11. Предмет і значення теоретичної фонетики.

Фонетика - це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система

мовлення.
Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа,
сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному потоці та їх
зумовленість.
Вивчення фонетики має теоретичне і практичне значення.
Теоретичне значення фонетики обумовлюється тією роллю, яку відіграє
звукова сторона мови в житті суспільства взагалі. Звукова мова – це засіб
спілкування людей і виконує соціальну функцію.
Практичне значення фонетики важливе при викладанні іноземних мов,
адже знання фонетики є базою свідомого вивчення звукової системи тієї
мови, яку вивчають.

Die Phonetik ist ein Teilgebiet der Sprachwissenschaft (шпрАх вИсэн шАфт),
das sich mit dem Lautsystem (лЯут зистэ) der Sprache befasst.
Gegenstand (гЭгэн штанд) der Phonetik sind also die Laute (лЯУтэ) der
Sprache: ihre Natur, ihre Kompatibilität, ihre natürlichen Veränderungen (фэр
Эндэрунгэн) im Sprachfluss und ihre Bedingtheit (бэдИнг таит).
Das Studium der Phonetik ist von theoretischer und praktischer Bedeutung
(бэдОйтун).
Die theoretische Bedeutung der Phonetik ergibt sich aus der Rolle, die die Laute
der Sprache im Leben der Gesellschaft (гэзЭльшафт) im Allgemeinen spielen. Die
Lautsprache ist ein Mittel zur Kommunikation zwischen Menschen und erfüllt eine
soziale Funktion (фУнктион).
Die praktische Bedeutung der Phonetik ist wichtig für den
Fremdsprachenunterricht (фрЭмд шпрАкхен Унтерихт), denn die Kenntnis
(кЭнтнис) der Phonetik ist die Grundlage (грУндлягэ) für das bewusste Studium
des Lautsystems (лЯУт зИстэмс) der zu unterrichtenden Sprache.

12. Система голосних у німецькій мові.

In der deutschen Sprache gibt es etwa dreimal so viel Vokalphoneme (вокАль фонэмэ) im
Vergleich zum Russischen (русИшэн): 15-16 - im Deutschen und 5-6 - im Russischen.
Lange Vokale Kurze Vokale Diphthonge
/i:/ /y:/ /u:/ /i/ /y/ /u/ /ai/ /au/ /oi/

/e:/ /ö:/ /o:/ /E/ /oe/ /o/ /a:/

/E:/ /a/

Den deutschen Vokalphonemen liegen folgende phonologisch-wesentliche Merkmale

modaler Art zugrunde:
1. Unterschied nach der Zungenlage (nach der Reihenzugehörigkeit). Nach diesem
Merkmal zerfallen die Vokalphoneme in die Vokale der vorderen, mittleren und hinteren
Reihe.
2. Unterschied nach der Zungenhebung (цУнгэн хЭбунг). Nach diesem Merkmal zerfallen
alle deutschen langen Vokale in vier Gruppen: Vokale der tiefen, mitteltiefen, mittelhohen
und hohen Zungenhebungsstufe (цУнгэн хЭбунг штУфэ) und die kurzen Vokale - in drei
Gruppen: tief, mitteltief und hoch.
3. Unterschied nach der Lippenbeteiligung. Nach diesem Merkmal zerfallen alle
deutschen Vokalphoneme in zwei Gruppen: in labialisierte und nichtlabialisierte.
4. Unterschied nach der Quantität. Nach diesem Merkmal zerfallen alle deutschen
Vokalphoneme in lange (enge, "dehnbare" - nach N.S.Trubezkoj)) und kurze (weite, nicht
dehnbare) Vokale. Die langen Vokale sind gespannt, die kurzen - ungespannt.
5. Das Merkmal der Quantität ist in der deutschen Sprache aufs engste (Энгстэ) mit dem
der Qualität verbunden: die langen Vokale sind mit wenigen Ausnahmen geschlossen und
die kurzen - offen.
6. Unterschied nach der Stabilität: Monophthonge (mit stabiler Artikulation) und
Diphthonge (mit gleitender Artikulation).
7. Unterschied nach der Lage des Gaumensegels (гаумэн зЭгэлс): orale (beim gehobenen
Gaumensegel) und nasale Vokale (beim gesenkten Gaumensegel).
Die Klassifikation der Vokale. Die Vokale lassen sich nach ihrer Quantität und
Qualität einteilen.
der Quantität nach
der Qualität nach
Lippenlage
Zungenlage hohe mittlere tiefe (horizontal)
Reihenzugehörigkeit vordere mittlere hintere (vertikal)
Gaumensegelslage- reine nasale
Nach der Quantität unterscheidet man lange und kurze Vokale. Die langen: [i: y: e: ε:
o: a: ø: u:]. Die kurzen: [ı y ε o a oe υ].

13. Характеристика та систематизація німецьких голосних фонем

Німецьким голосним звукам притаманні такі характерні особливості.
1. В німецькій мові чітко розрізняються довгі і короткі голосні.
Порівняй: слово Weg [ve:k] «дорога, шлях» і weg [vεk] «геть» Ці слова
відрізняються одне від одного в вимові лише довготою та короткістю
голосної. Довгота голосної в транскрипції позначається двокрапкою - [a:];
короткість голосної не маркується спеціальним знаком - [a].
2. В німецькій мові чітко розрізняють довгі та короткі голосні. Тривалість
(довгота чи короткість) голосних у німецькій мові має смислорозрізнювальне
значення. Порівняйте: Schal (з довгим голосним „а“) означає «шаль, шарф», а
Schall (з коротким голосним „а“) означає «звук».

3. Німецькі голосні, які стоять на початку слова або кореня слова,

вимовляються з сильним (твердим) приступом, а голосні, які стоять в
середній позиції – з слабким приступом. Наприклад: 'acht, 'Abend,
be'antworten. Приступ голосних – це характерні вібрації голосових зв'язок на
початку вимови голосного.

4. Залежно від форми губ голосні звуки поділяються на лабіалізовані та

нелабіалізовані. Німецька система голосних має 4 лабіалізовані голосні
переднього ряду: [у:], [ү], [ø:],[œ] та 4 лабіалізовані голосні заднього ряду:
[u:], [υ],[o:],[o]. В українській мові є лише два лабіалізовані голосні – у та о.

5. В німецькій мові є 3 дифтонги. Дифтонг – це поєднання двох голосних в

одному складі. При вимові німецьких дифтонгів перший голосний
вимовляється з наголосом, чітко, а другий – без наголосу: ei – [ae], au – [ao],
eu – [oø].

Die deutschen Vokallaute (вокалЯУтэ) haben die folgenden charakteristischen

Merkmale.

1. Im Deutschen gibt es eine klare Unterscheidung (унтэр шАИдунг) zwischen

langen und kurzen Vokalen. Vergleichen Sie die Wörter Weg [ve:k] «дорога,
шлях» und weg [vεk] «геть», die sich in der Aussprache nur durch die Länge und
Kürze des Vokals unterscheiden. Die Länge des Vokals wird in der Transkription
durch einen Doppelpunkt - [a:] – angezeigt (ангэ цАИгт); die Kürze des Vokals
wird nicht durch ein besonderes Zeichen - [a] – gekennzeichnet (гэкЭт цАИхнэт).

2. Im Deutschen gibt es eine klare Unterscheidung zwischen langen und kurzen

Vokalen. Die Dauer (дАУэр) (Länge oder Kürze) der Vokale im Deutschen ist
eine semantische Unterscheidung. Vgl: Schal (mit langem Vokal "a") bedeutet
«шаль, шарф» und Schall (mit kurzem Vokal "a") bedeutet «звук»..

3. Deutsche Vokale, die am Anfang eines Wortes (вОртэс) oder am Wortstamm

(вОрт штАм) stehen, werden mit starkem (hartem) Akzent ausgesprochen,
Vokale, die in der Mitte stehen, mit schwachem Akzent. Zum Beispiel: 'acht,
'Abend, be'antworten. Der Vokalanfang (вокАль анфАнг) ist eine
charakteristische Vibration der Stimmbänder am Anfang des Vokals.

4. Je nach Form der Lippen werden die Vokale in labialisierte (лябиализИэртэ)

und nicht labialisierte unterteilt. Das deutsche Vokalsystem hat 4 labialisierte
Vordervokale (фордЭр вокАле): [u:] (уу), [ү:] (юю), [ø:], [œ] und 4 labialisierte
Hintervokale: [u:], [υ:], [o:], [o].

5. Es gibt 3 Diphthonge im Deutschen. Ein Diphthong ist eine Kombination von

zwei Vokalen in einer Silbe. Bei der Aussprache der deutschen Diphthonge wird
der erste Vokal mit einem Akzent und der zweite Vokal ohne Akzent
ausgesprochen: ei (ай)- [ae], au (ау) - [ao], eu (ой) - [oø].

14. Характеристика та систематизація німецьких приголосних фонем.

Німецькі приголосні фонеми характеризуються за рядом артикуляційних та акустичних
ознак. Систематизація приголосних в німецькій мові може бути виконана за декількома
параметрами, такими як місце та спосіб артикуляції.

Місце артикуляції:
1. Лабіалізовані: /p, b, f, v, m/ - артикулюються за участю губ.
Лабіальні:
- Глухі: /p/ - "Pappe" (картон).
- Дзвінкі: /b/ - "Buch" (книга).

2. Денталізовані: /t, d, s, z, n, l/ - артикулюються за участю зубів або десен.

Дентальні:
- Глухі: /t/ - "Tag" (день).
- Дзвінкі: /d/ - "Dach" (дах).

3. Альвеолярні: /ʃ, ʒ, r/ - артикулюються біля альвеол (верхньої щелепи).

Альвеолярні:
- Глухі: /k/ - "Katze" (кіт).
 - Дзвінкі: /ɡ/ - "Garten" (сад).
Постальвеолярні:
- Глухі: /ʃ/ - "Schule" (школа).
- Дзвінкі: /ʒ/ - "Genie" (геній).

4. Веларні: /k, g, x/ - артикулюються за участю м'якого піднебіння.

Веларні:
- Глухі: /χ/ - "Buch" (книга).
- Дзвінкі: /ʁ/ - "Rat" (рада).

Спосіб артикуляції:
1. Глухі: /p, t, k/ - відсутність голосу при артикуляції.
2. Звушні: /b, d, ɡ/ - наявність голосу при артикуляції.
3. Сонорні: /m, n, ŋ, l, r/ - звук утримання голосу.

Deutsche Konsonantenphoneme zeichnen (цАйхнэн) sich durch eine Reihe (рАе)

artikulatorischer (артикулятОришэ) und akustischer Merkmale aus. Die Systematisierung
(зустиматИзирунг) von Konsonanten im Deutschen kann nach mehreren Parametern erfolgen,
beispielsweise nach Ort und Artikulationsart (артИкулятионс арт).

Ort der Artikulation:

1. Labialisiert: /p, b, f, v, m/ – mit den Lippen artikuliert.
Labial:
- stimmlos: /p/ - „Pappe“ (Karton).
- stimmhaft: /b/ - „Buch“.

2. Dentalisiert: /t, d, s, z, n, l/ – artikuliert unter Beteiligung (бэтАИлигунг) von Zähnen

(цЭнэн) oder Zahnfleisch (цАн фляиш).
Zahnärztlich (цан Эрцтлих):
- stimmlos: /t/ - „Tag“ (Tag).
- stimmhaft: /d/ - „Dach“ (Dach).

3. Alveolar (альвэолЯр): /ʃ, ʒ, r/ – artikuliert in der Nähe der Alveolen (Oberkiefer).

Alveolar:
- stimmlos: /k/ - „Katze“ (Katze).
- stimmhaft: /ɡ/ - „Garten“ (Garten).
Postalveolär:
- stimmlos: /ʃ/ - „Schule“.
- stimmhaft: /ʒ/ - „Genie“ (Genie).

4. Velar: /k, g, x/ – artikuliert unter Beteiligung des weichen Gaumens (гАУмэнс).

Velarni:
- stimmlos: /χ/ - „Buch“.
- stimmhaft: /ʁ/ - „Rat“ (Ratschlag).

Artikulationsmethode (артикУлятионс мэтОдэ):

1. stimmlos: /p, t, k/ – Fehlen der Stimme während der Artikulation.
2. Stimmhafte Laute: /b, d, ɡ/ – Vorhandensein (форхАндэн зАИн) einer Stimme während der
Artikulation.
3. Klangvoll: /m, n, ŋ, l, r/ – der Klang des Haltens der Stimme.
15. Поняття умлауту та аблауту у німецькій мові.

Аблаут - спонтанне, не зумовлене оточенням, чергування голосних.

Аблаут може використовуватися як для утворення форм дієслова (гот steigan-

staig-stigum), так і для утворення нових слів (пор. нім. springen - der Sprung). У
германських мовах аблаут використовували як засіб словотвору. гот. drigkan 'пити'
- drank 'напій' (і - а), двн.-англ. þencan 'думати' - þank 'думка' (е - а), двн.-в.-нім.
springan 'стрибати' - sprung 'стрибок' (е - нуль). Залежно від змін голосного за
аблаутом виокремлюють шість класів дієслів

Умлаут - часткова зміна голосного кореня під впливом голосного в наступному

складі.

Перетворився в герм мовах на морфологічний засіб творення форм слів або нових
слів, тобто став внутрішньою флексією з реляційним чи дериваційним значенням.
У результаті умлауту в німецькій мові виникають нові голосні фонеми е, ǽ, ö, œ, ű,
ū та у германських мовах - ряд нових голосних.

Зв'язок словотвору з лексикологією безпосередній: словотвір збагачує

словниковий склад мови на базі сучасного мовного матеріалу. Крім того, саме
лексичні одиниці мови з точки зору свого морфемного складу, структури і способів
деривації є конкретним предметом власне словотвору. Наприклад, нові слова
місяцехід, космонавігація, мовленнєвий виникли з елементів, що існували в мові
(лексеми сполучаються за допомогою інтерфіксів або за допомогою відомих
суфіксів та префіксів). Зв'язок з граматикою полягає в тому, що всі новоутворені
слова оформляються за граматичними законами мови. Так, слова місяцехід,
космонавігація увійшли до складу іменників, мовленнєвий, - до складу
прикметників за традицією. Зв'язок словотворення з формотворенням виявляється
в тому, що творення нових слів часто здійснюється тими самими засобами
(наприклад, префіксами і суфіксами), що і творення нових форм. Таким чином,
словотворче значення реалізується в конкретному слові, тому основною одиницею
словотвору є слово як конструктивне поєднання лексичних і граматичних значень.

Ablaut
Thematisch verwandte Bezeichnungen:

 Apophonie
 Stammalternation

Wie der sprachhistorisch spätere Umlaut ist der Ablaut ein Stammvokalwechsel (штАм вокАль
вЭхсэль) und signalisiert Flexion (флэксиОн) und Wortbildung. Anders als der Umlaut ist er
unabhängig von seiner lautlichen (ляут лИкхэн) Umgebung (умгЭбунг); miteinander (мит аин
Андэр) gewechselt (гэвЭхзэльт) werden Vokale aller Art.
Der Ablaut markiert vor allem die Flexion starker Verben und ist heute unproduktiv
(унпрОдуктив). Auch in der Wortbildung ist er ein Relikt der nicht mehr vitalen
Wortbildungsart Implizite (имплицИтэ) Derivation.
Beispiele für Verbflexion
fallen - fiel
springen - sprang - gesprungen
Beispiele für implizite Derivation
sitzen - setzen
trinken - tränken

Umlaut
Thematisch verwandte Bezeichnungen:

 Metaphonie (мэтафонИ)
 Periphonie (пэрэфонИ)

Wie der sprachhistorisch frühere Ablaut ist der Umlaut ein Stammvokalwechsel und signalisiert
Flexion und Wortbildung. Anders als der Ablaut hängt der Umlaut vom folgenden Silbenvokal ab
und betrifft nur die Vokale a, o und u, die er "umfärbt".
Beispiele
ä, ö, ü, äu
Anders als der heute unproduktive, erstarrte Ablaut ist der Umlaut nach wie vor produktiv. Er
markiert vor allem Numerus, Komparation (ко оперАтион) und verschiedene
Wortbildungsvorgänge (ворт бИльдунгв фор гЭгнэ).
Beispiele für Numerus
Mann - Männer
Mutter - Mütter
Hof - Höfe
Beispiele für Komparation
dumm - dümmer
Beispiele für Wortbildung
Pfote - Pfötchen
Hof - höfisch
Gut - vergüten
Traum - träumen
 16. Поняття словесного наголосу.
У німецькій мові словесний наголос (Wortakzent) є одним з найважливіших
фонетичних явищ. Він визначає ритмічний і тональний малюнок слова, а також
допомагає розрізняти слова, які пишуться однаково, але мають різне значення.

Зазвичай у німецьких словах наголос припадає на перший склад. Це стосується як

простих, так і складних слів. Наприклад:

 Haus (Haus)
 Mutter (Mutter)
 Haustür (Haustür)
 Kaufhaus (Kaufhaus)

Однак є ряд слів, у яких наголос припадає на інший склад. До таких слів належать:

 **Слова, які починаються з префіксів be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp-, miss-:
o bearbeiten** (bearbeiten)
o gehen** (gehen)
o erkennen** (erkennen)
o verstehen** (verstehen)
o zerbrechen** (zerbrechen)
o entstehen** (entstehen)
o empfinden** (empfinden)
o missverstehen** (missverstehen)
 **Слова, які починаються з префіксів ab-, auf-, ein-, vor- як дієслова:
o abfahren** (abfahren)
o aufstehen** (aufstehen)
o einkaufen** (einkaufen)
o vorlesen** (vorlesen)
 Слова, які є власними іменами або зберегли первісний наголос у запозиченнях з
інших мов:
o Berlin (Berlin)
o Obama (Obama)
o Parade (Parade)

Словесний наголос у німецькій мові також має важливе значення для розрізнення
омонімів. Наприклад:
 Haus (Haus) - "будинок"
 Hauch (Hauch) - "подих"
 Haupt (Haupt) - "голова"

Вміння правильно визначати і використовувати словесний наголос в німецькій мові

є важливим для ефективного спілкування.

Der Begriff des verbalen Stresses

Der Begriff des verbalen Stresses bezeichnet eine Form von Stress, die durch verbale
Kommunikation verursacht (фэр Урзахт) wird. Er kann durch verschiedene Faktoren
ausgelöst werden, wie z. B. durch:

 Negative oder aggressive Kommunikation, wie Beleidigungen, Drohungen (дрОунгэн)

oder Mobbing (мОбин)
 Übermäßige Anforderungen an die Kommunikation, wie z. B. in Situationen, in denen
man sich unter Druck gesetzt fühlt, etwas zu sagen oder zu tun
 Fehlende Kommunikation, wie z. B. in Situationen, in denen man sich nicht verstanden
oder wertgeschätzt fühlt

Verbaler Stress kann sowohl körperliche als auch psychische (псУхишэ) Auswirkungen
haben. Zu den körperlichen Auswirkungen gehören z. B.:

 Muskelverspannungen (мУскэль фэр шпАнунгэн)

 Tachykardie (тахИкарди)
 Schlafstörungen

Zu den psychischen Auswirkungen gehören z. B.:

 Ängstlichkeit (Энгстлих кАИт)

 Depression (дипрЭсион)
 Burnout

Verbaler Stress kann die Lebensqualität der Betroffenen erheblich (эрЭблих)

beeinträchtigen (бэ аин трЭхтигэн). Er kann zu Schwierigkeiten in der Arbeit, in der
Schule oder in der Familie führen. In schweren Fällen kann er sogar zu körperlichen
Erkrankungen (эрк рАнкунгэн) oder psychischen (псУхишэн) Störungen führen.
17. Інтонація німецького речення.
У німецькому реченні наголос падає на повнозначні слова: іменники,
прикметники, смислові дієслова, числівники, прислівники, питальні та
вказівні займенники. Ненаголошеними звично бувають службові слова
(артиклі, сполучники, прийменники), допоміжні дієслова, дієслова – зв’язки,
особові та присвійні займенники.
Головний наголос виділяє найбільш важливі слова.
У непоширеному спонукальному реченні наголос падає на наголошений
склад дієслова:
´Kommen Sie!
´Trinken Sie!

У поширеному спонукальному реченні основний наголос падає на

найважливіше по значенню слово, на дієслово падає додатковій наголос
Nehmen Sie ‘’Platz!
Buchstabieren Sie bitte ‘’hier!

Смислові групи відокремлюються одне від одного паузами, які позначаються

однією вертикальною рисою:
Alle schreiben I gut.

Для мелодії німецької мови характерні два основних тона: низькій та

високий. Низька мелодія використовується для оформлення оповідних та
наказових речень, а також питальних з питальним словом. Цей тип мелодії
позначається стрілкою вниз ↓:
Mein Name ist Mieler. ↓
Woher kommen Sie? ↓
Hören Sie den Dialog! ↓

Високий тон використовується у питальних реченнях без питального слова.

Цей тип мелодії позначається стрілкою уверх ↑:
Sprechen Sie Deutsch? ↑
In einem deutschen Satz liegt die Betonung (бэтОнун) auf den Wörtern mit voller
Bedeutung: Substantive, Adjektive, semantische Verben, Numerale, Adverbien,
Frage- und Demonstrativpronomen. Dienstwörter (дИэнстр вЁртэр) (Artikel,
Konjunktionen (кОнйюктионэн), Präpositionen), Hilfsverben, verbindende
Verben, Personal- und Possessivpronomen sind in der Regel unbetont.
Die Hauptbetonung hebt die wichtigsten Wörter hervor.
In einem nicht gebräuchlichen Imperativsatz liegt die Betonung auf dem betonten
Verb:
'Kommen Sie!
' Trinken Sie!

Im gewöhnlichen Imperativsatz liegt die Hauptbetonung auf dem wichtigsten Wort,

und das Verb wird zusätzlich betont
Nehmen Sie 'Platz!
Buchstabieren Sie bitte 'hier!

Die semantischen Gruppen werden durch Pausen voneinander (фон аин Андэр)
getrennt, die durch einen einzelnen senkrechten (зЭнкрэхтэн) Strich
gekennzeichnet sind:
Alle schreiben I gut.

Die Melodie des Deutschen ist durch zwei Haupttöne gekennzeichnet: tief und
hoch. Die tiefe Melodie wird verwendet, um erzählende und imperative Sätze
sowie Fragesätze mit einem Fragewort zu untermalen. Diese Art von Melodie wird
durch den Abwärtspfeil (абвЭртс пфаиль) ↓ angezeigt:
Mein Name ist Mieler. ↓
Woher kommen Sie?
Hören Sie den Dialog!

Der hohe Ton wird in Fragesätzen ohne Fragewort verwendet. Diese Art von Ton
wird durch den Aufwärtspfeil (абвЭртс пфаиль) ↑ gekennzeichnet:
Sprechen Sie Deutsch?
18. Лексикологія в системі сучасної лінгвістики.
Лексикологія в системі сучасної лінгвістики вивчає лексику мови. Лексикологія допомагає
розуміти, як слова формують мовну систему і як вони використовуються для передачі
значень в конкретних мовних спілкуваннях. В контексті німецької мови зосереджується на
словах, їхньому походженні, будові та значенні. Досліджується, як слова взаємодіють та
утворюють мовну систему. У німецькій лексикології важливо розглядати як лексичні
одиниці впливають на розуміння текстів та висловлювань.

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію.

- Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування

й розвитку лексики.
- Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.
- Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й
закономірностями його зміни.
- Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою
виявлення подібностей і відмінностей між ними.
- Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу й
культури мовлення.

Die Lexikologie im System der modernen Linguistik untersucht den Wortschatz der Sprache.
Die Lexikologie hilft zu verstehen, wie Wörter ein sprachliches (шпрАхлихес) System bilden
und wie sie verwendet werden, um Bedeutungen in bestimmten sprachlichen Kommunikationen
zu vermitteln. Im Kontext der deutschen Sprache stehen Wörter, ihre Herkunft, Struktur und
Bedeutung im Mittelpunkt. Es untersucht, wie Wörter interagieren (интэрагИЭрэн) und ein
sprachliches System bilden. In der deutschen Lexikologie ist es wichtig zu berücksichtigen, wie
sich lexikalische Einheiten auf das Verständnis von Texten und Ausdrücken auswirken.

Es wird zwischen allgemeiner, spezifischer (шпэцИфишэр), historischer, vergleichender und

angewandter Lexikologie unterschieden.

- Die Allgemeine Lexikologie stellt die allgemeinen Gesetzmäßigkeiten (гэ зЭтц мэсиг
кАИтэн) der Struktur, Funktionsweise und Entwicklung des Wortschatzes fest.
- Spezifische Lexikologie untersucht den Wortschatz einer Sprache.
- Die historische Lexikologie beschäftigt sich mit der Geschichte des Wortschatzes, den
Gründen und Mustern seiner Veränderung.
- Die vergleichende Lexikologie untersucht den Wortschatz zweier oder mehrerer Sprachen,
um Ähnlichkeiten und Unterschiede zwischen ihnen festzustellen.
- Angewandte Lexikologie untersucht die Fragen der Zusammenstellung von
Wörterbüchern, der Übersetzung und der Sprachkultur.

19. Слово як одиниця мови та мовлення.

Слово - це одиниця мови (потенційний знак) і одиниця мовлення
(актуалізований знак як елемент тексту).
Як одиниця мови, слово є
1. фонетично і змістовно структуроване, тобто утворене одним або кількома
представниками
(а) морфеми класу
(б) фонеми класу;
2. організований у мовній системі
Завжди як представник певного класу слів з категоріальним основним
значенням;
Зазвичай на основі певних семантичних характеристик як компонент
лексико-семантичної парадигми.

Як одиниця мовлення (тексту) слово є

1. артикульованим (нотованим), тобто таким, що становить текст;
ізольованим, як мінімальне висловлювання мовця або
Комбіноване, вставлене як ланка в синтагму, речення або послідовність
речень;

2. пов'язані з актуалізацією значення

Як знакове позначення (символ) фактичного значення;
Як інформація (сигнал мовця) до адресата - слухача (читача).
У мовленні (у синтагматичному мовленні) слово виступає як частина
мовленнєвого акту,
тобто як частина синтагми. Як елемент мови (у парадигматичному мовленні)
слово має здатність приєднуватися (валентність) завдяки своєму лексичному
значенню, тобто здатності слова вступати у відношення з іншими словами.

Das Wort ist eine Einheit der Sprache (potentielles Zeichen) und eine Einheit
der Rede (aktualisiertes Zeichen als Textelement).
Als Einheit der Sprache ist das Wort:
1. Lautlich-inhaltlich strukturiert, d.h. konstituiert (констИту иэрт) aus
einem oder mehreren Repräsentanten
(a) Der Klasse Morphem
(b) Der Klasse Phonem;
2. Organisiert im sprachlichen System
Stets als Vertreter (фЭртрэтэр) einer bestimmten Wortklasse mit einer
kategorialen Grundbedeutung;
Meist auf Grund bestimmter semantischer Merkmale als Bestandteil eines
lexikalisch-semantischen Paradigmas.

Als Einheit der Rede (des Textes) ist das Wort:

1. Artikuliert (notiert), d.h. textkonstituierend (тэкст констИтуиэрэнд);
Isoliert, als Minimaläußerung (мИнималь ОЙсбэрунг) eines Sprechers oder
Kombiniert, als Glied eingefügt in ein Syntagma, einen Satz oder eine Satzfolge;

2. Mit Aktualisierung (s)einer, Bedeutung bezogen

Als zeichenhafte Bestimmung (Symbol) auf ein sachlich Gemeintes;
Als Information (Signal des Sprechers) auf einen angesprochenen Hörer (Leser).
In der Rede(in der Syntagmatikrede) tritt das Wort als Teil des Redeaktes,
d. h. Als Teil des Syntagmas. Als Element der Sprache(in der Paradigmatik)
leistet das Wort auf Grund seiner lexikalischen Bedeutung Fügungspotenzen
(Valenz), d. H. Die Fähigkeit des Wortes mit anderen Wörtern in Beziehung
einzutreten.

20. Значення слова. Компоненти значення слова.

Слово - це лексична одиниця, що має фонетичну форму і зміст (значення).
Значення слова - це його зміст, ідеальне, що вкладено у фонетичну
матеріальну форму.
Значення слова має такі властивості та характеристики:
(а) Значення - це лінгвістична категорія.
б) Лексема має значення на рівні і на рівні словосполучення. У мовній
системі значення - це комплекс ознак.
в) Значення є надіндивідуальним. Це соціальний інваріант. На цьому
ґрунтується комунікативна функція мови.
г) Значення визначається:
- Відношенням суспільства до об'єктивної реальності, а саме через пізнання
та зміну об'єктивної реальності (корабель - космічний корабель);
- способом, у який суспільство оцінює дійсність (перебудова - революція);
- Системні відношення в мові (жінка - Frauenzimmer - Weib). (Значення слова,
таким чином, визначається об'єктом, що відображається, суб'єктом, що
розпізнає, і мовною системою).
д) Значення як лексична одиниця має складну природу, тобто складається з
менших елементів.
Структура значення слова є складною, тобто складається з 3 компонентів.
Це означає, що
1) Воно містить три компоненти: денотат, сигніфікат і конотат
компоненти. Ці компоненти випливають із функцій, які виконує слово-знак.
Денотативний компонент - це лінгвістично реалізована функція
знака репрезентувати певний прояв об'єктивної дійсності (об'єкт - денотат).
денотат). Цей аспект значення називається денотативним значенням.

Означальний компонент випливає з функції слова-знака узагальнювати,

абстрагувати і служити позначенням для цілого класу предметів. Цей аспект
значення слова називається сигніфікативним значенням.

Das Wort ist lexikalische Einheit von Lautform und Inhalt (Bedeutung). Die
Bedeutung des Wortes ist sein Inhalt, das Ideelle, das in eine lautliche materielle
Gestalt (Form) eingeschlossen ist.
Die Wortbedeutung hat folgende Eigenschaften und Merkmale:
a) Die Bedeuttung ist eine sprachliche Kategorie.
 b) Das Lexem besitzt die Bedeutung auf der Ebene der und auf der Ebene der
Parole. Im sprachlichen System ist die Bedeutung ein Komplex von
Merkmalen.
c) Die Bedeutung ist überindividuell. Sie ist eine gesellschaftliche Invariante.
Darauf beruht die Verständigungsfunktion der Sprache.
d) Die Bedeutung ist determiniert durch:
- Die Beziehung der Gesellschaft zur objektiven Realität und zwar
durch die Erkentnis und Veränderung der objektiven Realität (das
Schiff – das Raumschiff);
- Die Art und Weise wie die Gesellschaft die Wirklichkeit wertet
( Umbau –Revolution);
- Die systemhaften Beziehungen in der Sprache ( Frau – Frauenzimmer
– Weib). (Die Bedeutung des Wortes ist also durch das widerspiegelte
Objekt, durch das erkennende Subjekt und durch das Sprachsystem
bestimmt.)
e) Die Bedeutung als lexikalische Einheit ist komplexer Natur, d.h. sie wird
aus kleineren Elementen aufgebaut.
Die Bedeutungsstruktur eines Wortes ist komplex, d.h. sie besteht aus 3
Komponenten.
Das heißt:
1) Sie enthält drei Komponenten: den Denotativ, Signifikativ und Konnotativ
Komponenten. Diese Komponenten resultieren aus den Funktionen des
Wortzeichens.
Die denotative Komponente ist sprachlich realisierte Funktion des
Zeichen, eine bestimmte Erscheinung der objektiven Realität (einen Gegenstand –
Denotat) darstellen. Dieser Aspekt der Bedeutung wird als denotativ Bedeutung
bezeichnet.

Die signifikative Komponente resultiert aus der Funktion des Wortzeichens

Zum Verallgemeiern, zum Abstrahieren und als Benennung für die ganze Klasse
von Gegenstände zu dienen. Dieser Aspekt der Wortbedeutung wird als
signifikativ Bedeutung bezeichnet.

21. Поняття мотивації в лексикології.

У лексикології поняття вмотивованості стосується зв'язку між формою і
значенням слів. Мотивованість описує ступінь, до якого форма слова дає
пряме уявлення про його значення. Це поняття лежить в основі розрізнення
мотивованого і немотивованого словотворення.
Мотивованим словотвором називають випадки, коли форма слова
безпосередньо вказує на його значення. Наприклад, дієслово "begrünen"
утворюється в німецькій мові шляхом додавання префікса "be-" (який вказує
на те, що щось додається) до іменника "Grün". У цьому випадку словотвір є
вмотивованим, оскільки форма утвореного слова візуально і семантично
пов'язана з вихідним іменником.

In der Lexikologie bezieht sich das Konzept der Motivation auf den
Zusammenhang zwischen der Form und der Bedeutung von Wörtern. Die
Motivation beschreibt den Grad, in dem die Form eines Wortes direkte Einblicke
in seine Bedeutung gibt. Dieses Konzept liegt der Unterscheidung zwischen
motivierten und unmotivierten Wort bildungs prozessen zugrunde.
Motivierte Wortbildung bezieht sich auf Fälle, in denen die Form eines Wortes auf
direkte Weise auf seine Bedeutung hinweist. Zum Beispiel wird das Verb
“begrünen” im Deutschen gebildet, indem das Präfix “be-“ (was darauf hinweist,
dass etwas hinzugefügt wird) dem Substantiv “Grün” hinzugefügt wird. In diesem
Fall ist die Wortbildung motiviert, da die Form des gebildeten Wortes visuell
(вИзуэль) und semantisch mit dem ursprünglichen Substantiv (зубстАнтив)
verbunden ist.

22. Фразеологія. Критерії визначення фразеологічної одиниці.

Фразеологізми в німецькій мові - це вирази чи вислови, які мають сталу форму, їхнє
значення не завжди випливає зі значень окремих слів і вони відрізняються від суми своїх
компонентів. Наприклад, "das geht mir auf den Keks" (це мене дратує) - це фразеологізм,
оскільки його не можна розібрати, розглядаючи окремі слова.
Фразеологія вивчає стійкі вислови, які набули специфічного значення. Критерії визначення
фразеологічної одиниці включають сталість форми, непрозорість значення та відмінність
від суми компонентів.
1. Сталість форми: Фразеологічні вислови мають сталу форму, яка зберігається незмінно в
різних контекстах, наприклад, "ins Schwarze treffen" (попасти в яблучко).
2. Непрозорість значення: Значення фразеологічних виразів не завжди випливає зі значень
їх компонентів, наприклад, "den Kopf in den Sand stecken" (приховувати голову в піску) не
буквально означає це дії.
3. Відмінність від суми компонентів: Фразеологічні вислови мають власне значення, яке
може відрізнятися від суми значень їх складових слів.
Phraseologismen sind in der deutschen Sprache Ausdrücke oder Redewendungen (рЭдэ
вэндунгэн), die eine feste Form haben, deren Bedeutung sich nicht immer aus der Bedeutung
einzelner Wörter ergibt und die sich von der Summe (зУмэ) ihrer Bestandteile unterscheiden.
Zum Beispiel „das geht mir auf den Keks“ (це мене дратує) eine Ausdruckseinheit, da sie nicht
anhand der einzelnen Wörter analysiert werden kann.
Die Phraseologie untersucht stabile Ausdrücke, die eine bestimmte Bedeutung erlangt haben. Zu
den Kriterien für die Definition einer Phraseologieeinheit gehören die Konstanz der Form, die
Undurchsichtigkeit (ун дурх зИхтиг кАИт) der Bedeutung und die Differenz zur Summe ihrer
Bestandteile.
1. Formkonstanz (форм кОнстанц): Phraseologische Ausdrücke haben eine konstante Form, die
in verschiedenen Kontexten unverändert bleibt, zum Beispiel „ins Schwarze treffen“ (попасти в
яблучко).
2. Undurchsichtigkeit der Bedeutung: Die Bedeutung Phraseologieausdrücke ergibt sich nicht
immer aus der Bedeutung ihrer Bestandteile, zum Beispiel bedeutet „den Kopf in den Sand
stecken“ (приховувати голову в піску) nicht wörtlich eine Handlung.
3. Unterschied zur Summe der Komponenten: Phraseologische Ausdrücke haben ihre eigene
Bedeutung, die von der Summe der Bedeutungen ihrer Komponentenwörter abweichen kann.

23. Лінгвістичні методи аналізу слова.

Лінгвістичний аналіз слова — це процес розгляду та розбору слова для
розуміння його структури, значення, вживання та інших лінгвістичних
аспектів. Існує кілька лінгвістичних методів для аналізу слова, і кожен з них
використовується для різних цілей. Ось деякі з найбільш поширених
лінгвістичних методів аналізу слова:
Морфологічний аналіз:
Префікси, суфікси, і корені: Розбір слова на його морфеми — частини, які
несуть значення.
Граматична категорія: Визначення частини мови, роду, числа, відміни тощо.
Синтаксичний аналіз:
Функціональна роль: Визначення ролі слова в реченні (підмет, присудок,
об'єкт і т.д.).
Залежність: Аналіз зв'язків між словами у реченні.
Семантичний аналіз:
Лексичне значення: Визначення значення слова та його конотацій.
Семантичні відносини: Аналіз взаємозв'язків між словами (синонімія,
антонімія, гіперонімія тощо).
Фонетичний аналіз:
Фонетична структура: Розгляд звукової структури слова, включаючи голосні,
приголосні та їхні комбінації.
Етимологічний аналіз:
Походження: Вивчення історії та походження слова, його етимології.
Соціолінгвістичний аналіз:
Соціокультурний контекст: Розгляд використання слова в певній
соціокультурній групі.
Порівняльний аналіз:
Порівняння з іншими мовами: Вивчення аналогій та відмінностей слів у
різних мовах.
Кожен із цих методів надає додатковий внесок у розуміння слова як
лінгвістичної одиниці. Іноді використовують комбінації цих методів для
отримання повнішого образу слова в мові.

Bei der linguistischen Wortanalyse wird ein Wort untersucht und analysiert, um
seine Struktur, Bedeutung, Verwendung und andere linguistische Aspekte zu
verstehen. Es gibt mehrere linguistische Methoden zur Analyse eines Wortes, und
jede von ihnen wird für unterschiedliche Zwecke verwendet. Im Folgenden werden
einige der gebräuchlichsten (гэбрОйх лихстэн) linguistischen Methoden zur
Analyse eines Wortes vorgestellt:
Morphologische Analyse:
Präfixe, Suffixe (зУфиксэ) und Wurzeln: Zerlegung (цэрлЕгунг) eines Wortes in
seine Morpheme - die Teile, die die Bedeutung tragen.
Grammatische Kategorie: Bestimmung der Wortart, des Geschlechts, der Zahl, des
Falls usw.
Syntaktische Analyse:
Funktionelle Rolle: Bestimmung der Rolle eines Wortes in einem Satz (Subjekt,
Prädikat, Objekt, usw.).
Dependenz (дэпэндЭнц): Analyse der Beziehungen (бэциУнгэн) zwischen den
Wörtern eines Satzes.
Semantische Analyse:
Lexikalische Bedeutung: Bestimmen der Bedeutung eines Wortes und seiner
Konnotationen.
Semantische Beziehungen (бэциУнгэн): Analyse der Beziehungen (бэциУнгэн)
zwischen den Wörtern (Synonymie, Antonymie, Hyperonymie, usw.).
Phonetische Analyse:
Phonetische Struktur: Analyse der Lautstruktur eines Wortes, einschließlich
Vokale, Konsonanten und deren Kombinationen.
Etymologische Analyse:
Herkunft: Die Untersuchung der Geschichte und des Ursprungs eines Wortes, seine
Etymologie (этимологИ).
Soziolinguistische Analyse:
Soziokultureller (зОцио культурЭлер) Kontext: Betrachtung der Verwendung
eines Wortes in einer bestimmten soziokulturellen Gruppe.
Komparative Analyse:
Vergleich mit anderen Sprachen: Die Untersuchung von Ähnlichkeiten und
Unterschieden zwischen Wörtern in verschiedenen Sprachen.
Jede dieser Methoden leistet (лЯИштэт) einen zusätzlichen Beitrag zum
Verständnis eines Wortes als sprachliche Einheit. Manchmal werden auch
Kombinationen dieser Methoden eingesetzt, um ein vollständigeres Bild eines
Wortes in einer Sprache zu erhalten.

24. Шляхи збагачення словникового складу німецької мови.

Збагачення словникового запасу німецької мови може бути зацікавлюючим та
корисним завданням. Ось кілька шляхів, які можуть допомогти вам
розширити словниковий запас німецькою:
Читання:
Література: Читайте німецькі книги, статті та інші тексти різних жанрів.
ЗМІ та інтернет: Відвідуйте німецькі новинні сайти, блоги та форуми, щоб
вивчати актуальну лексику.
Перегляд фільмів та відео:
Німецькі фільми та серіали: Дивіться німецькомовні фільми та серіали з
субтитрами або без них для покращення розуміння вимови та вивчення нових
слів.
Словники та додатки:
Електронні словники: Використовуйте електронні словники та додатки для
мобільних пристроїв для швидкого доступу до нових слів та виразів.
Фразеологічні словники: Звертайте увагу на фразеологічні вирази та
словосполучення для розширення виразового засобу.
Навчання за допомогою мовних курсів:
Онлайн-курси: Вивчайте мову за допомогою онлайн-курсів, які пропонують
різні завдання та вправи для покращення лексичного навичок.
Активний словниковий запис:
Щоденний журнал словникового запису: Створіть щоденник, де записуйте
нові слова, які ви зустрічаєте в процесі навчання.
Розмовна практика:
Розмовні групи: Долучайтеся до розмовних груп або партнерства для
вивчення німецької мови та обміну новими словами.
Віртуальні класи: Участь у віртуальних класах або розмовних практиках
онлайн може допомогти вам використовувати нові слова в реальних
ситуаціях.
Вивчення словосполучень:
Словосполучення та вирази: Зосереджуйте увагу на тому, як слова
використовуються в конкретних словосполученнях та виразах.

Ihren deutschen Wortschatz zu erweitern, kann eine unterhaltsame und lohnende

(лЁнэндэ) Aufgabe sein. Hier sind einige Möglichkeiten, wie Sie Ihren deutschen
Wortschatz erweitern können:
Lesen:
Literatur: Lesen Sie deutsche Bücher, Artikel und andere Texte aus verschiedenen
Genres.
Medien und Internet: Besuchen Sie deutsche Nachrichtenseiten, Blogs und Foren,
um aktuelle Vokabeln (фОкабэльн) zu lernen.
Anschauen (аншАУэн) von Filmen und Videos:
Deutsche Filme und Fernsehserien (фэрнзэ зэрИэн): Sehen Sie sich
deutschsprachige Filme und Fernsehsendungen mit oder ohne Untertitel
(УнтэртИтэль) an, um Ihre Aussprache zu verbessern und neue Wörter zu lernen.
Wörterbücher und Apps:
Online (онлайн)-Wörterbücher: Nutzen Sie elektronische Wörterbücher und Apps
für mobile Geräte, um schnell auf neue Wörter und Ausdrücke zuzugreifen.
Phrasen-Wörterbücher: Schlagen Sie Phrasen und Redewendungen nach, um Ihren
Wortschatz zu erweitern.
Lernen durch Sprachkurse:
Online-Kurse: Lernen Sie die Sprache in Online-Kursen, die verschiedene
Aufgaben und Übungen anbieten, um Ihren Wortschatz zu erweitern.
Aktive Vokabelaufzeichnung:
Ein tägliches Vokabeltagebuch: Legen Sie ein Tagebuch an, in dem Sie neue
Vokabeln, die Ihnen beim Lernen begegnen, festhalten.
Konversations übungen:
Konversationsgruppen: Schließen Sie sich einer Konversationsgruppe oder
Partnerschaft an, um Deutsch zu lernen und neue Wörter auszutauschen.
Virtueller Unterricht: Die Teilnahme an virtuellen Kursen oder Online-
Konversationsübungen kann Ihnen helfen, neue Wörter in realen Situationen
anzuwenden.
Redewendungen lernen:
Phrasen und Ausdrücke: Konzentrieren Sie sich darauf, wie die Wörter in
bestimmten Sätzen und Ausdrücken verwendet werden.

25. Семантична деривація та її роль у розвитку значення слова.

Семантична деривація - це лінгвістичний процес утворення нових слів або
словосполучень на основі вже існуючих за допомогою зміни їхнього
значення. Цей процес може включати в себе додавання або зміну афіксів,
коренів, або в інший спосіб взаємодіяти з лексичним складом слова.
Семантична деривація сприяє розвитку мови та розширює її лексичний запас.
Ось кілька прикладів семантичної деривації в німецькій мові:
Verb - Nomen (дієслово - іменник):
singen (співати) → der Gesang (спів, пісня)
Nomen - Verb (іменник - дієслово):
der Schlaf (сон) → schlafen (спати)
Adjektiv - Nomen (прикметник - іменник):
schnell (швидкий) → die Schnelligkeit (швидкість)
Nomen - Adjektiv (іменник - прикметник):
das Interesse (інтерес) → interessant (цікавий)
Adjektiv - Verb (прикметник - дієслово):
klar (чіткий) → klären (роз'яснювати, вирішувати)
Verb - Adverb (дієслово - прислівник):
gehen (йти) → schnell gehen (швидко йти)
Nomen - Adverb (іменник - прислівник):
die Zeit (час) → zeitlich (часовий)
Verb - Präfix (дієслово - префікс):
sehen (бачити) → ansehen (дивитися)
Nomen - Präfix (іменник - префікс):
der Gang (хода, хід) → entlang (вздовж)
Ці приклади демонструють, як слова можуть переходити від одного частини
мови до іншої або змінювати своє значення через додавання або зміну частин.
Семантична деривація грає ключову роль у розвитку та збагаченні
словникового запасу мови, дозволяючи виражати нові ідеї та концепції.

Unter semantischer Ableitung versteht man den linguistischen Prozess der Bildung
neuer Wörter oder Sätze aus bestehenden (бэштЭендэн) Wörtern durch
Veränderung ihrer Bedeutung. Dieser Prozess kann das Hinzufügen oder Ändern
von Affixen, Wurzeln oder andere Eingriffe in die lexikalische Struktur des Wortes
beinhalten. Die semantische Ableitung trägt zur Entwicklung einer Sprache bei und
erweitert ihren lexikalischen Bestand.
Hier sind einige Beispiele für semantische Ableitung im Deutschen:
Verb - Nomen (Verb - Substantiv):
singen (singen) → der Gesang (singen, Lied)
Nomen - Verb (Substantiv - Verb):
der Schlaf (schlafen) → schlafen (schlafen)
Adjektiv (Адектив)- Nomen (Adjektiv - Substantiv):
schnell → die Schnelligkeit (speed)
Nomen - Adjektiv (Substantiv - Adjektiv):
das Interesse → interessant (interessant)
Adjektiv - Verb (Adjektiv - Verb):
klar (klar) → klären (klären, entscheiden)
Verb - Adverb (Verb - Adverb):
gehen → schnell gehen (gehen)
Nomen - Adverb (Substantiv - Adverb):
die Zeit → zeitlich (time)
Verb - Präfix (Verb - Vorsilbe):
sehen → ansehen (sehen)
Nomen - Präfix (Substantiv - Vorsilbe):
der Gang → entlang (entlang)
Diese Beispiele zeigen, wie Wörter von einer Wortart in eine andere übergehen
oder ihre Bedeutung durch Hinzufügen oder Ändern von Wortteilen ändern
können. Die semantische Ableitung spielt eine Schlüsselrolle bei der Entwicklung
und Bereicherung des Wortschatzes einer Sprache und ermöglicht es uns, neue
Ideen und Konzepte auszudrücken.