Першою напровесні

прокинулась верба. Ще в с і дерева сплять,

ще подекуди с н і г и прикривають землю,ран-
ками сивіє мороз, а верба вже розкриває
очі. Набубнявіли в н е ї бруньки,з'являю-
ться пухнасті "котики" і бавляться во-
ни з рвучкими вітрами, вигріваються на
сонці та навколо розсилають перші пахо-
щі весни.
Неділя, за тиждень до Великодня, з в е -
ться "вербною", "шупковою" або "квітною"
а тиждень перед нею -"вербний". Згідно з
старим народнім повір'ям у "вербний" ти-
ждень не можна ні с і я т и , ні садити все т е ,
що в і д нього "користь у землі росте" —
картоплю, буряки, моркву, редьку, цибулю
та часник, бо все те буде, як верба, роз-
ти в гичку.
У "вербну" неділю святять вербу. Б і -
ля церкви заздалегідь навезено кілька
куп свіжо зрізаного вербового гілля. Ба-
гато л ю д е й , а ще більше д і т е й . Це їхнє
свято. Вони радіють,тішаться вербою, як
першими подарунками ранньої весни.
Кінчилося Богослужіння, і священик по-
кропив гілля свяченою ВОДОЮ. Діти, мов к о -
машня, накинулись на вербу, і кожен нама-
гається ухопити якнайбільшу г і л к у , бож
то, кажуть " щ а с т я " . Тут же під церквою,
не відходячи в і д купи г і л л я , д і т и в і д л а -
мують і ковтають, по кілька бруньок с в я -
ченої верби "щоб горло не б о л і л о " . Коли
вже йдуть додому, діти жартують, б ' Ю Т Ь С Я
лозинами та приказують:
Не я б'ю — верба б ' є ,
За тиждень Великдень.
Недалечко червоне яєчко!
Або також б'ючись, бахають одне одно-
му:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий як земля*
У Галиччині промовляють:
Щутка б ' є — не я б'ю
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!
Вдома частину гілок свяченої верби ма-
ти сховала за образами. Як уперше в цьо-
му році будуть вигонити худобу на пасови-
сько, то конче треба свяченою лозиною "щоб
нечість не чіплялася".
Другу частину свячених гілок батько
або найстарший син поніс на город і там
устромив у вологу землю "на щастя",промо-
вляючи:
Рости, вербо високо
Та з корінь глибоко.
 Останній тиждень перед Великоднями с в -
ятами зветься білим*
Й ЙІ д н і господині мають багато ро**
боти. Води йилть НОВИЙ одяг,миють ла&кж,
столи, з і к н а , д в е р і та білять хати й ко-
мори*
На цей чао і с н у є приказка:
Жити й б і л и т и , б о завтра Великдень!
Колись люди щиро вірили,що ти-
щ є й ь добре с і я т и все т е , що плодожо-
ежть над землею - к в а с о л ю , г о р о х , з е р н і в д і ,
а особливо к в і т и , бо все воно буж* г а р -
до рости, рясно цвісти та колоситися.
З цЬЙ тиждень, починаючи в і д четвер-
г а , кбжен день має своє особисте з н а ч і -
нні у народніх передаелжкоднжк рйТуалаж*.
До четверга ножем г о с п ю а д р поспіжас з д о -
сівом раніж ярим зернових,щоб як найшви-
дше закінчити подьожі роботи та щоб одо-
кійи* яровестж величне свято весни - В е л и -
ждемь*
 У цей день ЗСІ ІЇОВИ-
нні гарно вимитись, одк-
инути чистий о д я г . У х а -
^гак', коморах,на п о д в і р ' ї -
с к р і з ь мйе бути чисто п р и б р а л о , с т а р а -
нно заметене 1 вже виглядати п о - с в я т к о -
вому*
Д і в ч а т а , щоб ма?и гарне обличчя.ран-
ком, д с с х і д сонцй отаранно миитвся і
воду виливають на перехристі до-
р і г . Але робитьоя це так,щоб н і х т о не
бачив і щоб н і к о г о не зуетріхи,, б о , т о д і
в,се пропадає м&рно*
Х л і б , р о с і я н и й у цей день,буде-чистий
від б у р ' я н і в та іншої нечистий Як що
палять у п е ч і ; то обпалюютю ерудочку
соли. Для цього о і л ь загортають у к л а -
птик ганчірки і кладуть у ^ д і ч . К о л и г а н -
ч і р к а обгорить, о і л ь витягають і з б е р і -
гають до Великодніх свят.Ранком на Вели*
кдень, коли прийдуть і з церкви і с і д а -
ють до с т о л у , господар покладе цю с і л ь
на х л і б і поставить на покутті.Колись цю
с і л ь ще давали худобі при шлункових а а -
хоруваннях* *
Увечері в церкві відправляються "Стра-
с т і " . У х а т і , на п о д в і р ' ї і на вулиці не
чути с п і в у , с м і х у і навіть голосних р о з -
мов. Скрізь панує урочиста тиша і с п о к і й .
Повертаючись і з церкви, намагаються
донести додому свічку так, щоб зона не
п о г а с л а . Вдома цим вогнем позначають на
сволоці хрест, а с в і ч к у зберігають до
майбутнього чистого четверга. Але і на
протязі року і н о д і доводиться нею к о -
ристуватися* Під час тяжкої смерти цю
с в і ч к у дають у руки вмирутому,а в вели-
ку грозу ї ї запалюють і ставлять перед
образами* Пасічник з дією свічкою ходить
у зимку до бджільника* Вважається за н е -
добру приміту якщо с в і ч к а дорогою в і д ц е -
ркви додому,згасне.Щоб вона не г а с л а , ї ї
несуть у лихтарі власного виробу.Роблять
т а к і лихтарі,здебільшого д і т и , з ріжноко-
льороаого паперу,або жкла,вправленого в
дерев'яну раму; у вигляді з і р к и , м і с я ц я , х а -
ти,або навіть - ц е р к в и .
Звичайно " в і д с т р а с т и " , повертаються
пізно в в е ч е р і , і як н і ч темна,то виблиску*
ючі ч е р в о н і , с и н і , т а зелені л и х т а р і , н а г а д у -
ють собою здалека казковий ріжнббарьмм*
карнавал вогнів,що розсипався в і д церкви
на у с і боки, напів сонного,попитого темря-
вою села*
 У цей день н і ч о -
го ие їдять до ви-
носу плащаниці з
в і в т а р я на середи-
ну церкви,а це буває
б і л я другої години вден]
У містечку Б а р у , и а
Вінничині і с н у ь звичай -
у отрасюу йятнкдю плаща-'
ниця обносити тричі навколо церкви.Це
- ие передбачене церковними правиррми,
але тут цей місцевий звичай провадить-
с я дуже урочисто і гарно. В о г р а д і н а в -
коло церкви у три, а т о Г в чотири р я -
ди стають дітиь х л о п ц і , д і в ч а т а та п о в а -
жні люди^^- псі вони^одягнем&*цереважио
в білий гарно вижитий о д я г . Дівчата - з
вінками иа г о л о в і ; в руках тримають р з *
ликі букети польових квіТів.ТакиД ви-
гляд, здається, повинен би бути веселим
і до страсної п ' я т н и ц і не пасував би,
але - насправді - в с і т р и ^ я т ь с я так
спокійно і урочйсто, що к в і т и і білий
одяг не оправляють вражімня веселощів.
В Західній У к р а ї н і у пйтнжцм аже з а -
мовкають дзвони аж до самого Великодня.
Замість дзвонів чіпляють грубу ложку, і
дзвонар двома дерев'яними молотками'ви-
клепуе", тобто б?* ПО т і й дощді І ЦИМ
сповіщає про Службу Божу.
Підчас виносу плащаниці діти також
"кал&тають* у спеціальні ручні калатал-
ки,
В Галичині екріФь в цей день плащани-
цю обнооять навколо церкви.
У т и х і й , спокійній урочистості люди по-
вертаються з церкви додому.
У х а т і у с я родич* с і д а є за с т і л с б і д а -
ти.Але о б і д сьогодні зовсім п і с н и й . З д е б і -
льшого в цей день їдять квашену капусту з
олісм,пампушки з часником або печену к а р -
топлю з сіллю.
Мі жити,ні прясти в страсну пятиицю не
можна. Великій г р і х -рубати дрова або т е -
сати оокирою.
Найчастіше в цай день жінки пзчуть пжр-^-
ки та краоять яйця. Чоловіки їдуть в пола'
с і я т и або доорювати иезаконмені загони.
Малі д і т и не бігають,не пустують, а слу-
хняно допомогають батькам готуватись до
свят, або тихо бавляться перед хатою проти
СОНЦЯ.
у полі не працюють. Зранку гооподар к і -
нчає приводити до належного вигляду ПФ-
двір^я,старанно чистить тварин,заготов-
ляє стільки кормів, поб.вистачило ка
озята. Господиня кінчає готувати с т р а -
зи та прибирати в х а т а х . І т а к , і н о д і ,
Дф самого вечора в с і зайняті.з&оїм д і -
лом*
Колись по деяких місцевостях Поділля
у суботу ввечері батьки збирали с в о ї х
дітей,роздавали подарунки,а потім р о з -
повідали їм стару Християнську л е ґ з н д у ,
що нібито п і д ч а с виносу плащаниці а ц е -
ркви,саме т о д і , як увесь народ хреоним
ходом Обходить навколо церкви І в цери<*
з і нікого н е м а * , - ангели виводять Са**
оителя з гробу, а оряті сходять ообра-
з і в і хриотооуютьоя.
 Колись цю легенд/ розповідали дуже
урочисто при запалених с в і ч к а х або при
вогнииу дямпадкж; вона мала не абиякий
вплив на релігійне виховання молоді.
Крім ц і с ї легенди,в цей в е ч і р звичай-
но, перед тим, як піти до церкви, б а т ь -
ки розповідають дітям про велике страж-
дання І с у с а Христа за опаоіння у с і х лю-
дей і про його воскресення,як сжмаол п е -
ремоги добра над злом і правди Над непра-
вдою.
Діти уважно слухають оповідання б а т ь -
к а , сумують в і д страждання Господа 1 раг*
діють, сподіваючись Його аоскрбоіниф*
Мати, що сьогодні це поралася б і л я
печі,вже скінчила роботу,мис р у к и , о д я г а -
ється у вое святочне,молиться перед о б -
разами, а потім урочисто готує паски,й№-
нку,писанки та сало до посвячення* Все
те вона складає до нового коиикаукладе
велику воскову с в і ч к у 1 накриває ч и с -
тим рудником*
Пізно в в е ч е р і батько задриґає к о н і ,
мостить на в о з і багато с і н а , з а с т е л я є ки-
лимом,кладе кошик з "пасками* і , в и г і д н о
у с і в ш и с ь , з м а т і р ' ю їдуть до церкви на
всеношну*
А хлопці та д і в ч а т а , найкраще вбрав*
шись, ідуть на в и г і н до вогнища*
 Ще оьечера, як
добре стемніло,на
високому горбі під^
самісепьким селом
зайнялося вогнище.
Воно палахкотіло,
пригасало та знову!
підіймалося високої
- високо вгору і
при його о с в і т л е н -
н і було видко вели-
кий гурт д і в ч а т та
хлопців. Дівчата горну-'
лись до кремезних парубоцьких постатей і
з оотрахом дивились ка вогонь.А хлопці
розповідали їм про старого у к р а ї н с ь к о -
го Лелю - доброго бога кохання Ж краси.
Колись дуже давно ще в перед христи-
янські часи наші пралцгрй урочисто с в я -
ткували свято цього б о г а .
Тепер вже Великдень отав християнсь-
ким овятом;але за отарою українською
Традицією молодь в і д з н а ч а є пам'ять Ле-
ля великим вогнищем* Правда,дехто з а п е -
р+чу* й каже, що вогнище - це символіза-
ц і я сходу сандя. Хай буде й т а к , а л е цей
ЗЗКчай дуже гарний і дуже старий, В цю
ніч майже н і х т о не зпить, х і б а диме ма-
л і д і т и . Д і в ч а т а та хлопці бавляться на
вигоні біля вогню або на майдані п і д ц е -
рквою,а с т а р т і люди етоять у церкві й
слухають читання дванадцяти Є в а н г і л і й т *
чекають урочистого проголошення:
"Христос ВзокреоФ!
В Галичині ще до оотадьога ч а с у з б а р і -
гоя звичай вітати проголошення в о с к р е с і -
ння Христа пострілом з гармати.
На майдані п і д церквою,здебільшого б і -
ля вогнища,парубки опоруддують гармату.
Ддя цього вони беруть якусь міцну з а л і з -
ну трубу й ланцюгами прикріплюють ї ї до
дерев'яної колоди, роблячи щось подібне
до с т а р о ї козацької гармати.
З міцно скручених ганчірок роблять к у -
лю, забивають ї ї в жерло "гармати* і на-
бивають порохом.
Як тільки священик проголосить:
Христоо ВоокреоІ
Хлопці омфлозкіпом підпалюють порох і г а *
рмата вибудь* гучним поетрілом. Про це
згадуз і отара народжя приповідка:
- ИіД Виликдень на радіоть отриляють.
 Ранком,підчас сходу-сонце
"грає'*. Кажуть, що вено то п і д і й м а є т ь -
с я , т о знову опускається за о б р і й .
Ще зяючі навколо церкви с т о ї т ь б а г а -
то в о з і в , з а с т е л е н и х килимами. На тих в о -
зах у нових коюиках стоять паоки,крашан-
ки та ц і л і печені поросята або иинкх.Ра-
нком, жк тільки починає розвиднятися,свя-
тять п а с к и . У с і люди стають з кошиками на-
вколо церкви,запалюють свічки і чекають
посвяти.Священик з пізчими обходять три-
ч і навколо церкви й за третім разом кро-
пить паски свяченою водою. Після такого
урочистого посвячення люди христосують-
с я . Вони вітають однє одного з Чоокресе-
дням Господнім,тричі цілуються і обміню*
ютьоя крашанками. Потім сідають.на вози,
господар тьохне б а т о г о м , і ситі коні лет-
ким сягом везуть ї х додому.
Вдома батько бер*? кілька шматків с в я -
ченої паоки; грудку солж і йде до стай-
ні* Там в і н вое те роздає коровам,коням
та вівцям, а о п і с л я вже напуває й лзе
ї с т и . Далі в і н обходить у с і будівлі,що *
в г о с п о д а р с т в і , й обсипає навколо них
свяченою сіллю,"щоб нечисть не заводи-
лась".
Коли батько заходить до х а т и , у с я роди-
на вмивається* Але сьогодні це роблять
не так,як завжди* У велику череп'яну ми-
ску наливають холодної води, а на дно
кладуть три черв<*ні крашанки.Першою вми-
вається наймолодша дівчина,останнім -
батько. За кожною особою вода змінюється
а крашанки залишаються т і с а м і . П і с л я
вмивання кожен вижирається новим рудни-
ком* навмисне для цього приготовленим.
У с і моляться Богу і сідають за с т і л .
Стіл застелений білою скатеркою,випива-
ною вирізуванням. В тарілках стоять ви-
с о к і паски, обкладені писанками* На ок-
ремій т а р і л ь ц і зроблена з землі могилка і
на ній зеленіє о в е с . Це мати посіяла ще
за два тиждді перед святами, щоб цей день
була зелена трава на с т о л і . З ц і є ї з е л е -
ні тепер визирають червоні, рожеві та жо-
вті крашанки. Це гарний символ в е с е л о ї
сонячної та б а г а т о ї життям весни.
Вся с і м ' я розгівляєтьоя. Спочатку ї д -
ять свячену паску, краданки,оало,масле,
ковбасу. Не обходиться - , з в и ч а й н о і без
горілки.
Починаючи ї с т и , ;кожен бере свою п о с -
вячену крашанку і "цокається" з батьком.
В Західній У к р а ї н і батько ріже на шмато-
чки чищену крашанку,бере кінчиком жзиа
і підносить зокрема кожному по ч е р з і , в і д
старших починаючи. Спочатку м а т е р і , п о -
тім отарюому синові або дочці і так д а л і .
При цьому в і н виголошує п р о с т і , а л е щирі
слова побажання.
- Дай Милостивий Боже,дочекати і до
майбутніх Великодніх Свят живими та здо-
ровими;
На Великдень нащ селянин дуже р а д і *
г о с т е в і . Вважається за добру ознаку,коли
в цей день до хати зайде подорожній ч о -
л о в і к ; його завжди запросять до с т о л у , і
господиня радо буде частувавати уоим,що
має найкращого* Відомий етнеграф Павло
Чубинський писав колись: "У цей день про-
являється Найбільше хлібосільство у к р а -
їнців*
Піеля такого урочистого сніданку г о с -
подарі йдуть до церкви, кожен з них вила-
зить на дзвіницю й дзвонить,"щоб гречка
уродила", а д і т и йдуть до с в о ї х родичів
христосуватись*
Уявіть с о б і малого хлопчика,чистенько
одягненого, у новій вижитій сорочці та д о -
вгих итанцятах з однією підтяжкою через
плече. В і н відчиняє д в е р і , переступає по-
р і г і дзвінкам дитячим голосом говорить:
Хржеее* ВФекре*,не сам я зиее,
А сам а ообою дуйу покою
 Прийняв Хриотоо жедижі муки,
Веяян його під В+Жі руки,
його мжтж отожяж,такі олов* звіщала:
'Ой ожжочку МІЙ,ЯОНИЙ,
Перед Тобою світ кржонжй;
Як будеж Ти помирати,
Будуть перед Тобою ангели л і т а т и ,
З святим Воскресінням поздоровляти".
За таке привітання хриотувальник д і -
отае від господині не менше, як дві кра-
жжини, * якщо близькому родичеві, то д а -
ють і писанки.
У день д і т и бігають на майдані і б і л я
церкви граються?в крашанки? обо гойдають-
ся на гойдальці,якщо їм дозволять паруб-
ки*
Гойдалка - це традиційна розвага і ота-
рної і молодшої молоді на Великдень.
Гойдалку будують парубки за селом на
вигоні або на майдані п і д церквою* Для
цього закопують два високі міцні отожби,
з'єднують ї х у г о р і поперечкою і за допо-
могою залізних кілець чіпляють д о в г і
жердини, Є д н а н і внизу дошкою*
Кожен парубок жважае за обов'язок по-
гойдати на гойдальці свою наречену.Звичай-
но, на вигін або на майдан під цоржжУ в
Жі дні вбжржотьоя у с я молодь. Тут не т і л ь -
ки бжжлятьоя на гойдальці, * й обмінюють^
фя писанками,виводять Великодній хорожід
або опіжжють веснянки.
 Ой,рамо,радо кури з а п і л и ,
Зйе Хрнс^ос,же Воокрео,же Воістину
Воскрес.
А ще раніше Ганусснька встала,
Раненько в с т а л а , с а д замітала,
Сад оамїала,грядоньки к о п а л а . . .
Грядки копала,вино садила,
Вино салила, стиха говорила:
- Рости ж мені вино тонко,високо,
Тонко,високо,корінь глибоко,
Лист* широко,ГІЛЛЯ високо.
В Західній У к р а ї н і ма Великдень п і д
церквою виводять г а г і л к и .
Гагілка - Де також хоровід,що викону-
ється п і д 'гуртовий с п і в дівчат та хлоп-
ц1а*Кожма г а г і л к а має с в і й окремий з м і с т .
Бувають г а г і л к и жартівливі,побутові та
навіть і с т о р и ч н і .
О й , з о з у л е , зозуленько,
Закуй же кіам так раденько,
Як і тоді закувала,
Як панщині дякувала*
А ми пана не маємо,
Отамана не знаємо.
Вже такі пішли у кути,
Що ламала на нас пруТи*
А вже т а к і поьмнрали,
Ще над нами стартували.
Так весело проходить наш український
Великдень у справжньому Українському с е -
лі.
 На другий день свят у понеділок рамо,
як тільки зійде сожце, хлопці йдуть до
дівчат віншувати.Наич&бтнйф, це йде пару-
бок до с в о є ї нареченої. Але оьсгодмя в і д -
дування юе зовсім звичайне.Хлопець хьче
обілляти водою свою наречену,а вона знає
про це й намагеться не лише уникнути цьо**
г о , а першою з у с р і т и судженого і обілляти
йбго.
Кажуть,що хто кого перший обіллє водою
в пеЙ понеділок, той і матиме зверхність
у майбутній родині.
Воі цз відбувається ніби жартівливо,
алезнастирлжвим бажанням "здобути пер-
ш і с т ь * . Колись були т а к і завзяті паруб*-
ки,цо нроото брали с в о ї х дівчат на о б е -
ремок і несли ї х до річри купатиоя. Але
той жарт кінчався і н о д і тяжкою хворобою
дівчат.
 В останній час на У к р а ї н і хлопці т а -
кож обливають д і в ч а т у понеділок вранці,
але вже не зимною водою, а пахучими пар-*
фумами.
Походження цього звичаю, очевидно,
пов'язане з бажанням накликати дощ на в е -
сняні п о с і в и .
В день на вигоні п і д церквою "виво-
дять" г а г і л к и . Дівчата співають, з в е р т а -
ючись до х л о п ц і в : "
Не брались ми.гзАйти,
Не вмієш ми в л и в а т и . . .
Але цей докір відноситься лише до тих
хлопців, що не встигли запевнити свою
прихильність до дівчат і прийшли ї х с ь о -
годні поливати.
В понеділок, як і в перший день саят
хлопці та д і в ч а т а на с е л і Великої Украї**
ки виводять хоровід п і д церквою,катають-*
ся на гойдальні, а як сприяє погода і
отан розвитку весни,йдуть у л і с збірати
квіти.
Діти - підлітки бігають "на"зелені г о -
рбки" і там граються крашанками. .
Зеленими горбками на Великдень звуть
такі підвищені, або навіть і р і в н і м і с -
ц я , я к і пертими звільнилися в і д с н і г у і
в цей час встигли вже покритися зеле-
ною травою.
 Великодні свят*
закінчуються "про-
водами", тобто - помилками померлих р о -
дичів та героїв,що загинули за долю Ук-
р а ї н и . Поминки відбуваються молитвою та
традиційною трапезою на гробках та брат-
ських могилах.
Ц* чудовий звичай. Ще за тиждень п е -
ред тим днем люди йдуть на кладовище,
поправляють могилки, сіктд б і л я них к в і -
ти, садять дереза, лагодять хрести та па-
мятники. Иа братських могилах завжди пра-
цює молодь. Хлопці оглядають де осуну-
лась могила чи похилився хрест або памя-
тмик. В с е ' ц е поправляється,лагодиться,
иряйодитьаж до належного вигляду.Петім
окопують грядочки б і л я могили, а д і в ч а -
та еіють квіти - васильки,чебрець,люби-
с т о к , а в головах обов'язково - т р а д и ц і й -
ний кущ червоної калини. Дівчатам ще на-
лежить сплести вінок і надіти його на
хрест.
У призначений день для проводів

І*
рвесь нарід з хорогвамж,хрестами та н і м -
ками на ч о л і з священиком і д е на а я а д о -
ния*. Спочатку заходять до могили г е р о -
ї в , відправляють поминки, а потім уже
переходять до м і х інших гробків+Після
відправи панахиди оправляють помиики:сі-
даять тут де на траві біля могилки,п'ять
горілку,закусують крашанками та різним
печивом* По одній крашанці,скибці х л і б а
та реитки іншої ї ж і загортають у землю
на гробку.Зиливають туди ще чарку г о р і л -
ки, промовляючи: ' ї ж т е , п и й т е , т а на<з г р і -
мких ойОМинайте".
ПоЦм розбивають об хрест крашанка 1
дають іншим людям, щоб з ' ї л и за покій по-
мерлих.
Загиблих героїв поминають громадським
обідом б і л я ї х н ь о ї могили.
Коди їдять крашанки на Великодні с в я т а ,
то все луинмння з яєць збирають,несуть
де річки і жидают* у воду* Кажуть, що
десь далеко живут^ т а к і люди - рахманн.
Вони не знають,коли буде Великдень, і ч е -
жяирть лушпиння крашанок з України* його
Приносе до них на десятій п ' я т н и ц і ,
і тоді буде Рахманоький Великдень.
Рахманоький Великдень - це с т а р о у к р а ї -
нське традиційне свято. За народнім п о в і р ' -
ям,якщо хто буде робити в цей день,його
Бог тяжко покарає* Поблизу Кам'янця Поді-
льського на полі * велика могила,Кажуть,

ДО*
що колиоь давно на Рахманоькмй Великдень
брат і з сестрою пішли в поле о р а т и , і Бог
ї х покарав. Зони разом з воламй та плу-
гом увійили в землю, і над мами заросла
висока могила.
Тепер у цей день, якщо піти в пола,
лягти на м о г и л і , т о ще й дозі чути:
- Г е й , Г з й . . : - то сестра з братом во-
ли погадають.
Кажуть ще,що на Рахманський Великдень,
у н о ч і , к о л и у с і люди сплять,мерці сходя-
ться до церкви на всеношну. Там вони с п і -
вають с в о ї х , о с о б л и в и х , п і с е н ь , а потім р о з -
гЗвляютьоя усям ТИМ,ЩО було їм принесе-
но жщвимх родичами 'на проводи",
Рахманський Великдень сляткуеться на
25-тому дневі п і с л я Зеликодня. Є здогади
вчених,що Де заливок поганського звичаю.
Найдазніща літературна згадка про
"брагманіь" а в Літопису Нестора, котрий
знову посилається в цьому м і с ц і на Гзор-
га Амартону.

м.
 Писанки - ц*
таке цікаве й с т а -
ре явище в культурній
традиції нашого народу, що
про нього с л і д говорити окремо*
Звичай робити прсанки та краоити
яйця виник у нас дуже давно.
У вісімдесятих роках XIX с т о л і т -
тя при розкопах Криужанської могили
а р х с о л о г ^ в а р о в знайшов глиняні яй-
ця* Такій яйця знайшов був 1908 ро-
ку Хаойко пр! розкопах на Полтавщи-
н і . Крім того вчені порівнювали ор-
наменти на утварах,що знайдені були ^
при розкопах з найстарішими орнамен-
тами писанок,довели, що звичай рез—
мальоаузати яйця походить у нас на
Україні ц,е з передхристіянських ч а -
сів*
Найстаріший орнамент на писанках
подекуди з б е р і г с я і д о с і . Він перева-
жно геометричний - трикутники,опіра-
л і , к о л а , с о р о к а - к л и н ц і , сорокакутники,
порок гілок тощо* Все це знаки різних
р і т у а л і в , образів або священні числа.
Колись не мало особливе значіння і ма-
було атрибутом поганського куль-
ту сонця або інших знаків природи*
П і з н і й * цьому надали хриотияжсвких
МФТИВІЖ, і тепер число сорок пояснюють
то сорокаденним постом, то оорока муче-
никами.
В наші часи на орнаментах писанок шу-
кають не лише історичного з м і с т у , а й
мистецького смаку. Тепер ьж маємо багато
постійних /традиційних/ і зовсім нових
/змінних/ орнаментів на писанках. Для кра
щого з'ясування та вивчення в с і х цих ор-
наментів ученні намагаютьоя к л а с і ф і к у -
вати ї х *
Тепер існує кілька таких класифікацій
Проф.М+Ф+Сумдов поділяє орнаменти пиоа-
нок на геометричні,рослинні,зоологічні,
антропологічні та побутові* Другий д о с -
лідник, К . В . Больеунзвоький, пропонує
прийняти в основу класифікації писанок
такі назви, що ї х подають ееляни "жрав'ян-
кн","голубці","грибінчик*,'хрзстики*,"без-
конечник" тощо.
Ще інші вченні поділяють орнаменти пи-
санок на:
* / і с т о р и ч н і , - що малть зйязок в ота-
ровинким орнаментом.
б/ На самобутньо-новий,що отановить
Підставу для місцевих стилів у наші чаон.
в/ Випадкові орнаменти, що свідчать
про багацтво ф а н т а з і ї та високі миотець-
к і здібності нашого народу.
Трав'янки!' „Голубці'

^Хрестики/ „Безконечник

Сорок клинців! „Листячко?

 Але найкращою класифікацією була б т а ,
що 6'едиувала б у з о б і у с і ц і три а р г у -
мент* в одну струнку ц і л і с т ь .
Крім писанок о де "сксрФпиоанми",але
їж орнаменти здебільшого шабльонні та
непродумані*
У зжяажу з важкими умовами миття за
останні двадцять раків на велииьй Умра-
ї ж і мистецтво рознизувати писанин зроби-
лося р і д к і с т ю .
И& ЗахіднФ-УхраКиоькжх землях писан-
ки ще живуть та добре розвиваються* До
щьоро часу вважалося, що найкращі иисак-
жн над Гунульщина. І тепер,якщо мати ма
у в а з і істеричний /здебільшого геометрич-
ний/ йрнамзнт, те Г^цульщйна напевне,не
поступиться пержіетж перед інними чаоти^
нами України* А щодо самобутньо-мозжх,
особливо рослинних орнаментів,то, мабуть,
перше місце займе Сомальщина /Волинь/.
Пре па доводив проф. Д . Горняткевич на
засіданні Вільної Академії Наук в м* А в і -
сбурзі 86 с і ч н я 1946 року, демонструючи
писанки Сокальщини, що мали високо мисте-
цький роолинннй орнамент. До того ж з а -
мальовані квіти були не вигадані, а опи-
сані з живої природи т о ї міоцевостн,дв
мила аиоанчарка*
Вудзмо надіятися, що в майбутньому ми-
стецтво писанок буде краще й краще р о -
звиватися всупереч уоім переикодам, що ї х
постійно зустрічає українське народне мис-
тецтво,особливе в останній ч а с .
 За два тижні перед Великоднем
у с с л а х України починають виготовляти пи-
санки.Роблять писанки дорослі д і в ч а т а ї д і -
ти та старенькі б а б у с і .
Оособливо великих старань до цього до-
кладають д і в ч а т а , бо кожна з них хоче щоб
у н е ї вийшла якнайкраща писанка, яку в о -
на на Великдень п і д церквам подарує овос-
му нареченому.
Спосіб виготовлення писанок, хоч і д у -
жо простий,проте вимагає не лише пильної
уваги та багато ч а с у , а й не абиякого ми*-
отецького х и с т у .
Для виготовлення писанок беруть так зва-
ну кнсточку - це паличка з бляшаною трубо-
чкою на к і н ц і .
На сирому яйці киоточкою вимальовують
розтопленим воском т і місця, що ї х треба
лишити незафарбованими - обідки, крапки та
оперізуваная. Потім яйце фарбують у якій -
набудь с в і т л і й фарбі, наприклад жовтій.
Виоушудть,потім тією ж киеточкою наводять
в і с к уже на т і місця, що мають лишитися
жовтими, і фарбують в другий к о л і р , д а л і в
третій І Т.Д.При цьому дотримуються лише
того принципу, що сперту фарбується яйце
у най0вітлійшій,а потім поступово пере-
ходять до темнішої фарби.
Коли вже малюнок закінчений,яйця п е -
чуть у мисці з не горячій печі,35-403С*
Коли в і с к ростанЬ і спливе з яйця - п и -
оанка готова.
Для розмальовання писанок в останні
часи іі.ораз більже вживають х е м і ч н и х , к у -
пованих фарб. Колись фарби для писанок
виготовляли оамі селяни з рослин. Напри-
клад, жовту фарбу виготовляли з кори мо^
лодих п а г і н ц і в я б л у н і , або з жовтих с у *
хих пелюсток'молочаю.при цьому с л і д за#4
важити, що виготовляти писанхи,малювати
найскладніші орнаменти,на опуклій повер-
х н і яйця- це робота не така проста,як на
перший погляд здається*
Дуже вправно роблять писанки гуцули.
Нроф.Горняткевич розповідає,що йому дово-
дилось с п о с т е р і г а т и , я к одна вже літня ж і -
нка на Гуцульщині за один день зробила
36.писанок,при чому вона в цей день не
покидала і с в о ї х щоденних,господарських ,
оправ. Вона налила в печі,варила ї с т и , г о -
дувала тварини, доїла корів і бавила ди-
тину.
Все це ї й не перешкодило відтворити
геометричний /традиційний/ орнамент з ви-
соким міотецьким хистом.
Хочеться щиро побажати нашій молоді
наслідувати й розвивати цю безсумніву ви-
сокомистецьку традицію.
 гуцульщині дуже поширена
лз^енда в якій р с з п о в і д а е т ь -
ой, що десь далеко в горах
до високої стримкої с к а л і з а -
візними ланцюгами прикутий
Могутній і страмний нехрист.
[Він має дванадцять с в о ї х по-
с л а н ц і в , щ о ходять поміж лю-
їдьми і придивляються де ї х
[життя, а потім про все,що п о -
б а ч а т ь чи почумть,роаповідають прико-
ваному нехристові*
Коли посланці кажуть йому, що лиди жи-
вуть бідно, сваряться поміж собою і н е з а -
доволені життям - нехрист р а д і є , с м і є т ь -
ся і ланцюги його слабнуть. Як що посла-
нці кажуть йому,що між людьми згода й
добро - нехрист сердиться, насупить бро-
ви і ланцюги тісніше стискають приковане
тіло.
 А найстрашніща для нехриста вістка про
т е , що люди пишуть писанки* В і н т о д і ри-
чить,як з в і р , р в е т ь с я з у с і х сил, б ' є г о -
ловою об окелю, а ланнрги глибоко впива-
ються в його т і л о .
Це дужа ц і к а в а легенда і вона заслуго-
вує на увагу дослідника.
П.
Друга гуцульська легенда коже про те,
що писанки писала Матір Вожа і дарувала
ї х Пилатові, щоб той змилувався над ї ї
сином.
Коли Божа Мати писали писанки, то пла-
кала і сльози ї ї капали на яйце. Тому т е -
пер,як пишуть гуцули писанки, вони вима-
льовують такі плями,щр нагадують сльози.

Ш.
Колись І с у с Христое ходив з Петром по
в с і х землях та людей навчав* Ось якось на-
весні вони проходили через одне с е л о , а
Там жиди буди;иобачили Христа та й ну на
нього грудками та каміннями шпурляти.Як
торкнеться камінь І с у с о в о ї одежі - зробить-
ся пи&анка, а як грудка - крашанка. Свя-
тий Петро позбирав у с е те собі до кишені,
а пізніше людям роздав* 3 тих ч а с і в і веде-
ться звичай писати писанки та красити яй-
ця*
 (У*
Жиди та всяки - недовірки, як Христос
ішов на страждання,спокушали його. Набе-*
руть у пелену камінців та й питають його,
що вони в пелені ховають, а Хриотос їм
каже:
- Краюане та писане^
Вони відкривають пелену, щоб посміяти*
ся з нього , а там крашанки та писанки*
Так і пішов в і д т о д і звичай рнсати та кра-
сити яйця*

V. <
Писанки пишуть п і с л я Христопокліннсї
н е д і л і , цеб то, коли на цзркру виносять
Хрест* На сорок святих треба виписати с о -
рок клинків,а на вербній та на Б л а г о в і -
щення з писанками нічого не моииа робити*
Щоб писанки довго зберігалися ї х в а -
рять у Чистий Четвер і при розписуванні
ї х не можна класти в пазуху.
VI.
Писанки писала Божа Мати ще т о д і , як
І з у с маленький був. Дитина дуже тіиидася
тією забавою.
 Шкаралупу крашанок
треба поламати на д р і б н і шма**
точки, щоб відьма не могла в н е ї набрати
роси або щоб вона вколола когось і з лю*-
дей гострим кінцем шкаралупи, бо т о д і лю-
дина "висхме"

Зітерту на порошок шкаралупу писанки

зберігають у таємному м і с ц і , а як треба,
то підкурюють нею хору людину'від пропа-
сниці" .

Ху$тку,що нем обтирають писанкй^хова-

ють,а при нагоді підкурюють нею'від б е -
шихи*.
-і-з-:-;-
Торчену ма прроток ркаралупу крашан-
ки підсипають до кормів курям,щоб краще
неслися.

В Галичині кидають шкаралупи з яерь

на с т р і х у хати; а на Великій У к р а ї н і ви-
носять на воду.
з-:-:*;-
Топтати ногами рештки крашеного яйця
а*бр писанки - великій г р і х .
 Прийшов ТйЖДЗНЬ вербовий,б^-
ри В дорогу в і з дубовий.

Вербу ламають,тим холодний в і т е р зри-

вають.

Прийде Вербниця,назад зима вернеться*

Як прийде Вербич,три кожухи тербич*

І і 1^
Д&ждалия^-мо Паоки,а за тим діждзмаеь
і Божої ласки*

Великдень раз на р і к буває.

Дай,Божа, діждати "Христоа в о о к р е а ' к а -

зати.

"Добрий д е н ь ' - ц а Великдень,"добрий в е -

ч і р " і- на Р і з д в о .

К Великодню сорочка хоч лихенька,аби

біленька, а к Р і з д в у , хоч сурова,аби нова.

Дороге яєчко К Великодню.

"Вибачайте, що не писанка", - кажуть,

як дарують Філе яйце.