Professional Documents
Culture Documents
пз 7
пз 7
пз 7
)
Вищим досягненням класичної німецької філософії є вчення Гегеля. Він
створив систему гранично раціонального об’єктивного ідеалізму, або, за його
власним визначенням, «абсолютний ідеалізм». Філософська система Гегеля
характеризується винятковою широтою та глибиною змісту, важливістю та
багатогранністю поставлених проблем. У своїй творчості він охопив та зробив
суттєвий внесок у широке коло таких галузей філософського знання, як
діалектика, логіка, гносеологія, історія, філософія права, філософія історії тощо.
Основні праці Гегеля: «Феноменологія духу» (1807), «Наука логіки» (1812–1816),
«Енциклопедія філософських наук» (1817) , «Філософія природи» (1817),
«Філософія права» (1821).
Головним у всій системі Гегеля є поняття Абсолютної ідеї. Під нею він
розумів якийсь цілісний світовий розум, сутність і внутрішній зміст усіх речей.
Цей Розум (дух) – нескінченна міць і невичерпне багатство, джерело всього
сущого. Абсолютна ідея у прихованому («згорнутому») вигляді містить усі
можливі природні, суспільні та духовні явища. Вона як би керує «хором» усіх
світових подій, виступаючи як істинне, вічне начало і рушійна сила всього
існуючого. У ході саморозвитку вільний за своєю сутністю світовий розум
послідовно проходить декілька ступенів, розвиваючись від абстрактного
(«бідного», простого) до конкретного («багатого», складного) стану. Вихідною
«клітинкою» Абсолютної ідеї є «поняття» як безпосереднє джерело всіх
конкретних речей, їх внутрішній духовний стрижень.
Він вважав, що усі ідеї пов'язані між собою, і що через процес самопізнання
ми можемо зрозуміти ці зв'язки і відображати їх в нашому мисленні. Цей процес
він описував як діалектику - протиставлення і вирішення протиріч, що виникають
у процесі пізнання.
Гегель також підкреслював важливість культури і мистецтва в розвитку
людського духу. Він вважав, що мистецтво може допомогти нам зрозуміти ідеї, які
не можуть бути виражені словами. У своїй філософії він стверджував, що
мистецтво може бути вищою формою вираження абсолютної ідеї.
У теоретичній системі Гегеля вихідним є принцип тотожності (збігу, злиття)
мислення, свідомості та буття. На думку філософа, це означає, що весь існуючий
світ (природа, суспільство та людина) являє собою втілення і вияв Абсолютної
ідеї. Це могутнє духовне начало – активне і діяльне. У ході свого розвитку
Абсолютна ідея відчужує (виявляє) себе у вигляді природи, суспільства та
людської історії. Тому світовий процес розумний, логічний та закономірний,
розвивається від нижчого до вищого. «Усе дійсне є розумним, – підкреслював
Гегель, – усе розумне рано чи пізно стає дійсним» (існуючим).