Всесвітня історія 8 клас

Урок № _______ Дата ________________

Тема. Практичне заняття.№4. Обґрунтувати (або спростувати) судження про

суперечливий характер реформ Петра І.
Мета: Навчити давати оцінку реформам Петра І, визначати суперечливий
характер реформ;
Розвивати вміння працювати з історичним документом, самостійного
опрацювання таблиць, схем,

Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашньої роботи
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Наприкінці 17 ст. Московська держава значно відставала у розвитку від
європейських держав. Внутрішньополітичне життя відзначалося гострою
боротьбою придворних угрупувань за владу
Після смерті царя Федора Олексійовича десятилітній царевич Петро був
проголошений царем в обхід свого старшого брата царевича Іоанна, але з 23
травня того ж року він був затверджений 3емським собором "другим царем", а
Іоанн - "першим". 25 червня 1682 року царі Іоанн V і Петро I вінчалися на
царство. У зв'язку з молодістю царів правителькою при них стала їхня старша
сестра царівна Софія. До 1689 року Петро із своєю матір'ю Наталею Кирилівною
жив у підмосковному селі Преображенському, приїжджаючи в Москву тільки на
час офіційних церемоній. У січні 1689 року на настійну вимогу матері Петро I
женився на дочці славетного боярина Євдокії Федорівні Лопухіної. У 1689 році
бажаюча єдиновладдя Софія була відсторонена від влади й замкнута в
Новодівочий монастир. До 1694 року уряд Петра I очолювала його матір Наталя
Кирилівна. У 1696 році, після смерті Іоанн V, Петро став єдинодержавним царем.

ІV. Основна частина уроку

Реформи Петра I — перетворення у державному та громадському житті,
здійснені у період правління у Росії Петра I.
Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два
періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
Особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що
пояснювалось веденням Північної війни. Реформи були спрямовані, перед усім,
на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто
не призводили до бажаного результату. Окрім державних реформ на першому
етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. У
другому періоді реформи були більш планомірними.
Низка істориків: Василь Ключевський, Михайло Покровський, Микола
Рожков й інші, - вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово
новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж
XVII століття. [1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра
I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б.Морозовим,
М.Романовим та Матвєєвим – найближчими радниками царя Олексія I. Двома
десятиліттями по тому, у правління царівни Софії, видатний державний вельможа
(і фаворит Софії) князь Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в
чому збігався з петровськими [2]. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1)
розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення
рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон [3].
Армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго
до Петра I, ще за Олексія I, брала участь у Кримському поході 1689 року. [4]
Інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль Петра I у
проведенні тих чи інших реформ

Реформи державного управління

У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного
правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-
територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало
значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I
система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та
збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра прослідковувалась тенденція зниження ролі
малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі
було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що
складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз
майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії
було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі
повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість
Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював
основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а
особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть
артерією війни.»
Створений Петром для поточного управління державою на час відсутності
царя, Сенат, у складі 9 чоловік, поступово перетворився із тимчасового на
постійно діючий вищий урядовий заклад, що було закріплено Указом 1722 року.
Він контролював правосуддя, контролював торгівлю, збори й видатки держави,
стежив за відбуванням дворянами військової повинності, йому були передані
функції Розрядного й Посольського приказів.
Одночасно із Сенатом з’явилась посада фіскалів, до обов’язків яких входив
негласний нагляд за діяльністю закладів: виявляли випадки порушення указів та
зловживань й доносили Сенату та царю.
Сенат як уряд міг приймати рішення, але для їх виконання потрібен був
адміністративний апарат.
У 1717—1721 роках була проведена реформа виконавчих органів управління, в
результаті якої паралельно до системи приказів [6] з їхніми розпливчатими
функціями були створені за шведським зразком 12 колегій — попередники
майбутніх міністерств. На відміну від приказів функції і сфери діяльності кожної
колегії були суворо розмежовані, а відносини у самій колегії ґрунтувались на
принципі колегіальності рішень. Були введені:

 Колегія чужостранних (закордонних) справ.

 Військова колегія — комплектування, озброєння, спорядження та навчання
сухопутної армії.
 Адміралтейств-колегія — військово-морські справи, флот.
 Вотчинна колегія — змінила Помісний приказ.
 Камер-колегія — збирання прибутків держави.
 Штатс-контор-колегія — завідувала видатками держави.
 Ревізіон-колегія — контроль збору і витрат казенних коштів.
 Комерц-колегія — питання судноплавства, митниці й зовнішньої торгівлі.
 Берг-колегія — гірничо-металургійна справа.
 Мануфактур-колегія — легка промисловість.
 Юстиц-колегія — завідувала питаннями цивільного судочинства.
 Духовна колегія — управляла церковними справами (пізніше Святійший
Урядовий синод).
Окрім того діяли Преображенський приказ і Таємний приказ (політичний
розшук), Соляна контора, Мідний департамент, Межова канцелярія.
Колегії підпорядковувались Сенату, а їм — губернська, провінційна та
повітова адміністрації.
Самостійна робота з підручником с.126-127
Реформи Петра І
Назва реформи Зміст реформи

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати п. 22.