олією. Пусн й салат навчилися
олоянити, надаючи йому доброго смаку.
Олтарь (олтáрь) – вівтар. Уся челядь здала гроші на нов й олтáрь.
Олуй (олуй) – олія. Сам й ходов й товар у говіня – олуй.
Опалати (опáлати) – витрушувати. У вітрян й день опáлати доружками
б ло не треба, мож їх б ло просто завішати на друт.
Ораниця (óраниця) – рілля. У мороз óраниця ставала білов, хоть снігу ще не
б ло.
Оріх (оріх) – горіх. Коло х жи рус велик й оріх, і нітко не тямив, кулько
йому году.
Останок (óстанок) – залишок. Óстанок гроши уддали на церкву.
Остатный (остáтн й) – найгірший. Остáтнь й циганин ліпше глипив, гі
п’ян й чоловік.
Острити (острити) – гострити. Мот ку треба б ло добре острити, аб
легко б ло зтинати великі ґоз на городі.
Остро (óстро) – сердито, зі злістю. Мати достa óстро удказала сусіді.
Отава (отáва) – скошена конюшина. Отáва лишилася не зобрана і гет
промокла пуд дощом.
Отавчина (отавчина) – молода конюшина. На покосі пуднялася молода
отавчина.
Оточины (отóчин ) – внутрішнє сало свині. Добра ґазд ня збират отóчин
і топит їх, готовлячи жир для ліковання.
Отровити (отровити) – отруїти. Отровити жук мож лиш купленов
отровов, народна їх не нищит.
Отровленый (отровлен й) – отруєний. Отровлен й щурь нищит усіх своїх
сородичу.
Охота (охóта) – бажання. З віком охóта до велик х статку пропадат.
Очкы (очк ) – окуляри. Очк носят майже усі люди, котр м минуло сорок
году.
Ошвилы (ошвил ) – вила. У хліві стояли ошвил , як ми чистили із пуд
коров .
Ощипок (ощипок) – відламаний шматок (хліба, тіста). У торбу попасичу
клали тенґеричан й ощипок та й склянку молока.
 П
Пoхыріти (пoх ріти) – поспати. Василь дуже любив пoх ріти, робив ісе
там, де лише муг.
Павіса (павіса) – 1) церковна хоругва. Кажда павіса на правому боці мала
собі таку саму пару з другого боку. 2) висока худа жінка. Коло автобуса
стояла похожа на павісу жона.
Паданиця (паданиця) – фрукти, що упали з дерева. Узбирана паданиця мала
пуйти на леквар.
Падемент (падемент) – підлога. На Великдень ґазд ні падемент натирали
жовтилом.
Пазный (пазн й) – ненаситний. Пазн й ніґда не муг успокоїтися, йому усе
б ло мало.
Пазытися (пáз тися) – заздрити, наживатися. Пáз тися чуж м – ото гріх.
Пак (пáк) – підтверджувальне, підсилююче слово. Дай’му пáк обіцяні гроші.
Пакля (пáкля) – пучок. У трубу запхали пáкл з трав .
Палачінди (палачінди) – млинці. Палачінди із яфенами смаковали усюй
родині.
Паленка (пáленка) – горілка. У каждуй другуй х жи б ла своя пáленка.
Паленята (паленята) – страва, виріб із прісного тіста. На вечерю
приготовали паленята із лекваром.
Палоші (пáлоші) – іриси. Навесні на грядці цвіли усякі пáлоші.
Пандлик (Пáндлик) – кольорова стрічка. Дітині купили много усяк х
пáндлику.
Панія (пáнія) – 1) жінка з панського роду. Стара пáнія на люди простонуг не
йшла, мала на ногах топанк . 2) пихата жінка. Но никайся, яка пáнія, не біда,
що читати не знає.
Панські косиці (пáнські косиці) – герань. Пáнські косиці красовалися у
горшках пуд усіма вікнами, і пахли так, що пруйти попри них, не
зауваживши, б ло не мож.
Пантровати (пантровáти) – стежити. Мати має пантровáти свою дітину, гі
око у голові.
Папати (папáти) – їсти. Малуй д тин треба дати папáти.
Папірки (пáпірки) – копита, ратиці. Пáпірки коптили, бо они усім дуже
смаковали у холодцьови.
Папіськый (пáпіськ й) – католицький. Пáпіськ й Великдень рідко б в
тогд , кой і православн й.
Папіш (пáпіш) – католик. Пáпіш ніяк не муг змиритися із тим, що у селі не
б ло їхньої церкв .
Папучі (папучі) – домашні тапочки. Кажд й у х жи мав свої папучі.
Парада (парáда) – урочистість. На храм у церкви усіх чекала велика парáда.
Парадитися (парадитися) – наряджатися. Молодиці дуже люблят
парадитися.
Парадичка (парадичка) – помідор. На городі дозрівали парадичк усяк х
сорту.
Парадний (парáдний) – святковий. Парáдний анцуг має кажд й чоловік.
Парастас (парастáс) – заупокійна млитва. На парастáс дают у суботу, авадь
у задушні дн .
Пареноє (пáреноє) – піддане термічній обробці. Пáреноє молоко стояло май
довго гі об чноє.
Паріздженый (парізджен й) – побитий. Будеш так й парізджен й за
сусідські ябл ка.
Паріздити (паріздити) – бити. Дітину паріздити могла лишень старшина.
Парна (пáрна) – подушка. Пáрна велика та й мала, повна, тай не дуже, б ла
у каждуй х жи.
Парночка (пáрночка) – маленька подушка, подушечка. Ушита пáрночка
могла розказати про ото, яка майстр ня живе у сюй х жи.
Парнянка (пáрнянка) – наволочка. Біла гі сніг пáрнянка висіла на шпарзі.
Паровати (паровáти) – готувати. Кажда мати має паровáти своюй доньці
приданоє.
Партиця (пáртиця) – смужка. Пáртиця за пáртицьов – і джерга готова.
Пархатый (пархáт й) – патлатий. Пархáт й жид вернувся із Ізраілю і
глядат у жидуському теметові свою родину.
Пархы (пáрх ) – патла. Аж не пострижешся, усі ти пáрх поум кую.
Парцильовати (парцильовáти) – намагатися владнати щось. М не годні
парцильвáти з сусідами.
Пасемковати (пасемковáти) – обривати молоді пагони на рослинах.
Парадичк треба пасемковáти, лиш тогд мож чекати добр й урожай.
Пасемок (пáсемок) – бічний пагін у рослини. Добре обрізан й пáсемок
парадичк мож посадити.
Паскудь (пáскудь) – негативна оцінка чогось чи когось. Діти никали на
велику жабу і казали: «Пáскудь».
Пасуля (пасуля) – квасоля. Молода пасуля уросла велика, густа і буйно
зацвіла на т чці.
Пасуляник (пасуляник) – людина, яка любить страви з квасолі. На городі
насадили много пасулі, бо там живе пасуляник.
Патикарош (патикáрош) – аптекар. Патикáрош привіз много нов х ліку,
многі з котр х видів перш й раз.
Патыка (пат ка) – аптека. Нова пат ка у цінах б ла май дешева, гі стара.
Патыка (пат ка) – аптека. У селі удкр ли нову пат ку.
Патыкарош (пат кáрош) – аптекар. Пат кáрош робив з рана до вечора без
обіду.
Пахати (пáхати) – нюхати. Лілію, що цвіла пуд х жев, хотілося пáхати і
пáхати.
Пахливый (пахлив й) – пахучий. У магазин зайшов пахлив й чоловік.
Пацюрка (пацюрка) – намистина. Загублена пац рка найшлася лишень
через т ждень.
Пацюркы (пацюрк ) – намисто. На день народження доньці подаровали
пац рк .
Паця (паця) – порося. Паця утікло із кутця і щасливо бігало по городови,
р ючи перекопані грядк .
Пачмгы (пачмáг ) – штани із домотканого полотна. У нові час пачмáг
нітко не носит, мало тко знає що ото.
Пекати (пекати) – жадібно їсти. Св жоспечен й лангош, примащен й
часн ком не мож б ло не пекати.
Пелехы (пелех ) – скуйдовжене волосся. Пелех мот ляли на вітрі, і не мож
їм б ло дати лад.
Перебисажити (перебисáжити) – кинути через плече. Тяжкі ташк , з’язані
мотузком, мож б ло перебисáжити.
Перебісти (перебісти) – перебігти. У дощ вулицю ліпше б ло скоро
перебісти.
Переболіти (переболіти) – перехворіти. Дєцькі хвороб ліпше переболіти у
дітинстві.
Перебчити (перебáчити) – вибачити. Перебáчити нахальноє захоплення
землі муг лишень блаженн й.
Переваковати (переваковáти) – заново побілити вапном. Закурен й пуд
ліпше два раз переваковáти, гі потум на нього криво никати ціл й гуд.
Переверечи (переверечи) – перекинути. Тяшку ташку мож переверечи через
плече і так май легко ї буде нести.
Перегодя (перегодя) – незабаром. Перегодя достигнут іванянк , айбо они є
не у усіх садах.
Перегойкати (перегóйкати) – перекричати. Перегóйкати молоду сусіду не
муг нітко.
Передучора (передучора) – позавчора. У магазин передучора завезли свіжі
парадичк тай огурк .
Переждати (переждáти) – перечекати. Бурю переждáти варто у закр тому
місці, де не є сквозняку.
Перезвідати (перезвідати) – перепитати. Ліпше два раз перезвідати, гі не
добре з першого раза учинити.
Перекіновати (перекіновáти) – перемучитися. Хвор й челядник мусит
перекіновáти і лишень так може уздоровіти, авадь умерти.
Переметати (переметáти) – перекидати. Аб найти ото, що мені треба, мушу
переметáти усьо у шіфоні.
Перемітковатися (перемітковатися) – пер кидуватися. На уроці у ошколі
діти любили перемітковатися папірьом.
Перепечи (перепечи) – перепекти. Пішковта буде добра, аж ї не перепечи.
Перепольокати (перепольокáти) – переполокати. Май ліпше перепольокáти
цуря удавалося на ріці.
Перепортити (перепóртити) – зіпсувати. Аб перепóртити заготовлені
продукт , треба б ло добре постаратися.
Перепудити (перепудити) – перелякати. Аб перепудити малу дітину, довго
старатися не треба.
Перепукнути (перепукнути) – послабити (мороз). По Водощах мороз мают
перепукнути.
Перепуцовати (перепуцовáти) – начистити до блиску. Чебря треба
перепуцовáти, аб не ганьба класти го перед людьми.
Перепытати (переп тати) – перемацати. Коли темніє, пастух мают
переп тати усі вуці, лиш так їх годні пораховати.
Пересмычити (пересм чити) – перетягти. Раненого вояка мож б ло
пересм чити лиш на вереті.
Пересночи (пересночи) – позавчора ввечері. Пересночи у болницю прийшов
нов й дохтор.
Перестати (перестáти) – перестріти. Увечері, кой темніє бітанг годні
перестáти на вулици перехожого.
Перестывати (перест вáти) – занадто змерзнути. Узимі зготовлен й дома
обід запросто муг перест вáти, і їсти го ся не хотіло.
Перетерьхати (перетерьхáти) – 1) забагато навантажити. Перетерьхáти і так
повн й вуз не тяжко, лиш ци годні мут коні го потягти. 2) перезавантажити.
Не добре складен др ва треба б ло перетерьхáти, бо могли’ся розс пати
по дорозі.
Перетурбації (перетурбáції) – раптові зміни. Із приходом холоду, у х жи
треба зробити перетурбáції.
Перецюльвати (перецюльвáти) – перецілувати. На свадьб староста мав
перец льoвáти ус х дружок, поварок тай половину гостю.
Перечерькнути (перечерькнути) – перекреслити. Усьо написаноє раньше
легко перечерькнути, лишень ци добре ото.
Перечеряти (перечеряти) – перелити рідину з однієї ємкості в іншу.
Перечеряти воду із бочк у відра мали діти.
Перечиненый (перечинен й) – перероблений. Перечинен й нуж став і
удкр вачков.
Перечувати (перечувáти) – довідуватися. Про останні брехні перечувáти
легко у бовті.
Перешнюпати (перешнюпати) – робити дрібну одноманітну роботу. Як б
не б ло тяжко, усяку роботу мож перешн пати.
Перешупати (перешупати) – перебрати. Поїдену мушков пасулю треба
помал перешупати.
Періздити (періздити) – 1)напористо падати (дощ). Люблю никати через
оболок, як на вулици періздит дощ. 2)ударити. П’ян й запросто муг
уперіздити невинного межи плечі.
Перст (перст) – палець. Перст, замотан й у капусту, почти перестав боліти.
Пертися (пертися) – рватися. Нащо вам пертися на концерт, кой го мож
супокуйно поникати у телевізорі.
Песликы (песлик ) – довге волосся. У школі не давали носити хлопцям
довгі песлик .
Петек (петек) – верхній одяг. У селі уже заб ли, як в глядит петек, і із чого
тай як го чинят.
Петелькы (петельк ) – сітка, в’язана з нитки. Н ні петельк уже не плетут,
лиш подеко тямит, як їх робити.
Печетластый (печетлáст й) – плямистий. Печетлáст й кут надоїв усім
сусідам, бо б в дуже нахальн й.
Печетло (печетлó) – пляма. Єднакоє печетлó на нозі б ло у всіх сородичу.
Печи (печи) – пекти. Аб печи добр й хліб, треба знати кулько і чого у
нього класти.
Пивниця (пивниця) – підвал. У каждуй новуй х жи є пивниця.
Пиловати (пиловáти) – поспішати. Старі люди казали: пиловáти треба
помал .
Пиловатися (пиловáтися) – спішити. Аб не запоздитися на роботу, ліпше
мало май пиловáтися.
Пильник (пильник) – напильник. У каждого майстра серед інструменту мож
найти пильник.
Писало (писало) – те, чим пишуть. Писало мало б ти у каждого сільського
писаря.
Писатися (писáтися) – прізвище. Дітина добре знає як має казати, коли ї
звідавут про ото, як має писатися.
Пискало (пискало) – свисток. На футболі пискало має б ти голосн м і
різк м, аб го усі чули.
Пищалити (пищáлити) – грати на сопілці. Не усі могли пищáлити.
Пищалка (пищáлка) – сопілка. Добру пищáлку найти б ло дуже тяжко, бо її
робив майстер із особливого дерева.
Півкати (півкати) – пищати. Пітя зачинало півкати, кой клочка пуднималася
їсти.
Піголиця (піголиця) – молода дівчина. Сусідська піголиця любила увечері
йти на вечурниці.
Пікльовати (пікльовáти) – молоти. Як набиралося пару ґазду, наймали
машину, аб повезла пікльовáти пшеницю.
Пінзія (пінзія) – пенсія. Поштарька приносила до каждої другої х жі пінзі .
Піпа (піпа) – люлька. Дідова піпа стояла у горнятови на шіфоні.
Піроскубы (пірóскуб ) – вечорниці, на яких скубають пір’я. Восени, там, де
за літо держали гусок тай качок, робили пірóскуб .
Пістріґы (пістріґ ) – ластовиння. Дівк прятали свої пістріґ усяк ми
можлив ми тай не дуже способами.
Пістряґоватый (пістряґоват й) – з веснянками. Пістряґоват й дітвак не
хотів іти в ошколу, бо там го наз вали р ж м.
Піти (піти) – кукурікати. Кажд й ранок начинали піти когут .
Пітя (пітя) – курча. Першоє пітя улупилося нараз по Великодньови.
Піхторити (піхторити) – готувати щось на кухні. Перед сятами ґазд ня
збиралася піхторити до темної ночи.
Піціко (піціко) – мало. До смаженої картошк додали піціко гурького перцю.
Піціцькый (піціцьк й) – маленький. Піціцьк й песик бігав уд одного двора
до другого, глядаючи свого ґазду.
Піць (піць) – застереження від опіку. Мати гойкнула дітині, що пуд йшла до
горячого шпора : «Піць».
Пічкарь (пічкáрь) – виріб із прісного тіста. У торбу вучарьови поклали
велик й пічкáрь тай добру пултицю солонин .
Пішковта (пішкóвта) – бісквіт. Чорну тай б лу пішкóвту перемастили
оріхов м кремом.
Пішта (пішта) – гостра приправа з перцю. Аж не покласти у боґрач пішт –
смаку не буде.
Піштоля (піштоля) – пістолет. Міліціонер носив із собов піштол .
Плат (плáт) – фартух. Суху пасулю з т чк май легко збирати у закладеному
за пояс плáтi.
Платати (плáтати) – латати. Роздерті ґаті мати мала плáтати добротнов
латков.
Плекати (плекáти) – готувати дитину грудьми. Молодиця зачала плекáти
дітину за часами.
Плінный (плінн й) – полонений. Плінн й вояк сидів у хліві, коло церкви.
Плісінь (плісінь) – пліснява. Із квасн х парадичок тай огурку треба зняти
плісінь, аж ся учинила, тай накр шити хріню, аб не пропали.
Плісніти (плісніти) – пліснявіти. У теплі с р легко годен начати плісніти і
тогд уже нітко’го їсти не буде.
Плішити (плішити) – забивати кілок. Гвузд, що упадує, варто плішити
деревлянов трісков.
Плут (плут) – паркан. Зять із с ном поклали нов й плут.
Плысти (пл сти) – пливти. Учитися пл сти діти мают із малости.
Побановати (побановáти) – пожаліти. Нагадавшися за умерл ми, жон
могли побановáти за ними.
Поборыкати (побор кати) – погано обробити землю. Трактор не поорав, ай
лиш побор кав город.
Побости (побости) – ударити рогами. Бодлива корова запросто могла
побости і другу худобину.
Побрытитися (побр титися) – поголитися. У суботу увечері чоловікови
треба побр титися, аб без ганьб у неділю пуйти до церкви.
Побрыченый (побр чен й) – поголений. Побр чен й чоловік стояв із
гордо пуднятов головов у кр лосі.
Повальцьованый (повальцьóван й) – трафарет нанесений на стіну.
Повальцьóван й турназ б в похож й на газету, розгорнену у всю величину.
Повеликый (пóвелик й) – завеликий. Дітині купили пóвелик й сведер і
бігли го міняти у сільмаг.
Поверьх (пóверьх) – зверху. Пóверьх свит баба убирала халат, а поверьх
нього - іще єден, домашнь й, аб тот не уваляти.
Поверьхниця (поверьхниця) – наволочка. Нова поверьхниця б ла біла, вонь
памутова.
Повитиця (повитиця) – берізка польова. Сього літа повитиця розрослася по
усьому городови.
Повісмо (повісмо) – пряжа. У калідорі на лавици лежало св жонапряженоє
повісмо.
Повітруля (Повітруля) – 1) вихор. Налетіла повітруля, тай понесла з двора
дітинські чіжм . 2) швидка жінка. Жона гі повітруля залетіла, крутнулася
тай уже ї неє.
Повоєтити (повоєтити) – наробити шум. Повоєтити на свадьбі, ото, гі
просто жити.
Повон (пóвон) – ззовні. Ґазд ня довго обходилася пóвон, бо мала великоє
ґаздувство.
Поворозка (пóворозка) – ручка відра. Уд іще нового відра удорвалася
пóворозка.
Повуцтянити (повуцтянити) – полити оцтом. Огурк варто повуцтянити
перед їдов.
Погадковати (погадковáти) – подумати. Перед т м як говорити, треба б
добре погадковáти.
Погайцовати (погайцовáти) – 1) порухати вогонь у пічці. Аб ліпше горіло,
варто коло шпора мало погайцовáти. 2) швидко піти. Скоро дому прийде
лиш тот, тко не боїтся погайцовáти.
Погар (погáр) – стакан. Стограмов й погáр б в налит й до самого краю.
Погниляк (погниляк) – погниле дерево. Замість молодого бука, у двур
привезли сам погниляк.
Погостити (погóстити) – почастувати. На сято каждого, ко зайде до х жі,
ґазд мают добре погóстити.
Погрузити (погрузити) – навантажити. Молодичин бутур треба погрузити у
машину.
Погулюкати (погулюкати) – покричати. Хлопці могли добре погул кати
коло сільрад , айбо не хот ли того робити.
Погурькый (пóгурьк й) – гіркуватий. Левеш б в пóгурьк й, майже н тко’го
не їв.
Погусляти (погусляти) – пограти на скрипці. Кажд й на свадьбі муг
погусляти, лишень б гусляр не увидів.
Погустый (пóгуст й) – занадто густий. Пес змітовав погуст й пудшерсток
дв чі у гуд.
Погыбнути (пог бнути) – померти. У болоті пог бнути могла хоть яка
велика худоба, що забрела у нього.
Поґрынджити (поґр нджити) – помнути, почавити. Аб уйшло доброє
вино, треба файно поґр нджити виноград.
Подабати (подабáти) – бути подібним. Діти мают подабáти на своїх вутця
тай матір.
Подалеко (пóдалеко) – занадто далеко. Із приселка іти у школу б ло
пóдалеко.
Подарабловати (подарабловáти) – подрібнити. На ковбаск мнясо варто
б ло спершу подарабловáти, а потому помолоти.
Податко (пóдатко) – дехто. Пóдатко із сусіду дуже любив прибрати до рук
чужоє.
Подащо (пóдащо) – дещо. Перед школов, дітям пóдащо купили новоє.
Поддавшливый (поддáвшлив й) – податливий. Поддáвшлив й челядник
легко находив мову із хоть к м.
Подербати (подербати) – пошкрябати. Друтом могли подербати краску на
машині.
Подерти (подерти) – порвати. Бавлячися, хлопці легко годні б ли подерти
цуря.
Подлаш (подлаш) – підлога. У ремонті зробили не лише стін , а й поміняли
стар й подлаш.
Подоказоватися (подоказоватися) – посперечатися. Цімборк могли
подоказоватися через хоть яку дурницю.
Подолок (подóлок) – нижня частина жіночої спідниці. Дівка несла з города
повн й подóлок достигл х иванянок.
Подолу (пóдолу) – низом. У літнь й час час гриб росли пóдолу хащі.
Подорого (пóдорого) – занадто дорого. Нов й сведер кощовав у сільмазі
пóдорого.
Подрабатися (подрáбатися) – видряпатися. Подрáбатися на грушу тяжко,
айбо завто мож натрясти сам х достигл х груш.
Подранчити (подрáнчити) – покрити хату дранкою. Купили нову дранку, бо
треба б ло подрáнчити хлів.
Подрачовати (подрачовáти) – почистити колоду від кори. Хлопці пушли у
хащу, там мали подрачовáти порізан й ліс.
Подуркати (подуркати) – постукати. Перед т м як зайти, теба голосно
подуркати у двері.
Подь (пóдь) – іди зі мною. Пóдь дому, празник уже кончився.
Позабогом (позáбогом) – незабаром. Позáбогом збереся урожай і мож буде
перепочити.
Позамітовати (позамітовати) – закидати. Позамітовати картошку у ямк
мали діти, бо ото б ла не тяжка робота.
Позапрятовати (позапрятовати) – сховати. Мати хотіла позапрятовати
малоє цуря, аб не заважало у шіфоні.
Позасночи (позáсночи) – минулої ночі. Позáсночи б в велик й місяць, і
дуже в ли пс .
Позатіговати (позатіговати) – затягти нитку. Аб позатіговати нитку, треба
брати окуларії, бо вушко дуже малоє.
Позатот (позатóт) – позаминулий. Ніяк не годна’м заб ти позатóт день: так
много усього б ло.
Позашпунковати (позашпунковати) – застібнути. Дітині треба
позашпунковати усі гомбиці, бо сама на не годна.
Позвідати (позвідати) – спитати. Аб не блудити селом, глядаючи кого
треба, ліпше позвідати куд йти.
Поздівати (поздівати) – нанизати. Почищені гриб мают поздівати на
низанк : так їх будут сушити на сонці.
Позмітовати (позмітовати) – поскидати. Позмітовати цуря, аб го пом ти,
мала уся сім’я у суботу.
Покладок (пóкладок) – яйце підкладене в гніздо. На сідалі лишався
пóкладок, як м могло б ти не яйце, а щось на нього похожоє.
Поклонцати (пóклонцати) – лузати насіння. У неділю мож б ло на лавици
пóклонцати посоняшник.
Поклюсіти (поклюсіти) – подрімати. Баб на лавици могли говорячи
покл сіти.
Поковтати (покóвтати) – постукати. Уночи, аб усіх не перебудити, мож
легко покóвтати у оболок.
Поколотився (поколотився) – збожеволів. Уд водки, яку чоловік пив як
воду, ун просто поколотився.
Поколочений (поколóчений) – божевільний, психічно хворий. Поколóчений
чоловік вертався у родину кажд й раз, як проходив ліковання у болниці.
Покрайниця (покрáйниця) – бокова дошка ліжка. Стара покрайниця
заважала никати телевізор, бо б ла дуже восока.
Покровець (покрóвець) –1) ковдра. Стар й покрóвець б в із ват і своє уже
удслужив. 2) покривало. Нов й покрóвець не закр вав усю постіль, треба
б ло купити іще єден.
Покрувець (покрувець) – покривало. Раньше у приданому дівка мала мати
богдай єден покрувець.
Покрятати (покрятати) – вивернути. Уд хвороб і рук і ног могло
покрятати.
Покуй (пóкуй) – спокій. Дайте ми пóкуй, хочу просто удпочити.
Покумоватися (покумовáтися) – стати кумами. Діти ще у школі рішили
покумовáтися, що і зробили, як уросли.
Покурто (пóкурто) – короткувато. Пóкурто удрізаноє полотно поклали у
шіфон, бо оно ні на що б ло не годноє.
Покушати (покушати) – скуштувати. Новоє кісто усі хотіли покушати, бо
оно мало дуже файн й вид.
Полегкый (пóлегк й) – легкуватий. Хлопці убрали собі пóлегк й труд, хоть
за нього і платили май мало.
Поледиця (поледиця) – ожеледиця. По дощови на вулици зробилася велика
поледиця.
Поли (пóли) – юбка. Діти на Великдень мали нові пóли, і мали у чому йти до
церкв .
Полівко (пóлівко) – слабко затягнуто. Пóлівко зашнуровані топанк годні
злетіти з ног .
Половичкы (половичк ) – туфлі. Нові половичк пасовали до купленої
свит .
Половінь (пóловінь) – полум’я. Уже загасл й пóловінь по новому розгор вся
уд вітра.
Полуденковати (полуденковати) – обідати. Полуденковати сідали за
велик й стул, що стояв пуд оболоком.
Полуденок (полуденок) – обід. Кой коров не доїлися у полудне, попасичі
брали полуденок з собов у поле.
Полупаный (полупан й) – облуплений. Полупан й уд пар пуд треба б ло
обновити.
Полупати (полупáти) – зішкребти побілку, штукатурку. Перед побілков
стару краску треба полупáти.
Польокати (польокáти) – полоскати. Май ліпше мож польокáти у потоці.
Помагальник (помагáльник) – помічник. У всякому ділі помагáльник не
буде лишнім.
Помазґуляти (помазґуляти) – покреслити. Дітина може помазґуляти як
книжку, так і документ.
Поматлюґати (поматлюґáти) – помахати. Поматл ґáти документами перед
носом начальника годен не кажд й.
Помежи (пóмежи) – поміж. Пóмежи двома брехнями усе мож найти правду,
авадь щось похожоє на правду.
Померзляк (померзляк) – той, що мерзне. Померзляк ніяк не годен б в
загрітися: не помогав ні чай, ні тепл й поплон.
Помінити (помінити) – пообіцяти. Хоть що мож помінити, айбо не усьо мож
зробити.
Помного (пóмного) – забагато. Кажут, що масла у манці пóмного б ти не
може, та б ває усяко.
Помочи (помочи) – помогти. Не ганьба помочи слабому, ганьба сього не
зробити.
Помуст (помуст) – деревяна підлога у стайні. Стар й помуст уже
прохудився і його треба авадь ремонтовати, авадь міняти.
Помучанити (помучанити) – посипати мукою. Пер д т м як качáти кісто,
ґазд ні треба добре помучанити стул.
Помывалька (пом вáлька) – ганчірка для миття посуди. Стару пом вáльку
уверли на смітя.
Понадвечур (понадвечур) – під вечір. Понадвечур усі збиралися у
сyсідського Максима, довго говорили тай сміялися.
Понадвоє (понáдвоє) – навпіл. Понáдвоє розділен й урожай май легко
зберегти.
Понамітовати (понамітовати) – розкидати. Усім псам їду треба
понамітовати у окремі блюда.
Понатроє (понáтроє) – розділено на трьох. Понáтроє поділена робота буде
зроблена дуже скоро.
Понахожовати (понахóжовати) – знайти. Грибні місця понахóжовати
удаєся не усім.
Пондьолы (пóндьол ) – широке жіноче вбрання. Пóндьол маячат за жонов
так, гі б цýря б ло не її.
Понервозити (понервозити) – понервувати. Невістка знає як май ліпше
понервозити стар х.
Понизько (пóнизько) – занадто низько. Шнурок на цуря завісили пóнизько,
мало що на нього мож завісити.
Поодбирáти (поодбирáти) – відібрати. Сильн й уд слабого годен
поодбирáти усьо, що хоче.
Попахати (попáхати) – понюхати. Многі м ндру не годні і попáхати, не ото,
аб ї пити.
Попер (попер) – гіркий мелений перець. Аб левеш добре смаковав, у нього
треба додати попер.
Поперек (поперек) – навпростець. У Полінець мож іти не дорогов, а поперек,
через горба.
Поперемітовати (поперемітовати) – перекласти з одного місця на інше. Діти
люблят поперемітовати усьо вверх ногами.
Поперепужовати (поперепужовати) – перелякати. Велика вода годна
поперепужовати не лише діти, а і стар х люди.
Попечи (попечи) – спекти. На Великдень треба встигнути попечи ус паск .
Поплатати (поплáтати) – полатати. Старі ногавиці мала поплáтати дівка,
що приходила никати за мал ми дітьми.
Попліснілый (поплісніл й) – запліснявілий. Поплісніл й хліб не хотів їсти і
пес.
Поплон (пóплон) – ковдра. Нов й пóплон б в легк й і тепл й, хоть і
коштовав дорого.
Поплысти (попл сти) – попливти. Попл сти проту течії Рік удавалося не
усім хлопцям.
Пополуденковати (пополуденковати) – пообідати. Пополуденковати мож
б ло у столовуй, авадь дома.
Попортити (попóртити) – зіпсувати. Зробленоє попóртити легко, май тяжко
ото потум управити.
Попочивок (попóчивок) – короткий відпочинок. У тяжкуй роботі треба мати
попóчивок, аб не ухлясти.
Попочити (попочити) – відпочити. У неділю варто попочити, аб набратися
сил.
Поправді (попрáвді) – справді. Попрáвді кажучи, сусід б в добр м
чоловіком.
Попри (пóпри) – повз. Дорога йшла пóпри потук, а потум повертала у поле.
Поприґа (поприґа) – стручковий перець. На городі поприґа росла на
окремуй грядці, у кунци городця.
Поприскіпльовати (поприскіпльовати) – поприщеплювати. Добре
поприскіпльовати дичк муг не кажд й чолов к.
Поприти (поприти) – перчити. Мног м людям, аб смаковало, треба добре
поприти їду.
Попролишати (попролишáти) – зробити пропуски. Коплючи тенґерицю,
треба попролишáти місце на руст.
Попрятати (попрятати) – сховати. Май ліпше попрятати щось важноє мож
лиш на май видному місці.
Попудтягати (попудтягáти) – підтягнути. Перед т м, як запрягати коня у
вуз, варто попудтягáти реміня.
Попужати (попужати) – полякати. Роз’язан м псом мож попужати х ба
циган.
Попуканый (попукан й) – потрісканий. Попукан й пуд падав тогд , кой
ото б ло зовсім незручно.
Попысник (поп сник) – ляпас. До тямк п’яного годен привести лишень
добр й поп сник.
Попытати (поп тати) – помацати. Аб купити у бовті свіж й хліб, варто’го
спершу поп тати.
Порізькати (порізькати) – поділити на дрібні частини. Принесену із церкви
проскору мати старалася порізькати так, аб устачило усім у х жи.
Поріхтовати (поріхтовáти) – полагодити. Поламан й у буйці плут, обіцяли
поріхтовáти того-таки дня.
Порозпукованый (порозпукóван й) – потрісканий. Порозпукóван й шіфон
унесли із х жі у др варню.
Порохнавый (порохнáв й) – трухлявий. На порохнáв й пень мало ко никав,
а там б ла файна грибниця.
Порплиця (порплиця) – кріт. Порплиця нар ла на городі купу к ртин.
Портити (пóртити) – псувати. Аб насердити учителя, діти начинали
пóртити написаноє у ірці.
Поруґати (поруґати) – побити ногами. Кажд й коп л любив поруґати
лопту.
Порыбарити (пор бáрити) – порибалити. У в ходн й пор бáрити мож
б ло і на Ріці, і на озері.
Посижковати (посижковати) – сидіти без діла. Замість того, аб щось
робити, молодиця любила посижковати у сусіду.
Посиловати (посиловати) – запропонувати. Гостю варто посиловати кав і
лишень так упустити із х жі.
Поскіпити (поскіпити) – зробити щеплення. Дичку ліпше поскіпити навесні,
хотя деко ото робот восени.
Поскоро (пóскоро) – занадто швидко. М пóскоро уйшли із х жі, завто уже
замерзли, чекаючи транспорт до Хуста.
Поскупый (пóскуп й) – скупуватий. Чоловік б в пóскуп й, боявся
переплатити.
Послабо (пóслабо) – слабувато. Пóслабо натягнені стропила не давали
возможності управляти коньом.
Посмырдовати (посм рдовати) – мати нежить. Дощава погода заставлят
посм рдовати і зовсім здоров х.
Посмычити (посм чити) – потягти. Хлопц старалися посм чити сухача до
своєї х жі.
Посовітовати (посовітовати) – порадити. Май легко посовітовати другому
ото, що сам не робиш, та тко про ото знає.
Посоняшник (посóняшник) – соняшник. Посóняшник рус майже на каждому
городі, і м дуже любили оббивати палицев зурвані головк уд насіня.
Постіль (пóстіль) – ліжко. Пуд стінов стояла широка застелена пóстіль, на
котру не мож б ло сідати.
Постричи (постричи) – постригти. Мати мала знати постричи мал х діти.
Построїти (пострóїти) – побудувати. Кажд й леґінь мав пострóїти собі
х жу, бо іти у прийм не хотів нітко.
Постудено (пóстудено) – холоднувато. На вулици б ло пóстудено, хоть ото
б в лишень сентембер.
Потеґлозовати (потеґлозовáти) – попрасувати. Пом тоє цуря мали спершу
потеґлозовáти, а потому скласти у шіфон.
Потемешити (потемешити) – подумати. Перед т м, як щось робити, варто
добре потемешити мозґами.
Потемок (потемок) – пітьма. Діти так забавилися, що і не увіділи, як упав
потемок.
Потинка (пóтинка) – слабка, худа людина. Умучена роботов дівка б ла гі
пóтинка, ще мало, тай вітер муг ї убалити.
Потинтянити (потинтянити) – забруднити чорнилом. Носячи тинту на
уроки, діти легко могли потинтянити своє цуря, а удм ти ї б ло не мож.
Потихы (потих ) – тихенько. Ліпше потих , тай без бід , гі скоро, тай із
мороков.
Поткан (поткáн) – щур. У словпець, наставлен й у хліві, упав стар й
р ж й поткáн.
Потрафити (потрáфити) – влучити у ціль. Хлопці старалися потрáфити із
рогатк у намальовану на стіні ціль.
Потровити (потровити) – отруїти. Уліті, аб урятовати урожай, треба
потровити жук .
Потручати (потручáти) – поштовхати. Перед ремонтом усі меблі варто
потручáти посеред комнат .
Потручкатися (потручкатися) – поштовхатися. У клубі, на танцях, коп л
годні потручкатися, айбо проблем із того нітко не чинит.
Потум (потум) – потім. Спершу роблят роботу, потум – удпочивавут.
Потя (пóтя) – пташка. Пóтя кажд й рано прилітало до оболока і чекало, аб
му дали кр хт хліба.
Потячка (пóтячка) – пташиний послід. Ластувк звили гніздо над дверима
веранд , і треба б ло кажд й день удм вати пóтячк .
Поудопирати (поудопирáти) – відкрити. Аб провітрити х жу, треба
поудопирáти усі оболок .
Поудчаховати (поудчáховати) – відламати, відірвати. Дідо обіцяв
поудчáховати онукам вуха за непослух.
Поужвареный (поужвáрен й) – помнутий. Поужвáрен й реклик висів на
чопику, коло дверю.
Поужварити (поужвáрити) – помнути. У повному автобусі легко мож
поужвáрити цуря.
Поулишовати (поулишовати) – пропустити, лишити пусті місця. Мати
просила поулишовати межи тенґерицьов місто на огурк .
Пофіґльовати (пофіґльовáти) – пожартувати. Не усім удаєся файно
пофіґльовáти, а вуйко муг заставити сміятися пу села.
Похавковати (похáвковати) – покашлювати. Простужен й дітвак начинав
похáвковати, а ще у нього б ла горячка.
Похарити (похарити) – прибрати. У суботу дівка мала усяд похарити.
Похожалый (похожáл й) – досвідчений. Похожáл й чоловік муг довго
розказовати про усьо на світі.
Похосновти (похосновáти) – використати. Коб кажд й челядник муг
похосновáти ото, що нажив, б ло б дуже добре.
Похупный (пóхупн й) – спритний. Сусід б в пóхупн й до усякої робот .
Поцімборськы (поцімборськ ) – по-дружньому. Коп л поцімборськ
договорилися, кому що чинити завтра на стрóйці.
Поцолы (пóцол ) – пліва на м’ясі, непридатна для споживання. Пóцол їли
пс тай коти.
Поцоркати (поцóркати) – постукати. Перед т м як зайти до х жі, варто
поцóркати у оболок, авадь двері.
Поцыргати (поц ргати) – посмикати. Малоє пся любило поц ргати усьо,
до чого могло дотягтися.
Почелленіти (почелленіти) – почервоніти. Уд компліменту молодого
чоловіка, дівка легко могла почелленіти.
Почестовати (почестовáти) – пригостити. Сват старалися як мож май
файно почестовáти зайшлу до х жи челядь.
Починок (починок) – веретено з пряжею. Невістка занесла до х жі починок.
Пошоритися (пошоритися) – виконати усю роботу. До темнот ґазд ня
спішила пошоритися.
Пральник (прáльник) – дерев’яний виріб, за допомогою якого вибивили на
річці білизну. Прáльник лежав у др вáрни, за стовпом, куд не могли
дотягтися діти.
Прибріховатися (прибріховатися) – підлещуватися. Дітина з усьої сил
старалася прибріховатися, аб мати дала юй цукру.
Прийделованя (прийделóваня) – марнотратство. Пустоє прийделóваня могло
улізти боком.
Прийделовати (прийделовáти) – марнотратити. Тот, тко не зароблят, любит
прийделовáти чужі гроші.
Прийшлый (прийшл й) – немісцевий. Прийшл й чоловік не розумів, як
прийшов у село і що йому туй треба.
Прилячи (прилячи) – прилягти. По обіді ґазда любив прилячи, аб удпочити.
Примервіти (примервіти) – задрімати. Дідо дуже старався примервіти, айбо
заважали діти, що бавилися на вулици.
Примовный (примóвн й) – улесливий. Дуже примóвн й челядник легко муг
договоритися із людьми.
Припараженый (припарáжен й) – святково одягнений. Припарáжен й
ґазда гордо йшов вулицев до церкв .
Приплысти (припл сти) – 1) припливти. Кажд й із хлопцю старався
перш м припл сти на друг й берег рік . 2) досягти чогось. Петро з
острахом думав: ци годен буде у своюй роботі припл сти до чогось доброго.
Припудитися (припудитися) – налякатися. Хворобливого челядника, що
кол шучися йде вулицев, може припудитися не лиш дітина.
Пририхтоватися (пририхтовáтися) – приготуватися. Ґазд ня хотіла добре
пририхтовáтися до празнику.
Присокотитися (присокотитися) – приберегтися. Беременна жона має
присокотитися, бо нітко про неї думати не буде.
Пристая (пристáя) – приймак. Пристáя вівся гі ґазда: зробив ремонт,
построїв др варню, завів худобу.
Пристыти (прист ти) – застудитися. Бродячи голонуж водами, легко
прист ти.
Прителемпати (прителемпати) – прийти. Іван мав увечерi прителемпати до
сестр , бо жона угнала го із дому.
Притинати (притинáти) – обрізати. Притинáти лозу мож восени, а мож і
ранньов веснов.
Притігати (притігáти) – притягувати. Мені удавалося притігáти проблем , гі
магнітови желізо.
Притрудити (притрудити) – втомитися. Старш й челядник легко годен
притрудити.
Прич (прич) – усе, усюди. Маєте розказати прич про вто, щосьте учора
робили.
Причекати (причекати) – зачекати. На остановці м мали причекати свою
цімборку, а уже потум, усі разом, іти у хащу.
Причулося (причулося) – почулося. Причулося, що ткось зайшов до х жи.
Пришляк (пришляк) – той, що прийшов. Пришляк сміявся з усього, що не
розумів, і не муг прийняти, як щось важноє.
Проквасніти (проквасніти) – скиснути. Сербанка, лишена на шпорі, могла
проквасніти уд тепла, і їсти ї уже нітко не буде.
Прокельтовати (прокельтовáти) – витратити. Чужі гроші прокельтовáти
дуже легко, айбо уддати треба’ме свої.
Прокіряный (прокірян й) – вигнаний. Прокірян й із празника дебошир іще
довго не годен б в заспокоїтися.
Пролетарь (пролетáрь) – волоцюга, пройдисвіт. Місн й пролетáрь брехав
усім пуд ряд, айбо люди легко вірили його брехні.
Пролуфтовати (пролуфтовáти) – провітрити. Аб усім добре спалося,
комнату варто пролуфтовáти.
Пролымпати (прол мпати) – неспішно, повільно пройтись. У казках із
цімборков мож прол мпати попри своєї остановк , не замітивши її.
Промерти (прóмерти) – пірнути. Хлопці на Ріці устроїли змагання: теба
б ло прóмерти, і, як мож май довго, продержатися пуд водов.
Прометаный (прометан й) – розчищений. Прометан й сніг топився дуже
помал .
Промітовати (промітовати) – розчищати. Промітовати сніг мали усьов
х жев, инак ун муг зовсім западати дорóгу.
Промкнути (промкнути) – проковтнути. Дітина ніяк не годна б ла, авадь не
хотіла, промкнути лік .
Проп’янитися (проп’янитися) – витверезіти. Проп’янитися чоловікови
помагав росул.
Пропуйця (пропуйця) – алкоголік. Пропуйця уносив із х жі усьо, що муг, а
як не б ло що продати – муг красти у сусіду.
Протрутити (протрутити) – проштовхнути. Люди старалися протрутити у
чергу когось із своїх, і аж мож май близько ід прилавкови.
Проту (прóту) – проти. Селов люди б л прóту стройк на Р ц , коло села,
міні-електростанції.
Процуравити (процуравити) – продірявити. У чіжмах штремфлі легко б ло
процуравити.
Пряділя (пряділя) – прядильниця. Кажда жона у старі час б ла добров
прядільов.
Прятанка (прятанка) – гра в піджмурки. М дуже любили бавитися у
прятанк .
Прятати (прятати) – ховати. Діти навчилися прятати уд друг х ото, що
б ло їм дорог м.
Псюк (псюк) – молодий собака. Молод й пс к дуже любив бавитися.
Пся (пся) – цуценя. Пся б гало по вулици, глядавучи своє домувство.
Пу (пу) – пів. Пу угодованої свині мати давала дітині, що жила окремо уд неї.
Пуговиця (пуговиця) – ґудзик. Нам треба б ло найти челлену пуговиц із
срібляст м нальотом.
Пуд (пуд) – 1) горище. Пшеницю, зобрану на полі уносили на пуд. 2) стеля.
Удпал й пуд мали заштукатурити, а пак забілити.
Пудбивати (пудбивáти) – заправляти їжу. Жон навчилися пудбивáти їду
муков.
Пудбуй (пудбуй) – підкладка в одязі. Пудбуй на тепл му плетеному сведері
удвисав і мали’го перешити.
Пудверечи (пудверечи) – підкинути. На вечурницях колач треба б ло
пудверечи до пода і оп’ят’го імити, аб не упав на падемент.
Пуддівати (пуддівáти) – глузувати. Фіглярн й чоловік старався пуддівáти
усіх із к м говорив.
Пудмітовати (пудмітовати) – підкидувати. Бавлячись із дітинов, отець муг
пудмітовати ї до пода.
Пудрога (пудрога) – півтора. Молодята дустали у подарок пудрога тисячі і
могли купити си ото, що хотіли.
Пужати (пужати) – лякати. Малу ревливу дітину любили пужати циганков.
Пулька (пулька) – індичка. Пулька металася на усіх, тко мав на собі щось
челленоє.
Пулькан (пулькáн) – індик. Стар й пулькáн держав у порядку усю дворову
птицю.
Пулькатый (пулькáт й) – вирячкуватий. Пулькáт й челядник часто терпів
над собов насмішк .
Пулярис (пулярис) – гаманець. Не кажд й челядник мав свуй пулярис.
Пуп (пуп) – священник. Пуп обідився на двадцятку тай пушов із церкви.
Пусцятися (пусцятися) – обпісятися. Слаб й на м хурь челядник муг
запросто пусцятися хоть коли.
Путь (путь) – дорога. Через берег б в іще оден путь, що вів до старої
тютчиної х жи.
Пуцовати (пуцовáти) – чистити. Перед т м, як куд сь іти, варто добре
пуцовáти топанк .
Пчола (пчолá) – бджола. Недавно виділа’м дуже інтересн й пам’ятник пчолі.
Пчоляр (пчоляр) – пасічник. Пчоляр у шапці із широк ми кр сами сидів на
базарі за кантами із добр м медом.

Р
Рабловати (рабловáти) – чистити. У тепл й день усі горшк унесли на
вулицю, аб рабловати.
Райбати (рáйбати) – прати. Раньше цуря райбати мож б ло лиш руками,
теперь ото робит машинка.
Райбачка (райбáчка) – пральна дошка з хвилястою поверхнею. Мамка
райбáчку держала у колешні, за селеменом.
Райбовати (райбовáти) – мити. Усьо валяноє цуря треба добре райбовáти.
Ракаш (ракáш) – купа. Перед х жов урос велик й ракáш снігу.
Рамено (рамено) – 1) рамка. Нову фотку треба вставити у новоє рамено. 2)
місце скріплення, перехрещення хреста. Дубовоє рамено б ло хоть і староє,
айбо іще зовсім цілоє.
Ранташ (рантáш) – зажарка з муки. Сербана пасуля б ла заправлена густ м
рантáшом.
Рантовати (рантовáти) – заправляти страву піджаркою з муки. Не каждуй
ґазд ні удаєся добре рантовáти сербанку.
Рапавый (рáпав й) – 1) шершавий. На рáпав й верх дошк імнялося усьо,
що до неї дочинялося. 2) брудний. Рáпав й коп л дуже хотів пом тися, айбо
спершу мав кончити роботу.
Рапкати (рáпкати) –кричати. Жон не просто говорили, ай старалися
рáпкати на усь й голос.
Ревати (ревáти) – плакати. Аб щось упросити, дітина зачинала голосно
ревáти.
Ревливець (ревливець) – плакса. Мал й ревливець не хотів спати на
полудне, і про ісе знала уся вулиця.
Ревы (рев ) – плач. Над двором стояли рев , гі б там жила не єдна дітина,
ай ціл й шерег.
Регонітися (регонітися) – реготати. Цімборк могли регонітися із хоть чого.
Рейвах (рейвах) – безлад. Там, де є малі діти, стоит навхтемішнь й рейвах.
Реклик (реклик) – піджак. Нов й реклик б в великоват й, айбо ото матір не
інтересовало.
Рекличок (рекличок) – жіночий піджак. Ранок б в студен й, треба б ло
брати на ся рекличок.
Рендешно (рендешно) – акуратно, скурпульозно. Майстер рендешно робив
усю свою роботу.
Реселованикы (реселóваник ) – деруни. Реселóваник мают б ти запечені
до твердої шкоринк .
Реселовати (реселовáти) – терти на терці. Гуглі варто реселовáти на простуй
терці, они тогд май добрі.
Реселув (реселув) – терка для овочів. На стіні висів нов й реселув і чекав
коли’го узьмут у рук .
Рецепка (рецепка) – рецепт. Удана дохтором рецепка мала лишитися у
патекароша.
Рипкати (рипкати) – скрипіти дверима. Мал й дуже любив бавитися із
дверима, начинав рипкати, гримкати і не давав нікому перепочити.
Рихтовати (рихтовáти) – лаштувати, готувати. Їду на свадьбу зачинали
рихтовáти загодя.
Ріґля (ріґля) – горизонтальний брусок, до якого прибивають дошки паркану.
Нова ріґля мала б ти украшена так м же цвітом, гі решта плота.
Різькати (різькати) – різати на дрібні частини. Аб дітина не ревала, юй
дали папірь і дозволили його різькати.
Ріньоватый (ріньоват й) – змішаний з рінню. Ріньоват й город треба б ло
поливати цілоє літо.
Ріхтовати (ріхтовáти) – 1) готувати страви. Їду на свадьбу мала ріхтовáти
старша повариха. 2) готувати реманент. Реманент ріхтовáти треба узимі,
аб на весні усьо б ло готово.
Ріхтоватися (ріхтовáтися) – готуватися. До в школ ріхтовáлися усьов
х жов.
Рішкаша (рішкáша) – рисова каша. Діти просили зварити їм рішкáшу, айбо у
х жи не б ло молока.
Робутный (робутн й) – працьовитий. Робутн й чоловік не мав ні одного
дня, аб удпочити.
Розбізоватися (розбізовáтися) – знахабніти. Діти, котр м давали много
гроши, легко могли розбізовáтися.
Розбітанґоватися (розбітанґовáтися) – стати розбишакою. Розбітанґовáтися
могли хлопці, котрі жили лише з бабов тай дідом.
Розверечи (розверечи) – розкидати. Валяноє цуря діти могли розверечи хоть
де.
Розгаламанити (розгаламáнити) – розголосити. Договор про свадьбу
розгаламáнити могли лишень х жні.
Розгойкатися (розгóйкатися) – розкричатися. Марія могла розгóйкатися
через усяку дурницю.
Розгружати (розгружáти) – розвантажувати. Розгружáти машину ріни
закликали обох сусіду.
Розгыбати (розг бáти) – розгинати. Аб пораховати до десяти, хлопчик мав
по черзі розг бáти перст .
Розґоомбaти (розґомб ти) – розстібнути. Аб зняти сведер, його треба
спершу розґомбaти.
Розґрындженый (розґр нджен й) – розхристаний. Розґр нджен й на
пудпитку чоловік не чув холода, йому б ло тепло.
Роздявитися (роздявитися) – розкрити рота. Т не ворона, що годна
роздявитися лишень на с р.
Роззвідати (роззвідати) – розпитати. Аб ’ся не заблудити, варто роззвідати,
куд треба йти.
Розловґати (розлóвґати) – розгойдати. Аб убалити дерево, спершу’го треба
розлóвґати.
Розлучно (розлучно) – розбірливо. Говорити треба розлучно, аб усі
розуміли уповіженоє.
Розмітовати (розмітовати) – розкидувати. Замоклу траву треба розмітовати
тонк м слоєм, аб скоро схла.
Розмотулькати (розмотулькати) – розплутати. Клубок із стар ми нитками
розмотулькати не удалося.
Рознервозити (рознервозити) – роздратувати. Занадто супокуйн й чоловік
запросто годен рознервозити своєв поведінков.
Розникати (розникати) – роздивитися. Гості хотіли усьо добре розникати.
Розодіта (розодіта) – ошатна, причепурена. У неділю розодіта ґазд ня ішла
до церкви із восоко пуднятов головов.
Розпалайданик (розпалáйданик) – розхристаний чоловік. Розпалáйданик
нікого не слухав і не хотів привести’ся у порядок.
Розприказоватися (розприкáзоватися) – розговоритися. Чужі люди довго
приникалися доки могли розприкáзоватися.
Розпущати (розпущáти) – розпускати. Розпущáти стару двадцятку нітко не
хотів, хотя і терпіти ї бурш у селі не хотіли.
Розпысканитися (розп скáнитися) – почати пащекувати. Доведена до
накала жона могла так розп скáнитися, що сперти ї б ло не мож.
Розреватися (розревáтися) – розплакатися. Слабодух й челядник муг
розревáтися каждов минутов.
Розрегонітися (розрегонітися) – розреготатися. Кажд й годен розрегонітися
із файного анегдота.
Розрішити (розрішити) – дозволити. Розрішити зайти до х ж леґіньови муг
лиш ґазда.
Розруняти (розруняти) – розрівняти. Перед посадков картошк , город треба
розруняти.
Розтерьхати (розтерьхáти) – розвантажити. Розтерьхáти машину дров не
так легко.
Розтылый (розт л й) – розтовстілий. Розт л й чоловік ледв уміщався у
вузкі двері.
Розтыти (розт ти) – розтовстіти. Уд жирної їд жона могла розт ти, і не
б ло тому рад .
Розумак (розумáк) – розумник. Розумáк мав отвіт на усі питання, і усьо муг
пояснити.
Розфыркати (розф ркати) – розкидати. Дуже легко мож розф ркати по
комнаті своє цуря, айбо розкласти’го по своїх містах тяжко.
Розхавкатися (розхáвкатися) – розкашлятися. У дощаву погоду легко
розхáвкатися.
Розхлипати (розхлипати) – розхитати. Довго гуццаючися, мож ї розхлипати.
Розхырітися (розх рітися) – розіспатися. По доброму обіді ґазда муг
розх рітися.
Розціковбанитися (розціковбáнитися) – розговоритися. Цімборк годні
розціковбáнитися і пролопоніти пу дня.
Розціфрований (розціфрóваний) – прикрашений. Розціфрóваний тапшук б в
інтересн й усім, а май бурш – циганкам.
Розчапловати (розчапловáти) – розшнурувати. Добряче п’ян й чоловік ніяк
не годен б в розчапловáти топанк і завалився у них на постіль.
Розчелленілый (розчелленіл й) – розчервонілий. Розчелленіл й челядник
тяжко д хав, видно йому б ло щось не добре.
Розчупканый (розчупкан й) – відкритий (знятий із защіпки). Розчупкан й
тапшук б в пуст й.
Розщибатися (розщибáтися) – битися. Двоє батяру зачали розщибáтися,
доводячи тко із них май сильн й.
Розщупковати (розщупковати) – розщіпати. Дітину змалечку учат
розщупковати ґомбиці.
Росоляный (росолян й) – рожевий. Дівці дуже пасовав росолян й цвіт і она
го дуже любила.
Росоляный (росолян й) – світлофіолетовий. У вінкови б ли лент усіх
цвіту, купити треба б ло іще росолян й.
Росы (рóс ) – холодний піт. Уд переживань, мене облили студені рóс .
Ружі (ружі) – піони. Коло х жі ціл й місяць цвіли усякі ружі.
Руснак (руснáк) – 1) українець із Закарпаття. До нас у гості приїхав руснáк.
2) простолюдин. Руснáк не ганьбився заходити у кажду х жу тай просити,
що хотів.
Руща (руща) – хмиз. Усьов х жов м йшли збирати у хащу руща.
Рыбарь (р бáрь) – риболов. Щаслив й, із тяжков ношев, р бáрь вертався
узарані дому.
Рыблячка (р блячка) – риб'ячий жир. Діти дуже не любили р блячку, і ні за
що не хотіли ї їсти.
Рылати (р лати) – довго, невдало, нудно грати на музичному інструменті.
Сусідська дівка грати на гармощці не знала, могла лишень без тямк
р лати.
Рылы (р л ) – широкий, недбало пошитий одяг. Свита висіла на похудалуй
жоні, гі р л .
Рыт (р т) – луг. Сонце упалило р т і ун б в не зелен й, ай р ж й.
Рядно (рядно) – 1) порядно, так як слід. Рядно перекопану землю легко б ло
обробляти ціл й гуд. 2) домоткане полотно. Новоє рядно б ло складено у
шіфон.
Рядный (рядн й) – порядний. Рядн й чоловік – велика рідкость.
Рянда (рянда) – ганчірка. Коло алмарійк на гвоздикови висіла чиста рянда.
Ряньдьош (ряньдьош) – лахмітник. Подеколи у село приходив ряньдьош і
забирав усьо, що б ло нікому не доброє.
Ряньдя (ряньдя) – ганчір’я. Ряньдя нітко не умітовав, його дерли, змотовали,
а пак ткали з нього джерг .
Ряска (ряска) – суцв ття на стебл кукурудзи. На тенґериці рясно зацвіла
ряска.
Ряст (ряст) – шафран. Межи снігами, на горбках пробивався ряст, радуючи
усіх.

С
Сáлаш (сáлаш) – полонина, вигін для скотини у горах. Каждої весн вуці
гнали у сáлаш на цілоє літо.
Сабув (сáбув) – кравець. Добр й сáбув мав роботу на усь й живут і
переробити ї не встигав.
Сабувка (сабувка) – кравчиня. Сабувка сама призначала час примірк .
Садовина (садовина) – 1) плодові дерева. Сего года садовина зародила дуже
рясно. 2) фрукти плодових дерев. На столі у таці б ло повно садовин із
нашого саду.
Сажениця (сажениця) – добірний овоч, який саджають для вирощування
насіння. Сажениця дала дуже файн й урожай насіння.
Сай (сáй) – іній на деревах. Зрана сáй оповив усьо: дерева, кущі, друтя.
Саловатый (саловáт й) – жирний. Саловáт й чоловік ходив тяжко і дуже
тяжко д хав через свою вагу.
Санкы (санк ) – санчата. У каждуй х жи, де є діти, є і санк .
Сара (сáра) – халява чобота. Часто на нов х чіжмах заширока сáра і її треба
зшивати.
Сарака (сарáка) – бідолашна. Сарáка жона не знала, що її чоловіка уночи
убили.
Саракый (сарáк й) – бідний. Сарáк й дітвак так боявся дохтора, що
пуднималася у нього горячка.
Свада (свáда) – сварка. Межи цімборами, що не порозумілися, зчинилася
свáда.
Сважатися (сважáтися) – сваритися. Сусід спершу говорили межи собов, а
дале зачали сважáтися.
Сватанка (свáтанка) – сватання. Свáтанка пруйшла легко, усі ся лишили
задоволені.
Сватач (сватáч) – людина, яка веде сватання. Сватáч мав мати добре
пудвішен й яз к, знати люди і розуміти усьо, про що говорив.
Сведер (сведер) – кофта. Нов й сведер кощовав немалі гр ші і убирався
лишень на великі сята.
Свердюл (свердюл) – свердло. Майстер пушов у бовт, бо треба б ло купити
нов й сверд л.
Свита (свита) – жіноче плаття. Поутюжена свита висіла на вішаку і чекала
свого часу.
Свита (свита) – плаття. Стара свита хоть і уцвіла, айбо її я любила май
читаво. було
Свуй (свуй) – свій. Каждому челяднику дорог й свуй клапоть землі.
Сегогудньый (сегогуднь й) – цьогорічний. Сегогуднь й урожай картошк
дуже слаб й, лише у дакого она ся уродила нівроку.
Сеґінь (сеґінь) – бідолаха. Сеґінь ковдош не годен б в ходити, його возили
на маленькому возику.
Секурація (секурáція) – страхівка майна. Сільрада провела секурáці ,
удсилаючи своїх робочих по людськ х х жах.
Селемено (селемено) – балка, на якій тримається дах. Староє селемено
прогнило і його треба б поміняти.
Селяти (селяти) – протягувати через маленький отвір. Аб легко селяти
нитку, треба мати добрі очи.
Семиґудьньый (семиґудьнь й) – семирічний. Семиґудьнь й дітвак пушов у
перш й клас, хоть і б в мало май старш й уд решт .
Семый (сем й) – сьомий. Сем й день Василь лежав у болници, а май добре
му не ставало.
Сентембер (сентембер) – вересень. Літо’ся кончило, начався сентембер.
Сербанка (сербанка) – рідка страва. У доброї ґазд ні кажд й день на обід є
сербанка.
Сербати (сербати) – сьорбати. Не усі робочі хочут сербати сербанку, воліют
ї упити.
Середульшый (середульш й) – середній з-поміж. Середульш й с н б в
лінив м і не хотів ані учитися, ані щось робити.
Серен (серен) – замерзла поверхня снігу. На рано сніг укр в серен і ходити
по ньому стало дуж легко.
Серенити (серенити) – пришвидшувати. На ипну челядину серенити не
варто.
Серенча (серенчá) – успіх. Нікому не завадит серенчá, т м бульше у новому
ділі.
Серус (серус) – привітання. При зустрічі чоловік дают один другому руку і
кажут: серус.
Сесь (сесь) – цей. Сесь чоловік дуже похож й на артиста.
Си (си) – собі. Дівка сиділа си дома і нікуд не хотіла іти.
Сикати (сикати) – 1) випорожнювати сечовий міхур. П’ян й чоловік не
ганьбився і муг икати хоть де. 2) бризкати, поливати. На Юря діти мали
право сикати із усього водов і нітко не злився на исе.
Сикля (сикля) – малолітня дівчина. Сикля нікого не слухала, учитися не
хотіла, робити не хотіла, і не знали, що з нев робити.
Силовати (силовати) – примушувати. Отець збирався силовати діти іти на
роботу, бо гроши не устачало на усьо.
Синóчи (синóчи) – цієї ночі. Синóчи діти прийшли з танцю дуже пузно і
отець їм устроїв пром вку мозгу.
Синява (синява) – темно-синє небо перед грозою. На вечур небо затягла
синява, що указовало на дощ.
Сиротя (сиротя) – нещасна дитина. Сусідськоє сиротя б ло голодноє і
виділося, що ніґда не наїстся.
Сирохман (сирохмáн) – бідолаха. Сирохмáн любив возитися на моторці, хоть
і не мав прав.
Сігати (сігáти) – дотягуватися. На Андрія коп л старалися сігáти восоко
пуд’язаного колача.
Сідина (сідинá) – сивина. У дакого ідинá появлялася дуже рано, около 25
году.
Сільмаг (сільмáг) – магазин. Сільмáг робив кажд й день окрум неділі.
Сімсто (сімсто) – сімсот. У школі учится сімсто діти.
Сіняник (сіняник) – хлів з горищем для зберігання сіна. За літо добрі ґазди
стараются заповнити сіняник сіном.
Сіркач (сіркáч) – сірникова коробка. Кажд й фаттьов носив у жебі сіркáч.
Січи (січи) – сікти. Руща варто ічи ще у хащі і з’язаноє у бунт везти дому.
Січка (січка) – штабель колотих полін. Пуд колешнев стояла січка колот х
дров.
Сіянка (сіянка) – 1) насіння цибулі. На городі усе ще стояла пуд’язана і
готова до збору сіянка. 2) цибуля першого року висажування. Уся цибуля
окрім сіянк б ла забрана з города.
Сказити (сказити) – розбити. Погар сказити дуже легко.
Скарідно (скáрідно) – огидно. Скáрідно никати на п’яного, що валятся у
болоті на вулици.
Скарідоватися (скáрідоватися) – гидитися. Скáрідоватися годнi як діти, так
і старі.
Сквасніти (сквасніти) – скиснути. У теплі свіжоє молоко легко годно
сквасніти.
Скельтовати (скельтовáти) – витратити. У бовті скельтовáти гроші, які
удкладовалися на щось конкретноє мож запросто.
Скіпити (скіпити) – щепити. Садовину Іван муг скіпити, як восени, так і
навесні.
Скіплений (скіплений) – щеплений. Скіплений корч калин ніяк не хотів
пущати нові паростк .
Скляничка (скляничка) – пляшечка. У турназ ткось лишив скляничку із
пахлив м одеколоном.
Сковдошіти (сковдошіти) – 1) збідніти. Ґендлярь, маючи на базарі свуй бовт,
запросто годен сковдошіти, аж го об йдут у цінах сусід . 2) скалічитися.
Тот, тко не знає, де на Ріці крутілі, мусит сокотитися, бо годен сковдошіти,
куплючися.
Скомытати (ском тáти) – лоскотати. Аб розсмішити дітину, отець зачав
ском тáти ї у ногу.
Сливлянка (сливлянка) – самогонка зі слив. У старі час сливлянка б ла у
каждого ґазд , у каждуй х жи своя.
Слободити (слободити) – звільнити. Коп лу через т ждень мали слободити
із тюрьм .
Словпець (словпець) – пастка для гризунів. Май добре словпець накласти на
пуджарену тенґеричану муку, авадь солонину.
Слутый (слут й) – безрукий чи безногий. Дітина так п пняво робила
роботу, гі слут й челядник.
Смолі (смóлі) – шмарклі. У простуженого чоловіка смóлі текли, і нічим не
могли їх сперти.
Смолош (смóлош) – шмаркач. Мал й смóлош говорив із дідом без ганьб .
Смычити (см чити) – тягти. Хлопці з усіх сил старалися см чити язанку
руща.
Сночи (снóчи) – вчора ввечері. М снóчи наплели много хлібниць, а н ні їх
треба продати.
Снушньый (снушнь й) – той, що стосується минулого вечора. Снушнь й
хліб нітко не хотів їсти н ні.
Сокотити (сокотити) – стерегти. Нас попросили сокотити сусідськ х корув,
бо ґазди мали роботу у полі.
Сомар (сóмар) – недоумок. Сóмар у вошколу ходити не хотів.
Сохтáш (сохтáш) – звичай. За сохташóм перед свадьбов має б ти сватаня.
Сохта (сóхта) – звичка. У нас є добра сóхта: усьов рудньов збиратися на
Руздво.
Спаніти (спаніти) – стати пихатим. Челядь, що пару году мала добру
приб ль, легко годна спаніти.
Сперти (сперти) – зупинити. М довго чекали на вулици, пробуючи сперти
якусь машину.
Спечи (спечи) – спекти. У суботу треба спечи хліб тай фанк .
Спилати (спилáти) – черпати рідину. На полудне левеш мали спилáти у
кажд й танжур.
Спилачка (спилáчка) – ложка для черпання. Спилáчка висіла на гачкови
коло алмарійк .
Спирати (спирáти) – зупиняти. На пудході до села поліція узялася спирáти
усі машин .
Співанка (співанка) – пісня. Кажд й челядник має свою любиму співанку.
Спорзнитися (спóрзнитися) – поїсти скоромно у піст. Дуже зайнят й
челядник годен спóрзнитися, не думаючи про ото, що чинит.
Спосубно (спосубно) – зручно. Спосубно вестися межи чужов челядев мают
усі.
Спрятати (спрятати) – сховати. Бавлячися, діти старалися спрятати лопту
так, аб нітко ї не годен б в найти.
Спужати (спужати) – злякати. Спужати челядника годен хоть тко.
Старостит (стáростит) – бути старостою на весіллі. Об чно на свадьбі
стáростит чоловік, що має добре пудвішен й яз к.
Стігати (стігáти) – стягувати. Велик й сніг треба помаленьк стігáти з
кр ші, аб не начинив бід .
Стліти (стліти) – зотліти. Др ва, покладені у піч мали помаленьк стліти і
дати жар.
Стовпля (стóвпля) – стовбури. Поламаноє стóвпля уттігали з дорог і
складовали у купу.
Стокмитися (стокмитися) – домовитися. На сватаньови мали стокмитися на
приданому.
Сторца (стóрца) – ст рчма. Посважен сусід стóрца улітали із корчм і
боков ми вулицями ішли дому.
Сточити (сточити) – з’єднати. На перерві дівк пробовали сточити пурвану
гумку.
Стребити (стребити) – знищити. М старалися стребити майського жука,
аб не поїв молодоє листя.
Стричи (стричи) – стригти. Сусіда добре знав стричи і до нього перед
сятами устройовалася ціла черга.
Стрічати (стрічáти) – зустрічати. Стрічати брата із армії Марія пушла вонь
на край села.
Строїти (стрóїти) – будувати. Нову школу так і не зачали стрóїти, лиш
землі навезли на участок.
Струча (струча) – кукурудзяні качани. М дуже любили їсти і вареноє, і
печеноє молодоє струча.
Стручовати (стручовати) – зіштовхувати. Бавлячися, хлопці старалися
стручовати єден одного із берега у воду.
Стрый (стр й) – брат батька. Стр й навхтема б в рад м гостьом у домі
свого брата.
Стрыйна (стр йна) – дружина батькового брата. До х жі зайшла стр йна із
відром св жоздоєного молока.
Стрыйчаник (стр йчаник) – двоюрідний брат по батьковій лінії. На літо до
нас прийшов стр йчаник.
Стрыміти (стр міти) – стирчати. Любоп тн й челядник годен стр міти
на плоті пу дня, аб учути щось свіженькоє.
Студенити (студенити) – охолоджувати. Горячу кашу дітині мати має
студенити у воді.
Студінь (студінь) – холод. Із зимов ми місяцями прийшла студінь.
Стул (стул) – стіл. Стул стояв у закутку, коло шпора.
Стулець (стулець) – стілець. Чолов кови, що зайшов до х ж , дали стулець.
Суканиця (суканиця) – страва із заварного тіста і молока. На рано діти на
столі чекала свіжа суканиця, котру они дуже любили.
Сукати (сукáти) – терти. Узимі усі збиралися, бо треба біло сукáти струча.
Суль (суль) – сіль. На столі, у окремуй баночці, стояла суль.
Супокуй (супокуй) – спокій. Мати знала, що супокуй прийде лишень тогд ,
як діти пуйдут у вошколу.
Схнути (схнути) – сохнути. Без дощу на город усьо зачало схнути.
Схоженый (схóжен й) – пройдений. Много раз схóжен й путь, мож б ло
пруйти із закр т ми очима.
Схосновати (схосновáти) – використати. Коб сте щасливо могли
схосновáти усьо, що уродило сесь гуд на городі.
Сыть (с ть) – ситість. Дав Бог с ть.
Сюлько (сюлько) – стільки. С лько черешень, гі б ло сього года, не родило
уже давно.
Сяк (сяк) – ось так. Сяк вестися могли лишень старші люди.
Сякый (сяк й) – ось такий. Сяк й празник давно не робили у селі.
Сятити (сятити) – святити. На Великдень треба сятити усьо, що кладут у
кошарку.
Сятковти (сятковáти) – святкувати. День нароженя сятковáти буде уся
родина.
Сяткы (сятк ) – свята. М так довго чекали сятк , що не вірили, кой они
прийшли.
Сято (сято) – свято. На сято у селі нітко не робит.
 Т
Табла (тáбла) – металева плита на кухонній плиті. Трісла тáбла пропускала
д м до х жі.
Тадь (тáдь) – і. Тáдь кулько треба часу на оту роботу
Тай (тáй) – і. У ташці у ошколяника б ли ручка тай ірк .
Тайстра (тáйстра) – полотняна торбинка. Стара тáйстра висіла на чопикови
коло алмарійки.
Тайстрина (тайстрина) – маленька торбинка. З коровами діти брали
тайстрину, де мали дараб хліба тай молоко.
Такой (тáкой) – одразу. Тáкой нараз м мали зробити усьо, що нам казав
кось із старшин .
Талазовати (талазовáти) – збирати залишки врожаю. Як усі кумпітер на
колхóзному полі б ли узбирані, людям мож б ло іти талазовáти.
Талапко (талапкó) – незграбний чоловік. Талапкó тяжко переставляв ног і
ніяк не годен б в робити ото пуд музику.
Талпа (тáлпа) – підошва. У мене на топанкови удорвалася тáлпа.
Танжер (тáнжер) – тарілка. Стар й тáнжер б в надщерблен й, айбо ні у
кого не пуднімалася рука, аб го уверчи.
Тапшук (тапшук) – гаманець. Тапшук лежав у ташц , і найти го б ло не
просто.
Тарканистый (тарканист й) – пістрявий. Нов й сведер б в доста
тарканист й і старуй бабі не припав до душі.
Тарца (тáрца) – піднос. На столі стояла тáрца із свіжоспечен ми фанками.
Таця (тáця) – піднос. Тáця із грошима стояла на столі перед молод ми.
Ташка (тáшка) – сумка. Тáшка б ла дуже тяжка, бо б ла повна книжок.
Таяти (тáяти) – танути. У теплу зиму сніг зачинав тáяти ще у февралі.
Твуй (твуй) – твій. Твуй робоч й день зачинатся у дев’ять часу.
Телемпатися (телемпатися) – повільно пересуватися. Кулько мож
телемпатися по сьому угорілому полю, треба іти скоро.
Теметув (теметув) – цвинтар. На Втомину неділю усьо село іде на теметув,
бо там сятят гроб .
Темешити (темешити) – думати. Аб найти уход із скрутного діла, варто
добре темешити мозґами.
Тенґериця (тенґериця) – кукурудза. Зобрана тай почищена тенґериця
збиралася у мішк , докі ї не зачинали лущити. було
Тенґериця (тенґериця) – кукурудза. Сього года тенґериця б ла мала, і мала
слабу г чку.
Тепша (тепша) – форма для випічки. Змащена олоєм тепша чекала на
припічку.
Теребити (теребити) – рити кігтями. Кури утікли на город тай зачали
теребити грядк .
Тереблячка (тереблячка) – курка. Стара тереблячка неслася де хотіла, айбо
не на сідалі.
Терлиця (терлиця) – пристосування, за допомогою якого тіпали коноплі.
Терлиц унесли на пуд, бо уже давно у селі нич не роблят із коноплі.
Тесало (тесало) – стругачка, підстругачка для олівців. Дітвакови купили
новоє тесало, бо староє ун загубив.
Тецик (тецик) – так. Що ти теперь не тецик?
Течи (течи) – текти. Продірявлен й чіжем зачинат течи, і б ват ото у сам й
неподходящ й момент.
Тивчарь (тивчарь) – лійка. У каждуй х жи є тивчарь, бо без нього у склянку
не налити ні молоко, ні кампот, ні олою.
Тиґла (тиґла) – цегла. Привезена тиґла б ла така ніяка, що началася с пати
іще до робот майстру.
Тиґлазовати (тиґлазовáти) – прасувати. Кажда ґазд ня знає як тиґлазовáти
цуря так, аб го не спалити.
Тиґлазовня (тиґлазóвня) – прасування. По великому праньови буде час
тиґлазóвaня.
Тиґлазув (тиґлазув) – праска. Про стар й тиґлазув нагадилися лиш тогд , як
згорів нов й.
Тиґловый (тиґлов й) – колір цегли. Тиґлов й цвіт мало кому пудходит,
завто рідко стрічатся у цурьови.
Тинта (тинта) – чорнило. Раньше у вошколу кажда дітина носила свою
тинту.
Тинтовый (тинтов й) – фіолетовий. Тинтов й сведер нітко не хотів на ся
брати до церкв .
Титка (титка) – дитина. Із роддома дому привезли маленьку титку.
Тігатися (тігатися) – перетягувати. На перерві хлопці любили тігатится:
ото б ло весело і не страшно.
Тінтяный (тінтян й) – фіолетовий. Тінтян й олівець має кажд й добр й
столяр.
Товба (тóвба) – товста ж нка. Коло плота стояла тóвба і розникововала, що
росте у сусідському городі.
Товкан (товкáн) – глиняний глечик. Розписан й товкáн, повн й молока,
стояв на столі.
Токан (токáн) – кулеша. Май читаво челядь любила їсти плескан й токáн із
шкварьками.
Токма (тóкма) – угода. Посважан х сусіду помирити могла лишень тóкма.
Токмитися (токмитися) – домовлятися. Хлопці зачали токмитися, тко із них
перш м зайде до х жі.
Топанкы (топáнк ) – черевики. На Великдень усім дітям купили нові
топáнк .
Топанча (топáнча) – черевичок. Уд дітин з ножк злетіло великоватоє
топáнча.
Топитися (топитися) – танути. Навесні сніг зачав топитися дуже скоро.
Топур (топур) – сокира. У хащу хлопці брали мал й топур, аб б ло
удобно рубати руща.
Топыритися (топ ритися) – випинати. Спрятана пуд сорочку книжка
зачинала топ ритися.
Торбонца (торбóнца) – тачка. Новенька торбóнца стояла у хліві і брати ї муг
лишень ґазда.
Тота (тотá) – та. Тотá жона знала толк у травах могла пудказати чим мож
ул чити оту ци другу болячку.
Тото (тотó) – то. Тотó літо б ло ліпшоє: б ло не так душно і перепадали
дощі.
Трафити (трáфити) – влучити. Із рогатк треба б ло трáфити у желізну
банку на стульци.
Трафитися (трáфитися) – статися. Годно трáфитися, що невинн й у
злодійстві б в винн м.
Трафунок (трафунок) – випадок. По сятках стався дуже дивн й трафунок.
Трезина (трезина) – мотоцикл з коляскою. По дорозі ішла старезна трезина
повна сіна.
Трепета (трепета) – осика. У хащі челленяк найти мож б ло там, де росла
трепета.
Тригудньый (тригуднь й) – трьохрічний. Тригуднь й дітвак упознавав ус
букв і годен б в раховати до десяти.
Тринка (тринка) – трійка. Сама часта оцінка у Івана – тринка.
Тринкы (тринк ) – пусто. Не говоріт, кумо тринк , вас і так нітко не
слухат.
Тріся (тріся) – тріски. Тріся збирали у окрему купу, бо ним розпальовали
огень.
Тровити (тровити) – труїти. Серед літа усі, тко хоче зобрати добр й урожай,
зачинавут тровити жук .
Троїчко (трóїчко) – троє. Трóїчко пітят усяд держалися разом.
Тромбатый (тромбáт й) – той, хто має великі губи. Тромбáт й дідо дуже
не любив, аб на нього довго никали.
Троцконіти (троцконіти) – беззмістовно говорити. Кулько мож пусто
троцконіти?
Труська (труська) – кролик. Молоденьк й труська утік із клітк , тай
щасливо бігав по городу, гр зучи усьо, що видів.
Тручати (тручáти) – пхати. Самоє тяжкоє діло – тручáти нагружен й вуз
ідгорі.
Трывати (тр вáти) – тривати. Безпорядк не годн тр вáти в чно: рано ци
пузно они мавут’ся кончити.
Трывучый (тр вуч й) – витривалий. Тр вуч й челядник годен б ти у
хащи пару дну без помочи.
Туй (туй) – тут. Туй теперь стоит бовт, а раньше б ла Мойшова х жа.
Туйкы (туйк ) – тут. Туйк теперь стоит бовт, а раньше б ла Мойшова
х жа.
Тулько (тулько) – стільки. Тулько проблем, гі п’яні, не має у селі нітко.
Туман (туман) – дурень. На заднюй парті сидів май велик й туман у класі.
Тумановата (тумановáта) – тупувата. Тумановáта голова заставлят ног
ходити много.
Турназ (турнáз) – коридор. Світл й, велик й турнáз любили усі діти.
Тушный (тушн й) – товстий. Тушн й челядник тяшко ходив і дуже тяшко
д хав через вагу.
Тхурь (тхурь) – тхір. У наставлен й ґаздов словпець попав тхурь, що
польовав на пітят.
Тычити (т чити) – палки для підтримки фасолі. Пасулю т чити ліпше по
дощови, коли земля мало помнякне.
Тьма (тьмá) – темрява. На вечур на село насунулася тьмá: усьо указовало на
дощ.
Тютчаник (тютчаник) – двоюрідний брат. На сято до нас прийшов
т тчаник, ун жив дуже далеко.
Тяжкый (тяжк й) – важкий. Тяжк й груз не давав машині іти скоро.
Тямити (тямити) – пам’ятати. Кажд й челядник має тямити т х, тко
привів’го на сесь світ.
Тямка (тямка) – пам’ять. Далеко не усім даєся добра тямка.

У
Убавити (убавити) – виростити дитину. Май добре убавити малу дітину
годні лиш мати з вутцьом.
Убаленый (убален й) – повалений. Убален й електричн й стовп нітко не
бізовався пудняти без електрику.
Убаляти (убаляти) – змінити положення, зіштовхнути. Убаляти старого
оріха зобралося много люди.
Убиват (убиват) – виходить. Мені н ні не убиват іти до Хуста.
Убудити (убудити) – добре закоптити. Аж не убудити мнясо тай солонину,
та они скоро іспортятся.
Убути (убути) – взути. Нерозхожені топанк убути не так просто.
Ув’янути (ув’янути) – зомліти. Перепужена жона запросто годна ув’янути.
Уважати (уважáти) – поважати. Старшину у родині уважáти тай слухати
мавут усі.
Уверечи (уверечи) – викинути. Май легко уверечи малоє цуря, айбо
купити’го пак тяжко.
Увидіти (увидіти) – побачити. Спрятан й гриб у хащи увидіти дуже тяжко.
Увітрьовати (увітрьовати) – провітрювати. У файну погоду варто
увітрьовати не ношеноє цуря.
Увойовати (увойовати) – домогтися. Б в час і кажд й у селі муг увойовати
собі землю.
Увошколовати (увошколовати) – навчити. Старшина готова б ла
увошколовати мал х діти у всьому, що знали самі.
Угажати (угажáти) – догоджати. Невістці б ло дуже не просто у всьому
угажáти старуй.
Уганьбити (уганьбити) – присоромити. Валяного чоловіка треба б ло
уганьбити, инак ун не хотів м тися.
Углаїти (углаїти) – залагодити. Сварку межи чоловіками мож розпалити, а
мож і углаїти.
Уд (уд) – від. Уд села до села вела стара, колись асфальтована дорога.
Уд’язати (уд’язáти) – відв’язати. Уд старого дуба хлопці мали уд’язáти
коню, тай привести їх дому.
Удверчи (удверчи) – відкинути. Начинавучи нову рботу, треба удверчи усі
пом сл про уже зроблену.
Удговорити (удговорити) – відмовити. Удговорити мовчати мож хоть кого,
лишень не малу дітину.
Удгорі (удгóрі) – вверх. Удгóрі йти май легко, гі спускатися.
Уддана (удданá) – заміжня. Удданá дівка не годна із друг ми дівками
ходити і удд хати так як они.
Удзьобати (удзьобати) – виколупати дзьобом, позбирати. Розс паноє зерно
могли удзьобати як потята, так і кури.
Удказати (удказáти) – відмовити. Парадна дівка запросто годна удказáти
женихови.
Удкапчати (удкапчáти) – відєднати. Діти хотіли удкапчáти уд коню вуз і
пуйти на них возитися.
Удкіновати (удкіновáти) – відмучитись, померти в муках. Кажд й лежач й
челядник приречен й добре удкіновáти.
Удкіряти (удкіряти) – прогнати. Діти никали за пітятами і мали удкіряти
сусідського кота, аж тот прийде.
Удкы (удк ) – звідки. Удк челядник має взяти сил , аж не годен їсти
Уднепасти (уднепáсти) – втратити сили. Роблячи ціл й день на стройці
уднепáсти годен дуже сильн й чоловік.
Уднину (уднину) – вдень. Уднину сторож мусит успатися, аб уночи оп’ят
уйти на роботу.
Удомыкати (удом кати) – відмикати. Аб зайти у гараж треба спершу
удом кати вонков й замок, а пак - унутрішнь й.
Удоттяти (удóттяти) – відрізати. Пурван й прут, електрик збиралися
удóттяти, як удключат світло.
Удпиляти (удпиляти) – віпилити. Нігда не пузно удпиляти лишнь й митер
дерева, що висит із машин .
Удревати (удревáти) – виплакатися. Розвезена дітина готова удревáти хоть
як й час, лишень б юй дали ото, що хоче.
Удрзнати (удóзнати) – відвідати. У неділю треба пуйти удóзнати лежачого
сусіда.
Удряпатися (удряпатися) – вилізти наверх. Кутка легко годна удряпатися на
х жу.
Удтинати (удтинáти) – відрізати. Удтинáти цвіт із бузин любили усі, бо
она дуже файно пахне.
Удтогды (удтогд ) – відтоді. Удтогд (як удгуляли свадьбу) дальню родину
із другого района нітко не видів.
Удты (удт ) – звідти. Удт нітко ще не вертався.
Удути (удути) – видути. Смолав й чоловік дуже старався, айбо ніяк не годен
б в удути смолі.
Удчахнути (удчахнути) – відламати (гілку). Навесні многі любили
удчахнути собі гілку воргон .
Удыйти (уд йти) – відійти. У бурю уд великого дерева ліпше уд йти набук.
Удялазовати (удялазовати) – присоромити. Яз ката сусіда ні за що годна
б ла удялазовати челядника.
Уєдно (уєдно) – 1) разом. У церкв д ти «Отче наш» говорили уєдно.; 2) в
один шар. Розкладена уєдно ширінка застеляла усь й стул, гі скатерть.
Ужварити (ужвáрити) – пом’яти тканину. М ючи цуря, пралка буде го
ужвáрити.
Узарані (узарáні) – зранку. Узарáні робота даєся легко, не ото, що увечері.
Узваряный (узварян й) – побитий. Добре узварян й пес боявся пудходити
ід курачульнику.
Узватися (узвáтися) – відгукнутися. Часто кутка не хоче узвáтися, кой ї
кличут.
Узвідовати (узвідовати) – випитати. У садику любоп тна нянька любила
узвідовати діти про ото, що у них дієся дома.
Узимоватися (узимоватися) – перезимувати. При приходови зим усі
думают лишень про ото, аб легко узимоватися.
Указати (указáти) – вказати. М просили грибарю указáти нам путь із хащі.
Укіряти (укіряти) – вигнати. Корув іззарані мож укіряти на сільськоє
пасовисько.
Укликати (укликати) – викликати. Через нечесного с на, матір хотіли
укликати на сільраду.
Уковдовати (уковдовати) – випр сити як милостиню. Цигани годні
уковдовати доста много гроши.
Укорінковати (укорінковати) – викорчувати. На ораници треба
укорінковати жаливу тай лободу.
Укохати (укохати) – викохати, виростити. Не каждому удаєся укохати
дітину так, аб она готова б ла себе удстояти сама.
Укріпнути (укріпнути) – зміцнити. За літо діти мали укріпнути.
Укруп (укруп) – кипяток, окріп. На шпорі у великому горкови б в укруп.
Укрятати (укрятати) – викрутити. П’яниці хотіли укрятати рук : лиш так
го мож б ло сперти.
Укунци (укунци) – в кінці. Укунци вулиці стояв бовт.
Укурливець (укурливець) – вперта людина. Укурливець не мав цімбору, бо
не годен б в порозумітися ні з к м.
Улежатися (улежатися) – відпочити. По службі дідо хотів поїсти тай
улежатися.
Уліті (уліті) – влітку. Уліті діти люблят довго поспати, бо нітко їх не будит
до в школ .
Улітовати (улітовати) – перелітовати. Стар й челядник навесні хоче
улітовати, а восени – узимовати.
Улітоватися (улітоватися) – легко одягтися. Не кажд й челядник рискне
улітоватися посеред зим .
Улічити (улічити) – 1) вилікувати. Дохторка дуже хотіла улічити слабого
челядника. 2) визначити. Міліціонер мав улічити, тко із хлопцю крав ябл ка.
Улляти (улляти) – вилити. Набрану у потоц воду улляти мали у велику
бочку.
Улопоніти (улопоніти) – вибовкати таємницю. Ціковбаня легко могла
улопоніти ото, що не треба.
Улуфтовати (улуфтовати) – провітрити. Б ло б добре по ремонті
улуфтовати х жу.
Умальвати (умальвати) – пофарбувати, побілити. Падемент умальвати
треба спеціальнов фарбов, аб скоро сохла тай не дуже воняла.
Умантити (умантити) – видурити. Великого звіря треба б ло умантити із
прятанк тай увести на шириню.
Ун (ун) – він. Ун добре знав гор і муг уйти із май читаво запутаної хащі.
Уникати (уникати) – видивитися. Тот, тко любит ходити на гриб , годен
уникати їх і у потемку.
Уніят (уніят) – член греко-католицької релігійної общини. Уніят мали
свою церкву і ходили до неї.
Уодно (уодно) – одним шаром. Уодно протягнена джерґа не мала ні кунця, ні
краю.
Упаковати (упаковати) – вигнати. Уїдливого циганина годі б ло упаковати
із двора.
Упало (упало) – випало. Із тапшука упало пару рублю.
Упарадитися (упарадитися) – наряджатися. Перед тим, як іти до церкв ,
кажда жона хоче упарадитися.
Упечи (упечи) – випекти. Грінк варто добре упечи.
Упоздитися (упоздитися) – запізнитися. На остановку треба приходити
скоро, аб не упоздитися на проїзж й автобус.
Уполудне (уполудне) – опівдні. Із робот уполудне усі верталися дому.
Упровуд (упровуд) – похорон. Упровуд призначили у церкві і там зобралося
много люди.
Упулитися (упулитися) – вирячитися. Упулитися мож хоть на кого, та ци
усім ото полюбится, невідомо.
Упуночи (упуночи) – опівночі. Упуночи на вулицю почти нітко не уходит.
Упуцовати (упуцовати) – вичистити взуття. Перед т м, як уйти на вулицю,
топанк треба добре упуцовати.
Уракаши (уракаши) – разом. Не дурн й казав, що ото, що уракаши легко,
самому не пудняти.
Урегонітися (урегонітися) – висміятися. Весела компанія ніяк не годна б ла
урегонітися.
Уригати (уригати) – виблювати. При слабому жолудку ліпше уригати ото,
що не пушло на пользу гі мучитися, а нич не помінятся.
Уріхтовати (уріхтовати) – прибрати. П ред сватаням дівка має уріхтовати
х жу і двур.
Уробитися (уробитися) – напрацюватися. На городі дуже тяжко робити,
кажд й там годен уробитися.
Урыгати (ур гати) – вирвати. Із усіх сил пес старався ур гати іспорченоє
мнясо, що найшов на вулици тай ізів го.
Усважатися (усважатися) – висваритися. Рознервожена жона годна
усважатися на невинного челядника.
Ускубсти (ускубсти) – вискубати. Аб умудритися ускубсти із гусака перо,
треба б ло б ти доста сміл м.
Усмычити (усм чити) – виволочити. Усм чити із хащі др ва годні б ли
лишень куньми.
Успатися (успатися) – виспатися. Добре успатися мож б ло лишень у
неділю авадь сято.
Успіти (успіти) – встигнути. Тко рано встає, тот може успіти за днину усьо
переробити.
Успуд (успуд) – вниз. Успуд дітина мала узяти на себе теплоє староє цуря,
аб юй б ло не студено.
Устарітися (устарітися) – зістаритися. Аб б ти добр м, вино має
устарітися.
Усхнути (усхнути) – висохнути. У жаркоє літо невеликий потук запросто
годен усхнути.
Усхылячкы (усх лячк ) – схилившись. Городину легко збирати усх лячк .
Усяды (усяд ) – всюди. Усяд по селу цвіли яблоні, бр ніли бжол і пахло
свіж м молоком.
Усяко (усяко) – по-всякому. Усяко годно б ти.
Усячина (усячина) – всяка всячина. У бовті б ла усячина, лиш гроши у сел
н тко не мав.
Утиральник (утирáльник) – рушник. Чист й утирáльник вісів коло
алмарійк .
Уткы (утк ) – звідки. Нітко не знав утк прийшов зайда.
Утруби (утруби) – висівки. Худобі треба б ло дв чі давати утруби.
Ухарити (ухарити) – прибрати. Перед недільов дівк мали ухарити х жу.
Уходити (уходити) – виходити. Недорудноє теля уходити б ло доста тяжко.
Ухорошати (ухорошати) – каструвати. Куплені свинята ветеринар мав
ухорошати, инак із ними годні б б ти проблем .
Ухосновати (ухосновати) – використати. Землю треба ухосновати лише так,
гі ото має б ти.
Уциганити (уциганити) – безсоромно випросити. Циганка годна б ла
уциганити гроші у май жадного чоловіка.
Уціфровати (уціфровати) – оздобити, прикрасити. Великодну кошарку
кажда ґазд ня старалася уціфровати як мож май файно.
Учернити (учернити) – вимазати сажею. Табл на шпорі варто б ло перед
сятом учернити, аб они б ли гі нові.
Ушиваня (ушиваня) – вишивка. Парадноє ушиваня утягали із шіфона лише
на великі празник .
Ушиткі (ушиткі) – всі. На Сят й вечур ушиткі діти сходилися до своєї
старшин .
Ушуловáти (ушуловáти) – прасувати. Пом тоє цуря мати мала ушуловáти, а
потому складовати у шіфон.

Ф
Файно (фáйно) – гарно. Фáйно убрана жона вулицьов ишла дуже помал , так
гі б хотіла, аб ї усі увиділи.
Файта (фáйта) – родина. На Руздво дома зобралася уся фáйта, тай пушла уд
х жі до х жі, колядуючи старі, почти заб ті колядк .
Файчити (фáйчити) – курити. У неділю чоловік збиралися у центрі,
зачинали фáйчити тай обговорьовати діла у селі тай державі.
Фана (фáна) – прапор. Жовто-синя фáна сміло висіла на х жи, а пуд нев
бісновалися мадярські жовнір .
Фанкы (фáнк ) – солодка випічка. Спечені дома фáнк б ли сам м
дорог м спогадом про минулі год .
Фара (фáра) – попівська оселя. Попуська фáра давно служила дітям школов.
Фарбити (фарбити) – фарбувати. Навесні стар й плут треба фарбити, инак
за літо згниє.
Фаттюв (фаттюв) – хлопець. Фатт в шпацировав вулицев і насвистовав
співанку.
Фейса (фейса) – сокира. У каждого лісника має б ти добра фейса.
Фейсина (фейсина) – сокира (невелика). Добра ґазд ня держит на кухні
фейсину, аб нев мож р зділити мнясо тай перебити кустку.
Фертік (фертік) – усе, кінець. Я не буду ото робити тай фертік.
Фест (фест) – добре, сильно. Вечурниці у цімборк пруйшли фест добре.
Фіґлі (фіґлі) – жарти. Сусід не розумів фіґлі тай надувся на цімбору.
Фіґльовати (фіґльовáти) – жартувати. Вуйко муг фіґльовáти ціл й день і ні
раз не повторити ф ґлю.
Фіґлярь (фіґлярь) – жартівник. Фіґлярь легко уходив із хоть якої проблем .
Фінжа (фінжа) – горнятко. На полиці стояло фінжа, повноє молока.
Фіномно (фіномно) – вишукано. Дівці удавалося фіномно уписовати яйця,
кладучи на них усякі фарб .
Фірганок (фіргáнок) – занавіска. На Великдень м купили до калідора
нов й фіргáнок.
Фіркати (фіркати) – писати неакуратно. Дітина зачинала фіркати олівцьом
усьо, що хотіла, і юй діла не б ло до того, що пуд руков у неї б в паспорт.
Фляцнути (фляцнути) – ударити. Бавлячися, діти годні б ли фляцнути один
одного.
Форґіта (форґіта) – ручка на дверях. Стара форґіта на дверях зломилася, а
нову не купили.
Форша (форшá) – дошка придатна для столярних робіт. Форшá б ла свіжа і
у роботу брати ї б ло не мож.
Фрай (фрáй) – вільно. На польови худобі б в фрáй: она могла пастися там,
де хотіла.
Фрас (фрáс) – вживається в емоційно-експресивних фразах. Баба не
здержовалася, тай гойкала без перестанку: фрáс б ти б в.
Фрішновато (фрішновáто) – прохолодно. Оболок б в удчинен й і пуд вечур
у х жи стало фрішновáто.
Фузія (фузія) – рушниця. Дідо фузі прятав у ладу, аб діти до неї не годні
б ли дотягтися.
Фунґовати (фунґовáти) – функціонувати. Удремонтован й часуник не
пер ставав фунґовáти.
Фурт (фурт) – завжди. Кулько мож фурт одно і ото самоє повторьовати
Фынькати (ф нькати) – плакати. Аб не дустати уд вутця, дівка зачала
ф нькати.
Фыркати (ф ркати) – щось розкидати, створити безлад. Іграшк дітина
годна ф ркати по усюй комнаті.

Х
Хавкати (хáвкати) – кашляти. Дітина серед літа зачала хáвкати.
Хайдер (хáйдер) – безлад. Цигане, що жили у сусідньому селі, у
центрізробили хáйдер, і нітко їм нич не казав.
Хала (хáла) – біла хлібина продовгастої форми. Хáла, куплена у бовті, б ла
пахлива, мняка і дуже апетитна.
Хамник (хамник) – зарослі кущів. Густ й хамник розрусся на з пущен х
пуд хащов землях.
Хапнути (хáпнути) – вхопити. Кой ділили пайові землі, кажд й старався
хáпнути май файн й кусок.
Харити (харити) – прибирати. Кажду суботу жон ходили харити церкву.
Хаща (хáща) –ліс. Хáща б ла прихистком т м, тко прятався уд совітської
влад .
Хвальба (хвальбá) – вихваляння. Велика хвальбá до добра не приводила.
Хворост (хворóст) – хмиз. Принесен й хворóст мали пудострити, аб го
май легко б ло зат кати у землю.
Хвуст (хвуст) – хвіст. Коло постели висів р ж й лисяч й хвуст.
Хлів (хлів) – стайня. У пожарі стар й хлів згорів, а нов й до зим построїти
не встигли.
Хляпнути (хляпнути) – бризнути рідиною. Майстер дуже старався не
хляпнути фарбов на меблі.
Ховзатися (хóвзатися) – кататися на снігу. У неділю діти тікали з дому
хóвзатися.
Ховзко (хóвзко) – слизько. У морозну днину на вулици доста хóвзко.
Холошні (холóшні) – штани з грубого домотканого сукна. На шпарзі над
шпором уже друг й день сушилися холóшні.
Хорошати (хорошáти) – каструвати. Малоє паця треба хорошáти, аб не
робило бід .
Хосен (хосен) – користь. Як й ти хосен із того, що робота є, а заробка
ніякого
Хосновати (хосновáти) – використовувати. Головноє, аб б ло здоровля
хосновáти ото, що на городі уросло.
Хоть де (хоть де) – будь-де. Молод м спеціалістам жити у селі мож хоть де.
Хоть коли (хоть коли) – будь-коли. Цімбор годні стрітися хоть коли.
Хоть куды (хоть куд ) – будь-куди. Молодята готові б ли пуйти хоть куд ,
лиш б не б ти дома.
Хоть кулько (хоть кулько) – скільки завгодно. Хоть кулько мож говорити
про щось, айбо ліпше ото увідіти.
Хоть тко (хоть ткó) – будь-хто. На сято до х ж може зайти хоть ткó.
Хоть удкы (хоть удк ) – будь-звідки. Книжк у школу мож нести хоть
удк .
Хоть чый (хоть ч й) – будь-чий. Чемуйдан годен б в б ти хоть ч й.
Хоть що (хоть щó) – будь-що. У подарок мож принести цімборови хоть щó.
Хоть як (хоть як) – абияк. Хоть як б дорого не стоіло цуря, його треба
б ло купити.
Хоть якый (хоть як й) – який-небудь. Хоть як й б не б в сміл й чоловік,
самому іти у далеку хащу страшно.
Храмати (хрáмати) – кульгати. Пес зачинав хрáмати, як на нього гойкав
ґазда.
Храп (хрáп) – 1) замерзла земля. Ізрана землю покр вав тверд й хрáп.; 2)
хропіння. У комнаті чути б ло лишень голосн й хрáп.
Храпливець (храпливець) – людина, що хропе. Храпливець спав у комнаті
сам, бо нітко із ним не годен б в заспати.
Хресник (хресник) – похресник. Хресник чекав на Великдень писанку.
Хресниця (хресниця) – похресниця. Хресниця ніґда не проходила, аб не
поздоровкатися.
Хресня (хресня) – похресник. Хресня радовалося подарку так, ґі б му
подаровали усь й світ.
Хріснути (хріснути) – зламатися. Староє дерево запросто могло хріснути.
Хрупкати (хрупкати) – гризти. Діти дуже любили хрупкати свіжу моркву із
города.
Хыба (х бá) – якщо тільки не. М годні б ли довго сидіти на вулици, х бá
кось кликав вечеряти, тогд – розходилися.
Хыба (х ба) – вада. Дівка дуже переживала, що на лици у неї х ба.
Хыжа (х жа) – хата. Стара х жа б ла тепла і у нюй б ло добре жити.

Ц
Царок (цáрок) – відгороджене місце для утримання тварин. Коло хліва
зробили нов й цáрок.
Цвітный (цвітн й) – різнокольоровий. У магазині м глядали цвітн й
папірь.
Цебер (цебер) – дерев’яне відро. Цебер повн й вод стояв недалеко уд хліва
і маржина годна б ла із нього напитися.
Цементовый (цементóв й) – бетонний. Цементóв й бовт у неділю не
робив.
Центлик (центлик) – шматок паперу. У муці м найшли центлик із цінов.
Центра (центра) – центр. Центра села б ла тиха: нітко не ходив вулицев.
Церькув (церькув) – церква. Церькув стояла на горбі і її б ло видко із усіх
кунцю села.
Церькувка (церькувка) – маленька церква. Недале о уд входу у монаст рь
построїли церькувку.
Церькувник (церькувник) – паламар. Церькувник знав усі церковні закон і
муг удповісти на усякі питання.
Церькувничка (церькувничка) – дружини паламаря. Церькувничка ходила
до церкв кажду неділю.
Ци (ци) – чи. Прячучися у пивници, люди не знали: теперь день ци нуч.
Цигареклик (цигареклик) – сигарета. Хлопці стояли не далеко уд вушкол і
по черзі курили цигареклик.
Цильо (цильó) – Василь. У брата б в цімбора – Цильó.
Циля (циля) – Василина. Циля не любила много говорити і завто добре
слухала того, тко говорив.
Ципінь (ципінь) – холоднеча. Із перш ми мор зами прийшла с рость і
ципінь.
Цицька (цицька) – груди. У молодиці із сорочк усунулася цицька.
Цібзер (цібзер) – застібка-блискавка. На нагавиці треба б ло пришити нов й
цібзер.
Цідола (цідола) – квитанція. Цідола про здані трав б ла пропуском до
клуба.
Ціковбанити (ціковбáнити) – набридливо говорити. Цімборк могли
ціковбáнити часами без остановк .
Ціковбаня (ціковбáня) – жінка, яка багато говорить. Сусіда б ла май велика
ціковбáня у селі.
Цімбор (цімбор) – приятель, друг. Цімбор готов й уручити цімбора у
складн й час.
Цімборашити (цімборáшити) – дружити. Цімборáшити могли межи собов і
діти, і старі.
Цімборка (цімборка) – подруга. Май ліпша цімборка у гості годна
приходити, коли захоче.
Цімборство (цімбóрство) – дружба. Май читаво цінится у фаттьову
цімбóрство.
Ціментовати (ціментовáти) – бетонувати. На в ходн х хлопці мали
ціментовáти доружку.
Цінянка (цінянка) – ложка. Оловляна цінянка легко ся гнула, і мож ї б ло
спрятати у ташці.
Ціркус (ціркус) – цирк. На копани розклали палатк , бо прийшов у село
ціркус.
Ціфровати (ціфровáти) – оздоблювати, виконувати дуже делікатну роботу.
Урізуючи мінту, жона старалася ї друбно ціфровáти.
Цорконіти (цорконіти) – бряжчати. Над колясков не переставали цорконіти
дітинські іграшк .
Цоркотало (цоркóтало) – брязкальце. Разом із цукром батечко приніс
хреснятови цоркóтало.
Цукати (цукати) – підкидувати дитину на коліні. Дідо дуже любив цукати
своїх онуку.
Цукрити (цукрити) – солодити. Дако любит їсти суканицю пудсолену, а дако
любит ї цукрити.
Цукровка (цукрóвка) – цукровий діабет. Т м людям у кого цукрóвка, їсти
цукор – зась.
Цуравый (цурав й) – дірявий. Цурав й реклик нітко не хотів носити, і ун
висів на чопикови, коло дверю.
Цуріґ (цуріґ) – назад(для коней). Коні добре розуміли то, що казав їм ґазда:
як чули «цуріґ», то нараз повертали назад.
Цурош (цурош) – обірванець. Зайда б в похож й на цуроша.
Цуря (цуря) – одяг. Домашньоє цуря пом ли тай повішали сушити на
грядку.
Цурятина (цурятина) – дешевий одяг. Куплена на базарі цурятина матері не
полюбилася.
Цуцлик (цуцлик) – соска. Дітина уже ходила до ошкол , а усе ще любила
поссати цуцлик.
Цыргати (ц ргати) – смикати. Дітина не переставала ц ргати матірь за
свиту.
Цюльоватися (цюльовáтися) – цілуватися. Хлопці думали, що у кінови мож
буде ц льовáтися із дівками.
Цюця (цюця) – цукерка. На шіфоні мати спрятала уд дітин ц ц .
Цяпати (цяпати) – капати. Лік дохторка учила цяпати на цукор, а не лити у
воду.
Цятка (цятка) – крапля. Цятка тинт лишилася на свиті, її ніяк немож б ло
удм ти.
Цяткастый (цяткáст й) – плямистий. Цяткáст й шал пудходив до усього
цуря.

Ч
Чабрик (чáбрик) – чебрець звичайний. На грядці помежи морквов рус
чáбрик, пахнучи на усь й город.
Чад (чáд) – сажа. У старуй х жи шпор чадив і чáд сідав усяд .
Чаловати (чаловáти) – обдурювати. Циганка годна б ла чаловáти каждого,
до кого пудходила.
Чапкати (чáпкати) – плямкати. У садикови діти учили не чáпкати за столом.
Чапловати (чапловáти) – шнуровати. Дітину довго учили чапловáти
топанк .
Чаплув (чаплув) – шнурок для взуття. Не заязан й чаплув шпортав чоловіка,
айбо ун не пробовав го заязати.
Чапнути (чáпнути) – схопити. Пес старався чáпнути за ногу каждого, тко
йшов попри його буду.
Часуник (часуник) – годинник. Часуник висів на стіні і указовав місн й час.
Чебря (чебря) – посуд. Новоє чебря стояло у шіфоні, а не на полиці.
Челлениця (челлениця) – верхній неродючий шар землі. Як б не старався
челядник, на челленици доброго урожая не дочекатися.
Челленый (челлен й) – червоний. Челлен й машлик любили носити почти
усі дівк .
Челленяк (челленяк) – підосинник. Із-пуд ялинк виднівся файнезн й
челленяк.
Челядник (челядник) – людина. До старост зайшов прийшл й челядник.
Челядь (челядь) – люди. На празник до церкв прийшла челядь із сусіднього
села.
Чемyйдан (чемyйдáн) – валіза. На поді, помежи ящику із стар м чебрьом,
стояв чемуйдан із удорванов ручков.
Чемерґес (чемерґес) – саморобний спиртний напій поганої якості. Пияк
наварили чемерґес і пиячили ціл й т ждень.
Чеперати (чеперати) – рухатись, перевалюючись з ноги на ногу. Старі люди
помал чеперали по вулици.
Червавый (червáв й) – червивий. Червáв й корінь бурака худоба їсти не
хотіла.
Червак (червáк) – черв’як. Червáк так переточив усьо ябл ко, що немож го
б ло їсти.
Черевисько (черевисько) – великий живіт. Сважаючися, сусіда уставив своє
черевисько, гі май велик й аргумент.
Черево (черево) – живіт. На рано у дітин боліло черево.
Чередарь (чередáрь) – пастух. Кажд й рано чередáрь зганяв на поле усю
худобу.
Череп (череп) – черепиця. Побит й градом череп знимали і складовали пуд
др варьньов.
Черепаня (черепáня) – кришка для каструлі. У коп лу черепáня служила
рульом і їм б ло весел нев рульовати.
Черепля (черепля) – глиняний посуд. Поущербльованоє черепля ніткому
б ло не треба.
Черес (черес) – широкий шкіряний пояс. Кажд й ґазда мав черес, котр й
убирав лиш на празник.
Черяти (черяти) – черпати. Із потока воду черяти треба б ло помал , аб не
скаламутити дно.
Честовати (честовáти) – пригощати. Гостю, що прийшли до х жи, ґазди
мали файно честовáти.
Честоватися (честовáтися) – шануватися. Сестрам треба б ло честовáтися,
що б ся не стало.
Чинити (чинити) – робити. Дітям треба б ло чинити так, гі їх учили дома.
Чинитися (чинитися) – прикидуватися. Аб нітко не догадався, дівка мала
чинитися так, гі сусіда.
Чир (чир) – страва з кукурудзяного борошна. Плекаторці давали пити не
молоко, ай чир: так у неї мало приб ти молоко у грудях.
Чистотний (чистóтний) – той, що любить чистоту. Чистóтний челядник не
має суєт із т м, що уд нього вонит.
Чистотно (чистóтно) – чисто. У церкви б ло чистóтно.
Читаво (читаво) – дуже сильно. Діти читаво напудилися, бо уночи нич не
виділи перед собов.
Читавый (читав й) – активний. Читав й чоловік устигав усяд .
Чіжми (чіжми) – чоботи. Старі чіжм уверли у смітя, бо они текли.
Чікув (чікув) – однорічне лоша. Чікув терпеливо біг за куньми, не удстаючи
уд них бурше гі на пару митру.
Чіношний (чіношний) – красивий. На Великдень хресні готовили своїм
хреснятам чіношний подарок.
Чіпок (чіпóк) – мереживна прикраса. У посагу, помежи друг м, дівк мали
мати чіпóк.
Чіть (чіть) – тихо. Дітям, що любили шуміти, май часто говорили: «Чіть».
Чітьте (чітьте) – будьте тихо. Дідо гойкнув на онуку, що скакали на вулици і
голосно сміялися: «Чітьте».
Чіча (чіча) – квітка. Коло плота росла недавно посажена чіча.
Чічка (чічка) – красива жінка, як квітка. Дівка, гі чічка, б ла горда і ні з к м
не хотіла говорити.
Чморгати (чмóргати) – човгати. Дітина узяла материн топанк тай зачала
чмóргати ними по х жи.
Чоколада (чоколáда) – шоколадка. Сам м ліпш м подарком дітям б ла
чоколáда.
Чомхати (чомхáти) – рвати. Козам баба мала чомхáти павороз берез , бо
вербу ота їсти не дуже хотіла.
Чонка (чóнка) – бокова частина даху. На старуй х жи завалилася чóнка і її
треба б ло міняти.
Чорниця (чорниця) – ожина. Сего года чорниця уродила добре: її много і она
велика, а ще солодка.
Чотлик (чóтлик) – шпилька для волосся. Загублен й чóтлик найшовся
помежи валян м цурьом.
Чотырька (чот рька) – четвірка. Чот рька коню бігла так скоро, що і
машина догонити ї б ла не годна.
Чупкало (чупкало) – примітивний замок. На двері поклали новоє чупкало,
айбо із нього мало толку.
Чупкати (чупкáти) – защіпати. Дверці на хлівови на нуч треба добре
чупкáти, аб ся не удкр ли.
Чурь (чурь) – приміщення для зберігання сільськогосподарського реманенту.
Коло каждої х жи строїли чурь, аб б ло де держати усяк й реманент.
Чухтанка (чухтанка) – сверблячка. Навесні, кой много кліщу тай блух, на
худобину уд їхніх укусу нападат чухтанка.
Чухтати (чухтати) – почісувати. Пес дуже любив, кой го зачинали чухтати
діти.

Ш
Шал (шáл) – шарф. На Микол мені подарили плетен й шáл.
Шандар (шандáр) – жандарм. Шандáр ходив вулицев із пушков тай батугом.
Шанц (шáнц) – рів. На газову трубу серед города ур ли велик й шáнц.
Шаранц (шарáнц) – стовп. На краю дорог лежав нікому не інтересн й
шарáнц.
Шаркань (шáркань) – 1) змій, дракон. Діти дуже любили слухати казку про
шáрканя. 2) зла людина. Баба б ла зла гі шáркань: на усіх гойкала. 3)
шершень. На дубови поселився велик й шáркань.
Шатя (шáтя) – одяг. Новоє шáтя пов шали на вішакови у шіфон.
Швабликы (швáблик ) – сірники. Швáблик лежали на алмарійці, і їх нітко
не брав.
Шевкыня (шевк ня) – швея. Шевк ня т ждень робила у комбінаті, а на
в ходн х шила дома.
Шерблик (шерблик) – горщик з ручкою. На колодязьови стояв невеньк й
шерблик на воду.
Шереґа (шереґа) – ряд. Пуд бовтом устроілася ціла шереґа люди.
Шефтовати (шефтовáти) – займатися дрібною незаконною торгівлею. Б ли
час , коли шефтовáти байловав кажд й друг й.
Шибеник (шибеник) – бешкетник. Мал й шибеник не находив собі міста,
скачучи по усюй х жи.
Шийтеловати (шийтеловáти) – гуляти. Старшину сердило ото, що молоді
любили довго шийтеловáти селом.
Шикувно (шикувно) – вміло. Усі газет б ли шикувно складені на полици.
Ширньовка (ширньóвка) – парасоля. У закутку коло дверю стояла складена
ширньóвка.
Шіпка (шіпка) – шапка. Зимову шіпку брали лиш у мороз .
Шірінка (шірінка) – хустка. Нова шірінка дуже пасовала молодици.
Шіфон (шіфон) – шафа. Нов й шіфон стояв у дальньому закутку комнат .
Шкарабоня (шкарабóня) – бляшана банка. Шкарабóня з фарбов чекала
тепла, бо у хол д мальовати плут б ло немож.
Шкатуля (шкатуля) – ящик, призначений для зберігання чого-небудь.
Велика шкатуля із інструментом стояла на видному місцьови, айбо д тям
б ло невольно ї к вати.
Шкварькы (шкварьк ) – перетоплене сало. Діти люблят їсти грінку із
шкварькáми тай цибульов.
Шкіритися (шкіритися) – сміятися. Ід дітині усі зачинали шкіритися,
думавучи, що так она перестане ревати.
Шкудый (шкуд й) – шкідливий. Шкуд й кут дуже хотів залізти у комору,
де держали мнясо.
Шкурити (шкурити) – знімати кору з колоди. Свіжі дошк мали спершу
шкурити, а потум класти сушити.
Шкутя (шкутя) – волосся. Учесаноє шкутя валялося по усьому падементу.
Шкындати (шк ндати) – шкутильгати. Хром й чоловік муг лиш
шк ндати, скоро іти му ся не удавало.
Шлаєр (шлáєр) – фата. Молодиця дуже довго убирала на базарі шлáєр.
Шльопотанка (шльопóтанка) – болото з мокрим снігом. Із перш м снігом
на вулици учинилася пуд ногами шльопóтанка.
Шматя (шмáтя) – одяг. Староє шмáтя нітко носити не хотів.
Шмірґель (шмірґель) – наждачний папір. Зачажені на огни горшк
почистити мож б ло лишень шмірґельом.
Шмірґельовати (шмірґельовáти) – чистити наждачним папером. У суботу
баба зачинала шмірґельовáти алюмінієві блюда тай ожиці.
Шнюпавка (шнюпавка) – невдячна робота. Нітко не любит аб му давали
робити шн павку.
Шнюпати (шнюпати) – виконувати одноманітну роботу. Стара жона довго
сиділа на лавици тай зачинала шн пати ото, що не хотіли чинити другі.
Шовґор (шóвґор) – швагро (чоловік сестри). Шóвґор дуже любив приходити
до нас у гості.
Шовґорыня (шовґор ня) – сестра чолов ка для його дружини. На свадьбі
шовґор ня веселила усіх, кого могла.
Шовдырь (шóвд рь) – копчена задня нога свині. На Великдень із пода
зносили копчен й шóвд рь, бо ун б в однов із основн х страв на столі.
Шойт (шóйт) – сальтисон. Кажда ґазд ня мала свуй рецепт того, як робити
шóйт.
Шор (шóр) – ряд, порядок. Усякому ділу треба дати шóр.
Шорити (шóрити) – доводити до ладу певну справу. Отець тай мати май
читаво хотіли своєчасно шóрити своїх діти.
Шпарґа (шпáрґа) – шнурок, мотузка. Коло х жі висіла шпáрга на мокроє
цуря.
Шпатарь (шпáтарь) – палиця, прут. У закутку стояв шпáтарь і діти боялися
го май читаво гі жалив .
Шпаціровати (шпаціровáти) – прогулюватися. Увечері, коли почти усі уже
спали, м любили шпаціровáти вулицями.
Шпекулант (шпекулáнт) – спекулянт. У село шпекулáнт привозив усяк й
крам.
Шпекуловати (шпекуловáти) – хитрувати. Далеко не кажд й челядник
годен навчитися шпекуловáти.
Шпінголет (шпінголет) – людина малого зросту. Шпінголет легко удівався
там, де другі пруйти б ли не годні.
Шпінкати (шпінкáти) – критикувати. Свекруха любила шпінкáти невістку
без причин .
Шпірітус (шпірітус) – спирт. Шпірітус мож б ло купити у пат ці.
Шпор (шпóр) – пічка для опалення та приготування їжі. У закутку стояв
стар й шпóр на товст х укривлен х нужках.
Шпотати (шпóтати) – ставити підніжки. Зависн й чоловік запросто муг
шпóртати люди у всякому ділі.
Шпунка (шпунка) – булавка. Шпунку, як і ігл жона забивала у маленьку
парночку, що висіла на гвоздикови коло шіфона.
Шпункати (шпункáти) – застібати ґудзик. У садику діти училися самі
шпункáти свої сведер .
Штемпель (штемпель) – поштова марка. На конверт штемпель клали лиш на
поштi.
Штимовати (штимовáти) – підходити. У доброго ґазд усьо має штимовати
одно другому.
Штовц (штóвц) – стіс. Посеред х жі стояв оден штóвц цуря, а друг й
штóвц чебря.
Шток (штóк) – поверх. Перш й штóк х жі майстр пудняли за т ждень.
Штремфлі (штремфлі) – шкарпетки. Май часто Миколай дітям клав у
начищен й чіжем на оболоці нові штремфлі, аж повезе, то додавав
чуколаду.
Шуберт (шуберт) – засув в димовій трубі. Шуберт закр вати мож лишень
тогд , кой у шпорі не лишится ні одної іскр ци грани.
Шундьов (шундьов) – однорічне порося. Пуд Руздво у каждому дворі різали
угодованого шундьова.
Шупанка (шупанка) – сверблячка. На нем того челядника запросто годна
напасти шупанка.
Шуркати (шуркати) – штрикати. Гніздо із осами ліпше не шуркати.
Шуровати (шуровáти) – чистити щіткою. Топанк спершу треба добре
шуровáти, а потому пастовати.
Шутер (шутер) – гравій. На дор гу нас пали шутер, айбо з того не б ло
ніякого толку.
Шутровати (шутровáти) – засипати шутром. Двур хотіли шутровáти, а
потому зас пати піском тай покласти плитку.

Щ
Щава (щавá) – щавель звичайний. Попуд плут у городци росла щавá.
Щезнути (щезнути) – зникнути. Кут не годен б в щезнути, його могли лиш
украсти.
Щефан (щефан) – Степан. Сусідськ й Щефан любив співати і його б ло
чути у всіх компаніях.
Щикати (щикати) – гикати. Челядник зачав щикати і не годен б в спертися.
Щина (щина) – сеча. Щина лишила жовті п’ятна і їх тяжко б ло ум ти.
Щіпка (щіпка) – тріска. Аб накласти огень, треба спершу розпалити щіпк .
Щупкати (щупкáти) – застібати ґудзик. Щупкáти сведер треба навчитися.
Щупкы (щупк ) – насіння. Щупк сушилися на тепши у блодері.
Щуритися (щуритися) – жмурити очі. Без очку на сонце нітко не буде
никати, кажд й буде щуритися.

Ю
Юй (юй) – їй. й треба б ло стрітися із сусідським леґіньом.
Юлина (Юлина) – Юлія. Дітині дали імня лина.
Юлій (юлій) – липень. За юнієм настав лій.
Юній (юній) – червень. Май читав діти люблят ній, бо із нього
начинавутся канікул .

Я
Яблыко (ябл ко) – яблуко. Май файн й подарок на Руздво – ото доброє
ябл ко.
Яблынька (ябл нька) – яблунька. Коло х жі чоловік посадив ябл ньку.
Ягода (ягода) – 1) суниця. М дуже любили уліті ходити на ягод . 2)
полуниця. На городі сього года уродили великі ягод .
Яґер (яґер) – лісник. Др ва на зиму заказувут у яґера.
Язати (язáти) – зав’язувати. Шнурк язáти на топанках дітину учат
змалечку.
Як си (як си) – як-собі. к си постелиш, так будеш спати.
Якмай (якмáй) – якраз. Великодна свита якмáй буде лишень на нагуд.
Ямчити (ямчити) – робити ямки у землі. Перед посадков картошк поле
треба ямчити.
 ЗМІСТ

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ..............................................................
А.........................................................................................................
Б..........................................................................................................
В..........................................................................................................
Г..........................................................................................................
Ґ..........................................................................................................
Д..........................................................................................................
Е..........................................................................................................
Є..........................................................................................................
Ж.........................................................................................................
З...........................................................................................................
И..........................................................................................................
І............................................................................................................
Ї............................................................................................................
Й..........................................................................................................
К..........................................................................................................
Л...........................................................................................................
М..........................................................................................................
Н..........................................................................................................
О..........................................................................................................
П..........................................................................................................
Р...........................................................................................................
С...........................................................................................................
Т...........................................................................................................
У...........................................................................................................
Ф...........................................................................................................
Х...........................................................................................................
Ц...........................................................................................................
Ч...........................................................................................................
Ш..........................................................................................................
Щ.........................................................................................................
Ю..........................................................................................................
Я...........................................................................................................