Індивідуальне завдання

Тема:
Акціонерне товариство

Стрижевський Гліб ЮП-302

Вступ:
Характерною рисою економічного Це призвело до формування Така організаційно-правова форма
розвитку незалежної України є активне спеціальних господарських товариств, дозволяє швидко концентрувати
створення та розвинення різноманітних які діють на ринку як самостійні суб'єкти значний капітал та дає можливість
форм підприємницької діяльності, що господарювання. До господарських заздалегідь визначити, яким розміром
свідчить про поступове зростання товариств належать: товариства з вкладених коштів ризикує учасник
ринкових відносин. Розвиток ринкової обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства у разі, якщо
економіки дозволяє будь-кому, хто має товариства з додатковою воно виявиться неспроможним. Тому
відповідні знання, бажання, кошти або відповідальністю, повні товариства, вивчення правового статусу
майно, розпочати власний бізнес та командитні товариства, а також і акціонерних товариств є актуальною
реалізувати свої ідеї про ефективну та акціонерні товариства. Особливості темою. З урахуванням останніх змін в
прибуткову діяльність, що сприяє правового статусу останнього виражає законодавстві, а саме набрання
досягненню матеріального добробуту. визначення «акціонерне». Такі чинності Закону України про Акціонерні
Однак участь у ринкових відносинах особливості зумовлені акціонерною Товариства від 27.07.2023 року, це
часто потребує значних власністю, акціонерним способом питання потребує глибокого вивчення
капіталовкладень, які не всі фізичні формування і функціонування та аналізу також через призму
особи можуть собі дозволити.Тому статутного капіталу товариства. Тому ці порівняльної характеристики стану та
частіше за все, лише шляхом об'єднання товариства в законодавстві та позиції акціонерних товариств до
коштів багатьох учасників можна юридичній літературі дістали назву реформи і після.
реалізувати великі проекти «акціонерні».
Перш за все
правовим фундаментом для створення та діяльності АТ за період незалежності
України були, або є Господарський Кодекс України (далі за текстом - ГК), Цивільний
Кодекс України (далі - ЦК),ЗУ «Про акціонерні товариства», інші нормативно-правові
акти.
Згідно із ч. 2 ст. 80 ГК України акціонерним товариством є господарське товариство,
яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової
номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном
товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в
межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом

Також, треба зазначити, що реформація регулювання акціонерних товариств

проходила декілька етапів. Так, спочатку регулювання АТ здійснювалось ЗУ про
Господарські товариства (у статтях та частинах що стосується АТ, ТОВ та ТДВ
нечинний), але на зміну, в 2008 році прийшов ЗУ про Акціонерні товариства 514-VI,
за текстом якого, «через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають
чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості
Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних
товариств». Проте, законодавець вирішив, що ЗУ про АТ від 2008 року освітлює не всі
аспекти діяльності товариств, у зв’язку з чим, з 1 січня 2023 року набрав чинності
новий ЗУ про Акціонерні Товариства 2465-IX від 27.07.2022 року.
 Як розрізнити акціонерне товариство?

Характерними ознаками АТ, на підставі ЗУ про АТ можна назвати наступне:

діє на підставі статуту. Засновницький договір не вважається установчим
документом АТ і він діє лише до дати реєстрації державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку звітів про здійснення закритого розміщення
акцій, акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть
ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, лише в межах номінальної
вартості належних їм акцій. У разі вчинення протиправних дій товариством
або іншими акціонерами до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які
санкції, що обмежують їхні права. Мінімальний розмір статутного капіталу
акціонерного товариства становить 200 розмірів мінімальної заробітної
плати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день
створення (реєстрації) акціонерного товариства. Корпоративний характер
управління і відповідна система органів. Управління акціонерами у товаристві
залежить від кількості акцій, що їм належать. Загальні збори акціонерів мають
кворум, за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які сукупно є
власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій. Повноваження та права
акціонерів визначається в залежності від типу акцій (прості або
привілейовані), що належать їм на праві власності.
До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009–2011 роки) акціонерні
товариства поділялись, відповідно до Закону «Про господарські товариства»( у
статтях та частинах що стосується акціонерного товариства та ТОВ та ТзОВ
нечинний), на відкриті і закриті, при чому кількість акціонерів закритих товариств
законодавчо не обмежувалась. Основний критерій для поділу товариств на відкриті і
закриті був той самий — здатність акцій вільно обертатись. Акції закритого
товариства не могли розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та
продаватися на біржі.

Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що

продавалися іншими акціонерами товариства (стаття 81.3 Господарського кодексу
України в редакції до 30 квітня 2009 р.). Сучасне законодавство встановлює інший
поділ АТ, а саме, акціонерні товариства, відповідно до ст. 6 Закону України «Про
акціонерні товариства» за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та
приватні акціонерні товариства.

Приватне акціонерне товариство (ПАТ) – це особлива форма організації

підприємницької діяльності, у якій капітал товариства розділяється на певну кількість
акцій обмеженої кількості акціонерів. Головною особливістю приватних акціонерних
товариств є те, що акції цих товариств не публічно торгуються на фондових біржах.

Приватні акціонерні товариства, як правило, мають невелику кількість

акціонерів, зазвичай менше 100 осіб. Такі товариства зазвичай є більш
гнучкими, оскільки приватні акціонери можуть швидко приймати рішення та
здійснювати зміни управління. Крім того, приватне акціонерне товариство
може встановити обкладення акцій обмеженим колом осіб, що робить його
більш привабливим для малого бізнесу.

Публічні АТ
Публічне акціонерне товариство (ПАТ) – це акціонерне
товариство, акції якого можуть бути публічно торговані на
фондових біржах. Головною відмінністю публічного
акціонерного товариства є можливість залучити додатковий
капітал шляхом випуску акцій та їхнього розміщення на
відкритому ринку. Публічні акціонерні товариства мають більшу
кількість акціонерів, що може сягати сотні і навіть тисячі осіб.
Оскільки акції публічного акціонерного товариства публічно
торгуються, вони також підлягають більш жорсткому
регулюванню і довір’ї з боку інвесторів та регуляторів ринків
цінних паперів.
Основна різниця між приватним та публічним акціонерним
товариством полягає в тому, як акції цих товариств розподіляються та
торгуються на ринку. В приватному акціонерному товаристві кількість
акціонерів обмежена, акції не публічно торгуються та можуть належати
обмеженому колу осіб. У публічних акціонерних товариствах кількість
акціонерів не обмежена і акції можуть бути публічно торговані на
фондових біржах.
Також, хочеться відмітити, що зі зміною законодавства, питання поділу
ПрАТ та ПАТ кардинально не змінилось. В обґрунтування своєї думки,
хочу привести позицію Карпенко Г.В., який, спираючись ще на минуле
законодавство, зазначає, що залежно від здатності акцій товариства
вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів
або товариства) акціонерні товариства поділяються на публічні (ПАТ) та
приватні (ПрАТ) [7, с. 44]. Ця позиція актуальна і зараз
Поділ AT на публічні і приватні відповідає практиці регулювання
акціонерних відносин у праві Європейського Союзу. Здатність акцій
вільно обертатися є основною, але не єдиною особливістю цих типів
товариств. У зв’язку з чим, хочу перейти до характеристики цих
особливостей. Так, кажучи про приватні акціонерні товариства можна
виокремити наступне риси: обмежена кількість акціонерів; акції не
публічно торгуються; гнучке управління; більш привабливе для малого
бізнесу. А особливості публічних акціонерних товариств, в свою чергу
це: необмежена кількість акціонерів; акції публічно торгуються на біржі;
суворе регулювання; більша доступність для широкого кола інвесторів.
Публічне акціонерне товариство може бути створено виключно шляхом
зміни типу акціонерного товариства з приватного на публічне або
шляхом перетворення з іншого господарського товариства.
 На мою думку, можна виокремити
наступні переваги та недоліки АТ
порівняно з іншими видами товариств:

перевага перевага перевага недолік недолік недолік

легкість Обмежена складність Вищі витрати Агентські
Можливість
залучення відповідальніс створення та проблеми
виходу з бізнесу
капіталу ть ведення

АТ може випускати акції, Акціонери відповідають за
що дає можливість зобов'язання АТ лише в
залучати кошти від великої межах вартості своїх акцій,
кількості інвесторів, це це робить АТ
може бути корисним для привабливою формою
компаній, які потребують ведення бізнесу для
значних капіталовкладень підприємців, які хочуть
мінімізувати свої ризики
Акціонери можуть вільно створення АТ потребує оподатковується менеджери АТ можуть
продавати свої акції на більш складних спочатку прибуток, а діяти в своїх інтересах, а
фондовому ринку, це дає їм процедур, порівняно з потім дивіденди не в інтересах
можливість легко вийти з іншими формами ЮО, акціонерів акціонерів, це може
бізнесу, коли це буде їм АТ також має вести призвести до
вигідно більш складний неефективного
бухгалтерський облік та управління компанією та
податкову звітність зниження її
прибутковості

Консолідуючи вищенаведені дані, можна зробити наступний висновок по особливості АТ: Акціонерне товариство - це так зване товариство капіталів.
Особливості його правового статусу обумовлені способом формування і функціонування статутного капіталу товариства. Як і будь-яка форма ГД свої переваги та
недоліки
Порядок створення та реєстрація акціонерних товариств
Акціонерне товариство може створитися у результаті заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницьких товариств,
державних, комунальних та інших підприємств у АТ. При створенні товариство не має часових рамок та обмежень, але і це може передбачатися
статутом товариства. Воно вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому
законодавством порядку

АТ може бути створено однією особою чи мати єдиного акціонера у

разі придбання однією особою всіх акцій товариства.Така інформація
підлягає реєстрації і публікується, у порядку встановленому
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Кількість засновників АТ не обмежується. ЗУ про АТ також визначає,

що засновники можуть укласти між собою засновницький договір, в
якому: визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо
заснування товариства; кількість, тип і клас акцій, що підлягають
придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість
придбання акцій, строк і форма оплати вартості акцій.

Для створення АТ засновники повинні провести закрите (приватне)

розміщення його акцій, провести установчі збори та здійснити
державну реєстрацію АТ.
При заснуванні акціонерного товариства його акції підлягають
розміщенню виключно серед його засновників. Публічна пропозиція
акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про
реєстрацію першого випуску акцій.
 Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України про АТ,
створення АТ здійснюється за такими етапами:
1) прийняття зборами засновників рішення про заснування акціонерного
товариства та про емісію акцій;
2) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів та
фондового ринку заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску акцій;
3) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку
випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
4) укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про
обслуговування випусків цінних паперів;
5) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;
6) розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства;
7) оплата засновниками повної вартості акцій;
8) затвердження установчими зборами результатів емісії акцій, затвердження
статуту акціонерного товариства, прийняття інших рішень, передбачених законом;
9) реєстрація акціонерного товариства в органах державної реєстрації;
10) подання офіційним каналом зв’язку до Національної комісії з цінних паперів
та фондового ринку звіту про результати емісії акцій;
11) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту
про результати емісії акцій;
12) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Якщо товариство засновує одна особа, вона самостійно приймає всі рішення, які зазвичай приймаються
зборами засновників, самостійно і оформляє акт про бажання заснувати акціонерне товариство.
Статут
Таким чином, створення та
Установчим документом АТ є його статут. Поняття статуту визначається як і в ЗУ про АТ,
так і в ЦКУ, а саме: установчим документом акціонерного товариства є його статут реєстрація акціонерних товариств в
Україні включає процес заснування
або перетворення, при якому АТ може
виникнути через злиття, поділ, виділ
Статут АТ повинен містити відомості про повне та скорочене найменування товариства чи перетворення інших підприємств.
українською мовою, тип товариства, мету та предмет діяльності, розмір статутного капіталу, Статутний капітал АТ поділяється на
розмір резервного капіталу (у разі його формування, номінальну вартість і загальну кількість
акції, що визначають корпоративні
акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного
права акціонерів. Реєстрація АТ
класу привілейованих акцій (у разі емісії привілейованих акцій), розмір дивідендів за
привілейованими акціями кожного класу (у разі емісії привілейованих акцій), умови та вимагає дотримання встановлених
порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у процедур, включно з реєстрацією
привілейовані акції іншого класу (у разі емісії привілейованих акцій), права акціонерів - акцій через державну комісію. Існують
власників привілейованих акцій кожного класу (у разі емісії привілейованих акцій), порядок чіткі правила щодо мінімального
скликання та проведення загальних зборів, компетенцію загальних зборів, структуру розміру статутного капіталу та
управління, порядок утворення, кількісний склад органів товариства та їх компетенцію, процедур управління АТ. Цей процес
порядок обрання і припинення повноважень їх членів, порядок прийняття рішень органами
є добре регламентованим, з чіткими
товариства, порядок внесення змін до статуту, порядок припинення товариства, можливість
викупу товариством власних акцій за рішенням загальних зборів. вимогами до статутного капіталу та
Статутом АТ не може надаватися учасникам товариства більше коло прав чи обов'язків, ніж управлінської структури, що
учасникам іншого товариства. Така норма існує для випередження скоєння правопорушень, забезпечує правову ясність та захист
оскільки статут може містити положення, що суперечать законодавству України. прав акціонерів.
Управління акціонерним товариство
Новий Закон надає можливість акціонерам обрати однорівневу чи дворівневу структуру управління товариством. За
однорівневою структурою органами управління АТ є загальні збори акціонерів колегіальний виконавчий орган – рада
директорів, яка має поєднати функції і контролю і управління діяльністю АТ. За дворівневою структурою органами управління
АТ, як і наразі, залишаються загальні збори акціонерів наглядова рада, яка здійснює представництво інтересів акціонерів та
нагляд за діяльністю виконавчого органу в період між зборами акціонерів виконавчий орган, який може бути як одноосібним,
так і колегіальним. Запровадження можливості однорівневої структури управління товариством є чи не найбільш суттєвішою
реформою акціонерного права щонайменше останнього десятиліття. До цього часу в Україні традиційно в управлінні
товариством завжди були присутні два органи: виконавчий (директор, правління) та наглядовий (наглядова рада чи раніше
спостережна рада). Таким чином, функції управління були чітко розмежовані, хоча їх обсяг періодично змінювався, переважно
у сторону розширення повноважень наглядової ради. З набранням чинності оновленого законодавства про акціонерні
товариства, АТ отримали змогу обирати ту форму управління, яка є більш прийнятною для засновників, акціонерів та рада
директорів (ч. 2 ст. 160 ЦК України).

За дворівневої структури органами управління АТ є, як і раніше, загальні збори акціонерів, орган, відповідальний за здійснення
нагляду (наглядова рада), і виконавчий орган (колегіальний або одноосібний) (ч. 3 ст. 160 ЦК України). В рамках дворівневої
структури корпоративного управління має місце чітке розмежування функцій стосовно управління поточною (операційною)
діяльністю АТ, які здійснює його виконавчий орган, та функцій контролю діяльності виконавчого органу, а також інших керівних
посад АТ (у тому числі керівників підрозділів контролю та внутрішнього аудиту), які входять до компетенції наглядової ради АТ.
Однорівнева система управління запроваджена з метою спрощення структури невеликих товариств, чи товариств з незначною
кількістю акціонерів, де немає необхідності створення додаткових механізмів контролю над виконавчим органом. Крім того,
однорівнева система управління особлива поширена серед іноземних інвесторів з країн англо-американського права, в яких
така система управління є домінуючою.
Управління акціонерним товариство
Закон України «Про акціонері товариства» 2008 року містив достатньо узагальнені положення про компетенцію посадових осіб АТ.
Натомість у чинному Законі закріплені обов`язки посадових осіб органів товариства та передбачено визначення розумності у діях
посадових осіб. Посадові особи товариства повинні діяти:
1) в інтересах товариства;
2) добросовісно та розумно;
3) у межах повноважень, наданих їм статутом акціонерного товариства та законодавством.
До обов’язків посадових осіб віднесено: сприяння досягненню товариством успішних результатів, ухвалення незалежних рішень,
уникнення конфлікту інтересів, утримування від прийняття вигод (благ) від третіх осіб, повідомлення про заінтересованість у
правочині. Оптимізовано систему органів перевірки фінансово-господарської діяльності АТ. Зокрема, виключена можливість
створення ревізійної комісії або впровадження посади ревізора в АТ. Як слушно зазначила Є. Р. Жорова, теоретично діяльність
ревізійної комісії є доцільною та обґрунтованою, але на практиці цей орган функціонував формально як індикатор відповідності
певним загальноприйнятим та законодавчим стандартам. Досить часто до складу ревізійної комісії включали осіб, за критерієм
приналежності до тієї чи іншої групи акціонерів, а не за професіоналізмом. Таким чином, перевірку господарської діяльності могли
здійснювати особи, що не мали ні відповідної фінансово-бухгалтерської освіти, ні досвіду ведення бухгалтерського обліку чи
проведення фінансових перевірок.
Відтепер функції перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року, а також
підготовки висновку, в якому міститься інформація про підтвердження достовірності та повноти даних фінансової звітності за
відповідний період, факти порушення законодавства під час провадження фінансово-господарської діяльності, а також встановленого
порядку ведення бухгалтерського обліку та подання звітності покладається виключно на професійні аудиторські служби:

Особливе місце в Законі присвячено правовому статусу корпоративного секретаря, якому присвячено окремий розділ Закону.
Корпоративний секретар є відносно новим учасником у структурі корпоративного управління. Хоча на практиці в акціонерних
товариствах відповідна посада існує уже достатньо давно, однак лише нещодавно інститут корпоративного секретаря став належно
урегульованим. Зокрема, в Законі йому присвячено окремий розділ ХІ, де визначено компетенцію, перелік акціонерних товариств,
для яких призначення корпоративного секретаря є обов’язковим, порядок призначення та звільнення корпоративного секретаря
 Майно та майнові права акціонерного товариства
Правовий режим майна суб’єктів господарювання, включаючи публічні акціонерні товариства, визначається рядом
НПА. Згідно зі ст. 139 ГК України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні
активи), що мають вартісне визначення, використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в
їх балансі або обліковій документації. Майно може бути основними фондами (будівлі, обладнання), оборотними
засобами (сировина, матеріали), коштами (гроші), товарами (готова продукція), а також цінними паперами. У ЦК
України, зокрема у ст. 190 містяться положення, які визначають майно як окрему річ, сукупність речей, а також
майнові права і обов’язки, однак для визнання цих об’єктів речами в розумінні ГКУ необхідно, щоб вони відповідали
ознакам, зазначеним в ч. 1 ст. 139 ГКУ, а саме: мали вартісне визначення; вироблялися чи використовувалися у
діяльності суб’єктів господарювання; відображалися в балансі цих суб’єктів або враховувалися в інших встановлених
законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Для здійснення своєї підприємницької діяльності господарські товариства, повинні мати певну майнову основу. Згідно 155
Зу про АТ Статутний капітал акціонерного товариства формується за рахунок коштів та іншого майна, що вносяться як
оплата акцій у процесі їх емісії. У ст. 115 ЦК України зазначено, що господарське товариство є власником майна, яке
передане йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу (фонду).
 Майно та майнові права акціонерного товариства

Внесення кожним учасником товариства свого вкладу (якщо таких учасників два і більше) призводить до об’єднання їх майна в єдине
ціле. Таким чином формується майно товариства, а також його статутний капітал, який складається з вартості вкладів учасників. Ці
два поняття існують паралельно вже на етапі створення товариства, і спочатку статутний капітал являє собою вартість майна, що
вноситься учасниками (якщо це не кошти), та/або суму грошових вкладів. Ціна майна, що вноситься засновниками АТ в рахунок
оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна. АТ, як суб’єкт і об’єкт права власності (майновий
комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Поняття «майно товариства» узагальнює всі види майна і
майнових прав цього суб’єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами ст. 190 ЦК України, за якою майном як
особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майно товариства юридично
відособлене від майна власників товариства. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи. АТ в статусі суб’єкта права
володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності.

Поняття «майно товариства» узагальнює всі види як майна, так і майнових прав цього суб’єкта права. Так, купуючи акцію, акціонер
відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер дістає специфічне право - право участі в акціонерному
товаристві. Зміст цього права визначено, зокрема, базовим Законом. Право участі в акціонерному товаристві за змістом є
комплексним. До нього входять як майнові права та обов’язки акціонера, так і членські (управлінські) права та обов’язки. До
майнових прав акціонера можна віднести такі права: брати участь у розподілі прибутку товариства; отримувати частку прибутку
товариства в вигляді дивідендів; отримати частину вартості майна товариства в разі його ліквідації.

В попередньому законі про АТ встановлювалось, що оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування
акціонерного товариства, може здійснюватися виключно тими нематеріальними активами, що мають грошову
оцінку[3]. В сучасному законодавстві ця норма виключена.
Правовий режим акцій та дивідентів
Відповідно до ст. 116 ЦКУ дивідендами є частину прибутку, одержувана учасником від діяльності господарського товариства.
Згідно зі ст. 34 Закону України про АТ дивідендами є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується
акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Акції, в свою чергу, відповідно
вищезазначеному закону посвідчує корпоративні права акціонера щодо відповідного акціонерного товариства. Усі акції
товариства є іменними та існують виключно в електронній формі.

Відповідно до пп. 14.1.49 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) «дивіденди» - платіж, що здійснюється юридичною
особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь
власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право
власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку,
розрахованого за правилами бух. обліку
 У разі розміщення акціонерним товариством цінних паперів їх оплата здійснюється грошовими коштами, а також іншим
майном, якщо така можливість передбачена рішенням про емісію відповідних цінних паперів.
В свою чергу, порядок і строки виплати дивідендів установлюються законодавством, установчими документами та іншими
локальними актами підприємства. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління
підприємством. Для підприємств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів
має бути прийнято не пізніше 1 травня наступного року. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати емісії яких
зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Прийняття рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими
акціями належить до компетенції загальних зборів акціонерного товариства, а для власників привілейованих акцій розмір
дивідендів фіксований і прописується в статуті.

Якщо у статутному капіталі акціонерного товариства є корпоративні права держави або якщо більше ніж 50% акцій належать
господарським товариствам, де держава володіє 100% часткою, АТ спрямовує дивіденди з акцій держави та цих господарських товариств
безпосередньо до Державного бюджету України. Для виплати дивідендів АТ перераховує суму дивідендів повністю або частинами на
грошовий рахунок Центрального депозитарію в Національному банку України, якщо таке рішення прийнято загальними зборами або
наглядовою радою. Якщо говорити про акції, то не допускається оплата цінних паперів акціонерного товариства шляхом:
1) відчуження інвестором на користь емітента боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є інвестор (крім державних облігацій, які
обмінюються на акції товариств, акціонером яких є держава, у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України);
2) векселями;
3) іншими видами зобов’язань, зокрема взяттям на себе зобов’язань щодо виконання для товариства робіт або надання послуг.
 Загальний порядок та визначення ліквідації АТ із затвердженням нового закону
не змінились. Так, аналізуючи ЗУ про АТ від 2008 року та ЗУ про АТ від 2022 року
можна виділити наступні принципи, які були і є актуальними: добровільна
ліквідація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів
акціонерів, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який товариство
створювалося, або після досягнення мети, з якою товариство створювалося, у
порядку, визначеному цим Законом. Інші підстави та порядок ліквідації товариства
визначаються законом. Якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію АТ не
має зобов’язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами
відповідно до статті 137 Закону.[2] Рішення про ліквідацію акціонерного
товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації та
порядку розподілу між акціонерами майна, що залишилося після задоволення
вимог кредиторів, приймають загальні збори, якщо інше не передбачено законом.
З моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження
наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу акціонерного
товариства. Ліквідаційний баланс, складений ліквідаційною комісією, підлягає
затвердженню загальними зборами.
Ліквідація АТ вважається завершеною, а товариство - таким, що припинилося, з
дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної
реєстрації припинення товариства шляхом його ліквідації. У першому випадку
юридична особа ліквідується добровільно, у другому – в примусовому порядку.
Головна розбіжність між двома законами полягає в тому, що в ЗУ про АТ від 2008
року добровільна ліквідація здійснювалась у порядку, передбаченому Цивільним
кодексом України та іншими актами законодавства, а в сучасній редакції,
ліквідація здійснюється лише на підставі ЗУ про АТ.
Ліквідація АТ
примусова ліквідація, що здійснюється за рішенням суду, може
мати місце у випадках встановлених законом. До таких випадків
насамперед слід відносити визнання боржника банкрутом та
введення стосовно нього ліквідаційної процедури. Якщо на
момент ухвалення рішення про ліквідацію АТ не має зобов’язань
перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами
відповідно до статті 137 Закону про АТ. Примусово АТ
ліквідується на підставі рішень суду про визнання недійсними
установчих документів АТ (невідповідність їх чинному
законодавству). Так, наприклад, дії, що порушують процедуру
створення АТ є підставою для прийняття Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в
реєстрації звіту про результати закритого (приватного)
розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Національна
комісія звертається до суду з позовом про ліквідацію АТ.
Рішення про ліквідацію АТ, обрання
ліквідаційної комісії, затвердження
порядку ліквідації, а також порядку
розподілу між акціонерами майна, що
залишилося після задоволення вимог
кредиторів, вирішують загальні збори.
 Дякую за увагу!
ВИСНОВОК:

Отже, після дослідження та аналізу акціонерних товариств в Україні та їх правового статусу можна зробити наступні висновки. Акціонерне товариство
є формою господарського товариства, яке має статутний капітал, розділений на конкретну кількість акцій з однаковою номінальною вартістю. Такі
товариства несуть відповідальність за свої зобов'язання лише майном, що належить їм, тоді як акціонери ризикують втратами, пов'язаними з
діяльністю товариства, в межах вартості їхніх акцій
Розширення та популяризація акціонерного капіталу становить один із ключових принципів, на якому ґрунтуються реформи у нашій країні. Акціонерні
товариства відіграють важливу роль у створенні сприятливих умов для функціонування підприємств, адже вони є зручною формою для приватизації,
що дозволяє забезпечити ефективний контроль над управлінським апаратом.
Законодавець максимально сприяє функціонуванню даного типу господарських товариств. Така часта зміна законодавства, безумна націлена на
Євроінтеграційний план дій, але за своєю суттю є також більш привабливою для закріплення вже існуючих та започаткування нових акціонерних
товариств, що в свою чергу є лише позитивним фактором для внутрішньої економіки.
В цій роботі я зібрав загальні свідчення, що дозволяють розібратися в тому, що таке акціонерне товариство, як воно формується та працює.
Узагальнюючи, були розглянуті питання, такі як поняття та правовий статус акціонерного товариства, розмежування приватного акціонерного
товариства та публічного акціонерного товариства, процес створення, ліквідації, перетворення/реорганізації, власність та права акціонерів,
дивіденди, управління акціонерним товариством.
Порівнюючи приватні та публічні акціонерні товариства, слід враховувати багато аспектів, зокрема, їхню ступінь публічності. Однак важливо
пам'ятати, що незалежно від форми, правила гри для всіх повинні бути однаковими, а публічність сприяє розвитку ринкової економіки через
залучення міжнародних інвестицій.
Аналіз цих аспектів показує, що акціонерні товариства здобули значну популярність завдяки своїм позитивним характеристикам. Проте їм притаманні
й негативні риси, які досі вимагають державного регулювання для зменшення їх негативного впливу на суспільство