1.

Класифікація антибіотиків:
- Цефалоспорини(цефазолін - Порошок для розчину для ін’єкцій;
цефуроксим - таблетки 250, 500мг; цефтріаксон - Порошок для
розчину для ін’єкцій)
- Пеніциліни(бензилпеніциліну натрієва і калієва сіль - розчин для
ін’єкцій; біцелін 3 і біцелін 5 - порошок для суспензій)
- Карбапенеми(Іміпенем - порошок у флаконах; меропенем - порошок
для ін’єкційного розчину; доріпінем)
- Монобактами - Азтреонам
- Аміноглікозиди(Стрептоміцин, гентаміцин)
- Тетрацикліни(тетрациклін, доксициклін)
- Макроліди(еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин)
- Хлорамфеніколи(однойменний хлорамфенікол);
- лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин);
- фузидієва кислота;
- ансамакроліди (рифампіцин);
- поліміксини(поліміксин М, В, Е);
- полієни (ністатин, леворин, амфотерицин В).
2. Цефалоспорини застосовуються при інфекціях, викликаних
чутливими до них антибіотиками, часто у випадку нечутливості до
препаратів пеніцилінового ряду.
 Для препаратів І покоління це передопераційна підготовка,
неускладнені інфекції шкіри, м'яких тканин і верхніх дихальних
шляхів;
 Для препаратів ІІ покоління додаються захворювання нижніх
дихальних шляхів (пневмонії, загострення хронічного і гострий
бронхіт), неускладнені інфекції сечовидільних шляхів;
 антибіотики ІІІ покоління показані при інфекціях черевної
порожнини, сепсисі, бактеріальному менінгіті (у тому числі
цефоперазон і цефтазидим — для лікування псевдомонадної
інфекції), пероральні препарати ІІІ покоління можуть
застосовуватись при неускладнених інфекціях ЛОР-органів,
дихальних шляхіві сечовидільних шляхів;
 препарати IV покоління можуть застосовуватись при інфекціях,
викликаних полірезистентною флорою, важких госпітальних
інфекціях і менінгітах;
 для препаратів V покоління — важкі інфекції, викликані
нечутливими до цефалоспоринів IV покоління мікроорганізмами(в
тому числі діабетична стопа) і полірезистентною флорою.
Ампіцилін - форма випуску таблетки, належить до групи
антибіотиків пеніцилінового ряду.
Показання до застосування:
– інфекції біліарної системи (холангіт, холецистит);
– інфекції дихальних шляхів і ЛОР-органів (пневмонія, бронхіт,
абсцес легень, синусит, фарингіт, отит, тонзиліт);
– менінгіти;
– гастроентерити, спричинені шигелами або сальмонелами,
черевний тиф і паратиф;
– бактеріальний ендокардит;
– інфекції сечостатевої системи (пієліт, пієлонефрит, цистит,
уретрит, гонорея);
– перитоніт;
– септицемія;
– інфекції шкіри та м’яких тканин.
Макроліди, Азитроміцин - тверді желатинові капсули
Азитроміцин активний відносно аеробних грампозитивних
бактерій: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes,
стрептококи груп C, F і G, Staphylococcus aureus; аеробних
грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus
parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila,
Pasteurella multocida; анаеробних бактерій: Clostridium
perfringens. Препарат також активний відносно Chlamydia
trachomatis.
Показання до застосування:
 інфекції верхніх дихальних шляхів (бактеріальний фарингіт,
тонзиліт, синусит, середній отит);
 інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт і
загострення хронічного бронхіту, негоспітальна пневмонія);
  інфекції шкіри і м’яких тканин: хронічна мігруюча еритема
(I стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинна
піодермія;
 генітальні інфекції: неускладнений та ускладнений
уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis.
Фторхінолони - ципрофлоксацин, левофлоксацин,
офлоксацин
Левофлоксацин-Астрафарм показаний для лікування у дорослих
таких інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину
мікроорганізмами:
— гострі бактеріальні синусити;
— загострення хронічного бронхіту;
— негоспітальна пневмонія;
— ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин (у разі лікування
вищезазначених інфекцій препарат застосовується лише тоді,
коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай
призначаються для початкового лікування даних інфекцій,
неможливе);
— ускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі гострі
пієлонефрити);
— хронічний бактеріальний простатит.
3. До антигіпертензивних засобів першої лінії відносять 5
груп препаратів: інгібітори ангіотензинперетворюючого
ферменту (АПФ), бета-адреноблокатори, блокатори
рецепторів ангіотензину ІІ, діуретики і антагоністи іонів
кальцію.
А) Інгібітори АПФ. Положительные эффекты ингибиторов АПФ
проявляются главным образом вследствие подавления ренин-
ангиотензин-альдостероновой системы плазмы. Представители:
 - Каптоприл, действующее вещество - каптоприл, таблетки
по 25мг каждая, начальная доза 25 - 50мг, потом можно 100
- 150мг, разделенны на 2 приема.
- Еналаприл, действующее вещество - эналаприл мелеат,
таблетки 5 или 10 или 20мг каждая, дозировка 20-40мг в
сутки.
Б) Бета - адреноблокаторы - это лекарства, которые блокируют
действие адреналина и норадреналина на сердце. Представители:
- Метопролол - действуещее вещество метопролол, таблетки
50мг в каждой, дозировка рекомендуемая 100 мг, а если
эффект не достигнут, то 200 мг.
- Бисопролол - действующее вещество бисопролол, таблетки
5мг в каждой, дозировка 5мг в сутки(1 таблетка), если
умеренная гипертензия, то пол таблетки(2,5мг в сутки)
В) Блокаторы рецепторов ангиотензина 2. Представители:
- Лозартан - действующее вещество лозартан калия,
таблетка 25мг, дозировка 100мг.
- Валсартан - действующее вещество валсартан и
гидрохлортиазид, таблетка 90мг, дозировка - 1 таблетка в
сутки(90мг)
Г) Диуретики, представители:
- Фуросемид - действующее фуросемид, таблетка по 40мг,
суточная доза 0,5 - 1таблетка
- Спиронолактон - действующее вещество спиронолактон,
таблетка по 25мг, суточная доза 50 - 100мг
Д) Антагонисты ионов кальция
- Верапамил - действующее вещество верапамил, таблетка
40мг, дозировка 120-360 мг на 3 приема.

4. Класифікація ГХ за рівнем АТ:

 - І ступінь (м’яка АГ) 140-159/90-99
- ІІ ступінь (помірна АГ) 160-179/100-109
- ІІІ ступінь (тяжка АГ) >=180/>=110
- Ізольована систолічна гіпертензія >=140/<90
Класифікація ГХ за ураженням органів-мішеней:
- Стадія І - об’єктивні ознаки ураження відсутні
- Стадія ІІ - Наявність об’єктивних ознак ураження органів-
мішеней без симптомів з їх боку або порушення функції.
Гіпертрофія ЛШ(за даними ЕКГ, ехоКГ, рентгенографії) або
генералізоване звуження артерій сітківки, або
мікроальбумінурія, або протеїнурія та/чи незначне
підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (у
чоловіків 115–133 мкмоль/л або 1,3–1,5 мг/дл, у жінок 107–
124 мкмоль/л або 1,2–1,4 мг/дл)
- Стадія ІІІ - Наявність об’єктивних ознак ураження органів-
мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції:
 СН IIА–III стадії
 Інсульт
 Транзиторна ішемічна атака
 Гостра гіпертензивна енцефалопатія
 Хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії
 Судинна деменція
 Крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диску
зорового нерва або без нього (ці ознаки патогномонічні
також для злоякісної фази АГ)
 Концентрація креатиніну в плазмі крові у чоловіків >133
мкмоль/л (1,5 мг/дл), у жінок >124 мкмоль/л (1,4 мг/дл) або
розрахована клубочкова фільтрація <60 мл/хв/1,73 м2
 Розшаровуюча аневризма аорти
Гіпертонічний криз — це раптове значне підвищення
артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня:
систолічного артеріального тиску на 20–100 мм рт. ст.,
діастолічного артеріального тиску — на 10–50 мм рт. ст.
Гіпертонічний криз буває ускладнений та неускладнений.
 при неускладненому гіпертонічному кризі пацієнт
зазвичай відчувають тахікардію, запаморочення, головний
біль тривогу. Такі стани є менш небезпечними і зазвичай не
потребують госпіталізації. Невідкладна допомога :
половина таблетки каптоприла під язик або ніфедипін.

 при ускладненому: самопочуття сильно погіршується,

пацієнт може відчути біль в серці, мерехтіння «мушек»
перед очима, нудоту, тахікардію, головний біль, пітливість.
Ускладнений гіпертонічний криз (стан) дуже небезпечний,
тому потребує негайної госпіталізації. Невідкладна
допомога: клонідин, метопролол, нітрогліцерин.

5. Пневмонія - запалення легень, яке відбувається перш за все

у повітряних міхурцях - альвеолах.
Класифікація пневмонії:
- негоспітальна (позалікарняна, розповсюджена, амбулаторна);
- нозокоміальна (госпітальна);
- аспіраційна;
- пневмонія в осіб з тяжкими порушеннями імунітету
(вроджений імунодефіцит, ВІЛінфекція, ятрогенна
імуносупресія).
Лікування пневмонії: https://empendium.com/ua/table/B27.3.11-2.
6. Критерії ефективності антибіотикотерапії:
 нормалізація температури тіла (≤ 37,5°C) протягом 24-48
год без використання антипіретиків;
 зникнення та/або значне ослаблення проявів основних
клінічних симптомів/синдромів інфекційної хвороби;
 тенденція до нормалізації або нормалізація основних
лабораторних показників (наприклад, зниження
лейкоцитозу, нейтрофільозу, зменшення зсуву
лейкоцитарної формули ліворуч, нормалізація або зниження
більш ніж на 80% рівня прокальцитоніну);
 ерадикація бактерії з крові/інших стерильних локусів або
зменшення їхньої кількості в нестерильному локусі
(наприклад, матеріал з рани, сечі);
 відсутність ознак поліорганної недостатності, яка пов’язана
з інфекційною хворобою.

7. Критерії призначення антибіотикотерапії

 Діагноз: Визначення конкретного захворювання, що
вимагає антибіотикотерапії. Наприклад, бактеріальна
інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних
шляхів, септичний стан тощо.
 Мікробіологічні дослідження: Визначення чутливості
мікроорганізмів до різних антибіотиків допомагає вибрати
найбільш ефективний препарат.
 Тяжкість захворювання: Важливо враховувати ступінь
тяжкості захворювання для визначення необхідності та
інтенсивності антибіотикотерапії.
 Вік пацієнта: Деякі антибіотики можуть мати обмеження в
застосуванні в деяких вікових групах, тому вік пацієнта
також враховується.
 Стан імунної системи пацієнта: У людей зі супресією
імунної системи (наприклад, у хворих на ВІЛ або тих, хто
приймає імунносупресивні препарати), може бути потрібна
спеціальна антибіотикотерапія.
 Алергічні реакції: Якщо пацієнт має алергічну реакцію на
певні антибіотики, вони мають бути уникнуті, і вибір
антибіотика повинен бути адаптований.
 Попередній досвід застосування антибіотиків: Історія
прийому антибіотиків може вплинути на вибір
антибіотикотерапії через можливість розвитку
антибіотикостійких штамів мікроорганізмів.
 Можливі побічні реакції: Обрані антибіотики повинні
мати мінімальний ризик побічних реакцій, особливо у
вразливих груп населення