вопросы ГПП

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29
1. Cистема й структура господарських судів.
2. Систему господарських судів України відповідно Закону України «Про

судоустрій і статус суддів» складають:1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3)
Верховний Суд.
3. Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.
4. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського
судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами
першої інстанції.
5. Апеляційними судами з розгляду господарських справ є відповідно
апеляційні господарські суди, які утворюються у відповідних апеляційних
округах.
6. Апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку
судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах
відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються
повноваження відповідного апеляційного господарського суду).
7. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів
на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються
апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем
розгляду справи третейським судом.
8. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення
апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
9. Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення,
ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
10. Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає як суд
першої інстанції справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності.
11. У складі Верховного Суду діють: Касаційний господарський суд. У
Касаційному господарському суді обов’язково створюються окремі палати
для розгляду справ щодо (про):
12. 1) банкрутство; 2) захисту прав інтелектуальної власності, а також
пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; 3)
корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Інші палати у
касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду.
2. Поняття й види судових витрат у господарському судочинстві. Забезпечення судових витрат.
Судові витрати в господарському судочинстві - це витрати, пов'язані із розглядом

судових справ у господарських судах. Ці витрати можуть стосуватися обох сторін у
справі, які понесли витрати на юридичних послуги, експертизи, свідки, судові
внески та інші витрати під час судового процесу.
Види судових витрат у господарському судочинстві включають:

1. Юридичні витрати: Це витрати, пов'язані з наймом адвокатів або юристів
для представлення інтересів сторін у судовому процесі. Адвокати надають
правові консультації, підготовлюють документи, представляють інтереси
клієнтів на судовому засіданні та інше.
2. Судові внески: Це обов'язкові платежі, які сторони повинні здійснити при
подачі позову або апеляції. Вони включають в себе судовий збір, внесок на
забезпечення вирішення справи, а також інші платежі, пов'язані з судовим
процесом.
3. Експертизи і докази: Це витрати на залучення експертів для підтвердження
фактів чи дослідження конкретних аспектів справи. Сторони можуть наймати
експертів для дослідження фінансових, технічних, економічних і інших
аспектів справи.
4. Свідки: Витрати на свідків, які викликаються для надання свідчень у суді. Це
може включати в себе оплату послуг свідків, витрати на їх переміщення та
інші витрати, пов'язані з участю свідків у судовому процесі.
5. Інші витрати: Це може включати в себе будь-які інші витрати, пов'язані з
проведенням судового процесу, такі як витрати на документацію, виклики,
найм перекладачів тощо.
Забезпечення судових витрат може бути здійснене різними способами:
1. Самостійне фінансування сторін: Сторони у справі можуть самостійно

оплачувати всі судові витрати та забезпечення справи.
2. Договір про гонорар адвоката: Сторони можуть укласти угоду зі своїм
адвокатом щодо виплати гонорару на підставі результатів справи або іншого
обумовленого гонорару.
3. Спеціальні судові фонди: У деяких випадках, суд може накласти на одну зі
сторін зобов'язання внести певну суму на спеціальний судовий рахунок для
забезпечення судових витрат.
4. Державна підтримка: В деяких ситуаціях, сторони можуть отримати
державну підтримку або юридичну допомогу для забезпечення судових
витрат, особливо у випадках, коли одна зі сторін недостатньо фінансово
забезпечена.
Забезпечення судових витрат є важливою частиною судового процесу, оскільки

дозволяє забезпечити, що всі сторони мають рівний доступ до правосуддя і можуть
відстоювати свої інтереси в суді.
3. Процесуальні дії сторін, пов’язані з подачею касаційної скарги. Межі перегляду справи в суді
касаційної інстанції
Касаційна скарга - це юридичний засіб, який дозволяє стороні або іншій зацікавленій особі
оскаржувати рішення суду перед касаційною інстанцією. Касаційна інстанція - це найвищий рівень
судової системи, який перевіряє правильність та законність прийнятого рішення. Процес касаційної
скарги та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції варіюються в різних юрисдикціях, але
загальний огляд виглядає так:
Процесуальні дії сторін, пов'язані з подачею касаційної скарги:
1. **Підготовка касаційної скарги**: Сторона, яка бажає подати касаційну скаргу, повинна
підготувати спеціальну скаргу, в якій вона викладає свої аргументи та підстави для оскарження
рішення суду. Скарга повинна бути підписана адвокатом або іншим представником сторони.
2. **Подання касаційної скарги**: Касаційна скарга подається до касаційної інстанції відповідно до

встановленого законодавством строку та у визначеній формі. Це може включати в себе подачу
письмової скарги, плату судового збору та інші процедурні вимоги.
3. **Розгляд скарги в касаційній інстанції**: Після подачі скарги касаційна інстанція розглядає її та
рішення суду, яке оскаржується. Касаційна інстанція перевіряє правильність застосування права та
додержання процесуальних норм судом, який прийняв оспорюване рішення.
Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції:
1. **Законність та сутність рішення**: Суд касаційної інстанції перевіряє, чи відповідає рішення

суду нижчого рівня законодавству. Він також може оцінювати сутність справи і правильність
висновків, зроблених судом, який прийняв оспорюване рішення.
2. **Відсутність або наявність порушень процесуальних прав**: Касаційна інстанція може

перевіряти, чи не порушувалися процесуальні права сторін у судовому процесі, і чи було враховано
всі необхідні процесуальні формальності.
3. **Доцільність вирішення справи**: Касаційна інстанція може перевіряти, чи вирішення справи

було обгрунтованим і обґрунтованим, а також чи враховувалася важлива доказова база.
Зазвичай суд касаційної інстанції не переглядає справу заново та не проводить нові докази. Він
обмежується перевіркою законності та обґрунтованості рішення суду нижчого рівня. Якщо
касаційна інстанція визнає порушення права або законність, вона може скасувати рішення та
відправити справу для нового розгляду до суду нижчого рівня або виправити інше помилкове
рішення.
1. Поняття господарського процесуального права й господарського процесу. Господарські

процесуальні правовідносини.
Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського
процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності
господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів суб’єктів господарювання.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші
справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом
України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок
порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і
перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду називається
процесуальною формою.
В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені
господарськими процесуальними нормами.
Господарське процесуальне право — система правових норм, які регулюють діяльність

господарського суду та інших зацікавлених осіб, пов’язану зі здійснення правосуддя по справах
компетенції господарського суду.
Господарське процесуальне право належить до системи процесуальних галузей права (поряд із
цивільним процесуальним, кримінальним процесуальним та іншими процесуальними галузями) та
за своїми змістовними характеристиками відноситься до галузей права публічно-правового
характеру. Наявність процесуальних відносин зумовлена необхідністю в упорядкуванні діяльності
органів судової влади.
Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених
осіб при здійсненні правосуддя по справах, підвідомчих господарським судам.
Методом правового регулювання визначають сукупність юридичних способів і прийомів впливу на
відносини, які є предметом даної галузі права. Основним методом господарського процесуального
права є імперативний (владних приписів) за наявності диспозитивних (дозволу) елементів. Такі
сполучення пояснюються тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю
господарського суду по застосуванню норм матеріального і процесуального права, що припускає
владний початок у механізмі господарського регулювання, з іншого — формою примусового
здійснення суб’єктивних прав в основному в тих галузях права, які будуються на рівності,
диспозитивності їх суб’єктів.
Норми господарського процесуального права знаходяться у взаємодії і взаємозв’язку з нормами
інших галузей. Система галузі права — це сукупність її норм і їх поділ на структурні частини.
Систему господарського процесуального права умовно можна поділити на дві частини: загальну й
особливу.
2. Процесуальні строки в господарському процесі: їх види й характеристика.

період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд. Цей період часу називають
процесуальними строками.
Процесуальний строк — це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого
повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина
провадження по справі (слід відрізняти строки, встановлені господарським процесуальним
законодавством від строків, встановлених матеріальним правом, наприклад, строків позовної
давності, встановлених Цивільним кодексом України).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК господарському процесі можна поділити на
види:
— строки, встановлені законодавством — Господарським процесуальним кодексом України або
іншими законами, — для господарського суду та для осіб, які беруть участь у справі;
— строки, які визначені господарським судом, — для осіб, які беруть участь у справі, та для осіб, які
не беруть участь у справі.
Господарським процесуальним законодавством встановлено такі процесуальні строки:
— триденний строк для винесення ухвали, якою вирішується питання про відвід (самовідвід) судді
господарського суду (ст. 20 ГПК);
— п’ятиденний строк для надсилання матеріалів справ за встановленою підсудністю (ст. 17 ГПК);
— п’ятиденний строк для винесення і надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви
(ст. 62 ГПК), про повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК), про порушення провадження у справі
(ст. 64 ГПК);
— двомісячний строк для вирішення спору (ст. 69 ГПК); місячний строк для вирішення спору про
стягнення заборгованості за опротестованим векселем (ст. 69 ГПК). Строки вирішення спору
можуть бути продовжені головою господарського суду або його заступником;
— п’ятиденний строк для розсилання рішень та ухвал господарського суду (ст. 87 ГПК);
— десятиденний строк для подання (внесення) апеляційної скарги (подання) (ст. 93 ГПК);
— тримісячний термін для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання)
(ст. 93 ГПК);
— п’ятиденний строк для надіслання місцевим господарським судом апеляційної скарги (подання)
разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (ст. 91 ГПК);
— двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги (подання) (ст. 102 ГПК);
— п’ятиденний строк для надсилання сторонам, прокурору постанови апеляційної інстанції (ст. 105
ГПК);
— місячний строк для подання (внесення) касаційної скарги (подання) (ст.ст. 110, 111-16 ГПК);
— п’ятиденний строк для надіслання місцевим або апеляційним господарським судам касаційної
скарги (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України (ст. 109 ГПК);
— двомісячний строк для розгляду касаційної скарги (подання) (ст. 111-8 ГПК);
— десятиденний строк для надіслання Вищим господарським судом України касаційної скарги
(подання) разом зі справою до Верховного cуду України (ст. 111-16 ГПК);
— місячний строк для перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду
України Верховним cудом України (ст. 111-17 ГПК);
— п’ятиденний строк для надсилання сторонам постанови касаційної інстанції (ст. 111-11 ГПК);
— п’ятиденний строк для надсилання сторонам постанови Верховного Cуду України (ст. 111-20
ГПК);
— двомісячний строк для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за заявою
сторони й поданням прокурора (ст. 113 ГПК);
— місячний строк для розгляду заяви (подання) про перегляд за нововиявленими обставинами
(ст. 114 ГПК);
— п’ятиденний строк для надсилання рішення, ухвали, постанови про перевірку судових рішень за
нововиявленими обставинами (ст. 114 ГПК);
— тримісячний строк для пред’явлення наказу господарського суду до виконання (ст. 118 ГПК);
— десятиденний строк для розгляду питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну
способу та порядку виконання (ст. 121 ГПК);
— десятиденній строк для оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби
(ст. 121-2 ГПК).
Процесуальні строки для здійснення процесуальних дій визначаються:

— точною календарною датою;
— зазначенням події, яка повинна неминуче відбутися;
— періодом часу, упродовж якого може бути вчинена дія.
Строки обчислюються роками, місяцями, днями. Перебіг процесуального строку, обчислюваного
роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання
події, якою визначено його початок.
Закінчення процесуального строку пов’язане з його закінченням. Це правило встановлює
граничну межу строку, до якої може бути або повинна бути здійснена певна процесуальна дія.
3. Особливості розгляду й вирішення господарськими судами справ про банкрутство .
Розгляд і вирішення справ про банкрутство в господарських судах має свої

особливості, які визначаються спеціальними правилами та процедурами. Ось деякі
основні особливості розгляду та вирішення справ про банкрутство в багатьох
юрисдикціях:
1. Спеціалізовані суди: У багатьох країнах існують спеціалізовані господарські
суди або відділи для розгляду справ про банкрутство. Це дозволяє суддям та
персоналу мати спеціалізовані знання щодо правил і процедур банкрутства.
2. Виключення справ про банкрутство з інших господарських справ:
Справи про банкрутство часто розглядаються окремо від інших
господарських справ через їх особливий характер. Банкрутство спрямоване
на вирішення питань щодо неплатоспроможності підприємства або особи,
інакше це могло б вплинути на інші аспекти господарських справ.
3. Участь керуючого банкрутства: У багатьох справах про банкрутство
призначається спеціальний керуючий банкрутства. Він відповідає за
управління активами боржника, розподіл активів між кредиторами та
виконання плану банкрутства.
4. Публічність та інформація для кредиторів: Процес банкрутства зазвичай
передбачає публічність та розповсюдження інформації для кредиторів та
інших зацікавлених осіб. Це включає в себе оприлюднення повідомлень про
банкрутство та збори кредиторів, на яких обговорюються питання стосовно
погашення боргів.
5. Вибір плану банкрутства: У деяких випадках, підприємства або особи, які
подали справу про банкрутство, можуть запропонувати план банкрутства,
який передбачає розподіл активів між кредиторами та умови погашення
боргів. Цей план повинен бути схвалений судом та кредиторами.
6. Вирішення боргів: Суд вирішує питання погашення боргів, розподілу
активів та інших аспектів банкрутства. Вирішення боргів може включати в
себе продаж майна боржника, зменшення суми боргу, план реструктуризації
та інші заходи.
7. Завершення процедури банкрутства: Коли всі питання банкрутства
вирішені, суд оголошує закінчення процедури банкрутства і визначає, що
боржник відповідає вимогам закону.
Зазначені особливості роблять процес банкрутства складним та регульованим

законом, але вони служать для забезпечення справедливості та справи підприємств
і осіб, які перебувають у фінансових труднощах.
1.Загальна характеристика, значення та структура Господарського процесуального кодексу України.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК) - це юридичний акт,

який регулює процедури та процес розгляду господарських справ в Україні. Він
визначає правила, процедури та процеси, які стосуються судового розгляду
господарських спорів та справ. Ось загальна характеристика, значення та структура
ГПК України:
1. Загальна характеристика:
 ГПК України був прийнятий для забезпечення справедливого та
ефективного розгляду господарських справ в Україні.
 Він містить норми процесуального права, які визначають порядок
подачі скарг, проведення доказових дій, вирішення судових справ та
виконання рішень суду у господарських справах.
2. Значення:
 Забезпечення правової охорони господарських суб'єктів та захист їхніх
прав та інтересів.
 Сприяння розвитку господарського сектору, стимулювання інвестицій
та підтримка підприємництва шляхом забезпечення прозорої, швидкої
та справедливої юстиції.
3. Структура: ГПК України має розділи і статті, що регулюють різні аспекти
господарського процесу. Основні розділи включають такі:
 Розділ I. Загальні положення: Встановлює загальні принципи та
норми, які застосовуються до господарського процесу в Україні,
включаючи визначення основних термінів та понять.
 Розділ II. Суди загальної юрисдикції у господарських справах:
Визначає компетенцію судів загальної юрисдикції для розгляду
господарських справ, процедури та порядок призначення суддів.
 Розділ III. Подача та розгляд справи: Встановлює процедуру подачі
скарг та судових документів, дозволяє сторонам розгляду справи
представляти свої аргументи, включаючи доказову базу.
 Розділ IV. Докази в господарському судочинстві: Визначає порядок
проведення доказових дій, включаючи виклик свідків, експертів та
інше.
 Розділ V. Вирішення справи: Описує процедуру винесення рішення
судом, включаючи апеляції та касації.
 Розділ VI. Виконання рішень суду: Регулює порядок виконання
рішень суду та виконавчі процедури.
 Розділ VII. Міжнародне співробітництво: Встановлює правила для
взаємодії з іншими країнами щодо господарських справ, включаючи
екстрадицію та визнання рішень.
ГПК України є важливим правовим актом, який регулює господарський судовий

процес у країні, сприяючи правовому захисту господарських суб'єктів та
створюючи сприятливий клімат для розвитку бізнесу та інвестицій.
2. Письмові, речові й електронні докази, особливості їх представлення сторонами та витребування
судом. Показання свідків в господарському процесі.
У господарському процесі сторони можуть представляти різні види доказів,

включаючи письмові, речові та електронні докази. Ось основні особливості їх
представлення сторонами та витребування судом, а також показання свідків в
господарському процесі:
1. Письмові докази:
 Письмові докази включають будь-які документи, записи, листи,
контракти, фінансові звіти та інші документи, які сторони вважають
важливими для своєї справи.
 Сторони зазвичай подають письмові докази в суд у вигляді копій
оригіналів, і ці докази повинні бути надійними та правдивими.
2. Речові докази:
 Речові докази включають предмети або речі, які можуть бути
важливими для справи. Наприклад, це може бути фізична речовина,
яка свідчить про факти справи (наприклад, обладнання, зразки тощо).
 Сторони повинні надавати необхідну інформацію щодо походження та
важливості речових доказів для справи.
3. Електронні докази:
 Електронні докази включають в себе будь-які електронні файли, які
можуть бути важливими для справи, такі як електронні листи,
фотографії, відеозаписи, файли з комп'ютерів тощо.
 Спеціальні правила та процедури можуть вимагатися для збереження
та представлення електронних доказів у суді.
4. Представлення доказів сторонами:
 Сторони мають право представляти письмові, речові та електронні
докази в судовому процесі, і ці докази можуть бути використані для
підтримки їхніх аргументів.
 Докази повинні бути представлені відповідно до правил і процедур,
встановлених ГПК, включаючи порядок подачі, маркування та допиту
свідків.
5. Витребування судом доказів:
 Суд має право витребувати докази від сторін та третіх осіб, якщо вони
вважаються важливими для справи.
 Суд також може витребувати докази за допомогою судових рішень, які
накладають зобов'язання на сторони або інших осіб представити
необхідні докази.
6. Показання свідків:
 Показання свідків грають важливу роль у господарському процесі.
Свідки можуть представляти свідчення про факти та події, які вони
відомі.
 Показання свідків зазвичай отримуються шляхом їхнього допиту в суді,
де їм ставлять питання сторін та суду.
Усі ці види доказів та їх представлення регулюються процесуальними нормами та

правилами господарського процесу, які дозволяють сторонам та суду визначити
правильність та обґрунтованість позицій сторін у господарській справі.
4. Процесуальні дії сторін, пов’язані з подачею касаційної скарги. Межі перегляду справи в
суді касаційної інстанції.
Процесуальні дії сторін, пов'язані з подачею касаційної скарги:
1. Підготовка касаційної скарги: Сторона, яка бажає подати касаційну скаргу,

повинна підготувати письмову скаргу, в якій вона викладає свої аргументи
щодо того, чому вона скаржиться на рішення суду попередньої інстанції.
Скарга повинна бути підписана адвокатом або іншим представником
сторони.
2. Подання касаційної скарги: Касаційна скарга подається до відповідної
касаційної інстанції в установлений законом строк та у визначеній формі. Це
може включати в себе подачу письмової скарги, плату судового збору та
інші процедурні вимоги.
3. Допущення до касаційного перегляду: Касаційна інстанція розглядає
подану скаргу і вирішує, чи вона відповідає умовам для касаційного
перегляду. Якщо скарга приймається до розгляду, справа розглядається в
касаційній інстанції.
Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції:
Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції можуть варіюватися залежно від
конкретної юрисдикції та законодавства, але загальні межі включають такі аспекти:
1. Законність та сутність рішення: Касаційна інстанція перевіряє, чи

відповідає рішення суду попередньої інстанції законодавству. Вона також
може оцінювати сутність справи та правильність висновків, зроблених судом,
який прийняв оспорюване рішення.
2. Відсутність або наявність порушень процесуальних прав: Касаційна
інстанція може перевіряти, чи не порушувалися процесуальні права сторін у
судовому процесі, і чи було враховано всі необхідні процесуальні
формальності.
3. Доцільність вирішення справи: Касаційна інстанція може перевіряти, чи
було рішення суду попередньої інстанції обгрунтованим і обґрунтованим, а
також чи враховувалася важлива доказова база.
Зазвичай суд касаційної інстанції не переглядає справу заново та не проводить нові

докази. Він обмежується перевіркою законності та обґрунтованості рішення суду
попередньої інстанції. Якщо касаційна інстанція визнає порушення права або
законність, вона може скасувати рішення та відправити справу для нового розгляду
до суду нижчого рівня або виправити інше помилкове рішення
1.Розмежування підвідомчості справ між адміністративними й господарськими судами.

Розмежування компетенції між загальними судами й господарськими судами.
1. Розмежування підвідомчості справ між адміністративними та

господарськими судами:
 Адміністративні суди: Адміністративні суди спеціалізуються на
розгляді справ, які стосуються адміністративного права та вирішення
суперечок між громадянами та органами влади, такими як державні
органи, органи місцевого самоврядування та інші адміністративні
органи.
 Господарські суди: Господарські суди спеціалізуються на розгляді
господарських справ, що стосуються суб'єктів господарювання,
підприємств, комерційних та економічних питань, банкрутства та
інших питань, пов'язаних з бізнесом.
2. Розмежування компетенції між загальними судами та господарськими
судами:
 Загальні суди: Зазвичай загальні суди (цивільні або кримінальні суди)
розглядають цивільні та кримінальні справи, які не відносяться до
господарських або адміністративних питань. Це може включати в себе
сімейне право, національне право, кримінальні обвинувачення та інші
справи, які не стосуються господарського чи адміністративного права.
 Господарські суди: Господарські суди відповідають за господарські та
комерційні справи, які стосуються суб'єктів господарювання, бізнес-
сфери та фінансового права. Вони спеціалізуються на справах,
пов'язаних з діяльністю підприємств і організацій.
Розмежування компетенції та підвідомчості має на меті забезпечити спеціалізацію
та ефективність судового розгляду різних категорій справ, забезпечити високу
якість юстиції та забезпечити, що суди здатні вирішувати справи з відповідністю до
закону та найкращої практики.
3. Медіація як вид правової роботи та її значення для господарського процесу.
Медіація - це процес вирішення конфліктів, при якому незалежна третя сторона,

відома як медіатор, допомагає сторонам знайти взаєморозуміння та укласти
добровільну угоду. Медіатор допомагає сторонам знайти спільні рішення та
досягнути консенсусу, а не виносить рішення, як це робить суд. Медіація є
важливим видом правової роботи, особливо в господарському процесі, і має
наступне значення:
1. Швидкість і ефективність: Медіація може розглядатися як більш

ефективний та швидкий спосіб вирішення конфліктів у порівнянні з
судовими процедурами. Вона може допомогти вирішити справу значно
швидше, що особливо важливо для господарських справ, де час має велике
значення.
2. Збереження відносин: Медіація дозволяє сторонам зберегти ділові та
професійні відносини, оскільки вони самі приходять до вирішення конфлікту
і розробляють рішення, яке відповідає їхнім потребам.
3. Зменшення витрат: В порівнянні з довгими судовими процесами, медіація
може бути менш витратною, оскільки вона не вимагає великої кількості
юридичних витрат і дозволяє зменшити витрати на судові гонорари та інші
витрати.
4. Контроль над рішенням: Сторони в медіації мають повний контроль над
процесом і можуть приймати рішення, які вони вважають належними, навіть
якщо це несхвалюється судом.
5. Приватність: Медіація відбувається у конфіденційному середовищі, що
дозволяє сторонам обговорювати чутливі питання без публічності.
6. Розробка творчих рішень: Медіатор може допомогти сторонам знайти
нестандартні та творчі рішення, які задовольняють їхні потреби та інтереси.
7. Спільні рішення: Медіація сприяє розробці рішень, з якими сторони
погоджуються і які зазвичай більше виконуються, оскільки вони взяли участь
у їхньому створенні.
У господарському процесі медіація може бути особливо корисною для вирішення

комерційних спорів, договірних суперечок, банкрутства та інших питань, що
стосуються бізнесу. Вона допомагає підприємствам та підприємцям знайти
вирішення суперечок, зберегти добрі відносини та заощадити час і ресурси.
4. Компетенція та регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Міжнародний комерційний арбітражний суд, як правило, є незалежною

організацією або установою, яка займається вирішенням комерційних спорів за
допомогою арбітражу в міжнародних контекстах. Компетенція та регламент такого
суду можуть варіюватися в залежності від конкретного арбітражного суду та його
статуту. Проте, основні аспекти компетенції та регламенту Міжнародного
комерційного арбітражного суду зазвичай включають таке:
1. Компетенція: Міжнародний комерційний арбітражний суд зазвичай має

компетенцію вирішувати комерційні спори в міжнародному контексті. Це
означає, що він має право слухати та вирішувати справи, які стосуються
комерційних угод, контрактів, торгівлі товарами та послугами, іноземних
інвестицій і т. д. Важливо відзначити, що рішення арбітражного суду є
правомірними та підлягають виконанню на міжнародному рівні згідно з
Нью-Йоркською конвенцією про визнання і виконання арбітражних рішень.
2. Регламент арбітражного суду: Міжнародний комерційний арбітражний суд
зазвичай має власний регламент арбітражного процесу, який визначає
процедури та правила для вирішення справ. Цей регламент може включати
в себе визначення процедур для подачі арбітражу, призначення арбітрів,
ведення доказової бази, вирішення про відповідальність сторін за витрати,
терміни для винесення рішень, і багато іншого.
3. Правила арбітражного процесу: В рамках регламенту арбітражного суду
можуть бути визначені конкретні правила арбітражного процесу. Це може
включати в себе правила призначення арбітрів, ведення процедур доказової
бази, порядок вирішення процесуальних питань та багато іншого.
4. Кадровий склад арбітрів: Міжнародний комерційний арбітражний суд
може мати кадровий склад арбітрів, які мають відповідну компетенцію та
досвід в сфері комерційних справ. Арбітри можуть бути призначені
сторонами або відповідно до процедур, встановлених арбітражним судом.
5. Процедури вирішення спорів: Міжнародний комерційний арбітражний суд
визначає процедури вирішення спорів, включаючи ведення слухань, розгляд
доказової бази, обговорення аргументів сторін, і винесення арбітражного
рішення.
Компетенція та регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду
допомагають забезпечити справедливий та ефективний арбітражний процес для
вирішення комерційних спорів в міжнародному контексті.
1.Предмет господарського процесуального права, його інші системоутворюючі елементи.
Господарське процесуальне право - це галузь права, яка регулює процедури та

процеси вирішення господарських справ і спорів, які стосуються господарської
діяльності, торгівлі, комерції, інвестицій, банкрутства, інших економічних та
комерційних питань. Предметом господарського процесуального права є юридичні
процесуальні дії суду і зацікавлених осіб при здійсненні правосуддя по справах, підвідомчих
господарським судам Предмет господарського процесуального права включає в себе
наступні аспекти:
1. Вирішення господарських спорів: Головною метою господарського

процесуального права є встановлення процедур та процесів для вирішення
господарських спорів між суб'єктами господарювання, такими як
підприємства, компанії та фізичні особи, що займаються підприємницькою
діяльністю.
2. Забезпечення прав інтересів сторін: Господарське процесуальне право
створює процедури, які дозволяють сторонам захищати свої права та
інтереси в господарських справах та забезпечує засоби захисту, такі як
тимчасові розпорядження та арешти, для забезпечення виконання рішень
суду.
3. Управління банкрутством: Господарське процесуальне право регулює
процедури та процеси, пов'язані з банкрутством підприємств та фізичних
осіб, які мають фінансові труднощі. Воно визначає порядок проведення
банкрутства та розподіл майна між кредиторами.
4. Медіація та арбітраж: Господарське процесуальне право може включати в
себе положення про використання медіації та арбітражу для вирішення
господарських спорів. Воно визначає процедури та правила для таких
альтернативних методів вирішення спорів.
5. Захист прав споживачів: Господарське процесуальне право може також
містити положення, що стосуються захисту прав споживачів у господарських
справах, зокрема в галузі споживчого права.
Інші системоутворюючі елементи господарського процесуального права можуть

включати:
 Органи та судові інстанції: Господарське процесуальне право визначає
компетенцію органів та судових інстанцій, які розглядають господарські
справи.
 Процедури вирішення спорів: Воно встановлює процедурні правила для
ведення господарських справ, включаючи подання позовів, розгляд справи
на слуханнях та вирішення спорів.
 Доказова база: Господарське процесуальне право визначає правила щодо
ведення та прийняття доказів в господарських справах.
 Правила звернення та розгляду апеляцій та касацій: Вони визначають
порядок подання апеляційних та касаційних скарг, а також правила розгляду
справ вищими судовими інстанціями.
Господарське процесуальне право грає важливу роль у забезпеченні

справедливого та ефективного вирішення господарських спорів та управлінні
економічними питаннями в рамках правової системи.
2. Господарсько-процесуальне представництво.
Господарсько-процесуальне представництво - це практика, коли одна сторона у

господарському судовому процесі (або судовому арбітражі) представляється
юридичними або іншими спеціалізованими представниками, які мають експертні
знання в галузі господарського права та процесуальних навичках. Господарсько-
процесуальне представництво є важливою частиною судового процесу в
господарських справах, особливо у великих, складних чи багаторазових судових
процедурах.
Основні аспекти господарсько-процесуального представництва включають

наступне:
1. Представники: Господарсько-процесуальні представники можуть бути

юристами, адвокатами, арбітражними або адміністративними агентами, які
спеціалізуються в господарському праві та процедурі. Їх роль полягає в
захисті та представленні інтересів своїх клієнтів під час господарського
судового процесу.
2. Захист інтересів клієнта: Головна мета господарсько-процесуальних
представників - це захист інтересів та прав своїх клієнтів під час
господарського судового процесу. Вони допомагають клієнтам в підготовці
справи, поданні доказів, розробці стратегії і проведенні перемовин.
3. Підготовка справи: Господарсько-процесуальні представники відповідають
за підготовку справи до суду. Це включає в себе аналіз фактів, юридичних
питань, складання позовів, вибір доказів і експертизи.
4. Ведення судового процесу: Представники виступають на слуханнях суду,
подають аргументи, питання свідкам та експертам, і взагалі ведуть судовий
процес в інтересах своїх клієнтів.
5. Представництво на переговорах та медіації: Господарсько-процесуальні
представники також можуть представляти інтереси своїх клієнтів під час
переговорів, медіації або інших альтернативних методів вирішення спорів.
Господарсько-процесуальне представництво відіграє важливу роль у забезпеченні

справедливого та ефективного господарського судового процесу. Воно допомагає
клієнтам ефективно взаємодіяти з судовою системою, захищати їхні права та
інтереси, і досягати вирішення господарських справ в їхню користь.
4. Підстави та порядок оскарження рішень третейських судів (арбітражів) у господарських

судах.
Оскарження рішень третейських судів (арбітражів) у господарських судах може

бути необхідним у разі незгоди з такими рішеннями. Підстави та порядок
оскарження можуть варіюватися в залежності від юрисдикції та конкретного
правового режиму, але загальні аспекти оскарження рішень третейських судів
зазвичай включають наступне:
Підстави для оскарження рішень третейських судів:
1. Незаконність арбітражного рішення: Якщо одна зі сторін вважає, що

рішення арбітражного суду було ухвалено з порушенням закону або
невідповідно до умов договору, вона може оскаржити це рішення.
2. Відсутність юрисдикції арбітражу: Якщо сторона вважає, що арбітражний
суд не мав право розглядати справу, оскільки він виходить за межі своєї
юрисдикції, рішення може бути оскаржено.
3. Суттєва помилка в рішенні: Якщо рішення арбітражного суду містить
суттєві помилки або неправильність в трактуванні фактів або права, сторони
можуть оскаржувати це рішення.
4. Порушення прав процесуальних сторін: Якщо процесні права сторін були
порушені під час арбітражного процесу, це також може бути підставою для
оскарження.
Порядок оскарження рішень третейських судів:

1. Подача апеляції або касаційної скарги: Зазвичай процедура оскарження
рішень арбітражу починається з подачі апеляції або касаційної скарги до
відповідних господарських судів або інших компетентних органів. Відповідна
судова інстанція розглядає апеляцію чи скаргу та приймає рішення щодо
їхньої обґрунтованості.
2. Докази і аргументи: Сторони можуть представляти свої докази та
аргументи, щоб підтвердити свою позицію щодо оскарження рішення
арбітражу.
3. Рішення господарського суду: Господарський суд розглядає оскарження та
приймає рішення щодо обґрунтованості або відхилення оскарження. Якщо
оскарження задовольнене, рішення арбітражу може бути скасоване або
змінене.
4. Виконання рішення господарського суду: Якщо рішення арбітражного
суду було скасоване або змінене господарським судом, сторони повинні
виконати нове рішення.
Важливо відзначити, що порядок оскарження рішень третейських судів може

відрізнятися в різних країнах і юрисдикціях. Сторони, які мають намір оскаржувати
рішення арбітражу, повинні консультуватися з адвокатами або юристами, які мають
знання про місцеві правила та процедури відповідної юрисдикції.
1. Територіальна юрисдикція (підсудність) справ господарських судів, загальні правила її

визначення.
Територіальна юрисдикція або підсудність справ господарських судів визначає, в

якому господарському суді конкретна справа повинна бути розглянута. Правила
визначення територіальної юрисдикції можуть варіюватися в залежності від країни
і юрисдикції, але загальні правила включають наступне:
1. Місце резиденції або місцезнаходження відповідача: Зазвичай одним з

основних критеріїв для визначення територіальної юрисдикції є місце
резиденції (місце зареєстрованого об'єкта господарювання) або
місцезнаходження відповідача (підприємства чи фізичної особи, яка
відповідає у справі).
2. Місце укладення договору: Якщо справа стосується договору, то місце
укладення цього договору може бути критерієм для визначення
територіальної юрисдикції.
3. Місце вчинення події, що викликала спір: Якщо справа стосується
конкретної події або подій, то місце вчинення цих подій може бути
важливим фактором для визначення юрисдикції.
4. Місце знаходження об'єкту спору: Якщо справа стосується конкретного
об'єкта (нерухомості, товарів, послуг і т. д.), то місце знаходження цього
об'єкта може бути важливим фактором для визначення юрисдикції.
5. Домовленості сторін: Сторони можуть включити в договір умови про те, в
якому суді буде розглядатися спір в разі виникнення конфлікту. Такі умови
називаються "форум-клозами" і їх дотримання може визначати
територіальну юрисдикцію.
6. Законодавство та правила компетенції: Закони та правила компетенції
відповідної країни або юрисдикції можуть також містити конкретні правила
для визначення територіальної юрисдикції у господарських справах.
Важливо відзначити, що правила територіальної юрисдикції можуть бути

складними, і вони можуть варіюватися в різних юрисдикціях. Сторони, які мають
намір вести господарську справу, повинні добре розуміти відповідні правила і
консультуватися з юристами або адвокатами, щоб визначити відповідну
територіальну юрисдикцію для своєї справи.
2. Господарсько-процесуальне представництво.
Господарсько-процесуальне представництво - це практика, коли одна сторона у

господарському судовому процесі (або судовому арбітражі) представляється
юридичними або іншими спеціалізованими представниками, які мають експертні
знання в галузі господарського права та процесуальних навичках. Господарсько-
процесуальне представництво є важливою частиною судового процесу в
господарських справах, особливо у великих, складних чи багаторазових судових
Основні аспекти господарсько-процесуального представництва включають

наступне:
1. Представники: Господарсько-процесуальні представники можуть бути

юристами, адвокатами, арбітражними або адміністративними агентами, які
спеціалізуються в господарському праві та процедурі. Їх роль полягає в
захисті та представленні інтересів своїх клієнтів під час господарського
2. Захист інтересів клієнта: Головна мета господарсько-процесуальних
представників - це захист інтересів та прав своїх клієнтів під час
господарського судового процесу. Вони допомагають клієнтам в підготовці
справи, поданні доказів, розробці стратегії і проведенні перемовин.
3. Підготовка справи: Господарсько-процесуальні представники відповідають
за підготовку справи до суду. Це включає в себе аналіз фактів, юридичних
питань, складання позовів, вибір доказів і експертизи.
4. Ведення судового процесу: Представники виступають на слуханнях суду,
подають аргументи, питання свідкам та експертам, і взагалі ведуть судовий
процес в інтересах своїх клієнтів.
5. Представництво на переговорах та медіації: Господарсько-процесуальні
представники також можуть представляти інтереси своїх клієнтів під час
переговорів, медіації або інших альтернативних методів вирішення спорів.
Господарсько-процесуальне представництво відіграє важливу роль у забезпеченні

справедливого та ефективного господарського судового процесу. Воно допомагає
клієнтам ефективно взаємодіяти з судовою системою, захищати їхні права та
інтереси, і досягати вирішення господарських справ в їхню користь.
2. Санація боржника у справах про банкрутство.
Санація боржника є одним із можливих шляхів вирішення фінансових проблем

боржника і може бути застосована в рамках справ про банкрутство. Санація
передбачає вживання заходів з метою відновлення фінансової стійкості боржника
та запобігання банкрутству. Ось основні аспекти санації боржника в справах про
банкрутство:
1. Запит на санацію: Сам боржник або інші зацікавлені сторони можуть

подати запит на санацію до відповідного органу або суду, який розглядає
справу про банкрутство. Зазвичай, цей запит має включати в себе
інформацію про фінансовий стан боржника та пропозиції щодо заходів, які
слід вжити для відновлення фінансової стійкості.
2. План санації: У разі позитивного рішення про санацію, необхідно розробити
план санації. Цей план містить конкретні заходи та стратегії для відновлення
фінансової стійкості боржника, такі як реструктуризація боргів, залучення
інвестицій, продаж активів тощо.
3. Нагляд і контроль: Процес санації може передбачати нагляд та контроль за
виконанням плану санації. Іноді спеціальний санаційний менеджер або
комітет санації призначається для цього завдання.
4. Заходи для виконання плану: Боржник повинен вживати заходів для
виконання плану санації, включаючи реструктуризацію боргів, зменшення
витрат, залучення нових фінансових джерел тощо.
5. Моніторинг та звітність: Під час процесу санації може бути встановлено
систему моніторингу та звітності, щоб перевірити виконання плану та
фінансового стану боржника.
6. Завершення санації: Санація може бути завершена, якщо боржник відновив
свою фінансову стійкість і виконав план санації. У такому разі справа про
банкрутство може бути припинена.
Санація боржника може бути важливим інструментом для вирішення фінансових

проблем і збереження бізнесу, уникнення банкрутства та захисту інтересів сторін,
включаючи кредиторів і працівників. Варіації процедури санації та її правила
можуть відрізнятися в різних країнах і юрисдикціях, тому важливо ознайомитися з
конкретним законодавством та процедурами, які стосуються вашої справи.
Санація боржника є одним із можливих шляхів вирішення фінансових проблем
боржника і може бути застосована в рамках справ про банкрутство. Санація
передбачає вживання заходів з метою відновлення фінансової стійкості боржника
та запобігання банкрутству. Ось основні аспекти санації боржника в справах про
1. Запит на санацію: Сам боржник або інші зацікавлені сторони можуть

подати запит на санацію до відповідного органу або суду, який розглядає
справу про банкрутство. Зазвичай, цей запит має включати в себе
інформацію про фінансовий стан боржника та пропозиції щодо заходів, які
слід вжити для відновлення фінансової стійкості.
2. План санації: У разі позитивного рішення про санацію, необхідно розробити
план санації. Цей план містить конкретні заходи та стратегії для відновлення
фінансової стійкості боржника, такі як реструктуризація боргів, залучення
інвестицій, продаж активів тощо.
3. Нагляд і контроль: Процес санації може передбачати нагляд та контроль за
виконанням плану санації. Іноді спеціальний санаційний менеджер або
комітет санації призначається для цього завдання.
4. Заходи для виконання плану: Боржник повинен вживати заходів для
виконання плану санації, включаючи реструктуризацію боргів, зменшення
витрат, залучення нових фінансових джерел тощо.
5. Моніторинг та звітність: Під час процесу санації може бути встановлено
систему моніторингу та звітності, щоб перевірити виконання плану та
фінансового стану боржника.
6. Завершення санації: Санація може бути завершена, якщо боржник відновив
свою фінансову стійкість і виконав план санації. У такому разі справа про
банкрутство може бути припинена.
Санація боржника може бути важливим інструментом для вирішення фінансових
проблем і збереження бізнесу, уникнення банкрутства та захисту інтересів сторін,
включаючи кредиторів і працівників. Варіації процедури санації та її правила
можуть відрізнятися в різних країнах і юрисдикціях, тому важливо ознайомитися з
конкретним законодавством та процедурами, які стосуються вашої справи.
1. Органи та особи, які звертаються до господарського суду для захисту державних та

суспільних інтересів.
В господарському судочинстві деякі органи та особи можуть звертатися до суду для

захисту державних та суспільних інтересів, особливо в справах, які стосуються
питань загального інтересу чи порушень законів. Ось кілька прикладів органів та
осіб, які можуть виступати у ролі позивачів або інших учасників у господарському
судовому процесі для захисту державних та суспільних інтересів:
1. Публічні органи і служби: У багатьох країнах державні органи, такі як

податкова інспекція, антимонопольний комітет, агентство з питань захисту
споживачів та інші, можуть подавати позови в господарські суди для захисту
інтересів держави та громадян.
2. Адвокати загального інтересу: В деяких справах загального інтересу суд
може призначити адвокатів або представників, які будуть представляти
інтереси суспільства чи загального добробуту.
3. Споживчі організації: Організації, що захищають права споживачів, можуть
подавати позови в справах, пов'язаних з виробами чи послугами, для захисту
інтересів споживачів.
4. Громадські організації і НУО: Громадські організації і неприбуткові
організації можуть звертатися до господарських судів для захисту суспільних
інтересів у справах, які стосуються природоохоронних заходів, прав людини,
громадянського суспільства тощо.
5. Державні органи захисту конкуренції: Антимонопольні органи можуть
подавати скарги і позови в суди в справах, які стосуються порушень
законодавства про конкуренцію та антимонопольних норм.
6. Медіа та журналісти: Журналісти та медіа можуть виступати як сторони або
подавати позови в справах, пов'язаних з свободою слова, доступом до
інформації та іншими питаннями, що стосуються суспільних інтересів.
Ці органи та особи можуть виступати в господарському судовому процесі для

захисту загальних інтересів і надзвичайно важливі для забезпечення додержання
законів та прав споживачів, захисту конкуренції, прав людини, природи, а також
інших аспектів суспільного благополуччя.
2. Забезпечення позову: види та порядок застосування заходів господарським судом.
Забезпечення позову - це комплекс заходів, які суд може застосовувати для

забезпечення виконання рішення суду або для забезпечення інтересів сторін у
господарському судовому процесі. Ці заходи можуть включати в себе такі види та
порядок їх застосування:
1. Арешт майна: Суд може вирішити арештувати майно позивача або

відповідача, щоб забезпечити майбутнє виконання рішення суду. Арешт
майна може включати в себе рухоме та нерухоме майно, банківські рахунки,
цінні папери тощо.
2. Заборона розпорядження майном: Суд може видати постанову,
забороняючи сторонам розпоряджатися певним майном протягом
тривалості судового процесу.
3. Заборона вивезення майна за межі країни: Якщо існує ризик того, що
сторона може вивезти майно за межі країни, суд може накласти заборону на
такі дії для забезпечення позову.
4. Застава: Суд може вимагати від сторін або третіх осіб надати заставу або
гарантію для забезпечення виконання рішення суду.
5. Постанова про арешт боржника: У справах про банкрутство суд може
вирішити арештувати майно боржника для забезпечення процедур
банкрутства.
6. Зобов'язання про відшкодування шкоди: Суд може накласти зобов'язання
на сторони відшкодувати шкоду, завдану внаслідок надання неправомірного
заходу забезпечення позову.
7. Інші заходи забезпечення позову: Суд може вирішити застосувати інші
види заходів забезпечення позову, які він вважає за потрібні для досягнення
своєї мети.
Порядок застосування цих заходів забезпечення позову може відрізнятися в різних

юрисдикціях. Зазвичай суд приймає рішення про застосування заходів
забезпечення позову на підставі заяви однієї зі сторін, але іноді може вимагати
додаткового дослідження та доказів. Суд також може розглядати обґрунтовані
обставини, такі як ризик уникнення виконання рішення, інтереси правопорядку,
справедливості та інші фактори.
Забезпечення позову є важливою частиною господарського судового процесу,
оскільки воно допомагає забезпечити виконання рішень суду та захистити інтереси
сторін у судовому процесі.
3. Відстрочка, розстрочка, зміна способу виконання рішення господарського суду. Поворот

виконання судового акту господарського суду.
В господарському судочинстві можуть виникати ситуації, коли сторони або суд

вирішують внести зміни до способу виконання рішення суду. Це може включати
відстрочку, розстрочку або зміну способу виконання рішення. Давайте розглянемо
кожен із цих понять докладніше:
1. Відстрочка виконання рішення: Відстрочка - це відтермінування виконання

рішення суду на певний термін після винесення рішення. Відстрочка може
бути надана судом або угодою сторін. Вона може бути корисною, коли
сторони потребують часу для здійснення фінансових або інших заходів для
виконання рішення. Зазвичай відстрочка має бути обґрунтованою і може
бути надана під певні умови.
2. Розстрочка виконання рішення: Розстрочка виконання рішення
передбачає, що виконання рішення буде розподілено на певну кількість
платежів, що проводитимуться протягом певного часового періоду. Це
дозволяє сторонам розподілити фінансове навантаження на більш тривалий
період. Розстрочка може бути розглянута, коли сторони згодні на такий
підхід та суд засвідчує таку угоду.
3. Зміна способу виконання рішення: Іноді сторони можуть укласти угоду
щодо зміни способу виконання рішення. Наприклад, якщо рішення суду
передбачало виплату певної суми грошей, сторони можуть домовитися про
постачання товарів або послуг замість грошей. Зміна способу виконання
може відбуватися за згодою сторін і затверджуватися судом.
4. Поворот виконання судового акту: Поворот виконання судового акту
відбувається в разі, коли суд визначає, що рішення суду було винесено
помилково або в порушення закону. У цьому випадку суд може видати
постанову про скасування чи зміну рішення. Поворот може стати
необхідним, якщо нові обставини чи докази свідчать про те, що рішення
було невірним або несправедливим.
Важливо враховувати, що будь-які зміни до способу виконання рішення суду мають

бути закріплені в судовому рішенні або угоді сторін, а також схвалені судом.
Рішення про відстрочку, розстрочку, зміну способу виконання чи поворот
виконання судового акту повинні бути справедливими та враховувати інтереси всіх
сторін у справі.
1. Особливості доказування в господарському процесі. Забезпечення доказів.
В господарському процесі є деякі особливості доказування і забезпечення доказів,

які відрізняються від інших судових процесів. Ось деякі основні аспекти:
1. Доказова база: Господарські справи часто мають складну фактичну і

правову основу, і докази грають важливу роль в таких справах. Сторони
повинні бути готові надавати переконливі докази, щоб довести свої позиції.
2. Обмежений час: Господарські суди часто намагаються розглядати справи в
обмежені строки, щоб швидко розв'язати спори. Це може вимагати
швидкого представлення доказів і вирішення питань забезпечення доказів.
3. Позовна сторона як доказчик: За звичайною практикою в деяких країнах,
позивачі (особи, які подають позов) мають більший обов'язок представити
докази для підтвердження своїх вимог. Позовна сторона несе бремінь
доказування того, що їхні вимоги є обґрунтованими.
4. Доступ до інформації: Сторонам може бути надано доступ до інформації,
яка може бути корисною для представлення доказів. Це може включати
документи, електронні дані, інформацію про фінансовий стан тощо.
5. Експертні докази: У господарських справах часто потрібні експерти, які
можуть надати фахову думку з питань, що стосуються справи. Експерти
можуть бути призначені судом або найматися сторонами.
6. Забезпечення доказів: Суд може видавати постанови щодо забезпечення
доказів, такі як арешт майна або заборона на розпорядження певними
документами або інформацією. Це може допомогти зберегти докази або
запобігти їхньому знищенню.
7. Електронні докази: З огляду на сучасну цифрову природу багатьох
господарських справ, електронні докази, такі як електронні листи, файли, дані
з комп'ютерів тощо, грають важливу роль у доказовій базі.
Загалом, господарський процес вимагає ретельного доказування і обгрунтування

позицій сторін, і документи, свідчення експертів і інші види доказів грають важливу
роль в досягненні справедливого та ефективного вирішення спорів. Важливо
дотримуватися вимог і процедур, пов'язаних із забезпеченням та представленням
доказів у господарських судах.
2. Порядок, підстави й правові наслідки залишення господарським судом позову без
розгляду.
Зазвичай, процедура залишення позову без розгляду включає такі кроки:
1. Підстави для залишення позову можуть включати:

 Неправильно складений позовний клопотання (наприклад, порушення
вимог до форми позову).
 Відсутність необхідних документів або інформації, необхідних для
розгляду справи.
 Відсутність в законодавстві підстав для розгляду справи.
 Відсутність юрисдикції суду для розгляду справи.
 Інші процесуальні порушення або недоліки, які виключають
можливість розгляду позову.
2. Після виявлення підстав для залишення позову, суд може видати рішення
про залишення позову без розгляду. Сторони у справі можуть бути
повідомлені про це рішення.
3. Правові наслідки залишення позову без розгляду можуть включати:
 Справа не розглядається на суттєвому рівні, і вирок щодо суті позову
не виноситься.
 Позивач може мати можливість подати позов повторно після
усунення недоліків у позовному клопотанні.
 Вартість і строк процесуальних дій може бути обмеженим відповідно
до законодавства.
 Суд може визначити справу за відсутністю обґрунтованості або підстав
для подальшого розгляду і відмовити в позові.
4. Види третейських судів, що розглядають господарські спори, прийняття ними рішень і

порядок їх виконання.
Третейські суди є однією з форм альтернативного вирішення спорів (АВС), яка

використовується для вирішення господарських спорів між сторонами. Ось деякі
основні аспекти щодо видів третейських судів, прийняття рішень та порядку їх
виконання:
1. Види третейських судів:

 Інституційні третейські суди: Це суди, створені або засновані
спеціальними третейськими асоціаціями або організаціями. Вони
надають інфраструктуру і правила для вирішення спорів.
 Адгокейнгові суди: Це третейські суди, створені адвокатами або
іншими фахівцями для вирішення конкретних спорів.
Адміністративні третейські суди: Вони можуть бути створені урядом

або адміністративними органами для вирішення спорів, пов'язаних з
господарськими питаннями.
2. Прийняття рішень:
 Рішення третейського суду приймається третейським суддею або
панеллю суддів, обраними сторонами або відповідно до умов,
зазначених в арбітражній угоді.
 Рішення третейського суду може бути остаточним та обов'язковим для
сторін, якщо воно не суперечить законам і правилам, а також якщо
немає можливості оскаржити його.
3. Порядок виконання рішень:
 Виконання рішень третейського суду зазвичай регулюється
національним законодавством та міжнародними конвенціями про
визнання та виконання арбітражних рішень.
 Якщо одна зі сторін не дотримується рішення третейського суду, інша
сторона може звернутися до національного суду для видачі вироку
про виконання рішення третейського суду.
Важливо зауважити, що рішення третейського суду зазвичай є остаточним та

обов'язковим для сторін, і це є однією з переваг третейського розгляду спорів у
порівнянні зі звичайним судовим розглядом.
1. Правова природа досудового врегулювання господарських спорів.
Правове регулювання участі у господарському процесі свідка, експерта, експерта з питань права,
спеціаліста та перекладача.
1. Правова природа досудового врегулювання господарських спорів:
Досудове врегулювання господарських спорів має правову природу, яка базується

на таких основних аспектах:
 Договірність: Цей процес передбачає добровільну згоду сторін на

використання альтернативних методів вирішення спорів (наприклад,
медіація або арбітраж), замість судового розгляду.
 Процедурна автономія: Сторони мають право обирати правила і процедури
для досудового врегулювання свого спору. Вони також можуть визначати,
які треті особи (наприклад, медіатори або арбітри) будуть залучені для
сприяння вирішенню спору.
 Незалежність: Нерушність третьої сторони, яка бере участь у процедурі, є
важливим аспектом. Медіатори та арбітри повинні діяти незалежно від
сторін і гарантувати об'єктивність рішення.
 Засада доброчесності: Всі учасники досудового врегулювання зобов'язані
діяти доброчесно та чесно, надавати відкриту інформацію та дотримуватися
засад етики.
 Необов'язковість: Досудове врегулювання є необов'язковим. Сторони
можуть в будь-який момент вирішити передати спір на судовий розгляд.
 Конфіденційність: У багатьох випадках досудового врегулювання спорів
передбачається збереження конфіденційності інформації, отриманої під час
процедури.
2. Правове регулювання участі у господарському процесі свідка, експерта,
експерта з питань права, спеціаліста та перекладача:
 Свідок: Свідком може бути будь-хто, хто може надати інформацію про
обставини, пов'язані з господарським спором. Свідкова діяльність
регулюється процесуальними нормами і включає обов'язок правдивої
свідчення, а також право на захист від несанкціонованого тиску або
втручання.
 Експерт: Експерт - це особа, яка має спеціальний досвід та знання в галузі,
пов'язаній із сутністю господарського спору. Експерт надає суду свою
експертну думку на питання, які виходять за межі звичайного знання суду.
Діяльність експерта регулюється законодавством та процесуальними
правилами, і вона повинна бути об'єктивною та безпристрастною.
 Експерт з питань права: Експерт з питань права - це особа, яка має
спеціалізовані знання в галузі права і надає свою думку щодо юридичних
питань, пов'язаних з господарським спором. Вона може бути запрошена
сторонами або судом.
 Спеціаліст: Спеціаліст - це особа зі спеціальними знаннями в конкретній
галузі, яка може надати експертну допомогу сторонам у господарському
спорі. Вона може бути запрошена сторонами для надання консультацій або
експертної допомоги.
 Перекладач: У випадках, коли сторони або учасники спору говорять на
різних мовах, перекладач може бути залучений для забезпечення комунікації
та перекладу мови.
Правове регулювання участі цих учасників у господарському процесі визначається

національним законодавством
2.Порівняльна характеристика спрощеного і загального позовного провадження.

1. Спрощене позовне провадження:
 Мета: Спрощене позовне провадження використовується для
швидкого та ефективного вирішення невеликих справ, де сума позову
обмежена.
 Процедура: Воно передбачає спрощений судовий процес з
мінімальними формальностями та вимогами.
 Час: Спрощене провадження зазвичай триває менше часу, ніж
загальне, і дозволяє більш швидко розв'язати справу.
 Витрати: Витрати на спрощене позовне провадження зазвичай нижчі,
оскільки воно включає менше формальних етапів та менше
доказового матеріалу.
 Судовий розгляд: Справи розглядаються суддею без присяжних.
 Захист сторін: Він зазвичай обмежений, і сторони можуть бути
відповідальні за представлення своїх інтересів.
2. Загальне позовне провадження:
 Мета: Загальне позовне провадження використовується для більших,
складних справ і справ, де сума позову велика або спори вимагають
докладного розгляду.
 Процедура: Воно передбачає більше формальностей, вимог та
процедур, таких як ініціація позову, обмін інформацією (дискавері),
заслуховування свідків і т. д.
 Час: Загальне провадження може бути тривалішим і зазвичай вимагає
більше часу на підготовку та судовий розгляд.
 Витрати: Витрати на загальне позовне провадження можуть бути
значно вищими через більшу кількість процедур та учасників.
 Судовий розгляд: Справи розглядаються перед суддею або
присяжними, іноді обидва.
 Захист сторін: Зазвичай забезпечується більший захист прав та
інтересів сторін, оскільки пред'являються більше доказів та інформації.
Обираючи між спрощеним і загальним позовним провадженням, сторони

враховують складність справи, витрати, швидкість розв'язання і інші фактори.
Спрощене провадження зазвичай підходить для невеликих спорів, тоді як загальне
провадження використовується у більших та складніших справах.
3. Процесуальний порядок розгляду справ в суді касаційної інстанції.
Процесуальний порядок розгляду справ в суді касаційної інстанції відрізняється від

процедури розгляду справ в нижчих інстанціях. Суд касаційної інстанції має на меті
перевірити, чи були допущені правові помилки або порушені процесуальні норми
під час розгляду справи в нижчих інстанціях. Ось загальний процесуальний
порядок розгляду справ в суді касаційної інстанції:
1. Подання касаційної скарги: Сторона, яка не задоволена рішенням суду вищої

інстанції (апеляційного суду), може подати касаційну скаргу до суду
касаційної інстанції. Скарга повинна містити обгрунтування правових
помилок чи порушень процедурних норм, які відбулися в попередніх
судових інстанціях.
2. Попередній аналіз справи: Перш ніж розглянути скаргу, суд касаційної
інстанції може провести попередній аналіз справи, щоб визначити, чи є
достатні підстави для розгляду скарги.
3. Розгляд справи: Якщо суд касаційної інстанції вирішує розглядати скаргу, він
аналізує докази і аргументи сторін, а також рішення попередніх судових
інстанцій. Метою розгляду справи є виявлення будь-яких правових помилок
чи порушень процесуальних норм.
4. Винесення рішення: Після розгляду справи суд касаційної інстанції приймає
рішення. Він може підтвердити рішення попередніх інстанцій, скасувати їх,
відправити справу на повторний розгляд до нижчої інстанції або виносити
своє власне рішення у справі.
5. Виправлення правових помилок: Суд касаційної інстанції може виправляти
правові помилки, які виявив під час розгляду справи. Він може виносити
рішення з вирішенням спору або вказати на помилки, які потребують
виправлення в нижчих судових інстанціях.
6. Припинення процесу: Суд касаційної інстанції може також вирішити
припинити процес, якщо скарга не має достатньої обгрунтованості або якщо
вона не задовольняє встановлені вимоги.
Процедура розгляду справ в суді касаційної інстанції може різнитися в різних

юрисдикціях, і вона регулюється законодавством та процесуальними нормами
кожної країни. У деяких системах судового правосуддя також існують обмеження
щодо того, які справи можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.
1. Правове регулювання участі у господарському процесі свідка, експерта, експерта з

питань права, спеціаліста та перекладача.
Участь свідка, експерта, експерта з питань права, спеціаліста та перекладача у

господарському процесі регулюється законодавством кожної конкретної країни, і
відповідні правила можуть варіюватися в залежності від юрисдикції. Таким чином,
нижче наведено загальний огляд ролі та правового статусу цих учасників у
господарському судовому процесі:
1. Свідок:
 Свідок - особа, яка має інформацію про факти, що важливі для справи
і яка може бути запитана на судовому засіданні.
 Участь свідка регулюється правилами допиту, заслуховування та
переслідування неправдивих відомостей.
 Свідок має право на відшкодування витрат та пільги, щоб захистити
його від помсти або образи.
2. Експерт:
 Експерт - особа, яка має особливі знання та навички в конкретній
галузі, які можуть бути важливими для справи.
 Експерти допомагають суду розуміти та оцінювати факти і докази.
 Участь експерта регулюється правилами та процедурами, пов'язаними
з їхнім призначенням і заслуховуванням експертних свідчень.
3. Експерт з питань права:
 Експерт з питань права - особа з особливими знаннями в галузі права,
яка може давати експертні висновки щодо правових питань у справі.
 Їхні експертні думки можуть бути корисними для суду при вирішенні
правових питань.
4. Спеціаліст:
 Спеціаліст - особа, яка має спеціалізовані знання в певній області, яка
може бути важливою для справи (наприклад, лікар, інженер тощо).
 Участь спеціаліста регулюється аналогічно до експертів.
5. Перекладач:
 Перекладач - особа, яка надає послуги перекладу для сторін, свідків,
експертів, які не розмовляють мовою, якою проводиться судове
засідання.
 Перекладач має забезпечити точний та вірний переклад усіх свідчень і
доказів.
Важливо враховувати, що участь цих учасників в господарському процесі

регулюється процедурними правилами та нормами конкретної юрисдикції, і вони
повинні дотримуватися відповідних вимог та стандартів для забезпечення
справедливого і ефективного судового процесу.
2. Порівняльна характеристика спрощеного і загального позовного провадження.
1. Спрощене позовне провадження:

 Мета: Спрощене позовне провадження використовується для
швидкого та ефективного вирішення невеликих справ, де сума позову
обмежена.
 Процедура: Воно передбачає спрощений судовий процес з
мінімальними формальностями та вимогами.
 Час: Спрощене провадження зазвичай триває менше часу, ніж
загальне, і дозволяє більш швидко розв'язати справу.
 Витрати: Витрати на спрощене позовне провадження зазвичай нижчі,
оскільки воно включає менше формальних етапів та менше
доказового матеріалу.
 Судовий розгляд: Справи розглядаються суддею без присяжних.
 Захист сторін: Він зазвичай обмежений, і сторони можуть бути
відповідальні за представлення своїх інтересів.
2. Загальне позовне провадження:
 Мета: Загальне позовне провадження використовується для більших,
складних справ і справ, де сума позову велика або спори вимагають
докладного розгляду.
 Процедура: Воно передбачає більше формальностей, вимог та
процедур, таких як ініціація позову, обмін інформацією (дискавері),
заслуховування свідків і т. д.
 Час: Загальне провадження може бути тривалішим і зазвичай вимагає
більше часу на підготовку та судовий розгляд.
 Витрати: Витрати на загальне позовне провадження можуть бути
значно вищими через більшу кількість процедур та учасників.
 Судовий розгляд: Справи розглядаються перед суддею або
присяжними, іноді обидва.
 Захист сторін: Зазвичай забезпечується більший захист прав та
інтересів сторін, оскільки пред'являються більше доказів та інформації.
Обираючи між спрощеним і загальним позовним провадженням, сторони

враховують складність справи, витрати, швидкість розв'язання і інші фактори.
Спрощене провадження зазвичай підходить для невеликих спорів, тоді як загальне
провадження використовується у більших та складніших справах.
3. Зміст касаційної скарги, строки й порядок її подачі.
Зміст касаційної скарги, строки та порядок її подачі можуть варіюватися в різних

юрисдикціях. В ідеалі варто звернутися до конкретного законодавства країни, де
подається касаційна скарга, для детальної інформації. Проте ось загальна
інформація про зміст, строки і порядок подачі касаційної скарги:
Зміст касаційної скарги:
1. Визначення інстанції: Касаційна скарга повинна містити інформацію про

судовий вирок чи рішення, яке оскаржується, включаючи ім'я суду та дату
винесення рішення.
2. Обгрунтування помилок: Скарга повинна чітко обґрунтовувати правові
помилки або порушення процесуальних норм, які сталися під час розгляду
справи в попередній інстанції. Скарга повинна вказувати, в чому саме
полягають ці помилки і як вони вплинули на правильність рішення.
3. Докази: Скарга може включати докази, що підтверджують обґрунтування
скарги та показують, що судовий вирок чи рішення варто переглянути.
4. Вимоги: Скарга повинна містити конкретні вимоги до суду касаційної
інстанції, такі як скасування рішення попередньої інстанції, повернення
справи на повторний розгляд чи винос нового рішення.
5. Підпис: Скарга повинна бути підписана або підписана юридичним
представником скаржника, якщо такий представник існує.
Сроки та порядок подачі касаційної скарги:
1. Срок подачі: Зазвичай існують встановлені строки для подачі касаційної

скарги, які регулюються законодавством. Строки можуть варіюватися, і
важливо дотримуватися їх. Порушення строків може призвести до відмови у
розгляду скарги.
2. Порядок подачі: Касаційну скаргу слід подавати відповідно до процедур,
визначених законодавством країни. Зазвичай це включає в себе підготовку
скарги, її подачу до відповідної судової інстанції та сплата необхідних
судових зборів або податків.
1. Історія виникнення й становлення господарських судів в Україні, їх статус і роль в сучасних

умовах формування ринкових відносин.
Історія виникнення та становлення господарських судів в Україні відображає

процес розвитку правової системи та економічної реформи в країні. Господарські
суди грають важливу роль у розвитку ринкових відносин і регулюванні
господарських справ.
Історія становлення господарських судів в Україні:
1. Початки незалежності: Господарські суди України були створені після

отримання країною незалежності в 1991 році. Вони виникли в контексті
реформ, спрямованих на перехід від планової економіки до ринкових
відносин.
2. Перші закони: Першими законодавчими актами, які регулювали діяльність
господарських судів, були Закон України "Про господарські суди" від 7
червня 1991 року і Закон України "Про арбітражні суди" від 12 липня 1991
року.
3. Розвиток законодавства: Протягом 1990-х та 2000-х років було прийнято
численні закони та постанови, що розширили повноваження та компетенцію
господарських судів. Це включало законодавство щодо банкрутства,
конкуренції, інтелектуальної власності та інших аспектів господарської
діяльності.
4. Сучасний статус: У сучасний час господарські суди в Україні мають важливу
роль у розгляді справ, пов'язаних із суб'єктами підприємницької діяльності.
Вони розглядають справи про борги, порушення договорів, конфлікти між
підприємствами та інші питання, що стосуються економіки та бізнесу.
Роль господарських судів у формуванні ринкових відносин:
1. Забезпечення правової безпеки: Господарські суди грають важливу роль у

забезпеченні правової безпеки та захисту прав інвесторів, підприємств і
громадян у господарській сфері.
2. Вирішення економічних спорів: Господарські суди вирішують спори,
пов'язані з договорами, боргами, власністю, конкуренцією та іншими
питаннями, що виникають у сфері підприємництва.
3. Розвиток правової культури: Діяльність господарських судів сприяє
формуванню правової культури в господарському середовищі, де сторони
можуть розв'язувати свої спори на правовому основі.
4. Привабливість для інвестицій: Наявність ефективних та незалежних
господарських судів підвищує привабливість України для іноземних
інвесторів, оскільки вони можуть бути впевнені у захисті своїх прав та
інтересів.
Господарські суди є важливим елементом правової системи України та важливим

інструментом для розвитку ринкових відносин та підтримки бізнесу у країні.
2. Підстави відмови господарського суду у прийнятті позовної заяви. Правові наслідки
відмови судом у прийнятті позову.
Господарський суд може відмовити у прийнятті позовної заяви позивача у

випадках, коли існують певні підстави, які перешкоджають прийняттю справи до
розгляду. Підстави для відмови у прийнятті позовної заяви та їх правові наслідки
можуть регулюватися процесуальним законодавством конкретної країни, але
загальні підстави можуть включати таке:
1. Відсутність юрисдикції суду: Якщо господарський суд визнає, що він не має

компетенції для розгляду справи (наприклад, справа не входить до його
компетенції за законом), то суд може відмовити у прийнятті позову.
2. Неправильне оформлення позовної заяви: Якщо позовна заява не відповідає
вимогам до форми, які встановлені законодавством, суд може відмовити у її
прийнятті і надати позивачу можливість виправити недоліки.
3. Припинення справи: Існують ситуації, коли законодавство передбачає
підстави для припинення справи (наприклад, в разі смерті позивача або
відсутності об'єктивних підстав для розгляду справи).
4. Позов не має підстави на момент подачі: Якщо суд вважає, що позов не має
підстави на момент його подачі (наприклад, немає правового обґрунтування
або відсутні факти, які підтверджують позов), то суд може відмовити в
прийнятті позову.
5. Прострочення строку для подачі позову: Якщо позов подається після
закінчення встановленого законодавством строку, суд може відмовити в
його прийнятті як простроченого.
6. Інші процесуальні порушення: Якщо під час подачі позову виникають інші
серйозні процесуальні порушення, такі як порушення правил
документування або інші суттєві недоліки, суд може відмовити у прийнятті
позову.
Правові наслідки відмови судом у прийнятті позову можуть включати такі:
1. Відмова від розгляду позову: Справа не буде розглядатися на суттєвому рівні,

і суд не вирішить питання, пов'язані з позовом.
2. Можливість подати позов повторно: Позивач може мати можливість
виправити недоліки або порушення, що призвели до відмови, і подати позов
повторно з дотриманням всіх вимог.
3. Витрати і терміни: Відмова суду у прийнятті позову може призвести до
збитків витрат та затримок у вирішенні справи.
4. Форма й зміст апеляційної скарги, строки її подачі.

Апеляційна скарга - це юридичний документ, який подається до апеляційного суду
стороною, яка бажає апелювати рішення першої інстанції. Форма і зміст
апеляційної скарги, а також строки її подачі можуть варіюватися в залежності від
законодавства кожної конкретної юрисдикції, але основні елементи зазвичай схожі.
Нижче наведено загальний огляд того, що зазвичай міститься в апеляційній скарзі:
1. Заголовок: Апеляційна скарга зазвичай починається з заголовка, в якому

зазначається назва апеляційного суду, номер справи у першій інстанції, імена
сторін, які беруть участь у справі, та інші ідентифікаційні дані.
2. Вступна частина: В апеляційній скарзі зазвичай наводиться короткий вступ, в
якому зазначається причина подання апеляції та мета скарги.
3. Виклад фактів: У скарзі викладаються всі факти, які мають важливе значення
для розгляду справи, а також ті факти, які були неправильно або недостатньо
враховані судом першої інстанції.
4. Виклад правових питань: В апеляційній скарзі розглядаються правові
питання, які виникають у справі, і наводяться обґрунтування, чому рішення
першої інстанції вважається неправильним або незаконним.
5. Вимоги апелянта: В скарзі апелянт зазвичай висловлює конкретні вимоги, які
він має до апеляційного суду, такі як скасування рішення першої інстанції,
направлення справи на новий розгляд або інші необхідні дії.
6. Докази: У скарзі можуть бути наведені докази, які підтверджують аргументи
апелянта та доводять неправильність рішення першої інстанції.
7. Висновки: В кінці апеляційної скарги робляться висновки, у яких
відзначається, чого саме апелянт вимагає від апеляційного суду та які
наслідки він очікує від розгляду апеляційної справи.
1. Основні засади (принципи) господарського судочинства.
Господарське судочинство базується на декількох основних засадах (принципах),

які формують правила і принципи, за якими відбувається розгляд господарських
справ. Основні засади господарського судочинства можуть варіюватися в
залежності від конкретної юрисдикції, але загальні засади включають наступне:
1. Принцип доступності: Цей принцип передбачає, що господарські суди

повинні бути відкриті та доступні для всіх зацікавлених сторін, які мають
правовий інтерес у справі. Суди мають створити процедури, які дозволяють
ефективно звертатися до них і здійснювати правосуддя.
2. Принцип швидкості і ефективності: Господарські суди мають розглядати
справи з мінімальними затримками та забезпечувати ефективне вирішення
спорів. Це особливо важливо в господарських справах, де швидкість рішення
може мати велике значення для сторін.
3. Принцип нейтральності та незалежності: Суди мають бути нейтральними та
незалежними від впливу зовнішніх чинників або сторін справи. Це
забезпечує об'єктивність та справедливість рішень.
4. Принцип конфіденційності: Господарські суди повинні забезпечувати
конфіденційність справи та інформації, яка стосується справи. Це захищає
комерційні та конфіденційні дані сторін.
5. Принцип публічності: Судові засідання та рішення мають бути відкритими та
публічними, якщо це не суперечить інтересам справи або закону. Це
дозволяє стежити за діяльністю суду і забезпечує громадський контроль.
6. Принцип відповідності закону: Господарські суди повинні рішення справи
здійснювати відповідно до закону та в межах повноважень, які надані їм
законодавством.
7. Принцип розгляду справи за сутністю: Господарські суди мають розглядати
справу на її суттєвому рівні і враховувати всі обставини та докази, які мають
відношення до справи.
8. Принцип здійснення правосуддя на підставі обгрунтувань: Рішення
господарського суду повинно бути обгрунтованим та ґрунтуватися на законі
та доказах.
9. Принцип справедливості: Господарські суди повинні забезпечувати
справедливе рішення, яке враховує інтереси всіх сторін та дотримується
принципу справедливості.
Ці засади спрямовані на забезпечення справедливості та ефективності у

господарському судочинстві і забезпечують правовий режим для розгляду справ у
господарських судах.
2.Виконавче провадження – завершальна стадія господарського судового процесу. Закон "Про

виконавче провадження": загальна характеристика.
виконавче провадження є завершальною стадією господарського судового

процесу. Після того, як суд виніс рішення у справі, одна зі сторін або обидві
сторони можуть розпочати процедуру виконання цього рішення, щоб забезпечити
виконання судового вироку або рішення. Виконавче провадження має на меті
зробити вироки та рішення суду дійсними та виконуваними у практиці.
Під час виконавчого провадження можуть бути вжиті різні заходи для
забезпечення виконання судових рішень. Це включає в себе арешт майна
боржника, стягнення грошових сум, а також інші заходи, необхідні для відновлення
правопорядку та захисту інтересів сторін у справі.
Завершення виконавчого провадження вказує на те, що вироки або рішення суду

були виконані або, принаймні, розпочато процес виконання. Це означає, що
справа була остаточно завершена, і сторони можуть бути впевнені в тому, що їхні
права та інтереси були враховані відповідно до судового рішення.
Закон "Про виконавче провадження" (закон про виконавче судочинство) - це

нормативний акт, який регулює порядок виконання судових рішень і вироків, а
також забезпечує захист прав і інтересів кредиторів та боржників у виконавчому
процесі
Закон про виконавче провадження зазвичай містить ряд положень та правил, які
стосуються наступних аспектів:
1. Процедура виконання: Закон встановлює процедуру виконання судових

рішень і вироків, включаючи процедури, пов'язані з продажем майна
боржника, стягненням грошових сум, арештом майна і таке інше.
2. Права та обов'язки виконавчого директора (виконавця): Закон надає
виконавцю повноваження виконувати судові рішення та вимагати виконання
вироків. Він також встановлює обов'язки та відповідальність виконавця
перед сторонами, які беруть участь у виконавчому процесі.
3. Забезпечення виконання рішень: Закон регулює питання про забезпечення
виконання судових рішень, такі як арешт майна, застави та інші засоби, які
можуть гарантувати виконання вироків.
4. Процедура оскарження: Закон встановлює процедуру та строки оскарження
рішень виконавчого органу та інших рішень, які приймаються у виконавчому
провадженні.
5. Права та інтереси сторін: Закон захищає права та інтереси кредиторів та
боржників, регулюючи процедури виконання і встановлюючи механізми
захисту їхніх прав.
6. Виконання міжнародних рішень: Закон також може містити положення про
виконання судових рішень, прийнятих в інших країнах, відповідно до
міжнародних договорів та угод.
Закон про виконавче провадження має на меті забезпечити виконання судових

рішень і забезпечити ефективну і справедливу систему виконавчого судочинства.
Він грає важливу роль у забезпеченні правопорядку та захисті прав і інтересів
громадян і підприємств в контексті господарських і цивільних справ.
2. Зміст касаційної скарги, строки й порядок її подачі.
Зміст касаційної скарги:
1. Обґрунтування: Касаційна скарга повинна чітко обґрунтовувати правові

помилки чи порушення процесуальних норм, які виникли під час розгляду
справи в попередній судовій інстанції. Скарга повинна вказувати, в чому
саме полягають ці помилки і як вони вплинули на правильність рішення.
2. Вимоги: Скарга повинна містити конкретні вимоги до суду касаційної
інстанції, такі як скасування рішення попередньої інстанції, повернення
справи на повторний розгляд чи винос нового рішення у справі.
3. Докази: Скарга може включати докази, які підтверджують обґрунтування
скарги та показують, що судовий вирок чи рішення варто переглянути.
4. Посилання на законодавство: Скарга повинна посилатися на відповідні статті
законодавства та норми, які були порушені під час розгляду справи.
5. Відомості про справу: Скарга повинна містити інформацію про судовий
вирок чи рішення, яке оскаржується, включаючи ім'я суду та дату винесення
рішення.
Сроки та порядок подачі касаційної скарги:
1. Срок подачі: Зазвичай існують встановлені строки для подачі касаційної

скарги, які регулюються законодавством. Строки можуть варіюватися в
залежності від конкретної юрисдикції, але зазвичай це обмежується
декількими тижнями або місяцями після винесення рішення попередньої
судової інстанції. Порушення строків може призвести до відмови у розгляді
скарги.
2. Порядок подачі: Касаційну скаргу слід подавати відповідно до процедур,
визначених законодавством країни. Зазвичай це включає в себе підготовку
скарги, її подачу до відповідної судової інстанції та сплату необхідних
судових зборів або податків.
1. Право на звернення до господарського суду у матеріальному та процесуальному

значеннях.
2. Матеріальне значення права на звернення до господарського суду:

a. З точки зору матеріального права, право на звернення до
господарського суду означає право фізичних та юридичних
осіб звертатися до суду для захисту своїх господарських
інтересів та прав. Це включає в себе право на вирішення
суперечок, пов'язаних з укладенням та виконанням
господарських угод, захист власності, позови про стягнення
боргів, вирішення конфліктів між підприємствами та інші
питання, які виникають у господарській сфері.
b. Право на звернення до господарського суду гарантує, що
господарські суб'єкти мають доступ до розв'язання спорів та
захисту своїх прав у відповідній юрисдикції.
3. Процесуальне значення права на звернення до господарського
суду:
a. З процесуальної точки зору, право на звернення до
господарського суду означає можливість і процедурні права
сторін у судовому процесі. Вони мають право подавати
позови, представляти свої інтереси перед судом, запитувати
докази, брати участь у слуханнях і надавати свої аргументи.
b. Право на звернення до господарського суду також означає
право на звернення до суду за допомогою правозахисних
організацій, адвокатів, представників і інших юридичних
професіоналів для представлення своїх інтересів в судовому
процесі.
Право на звернення до господарського суду важливе для забезпечення

правопорядку, захисту господарських інтересів та розв'язання спорів у
господарській сфері. Це право гарантує, що справедливість і
правопорядок дотримуються в господарському середовищі і в юридичних
відносинах між суб'єктами господарювання.
2.Порядок обчислення строків. Зупинення, відновлення, продовження й переривання
процесуальних строків. Правові наслідки пропуску процесуальних строків.
1. Обчислення строків: Терміни та строки для подачі документів або вчинення

певних дій в судовому процесі обчислюються звичайно від певної дати чи
події, вказаної в законі або судових наказах. Наприклад, строк для подачі
позовної заяви може починатися з дати виникнення правового підстави для
позову.
2. Зупинення строків: У деяких випадках строки можуть бути зупинені, що
означає, що вони призупиняються і не продовжуються протягом певного
часу. Звичайні випадки зупинення строків включають в себе використання
спеціальних процедур, таких як обрання пільгових строків для певних
категорій сторін або призупинення строків під час визнання факторів, які
затяжно впливають на справу.
3. Відновлення строків: Якщо сторона пропустить строк для подачі документів
чи вчинення певних дій, вона може намагатися відновити цей строк.
Процедура відновлення строків також визначається законодавством та може
включати в себе подання мотивованого запиту та відповідне рішення суду.
4. Продовження строків: Суд також може рішити про продовження строку для
подачі документів чи вчинення дій у випадках, коли це виправдано,
наприклад, через об'єктивні обставини, які перешкоджають вчасній подачі.
5. Переривання строків: Переривання строків може відбуватися в разі
виникнення певних подій, які призводять до тимчасового припинення
обчислення строку, а потім його продовження після завершення цих подій.
Правові наслідки пропуску процесуальних строків можуть включати таке:
1. Відхилення документів або скасування справи: Якщо сторона не подає

документи або не вчиняє дій у встановлені строки, суд може відхилити їх або
скасувати справу.
2. Втрата права на подачу: Пропуск строку може призвести до втрати права на
подачу судового документа або скарги.
3. Втрата можливості вплинути на справу: Пропуск строку може призвести до
втрати можливості вплинути на справу і захищати свої інтереси в суді.
4. Штрафи та санкції: Законодавство може передбачати штрафи або інші
санкції за порушення строків у судовому процесі.
3.Окрема ухвала господарського суду, її роль у встановленні господарського правопорядку.
Окрема ухвала господарського суду - це рішення або розпорядження, яке

приймається окремо від основного судового рішення в ході розгляду господарської
справи. Ця ухвала може бути важливою для встановлення і забезпечення
господарського правопорядку, і вона виконує ряд різних ролей:
1. Врегулювання процесуальних питань: Окремі ухвали господарського суду

можуть стосуватися процесуальних питань, таких як терміни подачі доказів,
складання плану розгляду справи, призначення експертів або інших питань,
які впливають на хід судового процесу.
2. Забезпечення виконання рішень: Окремі ухвали можуть стосуватися питань
забезпечення виконання судових рішень. Наприклад, суд може прийняти
ухвалу щодо арешту майна боржника або встановлення застави для
забезпечення виконання рішення.
3. Захист інтересів сторін: Окремі ухвали можуть захищати інтереси сторін в
справі. Наприклад, суд може прийняти ухвалу щодо надання права на доступ
до конфіденційної інформації або захисту комерційних та торгових таємниць
під час судового процесу.
4. Регулювання процедур: Окремі ухвали можуть містити важливі вказівки та
розпорядження стосовно проведення судових слухань, призначення
експертів, розгляду конфіденційної інформації та інших аспектів судового
процесу.
5. Регулювання судового процесу в господарській сфері: Окремі ухвали
господарського суду грають важливу роль у забезпеченні справедливого і
ефективного судового процесу в господарській сфері. Вони допомагають
регулювати процедурні аспекти судового розгляду і захищати інтереси
сторін.
Окремі ухвали господарського суду можуть впливати на господарський

правопорядок, встановлюючи стандарти і вимоги для судового процесу,
регулюючи питання забезпечення виконання рішень та забезпечення захисту
інтересів сторін в господарських справах. Вони грають важливу роль у підтриманні
порядку і справедливості в господарській юстиції.
1. Справи, шо відносяться до юрисдикції господарських судів. Підвідомчість, компетенція та

юрисдикція господарських судів: розмежування понять.
Справи, які відносяться до юрисдикції господарських судів, зазвичай включають в

себе спори і питання, пов'язані з господарською діяльністю та комерційними
відносинами. Однак визначення понять "підвідомчість", "компетенція" і
"юрисдикція" господарських судів може різнитися в залежності від країни та
юрисдикції. В основному, ці терміни можуть бути визначені наступним чином:
1. Підвідомчість (суб'єктна компетенція): Це питання, яке стосується того, які

справи можуть бути розглянуті господарським судом і які сторони можуть
подавати справи до цього суду. Підвідомчість визначає, які суб'єкти
(юридичні та фізичні особи) можуть вести справу перед господарським
судом і за яких умов.
2. Компетенція (матеріальна компетенція): Це визначення того, які конкретні
питання та справи можуть бути розглянуті господарським судом у межах її
юрисдикції. Компетенція господарського суду визначає, які господарські
питання і справи входять до його компетенції і які питання можуть бути
розглянуті і вирішені цим судом.
3. Юрисдикція (територіальна компетенція): Це визначення того, на якій
території (країна, регіон, місто) господарський суд має право розглядати
справи. Юрисдикція визначає, в якому суді господарських справ повинні
бути подані позовні заяви та де розглядаються господарські справи.
Розмежування цих понять важливе для того, щоб забезпечити відповідність

правилам юрисдикції, підвідомчості та компетенції при розгляді господарських
справ. У різних країнах та юрисдикціях можуть існувати власні правила та норми,
які визначають ці поняття. Ці поняття спільно допомагають визначити, які справи
можуть бути розглянуті господарськими судами і які процедури слід застосовувати
в конкретних ситуаціях.
2. Окрема ухвала господарського суду, її роль у встановленні господарського правопорядку.
Окрема ухвала господарського суду - це рішення або розпорядження, яке

приймається окремо від основного судового рішення в ході розгляду господарської
справи. Ця ухвала може бути важливою для встановлення і забезпечення
господарського правопорядку, і вона виконує ряд різних ролей:
1. Врегулювання процесуальних питань: Окремі ухвали господарського суду

можуть стосуватися процесуальних питань, таких як терміни подачі доказів,
складання плану розгляду справи, призначення експертів або інших питань,
які впливають на хід судового процесу.
2. Забезпечення виконання рішень: Окремі ухвали можуть стосуватися питань
забезпечення виконання судових рішень. Наприклад, суд може прийняти
ухвалу щодо арешту майна боржника або встановлення застави для
забезпечення виконання рішення.
3. Захист інтересів сторін: Окремі ухвали можуть захищати інтереси сторін в
справі. Наприклад, суд може прийняти ухвалу щодо надання права на доступ
до конфіденційної інформації або захисту комерційних та торгових таємниць
під час судового процесу.
4. Регулювання процедур: Окремі ухвали можуть містити важливі вказівки та
розпорядження стосовно проведення судових слухань, призначення
експертів, розгляду конфіденційної інформації та інших аспектів судового
процесу.
5. Регулювання судового процесу в господарській сфері: Окремі ухвали
господарського суду грають важливу роль у забезпеченні справедливого і
ефективного судового процесу в господарській сфері. Вони допомагають
регулювати процедурні аспекти судового розгляду і захищати інтереси
сторін.
Окремі ухвали господарського суду можуть впливати на господарський

правопорядок, встановлюючи стандарти і вимоги для судового процесу,
регулюючи питання забезпечення виконання рішень та забезпечення захисту
інтересів сторін в господарських справах. Вони грають важливу роль у підтриманні
порядку і справедливості в господарській юстиції.
4. Третейські суди (арбітражі), що розглядають господарські спори: порядок їх створення,

мета й завдання. Арбітражне застереження.
Третейські суди, також відомі як арбітражні суди, є альтернативним механізмом

вирішення господарських спорів поза судовою системою. Вони розглядають спори
між сторонами за їхньою взаємною згодою, а не в судовому порядку. Ось
загальний порядок їх створення, мета і завдання:
1. Створення третейських судів:

 Третейські суди створюються за ініціативою сторін спору, які
укладають письмову угоду або третейське застереження у своєму
контракті, яке передбачає розгляд спору третейським судом.
 Сторони можуть визначити в своєму контракті вимоги до третейського
суду, такі як склад арбітражного колегіуму, місце проведення
арбітражу, правила процедури і таке інше.
2. Мета і завдання третейських судів:
 Основною метою третейських судів є вирішення спорів між сторонами
шляхом видачі арбітражних рішень, які є юридично зобов'язуючими.
 Завданнями третейського суду є надання об'єктивного та
справедливого вирішення спору, відповідно до права та угоди сторін.
3. Арбітражне застереження:
 Арбітражне застереження - це умова в контракті, яка передбачає
вирішення спору третейським судом замість судового розгляду.
 Арбітражне застереження є способом сторін визначити, що вони
вирішать спір арбітражем, якщо він виникає, і виключити судовий
розгляд.
Таким чином, третейські суди грають важливу роль в господарському

правопорядку, надаючи сторонам можливість розв'язувати свої спори поза
судовою системою на основі їхньої взаємної згоди. Вони допомагають зменшити
навантаження на суди, швидше та ефективніше вирішувати спори та забезпечувати
справедливий і незалежний арбітраж.
1. Види юрисдикції (підсудності) справ господарських судів. Загальні правила визначення

підсудності справ господарськими судами.
Юрисдикція (підсудність) справ господарських судів може бути класифікована на

кілька видів в залежності від критеріїв, таких як суб'єктна компетенція
(підвідомчість), матеріальна компетенція (компетенція) та територіальна
компетенція (юрисдикція). Нижче наведено загальні правила визначення
підсудності справ господарськими судами:
1. Суб'єктна компетенція (Підвідомчість):

 Визначення, які сторони (юридичні та фізичні особи) мають право
подавати справи до господарського суду.
 Зазвичай ця компетенція визначається на підставі статусу сторін,
їхнього виду діяльності або обсягу бізнесу.
2. Матеріальна компетенція (Компетенція):
 Визначення, які конкретні питання та справи можуть бути розглянуті
господарським судом.
 Ця компетенція визначає, які справи входять до компетенції
господарського суду і які питання можуть бути розглянуті і вирішені
цим судом.
3. Територіальна компетенція (Юрисдикція):
 Визначення, на якій території (країна, регіон, місто) господарський суд
має право розглядати справи.
 Ця компетенція визначає, в якому суді господарських справ повинні
бути подані позовні заяви та де розглядаються господарські справи.
Загальні правила визначення підсудності справ господарськими судами зазвичай

визначаються законодавством кожної конкретної країни. Однак загальні принципи
включають в себе визначення підсудності на основі виду діяльності сторін, місця
розташування або місця проведення дій, які обгрунтовують позов, і місця
розташування цінних паперів або активів, до яких відноситься справа.
Правила щодо підсудності справ господарським судам можуть варіюватися в різних

юрисдикціях, тому важливо дослідити конкретне законодавство вашої країни, щоб
зрозуміти, які справи підпадають під юрисдикцію господарських судів
2. Судовий збір, підстави, розмір і порядок його сплати.
Судовий збір - це обов'язковий платіж, який вимагається від сторін у судовому

процесі для покриття витрат, пов'язаних з розглядом справи судом. Підстави,
розмір і порядок сплати судового збору можуть варіюватися в залежності від
конкретної юрисдикції та типу судового процесу. Ось загальна інформація щодо
судового збору:
1. Підстави для сплати судового збору:

 Зазвичай, підставою для сплати судового збору є подача позову або
іншого судового документу.
 В деяких випадках, судовий збір може бути вимаганий із сторін при
розгляді апеляційної скарги, подання петиції чи інших судових дій.
2. Розмір судового збору:
 Розмір судового збору може значно відрізнятися в залежності від
країни, юрисдикції, типу судового процесу та суми, яка вимагається у
справі.
 Зазвичай судовий збір обчислюється як відсоток від суми позову або
вартості справи. Розмір може бути фіксованим або змінюватися в
залежності від обставин.
3. Порядок сплати судового збору:
 Сплата судового збору зазвичай здійснюється в момент подачі
судового документу або на певному етапі судового процесу.
 Способи сплати і вимоги щодо судового збору можуть бути визначені
місцевим законодавством.
4. Винятки та пільги:
 Деякі особи можуть мати право на звільнення від сплати судового
збору, наприклад, особи з низьким доходом, інваліди або інші особи,
які відповідають певним критеріям.
 Пільги та винятки можуть варіюватися в залежності від конкретної
юрисдикції.
Судовий збір є важливим джерелом фінансування судової системи і може
варіюватися значно від країни до країни. Строки та правила сплати судового збору
повинні дотримуватися у відповідності до відповідного законодавства та правил
судового процесу вашої конкретної юрисдикції.
3. Загальні умови виконання наказу господарського суду, відповідальність за його

невиконання. Дублікат наказу господарського суду, порядок його видачі.
4. Виконання наказу господарського суду:

a. Основна умова виконання наказу - це виконання усіх вимог та
вироків, встановлених господарським судом у своєму рішенні або
наказі.
b. Сторони, причетні до наказу, повинні дотримуватися усіх умов і
строків, визначених судом.
5. Відповідальність за невиконання:
a. Якщо сторони не виконують наказ господарського суду, їм загрожує
правова відповідальність, включаючи можливі санкції, штрафи та інші
наслідки.
b. У багатьох юрисдикціях суд може накласти штрафи або інші санкції на
ту сторону, яка не виконує рішення суду.
6. Дублікат наказу господарського суду та порядок видачі:
a. Дублікат наказу суду може бути видалим сторонам або іншим
зацікавленим особам відповідно до законодавства та правил процесу.
b. Зазвичай, для отримання дубліката наказу господарського суду
сторона повинна подати запит до суду або до відповідного відділу
судової адміністрації, де був виданий оригінальний наказ.
1. Участь у господарському процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в
інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою
особою.
В багатьох юрисдикціях є можливість участі в господарському процесі осіб, які

мають право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про
відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою. Зазвичай це стосується
ситуацій, коли посадова особа діяла в рамках своєї повноваження або у
відповідності до умов її служби, і збитки були завдані внаслідок її дій або
бездіяльності. Це право надається в основному юридичним особам, таким як
корпораціям, установам і т. д.
Такі особи, які мають право представляти інтереси юридичної особи в суді,
зазвичай включають:
1. Уповноважені особи: Юридичні особи можуть уповноважувати осіб, які

виконують робочі або адміністративні обов'язки, для представлення їхніх
інтересів в суді. Ці особи зазвичай мають повноваження від імені юридичної
особи.
2. Представники: Інші особи, такі як адвокати або юристи, можуть представляти
інтереси юридичної особи у суді. Це може включати в себе здійснення
юридичних дій, ведення доказової бази, підготовку документів і таке інше.
3. Посадові особи: У деяких випадках, посадові особи, які є частиною
юридичної особи, можуть бути визнані заінтересованими особами і мати
право виступати в судовому процесі в інтересах своєї організації, особливо
коли їх дії або бездіяльність є об'єктом судового суперечки.
Участь таких осіб в господарському процесі може бути важливою для захисту
інтересів юридичної особи та відшкодування збитків, які були заподіяні через дії її
посадової особи.
2. Порядок виправлення недоліків оформлення позовної заяви. Підстави залишення без руху
та повернення судом позовної заяви.
1. Виправлення недоліків оформлення позовної заяви:
 Якщо позовна заява має недоліки в оформленні, суд зазвичай повідомляє
позивача про ці недоліки та надає певний строк для їх виправлення. Недоліки
можуть включати в себе відсутність обов'язкових документів, неправильне
форматування, неправильно вказану інформацію тощо.
 Позивач повинен виправити недоліки та подати виправлену позовну заяву в
установлені строки.
2. Підстави залишення без руху позовної заяви:
 Суд може залишити без руху позовну заяву у випадках, коли вона не відповідає
вимогам законодавства чи процесуальних норм. Підстави для залишення без
руху можуть включати в себе відсутність суттєвих документів, невідповідність
встановленим процедурним вимогам, порушення термінів та інші обставини.
 Суд повинен повідомити позивача про підстави залишення без руху позовної
заяви та надати строк для виправлення недоліків або апеляції від цього рішення.
3. Повернення судом позовної заяви:
 Якщо позовна заява не може бути виправлена або позивач не відповідає на
повідомлення суду про недоліки, суд може прийняти рішення про повернення
позовної заяви. Це означає, що позовна заява не розглядається на суттєвому
рівні, і справа припиняється.
 Позивач може мати право подати нову позовну заяву після повернення
попередньої, якщо це допускається законодавством.
4. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство - це остання фаза процесу

банкрутства, коли майно боржника реалізується для задоволення вимог кредиторів
і завершення фінансових зобов'язань боржника. Ліквідація може бути проведена в
рамках банкрутства фізичної або юридичної особи залежно від конкретної ситуації.
Нижче наведено загальний опис ліквідаційної процедури у справах про
1. Підготовка до ліквідації:
 Зазвичай ліквідація розпочинається після того, як суд прийняв рішення
про банкрутство боржника. Ліквідатор, який може бути призначений
судом, починає процес ліквідації, визначаючи майно боржника і
встановлюючи порядок його реалізації.
2. Реалізація майна:
 Ліквідатор реалізує майно боржника, включаючи активи, нерухомість,
інтелектуальну власність і інші цінності.
 Гроші, одержані в результаті реалізації, використовуються для
задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому судом і
відповідно до законодавства.
3. Припинення діяльності:
 Під час ліквідації діяльність боржника припиняється, і всі зобов'язання
перед працівниками, постачальниками та іншими сторонами
розглядаються і регулюються в рамках ліквідаційної процедури.
4. Реестрація кредиторів:
 Ліквідатор складає реєстр кредиторів, де вказані всі вимоги кредиторів
та їх пріоритети у вимогах до активів боржника.
5. Завершення ліквідації:
 Ліквідація триває, доки всі активи боржника реалізовані, всі вимоги
кредиторів задоволені, і всі законні обов'язки ліквідатора виконані.
 Після завершення ліквідації справа банкрутства закривається, і
боржник вважається банкрутом.
Ліквідаційна процедура в справах про банкрутство спрямована на максимально

ефективне вирішення фінансових зобов'язань боржника та задоволення вимог
кредиторів.
1.Підстави й порядок відводу судді господарського суду.
Підстави відводу судді:
1. Прямий зацікавленості: Якщо суддя має прямий фінансовий, особистий або

інший конфлікт інтересів у справі або з однією зі сторін, це може становити
підставу для відводу судді.
2. Прихильність або ворожість: Якщо є обґрунтовані підозри щодо
прихильності або ворожість судді до однієї зі сторін справи, це також може
бути підставою для відводу.
3. Вже вирішена справа: Якщо суддя раніше вирішував цю справу або мав
відношення до її розгляду, це може бути підставою для відводу.
4. Одержання пільги або підкуп: Якщо існують докази або підозри щодо
одержання суддею пільги або підкупу в обмін на вплив на рішення справи,
це може бути підставою для відводу.
Порядок відводу судді:
1. Подання запиту: Сторона, яка бажає відвести суддю, повинна подати

відповідний запит на суд, який розглядає справу. Запит повинен містити
обґрунтування підстав для відводу.
2. Розгляд запиту: Суд розглядає запит на відвод судді та визначає, чи є
обґрунтованими підстави для відводу.
3. Рішення суду: Суд приймає рішення щодо відводу судді. Якщо запит
визнається обґрунтованим, суд визначає іншого суддю для розгляду справи.
4. Апеляція: Рішення суду щодо відводу може бути оскаржене апеляційною
інстанцією, якщо сторона не задоволена рішенням.
3. Право апеляційного оскарження: поняття та інші чинники.
Право апеляційного оскарження - це право сторін або інших осіб, учасників

судового процесу, подавати апеляційну скаргу або апеляційну заяву до вищого
суду з метою перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляція дозволяє сторонам
перевірити судове рішення і, при необхідності, внести свої аргументи та
обґрунтування перед вищим судом з метою зміни чи скасування рішення суду
першої інстанції.
Інші чинники, які важливі для розуміння апеляційного оскарження, включають:
1. Підстави для апеляції: Спірні справи можуть бути апелювані з різних підстав,
таких як неправильна інтерпретація закону, невірне визначення фактів,
порушення процесуальних норм або інші законні аргументи, які вказують на
незаконність чи несправедливість судового рішення.
2. Терміни подачі апеляції: Подача апеляційної скарги або апеляційної заяви
повинна відбуватися в рамках встановлених законом термінів після
винесення рішення суду першої інстанції. Терміни можуть різнитися в
залежності від юрисдикції та типу справи.
3. Порядок розгляду апеляції: Апеляційна судова інстанція розглядає справу,
перевіряє докази та розглядає аргументи сторін. Вона може підтвердити
рішення суду першої інстанції, скасувати його, змінити чи визнати справу для
подальшого розгляду судом першої інстанції.
4. Результати апеляції: Результати апеляції можуть бути різними. Апеляційна
інстанція може підтвердити рішення суду першої інстанції, скасувати його і
направити справу на повторне розгляд, змінити рішення або визнати справу
без підстави для апеляції.
5. Значення апеляції: Апеляційне оскарження є важливим механізмом
забезпечення правопорядку та справедливості в судових процесах. Воно
дозволяє сторонам перевірити рішення суду та забезпечити їх права на
справедливий судовий процес.
4. Підстави та порядок передачі справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої
Палати Верховного Суду.
Порядок передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або

Великої Палати Верховного Суду зазвичай визначається в законодавстві
країни та процесуальних нормах. Такі палати можуть мати різні назви та
функції в різних юрисдикціях, але загальні принципи можуть бути
наступними:
Підстави для передачі справи на розгляд вищим судовим органам:
1. Важливе питання права: Якщо справа містить важливе питання

права, яке може вплинути на вирішення подібних справ у
майбутньому, суд може вирішити передати справу вищому
судовому органу.
2. Розбіжність в рішеннях: Якщо існують різні рішення різних судів або
палат щодо однієї і тієї ж правової проблеми, справу можуть
передати для створення єдиної практики.
3. Питання конституційності: Якщо ставиться питання про
конституційність закону або норми, справу можуть передати на
розгляд Конституційному суду або аналогічному органу.
Порядок передачі справи на розгляд вищим судовим органам:
1. Ініціювання: Зазвичай сторона, яка бажає передати справу на

розгляд вищим судовим органам, подає відповідний запит або
подання до суду, який розглядає справу.
2. Розгляд запиту: Суд розглядає запит та визначає, чи існують підстави
для передачі справи на розгляд вищому судовому органу. Суд також
може самостійно ініціювати передачу справи.
3. Рішення суду: Суд приймає рішення щодо передачі справи на
розгляд вищому судовому органу. У вирішальному акті вказується
причина передачі.
4. Розгляд вищим судовим органом: Після передачі справи вищому
судовому органу, справа розглядається цим органом відповідно до
їхніх власних процедур та правил.
Палати і об'єднані палати можуть бути введені в судовий процес для

розгляду питань певного виду справ або спеціалізованих питань. Велика
Палата, як правило, є органом для розгляду найважливіших та складних
справ. Порядок передачі справи в ці органи також визначається
1. Форми господарського судочинства, їх характеристика й значення.
Господарське судочинство включає в себе різні форми судових процедур та судових інстанцій, які
спеціалізуються на вирішенні господарських справ. Основні форми господарського судочинства
включають наступне:
1. Перша інстанція господарського суду:
- Це перша судова інстанція, яка розглядає господарські справи.

- Господарські суди першої інстанції вирішують спори, пов'язані з комерційною діяльністю,
включаючи справи про контракти, борги, патенти, патенти, а також забезпечення судового
рішення.
2. Апеляційна інстанція господарського суду:
- Ця інстанція розглядає апеляції або скарги на рішення господарських судів першої інстанції.
- Апеляційна інстанція може переглядати рішення першої інстанції на предмет помилок у

правовому роз'ясненні чи доказах.
3. Касаційна інстанція:
- Касаційна інстанція є вищою судовою інстанцією, яка визначає відповідність рішення суду
законодавству.
- Її завдання - перевіряти, чи були правильно застосовані правові норми та процедури на

попередніх етапах судового процесу.
4. Палата, об'єднана палата та Велика Палата:
- Деякі системи господарського судочинства мають спеціалізовані палати для розгляду

конкретних видів справ або спеціалізованих питань.
- Об'єднані палати та Велика Палата можуть бути створені для розгляду найважливіших або
найскладніших справ
Значення господарського судочинства:
1. Швидкість та ефективність: Господарське судочинство спеціалізується на господарських справах і

дозволяє розглядати їх швидко та ефективно.
2. Спеціалізація: Господарські суди та судді спеціалізуються на господарських питаннях, що

дозволяє їм краще розуміти специфіку господарських справ.
3. Стабільність та прогнозованість: Господарське судочинство сприяє створенню стабільної та

передбачуваної правової середовища для бізнесу.
4. Вирішення господарських спорів: Господарське судочинство допомагає вирішувати господарські

спори та сприяє розвитку економіки.
Загальні характеристики форм господарського судочинства можуть варіюватися в різних країнах та

юрисдикціях, але вони спрямовані на забезпечення ефективного розгляду господарських справ та
захисту прав суб'єктів господарювання.
2. Розгляд господарських справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження у господарських справах - це процес розгляду
певних господарських справ в більш простому і швидкому порядку, який
передбачений законодавством окремо від загального позовного провадження.
Воно спрямоване на полегшення та прискорення вирішення певних категорій
господарських справ, зменшення адміністративної тяганини та забезпечення
ефективності судового процесу. Ось деякі основні особливості розгляду
господарських справ в порядку спрощеного позовного провадження:
1. Спрощена процедура: Спрощене позовне провадження передбачає менш

складну та менш формальну процедуру в порівнянні з загальним судовим
процесом. Це дозволяє зменшити адміністративну тяганину та прискорити
розгляд справ.
2. Вибір категорій справ: Законодавство визначає певні категорії справ, які
можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Ці
категорії можуть включати, наприклад, спори про вимоги на невеликі суми,
адміністративні порушення чи інші обмежені види справ.
3. Швидкість розгляду: Один із основних принципів спрощеного позовного
провадження - це швидкість розгляду справи. Суди зазвичай мають
обмежені терміни для винесення рішення, що сприяє вирішенню справи
швидше.
4. Обмеження доказів: У спрощеному позовному провадженні можуть бути
обмежені обсяги доказів, які сторони можуть подавати. Це також сприяє
прискоренню судового процесу.
5. Можливість представництва: У спрощеному позовному провадженні
сторони можуть представляти свої інтереси самостійно або через
представників, таких як адвокати.
6. Можливість апеляції: Рішення, прийняте в спрощеному позовному
провадженні, може бути апелювано вищим судом.
Спрощене позовне провадження розробляється з метою полегшення доступу до

правосуддя та вирішення дрібних чи менш складних господарських справ. Однак
важливо враховувати, що не всі справи підпадають під цей режим, і є визначені
обмеження та вимоги для розгляду справ в порядку спрощеного позовного
провадження.
3. Порядок звернення та повноваження апеляційної інстанції.
1. Підготовка апеляційної скарги або заяви:

 Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу або заяву, зазвичай
повинна підготувати письмовий документ, в якому вона викладає свої
аргументи та обґрунтування щодо того, чому вона вважає, що рішення
суду першої інстанції було неправильним.
2. Встановлення термінів подачі:
 Законодавство встановлює терміни, в які можна подати апеляційну
скаргу. Дотримання цих термінів є важливим, оскільки пропуск
терміну може призвести до відмови у розгляді апеляції.
3. Подання апеляційної скарги або заяви:
 Апеляційна скарга або заява повинна бути подана відповідній судовій
інстанції відповідно до встановлених процедур та вимог. Деякі
юрисдикції можуть вимагати, щоб апеляційна скарга була подана
особисто, інші дозволяють її подачу поштою.
4. Розгляд апеляції:
 Після подачі апеляційної скарги або заяви, судова інстанція апеляції
розглядає документи, обґрунтування сторін та докази. Суд може
провести слухання для додаткового вивчення справи.
5. Рішення апеляційної інстанції:
 Після розгляду апеляції апеляційна інстанція приймає своє рішення.
Вона може підтвердити рішення суду першої інстанції, скасувати його,
змінити чи визнати справу для подальшого розгляду.
6. Апеляція до вищої інстанції:
 В деяких випадках рішення апеляційної інстанції може бути апелювано
до ще вищої судової інстанції, якщо така можливість передбачена
Повноваження апеляційної інстанції зазвичай включають в себе можливість

перегляду справи, заслуховування доказів та прийняття рішення на основі закону і
фактів. Апеляційна інстанція має повноваження виносити власні рішення та
визначати долю справи на основі закону.
1. Виключна юрисдикція (підсудність) справ господарських судів, її особливості.
Виключна юрисдикція (підсудність) справ господарських судів визначає, які

конкретні справи можуть бути розглянуті в господарських судах та які судові
інстанції мають владу розглядати такі справи. Особливості виключної юрисдикції
справ господарських судів варіюються в залежності від країни та юрисдикції, але
основні риси включають наступне:
1. Спеціалізованість: Господарські суди спеціалізуються на розгляді справ,
пов'язаних із господарськими та комерційними питаннями. Вони мають
глибокий розуміння господарської діяльності та законодавства, що
стосується бізнесу.
2. Територіальна підсудність: Виключна юрисдикція господарських судів може
стосуватися лише певних територій або міст, де функціонують такі суди.
Справи, що входять в компетенцію господарського суду, повинні мати
певний зв'язок з цією територією.
3. Типи справ: Господарські суди розглядають різні типи справ, включаючи
суперечки між бізнесами, справи про банкрутство, справи про власність на
корпоративні активи, антимонопольні справи та інші справи, пов'язані з
господарською діяльністю.
4. Велика сума позову: Господарські суди зазвичай розглядають справи, в яких
сума позову або вартість оскаржуваних активів перевищує певний поріг,
встановлений законодавством. Це може відрізнятися в різних країнах.
5. Компетенція господарських судів: Господарські суди мають владу приймати
рішення та вирішувати справи відповідно до спеціальних правил і законів,
які регулюють господарські суди.
6. Апеляційні та касаційні інстанції: Рішення господарського суду може бути
апелювано до вищої судової інстанції, такої як апеляційний суд чи
касаційний суд.
2. Підстави відкладання господарським судом розгляду справи, перерва в судовому засіданні.
Господарські суди можуть відкладати розгляд справи або встановлювати перерви в

судовому засіданні з різних причин, які можуть включати наступне:
1. Відсутність сторін або представників: Якщо одна із сторін або їх

представників не з'являється на судове засідання, суд може відкласти розгляд
справи, щоб дати цій стороні можливість долучитися до судового процесу.
2. Вимога належного підготовки: Суд може вимагати від сторін підготовити
додаткові документи або інформацію для розгляду справи. В такому випадку
суд може встановити перерву для надання часу сторонам для підготовки.
3. Спроби досягнути угоди: Суд може спробувати сприяти досягненню угоди
між сторонами, що допоможе у вирішенні справи без необхідності
продовжувати судовий процес.
4. Надання додаткових доказів: Якщо суд вважає, що потрібно додаткові докази
або свідчення для розгляду справи, він може відкласти розгляд справи або
встановити перерву, щоб дати сторонам можливість представити необхідні
докази.
5. Інші обставини: Суд може враховувати інші обставини, які можуть вплинути
на розгляд справи, такі як технічні або організаційні питання, обставини
форс-мажору, або інші несподівані події.
Відкладання справи або встановлення перерви - це зазвичай рішення суду, яке

приймається з метою забезпечення справедливого та ефективного розгляду
справи. У разі відкладання справи суд встановлює новий термін розгляду, і
сторонам повідомляється про дату наступного судового засідання
3. Зупинення господарським судом провадження по справі та порядок його поновлення.

Закриття провадження у справі.
Зупинення господарським судом провадження по справі і порядок його

поновлення, а також закриття провадження у справі - це важливі аспекти судового
процесу. Давайте розглянемо кожну з цих ситуацій більш детально:
1. Зупинення провадження по справі:

 Зупинення провадження може статися з різних причин, таких як
відсутність важливих доказів або інформації, потреба в додатковому
часі для підготовки сторонами або інші обставини, які ускладнюють
розгляд справи.
 При зупиненні справи суд може видати спеціальний судовий акт, який
встановлює причини зупинення та термін зупинення справи. Під час
цього періоду судовий процес призупиняється.
2. Порядок поновлення провадження:
 Після закінчення терміну зупинення суд може поновити провадження
в справі. Щоб це зробити, сторони можуть подати відповідні
клопотання до суду, в яких вони повинні пояснити причини для
поновлення провадження.
 Зазвичай, суд враховує такі клопотання та розглядає їхні мотиви. Якщо
суд приймає рішення про поновлення провадження, справа
продовжується з того місця, де вона була зупинена.
3. Закриття провадження:
 Порядок закриття провадження у справі може відрізнятися в
залежності від конкретної юрисдикції та обставин. Суд може закрити
провадження, якщо, наприклад, сторони домовляються про угоду, або
якщо справа втратила актуальність, інші обставини.
 Закриття провадження може статися і за рішенням суду, наприклад, у
випадках, коли справа виявляється безнадійною або якщо не може
бути вирішена на підставі існуючих доказів.
1. Порядок досудового врегулювання розбіжностей, пов’язаних з укладенням, зміною й

розірванням господарських договорів.
Порядок досудового врегулювання розбіжностей, пов'язаних з

укладенням, зміною і розірванням господарських договорів, може
включати наступні кроки:
1. Переговори: Спробуйте вирішити суперечку шляхом прямих

переговорів між сторонами. Важливо відкрито обговорювати свої
позиції, пояснюючи свої обґрунтування та шукаючи компроміси.
2. Медіація: Якщо переговори не призвели до угоди, ви можете
використовувати послуги медіатора, який допоможе вам знайти
спільний шлях до вирішення суперечки. Медіатор є нейтральною
стороною, яка допомагає сторонам знайти спільне рішення.
3. Арбітраж: Якщо медіація також не привела до угоди, сторони
можуть вирішити використовувати арбітражний процес. Арбітраж
може бути обов'язковим або домовним, і участь у ньому
передбачається у господарському договорі або згодою сторін.
4. Досудові клопотання: Деякі юрисдикції можуть вимагати подання
досудових клопотань перед розглядом справи в суді. Ці клопотання
можуть включати в себе запити на розвідку, попередні
обґрунтування справи, або інші дії для встановлення фактів і
правових позицій сторін.
5. Судовий позов: Як останній захід, сторони можуть подати судовий
позов до господарського суду. В суді розглядається справа,
обгрунтовується позиція сторін та приймається рішення.
Порядок досудового врегулювання розбіжностей може бути

регульованим законодавством, правилами арбітражу, або бути
визначеним в самому господарському договорі. Важливо вивчити
відповідне законодавство та договірні зобов'язання, щоб з'ясувати, який
порядок слід дотримуватися в конкретному випадку.
Розгляд справи в суді - це останній захід і може вимагати значних витрат і
часу. Тому досудове врегулювання розбіжностей може бути більш
швидким та ефективним способом вирішення суперечок.
2. Заходи господарсько-процесуального примусу.
Заходи господарсько-процесуального примусу - це заходи, які суд або інші

компетентні органи можуть застосовувати для забезпечення дотримання рішень
суду та вирішення питань, пов'язаних з процесуальними обов'язками сторін у
господарських судових справах. Заходи господарсько-процесуального примусу
можуть включати наступні:
1. Судові вироки і постанови: Суд може видавати рішення і накази, які

накладають на сторони певні зобов'язання та вимагають їх виконання. Ці
рішення можуть стосуватися відшкодування збитків, надання документів або
інших дій.
2. Застави: Суд може вимагати сторін поставити заставу або депозит для
забезпечення виконання своїх зобов'язань у майбутньому. Якщо сторони не
виконують рішення суду, застава може бути використана для компенсації
постраждалим сторонам.
3. Судовий контроль: Суд може встановити режим судового контролю над
виконанням рішень, зокрема, накласти обмеження на операції сторін, що
мають на меті ухилення від виконання рішення.
4. Запити про надання інформації: Суд може вимагати від сторін надавати
інформацію, документи або свідчення для вирішення питань у справі.
5. Заходи примусового характеру: Ці заходи можуть включати заборону виїзду
за межі країни, опис майна сторін або визначення конкретних дій для
виконання рішень суду.
6. Штрафи і пені: Суд може встановити суми штрафів або пені для сторін, які не
дотримуються рішень суду. Ці санкції можуть спонукати сторони до
виконання рішень.
Заходи господарсько-процесуального примусу спрямовані на забезпечення

дотримання рішень суду та забезпечення ефективного розгляду господарських
справ.
3. Право касаційного оскарження, його суб’єкти й об’єкти.
Право касаційного оскарження - це право подавати касаційні скарги до вищих

судових інстанцій з метою перегляду судових рішень, які були винесені на
попередніх стадіях судового процесу. Касаційне оскарження дозволяє перевірити
правильність застосування права та вирішити питання щодо відповідності судових
рішень закону. Основні аспекти касаційного оскарження включають наступне:
1. Суб'єкти касаційного оскарження:

 Суб'єктами касаційного оскарження є сторони справи, які мають
право на подачу касаційних скарг. Це можуть бути сторони справи
(позивачі та відповідачі), які не задоволені рішенням суду, або інші
особи, які мають законний інтерес у справі.
2. Об'єкти касаційного оскарження:
 Об'єктом касаційного оскарження є рішення суду, яке оскаржується на
попередній стадії судового процесу. Касаційна скарга може
стосуватися різних аспектів рішення, включаючи його законність,
обгрунтованість та відповідність законодавству. Касаційне оскарження
також може стосуватися процесуальних питань, які виникають під час
3. Компетентні органи:
 Касаційні скарги розглядаються вищими судовими інстанціями, які
мають повноваження перевіряти рішення судів попередніх інстанцій.
У різних країнах це можуть бути касаційні суди, верховні суди або інші
апеляційні інстанції.
Касаційне оскарження є важливим механізмом для забезпечення справедливості та

дотримання закону в судових рішеннях. Воно дозволяє переглянути судові рішення
з точки зору їх законності та обгрунтованості та виправити помилки, які можуть
бути допущені на попередніх стадіях судового процесу.
1.Особливості розгляду господарських справ в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд господарських справ в порядку спрощеного позовного провадження

передбачає використання спрощених процедур для вирішення певних категорій
господарських справ. Основні особливості розгляду господарських справ в порядку
спрощеного позовного провадження варіюються в залежності від конкретної
юрисдикції, але основні засади можуть виглядати наступним чином:
1. Типи справ: Спрощене позовне провадження застосовується зазвичай у

відносно невеликих і менш складних господарських справах. Це може
включати справи про борги, вимоги про відшкодування збитків, а також інші
справи, де заявник має обмежений обсяг вимог.
2. Спрощена процедура: Спрощене позовне провадження передбачає меншу
кількість формальних вимог і процедур. Наприклад, може бути менше
обов'язкових документів для подачі позову та менше формальних вимог до
3. Швидкість розгляду: Однією з основних переваг спрощеного позовного
провадження є його швидкість. Справи можуть бути розглянуті і вирішені
значно швидше, ніж у звичайному господарському судовому процесі.
4. Обмеження доказів: У спрощеному позовному провадженні може бути
обмежений обсяг доказів, які сторони можуть представити. Це може
допомагати прискорити процес розгляду справи.
5. Відсутність апеляції: Зазвичай в спрощеному позовному провадженні
рішення суду є остаточними і не можуть бути оскаржені за апеляційною
процедурою. Це може бути важливим аспектом для сторін, які бажають
швидко вирішити спір.
6. Зменшені витрати: Однією з переваг спрощеного позовного провадження є
знижені витрати на юридичне обслуговування та процедурні витрати.
2. Ухвали господарського суду, їх види, підстави для оскарження.
Ухвала господарського суду - це рішення суду, яке приймається у певних ситуаціях

та не завжди має такий же статус, як судовий вирок. Ухвали можуть мати різні види
і можуть бути оскаржені залежно від їх характеру та підстав. Важливо розрізняти
ухвали від судових вироків, оскільки процедура оскарження та їх статус можуть
відрізнятися. Ось деякі загальні види ухвал господарського суду:
1. Ухвала про відмову у розгляді позову: Суд може прийняти ухвалу, якою він
відмовляє у розгляді позову, зазвичай з певних процесуальних чи
процедурних підстав.
2. Ухвала про визнання позову несвоєчасним: Суд може видати таку ухвалу,
коли він визнає позов не поданим у встановлені строки.
3. Ухвала про призначення експертизи: Якщо справа потребує експертної
оцінки або додаткових доказів, суд може прийняти ухвалу про призначення
експертизи.
4. Ухвала про відмову у призначенні арбітражу: Якщо сторони домовляються
про розгляд справи в арбітражі, суд може відмовити у призначенні
арбітражу у відповідності до законодавства.
Підстави для оскарження ухвал господарського суду можуть включати наступне:

1. Порушення процедурних правил: Якщо суд допустив порушення
процедурних правил під час прийняття ухвали, сторони можуть оскаржити
це на підставі порушення процесуальних гарантій.
2. Помилки в розумінні чи застосуванні закону: Якщо суд прийняв ухвалу на
підставі невірного розуміння або неправильного застосування закону, це
може бути оскаржено.
3. Зловживання владою: Якщо сторони вважають, що суд вжив зловживання
своєю владою або вчинив бездіяльність, це може бути підставою для
оскарження.
4. Відсутність обґрунтування: Якщо суд не надав достатньо обґрунтування своєї
ухвали, це також може бути підставою для оскарження.
3. Порядок розгляду господарськими судами справ за участю іноземних осіб.
Порядок розгляду господарськими судами справ за участю іноземних осіб в Україні

регулюється законодавством та міжнародними угодами. Ось основні етапи та
аспекти, які слід враховувати при розгляді справ з іноземною участю:
1. Застосування міжнародних угод: У разі наявності міжнародних угод, які

регулюють питання юрисдикції і взаємодії між судами різних країн, ці угоди
мають перевагу перед національним законодавством. Україна є стороною
багатьох міжнародних договорів, які стосуються господарських справ та
правосуддя.
2. Визначення компетентного суду: Спори з іноземними сторонами можуть
бути розглянуті в Україні, якщо існують підстави для юрисдикції. Питання
юрисдикції може вирішуватися національним законодавством або угодами.
3. Представництво іноземних сторін: Іноземні сторони, які беруть участь у
господарському судовому процесі в Україні, зазвичай мають право на
представництво. Іноземці можуть обирати адвоката або іншого
представника, який відстоюватиме їх інтереси перед судом.
4. Мова судового процесу: Судовий процес в Україні зазвичай ведеться
українською мовою. Однак іноземні сторони мають право використовувати
перекладача або звертатися до суду іншою мовою в разі, якщо це
передбачено законодавством.
5. Визнання та виконання судових рішень: У разі винесення судового рішення в
Україні іноземні сторони можуть стикнутися з питанням його визнання та
виконання в інших країнах. Цей процес регулюється міжнародними угодами
та національним законодавством.
6. Міжнародна арбітраж: Іноді сторони можуть обирати альтернативний шлях
вирішення спорів, такий як міжнародний арбітраж. У такому разі вони
можуть вибрати арбітражний суд іноземної країни для вирішення своєї
справи.
1.Сторони в господарському процесі, їх правова характеристика.
Сторонами в господарському процесі є учасники судового розгляду господарських справ, які

відстоюють свої права та інтереси перед судом. Ось правова характеристика основних сторін в
1. Позивач: Позивач - це особа або юридична особа, яка ініціює господарський судовий процес,
подаючи позовну заяву до суду. Позивач виступає з вимогою перед судом і намагається встановити
право на своє користування чи відшкодування збитків.
2. Відповідач: Відповідач - це особа або юридична особа, на яку подається позов у господарському
суді. Відповідач має право відповісти на позов та висловити свої зауваження, захищаючи свої
права та інтереси.
3. Третя особа: Третя особа - це сторона, яка не є позивачем або відповідачем у справі, але має
законний інтерес у результатах господарського судового процесу. Третя особа може вступати в
справу для захисту своїх прав або інтересів.
4. Процесуальні представники: Сторони в господарському процесі можуть мати своїх

представників, таких як адвокати або інші повноважені особи, які представляють їх інтереси перед
судом. Представники надають правовий захист та надзвичайну допомогу сторонам в судових
5. Експерти: В деяких господарських справах можуть залучатися експерти, які надають свою думку
та спеціалізовані знання з певних галузей для розгляду справи та вирішення питань, пов'язаних з
фактичними аспектами справи.
Сторони мають право відстоювати свої інтереси відповідно до закону та встановлювати фактичні та
юридичні аргументи перед судом. Господарський судовий процес дозволяє сторонам захищати
свої права та вирішувати спори з урахуванням законодавства та доказів.
3. Позовна заява, її форма й зміст. Інші заяви по суті справи.

Позовна заява - це письмовий документ, який подається до суду позивачем
(стороною, яка ініціює судовий процес) для початку господарського судового
процесу. Позовна заява має певну форму та зміст, і її подання є першим етапом
розгляду справи. Ось загальний вигляд позовної заяви та її зміст:
Форма позовної заяви: Позовна заява повинна мати певний стандартизований

формат відповідно до вимог судового процесу. Зазвичай вона містить заголовок, в
якому зазначаються дані суду та сторін, а також номер справи, якщо він відомий.
Позовна заява повинна бути підписана позивачем або його представником.
Зміст позовної заяви: Зміст позовної заяви може бути різним в залежності від
ситуації, але загальний зміст включає такі основні елементи:
1. Відомості про сторони: Позовна заява повинна містити повні відомості про
позивача і відповідача, включаючи їхні імена, адреси, ідентифікаційні
номери (якщо є) та контактні дані.
2. Відомості про справу: Заява має містити опис справи, включаючи дату та
місце подій, які призвели до подання позову, а також підстави та основні
вимоги позивача.
3. Вимоги та претензії: Позовна заява повинна визначити, які саме вимоги
позивач висуває до відповідача, а також зазначити підстави цих вимог.
4. Докази: Позовна заява може включати вказівку на ті докази, які позивач
намірує представити перед судом для підтвердження своїх вимог. Це можуть
бути документи, свідчення, експертні висновки тощо.
5. Вимоги про вирішення справи: Позовна заява має містити вимоги щодо того,
яким чином позивач бажає, щоб справа була вирішена судом. Це може бути
вирок про відшкодування збитків, визнання права, скасування рішення або
інші форми задоволення вимог.
6. Вимоги щодо витрат: Позовна заява може містити вимоги щодо
відшкодування судових витрат, включаючи адвокатські гонорари та витрати
на докази.
Окрім позовної заяви, в господарському процесі також можуть подаватися інші

заяви по суті справи, які стосуються певних аспектів справи. Наприклад, це може
бути заява про призначення експертизи, заява про внесення змін у позовну заяву,
заява про відпустку для доказів, тощо. Кожна із таких заяв має визначений порядок
подання та враховується судом у процесі розгляду справи.
3.Підстави повернення апеляційної скарги і його правові наслідки. Відмова у відкритті

апеляційного провадження.
Підстави повернення апеляційної скарги та її правові наслідки варіюються залежно
від конкретного правопорушення або неправильного рішення апеляційного суду.
Зазвичай апеляційна скарга може бути повернута з таких підстав:
1. Невідповідність процедурним вимогам: Якщо апеляційна скарга була подана

не відповідно до вимог щодо її форми, термінів подачі або інших
процедурних аспектів, суд може повернути її з цієї підстави.
2. Відсутність апеляційних підстав: Щоб апеляційна скарга була допущена до
розгляду, повинні бути наявні певні підстави, такі як порушення закону або
неправильне застосування закону апеляційним судом. Якщо таких підстав
немає, скаргу можуть повернути.
3. Відсутність обґрунтування скарги: Апеляційна скарга повинна містити
обґрунтування та аргументи, що підтверджують порушення закону або
неправильне рішення суду. Якщо скарга має обмежене обґрунтування або є
недостатньою з точки зору аргументації, її можуть повернути.
4. Формальні недоліки: Суд також може повернути апеляційну скаргу через
формальні недоліки в тексті скарги, такі як помилки у найменуванні сторін,
невідповідність вимогам щодо засобів доказування чи інші технічні помилки.
Якщо апеляційна скарга була повернута судом, це означає, що скарга не буде

розглядатися на мериторичному рівні. Суд може прийняти рішення про відмову у
відкритті апеляційного провадження. Відмова у відкритті апеляційного
провадження означає, що судове рішення на рівні апеляційного суду залишається
незмінним.
Важливо враховувати, що після відмови у відкритті апеляційного провадження

сторона може мати право на подачу подальших скарг чи апеляцій на інших стадіях
судового процесу, якщо є підстави для цього.
1. Одеський комерційний суд: основні етапи та наслідки функціонування.
Одеський комерційний суд став унікальним збирачем і охоронцем

вітчизняних традицій торгового і морського права. Майже двісті років
минуло з моменту створення Одеського комерційного суду, часи
існування якого відзначались як злетами так і падіннями
З’явлення Одеського комерційного суду було викликано особливостями
місцевих умов: Одеса завдяки приморському розташуванню після свого
заснування досягла значного торгового розвитку.
Відповідно до пунктів 17 і 18 ІІ-ї глави «Уставу Комерційного суду міста Одеси» суд
займався «всякими комерційними угодами, як становими, так і письмовими, ув'язненими
приватно та публічно, також за векселями та по купецьким наказам».[7][1] Цим же судом,
практично вперше, Статутом було введено принцип «безстанового суду», а також
застосування паралельно з письмовим судочинством усного, з його оперативністю та
відсутністю формалізму. Вибір форми ведення процесу обиралася в залежності від
бажання позивача.
Також у новоствореному суді була дещо змінена система доказів. Зокрема, поряд з
письмовими доказами, прийнятими у загальних судах, допускалося свідчення
компетентних свідків, перевірка рахунків і розписок, оцінка товарів, купецьких книг і описів,
показання свідків і присяги. До також апеляційна заява подавалося безпосередньо до
комерційного суду і вже з його відповіддю відсилалося в Сенат.[1] Таким чином у цьому
комерційному суді було набагато покращено процедуру розгляду комерційних справ.[8][5]
При розгляданні комерційних суперечок у суді були затвердженні послуги професійних
повірених. Статут комерційного суду визначав правове становище повірених, так, у пункті 44
та пункті 47 глави IV Статуту вказується: «Повіреним повинна бути людина чесного імені,
відома своїм розсудливістю та доброю совістю; Щоб іноземці та відсутні, які по важливим
причинам не мають кошти особисто ходити по справам своїм, могли з благонадійністю
ввіряти відомим людям, то призначаються для цього особливі Консуленти, або Стряпчі»
2. Позовна заява, її форма й зміст. Інші заяви по суті справи.
Позовна заява - це письмовий документ, який подається до суду позивачем (стороною, яка ініціює
судовий процес) для початку господарського судового процесу. Позовна заява має певну форму та
зміст, і її подання є першим етапом розгляду справи. Ось загальний вигляд позовної заяви та її
зміст:
Форма позовної заяви:
Позовна заява повинна мати певний стандартизований формат відповідно до вимог судового
процесу. Зазвичай вона містить заголовок, в якому зазначаються дані суду та сторін, а також номер
справи, якщо він відомий. Позовна заява повинна бути підписана позивачем або його
представником.
Зміст позовної заяви:
Зміст позовної заяви може бути різним в залежності від ситуації, але загальний зміст включає такі
основні елементи:
1. Відомості про сторони: Позовна заява повинна містити повні відомості про позивача і
відповідача, включаючи їхні імена, адреси, ідентифікаційні номери (якщо є) та контактні дані.
2. Відомості про справу: Заява має містити опис справи, включаючи дату та місце подій, які
призвели до подання позову, а також підстави та основні вимоги позивача.
3. Вимоги та претензії: Позовна заява повинна визначити, які саме вимоги позивач висуває до
відповідача, а також зазначити підстави цих вимог.
4. Докази: Позовна заява може включати вказівку на ті докази, які позивач намірує представити
перед судом для підтвердження своїх вимог. Це можуть бути документи, свідчення, експертні
висновки тощо.
5. Вимоги про вирішення справи: Позовна заява має містити вимоги щодо того, яким чином
позивач бажає, щоб справа була вирішена судом. Це може бути вирок про відшкодування збитків,
визнання права, скасування рішення або інші форми задоволення вимог.
6. Вимоги щодо витрат: Позовна заява може містити вимоги щодо відшкодування судових витрат,
включаючи адвокатські гонорари та витрати на докази.
Окрім позовної заяви, в господарському процесі також можуть подаватися інші заяви по суті
справи, які стосуються певних аспектів справи. Наприклад, це може бути заява про призначення
експертизи, заява про внесення змін у позовну заяву, заява про відпустку для доказів, тощо. Кожна
із таких заяв має визначений порядок подання та враховується судом у процесі розгляду справи.
3. Перегляд господарськими судами рішень, ухвал і постанов за нововиявленими або

виключними обставинами.
Господарські суди в Україні мають можливість переглядати рішення, ухвали та

постанови за нововиявленими або виключними обставинами, існує процедура для
цього. Процес перегляду може відрізнятися від розгляду апеляційних скарг та має
свої особливості. Ось загальний порядок перегляду рішень господарським судом за
нововиявленими або виключними обставинами:
1. Заява про перегляд: Особа, яка бажає переглянути рішення суду, повинна
подати заяву про перегляд до відповідного господарського суду. У заяві слід
вказати, яке рішення, ухвалу або постанову вона бажає переглянути та які
саме нововиявлені або виключні обставини її обгрунтовують.
2. Підстави для перегляду: Підстави для перегляду рішення повинні бути
обґрунтовані та відповідати вимогам закону. Нововиявлені або виключні
обставини повинні бути такими, що не були відомі суду на момент винесення
рішення та які могли б вплинути на його прийняття.
3. Розгляд справи: Після подання заяви, суд вирішує, чи є достатньою підставою
для перегляду рішення. Якщо суд згідно зі своєю внутрішньою процедурою
вважає, що є підстави для перегляду, він може призначити аудієнцію або
інше засідання для розгляду справи.
4. Рішення суду: Після розгляду справи, суд приймає рішення щодо перегляду
рішення, ухвали або постанови. Суд може залишити рішення без змін,
скасувати його або внести зміни, враховуючи нововиявлені або виключні
обставини.
5. Подальші заходи: Залежно від рішення суду, може бути встановлено
подальші заходи або додаткові процедури, щоб врахувати нововиявлені
обставини та визначити подальший порядок дій.
1. Правове становище судді (суду) у господарському судочинстві.
Правове становище судді у господарському судочинстві в Україні регулюється

Конституцією України, законами, регламентами та іншими нормативними актами.
Судді господарських судів відіграють ключову роль у вирішенні господарських
справ та забезпеченні законності та справедливості у господарській сфері.
Основні аспекти правового становища суддів у господарському судочинстві

включають наступне:
1. Незалежність: Судді господарських судів мають бути незалежними від будь-

якого тиску або впливу виробників, бізнесу, політики чи інших суб'єктів. Їх
незалежність є ключовою для забезпечення об'єктивності та справедливості
судового рішення.
2. Професійність: Судді господарських судів повинні мати високий рівень
професійної підготовки та компетентності в господарській сфері. Вони
повинні бути здатні розуміти складні економічні та юридичні питання.
3. Нейтральність: Судді повинні бути нейтральними та об'єктивними при
розгляді господарських справ. Вони не повинні бути зацікавлені в певному
результаті справи і повинні вирішувати справи лише на підставі закону та
доказів.
4. Етика та дисципліна: Судді мають дотримуватися високих стандартів етики та
дисципліни. Вони повинні уникати конфлікту інтересів, дотримуватися
правил судової етики та не зловживати своїм становищем.
5. Відповідальність: Судді господарських судів несуть відповідальність за свої
рішення та дії перед законом та суспільством. Вони можуть бути піддані
дисциплінарній відповідальності за порушення професійних стандартів.
2. Порядок та значення врегулювання господарського спору за участю судді.
Врегулювання господарського спору за участю судді має велике значення у

господарському судочинстві і в процесі забезпечення справедливості та правового
порядку в господарській сфері. Нижче наведено загальний порядок та значення
цього процесу:
1. Подання позову: Спори в господарській сфері часто виникають між різними

сторонами, такими як підприємства, бізнес-особи чи державні установи.
Спершу одна зі сторін подає позов до господарського суду, в якому вона
викладає свої вимоги та аргументи.
2. Розгляд суддею: Позов переходить до розгляду судді господарського суду.
Суддя вивчає позов та документи, а також розглядає аргументи обох сторін.
Він може призначити засідання або аудієнцію для вивчення справи більш
детально.
3. Посередництво та медіація: Суддя може намагатися вирішити спір між
сторонами шляхом посередництва чи медіації. Це може бути корисним,
оскільки дозволяє сторонам самим знайти компроміс та уникнути тривалого
4. Винос рішення: Якщо спір не вирішується шляхом посередництва чи медіації,
суддя приймає рішення у справі. Це рішення може включати в себе
встановлення обов'язкових дій для сторін, відшкодування збитків,
встановлення правових стосунків або інші рішення, які вважаються
справедливими з точки зору закону.
Значення врегулювання господарського спору за участю судді полягає в тому, що

цей процес сприяє вирішенню конфліктів у господарській сфері за допомогою
правових методів та процедур. Вирішення спору суддею дозволяє сторонам
отримати справедливе та об'єктивне рішення на підставі закону. Це також сприяє
стабільності та законності в господарському середовищі, що є важливим для
розвитку бізнесу та економіки.
Судді господарських судів грають ключову роль у процесі вирішення

господарських спорів і забезпеченні дотримання правових норм у цій сфері. їх
об'єктивність, професійність та незалежність є важливими чинниками для довіри до
судової системи.
3. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави скасування й зміни рішень місцевих і
постанов апеляційних господарських судів.
Суд касаційної інстанції (або касаційний суд) в господарському судочинстві має

певні повноваження та відповідальності, що спрямовані на забезпечення правової
відповідності та виправлення помилок у рішеннях місцевих і апеляційних
господарських судів. Ось основні повноваження та підстави скасування чи зміни
рішень місцевих і апеляційних судів касаційною інстанцією:
Повноваження касаційної інстанції:
1. Перевірка правильності застосування закону: Суд касаційної інстанції

перевіряє рішення місцевих і апеляційних судів на предмет правильності
застосування закону та правопорушень у процесі розгляду справи.
2. Перевірка фактичних обставин: Касаційний суд може перевіряти фактичні
обставини справи, що були встановлені попередніми судами, але лише в разі
об'єктивного та вагомого сумніву у їхній достовірності.
3. Перегляд рішень за нововиявленими обставинами: Касаційний суд може
розглядати справи за наявності нововиявлених обставин, які могли б
вплинути на рішення справи, але які не були відомі під час розгляду справи
вищестоячими судами.
Підстави скасування чи зміни рішень:
1. Неправильне застосування закону: Якщо суд касаційної інстанції визнає, що

місцевий або апеляційний суд неправильно застосував закон, він може
скасувати рішення і виправити помилки.
2. Відсутність обґрунтування: Якщо рішення місцевого або апеляційного суду не
має належного обґрунтування або містить суттєві прогалини у логічному
викладі обґрунтування, то це може бути підставою для скасування.
3. Нововиявлені обставини: Якщо виникають нові факти чи обставини, які мали
б вплинути на рішення справи, і які не були відомі під час розгляду справи
вищестоячими судами, це може бути підставою для перегляду рішення.
Суд касаційної інстанції в Україні має повноваження виправляти суттєві помилки у

рішеннях місцевих та апеляційних господарських судів та забезпечувати
дотримання закону та справедливості у господарських справах. Він виконує
важливу функцію в системі судового контролю і забезпеченні правопорядку.
1. Стадії господарського процесу, їх характеристика й значення.
Господарський процес - це послідовність стадій та процедур, які відбуваються під

час розгляду господарських справ у судах. Кожна стадія має свою характеристику і
значення в процесі вирішення господарських спорів. Ось основні стадії
господарського процесу:
1. Подання позову:
 Характеристика: Спори в господарському суді розпочинаються з
подання позову однією зі сторін. Позов містить вимоги, аргументи та
докази сторін щодо спору.
 Значення: Ця стадія визначає, які питання будуть розглядатися судом, і
надає сторонам можливість представити свої аргументи та докази.
2. Апеляція:
 Характеристика: Якщо сторона незадоволена рішенням місцевого
суду, вона може подати апеляційну скаргу до апеляційного суду.
 Значення: Апеляція дозволяє перевірити рішення місцевого суду і
внести аргументи та докази, які не були враховані під час першого
розгляду.
3. Апеляційний розгляд:
 Характеристика: Апеляційний суд перевіряє рішення місцевого суду та
апеляційні скарги сторін. Він може підтвердити, змінити або скасувати
рішення місцевого суду.
 Значення: Ця стадія дає можливість сторонам перевірити рішення
місцевого суду та внести корективи у вирішення спору.
4. Касаційний розгляд:
 Характеристика: Касаційний суд перевіряє рішення апеляційного суду
та апеляційні скарги. Він може скасувати або підтвердити рішення
апеляційного суду.
 Значення: Касаційний розгляд забезпечує остаточність судового
рішення та забезпечує вищий рівень судового контролю.
5. Виконавче провадження:
 Характеристика: Після вирішення судового спору, якщо це необхідно,
виконавче провадження здійснюється для забезпечення виконання
судового рішення.
 Значення: Ця стадія дозволяє забезпечити виконання рішення суду та
захист прав сторін.
6. Інші процедури:
 Характеристика: В процесі розгляду справи можуть виникнути інші
процедури, такі як посередництво, медіація, судове експертиза і т. д.
 Значення: Ці процедури можуть допомогти сторонам досягнути угоди
або вирішити спори без вирішення судом.
Кожна з цих стадій має своє важливе значення у господарському процесі та сприяє
вирішенню господарських спорів у справедливий та ефективний спосіб.
2. Мирова угода в господарському процесі та порядок її затвердження. Відмежування від

визнання позову та відмови від позову.
Мирова угода (домовленість) в господарському процесі - це угода між сторонами

господарського спору, яка передбачає закінчення судового розгляду справи та
врегулювання спору без винесення судового рішення. Вона може бути досягнута за
умови, що сторони досягли взаємної згоди та обговорили умови угоди. Мирова
угода може включати умови щодо вирішення спору, відшкодування збитків,
розподілу власності тощо.
Порядок затвердження мирової угоди може визначатися відповідними законами та

процедурними правилами господарського судочинства в кожній конкретній
юрисдикції. Зазвичай мирова угода підлягає затвердженню суддею або судом, які
розглядають справу. Затвердження мирової угоди означає, що суд визнає її
дійсною та закінчує розгляд справи.
Відмежування від визнання позову та відмови від позову полягає в тому, що:
1. Визнання позову: Це вирішення суду, яке встановлює правомірність вимог,

висунутих у позові. Суд може визнати позов в повному обсязі або в частині.
Це означає, що вимоги позову визнані судом як обґрунтованими та
підлягають задоволенню.
2. Відмова від позову: Це рішення суду, яке визнає вимоги позову
непідтвердженими чи необгрунтованими. В такому випадку суд відхиляє
позов і не враховує вимоги сторони.
3. Мирова угода: Мирова угода є домовленістю сторін і передбачає
врегулювання спору на взаємовигідних умовах. Вона не передбачає
визнання чи відмову від позову. Затвердження мирової угоди судом означає
припинення судового розгляду і закриття справи, але не визнання чи
відмову від позову.
Мирова угода може бути зручним способом вирішення господарських спорів,

оскільки вона дозволяє сторонам самостійно домовитися про умови врегулювання
спору, замість чекати на рішення суду. Важливо враховувати, що мирова угода має
бути дотримана сторонами, і відмова від її виконання може вести до подальших
судових дій.
4. Види проваджень в господарському процесуальному праві з перегляду рішень

господарських судів, їх характеристика й особливості.
У господарському процесуальному праві існують різні види проваджень для

перегляду рішень господарських судів. Основними видами проваджень для
перегляду рішень є апеляційне провадження і касаційне провадження. Ось їх
характеристика та особливості:
1. Апеляційне провадження:
 Характеристика: Апеляційне провадження передбачає перегляд
рішень місцевих судів господарського судочинства апеляційним
судом. Сторона, яка не задовольнена рішенням місцевого суду, може
подати апеляційну скаргу з метою перегляду цього рішення.
 Особливості: Апеляційне провадження передбачає перевірку
правильності застосування закону та обговорення аргументів і доказів
сторін. Апеляційне рішення може підтвердити, змінити або скасувати
рішення місцевого суду. Важливо враховувати, що апеляційне
провадження зазвичай обмежене питаннями права, і суд апеляційної
інстанції перевіряє лише відповідність рішення закону.
2. Касаційне провадження:
 Характеристика: Касаційне провадження передбачає перегляд рішень
апеляційних судів господарського судочинства касаційним судом
(найвищим судом). Сторони можуть подати касаційну скаргу з метою
перегляду рішення апеляційного суду.
 Особливості: Касаційне провадження спрямоване на забезпечення
вищого рівня судового контролю і дотримання єдності судової
практики. Касаційний суд перевіряє, чи правильно застосовувався
закон і чи не допущено суттєвих процесуальних помилок. Касаційне
рішення може скасувати або підтвердити рішення апеляційного суду.
3. Виправлення визначень і постанов господарських судів:
 Характеристика: Це окремий вид провадження, спрямований на
виправлення очевидних технічних або очевидних матеріальних
помилок у визначеннях і постановах господарських судів.
 Особливості: Виправлення визначень і постанов зазвичай вимагає
лише формальних змін і не впливає на суттєвий зміст рішення суду.
Цей вид провадження передбачає мінімальний судовий контроль і
зазвичай не веде до повного перегляду справи.
Кожен з цих видів проваджень має свою роль в системі судового контролю та
забезпечення правосуддя в господарських справах. Вони дозволяють сторонам та
судам переглядати рішення на різних рівнях та виправляти помилки, які можуть
виникнути під час судового процесу.
1. Джерела господарського процесуального права.
Джерела господарського процесуального права визначають правила та процедури,

які використовуються під час розгляду господарських справ у судах. Основними
джерелами господарського процесуального права є наступні:
1. Законодавство: Головним джерелом господарського процесуального права є

законодавство. В Україні, наприклад, Основним законодавчим актом є
"Кодекс господарського судочинства", який містить важливі норми та
процедури, що регулюють господарський судовий процес. Законодавство
також може включати інші закони та акти, що стосуються господарських
справ, такі як закони про банкрутство, антимонопольні закони тощо.
2. Міжнародні договори: У разі, коли справа має міжнародний аспект,
міжнародні договори, які Україна має з іншими державами, можуть впливати
на господарський судовий процес. Наприклад, Конвенції про визнання та
виконання рішень в господарських справах між державами регулюють
процедури визнання та виконання судових рішень за кордоном.
3. Постанови Верховного Суду: Постанови Верховного Суду та інших вищих
судових органів можуть надавати інтерпретацію законодавства та
встановлювати судову практику, яка впливає на господарський судовий
процес. Ці постанови можуть бути важливими джерелами для судів та
адвокатів.
4. Правила судового процесу: Суди можуть мати власні правила та процедури,
які регулюють господарський судовий процес. Наприклад, українські
господарські суди можуть мати правила про ведення справ, розгляд
апеляційних та касаційних скарг тощо.
5. Доктринальні праці: Праці вчених, юридичні статті, коментарі до законів та
інші доктринальні джерела можуть надавати інтерпретацію та роз'яснення
норм господарського процесуального права.
6. Судова практика: Рішення судів, включаючи постанови Верховного Суду та
інших вищих судових органів, можуть служити як джерела права та
встановлювати судову практику для подібних справ.
Джерела господарського процесуального права мають важливе значення у
регулюванні господарського судового процесу та забезпеченні справедливого та
ефективного вирішення господарських спорів. Вони допомагають визначити
правила, процедури та стандарти, які слід дотримуватися у господарському процесі.
2. Призначення господарським судом судової експертизи, значення її висновку при прийнятті

судом рішення в справі.
3. Судова експертиза в господарських судах призначається для вирішення

питань, пов'язаних з науково-технічними, економічними або іншими
спеціалізованими аспектами справи, які вимагають спеціальних знань або
досліджень. Призначення судової експертизи має на увазі проведення
об'єктивних досліджень та отримання висновку від фахівців з певної галузі.
4. Значення висновку судової експертизи при прийнятті судом рішення в справі
може бути вирішальним. Висновок експерта або групи експертів надає суду
об'єктивні дані та висновки, які базуються на наукових або спеціалізованих
дослідженнях, що допомагає суду зрозуміти та розглянути питання справи з
більш високим рівнем об'єктивності та обґрунтованості.
5. Зазвичай суд приймає висновки експертизи в якості важливого доказу під
час розгляду справи і враховує їх при ухваленні рішення. Висновок експерта
може підтверджувати або спростовувати факти, обставини, аргументи сторін
та інші аспекти справи, що потребують спеціалізованих знань. Якщо
висновок експертизи підтверджує або суттєво впливає на розуміння
обставин справи, то він може бути вирішальним у прийнятті рішення судом.
6. Таким чином, судова експертиза має велике значення для господарських
судів, оскільки вона допомагає забезпечити об'єктивне та компетентне
розгляд справи на основі наукових та спеціалізованих знань, а також сприяє
справедливому вирішенню господарських спорів.
4. Судовий наказ, його зміст, порядок і строки пред’явлення до виконання.
Судовий наказ - це вид судового рішення, який може використовуватися в

господарських справах для вирішення певних питань та визначення прав та
обов'язків сторін. Зазвичай судовий наказ використовується для питань, які не
потребують розгляду в судовому засіданні або не виправдовують тривалого
судового процесу. Ось деякі аспекти судового наказу:
1. Зміст судового наказу: Судовий наказ містить в собі вирішення суду щодо
конкретного питання чи вимоги, висунутої в справі. Він може встановлювати
права та обов'язки сторін, визначати суми компенсації збитків або інші
обов'язкові дії.
2. Порядок видання судового наказу: Судовий наказ може бути виданий
суддею або суддею-референтом без проведення судового засідання. Видача
судового наказу зазвичай передбачається законодавством та судовими
правилами для певних видів справ, таких як виконання певних рішень або
визначення питань щодо процесуальних питань.
3. Строки пред’явлення до виконання: Судовий наказ може встановлювати
строки, в межах яких сторони повинні виконати визначені вироком
обов'язки або зобов'язання. Терміни пред’явлення до виконання можуть
визначатися в самому судовому наказі або іншими законодавчими актами,
які регулюють конкретний вид справи.
4. Виконання судового наказу: Сторони повинні виконати судовий наказ у
встановлені терміни та згідно з вимогами, викладеними в ньому. Якщо одна
зі сторін не виконує судовий наказ, інша сторона може звернутися до суду з
вимогою про виконання судового наказу шляхом виконавчого провадження.
Судовий наказ важливий для швидкого та ефективного вирішення питань у

господарських справах, які не потребують повного судового розгляду. Він дозволяє
судам приймати рішення з меншими формальностями та в короткі строки, що
може бути особливо корисним у ситуаціях, де швидке вирішення питань є
важливим.
1. Завдання й функції господарських судів.
Господарські суди відіграють важливу роль у системі правосуддя, спеціалізуючись

на вирішенні господарських справ та спорів. Основні завдання та функції
господарських судів включають:
1. Вирішення господарських справ: Головне завдання господарських судів -

це розгляд господарських справ та винесення обгрунтованих рішень з
питань, пов'язаних з економічною діяльністю.
2. Захист прав та інтересів бізнесу: Господарські суди забезпечують захист
прав та інтересів підприємств, підприємців та інших учасників господарських
відносин.
3. Розгляд справ з банкрутства: Господарські суди вирішують питання,
пов'язані з банкрутством підприємств та вживають заходів для захисту
кредиторів та інших зацікавлених сторін.
4. Розгляд антимонопольних справ: Господарські суди можуть вирішувати
питання, пов'язані з порушенням антимонопольного законодавства та
захистом конкуренції.
5. Видача судових рішень з економічних спорів: Господарські суди
вирішують спори, які виникають з господарських та комерційних відносин
між сторонами.
6. Участь у видачі судових актів для виконання: Господарські суди видавати
рішення та акти, які підлягають виконанню з метою забезпечення
справедливості та додержання правових норм.
7. Проведення судового контролю над господарською діяльністю:
Господарські суди можуть проводити судовий контроль за визначеними
аспектами господарської діяльності з метою забезпечення додержання
законів та норм.
8. Захист власної компетенції: Господарські суди виконують функцію захисту
власної компетенції в розгляді справ, які входять в їхню юрисдикцію.
2. Порядок розподілу судових витрат між сторонами. Повернення судового збору: порядок і
підстави.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами:
Під час розгляду справи господарським судом може бути вирішено питання щодо
розподілу судових витрат між сторонами. Зазвичай це визначається на підставі
вироку чи ухвали суду. Порядок розподілу судових витрат може враховувати різні
аспекти, такі як успішність сторін у справі, обставини справи та інші фактори.
Як правило, сторона, яка визнана переможцем у справі, може вимагати від

протилежної сторони відшкодування певної частки своїх судових витрат. Це може
включати витрати на адвокатські послуги, судові збори, витрати на докази тощо.
Повернення судового збору:
Повернення судового збору може мати місце в ряді ситуацій, і порядок його
здійснення визначається законодавством. підстави та порядок повернення
судового збору:
1. Відмова у розгляді справи: Якщо справа не була розглянута через відмову

суду (наприклад, у зв'язку з відсутністю юрисдикції чи іншими
формальностями), судовий збір може бути повернутий.
2. Спір про компетенцію: У разі спору щодо компетенції суду та відмови у
розгляді справи за цією причиною судовий збір також може бути
повернутий.
3. Угода сторін: Якщо сторони досягли угоди або вирішили справу
позасудовим шляхом, судовий збір може бути повернутий.
4. Вирок суду про повернення: Суд може винести рішення про повернення
судового збору у певних ситуаціях, передбачених законодавством.
3. Порядок оскарження ухвал місцевого господарського суду.
4. Апеляція до апеляційного господарського суду:

a. Сторона, яка не погоджується з ухвалою місцевого господарського
суду, може подати апеляційну скаргу до апеляційного господарського
суду. У цьому документі сторона повинна викласти підстави та
аргументи, чому вона вважає, що ухвала повинна бути скасована або
змінена.
5. Розгляд апеляційної скарги:
a. Апеляційний господарський суд розглядає апеляційну скаргу та
вирішує, чи слід скасувати чи змінити ухвалу місцевого
господарського суду. Рішення апеляційного суду може бути винесено
після розгляду апеляційної скарги та вислуховування аргументів
сторін.
6. Касація до Вищого господарського суду (за наявності):
a. У деяких юрисдикціях може існувати можливість подати касаційну
скаргу до Вищого господарського суду. Це може бути останнім етапом
оскарження рішення.
7. Прийняття рішення Вищим господарським судом:
a. Вищий господарський суд розглядає касаційну скаргу та вирішує, чи
слід підтвердити чи змінити рішення апеляційного господарського
суду.
1. Треті особи в господарському процесі, їх права й обов’язки.
Треті особи в господарському процесі — це особи, які не є стороною у справі, але

можуть бути зацікавлені в її вирішенні або можуть бути впливовими на її результат.
Треті особи мають свої права та обов'язки у господарському процесі, які можуть
варіюватися в залежності від конкретної ситуації та юрисдикції. Ось деякі загальні
аспекти щодо прав та обов'язків третіх осіб в господарському процесі:
Права третіх осіб:

1. Право на участь: Треті особи можуть мати право брати участь у справі,
представляти свої інтереси та висловлювати свої аргументи перед судом.
2. Право подавати докази: Треті особи можуть мати право представляти
докази, які впливають на вирішення справи.
3. Право на оскарження: У разі несхвалення їхніх вимог або рішень суду, треті
особи можуть мати право подавати апеляційні скарги або інші оскарження.
Обов'язки третіх осіб:
1. Обов'язок повідомлення: Треті особи можуть мати обов'язок повідомляти

суд про свою участь у справі та свої інтереси.
2. Обов'язок співпраці: Треті особи можуть мати обов'язок співпрацювати з
судом та іншими сторонами для забезпечення правильного та об'єктивного
3. Обов'язок додержання процесуальних норм: Треті особи повинні
додержуватися встановлених процесуальних норм та правил господарського
процесу.
4. Обов'язок представлення інтересів: Якщо третя особа бере участь у
справі, вона має обов'язок представляти свої інтереси і висловлювати їхні
аргументи.
Загальною метою участі третіх осіб у господарському процесі є забезпечення

справедливого та повного вирішення справи, враховуючи всі можливі інтереси та
позиції, які можуть вплинути на результат.
2. Рішення господарського суду, порядок його прийняття, сутність і зміст.
Порядок прийняття рішення господарського суду:
1. Підготовка справи: Справа проходить ряд передсудових етапів, включаючи

подання позову, відповіді на позов, доказову діяльність, обмін документами
та інші процедури.
2. Судове засідання: Справа розглядається на судовому засіданні, де сторонам
та їхнім представникам надається можливість висловити свої аргументи,
представити докази та вислухати аргументи інших сторін.
3. Прийняття рішення: Після закінчення слухань, господарський суд приймає
рішення. Це рішення може бути негайним, або суд може визначити певний
термін для його ухвалення.
4. Обгрунтування рішення: Господарський суд повинен обгрунтувати своє
рішення, пояснити юридичні підстави та факти, на яких воно ґрунтується.
Сутність і зміст рішення господарського суду:
1. Формулювання рішення: Рішення господарського суду визначається у

вигляді конкретних висновків та розпоряджень, які виражають позицію суду
з питань, що були вирішені.
2. Юридичне обгрунтування: В рішенні суд повинен обгрунтувати юридичні
підстави свого вирішення, вказати на застосовані норми права, попередні
рішення, які були враховані, та інші фактори.
3. Визначення прав та обов'язків сторін: Рішення визначає права та
обов'язки сторін справи, встановлює, які дії чи відносини є законними, а які -
ні.
4. Розпорядження щодо виконання рішення: Рішення містить
розпорядження щодо виконання судового рішення. Це може бути
визначення конкретних дій, які повинні бути взяті для виконання рішення.
5. Обставини вирішення: Рішення може враховувати обставини справи,
докази, висновки експертів та інші аспекти, які вплинули на його
формулювання.
Рішення господарського суду має велике значення, оскільки воно вирішує спір та
стає основою для подальших правових дій сторін та інших учасників процесу.
3. Учасники провадження у справах про банкрутство.
У справах про банкрутство участь можуть брати різні учасники, які взаємодіють у
процесі визначення фінансового стану боржника та прийняття рішень щодо його
банкрутства. Основні учасники такого провадження включають:
1. Боржник:
 Особа чи підприємство, яке не може виплатити свої борги і подає
заяву про банкрутство або може бути визнано банкрутом на підставі
позову кредитора.
2. Кредитори:
 Особи або організації, якими були надані кредити або зобов'язання
боржника, тобто ті, кому боржник заборгував гроші або виконання
певних зобов'язань.
3. Органи управління банкрутством:
 У багатьох юрисдикціях існують спеціалізовані органи, які
відповідають за управління процесом банкрутства. Це може бути
адміністратор, ліквідатор чи інший уповноважений представник.
4. Суд:
Господарський суд чи інша компетентна судова інстанція, яка вирішує
питання про банкрутство та приймає рішення відповідно до
законодавства.
5. Аудитори та експерти:
 Фахівці, які можуть бути залучені для аналізу фінансового стану
боржника, оцінки майна та інших аспектів справи.
6. Комітет кредиторів:
 В деяких випадках формується комітет, який представляє інтереси
кредиторів і може брати участь у прийнятті рішень стосовно
банкрутства.
7. Органи виконавчої влади:
 Владні органи, такі як антимонопольні агентства, митниці та інші, які
можуть мати інтереси в розв'язанні питань банкрутства.
Ці учасники взаємодіють у процесі банкрутства з метою ефективного управління

фінансовою ситуацією боржника та розподілу активів для задоволення вимог
кредиторів.
1. Поняття доказів у господарському процесі, їх види та характеристика.
Докази в господарському процесі відіграють ключову роль у вирішенні справ. Це

інформація або матеріали, які служать для встановлення фактів, необхідних для
прийняття обґрунтованого рішення суду. Ось деяке поняття, види та характеристика
доказів:
Поняття доказів:
 Докази - це інформація, яка може бути представлена судові для

підтвердження чи спростування фактів, які мають значення для справи.
Види доказів:
1. Документальні докази:
 Включають будь-які письмові матеріали, такі як угоди, листи, фінансові
звіти тощо.
2. Свідчення:
 Висловлення особи, яка має інформацію про справу.
3. Матеріальні докази:
 Речові об'єкти, які можуть бути представлені судові для ілюстрації чи
підтвердження фактів.
4. Експертні висновки:
 Думки та висновки фахівців у певній області, які можуть бути
використані для роз'яснення складних аспектів справи.
5. Фото- та відеоматеріали:
 Зображення або записи, які можуть служити як докази в справі.
6. Електронні докази:
 Інформація, яка знаходиться у цифровому форматі, така як електронні
листи, файли, дані з комп'ютерів тощо.
7. Покази сторін:
 Висловлення або заяви сторін справи, які можуть бути використані як
докази.
Характеристика доказів:
 Об'єктивність: Докази повинні бути об'єктивними та відображати реальність

без спотворень.
 Законність: Докази повинні бути зібрані та представлені відповідно до
встановлених правил та законодавства.
 Релевантність: Докази повинні бути пов'язані з фактами, що вирішуються в
справі.
 Достатність: Докази повинні бути достатніми для того, щоб суд міг зробити
обґрунтоване рішення.
 Надійність: Докази повинні бути достатньо надійними та переконливими
для переконання суду.
2. Наказне провадження в господарському процесі.
У господарському процесі термін "наказне провадження" використовується для

позначення спрощеного порядку розгляду справ, коли сторони можуть
домовлятися про вирішення конкретних питань чи конфліктів без повного
судового розгляду. Цей механізм дозволяє сторонам швидше та ефективніше
вирішувати свої спори. Ось деякі ключові аспекти наказного провадження в
1. Домовленість сторін:
 Наказне провадження відбувається на основі домовленості сторін. Вони
можуть вирішити відокремлені аспекти справи або всю справу шляхом
укладення угоди.
2. Спрощений порядок:
 Процедура наказного провадження дозволяє уникнути формальних та

тривалих судових процедур, спрямовуючи сторони на ефективне вирішення
конфлікту.
3. Швидкість розгляду:
 Основною перевагою наказного провадження є швидкість вирішення

справи. Сторони можуть узгодити та виконати угоду швидше, ніж через
повний судовий розгляд.
4. Різні види угод:
 Сторони можуть укладати різні види угод, такі як мирова угода, угода про
медіацію, угода про арбітраж тощо.
5. Контроль суду:
 Суд може визначити, чи дотримуються сторони умов угоди. У випадку

невиконання угоди суд може взяти справу під свій контроль і розглянути її у
звичайному порядку.
Наказне провадження відповідає потребам сторін у розгляді їхніх справ шляхом

спрощення процедур та забезпечення більшої гнучкості у вирішенні конфліктів.
3. Історія становлення і розвитку торгових (комерційних) судів в Європейському «просторі».
4. Історія торгових (комерційних) судів в Європейському просторі є довгою та

складною. Вона виткається через століття і відображає економічний та
правовий розвиток регіону. Ось короткий огляд становлення та розвитку
торгових судів в Європі:
5. Середньовіччя: У середньовіччі торговельні спори вирішувались за
допомогою міських судів та гільдій. Ці органи вже тоді займалися
регулюванням торгівлі та вирішенням торговельних конфліктів.
6. Раннє нове час: Протягом раннього нового часу, особливо в епоху
Ренесансу та розцвіту торгівлі, було створено спеціалізовані комерційні суди
в ряді європейських країн. Наприклад, у Венеції існував "Трибунал
Розміщення Справедливості", який розглядав торговельні спори.
7. 18-19 століття: З розвитком міжнародної торгівлі та збільшенням кількості
трансграничних справ виникла потреба у більш спеціалізованих судах.
Наприклад, в Англії був заснований "Королівський суд адміралтейських
справ" для розгляду морських та торговельних спорів.
8. 20 століття: В 20 столітті багато країн визнали важливість міжнародних
торговельних судів. Створені такі інституції, як Міжнародний арбітражний суд
у Лондоні та Міжнародний торговельний суд у Гаазі.
9. Сучасність: На сьогоднішній день існують різні міжнародні та національні
органи для розгляду торговельних спорів, включаючи Міжнародний
арбітражний суд та Міжнародний торговельний суд. Додатково, багато країн
створюють спеціалізовані господарські суди для вирішення торговельних та
комерційних питань.
10. Узагальнюючи, історія торгових судів в Європі свідчить про поступовий
розвиток та адаптацію правових механізмів для вирішення торговельних
спорів у відповідь на зростання обсягів та складності міжнародної торгівлі.
1. Загальна характеристика учасників господарського судового процесу.
2. Сторони справи:
a. Позивач (клопотух): Особа чи організація, яка подає позов і виступає
в ролі ініціатора судового процесу.
b. Відповідач: Особа чи організація, на яку подано позов, і яка
відповідає на вимоги позивача.
3. Треті особи:
a. Інтервенієнт: Особа чи організація, яка вступає в справу за власною
ініціативою для захисту своїх інтересів.
b. Долучена сторона: Особа, яка не є головною стороною в справі, але
має інтереси, які можуть бути порушені рішенням суду.
4. Представники та адвокати:
a. Представники сторін: Особи, які виступають в суді від імені сторін
справи, можуть бути представниками або повноваженими особами.
b. Адвокати: Професійні юристи, які надають правову допомогу
сторонам та представляють їх інтереси в господарському судовому
процесі.
5. Судді:
a. Господарський суддя: Особа, яка призначена чи обрана для
вирішення господарських справ. Вона має великий досвід та
експертизу у галузі господарського права.
6. Експерти та свідки:
a. Експерти: Фахівці у певних областях, які можуть бути залучені судом
для надання експертних висновків з питань, які потребують
спеціалізованого знання.
b. Свідки: Особи, які надають свідчення або докази в суді.
7. Представники держави та інші органи:
a. Представники держави: Особи, які можуть виступати в судовому
процесі від імені держави або інших публічних органів.
b. Представники інших організацій: Особи, які представляють інтереси
підприємств, організацій чи асоціацій.
2. Рішення господарського суду, порядок його прийняття, сутність і зміст.
**Порядок прийняття рішення господарського суду:**
1. **Підготовка справи:** Справа проходить ряд передсудових етапів, включаючи подання позову,
відповіді на позов, доказову діяльність, обмін документами та інші процедури.
2. **Судове засідання:** Справа розглядається на судовому засіданні, де сторонам та їхнім

представникам надається можливість висловити свої аргументи, представити докази та вислухати
аргументи інших сторін.
3. **Прийняття рішення:** Після закінчення слухань, господарський суд приймає рішення. Це

рішення може бути негайним, або суд може визначити певний термін для його ухвалення.
4. **Обгрунтування рішення:** Господарський суд повинен обгрунтувати своє рішення, пояснити

юридичні підстави та факти, на яких воно ґрунтується.
**Сутність і зміст рішення господарського суду:**
1. **Формулювання рішення:** Рішення господарського суду визначається у вигляді конкретних

висновків та розпоряджень, які виражають позицію суду з питань, що були вирішені.
2. **Юридичне обгрунтування:** В рішенні суд повинен обгрунтувати юридичні підстави свого
вирішення, вказати на застосовані норми права, попередні рішення, які були враховані, та інші
фактори.
3. **Визначення прав та обов'язків сторін:** Рішення визначає права та обов'язки сторін справи,
встановлює, які дії чи відносини є законними, а які - ні.
4. **Розпорядження щодо виконання рішення:** Рішення містить розпорядження щодо виконання

судового рішення. Це може бути визначення конкретних дій, які повинні бути взяті для виконання
рішення.
5. **Обставини вирішення:** Рішення може враховувати обставини справи, докази, висновки

експертів та інші аспекти, які вплинули на його формулювання.
Рішення господарського суду має велике значення, оскільки воно вирішує спір та стає основою для
подальших правових дій сторін та інших учасників процесу.
4. Порядок видачі господарськими судами виконавчих документів на примусове виконання

рішень третейських судів (арбітражів).
В Україні порядок видачі господарськими судами виконавчих документів на

примусове виконання рішень третейських судів (арбітражів) регулюється чинним
законодавством. Основними нормами, які визначають цей порядок, є
Господарський процесуальний кодекс України та Закон України "Про третейські
суди" (арбітраж).
Основні кроки та процедури видачі виконавчих документів на примусове

виконання рішень третейських судів:
1. Видання рішення третейського суду:

 Процес розпочинається з отримання рішення третейського суду
(арбітражу), яке виникло в результаті розгляду господарського спору.
2. Звернення до господарського суду:
 Сторона, яка має інтерес у виконанні рішення, може звернутися до
господарського суду для видачі виконавчого документа.
3. Подання відомостей:
 Заявник подає до господарського суду відомості та документи,
необхідні для видачі виконавчого документа.
4. Проведення судового засідання:
 Суд може призначити судове засідання для розгляду заяви про видачу
виконавчого документа.
5. Прийняття вироку чи рішення суду:
 Господарський суд приймає вирок або рішення щодо видачі
виконавчого документа.
6. Видача виконавчого документа:
 Видача виконавчого документа на примусове виконання рішення
третейського суду.
7. Виконання вироку:
 Судовий виконавець розпочинає процедуру виконання вироку, яка
може включати в себе різні заходи, такі як арешт майна, банківські
операції тощо.

вопросы ГПП

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

вопросы ГПП

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

1. Cистема й структура господарських судів.

2. Систему господарських судів України відповідно Закону України «Про

2. Поняття й види судових витрат у господарському судочинстві. Забезпечення судових витрат.

Судові витрати в господарському судочинстві - це витрати, пов'язані із розглядом

Види судових витрат у господарському судочинстві включають:

Забезпечення судових витрат може бути здійснене різними способами:

1. Самостійне фінансування сторін: Сторони у справі можуть самостійно

Забезпечення судових витрат є важливою частиною судового процесу, оскільки

Процесуальні дії сторін, пов'язані з подачею касаційної скарги:

2. **Подання касаційної скарги**: Касаційна скарга подається до касаційної інстанції відповідно до

Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції:

1. **Законність та сутність рішення**: Суд касаційної інстанції перевіряє, чи відповідає рішення

2. **Відсутність або наявність порушень процесуальних прав**: Касаційна інстанція може

3. **Доцільність вирішення справи**: Касаційна інстанція може перевіряти, чи вирішення справи

1. Поняття господарського процесуального права й господарського процесу. Господарські

Господарське процесуальне право — система правових норм, які регулюють діяльність

2. Процесуальні строки в господарському процесі: їх види й характеристика.

Процесуальні строки для здійснення процесуальних дій визначаються:

3. Особливості розгляду й вирішення господарськими судами справ про банкрутство .

Розгляд і вирішення справ про банкрутство в господарських судах має свої

Зазначені особливості роблять процес банкрутства складним та регульованим

1.Загальна характеристика, значення та структура Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК) - це юридичний акт,

ГПК України є важливим правовим актом, який регулює господарський судовий

У господарському процесі сторони можуть представляти різні види доказів,

Усі ці види доказів та їх представлення регулюються процесуальними нормами та

Процесуальні дії сторін, пов'язані з подачею касаційної скарги:

1. Підготовка касаційної скарги: Сторона, яка бажає подати касаційну скаргу,

Межі перегляду справи в суді касаційної інстанції:

1. Законність та сутність рішення: Касаційна інстанція перевіряє, чи

Зазвичай суд касаційної інстанції не переглядає справу заново та не проводить нові

1.Розмежування підвідомчості справ між адміністративними й господарськими судами.

1. Розмежування підвідомчості справ між адміністративними та

3. Медіація як вид правової роботи та її значення для господарського процесу.

Медіація - це процес вирішення конфліктів, при якому незалежна третя сторона,

1. Швидкість і ефективність: Медіація може розглядатися як більш

У господарському процесі медіація може бути особливо корисною для вирішення

4. Компетенція та регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Міжнародний комерційний арбітражний суд, як правило, є незалежною

1. Компетенція: Міжнародний комерційний арбітражний суд зазвичай має

1.Предмет господарського процесуального права, його інші системоутворюючі елементи.

Господарське процесуальне право - це галузь права, яка регулює процедури та

1. Вирішення господарських спорів: Головною метою господарського

Інші системоутворюючі елементи господарського процесуального права можуть

Господарське процесуальне право грає важливу роль у забезпеченні

Господарсько-процесуальне представництво - це практика, коли одна сторона у

Основні аспекти господарсько-процесуального представництва включають

1. Представники: Господарсько-процесуальні представники можуть бути

Господарсько-процесуальне представництво відіграє важливу роль у забезпеченні

4. Підстави та порядок оскарження рішень третейських судів (арбітражів) у господарських

Оскарження рішень третейських судів (арбітражів) у господарських судах може

Підстави для оскарження рішень третейських судів:

1. Незаконність арбітражного рішення: Якщо одна зі сторін вважає, що

Порядок оскарження рішень третейських судів:

Важливо відзначити, що порядок оскарження рішень третейських судів може

1. Територіальна юрисдикція (підсудність) справ господарських судів, загальні правила її

Територіальна юрисдикція або підсудність справ господарських судів визначає, в

1. Місце резиденції або місцезнаходження відповідача: Зазвичай одним з

Важливо відзначити, що правила територіальної юрисдикції можуть бути

Господарсько-процесуальне представництво - це практика, коли одна сторона у

Основні аспекти господарсько-процесуального представництва включають

1. Представники: Господарсько-процесуальні представники можуть бути

Господарсько-процесуальне представництво відіграє важливу роль у забезпеченні

2. Подання касаційної скарги: Касаційна скарга подається до касаційної інстанції відповідно до

1. Законність та сутність рішення: Суд касаційної інстанції перевіряє, чи відповідає рішення

2. Відсутність або наявність порушень процесуальних прав: Касаційна інстанція може

3. Доцільність вирішення справи: Касаційна інстанція може перевіряти, чи вирішення справи