Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра слов’янських мов

КУРСОВА РОБОТА
з історії польської літератури

на тему:
"Модель світу в романі Р. Капущинського «Подорожі з Геродотом»"

Студентки 4 курсу, групи ПМЛф-31

спеціальності слов’янські мови та літератури
(переклад включно), перша – польська
Гуппал В.А.
Керівник – завідувач кафедри світової літератури, Козлик І.В.

Національна шкала: __________________

Університетська шкала: _______________

Оцінка ECTS: _________

Члени комісії: __________________ _______________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
__________________ _______________________
(підпис) (прізвище та
ініціали)
__________________ _______________________
(підпис) (прізвище та
ініціали)

Івано-Франківськ – 2023
1
 ЗМІСТ

ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1 КАТЕГОРІЯ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА
ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ СВІТУ 2
РОЗДІЛ 2 ОБРАЗ СВІТУ В РОМАНІ «ПОДОРОЖІ З ГЕРОДОТОМ» 2
2.1 Історична модель в романі "Подорожі з Геродотом" 2
2.2 Міфілогічна модель в романі "Подорожі з Геродотом" 2
ВИСНОВКИ 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 2

2
 ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена поєднанням літературного

мистецтва та культурологічного аналізу в романі Р. Капущинського "Подорожі
з Геродотом". Це дослідження набуває важливості в контексті сучасного світу,
осягнутого нестримним потоком інформації, оскільки роль літературних творів
у формуванні світовідчуття стає ключовою. Р. Капущинський, через призму
"Подорожей з Геродотом", не лише відтворює історії подорожей, але й надає
читачеві можливість зануритися у культурологічний аналіз подій.
У цьому контексті роман виступає як важливий джерело для розуміння та
оцінки впливу літературного мистецтва на сприйняття історії та розвиток
культури. Вивчення такого поєднання видається надзвичайно перспективним
для розкриття та осмислення сучасних тенденцій у світі літературно-
культурного аналізу.
Метою дослідження є ретельний аналіз роману "Подорожі з Геродотом"
з метою визначення ключових елементів моделі світу, яку автор вберіг у своєму
творі. Зокрема, дослідження спрямоване на визначення впливу історичних та
міфічних аспектів на формування цієї моделі.
Перелік завдань дослідження включає:
1. Аналіз структури роману для виявлення компонентів моделі світу.
2. Вивчення історичних аспектів, представлених у творі.

3
 3. Розкриття міфілогічних образів та їхній внесок у формування моделі.
4. Встановлення взаємодії історичних та міфічних компонентів у романі.
Об’єкт дослідження — роман Р. Капущинського "Подорожі з
Геродотом", а предмет — модель світу, що в ньому втілена.
Методи дослідження включають літературний аналіз, компаративний
аналіз, та методи культурологічного дослідження.
Емпірична база дослідження складається з тексту роману та
документальних джерел, що допоможуть у розкритті історичних та міфічних
аспектів.
Наукова новизна полягає у виявленні специфічних особливостей моделі
світу у творі Р. Капущинського, а теоретична значущість — у розширенні
розуміння взаємозв'язку літератури та формування світогляду.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
отриманих результатів у культурологічних та літературних аналізах.
Надійність та достовірність результатів гарантується об'єктивністю
аналізу та застосуванням визнаних методологічних підходів.
Структура та обсяг дослідження. Моє дослідження складається зі
вступу, 2 розділів, та списку використаних джерел, що налічує 12 пунктів.
Загальний обсяг роботи становить 32 сторінки, основна частина з яких складає
29 сторінок.

4
 РОЗДІЛ 1 КАТЕГОРІЯ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ
МОДЕЛІ СВІТУ

Вивчення моделі світу в літературі базується на ряді теоретичних

підходів, кожен із яких привносить важливі аспекти у розумінні взаємодії
тексту та читача, а також формуванні світогляду.
Літературна герменевтика, як ключова теорія вивчення літературних
творів, визначає процес тлумачення текстів. В контексті "Подорожей з
Геродотом" цей підхід дозволяє зосередитися на взаєморозумінні автора та
читача, відкриваючи можливість аналізу того, які аспекти роману відбиваються
у розумінні світу.
Під літературною герменевтикою зазвичай розуміють або
герменевтичний напрям (фактично, методологію), що застосовує філософію
інтерпретації стосовно літературних творів [1], або навіть окремий, сучасний,
тип герменевтичного осмислення художнього твору, сформований Дільтеєм та
Ґадамером, що протиставляється традиційній філологічній герменевтиці[2].
Однак є вагомі підстави розширити значення терміну “літературна
герменевтика”, звернувши увагу на органічну близькість поезії та істини,
помітивши інтерпретаційні можливості художнього слова, котре “верифікує
себе само”[3].

5
 У такий спосіб з’являється можливість для осягнення низки споріднених
проблем (філософічності літератури, письменницької критики, інтелектуальних
джерел літератури, іманентної національній культурі методології мислення,
естетичної концепції того чи іншого автора, поезії як онтологічно-
екзистенціальної основи буття нації тощо), зокрема й того, що М.Наєнко
окреслив як питання “художнього літературознавства”[4].
Феноменологія літератури. Феноменологічний підхід, зорієнтований на
особистий естетичний досвід читача, сприяє розкриттю того, як роман Р.
Капущинського впливає на формування світогляду. Аналіз вражень читача
виявить, які аспекти твору взаємодіють із сприйняттям світу.
Структурний аналіз вивчає внутрішню побудову тексту, що дозволяє
ідентифікувати ключові елементи моделі світу. У контексті роману
Капущинського, цей підхід допомагає визначити, які структурні елементи
взаємодіють та впливають на уявлення про навколишній світ [1].
Когнітивний підхід аналізує психологічні та когнітивні процеси читача
під час сприйняття твору. Вивчаючи роман Капущинського, цей підхід виявляє,
які аспекти тексту впливають на когнітивні функції читача та формують його
уявлення про світ.
Ці теоретичні засади створюють теоретичний фундамент для докладного
вивчення моделі світу у романі "Подорожі з Геродотом", дозволяючи
враховувати різноманітні аспекти взаємодії тексту та читача в контексті
формування світогляду.
Значення Феноменологічного Підходу в Розгляді Моделі Світу. У
сучасному літературознавстві феноменологічний підхід до аналізу літературних
творів, зокрема "Подорожей з Геродотом" Р. Капущинського, займає
центральне місце. Феноменологія покладає акцент на особистий досвід читача
та його взаємодію з текстом. Аналізуючи цей підхід у контексті роману,
можемо визначити, як читач відчуває світ та події, описані у творі, та як це
сприйняття впливає на формування власної моделі світу [2].

6
 Феноменологічний підхід розглядається як інструмент виявлення
естетичного та емоційного відгуку на "Подорожі з Геродотом." Аналізуючи не
лише зміст, але і стиль написання, ми можемо зрозуміти, які аспекти твору
найбільше акцентують увагу читача, і як це відображається на його уявленні
про світ. Феноменологічний підхід стає ключовим у розкритті того, як саме
"Подорожі з Геродотом" викликають емоційні реакції та створюють особливий
світ сприйняття.
У рамках феноменологічного аналізу визначається вплив твору на
формування індивідуальної моделі світу кожного читача. Розглядаючи різні
перспективи та реакції, ми можемо встановити, наскільки унікальним є кожне
сприйняття "Подорожей з Геродотом" і як це розширює наше розуміння
взаємодії літературного твору та світогляду.
Глибинний Розгляд Герменевтичного Аналізу. Герменевтичний аналіз,
заснований на філософській традиції розуміння текстів, відкриває нові
горизонти розуміння "Подорожей з Геродотом." Цей підхід глибоко досліджує
взаємодію автора та читача, розкриваючи, як історії та культурні аспекти
втілюються в тексті. Герменевтичний підхід не лише розкриває приховані
аспекти, але і ставить під питання об'єктивність та розуміння літературного
твору.
Аналізуючи "Подорожі з Геродотом" через призму герменевтики, ми
вивчаємо, які конкретні аспекти твору викликають інтерпретаційні виклики.
Цей підхід сприяє глибокому осмисленню різних тлумачень історичних та
міфічних елементів роману, виявляючи багатогранність та глибину контексту.
Герменевтичний аналіз, застосований до "Подорожей з Геродотом,"
розглядається як важливий інструмент для розкриття внутрішнього світу твору.
Ми досліджуємо, як автор використовує мовні засоби для створення атмосфери
та взаємодії із читачем, розкриваючи значення кожного слова та образу у
формуванні моделі світу.
Структурний Аналіз та Вплив на Модель Світу. Структурний аналіз
"Подорожей з Геродотом" розширюється на детальне вивчення взаємодії

7
елементів твору та їхнього впливу на сприйняття світу. Аналізуючи структурні
елементи роману, вивчаємо, як вони взаємодіють та впливають на концепцію
світу, яку створює автор. Аспекти, такі як композиція, персонажі, конфлікти та
їх розвиток, розглядаються як ключові компоненти формування моделі світу в
"Подорожах з Геродотом."
Структурний аналіз розширюється на вивчення внутрішніх літературних
стратегій, які використовуються Капущинським. Детальний розгляд діалогів,
мовних засобів та образів допомагає виявити, як саме вони сприяють розкриттю
теми подорожі та формуванню уявлення про світ.
Структурний аналіз також виявляє мистецтво переходу між різними
часовими та просторовими ракурсами в романі. Авторська здатність лавіровати
між різними планами дозволяє більш повно висловлювати історичні та
культурні аспекти, що мають значення для створення моделі світу в
"Подорожах з Геродотом."
Порівняльний Аналіз Підходів та Інтерпретацій. Порівняльний аналіз
різних підходів до "Подорожей з Геродотом" викриває багатогранність і
розмаїття тлумачень. Зіставлення феноменологічного, герменевтичного та
структурного аналізів показує, як різні літературознавчі ракурси доповнюють
один одного у розумінні та інтерпретації твору.
Порівняльний аналіз також виявляє спільні та відмінні риси різних
досліджень моделі світу в "Подорожах з Геродотом." Визначаючи конвергенції
та дивергенції в підходах, дослідник може отримати глибше розуміння того, як
різні методології впливають на сприйняття та тлумачення тексту.
Порівняльний аналіз підсилює важливість різнобічного підходу до
дослідження "Подорожей з Геродотом," підкреслюючи, що жоден підхід сам по
собі не може повністю захопити багатогранність та глибину твору. Такий підхід
стимулює наукову дискусію та сприяє розширенню розуміння моделі світу, яку
передає роман.
Поглиблене Вивчення Взаємодії Літератури, Історії та Культури.
Поглиблене вивчення взаємодії історії, художнього образу та культурних

8
контекстів у "Подорожах з Геродотом" виходить за межі структурного аналізу.
Дослідження, спрямоване на взаємодію цих елементів, розкриває, як автор
використовує літературний текст для відтворення та переосмислення
історичних подій та культурних аспектів.
Поглиблене вивчення взаємодії також дозволяє враховувати вплив
соціокультурного контексту на твір. Аналізуючи, як історія та культура
взаємодіють у романі, ми можемо розуміти, як автор відтворює та
переосмислює певні аспекти минулого, вносячи їх у літературний контекст.
Вивчення взаємодії літератури, історії та культури розширює рамки
аналізу, створюючи можливість врахування широкого спектру впливів та
взаємодій, що формують модель світу у "Подорожах з Геродотом."
1. Феноменологічний підхід:
● Переваги: Феноменологічний підхід виокремлюється своєрідністю у
фокусі на особистому досвіді читача. Відзначається тим, що дозволяє
виявити, як саме твір формує емоційну реакцію та створює унікальний
світогляд для кожного читача.
● Обмеження: Важливо враховувати, що феноменологічний аналіз може
бути суб'єктивним, оскільки він залежить від індивідуальних вражень та
почуттів кожного читача.
2. Герменевтичний аналіз:
● Переваги: Герменевтичний підхід відзначається акцентом на
взаєморозумінні між автором та читачем, що дозволяє розкрити глибокий
смисл тексту та інтегрувати його в контекст літературної спадщини.
● Обмеження: Може виявитися важким у випадку творів, які допускають
різні тлумачення, і може стати обмеженням у врахуванні різноманітних
інтерпретацій.
3. Структурний аналіз:
● Переваги: Структурний аналіз є ефективним засобом ідентифікації
ключових елементів моделі світу в творі. Дозволяє вивчити їх взаємодію
та вплив на загальну композицію твору.

9
 ● Обмеження: Може не враховувати емоційний аспект та індивідуальне
сприйняття, що може бути важливим у літературному аналізі.
4. Порівняльний аналіз:
● Загальні підсумки: Порівняння феноменологічного, герменевтичного та
структурного аналізу дозволяє виявити взаємодію емоційного досвіду,
тлумачення тексту та структурних аспектів.
● Спільні точки: Знаходження спільних елементів, таких як ключові теми
чи символіка, збагачує розуміння загальної моделі світу.
● Розходження: Виділення відмінностей допомагає враховувати різні
підходи та доповнює аналіз з різних перспектив.
Цей подробний порівняльний аналіз сприяє глибшому розумінню того, як
різні методи аналізу взаємодіють у контексті "Подорожей з Геродотом". Він не
лише вказує на переваги та обмеження кожного підходу, але й допомагає
розширити розуміння моделі світу у даному літературному творі.
Взаємодія літературної творчості та формування світогляду.
1. Вплив літературних творів на індивідуальний світогляд:
● Особистий досвід: Літературні твори вражають особистий досвід читача,
викликаючи емоційні реакції та створюючи унікальні образи світу.
● Формування цінностей: Суттєвий вплив літературних творів полягає в
формуванні цінностей та переконань читача, розширюючи горизонти та
пропонуючи нові погляди на життя.
2. Роль колективної свідомості у формуванні світогляду:
● Спільні теми та ідеї: Літературні твори, які висвітлюють спільні теми та
ідеї, об'єднують читачів у колективних уявленнях про світ.
● Культурний контекст: Літературна творчість вбудована у культурний
контекст, визначаючи загальні концепції та стереотипи, які формують
колективний світогляд.
3. Літературна творчість як джерело рефлексії:
● Аналіз життєвих ситуацій: Літературні твори допомагають читачам
рефлексувати над власними життєвими ситуаціями та викликами.

10
 ● Формування світогляду через героїв: Через героїв та їх події літературні
твори стають засобом формування внутрішнього світогляду, сприяючи
самопізнанню читача.
4. Взаємодія з соціальним середовищем:
● Література як віддзеркалення суспільства: Літературні твори можуть
віддзеркалювати суспільні проблеми, відображаючи їхній вплив на
формування світогляду.
● Літературні образи та ідентифікація: Через літературні образи читач
знаходить точки ідентифікації, що впливає на формування особистої
свідомості та сприйняття оточуючого світу.
Глибокий аналіз взаємодії літературної творчості та формування
світогляду виокремлює різнобічні впливи літератури, які враховують як
індивідуальний досвід, так і колективний вимір соціокультурної динаміки.
Методологічні підходи до дослідження моделі світу у романі "Подорожі з
Геродотом". Дослідження моделі світу у романі Р. Капущинського "Подорожі з
Геродотом" вимагає застосування різноманітних методів та підходів.
Розглянемо кожен із них із конкретним прикладом та застосуванням до даного
твору.
1. Структурний аналіз:
● Приклад: Вивчення структури роману, розкриття послідовності подій,
наприклад, подорожі героя, щоб визначити, як це впливає на формування
моделі світу.
● Застосування: Дозволяє виділити ключові теми та взаємозв'язки між
персонажами для аналізу моделі світу у контексті структури роману.
2. Герменевтичний аналіз:
● Приклад: Тлумачення історичних та міфічних елементів роману, таких як
зустрічі з представниками різних цивілізацій, для розкриття глибшого
смислу твору.
● Застосування: Дозволяє розуміти метафоричні аспекти роману та
виявляти їхні впливи на модель світу.

11
 3. Історико-культурний підхід:
● Приклад: Аналіз відображення культурних та історичних реалій у романі,
включаючи елементи життя того часу.
● Застосування: Дозволяє враховувати вплив історичного та культурного
контексту на формування моделі світу у творі.
4. Феноменологічний аналіз:
● Приклад: Вивчення емоційного відгуку героїв та читача на описи
природи чи подій.
● Застосування: Дозволяє розкрити, як модель світу впливає на емоційний
досвід, сприйняття та реакцію читача.
5. Порівняльний аналіз:
● Приклад: Порівняння мотивів та образів "Подорожей з Геродотом" з
іншими літературними творами.
● Застосування: Дозволяє визначити унікальні риси моделі світу у даному
романі в порівнянні з іншими творами.
6. Архетипічний аналіз:
● Приклад: Визначення архетипів, таких як герой-подорожник чи
символічні елементи, присутніх у романі.
● Застосування: Дозволяє виявити загальні мотиви та образи, які формують
модель світу у "Подорожах з Геродотом".
Даний розділ становить теоретичний фундамент для подальшого
глибокого аналізу моделі світу у романі "Подорожі з Геродотом". Шляхом
розкриття ключових аспектів літературознавчої дискусії та викладання
методологічних підходів до дослідження, ми визначили основні інструменти
для розгляду та розуміння структури та змісту твору.
Проаналізувавши різноманітні підходи, від структурного та
герменевтичного до історико-культурного та феноменологічного, ми поклали
фундамент для вивчення впливу літературного твору на утворення світогляду
читача. При цьому кожен метод надає можливість розглядати твір з різних
точок зору, дозволяючи здійснити глибокий та всебічний аналіз.

12
 Отже, висновки цього розділу визначають основні напрямки дослідження
моделі світу у романі та вказують на важливість застосування різноманітних
літературознавчих підходів для отримання комплексного розуміння та
враження від твору Р. Капущинського "Подорожі з Геродотом".

РОЗДІЛ 2 ОБРАЗ СВІТУ В РОМАНІ «ПОДОРОЖІ З ГЕРОДОТОМ»

2.1 Історична модель в романі "Подорожі з Геродотом"

У «Подорожі з Геродотом» Ришарда Капущинського розгортається

заплутаний танець між літературою та історичним аналізом, створюючи
унікальний гобелен, який відображає авторське сприйняття історії та культури.
Цей розділ заглиблюється в історичну модель, представлену в романі,
досліджуючи, як Капущинський переплітає літературне та історичне, щоб
створити яскравий образ світу.
Створення історичних наративів. У «Мандрівках з Геродотом»
майстерність Капущинського як оповідача стає очевидною, оскільки він
складно створює історичні оповіді, які виходять за рамки традиційного
висвітлення фактів. Його майстерне поєднання фактів і вигадки додає
складності розповіді, запрошуючи читачів поставити під сумнів природу
історичної правди.
Наративна структура роману служить полотном для майстерності
оповідання Капущинського. Бездоганна інтеграція розповідей Геродота,
основоположного елемента книги, з власним досвідом автора створює
динамічну взаємодію між стародавніми та сучасними перспективами. Ця
інтеграція дозволяє Капущинському досліджувати резонанс спостережень

13
Геродота в контексті його власних зустрічей, створюючи багатий гобелен
взаємопов’язаних оповідей.
Використання Капущинським розповідей Геродота не є простим
запозиченням історичних деталей; радше, це свідомий вибір, щоб наповнити
розповідь відчуттям безперервності. Стародавні розповіді служать для автора і
джерелом натхнення, і партнером у діалозі. За допомогою цього літературного
прийому Капущинський підносить історичну модель за межі простого переказу
подій, перетворюючи її на рефлексивне дослідження людського досвіду в часі.
Уміння автора переплітати розповіді Геродота з власним досвідом сприяє
створенню історичної моделі, яка є багатовимірною та багатою на нюанси.
Особисті роздуми Капущинського стають невіддільними від історичного
гобелена, стираючи межі між об’єктивним спостереженням і суб’єктивною
інтерпретацією. Це навмисне переплетення відображає віру автора в
симбіотичний зв’язок між особистим досвідом та історичним розумінням.
Історична модель, створена в цій розповіді, виходить за межі
загальноприйнятих, кидаючи виклик поняттю простого історичного викладу.
Підхід Капущинського заохочує читачів залучатися до історії на глибшому
рівні, визнаючи інтерпретаційну природу історичних наративів. Представляючи
нюансований погляд на минуле, автор спонукає до роздумів над складністю
історичних реалій і роллю оповідання у формуванні нашого розуміння їх.
По суті, створення Капущинського історичних оповідей у «Подорожах з
Геродотом» є свідченням його витонченості оповідання. Бездоганна інтеграція
стародавніх і сучасних розповідей створює оповідь, яка виходить за рамки
простої історичної документації; вона перетворюється на гобелен із
взаємопов’язаних історій, запрошуючи читачів орієнтуватися в складнощах
минулого з підвищеним почуттям обізнаності та вдячності за мистецтво
оповідання.
Геродот як літературний путівник. Сама суть «Подорожі з Геродотом»
полягає в глибокому товаристві між Ришардом Капусцінським і античним
істориком Геродотом. Назва роману слугує тематичною увертюрою, натякаючи

14
на симбіотичні стосунки, які розгортаються між двома оповідачами. У цьому
дослідженні Геродот постає не лише як історична особа, але й як літературний
путівник, який веде читачів у трансформаційну подорож у часі та просторі.
Вибір у назві слова «Подорожі» свідомий. Він передає відчуття руху,
відкриття та дослідження, яке характеризує як розповіді Геродота, так і власні
подорожі Капущинського. Цей термін охоплює динамічну природу оповіді,
підкреслюючи значення подорожі — як у буквальному, так і в метафоричному
значенні. Геродот, якого часто вважають «батьком історії», бере на себе нову
роль у наративі Капущинського — наставника та провідника, що орієнтується в
тонкощах історичного розуміння. Включення історичних повідомлень Геродота
стає більш ніж літературним прийомом; вона перетворюється на лінзу, через
яку Капусцінський досліджує багатогранність світу. Твори Геродота діють як
компас, направляючи читачів через різноманітні ландшафти культур і
цивілізацій.
Капущинський вміло використовує спостереження Геродота, щоб
оформити власний досвід, створюючи діалог між античним і сучасним. Ця
взаємодія дозволяє читачам стати свідками резонансу історичних подій різних
епох і розпізнати закономірності, які відлунюють у часі. Геродот стає
провідником для розуміння постійних ниток людського досвіду, підкреслюючи
взаємозв’язок культур і цивілізацій.
Літературне спілкування з Геродотом не обмежується переказом
історичних фактів; воно поширюється на дослідження глибоких тем, таких як
людська природа, суспільні структури та мотивація історичних подій. Геродот
стає супутником інтелектуальної подорожі, спонукаючи Капущинського та
читачів розмірковувати про складність світу та історії, які він зберігає.
Через призму Геродота Капущинський наголошує на важливості
історичної перспективи у формуванні нашого розуміння сучасних подій.
Стародавній історик стає пробним каменем для оцінки безперервності
людських наративів, нагадуючи читачам, що відлуння минулого лунає в
сьогоденні. Присутність Геродота як літературного путівника підносить

15
розповідь, виходить за межі простої історичної розповіді, перетворюючись на
глибокі роздуми про постійну актуальність історичних досліджень.
У «Подорожі з Геродотом» спілкування з античним істориком виходить
за рамки оповідного прийому; воно стає тематичним наріжним каменем,
збагачуючи дослідження культур, історій та спільного людського досвіду.
Вибір Капущинського розпочати цю літературну подорож із Геродотом додає
глибини розповіді, перетворюючи роман не просто на тревелог, а на
філософську та історичну одіссею, керовану мудрістю літературного товариша.
Капущинський використовує історичну модель у романі, щоб
відшарувати шари культур, з якими стикався під час своїх подорожей.
Переплітаючи свої спостереження з історичними анекдотами Геродота, він
розкриває багатство та складність суспільств. Роман стає провідником для
розуміння безперервності людського досвіду в різні епохи, демонструючи
взаємодію між традицією та сучасністю.
Таблиця 2.1
Розкриття культурних шарів у «Мандрівках з Геродотом»
Аспект Опис

Мета Розкриття культурних пластів

Авторський Капусцінський використовує історичну модель, щоб досліджувати та

підхід розкривати культурні шари суспільств, з якими стикався під час своїх
подорожей.

Техніка Власні спостереження автор переплітає з історичними анекдотами

розповіді Геродота, створюючи динамічний наратив, який відшаровує культурні
шари.

Мета Щоб продемонструвати багатство та складність культур, пропонуючи

читачам глибоке розуміння різноманіття, притаманного досліджуваним
суспільствам.

Інтеграція Історичні розповіді Геродота є вирішальним елементом, діючи як

Геродота історична лінза, через яку Капущинський досліджує та інтерпретує
сучасні культури.

Часова Роман стає провідником для розуміння безперервності людського

безперервність досвіду в різні епохи, підкреслюючи взаємодію між традицією та
сучасністю.

16
 Дослідження Розповідь Капущинського досліджує, як культурні шари виявляють
традиції та взаємодію між традицією та сучасністю, надаючи розуміння еволюції
сучасності суспільства.
Продовження Табл. 2.1
Джерело: розроблено автором

У цій таблиці подано стислий огляд ключових елементів і цілей, які

обговорювалися в розділі *Розкриття культурних шарів* у «Подорожі з
Геродотом».
Однією з відмінних рис історичної моделі в «Подорожах з Геродотом» є
встановлення діалогів у часі. Капущинський вступає в глибоку розмову з
Геродотом, виходячи за рамки часу. Цей міжчасовий діалог збагачує оповідь,
пропонуючи читачам панорамний погляд на історичні події та підкреслюючи
постійну актуальність досліджень Геродота щодо людської природи.
У гобелені «Подорожі з Геродотом» Ришард Капущинський виходить за
межі фактичних розповідей, заглиблюючись у багату територію символізму та
міфічних вимірів. У цьому розділі досліджується, як детальне дослідження
автором міфів і символічних елементів посилює глибину оповіді, пропонуючи
читачам глибоке розуміння культурної тканини регіонів, які він відвідує.
Рішення Капущинського включити символічні шари в історичну модель
додає вимір складності наративу. Символи, часто долаючи мовні бар’єри,
стають універсальною мовою, за допомогою якої автор передає сутність
культур, з якими він стикається. Ці символи діють як мости, з’єднуючи читачів
із глибшими значеннями, вкладеними в культурні наративи.
Використання символіки в «Подорожах з Геродотом» виходить за межі
простого зображення; він стає інструментом для декодування шарів значення в
історичних подіях. Капущинський використовує символи як засіб для розкриття
колективної свідомості суспільств, надаючи читачам уявлення про спільні
цінності, вірування та прагнення різних культур. Роблячи це, він виходить за
межі поверхневого рівня історичних оповідань, запрошуючи читачів
залучитися до глибокої символічної мови, закладеної в історії людства.

17
 Міфічні виміри переплітаються із символічним гобеленом, додаючи шару
чарівності оповіді. Капущинський визнає постійну силу міфів у формуванні
культурної ідентичності та розумінні світу. Вплітаючи міфи в історичну
модель, автор зачіпає універсальні архетипи, які лежать в основі людського
оповідання. Ці міфічні елементи служать не лише культурними маркерами, а й
вікнами в колективну уяву суспільств, які він досліджує.
Включення міфічних вимірів стає лінзою, через яку Капущинський
розглядає складність людського досвіду. Міфи з їх позачасовими наративами
пропонують основу для розуміння культурних і духовних аспектів відвіданих
регіонів. Авторське дослідження цих міфів виходить за рамки простого
каталогізації історій; це стає глибоким дослідженням способів, у які суспільства
будують свою ідентичність та інтерпретують своє минуле.
Прагнення Капущинського відобразити сутність культур через символізм
і міфічні виміри сприяє захоплюючому зображенню світу в романі. Читачі є не
лише спостерігачами історичних подій, а й учасниками подорожі, яка виходить
за межі часових обмежень реальності. Символічні шари запрошують читачів до
декодування та тлумачення, сприяючи глибшій взаємодії з оповіданнями та
залишаючи місце для особистих роздумів над ширшим людським досвідом.
Дослідження символізму та міфічних вимірів у «Мандрівках з
Геродотом» піднімає історичну модель за межі простої хроніки подій.
Навмисне включення Капущинським цих шарів збагачує оповідь, надаючи
читачам тонке розуміння культурного гобелена, який визначає досліджувані
регіони. Символічні та міфічні елементи сприяють захоплюючому характеру
роману, запрошуючи читачів вирушити в літературну одіссею, яка виходить за
межі часу та культури.
Дослідження Капущинського рефлексивності в історичній репрезентації в
«Мандрівках з Геродотом» слугує центральною лінзою, через яку автор
ретельно розглядає сам акт оповідання. Цей розділ заглиблюється в складні
шари складності, які рефлексивність додає до історичної моделі роману,

18
оскільки Капущинський заохочує читачів розпочати критичний аналіз
історичних наративів і притаманної суб’єктивності, вплетеної в переказ подій.
Рефлексивність у контексті роману стає літературним прийомом,
використаним Капущинським для руйнування традиційних бар’єрів між
автором, оповіддю та читачем. Автор свідомо вписується в оповідь, визнаючи
свою роль посередника між історичними подіями та сприйняттям читача. Це
самоусвідомлення спонукає читачів засумніватися в надійності оповідача і, як
наслідок, у історичній правді, представленій у тексті.
Він запрошує читачів у сферу, де межа між фактом та інтерпретацією
стирається. Ставлячи під сумнів достовірність історичних наративів, автор
спонукає до роздумів над природою самої історичної репрезентації. Він стає не
просто спостерігачем історії, а активним учасником процесу конструювання
історичного сенсу. Це ставить під сумнів загальноприйнятий авторитет, який
приписують історичним оповіданням, спонукаючи читачів визнати
інтерпретаційний характер історій, з якими вони стикаються.
Визнання суб’єктивності стає центральною темою рефлексивності,
вплетеної в наративну тканину. Капущинський замість того, щоб представляти
всезнаючий і неупереджений історичний звіт, стає суб’єктивним учасником
подій, які він розповідає. Ця навмисна суб’єктивність підкреслює помилковість
пам’яті, вплив особистих точок зору та властиві упередження, які формують
історичні наративи. Це спонукає читачів поставити під сумнів не лише описані
події, але й мотиви та погляди оповідача.
Рефлексивність виходить за межі самосвідомості автора, щоб охопити
ширше питання самого процесу оповідання. Капущинський запрошує читачів
розглянути мотиви переказу історичних подій, спонукаючи їх визнати
притаманну вибірковість, пов’язану з формуванням оповіді. Цей
інтроспективний підхід кидає виклик традиційному авторитету історичного
оповідання, сприяючи більш тонкому розумінню складнощів, закладених у
представленні минулого. Замість того, щоб представляти остаточну історичну
правду, рефлексивність Капущинського відкриває простір для діалогу та

19
інтерпретації. Читачів спонукають стати співтворцями сенсу, визнаючи, що
історичне представлення є динамічним процесом співпраці.
Отже, Капущинського в історичній репрезентації в «Подорожах з
Геродотом» перетворює роман на щось більше, ніж історичний опис; це стає
дослідженням самої природи оповідання. Піддаючи сумніву достовірність
історичних наративів і сприймаючи суб’єктивність, Капущинський спонукає
читачів розмірковувати не лише над описаними подіями, але й над самим актом
репрезентації. Роман стає платформою для критичного розгляду історії,
запрошуючи читачів зорієнтуватися у складній взаємодії між фактом,
інтерпретацією та оповіданням.
«Подорожі з Геродотом» кидають виклик звичайним історичним
перспективам, представляючи мозаїку голосів і точок зору. Капущинський
знайомить читачів зі складністю тлумачення історії, визнаючи вплив
культурних упереджень та індивідуальних точок зору. Це ставить під сумнів
уявлення про єдину історичну правду, спонукаючи читачів до більш тонкого
розуміння минулого.
Таблиця 2.2
Виклики звичайним історичним перспективам у «Мандрівках з Геродотом»
Аспект Опис

Мета Виклики звичайним історичним перспективам

Складний підхід Роман кидає виклик звичайним історичним перспективам,

представляючи мозаїку голосів і точок зору.

Підкреслено Капусцінський підкреслює складність інтерпретації історії, визнаючи

автором вплив культурних упереджень та індивідуальних точок зору.

Відхід від єдиної Розповідь ставить під сумнів уявлення про єдину історичну правду,
істини заохочуючи читачів ставити під сумнів і досліджувати різні точки зору.

Введення Капущинський знайомить читачів з різноманітністю голосів,

різноманітних демонструючи різноманіття досвіду та інтерпретацій навколо
голосів історичних подій.

Вплив Визнання культурних упереджень підкреслює суб’єктивність,

культурних притаманну історичним наративам, спонукаючи читачів критично
упереджень ставитися до різних точок зору.

20
 Заклик читача Заохочує читачів до більш тонкого розуміння минулого, наголошуючи
до дії на важливості розгляду багатьох перспектив для всебічного
історичного погляду.
Продовження Табл. 2.2
Джерело: розроблено автором

У цій таблиці наведено стислий огляд ключових елементів і цілей,

розглянутих у розділі «Виклики звичайним історичним поглядам» у «Подорожі
з Геродотом».
Історична модель у романі виходить за рамки академічних запитів і
охоплює етичні міркування. Капущинський бореться з питаннями моралі,
справедливості та людської гідності, надаючи оповіді глибокий етичний вимір.
Це дослідження додає шару глибини образу світу, представленому в романі,
спонукаючи читачів розмірковувати про етичні наслідки історичних подій.
На закінчення, цей підпункт заглиблюється в історичну модель, складно
створену в «Подорожі з Геродотом». Здатність Капущинського поєднувати
літературу та історичний аналіз створює переконливий наратив, який долає
традиційні кордони. Дослідження в романі історичних перспектив, культурного
багатства та етичних міркувань пропонує читачам спонукальну до роздумів
подорож крізь складний світ, побачений крізь призму Геродота та
Капущинського.

2.2 Міфілогічна модель в романі "Подорожі з Геродотом"

У «Подорожі з Геродотом» Ришарда Капущинського дослідження

міфологічної моделі є глибокою подорожжю в сфери символізму, архетипів і
колективної уяви. У цьому розділі детально розглядається те, як Капущинський
переплітає історичні дослідження з міфічними елементами, будуючи оповідь,
яка виходить за межі часу та культури. Міфологічна модель стає потужною
лінзою, через яку автор досліджує людський досвід, представляючи нюанси
розуміння світу.

21
 У "Подорожах з Геродотом" Ришарда Капущинського міфологічна
модель не лише виграє роль прикраси – вона лежить в основі розуміння історії.
Схожий на Геродота, автор визнає, що міфи становлять не тільки окрасу, але й
невід’ємну частину історичного усвідомлення. У цьому підрозділі
розглядається, як Капущинський вплітає фактичні події та міфічні виміри,
створюючи оповідь, яка не тільки взаємодіє з архетипами, але й віддзеркалює їх
через призму часу.
Одним із ключових аспектів цього взаємодії є сприйняття міфу як
інтегральної складової історичного наративу. Капущинський не вбачає міфи
виключно як казки чи легенди, але розглядає їх як кодифіковані повідомлення,
що несуть глибокий смисл і культурні цінності. Міфологія виявляється ключем
для розуміння того, як певні спільноти формували своє світовідчуття та
пояснювали історичні події.
Автор не обмежується лише цитуванням міфів, він їх оживляє та
переосмислює через призму власного сприйняття та вражень. Це не просто
переказ старовинних оповідань, але й спроба відновити їхню актуальність у
контексті сучасності. Капущинський перетворює міфи з архаїчних реліктів на
живі символи, які віддзеркалюють сучасні реалії та стають засобом осмислення
історії.
Важливим елементом цього взаємодії є також розкриття паралелей між
міфічними сюжетами та фактичними історичними подіями. Капущинський
показує, як певні аспекти міфів можуть служити інтерпретаційним ключем для
розуміння реальних подій. Ця перехресна аналогія дозволяє читачеві глибше
вникнути в тканину історії, розглядаючи її крізь призму універсальних
міфологічних структур.
Також варто відзначити, що Капущинський використовує міфи як
інструмент для вираження глибоких емоцій та ставлення до історії. Міфологічні
образи допомагають авторові висловити найважливіші ідеї та почуття, надаючи
тексту емоційну інтенсивність та підсилюючи його вражаючу силу.

22
 Розповідь Капущинського виходить за рамки простого оповідання; це
стає дослідженням символічних архетипів, які лежать в основі людських
культур. У цьому розділі ретельно аналізується, як автор використовує символи
та архетипічні мотиви, спираючись на універсальну мову міфів. Незалежно від
того, чи то подорож героя, чи символіка певних тварин, Капущинський створює
оповідь, яка звертається до колективного несвідомого, запрошуючи читачів
розшифрувати шари значення, вплетені в тканину тексту.
Таблиця 2.3
Символічні архетипи
Аспект Опис

Мета Виклики звичайним історичним перспективам

Об'єктив розділу Дослідження символічних архетипів в оповіді.

Підход автора Капушчинський виходить за межі звичайного оповідання, роблячи

акцент на символічних архетипах, які притаманні різним культурам.

Техніка Розділ аналізує, як автор використовує символи та архетипічні мотиви

наративу для створення універсального наративу, який має значення не лише для
конкретних культур, але й для людства взагалі.

Мета Показати, як використання символів та архетипів допомагає

використання Капущинському взаємодіяти з колективним несвідомим та відкривати
символів для читачів глибші шари значення, вкладені в оповідь.

Співвідношення Розділ розглядає, як використання символів і архетипів взаємодіє з

з міфами міфологічними структурами, надаючи тексту багатогранність та
поглиблення.

Подорож героя Аналіз того, як Капущинський використовує архетипічні сюжети, такі

та інші мотиви як подорож героя, та інші універсальні мотиви для створення
повідомлення, яке трансцендує конкретні історії та межі культур.

Символіка Розгляд використання символіки певних тварин у розповіді, зокрема

тварин того, як вони сприймаються в різних культурах та як вони стають
архетипічними елементами тексту.

Запрошення до Підкреслення того, як оповідь Капущинського запрошує читачів

розшифрування розшифрувати символічні шари значення, вплетені в текст, тим самим
залучаючи їх до активної участі в розумінні оповіді.
Продовження Табл. 2.3
Джерело: розроблено автором

23
 Ця таблиця надає конкретний огляд ключових аспектів розділу в
"Подорожах з Геродотом" Ришарда Капущинського.
У власний спосіб Ришард Капущинський водночас відновлює та
трансформує історію Геродота, виправдовуючи його міфічний статус. В
«Подорожах з Геродотом» Геродот стає не лише істориком, але й міфічним
провідником, який керує читачів через лабіринт культурних наративів та
міфічних вимірів.
Геродот, завдяки пераможному переплетенню його історичних
розповідей із своїми власними спостереженнями, стає символічним
посередником між минулим та сучасністю. Капущинський не просто цитує
Геродота; він надає йому новий рівень значущості, привносячи елементи
міфології в його історичні наративи. Це дозволяє читачам не лише сприймати
Геродота як історичний джерело, але й бачити його як ключ до розуміння
універсальних та символічних аспектів історії. Архетип мудрого провідника,
що супроводжує героя через туман часу, актуалізується в образі Геродота. Він
стає наставником, який веде читачів через лабіринт історії, але не тільки
розповідає про минуле. Він вчить їх розуміти, як історія сплітається з міфами, і
як міфи стають не менш важливими, ніж фактичні події.
Запровадження міфологічного аспекту до історії Геродота надає йому
глибшу роль у структурі роману. Він стає не лише хронікером минулого, а й
провідником, який допомагає розкрити глибини культурного спадку та
архетипів. Це переосмислення ролі Геродота в «Подорожах з Геродотом»
підкреслює той факт, що історія і міфи нерозривно пов'язані, і їх взаємодія
сприяє формуванню багатогранної моделі світу в романі.
Таблиця 2.4
Міфічні мотиви в культурних наративах
№ Тема Зміст

1 Вплетення Аналіз ролі міфічних елементів у місцевих обрядах та

символіки в ритуалах, які формують культурні наративи.
ритуали

2 Міфічні виміри Розгляд впливу міфів на народні казки та аналіз, як це

24
 народних казок відображається в розповідях персонажів.

3 Символізм у Розкриття того, як міфічні мотиви допомагають формувати

культурній культурну ідентичність груп та спільнот.
ідентичності

4 Міфи як активний Дослідження ролі міфів у сучасних суспільствах та їх вплив на

елемент свідомість людей.

5 Продовження Рефлексія щодо постійного впливу міфологічних мотивів на

впливу міфів сучасне сприйняття світу.
Продовження Табл. 2.4
Джерело: розроблено автором

Прискіпливе вивчення роману показує, як Капущинський вплітає міфічні

мотиви в культурні наративи, з якими він стикається під час своїх подорожей. У
цьому розділі розглядаються конкретні приклади, від символіки, закладеної в
місцевих ритуалах, до міфічних вимірів народних казок. Гостра
спостережливість автора розкриває постійну присутність міфів у формуванні
культурної ідентичності, демонструючи, що міфи не є пережитками минулого, а
продовжують впливати на сучасні суспільства.
Залучення Капущинського до міфів виходить за межі культурної
документації; це стає дослідженням самого людського досвіду. У цій частині
розділу розповідається про те, як автор використовує міфи як засіб розуміння
складності людського існування. Досліджуючи теми кохання, смерті чи
стійкості, Капущинський спирається на міфічні мотиви, щоб запропонувати
читачам зрозуміти глибинні аспекти людського життя.
Міфологічна модель у «Подорожі з Геродотом» переплітається з
особистими роздумами автора. Моменти інтроспективи Капущинського стають
міфопоетичними, оскільки він бореться з універсальними темами та
екзистенційними питаннями. Переплетення особистого та міфічного додає
оповіді шару глибини, запрошуючи читачів вирушити в рефлексивну подорож,
яка виходить за межі географічних і часових меж.
Ришард Капущинський, в основоположенні свого твору "Подорожі з
Геродотом," виявляє вражаючу майстерність у використанні метафоричної сили
25
міфів для розкриття складних історичних та культурних реалій. Цей
поглиблений аналіз розглядає випадки, коли міфи перетворюються на алегорії,
стаючи ефективними інструментами для розгадування тонких тем та надання
глибокого розуміння подій.
1. Міфологічні алегорії в передачі делікатних тем:
Автор вдається до використання міфологічних алегорій для розкриття
складних тем, які можуть бути неприємними або деликатними. Метафорична
мова міфів дозволяє йому підходити до тем, таких як політика чи релігія, із
збереженням емоційної інтегрітету.
2. Глибоке розуміння через метафоричну модель:
Міфи виступають як метафорична модель для розуміння складних явищ.
Капушчинський використовує міфи не тільки для розповіді про минуле, але і
для надання глибшого розуміння сучасності, вкладаючи в них багатозначність і
значущість.
3. Метафорична мова як інструмент декодування світу:
Метафорична мова міфів, вміло використована Капущинським, стає
інструментом для декодування хитросплетінь світу. Це дозволяє читачеві
проникнути в глибини історії та культури, розкриваючи приховані зв'язки і
взаємовідносини.
Цей аналіз свідчить про те, що метафорична сила міфів у творі
Капушчинського не лише прикрашає оповідь, але і робить її ефективним
інструментом для збагачення розуміння історії та культури.
Розділ, присвячений викликам та критиці, пов’язаним із використанням
міфологічної моделі в історичному оповіданні, виявляється ключовим у
розумінні роботи Капущинського "Подорожі з Геродотом." Обговорюючи ці
важливі питання, розділ стає полем для критичного аналізу і поглибленого
розуміння того, як автор впорався з викликами, що виникають при об'єднанні
міфології та історії.
1. Ризик романтизації історії:

26
 Обговорення включення міфології часто висвітлює ризик романтизації
історії. Автор звертає увагу на те, як Капущинський уникає простого
ідеалізування минулого та вміло збалансовує міфологічні елементи з фактами.
2. Надмірне спрощення подій:
Аналізується можливість надмірного спрощення історії через
використання міфологічної моделі. Досліджується, як Капущинський уникає
обраних пасток та використовує міфи як інструмент глибокого розуміння подій.
3. Наукові погляди на взаємодію міфу та історії:
Розділ включає наукові погляди на взаємодію міфу та історії, що дозволяє
читачеві отримати комплексне уявлення про дискусію в галузі історіографії та
міфології.
Цей розділ не лише виявляє важливі виклики, пов'язані із злиттям
міфології та історії в романі, але й розкриває, як автор вправно подолав ці
виклики, роблячи свою роботу глибше та більш нюансованою. Розділ,
присвячений впливу міфологічної моделі на залучення читача, розкриває
ключовий аспект, який зробив роман "Подорожі з Геродотом" вкрай
привабливим для аудиторії. Шляхом використання міфологічних елементів
Капусцінський не лише створює вражаючий історичний наратив, але й активно
залучає читача до світу його розповіді.
1. Емоційне звучання історії:
Досліджується, як здатність Капущинського вплетати міфологію робить
його розповідь емоційно насиченою. Читачі переживають не лише фактичні
події, але й їхню міфологічну інтерпретацію, що поглиблює емоційний зв'язок.
2. Інтелектуальний стимул:
Розглядається, як об'єднання історії та міфології створює інтелектуальний
стимул для читачів. Їхнє активне включення у розуміння символічних шарів та
архетипів робить читання не лише розважливим, але й викликає роздуми.
3. Запрошення до літературної подорожі:
Розглядається, як Капущинський завдяки міфологічній моделі запрошує
читачів на літературну подорож поза стандартні історичні межі. Міфологічна

27
модель виступає як крилатий конь, що переносить читачів в світ та епоху,
наповнені символікою та глибинним значенням.
Завершальний розділ глави 3 розкриває, що ця міфологічна модель
виступає не лише як засіб для розкриття історії, а й як магніт, який привертає
читачів, роблячи їх активними учасниками унікального літературного
відкриття.

ВИСНОВКИ

Дослідження моделі світу у романі Р. Капущинського виявило значущий

вплив історичних та міфічних аспектів на формування цієї моделі. Структурний
аналіз роману дозволив виявити ключові компоненти, які спільно та
взаємодіють, творячи багатогранну модель світу.
Історичний підхід в романі розкривається через вдале поєднання
реальних історичних фактів та авторських спостережень, що відтіняються
міфологічними образами. Міфічна модель додає глибини та символічного
навантаження, вибудовуючи уявний світ, який підкреслює важливість міфів у
розумінні нашого історичного спадку.
Виявлено, що взаємодія історичних та міфічних компонентів не лише
обогащує текст роману, а й створює складну та вражаючу модель світу. Ця
взаємодія відкриває нові шари сенсів і поглиблює розуміння як історії, так і
культурних аспектів представлених у творі.

28
 Роман "Подорожі з Геродотом" виокремлюється своєю унікальною
спробою поєднати історичний наратив з міфічними елементами, що створює
глибокий контекст для розуміння авторської моделі світу. Розгляд структури
роману дозволяє виявити, як різні компоненти, такі як історичні факти та
міфічні образи, взаємодіють, створюючи багатоплановий образ.
Додатково, аналіз історичної моделі в романі вказує на те, що
Капущинський вдало вплітає реальні події та факти в художній контекст,
розширюючи межі історичного наративу. Це не лише ілюструє вміле
використання джерел, але й підкреслює важливість історії як основи для
формування унікального світогляду.
Міфічний аспект у романі виявляється через використання символіки та
архетипів, які додають глибини та унікальності тексту. Взаємодія історичних та
міфічних елементів формує вражаючу гармонію, що дозволяє читачеві
сприймати події як історичні факти, так і символічні аспекти культури.
Однак, варто відзначити, що така амальгама історії та міфології не лише
розширює розуміння минулого, але і активно викликає рефлексію читача щодо
природи історичного представлення в літературі. Ця робота покликана не лише
передати події минулого, а й викликати глибокі міркування щодо способів
їхнього сприйняття та інтерпретації.
У цілому, "Подорожі з Геродотом" стає неабияким внеском в
літературний дискурс, де історія і міфологія переплітаються, створюючи власну
модель світу, яка залишається актуальною і стимулюючою для розуміння
різноманітності та глибини культурного спадку.

29
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. –

К.: ВЦ: “Академія”, 1997. – С.157; 2 Литературная энциклопедия
терминов и понятий / Под ред. А.Н.Николюкина.
2. Ґадамер Г.-Ґ. Про вклад поезії в пошук істини // Антологія світової
літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. –
Львів:Літопис,1996. – С.184;
3. Наєнко М.К. Історія українського літературознавства: Підручник. – К.:
ВЦ “Академія”,2001. – 360с.;
4. Основи герменевтики: Навч. посібник. – К.:Вид. дім “КМ Академія”,
2003. – 178с.; 9 Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод: Пер. з нім. – К.Юніверс,2000.
– Т.І. Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. – С.158;
5. Іванишин П. Художня герменевтика Івана Франка: пролегомени до
христологічної інтерпретації (на матеріалі “Святовечірньої казки”) //
Франкознавчі студії / Ред. кол. Є.Пшеничний (голов. ред.), А.Войтюк,
В.Винницький та ін. – Дрогобич: Вимір,2002. – Випуск другий. – С. 205-
227;
6. Татаркевич В. Історія шести понять: Мистецтво. Прекрасне. Форма.
Творчість. Відтворництво. Естетичне переживання / Пер. з пол.
В.Корнієнка. – К.:Юніверс,2001. – С.19;
30
7. Картина світу // Філософський енциклопедичний словник / В. І.
Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія
Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК
87я2. — ISBN 966-531-128-X.
8. Spengler, Oswald (1991). The Decline of the West (англ.). Oxford University
Press. с. 11–12. ISBN 978-0-19-506634-0.
9. Heidegger, Martin (1997). У Tauber, Alfred I. The Age of the World Picture.
Main Trends of the Modern World (англ.). London: Palgrave Macmillan UK.
с. 70–88. ISBN 978-1-349-25249-7. doi:10.1007/978-1-349-25249-7_3.
10.Картина світу / Філософський енциклопедичний словник. Інститут
філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Абрис. 2002. с. 271.
11.Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; голов. ред. В.Г.
Кремень. К.: Юрінком Інтер. 2008. с. 234.
12.Подорожі з Геродотом [Текст] = Podroze z Herodotem / Ришард
Капущинський ; перекл. з пол.: Анатолій Чердаклі. – Київ : Юніверс,
2011. – 196 с.

31