Техніка «Дитячі спогади»

Виконала: Дрогомирецька Н.Т, група ПОА-2324М

Інтерпретація із моєї сторони:

Моїми дитячими спогадами є садок, із якого я пам’ятаю дві події: позитивну та
негативну. Оскільки мій будинок і садочок є напроти один одного я часто бачила різних
діток і хотіла йти у садок. На жаль, я не можу відтворити це за допомогою пісочниці,
але старатимусь розказувати, як я це уявляю.
Позитивний спогад – це коли мене вперше відпустили від дому піти у садочок
самостійно у групу. Звісно, я не знала, що мама повідомила виховательку і вона
приглядала, чи я зайду. Але я була настільки щаслива, що мені дозволили, що я
самостійна і йду у садок. Пам’ятаю, як вчора, що кожних пару метрів поверталась і
дивилась у вікно і махала руками. Навіть зайшла через ворота групи і знову махала. Я
так тішилась, що цей спогад дійсно відіграв у мені ролі у житті.
У пісочниці я б зобразила два будинки – мій дім та садок, і мене маленьку дівчинку,
яка слідами тупцяє до садка та фігурку мами, яка спонукала мене не боятись і рухатись.
Думаю, що зараз я розумію, що мама дала мені можливість проявити себе, дати ту
самостійність, яку я хотіла у той момент, і не заборонила , а відкрила і реалізувала мене.
Зараз я не боюсь спілкуватись із незнайомими перехожими чи йти самій знайомитись, я
йду у незвідане, я самостійна і активна. Мама не сварила мене у той момент, а раділа,
що навіть самій йду у садок, але махаю їм руками, ніби вона тут, веде мене за руку. Так
само ставилась і бабуся, думаю, що вона більше переживала, але не заборонила у цьому.
Я б не змінила у цій ситуації нічого, хіба б наступного разу із собою за руку знову
тримала маму, яка дала мені перші кроки прояву себе. Ця історія у мене викликає тільки
емоції позитиву, спокою, гармонії – така щирість і світло у душі, що я часто розказую її
ближнім.

Інтерпретація із сторони арт-терапевта:

На початку роботи з пісочницею пропонують сформулювати ситуацію, яка
закарбувалася з дитинства. «Я хочу дізнатися, чому я...». Потім відтворити за
допомогою фігур цю ситуацію в пісочниці і розказати, що це за ситуація, слідкувати за
рухами, словами. Чи важко передається ця історія, який її вплив на емоційний стан.
– Що Ви тоді відчували? Як до Вас ставилися інші? Чого Ви хотіли? Чого від Вас
хотіли інші? Чим Ви могли керувати ? Що контролювали інші? Які висновки зробили
Ви в результаті цієї події? Щоб Ви хотіли змінити, якщо б опинилися знову в цій
ситуації? Якою була б ситуація і Ваша поведінка в ній?
Продовжіть фразу «Я можу, якщо захочу…» Варто прослідкувати як ситуація з
дитинства вплинула на моделі поведінки і взаємодії у теперішньому, чи наявні сили,
мотивація та ресурси для засвоєння нових навичок поведінки. Ця ситуація позитивно
вплинула на емоційний стан, оскільки не тільки зрозуміла ситуацію, але змогла
прийняти її і із цим досвідом самореалізувати себе у теперішньому. Техніка допомогла
виявити стосунки у сім’ї, відносини між дитиною і дорослим, самопочуття та її
емоційний комфорт. Є усвідомлення того, як ця ситуація вплинула на розуміння та
подальші кроки у самопізнання та розвитку особистості.