Лекції професора Маргарити Жуйкової

Лекція 5: Критерії виділення лексико-граматичних

класів слів. Синтагматичні відношення у граматичній
підсистемі мови

План:
1. Що називають лексико-граматичними класами слів?
2. Семантичний, морфологічний, синтактичний,
дериваційний критерії.
3. Функціональна омонімія, явище перехідності та
омоформи.
4. Два типи відношень між елементами мовної системи:
парадигматичні та синтагматичні.
5. Відношення між головним і залежним компонентами
у словосполученні: узгодження, керування та ізафет.
6. Відношення між головними компонентами у реченні:
координація.
7. Формальні засоби вираження граматичних зв’язків.
 Словник і частини мови
Повнозначні слова
Мають лексичне значення
Мають граматичне значення (як
мінімум основне, категоріальне)
Виконують синтаксичну роль у
реченні
Частотність у мовленні нижча,
проте загальна кількість їх більша.
Це іменники, прикметники,
числівники, займенники,
дієслова, прислівники та ще
дещо.
Службові слова
Мають допоміжну роль на
рівні словоформи,
словосполучення та речення.
Не використовуються
автономно.
Частотність у мовленні вища,
а загальна кількість у словнику
незначна.
Це прийменники, частки,
сполучники, артиклі,
допоміжні дієслова.
 Критерій семантичний:
що означають слова
Звертаємо увагу на узагальнене лексичне значення слова, яке називають
категоріальним.
1. Для іменника: предметність. Базові іменники з основного лексичного фонду
позначають щось конкретне (стіна, кінь, дерево, дуб, вода, око, піч, мати…), інші
іменники, що виникли в мові пізніше, долучаються до цієї групи (братерство, злість,
вірність, плавання…). Питання: хто / що?
2. Для прикметника: ознаковість. Прикметники позначають ознаки того явища, яке
назване іменником (увага: не слова, а саме явища). Питання: який / чий?
3. Для числівника: кількість. Числівники позначають кількість предметів / явищ, що
позначені іменниками (або абстрактних кількостей). Питання: скільки?
4. Для дієслова: дія / стан / процес. Дієслова позначають властивості ситуацій (стану
речей), які корелюють з часом і здебільшого прив'язані до моменту мовлення. Питання:
що робить / що робив? (і далі за парадигмою)
5. Для прислівника: особливості ознак чи дій / станів / процесів. Прислівники
уточнюють інформацію, яка кодується прикметниками та дієсловами. Питання: як / де /
чому / для чого / якою мірою / коли?
Важливо: ЗАЙМЕННИКИ не мають власних категоріальних ознак і в деяких
граматичних традиціях розподіляються між іменниками (я, всі, ніхто…),
прикметниками (мій, цей, всякий…), числівниками (скільки, скількись, ніскільки…).
 Критерій морфологічний: як виглядає граматична
парадигма лексеми і які граматичні значення
представлено в цій парадигмі

У слів різних граматичних типів у межах тої ж самої мови

граматичні парадигми суттєво відрізняються
1. Парадигма іменників в українській мові включає 6 / 7 / 12
словоформ.
2. Парадигма прикметників в українській мові може мати від
19 до 72 словоформ (залежить від лексико-граматичного
розряду).
3. Склад парадигми дієслів в українській мові залежить від
виду і перехідності.
4. Різні числівники мають різні парадигми (але домінують
відмінкові форми).
Увага: важливо також брати до уваги параметр варіативності /
інваріантності граматичного значення.
 Критерій синтаксичний:
яку синтаксичну роль виконують слова

Йдеться про типові синтаксичні ролі, притаманні словам

певного лексико-граматичного класу.
Іменники: підмет та додаток (Сусід купив собаку).
Прикметники: означення та частина присудка (Сусід купив
великого собаку; Собака був сильний і розумний)
Дієслова: якщо йдеться про особові форми, то присудок;
якщо про дієприкметники, то синтактична роль як у
прикметників (Собака був прив’язаний); якщо про
дієприслівники – як у прислівників (Прийшовши додому,
брат розповів новини).
Прислівники: означення різних типів (Вчора брат уважно
стежив за новинами).
 Критерій дериваційний: яка морфемна структура
притаманна словам лексико-граматичного класу

Йдеться лише про деякі групи одиниць в межах

граматичного класу. Ці групи одиниць завжди мають
похідні основи.
Якщо за допомогою певної словотвірної морфеми
утворюються лише типові деривати, за цією морфемою
можна визначити граматичний клас.
Наприклад, англійський суфікс less приєднується до
іменників і утворює прикметники: home-less, end-less.
Всі українські лексеми з суфіксом –ств- /цтв- є іменниками
середнього роду (міністерство, шкільництво, лісництво).
Всі абревіатури є іменниками (BBC, МОН, УПА), оскільки
абревіація полягає у скороченні іменникового
словосполучення до перших літер (складів).
Увага: цей критерій є факультативним і не може бути
застосований до всіх лексем.
 Функціональна омонімія
Якщо у двох формально тотожних одиниць лексичне значення
частково збігається, а граматичне відрізняється, говорять про
функціональну омонімію, тобто про віднесення лексеми до двох
частин мови. Це явище особливо характерне для англійської мови, де
приналежність до різних частин мови фіксується у словникових
статтях:
Correct 1 adj. `right or without any mistakes`
Correct 2 v. `to make something right or better`
Name 1 n. `the word that someone or something is called or know by`
Name 2 v. `to give someone or something a particular name`
Такі одиниці мають різні граматичні парадигми, а також виконують
різні синтаксичні функції.
Увага: в українській мові до функціональної омонімії відносять
випадки формальних збігів деяких предикативних прислівників та
іменників (пора, час, слід), предикативних прислівників та
прислівників стану (легко, весело, страшно) та деякі інші.
Пор.: дітям час спати – настав час вечері; йому було весело – діти
весело співали.
 Явище перехідності між
частинами мови
В українській мові часто спостерігається перехід слів із повнозначних
частин мови у службові. Для розрізнення таких випадків також можна
використовувати подані критерії.
Наприклад: Я чув, що’ він сказав. – Я чув, що він пішов.
Займенник що має синтаксичну роль (додаток), заступає іменник (які
слова він сказав) і стоїть у знах. відмінку.
Сполучник що можна замінити іншим сполучником (я чув, як…) або
забрати з речення.
Іншим поширеним випадком є субстантивація: перехід прикметників
в іменники.
Наприклад: прізвища на -ський / -ська (Скоропадський, Грушевський),
топоніми (Рівне, Березне) та невласні назви (вчений, набережна,
нічия, пальне). У таких слів зберігається відмінювання прикметників
(при цьому парадигма обмежується відповідним родом), однак
міняються категоріальне значення і синтаксичні ролі.
 Омоформи
Цим терміном називають випадковий збіг двох /
трьох словоформ із парадигм різних лексем.
Наприклад, словоформа мила входить у парадигму
трьох лексем: милий, мило та мити. Для їх
розмежування за частинами мови також можна
використовувати зазначені критерії. Пор. також діти
1 та діти 2, віз 1 та віз 2, цілі 1 та цілі 2, три 1 та три
2. Ці словоформи мають різні лексичні значення.

Песик шишку з лісу ніс

І подряпав нею ніс.
 Два типи відношень між одиницями у
граматичній підсистемі
Парадигматичні: Синтагматичні:

Відношення, що Відношення, які виникають у

виникають між правильних контекстах між тими
словоформами тої ж словоформами, що пов'язані на основі
лексеми у межах
граматичної як лексичного, так і граматичних
парадигми. Всі значень. Синтагматичні відношення на
словоформи рівні граматики проявляються у мовах
зберігаються у пам'яті через узгодження, керування, ізафет та
носіїв мови і координацію. Для побудови
використовуються для правильного контексту мовець вибирає
побудови тих чи інших якусь певну словоформу з граматичної
контекстів. парадигми.
 Зв’язки у словосполученні:
узгодження

Узгодження існує в тих мовах, де прикметники

відміняються (як мінімум, змінюються за числами) і мають
закінчення.
Залежним словом завжди є прикметник (а також
дієприкметник, займенник типу такий, той, який-
небудь), а головним словом – іменник.
Залежне слово приймає ті самі граматичні значення, які
має головне, і виражає їх через закінчення.
Засоби вираження зв’язку: закінчення обох слів.
При зміні головного слова залежне також змінюється.
Наприклад: наш-а перемог-а – наш-ою перемог-ою –
наш-их перемог …
 Зв’язки у словосполученні:
керування
Керування існує в багатьох мовах.
Головним словом є дієслово або іменник, зрідка прикметник, числівник.
Залежним словом є переважно іменник (а також займенник типу він, я, хто,
всі).
Залежне слово набуває форми певного непрямого відмінка (рід і число
несуттєві).
Засоби вираження зв’язку: у флективних мовах – закінчення залежного слова,
закінчення та прийменник, у мовах, де відсутні відмінкові форми (наприклад,
в англійській), – лише прийменник.
При зміні головного слова залежне слово НЕ змінюється.

Наприклад: вірю в перемогу, віриш у перемогу, вірив у перемогу, вірте у

перемогу!
Chwała Ukrainie! Glory to Ukraine! Gloria all 'Ucraina!
 Зв’язки у словосполученні:
ізафет
Це тип граматичного зв’язку між двома іменниками, дещо подібний на керування.
Головним словом є іменник, залежним словом також є іменник або займенник (в
деяких мовах залежним може бути і прикметник).
На відміну від керування, де засіб зв’язку знаходиться у залежному слові, при
ізафеті засіб зв’язку знаходиться в семантично головному слові словосполучення
(аналізуючи форму головного слова, можна одразу зауважити, що при ньому
стоїть залежне слово).
Турецьке словосполучення deniz su-yu ‘морська вода’ (буквально ‘моря вода’,
головний компонент su ‘вода’, залежний deniz ‘море’). Засіб зв'язку – суфікс -yu,
що долучається до головного слова. Аналогічно: göl su-yu ‘озерна вода, вода
озера’.
Перське словосполучення kita’b-e man ‘моя книга’ (поєднано між собою слова
‘книга‘ і ‘я’). Головний компонент kita’b ‘книга’, залежний man ‘я’. Засіб зв'язку –
суфікс -е, Перське словосполучення муалі’м-і фарсі означає ‘вчитель перської
мови (= фарсі)’, засіб зв’язку суфікс -і (фонетичний варіант суфікса -е).
 Граматичний зв’язок між підметом і
присудком: координація
Зв'язок між підметом і присудком називається координацією. Кожен з
головних членів речення задає граматичні параметри свого партнера.
В українській мові підмет вимагає від присудка певної форми особи,
числа, роду (щось із цього набору, а не всі одразу).
Присудок завжди вимагає від підмета форми називного відмінка.
Засоби вираження зв’язку: закінчення обох слів (якщо закінчення є).

Підмет гроза визначає, в якому числі й роді

треба поставити присудок: ПРОЙШЛА, а не пройшов, пройшли

Гроз-а пройшл-а… зітхнул-и трав-и (Олександр Олесь)

Зв’язок між підметом і присудком
організовано так, що підмет завжди
стоїть у формі називного відмінка
 Як визначити, які граматичні зв’язки
наявні у конкретному реченні / тексті
І пішло одважне військо
Через нетрі та пустині (Леся Українка)
Аналіз граматичних зв'язків починаємо із координації у семантичному центрі речення.
А. Координація: військо пішло; військо має ГЗ однини та сер. роду, відповідно, дієслово
пішло стає у формі однини та сер. роду. Іменник військо має форму називного відм.
Засоби зв'язку: закінчення -о у слова військ-о, закінчення -о у слові пішл-о.
Б. Узгодження: одважне військо, головне слово військо уточнюється в контексті за
допомогою залежного прикметника одважне. Обидві словоформи стоять у наз.
відмінку, однини, обидва середнього роду.
Засоби зв'язку: закінчення -о у слова військ-о, закінчення -е у слові одважн-е.
В. Керування: пішло через нетрі (аналогічно: пішло через пустині); головне слово
пішло приєднує до себе залежний іменник у формі знахідного відм. з прийменником
через.
Засоби зв'язку: закінчення -і у слова нетр-і (закінчення -і у слова пустин-і ) та
прийменник через.