Жадан про "Інтернат": приводячи війну

у дім, ти ризикуєш втратити багато

Роман-подорож Сергія Жадана "Інтернат", який увійшов до короткого
списку "Книга року ВВС 2017", триває три доби. За цей час головний
герой, місцевий вчитель української мови, здійснює подорож через
блокпости, розбомблені будинки і переповнені вокзали, щоб
врятувати племінника.
Вчитель Паша, який з учнями ніколи не говорив про війну, ігнорував все,
що відбувалось на Донбасі, живучи у свої шкарлупі, раптово стає свідком,
учасником цих подій, двічі перетинаючи лінію фронту.
Він відчуває запах мокрої псятини, бачить рештки тварин і людей у
засніженому місті і весь час повторює: "нікого не шкода".
Про те, як сприйняли "Інтернат" на Донбасі, які підтексти були закладені в
ньому і чому, роман не можна читати поспіхом, хоча його і порівнюють із
зануренням у кошмар, письменник розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

ВВС Україна:Скільки часу і за яких обставин ви створювали "Інтернат"?

Сергій Жадан: Ідея написати роман про події цієї війни виникла влітку
2014 року. Тоді я пробував прописати перший сюжет і почати цю книгу.
Вона не дуже писалася і думаю, що дуже добре, що не писалась.
З часом з'явилася постать головного героя, я зрозумів, що я хочу робити,
зрозумів, що він хоче робити. Почав писати у 2015 році і закінчив в
останній день зими 2017 року.
ВВС Україна:Щодо подій, описаних в романі - ви були свідками частини з них?
Знаю, що ви багато їздите на Схід.
Сергій Жадан: Насправді там багато епізодів з реального життя. Самої
такої історії вчителя Паші не було, сюжет вигаданий. Але мені здається,
що він міг би бути. В цих подіях за основу взято Дебальцівську операцію,
коли українська армія виходила з Дебальцевого.
Немає нічого фантастичного у тій ситуації, коли люди переходять кордон,
намагаючись врятувати когось зі своїх близьких, скоріш це типологічно. А
багато епізодів з книги я бачив на власні очі.
ВВС Україна: "Інтернат" дехто називає головним романом про цю війну. Яке
ваше враження про це?
Сергій Жадан: У мене скептичне враження. Мені не подобається, коли
книзі приписуються такі речі. Воно не має жодного стосунку до написаного
в книзі, більше до промоції. Я насправді ніколи не думав писати головну
чи найважливішу книгу про цю війну. Мені було важливо деякі речі
проговорити і я їх спробував проговорити.
АВТОР ФОТО,UNIAN
ВВС Україна: Що вам було важливо проговорити?
Сергій Жадан: Насамперед, це оптика війни з точку зору цивільного,
мирного населення. Спроба показати цю війну очима не військових, не
журналістів, не політиків, а саме пересічних українців, які знаходяться на
лінії фронту.
Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у
них цієї позиції, необхідність брати на себе відповідальність і відсутність
звички брати на себе відповідальність. Весь цей комплекс дуже складних і
болючих питань, які багатьох непокоять і турбують.
Тому що, зазвичай, всі ми звикли говорити про Донбас, бути експертами
по Донбасу, по цій війні.
Ми любимо говорити про настрої цивільного населення, але, насправді,
не так багато з нас дійсно намагаються зрозуміти, чим керуються місцеві
мешканці при тому, чи іншому виборі, чим вони керуються, пристаючи до
тієї чи іншої позиції. От власне про це хотілося поговорити.
ВВС Україна: Як вам здається, ви зрозуміли, чим вони керуються? Адже
головний герой - Паша - він дуже суперечливий…
Сергій Жадан: Так, я згоден, Паша - дуже суперечливий. Я не буду
говорити, що я все зрозумів і можу все пояснити всім іншим. Є речі, які
для мене і далі лишаються незрозумілими або навіть просто
неприйнятними.
Але це не означає, що ці речі не слід проговорювати. Мені здається, що
найболючіші, найгостріші питання потребують озвучення і проговорення.
Тоді наступним кроком може бути вирішення цих проблем.

АВТОР ФОТО,UNIAN
ВВС Україна: Ви говорили раніше, що у цій війні місцеве населення позбавлене
голосу. У мене склалось враження, що роман це є розповідь про те, що власне ці
люди переживали під час війни, обстрілів, що думали, бачили, це занурення у їхній
світ під час цих подій. Чи це так є?
Сергій Жадан: Для мене було важливо спробувати показати, як я і
говорив, ці події очима мирного населення. На будь-якій війні місцеве
населення позбавлене голосу.
Власне війна - це заглушення голосу мирних. Мені здається, що якраз
мирне населення мало б зробити з цього певні висновки і розуміти, що
приведення війни у свій дім - це автоматичне позбавлення самого себе
голосу.
Приводячи війну у свій дім, ти ризикуєш втратити дуже багато.
Важко уявити війну, де цивільні диктували б правила гри, задавали б тон.
Скоріше вони виступають таким тлом, на якому розгортаються драматичні,
криваві події.
АВТОР ФОТО,UNIAN
ВВС Україна: Якщо говорити про війну і її сприйняття на решті території
України, є певна втома і відторгнення від війни, що навіщо про це стільки писати
і говорити. Як ви вважаєте, ваша книга може щось змінити у такому
сприйнятті війни, кого вона може зачепити?
Сергій Жадан: Я би не перебільшував можливості цієї книги і літератури
в цілому. Мені здається, що людина, позбавлена сердечних рецепторів,
здатності співпереживати, цій людини навряд чи допоможе кіно,
література і театр. Якщо цього немає, навряд чи вона буде комусь
співпереживати.
А людина, яка можливо щось забула, щось не помітила, не звертала
достатньої уваги, то для неї мистецтво може бути дуже помічним засобом,
щоб зрозуміти якісь речі. Ті люди, які здатні співпереживати, для них
культура може бути важливим чинником, щоб навести різкість на
реальність.
ВВС Україна: Яке у вас було очікування, як роман зустрінуть і що ви
отримали?
Сергій Жадан: Люди, які прочитали, підходять, діляться особисто,
пишуть у соцмережах, на пошту. Постійно з цим стикаюсь, для мене
важливі думки читача. Мені приємно, що перечитування у багатьох
випадках уважне. Це те, чого мені би хотілося, щоб не було прочитання
поспіхом і не було упереджене.
ВВС Україна: Член журі "Книги року ВВС" Віталій Жежера писав, що неважко
зрозуміти тих, хто прочитав роман за кілька годин, бо читати довше і
повільніше здається нестерпним, як спроба затриматися в страшному сні. Як ви
на це відреагуєте?
Сергій Жадан: Я автор і мій погляд дуже суб'єктивний. Мені здається, що
швидке прочитання несе в собі небезпеку, що читач не помітить багатьох
речей. Я намагався закладати в цей текст багато різних підтекстів.
Наскільки вони прочитуються судити важко, але напевно не прочитуються,
якщо читати поспіхом, по діагоналі і не уважно.
ВВС Україна: Які підтексти ви закладали, які можна пропустити при такому
читанні?
Сергій Жадан: Хотілося показати цю ситуацію необхідності вибору, зміни
твого ставлення до світу. Можливо, це не пов'язано напряму з війною.
Коли людину ставлять перед необхідністю вибору, коли вона змушена
робити вибір, інакше ризикує втратити себе.
ВВС Україна: Що вам кажуть про роман ті, про кого він написаний - військові,
люди з Донбасу?

Сергій Жадан: Різне говорять. Комусь не подобається, хтось вважає

образливим, комусь подобається, вважають дуже точним. Стикався кілька
разів з позицією, що хтось сприймав це, як певну критику місцевого
населення.
ВВС Україна: Щодо головного героя, місцевого, вчителя української мови Паші
- він ніби з жалем каже: "Я від усього ухиляюсь, відходжу вбік, не маю сміливості
говорити, що думаю і думати, що хочу… дітей вчу говорити без помилок, а ось
так просто говорити так, щоб тебе розуміли - не вчу. Та й сам не вмію". Але з
іншого боку, він ніби не дуже змінюється протягом книги, не займає якоїсь чіткої
позиції. Він бере у військового на зберігання папороть з музею, це те, що мені
здається, дуже символічним, і звісно рятує племінника. А він який? Всередині
нього що відбувається насправді?
Сергій Жадан: Мені хотілося показати, не знаю, наскільки це вдало
вийшло, що всередині нього насправді багато чого є. В серці, в душі
багато чого закладено, але більшість цих речей не активізовані. Він не
звик цими речами користуватися і йому потрібні справді якісь дуже потужні
чинники, потужні поштовхи, щоб його внутрішні механізми запрацювали.
Ясна річ, мені не хотілося показати, що протягом трьох діб людина може
докорінно змінитися. Але те, що за цей час людина може зробити якісь
висновки і в майбутньому щось може змінитися, то так хотілося це
показати.

 Тижневики: Жадан закликає до "внутрішнього безвізу"

 Книга року ВВС - вітаміни для письменників

ВВС Україна: В "Інтернаті"є стільки описів: неба, снігу, "дими стоять, як

дядьки", "волосся дівчини, як поле". Часом здавалося, що цих описів більше, ніж
самого героя, його вчинків, роздумів. Це ви так спеціально закрутили, щоб
перенести читача в ту атмосферу?
Сергій Жадан: Безперечно - це стилістичний прийом, коли ти намагаєшся
показати той ландшафт, у якому знаходиться герой. Донбас - це взагалі
степ, простір, взимку він порожній. Ми зараз знаходимось у Станиці
Луганській, тут дуже багато неба, снігу і простору. Такий ландшафт - це
специфіка Донбасу.
ВВС Україна: У романі є слова вчителя: "Ми ж тут всі, якщо подумати, як в
інтернаті живемо, кинуті всіма, але нафарбовані". Це йдеться про Донбас в
цілому, люди, які були кинуті напризволяще?
Сергій Жадан: Насправді це співвідношення не лише з Донбасом, а з
усім нашим постколоніальним суспільством, де є певна невкоріненість,
настороженість, певна відірваність від суспільства, від країни як такої.
Коли є ти, є країна, і ваші інтереси не збігаються і більше того
конфліктують.
Очевидно, що це не зовсім здорова ситуація, коли ти в своїй країні
почуваєшся зайвим елементом. Очевидно, що це неправильно.