ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

ДІТЕЙ
Серцево-судинна система дитини має ряд анатомічних особливостей, які обумовлюють і
особливості її функціонування. Так, якщо порівнювати із загальною масою тіла, то серце
новонародженого набагато більше, ніж серце дорослої людини. При цьому орган росте
досить інтенсивно, і до віку 3 років його маса збільшується в три рази в порівнянні з
новонародженим, а до 6 років - в 11 разів.

Через високої інтенсивності обміну речовин, а також з-за особливостей регуляції роботи
серцевого м'яза частота серцевих скорочень у дітей вище, ніж у дорослих: у
новонароджених частота пульсу досягає 140-160 ударів в хвилину, до першого року
знижується до 140, до 5 років частота пульсу знижується до 100 ударів в хвилину, а до 15
років досягає нормального рівня (приблизно 80 ударів в хвилину).

Також в дитячому віці серце має деякі анатомічні особливості, які створюють передумови
для «неправильного» струму крові. Це так зване овальне вікно - отвір, через яке можуть
повідомлятися праве і ліве передсердя. Згодом у дитини воно має закритися, і лікарі
неодмінно контролюють цей процес.

Серце. У новонародженого відносно велике і складає приблизно 0,8% від маси тіла (до
3 років і в усі наступні періоди - близько 0,5%). Найбільш інтенсивне збільшення маси і
об'єму серця (переважно за рахунок довжини) відбувається в перші роки життя і
підлітковому віці. Однак в усі періоди дитинства збільшення об'єму серця відстає від
зростання тіла в цілому. Крім того, відділи серця збільшуються нерівномірно: до 2 років
найбільш інтенсивно ростуть передсердя, з 2 до 10 років - все серце в цілому, після 10
років збільшуються переважно шлуночки. Лівий шлуночок зростає швидше правого.
Товщина стінок і маса лівого шлуночка також більше, ніж правого. У всі періоди
дитинства, за винятком віку від 13 до 15 років, коли дівчатка ростуть швидше, розміри
серця більше у хлопчиків. Форма серця до 6 років зазвичай округла, після 6 років
наближається до овальної, властивої дорослим. Розташування серця змінюється з віком:
до 2-3 років воно лежить горизонтально на піднятій діафрагми, причому до передньої
грудної стінки прилягає правий шлуночок, що формує в основному верхівковий серцевий
поштовх. До 3-4 років у зв'язку зі збільшенням грудної клітки, більш низьким стоянням
діафрагми, зменшенням розмірів вил очкової залози серце приймає косе положення,
одночасно повертаючись навколо довгої осі лівим шлуночком вперед. До передньої
грудної стінки прилягає міжшлуночкової перегородки, серцевий поштовх формує
переважно лівий шлуночок.
Коронарні судини до 2 років розподіляються по розсипний типу, з 2 до 6 років - по
змішаному, після 6 років - по дорослому, магістральному типу. Збільшуються просвіт і
товщина стінок (за рахунок інтими) основних судин, а периферичні гілки редукуються.

Рясна васкуляризація і пухка клітковина, що оточує судини, створюють схильність до

запальних і дистрофічних змін міокарда. Формування склерозу в ранньому віці - рідкість,
інфаркт міокарда - казуїстика.

Міокард у новонародженого є недиференційований синцитій. М'язові волокна тонкі, не

мають поперечної смугастість, містять велику кількість ядер. Сполучна і еластична тканина
не розвинена. У перші 2 роки життя відбувається інтенсивний ріст і диференціювання
міокарда: м'язові волокна товщають в 1,5 рази, з'являється поперечна смугастість,
формуються септальних перегородки, субендокардіальний шар. В подальшому тривають
повільна диференціювання і зростання міокарда і до 10 років гістологічна структура його
подібна до такої у дорослих. Паралельно йде, але закінчується до 14-15 років розвиток
гістологічних структур провідникової системи серця, що представляє собою
спеціалізований міокард, позбавлений скорочувальної функції. Іннервація серця
здійснюється через поверхневі і глибокі сплетення, утворені волокнами блукаючого нерва
і шийних симпатичних вузлів, що контактують з гангліями синусового і передсердно-
шлуночкового вузлів в стінках правого передсердя. / Гілки блукаючого нерва закінчують
свій розвиток і міелінізіруются до 3-4 років. До цього віку серцева діяльність регулюється
в основному симпатичної нервової системою, з чим частково пов'язана фізіологічна
тахікардія у дітей перших років жізні.'Под впливом блукаючого нерва уповільнюється
серцевий ритм і можуть з'явитися синусовааритмія (типу дихальної) та окремі «ва-Гусний
імпульси» - різко подовжені інтервали між серцевими скороченнями. Рефлекторні дії
здійснюються интерорецепторов як самого серця, так і інших внутрішніх органів, що
змінює частоту ритму під впливом різних фізіологічних чинників і регулюється ЦНС. Такі
функції міокарда, як автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість і тонічність,
здійснюються аналогічно таким у дорослих.

Судини. Просвіт їх у дітей раннього віку відносно широкий, причому артерії по ширині
рівні венах. Стінки артерій більш еластичні, тому периферичний опір, артеріальний тиск і
швидкість кровотоку у здорових дітей перших років життя менше, ніж у дорослих.
Зростання артерій і вен нерівномірний і не відповідає зростанню серця. Так, окружність
аорти до 15 років збільшується в 3 рази, а обсяг серця - в 7 разів. Відня ростуть більш
інтенсивно, і до 15 років вони в 2 рази ширше артерій. Гістологічна структура артерій
також змінюється: у новонароджених стінки судин тонкі, в них слабо розвинені м'язові та
еластичні волокна і субендотеліальний шар. До 5-річного віку більш інтенсивно росте
м'язовий шар, в 5-8 років - рівномірно все оболонки, в 8-12 років диференціюються
сполучнотканинні елементи і росте переважно інтиму, до 12 років структура судин така ж,
як у дорослих.

Капіляри. У дітей капіляри добре розвинені, широкі, число їх 6-8 в лінійному поле зору
(у дорослих & -10). Форма капілярів неправильна, вони короткі покручені. У
новонароджених добре виражені і розташовані поверхнево субпапіллярние венозні
сплетення. З віком вони розташовуються глибше, петлі капілярів подовжуються,
приймають шпількообразную форму. Проникність капілярів значно вище, ніж у дорослих.

До числа функціональних особливостей органів кровообігу у дітей відносяться такі: 1)

високий рівень витривалості і працездатності дитячого серця, що пов'язано як з відносно
більшою його масою і найкращим кровопостачанням, так і відсутністю хронічних інфекцій,
інтоксикацій і шкідливих умов; 2) фізіологічна тахікардія, обумовлена, в одного боку,
малим обсягом серця при високих потребах організму в кисні і інших речовинах, з іншого -
властивої дітям раннього віку сімпатікотоніей; 3) низький артеріальний тиск через малого
обсягу крові, що надходить з кожним серцевим скороченням, і низького периферійного
судинного опору внаслідок більшої ширини і еластичності артерій; 4) можливість розвитку
функціональних розладів діяльності і патологічних змін в зв'язку з нерівномірністю
зростання серця, окремих його частин і судин, особливостями іннервації і
нейроендокринної (в пубертатному періоді) регуляції.

Найчастіше зустрічаються У ДІТЕЙ Серцево-СУДИННІ

ЗАХВОРЮВАННЯ
Вроджені вади серця (ВПС) - дефекти в структурі серця і великих судин, які
заважають їх нормальній роботі. ВПС найчастіше виявляються на УЗД, яке роблять жінці
ще під час вагітності. Діти з ВПС зазвичай швидше втомлюються, схильні до частих
респіраторних захворювань, можуть відставати в розвитку від однолітків. Лікування ВПС в
більшості випадків передбачає хірургічне втручання.

Артеріальна гіпертензія - незважаючи на те, що про це захворювання зазвичай

говорять по відношенню до дорослих пацієнтів, серед дітей воно теж поширене:
приблизно 20% школярів страждають від підвищення артеріального тиску. Найбільш
схильні до підвищення тиску діти препубертатного і пубертатного віку. Причиною
підвищення тиску можуть бути патологія нирок, бронхо-легенева дисплазія, звуження
аорти. Сприяють розвитку гіпертензії підвищена маса тіла, стреси, спадковість. Дитина
може ніяк не відчувати підвищений тиск, але може скаржитися на головний біль, болі в
області серця, порушення пам'яті, підвищену стомлюваність. На початковому етапі
лікування серцево-судинних захворювань здійснюють немедикаментозними методами
(режим дня), якщо це не дає результату, то застосовуються препарати, що знижують тиск.

Артеріальна гіпотензія - зниження тиску, яке може супроводжувати різні

захворювання (в тому числі цукровий діабет, патологію нирок, кардіологічні
захворювання, гіпотеріоз і інші) або бути наслідком особливостей розвитку дитини - до
гіпотонії схильні діти з недостатньою масою тіла, іпохондрики, діти, які не дотримуються
режим дня і т.д. Знижений тиск проявляється головним болем, слабкістю, зниженням
працездатності, погіршенням пам'яті, непритомністю. Лікування гіпотонії на перших
етапах здійснюється немедикаментозними методами за рахунок регуляції режиму дня,
масажу, занять фізкультурою, загартовування. Медикаментозне лікування полягає в
призначенні препаратів, що підвищують тиск, тонізуючих засобів, вітамінів і т.д.

Ревматична лихоманка - це захворювання, яке є основною причиною формування

набутих вад серця у дітей. Захворювання може виникнути як ускладнення після ангіни,
воно носить аутоімунний характер, причому тканини серця страждають найбільше.
Небезпека ревматичної лихоманки полягає в тому, що сформувалися пороки серця
можуть бути вчасно не розпізнані, вони прогресують, і в віці 20-30 років проявляються у
вигляді серцевої недостатності. Щоб уникнути розвитку ускладнень, необхідно проводити
профілактику ангін, а також спостерігати дитини у кардіолога протягом року після
перенесеного захворювання.

Тахікардія - підвищення частоти серцевого ритму, пов'язане з порушенням механізмів,

що регулюють роботу серця. Виявляється тахікардія зазвичай почастішанням дихання,
слабкістю, задишкою, запамороченням, дитина може втратити свідомість. Лікування, в
залежності від виду тахікардії, може бути медикаментозним або хірургічним.
Аритмія - порушення ритмічності роботи серця. Як правило, ми говоримо про це
захворювання стосовно людям старшого віку, проте, зокрема, в період гормональної
перебудови аритмією можуть страждати і діти. Також факторами, що викликають
аритмію, можуть бути спадковість, пороки розвитку серцевого м'яза, перенесені інфекції і
т.д. Зазвичай діти описують свої відчуття від аритмії, як сильне стомлення, дискомфорт в
області серця, запаморочення, потемніння в очах, слабкість. Такі діти відмовляються від
ігор, намагаються уникати фізичного навантаження. Часто поліпшити стан дитини можна
за рахунок коригування режиму харчування і сну, розумної фізичної активності. У деяких
випадках потрібно прийом препаратів.