МІЖНАРОДНЕ

ГУМАНІТАРНЕ
ПРАВО
Стрижевський Гліб
ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО
ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА. ПОНЯТТЯ ТА
ВИДИ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ.
Міжнародне гуманітарне право (МГП) - це система міжнародних норм, які регулюють поведінку сторін
збройного конфлікту з метою захисту жертв і обмеження шкоди. МГП застосовується до всіх збройних
конфліктів, незалежно від їхнього характеру, причини або того, чи оголошено їх війною.
Поняття збройного конфлікту
Збройний конфлікт - це ситуація, в якій між державами або між державами і недержавними групами
відбувається застосування сили, яке досягло рівня інтенсивності, достатньої для того, щоб викликати
загибель людей і серйозні руйнування.

Види збройних конфліктів

Міжнародні збройні конфлікти - це конфлікти між державами або між державами і недержавними
групами, які знаходяться під контролем держави.
Неміжнародні збройні конфлікти - це конфлікти між недержавними групами, які не знаходяться під
контролем держави.
ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОЧАТКУ
ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ
Початок збройного конфлікту має ряд правових наслідків, зокрема:
Застосування МГП. МГП починає застосовуватися з моменту початку збройного конфлікту.
Зміна статусу учасників конфлікту. Учасники збройного конфлікту набувають особливого
статусу, який визначає їхні права та обов'язки.
Заборона на певні дії. МГП забороняє певні дії, які можуть завдати шкоди жертвам
конфлікту.
Основні правові наслідки початку збройного конфлікту:

Заборона на застосування заборонених засобів і методів ведення війни. МГП забороняє використання
певних засобів і методів ведення війни, які є надмірно жорстокими або завдають невиправданої шкоди.
Заборона на напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти. МГП забороняє напади на цивільних осіб і
цивільні об'єкти, якщо це не є необхідним для досягнення військової мети.
Захист комбатантів. МГП надає комбатантам право на захист від нападів, якщо вони не беруть участі в
бойових діях або коли вони здалися в полон.
Захист цивільного населення. МГП надає цивільному населенню право на захист від шкоди, завданої
збройним конфліктом.
Гаазьке право - це система міжнародних норм, які регулюють використання
зброї і методів ведення війни. Гаазьке право складається з кількох міжнародних
конвенцій, підписаних у Гаазі в XIX і XX століттях.

Основні принципи Гаазького права:

Заборона на застосування заборонених засобів і методів ведення війни. Гаазьке право забороняє
використання певних засобів і методів ведення війни, які є надмірно жорстокими або завдають
невиправданої шкоди.
Заборона на напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти. Гаазьке право забороняє напади на цивільних
осіб і цивільні об'єкти, якщо це не є необхідним для досягнення військової мети.
Захист нейтралітету. Гаазьке право встановлює правила, які повинні дотримуватися держави, які є
нейтральними в збройних конфліктах.
Основні конвенції Гаазького права:

Конвенція про закони і звичаї сухопутної війни (1907)

Конвенція про бомбардування мирних населених пунктів (1907)
Конвенція про застосування заборонених засобів і методів ведення війни (1925)
ЖЕНЕВСЬКЕ ПРАВО - ЦЕ СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ НОРМ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ
ПОВОДЖЕННЯ З ЖЕРТВАМИ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ. ЖЕНЕВСЬКЕ ПРАВО
СКЛАДАЄТЬСЯ З КІЛЬКОХ МІЖНАРОДНИХ КОНВЕНЦІЙ, ПІДПИСАНИХ У
ЖЕНЕВІ В XIX І XX СТОЛІТТЯХ.
Основні принципи Женевського права:
Захист комбатантів. Женевське право надає комбатантам право на захист від нападів, якщо вони не
беруть участі в бойових діях або коли вони здалися в полон.
Захист цивільного населення. Женевське право надає цивільному населенню право на захист від
шкоди, завданої збройним конфліктом.
Захист поранених, хворих і військовополонених. Женевське право встановлює правила, які повинні
дотримуватися воюючими сторонами щодо поранених, хворих і військовополонених.

Основні конвенції Женевського права:

Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у сухопутних військах у воєнний час (1864)
Конвенція про поводження з військовополоненими (1929)
Конвенція про захист цивільного населення під час війни (1949)
Додатковий протокол II до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв не міжнародних
збройних конфліктів (1977)
Взаємозв'язок Гаазького і Женевського права

Гаазьке і Женевське право є взаємопов'язаними. Гаазьке право встановлює загальні правила, які регулюють використання
зброї і методів ведення війни, а Женевське право надає більш детальні правила щодо захисту жертв збройних конфліктів.
 ПРАВОВИЙ СТАТУС ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ ТА
УЧАСНИКІВ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ
Міжнародне гуманітарне право (МГП) надає цивільному населенню особливий статус, який визначає його права та обов'язки
під час збройного конфлікту. Цивільне населення - це всі особи, які не є комбатантами, тобто не беруть участі в бойових діях.

Основні права цивільного населення:

Право на життя і безпеку. Цивільне населення має право на захист від нападів, якщо це не є необхідним для
досягнення військової мети.
Право на свободу пересування. Цивільне населення має право покидати зону бойових дій, якщо це можливо.
Право на гуманітарну допомогу. Цивільне населення має право на отримання гуманітарної допомоги, необхідної для
його існування.
Основні обов'язки цивільного населення:
Обов'язок не брати участі в бойових діях. Цивільне населення не має права брати участі в бойових діях, якщо воно не
є комбатантами.
Обов'язок не шкодити воюючим сторонам. Цивільне населення не має права шкодити воюючим сторонам.
Правовий статус учасників збройного конфлікту
Учасники збройного конфлікту - це особи, які беруть участь у бойових діях. Вони поділяються на комбатантів і некомбатантів.
Комбатанти - це особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях. Вони мають право на захист від нападів, поки вони не
здалися в полон або не були поранені або полонені.
Некомбатанти - це особи, які не беруть безпосередню участь у бойових діях. До них відносяться цивільне населення,
військовослужбовці, які не беруть участі в бойових діях, і особи, які були поранені або полонені.
РЕЖИМ ВІЙСЬКОВОГО
ПОЛОНУ
Військовополонені - це комбатанти, які були поранені або полонені в ході збройного
конфлікту. Вони мають особливий правовий статус, який надає їм певні права та
гарантії.
Основні права військовополонених:
Право на життя і безпеку. Військовополонені мають право на захист від нападів і
катувань.
Право на гуманітарне поводження. Військовополонені мають право на отримання
гуманітарної допомоги, необхідної для їхнього існування.
Право на справедливий судовий розгляд. Військовополонені мають право на
справедливий судовий розгляд, якщо вони підозрюються у вчиненні військових
злочинів.
 ЗАБОРОНЕНІ ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ
Основні заборонені засоби і методи ведення війни:
Заборона на використання заборонених видів зброї. Міжнародне гуманітарне право забороняє використання певних видів
зброї, які є надмірно жорстокими або завдають невиправданої шкоди. До них відносяться зброя масового ураження, зброя, яка
спричиняє надмірні страждання або не має чітко визначеного військового цільового призначення.
Заборона на напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти. Міжнародне гуманітарне право забороняє напади на цивільних осіб і
цивільні об'єкти, якщо це не є необхідним для досягнення військової мети.
Заборона на тортури та інші форми нелюдського або жорстокого поводження. Міжнародне гуманітарне право забороняє
тортури та інші форми нелюдського або жорстокого поводження з комбатантами і некомбатантами.
Заборона на використання заборонених видів зброї
Міжнародне право забороняє використання певних видів зброї, які є надмірно жорстокими або завдають невиправданої шкоди. До них
відносяться:
Зброя масового ураження, яка може завдати значних збитків без розбору, включаючи ядерну, хімічну та бактеріологічну зброю.
Зброя, яка спричиняє надмірні страждання, наприклад, зброя, яка викликає каліцтво або отруєння.
Зброя, яка не має чітко визначеного військового цільового призначення, наприклад, зброя, яка може завдати шкоди цивільним особам
або цивільним об'єктам.

Заборона на напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти

Міжнародне право забороняє напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти, якщо це не є необхідним для досягнення військової мети.
Цивільні особи - це особи, які не є комбатантами. Цивільні об'єкти - це об'єкти, які не є військовими цілями.
Заборона на тортури та інші форми нелюдського або жорстокого поводження

Важливість дотримання МГП

Дотримання заборонених засобів і методів ведення війни є важливим для захисту жертв збройних конфліктів. Ці заборони
допомагають обмежити шкоду, завдану війною, і захистити життя і безпеку цивільного населення.
 ЗАКІНЧЕННЯ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ
Закінчення збройного конфлікту може відбутися в результаті:

Мирної угоди, яка укладається між сторонами конфлікту. Мирна угода може передбачати
припинення вогню, відведення військ, обмін полоненими, виплату репарацій і інші умови.
Перемоги однієї зі сторін, яка призводить до капітуляції іншої сторони.
Втручання третьої сторони, яка може призвести до припинення вогню або навіть до розширення
конфлікту.

Міжнародно-правові наслідки закінчення збройного конфлікту:

Відновлення миру і безпеки. Закінчення збройного конфлікту є важливим кроком у напрямку

відновлення миру і безпеки в міжнародному співтоваристві.
Звільнення полонених. Всі військовополонені, які були взяті в полон під час збройного конфлікту,
повинні бути звільнені.
Відшкодування шкоди. Сторона, яка є відповідальною за зброї конфлікт, може бути зобов'язана
відшкодувати шкоду, завдану іншій стороні.
Переслідування воєнних злочинів. Особи, які вчинили воєнні злочини, можуть бути притягнуті до
відповідальності.
 Нейтральна держава - це держава, яка не

THE PROCESS бере участі в збройних конфліктах, що

відбуваються між іншими державами.
Правовий статус нейтральних держав
регулюється міжнародним правом.

Основні принципи міжнародного права щодо нейтральних держав:

Нейтральні держави не повинні надавати військову допомогу жодній зі сторін конфлікту. Це означає, що нейтральні держави не
повинні постачати зброю, боєприпаси, військову техніку або іншу військову допомогу жодній зі сторін конфлікту.
Нейтральні держави не повинні дозволяти використання своєї території для військових цілей. Це означає, що нейтральні держави не
повинні дозволяти використання своєї території для розміщення військ, військових баз, складів зброї та боєприпасів або для проведення
військових навчань.
Нейтральні держави не повинні дозволяти своїм громадянам брати участь у збройних конфліктах. Це означає, що нейтральні держави
не повинні дозволяти своїм громадянам воювати на боці жодної зі сторін конфлікту.
Нейтральні держави не повинні дозволяти своїм кораблям і літакам перевозити військові вантажі. Це означає, що нейтральні держави
не повинні дозволяти своїм кораблям і літакам перевозити зброю, боєприпаси, військову техніку або інше військове майно.
Дотримання нейтрального статусу є важливим для забезпечення миру і безпеки в міжнародному співтоваристві. Нейтральні держави
допомагають запобігти поширенню збройних конфліктів і захищають мирне населення від шкоди.

Правовий статус нейтральних держав закріплений у таких міжнародних договорах:

Конвенція про нейтральну державу (1937)
Конвенція про нейтральну державу у війні на морі (1907)
Конвенція про правила ведення війни на сухопутній території (1907)
Нейтральні держави мають право на захист своїх прав і інтересів під час збройних конфліктів. Якщо нейтральна держава
порушує свої зобов'язання, вона може бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права.
ДЯКУЮ!
ЗА УВАГУ

Стрижевський Гліб

юп-302