Тема.

ДАРУВАННЯ

Питання, винесені на самостійне опрацювання

1. Пожертва

Основні терміни та поняття: пожертва, благодійництво, меценатство,

цільове використання пожертви, розірвання договору про пожертву.
____________________________________________________________________

1. Пожертва.
В будь-якому суспільстві є окремі версти населення з невеликими
доходами, а також соціально незахищені з різних причин громадяни. За цих
умов певну матеріальну допомогу таким верстам населення, хворим та особам з
інвалідністю можуть надати організовані форми благодійництва.
Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»
визначає благодійну діяльність як добровільну особисту та/або майнову
допомогу для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає
одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або
компенсації благодійнику від імені та за дорученням бенефіціара.
Специфічною формою благодійництва є меценатство.
Поняття договору пожертви визначає ст. 729 ЦК України. Пожертвою є
дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів
особам, встановленим частиною першою ст. 720 ЦК України, для досягнення
ними певної, наперед обумовленої мети. На відміну від ст. 718 ЦК України
предметом договору пожертви не можуть бути майнові права. Це є суттєвою
ознакою яка відрізняє пожертву від дарування
Сторонами у договорі пожертви можуть бути фізичні особи, юридичні
особи, держава Україна, Автономна республіка Крим, територіальні громади.
Договір пожертви є укладеним з моменту прийняття пожертви. До цього
договору застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не
встановлено законом
Відмінність від дарунку вбачається в тому, що пожертва призначена для
користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення.
Укладення договорів пожертви громадянами повинно здійснюватись з
дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність.
Окрім того, ч.2 ст. 720 ЦК закріплює додаткову гарантію захисту осіб, які

1
перебувають під опікою або не досягли віку для повного рівня дієздатності —
батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей та
підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між
собою, якщо право здійснювати таке дарування прямо встановлене установчими
документами дарувальника. Це положення п.3 ст.720 ЦК України не
поширюється на право юридичної особи укладати договори пожертви.
Що до об'єктів державної власності, то відповідно до п.2 ст. 75 ГК України,
державне комерційне підприємство немає права безоплатно передавати
належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків
передбачених законом.
Відчужувати, передавати в заставу майнові об'єкти, що належать до
основних фондів державне комерційне підприємство має право лише за
попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно відноситься, і, як
правило, на конкурсних засадах.
Пожертва є особливим різновидом договору дарування, характерною
ознакою якого є зобов’язання обдаровуваного використовувати предмет
договору виключно для досягнення певної, заздалегідь обумовлене мети. Таким
чином, пожертвою є договір дарування зі вказівкою на цільове використання
дарунка (за відсутності у договорі умови про мету використання його предмета
безоплатна передача майна у власність вважатиметься звичайним даруванням).
На практиці зазвичай предметом договору пожертви є грошові кошти, але
теоретично ним може бути будь-яке майно, не вилучене з цивільного обігу.
Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття
пожертви, тобто з того часу, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить
будь-яким чином свою згоду на її прийняття (як і звичайний дарунок змусити
прийняти пожертву всупереч бажання того, кому вона призначена, неможливо).
У випадку, коли цивільним законодавством не встановлено спеціальних
правил щодо врегулювання відносин за договором пожертви, до нього
застосовуються положення про договір дарування.
Якщо при звичайному даруванні після виникнення в обдаровуваного
права власності на дарунок дарувальник не має можливості впливати на процес
використання обдаровуваним переданого йому дарунка (виняток становлять
лише випадки, передбачені частинами 2 та 3 ст. 727 ЦК України), то за
використанням пожертви відповідно до мети, встановленої у договорі про
пожертву, пожертвувач вправі здійснювати контроль в силу прямої вказівки на
це законодавця у ст. 730 ЦК України.
Цілком зрозуміло, що обдаровуваний зобов’язаний використовувати
пожертву за її призначенням, проте подекуди в реальному житті виникають

2
ситуації, коли з певних причин таке подальше використання пожертви
виявляється неможливим. У такому разі для подальшого використання
пожертви з іншою метою, яка не збігається з тією, що була обумовлена у
договорі, обдаровуваний повинен одержати згоду пожертвувача. Якщо ж
пожертвувач помер або ж юридичну особу, що була пожертвувачем,
ліквідовано, правомірне використання пожертви не за її первісним
призначенням можливе лише за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК України).
Наслідком невиконання обдаровуваним обов’язку використовувати
пожертву відповідно до мети, зазначеної у договорі про пожертву, може бути
розірвання цього договору за вимогою пожертвувача, а у разі його смерті чи
ліквідації юридичної особи — за вимогою його спадкоємців чи інших
правонаступників.
Договір пожертви — є реальним договором. Моментом виникнення
договірних відносин є прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу, коли
сторона, що приймає пожертву, якими-небудь діями підтвердила свою згоду на
прийняття пожертви від пожертвувача. Перелік дій зазначений в ст. 722 ЦК
України. Також він є безвідплатним, оскільки немає зустрічного задоволення
обдаровуваним пожертвувача та двостороннім, оскільки права і обов’язки
виникають у обох сторін.
Майно або гроші передаються для досягнення певної, наперед
обумовленої мети. А ця мета може бути як індивідуальною (для задоволення
особистих інтересів), так і загальнокорисною (певну дію потрібно вчинити в
суспільних інтересах).
У юридичній літературі зустрічаються поняття «суспільно корисна мета» і
«загальнокорисна мета», але потрібно розрізняти ці поняття, тому що поняття
«суспільно корисні цілі» ширше, ніж поняття «загальнокорисні цілі». Ними
можуть бути як цілі, корисні для суспільства в цілому, так і цілі, досягнення яких
приносить користь для більш вузького кола осіб — осіб певної професії, певного
віку, жителів певної місцевості, членів (учасників) певної організації тощо.
Н-д, у разі коли предметом дарування є бібліотека рідкісних та цінних
книг, то на обдаровуваного покладено обов’язок надати її у суспільне
користування, тобто дозволити доступ усім бажаючим. Можуть бути і інші
випадки укладення даного договору, проте обдаровуваний не завжди здатний
організувати використання дарунка пожертви у суспільних інтересах, за
призначення, передбаченим договором. Закон передбачає у цьому разі
можливість зміни мети використання, але використання пожертви за іншим
призначення можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи
ліквідації юридичної особи — за рішенням суду (ст. 730 ЦК України).

3
 За загальним правилом пожертвувачем — добродійником може бути
будь-яка особа.
Однак у деяких законах є заборона на виступ деяких осіб у якості
пожертвувачів.
Наприклад, Закон «Про політичні партії» забороняє політичним партіям
приймати пожертвування від цілого ряду осіб як фізичних, так і юридичних, а
також від органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У якості пожертвоотримувачів можуть виступати всі особи, які зазначені в
ч. 1 ст. 720 ЦК України, наприклад, громадяни, лікувальні, виховні установи,
установи соціального захисту й інші аналогічні установи. Ними можуть бути
також благодійні, наукові й навчальні установи, фонди, музеї й інші установи
культури, суспільні й релігійні організації, а також держава й інші суб’єкти
цивільного права.
Договір пожертвування може укладатися з ініціативи будь-якої сторони.
Іноді на сайтах різних громадських благодійних фондів, в засобах масової
інформації зустрічається інформація, де вказується адреса, телефон і банківські
реквізити фонду або особи і пропонується кожному внести вклад у грошовій
формі на будь-які потреби. Така інформація звернена до невизначеного кола
осіб і при наявності всіх істотних умов є публічною офертою
Звідси випливає, що письмова форма договору пожертви рухомого майна
обов’язкова у випадках, коли Оскільки ст. 729 ЦК України не містить
спеціальних правил про форму договору пожертви, але зазначено, що до
нього застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не
встановлено законом. пожертвувачем є юридична особа, також при пожертві
валютних цінностей, вартість яких перевищує п’ятдесятикратний розмір
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, потрібне нотаріальне
посвідчення. Письмова форма застосовується у випадку коли договір містить
обіцянку пожертвування в майбутньому. Коли предметом пожертвування є
нерухоме майно, договір підлягає державній реєстрації.
При пожертвуванні майна громадянинові повинно бути обумовлене
його використання за певним призначенням. При відсутності такої умови
пожертвування майна громадянинові вважається звичайним даруванням.
При пожертвуванні юридичній особі може бути обумовлено цільове
використання майна або грошей, але цього може й не бути, тоді майно
використовується відповідно до його призначення. Так, у Постанові Кабінету
Міністрів України «Про Затвердження Порядку отримання благодійних
(добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними
установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та

4
фізичного виховання для потреб їх фінансування» від 4 серпня 2000 р.
зазначено, що якщо благодійником конкретні цілі використання коштів не
визначено, шляхи спрямування благодійного внеску визначаються керівником
установи, закладу, але це положення суперечить ч. 1 ст. 729 ЦК України.
Певним призначенням, за яким використовується пожертвування, повинна
бути саме загальнокорисна наперед обумовлена мета. Така мета завжди є
необхідною ознакою договору пожертви. Однак, якщо той, кого обдаровують, є
громадянином, ця мета повинна бути виражена явно у вигляді умови договору,
а при передачі пожертви іншим суб’єктам її наявність презюмується виходячи зі
спеціальної правоздатності останніх і спрямованості результатів їхньої діяльності
до загального добра.
Встановлення обов’язку обдаровуваного щодо досягнення певної мети не
суперечить сутності договору пожертви, оскільки такий обов’язок спрямований
не на користь пожертвувача і в цьому випадку зустрічного задоволення він не
отримує.
Умова, поставлена при пожертві в загальнокорисних цілях, повинна бути
виконана тим, кого обдаровують. Це його основний обов’язок.
Благодійною програмою можуть бути встановлені інші строки, тобто за
умови реалізації довгострокових програм використання коштів здійснюється
відповідно до термінів, визначених цими програмами. Обов’язком благодійної
організації є щорічне подання в реєстраційний орган звіту про свою діяльність.
Благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до
благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання
зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні
цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх використання подається
благодійнику в обов’язковому порядку благодійною організацією.
Юридична особа, що приймає пожертвування з певним призначенням,
зобов’язана вести відособлений облік всіх операцій з використання
пожертвуваного майна. Облік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна
допомога, ведеться згідно з Порядком, визначеним законодавством.
Як було вже зазначено пожертвував має право здійснювати контроль за
використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про
пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося
неможливим, то змінити призначення можна лише за згодою пожертвувача, а у
випадку його смерті — за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК України). Звернутися за
такою згодою в суд повинен той, кого обдаровують.
Крім того, використання пожертвуваного майна не відповідно до
зазначеного пожертвувачем призначенням або зміна цього призначення без

5
згоди пожертвувача, надає право пожертвувачу, його спадкоємцям або іншому
правонаступникові вимагати розірвання договору про пожертву (ч. 3 ст. 730 ЦК
України).
____________________________________________________________________

Теми презентацій:
1. Порівняльна характеристика благодійності та меценатства
2. Особливості договору дарування з обов’язком передати дарунок у
майбутньому
3. Припинення договору дарування в односторонньому порядку